Реферат: Ф. Л. Жорін юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки навчально-методичний посібник

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Ф. Л. ЖОРІН


ЮРИДИЧНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни








ББК 67.408

Ж 81


Рецензенти:

Н. П. Гаєва, канд. юрид. наук, доц., ст. наук. співроб.
(Інститут держави і права України ім. М. В. Корецького)

О. М. Биков, канд. юрид. наук, голов. наук. консультант
(Інститут законодавства Верховної Ради України)


^ Рекомендовано до друку Вченою радою КНЕУ
Протокол № 5 від 27.12.2002


Жорін Ф. Л.

Ж 81 Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2003. — 209 с.

ISBN 966–574–505–0

Пропонований навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки» містить методичні вказівки, плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи та перевірки знань, питання, що внесені в блочно-модульний контроль. У посібнику також висвітлено основні положення програмних тем навчального курсу та рекомендації щодо їх поглибленого засвоєння за допомогою самостійної роботи над нормативною базою та працями відповідної тематики вчених-юристів України та інших країн.
У посібник включено список рекомендованої літератури та нормативних актів до кожної теми та критерії оцінювання знань студентів за підсумкового контролю.

Для студентів-правознавців магістерської програми підготовки.
ББК 67.408
Розповсюджувати та тиражувати
без офіційного дозволу КНЕУ заборонено


© Ф. Л. Жорін, 2003

ІSBN 966–574–505–0 © КНЕУ, 2003
^ Навчальне видання
ЖОРІН Федір Лук’янович
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ
У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни




Редактор О. Цимбалюк

Художник обкладинки О. Стеценко

Технічний редактор Т. Піхота

Коректор Л. Гордієнко

Верстка Н. Коломієць

Підписано до друку 26.06.2003. Формат 60×84/16. Папір офсет. № 1.

Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 12,32.
Обл.-вид. арк. 13,42. Наклад 1000 прим. Зам. № 01-2521.


Київський національний економічний університет

03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
суб’єктів видавничої справи (серія ДК, № 235 від 07.11.2000)

Тел./факс (044) 458-00-66; 456-64-58
E-mail: publish@kneu.kiev.ua
^ Зміст


Вступ 3
Типова програма навчальної дисципліни «Юридична відпо-
відальність за правопорушення у сфері економіки». 7

Тема 1. Загальні положення про юридичну відповідальність
та проблеми боротьби з економічними правопорушен-
нями в період розбудови ринкової економіки в Україні 9

Тема 2. Правопорушення проти власності 33

Тема 3. Правопорушення у сфері господарської діяльності 53

Тема 4. Види юридичної відповідальності за правопорушення,
що посягають на інтереси внутрішнього ринку України 76

Тема 5. Види юридичної відповідальності за правопорушення
в кредитно-фінансовій сфері 91

Тема 6. Відповідальність за посадові правопорушення. Проб-
лемні питання боротьби з корупцією та організованою
злочинністю 115
^ Додатки до теми 6 154
Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань
з дисципліни 199

Список рекомендованої літератури до всіх тем курсу 207


^ Найбільше заохочення злочину — безкарність.
Цицерон
ВСТУП


Навчальний курс «Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки» запроваджено на юридичному факультеті Київського національного економічного університету 2002 ро­ку в системі підготовки магістрів-правознавців з економічним ухилом на завершальному етапі навчання, виходячи з того, що вони на достатньому рівні оволоділи основними програмними дисциплінами і можуть свідомо, на фаховому рівні, підходити до оцінки суспільних явищ, процесів, що відбуваються в економічній сфері, ролі та місця права й закону в регулюванні економіки як важливого фактора існування суверенної держави. Навчальний курс передбачає акцентування уваги на проблемних питаннях захисту економічних відносин, інтересів держави, колективів та людини правовими засобами.

Перший етап розбудови суверенної України, що охоплює 11 років, характеризується напруженою, навіть гострою, політичною та криміногенною боротьбою в економічній сфері. Процес роздержавлення та приватизації загальнонародної власності, надбаної за соціалістичний період, перетворився у відкрите пограбування з боку олігархів, серед яких набули негативну всесвіт­ню славу деякі вищі посадові особи держави. Значну частку населення було ошукано внаслідок злочинної діяльності фіктивних трастів, банкових та інших господарських структур.

Політологам, соціологам, економістам та правознавцям ще необхідно буде дослідити закономірності та суб’єктивізм міжнародних та внутрішніх національних причин і факторів, що впливали на процес розбудови ринкової економіки на етапі президент­сько-парламентської республіки. Але можна вже зараз зробити висновки, що поряд з політичними факторами суттєву роль відіграли криміногенна ситуація, непередбачувано різке зростання кількості злочинів та інших видів правопорушень, що разом сприяло катастрофічному розвалу економіки України. І якщо, за словами першого Президента України Л. Кравчука, у 1991 році за показниками економічного та науково-технічного потенціалу наша держава посідала 7-8 місце серед держав світової співдружності, то за станом на 2002 рік — лише 72—79 місце (за різними показниками).

До кримінальної злочинності, яка була характерна за часи тоталітарного режиму, додалася організована злочинність, матеріальну основу якої утворює тіньова економіка, — її розміри, за оцін­ками другого Президента України Л. Кучми, сягають майже 60 % загальної економічної діяльності в державі.

Відповідно до висновків Ради співробітництва Ради Європи від квітня 2000 року Україна була на другому місці в Європі за кількістю ув’язнених на 100 тис. населення. 2001 року, як підкреслював міністр МВС України Ю. Смірнов, до кримінальної відповідальності було притягнуто близько 253 тис. осіб, скоєно майже 450 тис. злочинів та порушено 5 млн справ про адміністративні правопорушення. Зростання розмірів корупційної діяльності посадових осіб усіх рівнів державного апарату зумовило необхідність розробки за ініціативою Президента України Національної програми боротьби з корупцією. Небезпека злочинності полягає в тому, що вона роз’їдає суспільство ніби іржа, стає для багатьох нормою життя, поширюється між різними прошарками суспільства, усе більше охоплює владні структури. Можливість легкого збагачення за рахунок привласнення загальнонародної власності призводить до формування корпоративної злочинної свідомості, розмивання національного патріотизму.

Навчальний курс акцентує увагу та сприяє формуванню в правознавців навичок критичного аналізу стану всього правового механізму держави, процесу його утворення для регулювання, правового захисту, перш за все суспільних відносин у сфері економіки, фахової оцінки своєчасності та ефективності тих заходів правового харак­теру, які держава вживала та вживає для захисту економіки, профілактики злочинності та боротьби з іншими видами правопорушень.

Пропонований навчально-методичний посібник є першою спробою на такому рівні висвітлити важливі проблеми правового регулювання економічних відносин заходами державного кримінально-правового, адміністративно-правового, цивільно-правово­го та дисциплінарного примусу. Увага зосереджена на основних засадах правової політики держави в перехідний період від тоталітарної соціалістичної економіки до ринкової.

Відповідно до навчальної програми посібник містить теми та основні питання. А методика вивчення програмного матеріалу конкретизується в методичних вказівках до кожної теми окремо й розрахована на можливість самостійного оволодіння зазначеною сукупністю правових проблем. З цією ж метою до кожної теми рекомендовано перелік тематичної літератури та нормативних актів, сформульовано рекомендації щодо підготовки модулів, складання заліку, організації поточного та підсумкового контролю. Практичні завдання викладено також у формі навчальних задач та тестових ситуацій.

Ураховуючи, що семінарські заняття є однією з найдієвіших форм навчального матеріалу, до кожної теми розроблено план проведення семінару. Підготовка до них націлює студентів на самостійну роботу з науковими працями вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, законодавчими документами, сприяє формуванню в них навичок правильного конспектування матеріалу, виділенню найбільш необхідного для висвітлення проблеми.

Педагогічна практика свідчить, що найбільш ефективним є проведення семінарських занять у формі доповіді рефератів з основних проблем із подальшим їх обговоренням. Дискусійні бесіди необхідні для формування в майбутніх юристів навичок ораторства, уміння вести дискусії в судовому процесі.

Написання рефератів має на меті формування навичок, необхідних для підготовки дипломних магістерських робіт, письмових документів, виступів з урахуванням законів формальної та діалектичної логіки.

Крім того, написання рефератів, наукових доповідей та наукових статей (з обговоренням на семінарах) є умовою для набирання студентами балів, які враховуються за поточного та підсумкового контролю.

Для забезпечення поглибленого засвоєння студентами програмного матеріалу в навчально-методичний посібник включено блочно-модульний контроль, вирішення завдань якого потребує досконалого знання нормативних актів та інших першоджерел конституційного, кримінального, адміністративного, цивільного, трудового та інших галузей права.

У порівняльному аспекті з урахуванням розвитку правової політики держави щодо захисту економічних відносин у суспільстві доцільно навести в додатку текст деяких документів, що висвітлюють питання про запобігання та подолання правопорушень економічного характеру в період побудови президентсько-парла­ментської республіки.

У цілому курс лекцій «Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки» призначено для завершення фахової підготовки юриста економічного профілю. Важливо, щоб майбутній спеціаліст порівнював себе з лікарем, який лікує хворого, бореться з інфекціями. Лікар досліджує хворобу, її причини, знаходить осередок епідемії. Лікарі можуть заразитися вірусами та загинути. Юристи теж змушені спілкуватися з кримінальним світом, як із хворобою суспільства. Одні з них можуть заразитися і перейти на службу злочинного світу, а чесні юристи, захищаючи інтереси держави, суспільства, людини, можуть і загинути.

Подібно до лікарів, які дають клятву Гіппократа на вірність служіння людині, боротьбі за її здоров’я, юристи повинні складати присягу на вірність інтересам держави. Об’єктивно викривати причини хвороби суспільства, окремих чи масових правопорушень, злочинів — це громадська позиція юриста, його внесок у розбудову нормальних умов розвитку суспільства та економіки як матеріальної бази його існування.

Ураховуючи фундаментальну значимість економіки та правового захисту економічних відносин у державі, особливо на перехідному етапі до ринкової економіки, навчальний курс та методику його викладання спрямовано на вирішення також таких важливих нагальних завдань у процесі підготовки юристів економічного профілю, як:

поглиблене опанування теоретичних і практичних засад пра­вової відповідальності за економічні правопорушення;

ознайомлення з проблемними питаннями кваліфікації цих правопорушень;

вивчення національної та міжнародної практики застосування законодавства в боротьбі з економічними правопорушеннями, організованою злочинністю та корупцією;

розгляд питань стосовно перспектив розвитку законодавства щодо боротьби з правопорушеннями у сфері економіки.

Методика самостійного вивчення навчальної дисципліни передбачає необхідність аналітичної, порівняльної, узагальнювальної та іншої логічно-ментальної діяльності студента, його націленість на всебічне осмислення конкретних суспільних діянь, фактів, що наведені в тексті посібника. Викладення «готових рецептів» як єдиного навчального підходу не сприяє формуванню активного пізнавального процесу як у студентів, так і в подальшому — у юристів-фахівців.

Тому автор підкреслює, що наведені в посібнику факти та приклади суспільної практики, до яких причетні колишні та нинішні владні особи, розглядаються тільки з позиції права без прив’язки до їхньої політичної діяльності.

^ ТИПОВА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ»


Тема 1. Загальні положення про юридичну
відповідальність та проблеми боротьби
з економічними правопорушеннями в період
розбудови ринкової економіки в Україні

Поняття юридичної відповідальності, її форми та види.

Економічні правопорушення та злочини. Поняття, критерії розмежування, підстави юридичної відповідальності.

Роль кримінального, адміністративного та цивільного законодавства в забезпеченні нормальних умов для економічного життя держави.

Форми й методи боротьби державних правоохоронних органів з економічною злочинністю та правопорушеннями. Підвідомчість порушення кримінальних справ з економічних злочинів.

Тема 2. Правопорушення проти власності

Власність та її форми як основа існування економічних правопорушень та організованої злочинності.

Поняття та класифікація правопорушень проти власності.

Форми розкрадання майна. Відмежування розкрадання майна від суміжних складів злочинів та порушень правил приватизації.

Тема 3. Правопорушення у сфері
господарської діяльності

Загальні положення про правопорушення в галузі господарської діяльності.

Протидія законній підприємницькій діяльності.

Фіктивне підприємництво.

Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, та розголошення комерційної таємниці.

Приховування стійкої фінансової неспроможності та фіктив­не банкрутство.

Тема 4. ^ Види юридичної відповідальності
за правопорушення, що посягають на інтереси
внутрішнього ринку України

Випуск або реалізація недоброякісної продукції. Обман покупців та замовників.

Незаконне виготовлення та збут підакцизних товарів.

Штучне підвищення і підтримання високих цін та зговір про фіксування цін.

Юридична відповідальність за контрабанду.

Тема 5. Види юридичної відповідальності
за правопорушення у кредитно-фінансовій сфері

Ухиляння від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Виготовлення, збут та використання підроблених державних та недержавних цінних паперів.

Порушення правил про валютні операції, приховування валютної виручки.

Відповідальність за легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Відповідальність за правопорушення в бюджетній сфері.

Тема 6. Відповідальність за посадові правопорушення.
Проблемні питання боротьби з корупцією
та організованою злочинністю

1. Юридична відповідальність за посадові правопорушення.

1.1. Правова кваліфікація посадових правопорушень.

2. Співвіднесення між злочинами у сфері службової діяльності та корупцією.

2.1. Фактори, що сприяють активізації корупційних діянь.

3. Проблеми кваліфікації правопорушень, пов’язаних з корупцією та організованою злочинністю.

4. Правове визначення організованої злочинної діяльності.


ТЕМА 1
Загальні положення про юридичну відповідальність
та проблеми боротьби з економічними
правопорушеннями в період розбудови
ринкової економіки в Україні

Питання 1. Поняття юридичної відповідальності, її форми та види.

Питання 2. Економічні правопорушення та злочини. Поняття, критерії розмежування, підстави юридичної відповідальності.

Питання 3. Роль кримінального, адміністративного та цивільного законодавства в забезпеченні нормальних умов для економічного життя держави.

Питання 4. Форми й методи боротьби державних правоохоронних органів з економічною злочинністю та правопорушеннями. Підвідомчість порушення кримінальних справ з економічних злочинів.

1.1. Методичні поради

У процесі вивчення даної теми необхідно поновити знання основних законів філософії щодо понять базису та надбудови, ролі економіки, економічних відносин у формуванні ідеологічних, політичних, правових та інших суспільних відносин. Важливо ви­окремити види юридичної відповідальності за злочини та інші правопорушення, акцентувати увагу на ролі конституційного, кримінального, цивільного права й законодавства щодо захисту економічних відносин у державі, особливості санкціонування норм відповідних галузей законодавства.

Для загального ознайомлення студентів з основними проблемами теми в навчально-методичному посібнику подано певний матеріал. Разом з тим, для більш поглибленого опанування теми рекомендується самостійно опрацювати наведену літературу та законодавчі акти.

Особливу увагу треба звернути на питання правового забезпечення, регулювання форм і методів боротьби державних правоохоронних органів з економічними правопорушеннями. Виходити треба з того, що виконання різних функцій обґрунтовує не­обхідність надання різного обсягу правових повноважень.

^ Питання 1. Поняття юридичної відповідальності, її форми та види

На завершальному етапі підготовки правознавця-магістра не може бути проблемним питання щодо визначення суті юридичної відповідальності та її відокремлення від інших видів суспільної відповідальності особи. Відомо, що людина перебуває в суспільстві, яке охоплює різноманітні відносини релігійного, етнічного, обрядового, національного, юридичного, родово-сімейного, партійного, політичного характеру тощо. Залежно від ставлення особи до цих відносин та визначення ціннісних орієнтацій її поведін­ка буде визначатися як позитивна або негативна. У такому разі різні системи цих суспільних цінностей можуть як збігатися, так і відрізнятися. Наприклад, і в релігії, і в кримінальному законі негативно оцінюється спроба особи безпідставно заволодіти чужим майном (украсти). Та існують релігійні норми, що схвально оцінюють убивство особи іншого віросповідання, на відміну від кримінального закону. Виконуючи політичні настанови (політику уряду), особа за скоєні вбивства, знищення матеріальних цінностей отримує урядові нагороди (під час війни або інших військових операцій, конфліктів).

Якщо одні види суспільної відповідальності особи досить чітко визначено як форми сприятливого чи несприятливого реагування, чи наслідки конкретної поведінки, то деякі норми майже не мають таких «санкцій».

Кримінальний закон завжди служив інтересам панівного класу, панівних політичних сил. У свою чергу, зміст та результати політичної діяльності майже ніколи не оцінювалися, не кваліфікувалися цим законом, попри те, що далеко не завжди інтереси суспільства і керівництва держави збігаються. Зокрема, незважаючи на виняткове значення для держави, суспільства та людини змісту політичної діяльності, значний період розвитку людства взагалі не передбачав ніякої відповідальності особи за наслідки політичної діяльності.

Уперше судовий процес стосовно неправомірних дій уряду відбувся 1946 року в місті Нюрнберзі (Німеччина) над нацистською партією та її лідерами. У 2002 році у зв’язку з порушенням норм міжнародного права робиться спроба в судовому порядку оцінити політичну діяльність Мілошевича за час його перебування на посту президента суверенної держави Югославії.

Щодо нашої української сучасної історії, то можна нагадати спробу ініціювання судового процесу над КПРС та КП України. Разом з тим, ніхто з політичних діячів чи партій не порушував питання про політичну чи кримінальну відповідальність державних діячів, наслідками дій яких стали економічна криза України, знищення її економічного потенціалу. Але те, що питання має достатньо підстав, можуть підтвердити висловлювання екс-прем’єр-міністра України Є. Марчука: «Найсуттєвішою причиною всіх суспільних лих і системної розрухи в Україні є криза влади… Проголошення ідеї цивілізованого суспільного розвитку з використанням механізмів протилежної руйнівної дії — суть державної політики, що проводиться в Україні з 1994 року… Офіційно влада стала могутнім і послідовним гарантом реалізації інтересів антинародних сил…» [19, с. 1—5].

Поза увагою політичних лідерів та суду залишається той факт, що майже всі колишні прем’єр-міністри й перший президент України залишили свої посади мультимільйонерами, спроможними заснувати так звані благодійні фонди, організувати політичні партії або стати спонсорами спортивних клубів і команд. Один тільки екс-прем’єр-міністр П. Лазаренко постав перед судом за скоєне. Саме завдяки США (а не Україні) його було притягнуто до відповідальності за злочинні діяння щодо порядку імміграції та сплати податків з викрадених в Україні грошей.

Отже, політичні й правові цінності, норми співіснування людей у суспільстві й державі також не завжди збігаються.

Але ми повинні підкреслити, що злочинність і правопорушення як види суспільних відхилень — це різновид людських відносин, які існують уже давно й існуватимуть у майбутньому. Зрозуміло, що вони теж будуть змінюватися, детерміновуватися конкретною сукупністю історичних факторів.

Щодо визначеної юридичної або правової відповідальності за правопорушення необхідно підкреслити, що це — передбачені тільки нормами права обов’язок та право особи зазнавати негативних наслідків своїх діянь, що зашкоджують інтересам держави, суспільства та особам, стосовно яких держава взяла на себе обов’язок захищати і закріпила цей обов’язок у відповідній правовій нормі.

Ураховуючи, що вся юридична наука та об’єктивне право розподілені за галузями, юридичну відповідальність можна поділити на такі види:

кримінально-правову;

адміністративно-правову;

цивільно-правову;

дисциплінарну.

Зміст юридичної відповідальності не буває постійним, незмінним. Він залежить від впливу різних факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру. Його вивчення, наукове дослідження потребують сукупності спеціальних — конкретно-історичного, порівняльно-правового, системного та інших — методів і підходів.

Зокрема конкретно-історичний підхід передбачає аналіз визначених форм юридичної відповідальності, виникнення яких було обґрунтовано конкретними історичними умовами і які могли бути прийняті конкретним суспільством у певній внутрішній та міжнародній (зовнішній) політичній ситуації. Так, тільки під тиском вимог міжнародних політичних та фінансових структур Україна змушена була скасувати смертну кару, хоч існує достатньо підстав для її використання в сучасний період побудови суверенної держави.

Зауважимо, що використання системного аналізу, порівняльно-правового методу дозволяє виявити загальні закономірності розвитку вітчизняного та зарубіжного права, обґрунтувати правомірність, необхідність запровадження тих чи інших змін у позиції держави щодо злочинців та правопорушників.

Підкреслимо, що теоретичні та прикладні засади кримінальної, адміністративної, цивільної та дисциплінарної відповідальності було розглянуто на попередніх навчальних курсах у процесі вивчення відповідних правових дисциплін. Пропонований навчальний курс зосереджує увагу тільки на основних аспектах, що стосуються скоєння злочинів та інших правопорушень у сфері економіки.

Загальними для всіх форм юридичної відповідальності є такі її принципи:

відповідальність тільки за протиправну поведінку, а не думки про неї;

відповідальність тільки за наявності вини в діяннях правопорушника;

законність;

справедливість;

доцільність;

невідворотність покарання.

Вони ґрунтуються на загальновизнаних принципах створення та розвитку права в цілому, об’єктивного та суб’єктивного права, усього розмаїття юридичних відносин у певній державі та світовому співтоваристві на конкретному історичному етапі їх розвитку.

Питання 2. ^ Економічні правопорушення та злочини. Поняття, критерії розмежування, підстави юридичної відповідальності

У процесі свого розвитку держава й право активно взаємодіють, впливають одне на одного, однак можуть розвиватися і досить самостійно, незалежно. Інколи право відстає від стану су­спільних відносин, інколи їх випереджає. Відомо, що так звана Сталінська конституція СРСР 1936 року за своїми гаслами була дуже демократичною, але більшість її норм не було дотримано через невідповідність конкретній суспільно-політичній ситуації. За період з 1917 по 1961 роки тричі в СРСР скасовувалася смертна кара. Але цей правовий захід завжди залишався заручником політичних цілей КПРС.

Динаміка розвитку суспільства приводить до діалектичних змін у змісті правових норм та санкцій (або видів юридичної відповідальності). Держава по-різному оцінює фактично ідентичні діяння в різних конкретно-історичних умовах. Те, що раніше було злочином, сьогодні може розглядатися як героїчний учинок, і навпаки. Наприклад, діяння, що кваліфікувалися до 24 серпня 1991 року як «антирадянська агітація та пропаганда», після розпаду Радянського Союзу та проголошення незалежності України забезпечили колишнім в’язням за статтею 70 Кримінального кодексу України (ККУ) В. Чорновілові, Л. Лук’яненку, Б. Гориню та іншим посади народних депутатів України. Вони стали народними героями завдяки новим історико-політичним реаліям.

Стосовно економічних суспільних відносин можна окреслити діалектичні зміни правової відповідальності за правопорушення у сфері приватизації державного майна. До 1 вересня 2001 року пограбування державного майна, його протиправне привласнення кваліфікувалося як адміністративний проступок у вигляді порушення правил приватизації державного чи колективного майна. Та коли за 10 років було більш-менш визначено завдання створення прошарку національних олігархів та дуже багатих людей (відомих у публіцистичних джерелах як «нові українці»), держава перейшла до захисту своїх економічних інтересів засобами кримінально-правових санкцій. Новий Кримінальний кодекс України поповнився статтею 233 «Незаконна приватизація державного, комунального майна», статтею 234 «Незаконні дії щодо приватизації паперів» та статтею 235 «Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання».

Докорінні зміни суспільно-економічних відносин у державі примусили відмовитися від кваліфікації як злочину важливого положення щодо залежності ціни на товар від попиту, стимулу ринкових відносин відомого за часів соціалізму як спекуляція.

Отже, можна підкреслити об’єктивну закономірність зміни діалектики змісту юридичної відповідальності залежно від конкретних економічних, політичних умов. Право завжди активно використовується в інтересах політики. І таке використання завжди було й буде предметом спостереження вчених-правознавців, соціологів та політологів.

Разом з тим, діалектичний підхід до процесу взаємного переходу видів юридичної відповідальності як «санкцій», як розміру державного примусу в конкретній правовій нормі не тільки не заважає, а навпаки, сприяє чіткому визначенню злочину та іншого виду правопорушення. На даний час у теорії права чітко визначилися критерії розмежування понять «злочин» та «правопорушення», які є правовою підставою застосування до особи конкрет­ного виду юридичної відповідальності.

Взагалі, у теорії права всі правопорушення входять у родове поняття, яке означає будь-яке діяння, що порушує ту чи іншу нор­му права. Безпосередньо у сфері економіки циркулюють правопорушення, пов’язані з цивільним, кримінальним, адміністративним та трудовим правом. Разом з тим, загальновизнано, що найбільш небезпечним правопорушенням є злочин. Усіма теоре­тичними аспектами злочину як суспільного явища та протиправної поведінки особи займається кримінальне право, на основі якого розробляється Кримінальний закон. Зауважимо, що право значно більше орієнтовано на забезпечення важливіших потреб окремої людини й суспільства в цілому. Закони ж зазнають далеко не завжди позитивного тиску політики й тому можуть мати тимчасовий характер. Відомо, що й закони інколи бувають, злочинні за своїм змістом.

Доцільно нагадати, що кримінальне право України — це сукупність юридичних норм (правил поведінки), що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили [15, с. 5—17].

Кримінальна відповідальність як різновид юридичної відповідальності — це правовий обов’язок особи, яка вчинила злочин, зазнавати (підкорятися) заходів державного примусу та бути покараною згідно з законом.

При цьому новий Кримінальний кодекс України у статті 3 чітко визначає, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Інші закони України про кримінальну відповідальність, які будуть прийняті після набуття чинності цим Кодексом, включатимуться до нього.

Крім того, як зазначено у статті 2 ККУ, підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого у конкретній статті Особливої частини Кодексу.

Підкреслене має принципове значення у процесі визначеня співвідношення сфери діяльності кримінального та адміністратив­ного права, зокрема окремих указів Президента та законів України про боротьбу з корупцією та організованою злочинністю. Ці аспекти буде розглянуто у відповідних темах, але зараз зауважимо, що надмірне захоплення виданням адміністрацією Президента підзаконних актів (указів, постанов, розпоряджень) сприяє правовому нігілізму, беззаконню, розмиває суспільне значення гостроти кримінальної відповідальності.

Так, Закон «Про боротьбу з корупцією» (введено в дію Постановою ВРУ № 357/95-ВР від 05.10.95) визначає корупцію як «діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг».

Але ж ніхто не відміняв дію низки статей Кримінального кодексу України про посадові злочини, зокрема такі, як зловживання владою або службовим становищем, одержання хабара тощо.

Унаслідок відсутності в державі рівноваги гілок влади, слабкої судової системи та сильної влади Президента відбувається підміна кримінального закону адміністративними актами, замість кримінальної застосовується адміністративна, і навіть дисциплінарна відповідальність. Постає питання про рівність усіх громадян перед законом та ступінь сприяння такої правової політики зміцненню законності в державі. Уся світова цивілізована спільнота визнає корупцію за злочин, а Україна кваліфікує як адміністративне чи дисциплінарне правопорушення.

Таке ігнорування міжнародної правової позиції призвело до того, що Рада Європи визнала Україну надзвичайно корумпованою державою, а тому держави Європейської співдружності здійснюють стосовно України відповідну політику. США не визнали 2002 року Україну як державу з ринковою економікою.

Фактично, за часи розбудови суверенної держави ніхто з більш-менш впливових посадових осіб державного апарату не притягувався до кримінальної відповідальності. В якій іншій фор­мі юридичної відповідальності було оцінено їхню діяльність, також залишається невідомим.

На завершення підкреслимо, що основними критеріями розмежування правопорушень в економічній сфері є їх розподіл за відповідними галузями законодавства, чітке визначення поняття злочину в кримінальному законі та всебічне висвітлення підстав застосування конкретного виду юридичної відповідальності до конкретної особи, що скоїла конкретне правопорушення, передбачене кримінальним, адміністративним, цивільним законами, відомчими дисциплінарними статутами, трудовим законодавством.

Питання 3. ^ Роль кримінального, адміністративного та цивільного законодавства в забезпеченні нормальних умов для економічного життя держави

Відомо, що кожна галузь права та законодавства має свій чітко визначений предмет регулювання. Із цих предметів нас цікавлять тільки аспекти, що стосуються економіки держави.

Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності виникає тільки у сфері тих суспільних відносин, які регулюються адміністративним правом. Демократизація су­спільства хоч і звузила сферу регулювання, але не змінила суть адміністративного закону.

На кожному історичному етапі розвитку людське суспільство являє цілісний організм зі складною структурою різного роду індивідуальних проявів та функцій, що мають загальне призначення. З урахуванням цього і виникає потреба в забезпеченні взаємозв’язку і єдності суспільних процесів. Ця єдність знаходить своє вираження, проявляється в здійсненні суспільного управління. Без такого управління, що стосується всіх верств частин і елемен­тів суспільства, існування останнього неможливе.

Разом з тим суспільне управління ґрунтується на підпорядкуванні волі людей, які становлять це суспільство й самі є учасниками управлінських відносин. Важливим моментом у такому разі є те, що воля того, хто управляє, пріоритетна, домінуюча стосовно волі тих, ким управляють.

Суспільне управління потребує організаційного оформлення у формі відповідних органів. Державне управління є різновидом су-
спільного управління. Саме з ним і пов’язане адміністративне право.

За своєю сутністю будь-яка діяльність складається з розроблення рішення, його реалізації (виконання) та контролю за чітким виконанням. Відповідно до цієї тріади відбувається «розподіл праці» або визначення завдань і функцій державного апарату, призначенням якого є управління суспільством. У процесі функціонування апарату управління на всіх рівнях виконавчої влади виникає та самостійно існує різновид суспільних відносин. Вони й становлять предмет адміністративного права.

Відповідно адміністративне право виступає як юридична фор­ма реалізації завдань, функцій, методів і повноважень суб’єктів виконавчої влади. Закріплюючи відповідні правила поведінки у сфері державного управління, воно надає управлінським суспільним відносинам юридичний характер.

Що стосується державного управління економікою, то, незважаючи на зменшення частки державного сектору, вплив держави на економічні процеси завжди був і буде необхідною умовою існування самої держави.

Забезпечення нормальної роботи всього складного державного управлінського апарату здійснюється різними методами, у тому числі через запровадження адміністративного спонукання, низ­ки видів державного примусу в межах адміністративного за­конодавства: попередження, штраф, конфіскація предмета адміністративного правопорушення, адміністративний арешт тощо.
У такому разі найважливішою особливістю є внесудове застосування передбачених адміністративним законом заходів примусу. Їх здійснення входить до завдань відповідних владних структур, що посідають вище місце в ієрархії адміністративних органів. Отже, адміністративні примусові