Реферат: Державний вищий навчальний заклад «українська академія банківської справи національного банку україни» СистемИ технологій промисловОсті

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»


СистемИ технологій промисловОсті


Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни


Суми

ДВНЗ «УАБС НБУ»

2011


УДК 658.5

ББК 65.29

С 40


Гриф наданий Міністерством освіти і науки України

Лист від 30.09.2010 № 1/11-9078


Автор і укладач:

Мартиненко В.О.


Рецензенти:

д-р екон. наук, проф. Сумського державного університету

^ О.М. Теліженко;


д-р т. наук, проф. Сумського національного аграрного університету

В.Б. Тарельник


д-р екон. наук, проф. Української академії банківської справи НБУ

^ Л.В. Кривенко


С ___ Системи технологій промисловості [Текст]: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Уклад. В.О. Мартиненко – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. – 173с.


ISBВидання підготовлене з урахуванням вимог Болонської декларації з метою формування у студентів теоретичних знань і практичних навичок із систем технологій та економічних основ виробництва і переробки продукції агропромислового комплексу, необхідних для прийняття правильних рішень на підприємствах та у кредитно-фінансових установах.

Посібник містить програму та тематичний план навчальної дисципліни «Система технологій». Розділ 2. «Системи технологій промисловості», комплекс навчально-методичного забезпечення до кожної теми курсу (методичні рекомендації до вивчення теми, термінологічний словник, теми рефератів, запитання для поточного контролю знань, тестові завдання для перевірки знань, рекомендовану літературу), зразки завдань для поточного модульного контролю знань студентів, додатковий інформаційний матеріал.

Призначений для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання.


УДК 338.432(073)

ББК ____

ISBN ……………….. © Українська академія банківської справи

Національного банку України, 2008

Зміст


ВСТУП.. ………………………………………………………………… 4

1. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ ……………………………….. 5

2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ..……….. 8

3. Навчально-методичне забезпечення дисципліни .. 9
^ Тема 1. Промислове виробництво – основа економічного розвитку суспільства. Технологічні процеси і технологічні системи як економічні об’єкти ……………………………………… 9 Тема 2. Сировина, вода та енергія в промисловості. Технології видобутку, збагачення та очищення сировини ………… 22 Тема 3. Техніка і технологія металургійної промисловості ……….. 39 Тема 4. Технологічні процеси машинобудування …………………. 61 Тема 5. Техніка, технологія і продукція хімічної та нафтохімічної промисловості ……………………………………….. 75
Тема 6. Технологічні процеси виробництва деяких будівельних матеріалів ……………………………………………………………… 92

Тема 7. Перспективи розвитку технологічних процесів. Нові прогресивні технології. Нанотехнології …………………………….. 106


4 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………… 120

ДОДАТКИ ……………………………………………………………… 124



ВСТУП

В умовах ринкових відносин роль технологічного розвитку різко зростає. Своєчасна зміна технологій забезпечує конкурентоспроможність фірми, а правильна технологічна політика є основою її процвітання. Прогрес у розвитку продуктивних сил суспільства може бути здійснений лише шляхом революційного відновлення технологій.

Рівень технологій будь-якого виробництва здійснює вирішальний вплив на його економічні показники, тому необхідні достатні знання сучасних технологічних процесів.

У практичній діяльності менеджера, економіста і фінансиста технології є головним об’єктом для інвестицій. Саме за рахунок прибутку, отриманого від своєчасно і розумно вкладених у технологію фінансових коштів, забезпечується проведення ефективної соціально-економічної політики. Для того, щоб управляти виробництвом, аналізувати його господарську діяльність, визначати економічну ефективність науково-технічних розробок і їх практичне освоєння, вирішувати завдання кількісного і якісного розвитку матеріально-технічної бази виробництва за рахунок реалізації останніх досягнень науки і техніки, необхідно мати конкретне уявлення про саме виробництво, його структуру, передові технологічні процеси. Без знання конкретних технологій, технологічних можливостей того або іншого процесу, видів виготовленої продукції менеджер не може забезпечувати якісне виконання поставлених перед ним завдань.

Аналіз конкретних прогресивних технологій у різних галузях господарства дозволить розширити уявлення про них, одержати знання про їхню специфіку та особливості виробництва.

Зміст курсу “Системи технологій. Промисловість” укладено на основі сучасних уявлень про сутність, структуру, цілі та завдання технологічних процесів, їх значення в розвитку продуктивних сил суспільства.

^ Головні завдання навчального курсу:

ознайомлення з особливостями одержання і галузями ефективного використання різноманітної продукції, що виробляється в Україні;

формування у студентів технологічного мислення;

надання теоретичних знань з основ техніки, побудови виробничих і технологічних процесів та їх класифікації;

вивчення основних техніко-економічних показників, раціональної організації виробничих процесів;

навчити студентів робити аналіз ефективності впровадження різних технологій у виробничий процес, давати техніко-економічну оцінку як окремих технологічних процесів, так і певних виробництв.

У результаті вивчення курсу студенти повинні знати:

основні поняття техніки і технології;

види виробничих і технологічних процесів та їх класифікацію;

техніко-економічні показники технологічних процесів;

основи базових і прогресивних технологічних процесів;

основні типи, форми організації роботи і напрямки розвитку промислових підприємств;

вміти:

здійснювати аналіз і економічну оцінку технічних рішень та базових технологій у галузях, які визначають науково-технічний прогрес;

приймати рішення з розробки стратегії та технологічного оновлення виробництва, з проектування та забезпечення ефективного функціонування технологічних процесів;

систематизувати та використовувати базову, керуючу і довідкову інформацію, яка необхідна для прийняття рішень із технологічного оновлення виробництва.

Програма курсу “Системи технологій. Промисловість” розрахована на 104 години і складається з лекційних, практичних занять та самостійної роботи студентів.
^ НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ Тема 1. Промислове виробництво – основа економічного розвитку суспільства. Технологічні процеси і технологічні системи як економічні об’єкти

Предмет і зміст курсу системи технологій промисловості.

Поняття технологічного процесу, принципи організації. Поняття виробничого процесу, його відмінності від технологічного. Класифікація технологічних процесів. Шляхи та закономірності розвитку технологічних процесів. Техніко-економічні показники технологічних процесів.

Економічна оцінка технологій. Система показників ефективності технологій та їх вплив на загальні економічні показники виробництва. Основні методи економічної оцінки технологій. Метод “витрати –ефективність”.

Поняття про системи. Технологічні системи. Структура систем, їх класифікація, властивості та техніко-економічний рівень. Закономірності розвитку технологічних систем. Системи технологій підприємств, галузей та міжгалузевих комплексів.
^ Тема 2. Сировина, вода та енергія в промисловості. Технології ВИДОБУТКУ збагачення та очищення сировини

Сировина в технологічних процесах. Класифікація, якість, раціональне і комплексне використання сировини. Мінеральна сировина. Технологічні процеси видобутку рудних корисних копалин. Первинна підготовка мінеральної сировини до використання. Техніко-економічне порівняння різних способів збагачення мінеральної сировини.

Вода в промисловості. Показники якості, способи очищення води, їх техніко-економічне порівняння. Особливості та способи очищення стічних вод.

Паливо в технологічних процесах. Класифікація, склад, властивості. Технологічні процеси видобутку вугілля, нафти і газу. Технологічні процеси очищення та збагачення. Способи переробки твердого, рідкого та газоподібного палива, їх техніко-економічні характеристики.

Енергія в промисловості. Види енергії. Поняття «одиниця умовного палива». Джерела одержання електричної енергії, їх техніко-економічне порівняння. Використання нетрадиційних джерел електричної енергії.
^ Тема 3. Техніка і технологія металургійної промисловості

Загальні відомості про метали і металургію. Структура та особливості технологічних процесів одержання чавуну та сталі, їх техніко-економічні показники. Шляхи підвищення якості і зниження собівартості металопродукції. Основні пріоритетні напрямки розвитку та вдосконалення технологій чорної металургії.

Структура та особливості протікання технологічних процесів одержання кольорових металів, їх техніко-економічні показники. Шляхи підвищення якості і зниження собівартості металопродукції. Основні пріоритетні напрямки розвитку та вдосконалення технологій виробництва кольорових металів.

Порошкова металургія. Значення, перспективи розвитку, техніко-економічний стан технологій порошкової металургії, сфери ефективного використання.
^ Тема 4. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ МАШИНОБУДУВАННЯ

Технології обробки поверхонь різанням. Продукція машинобудівної промисловості. Аналіз і економічна оцінка технологій механічної обробки різанням. Автоматизація виробництва.

Сутність процесу складання. Способи та види складання машин. Техніко-економічні показники складання та шляхи їх поліпшення. Сутність процесів зварювання. Види технологій зварювання. Порівняльна оцінка. Контроль якості зварних з’єднань.
^ Тема 5. Техніка, технологія і продукція хімічної та нафтохімічної промисловості

Продукція хімічної промисловості, її властивості, техніко-економічні характеристики та області ефективного використання. Хіміко-технологічні процеси одержання окремих видів продукції хімічного виробництва, їх основні схеми. Особливості протікання технологічних процесів, можливості впровадження нових технологічних схем, техніко-економічна оцінка.

Техніка безпеки і охорона праці на хімічних підприємствах. Охорона навколишнього середовища.
^ Тема 6. Технологічні процеси будівельних матеріалів

Будівельні матеріали, їх асортимент, основні властивості та області ефективного використання. Керамічні матеріали, їх виготовлення та шляхи підвищення ефективності виробництва. Зв’язувальні будівельні речовини, технології їх виробництва.

Нові сучасні будівельні матеріали, особливості та ефективність їх використання.

^ Тема 7. Перспективи розвитку технологічних процесів. Нові прогресивні технології. Нанотехнології.


Сучасні досягнення науки, рівень розвитку техніки. Парадигми виробництва майбутнього. Основні напрямки розвитку сучасних технологій. Новітні прогресивні технології. Високі технології, їх ознаки. Галузі застосування високих технологій.

Космічні технології. Напрями досліджень у космічній технології.

Генна інженерія. Сутність генно-інженерних досліджень. Технології генної інженерії.

Біотехнології. Ефективність технологічних процесів, що ґрунтуються на використанні мікроорганізмів.

Екологічно орієнтовані технології і виробництва, їх характеристика.

Нанотехнології. Властивості наносистем. Напрямки розвитку нанотехнологій. Позитивні та негативні сторони нанотехнологій.




^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ




№

з/п

Назва теми

Розподіл по годинам

Лекції

Семінарські (практичні) заняття

Індивіду-альна робота студентів

СРС

Усього

^ Модуль 2 Системи технологій промисловості


1.

Промислове виробництво - основа економічного розвитку суспільства. Технологічні процеси і технологічні системи як економічні об'єкти

2

2

1

2

6

2.

Сировина, вода та енергія в промисловості. Технології видобутку збагачення та очищення сировини

2

2

1

2

6

3.

Техніка і технологія металургійної промисловості

2

4

1

2

9

4.

Технологічні процеси машинобудування

2

2

1

2

5

5.

Техніка, технологія і продукція хімічної та нафтохімічної промисловості

2

2

2

2

8

6.

Технологічні процеси будівельних матеріалів


2

2

1

2

6

7.

Перспективи розвитку технологічних процесів. Нові прогресивні технології. Нанотехнології


2

2

1

2

6




Разом

14

16

8

14

52




^ Поточний модульний контроль (ПМК)




2







2




Всього


14

18

8

14

54

3. Навчально-методичне забезпечення дисципліни
^ Тема 1. Промислове виробництво – основа економічного розвитку суспільства. Технологічні процеси і технологічні системи як економічні об’єкти
1.1. Методичні рекомендації до вивчення теми


Розгляд теми слід розпочати з визнання того факту, що в нинішніх умовах ринкових відносин роль технологічного розвитку стрімёёёко зростає. Сьогодні рівень технологій будь-якого виробництва здійснює вирішальний вплив на його економічні показники. Своєчасна зміна технологій забезпечує конкурентоспроможність фірми, а правильна технологічна політика є основою її процвітання. Прогрес у розвитку продуктивних сил суспільства може бути здійснений лише шляхом революційного відновлення технологій.

Зверніть увагу на те, що сучасні заводи являють собою складні комбінати, об’єднані для комплексного використання сировини й випуску різних видів напівпродуктів і товарної продукції. Так, кар’єри призначені для добування піску, глини, бурого вугілля; копальні - для добування кам’яного вугілля, солі, руди; фабрики для шиття одягу, заводи для виготовлення деталей, а потім з них машин тощо. Отримання кожного виду продукції є результатом певного виробничого процесу.

Виробничим процесом називають сукупність дій пов’язаних з прогнозуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням, транспортуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо.

Виробничий процес складається з матеріального і енергетичного забезпечення, транспортних і складських операцій, ремонтних робіт і техніко-економічного управління виробництвом.

При розгляді структури виробничого процесу зверніть увагу на те, що в центрі виробничого процесу розміщується технологічний процес, який є його складовою частиною.

^ Технологічним процесом називають послідовний набір операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями. У результаті цих операцій змінюються форма, розмір або властивості сировини. Внаслідок цих змін сировина перетворюється на напів- або готову продукцію.

Технологічний процес формується під впливом об’єктивних факторів: соціального устрою суспільства, рівня розвитку його економіки, відповідних сировинних ресурсів, наукового рівня і практичного досвіду керівників (менеджерів) та виконавців виробництва (рис. 1.1). Технології здебільшого складні та багатостадійні.

Кожний технологічний процес складається з дрібніших технологічних процесів або є частиною більш складного. Наприклад, технологічний процес складання автомобільного двигуна, з одного боку, можна поділити на дрібніші, які відрізняються один від одного: технологічні процеси складання шатунно-поршневої групи, блока циліндрів або коробки зміни швидкостей; з іншого боку, технологічний процес складання двигуна є частиною технологічного процесу складання автомобіля в цілому.





Рис. 1.1. Визначальні фактори формування сучасного технологічного

і виробничого процесів


Технологічні процеси постійно вдосконалюються. Це зумовлено тим, що продукцію, яку виробляють на підприємстві, періодично поліпшують. Крім того, наука, техніка та технологія пропонують нові, ефективніші способи оброблення та перероблення сировини, нове продуктивніше обладнання та інструменти.

Технологічний процес має складну структуру (рис.1.2).




Тому більш детально слід зупинитися на розгляді його складових, а саме операцій, кожна з яких розглядають як окремий технологічний процес.

^ Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, яку виконують на одному місці праці (роботи) один або кілька працівників (робітників) над одним або кількома об’єктами, які одночасно обробляються.

Назви операцій походять від способу оброблення об’єкта. Наприклад, під час механічної обробоки заготівок різанням, операції називають так: точіння, свердління, нарізання різі тощо. Якщо об’єктом оброблення є мінеральна сировина, наприклад руда, то подрібнення руди є операцією.

За операціями визначають трудомісткість технологічного процесу, потреби у виконавцях, інструментах, обладнанні тощо.

Зверніть увагу на те, що обов’язковою складовою будь-якої технологічної операції є прохід, який спричиняє зміну форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей оброблюваного об'єкта. Так, у процесі гартування (технологічна операція) вироби набувають твердості; нагрівання чавуну (технологічна операція) призводить до вигорання вуглецю, що спричиняє зміну його властивостей тощо.

У розрахунку норм часу на виконання технологічної операції нормується також час на виконання всіх її складових. Чим менший час виконання складових операцій, тим кращий результат виробництва, тобто ліпшими будуть техніко-економічні показники: більша продуктивність обладнання і менша собівартість продукції.

Зважте, що складові технологічної операції можна об’єднати у дві групи.

До першої групи відноситься прохід, а до другої - ті складові, які не спричиняють зміни форми, розмірів, шорсткості поверхні або властивостей оброблюваного об'єкта. Це. Наприклад. встановлення, технологічний перехід, допоміжний перехід тощо.

Встановленням називають частину технологічної операції, яку виконують під час одного закріплення заготівки.

Операцію можна виконати за одне або кілька встановлень. Наприклад, вал має два торці. Відцентрувати обидва торці вала можна на одно- та двосторонньому центрувальному верстаті: на першому верстаті центрування виконують за двоє встановлень, а на другому - за одне. Встановлення поділяють на позиції.

Позицією називають певне положення заготівки на верстаті відносно різального інструмента.

Наприклад, заготівку обробляють на багатошпиндельному токарному верстаті-автоматі. При кожному повороті шпиндельного барабана заготівка займає нову позицію.

^ Технологічним переходом називають частину технологічної операції, в процесі виконання якої обробляють одну поверхню заготівки одним інструментом при незмінному режимі роботи верстата. При виконанні технологічного переходу на верстатах з програмним керуванням режим роботи іноді змінюється без втручання робітника, тобто автоматично.

Технологічний перехід складається з робочого ходу та марноходу.

Робочий хід - закінчена частина операції, безпосередньо пов'язана із зміною форми, розмірів, структури, властивостей, стану чи положення в просторі предмета праці. Робочий хід – це головна частина технологічного процесу. Всі інші його частини по відношенню до робочого ходу є допоміжними.

Наприклад, у процесі точіння інструментом є різець, який переміщується відносно заготівки справа наліво і зрізує з неї шар металу, тим самим надає їй нової форми, розмірів і шорсткості поверхні. Один перехід може складатися з кількох проходів.

Марноходом називають закінчену частину технологічного переходу, в процесі виконання якого інструмент переміщується відносно заготівки, але не спричиняє зміну її форми, розмірів, шорсткості поверхні, проте є необхідним для виконання проходу.

Так, при точінні різець після зрізання шару металу знов повертається до початкового положення з метою виконання наступного проходу.

Допоміжним переходом називають закінчену частину технологічної операції, яка складається з дій робітника і (або) обладнання, які не змінюють форму, розміри і шорсткість поверхні заготівки, але необхідні для виконання технологічного переходу.

Допоміжні переходи дуже різні. Вони пов’язані з установленням заготівки, зміною інструмента, налагодженням верстата на необхідний режим роботи, зняттям обробленої заготівки тощо. Наприклад, свердління отвору у валу складається з таких допоміжних переходів: взяти вал і встановити в пристрій; закріпити вал; увімкнути верстат; підвести свердло до вала; увімкнути подачу; вимкнути подачу; відвести шпиндель у вихідне положення; зупинити верстат; звільнити вал від пристрою; взяти вал і покласти його на полицю.

Наступним питанням, яке доцільно розглянути при вивченні даної теми є класифікація технологічних процесів. Зверніть увагу, що в основу класифікації технологічних процесів покладені різні признаки, такі як: вид впливу на сировину і характер її якісних змін, спосіб організації, кратність обробки сировини і т. ін.

^ По характеру якісних змін сировини технологічні процеси поділяються на фізичні, механічні, біологічні, хімічні, фізико-хімічні.

При фізичних і механічних процесах переробки сировини проходять зміни розмірів форми та фізичних властивостей сировини. При цьому внутрішня будова і склад речовини не змінюється. Наприклад, виготовлення металевих деталей методом обробки різанням, подрібненням, приготування розчинів і т.д. Хімічні процеси характеризуються зміною не тільки фізичних властивостей, але й агрегатного стану, хімічного складу і т.д.

Однак розподіл процесів на фізичні, механічні і хімічні є умовним, тому що важко провести чітку межу між ними, оскільки, механічні процеси часто супроводжуються зміною і фізичних і хімічних властивостей. Хімічні процеси, як правило, супроводжуються механічними на всіх виробництвах.

^ За способом організації технологічні процеси поділяються на дискретні (переривисті або періодичні) і безперервні.

Дискретний технологічний процес характеризується чергуванням робочих і допоміжних ходів з чітким їх розмежуванням за часом реалізації Наприклад, при металообробці проходить установка деталі в патрон станка (допоміжний хід), підвід ріжучого інструменту (допоміжний хід), обробка заготовки ріжучим інструментом (робочий хід), контроль (допоміжний хід), зняття деталі зі станка (допоміжний хід), установка в патрон нової деталі і т.д.

Такі технологічні процеси частіше всього розповсюджені в машинобудуванні, будівництві, видобувних галузях промисловості. Недоліком дискретних технологічних процесів є витрати робочого часу в процесі виконання робочих ходів.

^ Безперервні процеси відрізняються тим, що вони не мають різко вираженого чергування (під час здійснення) робочого і допоміжних ходів. У них завжди можна виділити групу допоміжних ходів, які здійснюються одночасно з робочими, і групу допоміжних ходів, які періодично повторюються в часі, в залежності від результатів робочого ходу. Такі процеси характерні для хімічної промисловості.

^ За кратністю обробки сировини технологічні процеси поділяються на процеси з відкритою (розімкнутою) схемою і процеси з циркуляційною (замкненою) схемою. В процесах з розімкнутою схемою сировина проходить однократну обробку.

У процесах із замкнутою схемою сировина кілька разів повертається на початкову стадію процесу для повторної обробки. Прикладом процесу може служити конверторний спосіб виплавки сталі. Процеси із замкнутою схемою є більш досконалими, більш економічними і екологічно чистими, хоча і відрізняються більшою складністю. Ці процеси необхідні при переведенні технологій на безвідходні.

В загальному вигляді будь-який технологічний процес можна розглядати як систему, яка має входи і виходи. Входами можуть бути: склад сировини, її кількість, температура і т. ін., виходами – готова продукція, її кількість, якість і т.д.

Зверніть увагу на те, що технологію, як правило, пов’язують з конкретною галуззю виробництва (гірничодобувною, машинобудуванням, будівництвом, транспортними роботами тощо) або з методами одержання чи обробки певних матеріалів (металів, волокнистих речовин, тканин тощо).

Будь-яка технологія передбачає опис процесів обробки (чи переробки) об’єктів виробництва (сировини, матеріалів, напівфабрикатів), внаслідок здійснення яких відбувається їх якісна зміна. Так, наприклад, технологія одержання різних металів ґрунтується на зміні хімічного складу, хімічних і фізичних властивостей вихідної сировини; технологія механічної обробки пов’язана зі зміною форми і деяких фізичних властивостей матеріалу, що використовується для виробництва виробів; основою хімічної технології є процеси, які здійснюються внаслідок хімічних реакцій, що призводять до зміни складу, будови і властивостей вихідної сировини.

У кожній конкретній галузі виробництва розрізняють загальну і спеціальну технологію. Перша вивчає виробничий процес у цілому: від виробництва матеріалів до одержання готової продукції. Спеціальна технологія, як частина загальної технології, розглядає окремі види робіт і технологічні операції. Наприклад, до загальної технології належить технологія машинобудування, яка вивчає основи і методи виробництва машин, які є спільними для різних галузей машинобудування. Питання,: характерні для технології виробництва спеціалізованих галузей, розглядаються у спеціальних технологіях, таких як технологія виробництва двигунів, технологія верстатобудування, технологія інструментального виробництва тощо.


^ Принципи організації технологічних процесів. Основними принципами раціональної організації технологічних процесів у сучасному виробництві є пропорційність, безперервність, потоковість, паралельність, прямоточність і ритмічність.

^ Принцип пропорційності передбачає встановлення таких співвідношень продуктивності між окремими ланками технологічного процесу, які б забезпечували планомірність виконання виробничого завдання і попереджували виникнення диспропорцій у виробництві. Технологічний процес не можна вважати сумою окремих робіт, які не залежать одна від одної, він є цілісним процесом.

^ Принцип безперервності означає максимальне запобігання будь-яким затримкам і розривам у процесі виробництва, що забезпечує виготовлення продукції протягом оптимального часу. Чим безперервніше і швидше здійснюється технологічний процес, тим більша його ефективність. Безперервність процесу забезпечує потрібну однорідність якості продукції, значно полегшує облік, створює всі потрібні передумови для автоматизації виробництва.

Під принципом потоковості слід розуміти узгодженість виконання за часом усіх робіт технологічного процесу.

^ Принцип паралельності означає суміщення (одночасність) виконання окремих частин процесу. Цей принцип ґрунтується на спеціалізації окремих робочих місць, дільниць або потоків. Виготовлені одночасно в різних місцях частини виробу з'єднуються між собою, утворюючи цілісний виріб.

^ Принцип прямоточності вимагає, щоб шлях проходження предметів праці на всіх стадіях процесу був найменшим. Завдяки цьому запобігаються невиправдані витрати часу і ресурсів на переміщення продуктів технологічного процесу, на прискорення передачі їх від одного робочого місця до іншого.

Ритмічність передбачає рівномірність роботи, яка сприяє виготовленню однакової кількості продукції за різні (планові) відрізки часу. Особливого значення набуває ритмічність в умовах кооперування виробництва, коли вона визначає узгодженість надходження продукції від одного підприємства до іншого. Це дає можливість створити сприятливі умови для узгодженої дії структурних підрозділів усередині підприємства.

Наведені принципи не вичерпують усіх вимог до раціональної організації технологічного процесу. Так, згідно з принципом прямоточності, шлях між робочими місцями має бути найменшим. Але при вибухонебезпечних роботах, виходячи з правил техніки безпеки, цю відстань встановлюють якнайбільшого. Те ж саме можна сказати про гетерогенні хімічні процеси, де значний вплив на швидкість реакції і вихід продуктів має поверхня дотику реагентів (довжина потоків).

^ Шляхи та закономірності розвитку технологічних процесів. При вивченні цього питання зважте, що виходячи зі структури технологічного процесу можна виділити два напрямки удосконалення технологічних процесів – удосконалення допоміжних ходів та удосконалення робочого ходу. Одночасні удосконалення допоміжних і робочих ходів можна представити як сукупність дій за двома цими напрямками, тому для елементарного технологічного процесу такий розподіл є обґрунтованим.

Зверніть увагу на головні властивості технічних рішень, що реалізуються при розвитку технологічних процесів по еволюційному або революційному шляху. Так, наприклад, технічні рішення еволюційного типу характеризуються такими властивостями:

1. Впровадження механізації і автоматизації обов’язково пов’язане із збільшенням озброєності працівника, і відповідно, з ростом минулої праці в одиниці продукту.

2. Впровадження еволюційних технічних рішень зменшує витрати праці в одиниці продукту і в більшості випадків викликає підвищення продуктивності.

3. Ефективність технічних рішень еволюційного типу знижується відповідно до зростання продуктивності праці.

Зниження ефективності обумовлене тим, що при ускладненні технологічного обладнання його модернізація потребує ще більшого ускладнення, ще більших затрат.

Група технічних рішень революційного типу характеризується такими властивостями:

1. Технічні рішення революційного типу завжди більш ефективні, ніж еволюційного того ж призначення.

2. Зменшення сумарних затрат праці при революційних рішеннях може здійснюватись у результаті зменшення як живої, так і минулої праці на одиницю продукту.

Слід зазначити, що більша ефективність рішень революційного типу по відношенню до технічних рішень еволюційного типу пов’язана з їх особливістю. Так, наприклад, реалізація революційних рішень потребує додаткових досліджень, заміну технології і основного технологічного обладнання, інших затрат, а їх упровадження стає реальним тільки після реалізації вказаної властивості, в протилежному випадку розвиток буде йти по еволюційному шляху.

Еволюційним називається шлях розвитку технічних процесів, у якому приріст продуктивності сукупної праці проходить при збільшенні затрат минулої праці за рахунок механізації і автоматизації допоміжних ходів і переходів технологічних процесів і який принципово обмежений.

Революційним називається шлях технічного розвитку технологічних процесів, у якому приріст продуктивності сукупної праці проходить при зниженні затрат минулої праці за рахунок заміни технологічних процесів (їх робочого ходу) і який принципово необмежений.

Технічний розвиток технологічного процесу, при якому почергово реалізуються два цих шляхи розвитку може привести до обмеженого розвитку, якщо буде переважати еволюційний шлях, і до необмеженого – при перевазі технічних рішень революційного типу.

^ Техніко-економічні показники технологічних процесів. Вивчаючи це питання, слід розглянути економічну оцінку технологічного процесу, а також звернути увагу на такі питання, як продуктивність, собівартість, якість продукції, що виробляється.

Слід зазначити, що з погляду технології економіка - це система збалансованих грошових і матеріально-енергетичних потоків конверсії природних ресурсів у споживну вартість. Але перед тим, як почне діяти виробництво, необхідно вкласти визначені кошти всієї організації. Рух грошових і матеріально-енергетичних потоків схематично зображений на рис. 1.3. З малюнка випливає, що грошові і матеріально-енергетичні потоки спрямовані назустріч один одному. При цьому грошові потоки випереджають матеріально-енергетичні.

Грошовий потік розосереджений, а матеріально-енергетичний односпрямований. Характерні особливості приведеної схеми:

грошові і матеріально-енергетичні потоки спрямовані назустріч один другому. При цьому грошові потоки випереджають матеріально-енергетичні, граючи роль інфраструктури виробництва;

трансформація природних ресурсів (сировини) у споживчу вартість відбувається на стадії технологічного перетворення;

раціональне використання природних ресурсів, ефективність природоохоронних заходів і економічна ефективність системи конверсії залежать від науково-технічного рівня технологічного процесу.

Показник економічної ефективності технологічного процесу повинний враховувати усі види витрат. Таким узагальнюючим показником є собівартість продукції - одна з найважливіших економічних категорій.

Собівартість – сукупність матеріальних і трудових затрат підприємства у грошовому виразі, необхідних для виготовлення і реалізації продукції. Така собівартість називається повною.

Затрати підприємства, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, називають фабрично-заводською собівартістю. Співвідношення між різними видами затрат, що складають собівартість, представляє собою структуру собівартості.





При складанні калькуляції собівартості одиниці продукції застосовують витратні норми на сировину, матеріали, паливо і енергію в натуральних одиницях, а потім перераховують у грошовому виразі.

Співвідношення витрат за різними статтями собівартості залежить від виду технологічного процесу.

Частка зарплати в собівартості продукції тим нижча, чим вища ступінь механізації та автоматизації праці, її продуктивність.

Амортизація складає приблизно 3-4% собівартості і залежить від вартості обладнання, його продуктивності, організації роботи підприємства (відсутність простоїв).

Розрізняють основні витрати (на основні матеріали, пальне, енергію, напівфабрикати, зарплату основним працівникам) і витрати, пов’язані з обслуговуванням процесів виробництва і управління.

Аналіз структури собівартості необхідний для виявлення резервів виробництва, інтенсифікації технологічних процесів. Основними шляхами зниження собівартості при збереженні високої якості продукції є: економне використання сировини, матеріалів, палива, енергії, застосування високопродуктивного обладнання, підвищення рівня технології.

Від рівня застосування технології залежить і якість продукції, що виготовляється. Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти відповідні потреби суспільства упродовж встановленого періоду часу.

Далі слід ознайомитися з групою показників якості продукції, особливостями і методами економічної оцінки технологій, системою показників ефективності технологій та їх впливом на загальні економічні показники виробництва.

Слід звернути увагу на основні методи економічної оцінки технологій, особливо на метод “витрати