Реферат: Клавдія Йосифівна Кілінська Фізична географія Карпато-Подільського регіону навчально-методичний посібник

Міністерство освіти і науки України


Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича


Клавдія Кілінська


Фізична географія Карпато-Подільського регіону України


Навчально-методичний посібник


Чернівці

„Рута”

2011


Наукове видання


Клавдія Йосифівна Кілінська


Фізична географія

Карпато-Подільського регіону


Навчально-методичний посібник


Літературний редактор Лупул О.В.

Комп’ютерний набір Гриб’юк С.І.

Графіка Скрипник Я.П.


Свідоцтво про державну реєстрацію

ДК № 891 від 08.04.2002 р.


Підписано до друку 30.06.2009. Формат 60 х 84/16.

Папір офісний. Друк цифровий. Умов. друк. арк. 13,8.

Зам.014-п. Тираж 100.

Друкарня видавництва „Рута” Чернівецького національного університету

58012, Чернівці, вул.. Коцюбинського, 2.


ББК 65.049 (4КР 33) 1

К 392

УДК 502.15 (477.8) [502.15+502.171] (477.8)

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича


Рецензенти:

П.Г. Шищенко – доктор географічних наук, професор кафедри географії України, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України, Президент Геогра­фіч­ного товариства України, Київський національний університет іме­ні Тараса Шевченка

О.В. Заставецька – доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри географії України і туризму, тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка


^ Кілінська К.Й.

К 392 Фізична географія Карпато-Подільського регіону України. Чернівці: Рута, 2011. – 220 с.

ISBN (978-966-568-954-6)


Посібник розкриває об’єктно-предметну сутність фізичної географії Карпато-Подільського регіону України, аналізує природ­ні умови, регіональні ландшафтні структури, геоекологічні пробле­ми, конструктивно-географічні засади регіонального природо­користування. За змістом видання відповідає програмі навчальної дисципліни „Фізична географія Карпат і Поділля” для студентів вищих навчальних закладів.

Для сту­дентів географічних, геоекологічних, приро­до­охоронних спеціальностей, викладачів вищих навчальних закладів, учителів середніх загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів.


ББК 65.049 (4КР 33) 1

УДК 502.15 (477.8)

[502.15+502.171] (477.8)


Перелік уживаних скорочень



КПР

Карпато-Подільський регіон

НПС

Навколишнє природне середовище

ПТК

Природно-територіальний комплекс

ПРП

Природно-ресурсний потенціал

ГДК

Граничнодопустимі концентрації

ПТК

Природно-територіальний комплекс

ПГЛ

Природно-господарський ландшафт

ПГР

Природно-господарська різноманітність

НПП

Національний природний парк




ЗМІСТ

стр.

Вступ....................................................................................................

3

1.

Історія становлення й основні чинники вивчення географії Карпато-Поділь­ського регіону............................................



4

1.1.

Розвиток комплексних досліджень у Карпато-поділь­ському регіоні...........................................................................


4

1.2.

Основні чинники вивчення сучасної географії Карпато-Подільського регіону...............................................................


10

2.

Геологічна будова ……………………………….

19

2.1.

Геологічна будова та стратиграфія.......................................

19

2.2.

Історія геологічного розвитку................................................

24

2.3.

Четвертинні відклади..............................................................

26

2.4.

Сейсмічність.............................................................................

27

2.5.

Печери.......................................................................................

27

2.6.

Корисні копалини………………………..............................

28

3.

Геоморфологічна будова…………….…

42

3.1.

Загальні особливості геоморфологічної будови….............

42

3.2.

Геоморфологічна будова Карпато-Подільського регіону

43

3.3.

Геоморфологічне районування..............................................

55

3.4.

Прикладні питання вивчення рельєфу…………………...

57

4.

Клімат...................................................................................

61

4.1.

Кліматотвірні чинники............................................................

61

4.2.

Метеорологічні характеристики............................................

67

4.3.

Несприятливі кліматичні явища............................................

72

4.4.

Кліматичне районування……………………………….…

76

5.

Внутрішні води та їх ресурси………………..

79

5.1.

Загальна характеристика гідрологічної мережі……..…....

79

5.2.

Водні ресурси...........................................................................

81

5.3.

Термічний режим.....................................................................

85

5.4.

Льодовий режим…………………………............................

86

5.5.

Водний баланс і водні ресурси…………………………....

88

6.

Ґрунтовий покрив………………………………....

90

6.1.

Історико-географічні аспекти господарського використання ґрунтового покриву та розвитку землеробства……………………………………………....



90

6.2.

Походження ґрунтів………………………………………

91

6.3.

Характеристика ґрунтового покриву Карпато-Подільського регіону……………………………………...


92

6.4.

Водно-фізичні властивості ґрунтового покриву…………

97

6.5.

Відображення у ґрунті оточуючого довкілля. Вплив техногенних чинників на ґрунтовий покрив і питання охорони......................................................................................



99

6.6.

Грунтово-географічне районування.....................................

102

7.

Рослинний покрив ....................................................

105

7.1.

Рослинний покрив Подільської височини й Українських Карпат……………………………………………….……..


105

7.2.

Геоботанічне й флористичне районування..........................

108

7.3.

Сучасний стан рослинного покриву……………………...

108

7.4.

Лісові ресурси, їх відновлення й охорона………………..

110

8.

Тваринний світ……………………………...............

114

8.1.

Основні класи тваринного світу............................................

114

8.2.

Зоогеографічне районування.................................................

118

8.3.

Фауністичні ресурси................................................................

118

8.4.

Охорона тваринного світу………………………................

122

9.

Несприятливі природні процеси…………..

125

10.

Фізико-географічне районування................

129

10.1.

Принципи районування..........................................................

129

10.2.

Ландшафтна структура Карпато-Подільського регіону....

131

11.

Природоохоронні території. Запо­відники та національні природні парки.


144

11.1.

Розвиток і формування природоохоронних територій...................................................................................


144

11.2.

Природні заповідники.............................................................

145

11.3.

Біосферні заповідники……………………..........................

149

11.4.

Національні природні парки..................................................

152

12.

Еколого-географічні Проблеми……………

165

12.1.

Забруднення атмосферного повітря……………………....

165

12.2.

Забруднення водних ресурсів…………………………….

170

12.3.

Забруднення ґрунтового покриву………………………...

174

Додатки………………………………………………………....

179

^ Перелік уживаних скорочень........................................

220



Вступ


Важливість вивчення окремих регіонів України зумовлена сучасними динамічними змінами в економічному, культурному, природоохоронному, екологічному „житті” суспільства. На гео­гра­фічному терені України Карпато-Подільський регіон (КПР) є уні­кальною і неповторною територією, історично сформованим регіо­ном із різноманітними природними умовами і госпо­дарськими процесами.

Компоненти природи (рельєф, клімат, внутрішні води, ґрунти, рослинний покрив і тваринний світ) взаємообумовлюють один одного і взаємодіючи створюють природно-територіальні комп­лекси різного масштабу і рангу. Вивчення природних умов КПР стало основою проведення ландшафтного картографування та фізико-географічного районування. Кожна фізико-географічна оди­ниця характеризується своїм набором властивостей компонентів природи і господарським природокористуванням, проявом фізико-географічних процесів і явищ, які необхідно враховувати задля збереження унікальних природних умов і природної різ­номанітності КПР. Пограничне розміщення КПР вимагає поси­леного моніторингу за станом компонентів природи та їх зміною, еколо­гічною ситуацією, вимагає розширення мережі природо­охо­ронних територій – першооснови до урегульованих господар­ських процесів. на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин тери­торія Карпато-Подільського регіону розглядається як така, що наді­лена сприятливим географічним і геополітичним положенням.

Первинними вихідними матеріалами до написання науко­во-методичного посібника послужили наукові видання географів Чернівецького, Прикарпатського (м. Івано-Франківськ), Львів­ського, Тернопільського, Київського університетів, власні ав­тор­ські дослідження.

В основу цієї праці покладено текст лекцій з курсу „Фізична географія Карпат і Поділля”, що читається у Чер­нівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.

Автор висловлює щиру подяку колективу географічного фа­культету за допомогу, надану при підготовці даної праці до друку.


1. Історія становлення й основні чинники вивчення географії Карпато-Подільського регіону


1.1. Розвиток комплексних досліджень

у Карпато-подільському регіоні

Аналіз іс­нуючих напрацювань вітчизняних уче­них-географів (Геренчук, 1972, 1973, 1979, 1981; Денисик, 1990, 1991, 1996, 1998, 2002) дозволив виявити поетапну (періодичну) харак­теристику розвитку комплексних досліджень КПР.

1. ^ Етап усебічного пізнання природи (40-35 тис. років то-му – IV ст. до н. е.) підтверджується багатим археологічним ма­теріалом. Його початок (ранній період) збігається з розвитком верхньопалеолітичної (40-38 тис. років тому) культури. Наприкінці етапу, у післяльодовиковий (пізній) період природні умови КПР стають сприятливими для життя та діяльності людини. Засе­ляють­ся нові території, розвивається рибальство, вини­кає тваринництво й землеробство. Пізнання природи відбу­вається на побутовому рівні. Найважливіші ознаки етапу: 1) всебічне пізнання компо­нентів природи (корисні копалини, ґрунтовий покрив, рослинний покрив, тва­рин­ний світ); 2) регіональне вивчення при­роди; 3) пере­дача знань з поко­ління у покоління про­ходить в усній формі й практичних навич­ках. Формується усний інформаційний банк "практичних" знань про окремі райони КПР.

Напри­кінці етапу появляються перші графічні зобра­ження природи у вигляді наскельних малюнків у печерах, на окре­мих каменях і кіст­ках тварин.

2. Описовий етап (V ст. до н. е. - середина ХУІІІ ст.). Чис­ленні регіо­нальні описи природи виокремлюють у межах зазначе­ного етапу три різні за часовим відтинком, фактичним мате­ріалом і джерелами періоди, що реально висвітлюють становлення знань про КПР, фіксують початок писемної географічної інформа­ційної сфери.

2.1. ^ Античний період (V ст. до н. е. - середина І тис. н. е.). Географічною основою періоду є грецькі та римські античні описи природи, населення та господарства. Одним із прикладів слугує комплексний опис річок Тірасу (р. Дністер), Гіпанісу (р. Південний Буг), автором якого є Геро­дот.

2.2. ^ Літописний період (кінець І тис. н. е. - ХШ ст.). Зародження, становлення та розвиток Київської Русі допомагає активному госпо­дарському освоєнню території. Відо­мості про цей період черпаємо зі хронік і нотаток арабських і візантійських ав­торів, літописів. Повне зібрання нараховує 37 томів.

Літописи виконували місце­ві автори рідною мовою, окремі з них складалися протя­гом десятків років, часом і століть. Лі­то­писці спостерігали природу у її змінах, аналізували конкретні природні явища і окремі об'єкти. Однак у більшості з них явища природи трактувалися на рівні розуміння свого часу (як ознака добра, зла). Окремі дані у літописах, безумовно, реальні та прав­диві, проте загальні висновки необхідно формувати з відповідною часткою ймовірності.

2.3. ^ Середньовічний період (ХІV - ХVІІІ ст.). Вивчення й опис природи проводиться на засадах аналізу заселення й інтен­сивного освоєння при­род­них ресурсів. На початку XVIII ст. КПР стає основним сільськогосподарським регіоном України.

Зародження й розвиток капіталістичних відносин вимагає досконалішого вивчення природних умов і природних ресурсів КПР. у працях М. Миховити (1518 р.), М. Граціані (1564 р.), А. Гвагніна (1578 р.), Р. Сиротки (1613 р.), Г. Боплана (1650 р.) інших знаходимо характеристику окремих компонентів природи і природних ресурсів. Найдавніші друковані згадки про природу та населення Подільської височинної області датуються 1443 р. („Хроніка Г. Шеделя”).

Результати географічних досліджень друкуються в „Оглядах українських земель”(XVI ст.).

Велика увага приділяється характеристиці гірських порід, клімату, річок, ґрунтового та рослинного покриву. А Гвагнін у дру-гій частині „Хронік Європейської Скіфії” (1578 р.) характеризує територію Поділь­ської височинної області як найродючіший район Європи. Численні перевидання „Опису України ...” (12 видань збе­рі­гаються у Франції) й інших праць західноєвропейських авторів засвідчують, що у XVI -ХVІІ ст. територія КПР відома географам, природо­знавцям, мандрівникам. Наприкінці періоду зарод­жуються еле­менти наукових пошуків, виконавцями яких стали академічні експедиції (1768-1774 рр.) й дослідження окремих уче­них. Отже, оригінальність і наукова цінність письмових, кар­то­графічних, інших джерел описового етапу не тільки в їх само­бутності та історизмі, але й у тім, що вони виконані й опубліковані науковцями Європи, Близького Сходу та Середньої Азії. Мабуть, саме цим можна пояснити незіставність ходу історичного розвитку України з рівнем її описів за різними періодами: скіфську Україну досліджували античні автори, роздрібну середньовічну західно­європейські.

3.^ Етап наукових пошукі^ 1.2. Основні чинники вивчення сучасної географії Карпато-Подільського регіону
До складу КПР входить Львівська, Івано-Франківська, Тер­нопільська, Чернівецька, Закарпатська, Хмельницька, західна час­тина Він­ницької та північна час­тина Одеської областей (рис. 1.1). Площа складає 112,1 тис. км2, приблизно п’ята час­тина України (18,4 %).

Майже кожен п’ятий мешканець України проживає у цьо­му географічному просторі. У фізико-геогра­фічному відношенні до складу досліджуваної території входить Подільська височинна область і гірська країна українські Карпати (рис. 1.2).

Регіональність території Українських Карпат і Подільської височинної області виявлені автором у монографії „Еколого-прогнозна оцінка природно-господарської різнома­нітності Карпато-Подільського регіону України” (2007). Наразі проаналізує­мо а) історико-географічні умови розвитку, б) гео­політичне поло­ження, в) природно-ресурсну різноманітність Карпато-Поділь­сько­го регіону.

Історико-географічні умови території. Починаючи з ХІІ ст. на території КПР сформувалася єдина й ціла суспільно-еко­но­мічна й етнічна спіль­ність галицьких, підкарпатських і поділь­ських земель із центром у м. Львові, гео­графічне положення якого у трикутнику політичних центрів Перемишль–Галич–Володимир було найвигіднішим. Понад 700 років місто є еконо­мічним, істори­ко-культурним і політичним ядром тяжіння всього західноукраїн­ського терену.



Рис.1.1. Адміністративний поділ Карпато-Подільського регіону


Після падіння Галицько-Волинської держави, у середині-кінці ХІV ст. “львівське ядро” виступає у державній і адмініст­ра­тивній формі. Це “Руське воєводство” у королівській Польщі, ко­ронна земля “Галичина і Володимирщина” (часи Австрії та Авст­ро-Угорщини), Західноукраїнська Народна Республіка (1918-1919 рр.), “Львівський економічний адміністративний район” (1957-1965 рр.), Південно-Західний економічний район (1965-1994 рр.), економічні райони Карпатський і Подільський (1990-ті роки і по нині). Існування на цій території і вплив на її поточне і перс­пек­тивне життя регу­люючо-управлінських структур (полі­тичної Гали­цької Асамблеї, Західного наукового центру НАН Украї­ни, релігійно-духовної Галицько-Київської єпархії Україн­ської гре­ко-католицької церкви, економічно цілісної систе­ми галу­зевих і міжгалузевих комплексів), підсилює думку про КПР як про певну окремість і цілісність на тлі України.




Рис.1.2. Фізична карта-схема Карпато-Подільського регіону

Особлива роль території у системі зовнішньополітичних і соціально-економічних пріоритетів зумовлена геополітичним по­ложенням. Гео­політичне положення КПР займає позицію сприят­ливого чинника входження України у різноманітні європей­ські еко­номічні та суспільно-політичні структури. Географічне сусідст­во регіону з розвиненими європейськими державами і тими сусі­дами, які прискорено інтегруються у європейську спільноту, об’єк­тивно конструює численні міждержавні взаємозв’язки полі­тично­го, економічного, культурного та природоохоронного харак­теру, сприяє прагненню увійти до центральноєвропейських і захід­ноєвропейських структур розвитку й організації субрегіонального співробітництва. Проте на сучасному етапі дедалі важливим стає сусідство з слабо розвиненими суміжними регіонами: Люблінщи­ною, Холмщиною, Ярославиною, Перемишлянщиною й інши­ми у Польщі, Східно-Словацьким краєм Словаччини, областями Угор­щини, Мароморощиною (Затисся), Південною Буковиною, Румун­ською Гуцульщиною у Румунії, північною Молдовою тощо. Най­розвиненіші в економічному відношенні центри України (м. Київ, територія Придніпров’я, Донбасу, Причорномор’я), Поль­щі (Кра­ків, Верхня Сілезія, Варшава), Словаччини (Братислава) та ін., зна­ходяться на відстані не менше 500 км від економічного центру КПР м. Львова. Усе це вимагає максимального здійснення внут­рішньої районної корпорації, інтеграції праці та господарства з ме­тою звести до мінімуму витрати на далекі нераціональні переве­зення, особливо сировини й енергоносіїв.

Через КПР проходить більше 30-ти залізниць, серед яких 12 сполучають територію з п’ятьма сусідніми дер­жавами. Між­народне значення мають переходи з Польщею (Мостиська ІІ – Ме­дика), Угорщиною (Чоп – Захонь), Румунією (Вадул-Сірет (Череп­ківці) – Дорнешти), Молдовою (Сокиряни – Окниця). Через гірські хребти Українських Карпат про­кладені залізниці міжнародного значення: 1) „Львів – Стрий – Мукачево – Чоп”; 2) „Львів – Самбір – Ужгород – Чоп”; 3) „Львів – Ходорів – Івано-Франківськ – Деля­тин – Берлабаш” (кордон із Румунією). Автомобільних переходів за кордон значно більше, ніж залізничних, однак не всі вони, зокрема у гірській міс­цевості, загальнодоступні.

В Українських Карпатах прокладені по­тужні нафто- і газо­проводи, по яких до країн Центральної та Захід­ної Європи прохо­дить основна частина експортного російського та туркменського газу, російської нафти. Найбільшими магістраль­ними газопрово­дами є “Братерство”, “Союз”, “Прогрес”, „Уренгой–Помари–Ужго­род”, нафтопровід “Дружба”. На території Передкарпатської висо­чини (мм. Долина, Богородчани, Стрий) спо­руджені потужні газові та нафтові компресорні станції. мало­по­тужний газопровід „Даша­ва – Самбір – Нижанковичі” переходить на територію Польщі. По­тужний етиленопровід прокладений з Калуша в Угорщину. По ньо­му з Передкарпаття транспортуються продукти переробки нафти.

По території регіону проходить мережа ліній електропере­дачі енергетичної системи “Мир”. Значна частина електро­енергії, що виробляється на українських атомних електростанціях, надхо­дить до сусідніх держав. Вигоди транспортного положення регіону визначально орієн­тують Україну на співробітництво з державами Центральної, Західної та Східної Європи, хоч і тут є ба­гато нероз­в’язаних проблем. у ході завоювань і державного будівництва КПР опинявся на окраїнах імперій, що зумов­лювало його традиційне відставання у господарському роз­витку. Він став зоною стику і взаємовпливу економіки і культури україн­ського, польського, сло­вацького, угорського, румунського і мол­довського народів. Разом з тим віддаленість від державницьких консолідаційних ядер зумо­вила певну етнокультурну консервацію населення, що призвело до збереження багатьох етно­графічних груп-носіїв особливих діалек­тів, способу життя, традицій, ремесел. Етнічна та історична спорід­неність прикордонних територій, на­явність національних меншин, близькість соціальної психології й культури, спільне використання природних ресурсів, інфраструктурне забезпечення зумовлюють високу ефективність транскордонних зв’язків.

Геополітичне положення підсилюється етнічними особ­ливостями. На відносно невеликій території проживають предс­тавники різних національностей, які є оберегами своєї культури, побуту, традицій. Це створює підґрунтя до розгляду території, що сформувалася на засадах "мирного та пра­цьовитого" менталітету. Внут­рішні природно-господарські взаємозв'язки регіону є озна­ками цілісної самостійної етнокультурної структури.

Переваги геополітичного положення КПР у вужчому за­гальноєвро­пейському вимірі більш реальні й практично здій­ненні вже на теперішньому етапі міжнародного порозуміння й співро­бітництва. Особливо це проявляється у реалізації ідеї створення асоціації транскордонного співробітництва з вивчен­ня та впро­вад­ження наукових проектів "Карпатський Євроре­гіон", „Верхній Прут”, "TASIS", "Південний Буг". Пріоритети геополітичного положення регіону підсилюються інвестицій­ними програмами, що спрямовані на розвиток рекреаційного потенціалу території КПР.

Одним із чинників українознавчих засад географії є вивчення організації науково-дослідної роботи. У КПР діють де­сятки вищих навчальних закладів, у т.ч. університети, науково-дослідні, технологічні і проектно-конст­рукторські інститути, відділи, бюро, що проводять науко­во-дос­лідні, дослідно-конструк­торські, технологічні й проектні ро­бо­ти. Тут працює майже 1000 докторів і 10 тисяч кандидатів наук (близько 10 % від спеціалістів з науковим ступенем в Ук­раїні). За бага­тьма науковими напрямами (зокрема у галузях наук про Землю, ланд­шафтознавства, регіональної географії, краєзнавства, екології, ре­гіональної економіки) створені потужні наукові ко­лективи і сфор­мувалися відомі в Україні та за її межами наукові школи. На тери­торії Подільської височинної області дослідження націлені на вивчення антропогенних ландшафтів (Г.І. Денисик), господарсько­го використання й антропогенного впливу на НПС (О. За­ставецька, Л. Царик), природних заповідних територій (Л. Ца­рик).

У Карпатському регіоні сформувалися Львівська, Черніве­цька, Івано-Франківська, Ужгородська школи.

^ Львівська географічна школа представлена ландшафто­знавчим напрямом наукових досліджень. її засновником є К.І. Ге­ренчук. Цей напрям досліджень отримав міжнародне визнання. Економічні та соціально-географічні дослідження представлені школами суспільної регіональної географії, українознавчої гео­графії та історії географічної науки.

^ Чернівецька географічна школа характеризується загально­визнаними географічними дослідженнями з оцінки природно-ре­сурсного потенціалу (ПРП), основоположниками якого є М.Г. Іг­натенко та В.П. Руденко. Добре відомі в Україні й за її межами ро­боти чернівецьких географів у галузі ланд­шафтознавства, зокрема картографування ландшафтних комплексів на великомасштабній основі (Е.М. Раковська, Л.І.Воропай), соціально-економічне кар­тографування виробничо-територіальних комплексів (Я.І. Жупан­ський).

В Івано-Франківську відбувається процес формування нау­кової геоекологічної школи (М.В. Адаменко). На базі Ужгородсько­го університету (наукові дослідження А. Кондуфора, В. Чо­пика) сформувалася школа біогеографії, зокрема фітогеографії. Напрями наукової діяльності установ і наукового обслуговування відпові­дають розвиткові основних галузей спеціалізації регіону.

Інформаційне забезпечення в КПР здійснюють Центри науково-технічної та економічної інформації, які функціонують в обласних центрах. Окрім державних організацій, інститутів, бюро, університетів у галузі науково-технічної діяльності розширюється сфера впливу нових організаційних формувань – малих підпри­ємств, приватних фірм, частка виконаних робіт яких складає 20-25 % від загального обсягу виконаних звичайними структурами.

Найважливішою регіональною передумовою розвитку КПР є вигідне географічне положення - розміщення у центрі Європи, на межі її Східної та Центральної частин. У гео­лого-тектонічному відношенні це місце контакту двох великих давніх докембрійських кристалічних платформ (Східно- і Західноєвро­пейської) і їх стику з Карпатською геосинклінальною об­ластю. Тут відчутний речовинно-енергетичний обмін між рівнинною і гір­ською частинами, що відбувається завдяки унікальній як у природ­ному, так і господарському відношенні долині річки Дністер. У КПР здійснюється трансформація атлантич­них вологих повіт­ряних мас у континентальні. КПР розміщений у зоні західного переносу повітряних мас, які надходять з Атлан­тичного океану до Східної Європи.

Чергування рівнинних природно-територіальних комп­лексів (ПТК) (h = 350–400 м), з передгірськими (h = 350–550 м) зумовлює перерозподіл речовинно-енергетичних потоків. Гір­ські карпатські (1700–1800 м) і низовинні закарпатські (100–120 м) ландшафти, „приймають” природно-господарські потоки речовини й енергії та перерозподіляють їх по всій території. Водночас вплив південних енергетично-речовинних потоків проявляється у струк­турі природної різноманітності, проектую­чи певні видові зміни у районах найвищих точок і „перемі­шуючи” речовинно-енергетичні потоки у рівнинній Закарпат­ській низовині. Наявність передгір­ських і рівнинних ландшафтів у гірській частині (переважно у до­линах річок) виявляє однакові природні процеси і види госпо­дарської діяльності людини.

Загальне географічне простягання структур з північного за­ходу на південний схід зумовлює вільне проходження теплих і вологих повіт­ряних мас, формування дерново-підзолистих, сірих лісових ґрун­тів і опідзо­лених чорноземів, темнохвойних, широко­листяних, букових, дубових лісів, лучних степів. Широкий спектр природних умов є головною причиною утворення численних природ­них районів і областей.

Наявність мінерально-сировинних, земельних, лісових, водних, рекреаційних ресурсів зумовлюють багатий природно-ре­сурсний потенціал, формує просторову та галузеву структуру гос­подарського комплек­су, визначає пріоритетні напрями розвит­ку. В.П. Руденко (2007) за по­казниками природно-ресурсного потен­ціалу характеризує тери­торію КПР, як найрізноманітнішу і багато­функ­ціональну.

КПР розглядається як територіальний утвір, на терені яко­го сфор­мувалося сільськогосподарське, лісове, водне, рекреаційне, посе­ленське природокористування. В Українських Карпатах пере­ва­жають лісо-поселенсько-сільськогосподарські та лісо-сільсько­господарсько-рекреаційні природно-господарські ландшафти, на Подільській височині сільськогосподарсько-водно-лі­сові і сіль­сько­господарсько-поселенські ПГЛ.

^ Практична робота
1. Проаналізуйте літературні джерела з питань регіональ­ного аналізу природних умов Подільської височинної області.

2. Складіть перелік літературних джерел з регіонального аналізу природних умов Українських Карпат.

3. Охарактеризуйте наукові географічні школи, які зай­маються вивченням природних умов Подільської височинної області.

4. Визначте наукові географічні школи, які займаються вивченням географії Українських Карпат.


Самостійна робота

1. Визначте роль і значення українських географів, які зай­малися вивченням природних умов і природних ресурсів території КПР.

2. Охарактеризуйте праці українських географів, в яких йде мова про раціональне природокористування й охорону природи КПР.
^ Контрольні запитання та завдання
1. Які фізико-географічні та територіально-адміністративні області входять до складу Карпато-Подільського регіону України?

2. Якими чинниками зумовлено виділення на південному заході України Карпато-Подільського регіону?

3. Охарактеризуйте геополітичне положення Карпато-По­дільського регіону.

4. Які географічні школи сформувалися в межах Карпато-Подільського регіону?

5. Розкрийте особливості природно-ресурсного потенціалу те­ри­торії Українських Карпат і Подільської височини.


Теми рефератів

1. Фізико-географічна характеристика Карпато-Поділь­ського регіону.

2. Компонентна структура природно-ресурсного потенціа­лу території КПР.

3. Роль і значення міжнародного співробітництва у вирі­шенні питань охорони природи та раціонального природокорис­тування.


Література

1. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти правобережної України. – Вінниця: Арбат, 1998. – С. 5-16.

2. Денисик Г. Природнича географія на початку ХХІ сто­річчя // Наукові записки Тернопільського педуніверситету, 2002. – № 2. – С. 61–62.

3. Денисик Г.І. Природнича географія Поділля. – Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. – 183 с.

4. Кілінська К. Геополітичні аспекти території Карпато-Подільського регіо­ну // Геополитические и географические проб­лемы Крыма в многовекторном из­ме­рении Украины. Материалы Международной научной конференции, посвяще­нной 70-летию географического факультета. – Симферополь. – 2004. – С. 28–31.


^ 2. Геологічна будова

2.1. Геологічна будова

Територія КПР формувалася протягом тривалої геологічної історії і має складну будову. В геоструктурному відношенні вона приурочена до південно-західного краю докембрійської Східно­єв­ропейської платформи та альпійської геосинкліналі, представленої складчастою спорудою Карпат. В межах платформи докемб­рій­ський фундамент залягає на різних рівнях, утворюючи виступи та западини, що зумовлено рухами земної кори. Глибина залягання фундаменту визначає головні морфоструктурні риси рівнинної час­тини КПР. На платформенній частині виокремлюється Волино-Поділь­ська плита. У межах альпійської геосинклінальної зони виділяють Складчасту область Карпат, Передкарпатський прогин, Закарпат­ську западину. Вказані структури у сучасному рельєфі виражені відпо­відними орографічними одиницями.

Волино-Подільська плита є крайовою структурою субме­ридіонального напряму, що на південному заході обмежена Кар­патським передовим прогином (рис. 2.1).




Рис. 2.1. Геологічні структури Волино-Подільської плити (за В.В. Кир’яновим, 1986)

Докембрійський фунда­мент знахо­диться на глибині 2000-2500 м. На нерівній поверхні криста­лічного фундаменту май­же горизонтально залягають породи па­леозою, мезозою і кайно­зою. На сході плити з півночі на пів­день простягається смуга ри­фейських відкладів. Вони відслоню­ють­ся у долині р. Дністер і її допливів поблизу м. Могилева-Подільського і представлені аркозо­вими пісковиками, глинистими сланцями, конгломератами і ба­зальтами.

Кембрійські породи виявлені при бурінні свердловин у багатьох місцях і представлені глауконітовими пісками, пісковиками, сині­ми глинами, алевролітами.

Відклади ордовицької та силурійської систем по­ширені на Поділлі поблизу м. Кам’янця-Подільського, де ними складені схили долини р. Дністра та її допливів (Смотрич, Збруч, Іванчик). Ордовицькі й силурійські відклади найчастіше складаються зі карбонатних пісковиків і вапняків у яких зустрічаються карстові порожнини.

Девонські відклади (сланці, піс­ковики і доломіти) мають порушений характер залягання (ва­лоподібні підняття, пофал­дованість), що віддзеркалюється у су­час­ному рельєфі західного Придністер’я.

Кам’яновугільні відклади (вапняки, пісковики, алевроліти, сланці з шарами кам’яного вугілля) також виявлені за допомогою сверд­ловин. У повоєнні роки у межах Галицько-Волинської западини і Волино-Подільської плити від­крито Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн. Палеозой­ські відклади заля­гають моноклинально смугами медіонального напряму від рифею-кембрію до карбону включно.

З давніх мезозойських утворень в окремих місцях (пере­важно у свердловинах) виявлені юрські відклади. Крейдові відк­лади суцільно поширені на Волино-Подільській плиті. Вони заля­гають на великих площах безпосередньо під антропогенними відк­ладами або відслонюються й впливають на прояв сучасних фі­зико-географічних умов Поділля. Це крейда і мергелі, загальна товщина яких зростає із сходу на захід від 20-30 до 600-800 м.

Українські Карпати – частина Карпатської гірської спору­ди. Головну роль у їхній геологічній будові відіграють крейдові, палеогенові і неогенові відклади й давніші відклади. У межах Рахівського криста­лічного масиву поширені докембрійські гнейси, граніти, кварцити і сланці. Тут відслонюються і палеозойські по­роди. Невелике поширення мають тріасові і юрські конгломерати, вапняки, пісковики, мергелі, які зустрічаються в осьовій частині антиклінальних складок. У долинах річок, ущелинах, на крутих схилах хребтів відслонюються крейдові мергелі, вапняки, піско­вики і аргіліти. Палеогенові відклади зустрічаються в усіх текто­нічних зонах Карпат і досягають сумарної потужності кількох ти­сяч метрів. Серед відкладів палеогенової системи переважає фліш, яким створено верстви різноколірних пісковиків, глин, мергелів і туфогенних порід. У Передкарпатті й Закарпатті є неогенові соленосні відклади, глини, піски. У складі неогенових відкладів Закарпаття зустрічаються вулканічні породи (андезити, базальти і туфи).

Карпати пережили складну геологічну історію. Про це свідчать залишки герцинід. Зокрема, таким залишком Пракарпат вважають Рахівський масив. Продукти руйнування герцинід у крейдовому і палеогеновому періодах нагромаджувалися в Карпат­ській геосинкліналі. Інтенсивні тектонічні рухи в неогені зумовили складчасто-скибову структуру Карпат. Головними структурними елементами Українських Карпат є: Передкарпатський прогин, Гор­гано-Покутська (Зовніш­ня) антиклінальна (скибова) зона, Цент­ральна синклінальна зона, Чорногірсько-Полонинська (Внутрішня) антиклінальна зона, Рахів­ський масив, Вулканічні Карпати, Закар­патська западина (рис. 2.2).



Рис.2.2. Тектонічна будова Українських Карпат

(за О.С. Вяловим, С.П. Гавурою, В.В. Даниш та ін.,1986)

Легенда

до картосхеми " Тектонічна будова Українських Карпат"


Кордони: 1- між зонами, 2- між підзонами, 3 - між ски­бами; 4 – розривні порушення; 5 - тектонічні останці; 6 - тектонічні вікна; 7 - структурно-фаціапьні одиниці: І - Зовнішня зона Перед­карпат­ського прогину, II - Внутрішня зона Передкарпатського про­гину (підзони: На - Дрогобицька, Пб - Долинська, Ив – Борис­лавська); ІІІ - Скибова зона (скиби: Ша - Берегова, Шб - Орівська, Шв - Скольська, Шг - Парашки, Шд - Зелемянки, Ше -Рожанки, Шж - Славська, Шз - Брустуранки, Ній - Синевира); IV – Венгло­вецька зона; V - Кросненська зона (підзони: Уа - Турківська. У – Соймен­ська); VI - Переддуклянська зона; VII - Дуклянська зона (підзони УПа - Ставнянська ,УІІб - Дусинська, УІІв - Турицька); VIII – Чор­ногірська зона (підзони :УПІа - Скупов