Реферат: Л. П. Бортнікова Економічна історія Навчально-методичний посібник

Київський інститут

інвестиційного менеджменту

Канд. екон. наук Л.П.Бортнікова

Економічна історія

Навчально-методичний посібник

для самостійного вивчення курсу



11

Київ 2002

Головний редактор Ярослав Головко

Редакційна колегія

Софія Рибакова, Алла Гречан,

Олена Бєлофастова, Леонід Василевич, Вадим Косяк,

Людмила Жураховська, Олена Шестопаль,

^ Тетяна Басюк

Відповідальний редактор Людмила Полуніна

Відповідальний секретар Олеся Мельниченко

Макет Оксана Лисенко

Рекомендовано до друку Вченою Радою Київського інституту інвестиційного менеджменту

^ Реєстраційне свідоцтво видане Міністерством України у справах преси та інформації 09.02.1996р, Серія КВ №1798

© Київський інститут інвестиційного менеджменту,

часопис "Наша справа", 2002

© Бортнікова Л.П. "Економічна історія", 2002

Зміст

1. АНОТАЦІЯ 6

^ 2. ПРОГРАМА КУРСУ 8

3. КОРОТКИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ 18

3.1. Вступ до предмету “Економічна історія” 18

3.1.1. Предмет і завдання економічної історії 18

3.1.2. Джерела та історіографія економічної історії 19

3.1.3. Періодизація та структура курсу 20

3.2. Господарські форми економіки стародавнього світу. 21

3.2.1. Основні риси первісного суспільства і господарства перших цивілізацій (загальна характеристика) 21

3.2.2. Господарство українських земель у період від найдавніших часів до V ст. н.е. 22

3.2.3. Економічний розвиток країн Стародавнього Сходу та Античного світу 24

3.3. Становлення та розвиток феодальної системи господарства 27

3.3.1. Основні риси та періодизація феодального господарства 27

3.3.2. Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху середньовіччя 28

3.3.3. Середньовічні міста. Ремесла. Торгівля 34

3.3.4. Господарство України–Русі періоду роздробленості та в польсько-литовський період (ХІІІ – ХVІ ст.) 35

3.4. Мануфактурний період світової економіки та перехід до індустріального суспільства (XVI – перша пол. XIХ ст.) 36

3.4.1. Економічні передумови та наслідки Великих географічних відкриттів 36

3.4.2. Становлення індустріального суспільства. Мануфактура 38

3.4.3. Економічний розвиток країн Європи, США та Японії в період зародження капіталістичних відносин 39

3.4.4. Мануфактурний період української промисловості. Господарство Запорізької Січі 44

3.5. Світове господарство в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. та період Першої світової війни 47

3.5.1. Основні тенденції розвитку світової економіки та особливості економічного розвитку країн Західної Європи, США та Японії 47

3.5.2. Особливості економічного розвитку у дореволюційній Росії 51

3.5.3. Економічний розвиток України. Столипінська аграрна реформа 55

3.5.4. Світова економіка у роки Першої світової війни та перші повоєнні роки 58

3.6. Світове господарство у міжвоєнний період 60

3.6.1. Економічний розвиток провідних країн світу у міжвоєнний період 60

3.6.2. Світова економічна криза 1929 – 1933 рр. і економічний розвиток у 30-х роках ХХ ст. 61

3.6.3. Економічне становище України у міжвоєнний період. Голодомор 1932 – 1933 рр. 62

3.7. Світова економіка в роки Другої світової війни 65

3.7.1. Воєнна економіка провідних країн світу 65

3.7.2. Господарство України в роки Другої світової війни 66

3.8. Господарство провідних країн світу після Другої світової війни до середини 60-х років. 67

3.8.1. Економічні наслідки Другої світової війни 68

3.8.2. Основні тенденції повоєнного економічного розвитку провідних країн світу. План Маршалла 69

3.8.3. Труднощі післявоєнної відбудови в Україні 72

3.9. Господарство світу та України в другий половині 60-х – початку 90-х років ХХ ст. 75

3.9.1. Економічний розвиток світового господарства у 60-ті – 90-ті роки 75

3.9.2. Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи 77

3.9.3. Спроби реформування господарської системи в другій половині 80-х років та їх невдача 78

3.10. Економіка незалежної України в 90-ті роки ХХ ст. 78

3.10.1. Проголошення незалежної України та ринкова трансформація національної економіки 79

3.10.2. Соціально-економічна криза та пошук напрямків її подолання 79

3.10.3. Економічне становище держави у другій половині 90-х років 80

^ 4. ТЕМИ І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ “ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ” 82

5. Теми рефератів 87

6. Методичні вказівки до написання рефератів 91

^ 7. ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ 97

8. Основна література до курсу “Економічна історія” 102

9. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ 104

10. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ 107

^ 11. КОРОТКИЙ СЛОВНИК ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ОДИНИЦЬ ВИМІРУ 125

1. Історико-економічні терміни 125

11.2. Одиниці виміру 130



1.АНОТАЦІЯ
Предмет “Економічна історія” має велике значення для загальноосвітньої та спеціальної підготовки фахівців. Вивчення господарської діяльності народів різних країн в різні епохи, розвитку техніки, економічних відносин, закономірностей змін економічних укладів, дослідження структурних зрушень в національних і світових економіках в курсі історії народного господарства сприяє отриманню студентами знань, необхідних для більш глибокого засвоєння економічної теорії та інших економічних дисциплін.

Мета дисципліни – вивчення господарської діяльності людства в історичному аспекті, починаючи від стародавніх часів до сьогодення.

Опанування історико-економічними знаннями дозволяє краще відчути прояв економічних закономірностей на поверхні суспільно-економічного життя. Це особливо важливо при підготовці менеджерів, вся діяльність яких буде проходити у сфері господарської практики. Знання здобутого віками досвіду господарської діяльності народів дозволить спеціалістам знайти певні аналогії і швидко здобути оптимальні рішення у власній проблемній ситуації.

Курс економічної історії охоплює економічний розвиток найважливіших країн Західної Європи, Америки, Азії та України, починаючи із стародавніх часів і закінчуючи сучасністю. Запропонована програма курсу, плани лекцій та семінарських занять складались таким чином, щоб вивчення курсу дозволило поряд із загальними тенденціями економічного розвитку капіталістичних країн в ту чи іншу епоху приділити увагу і особливостям розвитку національних економік.

Вивчення курсу економічної історії передбачає такі фор­ми навчання, як лекції, семінарські заняття, індивідуальну роботу викладача зі студентами, а також самостійну роботу студентів.

Курс вивчається протягом одного семестру. По закінченні курсу студенти складають залік. Загальна кількість годин на вивчення економічної історії – 81 год. (денна форма навчання), 40 і 34 години (перепідготовка).

^ 2.ПРОГРАМА КУРСУ
Тема 1. Вступ до предмету

Предмет і завдання економічної історії. Нерозривний зв’язок економічної історії з іншими соціально-економічними дисциплінами та її місце в системі наук. Характеристика джерел та літератури.

Критерії періодизації економічної історії. Різні підходи до періодизації. Періодизація Ф.Ліста, К.Маркса, Г.Гільдебранда, В.Левитського, І.Мечникова, Є.Мейєра, А.Тойнбі, У.Ростоу.

Структура курсу економічної історії та методика його вивчення.

^ Тема 2. Господарські форми економіки стародавнього світу

Основні етапи господарської еволюції первісного сус­пільства, їх характеристика. Проблеми взаємодії людини та природного середовища в стародавньому суспільстві. Перший поділ праці та перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого. Виникнення землеробства, скотарства, зародження ремесел. Трипільська культура. Поява металевих знарядь праці.

Громада (община) – головна господарська форма первісної доби. Розклад первісної господарської системи.

Фази еволюції та варіанти розвитку рабовласництва (східне та античне рабство). Особливості господарського розвитку країн східного та античного рабства.

Економіка стародавньої Греції в період розквіту рабовласницького ладу. Причини економічного піднесення Стародавнього Риму. Царський період в римській історії. Економічні наслідки римських завоювань. Генезис латифундій. Наслідки повстання Спартака. Виникнення колонату. Процеси феодалізації. Причини падіння Римської імперії.

Внутрішня та зовнішня торгівля. Генезис грошей, кредиту та податків.

Причини занепаду та загибелі рабовласницької системи.

^ Тема 3. Становлення та розвиток феодальної системи господарства

Загальна характеристика феодального ладу та його періодизація. Форми феодального землеволодіння в Західній Європі (алод, бенефіцій, феод). Основні риси феодального господарства. Науково-технічні досягнення епохи.

Феодальне місто, його виникнення та економічна роль. Галузева структура середньовічного ремесла, значення його цехової організації. Переростання ремесла у дрібнотоварне виробництво. Внутрішня та зовнішня торгівля. Гроші. Роль міста у становленні ринку.

Формування централізованих національних держав у Західній Європі. Особливості економічного розвитку Франції, Англії, Німеччини. Особливості розвитку феодального господарства в Японії.

Фінанси середньовічних міст. Грошово-кредитні проблеми.

Економічний розвиток Київської Русі.

Процес феодалізації селян і земельні відносини. Категорії залежного населення (смерди, рядовичі, закупи, холопи). Форми та характер землеволодіння. Міста та ремесла. Внутрішня та зовнішня торгівля Стародавньої Русі. Головні торговельні шляхи. Грошовий обіг. Лихварство.

Економічні причини феодального роздроблення східнослов’янських земель.

Особливості господарського розвитку українських земель у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського. Зростання феодального землеволодіння та його форми (вотчина та “держава”). Початок формування фільваркової системи господарства у литовсько-польський період. Поступове закріпачення селян та зростання феодальних по-винностей.

Виникнення козацтва та його господарський побут.

Відродження ремесла та його розвиток у ХІV – XVI ст. ст. Розвиток міст та міського самоврядування. Пожвавлення внутрішніх економічних зв’язків і зовнішньої торгівлі.

^ Тема 4. Мануфактурний період світової економіки та перехід до індустріального суспільства (XVI – перша пол. XIХ ст.)

Економічні передумови великих географічних відкриттів. Наукові та технічні досягнення. “Жадоба золота” як наслідок економічного розвитку.

Найважливіші географічні відкриття кінця XV – XVI ст.

Економічні наслідки Великих географічних відкриттів. Створення колоніальної системи. Становлення світового ринку, зміни в напрямах торговельних шляхів. “Революція цін”, її причини та наслідки. Криза натуральної системи господарювання як початок становлення ринкового господарства.

Історія первісного нагромадження капіталу, його джерела, методи та результати. Особливості процесу первісного нагромадження в провідних країнах світу - Англії, Франції, Нідерландах, Німеччині, США.

Становлення та розвиток мануфактурного виробництва в Європі. Галузева та територіальна структура економіки про-відних країн. Буржуазні революції в Європі, США, Японії, їх економічні та фінансові програми.

Аграрний переворот в Англії та його наслідки. Початок розвитку капіталізму в сільському господарстві (“пруський” та “американський” шляхи).

Фінансовий та грошовий обіг, кредит у мануфактурний період. Форми організації торгівлі, розширення світової тор-гівлі. Работоргівля. Політика торговельного балансу та протекціонізму як результат розвитку економіки.

Передумови промислової революції. Промисловий переворот в Англії, його та наслідки. Особливості промислового перевороту у Франції, Німеччині, США та його роль у розвитку продуктивних сил. Міжнародний поділ праці.

Створення Української козацької держави. Економічна політика Б. Хмельницького. Еволюція форм землеволодіння.

Економічний розвиток Запорізької Січи. Посилення позицій козацько-старшинської верхівки.

Економічний стан Лівобережної України за часів Гетьманщини. Розвиток ремесла. Виникнення нових міст і збільшення міського населення. Зростання мануфактурного виробництва. Зрушення у внутрішній та зовнішній торгівлі. Оста-точне закріпачення селян у Лівобережній Україні у другій половині XVIII ст. Зміна правового статусу козацтва. Посилення зв’язків поміщицького господарства з ринком. Посилення експлуатації селян і розповсюдження барщини. Поглиблення соціального розшарування селян та козаків. Колонізація Запоріжжя та причорноморських степів. Подальший розвиток мануфактурної промисловості. Вотчина, посесійні та орендні мануфактури. Об’єднання фінансової системи Лівобережної України з фінансовою системою Росії.

Соціально-економічне становище Правобережної України. Економічний занепад українського Закарпаття. Економіка Галичини під владою Австрії. Економічний стан Буковини.

Визрівання передумов скасування кріпосницької системи.

^ Тема 5. Світове господарство в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. та період Першої світової війни

Прогрес світової науки, техніки та технології виробництва. Структурні зміни в економіці окремих країн та продук-тивних сил світу. Основні тенденції розвитку світової економіки. Концентрація промислового та банківського капіталу. Передумови створення монополій. Завершальна стадія індустріалізації та формування світового ринку. Вивіз капіталу. Колоніальна система та економічний поділ світу.

Економіка Англії на межі ХІХ – ХХ ст. Причини втрати нею світової економічної першості.

Франція на межі ХІХ – ХХ ст. Причини промислового відставання. Аграрні суперечності.

Об’єднання німецьких земель за ініціативою Прусії. Причини швидкого економічного піднесення, роль мілітаризації.

Перетворення США на провідну індустріальну державу світу. Причини швидкого економічного піднесення.

Особливості економічного розвитку Японії на рубежі ХІХ – ХХ ст. Соціально-економічні передумови і наслідки революції Мейдзі в Японії.

Скасування кріпацтва в Західній Україні, його законо-давче оформлення (укази австрійського уряду від 17 квітня та 7 вересня 1848 р.). Відставання промислового розвитку Західної України від інших регіонів Австро-Угорської імперії. Колоніальний характер галузевої структури західноукраїнської промисловості.

Основні положення та економічні наслідки реформи 1861 року у Російській імперії та особливості її реалізації в Східній Україні. Сільське господарство та аграрні відносини у пореформений період. Капіталістична еволюція поміщицьких та селянських господарств. Штучне аграрне переселення. Столипінська аграрна реформа. Посилення спеціалізації й товарності сільгоспвиробництва. Зародження кооперативного руху. Початок промислового перевороту в Україні та промислове піднесення. Розвиток металургії, вугільної та залізорудної промисловості. Будівництво залізниць. Створення монополістичних об’єднань і акціонерних товариств. Роль іноземного капіталу.

Фінанси і кредит. Грошова реформа царського уряду 1895-1897 рр. Банківсько-кредитна система.

Економічні причини Першої світової війни. Особливості економічного розвитку провідних країн світу в роки війни. Зростання державно-монополістичних тенденцій, формування нової системи господарських відносин.

Воєнна економіка Російської імперії та еволюційні події лютого-жовтня 1917 р. Економічна програма більшовиків.

Вплив Першої світової війни на економіку українських земель. Спроби утворення незалежної української держави та економічні програми національних урядів України (Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР).

Встановлення радянської влади в Україні та реалізація економічної програми більшовиків.

^ Тема 6. Світове господарство у міжвоєнний період

Економічні наслідки Першої світової війни для провідних країн світу. Економічна суть Версальської системи. Плани Дауеса та Юнга, їх суть і мета.

Світова економічна криза 1929 – 1932 рр. та її особливості. Варіанти виходу з кризи. “Новий курс” Д.Рузвельта. Початок державного регулювання економіки і теоретичне об-ґрунтування можливості макроекономічного регулювання. Особливості кризи в Німеччині, Англії, Франції.

Економічне становище провідних країн напередодні Другої світової війни. Економічні причини війни.

Економічні наслідки Першої світової війни для української економіки. Соціально-економічна політика Центральної Ради та Гетьманського уряду. Націоналізація землі, промислових підприємств, торгівлі більшовицьким режимом. Політика “військового комунізму”.

Нова економічна політика і відбудова народного господарства України у 1920-х роках. Згортання НЕПу. Сталінська індустріалізація та її наслідки. Колективізація сільського господарства. Голодомор 1933 року. Народне господарство УРСР у другій половині 1930-х років.

Проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та економічна політика її уряду. Анексія західноукраїнських земель Польщею, Румунією та Чехословаччиною, їх другорядні позиції в національних економічних комплексах цих держав. Повоєнна відбудова промисловості. Негативний вплив світової економічної кризи 1929-1933 року на економіку Західної України. Стан сільського господарства і колонізаторська політика Польщі, Чехословаччини та Румунії на західноукраїнських землях. Кооперативний рух.

Соціально-економічні наслідки приєднання західноукраїнських земель до УРСР.

^ Тема 7. Світова економіка в роки Другої світової війни

Загальна характеристика економічного розвитку провідних країн світу у роки Другої світової війни.

Воєнна економіка Німеччини, США, Англії, Франції, Японії.

Економіка України на першому етапі Другої світової війни (до 22 червня 1941 р.), зміцнення воєнно-промислового потенціалу. Поглиблення галузевої спеціалізації.

Перебудова національного господарства СРСР на воєнний лад в результаті нападу фашистської Німеччини та її со-юзників. Посилення централізації управління економікою. Евакуація. Окупаційна політика фашистського режиму. Економічна експлуатація українських земель.

Втрати господарства і населення України в роки Другої світової війни.

^ Тема 8. Світове господарство після Другої світової війни до середини 60-х років ХХ ст.

Економічні наслідки Другої світової війни для світової економіки. План Маршалла. Науково-технічна революція. Зрушення в галузевій структурі провідних країн світу.

Розпад колоніальної системи і виникнення нових незалежних держав.

Інтеграційні процеси в економіці. “Спільний ринок” як форма економічної інтеграції.

Формування трьох центрів світового капіталізму. США, Японія, ФРН – нові економічні лідери.

Економіка США після Другої світової війни та основні тенденції її розвитку. Причини зниження темпів зростання в 50 – 60-ті роки.

Економічні наслідки поразки Японії у другій світовій війні. Американська окупація та її наслідки. Аграрна реформа і стан сільського господарства. Фактори економічного зростання Японії в 50 – 60-ті роки.

Утворення ФРН. Фактори економічного піднесення. Роль ФРН у створенні та розвитку “Спільного ринку”.

Економічні наслідки другої світової війни і особливості повоєнного розвитку Франції. Часткова націоналізація та її характер. Вплив розпаду колоніальної системи на економіку Франції. Місце Франції у світовому господарстві.

Англійська економіка у повоєнні роки, її основні тен-денції. Посилення державного регулювання. Характер по-воєнної націоналізації окремих галузей народного господар-ства, її мета. Крах колоніальної імперії і його вплив на економіку Англії.

Втрати господарства і населення України у роки Другої світової війни. Відбудова народного господарства. Голод 1946 – 1947 років у СРСР. Грошова реформа 1947 р.

Колективізація та індустріалізація у західноукраїнських землях.

^ Тема 9. Господарство світу та України в другій половині 60-х – на початку 90-х років ХХ ст.

Форми державного регулювання економіки. Транснаціональні корпорації. Військово-промисловий комплекс та зростання воєнних витрат. Поглиблення кризи в 70-80-ті роки та їх причини.

Основні тенденції економічного розвитку провідних країн світу. Вплив НТР на їх економіку.

Загострення суперечностей соціально-економічного розвитку США в 70-ті роки, перехід до консервативної моделі економічного регулювання. “Рейганоміка”.

Особливості економічного розвитку ФРН. Об’єднання Західної та Східної Німеччини та його соціально-економічні наслідки.

Особливості економічного розвитку Великобританії. “Тетчеризм” як британська модель неоконсерватизму.

Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи і спроб її модернізації. Економічні реформи 60-х років ХХ ст. Структурні зрушення в національному господарстві. Диспропорції економіки та її витратний характер. Посилення застійних явищ в соціально-економічному житті країни у 70-ті – першій половині 80-х років.

Спроби реформування господарської системи у другий половині 80-х років та причини їх невдач.

^ Тема 10. Економіка незалежної України в 90-ті роки ХХ ст. та на початку ХХІ ст.

Прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) та Акта про державну незалежність України (24 серпня 1991 р.). Розбудова національної економіки, її ринкова трансформація та інтеграція у світовий еконо-мічний простір. Прорахунки і труднощі у виробленні та реалізації незалежної економічної політики.

Роль держави у становленні цивілізованих ринкових відносин. Спроби створення законодавчого регулювання економічної діяльності. Соціально-економічна криза та пошук напрямів її подолання. Структурна та інвестиційна політика. Допомога міжнародних організації Україні та іноземні інвестиції. Грошова реформа 1996 р. Внутрішня та зовнішня тор-гівля.

Роль і місце господарства України у світовому еконо-мічному розвитку.

Основні тенденції економічного розвитку незалежної України на сучасному етапі.

^ 3.КОРОТКИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ 3.1. Вступ до предмету “Економічна історія”
Предмет і завдання економічної історії.

Джерела та історіографія економічної історії.

Періодизація та структура курсу.
^ 3.1.1. Предмет і завдання економічної історії
Економічна історія або історія народного господарства є однією із соціально-економічних дисциплін, вивчення якої сприяє глибокому засвоєнню як загальнотеоретичних економічних дисциплін, так і конкретних економік (економіки промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо).

^ Економічна історія – наука, яка вивчає еволюцію господарської діяльності, господарського буття людства від первісного суспільства до сучасності.

Економічна історія як наука та навчальна дисципліна виконує декілька дуже важливих завдань. Найважливішим з них є узагальнення та аналіз нагромадженого людством господарського досвіду – позитивного й негативного. Вивчення цього досвіду дозволяє вченим створити короткотермінові та довготермінові прогнози економічного розвитку, розробляти найбільш доцільну економічну стратегію й тактику, надавати практичні рекомендації.

Найважливішою функцією економічної історії є також формування у економістів та фахівців інших галузей знань певного типу мислення, завдяки якому можна знайти та проаналізувати історичні корені сучасних економічних проблем.

Економічна історія як наука виникла в ХVІІІ ст. Відтоді швидко та неухильно розширюється перелік тем, які є предметом її аналізу, ускладнюються методи дослідження, зростає кількість наукових шкіл. На сучасному етапі економічна історія вивчає дуже велике коло різноманітних питань. Вона є джерелом фактичного матеріалу для всіх економічних наук, перш за все для економічної теорії (політекономії). У системі економічних наук історія господарства відіграє фундамен-тальну роль.

Економічна історія обов`язково включає вивчення внутрішньої і зовнішньої політики держав, суспільних рухів, війн, національних та етнографічних особливостей, законів, релігійних культур, науки і мистецтва тощо. Але всі ці проблеми вивчаються не самі по собі, а тільки з точки зору їх ролі в розвитку економіки.
^ 3.1.2. Джерела та історіографія економічної історії
Основними джерелами вивчення економічної історії є пам’ятки матеріальної культури та писемності, кодекси законів, ділові, адміністративні і юридичні документи, а також статистичні довідники.

Основоположником економічної історії вважається англійський історик і соціолог – професор Лондонського університету Арнольд Тойнбі, лекції якого користувалися великим успіхом. Визначення Тойнбі принесла праця “Дослідження історії”, де він намагався переглянути весь суспільно-історичний розвиток людства відповідно до теорії круговороту локальних цивілізацій, згідно з якими не існує єдиної історії людства, а є лише історія окремих замкнутих цивілізацій.

У 1993 р. американські вчені Роберт Фоуджел і Дуглас Норт отримали Нобелівську премію за розробку економічних методів вивчення економічної історії, чого раніше ніколи не траплялось (ця премія з економіки призначалася тільки з 1969 р., а історичної номінації зовсім не було).
^ 3.1.3. Періодизація та структура курсу
З часу виникнення історії господарства як науки робилися численні спроби її періодизації. Російський історик-економіст Л.І.Мечников в основу періодизації поклав географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Б.Гільдебранд застосовував для цього історію грошей. Інші дослідники історії господарства брали за основу торгівлю й обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо. Так, американець Є.Хентінгтон такою вважав клімат, англієць А.Тойнбі – культуру, релігію.

У 60-х роках ХІХ ст. популярними стали теорії “індустріального суспільства” французького соціолога Р.Арона і “стадії економічного розвитку” американського соціолога У.Ростоу. Продовженням цих узагальнень стала теорія про постіндустріальне суспільство. У цій концепції стверджується, зокрема, що залежно від технічного рівня суспільства в історичному аспекті послідовно домінує “первинна” сфера господарської діяльності – сільське господарство; “вторинна” сфера економічної діяльності – промисловість, а на сучасному етапі – “третинна” сфера – сфера послуг та інформатики, в якій провідна роль належить науці та освіті.

Формаційний (марксистсько-ленінський) підхід до періодизації історії, в т.ч. історії господарства, не виправдав себе.

Для періодизації економічної історії світу й України обрана схема, яка найповніше відповідає потребам і запитам історико-економічної науки, а саме:

І. Господарські форми первісної доби та перших цивілізацій (від найдавніших часів – V ст. н.е.).

ІІ. Господарські форми доби середньовіччя (VІ – ХV ст.).

ІІІ. Господарські форми періоду формування індустріального суспільства (ХVІ – перша половина ХІХ ст.).

ІV. Господарські форми індустріального та постіндустріального суспільства (друга половина ХІХ – ХХ ст.).

Звичайно, це найбільш узагальнена схема періодизації економічної історії світу, яка дозволяє зрозуміти внутрішню логіку розвитку господарської діяльності.

Знання економічної історії важливе для розуміння того, як діяти більш ефективно і раціонально, змінюючи економічний порядок, а також як краще передбачати соціально-економічні процеси.
^ 3.2. Господарські форми економіки стародавнього світу.
Основні риси первісного суспільства і господарства перших цивілізацій (загальна характеристика).

Господарство українських земель у період від найдавніших часів до V ст. н.е.

Економічний розвиток країн Стародавнього Сходу та Античного світу.
^ 3.2.1. Основні риси первісного суспільства і господарства перших цивілізацій (загальна характеристика)
Первісна доба – найтриваліша в історії людства. Вона існувала від появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (ІV – ІІІ тис. до н.е.). Первісне суспільство поділяється умовно на кам`яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий і залізний віки. Кожному із даних етапів світової історії були притаманні певні риси, особливості, здобутки матеріальної культури, заняття та знаряддя праці.

Основними рисами первісного ладу є такі:

вкрай низький рівень розвитку виробничих сил;

колективна праця;

общинна власність на засоби виробництва;

зрівнювальний розподіл продуктів виробництва;

залежність людини від зовнішнього середовища у зв`язку з крайньою примітивністю засобів праці.

Розширення товарного виробництва, поглиблення розподілу общинної праці і посилення обміну поступово сприяли розпаду общинного виробництва і колективної власності, в разі чого поширювалася та зміцнювалася приватна власність на засоби виробництва, яка була зосереджена в руках патріархальної знаті.

Війни між общинами та племенами призвели не тільки до захвату нових територій, але і до появи полонених, котрі ставали рабами. Поява рабів, майновий розпад всередині общини неминуче призвели до появи класів і формування класового суспільства і держави.

Перехід від первіснообщинного способу виробництва, заснованого на колективній праці і общинній власності, до класового суспільства і держави є закономірним процесом історії розвитку людства.
^ 3.2.2. Господарство українських земель у період від найдавніших часів до V ст. н.е.
Територія України була заселена із найдавніших часів. Люди селилися в основному на півдні сучасної України, їхнє житло нагадувало курені, накриті шкурами звірів. Основними заняттями були збиральництво та полювання. Найпоширенішою культурою періоду ІV – ІІІ тис. до н.е. була трипільська, найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України. Основними заняттями трипільців було хліборобство та скотарство. Було добре розвинуте ремесло. Трипільці були праосновою українського народу, а їх господарські здобутки ставлять трипільську культуру поряд із шумерською культурою, дають підставу сучасним науковцям вважати трипільців одним із найцивілізованіших народів неолітичної доби.

У VІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. на землях нинішньої України проживали скіфи. Наприкінці VІ ст. до н.е. в причорноморських степах формується могутнє державне об`єднання на чолі зі скіфами – Велика Скіфія зі столицею поблизу сучасного м. Кам`янки-Дніпровського на Запоріжжі. До її складу входили різні за походженням народи. Це були перші паростки власне державності на території сучасної України.

Важливим заняттям скіфів було ремесло. Скіфські ремісники володіли технологією виплавки міді та заліза, виготовляли зброю, військову амуніцію.

Добре розвинутою була торгівля між скіфськими племенами та грецькими містами-колоніями. Скіфи вивозили хліб, солону рибу, полотно, мед, віск, хутро, а ввозили різні вина, золото і срібло, вироби з дорогоцінних металів, зброю, дорогі тканини та інші товари.

У ІІІ ст. до н.е. почався занепад могутньої держави скіфів.
^ 3.2.3. Економічний розвиток країн Стародавнього Сходу та Античного світу
Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, а також торгівля призвели до розпаду первісної господарської системи. Створюються передумови для виникнення державних утворень – центрів світової цивілізації.

До країн Стародавнього Сходу належали Стародавній Єгипет, державні утворення Межиріччя (Шумер, Ур, Вавилонське царство), Стародавня Індія, Китай та інші.

Господарство перших цивілізацій в історії людства мало багато спільних рис, разом з тим відзначалося певними особливостями, що відрізняли їх від країн античного світу (стародавня Греція та Рим), які виникли і розвивалися на господарській та духовній основі Сходу, але значно пізніше.

Країни Стародавнього Сходу були розташовані у вигідних географічних та кліматичних умовах. Саме ці обставини сприяли інтенсивному розвиткові землеробства на високоврожайних поливних землях долини річки Ніл у Єгипті. Найбільшим досягненням єгиптян стала зрошувальна система землеробства, яка перетворила Єгипет у могутню централізовану державу, квітучий оазис світу. Особливо високого рівня розвитку досягли обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам`ятки.

До країн східного рабства належали також державні утворення Межиріччя (Месопотамії). У долинах рік Тигр і Євфрат місцеві жителі успішно займалися землеробством, споруджували греблі, канали, інші іригаційні споруди. Зростання сільськогосподарського виробництва стимулювало розвиток ремесел і торгівлі. У часи існування могутнього централізованого Вавилонського царства значного розвитку набула зовнішня та внутрішня торгівля. Як свідчить кодекс законів царя Хаммурапі, у Вавилонському царстві вже існувало лихварство.

Землеробство високого рівня, а також тваринництво були основними видами господарської діяльності в Стародавньому Китаї та Індії.

Для суспільно-економічного устрою країн Стародавнього Сходу характерним було так зване “східне” рабство. Особливість його полягає у тому, що основною продуктивною силою суспільства тут були селяни-общинники, землероби, а також вільні ремісники. Раби становили незначний відсоток населення, належали в основному державі, використовувались як домашня прислуга в господарствах царів, численних чиновників, при храмах.

В країнах Стародавнього Сходу рабство мало патріархальний характер, сільська община була домінуючою в економіці цих країн.

Іншим і незалежним шляхом від країн Стародавнього Сходу формувались класове суспільство і держава в античному світі. Рабовласницькій устрій, який склався в Стародавній Греції і Стародавньому Римі, суттєво відрізнявся від східного рабства як відносно більш високим рівнем розвитку виробничих сил, так і найбільш зрілими рабовласницькими виробничими відносинами.

У світовій історії після занепаду Вавилонського царства та Єгипту розпочинається новий період – античний (давній). В авангард світового прогресу стає Греція, яка була розташована на межі трьох континентів – Європи, Азії та Африки, що сприяло взаємодії різних культур. Значне місце в господарстві країни займали ремесла, зокрема виплавлення металів. Висока могутність Афін привела до розвитку кораблебудування, яке було під контролем держави. Особливо успішно в Стародавній Греції розвивались будівельна справа, обробка каменю. Розвиток ремесел привів до спеціалізації виробників. Поступово розвивалося сільське господарство.

Перенаселення Греції і гостра нестача землі у VІІІ – VІ ст. до н.е. зумовила колонізацію та утворення грецьких міст-колоній на берегах Мармурового, Чорного та Егейського морів і т.д. Міста-колонії стали центрами торгівлі греків із сусідніми народами. Широкого розвитку набули в Стародавній Греції торгівля і товарно-грошові відносини.

Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції було широке використання праці величезної кількості рабів.

В античному рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основною продуктивною силою суспільного виробництва.

У 338 р. до н.е. Грецію завоювала Македонія, а в ІІ ст. до н.е. Балканський півострів став легкою здобиччю Римської держави.

Історія Стародавнього Риму – одна з найцікавіших сторінок розквіту і занепаду рабовласницького господарства, яка досягла класичних форм.

В економічному житті Стародавнього Риму вирішальна роль належала сільському господарству, яке було багатогалузевим. Фінансова система Риму була розвинута і трималася на експлуатації римських провінцій.

У ІІІ