Реферат: Міжнародне право вступ

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО


ВСТУП

Зміни, що відбулися у світі, зокрема після завершення "холодної війни", яка була фактором протистояння між державами, започатку­вали нові підходи до врегулювання відносин у світі. Своєю чергою, нові підходи до розвитку спілкування і співробітництва між народа­ми зумовили підвищення ролі міжнародного права та застосування його норм у внутрішньому правопорядку кожної країни. Важливими аргументами стали більша відкритість і налагодження зв'язків між країнами. Для України цей етап характеризувався активною діяль­ністю держави на міжнародній арені — станом на 1 грудня 2000 р. вона уклала дипломатичні відносини із 166 країнами, має 80 пред­ставництв за кордоном і зобов'язання за більш як 2000 міжнародних угод для реалізації у внутрішньому правопорядку. Ці зміни й зумо­вили нагальність впровадження нового підходу до вивчення міжна­родного права в закладах освіти України.

За часів існування СРСР вважалося, що вивчати міжнародне пра­во необхідно лише тим, хто працював у системі дипломатичних або консульських установ.

На сучасному етапі в період кардинальних політичних і економіч­них зрушень в українському суспільстві та історичних змін у системі міжнародних відносин розкрилися нові можливості галузі міжнарод­ного права в урегулюванні не лише міждержавних, а й внутрішньо­державних відносин, які випливають з міжнародних, зокрема зобо­в'язання кожної країни дотримуватися прав людини. Захист прав людини здійснюють такі європейські структури, як Європейський суд з прав людини, Європейський комітет із запобігання тортурам, де вже відбуваються слухання про відповідальність уряду України за взяті зобов'язання.

Міжнародні організації приділяють значну увагу подальшому вдосконаленню міжнародного права. У 1989 р. Генеральна Асамб­лея Організації Об'єднаних Націй (ООН) ухвалила спеціальну резо-

люцію, в якій проголосила 90-ті роки XX ст. "Десятиріччям міжна­родного права". На сучасному етапі діє розгорнута програма забез­печення прав людини.

З огляду на викладене можна стверджувати, що вивчення дисцип­ліни "Міжнародне право" сприяє поглибленню знань і розширенню світогляду кожної освіченої людини. Галузь міжнародного права є особливою системою принципів і норм, які регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права. Нині, коли юридичні й фізичні особи різних країн можуть вільно спілкуватися, відносини між дер­жавами набувають іншого змісту, що свідчить про значення міжна­родного права як однієї з найактуальніших галузей юриспруденції.

Такий підхід до дисципліни потребує глибшого опанування й во­лодіння інструментарієм міжнародно-правового регулювання відно­син між державами, регламентації діяльності міжнародних структур, захисту порушених прав тощо.

Україна, яка є членом ООН, Ради Європи та інших впливових міжнародних організацій, у своїй практиці дотримується принципу сумлінного виконання всіх своїх міжнародних зобов'язань і вважає належним чином ратифіковані міжнародні договори частиною внут­рішнього права, що закріплено у ст. 9 Конституції України. Норми міжнародного права у практичній діяльності використовують юрис­ти, посадові особи, державні діячі, а також громадські організації, окремі громадяни в разі оскарження порушених прав і свобод люди­ни в міжнародному суді відповідно до ст. 55 Конституції України.

Міжнародне право як навчальна юридична дисципліна виріз­няється специфічною термінологічною мовою, динамічністю змін у правовідносинах та іншими положеннями. З огляду на це викладе­ний матеріал пропонується як експериментальний, який певною мірою може істотно доповнити, оновити наявний фактичний мате­ріал міжнародного права.

Пропонований посібник стимулює також самостійне вивчення курсу міжнародного права.

У посібнику подано матеріал з основних понять міжнародного права і його галузей, зі структури і напрямків діяльності міжнарод­них організацій; словник юридичних термінів і юридичні терміни українською і латинською мовами, які використовує міжнародне право, витяг з Конституції України й основні законодавчі акти, що стосуються міжнародно-правових відносин.

Під час підготовки навчального посібника було використано на­укові розробки відомих вітчизняних юристів-міжнародників В. Бут-кевича, М. Буроменського, В. Василенка, О. Висоцького, С. Голова­того, В. Денисова, А. Дмитрієва, С. Ісаковича, В. Євінтова, В. Муравйова, К. Сандровського, Л. Тимченка, а також юристів Ро­сійської Федерації — М. Богуславського, Г. Ігнатенка, Ю. Колосова, І. Лукашука та ін.

Автор висловлює подяку за рецензії, а також за консультативну і практичну допомогу у підготовці посібника провідним співробітни­кам відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної ака­демії наук України, практичним працівникам Міністерства закор­донних справ і Міністерства юстиції України, Національного цент­рального бюро Інтерполу в Україні, Української правничої фундації та Асоціації міжнародного права України.

Автор з вдячністю сприйме пропозиції щодо поліпшення викла­деного у посібнику матеріалу і конструктивну критику.

^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОГО П РАВА

І МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХВІДНОСИН.

ДЖЕРЕЛА,ПРИНЦИПИІНОРМИ

МІЖНАРОДНОГОПРАВА

Міжнародне право — особлива правова система, що складається з принципів і норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Такі принципи і норми створюються за допомогою узгодження позицій учасників цих відносин і забезпечуються у разі необхідності індивідуальним або ко­лективним примусом.

^ Функції міжнародного права


Функція

Зміст функції


Координуюча

Регулююча

Забезпечувальна

Охоронна

Держави встановлюють загальноприйнятні стандарти поведінки у різних сферах відносин за допомогою норм міжнародного права

Прийняття державами твердо встановлених правил, без яких неможливі їх спільне існування і спілкування

Норми міжнародного права спонукають держави дотримуватися певних правил поведінки

Існування механізмів захисту прав та інтересів суб'єктів міжнародного права

^ ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Об'єкт міжнародного права — міжнародні відносини, що регулю­ються принципами і нормами міжнародного права, тобто право­відносини суб'єктів міжнародного права, які можуть складатися у процесі реалізації ними своїх прав і обов'язків.

^ Предмет міжнародного права — матеріальні й нематеріальні бла­га, дії або утримання від дій, які не належать виключно до внутріш­ньої компетенції держави, щодо яких суб'єкти міжнародного права можуть вступати у правовідносини.



Міжнародно-правові відносини































Визначення

Завдання

Класифікація

Сукупність економічних,

• Забезпечення миру • Зміцнення співробіт-

• Міждержавні відносини

ПОЛІТИЧНИХ,

ідеологічних, правових, дипло­матичних, вій-




ництва держав • Розширення міжнародних відносин • Підвищення ролі




урядового характеру • Міждержавні відносини неуря-

ськових та шших зв'язків між державами,




науково-технічного прогресу • Посилення інтерна-




дового характеру • Внутрішньо­державні

основними




ціоналізації

господар-




відносини, що

соціальними, еко­номічними і гро-




ського життя • Підвищення ролі




належать до сфери

мадськими




міжнародних




міжнародно-

рухами, які діють на міжнародній арені, тобто між народами в ши­рокому розумінні цього




організацій • Розв'язання якісно нових міжнародних проблем, що виникають • Запобігання ядерній війні




правового регулювання








^ Джерела міжнародного права




Міжнародний договір

Угода між суб'єктами міжнародного права, що створює для них взаємні права й обов'язки

Акти міжнародних організацій

Рішення міжнародних

судових і арбітражних

органів


Міжнародно-правовий звичай

Правило, що склалося в результаті тривалої міжнародної практики і за яким суб'єкти міжнародного права визнають юридично-обов'язковий характер, тобто сприймають його як правову норму

Загальні принципи права

Доктрини спеціалістів у галузі міжнародного

Внутрішньодержавні

закони і рішення національних судів

Державна правова

практика застосування

міжнародного права

ПРИНЦИПИМІЖНАРОДНОГОПРАВА

22 жовтня 1970 р. на XXV ювілейній сесії Генеральної Асамблеї ООН в урочистій обстановці було прийнято Декларацію про прин­ципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співро­бітництва між державами відповідно до Статуту ООН.

^ Система основних принципів міжнародного права

Принцип подання допомоги ООН у діях, які вона здійснює

Принцип співробітництва держав

Принцип територіальної цілісності держав

Принцип незастосування сили і загрози силою

Принцип мирного вирішення міжнародних спорів

Принцип самовизначення народів і націй

Принцип непорушності кордонів

Принцип суверенної рівності держав

Принцип загальної поваги прав і основних свобод людини

Принцип невтручання у внутрішні справи держав

Принцип екологічної безпеки

Повага державного суверенітету

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань

^ Концепції співвідношення міжнародного права і внутрішньодержавного права

Моністичні концепції

Дуалістична концепція

Концепція примату міжнародного права

Концепція примату

внутрішньодержавного

права


Міжнародне право

і внутрішньодержавне

право є окремими

правопорядками,

самостійними

галузями права,

що впливають

на створення окремого

правопорядку

(Г. Трипель, Д. АнцелоттІ)

Виходячи з "чистої теорії права" співвідношення міжнародного правопорядку і національних правопорядків "нагадує співвідно­шення національного правопорядку і внутрішніх норм корпорації"

(Г. Кельзен)

Держава може з власної волі створювати і зміню­вати не лише норми внутрішньодержавного права, а й норми "зовнішньодержавного" (міжнародного) права

(Г. Гегель)

Міжнародне право юридичне є правом лише тоді, коли воно є правом державним

(А. Цорн)

^ Співвідношення міжнародного публічного права і міжнародного приватного права

Ознака

Міжнародне публічне право

Міжнародне приватне право


Сфера дії

Спосіб регулювання Суб'єкти

Об'єкти регулювання

Відповідальність

Глобальна на загально­світовому рівні Волевиявлення суб'єктів Держави, нації і народи, які борються за свої права; державоподібні утворення; міжнародні міжурядові організації Міждержавні відносини

Міжнародно-правова

Внутрішньодержавне регулювання Подолання колізій Фізичні та юридичні особи

Міжнародні приватні (гро­мадянські, сімейні, трудові, цивільні та інші) відносини

Цивільно-правова

10

^ НОРМИ МІЖНАРОДНОГОПРАВАІЇХКЛАСИФІКАЦІЯ

Норма міжнародного права — правило поведінки, яке створюєть­ся державами та іншими суб'єктами міжнародного права узгоджен­ням своїх позицій і визнається ними як юридичне обов'язкове.

^ Норми міжнародного права

Універсальні

За сферою дії (колом учасників)

Партикулярні (локальні або регіональні)


За юридичною силою (способом правового регулювання)

Диспозитивні

Імперативні

Загальні

За обсягом і змістом приписів

Спеціальні

Звичаєві

За способом створення і формою існування

Договірні


За функціями в системі

Норми рішень міжнародних

Матеріальні

Процесуальні

11

^ СУБ'ЄКТИМІЖНАРОДНОГОПРАВА. ІНСТИТУТИМІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ВИЗНАННЯ ІПРАВОНАСТУПНИЦТВО ДЕРЖАВ

Суб'єкти міжнародного права — учасники міжнародних відносин, врегульованих нормами міжнародного права, які є незалежними і здатні самостійно здійснювати обов'язки, визначені цими нормами.






Суб'єкти міжнародного права
















,—










—




ОВНІ

инні)

Учасники окремих видів міжнародно-правових відносин (за згодою держав)

Пох (втор

Держави

Нації і народи, які реалізують право

на самовизна­чення (борються за незалежність)

Уряд у вигнанні

Повстала сторона

Воююча сторона

Міжнародні міжурядові ор­ганізації

Державоподібні

утворення

(вільні міста,

Ватикан тощо)

^ ВИЗНАННЯ ВМІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Міжнародно-правове визнання — визнання відповідно до міжна­родного права існуючими державами нових держав або урядів чи інших органів з метою встановлення з ними офіційних або нео­фіційних, повних або неповних, постійних або тимчасових відносин.

12

^ Визнання в міжнародному праві

Конститутивна теорія, згідно з якою вирішального значення набуває акт, тобто якщо є акт визнання — є і повний суб'єкт міжнародного

а о

О

Н

^ Декларативна теорія, згідно з якою міжнародне визнання не

створює нового суб'єкта міжнародного права, держава стає

суб'єктом міжнародного права внаслідок свого існування,

наявність акта визнання не впливає на її міжнародну

^ Дискримінаційна теорія, згідно з якою відбувається разове визнання за офіційного невизнання держави, що можливо у разі необхідності укласти контракт з економічних, спортивних або

Визнання держави

Визнання уряду

Визнання воюючої або повсталої сторони

Визнання організацій або рухів опору

Визнання народів, які реалізують право на самовизначення, або національно-визвольних рухів

Встановлення дипломатичних відносин

Укладення міжнародного договору

ю

о о о

U

Встановлення консульських відносин тощо

Надсилання дипломатичної ноти

Визнання де-юре (de jure) — повне й остаточне визнання.

З державами і урядами встановлюються дипломатичні,

консульські, торгово-економічні та інші офіційні відносини, тобто

наявний комплекс юридичних наслідків

І І

Визнання де-факто (de facto) — сторони встановлюють консульські відносини і розвивають торгово-економічне

співробітництво. Ця форма є перехідною до визнання de jure і може бути

Визнання в режимі ad hoc можливе при разових відносинах за

офіційного невизнання. Разові визнання з конкретного питання

супроводжуються заявою тієї чи іншої сторони, що ці відносини

з новою державою не означають її визнання

13

ПРАВОНАСТУПНИЦТВОДЕРЖАВ

Правонаступництво— перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого у зв'язку з набуттям правоздатності та дієздат­ності. У міжнародному праві правонаступництво — заміна однієї держави іншою у несенні відповідальності за міжнародні відносини відповідної території і у здійсненні прав та обов'язків, що існували до цього часу.

^ Підстави виникнення правонаступництва: об'єднання держав, поділ держав, відокремлення від держави частини території, пере-дання частини території однієї держави іншій, утворення нової неза­лежної держави.

^ Види правонаступництва

За суб'єктами

За об'єктами


нової незалежної держави держави, утвореної в результаті об'єднання держави, утвореної в результаті поділу держави частини території, переданої однією державою іншій частини території, відокремленої від держави

державної території населення держави кордонів держави міжнародних договорів та інших нормативних актів державної власності державних боргів державних архівів членства в міжнародних організаціях і органах


За строком дії

За обсягом прав і обов'язків


постійне

тимчасове




у повному обсязі

часткове


14

За способом входження в правонаступництво

за повідомленнями про правонаступництво за умовою ратифікації, прийняття або затвердження

насильне (у результаті революції або національно-визвольної боротьби)

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВАВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

^ ПОНЯТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Міжнародно-правова відповідальність — юридичний обов'язок суб'єкта-правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, завданої іншому суб'єкту міжнародного права в результаті вчиненого право­порушення, або юридичні наслідки, що настають для суб'єкта міжнародного права в результаті порушення ним міжнародно-пра­вового зобов'язання.

У міжнародному праві виокремлюють два види відповідаль­ності — нематеріальну (ще називають політичною, моральною, мо­рально-політичною) і матеріальну.

^ Форма відповідальності — конкретний спосіб застосування до держави-порушника несприятливих для неї наслідків за невиконання міжнародного зобов'язання.

^ Види і форми міжнародно-правової відповідальності

Політична

Матеріальна


Сатисфакція — офіційне вибачення, вираження співчуття, запевнення постраждалої сторони в неприпустимості повторення правопорушення, покарання винних тощо.

Санкції— індивідуальні або колективні правомірні примусові заходи, що вживаються до суб'єкта-правопорушника з метою припинення неправомірної поведінки або покарання за таку поведінку. Репресалії— правомірні примусові дії держави з метою відновити свої права, порушені іншою державою: заморожування або арешт грошей банківських авуарів; затримання або арешт риболовецьких суден тощо. Реторсії— правомірні примусові дії держави у відповідь на недружній акт держави з метою відновити принципи взаємності у відносинах між сторонами

Репарація — відшкодування постраждалій від агресії державі матеріальної шкоди грошима, натурою (товарами) або послугами. Реституція — повернення в натурі майна, неправомірно вилученого і вивезеного воюючою стороною з території противника. Субституція — різновид реституції, якою передбачено повернення майна аналогічного роду і приблизно рівного тому, що було неправомірно вилучено і вивезено воюючою стороною з території противника, тобто заміна неправомірно знищеного або пошкодженого майна, будівель, творів мистецтва тощо подібними і рівноцінними предметами

16

^ СУБ'ЄКТИ, ЯКІ НЕСУТЬ ВІДЛОВІ ДАЛЬНІСТЬ У МІЖНАРОДНОМУПРАВІ

Суб'єкти відповідальності в міжнародному праві



Держави




Міжурядові організації




Спеціальні суб'єкти міжнародного права




Фізичні особи, які мають офіційний державний статус

• безпосередньо винні • співучасники • пособники

^ Міжнародна відповідальність фізичних осіб, які мають офіційний державний статус

































у міжнародних

у національних

у міжнародному арбітражі

^ Характер міжнародно-правової відповідальності

репресивний

репараційний

превентивний

^ Міжнародні злочини, за які несуть відповідальність індивіди:

злочини проти миру (планування, підготовка, розв'язування
і ведення агресивної війни);

воєнні злочини (порушення законів і звичаїв війни);

злочини проти людства (вбивства, катування та інші дії, засто­
совані до цивільного населення);

геноцид;

апартеїд та ін.

17

^ ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВСУЧАСНОМУ

МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Підстава міжнародно-правової відповідальності держави — пору­шення державою міжнародного зобов'язання, тобто скоєння нею міжнародного правопорушення. Щоб встановити факт міжнародно­го правопорушення, необхідно переконатися, що відбулася дія або бездіяльність посадових осіб або органів держави, яку за чинними нормами міжнародного права можна поставити за провину державі, і що саме така поведінка призвела до порушення міжнародного зо­бов'язання цією державою.

^ Джерела юридичних підстав міжнародно-правової відповідаль­ності держав — будь-які міжнародно-правові акти, приписи яких фіксують юридичне обов'язкові для держав правила поведінки.

^ Джерела юридичних підстав міжнародно-правової відповідальності держав

Міжнародний договір

Міжнародний звичай

Рішення міжнародних судів і міжнародних (міжурядових) організацій, які мають обов'язкову чинність

Односторонній міжнародно-правовий акт, який адресовано іншим державам і положення якого встановлюють юридичне обов'язкові правила поведінки для держави, що видала цей акт

18

^ НАСЕЛ ЕННЯВМІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Під населенням у міжнародному праві найчастіше розуміють су­купність індивідів, які проживають у певний час на території кон­кретної держави і перебувають під її юрисдикцією.

^ СКЛАДНАСЕЛЕННЯ ДЕРЖАВИ

Населення держави



1




|




|




|

Громадяни держави




Апатриди (особи без громадянства)




Біпатриди (особи з подвійним




Іноземці

^ Способи утворення населення

За народженням відповідно

до принципів "права крові"

(національний принцип) і "права

грунту" (територіальний

У результаті натуралізації

(за клопотанням індивіда

у разі взяття шлюбу

або усиновлення)

19

^ ГРОМАДЯНСТВО ВМІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Способи набуття громадянства

право крові

За народженням

право грунту

змішаний принцип

прийняття у громадянство

у результаті взяття шлюбу

У результаті натуралізації

через усиновлення


20

автоматична натуралізація неповнолітніх дітей у разі натуралізації їхніх батьків

Групове надання громадянства у спрощеному порядку або надання

у спрощеному порядку громадянства переселенцям, що передбачено

спеціальними законами, які видають для виконання міжнародного

договору

Надання громадянства з ініціативи компетентних властей держави за особливі заслуги перед державою

Оптація в разі територіальних змін і врегулювання подвійного громадянства

Реінтеграція або поновлення у громадянстві

Трансферт — перехід населення певної території з одного громадянства в інше у зв'язку з переданням території, на якій проживало населення, однією державою іншій

^ СПЕЦІАЛЬНІ КАТЕГОРІЇ НАСЕЛЕННЯ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Особи, яким надається право притулку, — це особи, яким конк­ретна держава надає можливість сховатися від переслідувань з по­літичних мотивів, яких вони зазнавали у країні свого громадянства або постійного місця проживання, а також обов'язок цієї держави перед міжнародним співтовариством не видавати цих осіб державі, в якій вони зазнали переслідування.

Біженці — це іноземці або особи без громадянства, які внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвами переслідувань за ознака­ми раси, національності, ставлення до релігії, громадянства, належ­ності до певної соціальної групи, політичних переконань змушені за­лишити територію держави, громадянами якої вони є, або територію свого постійного проживання і не можуть або не бажають користу­ватися захистом цієї держави через зазначені побоювання, і щодо яких прийнято рішення про надання їм статусу біженців.

^ Переміщені особи — це люди, примусово вивезені під час Другої світової війни фашистською Німеччиною та її союзниками з окупо­ваних ними територій для використання на різних роботах.

^ Вимушені переселенці — це особи, які змушені залишити певний конфліктний район — місце проживання через насильство або побо­ювання переслідувань за ознаками національності, мови, політичних переконань, віросповідання у зв'язку з воєнними кампаніями, масо­вими порушеннями громадського порядку та іншими порушеннями прав людини і поселитися в іншому регіоні цієї самої держави.

21

^ ТЕРИТОРІЯ ВМІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Територія в доктрині й практиці міжнародного права — це різні простори земної кулі, що включають її сухопутну і водну поверхні, надра, повітряний простір, а також космічний простір і небесні тіла.

Поділ територій у міжнародному праві за правовим режимом:

територія під юрисдикцією держави;

територія з міжнародно-правовим регулюванням;

територія зі змішаним режимом регулювання;

територія, що перебуває під юрисдикцією міжнародного мор­
ського права (Конвенція ООН про морське право 1982 p.);

території зі спеціальним режимом користування;

міжнародні морські протоки;

міжнародні ріки;

міжнародні канали.

Державна територія — це частина поверхні Землі, що правомірно належить певній державі, у межах якої вона здійснює своє територі­альне верховенство.

ядро Землі

Повітряна територія над сухопутною

і водною поверхнею включно

до космічного простору

(висота 110-115 км); кожна держава

використовує цю територію на висоті

20-25 км для польотів авіації

Сухопутна територія, що належить державі, її надра до ядра земної кулі (на сучасному етапі люди використовують углиб 7-10 км суші)


22

Позначка, від якої вгору відлічують повітряний простір, углиб — надра Землі

^ Територія, що перебуває під суверенітетом держави

Сухопутна територія

Повітряний простір

Водна територія


Материк

Острови

Анклави

Квазідержавна територія: повіт­ряні й морські

судна у відкритому морі і

повітряному

просторі, простір

над ними,

підводні

трубопроводи, ка­белі, надводні спо­руди у

відкритому морі (над шельфом),

Повітряний простір заввишки

100-110 км,

розташований

над сухопутною

і водною

поверхнею

Надра державної території, поверх­ня дна і надра континентального шельфу

Територіальне море

Внутрішні води

Морські води,

у тому числі

води держав-

архіпелагів

Води портів

Води заток,

"історичних

заток"

Води рік, озер, каналів та інших

водойм, внутрішні моря


Арктичні сектори окремих держав

23

24

^ Територіальне верховенство держави

Влада певної держави є вищою щодо всіх фізичних і юридичних осіб, які перебувають на її території

На території держави виключається діяльність публічної влади будь-якої іншої держави

Вища влада держави здійснюється системою державних органів у законодавчій, виконавчій, адміністративній і судовій сферах

Юрисдикція держави, тобто права судових і адміністративних органів з розгляду і вирішення всіх справ на цій території відповідно до компетенції цих органів

У межах своєї території держава може застосовувати до своїх громадян, іноземців та осіб без громадянства засоби владного примусу, що відповідають закону, якщо інше не передбачене міжнародним договором

Юрисдикція держави поширюється на осіб, споруди і транспортні засоби, що перебувають за межами територіального моря, тобто за її територією, а також на

Ніхто не має права насильно позбавити державу території, що їй належить, і відповідно природних ресурсів, а також змінити державні кордони

Державна територія, зокрема земля і державні надра, не можуть бути використані іншими державами, їх юридичними або фізич­ними особами у промислових цілях без згоди територіального суверена

^ Території із змішаним режимом регулювання

Прилегла зона

Виключна

економічна

зона

Континентальний шельф

Міжнародні

протоки і

канали

Не входять до складу державних територій і не перебувають під суверенітетом держави. Кожна прибережна держава має суверенні права на розвідку і розробку природних ресурсів прилеглих до неї континентального шельфу й виключної економічної зони, а також на охорону природного середовища цих районів. Інші держави набувають таких прав з дозволу прибережної держави

Район відкритого моря, де прибережні держави мають право здійснювати контроль з метою запобігання порушенням митних, фіскальних (податкових), імміграційних і санітарних правил у межах своїх терито­ріальних вод

Свобода проходження суден через протоки і канали, які з'єд­нують відкриті моря, передба­чає, що прибережні держави за міжнародними договорами на­ділені певними правами. Спе­ціальний режим встановлено для Чорноморських, Балтій­ських проток, Магелланово!' протоки, Суецького, Панамського каналів

25

^ МОРСЬКІ КОРДОНИ ІЗОНИ

Морські кордони і зони визначені відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р.

12 Sm Кордон підводного краю материка




Суша О





24 Sm

Зовнішній кордон територіаль 200 Sm

них вод

Зовнішній кордон екологічної зони










*

К ^

200 Sm Континентальний шельф (може досягати 350 Sm)

^^^1




^Відстань, Sm

Внутрішньодержавна позначка відліку (точка найбільшого відпливу) морських кордонів і зон

Примітка'. 1 Sm (морська миля) дорівнює 1852 метри.

26

^ Прилегла зона — район відкритого моря, який прилягає до зов­нішнього кордону територіальних вод і встановлюється для здій­снення контролю прибережної держави з метою запобігання пору­шенням відповідних правил у межах її території або територіального моря.









Види прилеглих зон

























Митна




Фіскальна (податкова)

Санітарна




Зона кримінальної і цивільної юрисдикції




Зона безпеки









Зона нейтралітету




Еміграційна




Фортифі­каційна




Зона морського контролю




Зона консервації

^ Міжнародні території — це території, які не перебувають під суве­ренітетом будь-якої держави, є спільним надбанням усього людства.

27

Міжнародні території













Антарктика

Космічній простір (включаючи Місяць та інші небесні тіла)




Договір про Антарктику




Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші




Відкрите море




Конвенція про відкрите море 1958 р.







Повітряний простір над відкритим морем

Міжнародні протоки і канали







Конвенція про режим чорноморських проток 1958р. Договір між Чилі і Аргентиною щодо Магелланово!' протоки 1941 р. Конвенція щодо забезпечення вільного плавання Суецьким каналом 1888р.

Чиказька конвенція про міжна­родну цивільну авіацію 1944 р.




Міжнародні ріки




Конвенція про режим судно­плавства на Дунаї 1948 року та







Морське дно за межами континентального шельфу

Багатонаціональні ріки







Угода між Аргентиною і Уругваєм щодо вод ріки Уругвай 1946 р. Угода між ОАР і Суданом про використання вод ріки Ніл 1956 р.

Конвенція ООН з морського права 1982 р. Конвенція про режим чорноморських проток 1936р. (Монтре конвенція)

ПРАВОМІЖНАРОДНИХДОГОВОРІВ

Право міжнародних договорів — це сукупність юридичних норм, які визначають зміст, структуру, підстави набуття чинності дого­ворів і діяльність суб'єктів щодо порядку укладення, форм виконан­ня і розірвання міжнародних договорів.

Генеральний принцип права міжнародних договорів— Pacta sund servanda (з лат. — договори повинні виконуватися)

28

^ КЛАСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ

Політичні

Союзний договір — угода (або кілька угод), відповідно до якої держави, що її уклали, зобов'язуються діяти спільно з метою охорони певних інтересів

^ Договір про нейтралітет між державами, який зобов'язує їх не брати участі у будь-яких воєнних діях і не перетворювати певні території на військові бази

Мирний договір, відповідно до якого держави юридичне припи­няють стан війни і встановлюють політичні та інші відносини

^ Договір про взаємну допомогу — різновид союзного договору, відповідно до якого його учасники зобов'язані подавати одне одному взаємну допомогу

Договір про ненапад, відповідно до якого сторони зобов'язуються утримуватися від нападу одна на одну поодинці і спільно з іншими державами

Економічні

Спеціальні угоди


Торговельний договір

у галузі транспорту


Угода про поставку товару і товарооборот

у сфері зв'язку


Угода про подання технічної допомоги і науково-технічне

у галузі сільського господарства

у сфері наукового


Угода про міжнародні
розрахунки

Угода з митних питань

з правових питань

у сфері охорони навколишнього середовища


у сфері культури

з військових питань та ш.

29

^ ОСНОВНІСТАДІЇУКЛАДЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ



Призначення уповноважених для ведення переговорів




Подання І перевірка




Узгодження










тексту договору


































Обговорення і ухвалення проекту договору

Автентифікація, парафування договору

Підписання










договору


































Заява застережень

Ратифікація договору

Обмін










ратифіка грамота депоні

щшними ми та їх /вання






















І




Промульгація (опублікування) договору

Реєстрація договору в ООН

Передача грамот депозитарію







ЗО

^ СТРУКТУРАМІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ

Назва

Преамбула


Договір

Трактат

Протокол

Конвенція

Пакт

Статут

Хартія

Угода

Акт

Програма

Декларація

Обмін нотами




Основна частина

Заключна частина

Застереження, зроблені

Підписи уповноважених

Додатки


Протоколи

Описи

Технічні умови

Стандарти

Тарифи

Карти та ін.

31

^ ДИПЛОМАТИЧНЕ І КОНСУЛ ЬСЬКЕ ПРАВО

Дипломатичне право — це норми міжнародного права, які регла­ментують порядок дипломатичних зносин між державами та іншими суб'єктами міжнародного права.

^ Консульське право — це сукупність національних і міжнародних правових норм, що регулюють діяльність консулів і порядок кон­сульських зносин.

Дипломатичне і консульське право — одні з найстаріших галузей міжнародного права.

^ Внутрішньо