Реферат: Управління культури І туризму

Управління культури і туризму

Сумської обласної

державної адміністрації


Обласна універсальна наукова бібліотека


(З фондів Канадсько-Української

бібліотеки при загальному

читальному залі)





З циклу «10 Великих українців»




Огонь в одежі слова

(Іван Франко)

Пам’ятка-присвята



«Яко син селянина, вигодуваний

твердим мужицьким хлібом,

я почував себе до обов’язку

віддати працю свого життя

тому простому народові»






Відтоді, як не стало великого поета українського народу Тараса Шевченка, на літературному полі України виступало багато різних обдарованих поетів і письменників, але ніхто з них не піднісся на той недосяжно високий рівень і не здобув такої великої слави на батьківщині і між іншими народами, як Іван Франко. Він створив цілу добу в українському письменстві. З однаково вражаючою силою описував І. Франко дні радості і дні журби, величезне піднесення та нестримний рух народних мас до кращої долі і повне трагізму поневіряння поневоленого народу, в якого украдено щастя, підносився на творчі вершини, доступні лише одиницям і сходив у низини, на дно, в саму гущину народних мас, приречених на злидні та безталання, але сповнених непоборної волі до боротьби за краще майбутнє.

Вплив Івана Франка на формування національної свідомості в Україні – одна з найважливіших особливостей його творчості. Щоб визначити розміри цього впливу й належно оцінити дороговкази поета – треба не лише знати час, коли жив і творив великий письменник, але й заглибитися в добу, що йому передувала.

ХVІІІ - те сторіччя стало для України справжньою домовиною. Нація, що за митрополита Петра Могили і гетьмана Богдана Хмельницького променювала з Києва своєю високою освітою, зокрема літературною, та церковним будівництвом, що потрясла схід Європи збройною боротьбою за волю, колись державна нація перетворюється протягом ХVІІІ-го сторіччя в етнографічну масу, в народ без імені. З мап світу зникає навіть назва «Україна». Натомість з’являються штучно прищеплювані сусідами то «Малоросія» і «Новоросія», «Галіція», «Малопольска» і т. п. Майже вся Україна, козацько-гетьманська держава, поділена московсько-польсько-австрійськими займанцями, стає провінцією російської імперії. Народ України перейменовують у «малоросів», обриваються зв’язки з Західною Європою, що їх ми мали ще з часів Ярослава Мудрого.

Зникають школи з рідною мовою. Українська еліта російщиться на центральних землях, полонізується в Галичині, онімечується в Буковині. Українське селянство потрапляє в безпросвітне кріпацтво, принесене з Росії. Неписьменний кріпак залишається єдиним носієм і зберігачем українства.

Нарешті серед темної ночі блискає промінь. Появляється Іван Котляревський.

Котляревський

Орел могучий на вершку сніжному

^ Сидів і оком вздовж і вшир гонив,

В тім схопився і по снігу мілкому

Крилом ударив і в лазур поплив.


Та грудку снігу він крилом відбив,

І вниз вона по склоні кам’яному

Котитись стала – час малий проплив,

І вниз ревла лявина дужче грому.

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати.

І спів той виглядав на глум не раз.


Та був у нім завдаток сил багатий,

І вогник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

І. Франко


Незабаром залунали українські пісні, зібрані Михайлом Максимовичем, продзвеніло живе слово з уст Маркіяна Шашкевича. Нарешті з’являється гнівний Тарас Шевченко, що пробуджує Україну з летаргічного сну, людяний Шевченко, що відкриває в затурканому кріпакові високі якості людини, бунтівливий Шевченко, що пригадує українцям їхнє славне минуле, вказує на жорстоку сучасність і запалює до боротьби. Українське письменство, завдяки Великому Кобзареві, стає явищем світової літератури і займає своє місце в скарбниці культурних надбань світу.

Але саме Іванові Франкові припадає велика й відповідальна місія – довершити формування української нації, як новітньої нації з усіма потрібними складниками. Великий наддніпрянець і великий наддністрянець втілюють в своїй духовності всю Україну, символізують усе найдорожче, що є в українській нації.

Тяжко, дуже тяжко доводилося працювати Франкові. Серед непрохідних нетрів прокладав Франко шлях до своїх сучасників і наступників, як каменяр пробивав мертві граниточолі скелі безідейності, як коваль клепав серця і свідомість свого народу, вів його як ідейний провідник у заповідну землю народного щастя і добробуту.

^ Я для геніїв грядущих

Поле дикеє орав,

Шлях серед хащів найпущих

Просікав і протирав.

Високоталановитий літератор, науковець і політик, Іван Франко ширив правду про Україну серед народів Австро-Угорщини. Він публікував статті про українські справи в німецьких, польських та інших чужомовних часописах і журналах. Ці статті відзначалися гарним стилем, об’єктивністю, якістю викладу та пристрасною любов’ю до справи визволення українського народу.

Його короткі огляди з історії української літератури друкували німці, поляки, чехи, мадяри.

Франкове слово об’єднувало людей різних за фахом і освітою. Як часто, захоплені його аналітичним розумом, викристалізуваними думками, силою логіки, блискучою поетикою творів, вони відчували гордість, що належить до одного з ним народу.

Не пора, не пора, не пора

Москалеви й ляхови служить!

^ Довершилась України кривда стара,