Реферат: Програма Європейського Співтовариства, спрямована на стимулювання внутрішньорегіонального співробітництва у єс меда

COMMISSION OF THE EUROPEAN COMMUNITIES

м. Брюссель, 11.03.2003

COM(2003)104 final


Неофіціальний переклад


ПОВІДОМЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОМІСІЇ

ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ РАДИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ


Розширена Європа — Сусідні країни: Нова структура відносин з нашими східними та південними сусідами

Перелік скорочень

Acquis
Спільне законодавство співтовариства

ЄБРР

Європейський Банк Реконструкції та Розвитку

ЄІБ

Європейський Інвестиційний Банк

ЄС

Європейський Союз

ВВП

Валовий Внутрішній Продукт

МФІ

Міжнародні Фінансові Інституції

Інтеррег

Програма Європейського Співтовариства, спрямована на стимулювання внутрішньорегіонального співробітництва у ЄС

Меда

Програма Європейського Співтовариства з надання сприяння країнам Середземномор’я

ННД

Нові Незалежні Держави (Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Туркменістан, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Україна, Узбекистан)

ОБСЄ

Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі

УПС

Угода про партнерство та співробітництво

Фаре

Програма Європейського Співтовариства з надання сприяння Центральноєвропейським країнам-кандидатам на вступ до ЄС

НТР

Науково-технічний розвиток

Тасіс

Програма Європейського Співтовариства з надання технічного сприяння Співдружності незалежних держав

ООН

Організація Об’єднаних Націй

ЗННД

Західні Нові Незалежні Держави (Україна, Молдова, Білорусь)

СОТ

Світова Організація Торгівлі

^ 1. Розширена Європа: приймаючи виклик


Першого травня 2004 року Європейський Союз увійде в нову історичну фазу. Розширення Союзу, який складатиметься з 25 країн, із загальним населенням понад 450 мільйонів та сукупним ВВП біля 10000 млрд. євро радикально підвищить політичне, географічне та економічне значення ЄС на Європейському континенті. Розширення ЄС сприятиме його зростанню та створенню нових можливостей зайнятості у структурі спільних цінностей та загальної поваги до основних свобод. Нові форми організації руху людей, капіталу, товарів та послуг збільшать розмаїття культур та традицій. Розширення ЄС матиме наслідки, що виходитимуть за межі власно ЄС, змінюючи структуру політичних та економічних стосунків ЄС з іншими частинами світу.


Процес розширення дає новий імпульс у прагненні 385 мільйонів мешканців країн, які матимуть з ЄС спільні сухопутні та морські кордони, а саме: Росії, Західних Нових Незалежних Держав та країн Південного Середземномор’я1 — наблизитись до ЄС. Вступ нових країн-членів посилить зацікавленість Союзу у зміцненні зв’язків з країнами, що стануть його новими сусідами. На десятирічну перспективу і подальші роки спроможність Союзу забезпечити безпеку, стабільність та сталий розвиток для своїх громадян більше не буде розглядатись окремо від його зацікавленості у встановленні тісного співробітництва з сусідніми країнами.


Взаємозалежність — як політична, так і економічна — Союзу та його сусідів вже стала реальністю. Запровадження євро як важливої міжнародної валюти створило нові можливості для активізації економічних стосунків. Більша географічна близькість означає, що розширений ЄС та країни, які стануть його сусідами, будуть однаково зацікавлені у продовженні діяльності, спрямованої на сприяння транснаціональним торговим та інвестиційним потокам, і — що є ще важливішим — матимуть спільну зацікавленість щодо співпраці у подоланні трансграничних загроз — від тероризму до забруднень, що переносяться повітрям. Країни, що матимуть спільний кордон з ЄС, є його основними партнерами у забезпеченні обопільного збільшення обсягів виробництва, економічного зростання та збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, у створенні широкої зони політичної стабільності та верховенства права, а також у сприянні обміну людським капіталом, ідеями, знаннями та культурними цінностями.


ЄС має зобов’язання не тільки перед своїми громадянами та громадянами нових країн-членів, але й перед громадянами теперішніх і майбутніх країн-сусідів забезпечити на довгий період соціальну єдність та динамічний економічний розвиток. ЄС має провадити діяльність, спрямовану на підтримку регіонального та субрегіонального співробітництва та процесу інтеграції, що є передумовами політичної стабільності, економічного розвитку, зменшення бідності та соціальних суперечностей у нашому єдиному просторі.


Для того, щоб виконати це завдання, ЄС має привести у відповідність свою політику за цілим рядом напрямків (зовнішня політика, політика безпеки, торгівля, розвиток, навколишнє середовище тощо). У листопаді 2002 року Радою із загальних справ та зовнішніх стосунків була розпочата робота, особлива увага в якій приділялася ситуації в Україні, Молдові та Білорусі —країнах, з якими Союз матиме спільний сухопутний кордон. На засіданні Європейської Ради, яке відбулося у місті Копенгагені у грудні 2002 року, було підтверджено, що Союз повинен скористатися можливістю, яка надається у процесі його розширення, стосовно зміцнення стосунків із сусідніми країнами на основі спільних цінностей2. Також знову було заявлено про рішучість Союзу не допустити проведення в Європі нових розмежувальних ліній, сприяти стабільності та процвітанню як у межах Союзу, так і за його новими межами. Рада підтвердила, що процес розширення має служити зміцненню відносин з Росією, і закликала до розширення зв’язків з Україною, Молдовою та Білоруссю, а також з країнами Південного Середземномор’я на основі довгострокового підходу, який сприятиме здійсненню реформ, сталому розвитку та торгівлі3. Водночас, Рада підтвердила Європейське бачення участі західно-балканських країн у процесі стабілізації та співпраці.


У цьому Повідомленні розглядаються шляхи зміцнення структури відносин Союзу з тими сусідніми країнами, які на цей момент не мають перспективи членства у ЄС4. Таким чином, цей документ не стосується відносин Союзу з рештою країн-кандидатів — Туреччиною, Румунією та Болгарією або західно-балканськими країнами. У Повідомленні аргументується, що збільшена взаємозалежність — як політична, так і економічна — є сама по собі засобом забезпечення стабільності, безпеки та сталого розвитку як у межах ЄС, так і за його межами. У повідомленні пропонується, щоб ЄС поставив перед собою мету: створити зону процвітання та доброзичливе середовище, так би мовити "коло друзів", з яким ЄС матиме тісні узи миру та співробітництва.


За конкретні досягнення, що свідчитимуть на користь спільних цінностей та ефективного втілення політичних, економічних та інституційних реформ, у тому числі, у сфері адаптації свого законодавства до законодавства ЄС, країни, що сусідять з ЄС, повинні скористатися перспективами глибшої економічної інтеграції у ЄС. З цією метою Росії, західним ННД та країнам Південного Середземномор’я має бути запропонована перспектива отримання частки внутрішнього ринку ЄС і подальшої інтеграції та лібералізації, спрямованої на забезпечення вільного руху осіб, товарів, послуг та капіталу ("чотирьох свобод").


^ 2. Сусідні країни: різні країни, спільні інтереси


За більшістю показників, ситуація в Росії, ЗННД та країнах Південного Середземномор’я багато у чому відрізняється. Протягом ХХ століття відбулись значні географічні, політичні та культурні зміни як на Європейському континенті, так і у країнах Середземномор’я. Ці фактори не завжди призводили до зближення.


Зазначені зміни відображаються у різноманітності та активності існуючих зв’язків ЄС з країнами свого нового оточення. Тоді як, наприклад, стосунки з Білоруссю після 1996 року зазнали незначного поступу, розвиток діалогу між ЄС та Росією, співпраця у розв’язанні політичних питань і питань у сфері безпеки, енергетики, навколишнього середовища, науки та технологій в останні кілька років відбувається швидкими темпами. Але Нова політика щодо сусідніх країн становитиме лише один з головних принципів, на яких побудоване все стратегічне партнерство між ЄС та Росією.



^ Сусідні країни та членство у ЄС


Статтею 49 Угоди про заснування Європейського Союзу передбачається, що будь-яка європейська держава може подати заявку на вступ до Європейського Союзу. Для того, щоб стати членами ЄС, перспективні кандидати повинні задовольняти наступним критеріям: демократія, верховенство права, права людини, повага до меншин; реально працююча ринкова економіка, здатна функціонувати у складних умовах конкуренції; спроможність взяти на себе зобов’язання, пов’язані зі вступом до ЄС (мається на увазі практичне застосування норм, правил та основних принципів ЄС).




Стимул до проведення реформ, що його створює перспектива набуття членства, виявився достатньо сильним — розширення ЄС безперечно є найефективнішим засобом зовнішньої політики Союзу.




У деяких випадках питання перспективного членства в ЄС вже вирішене. Наприклад, для неєвропейських країн-партнерів Середземномор’я вступ до ЄС виключається. Але в інших випадках, як-от з тими європейськими країнами, які ясно заявили про своє бажання приєднатись до ЄС, питання залишається відкритим.




Таким чином, метою Нової політики щодо сусідніх країн є створення підґрунтя для розвитку нової структури відносин, яка протягом середньострокового періоду не передбачала б перспективи щодо набуття членства або ролі в інституціях Союзу. Заходи, спрямовані на розв’язання практичних питань, що постають у зв’язку з наближенням кордонів та новим оточенням, мають розглядатись окремо від питань вступу до ЄС.





Регіональна торгівля та регіональна інтеграція є визнаною метою політики ЄС щодо країн Середземномор’я; не в останню чергу це пов’язано з позитивними наслідками політичної та економічної стабільності у регіоні, яка стане результатом розширення Середземноморського ринку. На цей час ЄС уклав Угоди про зону вільної торгівлі з країнами Південного Середземномор’я, а Барселонською декларацією передбачається розширення рамок цих угод з тим, щоб включити до них сферу послуг, а також — у більшому обсязі — сферу товарів. Регіональну інтеграцію також передбачається здійснювати шляхом прискореного обговорення і виконання Угод про зону вільної торгівлі між середземноморськими країнами-партнерами, а також з Туреччиною, яка є партнером ЄС у митному союзі. Хоча деякі Угоди про співпрацю з ЄС ще мають бути ратифіковані6, середземноморським країнам-партнерам вже пропонується наблизити своє законодавство до законодавства, що діє на внутрішньому ринку країн ЄС.


На відміну від договірних відносин з іншими країнами, що межують з ЄС, Угоди про партнерство та співробітництво (УПС), укладені ЄС з Росією, Україною та Молдовою, не передбачають ні надання пільгового режиму у торгівлі, ні певного розкладу наближення нормативно-правової бази. язків Союзу з


З урахуванням цих різних "стартових умов" та цілей, стає очевидним, що нова політика ЄС не може бути універсальною для усіх країн. Різні етапи здійснення реформ, різні рівні економічного розвитку передбачають, що протягом наступного десятиріччя від сусідніх країн може очікуватися і різний поступ.


З іншого боку, стає дедалі зрозумілішим, що ЄС з кожною сусідньою країною поєднує цілий ряд дуже важливих спільних інтересів. Перед усіма країнами нового оточення ЄС постають можливості і завдання щодо Близькості, Процвітання та Бідності.


Близькість


Географічна близькість пов’язана з новими можливостями та завданнями як для ЄС, так і для сусідніх з ним країн. У Барселонській декларації 1995 року ЄС та середземноморські країни-партнери визнали, що географічна близькість підвищує значення розробки комплексної політики, спрямованої на встановлення тісних зв’язків на основі співробітництва, як це було відображено у ході переговорів з укладання Угод про співпрацю з кожною із країн. В Угодах про партнерство та співробітництво, укладених з Росією, Україною та Молдовою, сторони також погодились встановити міцні партнерські стосунки на основі історичних зв’язків та загальних цінностей. Обидва типи угод планувалося використовувати як засоби сприяння країнам протягом перехідного періоду, зокрема, при поступовому зближенні між ЄС та країнами-партнерами, а також як засоби розширення сфери співробітництва.


У більш конкретному розумінні, географічна близькість підвищує значення низки питань, які стосуються, зокрема, управління новим зовнішнім кордоном та транскордонними потоками. ЄС та сусідні з ним країни об’єднують спільні інтереси у співробітництві як на двосторонньому, так і на регіональному рівні, для забезпечення того, щоб їхня міграційна політика, митні процедури та прикордонний контроль не чинили перешкод і не затримували людей або товари, які на законних підставах перетинають кордон. Інфраструктура, ефективне управління на кордоні, об’єднані транспортні, енергетичні та телекомунікаційні мережі набудуть важливого значення для збільшення обсягів торговельної та інвестиційної діяльності. Транскордонні культурні зв’язки — не в останню чергу між людьми одного і того самого етнічного або культурного споріднення у контексті географічної близькості набувають додаткового значення. Аналогічним чином, комплексне вирішення проблем у сфері забезпечення взаємної безпеки, що постають у зв’язку з транскордонними екологічними або ядерними ризиками, інфекційними захворюваннями, нелегальною імміграцією, наркобізнесом, організованою злочинністю або терористичними мережами, потребуватиме нових підходів.


^ Процвітання і бідність


Новий підхід ЄС щодо його країн-сусідів не може обмежуватися лише прикордонними регіонами. Якщо ЄС бажає працювати з сусідніми країнами задля створення зони спільного процвітання та стабільності, політика щодо сусідніх країн має впроваджуватися паралельно із здійсненням заходів, спрямованих на подолання докорінних причин політичної нестабільності, економічної уразливості, вад в організаційній структурі, конфліктів, бідності і соціальної ізоляції7.


Більшість південних і східних сусідів ЄС мають номінальний ВВП на душу населення менше 2000 євро8. Протягом минулого десятиліття внаслідок спаду виробництва та збільшення нерівності у розподілі прибутків у Росії та Західних Нових Незалежних Державах (ЗННД) різко погіршилася ситуація щодо бідності та соціальної ізоляції. Це призвело до підвищення ризику порушення соціально-політичного балансу. У Росії ВВП залишається на третину нижчим, ніж у 1989 році; Молдова досі не подолала й половини шляху до досягнення її колишнього рівня ВВП. Про це, можливо, менш відомо, але країни Середземномор’я також характеризуються дуже низькими темпами росту ВВП на душу населення. Єдиними країнами, в яких починаючи з 1975 року спостерігається зростання ВВП більше, ніж на 2%, є Єгипет, Ізраїль і Туніс, тоді як, наприклад, в Алжирі спостерігається навіть певне зниження ВВП. Лише темпи зростання ВВП африканських країн, розташованих на південь від Сахари, є гіршими у порівнянні з цими двома регіонами. З усіх країн-сусідів ЄС Молдова має найгірші показники бідності (417 євро на душу населення9), за нею йде Україна (855 євро). Найбагатшим із сусідів ЄС є Ізраїль (19578 євро), друге місце посідає Ліван, хоча й має істотно нижчий рівень ВВП (5284 євро). Від обох країн дещо відстає Росія (2382 євро). Група країн - Білорусь, Єгипет, Марокко, Західний берег ріки Йордан / сектор Газа та Сірія - досягла рівня ВВП, який перевищує рівень ВВП на душу населення Молдови від трьох до чотирьох разів (1292-1663 євро).


Незважаючи на повільні темпи економічного зростання, Середземноморський регіон протягом тривалого часу має невеликий відсоток населення, яке проживає в умовах крайньої бідності10. Проте, питання відносної бідності є досить актуальним, оскільки близько 30% населення живуть на менше ніж 2 долари США на день, при цьому залишається високим рівень неграмотності. Лише 0,6% населення користуються послугами Інтернет, і не більше 1,2% мають доступ до комп’ютера11. У Росії та ЗННД рівень бідності з 1990 року істотно підвищився. Проте, за останні роки в Росії ця тенденція певною мірою виправилася.


Демократія, плюралізм, повага до прав людини, громадянські свободи, верховенство права та застосування основних норм праці є важливими умовами політичної стабільності й мирного та сталого економічного розвитку. Майже всі країни Середземноморського регіону, ЗННД і Росія мають історію, що складається з періодів авторитарного та недемократичного правління і містить зовсім небагато прикладів зусиль, спрямованих на захист прав людини та свободи особи. Узагалі, протягом минулих 12 років ЗННД і Росія зробили певні кроки до впровадження демократичних і ринкових засад. Однак, поступ політичної реформи в більшості країн Середземномор’я є не таким значним, як того б хотілося.


Торгівля та інвестиції є необхідними для прискорення економічного зростання і підвищення зайнятості населення. Забезпечення надійного та сталого забезпечення енергоресурсами вимагатиме додаткових і значних за обсягом інвестицій у Росію, ЗННД і середземноморські країни. У той самий час нагальною є диверсифікація економіки в напрямку трудомістких секторів промисловості та послуг, які створюють нові робочі місця, не тільки у країнах, що погано забезпечені енергоресурсами, таких, як Україна, Молдова й Марокко, але й у країнах, багатих на енергоресурси, наприклад, в Алжирі й Росії.


Енергопостачання посідає домінуюче місце в імпорті з обох регіонів, причому це більше стосується торгівлі з Росією, ніж із ЗННД і країнами Південного Середземномор’я, де імпорт з певних країн (Молдова, Марокко, Туніс) значною мірою складається з текстильних виробів і сільськогосподарської продукції. У 2001 році, який відзначився зростанням цін на нафту, експорт з Росії та ЗННД і країн Південного Середземномор’я до ЄС досяг приблизно 60 мільярдів євро по кожному з двох регіонів, у той час як імпорт з ЄС до обох регіонів лише ненабагато перевищив половину експорту. Для порівняння, у 2001 році обсяги імпорту-експорту у торгівлі ЄС лише з Угорщиною становили близько 25 мільярдів євро в обох напрямках. Усі сусідні з ЄС країни мають низькі рівні прямих іноземних інвестицій у порівнянні з країнами подібного рівня розвитку та з огляду на їхні потреби. Наприклад, іноземні інвестиції на душу населення в Росії не досягають і однієї шостої від рівня інвестицій у Польщі, при чому протягом останніх 10 років Росія зазнавала втечі внутрішнього капіталу, яка в середньому становила 20 мільярдів доларів США на рік.



^ Сприяння регіональному та внутрішньорегіональному співробітництву


Європейсько-середземноморське партнерство утворює міцні політичні засади для відносин ЄС з країнами Середземномор’я. З того часу, як у 1995 році було прийнято Барселонську декларацію, вона служить основою для постійного діалогу та співпраці, незважаючи на політичні заворушення в регіоні.




Що стосується двосторонніх відносин ЄС, для обох груп країн застосовується подібна структура: Угоди про співпрацю чи Угоди про партнерство та співробітництво, включаючи політичний діалог, супроводжуються національними програмами Меда / Тасіс і угодами зі спеціальних питань (реадмісія, рибальство тощо). Найбільш важливою відмінністю є те, що в країнах Середземномор’я застосовується чітко визначений регіональний підхід, який стимулює розвиток внутрішньорегіональних ініціатив і співробітництва у широкому ряді секторів. Ця стратегія сприяння внутрішньорегіональному співробітництву складається з трьох Глав, визначених у Барселонській декларації, які доповнюють двосторонню структуру: Глава про політику й безпеку, Глава про економіку та фінанси і Глава про суспільство, культуру та людину. Починаючи з 1995 року відбулося сім засідань на рівні міністрів закордонних справ 15-ти країн-членів і 12-ти країн-кандидатів, а також 16 засідань на рівні міністрів галузей. Ці засідання започаткували ряд спільних ініціатив зі співробітництва за фінансування у рамках регіональної програми Меда.




На майбутньому східному зовнішньому кордоні ЄС уже зараз існує тісне регіональне економічне співробітництво між ЗННД, орієнтоване на традиційні напрямки торгівлі та інвестицій до Росії та з Росії. Проте, стимулювання регіонального політичного співробітництва та/чи економічної інтеграції поки що не перетворилося на один з важелів політики ЄС щодо Росії та ЗННД.




Нині Партнерство Північного регіону (Northern Dimension) становить єдину регіональну структуру, в якій бере участь ЄС для того, щоб спільно зі своїми східними партнерами розв’язувати питання транснаціонального та транскордонного співробітництва. Проте, участь у цій структурі бере лише Росія.




У контексті нової політики ЄС щодо країн-сусідів активно заохочуватиметься подальше регіональне та субрегіональне співробітництво та інтеграція країн Південного Середземномор’я. Можуть також розглядатися нові ініціативи, спрямовані на стимулювання регіонального співробітництва між Росією та ЗННД. Ці ініціативи можуть будуватися на концепції Партнерства Північного регіону, що дозволить застосувати ширший та більш комплексний підхід до розв’язання питань співробітництва з сусідніми країнами.


Розповсюдження здобутків прискореного економічного зростання на всі сектори суспільства вимагає реальних дій, спрямованих на усунення соціальної ізоляції шляхом обопільного зміцнення економічної, соціальної політики та політики зайнятості. Також важливо приділити увагу таким галузям, як освіта, охорона здоров’я, підготовка спеціалістів і житлове будівництво. Поряд із цим, паралельно одне з одним має відбуватися підвищення екологічної безпеки та рентабельності виробництва. У багатьох сусідніх з ЄС країнах значне забруднення навколишнього середовища та невідповідне поводження з ядерними та токсичними відходами впливають на стан здоров’я і рівень життя населення, а в деяких з них призводять до скорочення середньої тривалості життя мешканців. У той самий час марнотратне й неефективне використання природних ресурсів негативно впливає на поточні та значно погіршує майбутні перспективи економічного зростання.


Для максимального підвищення економічної активності та виробництва, прискорення економічного зростання також необхідна функціонуюча правова система, впроваджена впливовими органами регулювання та незалежними судовими установами, які матимуть повноваження щодо захисту прав власності.


Неможливо переоцінити негативний вплив суперечок з питань економічного та політичного розвитку, особливо, коли вони точаться протягом тривалого часу. Цей вплив є не лише внутрішнім - поки суперечка триває, існує небезпека її поширення. Конфлікти і політичний розлад у Середземномор’ї (Західна Сахара, Палестина), які тривали протягом минулого півсторіччя, серйозно уповільнили розвиток регіону. Маленькі держави з невизнаною незалежністю, такі, як Придністров’я, подібно до магніту притягують організовану злочинність і можуть дестабілізувати чи й зовсім припинити процес державотворення, політичного зміцнення та сталого розвитку.


^ ЄС має очевидну зацікавленість у розв’язанні цих загальних проблем.


3. Нове бачення та нові пропозиції


ЄС може і повинен працювати над використанням позитивних наслідків свого розширення для зміцнення політичної та економічної стабільності сусідніх країн і наданням сприяння в усуненні перешкод процвітанню там, де вони існують. Це має бути відображено в чіткому баченні розвитку більш тісних і гармонійних середньо- та довготривалих відносин із сусідніми країнами Союзу. ЄС має здійснювати заходи для зміцнення та узгодження своєї існуючої політики щодо зазначених сусідніх регіонів за двома напрямками, які залишатимуться головними протягом наступного десятиліття чи навіть довше:


Співпраця з партнерами, спрямована на зниження рівня бідності і створення зони спільного процвітання та цінностей на основі поглибленої економічної інтеграції, зміцнених політичних і культурних відносин, розвинутого транскордонного співробітництва та спільної відповідальності при запобіганні конфліктам між ЄС і його сусідами.




Закріпити надання Європейським Союзом конкретних переваг і привілеїв у рамках диференційованої структури, яка реагуватиме на прогрес, досягнутий країнами-партнерами у проведенні політичної та економічної реформи.


Створення на панєвропейському рівні відкритого та інтегрованого ринку, який функціонуватиме на основі сумісних і гармонізованих правил, та подальша лібералізація мають надати як ЄС, так і його сусідам значних економічних та інших переваг. Політична, нормативно-правова та торгівельна структура, яка підвищить економічну стабільність і закріпить на державному рівні верховенство права, дозволить збільшити привабливість наших сусідів для інвесторів і зменшити їхню уразливість до зовнішніх потрясінь. Подальша наявність обопільного доступу до ринку на основі преференційних угод про товари та послуги матиме найбільший позитивний вплив, якщо супроводжуватиметься здійсненням заходів, спрямованих на підвищення економічної активності. Сталий розвиток вимагає загального розуміння того, що прийняття ширшого діапазону стратегій, включаючи стратегії з охорони навколишнього середовища, сприяє прискоренню економічного зростання. Співробітництво в галузі наукових досліджень може каталізувати технічний прогрес. У законодавстві ЄС пропонується перевірена часом модель для створення на її основі функціонуючих ринків і загальних стандартів стосовно промислових виробів, послуг, транспорту, енерго- та телекомунікаційних мереж, захисту навколишнього середовища та споживачів, здоров’я, праці та мінімальних вимог до рівня якості. Більш осяжне та цілеспрямоване надання сприяння розвиткові з боку ЄС може супроводжувати реформи, допомагаючи у формуванні адміністративного потенціалу та зменшенні витрат на адаптацію суспільства.


Із досягненням конкретного прогресу, що визначатиметься створенням спільних цінностей та ефективним впровадженням політичної, економічної та інституційної реформ, включаючи приведення законодавства у відповідність до законодавства ЄС, сусіди Союзу мають отримати право розраховувати на скорішу економічну інтеграцію до ЄС. Зокрема, всім сусіднім країнам має бути запропоновано перспективу одержання частки на внутрішньому ринку ЄС і подальшої інтеграції та лібералізації, щоб сприяти вільному руху осіб, товарів, послуг і капіталу ("чотири свободи"). Якщо та чи інша країна досягне цього рівня, її наближення до ЄС буде максимально можливим для країни, яка не є членом Союзу12. Отже, ЄС повинен бути готовим до роботи у тісному партнерстві з країнами-сусідами, які мають наміри продовжувати здійснення реформ і сприяти у формуванні їхнього потенціалу щодо приведення своїх законів у відповідність до законодавства ЄС і впровадження його елементів.


Таким чином, підхід ЄС може ґрунтуватися на таких засобах стимулювання:


^ Розширення внутрішнього ринку та регулюючих структур:

Спільні правила і стандарти є життєво необхідними для забезпечення доступу наших сусідів до розширеного ЄС та отримання переваг від розширеного внутрішнього ринку ЄС, а також для створення більш стабільного середовища для економічної діяльності. Законодавство ЄС, яким було створено спільний ринок на основі вільного руху товарів, людей, послуг і капіталу, де існує конкуренція та діють правила гри, що ґрунтуються на спільних нормах і спільному благополуччі, принципах захисту споживача і навколишнього середовища, може виступати моделлю для країн, які проводять інституційну та економічну реформу.


Угодами про співпрацю та Угодами про партнерство і співробітництво в загальних рисах визначається порядок денний з наближення законодавчих та нормативних положень до відповідних положень ЄС, хоча і не встановлюються кінцеві терміни такого наближення. Для ЗННД такий порядок денний може бути розроблено, ґрунтуючись на результатах досліджень, проведених в рамках ініціативи Спільного європейського економічного простору (СЄЕП), розпочатої в Росії. Власне, Спільний європейський економічний простір теж має вдосконалюватися для визначення поглибленого і розширеного графіка наближення законодавства Росії до законодавства ЄС. Участь в обраних заходах та програмах ЄС, включаючи такі питання, як захист споживачів, стандарти, природозахисні органи та науково-дослідні організації має бути відкритою для усіх країн-сусідів. Заходи, спрямовані на подальшу розробку політики розвитку підприємництва, які проводяться країнами-партнерами, повинні супроводжувати процес наближення законодавства.



^ Преференційні торгівельні відносини та відкритість ринку:

Хоча країни можуть отримати певні переваги від наближення своїх економічних правил та структур до відповідних правил і структур ЄС ще до лібералізації торгівлі, більш відкриті торгові відносини залишаються основним компонентом ринкової інтеграції.


Як було відзначено в ході "Барселонського процесу", угоди про вільну торгівлю, які вже підписано з країнами Середземномор’я, повинні ширше охоплювати сфери товарів і послуг. Створення більш інтегрованого ринку вимагає від наших партнерів укладання аналогічних угод між собою, а також з Туреччиною. Угодами про партнерство і співробітництво передбачено створення Зон вільної торгівлі з Росією та ЗННД, проте не наведено графіка їх створення. Також може бути визначено цілі та критерії оцінки їх досягнення. Визначення послідовності економічного зближення є важливим для гарантування того, що лібералізація справді сприятиме розвитку. Щодо Молдови, яка поки-що не є достатньо конкурентоспроможною і не має відповідних адміністративних можливостей для того, щоб взяти на себе взаємні зобов’язання за Угодою про вільну торгівлю, ЄС розглядає можливість створення нових ініціатив, спрямованих на поліпшення її доступу до ринку, згідно із зобов’язаннями щодо вступу до СОТ.


^ Перспективи законної міграції та руху людей:

ЄС та країни-партнери мають спільний інтерес у тому, щоб нові зовнішні кордони не стали бар’єром для торгівлі, соціального та культурного обміну чи регіонального співробітництва. Наслідки старіння населення та погіршення демографічної ситуації, а також глобалізації та спеціалізації означає, що ЄС та його сусіди можуть одержати користь від запровадження механізмів, що дозволять робітникам переміщатися з території однієї країни на територію країни, де існує більша потреба у їхніх навичках – хоча вільне переміщення людей і робочої сили залишається довготерміновою метою. Вагомі додаткові можливості для культурного та технічного обміну можуть бути підсилені шляхом запровадження нової візової політики з боку країн-членів ЄС, що передбачає збільшення терміну дії віз.


Ефективна та сприятлива система, що забезпечує перетин кордону невеликими потоками, є основною складовою будь-якої регіональної політики. Зараз ЄС шукає шляхів спрощення перетину зовнішніх кордонів для чесних громадян третіх країн, що проживають у прикордонних регіонах і мають законні підстави для регулярного перетину кордону і не являють собою будь-якої загрози безпеці. ЄС також може розглянути можливості для спрощення переміщення громадян сусідніх країн, які беруть участь у програмах та заходах ЄС. Країни-члени ЄС мають також розглянути можливість забезпечення безвізового перетину кордону власниками дипломатичних та службових паспортів. Крім того, при дотриманні відповідних умов, ЄС має бути відкритим для розгляду можливостей ширшого запровадження безвізового режиму перетину кордону. ЄС повинен розробити загальний підхід до забезпечення інтеграції громадян третіх країн, особливо громадян країн-сусідів, які на законних підставах проживають у Європейському Союзі. ЄС повинен сприяти посиленню заходів сусідніх країн, спрямованих на боротьбу з незаконною міграцією та на створення ефективних механізмів для повернення таких мігрантів, особливо заходів боротьби з нелегальним транзитом. Укладання угод про надання віз для багаторазового в’їзду з усіма країнами-сусідами, починаючи з Марокко, Росії, Алжиру, України, Білорусі та Молдови, має бути основним елементом спільних зусиль, спрямованих проти нелегальної міграції.


^ Розширення співробітництва з метою запобігання та усунення загроз для спільної безпеки:

Пріоритетне значення надається співробітництву, спільній діяльності та наданню сприяння в усуненні загроз для безпеки, такими як тероризм, транснаціональна організована злочинність, незаконне уникнення митного контролю та оподаткування, завдання ядерної шкоди та шкоди навколишньому середовищу, поширення інфекційних захворювань.


Для боротьби з організованою злочинністю мають проводитися відповідні заходи як на внутрішньодержавному, так і на двосторонньому та багатосторонньому рівнях. Особлива увага має приділятися питанням боротьби з нелегальним обігом наркотичних речовин, торгівлею людьми, нелегальною міграцією, шахрайством, фальшивомонетництвом, відмиванням брудних грошей та корупцією. ЄС повинен розглянути можливості розширення співпраці з країнами-сусідами на рівні судів та правоохоронних органів, а також щодо розширення сфер надання взаємної правової допомоги. Підхід, визначений у Плані дій для України/Росії щодо боротьби з організованою злочинністю, а також у Плані дій для України у сфері юстиції та внутрішніх справ, який містить протокол результатів, може бути доопрацьовано і запропоновано іншим сусіднім країнам. ЄС повинен використовувати можливості співробітництва, розпочатого у Середземноморському регіоні, з метою реформування судової системи, поліпшення підготовки працівників правоохоронних органів, а також співробітництва у сфері боротьби з організованою злочинністю. Боротьба з тероризмом є потенційною сферою посилення співпраці. Новим сусідам має також надаватися сприяння у впровадженні усіх відповідних міжнародних механізмів у цій сфері, особливо розроблених ООН. Політику та сприяння Європейського Союзу і надалі має бути спрямовано на підтримку заходів з очищення північно-західного регіону Росії від радіоактивного забруднення та заходів, пов’язаних із подоланням наслідків закриття Чорнобильської атомної електростанції. Моделювання заходів щодо боротьби з транскордонним забрудненням довкілля – повітря, морів, води чи ґрунту, має відбуватися за використання спільного підходу, запровадженого Екологічним партнерством північного регіону та Робочою групою з проблем Дунайсько-причорноморського регіону.


^ Розширення політичної ролі ЄС у запобіганні конфліктам та подоланні криз:

Спільні цінності, міцні демократичні інститути та спільне розуміння потреби гарантованої законодавством поваги до прав людини відкривають шлях до більш активного та відкритого діалогу щодо Спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС та розробки Політики європейської безпеки та оборони. Сусідські відносини передбачають спільний розподіл зобов’язань та спільну відповідальність за подолання загроз стабільності, які з’являються внаслідок виникнення конфліктів та нестабільних ситуацій.

ЄС повинен брати більш активну участь у врегулюванні конфліктів у Палестині, Західній Сахарі та Придністров’ї (на підтримку зусиль ОБСЄ та інших посередників). Розширення участі ЄС у розв’язанні кризових ситуацій у відповідь на конкретні регіональні загрози має бути чіткою демонстрацією готовності ЄС взяти на себе більший обсяг зобов’язань з розв’язання конфліктів у країнах-сусідах. Після врегулювання конфлік