Реферат: Матеріал для виступу на педагогічній раді

( Матеріал для виступу на педагогічній раді )


РОБОТА З ДІТЬМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ


Останнім часом в педагогічній літературі часто можна зустрітися зі словами " важка дитина ", " деліквентний підліток " , " діти з девіантною поведінкою ".

Всі ці назви поєднує головне - поведінка дитини , відхилена від норми . Батьків, педагогів , громадськість хвилюють зростання серед підлітків злочинності і правопорушень різних видів.

Формами відхилення поведінки підлітка у порядку зростання відповідальності за його наслідки є:

Відхилення поведінки внаслідок психічних захворювань.

Девіантна поведінка , як наслідок дефектів виховання.

Деліквентна поведінка (правопорушення).

Кримінальна поведінка.

Деліквентна поведінка - це незначні правопорушення і проступки , які ще не досягли злочину ( криміналу ).

Деліквентність найчастіше починається з пропусків шкільних уроків, входження до асоціальної групи однолітків, дрібного хуліганства , знущання з молодших , відібрання у них грошей , цінних речей, угон велосипедів мотоциклів з метою покататися, деякі спекулятивні протизаконні дії, зухвала поведінка в суспільних місцях та інші.

Деліквентна поведінка, яку своєчасно не зуміти попередити і виявити , набирає різних форм агресивності ,яка може бути спрямована на інших людей , на себе , на предметний світ. У зв’язку з цим розглядають такі типи деліквентної поведінки.

1 .Спрямованість агресії на навколишнє середовище (екоцид):

вандалізм;

знущання над тваринами;

забруднення навколишнього середовища ( землі , водойм ,тощо).

2. Спрямованість агресії на інших людей (гоміцид):

приниження;

погрози;

демонстративне залякування;

- спроби гетеро - та гомосексуального насильства;
- спокуса на здоров’я і життя навколишніх.

3.Спрямованість агресії на себе ( ауто агресія , суїцид):

роботоголізм;

відмова від лікування;




адективна поведінка ( зловживання алкоголем , наркотиками , токсичними речовинами );

шкода своєму здоров ю;

- шантаж суїцидом.


Багато психологів і педагогів працювало над факторами ризику деліквентної поведінки. Це Лебединська К. С. , Райська М. М. , Грибачов Г. В. , Фельдштейн Д. І. , Кондрашенко В. Т. , дуже багато американських та західноєвропейських вчених розглядало цю проблему. Прийнято - виділяти три групи факторів ризику деліквентної поведінки :
^ БІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ
Ключовими моментами для розуміння біологічної сторони проблеми підліткових кризисів є процес " статевого дозрівання і неврівноваженість в цьому віці різних фізіологічних систем , в першу чергу нервової. Затримка росту , статевого дозрівання , дитячість пропорції складу тіла, зміни в організмі можуть призвести до формування в дитини комплексів неповноцінності , які можуть проявлятися і в девіантній поведінці : в частих роздратуваннях , вибуховості , істеричності та гіперсексуальності у дівчаток та схильність до алкоголізму, втечам , агресії у хлопчиків.

^ ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ

Це наявність у підлітків таких акцентуацій характеру, як: неврівноважена , гіпертимна , істероїдна , епілептоїдна . Іноді деліквентна поведінка може зустрічатися у емоційно - лабільних підлітків в умовах відчуження і безнаглядності. Іншим типам така поведінка не властива.

^ СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ Найголовніше:

неблагополучні умови оточення і виховання;

педагогічна занедбаність;

безконтрольність і без нагляд ;

сімейні стосунки;

школа;

девіантні групи однолітків .

І в кожному випадку окремо , треба враховувати усі фактори, які зумовлюють девіантну поведінку.

Перед педагогами і вихователями, які працюють з дітьми, схильними до такої поведінки у своїй роботі треба звертати увагу на три основні етапи роботи:

психодіагностичний;

психокорекцій ний та психореабілітаційний;

психопрофілактичний.

Психодіагностика - це виявлення за допомогою психодіагностичних методів індивідуальних показників психічного розвитку особистості і порівняння їх з нормою (діагноз). Це дає змогу виявити дітей з девіантною поведінкою, знаходження причин, що зумовлюють відхилення від норм у поведінці.


^ МЕТОДИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ:


Психологічні прийоми для встановлення контакту з підлітком і його батьками (сприймання як дорослого).

Психологічна бесіда (щира і неофіційна).

Індивідуальний підхід до дитини (особливості , тип акцентуації характеру ) .

Опитування батьків , вчителів, друзів і відомості від інших осіб.

Спостереження.

Експеримент (природний та лабораторний)

Психокорекція це система заходів, що дозволяє ліквідувати відхилення в психічному розвитку (відновити, компенсувати) Проводиться в три основні етапи :

1 етап — інформаційний.

Мета: показати підлітку помилковість його уявлень і суджень, зокрема у сфері взаємовідносин між людьми , шкоду, яку ці неправильні погляди приносять йому самому, викликати негативне ставлення до своєї поведінки і головне до здійсненого правопорушення.

2 етап — поведінковий

Мета: виробити у підлітка нові навички соціальної поведінки, в тому числі по відношенню до осіб другої статі, батьків, вчителів і т.д.

3 етап — реабілітаційний

Мета: адаптувати підлітка до попередніх чи до нових умов життя і мікро соціального середовища. Знайти нове коло спілкування, соціально корисний вид діяльності (навчання, робота, спорт , худ. самодіяльність)

Психопрофілактика це система заходів, які попереджають відхилення в психічному розвитку (затримку, диспропорції).

Головну роль у профілактиці деліквентної поведінки відводять соціальним працівникам та педагогам. Звичайно з такими підлітками повинні працювати психологи, але дієву допомогу дитині можуть надати і вчителі, і вихователі, і батьки, і навіть просто сторонні люди, які обізнані з психологічними проблемами і будуть щирими і уважними до підлітка. Тільки у співробітництві дорослого і підлітка, об’єднаних єдиною метою можна досягти позитивних результатів.