Реферат: Розділ XVI. Місцеві податки І збори

Розділ XVI. Місцеві податки і збори


Стаття 1. Визначення термінів


Для цілей цього розділу терміни вживаються у такому значенні:

1.1) місцева символіка – назва села, селища та міста; герб і прапор села, селища та міста; а також археологічні, історичні ландшафтні об’єкти, об’єкти архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва, що є об’єктами культурної спадщини місцевого значення відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини”;

1.2) об’єкт торгівлі та сфери послуг – окрема будівля (її частина), відокремлене приміщення (його частина), що належить юридичній або фізичній особі – підприємцю на праві власності та/або оренди (суборенди), у якій здійснюється продаж товарів, виконання робіт, надання послуг (сфера торгівлі, ресторанного господарства та побутових послуг);

1.3) об’єкт грального бізнесу:

1.3.1) для проведення азартних ігор – окрема будівля, відокремлене приміщення, що належить юридичній особі на праві власності або оренди, облаштоване під казино, зал для гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, букмекерські каси;

1.3.2) для проведення неазартних ігор – окрема будівля (її частина), власне або орендоване приміщення (частина займаного приміщення), у яких облаштовуються клуби, боулінги, гральні автомати без грошового або майнового виграшу, класи для комп’ютерних ігор, інші гральні місця.

1.4) реклама в мережі Інтернет – це інформація про юридичних та фізичних осіб, товари, роботи, послуги, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб, товарів, робіт, послуг з метою просування їх на внутрішній та/або зовнішній ринок;

1.5) реклама під час провадження виставкової діяльності – це демонстрація товарів, робіт, послуг, пов’язаних з просуванням їх на внутрішній та/або зовнішній ринок і вивченням з цією метою кон’юнктури ринку.

1.6) спеціально відведене місце для паркування транспортних засобів – площа земельної ділянки, яка, згідно з рішенням органу місцевого самоврядування, передана уповноваженій особі для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях. Земельна ділянка не може бути передана такій особі у власність або користування, в тому числі на умовах оренди. Спеціально відведене місце для паркування транспортних засобів визначається та обладнується з урахуванням правил дорожнього руху.


Стаття 2. Комунальний податок


2.1. Платники податку

2.1.1. Платниками податку є юридичні особи (крім бюджетних установ, релігійних організацій та платників фіксованого сільськогосподарського податку); їх філії, відділення, інші відокремлені (структурні) підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі – підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерела їх походження з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників (далі – нерезиденти), а також фізичні особи – підприємці, які розташовані та/або провадять господарську діяльність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

2.1.2. У разі, коли до складу юридичної особи входить відокремлений підрозділ, що розташований на території іншої, ніж юридична особа, територіальної громади і не перебуває на податковому обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), така особа зобов’язана самостійно сплачувати цей податок до місцевих бюджетів за місцезнаходженням підрозділу або уповноважити на це такий підрозділ та подавати у такому самому порядку податкові розрахунки органові державної податкової служби. Про прийняте рішення юридична особа офіційно повідомляє орган державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу та своїм місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації). Така юридична особа або її підрозділ реєструються як платник податку в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу.

2.2. Об’єкт оподаткування

2.2.1. Об’єктом оподаткування є середньооблікова кількість штатних працівників, що визначається за методикою, встановленою спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики. При цьому середньооблікова кількість штатних працівників відокремленого підрозділу, розташованого на території іншої, ніж юридична особа, територіальної громади, визначається окремо за таким підрозділом.

2.3. База оподаткування

2.3.1. Базою оподаткування є річний фонд оплати праці, що обчислюється за податковий (звітний) рік виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, установленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, і помножений на середньооблікову кількість штатних працівників за попередній рік, а для платників податку, зареєстрованих протягом року, – фонд оплати праці за період з місяця реєстрації до закінчення податкового (звітного) року, помножений на середньооблікову кількість штатних працівників за місяць, у якому відбулася така реєстрація.

2.4. Ставка податку

2.4.1. Ставка податку встановлюється у розмірі 0,5 відсотка бази оподаткування, установленої пунктом 2.3 цієї статті.

2.5. Порядок та строки сплати податку

2.5.1. Податок сплачується авансовими внесками щокварталу до
20 числа (включно) місяця, що наступає за звітним кварталом, у розмірі однієї четвертої річної суми податку, розрахованого виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 2.3 цієї статті, за місцем розташування платника податку та/або провадження ним господарської діяльності. Суми нарахованих за податковий (звітний) рік щоквартальних авансових внесків відображаються у податковій декларації.

2.5.2. Новостворені платники податків, а також підприємства, утворені шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) підприємства (підприємств), сплачують податок авансовими платежами за результатами першого кварталу роботи, з остаточним перерахунком податкового зобов’язання за результатами року.

2.5.3. У разі настання у платника будь-яких змін, внаслідок яких річне податкове зобов’язання змінюється на 10 відсотків зобов’язання, визначеного у податковій декларації, авансові внески та податкові зобов’язання уточнюються протягом 10 днів після настання таких змін.

2.5.4. Уточнення сум авансових внесків з інших причин здійснюється платником за його бажанням.

2.5.5. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.




Стаття 3. Податок за торгові місця на ринку


3.1. Платники податку

3.1.1. Платниками податку є юридичні та фізичні особи, які в установленому земельним законодавством порядку отримали у власність та/або користування, в тому числі на умовах оренди (суборенди), земельну ділянку для ринку з метою організації на такій ділянці ринкової торгівлі (надання ринкових послуг, здійснення продажу товарів та виконання робіт) та надання торгових місць у власність, та/або тимчасове користування (оренду), та /або одноразове користування строком на один день іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі підприємцям, іноземцям, особам без громадянства для здійснення такими особами на ринку торгівлі, виконання робіт, надання послуг (далі – ринок).

3.1.2. У разі, коли до складу юридичної особи входить філія, відділення, інші відокремлені (структурні) підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі – підрозділи), які за рішенням юридичної особи організовують ринкову торгівлю (надають ринкові послуги, особисто здійснюють продаж товарів, виконують роботи); надають торгові місця у власність та/або тимчасове користування (оренду), та/або одноразове користування строком на один день іншим фізичним чи юридичним особам (у тому числі підприємцям, іноземцям, особам без громадянства) для здійснення такими особами ринкової торгівлі, виконання робіт, надання послуг, такі підрозділи є платниками податку.

3.1.3. Юридична особа самостійно сплачує податок до місцевих бюджетів за місцезнаходженням підрозділу або уповноважує на це такий підрозділ. Про прийняте рішення юридична особа офіційно повідомляє орган державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу та своїм місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації), а також у такому порядку подає податкові декларації до органу державної податкової служби. Така юридична особа або її підрозділ реєструються в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу як платник податку.

3.1.4. У разі, коли земельна ділянка перебуває у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність), платниками податку є особи, яким видано державний акт на право власності на землю із списком співвласників земельної ділянки та/або які уклали договір про спільну часткову власність на земельну ділянку.

3.1.5. Якщо фізична особа – підприємець отримала в установленому земельним законодавством порядку у власність та/або користування, в тому числі на умовах оренди, земельну ділянку для ринку з метою здійснення на такій ділянці організації ринкової торгівлі (надання ринкових послуг, здійснення продажу товарів та виконання робіт); надання торгових місць у власність та/або тимчасове користування (оренду), та/або одноразове користування строком на один день іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі підприємцям, іноземцям, особам без громадянства для здійснення такими особами на ринку торгівлі, виконання робіт, надання послуг, така особа не звільняється від сплати податку до бюджету в установленому цією статтею порядку.

3.1.6. У разі настання для фізичної особи цивільно-правової події (смерть, обмеження дієздатності або її втрата), обов’язок щодо сплати податку покладається на осіб, які відповідно до законодавства уповноважені управляти майном такої фізичної особи.

3.2. Особливості справляння податку

3.2.1. Копія рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про надання земельної ділянки для розміщення ринку у власність та/або користування, в тому числі на умовах оренди, та/або на умовах спільної власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність), або без визначення часток учасників спільної власності у триденний строк з дня набрання ним чинності направляється органові державної податкової служби.

3.2.2. У разі, коли юридичною особою або фізичною особою – підприємцем укладається договір найму (оренди) земельної ділянки для розміщення ринку та/або оренди (суборенди) будівель, споруд, що належать ринку, з метою організації ринкової торгівлі (надання ринкових послуг, здійснення продажу товарів та виконання робіт); надання торгових місць у власність та/або тимчасове користування (оренду), та /або одноразове користування строком на один день іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі підприємцям, іноземцям, особам без громадянства, для здійснення такими особами на ринку торгівлі, виконання робіт, надання послуг, копія такого договору у триденний строк після його укладення направляється органові державної податкової служби особою, що уклала договір.

3.2.3. Ринки, інші юридичні та фізичні особи, яким надано торгові місця у власність та/або тимчасове користування (оренду), та/або одноразове користування строком на один день для здійснення такими особами на ринку торгівлі, виконання робіт, надання послуг, звільняються від обов’язку отримувати дозвіл на розміщення об’єктів побутового, торгівельного та іншого призначення, встановленого Законом України “Про благоустрій населених пунктів”, та сплачувати збір за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, установлений статтею 8 цього розділу.

3.3. Об’єкт оподаткування

3.3.1. Об’єктом оподаткування є торгове місце на ринку. Розмір торгового місця дорівнює від одного до чотирьох квадратних метрів займаної площі, на якій здійснюється продаж товарів (виконуються роботи, надаються послуги) ринком, та площі, що надається у власність та/або тимчасове користування, та/або одноразове користування строком на один день іншим особам (у тому числі підприємцям, іноземцям, особам без громадянства), для здійснення такими особами на ринку торгівлі, виконання робіт, надання послуг.

3.3.2. Розмір торгового місця визначається органом місцевого самоврядування з урахуванням асортименту товару, продаж якого здійснюється на такому торговому місці, видів робіт та послуг, які виконуються (надаються) на ринку, кількості місць, що використовуються тимчасово та одноразово строком на один день.

3.3.3. До об’єкта оподаткування не включається площа, на якій розміщені адміністративно-господарські приміщення ринку (їх частини), підприємства ресторанного господарства, автомобільні стоянки (парковки), санітарно-гігієнічні приміщення (туалети, душові кімнати), готельні приміщення, підсобні та складські приміщення, що розташовані на ринку, якщо в таких приміщеннях не здійснюється продаж товарів та ці приміщення не надаються для тимчасового користування, в тому числі в оренду (суборенду), іншим особам для здійснення такими особами на ринку торгівлі, виконання робіт, надання послуг.

3.3.4. Ринок розробляє паспорт постійних торгових місць на ринку, який погоджує з органом місцевого самоврядування, веде облік тимчасових торгових місць та несе відповідальність за достовірність такого обліку, розраховує загальну кількість торгових місць залежно від розміру, встановленого органом місцевого самоврядування, та погоджує розрахунок кількості торгових місць з органом місцевого самоврядування.

3.3.5. Копія паспорта та розрахунок загальної кількості торгових місць у триденний строк після їх погодження направляються ринком органові державної податкової служби.

3.3.6. У разі коли у ринку відбулися будь-які зміни, що спричинили зміну кількості торгових місць, паспорт підлягає перепогодженню у місячний строк з дня виникнення таких змін.

3.4. Ставки податку

3.4.1. Ставки податку встановлюються органами місцевого самоврядування за кожне торгове місце у розмірі від 0,25 до 2,5 відсотка прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з розрахунку на місяць, установленого законом станом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний день роботи ринку.

3.4.2. При визначенні ставки податку органи місцевого самоврядування враховують місцезнаходження ринку, сезонність, режим його роботи, вид товарів (робіт, послуг), продаж яких здійснюється на ринку, частоту відвідування ринків споживачами та заповнюваність торгових місць.

3.5. Особливості визначення суми податку

3.5.1. Річна сума податку обчислюється виходячи з розміру торгового місця, встановленого органом місцевого самоврядування, кількості торгових місць, розрахованих ринком згідно з паспортом ринку, кількості робочих днів ринку та ставок.

3.5.2. У разі, коли органом місцевого самоврядування не прийнято рішення про встановлення податку та не затверджено положення про його справляння, податок обчислюється, виходячи з максимального розміру торгового місця та максимальної ставки податку, встановлених цією статтею.

3.5.3. Якщо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади надано земельну ділянку для розміщення ринку на умовах спільної власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність), то податок обчислюється і сплачується одним із співвласників, на якого оформлено паспорт ринку.

3.5.4. У разі виявлення фактів несвоєчасного повернення тимчасово займаних земель, наданих у користування для ринку, орган, який виявив таке порушення, повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби для проведення перевірки щодо правильності нарахування та сплати податку. Особи, щодо яких складено акт перевірки та/або адміністративний протокол, не звільняються від обов’язку сплачувати податок у порядку, встановленому цією статтею, із збільшенням річної суми податку у п’ять разів.

3.6. Порядок та строки сплати податку

3.6.1. Податок сплачується до бюджетів авансовими внесками до
30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцезнаходженням ринку. Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у річній податковій декларації.

3.6.2. У разі, коли у ринку відбулися будь-які зміни, що спричинили зміну кількості торгових місць, новий розмір авансових внесків та річне податкове зобов’язання уточнюються протягом 10 календарних днів після перепогодження паспорта ринку.

3.6.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

3.7. Відповідальність

3.7.1. У разі відсутності розробленого та погодженого паспорта постійних торгових місць на ринку до посадових осіб ринку застосовуються адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3.7.2. У разі, коли юридичною особою або фізичною особою – підприємцем не направлено органу державної податкової служби копії договору найму (оренди) земельної ділянки для ринку та/або найму (оренди) будівель, споруд, що належать ринку, з метою організації ринкової торгівлі (надання ринкових послуг, здійснення продажу товарів та виконання робіт); надання торгових місць у власність та/або тимчасове користування (оренду), та /або одноразове користування строком на один день іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі підприємцям, іноземцям, особам без громадянства, до посадових осіб ринку застосовуються адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.


Стаття 4. Податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів


4.1. Платники податку

4.1.1. Платниками податку є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі – підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, а також фізичні
особи – підприємці, які згідно з рішенням органу місцевого самоврядування, уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів у спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів.

4.2. Об’єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування є одне місце для паркування транспортного засобу, що знаходиться у спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів.

4.3. Ставки податку

4.3.1. Ставки податку встановлюються за кожне місце для паркування транспортного засобу у розмірі від 0,3 до 1 відсотка прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з розрахунку на місяць, установленого законом станом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний день діяльності.

4.3.2. При визначенні ставки податку органи місцевого самоврядування враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

4.4. Особливості справляння податку

4.4.1. Перелік спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, їх адреса, загальна площа, кількість місць для паркування транспортних засобів та перелік осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджуються рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення податку окремим додатком до такого рішення.

Таке рішення разом із додатками направляється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради органові державної податкової служби у триденний термін з дня набрання чинності ним чи змінами до нього.

4.4.2. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради надає особі, яку такий орган уповноважив організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, витяг із рішення з метою його розміщення на спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів.

4.4.3. Особи, уповноважені органом місцевого самоврядування організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів у спеціально відведених для цього місцях, не звільняються від обов’язку отримувати дозвіл на розміщення на таких територіях об’єктів побутового, торгівельного та іншого призначення, що визначені Законом України “Про благоустрій населених пунктів”, та сплачувати збір за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, установлений статтею 8 цього розділу.

4.5. Порядок обчислення та строки сплати

4.5.1. Податок обчислюється щороку, виходячи з кількості місць для паркування транспортних засобів, робочих днів, протягом яких здійснюється паркування транспортних засобів та ставок податку.

4.5.2. Податок сплачується до бюджету авансовими внесками до
30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцезнаходженням спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у податковій декларації.

4.5.3. У разі, коли згідно з рішенням органу місцевого самоврядування змінюються умови надання спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, новий розмір авансових внесків та річне податкове зобов’язання уточнюються протягом 10 календарних днів після прийняття відповідного рішення.

4.5.4. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

4.6. Відповідальність

4.6.1. У разі виявлення юридичної особи, її філії, відділення, іншого відокремленого (структурного) підрозділу, що не мають статусу юридичної особи, постійного представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також фізичної
особи – підприємця, які надають водіям місця для здійснення паркування транспортних засобів без рішення органу місцевого самоврядування, згідно з яким такі особи уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, до посадових осіб таких суб’єктів застосовуються адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4.6.2. У разі виявлення в юридичної особи, її філії, відділення, іншого відокремленого (структурного) підрозділу, що не мають статусу юридичної особи, постійного представництва нерезидентів, які отримують доходи, з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також фізичної особи-підприємця, які згідно з рішенням органу місцевого самоврядування уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів або встановлення факту збільшення ними самостійно кількості місць для паркування транспортних засобів, до посадових осіб таких суб’єктів застосовуються адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.


Стаття 5. Збір за використання місцевої символіки


5.1. Платники збору

5.1.1. Платниками збору є юридичні особи (крім бюджетних установ), їх філії, відділення, інші відокремлені (структурні) підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі – підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників (далі – нерезиденти), а також фізичні особи – підприємці, які використовують символіку територіальної громади (далі – символіка) у своїх комерційних (фірмових) найменуваннях, торговельних марках при виробництві та реалізації товарів, виконанні робіт і наданні послуг (далі – продукція).

5.1.2. У разі, коли до складу юридичної особи входить відокремлений підрозділ, що розташований на території іншої, ніж юридична особа, територіальної громади, у своїх комерційних (фірмових) найменуваннях, торговельних марках при виробництві та реалізації товарів, виконанні робіт і наданні послуг використовує символіку та не перебуває на податковому обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), юридична особа самостійно сплачує цей збір до місцевих бюджетів за місцезнаходженням підрозділу або уповноважує на це такий підрозділ та у такому самому порядку подає податкові декларації органу державної податкової служби. Про прийняте рішення юридична особа офіційно повідомляє орган державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу та своїм місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації). Така юридична особа або її підрозділ реєструються в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу як платник збору.

5.1.3. Якщо платник збору використовує символіку іншої територіальної громади (не за місцем свого розташування), то збір сплачується до місцевого бюджету тієї територіальної громади, органами місцевого самоврядування якої запроваджено таку символіку. Така юридична особа реєструється в органі державної податкової служби за місцем використання місцевої символіки як платник збору.

5.2. Об’єкт оподаткування

5.2.1. Об’єктом оподаткування є:

а) вироблена продукція, виконані роботи, надані послуги з використанням символіки у комерційних (фірмових) найменуваннях або торговельних марках платників збору;

б) окремі види продукції, виконані роботи, надані послуги з використанням символіки.

5.3. База оподаткування

5.3.1. Базою оподаткування є:

а) вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням символіки у комерційних (фірмових) найменуваннях або торговельних марках платників збору;

б) вартість окремих видів продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням символіки.

5.3.2. Вартість виробленої продукції і виконаних робіт визначається, виходячи із собівартості таких продукції і робіт, а вартість наданих послуг –виходячи з фактичних витрат з надання послуг. Така вартість визначається за правилами бухгалтерського обліку.

5.3.3. Для платників збору, які здійснюють торгівлю товарами і використовують символіку у комерційних (фірмових) найменуваннях, та/або у торговельних марках, базою оподаткування є торгівельна націнка на реалізовані товари, що визначається за правилами бухгалтерського обліку.

5.3.4. Присвоєння продукції торговельної марки із символікою не звільняє платника від сплати збору.

5.4. Особливості справляння збору

5.4.1. Перелік, зміст та опис символіки затверджуються органами місцевого самоврядування одночасно з прийняттям рішення про встановлення збору. При цьому найменування юридичної особи або її підрозділу, що містить інформацію про їх організаційно-правову форму та характер діяльності з використанням назви села, селища та міста, не вважається символікою.

5.4.2. Якщо юридична особа, нерезидент, підприємець мають комерційне (фірмове) найменування, яке збігається з назвою символіки, встановленої на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, збір сплачується у порядку, встановленому цією статтею.

5.5. Ставки збору

5.5.1. Ставки збору встановлюються у розмірі від 0,1 до 0,5 відсотка бази оподаткування, визначеної пунктом 5.3 цієї статті. При цьому сума збору повинна становити не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з розрахунку на місяць, визначеного законом станом на 1 січня податкового (звітного) року.

5.6. Порядок та строки сплати збору

5.6.1. Збір сплачується до бюджетів авансовими квартальними внесками до 20 числа (включно) місяця, що наступає за податковим (звітним) кварталом.

5.6.2. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.


Стаття 6. Рекламний збір


6.1. Платники збору

6.1.1. Платниками збору є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені (структурні) підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі – підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України, або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи, а також фізичні особи – підприємці, що є замовниками реклами для її виробництва та/або розповсюдження (розміщення) (далі – рекламодавці).

Рекламодавці сплачують збір через виробників та/або розповсюджувачів реклами.

У цій статті виробниками та/або розповсюджувачами реклами є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені (структурні) підрозділи, що не мають статусу юридичної особи (далі – підрозділи), постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також фізичні особи – підприємці. Такі особи є податковими агентами.

6.1.2. У разі, коли податковий агент має у своєму складі підрозділ, що розташований на території іншої, ніж податковий агент, територіальної громади і не перебуває на податковому обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів), податковий агент самостійно сплачує збір до місцевих бюджетів за місцезнаходженням підрозділу або уповноважує на це такий підрозділ та подає у такому порядку податкові декларації органові державної податкової служби. Про прийняте рішення податковий агент офіційно повідомляє орган державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу та своїм місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації). Такий податковий агент або його підрозділ реєструються в органі державної податкової служби за місцезнаходженням підрозділу як платник збору.

6.1.3. Виробники та/або розповсюджувачі реклами, якщо вони самі є рекламодавцями.

6.2. Об’єкти оподаткування

6.2.1. Об’єктом оподаткування є послуги з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами, що надаються рекламодавцю виробником та/або розповсюджувачем реклами на телебаченні та радіо; у друкованих засобах масової інформації; у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ фільмів; за допомогою комп’ютера; в мережі Інтернет; під час провадження виставкової діяльності; внутрішньої і зовнішньої реклами; на/у транспорті, метрополітені та товарах широкого вжитку.

6.3. База оподаткування

6.3.1. Базою оподаткування є вартість наданих рекламодавцю послуг з виробництва та/або розповсюдження (розміщення) реклами, без урахування суми внесених (нарахованих) відповідно до цього Кодексу податків, зборів (обов’язкових платежів). Така вартість обчислюється, виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчими за звичайні.

6.3.2. Якщо рекламні роботи виконуються власними силами рекламодавця, то базою оподаткування є вартість понесених витрат на самостійне виготовлення та/або розповсюдження (розміщення) своєї реклами.

6.4. Ставки збору

6.4.1. Ставки збору встановлюються у розмірі від 0,5 до 5 відсотків бази оподаткування, встановленої пунктом 6.3 цієї статті.

6.4.2. У разі рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків товарів і послуг (товарних знаків), інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, до ставок оподаткування, визначених пунктом 6.4.1 цієї статті, застосовується коефіцієнт 2.

6.4.3. Якщо розміщується (розповсюджується) реклама продукції, виготовленої на території відповідної територіальної громади (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів), виключно в межах такої території, до ставок оподаткування, визначених пунктом 6.4.1 цієї статті, застосовується коефіцієнт 0,5.

6.4.4. При визначенні ставки органи місцевого самоврядування враховують рівень розвитку рекламного ринку та його структуру.

6.5. Звільнення від сплати збору

6.5.1. Не підлягають оподаткуванню, якщо не містять рекламної інформації:

а) iнформацiйнi вивіски при вході у приміщення юридичної особи, її підрозділу або фізичної особи чи iнформацiйнi таблиці та надписи на/у транспорті та метрополітені;

б) вивіски чи таблиці, що повідомляють про обмеження пересування, виконання ремонтних, аварійних та інших робіт;

в) повідомлення інформаційного характеру, що розміщуються всередині будинків або приміщень;

г) рекламні носії, що містять соціальну рекламну інформацію;

ґ) оголошення чи повідомлення про зміну місця розташування підприємств, установ та організацій, їх номерів телефонів, телефаксів, телетайпів;

д) інформація про культурно-мистецькі заходи, що здійснюються закладами культури, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів;

е) анонси власних передач теле- та радіоорганізацій (компаній);

є) інформація, яка, відповідно до вимог нормативно-правових актів, підлягає обов’язковому оприлюдненню;

ж) візитні картки юридичних та фізичних осіб;

з) реклама благодійних заходів.

6.6. Особливості справляння збору

6.6.1. Податкові агенти пред’являють рекламодавцю до сплати суму збору, що виділяється у документах окремим рядком одночасно зі сплатою вартості наданих рекламних послуг. При цьому податкові агенти – рекламні агентства – обчислюють суму збору до сплати рекламодавцю виходячи із загальної вартості оплачених рекламодавцем рекламних послуг.

6.6.2. У разі, коли при проведенні рекламних робіт (наданні рекламних послуг) рекламними агентствами залучаються треті особи, які виконують частину рекламних робіт (надають рекламні послуги), збір сплачується кожною такою особою пропорційно вартості фактично виконаних робіт.

6.6.3. У разі, коли реклама виготовлена та/або розповсюджена (розміщена) рекламодавцем, суму збору він обчислює самостійно.

6.7. Порядок та строки сплати збору

6.7.1. Збір сплачується авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем податкової реєстрації податкового агента або рекламодавця, якщо реклама вироблена та/або розміщена самостійно таким рекламодавцем.

6.7.2. У разі виробництва та/або розміщення зовнішньої або внутрішньої реклами, збір сплачується за місцем розміщення такої реклами.

6.7.3. Сума нарахованих авансових внесків відображається у податковій декларації.

6.7.4. Якщо рекламодавець більше не виготовляє та/або не розповсюджує (не розміщує) рекламу він звільняється від обов’язку подання податкової декларації у наступних податкових (звітних) періодах, про що платник збору повідомляє орган державної податкової служби шляхом внесення відповідного запису до податкової декларації, що подається за останній податковий (звітний) період.

6.7.5. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.


Стаття 7. Туристичний збір


7.1. Платники збору

7.1.1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, що прибувають на територію відповідної територіальної громади, на якій діє рішення органу місцевого самоврядування про встановлення збору, з метою оздоровлення, лікування, а також з пізнавальною, професійно-діловою та іншими цілями, що реалізуються під час подорожі з незабороненою законом метою перебування без провадження будь-якого виду оплачуваної діяльності, та користуються послугами з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місцеперебування у зазначений строк.

7.1.2. Платниками збору не можуть бути особи, які проживають на території відповідної територіальної громади, на якій запроваджено такий збір, у тому числ