Реферат: О. С. Вороніна Рецензент: зав кафедри управління будівництвом І міським господарством Харківської національної академії міського господарства, доктор технічних наук А.Є. Ачкасов

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


М.П. Пан, В.І. Торкатюк, О.С. Вороніна


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ

ТА КОНТРОЛЬНОЇ РОБІТ І ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ

“ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”


(для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, напряму підготовки “Економіка і підприємництво” заочної форми навчання)


Відповідає вимогам кредитно-модульної системи організації навчального процесу


Харків – ХНАМГ – 2008


Методичні вказівки до виконання самостійної і контрольної робіт і проведення практичних занять з дисципліни «Основи зовнішньоекономічної діяльності» для студ. 5 курсу заочної форми навчання за напрямом підготовки 0501 - “Економіка і підприємництво”, спец. 6.050100 – «Економіка підприємства»). / Укл. Пан М.П., Торкатюк В.І., Вороніна О.С. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 56 с.


Укладачі: М.П. Пан,

В.І. Торкатюк,

О.С. Вороніна


Рецензент: зав. кафедри управління будівництвом і міським господарством Харківської національної академії міського господарства, доктор технічних наук А.Є. Ачкасов.


Затверджено на засіданні кафедри економіки будівництва,

протокол №7 від 14.02.2008 р.


©Пан М.П., Торкатюк В.І., Вороніна О.С., ХНАМГ, 2008

^ ОПИС ДИСЦИПЛІНИ І СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ

1.1 Опис навчальної дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності”


Заочна форма навчання

Призначення: підготовка спеціалістів

Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

^ Кількість кредитів, що відповідають ECTS –3

Модулів – 2, контрольна робота

Змістових модулів – 2

Загальна кількість годин –108


Напрям 0501 "Економіка і підприємництво"

Спеціальності:

7.050107 "Економіка підприємства"

^ Освітньо-кваліфікаційний рівень:

Спеціаліст


За вибором ВНЗ

Рік підготовки: 5-й

Семестр: 9-й

Лекції – 8 год.

Практичні – 4 год.

Самостійна робота – 96 год.

Вид підсумкового контролю – залік


^ 1.2.Структура залікового кредиту навчальної дисципліни

Тема

Кількість годин

Всього годин

В тому числі

Лекції

Практичні заняття

Самостійна та індивідуальна

робота

1

2

3

4

5

^ Змістовий модуль 1. Основи організації зовнішньоекономічної діяльності

53

4

1

48

Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність. Предмет, метод, зміст і завдання курсу

7







6

Тема 2. Теорії управління зовнішньоекономічною діяльністю.

8

1

1

7

Тема 3. Загальна характеристика і основні напрямки розвитку ЗЕД в Україні.

7

1




7

Тема 4. Система інститутів і інструментів регулювання ЗЕД.

8

1




7

Тема 5. Валютне регулювання зовнішньо-економічної діяльності в Україні.

7







7

Тема 6. Митно-тарифне регулювання зовнівішньоекономічної діяльності.

8

1




7

Тема 7. Управління зовнішньо-економічною діяльністю підприємств.

8







7

^ Змістовий модуль 2. Організація зовнішньоекономічної діяльності та її ефективності.

55

4

3

48

Тема 8 Зовнішньоторговельні операції: суть, зміст і види.

7

1

1

7

Тема 9. Міжнародні фінансові організації.

8







6

Продовження табл.

1

2

3

4

5

Тема 10. Організація діяльності міжнаро-дних товарних ринків.

8







7

Тема 11. Структура і зміст міжнародного контракту.

8







7

Тема 12. Організація і технологія транспортних перевезень.

8

1




7

Тема 13. Економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності.

8

1

2

7

Тема 14. Практика ведення комерційних переговорів, пошуку і перевірки ділових партнерів

8

1




7

Разом

108

8

4

96


^ 1.3. Розподіл балів при вивченні дисципліни

Модуль 1: Поточне тестування і самостійна робота

Модуль 2:

ІНДЗ (контрольна

робота)

Сума

Змістовий модуль 1

Змістовий модуль 2

до 40

до 100

до 30

до 30


^ 1.4. Критерії оцінки модульної контрольної роботи

За виконану і оформлену контрольну роботу виставляють від 10 до 40 балів. Кожне завдання оцінюється максимально в 10 балів, а мінімально в 5 балів.

35-40 балів (відмінно) ставлять за виконану контрольну робу, якщо всі питання розкриті повністю. При цьому виконані всі завдання. Однак припускається наявність помилок стилістичного, або орфографічного характеру.

20-34 балів (добре) ставлять за виконану контрольну роботу, якщо всі питання розкриті повністю, але є окремі помилки і недоліки. При цьому виконані всі завдання.

10-19 балів (задовільно) ставлять за виконану контрольну роботу, якщо не повністю дані відповіді на теоретичні питання, а також невірно виконані завдання.

Якщо студент одержує менше, ніж 10 балів, контрольна робота визначається виконаною на незадовільно.


^ 1.5. Критерії оцінки (умови заліків) знань студентів

Оцінку знань студентів з дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності” здійснюють відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП), що є українським варіантом ECTS. Ця система базується на здійсненні наскрізного поточного контролю на аудиторному занятті у відповідності до його форми (лекційної, практичної, семінарської). Підсумковою оцінкою поточного контролю є оцінка за модуль, тобто реалізується принцип модульного обліку знань студентів.

Навчальним планом з дисципліни “Основи зовнішньоекономічної діяльності” передбачено складання заліку, при цьому якщо сума балів складає 60 балів (при задовільній оцінці контрольної роботи) залік виставляється автоматично.


^ 2. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ


2.1. Тематичні плани для самостійної роботи з інформаційними джерелами

Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність. Предмет,

метод, зміст і завдання курсу

1.1. Розвиток світової зовнішньої торгівлі. Участь різних країн у міжнародних економічних зв’язках. Зовнішньоекономічна політика країн в умовах ринкової економіки.

1.2. Зовнішньоекономічна політика держави. Участь України в світовій торгівлі. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

1.3. Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Поняття об’єктів і суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Тема 2. Теорії управління зовнішньоекономічною діяльністю

2.1. Перші теорії зовнішньої торгівлі й управління зовнішньоекономічною діяльністю: розробка основ теорії міжнародної торгівлі (абсолютні переваги, порівняльні переваги, природний розподіл грошового металу).

2.2. Сучасні концепції ЗЕД: кейнсіанство, монетаризм, теорія Хекшера-Оліна, сучасна теорія міжнародного руху капіталу.

2.3. Сучасна система управління ЗЕД.


Тема 3. Загальна характеристика й основні напрямки розвитку ЗЕД в Україні

3.1. Поняття ЗЕД.

3.2. Принципи ЗЕД.

3.3. Основні форми ЗЕД (торгівля, спільне підприємництво, взаємодія, надання послуг, тощо).

3.4. Фактори розвитку ЗЕД: нерівномірність економічного розвитку країн, наявність фінансових, сировинних, людських ресурсів, характер політичних відносин, рівень економічного розвитку, особливості географічного положення.

3.5. Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах.

3.6. Платіжний баланс і його основні розділи.

3.7. Вивчення мети і пріоритетних напрямків розвитку ЗЕД в Україні.


Тема 4. Система інститутів і інструментів регулювання ЗЕД

4.1. Державні органи управління ЗЕД.

4.2. Засоби зовнішньоторгівельної політики на національному рівні (митні тарифи, податки, кількісні обмеження, організаційно - розпоряджувальні засоби).


^ Тема 5. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. 5.1. Загальна характеристика світового валютного ринку. 5.2. Суб’єкти валютного ринку. ^ 5.3. Світові валютні центри. 5.4. Механізм валютного регулювання. 5.5. Міжнаціональний і державний рівень валютного регулювання. 5.6. Мета й об’єкти валютного регулювання. ^ 5.7. Валютний курс, види валютних курсів. 5.8. Інструменти валютного регулювання: девальвація, ревальвація валюти, валютна інтервенція, корекція облікових ставок Національного банку, валютні обмеження, конвертованість валют. ^ Тема 6. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 6.1. Державна митна служба, її структура, мета створення і функціонування. ^ 6.2. Законодавча основа митного контролю й оформлення. 6.3. Митні платежі: митні збори, штрафи, мито, акцизний збір, ПДВ.


^ Тема 7. Управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємства
7.1. Довгострокове, середньо - та короткострокове планування ЗЕД.

7.2. Етапи планування.

7.3. Типи стратегій розвитку підприємства в сфері ЗЕД.

7.4. Організаційна структура управління ЗЕД на підприємстві.

7.5. Маркетинг в управлінні ЗЕД підприємства.

7.6. Зовнішнє середовище маркетингу.

7.7. Дослідження ринків і потенційних можливостей фірми.

7.7. Види маркетингових досліджень.

7.8. Цілі дослідження.


2.2. Основні терміни і поняття

До основних термінів і понять змістового модуля слід віднести:

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовані на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Кейнсіанство — в економічній теорії 20 століття - одна з макроекономічних шкіл, закладених Джоном Кейнсом. Започаткована працею "Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей" (The General Theory of Employment, Interest and Money, 1936).

Меркантил́ізм — економічна політика періоду становлення капіталізму, що виявлялася в активному втручанні держави в господарське життя, містила в собі протекціонізм. Найяскравіші представники напрямку: Т. Ман, А. де Монкретьен, У. Стаффорд (1554—1612). Термін запропонував А. Сміт, який критикував праці меркантилістів. У марксистській інтерпретації представляв інтереси великих торгових монополій.

^ Теорія меркантилізму — це перша теорія міжнародної торгівлі (mercantilist) – була розроблена вченими Томасом Маном (Tomas Mun, 1571-1641), Чарльзом Деввіантом (Charles Davenant, 1656-1714), Жаном Батістом Колбертом (Jean Baptiste Colbett, 1619-1683), сером Вільямом Петті (Sir William Petty, 1623-1687).

^ Теорія абсолютних переваг — засновником теорії був Адам Сміт (Adam Smith, 1723-1790). Суть теорії зовнішньої торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають більшу перевагу (абсолютну перевагу)) та імпортують ті товари, що виробляються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).

^ Теорія порівняльних переваг (Давид Рікардо, 1772-1823) — суть теорії: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно меншими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективніше, ніж в іншій.

Монетари́зм — економічна теорія, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму І.Фішер. Монетаристи вважають, що держава має обмежити своє втручання в господарське життя лише підтримуючи стабільний темп росту грошової маси.

^ Теорія Хекшера-Оліна (теорія співвідношення факторів виробництва) — в економіці ствердження, згідно з яким держава експортує товар, що потребує для свого виробництва значних витрат (надлишкових факторів виробництва) і невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортують в обмін на товари, які виробляються з використанням факторів у оберненій пропорції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні фактори виробництва (Ohlin, 1933, р. 92).

^ Сучасна теорія міжнародного руху капіталу (міжнародне переміщення факторів виробництва) — в основу міжнародного розподілу праці покладені відмінності в наявності факторів виробництва - капіталу, праці, природних ресурсів, кліматичних умов, поділяють думку "класиків", що причини торгівлі лежать у відмінностях національних природних умов, що поряд із торгівлею, яка закріплює і поглиблює ці відмінності, в результаті прогресуючої спеціалізації діє й інша, протилежна, тенденція - ліквідація цих відмінностей як наслідок міжнародного переміщення факторів виробництва.

^ Сучасна система управління зовнішньоекономічною діяльністю охоплює широке коло об'єктів і може бути загалом охарактеризована і розбита на розділи (сегменти) з використанням ряду критеріїв і аналітичних ознак. Найважливішими аналітичними ознаками є екзогенність і ендогенність складових. За цією ознакою вся система поділяється на національне управління і багатостороннє регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до цього управління зовнішньоекономічною діяльністю можна представити у вигляді макроекономічної та світогосподарської її частин.


^ 2.3. Вправи для засвоєння теоретичного матеріалу

Вправа 1. Тема «Економічна ефективність участі в міжнародному розподілі праці»

Мета вправи 1: закріпити у студентів теоретичні знання і розвинути практичні навики з розрахунку економічних переваг участі країни в міжнародному розподілі праці на підставі застосування теорії "абсолютних переваг" А.Сміта і теорії "порівняльних переваг" Д. Рикардо.

Відомий англійський економіст Адам Сміт (1723-1790 pp.) вважається засновником теорії абсолютних переваг у міжнародній торгівлі, яка обґрунтовувала ефективність участі країн у міжнародному розподілі праці.

У своїй знаменитій праці "Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.) Адам Сміт писав: «Якщо будь-яка країна може постачати нам будь-який товар за більш дешевою ціною, ніж ми самі можемо його виготовити, то значно краще купувати його у цієї країни...в обмін на деяку частину продукту нашої власної промислової праці»


^ Суть теорії:

Абсолютні переваги в міжнародному розподілі праці виникають тоді, коли одна країна може виробляти будь-який товар з меншими витратами, ніж інша, а інша країна має такі ж переваги відносно іншого товару. Нації повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, за якими у них є переваги і торгувати ними в обмін на товари, переваги в виробництві яких мають інші нації.

Урядам країн не слід втручатися в зовнішню торгівлю, а слід сприяти вільній торгівлі, знімати бар'єри на шляху вільної торгівлі.

Експорт товарів є позитивним фактором для економіки країни, бо забезпечує збут надлишків продукції, яку не можна продати на внутрішньому ринку.

Розглянемо наступний приклад. Візьмемо дві країни: Косту-Ріку і США. Як відомо, Коста-Ріка вирощує банани, а США - виробляє комп’ютери. Витрати праці на виробництво цих товарів наведені в табл. 2.1:

Таблиця 2.1




Коста-Ріка

США

1 тонна бананів

500 од. праці

1200 од. праці

1 комп’ютер

1500 од. праці

600 од. праці


На світовому ринку 1 тонна бананів обмінюється на 1 комп'ютер.

Із таблиці видно, що в Коста-Ріка значно ефективніше вирощування бананів (500 одиниць праці), а в США - значно ефективніше виробництво комп'ютерів (600 одиниць праці).

Припустимо, що країна Коста-Ріка за певний період виготовляла 100 комп'ютерів і вирощувала 100 тонн бананів, витрачаючи на це 50 000+150 000 = 200000 одиниць праці. Структура споживання товарів у Коста-Ріка складала 1 комп'ютер/1 тонна бананів.

Припустимо, що США за такий же час виготовляли 1000 комп'ютерів і вирощували 1000 тонн бананів, витрачаючи на це 1200000 + 600 000 = 1 800 000 одиниць праці. Структура споживання товарів у США складала: 1 комп'ютер/1 тонна бананів.

Тобто кожна з країн мала своє власне виробництво і свій власний виробничий потенціал. Причому існуюча структура споживання товарів задовольняла потреби населення цих країн.

Але ось країни вирішили обмінюватись товарами. Кожна з країн почне більше виробляти тих товарів, на які їм потрібно витрачати менше одиниць праці. Зрозуміло, що Коста-Ріка збільшить обсяги вирощування бананів. Припустимо, вона виростить 300 тонн бананів, витративши на це 300-500 =150 000 од. праці. Тоді решту одиниць праці, а саме: 200 000 - 150 000 = 50 000 од. праці Коста-Ріка витратить на виробництво комп'ютерів. І таких комп'ютерів Коста-Ріка може виготовити 50 000 : 1500 = 33 штуки.

У свою чергу, США збільшать виробництво комп'ютерів. Припустимо, що США виготовить 1250 комп'ютерів, витративши на це 1250 • 600 = 750 000 одиниць праці, а решту 1800 000 - 750000= 1050000 од. праці США витратять на вирощування 1050000 : 1200 = 875 тонн бананів.

За таких умов як у Коста-Ріка так і в США відмічаються суттєві порушення в структурі виробництва й споживання. В Коста-Ріка структура виробництва стане 0,11 комп’ютерів/1 тонна бананів, а в США- 1,428 комп’ютерів/1 тонна бананів.

Але Коста-Ріка і США збільшили виробництво більш ефективних товарів для того, щоб потім обмінятися надлишками.

Припустимо, що Коста-Рика залишить у себе 165 тонн бананів, а надлишок 300 - 165 = 135 тонн бананів обміняє на 135 комп'ютерів. Тоді у Коста-Ріки стане 165 тонн бананів і 135+33=168 комп'ютерів, що значно більше, ніж було до обміну. Структура споживання товарів при цьому практично не зміниться.

Що ж стосується США, то з 1250 комп'ютерів, виготовлених ними, 135 (як ми визначили раніше) США обміняє на 135 тонн бананів. Тоді в США стане 1250-135= 1115 комп'ютерів і 875++135= 1010 тонн бананів. Тобто товарів стало також більше, а структура споживання практично не змінилась.

Тобто в результаті участі Коста-Ріка і США в міжнародному розподілі праці виграли обидві країни.

Але в житті подібні ситуації зустрічаються не часто, особливо в промислово розвинених країнах. Непросто також знайти подібну ситуацію, коли одна країна може виробляти будь-який товар з меншими витратами, ніж інша, а інша країна має такі ж переваги за іншим товаром, особливо це характерно для країн, які розташовані близько одна до одної, наприклад, для Франції та Італії тощо.

Але з'ясувалось, що і в випадку відсутності абсолютних переваг у торгівлі, країни можуть ефективно торгувати одна з одною.

Пояснення цьому дав відомий англійський економіст Давид Рикардо (1772-1823 pp.), який в своїй праці "Принципи політичної економії і оподаткування" (1817 p.), сформулював теорію відносних переваг в міжнародній торгівлі.

^ Суть теорії:

«Навіть у тому випадку, коли в одній країні всі товари виробляються з більшими (або меншими) витратами, ніж в іншій країні, але в той же час у кожній із цих країн можна знайти таку пару товарів, відношення витрат на виробництво яких в одній країні буде більше 1, а в іншій країні - менше 1, то обмін такими товарами буде доцільним і принесе кожній з країн економічний зиск.

Розглянемо наступний приклад.

Нехай ми маємо дві країни: Португалію й Англію, які виробляють однакові товари - вино і тканину. Витрати праці на виробництво вина і тканини наведені в табл. 2.2:

Таблиця 2.2




Португалія

Англія

X літрів вина

80 од. праці

120 од. праці

Y кв.м тканини

90 од. праці

100 од. праці


На світовому ринку X л вина обмінюють на Y кв.метрів тканини.

Як видно, співвідношення витрат праці на виробництво вина і тканини в Португалії буде менше 1 , а в Англії — більше 1 .

Зрозуміло, що для Португалії виробництво вина вигідніше, ніж виробництво тканини (80 < 90). Природно, Португалія повинна спеціалізуватись на виробництві вина.

Припустимо, що Португалія до участі в міжнародному розподілі праці виробляла X л вина і Y кв.м тканини. Тоді обсяги виробництва, а також витрати праці на це виробництво складуть: X + Y = 80 + 90 = 170 (од. праці).

Якщо ж Португалія вирішить приймати участь у міжнародному розподілі праці, то вона почне виробляти вино з надією обміняти його надлишки на тканину.

Якщо Португалія почне виробляти тільки вино, то обсяги його виробництва складуть:



У результаті, Португалія при витратах праці в 170 од. отримає такий обсяг товарів:



Тобто в Португалії після обміну товарів буде більше, ніж до обміну при тих же витратах праці.

Для Англії виробництво тканини більш вигідне, ніж виробництво вина (100 <120). Природно, Англія повинна спеціалізуватись на виробництві тканини.

Припустимо, що Англія до участі в міжнародному розподілі праці виробляла X л вина і Y кв.м тканини. Тоді обсяг виробництва в Англії складе:

X + Y = 120 + 100 = 220 (од. праці)

Якщо ж Англія вирішить приймати участь у міжнародному розподілі праці, то вона почне виробляти тканину з надією обміняти її надлишки на вино.

Якщо Англія почне виробляти тільки тканину, то обсяги її виробництва складуть:



У результаті, Англія при витратах праці в 220 од. отримає такий обсяг товарів:



Тобто після обміну і в Англії товарів буде більше, ніж до обміну.

Таким чином обидві країни Португалія і Англія отримали збільшення обсягів товарів у цих країнах без застосування додаткових трудових або інших зусиль.

Саме тому Д. Рикардо був активним прихильником вільної торгівлі. Він добивався, щоб цей принцип став основним принципом державної зовнішньоекономічної політики Англії. В 1840 році Англія стала першою індустріальною країною, яка запровадила політику вільної торгівлі. Наступні 70 років зробили Англію найбагатшою країною в світі.


^ 2.4. Методичні поради до самостійної роботи

У процесі самостійної роботи над першоджерелами і при підготовці до тестового контролю змістового модуля слід звернути увагу на:

1. Більш глибоко ознайомитися з:

ключовими поняттями і термінами;

загальними положеннями про зовнішньоекономічну діяльність;

видами конкуренції в умовах глобалізації;

системою інститутів і міжнародних фінансових організацій;

механізмом державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю;

організацією діяльності міжнародних товарних ринків;

митно-тарифним регулюванням зовнішньоекономічної діяльності.

Матеріали для вивчення цих питань можна знайти в будь-якому підручнику, навчальному посібнику, а також у Інтернеті, зазначеними в списку рекомендованої літератури й інформаційних джерел.

2. Для підготовки до тестового контролю радимо використати наведену в „Методичних вказівках” тренінгову тестову програму.

3. При роботі з першоджерелами потрібно вести конспект, куди в першу чергу потрібно заносити терміни, поняття, алгоритми, схеми, графіки, розв’язування вправ і кейсів з посиланнями на авторів.

4. Після опрацювання лекційного матеріалу і першоджерел слід скласти звіт відповідно до вимог, наведених у „Методичних вказівках” і представити його викладачу.

5. При виявленні незрозумілих питань потрібно звернутися до лектора або асистента, які ведуть заняття з курсу „Основи зовнішньоекономічної діяльності” під час консультаційних годин на кафедру економіки будівництва.

6. Попередження! Конспекту лекційного матеріалу недостатньо для складання тестового контролю на оцінку більше ніж „задовільно”.

7. ECTS і КМСОНП не передбачає перездачі тестів на вищу оцінку й „автоматів”.


^ 2.5. Тренінгова тестова програма до змістового модуля

Товари, що переміщують через митний кордон – це:

об'єкт обкладання митом;

податкова база;

податковий оклад;

суб'єкт оподаткування.

Податковою базою для розрахунків митних платежів , податків є:

митна вартість товарів;

кількість митних товарів;

ринкова вартість товарів;

А чи Б.

Основний метод визначення митної вартості товару:

за ціною угоди з товарами, що ввозять;

за ціною угоди з ідентичними товарами;

за ціною угоди з однорідними товарами;

віднімання і додавання вартості, резервний метод.

В Україні застосовують наступні види ставок митних платежів (указати непотрібне):

адвалорні;

специфічні;

комбіновані;

індивідуальні.

Ставки митних платежів, які нараховують у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів – це ставки:

адвалорні;

специфічні;

комбіновані;

індивідуальні.

Ставки митних платежів, що нараховують у визначеному розмірі за одиницю оподатковуваних товарів – це ставки:

адвалорні;

специфічні;

комбіновані;

індивідуальні.

Особливі види митних платежів для захисту економічних інтересів держави можуть використовуватися:

тимчасово;

постійно;

сезонно;

локально.

Митні платежі, які вводять у разі ввозу товарів за ціною нижче, ніж їх звичайна вартість у державі вивозу:

антидемпінгові;

демпінгові;

спеціальні;

компенсаційні.

Митні платежі, що використовують при ввозі товарів, для виробництва яких прямо або побічно використовувалися субсидії:

антидемпінгові;

демпінгові;

спеціальні;

компенсаційні.

Митні платежі, які використовують у разі загрози вітчизняним виробникам при значних обсягах аналогічних іноземних товарів:

антидемпінгові;

демпінгові;

спеціальні;

компенсаційні.

Декларанти та інші особи, на яких покладений Митним кодексом обов’язок платити митні платежі, податки – це:

платники мита;

митні брокери;

перевізники;

митні робітники.

Заходи нетарифного регулювання, що направлені на пряме обмеження експорту чи імпорту:

квотування;

антидемпінгові й компенсаційні мита;

митні формальності;

технологічні норми й стандарти;

ліцензування.

Заборона на ввезення з якоїсь держави і вивезення в якусь державу визначених товарів, які можуть використовувати як окремі, так і кілька держав називають:

квотуванням;

ембарго;

митними формальностями;

ліцензуванням.

Демпінг – це ввезення товару на митну територію України за ціною нижче, ніж його нормальна вартість:

у державі ввезення;

у державі вивезення;

у третій державі.

У випадках експорту товарів, при виробництві або вивозі яких прямо або побічно використовували субсидії, оподатковуються:

антидемпінговими митами;

спеціальними митами;

компенсаційними митами;

Кількісне обмеження – це:

міра нетарифного регулювання ввезення і вивезення товарів;

міра тарифного регулювання ввезення і вивезення товарів.

Якщо продавець направляє можливому покупцю тверду оферту, то він:

зв’язаний своєю пропозицією і зобов’язаний її виконати в будь-який час;

може відізвати оферту в будь-який час при зміні своїх обставин;

зв’язаний своєю пропозицією впродовж вказаного в оферті терміну.

Мовчання або бездіяльність відносно до оферти:

є акцептом;

не є акцептом.

Пропозиція про укладання договору, адресоване одному або декільком особам, є:

акцептом;

офертою;

зустрічною офертою;

запитом.

Заява або інша поведінка адресата оферти, що висловлює окрім згоди з офертою додаткові обмеження і зміни є:

акцептом;

зустрічною офертою;

запитом.

^ 3. Змістовий модуль 2. Організація ПРОВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й аналіз ЇЇ ефективності


3.1. Тематичні плани для самостійної роботи з інформаційними джерелами
^ Тема 8. Зовнішньоторговельні операції: суть, зміст і види 8.1. Загальні принципи організації та управління виробничо-збутовою діяльністю промислових фірм.
8.2. Зміст і умови здійснення зовнішньоторговельних операцій.

8.3. Об’єкти, суб’єкти й різновиди.

8.4. Етапи оформлення типової зовнішньоторговельної операції: установлення контакту з партнерами, оформлення замовлень, забезпечення постачання й розрахунків, й виконання замовлень.

^ Тема 9. Міжнародні фінансові організації 9.1. Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороннє агентство гарантій інвестицій, Міжнародний валютний фонд, Міжнародна асоціація розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку. 9.2. Стан і перспективи співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями (розмір, умови надання займів, повернення, реструктуризація боргів).


^ Тема 10. Організація діяльності міжнародних товарних ринків 10.1. Міжнародні товарні й валютні біржі. 10.2. Міжнародні товарні аукціони. 10.3. Торги. 10.4. Організація ярмарок і виставок. ^ 10.5. Участь України в діяльності міжнародних товарних ринків.


Тема 11. Структура і зміст міжнародного контракту 11.1. Типові контракти в ЗЕД. ^ 11.2. Законодавчі й нормативні акти, які регулюють укладення зовнішньоекономічних контрактів. 11.3. Структура і зміст зовнішньоторговельного контракту. 11.4. Базисні умови постачання товару. 11.5. Платежі в зовнішньоекономічній діяльності: способи (авансовий платіж, платіж у кредит, готівка), засоби (чек, вексель), форми (авансовий, акредитивний розрахунок, інкасо, відкритий рахунок).

Тема 12. Організація і технологія транспортних перевезень

12.1. Вибір виду транспорту.

12.2. Обставини, які враховують при виборі транспорту: вид вантажу, відстань і маршрут перевезення.

12.3. Класифікація існуючих правил постачання товарів згідно з ”Інкотермс – 2000”.

12.4. Розподіл обов’язків між покупцями й продавцями.

12.5. Розгляд альтернативних варіантів розподілу обов’язків.

12.6. Застосування морських, залізничних, автомобільних і повітряних перевезень у ЗЕД.


Тема 13. Економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності

13.1. Фактори, що визначають ефективність функціонування системи управління ЗЕД підприємства.

13.2. Оцінка економічної ефективності ЗЕД підприємства.

13.3. Валютна й абсолютна ефективність експорту, ефективність продажу на внутрішньому ринку.

13.4. Абсолютний ефект експорту.
^ 13.5. Економіко-математична модель оптимальної програми експорту-імпорту підприємства. 13.6. Ефективність експортно-імпортних операції (базовий і альтернативний коефіцієнти ефективності експорту, коефіцієнти ефективності продажу валюти, базовий і альтернативний коефіцієнти ефективності імпорту товарів виробництва й споживання).

Тема 14. Практика ведення комерційних переговорів, пошуку й перевірки ділових партнерів

15.1. Проведення переговорів, укладання угоди.

15.2. Класифікація фірм, що діють на світовому ринку.

15.3. Вибір партнерів на світовому ринку.

15.4. Джерела й організація роботи зі збору інформації і вивчення фірм-партнерів.

15.5. Діловий етикет.

15.6. Ділова переписка, особисті зустрічі.


3.2. Основні терміни й поняття

До основних термінів і понять змістового модуля слід віднести:

Світовий банк — заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу на меті розвитку.

^ Міжнародний банк реконструкції і розвитку — МБРР (International Bank for Reconstruction and Development – IBRD) заснований в 1945 році. Місцеперебування – Вашингтон. У число учасників банку входить 182 країни, також і Україна (увійшла в 1992 р.)

^ Міжнаро́дний валю́тний фонд, МВФ (англійською IMF) — спеціальне агентство Організації Об'єдних Націй (ООН), засноване 185-ма державами. Засновано з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Штаб-квартира МВФ знаходиться в м. Вашингтон, США.

^ Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в квітні 1990 року (штаб-квартира - в Лондоні).

Ве́ксель (нім. Wechsel) — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Інкасо — одержання банком грошей за дорученням клієнта й зарахування цих грошей на його банківський рахунок.

^ Ма́ркетингові дослідження — систематичне збирання, опрацьовування й аналіз інформації та можливостей, розроблення рекомендацій на підставі цих даних.

^ Лізинг (Leasing) — підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг (від англ. Leasing – довгострокова оренда) — кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якою орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну. Лізинг передбачає відносини купівлі –продажу й оренди, але основою відносин є кредитна операція – лізингова компанія надає орендатору фінансову послугу.

Брóкер — посередник при укладанні угод між продавцем і покупцем, страхувальником і страховиком, судновласником і фрахтувальником. Одержує комісійну винагороду (брокераж) – певний відсоток з суми проведеної біржової операції. Брокерські операції проводять як окремі особи, так великі фірми або корпорації, якщо вони виступають у ролі біржових посередників.

Факторинг (від англ. Factor – агент, посередник) — придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого в формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги.

Форфейтинг (від франц. “a forfait” – відмова від прав) — кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцептованих імпортером, або інших боргових вимог. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик неоплати зобов’язань і разового збору за зобов’язання купити векселі експортера. Форфейтинг – одна з нових форм кредитування зовнішньої торгівлі. Його поява зумовлена швидким зростанням експорту дорогого устаткування з тривалим терміном виробництва, посиленням конкурентної боротьби на світових ринках і зростанням ролі кредиту в розвитку світової торгівлі;

Інжиніринг (рос. инжиниринг, англ. engineering, нім. Engineering) — набір прийомів і методів, які компанія, підприємство, фірма використовує для проектування своєї діяльності.

Франча́йзинг (фр. franchissage — пільга, привілей) — це спосіб кооперування, при якому франча́йзер (продавець — відома фірма) передає франчайзі́ (покупцю — спеціально утвореній за участю франчайзера фірмі) право на використання своєї торгової марки, яка є важливою для бізнесу покупця, а також своє ноу-хау і яки