Реферат: Робоча програма навчальної дисципліни курсу "Метафізика" для студентів ІІ курсу філософського факультету

Міністерство освіти і науки України


Львівський національний університет

імені Івана Франка

Кафедра філософії філософського факультету


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор


___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


курсу “Метафізика”


для студентів ІІ курсу


філософського факультету


Львів ЛНУ 2009

Уклав асист. Якуц Р.Р.


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри філософії


Протокол № 7 від. “14”грудня 2009 р.


Завідувач кафедрою філософії


___________________ ( Карась А.Ф. )

(підпис) (прізвище та ініціали)

“15”грудня 2009 р.


Схвалено Вченою радою філософського факультету за напрямом 0301 – філософія (шифр, назва)

Протокол № 119/7 від. “25”грудня 2009р


“26”грудня 2009 р. Голова _______________ ( Мельник В.П.

(підпис)








Мета та завдання курсу
^ Мета спецкурсу: Пропонований курс покликаний освоїти і зрозуміти метафізику як філософське вчення про граничні начала буття, проаналізувати предмет метафізики як предмет рефлексії, збіг методу метафізики з її предметним самообґрунтуванням, визначити основні поняття та категорії метафізики.

^ Завдання спецкурсу: Розглянути основні поняття та категорії метафізики, прослідкувати історичний екскурс метафізики, здійснити обґрунтування метафізики через її метод, проаналізувати проблему трансцендентального досвіду, мови запиту, слова і смислу, розглянути проблему буття та умови питання про запит, осмислити поняття горизонту запиту та горизонту буття, категорії буття і суще, буття і дія, буття та істина, буття і світ, абсолютне буття.


Робоча програма


Тема 1. Як можлива метафізика: історичний екскурс.
^ Тема 2. Предмет метафізики.
Тема 3. Запити про буття. Буття, сутнє, дія.

Тема 4. Єдине, істинне, благо.

Тема 5. Буття і світ.

Тема 6. Абсолютне буття.


Зміст курсу та самостійна робота


Лекційні години:

Тема 1. Як можлива метафізика: історичний екскурс. (1 год.)

Тема 2. Предмет метафізики. (2 год.)

Тема 3. Запити про буття. (1 год.)

Тема 4. Буття і сутнє. (1 год.)

Тема 5. Буття і дія. (1 год.)

Тема 6. Єдине, істинне, благо. (2 год.)

Тема 7. Буття і світ. (2 год.)

Тема 8. Абсолютне буття. (2 год.)


Семінарські заняття:

Проблема трансцендентного та трансцендентального у філософії (2 год.)

Рефлексія, слово, смисл. (2 год.)

Горизонт та межа філософського запиту (2 год.)

Існування сутнього та дійсність. (2 год.)

Духовна дія. Об’єкт і суб’єкт. (2 год.)

Буття та єдність істини і блага. (2 год.)


Навчальна програма. Основна та додаткова література.


Тема 1.
Як можлива метафізика: історичний екскурс


Запити людини. Філософський (метафізичний) зміст запитів. Запити як діалог. Неможливість емпіричних наук давати відповідь на запити. Філософія як єдність науково-теоретичного знання та духовно-практичної компоненти свідомості. Унікальність історичного буття філософії в ціннісно-особистісного прояву духу. Вічність філософських проблем. Індивідуальний характер філософських істин. Іманентно-метафізична тональність філософії. Основні запити: основа, ціль і смисл дійсності; перші підвалини і засади та мета буття.

Відмінність основи і основаного, буття і становлення у Платона. Предметний і термінологічний зміст поняття “метафізика” у Арістотеля (Андронік Родоський). Проблема сутнього – проблем метафізики. Категорія сутнього – категорія метафізики і категорія мови. Проблема субстанції у Арістотеля. Метафізика як наука про божественну праоснову всього сутнього (Гайдеггер: метафізика Арістотеля є онто-тео-логічна конструкція).

Тома Аквінський про три аспекти метафізики: філософська теологія, наука про сутнє, наука про перші причини речей і перша філософія. Онтотеологія. Номіналізм Оккама (концептуалізм) про універсалії. Універсалії як зовнішні означення речей.

Метафізика в новий час: розум і розсудок, раціоналізм і емпіризм. Критика І.Кантом догматизму старої метафізики. Проблема обгрунтування Кантом метафізики, природознавства та математики. Всезагальність і необхідність як умови науки. Обмеженість емпіризму. Постулювання апріорного знання. Синтез чуттєвого і раціонального. Поняття трансцендентного. Ідеї чистого розуму: душа, свобода, Бог – предмет метафізики. Обмеженість розсудку. Неможливість метафізики як науки, подібної до природознавства. Неможливість мислити “предмети” розуму як матеріальні. Антиномія розуму. Надчуттєве, (трансцендентне) – справа не розсудку і не чистого розуму, а розуму практичного. Транцендентні ідеї: надчуттєве в нас, поза нами (вище нас), після нас – свобода, Бог, безсмертя душі. Метафізика – проблема практичного розуму.

Гегелівська оцінка метафізики. Ототожнення метафізичного методу з метафізикою. Метафізика: розсудок і розум. Спроба мислити трансцендентні (ноуменальні) сутності логічно. Переосмислення предмета логіки та включення в неї антиномічності мислення. Формальна логіка і розсудок. Об’єктивне мислення, розум і діалектична логіка. Інтегрування метафізики в діалектичну логіку. Оцінка Гайдеггером попередньої метафізики як забуття буття.

Позитивістська критика метафізики. Обмеження пізнання позитивним досвідом. Теологічний, метафізичний і позитивний періоди розвитку пізнання (Конт). Позитивні науки. Обмеження функцій розуму. Аналітична філософія та її різновиди. Редукція філософії до чуттєвих вражень. Заперечення існування метафізичних проблем, утвердження їх як псевдопроблем або зведення їх до логіко-гносеологічних проблем. Загальні моменти заперечення метафізики: лінгвістичний поворот – аналіз мови; семантичний – акцент на проблемі значення; методологічний – абсолютизація методу аналізу, відкидання філософської рефлексії; спроба перетворення метафізики в позитивну науку; нейтралізм. Орієнтація на формальну та математичну логіку і математичну дедукцію. Верифікація. Спроба ліквідації метафізики призводить до ліквідації теоретичного знання. Демаркаційна лінія між метафізикою і наукою. Очищення науки від ірраціональності, міфологічності та ідеологічних постулатів. Неминучість метафізичних заблуджень (Вітгенштейн). Метод фальсифікації (Поппер). Неможливість піддати фальсифікації метафізику. Необхідність включення метафізичних допущень в структуру наукових теорій (Поппер). Неможливість знання від метафізики. Критичний раціоналізм про метафізику. Метафізика як координуючий фактор наукового дослідження, залежність значимості наукової теорії від метафізичної установки (Агассі). Метафізика як критерій наукової значимості проблеми. Парадигма як метафізичний феном (Кун). Евристична роль метафізики для методології науки та побудови наукової картини світу. Наука в контексті культури. Метафізика як опосередковуюча ланка між наукою і культурою, як транслятор світогляду і культури певної епохи в наукове знання. Неоднозначність постпозитивістських поглядів щодо метафізики.

Сучасні критики метафізики. Постметафізичні часи. Потреби в духовній орієнтації людини, суспільства. Утвердження метафізики через перегляд і критику своїх методологічних основ. Збереження в метафізиці основних класичних змістовних елементів. Значення метафізики для сучасності: в екзистенційно-антропологічному аспекті. Роль метафізики для оцінки і розуміння позитивної науки. Метафізика як умова для знаходження наукою своїх предметних і методичних меж і можливостей. Метафізика і ідеологія. Світогляд і метафізика. Теологія і метафізика. Філософія як метафізика. Неминучість збереження у філософії метафізичних передумов і запитів. Метафізика як не остання відповідь на граничні питання: метафізика як теорія, що не дає закінчені відповіді, а викликає запити.


Література:


Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-ох т. М., 1975. Т. 1.

Виндельбанд В. История древней философии. К., 1995.

Возняк В.С. Метафизика рассудка и разума. К., 1994.

Гегель Г.-В. Ф. Наука логики. – Т. 1. – М., 1970.

Гусерль Е. Криза європейського людства і філософія // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. К., 1996. – С. 61-95.

Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии. М., 1986.

Кант И. Критика чистого разума. Соч. В 6-и т. М., 1964. Т. 3.

Кант И. Критика практического разума. Соч. В 6-и т. М., 1965. Т. 1. Ч. 1.

Козловський П. Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку// Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. К., 1996. С. 213-294.

Кузнецов В.Г., Кузнецов И.Д. и др. Философия. Учение о бытии, познании и ценностях человеческого существования. М., 1999.

Ляхович П. Лекції з метафізикию. Львів, Вид-во ЛБА. 1995.

Рорті Р. Філософія і дзеркало природи // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. К., 1996. С. 295-358.

Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. К., 1998.

Философия. Учебник. Отв. ред. Кохановский В.П. Ростов на Дону. 1997.

Философия. Учебник. Под ред. Губина В.Д. и др. М., 1996.

Хайдеггер М. Бытие и время. М., 1997.

Хайдеггер М. Введение в метафизику. СПб., 1997. С. 87-293.

Хайдеггер М. Оснонвые понятия метафизики // Вопросы философии. 1993. № 9.



Тема 2.
^ ПРЕДМЕТ МЕТАФІЗИКИ


Обгрунтування метафізики як науки через метод. Обгрунтування методу будь-якої науки через її предмет. Метафізика як проникнення через емпіріофізичну сферу до її останніх і граничних основ. Неможливість для метафізики використовувати фактичні (емпіричні) результати для обгрунтування свого методу. Тематичне обгрунтування метафізики. Метафізичне (не антидіалектичне) мислення як методичне обгрунтування самого себе. Оправдання метафізикою свого методу подальшої дії. Неможливість для метафізики інших методів. Наука і предмет її дослідження. Неможливість будь-якої науки, крім метафізики, досліджувати саму себе. Метафізика як перша філософія. Розповсюдження метафізики на все, що взагалі є, в тому числі і на саму себе. Можливості метафізики і її методу як метафізичні проблеми. Співпадання методу метафізики з її предметним самообгрунтуванням. Предмет метафізики як предмет рефлексії. Апорія предмету метафізики і її методу: предмет метафізики не може бути визначений, поки він не проявиться через метафізичне мислення. Рефлексія над умовами можливості питання про буття – основний метод метафізики.

Трансцендентальна рефлексія. Спроби обгрунтування апріорності знання: від Платона до Канта. Пізнання як духовний акт присвоєння суб’єктом об’єкта, об’єкт як предмет свідомості. Потенції свідомості як умова акту присвоєння; виконання акту присвоєння є акт мислення, тобто акт духовного буття апріорі. Конечний суб’єкт (Кант) і вселюдське пізнання як суб’єкт. Загальний суб’єкт – умова метафізичного обгрунтування знання про буття. Роль трансцендентального мислення в обгрунтуванні метафізики. Аргументи проти звинувачень про суб’єктивізацію і релятивізацію пізнання. Проблема трансцендентального досвіду як внутрішнього досвіду особистісного виконання духовного акту запиту і мислення. Питання про начала. Мова запиту. Мова як середовище мислення. Розмова і діалог. Слово і смисл, мова і мислення. Мова як тіло мислення, мислення – духовна душа мови. Утворення понять. Функції мови.

Елементи методу. Проблема риторсії. Апріорні та апостеріорні синтетичні та аналітичні судження.


Література:


Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х т. М., 1975. Т. 1.

Библер В.С. Что есть философия? (Очередное возвращение к исходному вопросу) // Вопросы философии. 1995. № 1.

Возняк В.С. Метафизика рассудка и разума. К., 1994.

Кант И. Критика чистого разума. Соч. В 6-и т. М., 1964. Т. 3.

Корет Э. Основы метафизики. К., 1998.

Лобковиц Н. От субстанции к рефлексии. Пути западноевропейской метафизики // Вопросы философии. 1995. № 1.

Лосев А.Ф. Античный космос и современная наука // Бытие. Имя. Космос. М., 1993. С. 106-131.

Ляхович П. Лекції з метафізики. Львів, Вид-во ЛБВ. 1995.

Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей. Разд. 4. М., 1991.

Современная западная философия. Словарь. М., 1991. Статьи: Бытие. Метафизика.

Трубецкой С.Н. Метафизика в Древней Греции. М., 1990.

Статьи: Бытие. Метафизика. Суще // Философская энциклопедия. В 5 т.– Т. –М., 1964-1970.

Хайдеггер М. Введение в метафизику. СПб., 1997.

Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. 1993. № 9.

Черняков А.Г. Стрекало вопроса // Хайдеггер М. Введение в метафизику. СПб., 1997. С. 15-84.



Тема 3.
^ ЗАПИТИ ПРО БУТТЯ


Запити про начало. Начало як питання без будь-якої передумови. Питання про начало як рефлексія, як перетворення запиту в зміст питання, як повернення інтенції запиту на самий запит. Відмінність між логіко-мовною структурою запиту і реальним актом (виконанням) запиту. Перетворення питання про начало в питання про питання. Перетворення питання з “Чи можу я робити запит?” в “Як я можу робити запит?”.

Умови запиту. Одночасність незнання і знання про запити. Знання про незнання як умова запиту. Передзнання і незнання, їх суперечність. Вирішення суперечності. Онтична умова запиту. Логічна умова запиту. Трансцендентальна умова запиту. Передзнання запиту, нетематичне передзнання, емпіричне (конститутивне і модифікативне) передзнання. Емпіричне передзнання як одиничне знання. Емпіричне знання як умова запиту, як певне одиничне питання. Чисте передбачення (апріорне). Передзнання як передбачення, як не тільки статична даність, а і динамічна подія, скерована на осягнення проблеми запиту. Сфери (горизонти) запиту: емпіризм, неопозитивізм, Кант, історичний досвід, Гайдеггер. Горизонт (межа) сфери можливого запиту. Межа як утвердження: а) неможливості запиту поза вказаною межею; б) існування “дещо” поза межею. Зникнення межі при запитові.

Поняття “горизонту буття” (Гусерль, Гайдеггер). Емпіричний та апріорний горизонти буття. Горизонт мислення. Запити про буття і запитане. Необмеженість горизонтів запитаного і відомого. Поняття сутнього. Сутнє і буття.

Безумовна і обумовлена значимість запитів. Релятивізм значимості. Горизонт значимості. Необмежений горизонт буття. “Сутнє” як всезагальне поняття. “Сутнє” як трансцендентальне поняття. Однозначне, багатозначне і аналогічне поняття “сутнього”. Аналогічне поняття буття (сутнього). Аналогія буття як умова метафізики.


Література:


Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х т. М., 1975. Т. 1.

Корет Э. Основы метафизики. К., 1998.

Ляхович П. Лекції з метафізики. Львів, Вид-во ЛБА. 1995.

Матяш Т.П. Сознанеи как целостность и рефлекия. Ростов на Дону. 1998.

Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия? М.,1991.

Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1990.

Франк С.Л. Духовные основы общества. М., 1992.

Франк С.Л. Непостижимое. Онтологическое введение в философию религии. М., 1990.

Хайдеггер М. Время и бытие. М., 1993.

Хайдеггер М. Тезис Канта о бытии // Философия Канта и современность. Ч. 2. 1993.

Хайдеггер М. Введение в метафизику. СПб., 1997.

Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. 1993. № 9.



Тема 4.
^ БУТТЯ І СУТНЄ


Тотожність і відмінність буття. Суб’єкт і об’єкт, їх відмінність і суперечливість. Знання і буття. Смисл буття і смисл знання. Безпосереднє і опосередковане знання про буття. Тотожність у відмінності і відмінність у тотожності буття. Конечне сутнє. Буття і сутність. Існування і сутність. Контингенція сутнього. Вчення Арістотеля про акт і потенцію. Тома Аквінський про буття. “Забуття” буття (Гайдеггер). Буття сутнього. Буття як основа сутнього як такого. Існування як внутрішня основа сутнього як дійсності. Принцип змісту буття. Обмеженість змісту буття. Буття як буття всього сутнього. Буття як принцип всіх реальних змістів буття всього реального сутнього. Можливе сутнє. Буття як принцип всіх лише можливих змістів буття, які можуть відбутися у всіх лише можливих сутніх.

Принцип необмеженої дійсності буття. Єдність дійсного і можливого існування і змісту буття. Чистий зміст буття. Буття як дійсність чистого змісту і чистої досконалості буття. Конечне суще як обмежене часткове здійснення буття. Відносне заперечення як обмежене конечної сутності. Відносно-заперечне виділення із абсолюту як формальна основа кінченого як такого. Сутність як певне обмеження. Сутність сутності. Тотожність і відмінність буття і сутності. Субстанція і акциденція. Субстанція як конкретне сутнє. Субстанція як субстрат. Акциденція як властивість субстанції. Субстанційна цілісність як смисловий образ сутнього. Акцидентне відображення конечної субстанції. Дія як основна акциденція. Заперечення субстанції емпіризмом (Локк, Юм).


Література:


Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х т. М., 1975. Т. 1.

Виндельбанд В. История древней философии. К., 1995.

Гегель. Лекции по истории философии. СПб., 1994.

Корет Э. Основы метафизики. К., 1998.

Лобковиц Н. От субстанции к рефлексии. Пути западноевропейской метафизики // Вопросы философии. – 1995. -- № 1.

Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.

Спиноза Б. Этика. – СПб., 1993.

Фейербах Л. История философии Нового времени от Бэкона Веруламского до Бенедикта Спинозы. – Соб. произвед. В 3-х т. – М., 1974. – Т. 3.

Философская энциклопедия. В 5-и т. – М., 1964-1970. – Статьи: Бытие. Сущее. Субстанция.

Хайдеггер М. Введение в метафизику. – СПб., 1997.

Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. – 1993. – № 9.



Тема 5.

^ БУТТЯ І ДІЯ


Конечне сутнє як онтологічно конституйоване буттям і сутністю. Дія як несубстанційно “в собі” сутнє, а акциденційно “в чомусь іншому” здійснене визначення. Дія як опосередкування рефлексії над своєю дією. Буття як принцип дії. Буття як тотожність, сутність як відмінність. Буття як динамічна тотожність. Чиста позитивність буття. Актуальна конечність і віртуальна нескінченність буття. Дія як відношення діяння. Дія і протидія. Універсальний зв’язок дії всього сутнього. Активна причинна дія і пасивне випробування сутнього в іншому сутньому. Внутрішні і зовнішні дії. Відмінність між часовою послідовністю і причинним зв’язком в чуттєвому сприйнятті. Локк і Юм (емпіризм) про причинність. Кант про причинність.

Здатність сутнього до дії як можливість і виконання дії як дійсність. Єдність буття і сутності сутнього як причина здатності до дії. Виконання дії -- основа буття і конечного сутнього.

Духовна дія. Дух як при-собі-буття. Знання про себе і знання про іншого як знання про буття. Рефлексія рефлективності і духовний (свідомий) акт. Історія проблеми духовного акту. Людина є в своїй свободі “ради самої себе” (Арістотель); “Я існую, отже, мислю” (Декарт); “Людина – ціль сама по собі” (Кант); дух є “при-собі-буття” і “для-себе-буття” і в цьому його свобода (Гегель). “При-собі-буття духу” і виконання акту запиту, знання, воління. Інтенціональність свідомості і рефлексу. Свідомість і виконання буття. Актуальна тотожність буття і знання як основне знання про буття. Нескінченний вимір духовного акту. Віртуальна нескінченність і актуальна конечність духовного акту.

Духовне буття, духовна субстанція і душа. Душа як віртуально нескінченний вимір буття. Матерія як сутнє “не-для-себе”, а “для-іншого” (не духовного). Покладання духовної субстанції. Дія конечної духовної істоти. Подвійність протилежності суб’єкта і об’єкта і їх взаємодія. Подвійність знання і воління.

Запит і знання. Знання як перший спосіб духовного самовиконання. Духовне устремління як воління і другий спосіб духовного самовиконання. Духовна дія і виконання тотожності об’єкта і суб’єкта.

Закони буття. Закон тотожності як тотожності сутнього. Знання про тотожність і умова можливості осмислення запиту і знання. Знання про тотожність як трансцендентальне знання і як синтетичне судження апріорі. Закон причинності як основа становлення і зміни. Історія проблеми: рух, перехід потенції в акт, принцип достатнього обгрунтування. Онтичні, логічні, трансцендентальні умови причинності. Контингентні умови. Принцип причинності як результат “синтетичного судження апріорі”. Іманентність необхідності не-необхідності в контингентному сутньому. Відмінність першої і другої причини. Контингентне сутнє як друга причина.

Закон фінальності. Телеологічні картини світу античності, середньовіччя, Нового часу. Фінальність і природничо-наукове (матеріалістично-механістичне) мислення. Заради чого, яка мета і який смисл – основні поняття фінальності. Природні потяги і усвідомлені прагнення. Ціль як умова людської дії, людського воління. Принцип фінальності “як синтетичне судження апріорі”. Цілеспрямованість і цілевпевненість. Значення фінальності для картини світу та для розуміння природи. Фінальність як внутрішнє визначення причинності. Телеологія як передбачення існування Розуму.

Буття як заперечення небуття, як необхідна тотожність. Поняття чистої динамічної тотожності буття.


Література:


1. Аристотель. Метафизика. – Соч. в 4-х т. – М., 1975. – Т. 1.

2. Виндельбанд В. История древней философии. – К., 1995.

3. Возняк В.С. Метафизика рассудка и разума. – К., 1994.

4. Гегель Г.-В. Ф. Феноменология духа. – Соч. в 14-и т. – М., 1959. – Т. 4.

5. Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической ападноевропейской философии. – М., 1986.

6. Кант И. Критика практического разума. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т. 1. – Ч.1.

7. Кант И. Основы метафизика нравственности. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т. 1. – Ч. 1.

8. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.

9. Лейбниц Г.В. Монадология. – Соч. в 4-х т. – М., 1982. – Т. 1.

10. Лобковиц Н. От субстанции к рефлексии. Пути западноевропейской метафизики // Вопросы философии. – 1995. -- № 1.

11. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.

12. Платон. Тимей. – Соч. в 4-х т. – М., 1994. – Т. 3.

13. Спиноза Б. Этика. – Изб. произв. в 2-х т. – М., 1985. –Т. 1.

14. Трубецкой С.Н. Основания идеализма. – Соч. – М., 1994.

15. Франменты ранних греческих философов. – М., 1989.

16. Хайдеггер М. Введение в метафизику. – СПб,. 1997.

17. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. – 1993. – № 9.

18. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991.


Тема 6.

^ ЄДИНЕ, ІСТИННЕ І БЛАГО


Поняття трансцендентного і трансцендентального. Історія проблеми. Буття як єдність. Єдність “Я” в множині своїх актів. “Внутрішня єдність” як тотожність сутнього із самим собою. “Зовнішня єдність” як відмінність сутнього з усім іншим. Сутнісна єдність як цілісність сутнього. Сутнісна єдність як “тотожність цілого із самим собою” завдяки буттю сутнього. Індивідуальна єдність або одиничне та його унікальність.

Індивідуалізація і персоналізація. Питання все-єдності – основне питання історії мислення. Строгий монізм: Парменід, Плотін, Бруно, Гегель і ін. Єдність і множинність буття: єдність в множині передбачає єдність до множини. Єдність як трансцендентне поняття. Пізнання як запит і знання.

Буття як істина. Істина як благо. Логічна та адекватна істина. Консенсус і когеренція. Оптична істина як потенція логічної істини. Проблемно-історичне поле про онтичну істину. Онтологічна і нескінченна істина. Абсолютна єдність буття і знання як онтологічна істина.

Від знання до воління. Основний акт воління як утвердження іншого ради нього самого; любов. Інша людина як безумовна і унікальна цінність.

Теорія і практика: історичний екскурс про примат знання чи воління, інтелектуалізм чи волюнтаризм. Природа блага. Можливе і виконане благо. Благо і істина. Зміст буття і позитивне визначення буття сутнього.

Проблема цінностей. Раціональне (Спіноза, Гегель) та ірраціональне розуміння цінностей. Дуальність буття і цінностей (раціоналізм буття і сенсуалізм цінностей). Сутнє як благо і устремління до цінності. Онтологічне благо як єдність буття і знання. Обумовлений (конечний) і абсолютний способи буття онтологічного блага. Нескінченне благо. Тотожність абсолютного буття з абсолютним волінням і любов’ю. Аналогія блага. Оптимізм, песимізм, нігілізм, дуалізм щодо проблеми зла. Фізичне і моральне зло. Свобода і зло. Єдність трансценденталій. Єдність істини і блага. Проблема краси.


Література:


1. Аристотель. Метафизика. – Соч. в 4-х т. – М., 1975. – Т. 1.

2. Бруно Дж. О причине, начале и едином. Диалоги. – М., 1949.

3. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному. – М., 1997.

4. Гегель Г.-В. Ф. Наука логики. – Т. 1 . – М., 1979.

5. Горак Г.І.Філософія. Курс лекцій. – К., 1998.

6. Кант И. Критика практического разума. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т. 1.

7. Кант И. Основы метафизики нравственности. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т.1. – Ч. 1.

8. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.

9. Краткая философская энциклопедия. – М., 1994.

10. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.

11. Ортега-и-Гассет Х. Воостание масс // Вопросі философии. – 1989. -- № 3-4.

12. Платон. Тимей. -- Соч. в 4-х т. – М., 1994. – Т. 3.

13. Философия. Основные идеи и принципы. Ред. Ракитов А.И. – М., 1990.

14. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.

15. Хайдеггер М. Введение в метафизику. – СПб., 1997.

16. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики \\ Вопросы философии. – 1989. – № 9.

17. Хайдеггер М. Феноменология и трансцендентальная философия ценностей.


Тема 7.

^ БУТТЯ І СВІТ


Світ людини. Поняття світу. Космологічне і антропологічне поняття світу. Картина світу як синтез емпіричних конкретно-наукових знань. Світогляд як синтез пізнання і оцінки “світу людини” і “людини в своєму світі”. Світ як переддана нам і оточуюча нас просторово-часова дійсність.

Проблема реальності світу: ідеалізм, матеріалізм, дуалізм. Ступені буття. Порядок, форми, рівні, повнота, зміст буття. Проблема матерії, матеріальні речі і матеріальність. Сутність матеріального сутнього і перша матерія.

Проблема індивідуалізації. Тілесне життя і внутрішня дія. Вегетативне життя. Чуттєва форма життя. Людське існування і людина як мікрокосм. Людина і при-собі-буття духу. Історико-філософський аспект цієї проблеми.

Проблема свободи. Свобода волі (вибору) як основна свобода. Свобода волі як звільнення в особисту свободу. Свобода і реалізація людиною в своїй історії своєї духовної сутності. Відкритість людини буттю і свобода. Опосередкована безпосередність як основна свобода. Свобода і можливість мислення та мовлення (висловлювання). Свобода – умова пізнання і істини. Самостійність рішень і свобода.

Духовність (виконання духу) як умова свободи волі. Єдність запиту, знання та воління свобода вибору. Буття духу як свобода. Дух в іншому. Зв’язок духу і тіла: дуалізм і монізм. Світ досвіду як духовно насичений світ. Душа як формальний принцип тіла.

Поняття особи та особистісної цінності. Духовна сутність особи. Людина серед людей і міжособові відносини. Проблема міжлюдського пізнавання і розуміння. Діалог і відкритість до розуміння, до вміння слухати і чути. Людина, спільнота і суспільство. Історія і розкриття духовної сутності людини.


Література:


1. Аристотель. Метафизика. – Соч. в 4-х т. – М., 1975. – Т. 1.

2. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному. – М., 1997.

3. Гегель Г.-В. Ф. Философия духа // Гегель Г.-В. Ф. Энциклопедия философских наук. – В 3-х т. – М., 1997. – Т. 3.

4. Гегель Г.-В. Ф. Феноменология духа. – М., 1992.

5. Границы науки: о возможностях альтернативных моделей познания. – М., 1991.

6. Жильсон Э. Философ и теология. – М., 1995.

7. Кант И. Критика практического разума. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т. 1.

8. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.

9. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.

10. Маритен Ж. Философ в мире. – М., 1994.

11. Хайдеггер М. Введение в метафизику. –М., 1997.

12. Шелер М. Положение человека в космосе. – Изб. произв. – М., 1994.

13. Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. – М., 1991.


Тема 8.

^ АБСОЛЮТНЕ БУТТЯ


Буття Бога. Питання про буття як запит про Бога. Антична філософія про божественну основу буття. Апологетика і схоластика про філософське пізнання Бога. Новий час і пізнання Бога. Абсолют в класичній німецькій філософії. Практичний і теоретичний атеїзм. Питання про докази буття Бога. Неможливість науково (емпірично, математично) доказати буття (небуття) Бога.

Доказ не як емпірико-математичне, а як раціональне опосередковане розуміння. Необхідність Бога. Гіпотетична необхідність. Перехід можливості в дійсність. Причина світу. Конечність, часовий критерій і когерентність сутнього. Контингентна, перша і абсолютна причини. Конечний дух і його ціль. Можливість і дійсність абсолютного буття.

Сутність Бога. Аналогічне пізнання Бога і аналогічні судження про нього. Негативна теологія. Трансцендентні аналогії з приводу абсолютного буття. Бог як “саме буття”. Позачасовість, позапросторовість, одиничність, простота (безструктурність) і незмінність буття. Нескінченний дух і особистісний Бог. Бог як абсолютне буття і як нескінченний дух. Філософське і релігійне розуміння Бога. Церковне вчення про неможливість раціонального осягнення Бога. Філософські спроби пізнання Бога.

Людина і Бог. Сутнісне відношення конечних речей до Бога. Філософія і релігія. Критика релігії як заблудження (атеїзм, позитивізм, матеріалізм). Раціоналізм та ірраціоналізм і релігія. Віра і наука.


Література:

1. Августин. Сповідь. – К., 1996.

2. Аквинский Ф. Сумма теологии // Антология мировой философии. – М., 1969-1972. – Т. 1. – Ч. 2.

3. Аристотель. Метафизика. – Соч. в 4-х т. – М., 1976. – Т. 1.

4. Арьев Ф. Человек перед лицом смерти. – М., 1992.

5. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному. – М., 1997.

6. Жильсон Э. Философ и теология. – М., 1995.

7. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.

8. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.

9. Маритен Ж. Философ в мире. – М., 1994.

10. Муди Р. Жизнь после смерти. – Л., 1991.

11. Тейяр де Шарден. Феномен человека. – М., 1987.

12. Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. – М., 1991.


Вимоги до семінарських занять


На семінарському занятті обговорюються основні проблеми, які висвітлювались на лекційному занятті. При підготовці до семінарського заняття студентам пропонується використовувати рекомендовану літературу, а також законспектовані лекційні матеріали. Протягом семінарського заняття студент повинен виступити або взяти участь у обговоренні, ставити запитання та давати власні варіанти відповідей. Результатом роботи студента на семінарському занятті є атестація (диференційована оцінка). Студент, який не бере активної участі в семінарському занятті не отримує атестації.


Теми і плани семінарських занять.

Тема 1. Проблема трансцендентного та трансцендентального у філософії.


Трансцендентне, потойбічне, інфернальне.

Спрямованість свідомості до граничних сфер буття.

Трансцендентальне та чисте мислення. І. Кант, Й. Фіхте, В. Шеллінг, Г. Гегель, Е. Гуссерль, М. Хайдеггер.


Тема 2. Рефлексія, слово, смисл.


Визначення рефлексії та “світлова метафоричність”.

Слово як першопочаток. Еманація та експлікація слова.

Смисл та значення. Смисл та внутрішня форма мови. Смисл та установка.



Тема 3. Горизонт та межа філософського запиту.


Поняття горизонту: межа та рух.

Інтерпретаційний горизонт філософії.

Ніщо та горизонт пізнання.

Історичність “ніщо” та горизонту запиту.


Тема 4. Існування сутнього та дійсність.


Сутнє та смисл буття.

Існування і сутність.

Акциденційність субстанції. Актуальне та потенціальне буття.

Можливість та дійсність.


Тема 5. Духовна дія. Об’єкт і суб’єкт.


Визначення поняття духу. Душевне і духовне.

Дія як опосередкування рефлексії над своєю дією.

Духовна дія. Суб’єкт – об’єктні співвідношення.

Проблема фінальності. Фінальність як внутрішнє визначення причинності.

Телеологія дії.


Тема 6. Буття та єдність істини і блага.


Поняття “Єдиного”, філософський монізм.

Трансцендентність єдності.

Істина, буття, благо. Логічна та адекватна істина.

Абсолютна єдність буття і знання як онтологічна істина.

Теорія та практика. Знання, воля, інтелект, динамізм.



Методичні рекомендації до виконання письмових контрольних робіт.


Реферат є письмовою контрольною роботою студента, обов’язковою і важливою формою підготовки до іспиту.

У рефераті студент повинен виявити, по-перше, ґрунтовне знання філософських положень з обраної теми, по-друге, вміти їх застосувати як філософсько-методологічні принципи для з’ясування питань плану реферату і теми в цілому.

Оцінку за реферат враховують під час іспиту поряд з оцінками за іспит.

Тему реферату аспірант уточнює з викладачем. Підготовка реферату базується на ґрунтовному опрацюванні основної літератури з теми філософських творів, монографій вітчизняних і зарубіжних авторів, статей з журналів. Літературу і питання плану реферату студенти повинні осмислити самостійно.

Про основні положення змісту реферату студент доповідає на семінарському занятті, близькому до теми його реферату. Обговорення доповіді на семінарі сприяє усуненню недоліків, якщо вони є, і допрацюванню реферату перед поданням його на для оцінювання.

Обсяг реферату – до 25 сторінок машинопису. Структура реферату включає вступ, 3-4 питання плану, висновки і список використаної літератури. Посилання на думки з використаної літератури обов’язкові. Автор реферату повинен правильно вказати джерело ідеї, думки, зазначити назву книги, місце і рік видання, сторінки. За відсутності апарату посилань оцінка за реферат знижується на один бал, як за недостатній науковий рівень.


Тематика письмових контрольних робіт.


Місце метафізики в структурі філософії.

Імманентно-метафізична тональність філософії.

Предметний і термінологічний зміст поняття “метафізика” у Арістотеля.

Тома Аквінський про три аспекти метафізики.

Метафізика в Новий час: обмеженість і криза.

Критика Кантом догматизму старої метафізики.

Проблема обгрунтування Кантом математики, природознавства і

метафізики як науки.

Обгрунтування Кантом метафізики як проблеми практичного розуму.

Гегелівська оцінка метафізики.

Позитивістська та неопозитивістська спроба ліквідації метафізики. Принцип верифікації.

Послаблення неопозитивістських і постпозитивістських позицій щодо значення метафізики.

Евристична роль метафізики для побудови картин світу та методології науки (Агассі, Лакатос).

Оцінка Га