Реферат: Тимчасова навчальна програма з дисципліни бухгалтерський облік та статистика для студентів денної І заочної форми навчання спеціальності 130102 "Агрономія"
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА
ЕКОНОМІКИ І ПІДПРИЄМНИЦТВА
ФІНАНСІВ ТА КРЕДИТУ
ТИМЧАСОВА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
з дисципліни
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА СТАТИСТИКА
для студентів денної і заочної форми навчання
спеціальності 6.130102 “Агрономія”
Вінниця
2008
УДК___________________
Укладачі:
О.Л.Польова, к.е.н., доцент кафедри фінансів та кредиту
О.В.Марценюк, асистент кафедри фінансів та кредиту
Рецензенти:
^ Рекомендовано науково-методичною радою
Вінницького державного аграрного університету
(протокол №____ від ____ ___________________ )
З М І С Т
Загальні положення
Тематичний план
Розділ 1.
Бухгалтерський облік
Тема 1. Предмет та метод бухгалтерського обліку
Тема 2. Облік грошових коштів та розрахунків
Тема 3. Облік виробничих запасів.
Облік сільськогосподарської продукції
Тема 4 . Облік праці і її оплати
Тема 5. Облік витрат та розрахунок собівартості продукції
Контрольні питання
Розділ 2.
Статистика
Тема 1. Предмет і метод статистики
Тема 2. Зведення і групування статистичних даних
Тема 3. Середня величина та показники варіації
Тема 4. Ряди динаміки
Тема.5. Кореляційний аналіз. Індекси
Тема 6. Статистика рослинництва
Контрольні питання
Список рекомендованої літератури
^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Курс “Бухгалтерський облік та статистика” для студентів, які навчаються на агрономічному факультеті є фундаментальною дисципліною і складається з двох розділів.
Розділ 1 “Бухгалтерський облік” містить теоретичні дослідження побудови системи обліку підприємницької діяльності за різних форм власності та різних форм господарювання.
В результаті вивчення курсу “Бухгалтерський облік” студенти оволодівають основними принципами ведення бухгалтерського обліку, питаннями методології, організації інвентаризації об’єктів обліку, методикою оцінки господарських об’єктів, відображення інформації в обліку і звітності.
Розділ 2 “Статистика” представляє системний виклад базових теоретичних питань статистики. У ньому наводиться розгорнуте визначення предмета і методів статистики, докладно розглядаються питання статистики рослинництва.
В результаті вивчення курсу статистики студенти повинні вміти провести статистичне спостереження, будувати статистичні таблиці; розраховувати абсолютні, відносні та середні величини, показники динаміки, щільності зв’язку; вміти аналізувати статистичні дані та формувати висновки.
Методичні вказівки повинні полегшити студентам самостійну роботу над курсом, літературою, контрольними завданнями.
Проведення семінарських (практичних) занять є важливою складовою підготовки студентів і має забезпечити досягнення таких завдань:
Закріплення і поглиблення знань студентів, отриманих при вивченні лекційного курсу, а також організація систематичної роботи студентів із додатковою літературою.
Освоєння і розвиток студентами навичок самостійної роботи.
Орієнтація студентів на пошук оптимального варіанту.
Вивчення питань студентами, які призначені для самостійного опрацювання.
Найбільш складні завдання розраховані на аудиторну роботу студентів під керівництвом викладача, частина - для самостійної роботи.
Самостійна робота студентів полягає у вивченні та опрацюванні відповідної літератури, законодавчих та нормативно-правових актів, а також у виконанні навчальних завдань.
Форми контролю самостійної роботи студентів.
Перевірка конспекту самостійної роботи студентів.
Оцінка змісту знань, поставлених студентом на консультації.
Написання студентом рефератів, доповідей.
Перевірка складеного студентом самостійно опрацьованої літератури з навчальної дисципліни.
Підсумковий контроль знань набутих при вивченні дисципліни у формі здачі заліку.
^ Тематичний план
навчальної дисципліни
«Бухгалтерський облік і статистика»
для студентів денної форми навчання
спеціальності Агрономія
№ п.п
Теми
Лекції
Практичні заняття
Самостійна робота
Бухгалтерський облік
1
Предмет та метод бухгалтерського обліку
2
2
5/6
2
Облік грошових коштів та розрахунків
5/6
3
Облік виробничих запасів.
Облік сільськогосподарської продукції
10/6
4
Облік праці і її оплати
5/6
5
Облік витрат та розрахунок собівартості продукції
2
2
5/6
Модуль 1
4
4
30/30
Статистика
1
Предмет і метод статистики
1
2/1
5/6
2
Зведення і групування статистичних даних
1
2/1
5/6
3
Середня величина та показники варіації
1
/1
6/10
4
Ряди динаміки
1
/1
6/6
5
Кореляційний аналіз. Індекси
1
/1
6/10
6
Статистика рослинництва
1
2/1
6/6
Модуль 2
6
6
34/40
Всього
10
10
64/70
^ Тематичний план
навчальної дисципліни
«Бухгалтерський облік і статистика»
для студентів заочної форми навчання
спеціальності Агрономія
№ п.п
Теми
Лекції
Практичні заняття
Самостійна робота
Бухгалтерський облік
1
Предмет та метод бухгалтерського обліку
1
10/4
2
Облік грошових коштів та розрахунків
/4
3
Облік виробничих запасів.
Облік сільськогосподарської продукції
/4
4
Облік праці і її оплати
1
5/4
5
Облік витрат та розрахунок собівартості продукції
/4
Статистика
1
Предмет і метод статистики
1
5
2
Зведення і групування статистичних даних
0/0
0/5
3
Середня величина та показники варіації
1/0
5
4
Ряди динаміки
1/1
5
5
Кореляційний аналіз. Індекси
2/1
10/4
6
Статистика рослинництва
1
6/4
Всього
8
46/48
^ РОЗДІЛ 1. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
Тема 1. Предмет та метод бухгалтерського обліку
Регулювання з питань методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку і звітності, не можуть суперечити міжнародним стандартам, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.
^ Бухгалтерський облік – це система безперервного, документально обґрунтованого і взаємопов’язаного відображення господарських засобів, узагальнених в грошовому виразі, для контролю за виробничо-фінансовою діяльністю підприємств, організацій, установ та господарств.
Бухгалтерський облік в Україні поділяється на фінансовий та управлінський.
^ Предметом бухгалтерського обліку є стан і використання засобів підприємства в процесі відтворення.
Об’єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби, джерела їх утворення та господарські процеси..
Господарські засоби поділяються на необоротні активи, оборотні активи і витрати майбутніх періодів.
Джерела утворення господарських засобів: власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів.
Господарські процеси: процес постачання, процес виробництва, процес реалізації.
^ Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів та прийомів, які дозволяють йому здійснювати свої контрольні, аналітичні та управлінські функції.
Він складається з таких елементів:
документація;
інвентаризація;
рахунки;
подвійний запис;
оцінка;
калькуляція;
баланс;
звітність.
Документація – спосіб первинної реєстрації господарських операцій для безперервного і суцільного відображення змін у складі об’єктів обліку.
Інвентаризація – спосіб перевірки в натурі товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру й оцінки всіх залишків господарських засобів і порівняння з даними бухгалтерського обліку.
Рахунки призначені для обліку наявності і руху господарських засобів, коштів та їх джерел.
У бухгалтерському обліку існують рахунки активні, пасивні й активно-пасивні.
Подвійний запис – це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що зумовлює рівність оборотів по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків, тобто кожна операція водночас записується на двох взаємопов’язаних рахунках в одній і тій же сумі – по дебету одного рахунку і по кредиту іншого рахунку.
Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.
Калькуляція – це розрахунок витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг або обчислення собівартості продукції, виконаних робіт та наданих послуг.
Бухгалтерський баланс – це спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці на певну дату стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням.
За формою бухгалтерський баланс – таблиця, яка складається з двох частин: актив, де представлені господарські засоби, і пасив, де згруповані джерела господарських засобів.
В балансі загальні підсумки активу і пасиву мають дорівнювати один одному.
Звітність – це система взаємопов’язаних в взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства за визначений період.
^ Тема 2. Облік грошових коштів та розрахунків
Облік касових операцій
Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
У відповідності до порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні та інші підприємства, об’єднання, організації та установи, незалежно від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку і зобов’язанні зберігати свої грошові кошти в банківських установах.
Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство повинно мати касу.
Каса – це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках.
Посадову матеріальну особу, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та цінних паперів на підприємстві, називають касиром.
Касові операції оформлюються документами:
- КО-1 “Прибутковий касовий ордер”;
- КО-2 “Видатковий касовий ордер”;
- КО-3, КО-3а “Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів”;
- КО-4 “Касова книга”;
- КО-5 “Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей”.
^ Облік коштів на рахунках у банках
Для зберігання коштів і здійснення розрахунків в установі банку за місцем реєстрації підприємства або будь-якому банку України за згодою сторін відкриваються такі рахунки: поточні, поточні бюджетні, депозитні, інші рахунки.
Отримання грошей з банку здійснюється через касира, або іншу уповноважену на те особу по грошовому чеку, виписаному на її ім’я.
На операцію по здачі грошей до банку касир оформляє об’яву на внесення готівки (крім видаткового касового ордеру).
Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці. В розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення, незалежно від того, хто вносить ці зміни – клієнт, чи банк.
Виписка з банку – це документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.
Грошові платежі здійснюються за допомогою не лише готівки, а в безготівковій формі.
^ Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-одержувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам. Сфери застосування готівкових та безготівкових платежів чітко визначенні в законодавчому порядку. Платежі, що здійснюються за допомогою готівки, використовуються в процесі взаємовідносин господарських організацій із населенням, обслуговують рух його грошових доходів та витрат. У розрахунках між суб’єктами господарської діяльності майже всі господарські платежі здійснюються безготівковим переказуванням коштів із рахунка платника на рахунок одержувача.
Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися на підставі таких розрахункових документів:
- платіжних доручень;
- платіжних вимог-доручень;
- чеків;
- акредитивів;
- векселів;
- платіжних вимог;
- інкасових доручень (розпоряджень).
^ Облік розрахункових операцій
Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські підприємства вступають в розрахункові відносини з іншими підприємствами, організаціями і особами.
^ Дебіторська заборгованіст Таблиця
Первинні документи по розрахунках з покупцями та замовниками
^ Виникнення заборгованості
Накладні; рахунки-фактур; рахунки; акти прийнятих робіт, послуг; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; товарні накладні та інші.
^ Погашення заборгованості
Виписки з банку; прибуткові касові ордери; векселі.
Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена підстава виникнення зобов’язань, основна форма реалізації товарно - грошових відносин в ринковій економіці.
Нетоварна дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства: розрахунки за виданими авансами; розрахунки з підзвітними особами; розрахунки за претензіями; розрахунки за відшкодуванням завданих збитків; розрахунки з іншими дебіторами.
^ Облік товарних операцій
Поточні зобов’язання – це короткострокові фінансові зобов’язання, які мають бути погашенні протягом поточного операційного циклу підприємства, чи протягом року з дати складання бухгалтерського балансу. До поточних зобов’язань належать торговельні рахунки до отримання, короткострокові векселі (до сплати), дивіденди до сплати, поточна частина довгострокової заборгованості та отримані авансові платежі.
Багато підприємств купують товари та послуги в кредит без складання формальної кредитної угоди. Такі операції призводять до виникнення заборгованості, відомої як кредиторська.
Рахунок “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” призначений для обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги.
Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з покупцями і підрядчиками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу.
До розрахунків за нетоварні операції належать:
розрахунки по довгострокових зобов’язанням;
р
10
озрахунки по податках і платежах;
розрахунки по страхуванню;
розрахунки по оплаті праці.
^ Тема 3. Облік виробничих запасів. Облік сільськогосподарської продукції
Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Слід відрізняти матеріальні ресурси є більш широким поняттям ніж виробничі запаси, адже останні включають лише предмети праці.
В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг вони поділяються на такі групи:
- сировина;
- основні і допоміжні матеріали;
- куплені напівфабрикати;
- незавершене виробництво;
- малоцінні та швидкозношувані предмети;
- молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі.
Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є складним процесом, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації, як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.
Перелік первинних документів по обліку виробничих запасів:
- Журнал обліку надходження вантажів (ф. М–1);
- Прибутковий ордер (ф. М–3);
- Товарно-транспортна накладна (ф. М–5, М–6);
- Акт на приймання матеріалів (ф. М–7);
- Накладна на внутрішнє переміщення матеріалів(ф. М–12);
- Реєстр приймання-здачі документів (ф. М–13);
- Відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф. М–14).
Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.
Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються.
Перелік первинних документів, якими оформляють відпуск виробничих запасів:
- лінійно-забірна картка (ф. М–8, 8–а, 9, 9–а);
- вимога (ф. М–10, М–10а,М–11);
- накладна на відпуск матеріалів на сторону (ф. М–14, 15).
В умовах механізації обліку перевірені документи з надходження і витрачання виробничих запасів бухгалтер групує за видами і передає на обчислювальну установку (ОУ) згідно із складеним графіком документообігу.
До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів відповідає затвердженим стандартом, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно діючим порядком прийняття продукції.
Готову продукцію сільського господарства обліковують як в натуральному, так і у вартісному виражені.
В залежності від призначення готова продукція ділиться на 2 частини:
продукція, яка споживається безпосередньо у господарстві;
продукція, яка призначена для реалізації (тобто товарна продукція).
Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами.
При першому способі в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання. За допомогою ЕОМ складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання.
Перелік первинних документів по обліку продукції рослинництва:
1. Реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф.№ 77);
2. Акт на сортування та сушки продукції рослинництва (ф.№ 82);
3. Щоденник надходження сільськогосподарської продукції (ф.№ 81);
4. Акт витрачання насіння та садивного матеріалу;
5. Накладна (ф № 87);
6. Товарно-транспортна накладна; (ф.№ 119);
7. Сортове свідоцтво (ф. № 263);
8. Відомість руху зерна та іншої продукції (ф. №80);
9. Акт оприбуткування грубих та соковитих кормів (ф. № 92);
10. Відомість витрачання кормів (ф. № 94);
11. Книга складського обліку (ф. № 40) ; та інші.
Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад, фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка визначається в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції та на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.
^ Тема 4. Облік праці і її оплати .
Законом визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.
^ Тарифна сітка — складова частина — складова частина тарифної системи, яка визначає співвідношення у рівнях оплати праці різних груп працівників сфери матеріального виробництва залежно від їх кваліфікації. Вона складається з певної кількості розрядів (не більше шести) і відповідних міжрозрядних коефіцієнтів.
^ Тарифний розряд — це елемент тарифної системи. який характеризує рівень кваліфікації виконавців певної роботи.
Залежно від способу виміру оплати праці (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну.
Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядної — від кількості і якості виробленої працівниками продукції.
Погодинну оплату праці застосовують переважно на роботах, які важко або неможливо облічити в інших, крім часу, вимірниках. Погодинну оплату праці поділяють на просту і погодинно-преміальну.
Відрядна форма оплати має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна і акордно-преміальна.
Залежно від організації праці на підприємстві відрядна форма оплати може бути індивідуальною або бригадною.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
^ Утримання із заробітної плати
Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і суми яка належить до виплати, як правило, відрізняються одна від одної їм суму проведених утримань із оплати праці.
Утримання із заробітної плати можуть бути:
обов'язкові — ті, які можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду страхування на випадок безробіття, а також утримання за рішенням суду на користь юридичних та фізичних осіб);
утримання, які здійснюються за ініціативою підприємства (для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу виданого на службове відрядження або на господарські потреби; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже отримав відпустку; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству та ін.).
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань, передбачених законодавством України, не може перевищувати п’ятдесяти (а в окремих випадках і сімдесяти) процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
^ Документування господарських операцій з оплати праці.
Відповідно до наказів Міністерства статистики з 1 січня 1996 року для обліку особового складу працівників затверджені наступні типові форми первинного обліку:
П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу»;
П-2 «Особова картка»;
П-3 «Алфавітна картка»;
П-4 «Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи»;
П-5 «Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу»;
П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»;
П-8 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)».
Основним документом по обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу (ф. № 64). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо по виробничих підрозділах і категоріях працюючих. В кінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.
Нарахування заробітної плати за чергову або навчальну відпустку, а також звільнення з роботи до закінчення місяця оформляється Розрахунком по заробітній платі (оплаті праці; ф. № 74), де обчислюється середній заробіток за місяць і день, показуються усі види оплати та утримань, а також визначається сума, що належить до виплати.
Первинним документом для виплати зарплати є платіжна відомість та видатковий касовий ордер.
В бухгалтерії на основі первинних документів складають розрахунково - платіжну відомість, яка є реєстром аналітичного обліку. Аналітичними рахунками є розрахунки по зарплаті з кожним працівником.
Для нарахування оплати чергової відпустки та допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховують середньоденний заробіток.
Тривалість відпустки та порядок її оплати визначається Законом України „Про відпустки”.
Для синтетичного обліку розрахунків з оплати праці в плані рахунків передбачено рахунок ^ 66 „Розрахунки з оплати праці”
Даний рахунок має наступні субрахунки:
661 розрахунки за зарплатою
662 розрахунки з депонентами.
Депоненти – це особи які вчасно не отримали зарплату.
Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться в Журналі-ордері №10.2 с.г.
^ Тема 5. Облік витрат та розрахунок собівартості продукції
Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці.
Собівартість – грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.
Облік витрат на виробництво організується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або окрему продукцію, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату. Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції.
Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох об’єктах: продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (для контролю за рівнем витрат).
Таким чином, система обліку виробничих витрат ― це сумування витрат за центрами відповідальності і розподілу цих витрат на калькуляційну одиницю.
Калькуляція ― це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно.
Статті витрат складаються з одного або кількох елементів.
У тваринництві витрати групують за такими статтями: 1) корми; 2) засоби захисту тварин; 3) паливо; 4) сировина і матеріали; 5) роботи і послуги; 6) витрати на оплату праці; 7) відрахування на соціальне заходи 8) амортизація основних засобів; 9) інші витрати; 10) витрати на організацію виробництва і управління.
^ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
Зміст та завдання бухгалтерського обліку.
Види обліку. Особливості бухгалтерського обліку та вимоги, які ставляться до нього.
Предмет бухгалтерського обліку.
Елементи методу бухгалтерського обліку.
Класифікація господарських активів.
Джерела утворення господарських активів.
Бухгалтерський баланс.
Бухгалтерські рахунки, їх класифікація та побудова.
Облік касових операцій.
Облік операцій по розрахунковому рахунку.
Основні форми безготівкових розрахунків.
Облік розрахунків з покупцями та замовниками.
Облік розрахунків за виданими авансами.
Облік розрахунків з підзвітними особами.
Облік розрахунків за претензіями.
Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків.
Облік розрахунків з різними дебіторами.
Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками.
Облік розрахунків за податками й платежами.
Облік розрахунків за страхуванням.
Облік розрахунків з учасниками.
Облік кредитів банків.
Оплата праці: форми і види.
Первинний облік праці та її оплати.
Облік розрахунків допомоги з тимчасової непрацездатності.
Облік розрахунків щорічних і додаткових відпусток.
Утримання із заробітної плати.
Облік виробничих запасів.
Облік урожаю зернових культур.
Облік продукції овочівництва, садівництва, картоплі та баштанних культур.
Облік кормів.
Облік малоцінних швидкозношуваних предметів.
Економічний зміст основних засобів та їх класифікація.
Оцінка основних засобів.
Облік переоцінки основних засобів.
Облік надходження основних засобів.
Облік амортизації (зносу) основних засобів.
Облік нематеріальних активів.
Облік капітальних інвестицій.
Економічний зміст оплати праці, форми та види.
Документальне оформлення праці та її оплати.
Облік розрахунків допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Облік розрахунків додаткових і щорічних відпусток.
Облік власного капіталу.
Облік джерел фінансування майбутніх витрат і платежів.
Економічний зміст виробничих витрат та їх класифікація.
Облік допоміжних виробництв, утримання та експлуатація машин та обладнання.
Облік витрат і виконання робіт машинно-тракторного парку.
Облік витрат на організацію виробництва і управління.
Облік витрат майбутніх періодів.
Облік витрат і виходу продукції рослинництва.
Облік витрат за елементами.
Визначення собівартості продукції зернових культур.
Визначення собівартості кукурудзи.
Визначення собівартості технічних культур.
Визначення собівартості картоплі, овочів, баштанних, грибів.
Облік формування доходів, витрат і результатів діяльності.
Організація обліку в селянських (фермерських) господарствах.
Інвентаризація активів і зобов’язань підприємства.
Фінансова звітність.
^ РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИКА
Тема 1. Предмет та метод статистики
Слово “статистика” походить від латинського “status” (“статус”), що означає “становище”, “стан явищ”. Від цього ж кореня утворився іменник “statistica” (“статистика”). В науку цей термін ввів німецький вчений Готфрид Ахенваль в XVIII столітті. Власне як наука статистика виникла тільки в XVIII столітті, однак статистичний облік існував ще в глибоку давнину. Так, відомо, що ще за 5 тис. років до н.е. проводились переписи населення в Китаї, здійснювалось порівняння воєнного потенціалу різних країн, вівся облік майна громадян у Стародавньому Римі, а потім населення, домашнього майна, земель.
Розвиток статистичної науки, розширення сфери практичної статистичної роботи привели до змін у змісту поняття "статистика".
Нині цей термін має кілька значень:
1) під статистикою розуміють галузь практичної діяльності, яка займається збором, обробкою, аналізом і публікацією масових даних про різні явища суспільного життя (термін “статистика” виступає, як синонім словосполучення "статистичний облік");
2) статистикою називають цифровий матеріал для характеристики суспільних явищ;
3) статистикою називають галузь знань, наукова дисципліна і відповідно учбовий предмет у вищих та середньо-спеціальних навчальних закладах.
Впровадження математичних методів та ЕОМ інформації дає змогу підвищити якість і швидкість обробки статистичних даних.
Статистика вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною, а також кількісне вираження закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця і часу.
Статистика розробляє свої, властиві їй методи вивчення суспільних явищ. Сукупність їх утворює статистичну методологію. Методами статистики є статистичне спостереження, зведення і групування, підрахунок узагальнюючих показників. Усі ці етапи статистичного дослідження тісно пов'язані між собою.
^ Статистичне спостереженн
^ Тема .2 Зведення та групування статистичних даних
Суть статистичного зведення
Зареєстровані у процесі масового статистичного спостереження значення ознак відбивають увесь діапазон об'єктивно існуючої в сукупності варіації. У розмаїтті поодиноких відомостей губиться загальне, у неістотному і випадковому — закономірне. Перехід від одиничного до загального відбувається завдяки зведенню.
Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження класифікують та агрегують. Елементи сукупності за певними ознаками об'єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення — виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.
Зведення є основою подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними обчислюють узагальнюючі показники, виконують порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчають взаємозв'язки між ознаками.
Складові статистичного зведення такі:
1) розробка програми систематизації та групування даних;
2) обґрунтування системи показників для характеристики груп і сукупності в цілому;
3) проектування макетів таблиць, в яких подаються результати зведення;
4) визначення технологічних схем обробки інформації, програмного забезпечення;
5) підготовка даних до обробки на комп'ютері, формування автоматизованих банків даних;
6) безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок показників. Програма систематизації та групування даних передбачає вибір групувальних ознак і правил формування груп. Розробка програми, як і обґрунтування системи показників, залежить від мети дослідження, суті явища, яке вивчається, особливостей сукупності, ступеня варіації групувальних ознак.
Результати статистичного зведення подаються у формі статистичних таблиць, макети яких розроблюються разом з програмою обробки даних.
На практиці використовуються різні технологічні схеми комп'ютерної обробки первинних даних. Спільними для всіх є дві операції: кодування даних і перенесення їх із документ
еще рефераты
Еще работы по разное
Реферат по разное
Понятие и сущность методов воспитания и их классификация
18 Сентября 2013
Реферат по разное
Модуляция, кодирование и интерфейсы: план лекций 2007 года Алгебраические основы теории кодирования
18 Сентября 2013
Реферат по разное
Україна міністерство охорони навколишнього природного середовища україни
18 Сентября 2013
Реферат по разное
Мифы отечественной тиреоидологии и аутоиммунный тиреоидит
18 Сентября 2013