Реферат: Духовне й національне відродження України, її економічний розквіт можливі лише за умови забезпечення її суверенітету

Ужгородський професійний ліцей

Тегза Михайло Васильович

викладач – методист

з предмету «Захист Вітчизни»


ВСТУП


Духовне й національне відродження України, її економічний розквіт можливі лише за умови забезпечення її суверенітету. Гарантом державної безпеки виступають боєздатні Національні Збройні Сили. Для їх утримання й ефективної підготовки витрачаються значні кошти. Щоб зменшити їх, потрібно удосконалювати структуру Збройних Сил України. Під цим розуміється не лише кількісне зменшення озброєнь та особового складу, а й поліпшення їх якості. Провідну роль у цьому має відігравати людський фактор, готовність військовослужбовців до оборони країни, яка визначається значною мірою підготовленістю молоді до військової служби.

Підготовка молодих людей до служби в армії, до виконання свого громадянського обов’язку, до захисту України – одне з головних завдань держави, школи. Михайло Грушевський, голова Центральної Ради Української Народної Республіки, ще в 1919 р. наголошував на тому, що необхідно «...поставитись до армії не як до якоїсь свалки, куди скидаються найменш цінні, ні нащо краще не придатні елементи, а як до окраси держави й нації, її почесної варти, куди йде все що найкраще, найбільше перейняте щирим, серйозним відношенням до держави, її демократичних, соціальних і національних завдань».

Конституція, Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» найважливішими напрямами підготовки молоді до захисту України визначають: «...допризовну підготовку юнаків, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу в військові навчальні заклади, військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня загальноосвітньої підготовки, вивчення державної мови, патріотичне виховання». Реалізація цих та інших завдань покладена на педагогічні колективи шкіл, технікумів, професійно-технічних училищ.


1.^ Загальна характеристика та психологічна структура діяльності з підготовки юнаків до служби в армії.

Військова служба – один із соціально важливих видів діяльності, що забезпечує сприятливі зовнішні умови для успішної розбудови Української держави. Під військовою службою ми розуміємо діяльність, яка охоплює строкову військову службу в усіх підрозділах Збройних Сил, у тому числі в національній гвардії, прикордонних військах. Надалі терміни військова діяльність, служба в армії, служба в Збройних Силах України.

Відомо, що національною рисою, сутністю українців була споконвічна мрія жити в мирі, спокої, будувати свою незалежну, суверенну державу. Через різні суспільно-історичні причини ця мрія дуже тривалий час не могла здійснитись. Тільки з проголошенням Україною незалежності розпочато по справжньому розбудову державності, в тому числі і її головного атрибуту – Збройних Сил. Головною метою держави і Збройних Сил України є створення надійного захисту народу, забезпечення мирного будівництва. Для досягнення цієї мети державою розроблено та розробляється ціла система заходів: 1) прийнято низку документів, законів (відповідні статті Конституції України, Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» тощо); 2) на основі цих законів відповідними міністерствами та відомствами розробляються потрібні нормативні документи (навчальні програми, плани, положення, підручники, науково-методична література тощо), які спрямовані на забезпечення високоякісної підготовки учнівської молоді до військової служби; 3) місцеві органи влади, навчальні заклади всіх ланок мають зробити все необхідне для того, щоб на високому рівні організувати навчально-виховний процес. Названі компоненти виступають засобами реалізації системної діяльності держави для досягнення кінцевого результату – оптимального формування готовності учнів до виконання захисних суспільних функцій. Така модель є досить раціональною.

Підготовка учнівської молоді до служби в Збройних Силах України реалізується в процесі навчання та виховання. Залежно від віку повинні бути диференційовані мета, зміст, засоби, способи навчання та виховання, роль у цьому процесі класного керівника, вчителя-предметника, викладача предмета «Захист Вітчизни».

Предмет «Захист Вітчизни» як державний навчальний предмет передбачає процес навчання та виховання з певною проекцією на наукові, психолого-педагогічні, військові знання. Головною метою допризовної підготовки як спеціального виду навчальної діяльності є формування в учнів знань, навичок, умінь (військових, прикладних, фізичних, медико-санітарних, психологічних, знань з цивільного захисту). Допризовна підготовка має і виховну мету.

Навчання і виховання мають свої засоби досягнення мети. Навчання охоплює: 1)засоби розв’язування навчальних завдань, вправ. Ними можуть бути як матеріальні об’єкти (зброя, приладдя, макети, техніка), так і ідеальні образи об’єктів (теоретичні знання, військові поняття, образи певних дій під час бою, на тактичному полі тощо); 2) засоби регулювання навчальної діяльності (способи спілкування, знання про об’єкти, що вивчаються в допризовній підготовці, контроль та оцінка знань).

Процеси навчання та виховання взаємопов’язані в структурі підготовки учнів до служби в армії і залежно від віку, особливостей розвитку дітей повинні впливати на різні компоненти готовності до служби, мати свій власний темп та особливості.


^ 2. Підготовка, психічний розвиток та готовність учнів до військової служби.

В будь-якому віці експериментальним методом можна виявити ті загальні психологічні зміни, особливості, які зумовлені певним впливом соціального середовища, навчально-виховного процесу на особистість майбутнього захисника Батьківщини. Індивідуальні відмінності в розвитку особистості пов’язані з особливостями та умовами саме її розвитку. Учень, перебуваючи в певній сфері суспільних відношень ( у сім’ї, школі, громадських організаціях, у неформальних угрупуваннях тощо), формується через систему цих відношень.

Процес розвитку особистості майбутнього воїна реалізується в його активній діяльності і забезпечує формування усіх сфер духовності: мотиваційної, пізнавальної, емоційної та вольової. Всі ці сфери формуються по-різному залежно від психологічної будови діяльності. Інакше кажучи, проектуючи певним чином навчально-виховну діяльність учнів того чи іншого віку, ми можемо добитися необхідного розвитку певних його якостей, властивостей, а отже, й готовності до військової служби. З іншого боку, знаючи рівень готовності юнака до служби в армії, ми можемо скласти собі уявлення про рівень психічного розвитку учня.

На особливому рівні готовність розглядається з метою пошуку резервів вдосконалення цілого ансамблю психічних процесів, станів, властивостей, виходячи з вимог, які ставить перед людиною та чи інша діяльність. У рамках цього підходу одні вчені розуміють готовність як функціональний психічний стан особистості в даний момент (ситуаційна, передстартова готовність), а інші – як стійку, тривалу характеристику особистості, її підготовленість до діяльності. На нашу думку, готовність учнів до військової служби найкраще розглядати як тривалу готовність, як підготовленість.

Соціально-психологічна готовність є характеристикою рівня розвитку спрямованості особистості на службу в армії. В її основі лежить система потреб, мотивів, що спонукають учня до виконання громадського обов’язку.

Загальна військово-професійна готовність учнів характеризується рівнем розвитку:

1) знань, навичок, умінь, звичок, необхідних воїнові на початковому етапі служби: військових, прикладних фізичних, психологічних, медико-санітарних, знань з цивільної оборони. Загальна військово-професійна підготовка не готує учнів до конкретних військових професій. Це – функція організацій ТСОУ (товариство сприяння обороні України) та військових навчальних закладів, підрозділів;

2) психічних пізнавальних процесів (відчуттів, сприймань, мислення, пам’яті, уяви тощо), які потрібні воїнові для освоєння певної військової спеціальності, подальшого її вдосконалення відповідно до роду військової діяльності.

Ці дві складові загальної військово-професійної готовності тісно пов’язані між собою. Так, чим краще учень на уроці допризовної підготовки сприймає новий матеріал, осмислює його, тим глибше він його запам’ятає і зможе використати в майбутній практичній діяльності, у військовій службі. І навпаки, знання та вміння юнака є кращою основою для подальшого розвитку особистості, її психічних пізнавальних процесів: сприймання, мислення, уяви тощо.

Під емоційно-вольовою готовністю до служби в Збройних Силах України слід розуміти структуру взаємопов’язаних та взаємовпливаючих емоційних і вольових якостей особистості. В процесі підготовки до армії, вивчення курсу допризовної підготовки (на заняттях у класі, на тактичному полі, під час виконання вправ із стрільби, на заняттях з прикладної фізичної підготовки), сприймання інформації про особливості військової служби, очікування призову в армію у юнаків та підлітків проявляється ціла гама емоційних переживань як негативних, так і позитивних. Регулювати, керувати (стримувати, активізувати) подібними психічними станами можуть лише ті учні, у яких добре розвинуті вольові якості (організованість, врівноваженість, витриманість, дисциплінованість).

Таким чином, готовність особистості до військових служби є тривалий функціональний стан усіх сфер психіки (мотиваційної, пізнавальний, вольовий, емоційної), складна інтегральна її властивість. Далі ми проведемо аналіз розвитку і формування кожної із складових готовності до служби в Збройних Силах України у віковому аспекті.


^ 3. Вікові та індивідуальні особливості розвитку соціально-психологічної готовності юнаків до військової діяльності


Психічний розвиток людини, формування всіх її функцій приходять у процесі оволодіння нею суспільно-історичним досвідом. Соціальна зумовленість розвитку учня зовсім не означає, що йде просте нагромадження вироблених людством знань, навичок, кількісний ріст певних психічних функцій, якостей. Цей процес складний та багатогранний. Вікові особливості, динаміка розвитку соціально-психологічної готовності характеризується змінами, яких зазнають учні тієї чи іншої вікової групи.

У загальному вияві соціально-психологічна готовність характеризується цілісною системою потреб, цілей, мотивів, які орієнтують, спрямовують діяльність учнів на підготовку до військової служби. Мотиви суб’єктивно відображаються у формі певних переживань, реакцій учня на певні факти. Для повної характеристики розвитку мотивації військової діяльності, допризовної підготовки можна виділити дві групи показників. Змістова характеристика мотивів: а) наявність особистісного змісту діяльності. Мотиви військової служби є результатом «накладання» цієї діяльності на себе, на свій досвід, на майбутнє життя. Щоб навчально-виховна діяльність формувала високу мотивацію до служби в армії, необхідно її побудувати так, щоб вона максимально співвідносилась з потребами учня; б) наявність дійового мотиву, що впливає на процес підготовки до служби в армії. Так, у процесі спілкування учнів можуть сформуватися мотиви, які проявляються тільки на рівні знань учнів, а не діючі, що не спонукають їх до діяльності; в) вагомість, місце мотиву в загальній структурі мотивації. За цією ознакою в мотивах військової служби визначаються провідні, домінуючі та другорядні, підлеглі мотиви; г) самостійність прояву та виникнення мотиву. Мотиви, які пов’язані з майбутньою службою, можуть виникати в учнів самостійно, а також під впливом інших людей, вимог суспільства; д) рівень усвідомлення потреб у діяльності, розуміння мотиву. За цим показником ми виділяємо мотиви за формою їх зовнішнього прояву.

Разом з тим цих показників недостатньо, щоб повно охарактеризувати мотивацію допризовної підготовки та військової служби. Важливо також знати динаміку розвитку мотивації, яка оцінюється за такими показниками: 1) залежно від того, які емоції та почуття викликає уявлення про службу в армії, мотиви можуть бути позитивними чи негативними; 2) мотиви можуть бути стійкими чи нестійкими, залежно від того, в яких ситуаціях, видах діяльності, в якому віці і як часто вони проявляються; 3) мотиви, що пов’язані з підготовкою до військової служби, характеризується різною силою, швидкістю виникнення та прояву.

Потреба суспільства в захисті, у військовій службі, як показали дослідження, усвідомлюється особистостями по-різному. Отже, мотиви військової служби проявляються зовні в таких формах, як потяг, бажання, інтерес, ідеал, почуття, світогляд переконання тощо. У міру розвитку учень все більше усвідомлює соціальну значимість військової діяльність. Мотиви, які спонукають до підготовки в армію, стають все складніші за змістом і формою. В учнів однієї і тієї самої вікової групи мотивація може відрізнятися за формами прояву.

Найвпливовішою інформацією для юнаків є інформація, що йде від батьків та родичів. На другому місці – передачі на військову тематику по телебаченню та радіо. Лише третє місце посідає вчитель (викладач) та процес виховання в навчальному закладі. Це свідчить як про високу прив’язаність дітей до сім’ї, емоційність спілкування в ній, так і про недоліки навчальних заходів військово-патріотичні за своєю спрямованістю заходи найчастіше приурочуються до знаменних дат, державних свят і проводяться епізодично.. Це призводить до того, що потребу в такій інформації молодь компенсуює з інших джерел ( з телебачення, кінофільмів, від сім’ї, з художньої літератури). Можливостей отримати таку інформацію у міських юнаків значно більше, ніж у сільських. Цьому сприяють соціально-культурні заклади: клуби, кінотеатри, відеосалони, бібліотеки тощо.

Спілкування учнів в навчальних групах з ровесниками, старшими, проходить у формі інформаційних чи дискусійних діалогів, пов’язаних з якоюсь новою інформацією про армію, службу, бойову техніку. Таку інформацію підліток може почути від брата чи під час екскурсії у військову частину або музей тощо. Чим старшим стає підліток, тим більш обмеженішим стає його спілкування з батьками, рідними, в тому числі і на військову тему.

Важливим показником психічного розвитку, рівня морального виховання учнів є мотиви морального вдосконалення особистості. Так, бажання служити в армії, де більш сувора дисципліна, кращі, ніж сьогодні в суспільстві, стосунки, бажання змінити деякі свої негативні риси, якості виявляє майже кожен шостий учень середніх класів.

Спілкування з батьками, рідними з другого місця у підлітків переміщується на п’яте місце у юнаків. Це зумовлено тим, що чим старшим стає учень, тим інформація батьків, братів, інших родичів про армію менше задовольняє його зростаючі потреби. Характерним є те, що в стосунках сина з батьком у цей період з’являється певна відчуженість

Найвагоміше місце в учнів займає спілкування із старшими товаришами, які відслужили чи служать в армії. Чим ближче підходить юнак до призову, тим сильнішою стає потреба його в знаннях про службу в Збройних Силах України, про вимоги, які вона пред’являє особистості. Як показує аналіз, заняття з допризовної підготовки юнаків здебільшого дають про це формальну інформацію. На заняттях не висвітлюються особливості позаслужбових, неформальних стосунків у військовому колективі, специфіка військової діяльності.

Складним є процес формування патріотичної самосвідомості старшокурсників. У цьому віці в них відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості (самоаналіз, самооцінка особистості, здібностей тощо), відчувається гостра потреба в знаннях про військову діяльність. Відсутність можливості отримати такі знання в ліцеї взагалі та на заняттях з предмета «Захист Вітчизни» зокрема приводить юнаків до пошуку цих знань поза, навчальним закладом а саме: в більш емоційному спілкуванні зі старшими хлопцями, в засобах масової інформації тощо. На жаль, старші товариші не завжди дають об’єктивну інформацію про службу ( похваляються своєю службою в армії або ж залякують молодших якимись непереборними труднощами, проблемами). Це створює в учнів неадекватні уявлення про військову службу.

На це вплинули як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. До перших слід віднести активізацію діяльності засобів масової інформації ( телебачення, періодичної преси, радіо тощо) щодо проблем армії. В останні роки окремі засоби масової інформації оприлюднили матеріали, які перекручували факти про Збройні Сили, їх роль у суспільстві.

Зниження соціально-психологічної готовності до військової служби , створювали настрої у молоді які викликали також негативні соціально-психологічні явища у військових колективах ( позастатутні стосунки, “ дідовщина ”, приниження гідності молодих воїнів). Все це і призвело до зменшення кількості юнаків, які бажають служити в Збройних Силах України. Проголошення Україною незалежності, створення власних Збройних Сил певною мірою послаблює такі тенденції, проте сьогодні майже кожний четвертий юнак не бажає служити в армії. Цей прикрий факт підтвердився також і при вивченні динаміки розвитку мотивації військової служби у старшокурсників.

Якщо соціально значимі мотиви за вагомістю були майже такі самі, як і мотиви-вимоги, то сьогодні їх вагомість удвічі менша. Темп зниження усвідомлення суспільної ваги військової діяльності дуже великий. Він значно вищий від темпу зниження загальної мотивації до служби в армії. Це викликано цілою низкою причин: складними соціально-політичними, економічними процесами в суспільстві та в армії, певною невідповідністю навчання та патріотичного виховання молоді, віковими особливостями старшокурсників. Старшокурсники свідоміше розглядають службу в “ проекції ” на свій майбутній професійний вибір. Тому у більшості юнаків, в яких уже сформувалися стійкі мотиви вибору цивільної професії, строкова служба - це той період, що відволікає їх від досягнення життєвої мети, здійснення наміченого. На другий план у них відходить турбота про власну державу, її благополуччя. Чим ближче до призовного віку, тим більше до служби в армії юнака спонукають мотиви примусу, вимоги законів тощо. Соціально усвідомлені мотиви, а також мотиви розвитку і вдосконалення особистості за вагомістю значно менші.

Групу провідних мотивів військової служби у юнаків сьогодні складають мотиви-вимоги, мотиви розвитку, вдосконалення особистості. Порівняно з підлітками, у юнаків переважають мотиви, пов’язані з плануванням майбутньої життєдіяльності ( “ в армії оволодію певною професією, яка знадобиться після служби” “ вступлю до військового навчального закладу, в який не міг вступити після закінчення навчального закладу”, “залишуся служити в армії за контрактом ” тощо). Бесіди показали, зо значною мірою все це викликало погіршення рівня життя народу, сім’ї.


^ 4. Методи навчання спрямованості молодої особистості на військову діяльність

Для визначення соціально-психологічної готовності особистості до військової служби можуть бути рекомендовані такі групи методів:

1 група: а) аналіз щоденників, творів, пов’язаних з майбутньою службою. З цією метою викладач предмета «Захист Вітчизни» спільно з викладачем української мови та літератури може запропонувати учням написати невеличкі твори на теми: “Є така професія – захищати Батьківщину”, “ Якою я бачу сучасну українську армію”, “Моя майбутня служба в Збройних силах України” тощо; б) аналіз та узагальнення висловлювань, думок, позицій юнаків щодо армії, військових, своєї служби.

2 група: а) спостереження за учнями, Б) аналіз результатів їхньої діяльності, спілкування.

Ці методи з успіхом можуть бути використані під час занять з допризовної та фізичної підготовки, під час аналізу шефської військово-патріотичної роботи старшокурсників над першокурсниками.

3 група: проективні методики вивчення особистості.

На розгляді цих методик зупинимося детальніше. Вони дають змогу виявити приховані мотиви ставлення учнів до певних подій, фактів.

^ Методика доповнення незакінчених речень

МЕТА: виявлення ставлення учнів до військової служби, до військових, до допризовної підготовки тощо.

ОБЛАДНАНЯ: набір незакінчених речень:

1. Якщо мені вручають повістку в армію, то я........

2.На військову службу я дивлюсь.......

3. Якби я був викладачем предмета «Захист Вітчизни»......

4. До військових людей я........

5. Мій успіх у військовій службі........

6. Коли я порівнюю себе із справжніми воїнами.......

7. При думці про армію........

8. Допризовна підготовка юнаків це.........

9. Майбутня служба в армії здається мені........

10. Якби я розробляв Закон України про військову службу......

Учням пропонується незакінчені речення. Вони мають швидко ( протягом 50-60 с) закінчити кожне речення й записати його в зошит.