Реферат: Феномен психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків

Феномен психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків

Козловська Е.В.

аспірантка Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Проблема побудови здорових, гармонійних стосунків особливо стосується перших років подружнього життя, що є стратегічно важливими для подальшої життєдіяльності сім‘ї. Подружжя є спроможним подолати труднощі, які мають місце на цьому етапі, у випадку наявності необхідних внутрішніх ресурсів. Таким ресурсом є психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків.

З метою визначення компонентів психологічної готовності молодої сім’ї до самогармонізації нами було проведено діагностику молодих сімейних пар, які задоволені своїми подружніми стосунками, та, тих, які незадоволені своїми подружніми стосунками, і вважають їх негармонійними. У ході дослідження нами було застосовано метод структурованого інтерв’ю, спільний тест Роршаха [3], проективну методику «Лінія сімейного життя» (наша модифікація методики „Лінія життя” [2]).

Отримані результати емпіричного дослідження дозволяють нам стверджувати, що усі виділені показники є значимими для задоволеності парою своїми подружніми стосунками. Окрім того, було виявлено наявність тісного, позитивного двостороннього зв‘язку між компонентами готовності до самогармонізації та складовими гармонійних стосунків: узгодженість образу сім’ї, чіткість рольової структури, взаєморозуміння партнерів на комунікативному рівні, емоційна наповненість стосунків [1] (кореляція значима на рівні 0,01), що свідчить про наявність залежності між показниками готовності до самогармонізації та рівнем гармонійності стосунків у сім’ї.

Це дає нам можливість стверджувати, що визначені нами компоненти входять до структури готовності до самогармонізації, та виділити такі рівні цієї готовності: низький, середній та високий.

Так, пари, які задоволені своїми подружніми стосунками переважно мають високий та середній рівень готовності до самогармонізації.Такі пари здатні розуміти процеси, які відбуваються в їхній сім’ї, адекватно прогнозувати своє сімейне життя; відчувають себе суб’єктами сімейних процесів, приймають рішення стосовно сім’ї, оскільки сім’я для них є однією з найважливіших життєвих цінностей (табл. 1).

Таблиця 1.

Розподіл досліджуваних подружніх пар за показниками компонентів готовності до самогармонізації, у %

Компонент готовності

Рівні

Задоволені подружніми стосунками

Незадоволені подружніми стосунками

Всього досліджуваних

Сумісність партнерів

Середній

0

40

40

Високий

53

7

60

Батьківська модель стосунків

Негативна обох

6,5

6,5

13

Позитивна одного партнера

14

33

47

Позитивна обох

33

7

40

Взаєморозуміння на комунікативному рівні

Низький

0

33

33

Середній

7

13

20

Високий

47

0

47

Рефлексія

Низький

0

20

20

Середній

20

27

47

Високий

33

0

33

Прийняття відповідальності

Низький

6,5

6,5

13

Середній

7

40

47

Високий

40

0

40


Більшість сімей, які незадоволені своїми сімейними стосунками дійсно мають низький рівень готовності до самогармонізації. У таких пар на низькому рівні представлені прояви навичок рефлексії, прогнозування та цілепокладання у сімейному житті, прийняття відповідальності за сімейні стосунки партнерами. Окрім того, на низькому рівні спостерігається уміння побудови емоційного та мовленнєвого контакту, труднощі у прояві та вербалізації емоцій (переважно у чоловіків). Відповідно, такі пари мають різної ступіні труднощі у прогнозуванні

свого сімейного життя, цілепокладанні та самоаналізі, а відтак – у розумінні процесів, які відбуваються в сім’ї.

Нами так само було виділено середній рівень готовності до самогармонізації, оскільки половина досліджуваних сімейних пар мають нерівномірний розподіл показників: високі показники за одними компонентами готовності та середні або низькі – за іншими. Так, наприклад, у сім’ї може бути високий рівень комунікативної компетентності, проте недостатність рефлексії та прийняття відповідальності.

Отже, сімейні пари, які задоволені своїми стосунками, мають вищі показники за всіма компонентами готовності до самогармонізації, а відповідно, й самої готовності, ніж пари, які не задоволені своїм шлюбом.

Перелік використаних джерел

Козловська Е.В. Гармонійні стосунки в сім‘ї як фактор особистісного зростання / Е.В. Козловська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 41. – Рівне: РДГУ, 2008. – С. 82.

Максимова Н.Ю Основи психології девіантної поведінки: підручник / Н.Ю. Максимова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. – 439 с.

Соколова Е.Т. Модификация теста Роршаха для диагностики нарушений семейного общения [електронний ресурс] / Е.Т. Соколова // Вопросы психологи – 1985. – №4. – С.145. – Режим доступу до журн.: http://www.voppsy.ru/issues/1985/854/854145.html

Холодная М. А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума / А.М. Холодная. – 2-е изд., перераб. и доп., СПб.: «Питер», 2004. – 384с.

Jonas H. The Imperative of Responsibility: In Search of an Ethics for the Technological Age / Н., Jonas. – 1984. – 560 p.