Реферат: Головачова Ю. В., асистент

УДК 657.6


Головачова Ю.В., асистент (Національний університет водного

господарства та природокористування, м. Рівне)


МЕТОДИ АНАЛІЗУ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ


Розглянуті сутність, види та методи аналізу витрат. Оцінка та

використання методів аналізу для прийняття управлінських рішень.


Essence, kinds and methods of analysis of charges, is considered. An

estimation and use of methods of analysis is for making administrative

decisions.


На сьогоднішній день економіка України розвивається за законами ринку, де важливе значення набувають відносини між виробниками і споживачами товарів, робіт, послуг. Виникнення вільно функціонуючого ринку обумовило появу конкуренції між виробниками готової продукції, товарів, робіт, послуг.

Збереження ринкових позицій в умовах жорсткої конкуренції можливо лише за умови належного проведення фінансового аналізу як однієї із функцій управління як внутрішнього так і зовнішнього.

Аналіз є методом наукового дослідження, який полягає в уявному або реальному розкладанню цілого на складові та виділенні окремих сторін, властивостей, зв’язків.[5, с. 9] Таким чином виявляється можливість для вирішення питань про суть і природу певного процесу та його залежність від факторів формування. Синтез полягає у науковому дослідженні будь-якого об’єкта управлінського обліку як єдиного цілого, але у єдності та взаємозв’язку всіх його частин. Аналіз і синтез являють собою методи дослідження, які використовуються для цілей управління.

За умов командно-адміністративної економіки аналіз розглядався був політекономічний, повністю підпорядкованим політичним силам даної економіки. В той час існували наступні види аналізу:

теорія економічного аналізу;

аналіз господарської діяльності.

Теорія економічного аналізу вивчала загальні положення методики та організації аналізу, аналіз господарського аналізу розглядав методологію економічного аналізу функціонування суб’єктів господарювання.

^ Розкриття сутності аналізу неможливе без розгляду історії його виникнення та розвитку. Є багато наукових думок щодо виникнення аналізу як явища, але вказати конкретну дату неможливо, адже елементи аналітичного мислення лежать в основі початку практичної та наукової діяльності людства та характерні для будь-якої господарської діяльності.

Досліджено, що аналіз був складовою системи обліку та контролю в сільськогогосподарських маєтках у феодальній Британії XII століття. Основоположником та творцем систематизованого економічного аналізу вважається француз Жак Саварі. Ідеї останнього були поглиблені італійським бухгалтером Джузеппе Червоні.

В кінці ХІХ – на початку ХХ століття суттю економічного аналізу становлять аналіз балансу та комерційні розрахунки. В умовах планової соціалістичної економіки (30-90-ті роки ХХ століття) аналіз перетворюється в техніко-економічних аналіз: аналіз виробництва та реалізації продукції, аналіз забезпечення, наявності та використання матеріальних ресурсів, аналіз фонду оплати праці, аналіз стану та використання основних засобів тощо. Тобто аналіз здійснювався по схемі „план-факт”, не приділяючи увагу аналізу рахунків та балансу. Аналіз на підприємствах поступово замінювався контролем.[5, с.12]

В умовах планової економіки здійснювався аналіз - порівняння плану та факту: вітчизняні підприємства після закінчення звітного періоду проводили порівняння фактично досягнутих показників з плановими. Факторний аналіз не проводився взагалі.

З переходом України до ринкових відносин відбувається реформування бухгалтерського обліку та розподіл його на фінансовий та внутрішньогосподарський (управлінський). Отже, як наслідок, економічний аналіз почав розвиватися на рівні підприємств, їх структурних підрозділів, тобто почав використовуватись аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств. В сучасній економічній літературі існують різні назви даного аналізу, що пояснюється розмитістю термінології, неможливістю єдиного, повного та однозначного трактування даної науки.

Ми вважаємо, що на даний час аналіз господарської діяльності поділяється на фінансовий аналіз та управлінський аналіз як показано на рис.1.

Внутрішній техніко-економічний аналіз включає в себе аналіз виконання бізнес-планів підприємств, маркетинговий аналіз, комплексний аналіз ефективності господарювання, аналіз витратна виробництво та собівартості продукції (робіт, послуг).

Для прийняття управлінських рішень аналіз поділяється за часом на стратегічний, оперативний та ретроспективний (рис.2).

Стратегічний аналіз використовується для визначення перспективних параметрів поведінки підприємств, оперативний – для оцінки відхилень фактичного стану певної економічної системи від її запланованих показників, ретроспективний – для комплексної діагностики і оцінки результатів функціонування економічної системи

Стратегічний аналіз проводиться щорічно та за періодами планування та прогнозування; оперативний – щоденно та за оперативними періодами; ретроспективний аналіз проводиться щокварталу та щороку.


Фінансово-господарський аналіз діяльності підприємства



Фінансовий аналіз

Управлінський аналіз






Зовнішні користувачі аналітичної інформації

Внутрішні користувачі аналітичної інформації




Рис. 1. Розподіл аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства та його користувачі


Поділ фінансово-господарського аналізу на фінансовий та управлінський, зображений на рис. 1, обумовлений виконанням завдань для різних користувачів для кожного з видів аналізу. Так, користувачами результатів фінансового аналізу є як зовнішні, так і внутрішні. Дані управлінського аналізу використовуються внутрішніми користувачами: керівниками і спеціалістами різних ієрархічних рівнів господарюючого суб’єкта. В залежності від користувачів змінюються і завдання відповідного аналізу. В той же час результати фінансового аналізу використовуються для прийняття управлінських рішень і навпаки.


Економічний аналіз за часом проведення





Стратегічний

Оперативний

Ретроспективний

Рис. 2. Види економічного аналізу за часом проведення


Метою внутрішнього аналізу є комплексне дослідження економічного розвитку господарюючого суб’єкта, його структурних підрозділів для забезпечення ефективного використання його потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональних підсистем.

Фінансовий аналіз включає в себе аналіз фінансових результатів діяльності, фінансового стану, інвестиційний аналіз.

^ Методами дослідження є шлях дослідження, спосіб проникнення у зміст предмета, що вивчається. Методами економічного аналізу є наукові способи вивчення, дослідження та опрацювання фінансової інформації для виявлення та використання резервів кращого використання фінансових ресурсів та їх джерел.

Виділимо наступні основні методи аналізу в таблиці 1.

Таблиця 1.

Класифікація методів економічного аналізу

Методи теорії пізнання

аналіз

синтез

індукція

дедукція

Методи загального аналізу

порівняння та групування

середніх величин та індексів

балансового зв’язку

графічні

Методи факторного аналізу

методи елімінування

логарифмічний метод

інтегральний метод

У процесі діяльності підприємства перед його керівництвом постійно виникають проблеми, що вимагають прийняття управлінських рішень щодо того, яку технологію виробництва застосовувати, робити окремі компоненти продукції самостійно або купувати них у постачальників, яку продукцію продавати і за якими цінами, чи приймати спеціальні замовлення за спеціальними цінами, і т.д. При наявності декількох альтернативних варіантів дії ухвалення рішення ще більш ускладнюється. Для фінансового пророблення й ухвалення обґрунтованого рішення бухгалтери-аналітики і менеджери у своєму арсеналі повинні мати особливі інструменти - критерії, що можуть допомогти їм у розмежуванні релевантних і нерелевантних доходів і витрат(рис. 3).

Як випливає з рис. 3, релевантними є доходи і витрати, що можуть бути змінені внаслідок ухвалення рішення. На основі аналізу релевантної інформації здійснюється вибір оптимального варіанта серед альтернативних.

Для прийняття оптимального управлінського рішення визначають і зіставляють диференціальні доходи і витрати, що складають різницю між альтернативними рішеннями. У цьому - суть диференціального аналізу, що вимагає зосередження на релевантних даних (диференціальних доходах і витратах) при одночасному абстрагуванні від всієї іншої нерелевантної інформації. Зіставляючи диференціальні доходи і витрати, визначають диференціальний прибуток або збиток і оцінюють економічну вигоду прийнятого рішення.


Доходи і витрати







Можуть мати місце в майбутньому

Різні для альтернативних рішень

Вже мали місце в минулому

Однакові для альтернативних рішень






^ Можуть быть змінені
внаслідок рішень
Не можуть бути змінені
внаслідок рішень





Релевантні

Нерелевантні

Рис. 3. Критерії релевантності доходів і витрат


Типовим операційним рішенням, при якому застосовується методика диференціального аналізу, є рішення щодо спеціального замовлення. Воно припускає розгляд отриманого підприємством пропозиції на разовий продаж продукції за ціною нижче звичайної. Прийняти така пропозиція можна лише в тому випадку, коли додатковий доход перевищить додаткові витрати і не піде погрози деформації ринку. Останнє означає, що потрібно з'ясувати: не змусить демпінгова ціна спровокувати конкурентів на аналогічне рішення; чи не зажадають інші клієнти такого ж зниження ціни; яка імовірність того, що покупець, що пропонує дане спеціальне замовлення, стане постійним клієнтом.

Аналітичне пророблення ухвалення подібного рішення вимагають маржинального підходу, диференціального аналізу релевантних витрат і доходів, обліку можливих утрат при обмежених ресурсах, оцінки можливих наслідків прийняття цього спеціального замовлення.

Результати диференціального аналізу показують, що підприємство, маючи вільні виробничі потужності і прийнявши спеціальне замовлення, може дістати додатковий прибуток. Разом з тим, диференціальні доходи і витрати складають тільки частину інформації, що приймається до уваги при вирішенні питання про прийняття спеціального замовлення. Остаточне рішення приймається після зіставлення короткострокових вигод від прийняття спеціального замовлення з можливими довгостроковими наслідками.

Приймаючи остаточне рішення, необхідно врахувати фактор втраченої можливості. Якщо підприємство не має іншої альтернативи використання об’єктів, тоді можливі витрати дорівнюють нулеві, і висновок, зроблений вище, можна визнати вірним. Якщо ж припустити, що з'явиться можливість використовувати об’єкти в інших цілях, тоді, розглядаючи нову альтернативу, варто врахувати втрачену вигоду.

Остаточне рішення варто приймати, з огляду на якісні фактори. Якісні релевантні фактори для ухвалення рішення "добувати або купувати" можна розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх можна віднести надійність постачальника, стабільність його цін. Оцінивши ці фактори, підприємство може відмовитися від рішення "купувати" навіть у випадку наявності позитивних диференціальних витрат: - наприклад, якщо немає гарантії постачальника про своєчасні поставки сирого вапняку за стабільними цінами. Внутрішні якісні релевантні фактори - це наявність необхідних потужностей, "ноу-хау", завантаженість персоналу, технологічні зміни.

^ Сучасна система управлінського обліку повинна забезпечити можливість оцінки діяльності центрів відповідальності і їхніх керівників Подібна оцінка здійснюється виміром результативності й ефективності роботи центрів. При цьому результативність характеризує, наскільки успішно виконує свою роботу центр, тобто яким чином він досягає бажаних або планованих результатів. Ефективність виміряється кількістю одиниць на виході на кожну одиницю входу, ефективним буде такий центр, що випускає продукцію з найменшими витратами ресурсів.

Для виміру результативності й ефективності центрів необхідна їхня аналітична оцінка, здійснювана за даними внутрішньої звітності, і в першу чергу, - за даними звітів про виконання бюджетів центрів.

Велике значення для оцінки результативності діяльності має такий показник, як продуктивність праці. Його варто розраховувати на одного робітника й одного працюючого шляхом розподілу обсягу виконаних будівельних робіт на відповідну чисельність.

Проведене дослідження дає підставу думати, що аналіз системи показників, що рекомендується, дозволить не тільки оцінити ефективність і результативність діяльності суб’єктів господарювання, але і розробляє механізми керування ними, оптимізує прийняті управлінські рішення.


1. Еникеева Л.А. Модели управления затрат предприятия: Автореф. дис. канд. экон. наук: 08.06.04. – Санкт–Петербург, 1995. – 16 с. 2. Аналіз вигід і витрат: Практ. посібник / Секретаріат Ради Скарбниці Канади: Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – 175 с. 3. Андрейчиков А.В., Андрейчикова О.Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 362 с. 4. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – К.: Лібра, 2003. – 704с. 5. Пушкар М.С. Управлiнський облiк. Навч. посiбник.2-е вид. Перер. i доп.- Тернопiль: Полiграфiст, 1997. – С.160. 5. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографіяґ. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.