Реферат: Організація внутрішкільного контролю

Організація внутрішкільного контролю


Внутрішкільний контроль (ВШК) - це управлінська функція, яка є попередньою до всебічного аналізу процесу навчання та виховання. Внутрішньо шкільний контроль дає можливість визначити, наскільки якісно здійснюється в школі процеси навчання та виховання, як відносяться до своїх функціональних обов'язків не тільки педагоги, діяльність яких контролюється, але й керівники школи.

Здійснення внутрішньо шкільного контролю потребує від керівництва та інших працівників, які залучені до контролю, теоретичної й методичної підготовки та компетентності, відповідальності при прийнятті рішень за підсумками контролю.

Система внутрішньо шкільного контролю повинна бути планомірною, обґрунтованою й всебічною, а його результати – основою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Відповідно до значення внутрішкільного контролю для діяльності школи, можна визначити, що контроль має бути:

багатоцільовий – тобто спрямований на перевірку різних питань (навчально-виховна, методична, науково-дослідна й е5кспериментальна діяльність, удосконалення навчально-матеріальної бази школи, виконання санітарно-гігієнічних вимог, дотримання техніки безпеки та ін.);

багатобічний – означає застосування різних форм і методів контролю до одного й того самого об'єкта (фронтальний, тематичний, персональний контроль діяльності вчителі і т.п.);

багатоступінчастий – контроль одного й того самого об'єкта різними рівнями органів управління (роботу вчителя в ході освітнього процесу контролює директор, заступник директора, голова методичного об'єднання, представники Управління освіти і т.д.).

Мета внутрішньо шкільного контролю полягає в:

зборі оперативної інформації про стан керованих підсистем;

поширенні передового педагогічного досвіду;

підвищення рівня навчальних досягнень школярів;

підвищення рівня вихованості учнів;

своєчасному виявленні й виправленні, попередженні помилок, недоліків в організації й здійсненні навчально-виховного процесу;

кваліфікованій допомозі педагогам у підвищенні педагогічної майстерності, в оволодінні сучасними технологіями, ефективними методами навчання і виховання.

Функції внутрішньо шкільного контролю:

інформаційна (створення достатньої кількості правдивої інформації про якість освіти і виховання в школі);

діагностична (вивчення реального стану навчально-виховного процесу та його результативності в школі);

управлінська (реальний вплив управління на реалізацію мати та завдань діяльності);

педагогічна (побудова цілісного процесу навчання, виховання та розвитку учнів);

адаптаційна (мінімізація негативних наслідків у школі).

Керівник повинен знати:

структуру внутрішньо шкільного контролю в школі;

зміст кожної підсистеми;

форми і методи контролю.



Види, форми і методи контролю.

Вид контролю – це сукупність форм контролю, проведених з певною метою.

Виходячи з мети проведення, можна виділити два види контролю: тематичний (поглиблене вивчення й одержання інформації про стан певного елемента управління) і фронтальний (одночасна всебічна перевірка об'єкта управління в цілому).

Форма контролю – це спосіб організації контролю. Форми розрізняють за періодичністю та за способом організації.

За періодичністю:

вхідний;

попередній;

поточний;

проміжний;

підсумковий.

За способом організації:

персональний;

класно-узагальнюючий;

предметно-узагальнюючий;

тематично-узагальнюючий;

оглядовий;

комплексно-узагальнюючий.

Метод контролю – це спосіб практичного здійснення контролю для досягнення поставленої мети.

Найбільш ефективними методами контролю для вивчення стану освітньої діяльності є:

спостереження;

аналіз;

бесіда;

вивчення документації;

анкетування;

хронометраж;

усна або письмова перевірка знань.



^ ОБ'ЄКТИ ВНУТРІШНЬОШКІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Навчально-виховна робота.

Методична робота.

Виховна робота.

Експериментальна та науково-дослідна робота.

Навчально-матеріальна база.

Забезпечення освітньої діяльності.

Структура організації внутрішкільного контролю складається з таких етапів:

1) визначення мети і об'єкта контролю;

2) складання плану перевірки;

3) вибір видів і методів контролю;

4) констатування фактичного стану справ;

5) об'єктивна оцінка цього стану;

6) висновки, що випливають з оцінки даного стану;

7) рекомендації щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу або ліквідації недоліків;

8) повторний контроль за виконанням рекомендацій.

^ Контроль за станом викладання навчальних предметів. Мета такого контролю — це підвищення якості викладання вчителем навчальних предметів і якості знань, умінь і навичок та вихованості учнів. У річному плані роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу вказано перелік навчальних дисциплін, стан викладання яких планується вивчати, а також строки вивчення, хто буде вивчати (директор чи заступник директора з навчально-виховної роботи), і в якій формі будуть заслуховуватися результати контролю: на засіданні педагогічної ради чи узагальнюватимуться у наказі.

У ході перевірки стану викладання навчального предмету вивчаються такі питання:

— якість та ефективність уроків учителя; якість знань, умінь і навичок учнів;

— виконання вчителем навчальних планів і програм;

— організація позакласної роботи з предмета;

— участь учителя в різних формах методичної роботи.

Перед відвідуванням і спостереженням уроків директор (заступник директора з навчально-виховної роботи) знайомиться з програмними вимогами з даного навчального предмета, із змістом навчального матеріалу в підручниках, посібниках, з методичними рекомендаціями, статтями в предметних журналах щодо вивчення окремих тем, з методичними листами Міністерства освіти, з передовим педагогічним досвідом з даного предмету, на основі записів у журналі встановлює, який матеріал вже вивчено, що задано додому, яка система оцінок учнів.

Результати спостереження навчальних занять директор, заступник директора фіксують у журналі внутрішкільного контролю (кожен окремо). Форма запису і ведення журналу довільна. У процесі спостереження уроків перевіряючий звертає увагу на такі питання:

— знання вчителем фактичного матеріалу;

— доцільність вибору методів і прийомів навчання;

— способи активізації і стимулювання пізнавальної діяльності учнів;

— питома вага самостійних і творчих завдань на уроці;

— використання диференційованого та індивідуального підходу до учнів на уроці;

— дотримання принципів навчання;

— виховання інтересу до предмета;

— система перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, вмотивованість і об'єктивність оцінювання;

— щільність уроку, раціональне використання часу;

— забезпечення міжпредметних зв'язків у процесі реалізації дидактичної мети уроку;

— використання можливостей уроку для формування загальнонавчальних умінь і навичок;

— якість засвоєння учнями навчального матеріалу на уроці;

— обсяг і характер домашніх завдань;

— психологічний мікроклімат на уроці.

Після відвідування уроку чи системи уроків учителя перевіряючий проводить глибокий педагогічний аналіз навчального заняття, вказує на його позитивні сторони, недоліки (якщо такі є), надає необхідну методичну допомогу.

При перевірці виконання вчителем навчальної програми керівник школи зіставляє календарні плани із записами в класному журналі, зошитах учнів, звертає увагу на виконання практичних і лабораторних робіт, навчальних екскурсій, проведення достатньої кількості контрольних робіт, з'ясовує доцільність внесення коректив (якщо такі зроблені) у послідовність вивчення навчального матеріалу, в розподіл часу на його вивчення.

Контроль за організацією позакласної роботи з предмета передбачає перевірку виконання плану роботи предметного гуртка, спостереження і аналіз навчальних занять, якість відвідування гуртка учнями, результативність його роботи, а також врахування участі учителя в організації та проведенні учнівських олімпіад з предмета, днів або тижнів, вечорів з даної навчальної дисципліни та інших заходів.

На рівень педагогічної майстерності значною мірою впливає і участь учителя в різних формах методичної роботи. Тому керівники школи при перевірці стану викладання навчального предмету вивчають і результативність методичної роботи вчителя.

Контроль за якістю знань, умінь і навичок учнів. Рівень знань, умінь і навичок учнів є головним критерієм в оцінці роботи вчителя, тому перевірка їх є важливою складовою частиною внутрішкільного контролю. Контроль за якістю знань, умінь і навичок учнів передбачає такі завдання:

1) виявлення фактичного рівня знань, умінь і навичок учнів та відповідність їх програмним вимогам;

2) з'ясування причин низької успішності учнів класу або окремих учнів;

3) вивчення системи роботи вчителя з відстаючими учнями з метою попередження недоліків та ліквідації прогалин у знаннях, а також системи роботи з обдарованими учнями;

4) надання методичної допомоги вчителеві щодо підвищення якості знань, умінь і навичок учнів, удосконалення форм і методів роботи з відстаючими, а також з творчо обдарованими учнями.

Основними методами контролю є спостереження уроків, усне опитування учнів за раніше складеними питаннями, опитування учнів у кінці уроку (5-7 хв.), короткочасні письмові роботи, письмові контрольні роботи після вивчення теми, в кінці чверті, навчального року, а також перевірка техніки списування, техніки читання учнів.

До складання текстів контрольних робіт залучаються керівники предметних методоб'єднань, методоб’єднань учителів початкових класів.

Директор або заступник директора з навчально-виховної роботи перевіряють об'єктивність оцінки знань, умінь і навичок учнів, відповідність її нормативним вимогам щодо оцінювання, наявності достатньої кількості оцінок для виставлення підсумкової оцінки за чверть.

Результати контролю за якістю знань, умінь і навичок учнів обговорюються на засіданні педагогічною ради школи, методичного об'єднання, оформляються наказом по школі.

Контроль за веденням шкільної документації. У систему контролю за веденням шкільної документації входить перевірка класних журналів, зошитів, щоденників учнів, журналів груп продовженого дня, факультативних занять, предметних гуртків.

Перевірка ведення учнівських зошитів дає змогу виявити багато сторін навчально-виховного процесу: якість і характер письмових робіт, якість і періодичність перевірки вчителем зошитів, культуру ведення їх (охайність записів, каліграфія, дотримання вимог єдиного мовного режиму), систему роботи над помилками, обсяг і характер домашніх завдань, якість знань учнів.

За результатами перевірки учнівських зошитів може бути виданий наказ по школі або це питання може вноситися на методичні оперативки, на засідання методичного об'єднання.

Систематична перевірка ведення зошитів сприяє покращанню грамотності учнів, каліграфії, охайності в записах, відповідальності вчителя за якість та періодичність перевірки зошитів.

Важливим джерелом отримання інформації про стан навчально-виховного процесу в школі є класний журнал. Він дає можливість з'ясувати виконання вчителем навчальних програм, характер самостійних і творчих робіт, успішність учнів, якість і своєчасність записів у журналі.

Систематичність перевірки класних журналів — 1-2 рази в місяць. Зауваження щодо ведення класних журналів директор або заступник директора з навчально-виховної роботи записує на окремій сторінці в кінці журналу із вказівкою термінів ліквідації недоліків.

Перевірка ведення учнівських щоденників дає можливість керівництву школи виявити обсяг завдань з кожного предмета, завантаженість учнів протягом тижня, виставлення оцінок класним керівником у щоденник, акуратність ведення записів, ознайомлення батьків з успішністю учнів.

Результативність внутрішньошкільного контролю значною мірою залежить від виконання рішень, прийнятих педагогічною радою, а також наказів директора школи.


Основні недоліки відвідування та аналізу уроків

Не проводиться якісна всебічна підготовка до відвідування уроку.

Часто не визначається мета відвідування.

Не завжди проводиться аналіз уроку.

Висновки не завжди чи не повністю відповідають меті відвідування.

Висновки неконкретні, скупі.

За висновками не простежується основного – результативності уроку.

Для аналізу уроків використовується єдина (часто й неадаптована) схема.

Рекомендації загальні, часто суперечливі, випадкові, неадресні.

Висновки не можуть бути використані для подальшого планування організації методичної роботи з педагогіка, вдосконалення всієї системи навчально-виховної роботи.

Не простежується робота щодо виконання рекомендацій, даних на попередніх уроках.


ДОДАТКИ.

^ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ




ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ КОНТРОЛЮ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ





^ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ КОНТРОЛЮ ВИХОВНОЇ РОБОТИ





ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ КОНТРОЛЮ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОЇ І НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ





^ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ





ПОКАЗНИКИ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ВСЕОБУЧУ.


Контроль за виконанням всеобучу

Відвідуваність занять учнями

Організація ГПД і контроль за НВР у них

Домашнє завдання

Робота з учнями, що встигають на низькому рівні

Робота з хворими дітьми

Робота з учнями, що мають „Н/А” з одного чи декількох предметів

Робота з учнями девіантної поведінки та їх родинами

Робота з учнями, що мають високу мотивацію до навчально-пізнавальної діяльності

Робота з обдарованими дітьми

Забезпечення учнів харчуванням

Контроль за підготовкою і проведення семестрового оцінювання

Контроль за підготовкою і проведенням ДПА


^ ВИДИ ШКІЛЬНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ


Шкільна документація

Тематичні і календарні плани

Класні журнали

Журнали факультативних занять

Журнали гурткової роботи

Журнали індивідуальних занять

Особові справи учнів

Робочі зошити

Щоденники учнів

Документація навчальних кабінетів

Зошити для контрольних і творчих робіт

Алфавітна книга

Особові справи вчителів


^ ПОКАЗНИКИ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ПРОГРАМ


Виконання програм та передбаченого мінімуму к/р, пр/р, і т.д.

Контроль за виконанням програм

Контроль за виконанням програм предметних гуртків

Контроль за виконанням програм факультативних занять

Контроль за виконанням планів індивідуальних занять

Контроль за виконанням к/р, пр/р, л/р і т.д.


^ ПОКАЗНИКИ ПЕРЕВІРКИ ДІЯЛЬНОСТІ ШМО


Контроль за роботою викладачів ШМО

Виконання нормативних документів, виконання рішень і рекомендацій ШМО

Якість підготовки і проведення методичних тижнів

Якість і проведення предметних тижнів

Якість підготовки і проведення конференцій. Семінарів, круглих столів тощо

Проведення й участь учнів в інтелектуальних марафонах, олімпіадах і т.д.

Якість роботи над методичною проблемою

Атестація членів ШМО


^ Орієнтовний перелік питань для визначення мети відвідування уроку.

Реалізація дидактичних принципів навчання.

Ефективність застосування методів навчання.

Ефективність застосування форм навчальної діяльності.

Здійснення індивідуального та диференційованого підходу в процесі навчання.

Самостійна робота учнів з підручниками, першоджерелами, документами.

Вивчення діяльності учнів на уроці.

Формування в учнів позитивних методів навчання.

Практична спрямованість уроку.

Організація самостійної роботи учнів.

Стимулювання активної навчальної праці учнів.

Доцільність структури уроку.

Відповідність форм, методів, дидактичних завдань до структури уроку.

Особистісний підхід до учнів У процесі навчальної діяльності.

Ефективність використання технічних засобів навчання.

Ефективність використання наочності, демонстраційного експерименту.

Ефективність використання дидактичних матеріалів.

Організація узагальнення та самореалізації знань учнів на уроці.

Організація повторення навчального матеріалу.

Робота з підготовки школярів до тематичного оцінювання.

Виконання вчителем рекомендацій.

Робота із засвоєння учнями опорних знань, понять, явищ.

Якість виконання письмових робіт учнями.

Вироблення навичок культури усного і письмового мовлення засобами уроку.

Реалізація міжпредметних зв'язків.

Робота над удосконаленням навичок читання учнів.

Формування в учнів інтересу до вивчення Раціональне використання навчального часу на уроці.

Використання краєзнавчого, місцевого матеріалу на уроці.

Оптимальність обсягу, складність домашнього завдання, його місце і роль у структурі уроку.

Дотримання вимог навчальних програм, критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів.

Врахування вчителем реальних навчальних можливостей учнів.

Система контролю за рівнем навчальних досягнень школярів.

Стан ведення тематичного обліку знань.

Дотримання вимог санітарно-гігієнічного режиму (техніки безпеки) на уроці.

Впровадження ППД у практику роботи вчителя.

Надання методичної допомоги з ____________________________

Забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку учнів.

Організація ігрової діяльності на уроці.

Застосування проблемного навчання.

Застосування лекційно-практичної системи навчання.

Ефективність роботи вчителя з розвитку мови учнів, збагачення словникового запасу.

Ознайомлення з роботою вчителя.

Організація групової, парної та ланкової роботи з учнями.

Застосування ефективних технологій та методик навчання.

Робота з формування вмінь аналізувати, робити висновки та узагальнення.

Розвиток розумових здібностей учнів.

Розвиток логічного та абстрактного мислення.

Розвиток в учнів навичок самоконтролю та самовдосконалення.

Використання розвивальних можливостей уроку.

Створення позитивного психологічного клімату на уроці.

Педагогічне керівництво пошуково-пізнавальною діяльності школярів.

Розвиток творчих здібностей учнів.

Взаємовідносини в системі «учитель - учень».

Уміння організувати навчальну роботу на уроці.

Формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів засобами уроку.

Реалізація вчителем виховного потенціалу.

Виховання патріотизму і національної свідомості учнів.

Реалізація завдань естетичного виховання.

Здійснення трудового виховання і профорієнтаційна робота.

Естетичне виховання учнів на уроці.

Вивчення системи уроків.

Вивчення системи роботи.

Вивчення стану викладання.

Вивчення рівня навчальних досягнень школярів.

Контроль за об'єктивністю оцінювання навчальних досягнень школярів.


^ Підготовка до відвідування уроків.

Складання плану-графіка відвідування уроків (на основі розділу «Внутрішньошкільний контроль» річного плану роботи закладу). Визначення мети відвідування.

1. Вивчення матеріалів, що характеризують роботу вчителя (записи висновків за уроками, матеріали попередніх вивчень тощо).

2. Перегляд навчальних програм з предмета.

3. Перегляд інструктивних, методичних матеріалів, розпорядчих документів щодо вдосконалення викладання предмета.

4. Ознайомлення за календарним планом (за співбесідою з учителем) з темою уроку, який планується відвідати та ознайомитись з темою попереднього і наступного уроків.

5. Ознайомлення за підручниками з матеріалом.

6. Вибір типу та виду аналізу уроку.

7. Розробка програми аналізу уроку.


Найбільш характерні недоліки уроку Нехтування вчителем підготовкою плану проведення уроку:

• не приділяється належна увага мотивації і інтересу учнів до уроку;

тема уроку не записується на дошці;

мета уроку не узгоджується в процесі обговорення з учнями, а задається самим учителем;

не проводиться оперативна перевірка якості виконання учнями письмових завдань, підготовки до уроків;

час активної роботи учнів на уроці набагато менший за час активного пояснення вчителя;

мовчання більшості учнів на уроці;

відсутня диференціація навчання на різних етапах уроку;

учні на уроці пасивні;

робота з обмеженим колом школярів;

• відповіді учнів на запитання вчителя в основному носять репродуктивний, відтворюючий характер. Характер навчальних завдань репродуктивний за алгоритмом:

учитель виступає репродуктором навчання;

• неналежна увага приділяється виділенню основного, найбільш суттєвого із змісту виучуваного матеріалу та його багаторазовому повторенню;

не приділяється достатньої уваги підготовці учнів до тематичного оцінювання;

панує напруженість, страх;

нераціонально використовується час уроку;

• домашнє завдання не записано на дошці, задане після дзвінка, недиференційоване, значно перевищує об'єм роботи, виконаної на уроці;

невчасно завершується урок;

невміння якісно побудувати урок;

зосередження уваги лише на учневі, який відповідає;

неувага до відповіді учня, втручання у відповідь;

гостра реакція на будь-які відхилення у поведінці учнів на уроці;

«загравання» з учнями, намагання сподобатись, невміння знайти правильний тон;

невміння спрямувати навчання і виховання на колектив учнів;

погрози, грубі зауваження як основні засоби впливу на учнів;

невиразність мови;

невміння поставити акцент на найголовніше;

монотонність голосу;

нерухомість фігури;

неврахування інтересу, захоплень учнів або повної їх відсутності;

механічне запозичення передового педагогічного досвіду;

намагання скопіювати побачене;