Реферат: Амортизаційна політика підприємства

Амортизаційна політика підприємства


Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними ознаками основних фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення.

Характерною особливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натураль­ному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійсню­ється шляхом амортизації. Об'єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація — це процес перенесення вартості основних фон­дів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості но­воствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відпові­дає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопи­чується до повної величини, яка в основному відповідає первісній вар­тості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів.

Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об'єкта основних фондів. Норма амор­тизації — це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норма амортизації розраховується за формулою:

На=·100 %,

де ОФп — балансова (первісна) вартість об'єкта основних фондів, грн.; Л — ліквідаційна вартість об'єкта основних фондів, грн.; Тн — амортизаційний період (нормативний термін, або термін корисної експлуатації основних фондів).

Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкоду­вання основних фондів. Під час їх розрахунку дуже важливо правиль­но визначити термін використання (експлуатації) основних фондів, який установлюється підприємством при зарахуванні об'єктів основ­них фондів на баланс.

Визначаючи цей термін, слід враховувати такі чинники: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Термін використання (експлуатації) об'єкта основних фондів пере­глядається в разі зміни очікуваних підприємством економічних вигод від його експлуатації. У такому разі відповідно до нового терміну ви­користання і будуть визначатись норми амортизації об'єкта основних фондів.

Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, які да­ють змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогу динамічно підходити до створення основних фондів, ура­ховувати вплив чинника часу. Вибір методу амортизації визначається низкою об'єктивних чин­ників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо.

Відомі такі основні методи амортизації:

1) Прямолінійний (рівномірний) метод полягає в тому, що кож­ного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однако­ва частина вартості основних фондів. За такого методу щорічні аморти­заційні відрахування обчислюються за формулою:

Ар =,

де Ар— річні амортизаційні відрахування, грн.; ОФп — балансова (первісна) вартість об'єкта основних фондів, грн.; На — норма амортизації, %.

Прямолінійний метод амортизації є простим, наочним, забезпечує рівномірні, стабільні амортизаційні накопичення протягом усього тер­міну служби. Водночас цей метод має низку недоліків. По-перше, цей метод передбачає рівномірний знос основних фондів протягом усього терміну їх використання, але в реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно (простої, поломки, неповне за­вантаження за зміну) і вартість основних фондів на вартість продукції переноситься нерівномірно.

По-друге, прямолінійний метод амортизації не враховує морального зносу основних фондів, який зменшує вартість машин та устаткування або зменшує можливу їх вартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш досконалих, ефективних машин та устаткування. Це обу­мовлює дострокове виведення застарілої техніки з експлуатації, а зна­чить, і недоамортизацію цієї техніки, величина якої обчислюється за та­кою формулою:

Но.ф. = (ОФз+ Д) - Л,

де Но.ф. — недоамортизована частина основних фондів, грн.; ОФз — залишкова вартість основних фондів, грн.; Д — витрати, пов'язані з ліквідацією, демонтажем недоамортизованих фондів, грн. Збитки від недоамортизації відбиваються на результатах діяльності підприємства.

2) Методи прискореної амортизації. Ці методи дають змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60-70% їх вартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації. Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань, тому методи прискорення амортизації — це ме­тоди дегресивної амортизації.

Доцільність застосування методів прискорення амортизації поясню­ються такими обставинами: найбільша інтенсивність використання основних фондів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими; накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, у разі його швидкого морального старіння та інфляції.

Найпоширенішими методами прискореної амортизації є метод змен­шення залишкової вартості та методу суми чисел (кумулятивний метод).

3) Метод зменшення залишкової вартості передбачає визна­чення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової вар­тості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації (у відсот­ках), яка визначається за такою формулою:

На=1-,

де п — тривалість корисного використання об'єкта основних фондів, років.

Різновидом розглянутого методу є метод прискорення змен­шення залишкової вартості (метод подвійно залишкової амортизації), за яким сума амортизації визначається множенням за­лишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вар­тості на дату початку нарахування амортизації на подвоєну норму річної амортизації, яка застосовується при прямолінійному методі амортизації:

Ар =,

де А — знос (накопичена амортизація).

Слід зазначити, що в ряді країн норма амортизації збільшується не в 2, а в 1,5, 3 або 4 рази. Так, у Франції застосовуються такі коефіцієнти: 1,5 — у разі терміну служби засобу праці 3-4 роки; 2 — якщо цей термін становить 5-6 років; 2,5 — якщо строк служби об'єктів пере­вищує 10 років. Проте найчастіше, особливо в США, застосовується метод подвоєної норми амортизації.

4) Кумулятивний метод (метод суми чисел) характеризуєть­ся також більш високими нормами амортизації в першій половині стро­ку використання і поступовим їх зниженням у другій половині. Норма амортизації тут — величина змінна і розраховується діленням числа років (що залишились до кінця амортизаційного строку служби) на кумулятивне число, що являє собою суму чисел членів арифметичної прогресії (від 1 до 7, якщо строк служби сім років). Кумулятивне число розраховується як сума числових значень років служби устаткування.

При семирічному терміні служби це дорівнюватиме:

1 + 2 + 3 + 4 + 5 + + 6 + 7 = 28, або (1 + 7) : 2 · 7 = 28.

Норма амортизації для першого року (коли залишилось сім років строку служби) дорівнюватиме:

(7 : 28)100% = 25%,

для другого року (коли залишилось шість років служби) —

(6 : 28)100% = 21,43%.

При використанні цього методу в перші три роки замортизовано буде понад 64% вартості основних фондів, а через п'ять років — май­же 90%. Застосування методів прискореної амортизації основних фондів зумовлюється їх узгодженістю з конкретним механіз­мом ринкових відносин. Ці методи служать для підприємств гарантією від втрат внаслідок знецінення основних фондів, посилюють роль амортизації як джерела нагромадження.

5) Виробничий метод амортизації ґрунтується на передбаченні, що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби ви­значається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство пла­нує виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці. При використанні цього методу річна сума амортизації визначається множен­ням фактичного обсягу продукції (робіт, послуг) (Ор) на виробничу ставку амортизації (Ас):

А = Qр Ас.
^ Виробнича ставка амортизації обчислюється за формулою:
Ас =,

де Qпл - загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство планує виробити (виконати) з допомогою цих засобів. Виробничий метод амортизації застосовується на промислових підприємствах з нерівномірним випуском продукції по періодах. Підприємства України можуть застосовувати норми й методи на­рахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною з трьох груп основних фондів, визначених за функ­ціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норми амортизації на балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду:

А=,

де А — амортизаційні відрахування за звітний період, грн.; Бв — балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду, грн. Річні норми амортизації для кожної з груп основних фондів уста­новлені такі:

- група 1 — 5% (квартальна 1,25%);

- група 2 — 25% (квартальна 6,25%);

- група 3 — 15% (квартальна 5,75%).

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного пе­ріоду розраховується як залишкова вартість за формулою:

Бв = Бв-1 + Пв-1 – Вв-1 – Ав-1,

де Бв — балансова вартість групи на початок звітного періоду; Бв-1- балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному; Пв-1— сума витрат на придбання основних фондів, капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші удосконалення основних фондів протягом періоду, що передував звітному; Вв-1— сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному; Ав-1 — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Згідно зі згаданим вище податковим законодавством підприємства України можуть застосувати прискорену амортизацію основних фондів третьої групи, придбаних після 1 липня 1997 р., за такими нормами: перший рік експлуатації — 15%, другий рік — 30%, третій рік — 20%, четвертий рік — 15%, п'ятий рік — 10%, шостий рік — 5%, сьомий рік — 5%. Рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів підприємства приймають самостійно.


Список літератури

1. Володькіна М.В. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 196 с.

2. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання-Прес, 2002. – 335 с.

3. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2004. – 528 с.

IQdiplom.com - дипломні роботи, курсові, реферати на замовлення