Реферат: Материалы предоставлены интернет проектом www diplomukr com

Материалы предоставлены интернет - проектом www.diplomukr.com.ua®

Авторское выполнение научных работ любой сложности – грамотно и в срок



Вступ 3
Розділ I. Теоретичні аспекти управління процесами оновлення продукції на підприємстві. 6
1.1. Інноваційна політика підприємства в контексті стратегії розвитку. 6
1.2. Фактори управління процесами оновлення продукції. 11
1.3. Організація управління процесами оновлення продукції 15
1.4. Стратегії оновлення виробництва 25
Розділ II. Економічний аналіз виробництва на підприємстві ВАТ «Дніпровуд» 30
2.1. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства 30
2.2. Маркетинговий аналіз галузі. 53
2.3. Оцінка конкурентів. 57
2.4. Аналіз асортиментної політики ВАТ «Дніпровуд» 59
Розділ III. Обґрунтування заходів ефективного управління процесами стратегічного оновлення продукції ВАТ «Дніпровуд» 72
3.1. Розробка стратегії оновлення продукції підприємства ВАТ «Дніпровуд» 72
3.2. Обґрунтування економічної ефективності заходів щодо оновлення продукції підприємства 77
3.3. Підсистема управління виробництвом нової продукції. Аналіз факторів сприяння та гальмування освоєння виробництва нової продукції 97
3.4. Шляхи подальшого розвитку ВАТ «Дніпровуд» 102
Висновки 112
Література 118


З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Підвищення жорсткості методів та форм проявлення конкуренції, прискорення темпів єктивну необхідність розроблення тазмін параметрів ринку викликали об втілення на українських підприємствах принципово нових підходів до управління товарною політикою підприємства.
Динамічний розвиток науково-технологічної сфери багатьох країн є сьогодні одним з найпомітніших мегатрендів еволюції людської цивілізації. Це перебуває у повній відповідності із сучасними теоріями економічного зростання, де фактор технологічних змін вважається головним чинником перманентного розвитку. Такий примат науково-технологічного прогресу виводить організаційно-управлінські проблеми сфери продукування і застосування знань у центр уваги політиків і бізнесменів усіх динамічних держав, як розвинутих, так і тих, що розвиваються.
В умовах зростаючої конкуренції активна інноваційна діяльність на підприємствах дедалі більше визначає успіх підприємницької діяльності. Нові ідеї і продукти, нові технології та організаційні рішення виводять підприємства з кризових ситуацій і гарантують їм фінансову стабільність. Інноваційна діяльність може й повинна стати одним з важелів виведення економіки України з кризової ситуації, адже науковий потенціал держави достатньо потужний
Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувся протягом останніх 20-30 років. Нові технологи докорінно і швидко змінили структуру світової економіки. Виявилося, що неспроможність країни здійснити структурну перебудову економіки відповідно до нового технологічного укладу (чи зволікання з цим) не просто гальмує її розвиток, але й призводить до економічної деградації і відсуває її на периферію світових економічних процесів.
Формування інноваційної економіки потребує значних фінансових ресурсів, тому переваги від застосування інноваційної моделі отримали перш за все багаті країни. Для економік, що розвиваються, досягнення цих переваг залежить від ефективності їх спеціальної інноваційної політики проривного типу, що полягає в дієвому державному стимулюванні прогресивної структурної перебудови економіки та реформуванні сфер освіти, науки, інноваційної діяльності на основі наявного науково-технічного потенціалу та з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку.
Питання формування і реалізації товарної політики підприємства з врахуванням особливостей національної економіки, розробки методів аналізу ринку і конкурентоспроможності продукції, формування і реалізації довгострокових конкурентних переваг продукції українських товаровиробників як в межах країни, так і особливо на зовнішніх ринках, незважаючи на їх актуальність, не знайшли поки що відповідного відображення в економічних дослідженнях.
Рішення проблем підвищення ефективності товарної політики підприємств єктивної оцінкипередбачає необхідність, в першу чергу, одержання об рівня її конкурентоспроможності та відповідних зарубіжних аналогів.
Планування та реалізації товарної політики підприємства - це одна з функцій управління, що являє собою процес вибору цілей організації і шляхів їхнього досягнення. Воно забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю орієнтовані на вироблення стратегічних планів.
Метою дослідження є розгляд особливостей інноваційної спрямованості товарної, збутової та виробничо-господарської діяльності підприємства та маркетингове обґрунтування підвищення їх ефективності у майбутньому з огляду на стратегічні орієнтири розвитку суб’єкта господарювання та стан ринку.
Об’єктом дослідження є ВАТ «Дніпровуд».
Використовуючи вихідну інформацію щодо виробничо-господарської діяльності базового підприємства, у роботі повинні бути вирішені такі завдання:
1. Дано характеристику виробничо-господарської діяльності підприємства; проведений аналіз його зовнішнього і внутрішнього середовища; визначені особливості галузі; дана оцінка рівня ринкової конкуренції;
2. Виявлені найбільш актуальні проблеми підприємства, що повинні зважуватися в стратегічній перспективі;
3. Визначені на підприємстві сильні і слабкі сторони, можливості і погрози за допомогою матриці SWОT-анализа;
4. Визначено основні напрямки удосконалення товарної політики підприємства;
5. Запропоновані заходи з підвищення рівня ефективності функціонування підприємства за рахунок удосконалення його товарної політики.
Практичне значення дослідження полягає в розробці конкретних заходів з підвищення ефективності товарної політики ВАТ «Дніпровуд» з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, а також розробці рекомендацій з удосконалення товарної політики підприємства, у тому числі у галузі реалізації рекламної, цінової та комунікаційної політики. Розрахунки довели, що реалізації запропонованих у роботі заходів є доцільною з точки зору їх впливу на конкурентоспроможність продукції підприємства та прибутковість його діяльності.


Аналіз світового досвіду реалізації інноваційної діяльності, проведений в межах цього дослідження, показує:
– інноваційна складова бізнесу стає ключовим чинником в конкуренції підприємств на ринку та підвищення ефективності їх виробничо-господарської діяльності;
– спостерігається тенденція розглядати дії фірм за рішенням конкурентних задач як синтез стратегічного і загального менеджменту, економіки, теорії організації і управління людськими ресурсами;
– відбувається тісне стулення (і навіть переплетення) задач і підходів стратегічного і інноваційного менеджменту фірми. Можна говорити про необхідність розробки теорії і практики єдиного стратегічного міжнародного інноваційного менеджменту.
– глобалізація світової економіки лише прискорила хід цих процесів.
Інноваційний менеджмент виник як природна інтеграція двох об'єктивно існуючих взаимодоповнюючих видів людської діяльності:
- глобалізація економіки на основі нецінової (за якістю продуктів/послуг) конкуренції;
- вибуховий розвиток науково-технічного прогресу, випереджаюче зростання наукоємких секторів світової економіки.
Ці потоки, взаємно переплітаючись і живлячи один одного, і призвели до глобальної стратегічної інноваційної активності транснаціональних корпорацій.
Роль інтелектуального капіталу як головного стратегічного ресурсу фірм на зовнішньому ринку викликала до життя задачу дослідження інноваційних комунікацій і створення глобального ринку новин - ця задача поки що знаходиться у стадії формування концепції і підходів до створення відповідної інфраструктури такого ринку.
Роль інновацій як чинника глобальної конкуренції підтверджується, як правило, негативним коефіцієнтом кореляції інтенсивності НІОКР і річних об'ємів продажів, що говорить про те, що компанії, що займають гірше конкурентне положення, вимушені затрачувати відносно великі засоби на НІОКР з метою забезпечення конкурентного успіху.
При реалізації управління інноваційною діяльністю вітчизняних фірм можна рекомендувати наступні принципи дії:
- широке впровадження цілепокладання і стратегій в міжнародній діяльності організацій;
- збільшення доступу до накопичених знань;
- забезпечення легкості пошуку внутрішньої і зовнішньої інформації;
- просування і підтримка винахідливості;
- реалізація нового навчання;
- забезпечення культури підтримки.
Як показало проведене дослідження, міжнародним інноваційним розвитком підприємства ґрунтується на використанні прогресивної технології і техніки, системному і ситуативному аналізі, комп'ютерному моделюванні, сценарному підході, методах розвитку персоналу й ін. Воно являє собою систему принципів, моделей і процедур для пізнання і перетворення дійсності. У процесі управління інноваціями застосовується комплексний підхід, що забезпечує гармонійне поєднання методів і форм реалізації нововведень.
Запропоновані зміни у товарній політиці ВАТ «Дніпровуд», яке було об’єктом дослідження, базуються на обраному типу маркетингового підходу – недиференційованому маркетингу.
При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємство має концентрувати зусилля не на тому, чим відрізняються потреби споживачів, а на тому, що є спільне в цих потребах.
Реалізація загальної стратегії маркетингу та товарної політики ВАТ «Дніпровуд» буде здійснюватись: вибором відповідних каналів збуту продукції; формуванням цінової політики; вибором способів реалізації рекламної кампанії.
При виборі типу каналу розподілу ВАТ «Дніпровуд» аналізує наступні фактори:
Обсяги продажу. Кількість продукції, що продається, є достатньо великою, щоб виправдати витрати на використання каналу збуту “нульового” рівня.
Кількість споживачів. підприємство планує співпрацювати з невеликою кількістю обраних підприємств з країн ближнього зарубіжжя.
Обсяг кожної партії продукції, що постачається, буде відповідати так званій “транзитній нормі” (тобто обсяг партії буде відповідати кількості товару, що повністю заповнює ємності для транспортування).
Характеристики продукції. ВАТ «Дніпровуд» буде виходити на зовнішній ринок з товаром, який є вузькоспеціалізований за призначенням та технічними умовами.
Продукція буде й надалі реалізуватись на вертикальному ринку, тобто продукція використовується у різних напрямках харчової галузі (виробництво пива, квасу та кондитерських виробів), але небагатьма споживачами в кожному з цих напрямків.
Проаналізувавши вищенаведені чинники було прийняте рішення про використання прямого каналу збуту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльність в країнах ближнього зарубіжжя.
Обраний тип каналу дозволить нашому підприємству підтримувати безпосередній контакт із споживачами, таким чином контролювати збут своєї продукції та забезпечувати дієвий зворотній зв’язок. Також при такій формі розподілу будуть виключені торговельні націнки та комісійна винагорода для торгуючих підприємств та посередників, що буде сприяти зменшенню кінцевої ціни продукції та збільшенню, хоча і невеликому, привабливості продукції. Прямий збут дозволить краще вивчити ринок своїх товарів, налагодити довготермінові зв’язки з основними споживачами, проводити спільні наукові дослідження з метою покращення якості продукції підприємства.
При виході на ринки країн ближнього зарубіжжя українське підприємство буде використовувати стратегію високих цін. Такий підхід буде можливий та ефективний за наявності ряду умов: споживачі обраного сегменту готові платити більше за високоякісну продукцію, існує стійкий попит на ділову деревину. Переваги такої стратегії полягають по-перше, у тому, що ВАТ «Дніпровуд» зможе отримувати нормальні прибутки, навіть при великих витратах на збут, пов’язаних з розташуванням далеко від клієнтів, по-друге, високий рівень цін має сформувати заводу імідж виробника товарів високої якості.
ВАТ «Дніпровуд» на обраних ринках буде проводити політику еластичних(гнучких) цін. Це пояснюється тим, що в умовах інфляції, хоча і не дуже великої, нашому підприємству було б вкрай ризиковано жорстко фіксувати ціну на більш-менш тривалий період часу. З майбутніми споживачами буде обговорено питання змін ціни на продукцію за умов глобальних змін на ринку.
При виборі напрямку удосконалення товарної політики підприємства на зовнішніх ринках було враховано ступінь однорідності ринку – обраний сегмент споживачів мають однакові запити, купують приблизно однакові за обсягом партії продукції, однаково реагують на одні й ті ж самі маркетингові стимули.
Реалізація запропонованих заходів дозволить отримати не менш ніж 40444,3 тис.грн. щорічного зростання чистого прибутку підприємства.
В умовах ринкового господарства підприємство повинне повсякденно затверджувати свої позиції в конкурентній боротьбі. Зважаючи на цю генеральну установку стратегічне управління повинне служити конкретизації цілей підприємства, опису й узгодженню шляхів їхнього досягнення. Таким чином, стратегії є інформаційним інструментом управління на відповідних рівнях стосовно зовнішніх і внутрішніх об'єктів. Стратегії дозволять прийняти принципові рішення, на які повинні швидко й оперативно зорієнтуватися окремі оперативні заходи.
Стратегічне управління і планування на ВАТ «Дніпровуд» повинне розумітися як ітеративний процес на окремих рівнях. При цьому забезпечується рівновага між тим:
1) чого прагне зробити ВАТ «Дніпровуд», а саме реалізувати бачення “інтегрованого технологічного виробництва” і при цьому зайняти чи захистити провідні позиції стосовно конкурентів у регіональному масштабі по всіх ключових полях бізнесу, а також підтримувати вже існуючі здобутки бізнесу за рахунок об'єднання наявних різносторонніх ключових здібностей і створити нові можливості для експорту;
2) що повинне зробити керівництво й персонал підприємства, а саме активно сприймати зовнішні вимоги – глобалізацію ринків, прискорення темпів упровадження нововведень, поліпшення пропорцій між цінами і результатами, тенденції до системних проектів, а також розробити і застосувати придатні концепції рішення цих проблем;
3) що вже може зробити керівництво й персонал підприємства, а саме правильно використовувати свої сильні сторони і брати до уваги обмеженість ресурсів у відношенні впливу на доходи і ліквідність, потенціалу менеджменту і т.п.
Зменшення витрат на виробництво продукції є значним резервом підвищення конкурентоспроможності. Витрати на виробництво – це сукупність витрат в грошовому виразі на виготовлення продукції в межах певного підприємства чи виробничого процесу. Виявлення резервів зниження витрат на виробництво продукції повинно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських язків.зв
Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать саме від того, як вирішує підприємство питання зниження витрат на виробництво продукції. Розмір витрат на виробництво має безпосередній вплив на конкурентоспроможність продукції. Остання визначається за допомогою двох головних показників: ціни продукції та її якістю.
За результатами аналізу витрат на виробництво окремих видів продукції було визначено пріоритетні напрямки управління собівартістю з метою підвищення прибутковості ВАТ «Дніпровуд».
Так, у роботі були розроблені методи для управління формуванням прибутку підприємства. Для цього були виявленні резерви збільшення суми прибутку та розроблена параметрична модель прибутку підприємства. Також пропонується ефективне планування прибутку підприємства, яке включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників за період, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних і позареалізаційних витрат і збитків.


1. Азоев Л.Г. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 354с
2. Ансофф И. Стратегическое управление. – М. Изд-во Моск. Ун-та, 1995.
3. Арутюнян С.С. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник. - О.: ОРІДУ, 2006. - 168 с.
4. Белошапка А.И. Стратегии достижения целей в бизнесе: Теория и практика. - Д.: Пороги, 2003. - 798 с.
5. Богун Л.А. Стратегии многонациональных корпораций: применение для переходных экономик. - О.: Астропринт, 2005. - 112 с.
6. Бондаренко И.В., Дубницкий В.И. Менеджмент - корпоративный, маркетинг, информационный, антикризисный: Справоч.-информ. пособие для специалистов, науч. работников и предпринимателей / Донецкий экономико-гуманитарный ин-т; Донецкий гос. ун-т управления. — Донецк : ООО "Юго-Восток, ЛТД", 2004. — 140с
7. Вершинин А.П. Внешнеэкономическое право. Введение в правовое регулирование внешнеэкономической деятельности: Краткий учеб. курс. - М.: НОРМА-Инфра-М, 2001. - 256 с.
8. Володькина C.І. Стратегический менеджмент : Учеб.пособие . ─ К. : Знання-Прес, 2002 . ─ 149с.
9. Галушка З.І. Стратегічний менеджмент: Навчально-методичний посібник / З.І.Галушка, І.Ф.Комарницький. - Чернів.: "Рута", 2006. - 248 с
10. Гальчинський., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. – К., 1997. – 66 с.
11. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством: графічне моделювання. – К.: КНЕУ, 2000.
12. Дибб С., Симкин Л. Практическое руководство по сегментированию рынка.- СПб: Питер, 2001. - 240 с. - (Серия «Маркетинг для профессионалов»).
13. Дроздова Г.М. Менеджмент внешнеэкономической деятельности предприятия: Учеб. пособие. - Донецьк: ДонГАУ, 2001. - 154 с.
14. Економіка та організація інноваційної дільності. Науково-навчальне видання. Сухоруков А.І. – К.: Інститут муніципального менеджменту та бізнесу, 2001. – 184 с.
15. Завьялов П.С. Азоев Г.Л., Швандар К.В. Международная конкурентоспособность (на уровне национальной экономики, отрасли, предприятия, товара). - М.:ВНИШВС, 2000.-96 с.
16. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / І.В. Багрова, Н.І. Рєдіна, В.Є. Власюк, О.О. Гетьман; За ред д-ра екон. наук, проф. І.В. Багрової. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 580 с.
17. Зовнішньоекономічна діяльність: теорія і практика сучасного менеджменту: Монографія / Л.В. Батченко, Г.М. Дроздова, В.В. Дятлова, О.Г. Ткаченко та ін.; Під заг. ред. Л.В. Батченко. - Донецьк: ДонДУУ, 2005. - 244 с.
18. Зозулев А.В. Промышленный маркетинг: стратегический аспект: Учеб. пособие для студ. вузов. — Х. : Студцентр, 2005. — 328с.
19. Ивакина И. Стратегический анализ: Навч. посібник. - Х.: Фактор, 2008. - 256с.
20. Ильяшенко С.Н. Экономический механизм управления инновационным развитием в условиях переходного периода // Вісн. Сумського держ. ун-ту. – 1999. – № 3. – С. 55–59.
21. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення / За ред. В.П. Александрової. – К.: Ін-т екон. Прогнозування НАН України, 2002.
22. Інноваційно-інвестиційні стратегії в управлінні ринковою вартістю підприємства: Монографія. - Хмельниц.: Вид-во ХНУ, 2008. - 302 с.
23. Каира З.С. Стратегии управления бизнесом: Монографія. - Донецьк: ООО "Альфа - Пресс", 2005. - 250 с.
24. Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навчально-мето¬дичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000.
25. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2002. - 384 с.
26. Ковалёв А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. – М.: Центр экономики и маркетинга. – Изд. 2-е, перераб. и доп., 2000. – 207с.
27. Кондрашов О.М. Організаційно-економічний механізм регулювання інноваційної діяльності в промисловості України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: 08.07.01. /Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – К., 2003. – 20 с.
28. Кревенс Д. Стратегический маркетинг. – 6-е узд. – М. Вильямс, 2003. 742с.
29. Крикавський Є.В., Чухрай Н.І. Промисловий маркетинг: Підручник для студ. екон. спец. / Національний ун-т "Львівська політехніка". — 2. вид. — Л. : Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 472с.
30. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией – М.:Русская деловая литература - 1998 – 768 с.
31. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 1998. 152с
32. Кузьмін О.Є. Бюджетування зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навчальний посібник / О.Є.Кузьмін, О.Г.Мельник, Л.С.Ноджак; Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Л.: Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2006. - 352 с.
33. Курс МВА по стратегическому менеджменту : Пер.с англ. / М. Портер,Д Самплер,С.К.Прахалад и др.;Ред.Л.Фаэй,Р.Рэнделл. ─ М. : Альпина Паблишер, 2002 . ─ 608с.
34. Лазебник Л.Л. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності / Л.Л.Лазебник, О.Д.Данілов. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. - 158 с.
35. Ландик В.И. Инновационная стратегия предприятия: проблемы и опыт: проблемы и опыт их решения. - К.: Наук. думка, 2003. - 364 с.
36. Лепа Н.Н. Методы и модели стратегического управления предприятием: Монография / Ин-т экон. пром-ти НАН Украины. - Донецьк: Юго-Восток Лтд., 2002. - 186 с.
37. Маркетинг: Стратегии, с которыми побеждают / Алена Мальцева (сост.). — К. : Издательский Дом "Максимум", 2006. — 314с.
38. Маркетинг: Стратегии, с которыми побеждают / Алена Мальцева (сост.). — К. : Издательский Дом "Максимум", 2006. — 314с.
39. Международное регулирование внешнеэкономической деятельности / Д.П. Александров, А.В. Бобков, С.А. Васьковский и др.; Под ред. В.С. Каменкова. - М.: Из-во деловой и учеб. лит-ры, 2005. - 800 с.
40. Минизберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. Школы стратегий: Пер. с англ./Под ред.Ю.Н.Каптуревского.-СПб.: Питер,2002.-336 с.
41. Міхельс В.О. Об"єднана стратегія економічного управління підприємницьким проектом: Монографія / В.О.Міхельс, В.П.Бондар. - К.: КНУБА, 2003. - 200 с
42. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства: Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 227 с.
43. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Ст. зб. / Держкомстат. – К.2002.
44. Нємцов В.В. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник / В.В.Нємцов, Л.Є.Довгань. - К.: УВПК "ЕксОб", 2001. - 560 с.
45. Николайчук В.Е, Белявцев М.И. Промышленный маркетинг: [Учеб. пособие]. — Донецк : ООО ПКФ "БАО", 2004. — 383с.
46. Окрепилов В.В. Управление качеством и конкурентоспособностью. – М.: ЮНИТИ, 2002. – 149 с.
47. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: Монографія. - Д.: ДУЕП, 2006. - 276 с
48. Пакулін С. Еволюція концепції стратегічного управління / С. Пакулін, Т. Кушнір, Л. Філіпішина // Схід : Аналітично-інформаційний журнал . Донецьк (Україна) . 2007. № 2. . ─ С.3-11.
49. Пастухова В.В. Методичні рекомендації з використання SWOT-аналізу в системі стратегічного управління підприємством. – К.: КДТЕУ, 2000. – 62с.
50. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 302 с.
51. Пономаренко В.С. Стратегічне управління організаційними перетвореннями на промислових підприємствах: Наукове видання / В.С.Пономаренко, А.М.Золотарьов, О.М.Ястремська; В.С. Пономаренко, А.М. Золотарьов, О.М. Ястремська, І.М. Волик, В.М. Луцковський, С.Л. Кушнар, Л.І. Полуектова, Д.О. Ріпка, Н.В. Бєлікова; За заг. ред. В.С. Пономаренка, О.М. Ястремської. - Х.: Видавництво ХНЕУ, 2005. - 452 с.
52. Пономаренко В.С. Стратегічне управління розвитком підприємства: Навч. посібник / В.С.Пономаренко, О.І.Пушкар, О.М.Тридід. - Х.: ХДЕУ, 2002. - 640 с.
53. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. - М.: Междунар. Отношения, 1993. - 896 с.
54. Портер М. Стратегія конкуренції / К.: Основи, 2002. – 390 с.
55. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навч. посібник. - 2-е вид., доп. - Л.: "Новий Світ - 2000", 2003. - 272 с.
56. Сазерленд Д. Стратегический менеджмент. Ключевые понятия = Key Concepts in Strategic Management / Д.Сазерленд, Д.Кэнуэлл; Под ред. Е.Е. Козлова. - Пер. с англ. - Д.: Баланс Бизнес Букс, 2005. - 440 с.
57. Семенов А.Г. Стратегічні методи підвищення ефективності виробництва на підприємствах: Моногр. / Гуманітарний інститут. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - 376 с.
58. Смолін І.В. Стратегічне планування розвитку організації: Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. - 344 с.
59. Статистика науки и инноваций. Краткий терминологический словарь. Центр исследований и статистики науки. М. 1996г.
60. Стратегическое рыночное управление : Бизнес-стратегии для успешного менеджмента / Д.А.Аакер;Пер.с англ.под общ.ред.Ю.Н.Каптуревского . ─ 6-е изд.,междунар. ─ СПб. : Питер, 2002 . ─ 544с
61. Стратегія підприємства : Короткий курс лекцій / В.Ф.Оберемчук;Міжрегіон.Акад.упр.персоналом . ─ К. : МАУП, 2000 . ─ 128с.
62. Томпсон А.А. Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент – М.:ЮНИТИ - 1998 – 576 с.
63. Фатхутдинов Р.А. Стратегический маркетинг: Учебн. – М.: Бизнес – школа "Интел-Синтез", 2002. – 640 с.
64. Хрущ Н.А. Інвестиційна діяльність: сучасні стратегії та технології. - Хмельниц.: ХНУ, 2004. - 309 с.
65. Циганкова Т.М. Методологічні принципи оцінювання потенціалу міжнародної діяльності підприємства//Вчені записки: Наук. Збірник. – Вип. 1/Відп. Ред. В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 128-133.
66. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підруч. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с.
67. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. Посібник. – К: КНЕУ, 1999 – 384 с.
68. Юданов А.Ю. Конкуренция и практика.: Учебное пособие, 2-е изд. –М.: Пресс, 2002