Реферат: Оптимізація індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для студентів вищих педагогічних навчальних закладів

ОПТИМІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРЕНУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Ігор ВЕРБЛЮДОВ

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Постановка проблеми. Незадовільний стан здоров’я практично всіх категорій населення України є загальновідомим фактом, який веде до послаблення політичної, економічної, оборонної безпеки держави і тому привертає увагу на урядовому рівні, і потребує невідкладних дій (Г.Л. Апанасенко, 2001; Е.Г. Булич, І.В. Муравов, 2000 та інші).

Обґрунтування різних тренувально-оздоровчих програм було предметом багатьох досліджень (О.С. Куц, 1997; В.А. Леонова, 1991; А.Г. Рыбковский, 1998 та інші). Досліджувався добовий та тижневий обсяг рухової активності осіб різного віку, рівень фізичної підготовленості та функціонального стану (Л.Я. Іващенко, 1986; В.В. Митрохина, Л.П. Нифонтова, 1981; Е.А. Пирогова, 1986; І.М Ріпак, 2003; Н.П. Страпко, 1986 та інші). Багато робіт присвячено розробці оздоровчих програм для студентської молоді (Н.П Абаскалова, 2000; Л.В Антропова, 2002; В.Е. Богданова, 1998; Е.П. Войтенко, 1995; В.В Вучева, 1998; М. С. Герцик, 1999; Л.И. Гугучкина, 1995 та інші).

Але проблемою є те, що у теорії оздоровчого тренування критерії визначення оптимального набору засобів для самостійної фізкультурної роботи достатньо не уніфіковані. Запропоновані тренувально-оздоровчі програми переважно однобічні і складні для практичного використання у індивідуальній фізкультурній роботі.

Наведене свідчить, що дослідження оптимізованого варіанту індивідуальної тренувально-оздоровчої програми (ІТОП) для самостійного використання студентами вищих педагогічних навчальних закладів (ВПНЗ) є актуальним. Особливо, це має важливе значення у світлі майбутньої професійної діяльності студентів-педагогів в ранзі вчителів, з можливістю переносу мотивів і навичок індивідуальної тренувально-оздоровчої роботи на учнівську молодь.

^ Мета дослідження – розробити та впровадити оптимальний варіант індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для самостійного використання студентами неспортивної спеціалізації вищого педагогічного навчального закладу.

^ Завдання дослідження:

1. На основі аналізу літературних джерел дослідити сучасний процес індивідуального оздоровчого тренування студентів під час навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.

2. Дослідити динаміку показників рівня фізичної підготовленості студентів під час навчання у ВПНЗ.

3. Розробити оптимізовану тренувально-оздоровчу програму для спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота” (ІТОР).

4. Експериментально перевірити ефективність розробленої для студентів оптимізованої тренувально-оздоровчої програми при впровадженні її у процес фізичного виховання ВПНЗ.

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, анкетування, соціологічні, медико-біологічні методи; педагогічне тестування; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Результати аналізу анкетування 388 студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Респонденти (70%) вказали на необхідність мати просту у застосуванні індивідуальну тренувально-оздоровчу програму. Виявлено, що лише 7,2% опитаних не мають можливості у добовому ритмі займатись певними фізичними вправами та виконувати вимоги інших розділів ІТОП. При цьому 22,8% опитуваних вказували на епізодичність виконання вимог оздоровчої програми.

Виявлено чинники, які заважають студентам виконувати певні добові тренувально-оздоровчі заходи.

Результати опитування студентів свідчать, що у повсякденному добовому ритмі та тижневому мікроциклі студенти не виконують необхідного тренувально-оздоровчого комплексу дій, щоб протистояти явищам, які негативно впливають на стан організму. Серед них названі: емоційні стреси (21,2%); вплив отруйних речовин, токсичних сполук (9,6%); відсутність спрямованих фізичних навантажень (28,2%); зайва вага (22,4%); незбалансованість харчового раціону (14,1%); дія вірусів, грибкових збудників інфекційних та неінфекційних хвороб (4,5%).

Разом з тим, контент-аналіз спеціальних та популярних видань показав прямий зв’язок вказаних чинників з основними хронічними хворобами (гіпертонія, ожиріння, психічна депресія, імунодефіцит, цукровий діабет та інші).

Аналіз результатів опитування дав можливість уточнити необхідний комплекс засобів для складання оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми, зміст якої склав основу впровадженого спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота”.

Нижче наведена розроблена класифікація засобів, які увійшли у різні розділи ІТОР. Структура ІТОП має блочну побудову засобів з виділенням у кожному блоці певних модулів.

Блок 1. "Напрямок фізичної активності" має чотири модулі:

Модуль 1. Вправи аеробного спрямування.

Модуль 2. Вправи силового напрямку (з власною вагою та обтяженням).

Модуль 3. Загальнотонізуючі вправи (дихальні вправи, аутотренування).

Модуль 4. Гнучкісно-тонізуючі вправи.

Блок 2. „Біологічні компоненти":

Модуль 1. Регулювання власної ваги.

Модуль 2. Побудова збалансованого харчового раціону.

Модуль 3. Заходи по очищенню організму.

Модуль 4. Контрастні теплові процедури.

Модуль 5. Самомасаж.

Блок 3. „Соціальні фактори".

Модуль 1. Навички позитивного світосприйняття.

Модуль 2. Навички раціонального спілкування.

Модуль 3. Ритм і умови повсякденної праці.

Вище викладена побудова спецкурсу дає можливість студентам не лише отримати необхідні теоретичні знання, але й практично оволодіти значною частиною засобів та методів оздоровлення, скласти індивідуальну програму підвищення рівня здоров’я і набути необхідних практичних умінь та навичок в застосуванні валеологічних знань у самостійній тренувально-оздоровчій роботі.

Таблиця 2.

^ Зміна показників випробувань фізичної підготовленості (Бали).


Вид випробувань.

Стать.

І тест

ІІ тест

К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж.

Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж.

t

P

К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж.

Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж.

t

P









Чол. Біг 3000 м.

3,34 ± 1,93

3,16 ± 2,06

0,06

> 0,05

2,01 ± 0,93

10,21 ± 1,73

33,99

< 0,05

Жін. Біг 2000 м.

2,15 ± 0,48

2,26 ± 1,03

1,07

> 0,05

1,96 ± 0,53

10,11 ± 1,83

45,65

< 0,05

Чол. Підтяг. на переклад.

3,15 ± 0,21

3,16 ± 0,18

0,33

> 0,05

4,15 ± 1,56

10,11± 4,28

11,12

< 0,05

Жін. Згин.розг.рук в упорі леж.

1,56 ± 0,51

1,53 ± 0,51

0,46

> 0,05

2,93 ± 0,81

8,06 ± 3,54

15,10

< 0,05

Чол. Біг 100 м.

3,15 ± 2,11

3,34 ± 1,56

0,66

> 0,05

2,26 ± 1,05

8,05 ± 3,07

15,16

< 0,05

Жін. Біг 100 м.

1,95 ± 0,51

1,89 ± 0,51

0,92

> 0,05

2,18 ± 1,09

8,16 ± 2,58

22,68

< 0,05

Чол. Човн. біг 4х9.

2,16 ± 0,51

2,17 ± 1,08

0,08

> 0,05

3,12 ± 1,08

5,26 ± 0,51

15,37

< 0,05

Жін. Човн. біг 4х9.

2,34 ± 0,53

2,28 ± 1,04

0,55

> 0,05

2,15 ± 0,61

5,12 ± 1,08

25,29

< 0,05

Чол. Нахил з полож. сидячі.

1,67 ± 0,51

1,56 ± 0,54

1,35

> 0,05

2,12 ± 1,07

5,16 ± 1,57

13,64

< 0,05

Жін. Нахил з полож. сидячі.

3,76 ± 1,08

3,85 ± 1,02

0,67

> 0,05

2,02 ± 1,01

10,12 ± 2,52

31,95

< 0,05

Чол. Біг на лижах 5000 м.

4,15 ± 1,56

4,16 ± 2,52

0,03

> 0,05

3,04 ± 1,08

10,18 ± 4,53

13,02

< 0,05

Жін. Біг на лижах 3000 м.

3,12 ± 1,06

3,34 ± 1,08

1,61

> 0,05

2,41 ± 1,03

5,18 ± 2,56

10,67

< 0,05


Динаміка змін показників якісної оцінки фізичної підготовленості у експериментальній та контрольній групах студентів представлена у таблиці1. та на рис. 1. На них наведені підсумкові показники, які були отримані в результаті тестування показників фізичної підготовленості студентів , обумовлених державними тестами (Таблиця 2).

Таблиця 1

^ Зміна якісної оцінки фізичної підготовленості (бали)

Стать

І тест

t

P

ІІ тест

t

Р

К.гр.

n= 85 ч.

n=125 ж.

Е.гр.

n= 84 ч.

n= 122 ж.

К.гр.

n= 73 ч.

n=116 ж.

Е.гр.

n= 75 ч.

n= 103 ж.









Ч.

16,01 ± 1,52

16,25 ± 2,35

0,78

> 0,05

16,19 ± 4,05

48,34 ± 2,71

56,51

< 0,05

Ж.

12,06 ± 4,73

12,01 ± 6,22

0,07

> 0,05

12,21 ± 6,25

46,22 ± 2,13

52,33

< 0,05



Рис. 1. Динаміка якісної оцінки рівня фізичної підготовленості.

Порівняння змін, які відбулися за п’ять років навчання у досліджуваних студентів експериментальної і контрольної груп дозволили визначити ефективність розробленої нами оптимізованої ІТОП.


Висновки

1. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми свідчить про те, що недостатньо досліджена комплексність і оптимальність необхідних складових індивідуальних тренувально-оздоровчих заходів для студентської молоді. Особливо це негативно віддзеркалюється у контексті специфіки педагогічного вузу. У майбутньому, нинішні студенти, у ранзі вчителів повинні в процесі виховання формувати стійку мотивацію в учнів з вдосконалення особистої тілесної культури. Запропоновані в науковій та методичній літературі складові індивідуальних оздоровчих програм для студентів мають вагомі недоліки: однобічність, відсутність дозування в добовому ритмі та тижневому мікроциклі, складність для практичного використання. Також значною проблемою є методика впровадження комплексної індивідуальної тренувально-оздоровчої програми (ІТОП) в процес фізичного виховання ВПНЗ.

2. Досліджений теоретичний та практичний матеріал з оздоровчого тренування, проведене анкетування студентів, а також, контент-аналіз спеціальних та наукових видань дозволив скласти уявлення про необхідний оптимальний зміст ІТОП для самостійного використання студентами, яка була розроблена і впроваджена в процес фізичного виховання ВПНЗ.

3. Проведений експеримент довів, що ефективною формою впровадження оптимізованої індивідуальної тренувально-оздоровчої програми є викладання у рамках процесу фізичного виховання вузу розробленого нами спецкурсу „Індивідуальна тренувально-оздоровча робота”. Під час засвоєння положень спецкурсу, студенти, крім дозованого фізичного навантаження, набувають необхідних валеологічних знань, вмінь і навичок для самостійного оздоровчого тренування. Контроль за функціональним станом та рівнем фізичної підготовленості може здійснюватися за допомогою розробленого нами „Паспорту оцінки стану здоров’я”.

Література.

1. Апанасенко Г.Л. Валеологические принципы физического воспитания // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Збірник наукових праць. – Рівне: „Принт Хауз”, 2001. – Випуск 2. – С. 106–107.

2. Грибовська І.Б., Данилевич М.В. Оздоровча програма з фізичного вихо­вання для вчителів фізичної культури. // Новітні медико-педагогічні технології зміцнення та збереження здоров’я учнівської молоді: Навч.-метод. посіб. для учителів фіз. культури. – Л.: Українські технології, 2003. – С. 4–14.

3.Жданова О.М., Грибовська І.Б. Методичні рекомендації щодо контролю за рівнем здоров’я учнів і рівнем фізичних навантажень на уроках фізичної культури // Новітні медико-педагогічні технології зміцнення та збереження здоров’я учнівської молоді: Навч.-метод. посіб. для учителів фіз. культури. – Л.: Українські технології, 2003. – С. 33–43.

4. Канішевський С.М. Науково-методичні та організаційні основи фізичного самовдосконалення студенства. – К.: ІЗМН, 1997. – 270 с.

5. Карпман В.Л. Тестирование в спортивной медицине. – М.: ФиС, 1988. – 207 с.

6. Куц О.С. Фізкультурно-оздоровча робота з учнівською молоддю. – Ч.І. – Київ – Вінниця: Континент – Прим, 1995. – 124 с.

7 Леко Б.А., Мандрик М.В. Фізичне виховання: Авторська програма для вищих закладів освіти. – Чернівці: ЧНУ, 2003. – 91 с.

8. Мицкан Б.М., Попель С. Нервово-м’язовий апарат і гіпокінезія // Кон­цепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Збірник наукових праць. – Рівне: „Принт Хауз”, 2001. – Випуск 2. – С. 148–151.

9. Мухін В.М., Міхеєнко О.І. Валеологічні аспекти впливу рухової активності на організм людини // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць / За ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 2001. – № 13. – С. 6–11.

10. Начинская С.В. Основы спортивной статистики. – К.: Вища школа, 1987.– 189 с.

11. Розин В.М. Психическая реальность, способности и здоровье человека. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 224 с.

12. Салтман Р.Б., Фигейрас Д. Реформы системы здравоохранения в Европе: Анализ современных стратегий: Пер. с англ. – М.: ВОЗ ГЭТАР Медицина, 2000. – 432 с.


^ ОПТИМІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРЕНУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Ігор ВЕРБЛЮДОВ

Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка
^ Об’єкт дослідження – процес індивідуального оздоровчого тренування студентів під час навчання у ВПНЗ.
Мета дослідження – розробка та впровадження оптимального варіанту індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для самостійного використання студентами неспортивної спеціалізації вищого педагогічного навчального закладу.

Анотація. Для вирішення поставлених завдань було застосовано комплекс теоретичних, соціологічних, педагогічних, медико-біологічних методів,та методи математичної статистики.

Наукова новизна полягає в отриманні даних про зміст та методику виконання оптимальної тренувально-оздоровчої програми, яка прямо та побічно впливає на позитивне вирішення проблеми “здоров’я нації»; виявлена специфіка тренувального компоненту при формуванні оздоровчої системи; конкретизовано зміст загальнотеоретичних уявлень про оздоровчу систему, що має важливе значення у поліпшенні якості людського генофонду; отримані висновки щодо теоретично необхідної та можливої у практичній реалізації роботи в контексті поняття “тілесна культура”; обґрунтована модель індивідуальної тренувально-оздоровчої програми як методу оптимального використання засобів відновлюючого оздоровлення.

У формуючому та констатуючих експериментах визначено рівень фізичної підготовленості студентів. Розроблено та експериментально обґрунтовано оптимальну індивідуальну тренувально-оздоровчу програму для студентів педагогічних вузів. Проведений експеримент підтвердив доцільність розроблених рекомендацій по змісту та методиці виконання програми, що дозволяє рекомендувати її для широкого впровадження у практику самостійних занять фізичними вправами.

Ключові слова: індивідуальна, оздоровча, програма, студенти педагогічних вузів, оптимізація.

^ ОПТИМИЗАЦИЯ ИНДИВИДУАЛЬНОЙ ТРЕНИРОВОЧНО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНОЙ ПРОГРАММЫ ДЛЯ СТУДЕНТОВ ВЫСШИХ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

Игорь ВЕРБЛЮДОВ

Сумский государственный педагогический университет им. А. С. Макаренка

Объект исследования – содержание и методика выполнения оптимального варианта индивидуальной тренировочно-оздоровительной программы для студентов педагогических вузов.

^ Цель исследования – разработать и внедрить оптимальный вариант доступной и простой в использовании индивидуальной тренировочно-оздоровительной программы для студентов педагогических вузов.

Аннотация. В работе получены новые данные о содержании и методике выполнения оптимальной тренировочно-оздоровительной программы, которая прямо и косвенно влияет на положительное решение проблемы «здоровье нации»; выявлена специфика тренировочного компонента при формировании оздоровительной системы; конкретизировано содержание общетеоретических представлений об оздоровительной системе, что имеет важное значение в улучшении качества человеческого генофонда; получены выводы относительно теоретически необходимой и возможной в практической реализации работы в контексте понятия «телесная культура»; обоснована модель индивидуальной тренировочно-оздоровительной программы как метода оптимального использования средств восстановительного оздоровления.

Результаты проведенного педагогического эксперимента свидетельствуют о том, что реализация оптимизированной программы способствовала повышению функционального состояния и уровня физической подготовки студентов. Эффективной формой внедрения программы для самостоятельного использования могут стать разработанные спецкурс „Индивидуальная тренировочно-оздоровительная работа” и „Паспорт оценки состояния здоровья”.

Ключевые слова: индивидуальная; оздоровительная; программа; студенты педагогических вузов; оптимизация.

^ OPTIMIZATION OF THE INDIVIDUAL HEALTH IMPROVING PROGRAMS FOR THE STUDENTS OF PEDAGOGICAL HIGH SCHOOLS

I.B. VERBLUDOV

Sumy State Pedagogical University named after A. S. Makarenko

Object of research – the maintenance and the technique of the fulfillment of an optimum variant of the individual health-improving programmes for the Students of pedagogical high Schools.

^ The aim of the research – the development and the introduction of an optimum variant of the accessible and simple for the individual use of health-improving program for the students of pedagogical high schools.

Methods of the research. We have used the complex of theoretical, sociological, pedagogical and medico-biological methods and methods of mathematical statistics with a purpose to solve the problems which are put in front of us.

Scientific novelty of obtained results: the received data on the maintenance and the technique of the fulfillment of the optimum health-improving programme which directly and indirectly influences the positive results of the solved problem national health. The specificity of a training component at a formation of a health-improving programme is revealed. The maintenance of general theoretical ideas about the health improving system, which is of great importance in the improving of the quality of human genofund is concretized. The conclusions concerning the wore which is theoretically necessary and possible in the practical realization in the context of the notion ’’corporal culture’’ are received. The model of individual health-improving programme as the method of the optimum use of the means of the restored health is proved.