Реферат: Система електронних платежів Національного банку України 25 Завдання та функції сеп

Журна Розділ 25. Система електронних платежів Національного банку України 25.1. Завдання та функції СЕП

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП) - це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розра­хунків в електронній формі між банківськими установами (та їх філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України.

Основні завдання системи:

• задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

• удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про перемі­щення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

• виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;

• мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

• високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

• надання широкого спектра послуг для користувачів;

• високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

• мінімізація вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем. Основними функціями СЕП є:

• проведення розрахунків між банками України в національній валю­ті країни та в інших іноземних валютах;

• ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

• контрольні функції Національного банку щодо стану кореспондент­ських рахунків комерційних банків;

• надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

• обмін екстреною інформацією стосовно проведення розрахунків;

• забезпечення надійності розрахунків;

• багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;

• багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, ви­користання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях обробки;

• надання НБУ механізму впливу на порушників чинного законодав­ства та норм банківської діяльності методом обмеження їх обслуго­вування у СЕП.

Основні кількісні показники системи (за станом на 1997 рік):

• кількість кореспондентських рахунків - 1 000;

• кількість абонентів у СЕП - 2 500;

• кількість трансакцій за день - 500 000.

Основними факторами, що визначають вимоги до кількісних та якіс­них показників системи, є:

• поточна завантаженість СЕП;

• перспективи економічного розвитку України;

• можливість інфляції;

• тенденція переходу від готівкових форм розрахунків до безготівкових;

• оцінка досвіду інших країн, що розвиваються, щодо динаміки роз­витку міжбанківських розрахунків.

25.2. Правові основи СЕП

25.2.1. Нормативно-правова база

Основними законодавчими актами України, що стали правовою осно­вою для розробки, впровадження та функціонування СЕП, є:

• Закон «Про банки і банківську діяльність».

• Закон «Про захист інформації в автоматизованих системах».

• Закон «Про Національний банк України».

Основою для розробки та впровадження СЕП є протокольне доручення №04-06/89 від 17 червня 1993 року Верховної Ради України «Про розробку і введення в дію Системи електронних розрахунків у банківській сфері».

Основою для прийняття СЕП у промислову експлуатацію є «Акт при­йняття у промислову експлуатацію програмно-технічного і організаційно-технологічного комплексу Системи електронних міжбанківських розра­хунків Національного банку України» від 28 січня 1994 року.

Основними документами Національного банку України, що регламен­тують проведення розрахунків за допомогою СЕП, є:

• «Положення про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджене постановою № 65 Правління Національного банку України від 21 березня 1996 року (Реєстр. № 357 від 3 квітня 1996 року). Це Поло­ження визначає загальний регламент щодо організації та форми міжбанківських розрахунків. Дія цього Положення поширюється на установи Національного банку та комерційні банки України (далі - банківські установи), які здійснюють міжбанківські розрахунки в Україні.

• Інструкція № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затверджена постановою № 204 від 2 серпня 1996 року Правління Національного банку України (Реєстр. № 7 від 2 серпня 1996 року). Ця Інструкція визначає загальні принципи ор­ганізації безготівкових розрахунків у національній валюті, їх фор­ми, стандарти документів і документообігу.

• Взаємні стосунки між регіональними управліннями Національного банку та комерційними банками (установами) регулюються дого­вірними умовами (додаток до «Положення про міжбанківські роз­рахунки в Україні»).

Порядок виконання міжбанківських розрахунків через внутрішньобанківські платіжні системи регулюється нормативними документами бан­ків, яким належать ці системи.

Нормативні акти Національного банку України та угоди про участь у системі міжбанківських розрахунків визначають:

• права власності на систему;

• правила проведення розрахунків;

• права й обов'язки учасників розрахунків;

• обов'язки Національного банку при виконанні розрахунків;

• порядок експлуатації та підтримки працездатності апаратних і про­грамних засобів захисту інформації;

• порядок генерації, розподілу, зберігання і поновлення ключів крип­тографічного захисту;

• порядок вирішення спорів (арбітраж тощо);

• порядок оплати за розрахунки.

25.2.2. Роль Національного банку України у платіжній системі

Національний банк України як орган кредитно-грошового регулюван­ня і кредитор останньої інстанції несе відповідальність за підтримання ста­більності (надійності, безпеки та ефективності) у фінансовій системі, важ­ливим елементом якої є платіжна система.

НБУ займає центральне місце в платіжній системі завдяки подвійному завданню: надавати загальнокорисні послуги від імені всіх банківських установ та бути посередником при виконанні міжбанківських розрахунків.

Національний банк відіграє провідну роль у процесі створення, реалі­зації та впровадження системи електронних платежів. Зокрема, НБУ роз­робляє (самостійно або із залученням інших організацій) і впроваджує:

• стандарти (бухгалтерські, технічні та технологічні);

• інтерфейси взаємодії системи електронних міжбанківських плате­жів з іншими платіжними системами, включаючи державні;

• нормативні документи, що визначають функціонування системи, права й обов'язки учасників тощо;

• програмне забезпечення системи;

• програмні та апаратні засоби захисту інформації, які є невід'ємною частиною системи.

Національний банк забезпечує функціонування СЕП шляхом надання усім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захи­сту інформації та електронного зв'язку. НБУ також створює, зберігає, роз­поділяє та поновлює ключі криптографічного захисту.

НБУ організовує та регламентує міжбанківські розрахунки через СЕП, бере участь у здійсненні розрахунків.

НБУ гарантує надійність і безпеку СЕП.

НБУ відповідає за нагляд над платіжною системою.

^ 25.3. Структурна схема СЕП

СЕП побудована як деревоподібна мережна структура (рис. 25. /).

На нижньому рівні СЕП розташовані банки - учасники електронних

розрахунків.

У цьому розділі не розглядаються такі особливості роботи у СЕП окремих комерційних банків, як використання банком ВПС, робота за мо­делями обслуговування консолідованого коррахунку тощо. Для опису схе­ми функціонування СЕП використовуватимуться терміни «банк - учасник СЕП» та програма автоматизації його діяльності «ОДБ», незалежно від то­го, які саме структурні одиниці входять у цей банк та як саме організова­ний обмін платіжними документами всередині цього банку.

Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розра­хункових палат (РРП). РРП - це підрозділ регіонального управління На­ціонального банку, який обслуговує у СЕП банки - учасники СЕП відповід­ного регіону.

На верхньому рівні СЕП міститься ^ Центральна розрахункова пала­та (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує роботою регіональних розрахункових палат.

Для банків - учасників СЕП Києва та Київської області не існує окре­мої регіональної розрахункової палати. Вони обслуговуються у Централь­ній розрахунковій палаті.

Робота Центральної та регіональних розрахункових палат забезпечуєть­ся співробітниками відповідних підрозділів Національного банку України.





^ 25.3.1. Складові СЕП

Система електронних платежів складається з:

• прикладного програмного забезпечення;

• телекомунікаційного середовища;

• засобів захисту інформації.

У свою чергу, прикладне програмне забезпечення складається з:

• програмно-технічних комплексів автоматизованих робочих місць (АРМ) СЕП, призначених власне для виконання розрахунків;

• системи резервування роботи СЕП, призначеної для забезпечення поновлення роботи СЕП у разі збоїв, відмов обладнання або інших надзвичайних ситуацій;

• інформаційно-пошукової системи, призначеної для одержання до­відкової інформації про проходження платежів.

^ 25.3.2. Архітектура програмного забезпечення системи

Програмно-технічні комплекси СЕП відповідають трьом рівням струк­тури СЕП.

Рівень ЦРП обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1. Він призначений для керування роботою РРП у масштабах України. АРМ-1 виконує:

• перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;

• синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання учасни­ками основних операцій;

• контроль та балансування міжрегіональних оборотів;

• захист системи від несанкціонованого втручання;

• надання звітної інформації в цілому по системі;

• виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого доступу.

Рівень РРП обслуговується програмно-технічними комплексами АРМ-2. Це комплекс програмних та технічних засобів, призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з іншими розрахун­ковими палатами. АРМ-2 виконує:

• обмін електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією між РРП і банками цього регіону - учасниками СЕП;

• ведення технічних кореспондентських (субкореспондентських) ра­хунків банків регіону;

• обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;

• синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;

• бухгалтерський та технологічний контроль за проходженням платежів;

• захист електронних розрахункових документів від несанкціонова­ного втручання;

• застосування санкцій до порушників технології;

• передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для відображення проведення коштів через СЕП на реальних коррахунках;

• обмін з АРМ-1 ЦРП інформацією контрольного, технологічного та звітного характеру;

• надання звітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3;

• довідкові функції.

На рівні банків - учасників СЕП використовується програмно-технічний комплекс АРМ-3. Це - комплекс програмних і технічних засобів, призначе­ний для передачі, приймання та перевірки файлів СЕП між банком - учасни­ком розрахунків і регіональною розрахунковою палатою. АРМ-3 виконує:

• перевірку коректності пакетів електронних розрахункових доку­ментів, підготовлених банком;

• обмін пакетами платіжних документів та службовою (технологіч­ною) інформацією з РРП;

• передачу електронних розрахункових документів від/до ОДБ банку;

• захист документів від несанкціонованого втручання;

• довідкові функції.

Електронні платіжні документи, що приймаються у СЕП, готуються в ОДБ банківської установи. ОДБ має забезпечувати коректне формування і захист електронних розрахункових документів та службових повідомлень СЕП відповідно до вимог Національного банку.

Компоненти системи (програмне забезпечення АРМ-3 СЕП, програмні та апаратні засоби захисту, програмні засоби електронної пошти НБУ) на­даються учасникам СЕП відповідними РРП. РРП і ЦРП отримують їх від структурних підрозділів Національного банку, у функції яких входить роз­робка і впровадження нових версій компонентів системи.

Для підвищення надійності та ефективності роботи СЕП Національ­ний банк може змінювати технологічну структуру системи та шляхи про­грамно-технічної реалізації її компонентів і вимагати від учасників відпо­відної адаптації їх програмно-технічних засобів ОДБ та технології роботи банків у СЕП. Терміни інформування учасників розрахунків про необхід­ність внесення змін до програмно-технічного забезпечення визначає Наці­ональний банк. Заміна програмно-технічних засобів та технології елект­ронних розрахунків відбувається за розпорядженням ЦРП у разі потреби після дослідної експлуатації системи у нових технологічних умовах.

^ 25.4. Учасники СЕП

Учасниками СЕП (прямими учасниками, або користувачами) є:

• Операційне управління Національного банку України;

• регіональні управління Національного банку;

• управління Національного банку по м. Києву і Київській області;

• Центр міждержавних розрахунків Національного банку;

• комерційні банки України та їх установи, які мають кореспондент­ські (субкореспондентські) рахунки в регіональних управліннях Національного банку, відповідають технічним і технологічним ви­могам роботи у СЕП.

Непрямими учасниками системи є банківські установи України та банки-нерезиденти, які виконують міжбанківські розрахунки у системі за посередництвом одного з безпосередніх учасників.

Відповідальність прямих учасників є фінансовою та технічною і роз­повсюджується на установи, для яких вони є посередниками.

Також користувачами СЕП можуть бути банки-нерезиденти, які укла­дають відповідні угоди з Національним банком України.

Безпосереднє обслуговування клієнтів комерційних банків цією сис­темою не виконується.

Права та обов'язки учасників СЕП на ведення кореспондентських ра­хунків та на виконання розрахунків у мережі розрахункових палат регу­люються двосторонніми угодами банків-учасників з регіональними управ­ліннями НБУ. Передбачена типова форма угоди.

Основні обов'язки регіонального управління НБУ (розрахункової палати) щодо банку - учасника СЕП:

• забезпечувати своєчасне та якісне здійснення міжбанківських роз­рахунків на регіональному та міжрегіональному рівнях;

• виконувати через мережу розрахункових палат розрахунки, учасни­ком яких є комерційний банк, за умови дотримання банком регла­менту функціонування СЕП;

• відображати підсумки розрахунків банку на відповідному корес­пондентському рахунку;

• зберігати банківську таємницю та дотримуватися вимог щодо бан­ківської безпеки згідно з «Положенням про систему захисту елект­ронних банківських документів у Системі електронних платежів Національного банку України» (Додаток до «Положення про між­банківські розрахунки в Україні»);

• щоденно надавати банку інформацію про результати його міжбан­ківських розрахунків, виконаних у СЕП за попередній день;

• надавати інформаційні послуги банку щодо поточного стану його кореспондентського рахунку;

• забезпечувати банк програмними засобами зв'язку з РРП, включа­ючи засоби електронної пошти;

• своєчасно надавати банку інформацію про актуальний стан норма­тивно-довідкової бази обчислювальної мережі Національного бан­ку України (перелік учасників тощо);

• забезпечувати необхідні консультації з підготовки персоналу банку до роботи в мережі СЕП після підписання угоди та подальші консультації протягом дії угоди у разі виникнення невідкладних обставин. Регіональне управління НБУ має право відмовити банку в обслугову­ванні або тимчасово припинити надання послуг у разі порушень банком регламенту роботи в мережі РП України, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Основні обов'язки банку - учасника СЕП:

• надавати розрахунковій палаті платіжну та технологічну інформа­цію у вигляді електронних документів, підготовлених згідно з ви­могами до інформаційного інтерфейсу зі СЕП;

• дотримуватися технологічної дисципліни роботи в обчислювальній мережі НБУ;

• використовувати при роботі в обчислювальній мережі НБУ лише офіційно придбані та зареєстровані програмні засоби;

• своєчасно оплачувати послуги, що надаються розрахунковою палатою;

• виконувати вимоги щодо банківської безпеки, включаючи наявність технічних та програмних засобів інформаційної безпеки, а також до­тримання умов зберігання, обліку та використання цих засобів;

• узгоджувати свої плани ліквідації аварійних, екстремальних та не­передбачених ситуацій з регіональним управлінням НБУ. Банк - учасник СЕП має право, зокрема:

• передавати інформацію іншим абонентам засобами електронної пошти НБУ, якщо це не суперечить вимогам чинного законодавст­ва України та нормативним вказівкам НБУ;

• вільно обирати будь-яку визнану НБУ систему для проведення власних розрахунків, не обмежуючись рамками мережі розрахун­кових палат.

Спори, що виникають між банком та розрахунковою палатою (регіо­нальним управлінням НБУ), вирішуються згідно з умовами укладеної між ними угоди, шляхом переговорів або в Арбітражному суді.

^ 25.5. Принципи організації СЕП

25.5.1. Загальні принципи

1. СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в націо­нальній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах.

2. СЕП є системою типу «брутто», тобто кожний платіжний документ безпосередньо впливає на коррахунки учасників СЕП.

3. СЕП є закритою системою, тобто:

• грошові кошти циркулюють у закритому фінансовому просторі;

• грошові кошти перебувають під суворим емісійним контролем з боку Національного банку.

4. СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним ре­жимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службо­вими повідомленнями.

5. Платіжні трансакції у СЕП є безвідкличними, тобто трансакцію, іні­ційовану відправником платіжного документа і прийняту до виконання в системі, не може відмінити ні її відправник, ні будь-хто інший.

6. Ініціатива проведення трансакцій належить банку, який дебетує власний рахунок. Можливість дебетувати рахунок іншого учасника СЕП надана тільки підрозділам Національного банку України для обмеженого списку типів трансакцій.

7. Відсутні пріоритети обробки трансакцій за будь-якими ознаками, крім черговості надходження в систему.

8. Обмеження на суми трансакцій не обумовлені. Технологічно сума кредитової трансакції обмежена поточним значенням залишку рахунку банку-ініціатора трансакції.

9. Трансакції відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банківських установ. Унаслідок цього:

• учасники розрахунків володіють необхідною інформацією для про­гнозування ліквідності;

• платіжні трансакції приймаються до системи за умови відсутності овердрафту коррахунку платника.

10. Обмін платіжними документами організований у пакетному режи­мі, технологічними циклами приймання-передачі, довжина яких варіюєть­ся залежно від поточних потреб.

11. Ведеться транзитний рахунок для відображення трансакцій, які були ініційовані, але не завершені протягом одного банківського дня. Це дозволяє організовувати асинхронну роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки можливостей кожного з них (наприклад, нестійкої роботи кана­лів зв'язку).

12. Система електронних платежів є власністю Національного банку України.

Хоча СЕП не є у повному розумінні системою класу ЯТС5 (переказу великих сум у реальному часі), але можна вважати, що вона наближається до цього класу за такими ознаками:

• СЕП виконує всі міжбанківські розрахунки в Україні, в тому числі платежі великими сумами (включаючи міжбанківські кредити, кре­дити уряду тощо);

• проведення коштів через СЕП за кожним пакетом платіжних докумен­тів відображається на рахунках учасників у режимі реального часу.

^ 25.5.2. Принципи розподілу фінансових ризиків

СЕП є системою вузького спектра дії (лише міжбанківські розрахун­ки), але, одночасно, і системою вузького спектра ризику.

У подібних системах розрізняють два типи фінансового ризику: кре­дитний та ризик ліквідності.

Для СЕП розроблені та реалізовані такі принципи розподілу фінансо­вих ризиків:

1. Кредитний ризик у СЕП усунений, бо фактична передача коштів одержувачу здійснюється лише після списання коштів з рахунку відправника та зарахування їх на рахунок банку одержувача.

2. Ризик ліквідності в системі знижений за допомогою зарахування коштів, що надходять на рахунок банку у режимі реального часу.

3. Заборона овердрафту на коррахунках банків та усунення двох ін­ших видів фінансового ризику знижують можливість розповсюд­ження ризику в системі, тобто обмежують системний ризик.

^ 25.5.3. Регламент проведення розрахунків

Система забезпечує потреби банків у виконанні міжбанківських розрахун­ків із наданням їм робочого часу не менш як 14 годин за банківський день.

Регламент функціонування СЕП (далі - Регламент) визначається до­кументом «Регламент функціонування мережі розрахункових палат Украї­ни та її взаємодії з банками - учасниками системи електронних платежів» (додаток до «Положення про міжбанківські розрахунки в Україні»). Регла­мент є обов'язковим для всіх учасників СЕП.

У випадку особливих ситуацій (на зразок - «кінець банківського ро­ку»), коли система працює за нестандартним регламентом, усі зміни регла­менту відбуваються за ініціативою Національного банку України.

25.5.4. Оплата за розрахунки

Послуги системи електронних міжбанківських платежів - платні. Умо­ви оплати визначаються угодами учасників розрахунків про обслуговуван­ня в системі.

Вартість трансакції для комерційного банку, як учасника СЕП, зале­жить від кількості платіжних документів та загального обсягу платіжної інформації, що передані через СЕП за місяць.

Слід підкреслити, що Національний банк України не прагне до отри­мання комерційного прибутку від експлуатації системи та високої рента­бельності СЕП, маючи на меті загальний економічний ефект від впровад­ження СЕП у масштабах всієї України.

25.6. Бухгалтерські основи

25.6.1. Рахунки бухгалтерського обліку

Комерційний банк встановлює з регіональним управлінням НБУ корес­пондентські відносини, тобто укладає угоду «про відкриття кореспондентсь­кого (або субкореспондентського) рахунку». Цей рахунок призначений:

• для зберігання власних коштів комерційного банку (зі статутного, резервного та інших фондів);

• для проведення міжбанківських розрахунків цього банку з іншими банками - як платежів клієнтів, так і операцій самого банку.

Кореспондентським називається рахунок, який відкривається комер­ційному банку - юридичній особі. Субкореспондентським - рахунок, який відкривається установі комерційного банку (філії, відділенню, управ­лінню тощо), що не є юридичною особою. У більшості випадків обслуго­вування кореспондентських та субкореспондентських рахунків відбуваєть­ся однаково. Далі використовуватиметься термін «коррахунок» для позна­чення і кореспондентського, і субкореспондентського рахунків у випадках, коли відмінність між ними не є принциповою.

Коррахунки ведуться в електронній формі в регіональному управлінні НБУ. Раніше коррахунки велися в підрозділі регіонального управління, що мав назву «розрахунково-касовий центр». Зараз функцію розрахунків пере­несено до СЕП (обслуговуванням якої займаються окремі підрозділи регіо­нальних управлінь). Ведення коррахунків банків покладено на операційні відділи регіональних управлінь НБУ (або на операційні управління, залеж­но від структури відповідного регіонального управління НБУ). Коррахунки ведуться в електронній формі засобами програмного комплексу ^ «ОДБ ОПЕРУ» (ОДБ операційного управління) або «ОДБ ОПЕРВ» (ОДБ опера­ційного відділу).

Коррахунок повинен відображати кошти, які фактично наявні у банку для виконання міжбанківських розрахунків у СЕП. Але ті програмні комп­лекси, що виконують обмін платіжними документами в системі електрон­них міжбанківських розрахунків (АРМ-2 СЕП, які будуть розглянуті далі), та ті, що ведуть коррахунки (ОДБ ОПЕРУ), відокремлені один від одного, обмінюючись між собою інформацією лише кілька разів на добу. Тому у

СЕП введено поняття технічного коррахунку (технічного субкоррахунку). Технічний коррахунок банку - це інформація в електронній формі, яка збе­рігається безпосередньо в тому програмному комплексі СЕП, котрий вико­нує обмін платіжними документами з цим банком (АРМ-2). Стан технічно­го коррахунку поновлюється безпосередньо в момент обробки платіжних документів банку і фактично відображає стан коррахунку в режимі реаль­ного часу. Початкові платежі у СЕП від банку приймаються лише в межах поточного значення залишку на технічному коррахунку цього банку. Таким чином, гарантується, що банк може використовувати для розрахунків у СЕП лише ресурси, які реально наявні у нього.

АРМ-2 у кінці дня надсилає зведену інформацію про результати елек­тронних розрахунків в ОДБ ОПЕРУ для того, щоб вони були відображені на коррахунках банків, які ведуться в ОДБ ОПЕРУ. На відміну від техніч­ного, надалі будемо називати коррахунок, що ведеться в ОДБ ОПЕРУ, -реальним.

На поточний час основним (але не єдиним) джерелом зміни значення коррахунку банку є міжбанківські розрахунки через СЕП. Тому можна вважати, що технічний коррахунок адекватно відображає стан реального коррахунку банку.

При прийнятті у СЕП початкового платежу від банку коррахунок де­бетується (зменшується) на суму цього платежу.

При отриманні банком відповідного платежу від СЕП коррахунок кредитується (збільшується) на суму цього платежу.

Комерційний банк повинен відслідковувати в своєму ОДБ значення свого коррахунку на основі власної інформації про відправлені / прийняті з СЕП платіжні документи (тобто, обчислювати внутрішнє значення кор­рахунку, що повинно дзеркально відображати його стан) і порівнювати йо­го з технологічною інформацією про стан коррахунку, яка надається СЕП.

Між моментами приймання у СЕП платіжного документа від «бан­ку А» та отримання цього документа «банком Б» проходить певний час. Зокрема, цей документ може бути отриманий «банком Б» і наступного бан­ківського дня. Для відображення сум платіжних документів, що надійшли через СЕП на адресу «банку Б», але не отримані ним, в ОДБ ОПЕРУ пара­лельно з кожним коррахунком відкривається відповідний йому «Транзит­ний кореспондентський рахунок для сум, що не були підтверджені протя­гом робочого дня». Умовно назвемо цей рахунок «нічний».

Цей рахунок «банку Б» кредитується наприкінці банківського дня на суму тих платіжних документів, які надійшли протягом цього дня на адре­су «банку Б», але не отримані ним.

«Нічний» рахунок «банку Б» дебетується того дня, коли «банк Б» дійс­но отримує платіжні документи, що надійшли на його адресу в попередні

банківські дні, але не були тоді отримані (тобто були «зараховані» на цей рахунок у попередні банківські дні).

Слід звернути увагу, що кошти «банку Б», які є на «нічному» рахунку, ще не можуть бути використані банком (для зарахування на рахунок клієн­та, виконання початкових платежів на цю суму тощо).

Якщо коррахунки «банку А» та «банку Б» ведуться в одному й тому ж регіональному управлінні НБУ, то платежі між цими банками називаються внутрішньорегіональними. У цьому випадку виконуються бухгалтерські проводки при перерахуванні коштів з «банку А» у «банк Б» (рис. 25.2).

На схемі наведено рух коштів за кредитовим платіжним документом. Рахунок ініціатора платежу (платника) дебетується; рахунок утримувача -кредитується.

Для інформаційних документів (як дебетових, так і кредитових) збері­гається схема руху документів, але зміна стану рахунків за цією схемою не відбувається.

Для реальних дебетових документів зберігається схема руху документів, але порядок дебетування/кредитування рахунків порівняно з кредитовими документами протилежний. А саме: рахунок ініціатора платежу (одержувача) кредитується, а рахунок платника - дебетується. У діючій СЕП право ініцію­вати платіжну операцію за реальним дебетовим документом надано лише ОПЕРУ НБУ у виключних випадках.

Якщо коррахунки «банку А» та «банку Б» ведуться у різних регіо­нальних управліннях НБУ, то платежі між цими банками називаються міжрегіональними

В ОДБ ОПЕРУ кожного регіонального управління ведеться два рахунки для обліку міжрегіональних оборотів (табл. 25.1).

Таблиця 25.1 ^ Рахунки для обліку міжрегіональних оборотів

Назва рахунку


Призначення рахунку


Міжобласний рахунок регіону


Облік міжрегіональних операцій установ банків цього регіону: • початкових платежів, що надійшли від банків цього регіону у СЕП та були відправлені системою в інші регіони • відповідних платежів, що надійшли через СЕП з інших регіонів на адресу банків цього регіону


«Нічний» міжобласний рахунок регіону


Облік початкових міжрегіональних платіжних доку­ментів, що надійшли від банків цього регіону у СЕП для відправлення в інші регіони, але це відправлення не було виконано. Платіжні документи знаходяться у цьому регіоні й повинні бути відправлені в регіон-одержувач


Слід звернути увагу, що, незалежно від кількості інших регіонів, з якими здійснюється обмін платіжними документами, відкривається лише один рахунок для обліку міжобласних оборотів (і, відповідно, один «нічний» міжобласний рахунок). Розподіл обміну платіжними документа­ми з кожним регіоном-кореспондентом окремо не фіксується.

При перерахуванні коштів з «банку А» в «банк Б» іншого регіону ви­конуються бухгалтерські проводки, подані нарис. 25.3.

Для внутрішньорегіонального платежу усі рахунки, на яких відобра­жається його виконання, є в одному програмному комплексі ОДБ ОПЕРУ. Для міжрегіонального - у двох різних. Кошти, які зараховуються на міжоб­ласний рахунок регіону Б в ОДБ ОПЕРУ регіону А, повинні відповідати коштам, які «з'являються» на міжобласному рахунку в ОДБ ОПЕРУ регіо­ну Б. Контроль за цим виконує АРМ-1 СЕП.

25.6.2. Мультивалютність

Крім національної валюти України, СЕП виконує розрахунки між бан­ками - учасниками СЕП і в найбільш використовуваних іноземних валютах (розповсюджених як у країнах СНД, так і в інших, наприклад, доларах США, англійських фунтах стерлінгів тощо).





Необхідною умовою виконання розрахунків у СЕП в іноземній валюті є наявність у банку коррахунку в згаданій валюті, відкритого в НБУ. Коррахунки в іноземній валюті відкриваються лише комерційним банкам, що є юридичними особами, за наявності відповідної ліцензії.

Коррахунок у конкретній валюті відкривається в одному, і лише в одно­му, з регіональних управлінь НБУ. Для кожної з іноземних валют, з якими працює банк, відкривається окремий коррахунок (і відповідний йому «ніч­ний» рахунок). Заборонено мати два коррахунки в одній і тій же валюті.

^ Мультивалютний режим функціонування СЕП полягає у:

• відокремленні передачі та зберігання інформації щодо кожної ва­люти, при однаковому функціональному призначенні інформації та технології її обробки;

• роздільному веденні коррахунків банківських установ у різних ва­лютах, з виконанням розрахунків у кожній валюті окремо та відсут­ністю внутрішньосистемної конвертації.

Схеми бухгалтерських проводок при виконанні валютних платежів через СЕП аналогічні наведеним у попередньому розділі.

На поточний момент коррахунки комерційних банків в іноземній валюті ведуться тільки в одному підрозділі Національного банку України - Центрі міждержавних розрахунків (ЦМР), який, з точки зору СЕП, функціонує як регіональне управління НБУ. Тому відсутні міжрегіональні розрахунки в іно­земних валютах, і, відповідно, рахунки бухгалтерського обліку, призначені для їх відображення.

Комерційний банк, що знаходиться в одному з регіонів України, має коррахунок у національній валюті у регіональному управлінні НБУ, що відповідає місцерозташуванню банку, і може мати кілька коррахунків у рі­зних іноземних валютах у ЦМР НБУ.

^ 25.6.3. Консолідований коррахунок

Відомо, що системи електронних міжбанківських розрахунків можуть використовувати один з двох підходів до обслуговування рахунків учасників:

• усі абоненти (і рахунки в системі) рівноправні, і їхні дії (трансакції)

ніяк не корелюють один з одним; • у розрахунках безпосередньо беруть участь лише головні банки, а

банківські установи, які є їх філіями, виконують розрахунки через

головні банки.

Враховуючи, що обсяг трансакцій зростає та збільшується потреба банків більш ефективно розпоряджатися своїми ресурсами, СЕП НБУ на­дає декілька різних схем обслуговування рахунків учасників (тобто банків та груп банківських установ). Об'єднання коштів кількох банківських установ із наданням можливостей спільного їх використання отримало у

СЕП назву «консолідованого кореспондентського рахунку». Ця консолі­дація коштів реалізована за такими принципами:

• в ОДБ ОПЕРУ ведеться один коррахунок (і один відповідний йому «нічний» рахунок), який відображає спільні кошти групи банківсь­ких установ;

• кількість технічних коррахунків та їх розподіл серед установ групи (один технічний коррахунок для всіх установ групи або по одному окремому для кожної з установ) визначається технологічною схе­мою роботи установ групи у СЕП (так званою «моделлю обслуго­вування консолідованого коррахунку»);

• усі технічні коррахунки установ групи ведуться в одному і тому ж АРМ-2 СЕП;

• СЕП виконує обмін інформацією з установами групи згідно з тех­нологічною схемою конкретної моделі;

• розрахунки кожної з установ групи відображаються на її особисто­му технічному коррахунку або/та на спільному технічному корра­хунку групи установ (залежно від моделі);

• розрахунки кожної з установ групи відображаються на спільному реальному коррахунку;

• з групи установ визначається одна, що відіграє роль головного банку. Інші установи вважаються його філіями. Головний банк має інстру­менти (які залежать від моделі) керування роботою філій у СЕП. Природно, що об'єднують свої кошти тільки установи, що підпоряд­ковані одній і тій самій юридичній особі.

На даний час обслуговування консолідованого коррахунку надається тільки для національної валюти України.

Детальний опис конкретних моделей обслуговування консолідованого коррахунку буде поданий далі.

^ 25.6.4. Основні принципи бухгалтерської моделі СЕП

Таким чином, в основу бухгалтерської моделі СЕП покладено такі принципи:

• централізованого ведення кореспондентських рахунків банків та їх установ у Національному банку;

• ведення технічних коррахунків для відображення проведених пла­тіжних трансакцій у режимі реального часу;

• ведення транзитних рахунків для сум, що не були підтверджені протягом банківського дня;

• адекватного ведення і взаємної звірки стану реальних коррахунків в ОДБ РКЦ та стану відповідних технічних коррахунків в АРМ-2 СЕП;

• адекватного ведення та взаємної звірки транзитних рахунків для обліку міжрегіональних оборотів;

• здійснення початкових платіжних трансакцій у межах поточного залишку коштів на техні