Реферат: Містять тематичний план курсу, плани практичних занять, завдання для практичних занять, список навчальної та спеціальної літератури до всіх тем, питання до заліку.
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИ ІНСТИТУТ ЛУГАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ім. Є. О. Дидоренко
Основи кваліфікації злочинів підслідних ОВС +
М.: Кваліфікація злочинів на транспорті
(для курсантів факультету № 3 за спеціалізацією
„слідчий з розслідування ДТП”)
Донецьк 2009
УДК 343.3/7(075.8) Рекомендовано до друку вченою радою слідчо- факультету ДЮІ ЛДУВС
ББК 67.99(2)8я7 Протокол № 11 від 01.07.09
К 82
Основи кваліфікації злочинів, підслідних ОВС + М.: Кваліфікація злочинів на транспорті: Навчально-методичні матеріали з курсу „Основи кваліфікації злочинів, підслідних ОВС + М.: Кваліфікація злочинів на транспорті” для курсантів 4 курсу факультету № 3 за спеціалізацією „слідчий з розслідування ДТП”/ Укладач Г. М. Волкова; Кафедра кримінального права та кримінології. – Донецьк, 2009. – 53 с.
Містять тематичний план курсу, плани практичних занять, завдання для практичних занять, список навчальної та спеціальної літератури до всіх тем, питання до заліку.
Укладач: Волкова Г. М. викладач-сумісник кафедри кримінального права та кримінології ДЮІ ЛДУВС
Рецензенти: Красницький І. В. тачальник кафедри кримінального права
та кримінології Львівського державного
університету внутрішніх справ
канд. юрид. наук, доцент
Вербіцький М. О. начальник СВ Волновахського РВ ГУ
УМВС України у Донецькій області,
капітан міліції
Баліцький С. П. ст. слідчій СВ ДТП ГУ УМВС України у
Донецькій області, капітан міліції
© Г.М. Волкова
© ДЮІ ЛДУВС, 2009
^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Останніми роками в Україні спостерігається певне зростання злочинності, особливо організованої, насильницької та корисливої, яке зумовлено переломним періодом розвитку України і деякими негативними факторами, що ставить перед державою серйозні завдання боротьби з цим соціальним явищем. Необхідно добиватися припинення її зростання, а потім й істотного скорочення. З цією метою держава вживає певні політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи. Юридичною базою боротьби зі злочинністю є кримінальне законодавство. Щоб це законодавство було досить ефективним, потрібно його правильно застосовувати, слід ґрунтовно і глибоко вивчати для того, щоб добре знати і втілювати у практичній діяльності.
Кваліфікація злочину є найскладнішим видом правозастосування. Ніяка інша правозастосовча діяльність не вимагає врахування такої кількості конкретних обставин вчинення діяння, такого досконалого знання законодавства, що передбачає відповідальність за його вчинення, та слідчо-прокурорської і судової практики. Саме в цій діяльності припускається й найбільша кількість помилок.
Зростання автомобільного парку та інтенсивності транспортних потоків призвело до того, що в останні роки зберігається стійка тенденція збільшення (росту) кількості дорожньо-транспортних пригод. Це, в свою чергу, потребує пошуку нових підходів до вирішення задачи повишення безпеки дорожнього руху. Розслідування справ про дорожньо-транспортні пригоди здебідьшого повязане з певними труднощами. Це обумовлено як специфікою самих пригод, так і не завжди якісним підходом до їх розслідування, адже іноді розслідуванням вказаних справ займаються люди, недостатньо підготовлені для проведення аналізу дорожньо-транспортних пригод. Непрофесіоналізм в галузі розслідування ДТП призводить до неправильної кваліфікації діяння, а в подальшому сказується на якості проводимих з цього приводу заходів.
Отже вищенаведеними обставинами була зумовлена необхідність в створенні в рамках спецкурсу „Основи кваліфікації злочинів підслідних ОВС + М.: Кваліфікація злочинів на транспорті” окремого модуля, присвяченого питанням кваліфікація злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту.
Мета модуля полягає у формуванні глибоких теоретичних знань із спецкурсу „Основи кваліфікації злочинів підслідних ОВС + М.: Кваліфікація злочинів на транспорті» та набуття практичних навичок застосування одержаних теоретичних знань у правоохоронній діяльності стосовно правильної кваліфікації злочинів.
Основні завдання модуля: вміти вільно орієнтуватися у нормах Особливої частини Кримінального Кодексу України.
Предмет модуля: діюче кримінальне законодавство України, його історія, перспективи розвитку, наукові теорії та доктрини.
Вивчення спецкурсу “Основи кваліфікації злочинів підслідних ОВС +М.: Кваліфікація злочинів на транспорті” передбачає досягнення кваліфікаційного рівня підготовки юриста-спеціаліста, при якому він повинен знати: взаємозв’язок курсу з іншими юридичними дисциплінами; керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питань застосування кримінального законодавства; практику застосування кримінально-правових норм; правила та формулу кваліфікації злочинів; вміти: орієнтуватися в системі кримінального законодавства та відшукувати в ньому необхідну для конкретного суспільно небезпечного діяння відповідну норму (норми); тлумачити чинне кримінальне законодавство; кваліфікувати злочин в точній відповідності до закону; відмежувати окремий склад злочину від суміжних злочинів, а також від адміністративних деліктів та інших правопорушень; приймати обґрунтовані і законні рішення при кваліфікації злочинів.
^ ЗМІСТ МОДУЛЯ
Основи кваліфікації злочинів, підслідних ОВС
Модуль № 1:
Тема № 1. Наукові основи кваліфікації злочинів.
Тема № 2. Кваліфікація групових злочинів.
Тема № 3. Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я особи.
Тема № 4. Кваліфікація злочинів проти власності.
Модуль № 2:
Тема № 5. Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності.
Тема № 6. Кваліфікація злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.
Тема № 7. Кваліфікація злочинів у сфері службової діяльності.
Тема № 8. Кваліфікація злочинів проти правосуддя.
М.: Кваліфікація злочинів на транспорті
Модуль № 3:
Тема № 9. Загальна характеристика та особливості кваліфікації злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
із спецкурсу «Основи кваліфікації злочинів, підслідних ОВС +
М.: Кваліфікація злочинів на транспорті»
^ для курсантів факультету № 3 за спеціалізацією
„слідчий з розслідування ДТП”
№ п/п
Найменування розділів та тем
^ Кількість годин по видам занять
Види ТЗН, ЕОМ
Всього
Всього ауд.
Лек.
Практ.
Сам. роб.
Основи кваліфікації злочинів, підслідних ОВС
1
Модуль № 1. Наукові основи кваліфікації злочинів
6
4
2
2
2
Відеоматеріали, слайди
2
Кваліфікація групових злочинів
10
6
2
4
4
- // -
3
Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я особи
10
6
2
4
4
- // -
4
Кваліфікація злочинів проти власності
10
6
2
4
4
^ Модульний контроль № 1
5
Модуль № 2. Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності
10
6
2
4
4
- // -
6
Кваліфікація злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення
8
4
2
2
4
- // -
7
Кваліфікація злочинів у сфері службової діяльності
10
6
2
4
4
- // -
8
Кваліфікація злочинів проти правосуддя
8
4
2
2
4
- // -
^ Модульний контроль № 2
М.: Кваліфікація злочинів на транспорті
9
Модуль № 3. Загальна характеристика та особливості кваліфікації злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту
18
8
2
6
10
- // -
^ Модульний контроль № 3
Підсумок за 8 семестр
90
50
18
32
40
Залік
^ ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО
ПІДГОТОВЦІ ТА ПРОВЕДЕННЮ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Основи кваліфікації злочинів є суто спеціальним курсом серед навчальних дисциплін, що утворюють основу професійної підготовки фахівця ОВС з вищою юридичною освітою.
Передбачені навчальним планом практичні заняття із вказаної дисципліни мають забезпечити курсантам:
а) закріплення отриманого на лекціях навчального матеріалу, що стосується теоретичних положень окремих розділів особливої частини кримінального кодексу України, кримінального законодавства, даних слідчо-прокурорської і судової практики;
б) вироблення навичок та умінь по самостійному прийняттю рішень з кваліфікації злочинів, складанню мотивуючої та резолютивної частини необхідних процесуальних документів при порушенні, попередньому розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ.
Для досягнення цих цілей на практичних занять будуть використовуватися засоби та методи, що гарантують активне навчання.
До їхнього числа відносяться:
а) перегляд навчальних відеоматеріалів з наступним обговоренням виявлених курсантами ознак злочинів, прийнятих ними рішень щодо їх кваліфікації і підведення підсумків викладачем;
б) рішення тестів;
в) обговорення проблемних питань теорії кримінального права.
г) залучення практичних співробітників ОВС.
Головною умовою успішного проведення практичних занять і досягнення намічених результатів є ретельна підготовка курсантів до кожного заняття, глибоке вивчення і засвоєння ними теорії, навчального і нормативного матеріалу, рекомендованої літератури, даних слідчої, прокурорської і судової практики.
Для рішення на заняттях конкретних задач курсантам, крім глибокого вивчення відповідного навчального матеріалу і норм УК, важливо ретельно з’ясувати всі обставини справи, викладені у вступній частині завдання, а також сутність поставлених у ній питань.
Рішення, прийняте курсантами, повинне містити чіткі відповіді на поставлені питання, бути обґрунтованими і мотивованими, тобто, з обов’язковим посиланням на відповідні статті кримінального кодексу.
^ ЗРАЗОК РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧІ
ЗАДАЧА
11.02.2008 року, приблизно о 12 год. 20 хвил., водій Перевознюк В. С., керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА, рухався на ньому по пр-ту Партизанському з боку вул. Морковникова в напрямку пр-та Київського в Київському районі м. Донецька. Проїжджаючи ділянку дороги в районі перехрестя з вул. Будапештською, проявлючи неуважність, завчасно до початку маневру поворота наліво на вул. Будапештську, не подав світловий сигнал у відповідному напрямку, перед зміною напрямку руху не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вліво, де скоїв зіткнення з мотороллером „Вайпер” під керуванням водія Григораш В. І., який, створюючи необхідні умови для настання пригоди, здійснював обгін автомобіля ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА під керуванням водія Перевознюка В. С. на перехресті пр-та Партизанського з вул. Будапештською.
В подальшому автомобіль ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА під керуванням водія Перевознюка В. С. здійснив виїзд за межі проїжджої частини та наїзд на дерево.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 482 від 13.02.2008 року водію Григораш В. І. були спричинені тілесні ушкодження середньої степені тяжкості. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 497 від 15.02.2008 року водію Перевознюк В. С. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 105 від 27.02.2008 року технічна можливість запобігання даної дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА Перевознюк В. С. встановлювалася при виконанні останнім вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, виконуючи які він мав технічну можливість запобігання дорожньо-транспортній пригоді. В дорожній ситуації, що розглядається, водій автомобіля ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА Перевознюк В. С. повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 9.2, 9.4, 10.1 Правил дорожнього руху України, порушення яких і знаходиться в прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Порушення водієм мотороллера „Вайпер” Григораш В. І. вимог п. 14.6 „а” Правил дорожнього руху України також знаходится в прямому причинному зв’язку з виникненнм події дорожньо-транспортної пригоди, так як його дії створили необхідні умови для настання пригоди.
РІШЕННЯ
Розглянемо та дамо оцінку фактичним обставинам справи та діям кожного з учасника дорожньо-транспортної пригоди.
Водій автомобіля ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА Перевознюк В. С. допустив порушення вимог п.п. 9.2 „б”, 9.4, 10.1 Правил дорожнього руху України, які предписують:
9.2. Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:
б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
9.4. Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
^ Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.
10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
В порушенні вищезазначених вимог Правил дорожнього руху й міститься суспільно-небезпесна дія Перевознюка В. С., суспільно-небезпечні наслідки якої виразилися в спричиненні водію Григораш В. І. тілесних ушкоджень середньої степені тяжкості згідно з висновком судово-медичної експертизи № 482 від 13.02.2008 року.
Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 105 від 27.02.2008 року порушення водієм Перевознюк В. С. вищезазначених Правил дорожнього руху знаходится в прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, а отже і з суспільно-небезпечними наслідками у вигляді тілесних ушкоджень Григораш В. І.
Перевознюк В. С. скоїв дорожньо-транспортну пригоду, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА, тобто транспортним засобом, що приводиться в рух з допомогою двигуна з об’ємом більше 50 куб. см. Отже, автомобіль ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА є предметом злочину.
Водій Перевознюк В. С. навмисно порушив вимоги, передбачені п.п. 9.2 „б”, 9.4, 10.1 Правил дорожнього руху України, отже по відношенню до суспільно-небезпечної дії у Перевознюка В. С. мав місце прямий умисел. В той же час обставини справи свідчать про те, що Перевознюк В. С. не передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді дорожньо-транспортної пригоди і спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості водію Григораш В. І., хоча повинен був і мог їх передбачити. Отже по відношенню до суспільно-небезпечних наслідків у Перевознюка В. С. мала місце необережна форма вини у вигляді злочинної недбалісті. Таким чином, по відношенню до дорожньо-транспортної пригоди у Перевознюка В. С. мала місце змішана форма вини.
Об’єктом злочинного посягання Перевознюка В. С. є суспільні відносини в сфері безпеки дорожнього руху, а також здоров’я громадян.
Отже, в результаті проведеного юридичного аналізу дій водія Перевознюка В. С. можна зробити висновок, що його дії підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, яка пердбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожього руху, або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Водій мотороллера „Вайпер” Григораш В. І. в свою чергу допустив порушення вимог п. 14.6 „а” Правил дорожнього руху України, які передбачають:
14.6. Обгін заборонено:
а) на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа.
Порушуючи вищезазначені Правила дорожнього руху, водій Григораш В. І. скоїв суспільно-небезпечну дію, суспільно-небезпечні наслідки якої виразилися в тому, що автомобіль ЗАЗ-ДЕУ держ. номер АН 0552 ВА під керуванням водія Перевознюка В. С. здійснив виїзд за межі проїжджої частини та наїзд на дерево. Таким чином, водію Перевознюк В. С. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, кваліфіковані як такі відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 497 від 15.02.2008 року.
Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 105 від 27.02.2008 року порушення водієм мотороллера „Вайпер” Григораш В. І. вимог п. 14.6 „а” Правил дорожнього руху України створили необхідні умови для настання пригоди, а тому знаходяться в прямому причинному зв’язку з виникненнм події дорожньо-транспортної пригоди.
Водій Григораш В. І. скоїв дорожньо-транспортну пригоду, керуючи технічно справним мотороллером „Вайпер”, тобто транспортним засобом, що приводиться в рух за допомогою двигуна з об’ємом менш ніж 50 куб. см. Отже, предметом злочину є мотороллер „Вайпер”.
Водій Григораш В. І. навмисно порушив вимоги, передбачені п.п. 14.6 Правил дорожнього руху України, отже по відношенню до суспільно-небезпечної дії у Григораш В. І. мав місце прямий умисел. В той же час обставини справи свідчать про те, що Григораш В. І. не передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді дорожньо-транспортної пригоди і спричинення тяжких тілесних ушкоджень водію Перевознюк В. С., хоча повинен був і мог їх передбачити. Отже по відношенню до суспільно-небезпечних наслідків у Григораш В. І. мала місце необережна форма вини у вигляді злочинної недбалісті. Таким чином, по відношенню до дорожньо-транспортної пригоди у Григораш В. І. мала місце змішана форма вини.
Об’єктом злочинного посягання Григораш В. І. є суспільні відносини в сфері безпеки дорожнього руху, а також здоров’я громадян.
Отже, в результаті проведеного юридичного аналізу дій водія Григораш В. І. можна зробити висновок, що його дії підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 291 Кримінального кодексу України, яка пердбачає кримінальну відповідальність за порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
^ ЗМІСТ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ
ОСНОВИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ, ПІДСЛІДНИХ ОВС
Модуль № 1:
Тема 1. Наукові основи кваліфікації злочинів
Поняття і види кваліфікації злочинів. Злочин та склад злочину як фактична і правова підстави кваліфікації злочинів. Вчинення злочину - фактична підстава притягнення до кримінальної відповідальності й кваліфікації скоєного. Поняття, ознаки та елементи злочину. Одиничні злочини і множинність злочинів, їх види. Склад злочину - правова модель і основа кваліфікації злочинів. Поняття і ознаки складу злочину. Обов’язкові й факультативні ознаки складу злочину. Класифікація складів злочинів. Конкуренція норм Особливої частини Кримінального кодексу. Правила кваліфікації при конкуренції норм. Відмінність конкуренції від колізії правових норм, шляхи подолання колізії. Значення правильної кваліфікації злочинів для здійснення правосуддя. Правильна кваліфікація як необхідна умова дотримання законності, прав і свобод людини. Значення правильної кваліфікації для визначення рівня і стану злочинності та обліку злочинів.
Загальні і спеціальні правила кваліфікації злочинів.
Поняття множинності злочинів. Соціальна і юридична характеристика множинності злочинів і її значення. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів: прості й ускладнені одиничні злочини. Види множинності злочинів.
Повторність злочинів і її ознаки. Види повторності: повторність злочинів, що не пов’язана з осудом (фактична повторність) і повторність злочинів, що пов’язана з осудом (рецидив). Види фактичної повторності: повторність тотожних, однорідних і різнорідних злочинів.
Неодноразовість, систематичність і вчинення злочину у виді промислу як види повторності тотожних злочинів. Значення повторності для кваліфікації злочину і призначення покарання.
Сукупність злочинів і її ознаки.
Види сукупності злочинів: ідеальна та реальна сукупність. Відокремлення ідеальної сукупності від одиничного злочину. Відокремлення сукупності злочинів від конкуренції норм. Кваліфікація злочинів при ідеальній і реальній сукупності. Значення сукупності злочинів для кваліфікації злочину і призначення покарання.
Рецидив злочину. Його ознаки. Види рецидиву: загальний і спеціальний, простий і складний (багатократний); пенітенціарний і рецидив тяжких та особливо тяжких злочинів. Значення рецидиву для кваліфікації злочину і для призначення покарання. Умови, порядок і правові наслідки визнання особи особливо небезпечним рецидивістом.
^ Тема 2. Кваліфікація групових злочинів
Поняття і значення співучасті в злочині, його об’єктивні і суб’єктивні ознаки.
Спільна участь осіб у вчиненні злочини. Зміст цієї ознаки. Суб’єктивні ознаки співучасті. Спільність наміру співучасників.
Особливості інтелектуального моменту наміру співучасників. Вольовий момент наміру співучасників. Проблеми співучасті в злочинах вчинених по необережності.
Значення мотиву і мети при вчиненні злочини в співучасті.
Види співучасників і їх визначення в КК. Виконавець і співвиконавець злочину. Організатор злочину. Підбурювач до злочину. Засоби підбурювання. Об’єктивні і суб’єктивні ознаки підбурювання. Посібник злочину. Види підсобництва. Об’єктивні і суб’єктивні ознаки підсобництва. Різниця підсобництва від підбурювання.
Форми співучасті. Проблеми форми співучасті в науці кримінального права. Підстави та межі відповідальності співучасників. Залежність відповідальності співучасників від дій виконавця.
Відповідальність і кваліфікація дій співучасників при різних формах співучасті. Призначення покарання співучасникам.
Спеціальні запитання відповідальності співучасників. Співучасть у злочині зі спеціальним суб'єктом.
Ексцес виконавця. Види ексцесу виконавця. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі. Невдале підбурювання і підсобництво.
Добровільна відмова співучасників. Добровільна відмова виконавця. Відповідальність інших співучасників при добровільній відмові виконавця. Особливості добровільної відмови підбурювача і посібника.
Причетність до злочину. Види причетності. Відповідальність за причетність до злочину.
^ Тема 3. Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я особи
Основні етапи розвитку кримінального законодавства України, що передбачало відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи.
Особисті блага людини як об’єкт кримінально-правової охорони. Загальний механізм кримінально-правової охорони життя і здоров’я особи. Проблеми систематизації юридичних складів злочинів проти життя та здоров’я особи за чинним кримінальним законодавством України. Проблеми застосування норм кримінального законодавства при кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я особи. Шляхи вдосконалення норм кримінального законодавства щодо злочинів проти життя та здоров’я особи.
Поняття вбивства і його види: умисне вбивство та вбивство через необережність. Умисне вбивство та його види.
Умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Убивство двох або більше осіб. Єдність умислу на вбивство двох або більше осіб як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності. Убивство заручника. Поняття заручника. Убивство, вчинене з особливою жорстокістю. Поняття особливої жорстокості. Убивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб. Відмежування цього виду вбивства від терористичного акту. Убивство з корисливих мотивів. Поняття корисливих мотивів, убивство з хуліганських мотивів. Поняття хуліганських мотивів. Убивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку. Убивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення. Убивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом. Убивство, вчинене на замовлення. Поняття замовлення. Відмежування від убивства з корисливих мотивів. Вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Убивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК України. Відмежування від убивства двох або більше осіб. Кваліфікація вбивства за наявності кількох обтяжуючих обставин.
Умисне вбивство за пом’якшуючих обставин, його види.
Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання. Особливості об’єктивних та суб’єктивних ознак цього злочину.
Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Особливості суб’єктивних ознак цього злочину. Відповідальність співучасників цього злочину.
Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину.
Убивство через необережність. Відмінність цього злочину від інших злочинів, наслідком котрих є смерть потерпілої особи.
Доведення до самогубства та його форми. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмінність доведення до самогубства від умисного вбивства та вбивства через необережність. Загальна характеристика злочинів проти здоров’я. Здоров’я як основний безпосередній об’єкт цих злочинів.
Поняття і види тілесних ушкоджень. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень від 17.01.1995 р.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, його поняття та види. Критерії визнання тілесного ушкодження тяжким: медичний, соціальний, економічний, естетичний. Кваліфікуючі ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Відмежування тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від вбивства.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене за пом’якшуючих обставин: заподіяне у стані сильного душевного хвилювання; у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, його поняття, види та критерії визначення. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.
Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Умисне легке тілесне ушкодження, його поняття, види, критерії визнання.
Побої та мордування. Поняття і відмінність від тілесних ушкоджень. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Зараження венеричною хворобою. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Погроза вбивством. Реальність погрози як умова відповідальності за цей злочин. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування цього злочину від готування до злочину чи замаху на злочин.
Катування. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмінність цього злочину від вчинення побоїв та мордувань.
Незаконне проведення аборту. Поняття аборту. Особливості суб’єкта злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Залишення в небезпеці. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Особливості суб’єкта злочину. Кваліфікуючі ознаки. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Особливості об’єктивної сторони та суб’єкта злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Незаконна лікувальна діяльність. Об’єктивні ознаки. Суб’єкт злочину.
Ненадання допомоги хворому медичним працівником. Завідомість як ознака цього складу злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником. Об’єктивні ознаки. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.
Порушення прав пацієнта. Особливості цього складу злочину. Суб’єкт злочину.
Незаконне проведення дослідів над людиною. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.
Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.
Насильницьке донорство. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки.
Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Особливості суб’єкта злочину.
Незаконне розголошення лікарської таємниці. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Особливості суб’єкта злочину.
^ Тема 4. Кваліфікація злочинів проти власності
Основні етапи розвитку кримінального законодавства України, що передбачало відповідальність за злочини проти власності.
Загальна характеристика та види злочинів проти власності. Викрадення чужого майна. Інші види неправомірного заволодіння чужим майном. Некорисливі злочини проти власності. Проблеми систематизації юридичних складів злочинів проти власності. Проблеми застосування норм кримінального законодавства при кваліфікації злочинів проти власності. Шляхи вдосконалення норм кримінального законодавства щодо злочинів проти власності.
Корисливі злочини проти власності: викрадення чужого майна та злочини без ознак викрадення.
Поняття викрадення чужого майна та його ознаки. Предмет викрадення: його фізична, соціальна, економічна та юридична ознаки. Форми викрадення в залежності від способу вилучення чужого майна. Види викрадення в залежності від вартості викраденого майна. Визначення вартості викраденого. Значення поділу викрадення на форми та види.
Корисливий мотив як обов’язкова ознака викрадення. Суб’єкт викрадення. Крадіжка. Поняття і види таємного викрадення. Кваліфікуючі ознаки. Грабіж. Характеристика відкритого викрадення. Кваліфікуючі ознаки. Відмінність грабежу від крадіжки. Розбій. Поняття і ознаки розбою. Безпосередній об’єкт розбійного нападу. Момент закінчення цього злочину. Кваліфікуючі ознаки розбою. Відмінність розбою від насильницького грабежу і бандитизму. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Шахрайство. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Інші види неправомірного заволодіння чужим майном. Вимагання. Поняття, кваліфікуючі ознаки, відмежування вимагання, поєднаного з насильством від розбою. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмежування від шахрайства. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї.
Поняття і види некорисливих злочинів проти власності. Умисне знищення або пошкодження майна. Предмет цього злочину. Кваліфікуючі ознаки знищення або пошкодження майна. Погроза знищення майна. Предмет цього злочину. Особливості погрози у складі цього злочину. Необережне знищення або пошкодження майна. Порушення обов’язків щодо охорони майна.
Придбання або збут чи зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом як корисливий або некорисливий злочин.
Модуль № 2:
Тема 5. Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності
Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності. Проблеми систематизації юридичних складів злочинів у сфері господарської діяльності.
Проблеми застосування норм кримінального законодавства при кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності. Шляхи вдосконалення норм кримінального законодавства щодо злочинів у сфері господарської діяльності.
Злочини у сфері грошового обігу, валютного регулювання та валютного контролю. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак. Визначення предмета злочину. Види дій. Момент закінчення злочину. Мета збуту як ознака суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування цього злочину від шахрайства. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак. Визначення предмета злочину. Види дій. Момент закінчення. Мета збуту як ознака суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування цього злочину від шахрайства та виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак. Визначення предметів злочину. Види дій. Момент закінчення злочину. Характеристика суб’єктів. Кваліфікуючі ознаки. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак. Поняття порушення незаконного відкриття або використання за межами України валютних рахунків. Особливості суб’єктів злочину. Кваліфікуючі ознаки. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак. Поняття грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Види дій: вчинення фінансових операцій та інших угод; використання для здійснення господарської діяльності; створення організованих груп для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Суб’єктивна сторона злочину. Кваліфікуючі ознаки. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак. Визначення предметів злочину. Вчинення злочину у великому розмірі як ознака його складу. Види дій. Особливості суб’єктивної сторони.
Злочини у сфері мобілізації коштів до бюджетів та державних цільових фондів. Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак. Види діянь. Поняття отримання доходу у великих розмірах. Момент закінчення злочину. Особливості суб’єктивної сторони та суб’єкта злочину. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів: характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак. Визначення предметів злочину. Види діянь. Мета збуту як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Кваліфікуючі ознаки. Поняття підпільних цехів та обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів. Вчинення таких діянь, що становить загрозу для життя і здоров’я людей, призвел