Реферат: Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій проблеми та перспективи формування гуманітарної політики в україні

КРИМСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ

КОНСАЛТИНГОВО-КОНФЛІКТОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР

ЦЕНТР РОЗВИТКУ ОСВІТИ, НАУКИ ТА ІННОВАЦІЙ


ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ

ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ


Матеріали круглого столу

26 березня 2010 р.


Ялта


Проблеми та перспективи формування гуманітарної політики в Україні / Матеріали круглого столу 26 березня 2010 р. Відп. ред. к.ф.н. В.І. Тарасов. – Сімферополь: ВіТроПринг, 2010. – 92 с.


Редакційна колегія:

Тарасов В.І. – ректор Кримського інституту бізнесу, кандидат філософских наук, доцент.

Трофимова В.В. – директор Центру розвитку освіти, науки та інновацій, кандидат економічних наук.

Сініца Д. А. – доцент Кримського інституту бізнесу, кандидат філологічних наук.



Тематичні напрямки

Сучасний стан захисту прав людини в Україні в контексті світового досвіду

Становлення інститутів громадянського суспільства в Україні.

Реалізація права на освіту в Україні. Болонський процес. Зовнішнє тестування. Підготовка наукових кадрів.

Інформаційна політика та стан інформаційної безпеки в Україні.

Якість життя населення України: аналіз, оцінки, прогнози.

Стан охорони здоров’я та формування здорового способу життя.

Роль громадських організацій у формуванні гуманітарної політики в Україні.


Для студентів, аспірантів, науковців, державних службовців та всіх, хто цікавиться питаннями утвердженя демократично моделі гуманітарної політики в Україні.


© Автори статей, 2010

© ВіТроПринг, 2010

ЗМІСТ


Азаренков Віктор Миколайович, Кобозєв Микола Михайлович, Сидоренко Ольга Романівна, Тітович Андрій Олександрович, Павленко Інна Олександрівна

^ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ – ОСНОВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ СУМЩИНИ




6

Богун Любовь Анатольевна

^ ОБУЧЕНИЕ ЭТИКЕ И КОРПОРАТИВНОЙ СОЦИАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ




10

Богун Любовь Анатольевна

ПОДГОТОКА НАУЧНЫХ КАДРОВ В БИЗНЕС-ШКОЛАХ



11


Богун Любовь Анатольевна

^ УГРОЗЫ ИЛИ ВОЗМОЖНОСТИ ВНЕШНЕГО ОКРУЖЕНИЯ В ОРГАНИЗАЦИИ




12

Васіліна Олена Миколаївна

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ




14

Волосковець Наталія Юріївна

^ ЕТИКА БІЗНЕСУ НА РЯДУ З СОЦІАЛЬНОЮ СПРАВЕДЛИВІСТЮ В СУЧАСНОМУ УРАЇНСЬКОМУ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ




18

Гончар Юлія Юріївна

^ ПРОБЛЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ




20

Горемикіна Юлія Володимирівна

СОЦІАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ




23

Дорошенко Ігор Вікторович

^ ДІЯЛЬНІСТЬ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ В ПЕРІОД КРИЗИ



27

Завада Дарія Сергіївна

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА КЛАСИФІКАЦІЯ МОРСЬКИХ ПРОСТОРІВ ЯК ОСНОВА ІСНУВАННЯ ПІРАТСТВА




29

Заліпухіна Альона Володимирівна
^ БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС - МІСТОК ДО ЄВРОПИ




32

Калюжний Валерій Віленович

статистичне доведення Впливу глобалізації на вибір стратегії розвитку світової економіки




35

Кобозєв Микола Михайлович, Азаренков Віктор Миколайович, Кондратенко Юрій Миколайович, Оксьом Павло Михайлович

^ РОЛЬ ВІЛЬНИХ ПРОФСПІЛОК У ЗАХИСТІ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ ТА НАУКИ НА СУМЩИНІ




39

Лесникова Інна Володимирівна

^ ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА - НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ЛЮДСЬКОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ




43

Нічик Лілія Олександрівна

^ БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ДЛЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ОСВІТИ




48

Парфанович Іванна Іванівна

ГЕНДЕРНИЙ ВЕКТОР СОЦІАЛІЗАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ ДІВЧАТ




51

Павлова Олексадра Ігорівна

^ СУЧАСНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА




55

Повстин Оксана Вікторівна

Вплив Якості життя українських сімей на соціальну напруженість у СуспільствІ





59

Самойленко Галина Іванівна

^ Створення навчальної бази для студентів вищих навчальних закладів за тематичним напрямком: ефективність використання трудових ресурсів в умовах ринкової економіки




63


Соловйова Ніна Ігорівна

^ РОЗВИТОК ГРОМАДСЬКОЇ СФЕРИ ПРИЙНЯТТЯ ПРОГНОЗНО-ПЛАНОВИХ РІШЕНЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ




68

Тіванова Інна Володимирівна

^ ПРАВО УКРАЇНЦІВ НА СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ: ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ




70

Тіщенко Олена Миколаївна

^ ІСТОРИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ



74


Чайка Роман Анатолійович

ОКРЕМІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА СВІДКА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ




80

Чечель Олег Миколайович

^ ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ




83

Яцишин Юрій Святославович

особливості розселення у великому місті: вплив на формування здорового способу життя




86















Азаренков Віктор Миколайович,

Кобозєв Микола Михайлович,

Сидоренко Ольга Романівна,

Тітович Андрій Олександрович,

Павленко Інна Олександрівна

Сумський державний педагогічний

університет ім.А.С.Макаренка, м.Суми,


^ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ –

ОСНОВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ СУМЩИНИ


Актуальність: Здоров'я людини поняття комплексне і залежить від багатьох чинників: екології, соціального стану, харчування, фізичної активності, духовного і культурного розвитку особистості, життєвої мети, медицини.

Екологічні умови на Сумщині характеризуються негативно. Фізична активність більшості громадян низька, особливо в містах. Багато людей палять, у тому числі дівчата. Харчування одноманітне і містить багато денатурованих продуктів з хімічними добавками. Психічний стан більшості людей негативний у зв’язку з соціально –політичними обставинами. Все це негативно впливає на здоров'я.

Добре відомо, що чим більше людина відходить від природних умов існування, захоплюється «цивілізацією», менше рухається, забруднює оточуюче середовище викидами газів, відходами виробництва та побутовим сміттям, тим більше хворіє людей, зростає смертність всіх вікових груп населення, зменшується народжуваність і збільшується чисельність хворонароджених. І це явище особливо характерне для України взагалі і Сумщини зокрема. Тому, актуальною є проблема фізичної реабілітації та адаптивного фізичного виховання молоді країни на ґрунті широкого інформаційного забезпечення від дитячого садка на всіх етапах життєдіяльності людини.

^ Мета роботи: проаналізувати стан здоров'я молоді за статистичними даними органів охорони здоров'я ВООЗ та області; розробити методику занять фізкультурою і спортом для студентів вищих навчальних закладів; вивчити вплив інформації на мотивацію ЗСЖ молоді.

^ Методи дослідження: аналіз статистичних даних та літературних джерел, опитування, спостереження, анкетування.

Результати досліджень та їх обговорення. Існує проста форма визначення соціального стану нації - який стан ЇЇ здоров'я такий і образ у світі. А він зараз такий, що на Україну дивляться в Європі як на зникаючу націю.

Статистика захворювань на Сумщині така: хвороби органів дихання – 38,4% (231,8 тис.осіб), травми і отруєння – 8,7% (53 тис.осіб), порушення систем кровообігу – 7,8% (44,3 тис.осіб), сечостатевої системи – 7,1% (42,5 тис.осіб), хвороб шкіри – 6,0% (36,4 тис.осіб), новоутворень – 1,9% (11,2 тис.осіб), розладів психіки, що за даними медиків призводить до смерті від нещасних випадків та самогубств - 0,7% (4,5 тис.осіб) та інші [1,3].

Частина наших людей різними видами отрути свідомо скорочують своє (і чуже) життя – від повільного самогубства. Соціологи пов'язують це явище із соціально-економічними причинами. Не виключається і низький інтелектуальний, духовний рівень, емоційна розпущеність і безвідповідальність. То звідси коротка життєва низка: хвороба - муки - передчасна смерть... В області вмирає 27 % людей працездатного віку.

Це вказує на те, що умови проживання і способи життя більшості людей скоріше не зазнали змін на краще, а погіршились.

Аналізуючи літературні джерела минулих століть і навіть початку XX сторіччя ми бачимо, що український народ характеризувався як найбільш фізично розвинена і здорова нація, про що доповідали в Берліні німецькі офіцери-медики під час Другої Світової війни. Українці, як козацька нація, завжди були високо духовно розвинені, працьовиті, доброзичливі. Абсолютна більшість українців в селах і містах не вживала алкоголю, не пили, відвідували церкву, часто і охоче співали пісні, були тісно пов'язані з природою, як під час праці, так і відпочинку. Не випадково на Україні налічується понад 500 тис. народних пісень. Отже, духовна та фізична культура Українців була базою їх фізичного здоров'я, а системна різноманітна праця на свіжому повітрі гартувала їх тіло. У молоді виховувались шляхетні та лицарські якості, готовність допомогти тим, хто цього потребує, захист слабших.

Після трьохсотлітньої окупації України Росією у 1918 році почався період руїни. В Україні відбулася заборона рідної мови, традицій, відвідування церкви, масове руйнування храмів, голодомори 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр. XX століття, висилка українців до Сибіру, на Колиму, окупація польськими, радянськими німецькими військами, під час Другої Світової війни забрали життя понад 14 млн. українців. Після цих жахливих втрат українська нація не була зламана і тоді 22 червня 1944 року, був підписаний наказ № 007/42, радянськими співкерівниками Берією Л. та Жуковим Г. про висилку всіх українців до Сибіру [2; 5]. Масове сирітство дітей, матеріальна скрута підштовхнула підлітків до паління, вживання алкоголю, правопорушень. Відсутність духовного виховання сприяла зростанню безкультурності, росту хвороб, наркоманії, підліткової злочинності. І, як наслідок, тепер понад 73 % допризовників непридатні до служби в армії і потребують тривалого лікування. Серед студентів Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренка, за нашими спостереженнями, більше 35 % умовно здорових мають недостатній фізичний розвиток: так, серед хлопців 1-4 курсів тільки 47 % можуть виконати тест на силу: згинання та розгинання рук в упорі лежачи всього 15-35 раз, підтягтись на перекладині - 10-15 раз, тільки 5 % можуть пробігти 100 метрів за 13 секунд, 5 % можуть видихати у воду під час плавання - що є критерієм вміння плавати. Останні 95 % студентів натреновані на техніку плавання і пірнання. І хоча, за даними опитування, 95 % студентів педагогічного університету вірять у вищий розум - тобто в Бога, але церкву відвідують лише 60 % з них.

Що стосується дівчат, то понад 70 % палять, серед хлопців - 68 %. А це майбутні батьки, наставники та вихователі дітей, учнів, молоді. Опитування студентів, які бажали б займатися спортом, про що свідчать спостереження та анкетування, вказують, що не достатність спортивної бази, обладнання і, особливо, відсутність душу не дають їм такої можливості.

Важливу роль у формуванні здорового способу життя студентської молоді має різноманітна інформація про організм людини, вплив фізичних рухів на фізіологічні процеси в організмі, розвиток фізичних якостей, підвищення імунітету. Про це заявили 34 % студентів педагогічного університету, які активно займаються спортом, ще 66 % охоче відвідують заняття в вузі і 99 % є вболівальниками своїх спортивних команд. Опитування дівчат, які палять показали: 60 % палять через відсутність кавалера, ЗО % - через компанію, 10 % - звикли зі шкільного віку.

Серед хлопців-паліїв майже 90% - звикли палити «за компанію», 10% - шкільна звичка, через нудьгу. Алкоголь вживають 87 % рідко і без особливого бажання, «за традицією», 5% вважають, що алкоголь «в міру» - це нормально.

Висновки:

1. Наші спостереження свідчать про те, що причини набуття шкідливих звичок серед молоді різні, але для багатьох вони однакові - це низький рівень свідомості щодо фізичної культури та виховання, всебічної інформованості як засобу формування мотивації здорового способу життя.

2. Недостатній розвиток християнської духовності.

3. Відсутність у більшості навичок здорового способу життя.

4. Несформована життєва мета, а та, що, начебто, є - вона більше спрямована на матеріальний достаток, ніж на духовний та фізичний розвиток.

Враховуючи вище викладене, ми розробили:

Методику здорового способу життя, яка охоплює рекомендації з харчування, вживання рідини, пасивного та активного відпочинку, використання вправ спрямованих на оптимізацію функціонування ендокринної системи, добовий руховий режим.

Методику самоконтролю за станом здоров'я.

Рекомендації щодо підвищення теоретичних знань з духовної та фізичної культури, соціальної активності.

Системна спільна робота кожного окремо та суспільства в цілому на шляху духовного та фізичного розвитку молоді дасть свої позитивні результати, українська козацька нація знову посяде належне їй місце в світовій цивілізації і у вирішенні глобальних проблем сучасності по захисту українських національних інтересів.

Список використаних джерел:

1. Волков В.В. у співав. Національна природоохоронна агенція. – К.: «МП Леся», 2009 р.- 32 с.

2. Лук’яненко Л. Засліплені догмами // Персонал, - №47, 6-11 грудня 2007 р.


Богун Любовь Анатольевна

Одесский институт предпринимательства и права, г. Одесса


^ ОБУЧЕНИЕ ЭТИКЕ И КОРПОРАТИВНОЙ СОЦИАЛЬНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ


Как указывают зарубежные исследователи [3], важнейшей задачей в западных школах менеджмента является воспитание социально ответственных и этически чутких студентов. Однако результаты этической деятельности в организациях недооцениваются, поскольку вероятность быть уволенным связана не с получением неэтичной прибыли, а с неудачами в максимизации прибыли и с неумением составлять ежеквартальные проекты. Студенты адаптируются к поведению, ориентированному на получение прибыли и материальных ценностей. Из курсов этики студенты изучают главным образом как избежать забот, они не формируют добродетельные виды поведения. Таким образом, стимулируется мотивация действий, утверждаемых выигранными наградами или избеганием наказания как на уровне индивидуума, так и на уровне организации.

Проблемой образования является воспитание чувства этики и социальной ответственности, которые не бесплатны. Указанное поведение должно вести к ряду выгод, включая большую производительность, более высокие доходы, лучшее физическое и эмоциональнон здоровье. Среди конкретных мер, направленных на большее внимание изучению этики, можно отметить приглашение преподавателей с факультетов по менеджменту и маркетингу, а не с факультетов по экономике, учету и финансам [2]. Также необходимо критически относиться к действиям, которые ведут к исключению из профессиональных групп, а также к неформальным групповым нормам и контрольным системам [4]. При этом нельзя использовать организационный контекст как оправдание разрешения моральных дилемм в пользу собственного хорошего самочувствия. Культура организации может рассматриваться как более этичная, если она ценит больше инновации, чем экзекуцию. Однако принятие этичных решений требует мудрости, которая основана на скрытых, невысказанных знаниях. Такие знания могут передаваться черех опыт и глубокое социальное взаимодействие. Добиться мудрости особенно трудно во времена изменений, когда изменеиями невозможно управлять [1]. Тогда люди придумывают свои собственные правила в решениях о том, что реально, чтобы создать смысл в двусмысленности и хаосе.

ЛИТЕРАТУРА

Giacalone, R. A. and Thompson, K. R. Business ethics and social responsibility education: shifting the worldview // Academy of Management Learning and Education. – 2006. – Vol. 5 (3) – P. 266-277.

Evans, J. M., Trevino, L. K. and Weaver, G. R. Who’s in the ethics driver’s seat? Factors influencing ethics in the MBA curriculum // Academy of Management Learning and Education. – 2006. – Vol. 5 (3) – P. 278-293.

Moberg, D. J. Best intentions, worst results: grounding ethics students in the realities of organizational context // Academy of Management Learning and Education. – 2006. – Vol. 5 (3) – P. 307-316.

Cameron, K. Good or not bad: standards and ethics in managing change // Academy of Management Learning and Education. – 2006. – Vol. 5 (3) – P. 317-323.



Богун Любовь Анатольевна

Одесский институт предпринимательства и права, г. Одесса


^ ПОДГОТОКА НАУЧНЫХ КАДРОВ В БИЗНЕС-ШКОЛАХ


В западных школах бизнеса усиленное внимание академическим исследованиям начало уделяться с ачала пятидесятых годов прошлого столетия [1]. Хотя в последнее время наблюдается тенденция доминирования практики, научно-исследовательская репутация преподавателей бизнес-школ по-прежнему важна. При более близком рассмотрении конкретных, специфических ситуаций конкурентное преимущество фундаментальных знаний уменьшается. Практическое знание полезно только в течение ограниченного промежутка времени и в ограниченных условиях. Однако конкурентное преимущество академических, общих знаний увеличивается пр рассмотрении новых ситуаций, при столкновении с неожиданным. При этом научные работы в менеджменте должны быть основаны на эмпирических данных, а не только на теоретических моделях и ревью [2]. Многодисциплинарные работы с акцентом на решение проблемы помогут заменить команды исследователей, включая ученых, специализирующихся в менеджменте, инженерии, когниции.

ЛИТЕРАТУРА

Academy address with Academy President’s Executive overview by Anne Sigismund Huff. Citigroup’s John Reed and Stanford’s James March on management research and practice // Academy of Management Executive. – 2000. – Vol. 14 (1) – P. 52-64.

Ilgen, D. R. Citations to management articles: cautions for the science about advice for the scientist // Academy of Management Journal. – 2007. – Vol. 50 (3) – P. 507-509.



Богун Любовь Анатольевна

Одесский институт предпринимательства и права, г. Одесса


^ УГРОЗЫ ИЛИ ВОЗМОЖНОСТИ ВНЕШНЕГО ОКРУЖЕНИЯ В ОРГАНИЗАЦИИ


Физическое благополучие связано с субъективным ощущением здоровья тела [2]. Хотя работа в организациях позволяет финансировать услуги здравоохранения, работа также является и потенциальным источником болезни или стресса. Поэтому вопросы здоровья работников приобретают особо важное значение.

Зарубежные исследования аргументируют, что при работе над взаимозависимыми проектами в организациях индивидуумы могут встретиться с угрозой, ассоциируемой с потерями, и выигрышем, ассоциированым с приобретениями [4]. Поскольку выполнение взаимозависимых проектов связано не только с материальными потерями, но и с повреждением индивидуальной идентичности, статуса, власти и т. д., необходимо учитывать риски взаимной кооперации. Так как в результате цель может быть и не достигнута, развитие доверия приобретает особо важное значение. Обман в рабочих отношениях увеличивает время и затраты по любому решению. Угроза или ожидание поведения обмана может порождать такие негативные эмоции, как стресс, страх, тревога, которые в свою очередь оказывают аффективное влияние на доверие. Необходимо отметить, что угроза может восприниматься и от угрожающего лица, как имиджа, который индивидуум представляет в социальном взаимодействии с другими [3]. Лицо может выражать психологическую безопасность, в противоположность угрозе, отражая, например, персональную ценность как результат какого-либо достижения. Однако выражение отрицательных эмоций опасно, так как, например, исследования показывают, что выражение гнева вызывает в ответ взаимный гнев [1].

В случае разрушения идентичности или само-уважения, вызванного вербальной коммуникацией или перепиской, у людей возникает возможность принять или отвергнуть навязанный им имидж [4]. Однако последующие обмен информацией и разрешение проблем могут быть и не эффективными, поскольку индивидууму нанесен вред. Неуважение и бессмысленные действия могут повредить имидж или само-уважение индивидуума в любой момент во время работы над совместным проектом. Исследователи нашли, что высокая чувствительность к угрозе собственного имиджа связана с меньшим шансом создания стоимости, выгодной для обоих участников в ситуации переговоров.


ЛИТЕРАТУРА

Geddes, D. and Callister, R. R. Crossing the line(s): a dual threshold model of anger in organizations // Academy of Management Review. – 2007. – Vol. 32 (3) – P. 721-746.

Grant, A. M., Christianson, M. K. and Price, R. H. Happiness, health, or relationships? Managerial practices and employee well-being tradeoffs // Academy of Management Perspectives. – 2007. – Vol. 21 (3) – P. 51-63.

Molinsky, A. Cross-cultural code-switching: the psychological challenges of adapting behavior in foreign cultural interactions // Academy of Management Review. – 2007. – Vol. 32 (2) – P. 622-640.

Williams, M. Building genuine trust through interpersonal emotion management: a treat regulation model of trust and collaboration across boundaries // Academy of Management Review. – 2007. – Vol. 32 (2) – P. 595-621.



Васіліна Олена Миколаївна

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка


^ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ


Одною з суттєвих складових процесу розбудови правової демократичної держави в Україні є підвищення рівня правової культури її населення. Саме від стану усвідомлення особою змісту правових явищ і процесів, розуміння їх об’єктивної необхідності залежить ефективність правового регулювання у цілому. Не в останню чергу, необхідність підвищення рівня правової культури в Україні зумовлена також потребами створення досконалої, узгодженої законодавчої системи та дотримання законів всіма громадянами, державними органами і їх посадовими особами.

Нажаль, сучасний стан правової культури в Україні характеризується наявністю певних проблем правової та соціальної природи, про що свідчать, зокрема, деякі статистичні показники. Наприклад, за даними прокуратури Луганської області у 2009 році всього надійшло більше 25 тисяч звернень громадян, що на 11,5% перевищує аналогічний показник за 2008 рік. З одного боку, це вказує на деякий зріст правосвідомості громадян, але з іншого – на ймовірні прогалини у правовій культурі окремих посадових осіб державних органів, дії яких викликали оскарження з боку громадян.

До юридичної літератури термін «правова культура» увійшов порівняно недавно, а саме у 60-80-х роках XX століття. З того часу вивченню проблем правової культури було присвячено чимало наукових праць вчених-філософів права та правознавців, серед яких І.А. Ільїн, О.О. Лукашева, С.С Алексєєв, В.Д. Бабкін, М.І. Коцюба, В.А. Котюк, П.Ф. Мартиненко, А.Р. Мацюк, Є.В. Назаренко, П.М. Рабіновіч та інші.

У той же час юридична наука й досі не має єдиного підходу до визначення поняття правової культури. Аксіологічний підхід до розуміння правової культури базується на філософському вивченні ціннісного аспекту правової культури і дає можливість визначити її соціальні основи, об’єктивні якості її нормативності, духовні аспекти. В результаті правова культура постає як сукупність всіх компонентів правової дійсності і їх реальному функціонуванні в якості еталонів діяльності правових суб’єктів: права, правосвідомості, правових відносин, законності та правопорядку, правомірної діяльності суб’єктів[1].

Соціологічний підхід наділяє правову культуру інтегративною функцією, оскільки вона забезпечує включенність суб’єктів в єдину систему соціальної організації і обумовлює координацію дій індивідів та груп. Інтегративна функція правової культури визначає результативність регулятивної та правоохоронної діяльності. Правова культура в даному випадку упорядковує та систематизує практику відносин, що отримують суспільне визначення[2].

З позиції діяльнісного підходу, правова культура розглядається як специфічний засіб людського буття в сфері права, створений людьми метод соціального управління, який полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів з метою досягнення порядку і стабільності в суспільстві[3].

Якісний підхід до визначення правової культури намагається трактувати її як обумовлений соціально-економічним та політичним устроєм стан правового життя суспільства, що відбивається в досягнутому рівні розвитку законодавчої техніки, правовій діяльності та правосвідомості об’єктів[4].

Існують і деякі інші підходи до визначення та розуміння правової культури, але універсального визначення, яке б отримало загальновизнане розповсюдження, до сьогодні не існує. У найбільш загальному розумінні правова культура визначається як складова частина загальної культури, сукупність факторів, що характеризують рівень правосвідомості, правовідносин, досконалості законодавства, організації роботи з його дотримання, стан законності і правопорядку [5].

Найчастіше дослідження правової культури пов’язані із використанням такої категорії, як правова свідомість, та спираються на неї. Цим поняттям охоплюються не тільки соціально-психологічні процеси, що фіксуються у відповідних нормах права, а й юридично значуща поведінка людей, правова діяльність у вигляді правотворчості і її результатів. У правову культуру входять ті елементи суспільної свідомості, які пов’язані з правовими інститутами і практикою їх функціонування, формування певних варіантів правової поведінки людей в суспільстві, у колективі.

На формування правової культури впливає весь процес правотворчості, процес реалізації та застосування правових норм державними органами України, стан законності і правопорядку, розвиток правовідносин. Само ж формування правової культури в нашому суспільстві не може відбуватися стихійно. Воно має бути результатом активної діяльності усіх громадян, кожної особи і лише потім самого суспільства.

Розкриття рушійних сил правової культури суспільства дозволяє вивести дослідження правової культури на нові рубежі з урахуванням інтенсивних процесів взаємодії національних правових культур. Значення цієї проблеми для України розкривається на прикладі адаптації законодавства України до міжнародних норм і стандартів прав людини, а також гармонізації законодавства України з нормативними актами Європейського Союзу.

Головну увагу в процесі формування правової культури суспільства потрібно зосередити на вихованні в кожної людини позитивно-правових знань та психологічних механізмів поваги до права в структурі правосвідомості; визначення (що потребує наукового поняття) теоретичної моделі та концепції формування правової культури особи.

На думку автора, сучасна модель формування правової культури особи в Україні повинна мати наступні риси:

у центрі усієї політики ставиться громадянин як духовно вільна, творча особистість, що потребує від держави допомоги і захисту;

формування державної правосвідомості посадових осіб передусім має бути пов’язана з подоланням вузьковідомчих, суто національних і регіональних інтересів;

робота органів державної влади та місцевого самоврядування повинна бути спрямована на утвердження прав і свобод людини та громадянина, що й визначає вимоги до правової культури посадових осіб;

важливим напрямом діяльності нової влади є насамперед захист інтересів державних, а не лише індивідуальних, групових, партійних.

Одне з найбільш загальних положень законодавства щодо забезпечення належного рівня правової культури міститься у ст.57 Конституції України: «Кожному гарантується право знати свої права та обов’язки». З метою створення належних умов для набуття громадянам правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права та обов’язки, Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року №992/2001 затверджено Національну Програму правової освіти населення України [6].

Метою Програми є підвищення загального рівня правових знань, формування в них поваги до права. Реалізація нормативних положень цього документу повинна сприяти підвищенню рівня правової культури як окремих громадян, так і суспільства в цілому, а також формуванню у громадян поваги до права, гуманістичних правових ідей, загальнолюдських і національних правових цінностей, а також подолання правового нігілізму.

Отже, правову культуру слід розглядати як одну з найважливіших передумов формування демократичної, правової держави, а її високий рівень, адекватне відображення в ній потреб і закономірностей суспільного розвитку – запорукою успіху в правовому регулюванні державних відносин.

ЛІТЕРАТУРА:

Тугуз С.Б. Формирование правовой культуры студентов вуза в условиях компететностной модели подготовки специалистов. Автореф.дис. на здобуття наук.сткпеня канд.пед. наук/ С.Б. Тугуз. – М.2009.-С.16-17

Кожевников В.В. Профессиональная правовая культура как условие эффективности правоприменения в органах внутренних дел. Дис. …канд..юрид.наук./В.В. Кожевников – М., 1992. – С.37-38

Петров А.В. Теория государства и права: тезисы лекцій/ А.В. Петров – Н.Новгород: Изд-во ННГУ, - 2004. – С.87

Червонюк В.И. Теория государства и права/ В.И. Червонюк – М., 2007. – С.466

Юридична енциклопедія: В 6т./ Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр.енцикл., 1998. – Т.5: П-С. – 2003. – С.37.

Про національну програму правової освіти населення: Указ Президента України від 18.10.2001 року №992/2001// Офіційний вісник України. – №43. – Ст.1921



Волосковець Наталія Юріївна

Херсонський Державний університет м. Херсон


^ ЕТИКА БІЗНЕСУ НА РЯДУ З СОЦІАЛЬНОЮ СПРАВЕДЛИВІСТЮ В СУЧАСНОМУ УРАЇНСЬКОМУ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ


З кожним роком все більше та більше зростає зацікавленість підприємців етичними та соціальними питаннями. Багато хто з них починає шукати шляхи виходу з економічної кризи саме через морально-етичну і навіть духовну сферу життя. Останнім часом, застаріле твердження, що економіка і доброчинність несумісні речі, відходить на задній план.

На заході, питанню соціальної справедливості підприємств, їх благодійності та моральності, приділено набагато більше уваги ніж в нашій державі, такими відомими авторами як Р. Дж. Клонскі, Дж. Старчер, Т. Герет та ін. 1, 3, 5. В Україні ж, також є деякі розробки в цьому напрямі авторами, авторами яких є О. Бродська, М. Рудакевич, Е. Уткін та ін., але як посібників так і підручників по даній проблемі недостатньо 6.

В наш час, багато суспільних, економічних проблем постає перед суспільством в цілому: падіння рівня життя, зростання злочинності, корупції саме на високо посадових чинах та безробіття. Довіра до соціальних та громадських інститутів, таких як правові, судові, податкові органи, церкви, та наш уряд значно ослабла, тож «новим» підприємцям потрібно брати на себе відповідальність по розробці та дотриманню нового, прозорого, соціально-економічного кодексу для того, щоб бізнес зміг підняти суспільство на європейський рівень розвитку та дати людству віру в майбутнє, гідне для українського народу.

Саме наша Україна, саме наша держава, має бути не лише самостійною й незалежною, а справжньою демократичною державою, в якій повинні поєднуватися соціально-економічні, національні і політичні ідеї, ставлячи в центр людину, громадянина України та суспільство в цілому. Саме в такому підході ми бачимо джерело стабільності, злагоди, впевненість людей в завтрашньому дні. Модель соціально орієнтованого устрою повинна забезпечити свободу, справедливість та соціальну відповідальність суспільства перед державою.

Сучасні бізнесмени переосмислюють свою взаємодію із суспільством, працівниками, споживачами, партнерами і людьми з якими вони працюють, і починають усвідомлювати те, що практика соціальної відповідальності підприємства підтримує їх довгострокову рентабельність та конкурентноздатність, збільшуючи прибутковість, коли інвестиції йдуть у сталий розвиток громади. Вони шукають нові стратегії, які б дозволили їм нормально та вигідно реагувати на потреби споживачів та партнерів, не завдаючи шкоди суспільству взагалі.

Наприклад, у США, загальна сума пожертв благодійних організацій дорівнює приблизно 1,7 % ВВП: з них пожертви корпорацій у 2007 р. склали 12,7 млрд. дол. 7.

Розвиток українського бізнесу, інтеграція України у світову економічну систему ставлять перед українськими компаніями нові пріоритети і завдання, та більшість з них пов’язані саме з корпоративною соціальною відповідальністю. Саме кризове становище в економічному та політичному просторі обумовило і кризу людської моральності та законності. Недотримання законів, аморальні вчинки, корупція, хабарництво, недосконала податкова система, все це, порушує ефективну діяльність в Україні соціально орієнтованої, ринкової економічної системи.

Соціальний захист економічно активного населення потрібно було б здійснити у таких напрямах: це заходи держави, які пов’язані з підготовкою кваліфікованої трудової діяльності; заходи, що забезпечують доступність реалізації здібностей у процесі трудової та виробничої діяльності; заходи, спрямовані на створення нових робочих місць і т.д. Основними елементами системи соціально-економічних гарантій виступають гарантії такі як: зобов’язання загальнодоступності і безоплатності освіти, зобов’язання реалізації здібностей у процесі трудової і виробничої діяльності, зобов’язання про недопущення примусової праці і зобов’язання мінімізації збитків у зв’язку з закінченням трудової діяльності.

Наша держава крокує в міжнародне економічне співтовариство, і не можна бути конкурентоспроможною державою, дію^ БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС - МІСТОК ДО ЄВРОПИ

Болонський процес - це комплекс реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти. Він офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації, передумовою створення якої стала Велика Хартія європейських університетів. З 2005 року до Європейських освітньо-культурних реформ приєдналася і Україна. Для усіх країн учасниць проекту Болонь є моделлю реформ у їхніх системах вищої освіти, а Болонський процес - містком до Європи. На сьогоднішній день в Україні розроблені стандарти вищої освіти, що узгоджуються з механізмами Європейської кредитно - трансферної системи (ECTS), гарантують якість освіти на основі впровадження компетентністної моделі фахівця. Українська вища освіта прагне досягти прозорості в оцінці якості вищої освіти на державному і міжнародному рівнях, більшої відповідності потребам молоді і вимогам внутрішнього та зовнішнього ринку праці, а тому безвідворотно обрала курс на європейські норми освіти.

Основою щодо впорядження положень Болонського процесу в нашій державі став “План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року” (наказ Міністерства Освіти і Науки від 13.07.2007 р.). В Плані визначено основні принципи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського просу:

створення інноваційного простору на основі освітньої і наукової підтримки;

адаптація системи вищої освіти України до норм, стандартів і основних принципів Європейського простору вищої освіти;

забезпечення соціального контексту вищої освіти, який надасть можливість випускникам вищих навчальних закладів (ВНЗ) формувати свою професійну кар’єру на основі соціальної справедливості, відповідальності та загальнолюдських цінностей.

План дій також передбачає реалізацію низки завдань у системі вищої освіти України, що сприятиме досягненню основної мети – підготовки висококваліфікованих фахівців, які будуть конкурентоспроможними на національному, європейському та світовому ринках праці, а саме:

модернізацію системи вищої освіти, системи та структури кваліфікацій;

удосконалення змісту вищої освіти та організації навчального процесу;

підвищення ефективності та якості вищої освіти;

міжнародного визнання документів про вищу освіту;

зміцнення позицій вищих навчальних закладів України на європейському та світовому ринку освітніх послуг та досягнення їх рівноправності в європейському і світовому співтоваристві.

Ще одним позитивним моментом впровадження Болонського процесу в Україні можна вважати мобільність. Цей принцип насамперед спонукає до підвищення рівня внутрішньої мобільності студентів і викладачів, передбачає спрощення перев