Реферат: Програма навчальної дисципліни «Психодіагностика та психокорекція» Мелітополь удк психодіагностика та психокорекція. Програма навчальної дисципліни. Мдпу, 17с. Розробники: Марковець Л. М., к психол н., доцент кафедри

Міністерство освіти і науки України

Мелітопольський держаний педагогічний університет


Кафедра практичної психології


«Затверджую»

Проректор з навчальної роботи


ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«Психодіагностика та психокорекція»


Мелітополь

УДК

Психодіагностика та психокорекція. Програма навчальної дисципліни. – МДПУ, – 17с.


Розробники: Марковець Л.М., к.психол.н., доцент кафедри.


Рецензенти:


Затверджено Вченою радою МДПУ.


Навчальна програма курсу „Психодіагностика та корекція" розроблена з урахуванням вимог щодо удосконалення підготовки психологів та соціальних працівників, які повинні вміти здійснювати психодіагностичну та корекційну роботу у всіх сферах їх практичної діяльності.

Мета курсу: забезпечення майбутніх психологів та соціальних працівників основами психологічних знань із психодіагностичної та психокорекційної психології, озброєння умінням застосовувати на практиці психодіагностичний інструментарій, використовуючи загальні теоретико-методологічні принципи психодіагностики та корекції.

Завдання курсу: ознайомити слухачів з класифікацією методів та психометричними основами психодіагностики; проаналізувати специфіку використання тестів, стандартизованих самозвітів та проективних методик; розкрити особливості організації та проведення психодіагностичного обстеження, а також наукового експериментального психологічного дослідження; висвітлити специфіку психодіагностики різних сфер особистості; характеризувати використання психодіагностичного інструментарію в різних сферах соціальної практики; виробити у слухачів ряд практичних умінь та навичок; сприяти становленню професійного мислення психолога; активізувати особистісний та творчий потенціал майбутнього фахівця; формування у майбутніх фахівців професійно-важливої системи знань, умінь і навичок, на яких грунтується психокорекційний складник професійної діяльності психологів у різних галузях соціальної й психологічної практики. Знання основних закономірностей та особливостей вирішення психокорекційних завдань практики дозволяють вирішувати різноманітні професійні завдання надання психологічної допомоги, а саме: постановки психологічного діагнозу скарги та проблеми клієнта, проведення аналізу психологічної ситуації клієнта та можливостей її врегулювання, консультування клієнта й надання йому необхідної психотерапевтичної та психокорекційної допомоги, враховуючи при цьому індивідуальні-типологічні, особистісні, тендерні та вікові особливості клієнта, його психічний стан, соціальний і психологічний статус, обставини життя й розвитку.


В результаті засвоєння модулю студенти повинні знати:

- теоретико-методологічні принципи та психометричні основи психодіагностики; специфіку використання різних методів психодіагностики; теоретичні основи організації і проведення психодіагностичного обстеження, його основні етапи; використання психодіагностичного інструментарію в різних сферах соціальної практики та особливості психодіагностики різних сфер особистості.

В результаті засвоєння модулю студенти повинні вміти:

- відбирати методи для проведення певного типу дослідження, усвідомлювати їх доцільність, обмеження та переваги; чітко визначати, які структурні компоненти особистості діагностує кожна конкретна методика; у процесі відбору методик для конкретного психодіагностичного обстеження вміти визначати їх точність, надійність та валідність; застосовувати на практиці загальні теоретико-методологічні принципи психодіагностики; забезпечити дотримання всіх вимог до проведення психодіагностичного обстеження, запобігати помилки, які можуть бути допущені непрофесіоналами; самостійно вести картотеку методик, за необхідності поставити задачу програмісту; проводити науково-методичну роботу: чітко визначати проблему, висувати гіпотезу, проводити науковий експеримент; вміти правильно сформулювати та оформити психологічне заключення;

- самостійно визначати появу високої похибки в результатах, відсіювати недостовірні протоколи; використовувати прийоми та способи для запобігання можливих викривлень та отримання найбільш повної інформації; систематизувати та інтерпретувати діагностичні результати, робити висновки та прогнози щодо психологічного діагнозу та запобігати помилок у його встановленні; підбирати методики для діагностичного обстеження представників різних вікових груп;

- встановлювати степінь розвитку психічних властивостей та процесів, їх якісний і кількісний показник; визначати методи та специфіку психодіагностичної роботи з особами, які мають порушення психічного розвитку та відхилення у поведінці; визначати якою мірою стандартизовані самозвіти, тестові норми можна застосовувати в певному культурному середовищі, з даним контингентом; оволодіти методами, специфікою, особливостями психолого-педагогічної психодіагностики;

- здійснювати психодіагностику основних соціально-психологічних характеристик групи, проблем лідерства та управління з метою подальшої їх
оптимізації.

Об'єм курсу „Психодіагностика та корекція" - 108 години, з них лекційний курс становить - 36 годин, семінарських та практичних занять - 18 годин, самостійна робота - 54 години. Засоби контролю: усне опитування, бесіда, індивідуальна робота, аналіз рефератів, дискусії, тестування, контрольні роботи.

Форми навчальних занять: лекційні, практичні. Форма кінцевого контролю - екзамен. Курс „Психодіагностика" "передбачає тісний зв'язок з Дисциплінами: загальна, соціальна, вікова та педагогічна психологія, історія психології, психокорекція, психологія особистості.


Контроль за видами діяльності студентів здійснюється шляхом поточного оцінювання знань, періодичним контролем по тестах після засвоєння ними першого, а потім другого, третього та четвертого модулів. За результатами суми двох періодичних контрольних робіт виставляється підсумкова оцінка за національною, 100-бальною шкалами і ICTS. Екзамени проводяться для студентів у разі перескладання.


^ Структура програми навчальної дисципліни «Психодіагностика та психокорекція »

Опис предмета навчальної дисципліни « Психодіагностика та психокорекція »


Курс: Підготовка бакалаврів

Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів: 1,5?


Модуль: 4

0101 Педагогіка освіти

6.010100 Практична психологія

Обов’язкова

Рік підготовки

Семестр: 5,6,7

Лекції 18

Семінари 18

Змістових модулів: 5




Самостійна робота 18

Загальна кількість годин: 54?




ІНДЗ

Тижневих годин: 2

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Вид контролю: залік, екзамен



^ ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ 1.

Модуль 1. Психодіагностика як наука.

Змістовний модуль 1. Теоретичні основи психодіагностики.


Тема 1. Поняття про психодіагностику


1. Психодіагностика як галузь психологічної науки. Психодіагностика - теорія і практика постановки психологічного діагнозу. Термін «діагноз». Методики постановки психологічного діагнозу. Три основних підходи в психодіагностиці - каузальний, сумативний, кондиціональний.

2. Психодіагностичний метод. Основні особливості і(результативності) і засобу (особливостей) виконання діяльності.«Суб'єктивний» підхід - діагностика здійснюється на основі зведень, що повідомляються про себе, самоопису особливостей особистості, поведінки в тих або інших ситуаціях.«Проективний» підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з зовнішньо нейтральним, як би безособовим матеріалом, що стає в силу його відомої непевності (слабоструктурності) об'єктом проекції.

3. Психодіагностичне обстеження. Три основних етапи психодіагностичного обстеження: а) збір даних відповідно до завдання дослідження; б) переробка й інтерпретація отриманих даних; в) винесення рішення (діагноз і прогноз). Клінічний і статистичний шляхи переробки й інтерпретації діагностичних даних. Сполучення клінічного і статистичного підходів.

4. Психологічний діагноз. Предмет психологічного діагнозу. Симптоматичний, етіологічний, типологічний діагноз. Діагноз і прогноз. Розвиток теорії психологічного діагнозу.

5. Психодіагностичні завдання. Розрізнення ситуації клієнта і ситуації експертизи. Чотири варіанти психодіагностичних ситуацій. Добровільна участь в обстеженні, самостійний вибір життєвої поведінки. Примусова участь, самостійний вибір поведінки. Примусова участь, нав'язаний вибір поведінки, масове примусове обстеження. Добровільна участь в обстеженні, вибір подальшої поведінки нав'язаний. Тип ситуації і його вплив на результати обстеження.


^ Тема 2. Історія виникнення та розвитку ПСД

Історія психологічної діагностики

1. Передісторія психодіагностики. Тести на професійну спрямованість у школах переписувачів Давнього Вавилону. Система іспитів кандидатів в Давньому Єгипті. Система іспитів у школі Піфагорійців у Давній Греції.

Система перевірки здібностей людей, що бажали зайняти посади чиновників у Давньому Китаї. Професійні конкурси й іспити в середньовічному В'єтнамі.

2. Становлення психодіагностики як самостійної галузі психологічної практики.

1878 р. - початок експериментальної психології - підстава відкриття В. Вундтом у Німеччині першої лабораторії експериментальної психології. Психофізіологічне дослідження Ф.Гальтона у 1884-1885 р. Стаття Кеттела "Інтелектуальні тести і виміри"(1890 р.), що поклала початок використанню терміна "тест" у психології. Тести Біне-Симона.

3. Криза прикладної психології 20-30-х рр. ХХ в. Психотехніка. Педологія. Постанова «Про педологічні перекручення в системі наркомпросів» (1936) як реакція на масове непрофесійне застосування тестів у СРСР. Критика тестів у США. Основні джерела критики тестів.

4. Основні віхи в становленні науково-методологічної бази тестів. Три основні методичні підходи визначення надійності тесту, сформульовані на початку ХХ століття: - повторне тестування, використання рівнобіжних форм того самого тесту, однократне тестування з наступною розбивкою матриці вихідних результатів (X) на дві чи більше частини (за показник надійності приймається значення коефіцієнта кореляції). Два основних емпіричних підходів до валідізації тестів - прогностичний підхід і підхід, заснований на використанні експертних оцінок.

5. Історія виникнення і становлення проективних методик. Особливість і специфіка проективних методик. 1905 р. - початок застосування проективних методик - створення К.Юнгом методу словесних асоціацій. Відкриття і доказ К.Юнгом феномена, що лежить в основі всіх проективних методик, а саме можливість за допомогою непрямого впливу на значимі області-переживання і поводження людини («комплекси») викликати пертурбації в експериментальній діяльності. Доказ Г.Роршахом зв'язку образів фантазії з фундаментальними рисами і властивостями особистості. "Деривати" методики Роршаха. Проективні методики другого покоління.


^ Тема 3. Психометричні основи ПСД

1. Ефективність тестів. Надійність психологічних тестів як характеристика того, у якому ступені виявлені у випробуваних розходження за тестовими результатами є відбитком дійсних розходжень, у властивостях, що вимірюються і якою мірою вони можуть бути приписані випадковим помилкам. Ретестова надійність. Надійність рівнобіжних форм.

2. Ефективність тестів. Валідність психологічних тестів. Валідність - комплексна характеристика методики, що включає зведення про область досліджуваних явищ і репрезентативності діагностичної процедури стосовно них. Типи валідності: очевидна валідність, конкурентна валідність, прогностична валідність, інкрементна валідність, диференціальна валідність, змістовна валідність, конструктна валідність.

3. Ефективність тестів. Дискримінативність психологічних тестів. Дискримінативність - спроможність окремих пунктів (завдань) тесту диференціювати тих, що обстежуються до максимального або мінімального результатів тесту.


4. Ефективність тестів. Використання шкали інтервалів. Рівні шкали, ієрархічно упорядковані за складністю, починаючи з найпростішого: номінальні шкали, порядкові шкали, інтервальні шкали, метричні шкали.

5. Ефективність тестів. Стандартизація психологічних тестів - уніфікація, регламентація, приведення до єдиних нормативів процедури й оцінок тест. Дві форми стандартизації. Опрацювання і регламентація процедури проведення, уніфікація інструкції, бланків обстеження, засобів реєстрації результатів, умов проведення обстеження, характеристика контингентів випробуваних. Перетворення нормальної або штучно нормалізованої шкали оцінок у нову шкалу, засновану не на кількісних емпіричних значеннях досліджуваного показника, а на його відносному місці в розподілі результатів у вибірці випробуваних.


^ Тема 4. Класифікація психодіагностичних процедур

1.Підстави класифікації психодіагностичних процедур. Діагностичні методи, засновані на завданнях, що припускають правильну відповідь, або на завданнях, до яких правильних відповідей не існує. Вербальні і невербальні психодіагностичні методики. Третя підстава, що використовується для класифікації психодіагностичних інструментів,- характеристика того основного методичного принципу, що призначений в основу даного прийому. За цією підставою розрізняють: 1) об'єктивні тести; 2) стандартизовані самозвіти, що у свою чергу включають: а) тести-опитувальники; б) відкриті опитувальники, що припускають наступний контент-аналіз; в) шкальні техніки, побудовані за типом рольових репертуарних штахетів; 3) проективні техніки; 4) діалогічні (інтерактивні) техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри).

2.Види діагностичних методів. Об'єктивні тести. Методики, у яких можлива правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання. Приклади об'єктивних тестів, характерні риси.

3. Види діагностичних методів. Стандартизовані самозвіти: а) тести-опитувальники; характерні риси, приклади; б) відкриті опитувальники, що припускають наступний контент-аналіз, характерні риси, приклади ; в) шкальні техніки, побудовані за типом рольових репертуарних штахетів, характерні риси, приклади.

4.Види діагностичних методів. Проективні техніки, характерні риси, приклади.

5.Види діагностичних методів. Діалогічні (інтерактивні) техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри),характерні риси, приклади .


Тема 5. Проективні методики

1.Поняття проекції. Проективні методики. Проективна гіпотеза. Розуміння проекції, її психоаналитическое тлумачення.

2. Істотні ознаки проективних методик. Найбільше істотною ознакою проективних методик є використання в них невизначених, неоднозначних (слабоструктурированных) стимулів, що випробуваний повинний конструювати, розвивати, доповнювати, інтепретувати.

3. Групи проективних методик: конститутивні - структурування, оформлення стимулів, надання їм змісту; конструктивні - створення з оформлених деталей осмисленого цілого; интерпретативные - тлумачення якогось події, ситуації; катартические - здійснення ігрової діяльності в особо організованих умовах; експресивні - малювання на вільну або задану тему; импрессивные - превага одних стимулів (як найбільше бажаних) іншим; аддитивные - завершення пропозиції, розповіді, історії.

4. Надійність і валидность проективних методик. недостатньо стандартизовані, майже цілком віддані на відкуп досвіду і знанням експериментатора, зневажають нормативними даними, непіддатливі традиційним засобам визначення надійності і валидности. А.Анастази : питання про цінність проективних методик більш доречно ставити при їхньому розгляді як якісних клінічних процедур, а не при кількісній оцінці їхніх показників, як це здійснюється в психометрических тестах.

5. Види проективних методик.


Модуль 2. Психодіагностика особистості.

Змістовий модуль 2. Психодіагностика особистості.

Тема 6. Діагностика природних психофізіологічних особливостей людини.


Діагностика природних психофізіологічних особливостей людини.

1. Поняття про природні особливості людини. "Диференціальна психофізіологія" - оригінальний напрямок діагностичних досліджень психофізіологічних особливостей людини у вітчизняній науці. В диференціальній психофізіології розрізняються дві сторони психіки : змістовна і формально-динамічна. Основні властивості нервової системи, досліджувані при діагностиці природних психофізіологічних особливостей людини: сила, рухливість і динамічність нервової системи. Найбільш важливі сторони людської життєдіяльності, де облік природних особливостей має визначене значення: навчальна діяльність, професійна орієнтація і професійна консультація, професійна діяльність людини.

2. Методики діагностики індивідуальних психофізіологічних особливостей людини. Лабораторні методики. Бланкові методики. Електроенцефалографічні методики. Рухові методики. Апаратурні методики.

3. Бланкові методики діагностики лабільності і сили нервової системи в мислиннєво-мовленнєвій діяльності. Бланкові методики, що діагностують явища основних властивостей нервової системи в мислиннєво-мовленнєвій діяльності, розроблені під керівництвом К.М.Гуревича. Перехід до діагностики проявів ЦНС у мислиннєво-мовленнєвій діяльності. Кількісні показники нейрофізіологічних особливостей людини.

4. Методики діагностики проявів лабільності нервової системи в мислиннєво-мовленнєвій діяльності. Загальна характеристика лабільності. Прояви лабільності-інертності нервової системи у швидкісних, темпових показниках виконання різноманітних видів діяльності.

5. Метод спостереження. Основні вимоги до нього. Результативна і процесуальна сторони ЦНС, що фіксуються в процесі спостереження. Шкала, що використовується для діагностики ЦНС.


Тема 7. Об”єктивні тести: вимір інтелекту і тести спеціальних здібностей.

1.Тести інтелекту. Визначення тестів інтелекту. Теорії інтелекту. Загальний і спеціальний інтелект. Чинники інтелекту. Загальні характеристики ефективних інтелектуальних тестів.

2. Інструкції і завдання для інтелектуальних тестів. Вимоги до інструкції для інтелектуальних тестів. Завдання для інтелектуальних тестів. Аналогії, виняток зайвого і продовження послідовностей. Приклади завдань із застосуванням аналогії, винятки зайвого і продовження послідовностей.

3.Тести спеціальних здібностей і досягнень. Визначення тестів спеціальних спроможностей і досягнень. Особливості тестів спеціальних спроможностей і досягнень. Структура завдань тестів спеціальних спроможностей і досягнень.

4. Чинники ефективності завдань: простота, незалежність від багатства словникового запасу випробуваного, його загальні спроможності; усі помилкові варіанти відповіді повинні мати рівну можливість привернути увагу випробуваних; помилкові варіанти не повинні вводити в помилку кращих випробуваних; тільки один варіант із запропонованого набору повинен відповідати правильній відповіді; відповідь на одне запитання не повинне давати ключа до відповідей на інші; завдання не повинні тестувати тривіальне у виді простоти його виявлення; використання виражень «Жодний із перерахованих варіантів» у якості можливої відповіді припустимо лише у випадку, коли існують недвозначно правильні відповіді.

5.Види завдань: вибір із запропонованої кількості відповідей один правильний, вибір альтернативної відповіді, відновлення відповідності між елементами двох списків, завдання з обмеженням на відповіді і завдання з вільними відповідями. Приклади завдань. Формула корекції угадування.


^ Тема 8. Особистісні опитувальники

1. Визначення особистісних опитувальників. Основні проблеми особистісних опитувальників: фальсифікація відповідей, зниження достовірності одержуваних даних у силу впливу чинників, що мають настановну природу, розходження в розумінні питань тих, що обстежуються.

2. Установки на згоду, на відповіді, що соціально схвалюються, на невизначені або усереднені відповіді, на полярні відповіді. Характеристика установок на згоду, на відповіді, що соціально схвалюються, на невизначені або усереднені відповіді, на полярні відповіді.

3. Засоби нейтралізації установок на згоду, на відповіді, що соціально схвалюються, на невизначені або усереднені відповіді, на полярні відповіді.

4. Ознаки правильно сформульованих завдань в особистісних опитувальниках : усунута можливість проникнення тих, що обстежуються в сутність того, що вивчається за допомогою даного тесту; питання повинні бути сформульовані зрозуміло і недвозначно для зменшення похибки, що виникає через зрадливе розуміння питання; завдання повинні відбивати конкретні, а не загальні аспекти досліджуваної області поведінки; у кожному завданні повинно бути сформульовано тільки одне питання або зроблене тільки одне твердження; по можливості, у завданнях не повинно бути слів, що визначають частоту дій; по можливості, у завданнях не повинно бути термінів, що виражають почуття; інструкція до відповіді повинна забезпечувати швидкість відповідей.


^ Тема 9. Психодіагностика мотивації.

1. Місце мотивації в структурі особистості людини. Поняття "мотив" у світовій і вітчизняній психології. Специфічність предметного змісту мотива. Мотивація як єдність особистісних детермінант, тобто стійких мотивів особистості, і характеристик безпосередньої ситуації (тобто ситуаційних детермінант).

2. Мотив і мотивація. Узагальнені мотиви - мотиви з узагальненням, відносно стійким предметним змістом, як стійкі атрибути особистості. Конкретні мотиви - мотиви, предметний зміст яких вузькоспеціфічний. Діагностика визначеного мотиву однозначно і діагностика мотивації. Відмінність мотиву від мотивації з боку динамічно енергетичних характеристик.

3. Індикатори мотивації.

1. Пряма оцінка представлень людини про причини чи особливості поводження, інтересах і т.д. (когнітивна репрезентація).

2. Перекручування об'єкта перцепції під впливом мотиваційних тенденцій.

3. Підвищена апперцептивна сприйнятливість до об'єкта актуальної мотивації (сенситивізація, принцип резонансу).

4. Вплив мотивів на когнітивні оцінки і тим самим на структурування, класифікацію й організацію певного стимульного матеріалу.

5. Виявлення зони цілей, релевантних мотиву.

6. Валентність об'єкта (через виявлення системи спонукальних цінностей, релевантних мотивам).

7. Прояв мотивів в уяві і фантазії (тест тематичної апперцепції й ін.).

8. Вибірковість уваги до аспектів ситуації, релевантним мотивам.

9. Ефект Зейгарник (через оцінку характеру персеверуючих нереалізованих дій, намірів можна побічно судити про лежачих у їхній основі мотивах).

10. Наполегливість при зіткненні з преградою (величина зусиль, що виявляє людину для подолання перешкоди, може характеризувати силу мотиваціоної тенденції, що детермінує його дії).

11. Виявлення сукупності внутрішніх чи зовнішніх перешкод, релевантних мотивам.

12. Час ухвалення рішення при мотиваційному конфлікті вибору альтернатив (наближення-наближення, уникання-уникання).

13. Часові параметри: а) кількість часу, що людині реально присвячує визначеної активності (реальний розподіл часу); б) кількість часу, що людина бажала б присвятити визначеної активності (бажаний розподіл часу); в) кількість часу, що людина витрачає на обговорення, розмови і т.п. по темах, релевантним актуальній мотиваціі,

14. Вільний вибір активності в лабораторній ситуації.

15. Оцінка ефективності виконання діяльності (за інших рівних умов в певних межах більш сильної мотиваційної тенденції відповідає більший рівень ефективності відповідної діяльності, поводження).

16. Експериментальне створення мотиваційного конфлікту між різними мотиваційними тенденціями.

17. Виявлення особистісного змісту різних характеристик поведінки, діяльності, ситуації;

18. Типові захисні механізми, які можуть бути зв'язані з мотивами, потребами (мотиваційні тенденції, реалізація яких блокована зовнішніми чи внутрішніми перешкодами, виявляються в захисній мотивації).

19. Вільні асоціації (детермінація характеру і кількості асоціацій актуальною мотиваційною тенденцією).

20. Виявлення тактик каузальної атрибуції, релевантних визначеним мотивам (мотивам можуть відповідати типові тактики приписування причин, які організуються у визначені атрибутивні стилі).

21. Спостереження за поведінкою інших: а) у змодельованій ситуації, б) у природної обстановці

22. Спостереження за своїм поводженням.

23. Динаміка поводження окремої людини протягом тривалого періоду, (монографічний метод).

24. Формування і трансформація мотивів в експерименті.

25. Продукти діяльності.

26. Характер і інтенсивність емоційних реакцій, детермінованих актуальною мотивацією.

3. Прямі методи психодіагностики мотиваційної сфери особистості. Анкета з прямими запитаннями. Опитувальник з гіпотетичними ситуаціями. Методики змінення настанов. Методики, що найчастіше використовуються для виявлення мотивації, - ТАТГ. Мюррея, тест фрустрацій Розенцвейга, тести незакінчених речень, незакінчених розповідей.

4. Вимір мотивації досягнення. Вихід книги «Мотивація досягнення» (McClelland D., Atkinson J. et al., 1953). як точка відліку часу на початку досліджень проблем мотивації людини. Основні категорії контент-аналізу Г.Хекхаузена: для мотиву прагнення до успіху виділені випливаючі категорії:

1) потреба в досягненні успіху,

2) інструментальні дії для успіху,

3) чекання успіху,

4) похвала,

5) позитивний емоційний стан,

6) тема успіху.


^ Категорії для мотиву уникнення невдач:

1) потреба уникнення невдачі,

2) інструментальні дії для уникнення невдачі,

3) чекання невдачі,

4) осудження,

5) негативний емоційний стан,

6) неуспіх,

7) тема неуспіху.


^ Тема10. Психодіагностика міжособистісних взаємовідносин

1. Об'єкт психодіагностики міжособистісних відносин. Діапазон сфери міжособистісних відносин. Основи систематики об'єкта дослідження психодіагностики міжособистісних відносин: по-перше, об'єкт дослідження, чи точка приложення методики; по-друге, задачі, розв'язувані в дослідженні; по-третє, структурні особливості використовуваних методик; по-четверте, вихідна точка відліку та діагностики міжособистісних відносин (тут маються на увазі ті психологічні параметри, на яких ґрунтується судження психолога про міжособистісні відношення).

2. Методи психодіагностики міжособистісних відносин. Підстави для систематики методик психодіагностики міжособистісних відносин : а) на підставі об'єкта (діагностика відносин між групами, внутрішньогрупових процесів, діадні відносин і т.д.); б) на підставі задач, розв'язуваних дослідженням (виявлення групової згуртованості, сумісності і т.д.); в) на підставі структурних особливостей використовуваних методик (опитувальники, проективні методики, соціометрія і т.д.); г) на підставі вихідної точки відліку діагностики міжособистісних відносин (методики суб'єктивних переваг, методики виявлення особистісних характеристик учасника спілкування, методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних відносин і т.д.).

3. Методики, основані на закономірностях проксемічного поводження людей. Головна передпосилка цих методик - вибір суб'єктом положення в просторі відносно іншого чи групи суб’єктів залежить від його міжособистісних відносин - позитивне емоційне відношення виявляється у виборі більш близької дистанції. Основні категорії, по яких виділяються засоби дослідження, основані на феноменах "особистісного простору": а) методики спостереження реальної ситуації; б) методики символічного моделювання реальної ситуації; в) проективні засоби.

4. Діагностика індивідуально-особистісних властивостей, що впливають на міжособистісні відносини. Тести і шкали для виміру таких властивостей, як стиль лідерства, авторитарність, сумісність, тривожність, особистісні цінності і т.д. Каліфорнійський психологічний опитувальник особистості (CPI). Мета опитувальника - "передбачати, що люди скажуть чи зроблять у визначеній ситуації, а також пророкувати, що інші скажуть про них". Системна батарея тестів Т.Лірі, що включає три методики для діагностики міжособистісних відносин індивіда на чотирьох рівнях. Якості, оцінювані в методиці Т.Лірі: 1) тенденція до лідерства - владність - деспотичність; 2) впевненість у собі - самовпевненість - самозакоханість; 3) вимогливість - непримиренність - жорсткість; 4) скептицизм - упертість - негативізм; 5) поступливість - лагідність - пасивна підкореності; 6) довірливість - слухняність - залежність; 7) добросердя - несамостійність - надмірний конформізм; 8) відвертість - безкорисливість - жертовність. Дослідження особливостей відображення міжособистісних відносин за допомогою методики тематичної апперцепції.

5. Спільний тест Г.Роршаха для діагностики порушень сімейного спілкування. Опора діагностики на принцип кругової каузальності, відповідно до якого сімейний діагноз складається зі складних переплетень особистісних особливостей членів родини, характеру міжлособистісних відносин і емоційних установок. Переваги тесту Роршаха в порівнянні з іншими методиками типу "гомеостат". Етапи роботи членів родини за тестом Роршаха:

1) виділення деякої події, чи образи почуття;

2) залучення уваги іншого до даного випадку (мається на увазі - області чи таблиці плями) і до визначеного фокуса усередині даної області;

3) установлення загального фокуса уваги у випадку досягнення згоди з приводу інтерпретації плями;

4) угода відносно значення розглянутого пункту.

^ Аналіз спільних відповідей на тест Роршаха по наступним 4 категоріям:

1. Домінантність - спільна відповідь містить відповідь тільки одного члена пари.

2. Комбінація - спільна відповідь містить елементи відповідей обох членів пари.

3. Поява - поява нової ідеї в спільній відповіді, не присутньої в жодному з індивідуальних відповідей.

4. Підкріплення - спільна відповідь ідентична обом індивідуальним відповідям.

6. Методика "Малюнок родини". Застосування рисункових методик для вивчення особистості дитини. Одиниці короткого аналізу в тесті "малюнок родини": а) послідовність малювання членів родини, їх просторове розташування, пропущення в малюнку членів родини; б) розходження між графічними презентаціями у формах, пропорціях.

Чотири клінічно значимих рівні аналізу: а) характеристики індивідуальних фігур КРС; б) дії в КРС; в) стиль; г) символи.


Змістовий модуль 3. Психодіагностика в різних сферах соціальної практики.


Тема 11. Задача шкільної психодіагностики.

1.Психолого-педагогічні і психологічні задачі, що виникають у взаємодії педагога і психолога в школі.У першому випадку психолог-діагност виконує допоміжну функцію: проводить психодіагностику учня, дає його психологічний портрет і прогнозує результат педагогічного впливу, а в деяких випадках проводить і повторну психологічну діагностику після впливу. Задача другого типу в більшому ступені пов'язані з реалізацією виховної функції школи. У цьому випадку психологічна діагностика виступає як етап рішення проблеми, де засобу рішення - чисто психологічні (консультативна поміч, корекція особистості, психологічний тренінг, індивідуальна і сімейна психтерапия, психологічні рекомендації і т.д.).

2.Змістовна класифікація психолого-педагогічних проблем, у рішенні яких бере угодинить психодиагност: проблема визначення готовності дитини до школи; задача діагностики обдарованості; діагностика розумового розвитку; виявлення причин шкільної дезадаптации; діагностика поводження, що відхиляється; діагностика межличностных відношень; профконсультационная діагностика.


3. Принципи психодіагностической роботи шкільного психолога: урахування і захист інтересів дитини при рішенні психолого-педагогічних задач; розумне сполучення якісної діагностики і кількісної, індивідуального підходу до інтепретації з використанням стандартних процедур; комплексний підхід при діагностиці індивідуально-психологічних особливостей дитини; урахування впливу діагностичної ситуації на результати тестування; доступність і практична корисність психо-диагностической інформації для замовника (дитини, педагога, батька).


^ Тема 12. Соціальні та етичні аспекти ПСД.

1. Поширення і використання діагностичних методик у відповідності з етичними стандартами психології. Основні етичні проблеми, зв'язані с областю психодіагностики:

1. Рівень кваліфікації людей, що застосовують діагностичні методики.

2. Використання діагностичних методик підготовленими фахівцями.

3. Забезпечення таємниці результатів обстеження.

4. Конфіденційність.

5. Повідомлення результатів обстеження психолога

6. Соціально-психологічні підстави етичного кодексу психолога-діагноста.

2. Основні принципи, що складають етичний кодекс психолога-діагностика:

1) благополуччя обстежуваного індивіда; 2) відповідальність, в основі якої об'єктивність, чесність і підтримка високих норм у своїй роботі; 3) моральні і правові стандарти, що відповідають моральним вимогам суспільства; 4) коректність і стриманість у публічних заявах; 5) конфіденційність, що гарантує збереження інформації про індивіда; 6) відносини з обстежуваним, засновані на довірі, інформуванні його про мету обстеження і про наступний характер використання результатів; 7) нерозголошення результатів обстеження; 8) запобіжного заходу в обстеженні; 9) умови, можливості й обмеження в публікації методик; 10) інтерпретація діагностичних результатів.


Модуль 3. Психокорек­ція як базовий складник професійної діяльності психолога.



Змістовий модуль 4. Зміст та структура психокорекції.


Тема 13. Вступ до практичної психокорекції. ^ Тема 16. Практична корекція поведінки. 1. Методи поведінкової корекції.
Метод систематичної десенсибілізації і сенсибілізації. показання для застосування методу систематичної десенсибілізації. етапи процедури систематичної десенсибілізації. Імерсіонні методи. Метод повіні. Метод імплозії. Метод парадоксальної інтенції. Методи, засновані на принципі біологічного зворотного зв'язок. «Жетонний» метод. Метод морита. Холдинг. Правила використання методу холдингу. Імаго-метод. Цілі і задачі імаго-метода. Типи біологічного зворотного зв'язку.

3. Психодрама.

Опис методу. Форми і види психодрами. Психодрама, центрована на протагоністі. Психодрама, центрована на темі. Психодрама, спрямована на групу. Психодрама, центрована на групі. Основні компоненти психодрами: рольова гра, спонтанність, «тілі», катарсис, інсайт. Основні фази психодрами.

4. Методики психодрами.
Уявлення самого себе (самопрезентація). Монолог. Дублювання (множинне дублювання). Обмін ролями. «Порожній» стілець і «високий» стілець. «Дзеркало». Програвання можливих майбутніх життєвих ситуацій. «За спиною». Ідеальний інший. Чарівний магазин.
Тема 17. Індивідуальна і групова психокорекція
^ 1. Індивідуальна психокорекція
Показання до індивідуальної психокорекції. Основні методи індивідуального психокорекційного впливу. Психологічні особливості індивідуальної психокорекції. Основні стадії індивідуальної психологічної корекції. Висновок контракту між клієнтом і психологом, що дає згоду робити корекційний вплив. Дослідження проблем клієнта. Пошук засобів рішення проблеми. Формування психологом коррекционной програми й обговорення її з клієнтом. Реалізація на