Реферат: Програма вступного іспиту з культурології освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста


ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ІСПИТУ З КУЛЬТУРОЛОГІЇ

освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста,

спеціальність 7.02010101 «культурологія»


ВСТУП


В загальній системі підготовки спеціалістів знання з культурології забезпечують необхідну ґрунтовну теоретичну базу їх професійних знань. Курс відіграє важливу роль у системі всієї гуманітарної підготовки. Знання, що отримані студентами при вивченні даної дисципліни, можуть бути використані при вивченні таких дисциплін, як «Філософія», «Етика», «Естетика».

Програма іспиту з культурології визначає окремі теми і питання, які є важливими для професійної підготовки культуролога і відповідають програмі, рекомендованій Міністерством освіти, науки, молоді та спорту України. Серед них:

Розділ І. Історія зарубіжної культури

Розділ ІІ. Типологія і хронологія культури

Розділ ІІІ. Історія української культури

Розділ IV. Історія образотворчого мистецтва

Розділ V. Історія музики

Розділ VI. Історія театру

Розділ VII. Історія кіно

Абітурієнт має визначити рівень отриманих ним знань під час одержання вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр культурології», а саме знайомство з основними формами і типами культури, освоєння головних проблем та методів їх вирішення, що виникли на протязі століть, а також вироблення навиків самостійного дослідження, характеризування та оцінювання різноманітних рухів та тенденцій, які мали місце у історії світової думки.


Студент повинен знати:

Поняття і сутність культури;

Основні функції культури в суспільстві;

Співвідношення культурних природних уявлень;

Основні культурологічні погляди.


Студент повинний вміти:

виділяти основні рівні культури;

розбиратися в специфіці національної культури;

виділяти місце людини в системі культури;

аналізувати глобальні сучасності крізь призму культури.



РОЗДІЛ І

Історія зарубіжної культури


^ 1. МЕТА І ЗАДАЧІ ДИСЦИПЛІНИ, ЇЇ МІСЦЕ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ


Місце дисципліни в навчальному процесі

Дисципліна "Історія зарубіжної культури" спирається на знання, що отримані при вивченні дисциплін "Історія української культури", "Психологія", "Риторика". Знання, що отримані студентами при вивченні даної дисципліни, можуть бути використані при вивченні таких дисциплін як "Етика", "Естетика", "Культура ХХ століття", "Філософія культури".


^ Мета викладання дисципліни

Вивчення студентами-філософами дисциплін культурологічної спрямованості має важливе значення в системі їх загальної гуманітарної підготовки. Знайомство з основними історичними етапами зарубіжної культури, вивчення різних аспектів системного зв′язку всіх складових культури – мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання, допоможе їм визначити, класифікувати і впорядкувати велике різноманіття форм людської діяльності.

Задачі вивчення дисципліни:

навчальне засвоєння історії культури від первісної доби до Нового часу;

підвищення загальноосвітнього і культурного рівня;

формування широкого гуманістичного світогляду.

Студент повинен знати:

основні форми і типи культури;

основні історичні етапи розвитку культури;

основні культурно-історичні центри, регіони світу;

основні досягнення духовної культури і видатних діячів культури.

Студент повинен вміти:

пояснювати феномен культури, її роль у житті людини;

пояснювати закономірності її функціонування;

аналізувати тенденції розвитку культури в сучасному суспільстві.


Тема 1. Феномен культури

Культурологія як галузь наукового знання. Поняття культури та її структура. Етимологія терміну “культура”. Культура як спосіб буття людини і людства, вища форма існування суспільства. Культура як критерій досконалості людини і суспільства. Культура як система цінностей. Культура як цілісний феномен. Теоретичні основи історичної періодизації. Основні культурно-історичні типи. Основні принципи класифікації культурної еволюції. Поняття культурної епохи.


^ Тема 2. Культура первісного суспільства

Культура збиральництва та полювання – найтриваліший етап розвитку людства. Кочовий спосіб життя. Розселення первісної людини на території Землі. Рід, тотемна група, сім’я, плем’я. Знаряддя праці і основні технічні досягнення. Первісні житла та поселення. Побут і поведінка. Виникнення мистецтва. Витвори первісного мистецтва. Особливості культури епохи палеоліту, мезоліту.

Релігійні уявлення (магія, фетишизм, анімізм, тотемізм, мантика, магія, та ін.) первісних людей.

Перехід від привласницького господарства до виробничого. Культивація злаків. Приручення тварин. Осілий спосіб життя. Формування рас, етносів. Велике переселення народів. Мовна диференціація, мовні групи. Винайдення письма, основні його різновиди: піктографія, ідеографія, фонографія. Зародки храмової скульптури. Мегаліти. Культова скульптура.

Прядіння і ткацтво, гончарство, ремесло і торгівля. Релігійні вірування землеробської культури. Міфологія. Різновиди та тематика міфів.


^ Темп 3. Культура народів Стародавнього Сходу

Розклад родового ладу і формування держав у країнах стародавнього Сходу. Основні регіони виникнення ранньокласових формацій на Сході – Єгипет, Месопотамія, Передня Азія, Вавилон, Стародавні Індія, Китай, Японія.

Сільськогосподарське виробництво, ремесло, торгівля. Винайдення плуга. Винайдення гончарного кола і виплавки заліза. Торгівля: перехід від натурального обміну до грошового. Виникнення законів. Поширення писемності, освіти, науки. Виникнення художньої літератури. Розвиток архітектури, живопису, скульптури. Релігія і міфологія.

Древній Єгипет як перша держава. Соціальний устрій, характер вірувань, заупокійний культ. Піраміди як символ староєгипетської культури. Образотворче мистецтво і наука.

Культура Месопотамії. Періодизація культури Дворіччя. Шумеро-Аккадська культура: релігійні вірування, наукові знання (математика, астрономія), писемність (клинопис). Старовавілонська і нововавілонська культура: зведення законів Хаммурапі, монументальне і образотворче мистецтво, храмова архітектура (зікурати). Культура Ассирії: бібліотека Ашшурбаніпала, культ могутності і пафос сили в соціальному устрої і мистецтві.

Культура Ірану. Періодизація давньоіранської культури. Особливості клімату і ведення сільського господарства. Особливості давньоіранської релігії (зороастризм, маздеїзм, мітраїзм). Світський характер мистецтва.

^ Тема 4. Антична культура

Особливе місце античної культури в системі світової культури. Грецька і римська античність, їхні особливості. Крито-мікенський, гомерівський, архаїчний, класичний та елліністичний етапи культурного розвитку стародавньої Греції. Основні риси античної культури. Становлення полісів.

Сільське господарство. Ремесла, мореплавство, торгівля. Міфологічне і античне мистецтво. Поезія. Архітектура. Живопис. Скульптура: Мирон, Поліклет, Фідій. Античний театр.

Перикл та антична демократія. Комунікація і фінансова система. Наукові і технічні досягнення. Філософія. Навчання і виховання. Релігія і обряди. Спорт. Гуманістична сутність античної грецької культури. Елліністичний період античної культури.

Культура стародавнього Риму. Періодизація культури стародавнього Риму: етруська культура, царський період, період республіки, період імперії. Римська держава і право. Міфологія. Релігійні вірування і культи. Наука і філософія. Формування термінології. Література. Театр і цирк. Архітектура. Образотворче мистецтво. Виникнення християнства і криза античної культури.


^ Тема 5. Візантійська культура. Культура арабо-мусульманських країн. Культура доколумбової Америки

Розкол Римської імперії і піднесення Візантії. Періодизація історії візантійської культури. Етапи розвитку держави. Культ імператорської влади і вплив церкви. Християнство як ідеологічна основа візантійської культури. Античні традиції в культурі Візантії. Боротьба античної і християнської ідеологій. Спіритуалізм візантійської естетики. Візантійський художній стиль. Архітектура та образотворче мистецтво. Єдність церковного та світського мистецтва. Систематизація християнського богослов’я. Космополітичний характер культури Візантії. Візантія як сполучна ланка між західною та східною цивілізаціями.

Наукові знання, філософія, література і мистецтво в період раннього середньовіччя. Особливості культури періоду Македонської династії і династії Комнинів. Епоха Палеологів у візантійській культурі як епоха кризи. Просвітительська роль Візантії. Вплив візантійської культури на культуру Київської Русі.

Іслам в культурній історії регіону. Основні напрями ісламу. Арабо-мусульманська філософська і суспільна думка. Система виховання. Особливості мистецтва. Побут і звичаї.


^ Тема 6. Культура західноєвропейського середньовіччя

Феодальна розробленість середньовічної Європи. Натуральне господарство і становлення селянської агрокультури. Формування народностей і новоєвропейських мов. Становлення феодальної ідеології. Християнська теологія і церква, їх роль у духовному розвитку суспільства. Патристика і схоластика. Августин Блаженний, Боецій, Фома Аквінський. Університети. Середньовічна наука. Символізм середньовічного мислення. Особливості культури епохи Карла Великого.

Лицарство як моральний та естетичний ідеал епохи. Поезія менестрелів, трубадурів, вагантів. Куртуазний роман. Становлення єдиної європейської культури. Романський стиль. Готика. Середньовічний епос. Міська культура. Жанри середньовічного театру: літургійна драма, містерія, фарс, інтермедія, мораліте. Розвиток церковної музики та співу.


^ Тема 7. Культура доби Відродження

Соціально-економічні передумови становлення культури Відродження. Міський характер культури Відродження. Використання античної гуманістичної традиції. Посилення світського компоненту культури. Гуманістичне переосмислення християнства. Неоплатонізм. Гуманізм та індивідуалізм як вихідні риси культури Відродження.

Проторенесанс ХІІІ та ХІV ст. Творчість Боккаччо та Петрарки. Теорія перспективи й живопис. Ранній Ренесанс. Високе Відродження. Гуманісти. Творчість Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля. Пізнє Відродження. Маньєризм. Ієронім Босх, Ель Греко, Я.Брейгель. Пантеїзм Дж. Бруно. Криза ренесансної культури. М.Макіавеллі. Утопічні теорії. Творчість Шекспіра, Рабле, Сервантеса і трагедія ренесансного гуманізму.


^ Тема 8. Реформація і становлення культури Нового часу

Реформація як етап на шляху культурної еволюції людства. М.Лютер, Ж.Кальвін. Гуманізм і реформація. Е. Роттердамський. Протестантська етика. Контрреформація і становлення абсолютизму у Франції і Іспанії. Революція в Нідерландах. Великі географічні відкриття і колонізація Нового Світу. Поширення друкарства. Наукова революція. М. Копернік, І. Кеплер, Г. Галілей, У. Гарвей. Індуктивний метод Ф.Бекона і розвиток природознавства. І.Ньютон. Зміна наукової картини світу.

Виникнення стилю бароко в архітектурі та його ознаки. Поширення стилю бароко на інші види мистецтва: літературу, театр, живопис, музику. Бароко та класицизм. Караваджо, Л. Берніні, Веласкес, Рубенс, Рембрандт, Ф. Гальс. Особливості художніх досягнень культури епохи бароко.


^ Тема 9. Духовна культура доби Просвітництва (ХVІІІ ст.)

Розвиток капіталізму в Європі в кінці ХVІІ –ХVІІІ ст. Початок промислової революції. Розум як провідна ідея Просвітництва. Історичний оптимізм – ознака епохи. Свобода, рівність, братерство – соціальні принципи просвітительства. Основні ідеї нового соціального устрою. Причини і початки просвітительського руху. Енциклопедизм. Раціоналістична філософія. Діяльність просвітників: Вольтер, Монтеск’є, Ламетрі, Гельвецій, Дідро, Даламбер, Гольбах, Руссо. Особливості просвітництва в Англії, Франції, Німеччині. Російське просвітництво. Зростання ролі літератури і мистецтва в житті суспільства. Просвітительський роман.

Класицизм. Стиль рококо. Французька класична драма: Корнель, Расін, Мольєр. Зародження класичної музики: Бах, Гендель, Глюк, Гайдн, Моцарт. Сентименталізм як жанровий напрямок.

Велика французька буржуазна революція та її місце в світовому культурному процесі. Нові естетичні норми класицизму, вираження громадських ідеалів, буржуазно-революційні устремління. Звернення до принципів античного мистецтва: раціоналізму, симетрії, строгості форм. Нормативні правила класицизму: “високі” і “низькі”. Жанри. Стиль “ампір” у класицизмі. Переродження класицизму в академізм.


^ Тема 10. Західноєвропейська культура ХІХ ст.

Промислова революція у ХІХ столітті. Найвидатніші наукові і технічні досягнення ХІХ ст. Становлення ліберальної, демократичної інтелігенції і зростання її впливу на духовне життя суспільства. Німецька класична філософія та її роль у самоусвідомленні нової епохи. Романтизм як духовна реакція на поширення буржуазного світогляду і способу життя, як переорієнтування від зовнішнього життя людини до духовного, емоційного життя особистості. Пафос індивідуальної незалежності. Лантух природи. Зростання інтересу до національної історії і фольклору. Від романтизму до реалізму. “Фауст” Гете. Виникнення реалізму в мистецтві як утвердження історичного погляду на людину. Завершення класичного етапу розвитку музики. Французький живопис: класицизм, романтизм, реалізм, імпресіонізм.

Криза традиційних цінностей. А.Шопенгауер і Ф.Ніцше. Позитивізм і прагматизм – філософія утилітаристської свідомості. О.Конт. Еволюція імпресіонізму і символізму в мистецтві. Постімпресіонізм. Нові тенденції в розвитку європейського театру. Загальна характеристика культури ХХ століття.


^ РОЗДІЛ ІІ

Типологія і хронологія культури


Тема 1. Типологія культури і хронологія культури як наукова проблема

Визначення поняття "Типологія культури". Наукове обґрунтування потреби в типології культури. Якісно-змістовна характеристика конкретно - історичних форм існування культури.

Поняття соціокультурного світу. Типи соціокультурних світів і їх характеристика. Сучасні уявлення про соціокультурні системи і основні етапи їх становлення.

Сучасні уявлення про соціокультурні системи і основні етапи їх становлення. Основні моделі послідовного історичного розвитку і їх хронологічні особливості.


^ Тема 2. Основні принципи типології та хронології культури.

Основні принципи типології культури і їх характеристика: формаційний, цивілізаційний, концептуальний, релігійний, регіонально-територіальний, етнонаціональний, демографічний, культурно-історичний.

Основні історичні типи європейської культури і їх характеристика: природно-символічний тип, антропокосмогонічний тип, християнсько-релігійний тип, універсально-гармонійний тип, тип протестантського реформіста, критико-просвітницький тип, романтично-утопічний тип, індивідуально-прагматичний тип, демократично-технотронний тип, тоталітарно-бюрократичний тип. Проблема типології культури і її періодизація. Історична періодизація культури і особливості її хронології.


^ Тема 3. Історична періодизація і типологія культури.

Схеми "Архаїка цивілізації" як загальний підхід до історичної періодизації культури. Періодизації архаїки і її особливості. Характеристика таких розчленовувань суспільства, як традиційне суспільство - сучасне суспільство. Періодизація західної культури і її відмінні риси. Поняття "софійной" і "сциєнтизованої" культури і виділення їх форм. Періодизація і хронологія основних культурологічних епох західної культури.

Розчленовування сучасного суспільства на Схід і Захід. Їх характеристика як двох протилежних культурних традицій, двох різних "систем координат", двох світобачень, двох "світоглядних матриць".

Співвідношення понять культура і цивілізація. Науковий підхід до типології цивілізацій. Класифікація основних типів цивілізацій.


^ Тема 4. Культурно-історичний процес та альтернативні підходи до його розуміння.

Два основні підходи до періодизації культурно-історичного процесу: однолінійність і полілінійність. Характеристика "універсальних" і "локальних" концепцій культурно-історичного процесу. "Універсалістські" концепції культури як вираження загальнолюдських гуманістичних ідеалів. Виділення "самоцінності культур" в локальних підходах до культурно-історичного процесу. Негативні сторони обох концепцій.


^ Тема 5. Ідея філософсько-історичного прогресу в філософській системі Г. Гегеля.

Концепція усесвітньої історії Р. Гегеля. Категорія "свободи" як ключова категорія в концепції Г.Гегеля. Розвиток свідомості свободи як критерій історичного прогресу. Особливості поділу Гегелем культурно-історичного процесу на 4 етапи: східний, грецький, римський, германський. Наукова обумовленість концепції Гегеля про західноєвропейську культуру як про вищий етап розвитку.


^ Тема 6. Суспільно-економічна формація як критерій виділення історичного типа суспільства в марксизмі.

Центральні ідеї матеріалістичного розуміння історії марксизму: існування об'єктивних законів історії, що визначає роль матеріального виробництва в розвитку суспільства, залежність суспільної свідомості від суспільного буття.

Поняття суспільно-економічної формації як історичного типа суспільства і культури. Характеристика п'яти формацій, згідно марксизму: первіснообщинною, рабовласницькою, феодальною, капіталістичною, соціалістичною. Поняття "Культурній революції" в марксизмі як рушійної сили розвитку історії.

Критичний аналіз типології культури в марксизмі.


^ Тема 7. Концепція "осьової епохи" К. Ясперса

К. Ясперс як представник екзистенціальної філософії. "Погранична ситуація" як ключове формулювання, в якому виражається підхід К. Ясперса до періодизації і типології культури.

Відмінність концепції К. Ясперса про інших " універсалістських" концепцій. Основоположні принципи ділення історії на чотири періоди в концепції К. Ясперса.

Поняття "осьового часу" і його культурологічна суть. Хронологічні рамки "осьового часу" і їх обгрунтованiсть. "Осьовий час" і відкриття особи. Ясперс про "велику альтернативу": вибір між демонічним і божественним. Концепція К.Ясперса крізь призму критичного аналізу.


^ Тема 8. Підсумки теорій громадського прогресу в дзеркалі європейської культури ХХ століття

"Універсалістські теорії" суспільного прогресу як прояв стилю мислення в культурі. Порівняльний аналіз "універсалістських" концепцій культури.

Риси, що поєднують "універсалістські" концепції : визнання об'єктивних законів історії, визнання однолінійності історичного прогресу, поділ історії народів на передових і відсталих, затвердження наявності передової культури - західноєвропейської.

Поняття "європоцентризм" і його критика. Розвиток світової культури в світлі теорій культурно - історичного типу.


^ Тема 9. Культурно-історичні типи в концепції Н.Я. Данилевського

Обґрунтування Данилевським нерівномірності розподілу історії на давню, середньовічну і нову, заперечнення європоцентризму і однолінійності історичного прогресу.

Концепція Данилевського про культурно-історичних типах і відмінності між народами. Особливість класифікації культурно-історичних типів Данилевського і їх хронологія. Розподіл типів культури на "відокремлені" і "спадкоємні".

Характеристика трьох варіантах взаємодії культур: "прополки", "щеплення", "ґрунтового добрива".

Значення ідеї полілінійності Данилевського для культурології ХХ століття.


^ Тема 10. Культурно-історична монодологія О. Шпенглера

Життя і смерть культур в концепції Шпенглера. Твердження про "замкнутості світів" і їх взаємну непроникливість.

Типологія культури Шпенглера. Ключові поняття в концепції Шпенглера: "душа" культури та "прасімвол" культури.

Цивілізація як вмираюча культура. Причини занепаду Європи.

Критика системи ідей Шпенглера. Цінність праці Шпенглера "Захід Європи".

^ Тема 11. Теорія замкнутих цивілізацій А. Тойнтбі

Уявлення А. Тойнбі про "поле історичного дослідження". Поняття "цивілізації" як основної одиниці історії в концепції А. Тойнбі. Відмінність цивілізацій від примітивних товариств. "Мимесис" як ключове поняття в концепції Тойнбі.

Типологія культури Тойнбі. Теорія Вибуху-і-Відповіді. Тойнбі про "творчу меншість", "інертну масу" і долю цивілізацій.

Проблема прогресу в концепції Тойнбі. Актуальність ідей вченого для сучасного світу.


^ Тема 12. Концепція культурних суперсистем П. Сорокіна

Методологічні установки П. Сорокіна вивчення культурно-історичного процесу. Сорокін про соціальну та культурну динаміку.

Культура як предмет наукового дослідження в концепції П. Сорокіна.

Типологія культури Сорокіна. Характеристика ідеаціональної, сенситивної, ідеалістичної культур. П.Сорокін про закономірності культурно-історичного процесу.

П.Сорокін про кризу сучасної культури. Наукова значимість теорії П. Сорокіна.


^ Тема 13. Сучасні концепції типології культурно-історичного процесу

Методологічні програми Ф.Фукуяма і С.Гантінгтона.

Сенс поняття "історії" у Ф.Фукуяма. Зв'язок ідей Фукуяма з концепцією Гегеля про культурно-історичному процесі.

Типологія культури Фукуяма і його ідеї про "Універсальної історії".

Концепція Фукуяма як сучасна інтерпретація універсалістського підходу до історії.

Концепція "зіткнення цивілізацій" С.Хатінгтона. Дихотомічний характер концепції С. Хатінгтона. Поліцивілізаційна типологія культури Хантігтона.

Зв'язок моделі Хантінгтона з методологією А.Тойнбі. Концепція Хантінгтона як сучасна інтерпретація локального підходу до історії.


^ РОЗДІЛ ІІІ

Історія української культури


Тема 1. Поняття і сутність культури

Поняття та основні функції культури. Культурологія як система знань про культуру. Методи аналізу в культурології. Періодизація історії культури.

Людина в контексті культури. Основні завдання і напрями культурологічних досліджень: емпіричний опис культури, порівняльний аналіз культур, культурний код і міжкультурна комунікація, загальне і окреме, стале і змінне в культурі. Методи аналізу культури: морфологічний, цивілізаційно-типологічний, порівняльно-історичний, семіотичний та ін. Сутність культури. Різноманітність визначень феномена культури.

Культура і цивілізація. Основні культурологічні школи XX століття: суспільно-історична школа (Н.Я. Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі), натуралістична школа (З.Фрейд, К.Г.Юнг, Б.К.Малиновський), соціологічна школа (П.Сорокін, А.Вебер, Т.Парсонс), символічна школа (Э.Кассирер, К. Леві-Стросс). Традиції «діалогового» підходу (К.Ясперс, М.Бахтін). Типологія культур, проблема їх класифікації і порівняльного вивчення (Пітірім Сорокін). Відокремлення «наукової культурології» від філософії як окремої науки в II- й пол. XIX ст.


^ Тема 2. Витоки культури первісного суспільства

Періодизація етапів культури первіснообщинного ладу та її характеристика:
1).Ранній палеоліт (понад 2 млн. років – 10 тис. років до н.е.).

2).Епоха пізнього палеоліту (50 - 10 тис. років до н.е.).

Первісні форми релігійних вірувань – тотемізм – віра в спільного предка: тварину, рослину та ін..; фетишизм - поклоніння предметам неживої природи; анімізм – віра в душі і духів, що керують світом та ін. Становлення менталітету людини. Перехід від ситуативного мислення до міфологічного. Категорії простору і часу, істини, роботи в міфологічному мисленні.

^ 3).Епоха мезоліту (10 - 6 тис. років до н.е.)

4).Епоха неоліту (6 - 4 тис. років до н.е.). Неолітична революція (Гордон Чайльд)

5).Трипільська культура. Утворення праслов’янських, германських, прибалтійських народів. Становлення слов’ян. Слов’янські герої і пантеон богів. Культура первісного суспільства як основа для становлення і розвитку цивілізацій.


^ Тема 3. Культура Київської Русі

Становлення культури східних слов'ян. Поняття культурної своєрідності. Перейняття і творча переробка на слов’янському ґрунті православ’я і книжкової освіти як сутності візантійської культури.

Християнство та його історико-культурне значення. Жанри та види мистецтва. Розвиток містобудування. Розвиток ремесла. Введення писемності і розвиток освіти (брати Кирило і Мефодій). Освіта Київської Русі за князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Розвиток писаного права на Русі – кодекс законів „Правда Руська”.

Розвиток літописання. Перші пам’ятки давньокиївської історичної думки, філософії культури, літератури. Тип мислення вчених Київської Русі. Перша давньоруська енциклопедія.

Основні культурні регіони в період розпаду централізованої держави, їх взаємовпливи. Культура Галицько-Волинської Русі як першої суто української держави.


^ Тема 4. Культура Галицько-Волинської Русі (XII-XIV ст.)

Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси. Освіта і письменство. Школи: приходські, парафіяльні, церковні. Центри переписування книжок, літописів; Кормча книга, Галицько-Волинський літопис (книжник Кирило). Княжі і боярські грамоти, листи.

Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво. Архітектура, скульптура і малярство.

Галичина як перехідна ланка у засвоюванні архітектурно-декоративних елементів візантійсько-романського стилю на землях Русі. Культурні зв’язки Галичини і Польщі до інкорпорації.

Значення культури Галицько-Волинської Русі як першої суто української держави.


^ Тема 5.Становище в українській культурі в II-й пол. XIV-I-й пол. XVI ст.

Соціально-політичні та історичні обставини розвитку культури України в складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського.

Утворення української народності.

Прояви раннього гуманізму в Україні (Павло Русин, Станіслав Оріховський). Гуманістичні і реформаційні ідеї в Україні. Українські студенти і професори в університетах Західної Європи. Перші магістри і доктори.

Розвиток міст, ремесла і торгівлі. Церковні міські братства та їх роль у розвитку української культури. Братські школи як осередки знань і національного духу.


^ Тема 6. Українська культура другої половини XVI-першої половини XVII ст.

Національне питання як головне питання культурного життя України у складі Речі Посполитої. Церковне життя в Україні.

Берестейська унія 1596 року і її наслідки:

а) окрім двох церков поява й третьої;

б) внутрішній поділ православної церкви;

в) вилучення з митрополії уніатів Києво-Печерського монастиря і обрання православного архімандрита;

г) полемічна література (П.Скарга, Клірик Острозький, Христофор Філарет, Іван Вишенський, Герасим і Мелетій Смотрицькі, Захарія Копистянський, Іпатій Потій).

Культура та освіта:

а) шкільництво: початкові українські школи, протестантські школи в Дубні, Хмільнику та інших містах; єзуїтські школи – колегії; Острозька академія. Київський колегіум Петра Могили.

б) друкарство.

Розвиток музики: побутова пісня, сольна пісня, цехова інструментальна музика та їх поділ за змістом. Виникнення музичних цехів;

Розвиток театру: витоки народної драми, пантоміми, балету. Виникнення лялькового театру. Розвиток театру, пов’язаний з скоморохами. Поділ скоморохів. Час виникнення шкільного театру. Початок побутової драми.


^ Тема 7. Розвиток культури України в період національного піднесення та консолідації у II-й половині XVII-XVIII ст.

Суспільно-політичні та історичні обставини розвитку української культури даного періоду.

Зміни у сфері побутової культури:

вдосконалення сільськогосподарських та ремісничих знарядь праці;

нові засоби пересування;

види безсистемних і регулярних поселень;

одяг народний і одяг панський.

Трансформація громадської організації народу і зміни в українській сім’ї.

Стан освіти і науки як критерій рівня духовної культури народу. Розвиток математики, медицини, географії, астрономії, філософії, історії («Літопис Самовидця», літописи Г.Грабянки, та С.Величка). Книгодрукування.

Піднесення української літератури – Г.Квітка-Основ’яненко, І.Котляревський.

Театр. Музика. «Козацьке» барокко в архітектурі. Образотворче мистецтво.


^ Тема 8. Українська культура в XIX ст.

Культурно-національне питання в Україні у XIX ст. як три етапи національного руху:

Перший – період збирання спадщини, академічний, або шляхетський етап (кінець XVIII-40-ві рр. XIXст.).

Другий – українофільський, або культурницький (народницький) етап (1840-1880).

Третій – політичний, або модерністський (1880-1914).

Діяльність «Руської трійці» як напівлегального демократично-просвітницького і літературного об’єднання. Вплив західноєвропейського вільнодумства та ідей романтизму в Україні. Кирило-Мефодіївське братство.

Культурно-просвітницька діяльність «Громади». Провідна роль «Просвіти» у громадському і культурному житті. Наукове товариство ім.. Т.Шевченка (НТШ) як перша Академія наук України.


^ Тема 9. Культура України в ХХ ст.

Основні етапи в історії української культури ХХ ст. Вітчизняна культурологічна традиція (Г.Сковорода, Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров, І.Франко, В.Липинський, Є.Маланюк, Д.Чижевський, С.Кримський, М.Попович).

Розвиток культури в добу національного відродження (1917-1933 рр.). Нова художня мова літератури України в 1-й половині ХХ ст. Становище культури в Радянській Україні в 30х рр.. «Розстріляне відродження». Всезаборонство в художній творчості.

Становище в культурі у повоєнний період (50-80-ті рр..): офіційна культура, дисидентська культура, масова культура. Масова та елітарна культура, проблеми їх взаємодії.

Художні течії і напрямки в літературі України в 11-й половині ХХ ст. Наука в Україні в 11-й половині ХХ ст.

Проблеми української культури в кінці ХХ ст. Роль культури в становленні нової, незалежної України. Культурний імперіалізм в Україні.


^ РОЗДІЛ IV

Історія образотворчого мистецтва


Тема 1. Особливості художнього мистецтва Давнього Світу

Первісне мистецтво різних періодів.

Мистецтво Стародавнього Єгипту. Особливості архітектури, живопису та скульптури Стародавнього Єгипту.

Методичні поради: Слід відзначити, що первісним називається мистецтво доби первісного ладу, формування й перших кроків художньої творчості. Початкові імпульси образотворчої діяльності відомі в неандертальців, проте формування первісного мистецтва відноситься до пізнього палеоліту і часу появи сучасної людини (біля 33 тис. років до н.е.). Мистецтво палеоліту відобразило головні життєві інтереси й погляди первісних мисливців, їхні космологічні уявлення, одухотворення сил природи (анімізм) і культ тварин – прапредків роду (тотемізм). Студент має розкрити в чому виявлялися форми первісного мистецтва – наскальні й печерні рельєфні, гравіровані та живописні зображення (фігури тварин – об’єктів мисливства, сповнені руху і життя; схематичні людські фігури), жіночі статуетки з гіпертрофованими формами, скульптурні фігури тварин,заглиблені в землю житла.

Землероби й скотарі неоліту й енеоліту почали будувати громадські поселення, свайні будівлі, споруджувати мегалітичні гігантські культові комплекси з величезного каміння. Кераміка і ткацтво сприяли розвиткові мистецтва орнаменту. У зображенні людини і тварини посилилися риси узагальнення, стилізації, з’явились знаки, символи абстрактних понять.

Розкриваючи особливості художнього мистецтва Давнього Світу, студент повинен звернутися, передусім, до розгляду мистецтва Стародавнього Єгипту. Тему треба розкрити на характеристиці особливостей архітектури, зокрема розповівши про таку оригінальну форму, як піраміди, далі характеризуючи храми в Луксорі та Карнаку.

Студент має розказати про скульптурні пам’яткі давньоєгипетського мистецтва, зокрема про фігури сфінксів. Студентові треба охарактеризувати загальні риси зображення людини в образотворчому мистецтві Єгипту. Студент мусить знати про основну специфіку мистецтва періоду правління Ехнатона. Амарнський період.


Тема 2. Особливості архітектури та скульптури античної Греції

Крито-мікенське мистецтво.

Грецька архаїка.

Грецька класика.

Елліністичне мистецтво.

Методичні поради: Розкриваючи підрозділ теми, який пов’язано із крито-мікенським мистецтвом, студенту слід розповісти про особливості архітектури Кноського палацу. Далі слід назвати основні риси пластики, живопису і декоративно-прикладного мистецтва крито-мікенської культури.

Підрозділ теми «Грецька архаїка» треба розкрити, передусім, через характеристику скульптури цієї доби, а саме, самобутні фігури кор та куросів.

Грецьку класику студент має визначати, перш за все, у поняттях і образах архітектури. Треба пояснити, що означає ордер в архітектурі, на які різновиди він поділяється (дорійський, іонійський, корінфський). Далі слід показати формування і трансформації канонів у скульптурі різних періодів класики – ранньої, зрілої та пізньої.

Студент повинен показати, у чому полягають особливості елліністичного мистецтва, у чому воно наслідує класичний період античної Греції і чим відрізняється від нього.


Тема 3. Особливості архітектури та скульптури античного Риму

Мистецтво Стародавнього Риму. Скульптурний портрет.

Особливості архітектури.

Методичні поради: Розкриваючи тему мистецтва Стародавнього Риму, студент мусить звернутися до характеристики найоригінальнішої художньої форми того часу – портрету. Давньоримський портрет відзначається психологізмом, реалістичністю трактування образу, індивідуалістичністю і суворою правдивістю. Студентові треба вміти розрізняти і порівнювати типові риси давньогрецької і давньоримської скульптури.

Далі, характеризуючи мистецтво Стародавнього Риму, зокрема ІІ ст. н.е., студент має назвати основні унікальні споруди того часу, передусім, колону Траяна і храм Пантеон.

Також для більш повного аналізу мистецтва Стародавнього Риму студентові слід згадати і розкрити основні художні особливості Помпейських розписів.


Тема 4. Художнє мистецтво Середньовіччя

Мистецтво Візантії.

Романська архітектура.

Готична архітектура.

Методичні поради: Підрозділ теми «Художнє мистецтво Середньовіччя», який стосується художньої культури Візантії, слід зв’язати з розповіддю про собор Св. Софії у Константинополі. Необхідно розкрити особливості його архітектури., показати самобутність художнього вирішення мозаїк і фресок цього собору як головного храму Візантійської імперії.

Підрозділ, пов'язаний з визначенням специфіки романського мистецтва, треба сконцентрувати на розгляді головного його репрезентанта – романської архітектури. Треба розкрити поняття синтезу мистецтв, що є характерним для мистецтва цього періоду. Студент мусить знати, в чому полягають особливості конструкції романського храму, його символіка (хрестоподібна структура).

Характеризуючи готичне мистецтво, передусім, треба звернутися до розгляду готичної архітектури. Студент має знати особливості конструкції храму, інші форми релігійного мистецтва – вітражі, готична скульптура, у її специфіці.


Тема 5. Гуманістичні ідеали Ренесансу та їх відображення у мистецтві

Культ людини і земного буття. Затвердження ідеалів свободи особистості, її творчого начала.

Проторенесанс. Треченто (14 ст.).

Раннє Відродження. Кватроченто (15 ст.).

Високий Ренесанс. Чинквеченто (16 ст.).
© РОНЛ.орг 2000-2026 По всем вопросам обращаться на эту почту: admin@ronl.org