Реферат: Міністерство освіти І науки україни хмельницький національний університет на правах рукопису лук‘янова валентина вячеславівна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ уКРАЇНИ

хМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


На правах рукопису


ЛУК‘ЯНОВА ВАЛЕНТИНА ВЯЧЕСЛАВІВНА


УДК 658:330.131.7


МЕХАНІЗМ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ


Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

(переробна промисловість)


Дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук






Науковий консультант –

^ Орлов Олівер Олексійович

доктор економічних наук, професор




Хмельницький – 2008

Зміст


ВСТУП

4







^ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РИЗИКУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

15

1.1. Еволюція наукових поглядів на феномен ризику в економічній теорії

15

1.2. Сутність ризику як економічної категорії: дефініції, точки зору, проблеми

31

1.3. Методологічні основи класифікації ризиків

64

Висновки до розділу 1

101







^ РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

104

2.1. Сучасний стан теоретичних основ діагностики діяльності підприємств

104

2.2. Структурно-логічна модель діагностики

118

2.3. Концепція формування механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику

125

Висновки до розділу 2

138







^ РОЗДІЛ 3. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ

140

3.1. Оцінка ефективності функціонування підприємства і підприємництва

140

3.2. Обґрунтування і вибір критеріїв для процесу діагностики

150

3.3. Математичне забезпечення діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику

169

Висновки до розділу 3

210







^ РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА РИЗИКУ НА МЕЗОРІВНІ ЯК СКЛАДОВА МЕХАНІЗМУ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

214

4.1. Вплив галузевого середовища на діяльність підприємств

214

4.2. Ризики регіонів України: критерії та показники оцінки для врахування у діяльності підприємств

238

4.3. Різні аспекти оцінки мезоризиків економічної системи України

251

Висновки до розділу 4

267







^ РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОДЕЛІ ДІАГНОСТИКИ НА МІКРОРІВНІ

270

5.1. Загальна оцінка ризику діяльності підприємства

270

5.1.1. Інтегральна оцінка ризику діяльності підприємства на базі фінансової звітності

270

5.1.2. Комплексна оцінка ризику діяльності підприємства з використання методів теорії нечітких множин і теорії нечіткої логіки

288

5.2. Діагностика окремих об’єктів ризику на мікрорівні

303

5.2.1. Оцінка стійкого розвитку підприємства

303

5.2.2. Оцінка чутливості підприємства до змін

318

5.3. Адаптації функціонування підприємств до ризику в нестабільному ринковому середовищі

322

Висновки до розділу 5

347







ВИСНОВКИ

351

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

356

ДОДАТКИ

391


ВСТУП


Актуальність теми. Економіка України розвивається у нестабільному політичному, соціальному та економічному середовищі за несприятливих, а почасти – кризових і екстремальних умов. У країні практично відсутні чітка, ефективно діюча структура влади, передбачувана і стабільна законодавча політика регулювання ділової сфери (щодо податкових ставок, кредитних відносин, залучення інвестицій тощо). Дію економічних механізмів владні органи намагаються замінювати так званим “ручним регулюванням”, спостерігаються вплив на взаємодію між державним і приватним секторами, пряме контролювання діяльності приватних підприємств. Різке розшарування населення за рівнями доходу призводить до зменшення як первинного споживчого попиту так і обсягу ринку кінцевих продуктів (особливо вітчизняного виробництва). Нестабільність в економіці істотно погіршує перспективи зростання українських підприємств, понижує можливості накопичення капіталу, необхідного для вкладень у виробництво, особливо в основні фонди.

При переході до ринкових механізмів господарювання докорінним чином змінюється роль і місце ризику як економічного явища в системі управління підприємством. Слід зазначити, що певний ризик був присутній і в планово-адміністративній економіці, де він був, наприклад, пов'язаний з невиконанням державного замовлення, порушенням договірних зобов'язань, незабезпеченістю транспортом, ресурсами тощо. Проте відповідальність за ризик не була чітко визначена, її можна було “перекласти” на вищестоящі організації, а втрати компенсувати з державних фондів. При цьому масштаби ризику на рівні підприємства були істотно менші, ніж в умовах ринку, оскільки вплив наперед невідомих кон'юнктурних факторів був незначним, а держава брала на себе велику частину відповідальності за ризик через механізми відшкодування втрат, дотацій тощо. Система централізованого планування практично унеможливлювала прийняття самими підприємствами рішень з урахуванням елементів ризику.

За ринкових відносин держава не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємств, а першочерговими елементами ризику стають непередбачуваність кон'юнктури ринку, попиту, цін та інших факторів, що диференціюють різноманітні впливи зовнішнього середовища на результати діяльності підприємства. При цьому поле діяльності комерційних структур різних типів і рівнів принципово розширюється, збільшуються їх можливості і ступінь свободи в процесі прийняття управлінських рішень, а, отже, кардинально зростає невизначеність, з'являється необхідність врахування, аналізу і оцінки ризику у системі управління підприємством.

Фундаментальні основи теорії та практики моделювання фінансових ризиків закладено у працях Нобелівських лауреатів: Дж. Тобіна, Ф. Модільяні, М. Міллера, Г. Марковіца, В. Шарпа, Р. Мертона, М. Шоулса, Д. Канемана, Є. Фама, Ф. Блека, М. Шоулса, Р. Мертона та інших зарубіжних вчених. Вони обґрунтували роль ризиків у фінансовій сфері діяльності, заклали основи кількісної оцінки ризику, розробки та прийняття управлінських рішень з врахуванням факторів ризику.

В Україні вагомий внесок у дослідження теоретичних та практичних аспектів управління підприємствами в умовах невизначеності та ризику внесли праці вітчизняних і зарубіжних економістів: О. Альгіна, І. Балабанова, Т. Бачкаї, І. Бланка, А. Буянова, Г. Великоїваненко, П. Верченко, В. Вітлінського, Ю. Гермейера, В. Гранатурова, О. Дубової, І. Івченко, Ю. Єрмолаєва, А. Камінського, К. Кірсанова, М. Клапків, Т. Клебанової, Г. Клейнера, В. Ковальова, Б. Койлі, Н. Машина, Д. Месен, Д. Мико, В. Михалевич, Л. Міхайлова, М. Моісеєва, О. Мороза, Ф. Найта, Т. Райса, О. Устенко, Е. Уткіна, В. Хобти, В. Христіановського, В. Черкасова, Д. Штефанича, О. Ястремського.

Теоретичні засади та практичні рекомендації щодо діагностики діяльності підприємства в умовах нестабільного середовища функціонування розглядаються А. Вартановим, А. Воронковою, О. Гетьманом, А. Градовим, А. Гречан, Н. Данілочкіною, В. Забродським, В. Зінченко, М. Кизимом, Е. Коротковим, Г. Козаченко, Л. Костирко, В. Кузіним, І. Отенко, В. Пономарьовим, Г. Савицькою, І. Сокирницькою, В. Шаповалом, Г. Швиданенко.

Однак процеси перебудови системи господарювання об'єктивно обумовлюють наростання невизначеності ситуації і нестабільності соціально-економічного середовища, в якому діють підприємства. Внаслідок цього знижуються можливості прогнозування, погіршується якість прогнозів і, як наслідок, зростають і урізноманітнюються ризики, спричиняючи відхилення від поставленої мети.

Досвід України в реформуванні господарського механізму, що привів до дестабілізації соціально-економічної ситуації не можна вважати абсолютно унікальним. Відомо, що так звана “постіндустріальна” нестабільність, що виникла в США у середині 50-х років, поширилася потім на Західну Європу, а після 1982 р. і на Японію. Сьогодні вже очевидно, що нестабільність зовнішнього середовища підприємства, що функціонує як відкрита система, є найбільш значною детермінантою її діяльності і основним фактором впливу на неї.

За таких обставин безумовно актуальною є необхідність обґрунтувати теоретичні та методологічні положення з формування механізму діагностики діяльності економічних об’єктів з урахуванням ризику і адаптації їх функціонування до ризику в нестабільному ринковому середовищі.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах тем, передбачених планами науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України: “Методологічні основи і методи планування на промислових підприємствах в умовах ринку” (2005-2006 рр., номер держреєстрації 0105U000719) – автором розроблено методи та критерії загальної оцінки ризику в системі управління основними видами діяльності підприємством; “Розробка спеціального курсу наукового та науково-методичного забезпечення для підготовки магістрів спеціальності «Міжнародні відносини» за напрямом: економічна безпека України в системі розвитку євроатлантичних процесів” (2007 р., номер держреєстрації 0107U006933), де автором проаналізовано макро-, мезо- та мікроекономічні фактори ризику, що впливають на економічну безпеку українських підприємств, визначено місце оцінки ризику на макрорівні в системі дослідження економічної безпеки України; “Діагностика ризику зовнішнього середовища підприємства” (2007 р., номер держреєстрації 0107U012253) та “Діагностика ризику діяльності підприємства” (2007-2008 рр., номер держреєстрації 0107U007882), у яких розроблено науково-методичні положення та практичні рекомендації щодо діагностики ризику мезо- та мікросередовища діяльності промислових підприємств з урахуванням галузевої специфіки.

^ Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у теоретичному та методологічному обґрунтуванні організаційно-економічного механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику, що сприятиме їх адаптації до функціонування у нестабільному ринковому середовищі.

Для досягнення цієї мети поставлено та вирішено такі основні завдання:

визначено роль і місце феномену ризику в економічній теорії; сутність, зміст, основні властивості ризику як економічної категорії;

узагальнено і розвинено методологічні підходи до класифікації ризиків функціонування економічних систем;

сформовано характеристики діагностики як процесу, розроблено методичні підходи й аналітичні інструменти діагностики діяльності підприємства у межах концепції стійкого розвитку;

обґрунтовано концептуальні засади формування організаційно-еко­номічного механізму діагностики діяльності підприємства з урахуванням ризику;

обґрунтовано систему аналітичних показників оцінки чутливості функціонування підприємства до ризику відповідно до побудованого механізму діагностики;

здійснено практичне застосування моделі діагностики ризику на мезорівні з оцінкою галузевого та регіонального аспектів як складової механізму діагностики діяльності підприємств;

за результатами функціонування промислових підприємств України здійснено оцінку ризику їх діяльності у межах сформованого механізму діагностики;

розроблено систему управління ризиком діяльності підприємств у рамках різних типів загального менеджменту.

^ Об’єктом дослідження є процеси управління діяльністю підприємств в умовах невизначеності та ризику.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні основи та прикладні аспекти формування організаційно-економічного механізму діагностики діяльності підприємств переробної промисловості з урахуванням ризику.

^ Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять концептуальні положення економічної теорії та теорії управління підприємством, сукупність принципів і методів наукового дослідження. При проведенні дослідження використано: методи гносеологічного аналізу (історичний, аналітичний, логічний, узагальнення, декомпозиції) – для визначення сутності ризику як економічної категорії та розкриття його основних рис, властивостей та функцій; системний підхід, аналіз, синтез, індукція та дедукція – при дослідженні окремих аспектів функціонування підприємства як системи; наукової абстракції – при розробці концептуальної моделі діагностики ризику діяльності підприємства; групування – при розподілі об’єктів діагностики (видів економічної діяльності, регіонів, підприємств) за критерієм рівня генерованого ризику; аналізу й синтезу – при формуванні груп факторів ризику та розробці системи ключових показників оцінки ризику; економіко-математичні та статистичні методи – для оцінки ризику функціонування економічних систем. Реалізацію запропонованих процедур діагностики ризику та моделей прогнозування здійснено у програмному середовищі Microsoft Excel.

Інформаційну базу дослідження становлять правові та нормативні документи Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, статистичні дані Національного банку України, публікації вітчизняних і зарубіжних учених, первинні дані про результати господарської діяльності промислових підприємств, матеріали особистих досліджень автора.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Результати наукового дослідження в сукупності вирішують важливу науково-практичну проблему розробки теоретико-методологічних основ формування організаційно-еконо­мічного механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику.

Наукову новизну дисертації визначають такі суттєві результати:

уперше:

обґрунтовано концепцію організаційно-економічного механізму діагностики, складовою якої є механізм діагностики діяльності підприємства як економічної системи з урахуванням факторів ризику, що включає: вибір показників оцінки ефективності функціонування об’єкта; обґрунтування і вибір показників для процесу діагностики ризику; розробку математичного забезпечення діагностики діяльності підприємства з урахуванням ризику;

запропоновано й обґрунтовано концепцію діагностики ризику діяльності економічного об’єкта (у тому числі підприємства), яка враховує дві мети системи управління ризиком, а саме забезпечення стійкого розвитку й обмеження небажаного впливу. Такий підхід надав змогу виділити три напрями діагностики: стійкості (стабільності), розвитку (зростання), впливу (чутливості);

здійснено оцінку ризику на мезорівні (галузевого та регіонального) за кількома сценаріями залежно від заданого метою діагностики ступеня деталізації і відповідно до рівнів дослідження мезоризиків, що надало можливість побудувати профілі ризику за дією виділених груп факторів та групування об’єктів дослідження (видів економічної діяльності, видів промислової діяльності регіонів на міжобласному та районному рівнях);

обґрунтовано і запропоновано економічний показник “коефіцієнт ризикової переваги”, що дозволяє оцінити не лише ризик, але й ефективність функціонування об’єкта; розроблено систему відносних показників для оцінки економічних систем мезорівня;

розроблено та обґрунтовано методологічні засади технології оцінки стійкого розвитку підприємства та окремих напрямів господарської діяльності за різними рівнями деталізації дії факторів ризику на мікрорівні, що дозволяє формувати систему управління ризиком підприємства з урахуванням дії факторів ризику на різних рівнях управління;

удосконалено:

понятійно-категорійний апарат ризикології як конкретної галузі економічної науки шляхом уточнення таких базових понять, як об’єкт, предмет, основні методи дослідження;

класифікаційну систему ризику шляхом систематизації ознак, що дозволило сформувати два класи: перший включає 13 основних ознак класифікації для усіх рівнів об’єктів та суб’єктів ризику; в основу другого покладено рівень виникнення економічних ризиків і відповідно виділено мега-, макро-, мезо- та мікроризики. Деталізація мікрорівня (об’єкт дослідження – підприємство) надала змогу виокремити два підкласи ризиків: первинні та вторинні;

методичний підхід до діагностики ризику, а саме діагностики розвитку (зростання) шляхом модифікації -коефіцієнта, який розглядається як базовий критерій діагностики стійкості стану об’єкта дослідження;

науково-методичний підхід до формування систем показників доходності та рентабельності, які можуть використовуватися для діагностики різних напрямів господарської діяльності підприємства;

системний підхід до управління ризиком підприємства в межах сучасних концепцій загального менеджменту на підприємстві, який спрямований на адаптацію функціонування підприємства до ризику у нестабільному ринковому середовищі;

дістали подальшого розвитку:

наукове обґрунтування сутнісних характеристик ризику як об’єктивної економічної категорії: об’єкта, суб’єкта, основних рис та властивостей, функцій, одержаних на підставі гносеологічного аналізу та системного підходу до економічних об’єктів. Це дозволило розкрити його сутність і створило наукову базу для розробки наукових положень з формування організаційно-економічного механізму діагностики діяльності підприємства як економічної системи з урахуванням дії факторів ризику;

характеристики діагностики на основі систематизації таких понять, як мета, предмет, об’єкт, завдання та методи діагностики, що дозволило побудувати механізм діагностики функціонування об’єкта дослідження (підприємства) за умов нестабільного зовнішнього середовища;

методи розрахунку темпів зростання для економічних показників, що можуть одержувати від’ємні значення, – це дає змогу вирішувати проблему порівняльності не лише абсолютних, але і відносних величин;

методологічні та методичні засади проведення діагностики ризику на мікрорівні за такими напрямами: інтегральний підхід до оцінки ризику діяльності підприємства на базі фінансової звітності, який доповнено оцінкою рівня фінансово-інвестиційного ризику, розмежовано дію виробничого ризику на три складові – загально-виробничий, організаційно-управлінський (адміністративний), комерційний (збутовий) ризик; комплексна оцінка ризику діяльності підприємства з використанням методів теорії нечітких множин і теорії нечіткої логіки.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій, які мають універсальний характер.

Теоретичні, науково-методичні та практичні результати дослідження використано в діяльності: Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області (довідка про впровадження № С-134/03-06 від 28.03.2006 р.), Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Хмельницької області (довідка про впровадження № 18-9/312 від 03.04.2008 р.), Головного управління статистики Хмельницької області (довідка про впровадження № 21-02/4 від 10.06.2008 р.).

Науково-методичні рекомендації з проведення діагностики ризику впроваджено у практику діяльності підприємств: Деражнянський молочний завод Хмельницької області (довідка про впровадження № 663 від 21.11.2007 р.), Красилівський агрегатний завод Хмельницької області (довідка про впровадження № 10-2373 від 28.11.2007 р.), Хмельницьке ВАТ “Взутекс” (довідка про впровадження № 48 від 17.08.2007р.), ТОВ “Жовківський торговий дім “АГРОНАФТОПРОДУКТ” Львівської області (довідка про впровадження № 30 від 10.03.2006 р.), ТОВ “Аллея” Львівської області (довідка про впровадження № 29 від 17.03.2006 р.), ТОВ “Політехпром” Миколаївської області (довідка про впровадження № 12-5/08 від 16.04.2008 р.), ВАТ “Інпроектсервіс” Миколаївської області (довідка про впровадження № 0108/1124 від 13.05.2008 р.), Рівненське обласне управління “Рівнеекокомресурси” (довідка про впровадження № 7-12/412-18 від 09.04.2008 р.).

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Хмельницького національного університету при розробці методичного забезпечення і викладанні дисциплін “Економічний ризик та методи його вимірювання”, “Управління ризиком”, “Економічна діагностика” (довідка від 12.06.2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до формування механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику. Основні положення дисертаційної роботи, її висновки і рекомендації розроблено та обґрунтовано особисто автором. З наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які запропоновано особисто автором.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях. Основні з них:

Міжнародна науково-практична конференція “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (м. Київ, 17-20 вересня 2003 р.);

ІV-VI Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми планування на промислових підприємствах” (м. Алушта, вересень - жовтень 2005-2007 рр.);

Міжнародна науково-практична конференція “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.);

Міжнародна науково-практична конференція “Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика” (КНТЕУ, м. Київ, 27-28 жовтня 2005 р.);

І Міжнародна науково-практична конференція “Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань” (м. Хмельницький, 16-19 листопада 2005 р.);

Шостий міжнародний науковий конгрес "Державне управління та місцеве самоврядування (м. Харків, 23 лютого 2006 р.);

Друга міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (м. Луцьк, червень 2006 р.);

Науково-практична конференція “Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження” (м. Одеса, 31 жовтня 2006 р.);

Міжнародна науково-практична конференція “Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку” (КНЕУ ім. В.Гетьмана, м. Київ, 7-8 лютого 2007 р.);

Міжнародна науково-практична конференція “Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної структури суспільства” Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Одеса, 25 травня 2007 р.);

Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційні технології та методи в управлінні організаціями, програмами і проектами” (м. Кам'янець-Подільський, 22-24 травня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 37 праць загальним обсягом 137,78 д.а., з яких автору особисто належить 78,83 д.а., у тому числі: 1 індивідуальна монографія (19,03 д.а.), 23 статті у наукових фахових виданнях, 9 – за матеріалами конференцій, 4 навчальних посібники (1 індивідуальний, 2 у співавторстві та 1 колективний).

^ Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 345 найменувань, додатків і містить 41 таблицю і 33 рисунки. Загальний обсяг викладено на 452 сторінках.


РОЗДІЛ 1

^ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РИЗИКУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ


1.1. Еволюція наукових поглядів на феномен ризику в економічній теорії


Будь-яка сфера діяльності людини, особливо економіка та підприємництво, пов’язані з вибором і прийняттям рішень щодо поведінки, дій (у тому числі бездіяльності) за умов неповної інформації. Джерела невизначеності можуть бути найрізноманітнішими: нестабільність економічної, соціальної або політичної ситуації, непрогнозованість поведінки партнерів, випадкові фактори, тобто різноманітні обставини, мінливість яких передбачити неможливо (наприклад, погодні умови, невизначеність смаків і переваг споживачів, неточність інформації).

Ризик можна розглядати як історичну категорію. Як феномен буття він виник на нижчій сходинці цивілізації з першою усвідомленою людиною можливою небезпекою і супроводжує всю еволюцію людства. За твердженням А.П.Альгіна “ризик – обов’язковий компонент існування людської цивілізації” [5, с. 4]. Очевидно, це положення може бути дискусійним стосовно конкретних життєвих моментів, але в глобальному масштабі історичного розвитку людства є обґрунтованим.

Про те, що “великі справи завжди пов’язані із великим ризиком” стверджував у своїх працях древньогрецький історик Геродот. Аристотель відмічав, що “прибуткового повинно бути більше ніж неприбуткового, а доходні справи потрібно розподілити так, щоб не всі відразу наражати на ризик” [184, с.130].

Згадки про феномен ризику зустрічаються неодноразово у Біблії, зокрема у притчі про сон єгипетського фараона (Старий Заповіт, розділ 41 книги Буття), котрий пророк Йосиф трактує, як імовірність настання у Єгипті після семи урожайних років семи “голодних”. Фараон прислухався до порад Йосипа і повелів відкладати в запас п'яту частину врожаю протягом семи урожайних років. Ситуацію можна розглядати як приклад використання резервів як одного із заходів зниження ступеня ризику.

Опис ризикових ситуацій і можливі форми зниження ризику також можна знайти у 25-му розділі Євангелія від Матвія – притча про дівчат, що зустрічали молодого і не взяли достатньо оливи для світильників і притча про таланти. У контексті теорії ризику ці притчі можна розглядати як заклик бути постійно готовими до несподіваної зміни обставин. У древньохристиянському творі можна знайти навіть такі елемент як опис ризикованої ситуації, процедура управління ризиком, заходи зниження ризику і негативні наслідки виникнення ризикованої ситуації.

З зародженням товарно-грошових відносин, конкуренцією учасників господарського процесу ризик стає економічною категорією - подією, яка може відбутися або ні, і тісно пов’язана з зусиллями, спрямованими на досягнення привабливої мети, що супроводжується небезпекою, загрозою втрат чи неуспіху.

У середні віки у Європі з’явилося хеджування (обмеження) ризику: споживачі могли заключати договір про поставку товарів (зерна, тканин, прянощів) у зазначені дати в майбутньому у визначених розмірах та по заздалегідь заданих цінах – це стало поштовхом у розвитку торгівлі, особливо морської.

вырезано

13. За характером (формою, часом) прояву ризики бувають короткострокові і довгострокові (характеризуються відповідно невеликим і значним часом впливу факторів ризику стосовно розвитку ризикованої ситуацій), дискретні (ступінчасті) і неперервні (ступінь ризику змінюється у часі стрибкоподібно або залишається постійним за всього перебігу ситуації ризику), випадкові (нехарактерні для суб’єкта ризику, спричиняються дією випадкових процесів) і систематичні (генеруються умовами функціонування суб’єкта ризику, реалізації певної події чи операції, наприклад, породжуються дією ринкових факторів на діяльність підприємства).

В основу формування другого класу покладено рівень виникнення (сфера походження) економічних ризиків і відповідно виділено мега-, макро-, мезо- і мікроризики. Окремі науковці вважають таку класифікацію основною [111, с.69; 130; 190; 236; 294; 304, с.11-12], хоча інші вчені критикують даний підхід, розглядаючи цю класифікацію як допоміжну [235, с.124]. Середовище виникнення і дія ризиків на підприємство наведено на рис. 1.4.

Мегаризик визначається факторами, які притаманні ситуаціям невизначеності у діяльності світового суспільства загалом (тероризм, екологічні катастрофи, наркобізнес та інше). До цього підкласу ризиків відносяться: природно-екологічні (зміни природнокліматичних умов, несприятливий вплив шкідливих виробництв); геополітичні (нестабільність, конфлікти в певних країнах чи регіонах світу), соціально-політичні (можливість виникнення непередбачених ситуацій у разі зміни державою політичного курсу, запровадження або відміни соціальних програм тощо); демографічні (зміни демографічної ситуації в країні).



Рис. 1.4. Середовище виникнення і об’єкт ризику


Макроризик виникає на рівні окремої країни, на його рівень впливає велика кількість політичних, економічних, демографічних, соціальних, географічних та інших факторів. Структура макроризиків і їх зв'язок з мегаризиком наведено на рис. 1.5. Більш детально про характер прояву макроризиків можна ознайомитись у наукових працях [157, 306].



Рис. 1.5. Структура макроризиків


Мезоризик (міжгалузевий, галузевий, регіональний) характеризується рівнем предметної та технологічної спеціалізації продукції галузі (виду економічної діяльності), певного регіону, капітальних вкладань, концентрації виробництва. Галузь розглядається як сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності.

Внаслідок суспільного поділу праці виник поділ економіки на види економічної діяльності – сукупності виробничих відносин, які пов’язують різноманітні підприємства, установи і організації, що виробляють однорідну продукцію і характеризуються визначеним напрямом використання ресурсів, виробничих процесів. Визначальним критерієм належності підприємства до певного виду економічної діяльності є призначення продукції, яке воно виробляє.

Відповідно до державної програми переходу України на міжнародну систему обліку та статистики наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441 затверджено і введено в дію з 01.07.1997 р. Державний класифікатор України ДК 009-96 “Класифікація видів економічної діяльності” (КВЕД) [112], що замінив діючий до цього “Загальний класифікатор галузей народного господарства” (ЗКГНГ). Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №375 прийнято і введено в дію з 01.04. 2006 р. національний класифікатор України ДК 009:2005 (нова редакція КВЕД) [113].

Метою розробки другої редакції КВЕД є приведення її у відповідність до базової міжнародної статистичної класифікації видів діяльності NACE (Rev.1.1-2002 р.) та перегляд певних позицій національного рівня класифікації. Натепер КВЕД включає: 17 секцій (видів економічної діяльності), 16 підсекцій, 62 розділи, 224 групи, 514 класи та 620 підкласів, що прийшли на зміну галузевому поділу економіки ( в той же час терміни “галузь”, “галузевий”, “міжгалузевий” вважаємо за доцільне застосовувати як загальні характеристики поділу видів діяльності)

Найбільше позначається на галузевому ризику економічна і фінансова динаміка галузі, чим динамічніша галузь - тим вищий ступінь ризику. Галузевий ризик – результат відображення на функціонування підприємства динамічних особливостей певної галузі, визначеним її життєвим циклом.

Галузевий ризик зумовлює комплекс факторів, які можна об'єднати у такі групи:

- діяльність підприємств галузі і підприємств альтернативних галузей за певний період часу. Її оцінюють за допомогою специфічного аналізу рівня середньоквадратичного відхилення;

- стійкість роботи підприємств галузі порівняно з економікою країни загалом;

- життєвий цикл продукції галузі і внутрігалузева конкуренція (цінова і нецінова), яка залежить від однорідності галузі, складності входження нових виробників у галузь, невизначеності попиту (у т.ч. наявності чи відсутності товарів-замінників), комунікаційних факторів (наприклад, купівельної здатності споживачів, рейтингу постачальників і посередників).

Найвищий рівень галузевого ризику характерний для підприємств високотехнологічних, нових галузей (мікробіологія, виробництво електронно-обчислювальної техніки, космічна техніка). Отже, хоча чинники галузевого ризику генеруються на мезорівні, однак кожне конкретне підприємство, що належить до певної галузі економіки повинно враховувати їх дію (наприклад, життєвий цикл продукції, виробничий цикл, стабільність техніки і технології, смаків споживачів). Рівень галузевого ризику достатньо динамічний і вимагає проведення аналізу не тільки в статиці, але і в динаміці.

Регіональний ризик (ризик регіонів) також генерується факторами ризику на мезорівні і визначається динамікою розвитку окремих регіонів (областей, міст, районів і т.д). В Україні основний поділ на регіони включає виділення АР Крим, 24 областей і двох міст (Київ та Севастополь). На рівні окремих областей (в т.ч. АР Крим) здійснюється подальша деталізація з виділенням районів і міст обласного підпорядкування. За необхідності деталізацію можна продовжити до рівня окремих районів у великих містах, селищних Рад у районах, але отримання статистичної інформації при такій деталізації дуже утруднене і обмежене. Тому зазвичай розглядається лише два рівні деталізації – обласний і районний.

Мікроризик (підприємницький ризик) спричиняється діяльністю підприємства і функціонально залежить від неї (генеруються специфікою діяльності конкретного підприємства як суб’єкта ринку). На мікрорівні за відношенням до видів діяльності підприємства генеруються два підкласи ризиків (визначаються роллю і місцем окремих видів діяльності у загальній роботі підприємства): первинні (виробничий, комерційний, фінансовий) та вторинні (транспортний, логістичний, аудиторський, екологічний та ін.).

Більш детально зупинимося на первинних ризиках.

Виробничий ризик. Метою кожної комерційної організації є отримання прибутку, яке неможливе без здійснення виробничої діяльності – ціле спрямованого, постадійного перетворення вихідної сировини (матеріальні ресурси, інформація) на готову продукції (послуги), яка призначена як для споживання так і для подальшого перероблення.

Виробничий (операційний) ризик [16, с.68; 26, с.87; 39, с.87; 67, с.58; 194, с.21; 221, с.45; 262, с.26; 275, с.23; 288, с.25; 325] пов'язаний із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності (виробництво продукції, товарів, надання послуг), в процесі якої підприємства стикаються з проблемами неадекватного постачання (за строком, якістю або кількістю) чи використання (перевитрати) сировини, неефективним використанням наявної технології і робочої сили, що зазвичай призводить до підвищення собівартості продукції, збоїв у виробництві чи випуску неякісної продукції. Специфічної форми набуває виробничий ризик на підприємствах невиробничих видів діяльності – відповідно банківський, страховий, аудиторський, комерційно-логістичний та інші, кожний з яких має свої різновиди, особливості виникнення, впливу, методи управління.

Виробничий ризик – імовірність збитків або додаткових витрат, пов’язаних із збоями або зупинкою виробничих процесів, порушенням технології виконання операцій, низькою якістю сировини, роботи персоналу, виготовленої продукції або наданих послуг.

Виділимо наступні види виробничих ризиків діяльності підприємств (основна орієнтація підприємства вторинної сфери).

1. Постачальницькі ризики виникають у сфері здійснення підприємством операцій із партнерами (постачальники, банки, транспортні, страхові організації та ін.) з постачання сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоресурсів зокрема:

- ризик збоїв у виробництві внаслідок неукладання договорів на постачання (причини: відмова традиційних постачальників від заключення договорів, неприйнятні для підприємства умови постачання (ціни, строки, якість, кількість), неадекватна оцінка потреби у зовнішніх закупках, неправильно розроблено план-графік закупок, незнаходження на ринку постачальників унікальних ресурсів);

- ризик недоодержання матеріально-енергетичних ресурсів внаслідок порушень укладених договорів про постачання (причини: форс-мажорні обставини, неправиль