Реферат: Міста Нікополя Матеріали до Стратегічного плану економічного розвитку

Профіль

Міста Нікополя

Матеріали до Стратегічного плану економічного розвитку

міста Нікополя


2011 р.








Дана публікація видана в рамках проекту «Місцевий економічний розвиток міст України» (Проект МЕРМ), що впроваджується Федерацією канадських муніципалітетів (ФКМ) за фінансової підтримки уряду Канади через Канадське агентство міжнародного розвитку (КАМР). Зміст публікації є виключною думкою авторів та не завжди відображає офіційну позицію уряду Канади та КАМР.


^ Проект «МІСЦЕВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК МІСТ УКРАЇНИ» спрямований на створення сприятливого клімату для економічного розвитку в Україні та зміцнення демократії і має на меті покращити умови та можливості економічного зростання завдяки ефективному врядуванню, яке відповідає інтересам громадян та бізнес-спільноти за активної підтримки з боку центральних органів влади. Проект МЕРМ реалізується з січня 2010 року до грудня 2014 року і постачання послуг, що сприяють і підтримують економічне зростання та розвиток в дванадцяти українських містах Львівської та Дніпропетровської областей.


вул. Щекавицька 30/39, офіс 27, м. Київ, 04071

тел.: +38 044 2071282

факс: +38 044 2071283

office@mled.org.ua

www.mled.org.ua






























Зміст

1. Характеристика міста та регіону 7

1.1. Коротка характеристика міста 7

1.2. Інформація про орган місцевого самоврядування 8

1.3. Історична довідка 9

1.4. Коротка характеристика області 10

1.5. Коротка характеристика міст – конкурентів 13

^ 2. Земельні та природні ресурси 15

2.1. Природні ресурси 15

2.2 Кліматичні умови 15

3. Населення і трудові ресурси 16

3.1. Чисельність населення і демографічна ситуація 16

3.2. Зайнятість населення та безробіття 19

3.3. Доходи населення і заробітна плата 24

4 Економіка міста 27

4.1. Суб’єкти господарської діяльності 27

4.2. Структура економіки та розвиток головних секторів 28

4.3. Розвиток малого і середнього бізнесу 29

4.4. Зовнішньоекономічна діяльність 30

4.5. Інвестиційна діяльність 30

4.6. Вільні земельні ділянки в місті для ведення господарської діяльності та рекреаційні території 31

^ 5. Фінансовий стан та бюджет міста 32

6. Транспортна інфраструктура і зв’язок 33

7. Інфраструктура торгівлі та послуг 34

7.1. Мережа закладів торгівлі та громадського харчування 34

7.2. Мережа закладів побутового обслуговування 34

7.3.Туристична інфраструктура 34

^ 8. Житлово-комунальна та енергетична інфраструктура 37

8.1. Житловий фонд 37

8.2. Комунальна інфраструктура та інженерні мережі 37

8.3. Енергоспоживання та енергозбереження 39

9. Стан навколишнього природного середовища 40


^ ПЕРЕЛІК ТАБЛИЦЬ

Таблиця 2.Чисельність постійного населення станом на 1 січня , осіб 16

Таблиця 3.Чисельність і статевий розподіл постійного населення за статтю 16

^ Таблиця 4.Природний та міграційний рух населення, осіб 16

Таблиця 5.Розподіл населення за основними віковими групами, осіб на 1 січня 17

Таблиця 6.Розподіл населення за віком і статтю, осіб. 18

^ Таблиця 7.Середній вік населення та очікувана тривалість життя, років 19

Таблиця 8.Загальні тенденції зміни зайнятості у 2006-2010 роках (кількість штатних 19

^ Таблиця 9.Кількість фізичних осіб-підприємців та їх найманих працівників у 2006-2011 роках, осіб 20

Таблиця 10.Показники зареєстрованого безробіття 20

^ Таблиця 11.Штатні працівники підприємств, установ та організацій за видами 21

Таблиця 12.Штатні працівники підприємств, установ та організацій за галузями 22

^ Таблиця 13.Штатні працівники підприємств, установ та організацій у 2009 році за статтю і видом економічної діяльності, осіб 22

Таблиця 14.Штатні працівники підприємств, установ та організацій у 2009 році за статтю і видом економічної діяльності, осіб 23

^ Таблиця 15.Кількість штатних працівників підприємств і організацій з неповною і повною вищою освітою у 2009 році, осіб 23

Таблиця 16.Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн. 24

^ Таблиця 17.Середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника за видами економічної діяльності, грн. 24

Таблиця 18.Середньомісячна номінальна заробітна плата за галузями промисловості, грн. 25

^ Таблиця 19.Зареєстровані суб’єкти господарської діяльності – юридичні особи на 1 січня 27

Таблиця 20.Зареєстровані суб’єкти господарської діяльності за видами діяльності (протягом року) 27

^ Таблиця 21.Обсяг реалізації продукції та послуг за видами економічної діяльності у поточних цінах, тис. грн. 28

Таблиця 22.Реалізація продукції промисловості у поточних цінах, тис. грн. 28

^ Таблиця 23.Вартість основних засобів у фактичних цінах, млн. грн. 28

Таблиця 24.Роботодавці міста, що забезпечують найбільшу кількість робочих місць. 28

^ Таблиця 25.Показники роботи малого бізнесу 29

Таблиця 26.Обсяги експорту - імпорту товарів та послуг у 2009 році 30

Таблиця 27.Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування, у фактичних цінах, млн. грн. 30

^ Таблиця 28.Динаміка інвестицій в основний капітал, тис. грн. 30

Таблиця 29.Обсяг прямих іноземних інвестицій, тис. доларів США 31

Таблиця 30.Вільні земельні ділянки в місті для ведення господарської діяльності 31

^ Таблиця 31.Рекреаційні території м. Нікополя 31

Таблиця 32.Доходи бюджету, млн. грн. 32

Таблиця 33.Доходи міського бюджету на одного мешканця, грн. 32

^ Таблиця 34.Товарна структура оптового та роздрібного товарообороту, млн. грн. 34

Таблиця 35.Обсяг реалізованих послуг підприємств сфери нефінансових послуг за видами економічної діяльності, у фактичних цінах, тис. грн. 34

^ Таблиця 36.Можливості для розміщення гостей у готелях міста 34

Таблиця 37.Перелік пам’яток архітектури м.Нікополя 35

Таблиця 38.Стан житлового фонду 37

Таблиця 39.Введення нового житла, кв. м 37

^ Таблиця 40.Забезпеченість житлом 37

Таблиця 41.Водопостачання та водовідведення 38

Таблиця 42.Теплопостачання 38

Таблиця 43.Газопостачання, тис. куб. м на рік 38

Таблиця 44.Споживання окремих видів енергетичних ресурсів 39

Таблиця 45.Енергозберігаючі заходи у житлово-комунальному господарстві 39

^ ПЕРЕЛІК РИСУНКІВ

Рис. 1.Динаміка чисельності постійного населення міста станом на 1 січня, тис. осіб 16

Рис. 2.Розподіл населення за статтю у 2011 році, % 16

Рис. 3.Динаміка природного руху населення, осіб 17

Рис. 4.Сальдо міграції та загальне зменшення чисельності населення, осіб 17

Рис. 5.Структура населення за віковими групами, % 18

Рис. 6.Динаміка чисельності населення за віковими групами, осіб 19

Рис. 7.Динаміка середнього віку населення міста, років 19

Рис. 8.Тенденції зміни зайнятості, осіб. 20

Рис. 9.Динаміка кількості фізичних осіб-підприємців та їхніх найманих працівників, осіб 20

Рис. 10.Динаміка кількості безробітних в розрахунку одну особу працездатного віку, % 21

Рис. 11.Кількість безробітних на одну вакансію, осіб 21

Рис. 12.Зміни в кількості штатних працівників за видами економічної діяльності у 2006 та 2009 роках, осіб 22

Рис. 13.Структура працівників у 2009 році за статтю та видом економічної діяльності. 23

Рис. 14.Структура зайнятих у промисловості за статтю у 2009 р., % 23

Рис. 15.Рівень середньої номінальної заробітної плати чоловіків та жінок, грн. 24

Рис. 16.Рівень заробітної плати за видами економічної діяльності, грн. 25

Рис. 17.Структура зареєстрованих суб’єктів господарської діяльності, % 27

Рис. 18.Динаміка кількості малих підприємств на 10 000 населення, од. 29

Рис. 19.Структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування, % 30

Рис. 20.Структура доходів бюджету, % 32

Рис. 21.Структура оптового та роздрібного товарообороту 34

Рис. 22.Споживання питної води у місті % 38

Рис. 23.Споживання тепла, % 38

Рис. 24.Структура споживання газу, % 39

Рис. 25.Динаміка обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, кількість, т. 40

Рис. 26.Утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки, т 41
^ 1. Характеристика міста та регіону 1.1. Коротка характеристика міста
Нікополь — місто обласного значення, центр Нікопольського району Дніпропетровської області.

^ Територія міста - 50 км².

Населення – 120,0 тис. осіб (на 01.01.2012р.)

Щільність населення - 2474 осіб/км².

Місто розташоване у південно-східній частині області на правому березі Каховського водосховища. Нікополь має річковий порт, залізничну станцію на магістралі Апостолове-Запоріжжя. Через місто проходить автомобільна дорога загальнодержавного значення Запоріжжя-Кіровоград.

Економічну основу міста на теперішній час становлять наступні підприємства:

ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (основний виробник в Україні агломерату, флюсів, феросплавів);

ПАТ «СЕТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН»(виробництво труб з корозійних сталей);

ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» (виробництво труб, у тому числі бурильних та насосно-компресорних);

ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНИХ АРМАТУР» (обладнання для потреб житлового господарства та капітального будівництва);

ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОСНАЩЕННЯ» (постачальник трубного інструменту на всі трубні заводи України);

ТОВ «ВСМО - ТИТАН УКРАЇНА» ( виробництво труб із сплавів титану)

ВАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» (хлібопродукти).

Для культурних потреб мешканців міста працюють Краєзнавчий музей, 13 бібліотек, 3 Палаци культури, Палац урочистих подій, 6 клубів, 2 школи мистецтв (у т.ч. одна приватна), кінотеатр.

У місті діють духовий оркестр, народний фольклорний ансамбль «Микитин Ріг», народний ансамбль танцю «Радість», український народний музично-драматичний театр, естрадний театр танцю «Богема».

У Нікополі взято на державний облік і під охорону 68 пам'яток, у т.ч. історії й культури - 44, монументального мистецтва - 3, архітектури й містобудування місцевого значення - 20. Церква Різдва Богородиці охороняється державою як пам'ятка державного значення.

Порівняння міста, району, області

Регіони

Площа, км2

Площа у % до загальної площі країни

^ Населення, тис. осіб

Населення у % до загального населення країни

Місто Нікополь

50

0,008

120,0

0,266

Дніпропетровська область

31900

5,286

3333,2

7,290

Україна

603500

100,000

45724,2

100,000

Місто Нікополь є «столицею козацького краю». В місті планується створення архітектурного заповідника. У 2011 році Нікополь, який називають «скіфською столицею», вперше був включений Кабінетом Міністрів України у перелік історичних міст України.

Засноване місто на місці запорізької переправи Микитин Ріг, або Микитине, названої за іменем козака Микити Цигана. З 1765 року Микитине перейменовано в Слов'янське, а у 1781 році в Нікополь. Очевидно, що в цій назві є грецькі корені: ніка — «перемога», поліс - «місто».

Перше документальне свідчення про місцевість, де знаходиться сучасне місто Нікополь - Микитин Ріг та Лиса Гора, відноситься до 1594 року. У 1639 році на Микитиному Розі була збудована запорізькими козаками Запорізька Січ.
^ 1.2. Інформація про орган місцевого самоврядування
Нікопольська міська рада утворена 21 травня 1997 року. 26 листопада 2010 року на І сесії Нікопольської міської ради VI скликання обрана міська рада у кількості 60 депутатів.

Міське самоврядування в місті Нікополі здійснюються міською громадою через органи місцевого самоврядування. Основною ланкою в системі місцевого самоврядування у м. Нікополі є Нікопольська міська рада. Важливу роль у роботі самоврядних органів Нікополя відіграють постійні комісії міської ради. Нікопольською міською радою VI скликання утворено 9 комісій: комісія міської ради з регламенту міської ради, етики депутатської діяльності та ЗМІ; комісія міської ради з питань промисловості, соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів; комісія міської ради з питань законності, правопорядку, захисту прав споживачів та мобілізаційної роботи; комісія міської ради з питань міського господарства та енергозбереження; комісія міської ради з питань бізнесу, споживчого ринку, сфери послуг, транспорту та зв’язку; комісія міської ради з питань охорони здоров’я та соціального захисту; комісія міської ради з питань містобудування, землекористування та охорони навколишнього середовища; комісія міської ради з питань освіти, культури, фізкультури, спорту та у справах молоді; комісія міської ради з питань комунальної власності.

Основними принципами місцевого самоврядування є самостійність і незалежність Нікопольської міської ради у межах своїх повноважень, самофінансування і самозабезпечення, оптимальна децентралізація.

До системи самоврядування міста входять також інші форми територіальної самоорганізації громадян: 41 квартальних комітетів і 2 будинкові комітети. Функціонування органів територіальної самоорганізації громадян міста Нікополь розширює соціальну основу місцевого самоврядування, забезпечує умови для реалізації громадянами їх конституційних прав на участь в управлінні державними і громадськими справами.

Територіальна громада міста має свою символіку:

^ Старий герб

Сучасний герб

Прапор







Старий герб було затверджено 17 листопада 1966р. рішенням виконавчого комітету міської ради. У лазуровому щиті зі срібною главою і карміновим поясом - чорне зображення Південно-трубного заводу і труб. У главі - золоті козацька шабля, гетьманська булава і червоний символічний вогонь як символ Запорізької Січі. Лазуровий колір означає Каховське водоймище, на березі якого розташоване місто. Карміновий пояс позначає найбільше марганцеве родовище країни.

Сучасний герб був затверджений рішенням Нікопольської міської ради 12-17/ХХІІІ від 28 листопада 2000 р. Він має форму щита іспанського типу, у лазуровому полі якого козак на коні з шаблею у правій руці. Герб вписаний у декоративний картуш срібного кольору, увінчаний три баштовою міською короною з симетричним верхнім і нижнім акантами.

Прапор міста Нікополя являє собою квадратне синє полотнище на пересіченні умовних 1/3 вертикальної та горизонтальної сторін прапора - жовтого кольору вершник, що мчить на коні з піднятою у правій руці шаблею над головою і повернутий у сторону древка.

Місто Нікополь з 2011 року є членом Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України».
^ 1.3. Історична довідка
Нікополь – одне з давніх і славних міст Дніпропетровщини. Про перші поселення на його території свідчити достовірними історичними матеріалами надзвичайно важко. Перші письмові згадки про місцевість чи поселення, де сьогодні знаходиться м. Нікополь, відносяться до XVI століття. Під час археологічних досліджень на території сучасного міста Нікополь були знайдені залишки поселень та поховань доби неоліту (IV тисячоліття до н.е.), міді-бронзи (ІІІ - початок І-го тисячоліття до н.е.), скіфської (V-IV століття до н.е.) та сарматської (ІІ століття до н.е.) культур.

У кінці V століття до н.е. - ІІ століття до н.е. на лівому березі Дніпра знаходився адміністративний і торгово-ремісничий центр першої на території України держави - Скіфії, відомий в науковій літературі як Кам’янське городище (тепер знаходиться на території смт Кам’янка-Дніпровська Запорізької області у 8-ми кілометрах на південь напроти Нікополя).

У другій половині І тисячоліття нашої ери по правому березі Дніпра через наш край проходив знаменитий шлях «з варягів у греки», який поєднував країни Північної Європи, Київську Русь з Візантійською імперією.

Протягом середини ІХ - середини ХІ століть територія краю входила до володінь печенігів, з середини ХІ століття до 1240 року - половців, з 1240 до 1395 року - монголо-татар. Наприкінці XIV століття ці землі були захоплені військами Великого Князя Литовського Вітовта.

Перше документальне свідчення про місцевість, де знаходиться сучасне місто Нікополь - Микитин Ріг та Лиса Гора, відноситься до 1594 року. У 1639 році на Микитиному Розі була збудована запорозькими козаками Запорозька Січ.

У січні 1648 року повстанський загін козаків на чолі з Богданом Хмельницьким звільнив Микитинську Січ від польської окупації і перетворив її у центр підготовки Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої. У квітні 1648 року на козацькій раді у Січі Богдан Хмельницький був обраний гетьманом і отримав клейноди Війська Запорозького.

У кінці XVII - на початку XVIII століть на основі Микитинської Січі, що називалась тоді «Старою», утворилось поселення Микитин Перевіз. Він був важливим прикордонним постом Війська Запорозького Низового до 1775 року. Тут були розташовані військова залога, митниця, поштова станція, церква Святої Покрови Богородиці, близько 40 хат сімейних запорожців.

З 1775 року Микитин Перевіз у складі Новоросійської губернії. У 1780 році у зв’язку із запланованим будівництвом фортеці він перейменований на Нікополь. Проте фортеця не була збудована, і Нікополь увійшов до складу Катеринославського повіту однойменної губернії як позаштатне містечко.

У кінці XVIII-на початку ХІХ століть Нікополь розвивався як торгово-ремісниче поселення. У другій половині ХІХ століття в ньому з’явились перші промислові підприємства. У 1897 році населення містечка досягло 8100 чоловік.

На розвиток містечка мали великий вплив видобуток марганцю поблизу Нікополя на річці Солоній з 1886 року та введення в експлуатацію залізниці Кривий Ріг – Нікополь - Олександрівськ у 1903 році.

У кінці XVIII - на початку ХХ століть Нікополь відвідували видатні діячі науки, культури і мистецтва - В. Жуковський, Т. Шевченко, О. Афанасьєв - Чужбинський, І. Рєпін, Д. Яворницький, С. Прокоф’єв.

Під час української революції та громадянської війни 1917-1921 років внаслідок бойових дій, епідемії, голоду населення Нікополя скоротилось з 34950 до 10545 чоловік.

У 1921 році Нікополь став центром однойменного повіту, з 1923 року - райцентром Криворізької округи. У 1926 році йому надано статус міста і утворено міську раду. Існуючий статус – місто обласного підпорядкування закріплено за Нікополем рішенням Президії ВУЦВК УСРР від 16.03.1934 року

У 30-ті роки у Нікополі збудовано найпотужніший в СРСР Південно-трубний завод, значно розширили виробництво інші 23 промислові підприємства. На 1 січня 1941 року у місті проживало 70 тисяч мешканців.

Під час німецької окупації міста з 17.08.1941 року по 7 лютого 1944 року загинуло близько 8000 мешканців та радянських військовополонених, нанесено збитків народному господарству до 1 млрд. карбованців. У ніч з 7-го на 8 лютого 1944 року Нікополь було звільнено військами 3-го та 4-го Українських фронтів.

У 50-80 роки Нікополь став центром промислового вузла, основу якого становили підприємства металургії (Південно-трубний завод та з 1966 року завод феросплавів), машинобудування, будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості.

Постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26 липня 2001 року місто Нікополь занесене до Списку історичних населених місць України.

У 2001 р. на підставі наукових досліджень фахівців Інституту Історії України, Інституту Археології НАН України, Нікопольського краєзнавчого музею було встановлено рік заснування м. Нікополя від часу заснування на його території Микитинської Запорозької Січі – 1639 рік. Ця дата рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24 квітня 2002 року № 203 визнана офіційною датою заснування міста.
^ 1.4. Коротка характеристика області
Дніпропетровська область розташована в Південно-центральній частині країни.

Утворена 27 лютого 1932 року.

Площа області становить 31,9 тис. км² (5,3% площі території України).

Населення — 3336,5 тис. осіб (7,3% до загальної чисельності населення України станом на 1.01.2011 р.).

^ Центр області - місто Дніпропетровськ.

Населення

Щільність населення - 105 осіб на 1 кв. км (середня по Україні – 77).Високий рівень урбанізації (83% мешканців проживають в 66 міських поселеннях) визначає найвищу в Україні щільність населення. На території області проживають представники більш ніж 80 національностей, найбільшу частку після українців (79,3%) складають росіяни – 18%.

Чисельність осіб, які мають статус безробітного станом на 1 січня 2011 року склала 33,4 тис. осіб, рівень зареєстрованого безробіття – 1,7%.

^ Адміністративно-територіальний поділ. До складу області входять 13 міст обласного значення, 22 райони, 7 міст районного значення, 46 селищ міського типу, 1369 сіл, та 69 селищ. Загалом 1504 населених пункти. Адміністративний центр місто Дніпропетровськ.

^ Протяжність області з півночі на південь — 130 км, із заходу на схід — 300 км. Дніпропетровська область на півночі межує із Полтавською та Харківською, на сході із Донецькою, на півдні із Запорізькою, на заході із Миколаївською та Кіровоградською областями.

^ Рельєф області хвилясто-рівнинний (висоти 100—200 м). Територія області розчленована глибокими долинами річок, балками та ярами.

Клімат — помірно континентальний. Середня температура січня становить від −5°C в південно-західній частині до −6,5°C на північному сході; липня - відповідно +23,5°C та +22C. Опадів за рік випадає від 450 мм на півдні до 400 мм - на півночі. Термін вегетаційного період - 210 днів.

^ В області протікають 217 річок, з них 55 довжиною понад 25 км. Головна водна артерія - Дніпро — перетинає область з північного заходу на південний схід. Його притоки - Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулуць із Саксаганню. У межах області знаходяться частини Дніпродзержинського, Дніпровського та Каховського водосховищ. Побудовано 100 невеликих водосховищ і 1400 ставків. На території області споруджено канал «Дніпро - Кривий Ріг», проходить траса каналу «Дніпро - Донбас».

^ Мережа природно-заповідного фонду області становить 116 об'єктів загальною площею 26167 га, що становить 0,8% від її площі.

Мінерально-сировинна база характеризується широкою різноманітністю видів і значними запасами деяких корисних копалин. В області виявлено близько 300 родовищ та значні запаси паливно-енергетичної сировини – вугілля, нафти, газу і газоконденсату, а також талько-манезитової, каолінової,уранової, будівельної та ін. Родовища заліза (м. Кривій Ріг) ї та марганцевої руди (м. Марганець та м. Орджонікідзе) мають світове значення. У результаті геологорозвідувальних робіт виявлено золоторудні родовища в Солонянському та Нікопольському районах, П'ятихатське родовище вогнетривких глин.

Економіка

Дніпропетровська область – один з найбільш економічно розвинених регіонів України. Область має потужний промисловий потенціал. Він характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. У регіоні діють понад 700 основних промислових підприємств двадцяти основних видів економічної діяльності, на яких працюють 340,6 тис. осіб. На Дніпропетровщині виробляється 17,7% (більше ніж 157,4 млрд. грн.) усієї реалізованої промислової продукції України. За цим показником область посідає друге місце по Україні. Область володіє значними запасами кам’яного та бурого вугілля і має всі можливості для подальшого розвитку вугільної галузі. Балансові запаси вугілля, що зосереджені в області, складають більше 21 млрд. тонн. Область добуває 20,0% від загального обсягу вугілля по Україні.

До складу гірничорудного комплексу області входять 28 підприємств. Серед них 10 – з видобування металевих руд. Питома вага області у загальному обсязі виробництва неенергетичних матеріалів України складає майже 68%. На ВАТ «Марганецький ГЗК», ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК» добувається 100,0% марганцевої руди в Україні. Гірничо-збагачувальні комбінати та шахти Кривбасу видобувають майже 80% усієї залізної руди в Україні.

Основа промисловості області – металургія. На підприємствах цього виду діяльності зайнято 96,2 тис. осіб. В області виробляється 58,4% труб, 32,5% чавуну, 48,7% сталі, 24,2% коксу від загального обсягу по Україні. Більша частина продукції сертифікована і відповідає світовому рівню якості.

У металургії впроваджена технологія виробництва сталі, яка дозволяє одержувати сталь з місткістю сірки та фосфору не більше 0,025%, проводити додаткове легування молібденом, ванадієм, титаном. Це дозволяє виготовляти прокат, який за хімічним складом і механічними властивостями відповідає вимогам стандартів DIN, EN, ASTM, API та іншим. На трубних підприємствах області (ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ВАТ «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» та інші) виготовляються труби більш ніж 140 тис. типорозмірів з 400 марок сталей різними способами гарячої і холодної деформації, центробіжного литва, методом зварювання. Освоєна технологія виробництва сталевих труб широкого асортименту з емалевим покриттям, а також труб з латуні, алюмінію, титану, цирконію. Виробляються цільнокатані залізничні колеса і осі, бандажі, кільцеві вироби, експортуються більш ніж у 35 країн світу.

Виробництвом продуктів харчування і переробкою сільськогосподарських продуктів зайнято 134 основних підприємства (без урахування підсобних і малих підприємств), на яких працює 25,5 тис. осіб. Обсяг реалізованої промислової продукції по галузі складає 5,7% від загального обсягу реалізованої промислової продукції в області. Виробляється 7,7% молока обробленого від виробництва його в Україні, 10,4% – хліба та хлібобулочних виробів, 6,5% – олії нерафінованої, 15,9% – ковбасних виробів та 12,0% – свинини. Підприємствами харчової промисловості постійно розробляють нові види продукції. Відомі в Україні і за її межами такі сучасні підприємства, як ЗАТ «Дніпропетровський олієекстракційний завод», ЗАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.» м. Дніпропетровськ», Павлоградське ВАТ «Молкомбінат», ВАТ «Дніпровський крохмале-патоковий комбінат», ЗАТ «Комбінат харчових концентратів». Розширюються внутрішній і міжнародний ринки збуту продукції в країни СНД, ЄС та інші.

Хімічна та нафтохімічна промисловість – це 47 підприємств, обсяг реалізованої продукції складає 5,2% обсягу промислового виробництва в області. Чисельність працюючих – 10,5 тис. осіб. Відомі в Україні та за її межами лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, шини. На ВАТ «Дніпрошина» виробляється 7% загальнодержавного виробництва шин. Тут освоєно понад 130 типорозмірів шин, у тому числі великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки. Вони експортуються у більш ніж у 30 країн світу.

Лакофарбове виробництво є одним з найбільших по Україні. З урахуванням екологічно чистих нових технологій на ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод», ВАТ «Завод «Спектр», ТОВ ПП «ЗІП» освоєно понад 120 видів лакофарбової продукції. На ВАТ «Дніпроазот» виробляється близько 15% загальноукраїнського випуску мінеральних добрив і 17,6% – кислоти сірчаної. В регіоні також виробляються нові синтетичні матеріали, конструкції, гумотехнічні вироби для багатьох галузей – космосу, повітряного транспорту, науки та ін.

У машинобудуванні, монтажі та ремонті машин й устаткування нараховується 155 підприємств основної діяльності, на них працює майже 51,1 тис. осіб. Обсяг реалізованої продукції машинобудівного комплексу становить 6,4% обсягу промислової продукції області. Продукція машинобудування широко відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами. По ряду основних видів продукції вона займає провідне місце в Україні. Тут виробляється 10,1% загальнодержавного виробництва верстатів деревообробних, 11% електродвигунів. За останні роки на підприємствах області (ВО «Південмаш», КП «Дніпропетровський завод гірничошахтного устаткування», КП «Дніпропетровський комбайновий завод», ВАТ «Дніпроважмаш», ВАТ «Завод “Продмаш» та інших) освоєно ряд нових видів продукції - тролейбусів, автобусів, магнітних сепараторів і великої низки обладнання для гірничо-металургійного комплексу, вугільної промисловості, сільського господарства, легкої та переробної промисловості.

Дніпропетровщина – один із світових центрів ракетно-космічного будування. Високе технічне оснащення та кваліфікація інженерного і робітничого персоналу ВО «Південмаш» та КБ «Південне» дозволили розробити і виготовляти екологічно чисті ракетоносії «Зеніт», «Циклон-2», «Дніпро», космічні апарати, які не мають аналогів у світовій практиці.

Сільське господарство. Більш ніж 80% площі області зайнято під сільськогосподарське виробництво (більш ніж 25 тис. кв. км (6,0% сільгоспугідь України). Природно-кліматичні умови області сприяють вирощуванню усіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно. Загальна кількість сільськогосподарських суб’єктів господарювання – 3684, у тому числі: фермерські господарства – 3010, господарські товариства – 449, приватні підприємства – 153, колективні підприємства – 12, інші суб’єкти господарювання – 60. Чисельність працюючих – 32,9 тис. осіб.

^ Зовнішньоекономічна та інвестиційна діяльність

Дніпропетровська область входить до числа регіонів-лідерів України у сфері зовнішньої торгівлі та стабільно займає 2 місце за обсягами експорту товарів. Зовнішньоторговельні товарні операції область здійснювала з партнерами зі 155 країн світу. Обсяги експорту товарів та імпорту складають відповідно 8021,9 млн. дол. США та 5387,7 млн. дол. США. Найбільші обсяги товарів експортуються до Росії – 22,5% (загального обсягу експорту), Китаю – 9,5%, Туреччини – 6,7%, Польщі – 5,8%, Іраку – 3,8%, Ірану – 3,6%. Товарна структура експорту обумовлена промисловим потенціалом області. Основу товарної структури складають чорні метали (44,0% загального обсягу експорту); руди, шлаки та зола (21,4%); вироби з чорних металів (12,3%); транспортні засоби (5,9%); продукція хімічної промисловості (2,8%).

Значні обсяги товарів імпортуються до області з Росії – 24,9% (загального обсягу імпорту), Китаю – 8,0%, Азербайджану – 7,7%, США – 6,7%, Німеччини – 5,6%. У товарній структурі імпортних надходжень значними є обсяги енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки (23,7% загального обсягу імпорту); механічного та електричного обладнання, машин та механізмів (12,4%); чорних металів (11,2%); руд, шлаків та золи (10,4%); полімерних матеріалів, пластмаси та каучуку (10,3%); фармацевтичної продукції (7,2%); паперу та картону (3,7%).

Обсяг інвестицій в основний капітал складає 12569,5 млн. грн. (перше місце серед областей України). На одного мешканця області обсяг інвестицій в основний капітал становить 3760,3 грн. Область впевнено посідає перше місце серед областей України і за обсягами прямих іноземних інвестицій. Станом на 01.01.2011 обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в економіку області склав 7486,7 млн. дол. США. На одного мешканця області обсяг прямих іноземних інвестицій становить 2239,7 дол. США, що майже у 2,5 разів більше загальнодержавного показника.

В економіку області прямі інвестиції залучено з 62 країн світу. На сьогодні в області працює 1102 підприємства з іноземними інвестиціями в 12 містах та 17 сільських районах. Найбільша питома вага іноземних інвестицій спрямована в розвиток промисловості – 78,0%, торгівлю – 10,6%, операції з нерухомістю – 6,0%, фінансову діяльність – 2,4% та в інші галузі. Найбільші обсяги прямих інвестицій надійшли з Німеччини – 62,1%, Кіпру – 23,3%, Нідерландів – 2,3%, Віргінських Островів, Британських – 2,1%, Сполученого Королівства – 1,8%, Австрії – 1,7%, Російської федерації – 1,0%, Люксембург – 0,8%, Сполучених Штатів Америки – 0,6%.
^ 1.5. Коротка характеристика міст – конкурентів
Новомосковськ

Територія міста - 36 кв. км.

Населення – 73 тис. осіб.

Щільність населення — 2000 осіб / км².

Новомосковськ – місто обласного значення, районний центр. Розташований на правому березі Самари, лівої притоки Дніпра, за 27 км на північний схід від Дніпропетровська. Зв'язаний залізницею з Дніпропетровськом, Харковом, Дніпродзержинськом, Павлоградом. Найближча залізнична станція - Новомосковськ. Відстань до обласного центру — 28 км, залізницею — 35 км, автошляхами — 29 км. До Києва відстань складає - 393 км, автошляхами — 476 км.

Перші поселення на території сучасного Новомосковська належать до III ст. до нашої ери. Після ліквідації Запорозької Січі Новоселиця увійшла спочатку до складу Азовської губернії. У 1784 році було створено Катеринославське намісництво. Місто Катеринослав заснували в низині, яку часто затоплювало під час повені, тому з часом його перенесли на високий правий берег Дніпра, а на тому місці залишилося повітове містечко Новомосковськ. Зручне розташування міста на річці Самарі, родючі землі значно сприяли його зростанню.

Економіка. Сьогодні у місті працюють 124 промислових підприємства. З них: ВАТ «Новомосковський трубний завод» (основний вид продукції – труби), колективне підприємство «Швейна фабрика «ПАН» (швейні вироби), ЗАТ «Новомосковська меблева фабрика», ЗАТ «Новомосковський завод залізобетонних та електротехнічних виробів», ВАТ «Новомосковський хлібозавод» (хлібобулочні та кондитерські вироби), КП «Новомосковське» (більше 60 найменувань кондитерських виробів), яке у 1999 році стало лауреатом престижного Всеукраїнського конкурсу «Золота Фортуна».

У місті працюють 16 шкіл, навчально-виховний комплекс, колегіум, ліцей, професійно-технічне училище, 12 дошкільних дитячих закладів.

Медичну допомогу населенню надають 3 поліклініки, 14 спеціалізованих стаціонарних відділень.

^ Жовті Води

Територія міста - 33,25 км².

Населення - 51,5 тис. осіб.

Густота населення — 1 716 осіб/км².

Жовті Води - невелике місто на Дніпропетровщині, розташоване на річці Жовтій. Отримало статус міста в 1957 році.

Найближча залізнична станція - Жовті Води II , відстань до станції - 25 км . До обласного центру відстань - 111 км, залізницею — 135 км, автошляхами — 12 6 км. До Києва відстань - 317 км, автошляхами — 401 км.

Місто має славне історичне минуле. Усім відома битва під Жовтими Водами в 1648 році, коли війська Богдана Хмельницького розгромили польських шляхтичів. У 1895 році починається розробка залізорудного кар'єру і водночас будівництво селища Жовта Ріка. У 1951 році було знайдено поклади урану. З того часу місто Жовті Води є єдиним центром в Україні з видобутку та переробки уранової сировини.

Економіка. Постановою уряду в 1951 році створено в місті Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який є найбільшим у Європі виробником природного урану. На його базі місто і виросло. Основою виробничої діяльності комбінату є потужна сировинна база, запаси якої спроможні забезпечити повну потребу усіх АЕС України на 80 років.

Промислову основу міста також складають ВАТ «Південний радіозавод», що входить до складу ДАХК «Дніпропетровський машинобудівний завод», яка є єдиним виробником цифрових електронних автоматичних телефонних станцій системи С-32, ВАТ «Завод електронної апаратури «Електрон-Газ» (виробляє спеціальну продукцію, газову апаратуру та інші товари народного споживання), ВАТ «Фабрика штучного хутра» (є лідером виробництва штучного хутра в Україні, річний обсяг випуску якого складає до 4 млн. м2).

Український науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут промислової технології, що знаходиться у місті, виконує функції генерального проектувальника та проектного супроводження об'єктів ядерно-паливного циклу, науково-дослідної та конструкторської організації у галузі проблем поводження з радіоактивними відходами атомної енергетики.

У місті працюють понад 300 малих підприємств. Малий бізнес зорієнтований переважно на діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування.

Пасажирські перевезення в місті здійснює автопідприємство. Зв'язок забезпечується цехом зв'язку № 6 «Укртелекому».

Освіта міста представлена вищим навчальним закладом - інститутом підприємництва «Стратегія», Жовтоводським промисловим технікумом Дніпропетровського національного університету, педагогічним училищем-філіалом педагогічн