Реферат: Програма поводження з твердими побутовими відходами на території жидачівського району на період до 2015 року

Погоджено:

Голова Жидачівської районної державної адміністрації

Ігор Кос






Затверджено:

Рішенням сесії Жидачівської районної ради

№ 202 від 26 червня 2008 року

Роман Баліцкий


ПРОГРАМА

ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ НА ТЕРИТОРІЇ ЖИДАЧІВСЬКОГО РАЙОНУ

на період до 2015 року



Погоджено:

Фінансове управління


С.Ковальська


Управління економіки


С.Самсонова





^ СТРУКТУРА ПРОГРАМИ


I. Вступ


II. Основні правові основи політики з утворення, розміщення та утилізації побутових відходів.


III. Обґрунтування необхідності розробки районної програми поводження з твердими побутовими відходами


IV. Стан поводження з твердими побутовими відходами.


V. Мета Програми


VI. Основні завдання Програми


VII. Стратегія розвитку санітарної очистки населених пунктів Жидачівського району (збирання, видалення і знешкодження)


VIII. Основні напрями та заходи щодо розв’язання завдань


IX. Етапи виконання


X. Механізм реалізації заходів Програми


XI. Фінансове забезпечення.


XII. Очікувані результати від реалізації Програми


Висновок
ВСТУП

Жидачівський район розташований в південно–східній частині Львівської області, загальною площею 996 кв. км або 2,19% від території області. У населених пунктах району проживає 74037 осіб населення, в т.ч. 44,0тис. осіб сільського та 30,0тис. осіб міського. Людей пенсійного віку у районі нараховується 24тис. 129 осіб або 32,6% від загальної чисельності жителів району.

^ Адміністративно - територіальний устрій: усього 34 ради, в тому числі: районна рада - 1, міських рад – 2; селищних рад – 3, сільських рад – 28. Міст – 2; селищ міського типу - 3, сіл – 113.

Відстань від м. Жидачів до м. Львова 68 км

Поверхня північної частини району, що лежить на Подільській височині, переважно горбиста лісова рівнина, південної – підвищена полого хвиляста рівнина. У середньому в рік випадає 700мм на рік, основна частина їх випадає у теплий період року, максимальна кількість у червні–липні. Жидачівський район розташований в основному у вологій, помірно теплій агро кліматичній зоні та Карпатському агро кліматичному районі.

^ Головні річки: Дністер та його притоки Стрий, Свіча, Луг, Боберка, Суходолка. У цілому по району нараховується 433 км річок, в тому числі р.Дністер – 38 км, р.Стрий – 29 км, р.Свіча – 24 км. Також паспортизовано 109 наявних невеликих водоймищ. Площа меліоративних систем становить 22.4 тис.га, які передані в комунальну власність районної ради.

^ Корисні копалини: сірка (Перед карпатський сірконосний басейн), гіпс–ангідрид, мергель, глина, пісок, гравій, природні столові води.

Найбільш поширені темно–сірі та чорноземи опідзолені (26,7% площі орних земель), дерново–підзолисті (22,7%), опідзолені, дернові, ясно–сірі лісові та інші ґрунти.

Жидачівщина має свої багаті місцеві природні та історико–архітектурні ресурси. Найвизначніші пам’ятки Жидачівщини – Палац Чорторийських в смт.Журавно, Кохавинський монастир (пам’ятка XVIII–XIX століття) – монастир сину найсвятішого ізбавителя Гепарда смт.Гніздичів, Музей гетьмана І.Виговського в с.Руда.

На території району розташовано 10 заповідних об'єктів загальною площею 1288,9га, з них діє зоологічний заказник Діброва (державного значення); 6 пам'яток природи, 3 парки – пам’ятки садово–паркового мистецтва (усі місцевого значення).

Загальний фонд земель Жидачівського району становить 99,6 тис. га, з них площа сільськогосподарських угідь складає 68,2тис.га, у т.ч. орні землі – 44,6 тис.га, сіножаті і пасовища – 18,3тис.га. Площа лісів 16,3тис.га.

На території району нараховується 18 великих, середніх та малих річок загальною протяжністю 316,1км, струмків протяжністю 134,8км, загальна площа прибережних смуг складає 1550га. Ставки та водойми займають площу 740га.

У районі функціонує 14 об'єктів централізованого водопостачання відомчого підпорядкування, із них 5 комунальних, 6 відомчих та 3 сільських. У наявності 1 поверхневий водозабір питної води у м.Ходорів (на балансі ДП «Водоканал» м.Ходорів).

^ Сільське господарства спеціалізується на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, льону, картоплі, овочів, а також м'яса і молока (скотарство м'ясо–молочного напряму, свинарство).

^ Провідні галузі промисловості району – целюлозно–паперова, харчова, машинобудівна, будівельних матеріалів.

Функціонує понад 2,3тис. юридичних та фізичних осіб підприємницьких структур.

Чисельність зайнятого населення у віці 15–70 років складає 22,3тис.осіб.

^ Автомобільних шляхів 507км, у т.ч. з твердим покриттям – 458км або 90,3%, в т.ч. 25км – державного значення та 433,3км місцевого значення. З них: територіальні –69,0км; обласні – 13,7 км; районні – 350,6 км..

Загальна протяжність розподільчих газопроводів 687,525км та газопроводів–вводів 507,314км. Газифікація району складає 72%.


^ II. ОСНОВНІ ПРАВОВІ ОСНОВИ ПОЛІТИКИ З УТВОРЕННЯ, РОЗМІЩЕННЯ ТА УТИЛІЗАЦІЇ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

Можливість забезпечення екологічних умов життєдіяльності у районі нерозривно пов’язана із відповідним правовим механізмом. Правові засади політики району щодо охорони довкілля та екологічної безпеки сформовані і продовжують розвиватися на національному (державному), регіональному (обласному) та місцевому (районному) рівнях.

На національному рівні існує система екологічного законодавства, яка включає законодавчі та підзаконні акти, що закріплюють екологічні права та обов’язки громадян, екологічні інтереси держави та юридичних осіб, механізми їх реалізації і захисту, регулюють відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища, визначають режими територій та об’єктів особливої охорони і забезпечують вимоги екологічної безпеки в Україні. Крім того, різні галузі законодавства включають еколого-правові норми, спрямовані на впровадження системи еколого-правових вимог щодо використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки в процесі законотворчої, виконавчо-розпорядчої, підприємницької, науково-технічної та інших сфер діяльності.

Серед основних нормативних актів, які впливають на формування екологічної політики, є Конституція України, Закони України (зі внесеними змінами) “Про охорону навколишнього природного середовища” (25.06.1991р.), Закону України «Про благоустрій населених пунктів», “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (24.02.1994р.), “Про відходи”(5.03.1998р.), “Про екологічну експертизу”(9.02.1995р.), “Про природно-заповідний фонд України” (16.06.1992р.), Земельний від 25.10.2001р. №2768–III (в редакції від 13.01.2007р.) та Водний (6.06.1995р.) Кодекси, Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.1996р. №1147 (зі змінами та доповненнями від 17.11.01р. №1519) «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів», Законів України “Про місцеве самоврядування” та «Про місцеві державні адміністрації», інші законодавчі та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.

Основними програмними документами, які визначають напрями розвитку екологічної політики в державі, є “Основні напрями державної екологічної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затверджені Постановою Верховної Ради України від 5.03.1998 р. Крім того, Постановою Верховної Ради України від 24.12.1999 р. схвалено “Концепцію сталого розвитку населених пунктів”, яка визначає основні напрями державної політики щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів, правові та економічні шляхи їх реалізації.

Ліміти на утворення та розміщення виробничих відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1218.

Організація збирання твердих побутових відходів (надалі ТПВ) здійснюється відповідно до Правил з організації збирання, перевезення, переробки та утилізації твердих побутових відходів, затверджених наказом Мінбуду України від 11.1.2006р. №407.

Приймання на об'єкти з переробки ТПВ проводиться відповідно до додатку ЄДБН В.24 – 2–2005 з дозволу місцевих органів санітарно–епідеміологічної та екологічної служб і пожежної інспекції, а захоронення на полігонах ТПВ відповідно до Правил з технічної експлуатації полігонів твердих побутових відходів, затверджених Наказом Мін буду України від 05.04.07р. №121.

Правила розповсюджуються на діючі полігони, які мають проекти, і полігони, закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією згідно з ДБН А.3.–1-94.

На даний напрям екологічних вимог поширюється дія ДБН В.2.4–2–2005, яким передбачається виготовлення проекту, що включає санітарно–технічний паспорт та постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.98р. №1216.

Розрахунки тарифів на поводження з ТПВ проводяться згідно з порядком формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.06р. №1010.


Статтею 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено повноваження місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища. Детальніше ці повноваження регламентуються у Законах України “Про місцеве самоврядування”, «Про місцеві державні адміністрації» та в інших галузевих нормативних актах. Повноваження державних адміністрацій визначені ст.ст. 13; 16; 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Дальше по тексту даної цільової Програми наводиться заходи та завдання до виконання з вказівками та посиланням відповідних нормативних документів, які регламентують поводження як органів державної влади так і утворювачів відходів у сфері поводження з ТПВ.


^ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ


Закони України:

«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»» (від 24.02.94р. №4004–XII);

«Про поводження з радіоактивними відходами» (від 30 червня 1995 року № 255/95-ВР);

«Про відходи» (від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР);

«Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» (від 14 січня 2000 року № 1393–XIV);

«Про перевезення небезпечних вантажів» (від 6 квітня 2000 року № 1644–III);

«Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (від 1 червня 2000 року № 1775–III);

«Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» (від 14 вересня 2000 року № 1947–III);

«Про благоустрій населених пунктів»;


Державні санітарні норми і правила:

ДСанПіН від 19.06.96р. №173 «Планування та забудови населених пунктів);

СП «Влаштування і утримання полігонів для твердих побутових відходів» № 2811–83 від 16.05.83р. (том 5, частина 1);

СПіН «Охорона поверхневих вод забруднення» № 4630–88;

ДСанПіН «Охорона атмосферного повітря населених місць» 201–97;

СанПіН «по утриманню токсичних речовин в промислових відходах, в накопичувачах, розміщених порза територією підприємств (організацій) від 19.11.85р. №4015–85;

ДБНУ «Планування і забудова сільських поселень» (ДБН Б.2.4.–1–94);

ДБН 360–92 «Планування і забудова міських та сільських поселень»;

ДБН «основні положення проектування полігонів твердих побутових відходів» В.2.4–2–2005;


Накази Державного комітету України з питань житлово–комунального господарства

Наказ від 17.05.2005р. №76 «Про затвердження правил утримання жилих будинків та при будинкових територій»;


Накази Міністерства будівництва, архітектури та житлово–комунального господарства України

«Про затвердження Рекомендацій щодо підготовки місцевих програм поводження з ТПВ» (від 10.01.06р. №2);

«Про затвердження санітарно–технічного паспорта полігону ТПВ (типове)» (від 10.01.06р. №3);

«Про затвердження Правил експлуатації полігонів ТПВ» (від 10.01.06р. №4);

«Про затвердження Рекомендацій з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалищ ТПВ» (від 10.01.06р. №5);

«Про затвердження Рекомендацій із розроблення схем санітарної очистки населених пунктів» (від 10.01.06р. №6);

«Про затвердження Норм утворення твердих побутових відходів для населених пунктів України» (від 10.01.2006р. №7);

«Про затвердження Методики розроблення оцінки впливу на навколишнє природне середовище для об'єктів поводження з ТПВ» (від 10.01.06р. №8);

«Про затвердження форми звітності №1–ТПВ та Інструкції щодо заповнення форми звітності №1–ТПВ «Звіт про поводження з ТПВ» (від 19.09.06р. №308);

«Про затвердження Системи моніторингу сфери поводження з ТПВ» (від 19.09.06р. №309);

«Про затвердження Методики впровадження двоетапного перевезення ТПВ» (від 30.11.06р. №396);

«Про затвердження Правил з організації, збирання, перевезення, перероблення та утилізації ТПВ» (від 11.12.06р. №407);

«Про затвердження Методики організації роздільного збирання ТПВ» (від 01.02.07р. №30);

«Про затвердження Типового положення про структуру управління у сфері поводження з ТПВ» (від 01.02.07р. №31);

«Про затвердження Програми перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців сфери житлово–комунального госсподарства у сфері поводження з ТПВ» (від 01.02.07р. №32);

«Про затвердження Зразка санітарно–технічного паспорта полігону ТПВ та Методичних рекомендацій щодо його заповнення» (від 05.04.07р. №120);

«Про затвердження Правил з технічної експлуатації полігонів ТПВ» (від 05.04.07р. №121);


Постанови Кабінету Міністрів України

«Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продукців біотехнології та інших біологічних агентів» (від 20 червня 1995 року № 440);

«Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» (від 27 липня 1995 року №554);

«Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» (від 17 вересня 1996 року № 1147);

«Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів» (від 3 серпня 1998 року № 1216);

«Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів» (від 3 серпня 1998 року №1217);

«Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» (від 3 серпня 1998 року №1218);

«Про затвердження Порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізаціїх відходів» (від 31 серпня 1998 року № 1360);

«Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» (від 1 березня 1999 року № 303);

«Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацію/видалення і Жовтого та Зеленого переліків відходів» (від 13 липня 2000 року №1120);

«Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини» (від 26 липня 2001 року №915);

«Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, надання послуг із збирання та заготівлі яких звільняється від обкладення податком на додану вартість, а отримані доходи – від оподаткування» (від 3 серпня 2000 року №1197);

«Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягає ліцензуванню» (від 28 лютого 2001 року №183);

«Про внесення змін до деяких постанов КМУ у сфері поводження з відходами» (від 11 жовтня 2002 року №1518);

«Про затвердження Програми поводження з ТПВ» (від 04.03.04р. №265);


Накази Мінекобезпеки України

«Про затвердження Інструкції про порядок заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речивин, у тому чимслі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» (від 28.12.1995 року №151);

«Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів» (від 14.01.1999 року №12);

«Про затвердження форми реєстрової карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її склаждання» (від 17.02.1999 року №41);


Накази Мінстату України

«про затвердження форм державної статистичної звітності по статистиці навколишнього середовища» (від 23.07.1993 року № 162);


Жидачівськими районною державною адміністрацією та районною радою у попередні періоди уже приймалося ряд рішень які стосуються питань благоустрою та утримання території населених пунктів району, зокрема питань поводження з відходами. Однак в більшості вони не містили природоохоронних аспектів загально районного значення.


Дана Програма розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року «Про затвердження програми поводження з твердими побутовими відходами» та Національної стратегії поводження з твердими побутовими відходами в Україні, а також із врахуванням рішення Львівської обласної ради №310 від 12 червня 2007 року «Про затвердження Обласної програми поводження з твердими побутовими відходами».

^ III. ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗРОБКИ РАЙОННОЇ ПРОГРАМИ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ

Виробнича і побутова діяльність людини неминуче зв’язана з утворенням твердих побутових відходів. Якщо газоподібні і рідкі відходи швидко поглинаються природним середовищем, то асиміляція твердих відходів триває десятки і сотні років. Місця складування відходів займають величезні території. Проблема відходів – це проблема великих міст. І чим більше міст, тим більше ця проблема є гострішою. Відходи – це використані для виробництва даної продукції окремі компоненти сировини чи виникаючі в результаті технологічних процесів речовини і енергія, яка не підлягає утилізації в даній промисловості. Відходи одного підприємства можуть служити сировиною для другого.

Тверді побутові відходи (ТПВ) – непридатні для подальшого використання харчові продукти, предмети побуту, які викидає людина.

Утилізація – використання з користю (від лат. слова utilis – користь). Реутилізація – отримання з використаної готової продукції, шляхом її перероблення, нової продукції такого самого чи близького їй типу (наприклад, паперу із макулатури). Використання ТПВ в якості вихідного продукту для іншої виробництва також є одним із видів реутилізації.

Відходи поділяються на:

побутові (комунальні) – тверді і рідкі відходи, не утилізуються в побуті, утворюються в результаті життєдіяльності людей і амортизації предметів побуту;

промислові – залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворюються при виробництві продукції чи виконанні робіт, і які втратили повністю чи частково вихідні споживчі якості;

сільськогосподарські – відходи, які утворюються в результаті сільськогосподарського виробництва;

будівельні – відходи, які утворюються в процесі будівництва споруд (в тому числі доріг і ін. комунікацій) і виробництві будівельних матеріалів;

радіоактивні – невикористані прямі і побічні радіоактивні речовини і матеріали, які утворюються при роботі ядерних реакторів, при виробництві радіоактивних ізотопів.

Відходи промислового і с/г виробництва називаються також виробничими відходами. Вони можуть бути токсичними і не токсичними.

Токсичні відходи – це відходи, здатні викликати отруєння чи інше пошкодження живих організмів.


У населених пунктах району проживає 74тис. осіб населення, в т.ч. 44,0тис. осіб сільського та 30,0тис. осіб міського, які разом з промислово–господарським комплексом створюють (орієнтовно) щорічно біля 26,94 тис.куб.м твердих побутових відходів, з яких централізованим збором та захороненням охоплено лише 7,1 тис.куб.м або 26,2%, решта вивозяться стихійно, складуються на екологічно небезпечних самовільних «диких» сміттєзвалищах, які забруднюють ліси, ріки, рівчаки, яри, балки, придорожнц смуги та лісопосадки тощо.

У сфері господарської діяльності які у більшій чи меншій мірі утворюють тверді побутові відходи така кількість суб'єктів господарювання

265 підприємств малого бізнесу;

56 підприємств промисловості, в т.ч. 17 промислових підприємств облікованого кола;

2009 підприємців–фізичних осіб;

20 сільськогосподарських підприємства;

70 селянських (фермерських) господарств;

22'241 індивідуальне селянське господарство;

19 дитячих дошкільних закладів;

79 загальноосвітні школи;

2 міські центри дитячої творчості;

1 будинок школяра;

2 професійно – технічних навчальних заклади;

3 лікарні;

5 лікувальних амбулаторно – поліклінічних закладів;

66 фельдшерсько – акушерських пунктів;

6 сільських лікарських амбулаторії;

5 амбулаторій загальної практики сімейної медицини;

2 заклади соціальної допомоги;

91 бібліотека,

95 закладів клубного типу;

2 музичні школи;

18 народних самодіяльних колективів;

370 об’єктів культурної спадщини;

4 музеї;

4 заклади готельного господарства;

3 ДЮСШ;

3 стадіони;

148 спортивних майданчики;

25 спортивних зали;

57 футбольних полів;

63 майданчики з тренажерним обладнанням;

29 приміщень для фізкультурно–оздоровчих занять;

1 плавальний басейн (недіючий);

13 стрілецьких тирів;

10 заповідних об'єктів;

6 засобів масової інформації, в т.ч. 5 газет та 1 місцеве радіомовлення;

9 банківських установи, 2 кредитні спілки, 2 страхові організації;

377 підприємств торгівлі,

92 –підприємств ресторанного господарства,

7 ринків;

75 побутових підприємств;

12 станцій технічного обслуговування;

139 кладовищ;

1 автотранспортне підприємство з перевезення пасажирів;

99 культових споруд;

2 монастирі УГКЦ.

Житловий фонд комунальної власності становив 443 житлових будинків загальною площею 197,5тис.м2 а, загальний житловий фонд району 1млн. 696,1тис.кв.м., у тому числі в сільській місцевості 1106,5тис.кв.м.


Для спорудження нових, безпечних сміттєзвалищ потрібні не лише кошти, але й згоді мешканців на розміщення небезпечного складування на території їхніх громад, яку нажаль, важко отримати. Проблему розуміє кожен, шляхи подолання також існують, однак, населенню часом важко буває пояснити як правильно поводитися із сміттям, яке вони самі ж і продукують. Основним завданням є провадити у побут кожного мешканця селективний збір відходів у домашніх умовах, який дозволить змінити морфологічний склад сміття.

Наявні комунальні підприємства району, які є тільки в містах та селищах району отримують недостатньо фінансування, що призводить до використання застарілої техніки та методів боротьби із відходами, приватний сектор береться до справи неохоче, невеликі кошти у місцевих бюджетах та необізнаність у ринку переробки вторинної сировини не дозволяють місцевим радам розвивати систему роздільного збору сміття, однак, перші кроки в районі у подоланні проблеми уже робляться.


^ IV. СТАН ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ


Полігони – це природоохоронні спорудження, які призначені для складування ТПВ і можуть забезпечувати захист від забруднення атмосфери, грунтів, підземних і поверхневих вод, які попереджують розповсюдження патогенних мікроорганізмів за межі площадки складування і, які забезпечують знезараження ТПВ біологічним способом. На полігонах можлива утилізація органічної складової ТПВ шляхом уловлювання біогазу.

Термін служби полігону повинен бути не менше 15-20 років. Розміщувати полігони необхідно з врахуванням вимог санітарних норм, з віддаленням від найближчої житлової забудови на відстані не менше 500м.

Схеми санітарного очищення населених пунктів району практично відсутні, розроблені тільки у м.Жидачеві, м.Ходорові, смт. Журавно, смт.Нові Стрілища.

У районі експлуатується на даний час 4 сміттєзвалища ТПВ:

м.Жидачів (відомча підпорядкованість ВАТ «Жидачівський ЦПК»);

м.Ходорів;

смт. Нові Стрілища;

с.Бережниця.

Проте, на сьогодні у районі існує тільки 1 документально оформлений полігон твердих побутових відходів у м.Жидачів та несанкціоновані звалища в кількості 25 одиниць. Загальна площа, зайнята під сміттєзвалища, складає 17,87га, в т.ч. під стихійні 0,35га або 14%. Ці ділянки не мають попереднього погодження місць розташування із відповідними службами (головним архітектором району, ОНПС, СЕС, землевпорядною службою, землекористувачами тощо). Видано тільки рішення виконавчих комітетів місцевих рад про надання актів відводів земельних ділянок на розміщення відходів.

Інформація про узаконення санкціонованих сімттєзвалищ наведена у додатку №2 даної Програми.

Усі сміттєзвалища, крім м.Жидачів (ВАТ «Жидачівський ЦПК») експлуатуються з порушенням вимог санітарного законодавства, а саме:

забруднені ТПВ санітарно–захисні зони;

не проводиться регулярно рекультивація місць накопичення ТПВ на сміттєзвалищах;

забруднені ТПВ під'їздні шляхи;

ні в одній сільській раді не розроблено правил санітарної очистки населених пунктів, що розташовані на території рад (відповідно до вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів»). Санітарна очистка населених пунктів не налагоджена зовсім, що призводить до утворення стихійних сміттєзвалищ;

міські та селищні комунгоспи в недостатній мірі забезпечені спеціальним автотранспортом для збору і вивезення ТПВ;

наявні стихійні сміттєзвалища, що розташовані у водоохоронних зонах водойм, що стає причиною забруднення самих поверхневих водойм.

Технології захоронення відходів частково дотримуються тільки на полігоні м. Жидачева – проводиться розрівнювання і ущільнення відходів. Решта сміттєзвалищ, які розташовані в селищних та сільських населених пунктах, експлуатуються без дотримання технології захоронення і більшість з них не відповідають гідрогеологічним нормам.

Переважна більшість полігонів працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичених відходів. Водночас через відсутність необхідних споруд та механізмів технологія захоронення здійснюється з порушенням нормативних вимог, що у свою чергу приводить до забруднення НПС.

Для збирання та тимчасового зберігання твердих побутових відходів (надалі ТПВ) використовуються контейнери, які через довготермінового застосування та недосконалого механізму розвантаження деформуються та псуються. У більшості з наявних контейнерів для збирання ТПВ відсутні кришки, що призводить до підвищення вологості ТПВ, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у морозну погоду, у зв’язку з чим ускладнюється транспортування та стає практично неможливою подальша переробка ТПВ.

Централізованим збиранням і вивезенням побутових відходів охоплені мешканці м. Жидачева (90%), м. Ходорова (70%), смт. Гніздичі та смт. Журавне (по 50%), смт. Нові Стрілища (40%). У сільських населених пунктах централізоване збирання і вивезення побутових відходів не проводиться. Отже, існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів району недосконала та не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій. Зокрема, у сільських населених пунктах практично відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з ТПВ та санкціоновані полігони відходів. Побутові відходи складують у природних рельєфних утвореннях – балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки тічні води, насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об’єкти.

Спеціалізованих підприємств для збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів на території району не створено. У сфері санітарної очистки населених пунктів району задіяно 5 комунальних підприємств, а саме: МКП «Жидачівське управління будинками» м.Жидачів, Жидачівське МВУКГ, КП «ЖуравноЖитлосервіс», ДП «Комунальник» м.Ходорів. Кількість осіб, які працюють у підгалузі становить 87 чол. Організація збирання та видалення побутових та інших відходів підприємствами, організаціями, установами району здійснюється згідно угод з комунальними службами міст і селищ та сільськими радами.

Більшістю виконкомами місцевих рад району ігноруються вимоги ст.12 Закону України «Про відходи» щодо поводження з безхазяйними відходами. Не створюються та недіють існуючі відповідні комісії, повільно ліквідовуються несанкціоновані сміттєзвалища, не порушуються перед правоохоронними органами питання щодо встановлення власників безхазяйних відходів, а це породжує безкарність за несанкціоноване створення стихійних сміттєзвалищ, забруднення і засмічення земель.

Збирання, накопичення, вивезення, утилізація побутового сміття в районі не відповідає вимогам нормативних документів. Сміттєзвалище в м. Жидачів розташоване на віддалі 400м від р.Стрий. Для Ходорівського сміттєзвалища не витримана відстань санітарно–захисної зони.

Збиранням відходів з місць їх нагромадження і вивезенням в м. Жидачеві займаються дві організації: управління будинками та міськкомунгосп. Підприємства вивозять відходи, що утворюються у житлових будинках, нежитлових установах (заклади охорони здоров'я, навчальні, торгові, відпочинку, побутового обслуговування, офіси і т.п.), і відходи від прибирання територій міста.

Рідкі відходи з не каналізованих будинків вивозить комунальне підприємство «Жидачівводоканал». Для збирання і вивезення використовуються: сміттєвоз збиральний – 2шт. (амортизація 80–90%), трактор з причепом – 2 шт. (амортизація 90%). Контейнери, як сміттєнакопичувачі, відсутні. Збирання побутових відходів проводиться згідно складених графіків. У відповідний день і час під’їжджає сміттєзбиральна машина і населення висипає наявне сміття особисто у сміттєвоз. Цей спосіб збирання має дуже великий недолік – мешканці не завжди мають можливість у певний час бути присутніми при вивезенні сміття. В багатоповерховій забудові, у будинках, обладнаних сміттєпроводами, сміття висипається в довільний час. Але, при несвоєчасному вивезенні відходів, накопичення сміття у сміттєпроводі приводить до погіршення санітарного стану довкілля. Накопичення, збирання і захоронення ТПВ є на сьогоднішній день однією із найбільших проблем м. Жидачева.

Забороняються відходи на існуючому полігоні промислових відходів ВАТ «Жидачівський ЦПК» площею 12,0га, який розташований у водоохоронній зоні р.Стрицй, поблизу водозабору питної води. Початок експлуатації полігону – 1967 рік, кількість працівників – 1 особа, механізмів – бульдозер 1шт. (амортизація 90%). Кар’єр або відвал грунту на пошарову ізоляцію відсутній. На сьогоднішній день полігон завантажений на 90% і не відповідає санітарним, екологічним і технологічним нормам.

Рідкі відходи з не каналізованих будинків вивозяться на зливну станцію існуючих очисних споруд м.Жидачева.

Збиранням відходів з місць їх нагромадження і вивезення в м. Ходорові займається міськкомунгосп. Підприємство вивозить відходи, що утворюються у житлових будинках і нежитлових установах, відходи від прибирання території міста. Рідкі відходи з не каналізованих будинків вивозять комунальне підприємство ДП «Водоканал» м. Ходорів. Для збирання і вивезення використовуються: сміттєвоз збиральний – 1 шт. (амортизація 80%_), трактор з причепом – 1 шт. (амортизація 90%). Контейнери, як сміттєнакопичувачі, відсутні. Збирання ТПВ проводиться згідно складених графіків. Захороняються відходи на існуючому міському сміттєзвалищі, яке експлуатується без дотримання санітарних, екологічних і технічних норм. Не виконуються основні види робіт – приймання, складування з пошаровим ущільненням і ізоляція відходів ґрунтом. Обслуговуючого персоналу та техніки на сміттєзвалищі немає. Накопичення, збирання і захоронення ТПВ а актуальною проблемою житлово–комунального господарства м. Ходорова.

Рідкі відходи з не каналізованих будинків вивозяться на зливну станцію очисних споруд м. Ходорова.

Міське сміттєзвалище в смт.Журавно вичерпало свої ресурси по утилізації ТПВ. Рекультивація даного сміттєзвалища проводиться вкрай рідко, санітарно–захисна зона сміттєзвалища забруднена твердими побутовими відходами, під'їздні шляхи до сміттєзвалища в незадовільному технічному стані – забруднені ТПВ. Сміттєзвалище в смт.Журавно попадає в зону підтоплення паводковими водами від р.Свіча, а це у свою чергу може стати причиною забруднення відкритих водойм (р.Свіча, р.Дністер). Дане сміттєзвалище також може стати причиною підвищення інфекційної захворюваності мешканців смт.Журавно та інших навколишніх населених пунктів.

Збиранням відходів з місць їх нагромадження і вивезення займаються комунальні підприємства при селищних радах. Служби вивозять відходи, що утворюються у житлових будинках, нежитлових установах, відходи від прибирання територій селищ. Для прибирання і вивезення служби використовують орендовану техніку або гужовий транспорт. Збирання ТПВ проводиться відповідно графіків, контейнери, як сміттєнакопичувачі, відсутні. Забороняються відходи на існуючих селищних сміттєзвалищах, які не відповідають санітарним та гідрогеологічним нормам. Експлуатуються ці сміттєзвалища буз дотримання технології захоронення відходів. Техніки та обслуговуючого персоналу немає.

Технічна оснащеність згаданих комунальних підприємств району транспортом є вкрай недостатньою Відсутність контейнерів в місцях виникнення відходів приводить до значного погіршення санітарного стану довкілля. Свідченням цього є наявність в межах міст і селищ міського типу «диких» звалищ сміття.


Тариф за вивезення ТПВ затверджуються рішеннями виконавчих комітетів місцевих рад. Так, у м.Жидачів станом на 01.11.2007р. для населення становить 18,62грн./куб.м, для 1 мешканця приватного сектору 2,17грн./куб.м., для бюджетних організацій та інших споживачів – 18,62грн./куб.м. Для м. Ходорів само вивозом на сміттєзвалище тариф становить 3,17грн/куб.м., для населення приватного сектору на 1 мешканця – 1,37грн./куб.м., для інших організацій – 20,83грн./куб.м. По смт.Журавно тариф на вивезення ТПВ для населення включено у загальний тариф на квартплату.

Такі тарифи не забезпечують комунальним підприємствам, що працюють у цій сфері, можливості дотримуватися відповідних технологічних норм та правил при здійсненні своєї діяльності, особливо при захороненні відходів на полігонах.

Тарифи у сфері поводження з ТПВ не відповідають економічно обґрунтованим витратам, оскільки вони входять до складу плати за утримання житла і їх перегляд викликає соціально–політичну напругу. У той же час спостерігається тенденція до значного підвищення цін на паливно–мастильні матеріали, збільшення рівня мінімальної заробітної плати, вартості матеріалів для експлуатації та ремонту, тощо.

Разом з тим, витрати населення на поводження з ТПВ становлять 0,01% середнього доходу, хоча світова практика показує, що такі витрати дорівнюють 1%, а то й більше.

Як наслідок підприємства галузі працюють в збиток, не оновлюють техніку, наявна заборгованість із виплати заробітної плати на МКП «ЖуравноЖитлосервіс», порушуються графіки вивезення ТПВ, тим самим погіршуючи санітарно–епідемічну ситуацію та порушуючи відповідне законодавство, що може стати причиною виникнення та поширення різного роду захворювань.

Якщо у містах та селищах району є пристосовані машини для вивезення ТПВ, то у сільській місцевості вивозяться ТПВ гужовим транспортом.

Для усіх місцевих бюджетів району, через відсутність коштів, придбання хоча б одного спеціалізованого сміттєвоза, не кажучи про приведення сміттєзвалища до екологічно–безпечного стану, стало проблемою, яку неможливо вирішити без допомоги держав