Реферат: Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана






К О Н Ц Е П Ц І Я

національно-патріотичного виховання студентської молоді

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»


ЗАТВЕРДЖЕНО

Вченою радою

ДВНЗ «Київський національний

економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

27.04.2010 р.

Протокол № 9


Київ - 2010


ЗМІСТ

Передмова 3

1. Мета і завдання національно-патріотичного виховання

студентської молоді 5

1.1. Основні завдання, спрямовані на досягнення мети національно-

патріотичного виховання студентської молоді 6

1.2. Принципи національно-патріотичного виховання 8

^ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ 10

2.1. Національно-патріотичне виховання 10

2.2. Інтелектуально-духовне виховання 12

2.3. Моральне виховання 13

2.4. Громадянсько-правове виховання 15

2.5. Трудове виховання 16

2.6. Естетичне виховання 19

2.7. Екологічне виховання 21

2.8. Фізичне виховання та утвердження здорового способу життя 21

^ 3. ОРГАНIЗАЦIЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ 23

3.1. Фонди для реалiзацiї заходiв виховної роботи 23

3.2. Суб’єкти, що забезпечують реалiзацiю виховної роботи
в університетi 23

3.3. Виняткова роль викладача у виховному процесі 24

3.4. Розвиток студентського самоврядування як фактор удосконалення
виховного процесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

3.5. Роль кураторів академічних груп . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27


ПЕРЕДМОВА

Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з молоддю та модернізації навчально-виховного процесу.

Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений
національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин,
здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

Головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому. Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології.

Сьогодні сформоване соціальне замовлення на ефективні виховні системи й технології. Зростає увага до виховання засобами музеїв, театральної педагогіки, дитячого та юнацького спорту. Створюються реальні умови для прояву творчих здібностей молодих людей. Сучасна молодь добре інформована щодо процесів в різних сферах науки, техніки, соціального життя; динамічно оволодіває сучасними комунікаційними технологіями.

Усе це створює сприятливі умови для розвитку національно-патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу, досягнення якісно нових результатів у духовно-моральному, патріотичному, трудовому, художньо-естетичному, екологічному вихованні підростаючого покоління. 

Освіта – це засіб формування знань, світогляду і віри, мудрості і високої свідомості, доброчесності та культури. Головна мета освіти – сприяти розвитку характерів людей і поколінь, що досягається через синтез виховання і навчання, патріотизму і професійності, багатовікового досвіду народів на ґрунті національної філософії, розуміння того, що кожна людина – це неповторний світ, специфічно обдарованої від природи особистості, і завдання педагога полягає у тому, щоб допомогти пізнати себе, створити і реалізувати себе, бо тільки так повністю реалізує себе кожна нація. Гуманістичні ідеї освіти яскраво втілив великий мислитель Г. Сковорода, який відзначив, що головне для кожного – стати людиною, а це означає – стати собою, шляхом до чого є пізнання та самопізнання, творення і самотворення. Свiдома дiяльнiсть людини, індивіда, який керується знаннями, професiоналiзмом, усвідомленням власної вiдповiдальностi як за себе, так i за суспільство в цілому, має стати домінуючою тенденцією нашого часу. Тому формування особистості сучасного типу, громадянина й патріота суверенної Української держави є одним із найважливіших завдань сьогодення, реалiзацiя якого покладається на систему освіти, де провідна ланка – вищий навчальний заклад.

Органічне поєднання навчання та виховання в університеті дає можливість забезпечити підготовку висококваліфікованих спеціалістів, молодь, свідомо діючу, морально зрілу, соціально не байдужу, адже ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна та національно свідома людина, яка наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм найкращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку та самовдосконалення.

Заходи з виховної роботи здійснюються згідно з Законом України «Про вищу освіту», наказу МОН України № 636 від 07.07.2009 «Про Концепцію національного виховання студентської молоді» та наказу Міністерства України у справах сім’ї молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України № 3754/981/538/49 від 27.10.2009

«Про концепцію національно-патріотичного виховання молоді», на основі положень Державної національної програми «Освіта», рішень Вченої ради університету.



мета i завдання національно-патріотичного виховання СТУДЕНТСЬКОЇ молоді

Мета національно-патріотичного виховання полягає у створенні засад для системної і цілеспрямованої діяльності щодо виховання молодої людини — патріота  України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати  свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій української національної культури.

Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття молодими громадянами 14-35 річного віку соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина Української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.

Здійснення системного національно-патріотичного виховання є однією з головних складових національної безпеки України.

Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту. 

Національно-патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує всі сторони життя: соціально-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, науку, історію, державу, право.

Це передбачає визначення і реалізацію першочергових і перспективних заходів, спрямованих на формування громадсько активної життєвої позиції молодих громадян, психологічної готовності до добровільного вступу на державну, військову службу та зразкове виконання службових обов’язків.

Формування національної інтелігенції, сприяння збагаченню і оновленню інтелектуального генофонду нації, виховання її духовної еліти – це мета, що стоїть перед вищими навчальними закладами на одному рівні з підготовкою висококваліфікованих фахівців. Досягнення мети виховання можливе лише за умови комплексного підходу і залучення до цієї роботи всього професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів (ВНЗ), адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об’єднань студентської молоді.

Система заходів з виховання студентів Київського національного економічного університету базується на основних положеннях Концепції національно-патріотичного виховання молоді з урахуванням органічного взаємозв’язку процесу навчання та виховання.

Головною метою виховання, на досягнення якої спрямовуються зусилля професорсько-викладацького колективу, громадських органiзацiй i угрупувань, є формування цiлiсної i гармонійно розвиненої особистості з високою національною самосвiдомiстю. Така особистість – це, насамперед, громадянин Української держави, її патріот, гуманіст, для якого пріоритетом є загальнолюдські й загальнодержавні цiнностi, це людина з високою фаховою підготовкою й широким світоглядом, розвинутим інтелектом, належним рівнем загальної, політичної та правової культури. Отже, йдеться про необхідність систематичного і цілеспрямованого виховання національного типу особистості, формування в неї національної свідомості і самосвідомості, чим досягається духовна єдність поколінь, наступність національної культури і безсмертя нації.


^ 1.1. Основні завдання, спрямовані на досягнення мети національно- патріотичного виховання студентської молоді

Мета національно-патріотичного виховання молоді може бути досягнена шляхом реалізації таких виховних завдань:

забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;

виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування
духовних та культурних надбань українського народу;

формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;

формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;

відновлення і вшанування національної пам’яті;

утвердження в свідомості громадян об’єктивної оцінки ролі українського війська в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян, формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов’язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

сприяння діяльності організацій, клубів та осередків громадської активності, спрямованих на  патріотичне виховання молоді;

підтримання кращих рис української нації — працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;

створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави;  

сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров’я; задоволення естетичних та культурних потреб особистості;

виховання здатності протидіяти проявам аморальності,
правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя;

реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання;

забезпечення умов для самореалiзацiї особистості вiдповiдно до її здібностей, власних i суспільних потреб та iнтересiв;

розвиток світоглядної культури молодої людини, її цiннiсних орiєнтацiй i створення умов для вільного світоглядного вибору;

професійне виховання, яке передбачає становлення юнаків i дівчат як досвідчених фахiвцiв, які досконало володіють професійними знаннями, вміють творчо застосовувати їх на практиці, приймати нестандартні рішення, готових до роботи в умовах ринкових відносин;

уведення молодих людей у світ господарського, соціального, політичного, культурного досвіду цивiлiзацiї i свого народу;

оволодіння результативними методами та навиками набуття нових знань, формування потреби у постійному інтелектуальному, духовному i моральному збагаченні та самовдосконаленні.

Виховна робота в КНЕУ несумісна з пропагандою насильства, жорстокості, мiжнацiональної ворожнечі, людиноненависницьких теорій, поглядів, спрямованих на підрив державних iнтересiв України, та має світський характер.


^ 1.2. Принципи національно-патріотичного виховання в університеті

Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання системи принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів – міцно і органічно засвоєних загальнолюдських і українських національних цінностей.

Основними принципами національно-патріотичного виховання є:

— принцип національної спрямованості виховання, який передбачає формування у молоді національної свідомості, любові до України, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, здатності зберегти свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

— принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості на набутому морально-етичному досвіді людства;

— принцип гуманізації виховного процесу зосереджує увагу на особистості як вищій цінності;

— принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції;

— принцип цілісності означає, що виховання організовується як системний педагогічний процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу, передбачає забезпечення наступності напрямів та етапів виховної роботи;

— акмеологічний принцип вимагає орієнтації виховного процесу на вищі морально-духовні досягнення і потенційні можливості особистості, створення умов для досягнення нею життєвого успіху, розвиток індивідуальних здібностей;

— принцип особистісної орієнтації означає, що загальні закони психологічного розвитку проявляються у кожної людини своєрідно і неповторно;

— принцип життєвої творчої самодіяльності передбачає становлення особистості як творця свого життя, який здатен приймати особисті рішення, і нести за них відповідальність, повноцінно жити і активно діяти, постійно самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни;

— принцип толерантності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, формування у вихованців відкритості, толерантного ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів, здатності диференціювати спільне та відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру, як невід’ємну частину загальнолюдської;

— врахування iндивiдуальних задатків i здібностей студентів, рiвнiв їхнього інтелектуального та загальнокультурного розвитку, специфіки курсу навчання і майбутньої спеціальності;

— партнерство як форма стосунків між викладачами i студентами, співпраця у вирiшеннi питань навчання, відпочинку, побуту, підтримка i стимулювання студентських iнiцiатив;

— єдність навчання, виховання та науково-дослідної роботи, що передбачає добросовісне виконання кожним студентом своїх функціональних обов’язків i громадських доручень, участь у науково-дослiднiй роботі та громадському житті групи, курсу, факультету, університету;

— цiлiснiсть i системність виховного впливу на студентів ректорату, деканату, кафедр, інших структурних пiдроздiлiв університету, викладачів, студентських самоврядних організацій; пріоритет загальнолюдських цінностей, їх органічне поєднання з цінностями національними.


^ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ

Реалізація вищезазначених основних завдань і принципів виховної роботи в університеті здійснюється у наступних пріоритетних напрямках виховання:

^ 2.1. Національно-патріотичне виховання:

формування національної свідомості і відповідальності за долю України;

виховання любові до рідної землі, її історії, відновлення і збереження історичної пам’яті;

культивування кращих рис української ментальності (працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою та ін.);

виховання бережливого ставлення до національного багатства країни, мови, культури, традицій.

Національне виховання – це історично обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх у дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації. Система виховання ґрунтується на ідеях національного світогляду, філософії, ідеології, а не на ідеях якогось вчення чи якоїсь партії, громадсько-політичної організації. Національна система виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що увібрали в себе надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності, трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постійну і систематичну виховну діяльність сім’ї, державних і громадських навчально-виховних закладів, осередків (практичний аспект).

Національне виховання ґрунтується на таких фундаментальних принципах, як природовідповідність, народність, етнізація виховання, гуманізм, демократизм, зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу, поєднання педагогічного керівництва з самодіяльністю студентів, реалізація народознавчого, людинознавчого і особистісного підходів у процесі навчання і виховання та ін.

Метою патрiотичного виховання є формування у студентів поваги та любовi до Батькiвщини, вiдданостi, готовностi захищати, збагачувати її особистою працею, максимальне сприяння вивченню студентами державної мови та досконалому її володiнню. Принципово важливим є вивчення iсторiї, культури, традицiй, звичаїв України, кращих досягнень у галузях науки, освiти, технiки, мистецтва як минувшини, так i сучасностi. Патрiотичне виховання здійснюється з урахуванням специфiки навчальних дисциплiн на лекцiях, семiнарах, практичних заняттях та у позаурочний час.

Значний виховний потенцiал мають такi дисципліни, як iсторiя України, українська мова, культурологiя, полiтологiя, дисципліни професійної підготовки. На першому курсі студенти всiх факультетiв за участю викладачiв кафедр гуманiтарних дисциплiн та кураторiв академічних груп знайомляться з експозицiєю Музею iсторiї Києва, Нацiонального музею iсторiї України, Державного музею Т. Г. Шевченка, меморiального комплексу «Нацiональний музей iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни 1941– 1945 рокiв» та ін.

Патрiотизм – це поєднання знань, почуттiв i дiй. Патрiотичне виховання не протиставляється, а органiчно доповнюється нацiональним та iнтернацiональним вихованням. У процесi патрiотичного виховання культивуються кращi риси української ментальностi – любов до України, працелюбнiсть, iндивiдуальна свобода, зв’язок із природою, щирiсть i доброта, гостиннiсть, повага до рiдних та iн. Істинний патрiот – це завжди людина нацiонально зрiла.

Інтернацiональне виховання – це залучення молодих людей до економiчних, полiтичних, соцiальних, культурологiчних та iнших цiнностей, створених народами свiту, формування поваги до мiжнародного суспiльного досвiду, бажань i вмiнь його переймати, допомагати представникам iнших етносiв, суспiльств та держав у вирiшеннi питань i проблем, якi у них iснують. Однiєю з базових основ цього напряму виховання є кiлькiсне i якiсне зростання обсягу знань студентiв про iншi етноси (народи), держави, суспiльства, їх досягнення у рiзних сферах людської життєдiяльностi. Важливо пiд час навчального процесу постiйно пiдкреслювати iнтернацiональний характер науки, звертати увагу на спiвпрацю народiв i держав у вирiшеннi проблем глобального характеру.

Важливе значення для формування у молодих людей iнтернацiональних почуттiв має вивчення iноземних мов, впровадження у навчальний процес в університеті європейських технологiй навчання і критеріїв оцiнок знань, стажування та участь у мiжнародних конференцiях, спiвпраця КНЕУ з провiдними вищими навчальними закладами України та iнших держав, виступи перед студентами викладачiв університету, які працювали або стажувались за кордоном, лекцiї iноземних фахiвцiв, проведення тематичних «круглих столiв», вiдвiдування виставок, на яких представленi новiтнi досягнення iноземних науковцiв, фахiвцiв, фiрм, пiдприємств у галузях освiти, науки, техніки та технологiї.

Інтернацiональне виховання органiчно доповнює патріотичне виховання, допомагає глибше усвiдомити мiсце i роль України у свiтi, чiткiше визначити шляхи її iнтеграцiї у європейське i свiтове спiвтовариства.


^ 2.2. Інтелектуально-духовне виховання:

розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення;

виховання потреби самостійно здобувати знання та готовності до застосування знань, умінь у практичній діяльності;

реалізація особистісного життєвого вибору та побудова професійної кар’єри на основі здібностей і знань, умінь і навичок;

виховання здатності формувати та відстоювати власну позицію.


^ 2.3. Моральне виховання:

формування почуття власної гідності, честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;

формування моральної культури особистості, засвоєння моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань;

становлення етики міжетнічних відносин та культури міжнаціональних стосунків;

формування особистісного світогляду як проекції узагальненого світосприймання.

^ Духовне та моральне виховання студента – це складна інтегральна система формування його особистісних якостей, які характеризують ступінь розвитку і саморозвитку моральних цінностей, переконань, мотивів, знань, умінь, почуттів і здібностей, які студент проявляє в різних ситуаціях морального вибору та моральної діяльності в порівнянні з тими високогуманними цінностями, принципами, правилами, які в сучасному соціокультурному середовищі прийнято вважати нормативними або ідеальними. Даним вихованням забезпечується освоєння студентами моральної культури суспiльства, норм поведiнки, стосункiв мiж людьми, прийняття їх як правил, якi регулюють власну життєдiяльнiсть, усвiдомлення критерiїв добра i зла. У результатi морального виховання досягається єднiсть етичних знань, моральних почуттiв та переконань i потреб у високоморальних вчинках. Важливим показником мiри моральностi особистостi є ступiнь зрiлостi її основних моральних рис, таких, як совiсть, честь, гiднiсть, доброта, вiдповiдальнiсть, сором, дисциплiнованiсть, принциповiсть. Висока моральнiсть – це завжди єднiсть слова i дiла, чеснiсть та поряднiсть, сумлiнне виконання людиною синiвських, професiйних, громадянських обов’язкiв, вiрне служiння Україні. Втiлюється моральнiсть у конкретних вчинках, дiях iндивiда незалежно вiд сфери їх прояву.

У моральному вихованнi поєднуються принципи i норми загальнолюдської моралi та нацiональної моральної цiнностi. Моральне виховання пов’язане з правовим вихованням. Поєднуючись, вони забезпечують формування культури людської поведiнки.

Студент є носiєм певної моралi i виховується як пiд час навчально-виховного процесу, так i середовищем особистого буття. У зв’язку з цим важливу роль вiдiграють соцiогуманiтарнi дисциплiни, передусiм етика, бесiди на моральну тематику, зустрiчi з визначними людьми, читання художньої лiтератури, неухильне дотримання правил внутрiшнього розпорядку університету. Значний потенцiал морального впливу на студентiв має первинна профспілкова організація студентів, клуби за інтересами .

Таким чином у процесі організації життєдіяльності студентів у культурно-освітньо-виховному просторі сучасного вищого навчального закладу складається система цілей, які орієнтують педагогічний персонал на розвиток виховання студента, в першу чергу, як Громадянина, як Фахівця, як Високоморальну, Інтелігентну, Творчу, Конкурентноздатну особистість, як людину Культури.

Виховання студента як Громадянина націлене на становлення патріота, тобто людини з активною громадянською позицією, орієнтованої на демократичні цінності та свободи, здатної до захисту прав та виконання обов’язків громадянина, відображених у Конституції України.

Виховання студента як Фахівця орієнтоване на розвиток:

глибокої зацікавленості, любові до обраної професії, професійної самосвідомості, ерудиції та компетенції;

усвідомлення професійного інтересу і відповідальності;

здатності ставити творчі та ефективно вирішувати професійні завдання в обраній сфері професійної діяльності;

готовності приймати нестандартні рішення;

відкритості для нових досягнень науки, техніки i практики.

Важливу роль у цьому процесі відіграє особистість викладача, в першу чергу дисциплін фахового спрямування.

Виховання студента як Високоморальної особистості орієнтовано на розвиток:

високого рівня моральних чеснот (чесності, обов’язку, відповідальності, доброзичливості тощо);

моральної культури, включаючи розуміння високоморальних національних і загальнолюдських цінностей;

гуманістичних поглядів, переконань і світогляду.

Виховання студента як Інтелігентної особистості спрямоване на розвиток:

високої культури спілкування та поведінки;

високого рівня ерудиції;

системності та критичного мислення;

естетичної, художньої культури;

прогресивних поглядів та переконань;

толерантності та поважного ставлення до людей іншої національності та інших поглядів та переконань;

здатності збереження кращих рис і традицій української інтелігенції.

Виховання студента як Творчої особистості зорієнтоване на розвиток:

методологічної, дослідницької культури;

творчо-пошукових умінь та здібностей;

здібностей як до індивідуальної, так і до колективної творчості в обраній сфері професійної діяльності;

здібностей до креативного, системного застосування знань у вирішенні професійних теоретичних і практичних завдань.

Виховання студента як Конкурентноздатної особистості націлене на розвиток:

працьовитості;

стресовитривалості;

неперервного професійного саморозвитку;

комунікативних і лідерських якостей;

етично-правової відповідальності;

прагнення виконувати та завершувати роботу на високому якісному рівні;

прагнення постійно підвищувати свій рівень інформаційної культури.

Інтеграція всіх вищезгаданих якостей уможливлює виховання студента як людини Культури, у зв’язку з цим велика відповідальність покладається на кафедри соцiогуманітарних дисциплін.


^ 2.4. Громадянсько-правове виховання:

прищеплення поваги до прав і свобод людини та громадянина;

виховання поваги до Конституції, Законів України, державних символів України;

виховання громадянського обов’язку перед Україною, суспільством;

формування політичної та правової культури особистості;

залучення студентської молоді до участі у доброчинних акціях і розвитку волонтерського руху.

Правове виховання – це формування соцiально зрiлої, вiдповiдальної поведiнки юнакiв та дiвчат на основi знань, норм i принципiв чинного законодавства України, поваги до прав i свобод iнших людей, шанобливого ставлення до державних символiв. Правова культура особистостi невiд’ємна вiд активної протидiї особам, органiзацiям i установам, що порушують закони, зазiхають на територiальну цiлiснiсть i незалежнiсть України, завдають збиткiв державi та її громадянам.

Важливою складовою цього напряму виховання є правова освiта, яка забезпечується викладанням правових дисциплiн, пропагандою чинного законодавства викладачами університету, органiзацiєю зустрiчей студентiв і спiвробiтникiв університету з працiвниками правоохоронних органiв, проведенням “круглих столiв”, вечорiв запитань i вiдповiдей, виставок тематичної лiтератури. Органiзацiйно правова освiта здійснюється передусiм викладачами кафедри правових дисциплiн.

Важливим засобом правового виховання в КНЕУ є створення атмосфери вимогливостi щодо сумлiнного виконання студентами своїх функцiональних обов’язкiв, дотримання положень i правил внутрiшнього розпорядку університету, наказiв ректора, розпоряджень деканів.

Залучення студентської молоді до участі у доброчинних акціях і волонтерського руху є важливим завданням студентської соціальної служби.

Участь в організації та проведенні заходів із правового виховання беруть студентська юридична клініка, студентський профком, студентська академічна рада.


^ 2.5. Трудове виховання:

формування особистості, яка свідомо та творчо ставиться до праці в умовах ринкової економіки;

формування почуття господаря та господарської відповідальності;

розвиток умінь самостійно та ефективно працювати.

Трудове виховання має на метi формування любовi до працi та потреби у нiй, потреби в набуттi знань i вмiнь професiйно здiйснювати дiяльнiсть, реалiзувати через неї свої задатки i здiбностi, виконувати свої обов’язки професiйно, вiдповiдально, якiсно. Трудове виховання ефективно впливає на становлення i розвиток волi, здатностi цiлеспрямовано переборювати труднощi, що виникають на життєвому шляху людини, сприяє усвiдомленню цiнностi працi та її провiдної ролi в утвердженнi iндивiда у суспiльствi i розвитку суспiльних вiдносин, вчить правильно органiзовувати трудовий процес, творчо, iнiцiативно та зацiкавлено ставитись до самої працi, її результатiв, до людей, якi люблять i вмiють працювати.

Трудове виховання здiйснюється передусiм шляхом залучення студентiв до конкретних видiв дiяльностi. Основний вид працi студентiв – навчання. Належним чином органiзований навчальний процес спонукає студентiв до цiлеспрямованого набуття знань i досвiду, сумлiнного виконання своїх обов’язкiв, оволодiння обраною професiєю. Формування поваги та любовi до працi i потреби в нiй вiдбувається також через залучення студентiв до iнших видiв дiяльностi, зокрема громадсько-полiтичної, науково-дослiдної, самоврядної, художньої самодiяльностi, спортивних змагань, суспiльно корисної працi.

Важливу роль у трудовому вихованнi вiдiграють ректорат, деканат,
кафедри, наукове студентське товариство, центр «Перспектива», первинна профспілкова організація студентів. Оволодiння студентами спецiальними дисциплiнами, навчальними курсами «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці» допомагає формувати культуру працi, слiдувати у цiй сферi законам розвитку людини, природи i суспiльства.

Професiйне виховання – взаємопов’язане з трудовим вихованням та є його логiчним продовженням. Суттю професiйного виховання виступає становлення студента як фахiвця. Вирiшенню даного завдання пiдпорядковується дiяльнiсть усiх структурних пiдроздiлiв КНЕУ, насамперед – ректорату, деканатiв, кафедр, а також кураторiв груп i кожного викладача.

Навчальний процес в університеті є основною ланкою професiйного становлення студента. Тому принципово важливо поєднувати теорiю i практику, з найбiльшою ефективнiстю передавати студентам необхiдний обсяг знань i вмiнь, навчити їх систематично працювати над собою, вмiло користуватися набутими знаннями в ринковій економіці. Лекцiї, практичнi заняття, зустрiчi з фахiвцями, самостiйнi заняття у бiблiотецi, науково-дослiдна робота, пiдготовка курсових i дипломних робіт – далеко не повний перелiк форм роботи на шляху професiйного становлення молодих людей. Важливою у цьому процесi є особистiсть викладача, в першу чергу дисциплiн фахового спрямування. Однiєю iз складових професiйного становлення є оволодiння знаннями та навиками роботи з людьми, психологiчна готовнiсть працювати в ринкових умовах та вiдповiдати за результати своєї роботи. Результатом професiйного виховання є любов i повага до обраної професiї, глибокi та рiзнобiчнi фаховi знання i вмiння, творчий пiдхiд iндивiда до вирiшення iснуючих проблем, готовнiсть приймати нестандартнi рiшення, особиста вiдповiдальнiсть за справу, вiдкритiсть для нових досягнень науки, технiки i практики.

Організовують та проводять заходи цього напряму студентська академічна рада, студентський бізнес-інкубатор.

^ Виховання інформаційної культури у загальному розумінні – це виховання у сфері культури, пов’язаної із функціонуванням та користуванням інформацією в суспільстві.

Модель інформаційної культури особистості складається з трьох компонентів:

когнітивний блок (Інтернет грамотність; навики поводження з інформацією; уміння організовувати пошук необхідної інформації; уміння працювати з відібраною інформацією: структурувати, систематизувати, узагальнювати, представлять у вигляді, зрозумілому іншим людям; уміння спілкуватися з іншими людьми за допомогою сучасних засобів передачі інформації тощо);

емоційно-ціннісний б