Реферат: Програма всебічного розвитку дитини "Крок за кроком"

Назва інновації: Програма всебічного розвитку дитини "Крок за кроком"

Автор: Всеукраїнський фонд "Крок за кроком"

Тема дослідно-експериментальної роботи: Експериментальна апробація програми всебічного розвитку дитини "Перші кроки" Міжнародного фонду "Відродження" в умовах шкіл України.

Зміст: Програмою передбачено, зокрема тематичне навчання - інтеграція змісту різних предметів навколо певної теми, цікавої для учнів. Теми визначаються вчителями після їх обговорення з учнями та батьками. У процесі тематичного навчання, наприклад, при вивченні теми "Ліс", школярі можуть прочитати про ліс і його мешканців, набути знання з географії та біології, зайнятися математикою (розрахувати час, що знадобиться їм для того, аби дістатися до лісу), описати свої пригоди в лісі, намалювати ліс і розіграти невеличку виставу про свою подорож до нього. Учні продовжують самостійно опановувати тему, що вивчається, вдома. Їм пропонуються домашні завдання, які діти можуть виконати самостійно та разом із батьками. Для цього розробляються зошити, картки з домашніми завданнями та спеціальні навчальні ігри, в яких може взяти участь уся родина. Ці ігри роздаються учням у вигляді особливих "портфелей".

В ході експериментальної роботи апробувалися нові підходи до оцінювання учнів. Вчителями оцінюється передусім рівень розвитку школярів. Відповідно до вимог Програми кожен учень оцінюється відповідно до своїх попередніх здобутків. Вчителі застосовують такі методи і форми оцінювання, як спостереження, анкетування батьків, тестування учнів, оцінювання добірок самостійних учнівських робіт, усне опитування, контрольні завдання. Особливу увагу вчителі приділяють самооцінюванню учнів. Ефективним в цьому відношенні виявився прийом рубрикації: перед заняттями школярам роздаються вказівки, які допомагають зрозуміти, що саме від них вимагається в ході виконання навчальних завдань. Вчителі систематично спостерігають за розвитком учнів, керуючись спеціальною "формою спостережень". Для кожного учня вчитель заводить "портфель", в якому зберігаються його кращі роботи. Результати спостережень за дитиною вчитель повідомляє її батькам. Вчителі застосовують індивідуальну допомогу і консультування, пропонують учням самостійно виконувати індивідуальні завдання. При цьому школярі працюють як самостійно, так і в парах або у складі динамічних навчальних груп.

Робота учнів у парах проводиться у формі ігор змагань під час читання, занять математикою, взаємоперевірок тощо. Найбільш цікавими для дітей є заняття у динамічних навчальних групах, які працюють у "центрах діяльності" (грамоти, математично-маніпуляційних ігор, природознавства, мистецької діяльності, драматичної діяльності та ін.). Такі центри створюються у класному приміщенні, формуючи особливе розвивальне середовище. Щодня вчитель поділяє клас на групи, враховуючи бажання учнів займатися тією або іншою навчальною діяльністю у відповідному "центрі" в межах вивчення інтеграційної теми. Завданням вчителя є корекція складу груп і часу їх перебування у певному "центрі", заохочення учнів до зміни виду діяльності таким чином, щоби протягом тижня усі діти опанували програмний матеріал відповідно до вимог навчального плану. Група у певному складі працює не довше тижня з тим, аби уникнути усталеності ролей і звикання школярів до результатів своєї навчальної діяльності.

Фронтальна робота з учнями здійснюється у формі міні уроку тривалістю 15-20 хв., під час якого викладають новий матеріал, та у вигляді "ранкових зустрічей". "Ранкові зустрічі" передують урокам і присвячені спілкуванню вчителя з учнями та їх батьками. Вчитель обговорює з дітьми події їх життя, здійснює необхідний психотерапевтичний вплив, планує з учнями та їх батьками роботу протягом дня, формує склад навчальних груп тощо.

Важливим елементом Програми є залучення батьків до безпосередньої участі у навчально-виховному процесі, побудова партнерських стосунків між школою та родиною. Зокрема під час занять батьки допомагають вчителю у "центрах діяльності", займаються з дітьми читанням, конструюванням, мистецтвами тощо.


^ Назва інновації: Авторська (М.П.Гузика) школа-комплекс

Автор: Гузик Микола Петрович - директор авторської (М.П.Гузика) школи-комплексу №3 м.Южного, член-кореспондент АПН України.

^ Установа, що здійснює наукове керівництво експериментом: Академія педагогічних наук України.

Мета: Створення збагаченого освітнього середовища, що забезпечує особистісно орієнтовану освіту.

Зміст: У структурі авторської школи-комплексу М.П.Гузика в єдиному режимі функціонують 4 структурні підрозділи: загальноосвітня школа, школа мистецтв, фізкультурно-спортивна школа та коледж. Завдяки цьому кожен учень залежно від нахилів і здібностей має можливість прилучатися до музики, живопису, спорту на загальнокультурному аматорському рівні або ж оволодіти ними за програмами спеціалізованих навчальних закладів. Відповідно до індивідуальних та вікових особливостей учнів, їх здібностей до засвоєння знань вже на початковому етапі шкільної освіти визначається індивідуальний темп просування їх у навчанні. З огляду на це формуються 3 види динамічних навчальних груп: “В” - з високим (прискореним), “Б” - нормальним та “А” - зниженим темпом навчання.

Індивідуалізація темпу навчання забезпечується такою організацією освітнього процесу, за якої учні можуть закінчувати вивчення матеріалу з того або іншого навчального предмету за певний клас у будь який період навчального року і без перерви продовжувати опанування предмету за програмою наступного класу. Робота з учнями диференціюється також за змістом навчального матеріалу та рівнями його засвоєння учнями. Диференціація за змістом навчального матеріалу забезпечується використанням трьох видів програм: базової, що відповідає вимогам державного стандарту загальної середньої освіти; підвищеного рівня складності для обдарованих учнів та персональних. Рівневе засвоєння школярами змісту освіти реалізується шляхом застосування в освітньому процесі навчально-пізнавальних завдань 3 рівнів: “С” (репродуктивного), “В” (частково пошукового) та “А” (творчого).

У школі-комплексі застосовується комбінована технологія викладання предметів М.П.Гузика, що передбачає вивчення навчального матеріалу поетапно на заняттях таких видів:

загального сприймання матеріалу;

фронтального опрацювання матеріалу;

індивідуального опрацювання матеріалу;

внутріпредметного узагальнення;

міжпредметного узагальнення;

тематичного заліку.

Починаючи з 5 класу, учням надається можливість вибору одного з трьох напрямків навчання, що забезпечують пріоритетний розвиток відповідного типу мислення (образного, логіко-абстрактного, зрівноваженого) шляхом коригування навчального змісту та спрямованості індивідуальних і групових занять. З метою попереднього виявлення і підтримки допрофесійних інтересів школярів, що закінчили шість класів, створюються динамічні диференційовані групи гуманітарного, фізико-математичного та природничого профілів. З 9 класу номенклатура навчальних предметів певного профілю поступово звужується відповідно до ступеня самовизначення учнів щодо їх майбутньої професійної діяльності. У школі-комплексі організовані поглиблені вивчення школярами окремих предметів. Воно здійснюється головним чином у навчальних групах, що формуються з учнів паралельних класів відповідно до їх інтересів. Ці групи працюють у спеціально відведений день навчального тижня. Учні старших класів школи-комплексу разом із середньою освітою можуть набувати базову вищу освіту на рівні вищого навчального закладу I-II рівня акредитації. Для цього до структури школи-комплексу введено коледж з трьохрічним терміном навчання, що здійснює підготовку молодшого спеціаліста з економіки і права. Спеціальні дисципліни в ньому викладають фахівці Одеського державного університету ім. І.І.Мечнікова. Випускники коледжу за бажанням можуть продовжувати навчання на 3 курсі відповідного факультету цього університету.

У школі-комплексі раціонально поєднуються різні види діяльності учнів, спрямовані на їх загальний розвиток, формування високодуховної особистості. Цьому сприяють щоденні ранкові фізичні вправи учнів просто неба, денний сон молодших школярів, музичні перерви, уроки театрального мистецтва, спеціальні заняття з розвитку творчої уяви, навчання етикету, інтелектуальні ігри, бесіди на морально-етичні теми, хоровий спів, художня праця тощо. Значна увага у школі-комплексі приділяється зміцненню здоров`я дітей.

Школярі систематично проходять диспансеризацію, динаміка їх самопочуття перебуває під постійним контролем, широко застосовується фітотерапія. Для вихованців школи-комплексу працює щорічний літній пансіонат, де протягом місяця вони оздоровлюються.


^ Назва інновації: Технологія гнучкої диференціації освіти в школі "АЗІМУТ".

Автор: Подмазін Сергій Іванович - директор Запорізького обласного науково-методичного центру психології та соціології освіти, кандидат психологічних наук.

Мета: Головною метою технології "АЗІМУТ" є формування в учнів загальноосвітніх навчальних закладів готовності до свідомого життєвого, зокрема, професійного самовизначення.

Зміст: Технологія "АЗІМУТ" (альтернативність, зацікавленість, ініціативність, мотивація, усвідомленість, творчість) реалізує принцип особистісної орієнтації освіти. Технологія передбачає партнерські , суб'єкт-суб'єктні відносини учня з учителем, повагу до учня як особистості. Сутність технології полягає у переведенні в нову якість традиційної факультативної, гурткової роботи в школі. Технологія складається з трьох послідовних етапів.

1 етап (АЗІМУТ -1) - це система психолого-педагогічної роботи з учнями 5-7(8) класів загальноосвітнього навчального закладу, спрямована на формування в них стійких інтересів до пізнавальної та практичної діяльності і широкого кола мотивів до вивчення певних предметів або їх взаємопов'язаних блоків. "АЗІМУТ-1" передбачає створення умов для вільного вибору школярами спецкурсів з певної кількості варіантів, що пропонуються за рахунок годин варіативної складової змісту загальної середньої освіти. Заняття спецкурсами проводяться одночасно з учнями паралелі класів у формі уроків. Учні можуть вільно обрати спецкурс, змінити його на інший, але його відвідування є для них обов'язковим. При цьому кількість спецкурсів, що пропонуються учням певної паралелі, має переважати кількість класів у ній щонайменше у 1,5 рази. Спрямування спецкурсів мусить відповідати усьому спектру предметів, що викладаються: природничо-математичним, гуманітарним, технологічним, мистецьким, оздоровчо-спортивним. Зміст спецкурсів має співвідноситися із змістом базових предметів, але не дублювати, а доповнювати і поглиблювати його. Наприклад, мотиваційний спецкурс "Контрасти живої природи" співвідноситься зі змістом біології для 6-7 класів.

Програми мотиваційних спецкурсів складаються самими вчителями.

Зміст і форми занять спецкурсами добираються таким чином, щоби викликати зацікавленість учнів.

"АЗІМУТ-2" є наступним етапом реалізації технології, що передбачає психолого-педагогічну діагностику.

Третій етап реалізації технології "АЗІМУТ -3" передбачає поглиблене вивчення учнями певних предметів, їх взаємопов'язаних блоків за обраними профілями у старших класах загальноосвітніх навчальних закладів. Сформовані таким чином профільні класи відзначаються стійкістю, високим рівнем успішності учнів.


^ Назва інновації: Рекреаційна технологія.

Автор: Дубогай Олександра Дмитрівна - завідувачка кафедри фізичного виховання і здоров'я НПУ ім.М.П.Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор.

^ Мета: Оздоровлення учнів, підвищення на його основі творчої, пізнавальної активності школярів, їх успішності у навчанні.

Зміст: Автор технології враховує взаємозв'язок пізнавальної і рухової активності учнів у процесі навчання. Засвоєння навчального матеріалу, виховання та оздоровлення школярів відбуваються на тлі збільшення їх рухової активності на уроках. Засоби і методи фізичної культури застосовуються на заняттях із загальноосвітніх предметів для профілактики розумової втоми, короткозорості, вироблення стереотипу правильної постави, підвищення пізнавальної активності учнів.

Основним компонентом технології є вироблення у молодших школярів динамічного стереотипу правильної постави за допомогою утримання мішечків з сіллю на голові під час уроку. Цей прийом забезпечує удосконалення постави учнів як під час сидіння за партою, так і в русі (стояння, ходіння), сприяє розвитку кістково-м'язової системи, опорно-рухового апарату молодших школярів у період їх активного росту.

Водночас на уроках проводяться фізкультпаузи спрямованої дії у вигляді м'язо-суглобної і дихальної гімнастики, що супроводжується виголошенням учнями окремих звуків, текстів, лічилок та кричалок.

Це сприяє кращому запам’ятовуванню навчального матеріалу, покрашенню функції дихання, емоційному заспокоєнню школярів за рахунок позитивного впливу голосових модуляцій на кору головного мозку. Для досягнення високого оздоровчого ефекту передбачено не стільки напружувати м'язи, скільки проробляти якомога більшу кількість суглобів і груп м'язів.


^ Назва інновації: Рекреаційна технологія.

Автор: Дубогай Олександра Дмитрівна - завідувачка кафедри фізичного виховання і здоров'я НПУ ім.М.П.Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор.

^ Мета: Оздоровлення учнів, підвищення на його основі творчої, пізнавальної активності школярів, їх успішності у навчанні.

Зміст: Автор технології враховує взаємозв'язок пізнавальної і рухової активності учнів у процесі навчання. Засвоєння навчального матеріалу, виховання та оздоровлення школярів відбуваються на тлі збільшення їх рухової активності на уроках. Засоби і методи фізичної культури застосовуються на заняттях із загальноосвітніх предметів для профілактики розумової втоми, короткозорості, вироблення стереотипу правильної постави, підвищення пізнавальної активності учнів.

Основним компонентом технології є вироблення у молодших школярів динамічного стереотипу правильної постави за допомогою утримання мішечків з сіллю на голові під час уроку. Цей прийом забезпечує удосконалення постави учнів як під час сидіння за партою, так і в русі (стояння, ходіння), сприяє розвитку кістково-м'язової системи, опорно-рухового апарату молодших школярів у період їх активного росту.

Водночас на уроках проводяться фізкультпаузи спрямованої дії у вигляді м'язо-суглобної і дихальної гімнастики, що супроводжується виголошенням учнями окремих звуків, текстів, лічилок та кричалок.

Це сприяє кращому запам’ятовуванню навчального матеріалу, покрашенню функції дихання, емоційному заспокоєнню школярів за рахунок позитивного впливу голосових модуляцій на кору головного мозку. Для досягнення високого оздоровчого ефекту передбачено не стільки напружувати м'язи, скільки проробляти якомога більшу кількість суглобів і груп м'язів.


^ Назва інновації: Освітня програма “Довкілля”.

Автор: Ільченко Віра Романівна - директор Науково-методичного центру інтеграції змісту освіти АПН України, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України та інші.

^ Мета: Формування цілісної свідомості людини, яка здатна брати на себе відповідальність за майбутнє своє і довкілля.

Зміст: На засадах природовідповідної педагогіки за принципом інтеграції змісту освіти розроблена інтегрована модель природничо-наукової освіти.

Модель передбачає вивчення у 1-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів системи інтегрованих курсів, зміст яких включає знання про фізичні, астрономічні, фізико-географічні, хімічні, біологічні явища з життєвого світу дитини відповідно до її інтересів та уподобань, відомості з етнографії, історії рідного краю, життя суспільства, знання про здоровий спосіб життя та безпеки життєдіяльності. У процесі засвоєння ці знання об`єднуються у свідомості дитини на основі уявлень про найбільш загальні сутнісні взаємозв`язки в довкіллі; багаторазове звернення дитини до цих знань призводить до відкриття нею найбільш загальних фундаментальних закономірностей природи. В процесі навчання учень вивчає не сукупність елементів основ наук про природу, а дістає знання про явища свого життєвого світу - довкілля, засвоює систему знань, що є фундаментом вивчення природничих наук у старших класах.

У 1-2 класах вчитель приховано збуджує у дитини наміри виокремлювати серед об`єктів довкілля ті, що її цікавлять, виявити зв`язки живої істоти з її середовищем.

У 1 класі учні вивчать курс “Довкілля”, що розглядає явища і процеси, які відбуваються в цей час у довкіллі дитини і нею спостерігаються. У 2 класі школярі починають вивчати курс “Спостерігаю довкілля”. Крім підручника, в них є щоденники спостережень за довкіллям, що допомагають їм осмислити стан свого здоров`я, здібності, інтереси та потреби. Самочинно складаються учнівські групи спостерігачів за небом, тваринами, машинами тощо. Щоденник спостережень включає спеціальні завдання для спостерігачів, результати їх спостережень обговорюються в класі, дістають “соціальне визнання”. У початковій школі ці групи за інтересами мобільні, при переході учнів в основну школу з груп за інтересами школярів однієї паралелі формуються групи учнів, які вивчають предмети за вибором. У такий спосіб розв`язується проблема ранньої диференціації навчання, виявлення та навчання обдарованих дітей.

У 3 класі вивчається курс “Досліджую довкілля”. Третьокласники за допомогою вчителя відкривають загальні закономірності природи та намагаються словесно пояснити взаємозв`язок об`єктів довкілля.

У 4 класі коло явищ і процесів, які необхідно вміти пояснити, розширюється від власного довкілля до Космосу.

Учні переходять на мову графів, моделей, вчаться проектувати.

У 5 класі школярі знайомляться з курсом ”Пояснюю довкілля”. В 6 класі вчитель довкілля підводить учня до розуміння необхідності наступного вивчення окремих природничих предметів.

Школярі оволодівають загальною схемою вивчення систем: встановлюють їх структуру, внутрішні та зовнішні зв`язки, прогнозують подальший розвиток систем. Зокрема учні вчаться пояснювати існування систем на основі загальних закономірностей, “відкривають” для себе періодичну систему елементів, розділяють системи неживої природи на фізичні та хімічні, одержують знання про основи життєдіяльності рослинних і тваринних організмів, вчаться аналізувати зв`язок живих систем із довкіллям. Школярі знайомляться з планетою

Земля, вчаться прогнозувати вплив змін у геосистемах на своє довкілля. Педагог спонукає учнів усвідомити необхідність вивчати окремі природничі предмети, знайомлячи їх з еволюцією природничо наукової картини світу, демонструючи можливості школи у побудові їх світорозуміння на основі сучасного розвитку знань про природу. Вчитель допомагає школярам скласти проект формування свого наукового світорозуміння, свій “образ природи”, підказує їм, що в системах живої і неживої природи діють фізичні, хімічні, біологічні, фізико-географічні закони. Застосовувати ці закони учнів навчать вчителі-предметники.

У 7-11 класах школярі засвоюють зміст ядра природничо-наукових знань і навчаються їх застосовувати при поясненні понять і явищ, пропонованих програмою. Вчителі спрямовують пізнавальну активність вихованців до тієї або іншої області природничо-наукових знань (фізичної, хімічної, біологічної тощо).

У випускному класі учні вивчають філософсько-природничий курс “Еволюція природничо-наукової картини світу”, що дає можливість співставити своє світорозуміння зі світорозумінням людей різних епох.

Випускний екзамен відбувається у формі захисту випускниками своїх “образів природи” і проектів з певного предмету перед класом в останній інтегративний день. На захисті учень має продемонструвати знання з усіх предметів природничого циклу. Захистивши “образ природи” і проект, учень одержує екзаменаційні оцінки з усіх природничих предметів.

Цілісність природничо-наукових знань у свідомості учнів формується специфічними методами навчання: плануванням і проведенням спостережень, досліджень по встановленню зв`язків між об`єктами довкілля; системним поясненням об`єктів; встановленням дидактичного тезаурусу засвоєних знань; моделюванням цілісності дидактичних відрізків навчального матеріалу; ущільненням одержаної інформації на основі сутнісних зв`язків та її структурування; її виразу у знаковій формі.

У початковій школі такими знаками є малюнки, у 5-6 класах - денотантні графи чи ідеографічні описи понять, у 7-11 класах - структурно-логічні схеми тем природничих предметів, що виступають фрагментами природничо-наукової картини світу. При складанні структурно-логічної схеми навчальний матеріал переформульовується, в ньому виділяється теоретичне ядро (закон, закономірність, їх система) теми і 5-9 елементів знань, що пов`язані з ядром на основі закономірностей природи і закону, що вивчається у даній темі. Серед запропонованих учнями СЛС ними обирається найбільш доцільна, що приймається як модель компактного викладу матеріалу з теми. Ця схема використовується учнями для складання "образу природи". В "образі природи" навколо фундаментальних закономірностей довкілля розташовуються закони і закономірності природничих наук (найчастіше вони становлять центри узагальнень у структурно-логічних схемах певних тем).

До "центрів" приєднуються елементи знань з тем, що видаються учневі цінними. В "образах природи" можуть переважати знання з того або іншого предмету, що відображає інтереси його автора.

Принципом інтеграції обумовлена й система форм занять з довкілля. Вона включає як традиційні уроки, так і уроки серед природи (1-6 класи), заняття на екологічній стежці (7-11 класи), узагальнюючі уроки, уроки інтегративних днів, "динамічні паузи" (тривалі перерви, під час яких учні 1-4 класів здійснюють самостійні спостереження чи дослідження за інтересами). Урок засвоєння нового матеріалу є основним у цій системі. Вивчення нового матеріалу відбувається за таким планом:

"прив'язування" нового матеріалу до засвоєного раніше;

демонстраційний експеримент з використанням "матеріалів довкілля";

виклад змісту нового матеріалу;

мотивація засвоєння, практичне використання;

обгрунтування нових знань на основі закономірностей, що вивчаються у темі, та фундаментальних закономірностей природи.

Матеріал, засвоєний школярами на уроці, піддається подальшій обробці на практичних заняттях, на уроках серед природи, під час підготовки до узагальнюючого уроку з теми. Він ущільнюється, переформульовується і включається у структурно-логічну схему, що захищається на узагальнюючому уроці і далі використовується при створенні "образу природи".

За допомогою уроків серед природи, уроків на екологічній стежці встановлюються зв'язки учнів з природою, духовним набутком народу. Діти спостерігають і досліджують довкілля у безпосередньому спілкуванні з ним.

Інтегративний день присвячений урокам з природничих предметів. На цих уроках розглядається результат інтеграції природничо-наукових знань навколо наукового поняття, його місце у природничо-науковій картині світу. У 7-11 класах проводиться 5-6 інтегрованих уроків на рік.


^ Назва інновації: Система розвивального навчання

Автор: Ельконін Д.Б., Давидов В.В., Дусавицький О.К. - ХНУ ім. В.Н.Каразіна, професор кафедри психології, Рєпкін В.В. - завідувач кафедрою російської мови ХІМКБ

Мета: Забезпечення учнів психологічними засобами розв'язання завдань життєвого самовизначення, подолання кризи переходу молодших школярів до основної школи, ліквідація концентричності у навчанні.

Зміст: Система розвивального навчання розроблялася вітчизняними психологами В.В.Давидовим, О.К.Дусавицьким, Д.Б.Ельконіним, починаючи з 60-х років ХХ століття. Вона виходить із ідеї психолога Л.С.Виготського про можливість побудови системи навчання, яка не просто спиралася б на актуалізовані інтелектуальні здібності дитини, а формувала б їх: "Навчання має вести за собою розвиток".

Система розвивального навчання передбачає викладання передусім української, російської мов та математики у початкових класах загальноосвітньої школи таким чином, що учням пропонується засвоїти спершу загальні наукові поняття, а згодом - часткові. Це дає школярам змогу від самого початку навчання шляхом самостійного і групового дослідження явищ за допомогою вчителя робити науково обгрунтовані висновки, зорієнтуватися у навчальному матеріалі. Таким чином відбувається усвідомлене засвоєння молодшими школярами навчального матеріалу.

Зокрема навчання українській мові за системою розвивального навчання передбачає не лише оволодіння дітьми діями читання і письма, але й засвоєння їхніх принципів, що випливають із властивостей мовних одиниць. Виявлення, аналіз і змістовне узагальнення цих властивостей становить зміст навчальних завдань. Розв'язання завдань (спочатку разом із учителем, потім колективно-розподільне і, нарешті, індивідуальне) забезпечує розвиток здібностей дитини, формування її інтересів і, зрештою, бажання і вміння навчатись. Основне завдання курсу української мови полягає в тому, щоби сформувати в учнів вміння аналізувати й узагальнювати властивості мови як засобу спілкування і тим самим створити передумови для формування мислення, подальшого розвитку мовлення, формування особистості. Школярі оволодівають практичними діями читання й письма на основі засвоєння теоретичного узагальнення поняття про принципи української орфографії. Розуміння цих принципів і вміння визначати орфограми передбачають аналіз та узагальнення найважливіших відношень у мові:

між звуковим складом слова і його лексичним значенням;

між звуковим складом слова і його буквенним позначенням.

Виявлення і засвоєння цих співвідношень дозволяє учням поступово оволодіти поняттями, що відображають властивості слова як мовної одиниці. Програму розвивального навчання з української мови у початкових класах можна розглядати як програму не лише навчання читанню й письму, але й введення дітей у науку про мову. Цей підхід дозволяє будувати зміст навчальних предметів у логічній послідовності, наскрізно від 1 до 11 класу, уникаючи притаманної традиційній школі концентричності змісту освіти. Урок за такого підходу будується як ланцюг досліджень, здійснюваних самими дітьми. На уроці учні працюють як самостійно, так і в складі навчальних груп із 5-7 осіб. У системі розвивального навчання педагогічне спілкування вчителя з учнем, учня з учнями набуває характеру співробітництва, що обумовлює процес становлення особистості школяра, його виховання у навчальній діяльності. При цьому засобами навчання і виховання слугують зразки культури, що містяться у навчальному матеріалі та засвоюються учнями в ході змістовного діалогу і полілогу між ними та вчителем.

^ Результат застосування: Випускники початкової школи, які навчалися за системою розвивального навчання, засвоюють наукові поняття, навчальний матеріал підвищеного рівня складності, оскільки знання набуваються на основі розуміння сутнісних зв'язків між явищами, що пізнаються школярами самостійно у спеціально організованій пошуковій діяльності.

Головним психологічним утворенням молодших школярів стає вміння вчитися - здатність ставити і розв'язувати завдання по саморозвитку. Провідним мотивом навчання в них стає стійкий інтерес до пізнання, яким відрізняються 65-70% учнів. Школярі демонструють здатність до теоретичного мислення, у них виникають уявлення про моральні норми і формується позитивне ставлення до них. Більшість учнів відрізняються позитивною самооцінкою. У класах, що працюють за системою розвивального навчання, виникає соціальне середовище, в якому дитина стверджує себе як цілісна особистість, індивідуальність. Причому її самоствердження здійснюється у процесі основної - навчальної діяльності. В ході навчання змінюється не лише особистість учня, але й клас в цілому, що виступає по відношенню до нього в ролі референтної групи.

Розроблено навчально-методичне забезпечення системи розвивального навчання. Зокрема вийшли друком: підручник “Українська мова” для 1-х класів шкіл з російською мовою навчання Власенко Г.М. і Сосницької Н.П. (1998р.), підручник “Рідне слово” для 1 класу Воскресенської Н.О. та інших (1994, 1995), підручник “Рідна мова” для 2 класу Воскресенської Н.О. та Свашенко А.О. (1996), підручник “Читаночка” для 1класу Воскресенської Н.О. та Свашенко А.О. (1998), підручники “Навчаємось читати” для 2 і 3 класів Воскресенської Н.О. та Свашенко А.О. (1996, 1998), програма з української мови для 1-4 класів Ломакович С.В. і Тимченко Л.І. (1998), програма “Українське читання” для 1-4 кла-сів Воскресенської Н.О. (1996), програма з математики для 1-4 класів (1996), підручник “Математика” для 1,2 і 4(3) класів Александрової Е.І. (1994, 1995, 1997), підручники “Математика” для 1, 2 і 3 класів Захарової Г.М. і Фещенко Т.І. (1996, 1997, 1999), прописи “Учимся писать” для 1 класу Старагіної І.П. (1998), підручники “Русский язык”для 1,2 і 3 класів Рєпкіна В.В. (1995) “Букварь” Рєпкіна В.В., Жедеко П.С., Левіна В.О. (1998).

У Харківському центрі психології та методики рохвивального навчання розроблена і реалізована система інтенсивної підготовки вчителів до роботи за розвивальним навчанням, що включає:

діагностичні тести з добору педагогів для роботи за системою розвивального навчання;

групові тренінги з перебудови особистісних і професійних якостей педагога;

навчання викладанню різним предметам за системою розвивального навчання.

Харківським центром психології та методики розвивального навчання розроблено психологічу модель особистості педагога розвивального навчання, що включає необхідні професійні та особистісні якості.

Критерії: Критеріями ефективності застосування системи розвивального навчання у загальноосвітньому навчальному закладі є цілісність навчання учнів, сформованість у молодших школярів стійкого інтересу до різних способів навчальної діяльності, їх теоретичного (творчого) мислення - планування власної діяльності, аналізу, рефлексії, адекватної самооцінки, здатності до моральної дії, співробітництва з однолітками.


^ Назва інновації: Школа життєтворчості особистості

Автор: Єрмаков Іван Гнатович - старший науковий співробітник лабораторії педагогічного прогнозування Інституту педагогіки АПН України, кандидат педагогічних наук та інші

^ Установа, що здійснює наукове керівництво експериментом:

Інститут педагогіки АПН України

Мета: Створення школи життєтворчості - навчального закладу, в якому виховуватиметься особистість, здатна до самотворення, творчої побудови життя, конкурентоспроможна у суспільстві з ринковою економікою.

Зміст: На засадах педагогіки та психології життєтворчості розробляється модель навчально-реабілітаційного закладу, в якому відновлюється фізичне, психічне і соціальне здоров'я вихованців, здійснюється їх неперервна ступенева освітня підготовка від дошкільної до початкової вищої. Особливістю цієї моделі є поєднання освітньо-реабілітаційного процесу з соціальною адаптацією вихованців. Модель розробляється та апробується на базі Хортицького навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру.

Найважливішою складовою моделі є реалізація програми життєтворчості особистості вихованця. Завданням педагогів є створення оптимальних умов для самоздійснення вихованця у різних видах діяльності. Програма позанавчальної виховної роботи та саморозвитку вихованців передбачає допомогу у проектуванні ними власного життєвого шляху на основі доцільно обраного типу соціальної поведінки, ступеня активності та ціннісних орієнтацій, свідомо прийнятих норм людських взаємин. Програми складаються відповідно до сфер самовизначення вихованців за такою структурою: "Я-людина" (я-особистість, розвиток пізнавальних здібностей, моє духовне становлення, мої творчі здібності, зміцнення здоров'я), "Я і суспільство" (я-громадянин України, я серед людей, я і сучасна цивілізація, мій добробут, професійне самовизначення), "Мій рідний край" (історія рідної землі, природа рідного краю, життєдайні джерела української культури).

Проектуванню вихованцями власного життя сприяє діагностика їх особистості соціально-психологічною службою, робота тренінгових груп, що працюють відповідно до особистісної проблематики та перспективної динаміки реабілітації. Життєвому самовизначенню вихованців допомагає також система їх патріотичного та естетичного виховання, економічної, екологічної освіти, клубно-студійна позакласна робота, діяльність різновікових виховних груп. На засадах педагогіки життєтворчості у Хортицькому центрі розроблено проективно-рефлексивну технологію навчання, що актуалізує рефлексивно-творчу складову особистості вихованця як суб'єкта саморозвитку, творця власного життя, своєї життєвої стратегії. Технологія передбачає структурування змісту навчальних предметів за змістовними модулями. Змістовний модуль складається із планування діяльності учнів (вступний урок, на якому планується освоєння змістовного модуля, учні складають індивідуальні плани), організації їх навчальної діяльності (різноманітні типи уроків, індивідуальні навчальні години під керівництвом вчителя, самопідготовка у другій половині дня, самостійна навчальна діяльність учнів у вільний час, під час яких вихованцями виконуються індивідуальні плани освоєння змістовного модуля, здійснюється рейтингове оцінювання їх пізнавальної активності), експертного оцінювання знань учнів (заліковий урок), підбиття підсумків навчальної діяльності вихованців щодо засвоєння ними змістовного модуля (підсумковий урок, на якому здійснюється загальна та індивідуальна рефлексія, підсумкове оцінювання навчальної діяльності учнів на основі експертної оцінки з урахуванням їх рейтингу).

Ситуацію успіху, що спрямовує учнів на досягнення успіху впродовж усього життя, створює методика експертно-рейтингового оцінювання успішності їх навчальної діяльності. У процесі вивчення матеріалу змістовного модуля учнем в журналі виставляються заохочувальні оцінки "добре" та "відмінно" за пізнавальну активність, старанність і ретельність, виконання великого обсягу роботи з теми, що вивчається. Низькому рейтингу відповідає відсутність проміжних заохочувальних оцінок. Вивчення змістовного модуля завершується експертним оцінюванням знань учнів у різній формі: контрольна робота, опитування, залік, семінар, зріз знань, творча робота, брейн-ринг, кросворд та ін. Підсумкова оцінка засвоєння змістовного модуля виставляється на основі експертної оцінки з урахуванням рейтингового оцінювання. Висока рейтингова оцінка, як правило, підтверджує високу експертну оцінку або дає підстави вчителю для підвищення підсумкової оцінки на 0,5 бала і навіть на 1 бал з метою заохочення і стимулювання пізнавальної активності учнів. Висока рейтингова оцінка може також слугувати підставою для зарахування знань "автоматом". Низький рейтинг може вплинути на зниження підсумкової оцінки або спонукати вчителя до проведення більш детального підсумкового контролю з теми для окремих учнів. Оцінка за чверть виставляється на основі підсумкових модульних оцінок.

У Хортицькому центрі застосовуються нові підходи до відновлення здоров'я вихованців, що передбачають діагностику фізичного стану організму дитини, лікування та реабілітаційні заходи. На основі всебічного вивчення фізичного стану організму дитини визначається зміст та етапи його індивідуальної медичної р