Реферат: Особистісно Зорієнтоване навчання

Особистісно Зорієнтоване навчання

в умовах профільної школи

вчительхімії Криворізької Центрально-Міської гімназії Чигрина Людмила Вікторівна

Щоб зробити у світі щось гідне, не можна стояти на березі, тремтячи і думаючи про холодну воду і небезпеки, що підстерігають плавців. Треба стрибати у воду і випливати як вийде.

Сідней Сміт, англійський письменник і проповідник

Значимість освіти та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією розвитку сучасного суспільства. В багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією цивілізацією, яка по максимуму забезпечить розвиток інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо лише при достатньому відношенні держави і суспільства до освіти.

Освіта — одна із найважливіших сфер людської діяльності і визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи і управління, заснованих на модернізованій дидактичній системі. Результативність цього процесу досягається використанням сучасних високоефективних методів, засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань.

Концепція національного виховання (1994 р.), концепції громадянської освіти і виховання, Національна доктрина розвитку освіти в XXI ст., Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) та інші нормативні акти наголошують, що одним з найважливіших завдань освіти є виховання нового громадянина, національно свідомої, соціально активної, професійно компетентної особистості. [2]

На сьогодні в теорії та практиці роботи шкіл існує велика кількість варіантів навчально-виховного процесу. Для педагогічної науки все більш характерним стає розуміння зумовленості та зв'язку освіти із загальною ситуацією в розвитку цивілізації, з процесами, що відбуваються в нашій країні. Учені наголошують на необхідності принципових змін в освіті, проте аргументують це по-різному: проривом до нової освіти, поверненням до класичних основ та ідей освіти, тощо. [8]

Школа – це простір життя дитини, в якому вона повинна мати можливість повноцінно розвиватися. Першочерговим її завданням є сприяння становленню особистості, здатної усвідомлювати процеси життєтворчості, готової до активної участі в них. Дитина повинна не лише набувати знань, але й оволодівати засобами пізнавальної та практичної діяльності, брати участь у конструктивному діалозі, бути здатною визначати своє місце в суспільних процесах. [7] Сучасне покоління формується в динамічному світі, що вимагає від молоді уміння швидко вирішувати життєві проблеми. Тобто мова йде про розвиток життєвої компетентності учнів.

Особистісно зорієнтоване навчання стверджує вихованця в ролі активного, свідомого, рівноправного учасника навчально-виховного процесу. Він розвивається у відповідності з власними можливостями. Мета навчання і виховання в даному випадку полягає в тому, щоб кожен вихованець міг стати рівноправним суб’єктом діяльності, пізнання і спілкування, вільною, самодіяльною особистістю.

Г. Сазоненко визначає, що перехід від традиційного навчання до особистісно зорієнтованого викликає багато запитань, ставить проблеми, на які поки що немає чітких відповідей ні в науковців, ні в практиків. [7]

У чому специфіка особистісно зорієнтованої освіти, які її функції, стосовно особистості? Як вирішити питання про управління навчальною діяльністю учнів у системі особистісно зорієнтованої освіти? Як поєднати особистісний і діяльнісні підходи в такій освіті? Яким повинен бути зміст, технології, організаційні форми?

Пошук відповідей на ці та інші запитання визначає мету нашої роботи,

^ Розділ І Теоретичні аспекти особистісно зорієнтованого навчання


З історії виникнення особистісно зорієнтованого навчання


Початок теоретичного осмислення проблеми особистісно зорієнтованого навчання пов'язаний з іменами давньогрецьких філософів Левкіпа та Демокріта (5 ст. до н.е.). Вони розуміли індивідуалізацію як принцип, що лежить в основі філософського пояснення буття.

У школах стародавнього світу й середньовіччя практикувалося індивідуальне навчання. Навчальні заняття проводилися з невеликими групами учнів. При індивідуальному навчанні кожен учень отримував окреме завдання й після перевірки виконання його вчителем переходив до засвоєння нового матеріалу. Конфуцій 2500 років тому, радив:

Поєднувати нові ідеї зі старими перевіреними концепціями;

Вчитися тільки через діяльність;

Використовувати навколишній світ, як клас для навчальних занять;

Використовувати в навчанні і викладанні музику та поезію;

Поєднувати фізичну працю з розумовою діяльністю;

Навчатися того, як треба вчитися, не обмежуючись тільки навчальними фактами;

Пристосовуватися до індивідуальних потреб учнів з різними стилями навчання;

Формувати моральні цінності та ввічливість;

Створювати всім рівні можливості. [3]

В умовах виникнення і розвитку капіталізму ця система виявилася непридатною для поширення наукових знань, оскільки не забезпечувала охоплення великої кількості учнів. Виникла необхідність у створенні нових форм організації навчання – з’явилася класно-урочна система.

Я.А.Коменський – автор „Великої дидактики” (1633) й „Материнської школи” (1632) вдосконалив класно-урочну систему й уперше дав її теоретичне обґрунтування. Водночас він розумів, що саме в ній приховується небезпека підвести всіх учнів під один шаблон, позбавивши їх своєрідності. Тому наполегливо пропонував учителям вивчати й брати до уваги індивідуальні особливості учнів. Це був перший етап розвитку проблеми особистісно зорієнтованого навчання. [8]

Основоположником другого етапу теоретичного обґрунтування індивідуалізації навчання був К.Д. Ушинський. Він довів, що діти за своєю природою „дуже індивідуальні”. Вважав, що головна умова успішного навчання – врахування вікових особливостей учня. Йому належить ідея індивідуального підходу до учня в мовах колективної праці класу. [7]

На третьому етапі (наприкінці ХІХ і початку ХХ століть) особистісно зорієнтований підхід розглядається як педагогічний принцип на рівні соціального, педагогічного й психологічного експерименту. Активізуються пошуки можливостей розвитку особистої ініціативи учня.

Наприкінці 50-х років ХХ століття почався етап значного теоретичного і методичного осмислення принципу особистісно зорієнтованого підходу до учнів у навчанні. Цією проблемою займалися О.О. Бударний, О.М. Кірсанов, І.Є.Унт, Є.Я. Блант та ін. З середини 60-х р.р. почалося „тихе” згортання фундаментальних досліджень в педагогіці і психології. [7]

На сучасному, п’ятому етапі, відбувається вивільнення процесу навчання від ідеологізації і політизації, розуміння суті людини й особистості, природи її розвитку.


1.2 Особистісно орієнтоване навчання, як система

Особистісно зорієнтована технологія – це освітня технологія, головною метою якої є взаємний та плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності в спілкуванні й партнерства в спільній діяльності.[7]

Основне завдання – надання допомога учневі у визначенні свого ставлення до самого себе, інших людей, навколишнього світу, своєї професійної діяльності. [7]

Концепцією технології є заперечення насильства над особистістю в процесі навчання та розвитку учня.

Співробітництво вчителя й учня, їхня співдружність і співтворчість значною мірою забезпечують створення "ситуації успіху", сприятливих умов для розкриття творчих можливостей дітей, ведуть до істотної гуманізації освіти. Відомий психолог Л. Вигодський зазначав, що в співпраці дитина виявляється сильнішою і розумнішою, ніжу самостійній роботі, вона піднімається вище за рівнем інтелектуальних труднощів, розв'язаних нею.

Співпраця між учителем і учнями повинна будуватися на основі ознак особистісно-зорієнтованого навчання, а саме:

- зосередження на потребах учня;

- діагностична основа навчання;

- переважання навчального діалогу;

- співпраця, співтворчість між учнями і вчителем;

- ситуація вибору і відповідальності;

- турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів;

- пристосування методики до навчальних можливостей дитини;

- стимулювання розвитку і саморозвитку учня. [8]

Доброзичлива творча взаємодія вчителя та учня, діалог двох рівних партнерів, відсутність страху, розкутість, радість спілкування, право на власну думку, допомога в саморозвитку, підтримка – ось далеко не повний перелік якостей навчального процесу, побудованого на основі співпраці вчителя і учнів.

В особистісно-зорієнтованому освітньому процесі головною діючою одиницею є діалогічна цілісність: особистість учня – особистість педагога. Окрім того, сам учень як індивід не є центром освітнього процесу. Таким центром є його особистість: особистість у минулому – особистість тепер – особистість у майбутньому. Особистість у минулому – це насамперед суб'єктивний досвід діяльності й моральних переживань учня. Особистість тепер – це особистість учня як суб'єкта діяльності і відносин, з певною системою особистісних цінностей. Особистість у майбутньому – це той "Я – ідеал", якого бажає сама особистість і соціум, зміст життєвих розумінь, планів, цілей і цінностей особистості.

До цілей особистісно-зорієнтованої освіти входить створення умов для розвитку моральної особистості, для формування моральних стосунків у системі суспільство – держава – природа.

Особистісно-зорієнтоване навчання і виховання забезпечує раціоналізацію можливостей кожного учня. У цій площині вирішуються такі проблеми:

- створення "суб'єктно-суб'єктних" відносин між учителем та учнем;

- запровадження педагогіки співпраці, співдружності, діалогу;

- створення умов для самостійної роботи учнів із вивчення навчального матеріалу;

- створення умов для роботи з дітьми різного рівня розумових здібностей та індивідуальних ритмів розвитку. [9]

Головною умовою особистісно-зорієнтованої освіти є створення сукупності умов:

- усвідомлювана мета діяльності;

- моральні цінності, що культивуються;

- чітко визначені соціальні норми діяльності і поведінки, вихід на які підлягає санкціонуванню;

- межі соціокультурних цінностей, які визначають особистісно і соціальне значимі способи поведінки учнів, які сприяють вільному, але водночас і морально, соціальне орієнтованому розвитку особистості і схвалені суспільством. [10]

Для гармонійного розвитку особистості і суспільства необхідна соціокультурна адекватність ціннісних систем і постійна трансформація цінностей.

Необхідно розглядати людину як складну систему, що саморозвивається. Потрібно не нав'язувати особистості шляхи її розвитку, а створювати якомога більше умов і можливостей для її саморозвитку в межах соціокультурних норм і гуманістичних моральних цінностей.

Але для того, щоб процес можливого розвитку особистості ішов широким шляхом, "визначеним" соціокультурними нормами і цінностями, такий шлях потрібно створити в культурі сім'ї, школи, вищій школі, суспільства в цілому.

Для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності, виступала в ній як суб'єкт, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. З цього виходить, що, якщо ми хочемо включити особистість в освітній процес (той же урок), вона повинна бачити в цьому певну значимість. Звідси наступна теза: робота вчителя без мотивації й особистісних підстав учнів рівнозначна роботі в порожньому класі. [5]

Будь-яка діяльність, у тому числі й освітня, – це своєрідний рух певним "шляхом". І для того, щоб цей рух був успішним, крім мети, суб'єктові необхідне усвідомлення норм діяльності – своєрідних "бордюрів", вихід за які робить подальший рух неможливим. Учневі необхідно знати також "етапи шляху" – коли будуть контроль, консультація, екзамен тощо. Крім усвідомлення мети, учні повинні бути добре обізнані з нормами навчальної діяльності та її етапами (у контексті уроку, теми, річного і повного предметного курсу).

Мета особистісно-зорієнтованої освіти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей – особистість відповідно-відповідальна. [7]

^ Допитливість створює вчених та поетів.

Анатоль Франс, французький письменник


РОЗДІЛ ІІ З досвіду роботи використання технології особистісно орієнтованого навчання в умовах ранньої профілізації, допрофільного та профільного навчання на уроках хімії в Криворізькій Центрально-Міській гімназії.


Протягом багатьох років Центрально-Міська гімназія існує як загальноосвітній заклад академічного напрямку, основним завданням якої є виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності і культури розумової праці учня з урахуванням та забезпеченням розвитку інтересів, нахилів, здібностей гімназистів. Сьогодення поставило перед нами задачу: перехід на профільне навчання. У зв’язку з цим нас не може не турбувати питання як зробити цей процес максимально індивідуалізованим? Форми організації профільного навчання можуть бути різними. Ми обрали моделі ранньої внутрішньошкільної профілізації та допрофільного навчання. Тобто процес вибору учнем майбутнього профілю навчання здійснюється через систему курсів ранньої профілізації, які передбачені шкільним розкладом для учнів 5 – 9 класів. Як напрямки спеціалізації нами обрано суспільно-гуманітарний та економіко-математичний профілі.

Хімія не входить до переліку профільних дисциплін, але це не означає, що уроки з хімії повинні займати окрему, ні з чим не пов’язану нішу непрофільних предметів загальнорозвиваючого рівня. Наша мета - визначити стратегію і тактику вчителя для формування життєвих компетентностей учнів на уроках хімії в умовах допрофільного навчання. Ми намагаємося знайти методи, які дозволять учням поєднати процес вивчення базового курсу хімії з визначенням власного профілю навчання.


^ 2.1 Форми роботи з творчо обдарованими учнями (гуманітарний напрям)


На жаль, пріоритет хімічної освіти в Україні значно зменшився, порівняно з другою половиною XX століття, тому більшість наших вихованців обирають профілі навчання відповідно до вимог сьогодення. І так вже склалося, більшість з них орієнтовані на поглиблене вивчення дисциплін суспільно-гуманітарного профілю, в якому на вивчення хімії відводиться в старшій школі тільки одна година. Тому перед вчителями хімії постала проблема, в якому аспекті планувати роботу на уроці, щоб зробити його значущим для майбутнього філолога, юриста або художника. Ми вважаємо, що система творчих завдань, яку ми використовуємо на уроках хімії в 7 – 11 класах дозволяє вирішити вищезазначену проблему.

Чи важко знайти шляхи для розвитку творчості в такій конкретній науці, як хімія? І чи можливо знайти в королівстві рівнянь, формул та задач щось цікаве для дитини, в якої переважає літературно-образне сприйняття навколишнього світу? І чи не буде вона згадувати уроки хімії як марно витрачений час? Виявляється ні. Спробуємо довести це на конкретних прикладах.

У сьомому класі в темі “Основні хімічні поняття” є підтема “Діалектичний характер хімії”. Для полегшення сприйняття навчального матеріалу пропоную учням подивитись навколо себе і назвати, що ми отримали завдяки хімії. Діти спостережливі, тому вони легко називають дуже багато різноманітних речовин і речей, що з них виготовляють. Одночасно вирішується питання, чи зручно нам було б без цих речей, і чи добру справу робить хімія. Вирок одноголосний – хімія це добре. Але ми живемо в екологічно небезпечному регіоні, і тому одночасно починаємо згадувати ті негаразди, які принесла нам ця велика наука – забруднення повітряного басейну і водоймищ, радіоактивне забруднення, озонові діри, парниковий ефект тощо. І наприкінці досить засмучено діти констатують, що хімія це і погано. Тоді я пропоную учням заплющити очі і, уявивши шальки терезів, покласти на одну з них все погане, що дає нам хімія, а на другу – все добре. Потім запитую, яка шалька переважила. Як правило, не буває однозначної відповіді, тому я пропоную дома написати маленький твір – мініатюру “Хімія – це…”, в якому пропоную довести свою точку зору. І досить часто поряд з повідомленнями про роль хімічних речовин, прозовими мініатюрами і малюнками учні пишуть вірші. Доречі, це завдання – своєрідне тестування, яке дозволяє побачити, який профіль навчання оберуть в майбутньому учні. Всі завдання оцінюються, кращі розміщуються на стенді в кабінеті і потрапляють в підручник “Хімія в малюнках і віршах” кабінету хімії. Ось деякі з них:

^ Малюнок Тельпіса Костянтина

***

Ми тільки почали вивчати хімію

У цій науці ми ще новачки,

Та знаємо – одвіку і донині

Без хімії було б все навпаки.

Життя підвласне хімії законам,

Весь Всесвіт – із реакцій і сполук.

Здолати ми повинні перепони,

Для дослідів не покладати рук.

Масляник Володимир

***
^ Чудова хімія наука
І, дивлячись в які попала руки,

Стає нам то помічником,

То дуже хитрим ворогом.

І ладна хімія згубити,

А іноді і навіть вбити,

А може буть вона такою:

Водночас доброю і злою

^ Зацепіліна Оксана.

***

Як з чорної нафти добути бензин

І навіть колготи та топік мені,

Дізнаюсь, як вивчу науку ту я,

Що зветься хімія.

Наука ця добра у добрих руках,

Та горе приносить від злих та невдах.

Щоб зла не зробити нікому в житті,

Невдахой не бути й добро принести,

Не буду лінитись у вивченні я

Науки, що зветься хімія. ^ Михайлова Ольга

Малюнок Машовець Вікторії

***

Хімія – цікава штука,

Про речовини ця наука

Про речовин цих перетворення,

Про їх властивості й утворення.

Цікаво теж, що ця наука

Потрібна всім нам все одно –

Вона потрапить і на луки,

Для неї місце є в кіно.

Пластмаса, консерванти, гума.

Косметика і дзеркала.

А ще тканини і парфуми,

Й для шовку, фарби і для скла.

Отож без хімії в наш час

І не туди, і не сюди.

Тож поважай її в свій час,

Аби уникнути біді.

^ Макусинська Олена

***

Треба хімію вивчати
^ Найкращу з дисциплін,
Вміти луги розкладати,

Знати обмін речовин,

Лікувальні препарати

Приготовити уміть,

Штучні ткані виробляти,

Щоб по-модному ходить.

Замінить матеріали

На тривкіші і легкі.

Щоб аж до зірок літали

Міжпланетні кораблі.

Екологію поліпшить,

Щоб для кожного із нас

Світ навкруг ставав чистішим
^ І всміхався повсякчас. Кутін Артем
Малюнок Солов’я Костянтина

І ці перші спроби поєднати хімію з поезією не стають єдиними. Ось дуже цікаві, на наш погляд, відтворення питань, що вивчають учні 7 класу в темі “Прості речовини” “значення кисню” і “колообіг кисню”:

^ Малюнок Шляхова Євгена



Усе живе, присутнє на планеті,

Що ходить, повзає, літає і пливе

Існує завдяки одній прикметі :

Тому, що кисень у повітрі є.

І сірників, і палива горіння,

Без кисню неможливий путь,

І органічних решток тління,

І добрива й копалин не добуть.

На добривах рослини виростають,

До сонечка листочки простягають,

Вуглець поверхнею своєю споживають,

В повітря кисень виділяють.

І в людства у нас час одна турбота,

Як зберегти повітря чистоту,

Щоб всіх машин і підприємств робота

Не загубила всю природню красоту.

^ Монастиренко Олександр


А який простір для розвитку уяви та творчих можливостей дитини дає тема “Типи хімічних реакції”! В кабінеті зберігається безліч малюнків наших учнів, за допомогою яких вони запам’ятовують терміни, що визначають типи хімічних реакції. На протязі п’яти років ми проводили дослідження, яке показало, що ефективність засвоєння навчального матеріалу значно збільшується за умови, якщо поряд з традиційними прийомами подання термінів (аудіально, візуально, тощо), використати складання індивідуальної схеми, тобто образу, що має пріоритетне значення для даної особистості, навіть якщо ця схема виконана на примітивному рівні (адже далеко не всі учні мають здібності до малювання). [14] Цікаво, що по-перше, не зважаючи на конкретність отриманого завдання – намалювати малюнок або схему, які на власний вибір учня відтворюють терміни «реакція сполучення, розкладу, заміщення і обміну» зустрічаються в домашніх завданнях вірші, казки і навіть невеличкі літературні дослідження.

По-друге – на протязі останніх років крім традиційних малюнків, виконаних олівцями або фарбами, зустрічаються графічні роботи, для виконання яких наші учні використовують комп’ютерну графіку. Наприклад:

^ Малюнок Шаблій Катерини

***


Був у діда старий тин,

Купи не тримався він.

По селу хто не пройде –

Завжди гілку відійме…

Пролетів час, прокотився,

Тин той зовсім розвалився.

Кожен скаже до ладу –

Реакція це розкладу. ^ Клименко Марія

Малюнок Тельпіса Костянтина

Реакції (трилер)

Хімічні реакції завжди поряд з нами у нашому житті, і яку б ви не обрали професію, вони будуть вас переслідувати. Розглянемо декілька професій, щоб вас переконати.

Якщо вам захотілося стати бізнесменом, то вас завжди будуть переслідувати реакції сполучення. Ваші помічники будуть кожен день ставити питання про злиття кампаній та укладання союзів. Ось вам і реакції сполучення. Якщо ви захочете втекти від реакції сполучення до глухого лісу і стати лісорубом, то саме там реакції розкладу відгонять реакції сполучення і почнуть вас переслідувати. Ви кожен день будете розпилювати дерева. Тобто:

^ Дерево = гілки + деревина. Ось вам і реакції розкладу.

Якщо ви не збожеволієте та захочете випробувати себе у спортивній галузі, щоб реакції розкладу вас не діставали, то через деякий час пожалкуєте про це, бо зустрінетесь з ще більш агресивними реакціями заміщення. Так як кожен день на змаганнях, слідкуючи за рейтингом, ви будете бачити, як один спортсмен заміщує іншого, змагаючись за перше місце.

Від реакцій вас ніщо не врятує, навіть якщо ви зміните професію і станете продавцем, все одно кожен день ви будете бачити реакції обміну. Ваші колеги будуть займатися бартером. Наприклад: у одного чоловіка були овочі, а у іншого ─ одяг, то після обміну ви побачите вже першого з одягом, а другого з овочами (у животі, можливо), це і є реакція обміну.

Навіть ставши вчителем, прийдеться заходити у кабінет хімії, а там… царство не тільки цих реакцій. І вам прийдеться несолодко. Сподіваюсь ви зрозуміли, що від реакцій не можна врятуватися, вони крізь. Вони позаду і спереду. Інші підкрадуться збоку. Навіть коли ви спите. Від них не сховатись… Демченко Олена

^ Робота Сергійчук Мілани



Хімія в казках

Все в нашому житті взаємопов’язано. Якщо трохи замислитися, можна з легкістю знайти тісні зв’язки між різними науками. А от що може мати спільного, наприклад, хімія з дитячими казками? Якщо добре поміркувати, то вивчити цю зовсім-таки непросту науку можна на прикладах з казок.

Ось візьмемо, наприклад, тему “Класифікація хімічних реакцій”. Що таке реакції сполучення? Ви не можете зрозуміти формулювання? Що ж, давайте згадаємо казку “Рукавичка”. Там в одну маленьку рукавичку помістилася ціла купа звірів. Або візьмемо казку О.С.Пушкіна “Про мертву царівну і сім богатирів”. Лиха мачуха намагається будь-якою ціною позбутися красуні пасербиці. Вона пропонує царівні з’їсти зачароване яблуко. Царівна кладе яблуко на підвіконня і довго дивиться на нього, потім куштує... В результаті маємо мертву царівну з яблуком у горлі. (Згадаємо правило: з двох речовин утворюється одна).

Реакції розкладу вам теж незрозумілі? Знову звернемося до казки “Про мертву царівну”. Царівна спить в кришталевій труні, доки в печеру не приходить царевич Єлисей. Він ненароком розбиває труну, яблуко вискакує з горла мертвої царівни і вона оживає. І знов маємо хімічну реакцію: була одна мертва царівна, а в результаті дій царевича ми отримали царівну і яблуко.

Що ж стосується реакції заміщення, то тут все дуже просто. Пам’ятаєте байку І. Крилова “Ворона і Лисиця”? Там лисиця довго підлещується до Ворони. Ворона таки каркає, сир випадає, його хапає Лисиця і швидко втікає разом з ним. Класичний приклад реакції заміщення.

І нарешті, реакція обміну. В багатьох казках зустрічається ситуація, коли цар пропонує здобути для нього щось (яблуко, коня та ін.) в обмін на півцарства і царівну по принципу: “Ти – мені, я – тобі”. В результаті головний герой отримує царівну нерідко з усім царством замість половини, а цар – яблуко. Отже, відбувається реакція обміну.

^ Взагалі, якщо трохи задуматися, то зовсім неважко знайти приклади з казок майже до будь-якої теми з підручника. Пробуйте, шукайте, це дуже цікаво. Машовець Олена

Хочеться зазначити, що далеко не всі творчі завдання можуть замінити контрольну чи самостійну роботу, яку вимагає державна програма. В цьому випадку стимулом для учнів, у яких переважає образне сприйняття навчального матеріалу, стають бали за виконання творчих завдань, які додаються до тематичного оцінювання. Це дозволяє по-перше підвищити рівень оцінювання і по-друге стимулює до подальшої творчості, отже розвитку уяви, філологічних чи художніх здібностей.

А чи доводилось вам замислюватись над проблемою, чому ваші допитливі хіміки-експериментатори втрачають інтерес до уроків при розв`язуванні задач? І чи цікаво допитливому учню визначати масу солі, що утвориться при взаємодії розчину сульфатної кислоти з цинком? Саме тому на цих уроках ми використовуемо задачі нетрадиційного плану: задачі - історії, задачі – казки. Разом з учнями ми почали готувати збірку таких задач, розшукуючи їх де тільки можливо і зібрали їх близько сотні. Поступово виникло бажання самостійної творчості, і ці спроби, ми вважаємо, були досить вдалими. (Малюнки, подані до цього розділу виконав Тельпіс Костянтин.)

В державі Менделєєві, в містечку Металіку жив собі елемент на ім`я… А загалом здогадайтесь самі.

^ Виходячи на сухе повітря він вдягав кожух темного кольору, в дощ із смогом (С^ Корисних копалин джерела надійні
Навчились давно розробляти

Та люди не вміють і досі, і нині

Відходи від них цінувати.

Джерела ж копалин багаті й природні

Виснажуються, помирають.

Про альтернативні джерела, про нові

Вони сировини благають.

Тому не мала, а велика проблема

Тривожить людей – сировинна.

Землі завмирає пульсуюча вена

Корисних копалин первинних.

О хіміки! Зевси прогресу науки!

Владнайте ж добробут природи!

Відходам потрібні надійнії руки,

Проблему розв’яжуть відходи!


Доречі, завдання творчого характеру, як варіант тематичного оцінювання ми кожний рік пропонуємо учням 11 класу саме при вивченні вищезазначеної теми. Завдання можуть бути різноманітними за планом і жанрами. Наведемо приклади можливих варіантів:

Засоби масової інформації часто повідомляють про події тим чи іншим чином пов’язані з хімією. Їх умовно можна розділити на дві великі групи: “хвалебні” і “сварливі”. Зберіть якомога більше вирізок з газет і журналів, в яких згадується хімія. Класифікуйте їх і зазначте Ваше ставлення до них;

Наведіть аргументи за чи проти висловлювання, що досить часто зустрічається: “Всі біди від хімії”;

Напишіть сценарій мультиплікаційного фільму «Гідроліз солей», «альтернативні види енергії», «електроліти і неелектроліти», тощо;

ЗМІ часто звертаються до проблеми раціонального використання мінеральних добрив. Зберіть якомога більше інформації і, використовуючи її, напишіть сценарій реклами, а потім і “антиреклами” добрив. Для якого сценарію вам вдалося зібрати більше матеріалу?;

Придумайте загадки про властивості неметалів і їх сполук.

Складіть інструкцію з пом’якшення води. Майте на увазі, що цією інструкцією в подальшому будуть користуватися домогосподарки, що далекі від хімії;

Опишіть властивості будь-якої речовини в жанрі репортажу для телепередачі “Катастрофи тижня”;

Зберіть добірку інформації, що має відношення до хімії і інших природничих наук;

А тепер представляємо на Ваш розсуд варіанти виконаних завдань.



или Na и H2O

повесть в 1 действие

Действующие лица:

Электролиты и неэлектролиты – главы враждующих семей.

H2O – дочь Н2 и О2 – неэлектролитов.

Na – приёмный сын семейства электролитов, взятый напрокат из детского дома им. Д.И. Менделеева.
^ Химик – неотъемлемый атрибут любой химической лаборатории.
Место действия:

химическая лаборатория Центрально-Городской гимназии.

Пролог:

Две равно уважаемых семьи

В лаборатории, где нас событья ждут

Ведут междоусобные бои,

А реактивы кровь за них всё льют…

Друг друга любят дети главарей

Ионною полярной сильной связью…

Их смерть уже заждалась у дверей,

Обросших так давно фосфатной грязью…
^ Действие первое, единственное

В лабораторию входит химик, собираясь смешать реактивы и зная, чем закончится их пламенная любовь (2Na +2H2O = 2NaОН + H2), с чувством произносит:

Перепишу сценарий сказки давней

И разбивать любовь не разрешу!

Я обвенчаю вас звездою ранней,

А сквозь раствор я ток уж пропущу!


Na (в данном случае Ромео):

Какое зло мы добротой творим!

С меня и собственной тоски довольно,

А ты участьем делаешь мне больно.

Заботами своими обо мне

Мою печаль ты растравил вдвойне

Что есть любовь? Безумье от угара…

Ты раствори её в сухом вине,

Чтоб проводимый ток не стал пожаром!
^ Химик берёт реактивы и растворяет натрий в воде
H2O (в данном случае Джульетта):

Моё сердце распалось по капле

Растворяясь в прозрачной воде,

В этом городе с колбами сонными

Будем вместе мы даже в беде.

Na (тот, который Ромео)

Мы одною пробиркою связаны,

Нам не страшен уже даже ток.

У родителей руки завязаны:

Мы не пустим их к нам на порог!
^ Happy And
Эпилог:

Нет повести потешнее на свете,

Ведь Гидроксид родился на рассвете!


А це цікавий симбіоз хімії і географії, фрагмент варіанту творчого завдання до уроку в 11 класі «роль хімії серед інших наук», який підібрали наші випускники:

На острові Ява на схилі одного із вулканів є простора впадина, з дна якої безперервно виділяється з підземних скупчень газ, який складається з карбон (ІV) оксиду і сірководню (H2S). Це безбарвний газ з дуже різким неприємним запахом, отруйний. Впадина на острові Ява отримала назву Долина смерті, вона заповнена сумішшю газів і застелена скелетами тварин.

У 1902 році населення міста Сен П’єра, який розташовано на острові Мартініка біля недіючого вулкану, було занепокоєне появою запаху сірководню (H2S) і почорнінням в їхніх помешканнях срібних речей. Але ще на протязі трьох місяців вулкан зберігав спокій, аж поки не почувся оглушливий вибух і велика чорна хмара опустилася на місто. Місто вимерло, із 28 тисяч чоловік живим залишився лише злочинець, що в той час знаходився у в’язниці поблизу міста.


А чи є на світі природні родовища вуглекислого газу (CO2)? Так. В Італії, неподалік від Неаполю розташована “Собача печера”, яка отримала цю назву завдяки цікавій особливості. Заходячи в печеру, люди не можуть брати з собою своїх чотириногих друзів, тому що в цій дивовижній печері людина почуває себе добре, а собаки і інші дрібні тварини задихаються. Як виявилось, низ печери заповнений оксидом карбону (ІV), який не підтримує дихання.


А це – варіанти хімічних кросвордів, які з задоволенням підбирала і оформлювала учениця 11 класу Шаблій Катерина:





ЛАБІРИНТ

напиши вірно назви елементів



^ Наука – океан, відкритий як для човна, так і для фрегата. Один перевозить по ньому зливки золота, інший вудить у ньому оселедців.


Булвер-Літтон, англійський письменник і політик


2.2 Викладання хімії в класах природничо-математичного циклу


Учні, в яких переважає логічне мислення і пошукові здібності в розв`язанні конкретних проблем обирають природничо-математичний профіль. Як вже було зазначено, в гімназії визнали доцільним запровадити ранню профілізацію. Ще до вступу в гімназію учні і їх батьки визначають в заяві більш прийнятний для них профіль навчання, проходять тестування у гімназійного психолога і складають вступні іспити, в яких передбачені завдання на виявлення творчих здібностей (для суспільно-гуманітарного профілю) або логічного мислення (для майбутніх математиків).

Зарахування в перший клас гімназії відбувається за результатами тестувань і іспитів, одночасно ми пропонуємо майбутнім першокласникам (1 гімназійний клас це 5 загальноосвітньої школи) профіль навчання. Запропонований варіант – не догма, учні можуть змінити профіль навчання на будь-якому етапі школи ІІ ступеня. Профільність класів визначається варіативною складовою плану гімназії, тому вже в сьомому класі майбутні математики відрізняються від гуманітарієв. Тому на планування і викладання навчального матеріалу на уроках хімії в класах природничо-математичного напрямку повинно відрізнятися від уроків в суспільно-гуманітарних класах.

Цікаві результати в розв’язанні поставленої мети дає система різнорівневих і різнопрофільних завдань. Згідно з програмою більшість тем в неорганічній і органічній хімії вивчається великими блоками. Ми пропонуємо учням при вивченні будь-якої глобальної теми перелік питань на які, при бажанні, вони можуть знайти відповіді і представити їх при обговоренні матеріалу на уроках або на підсумкових семінарах. Ми вважаємо, що це дозволяє максимально розширити і індивіалізувати освітній простір шляхом обрання завдання, яке має пріоритетне значення для даного учня, навчити гімназистів самостійно вільно орієнтуватися у величезному потоці інформації, відокремлювати головне, логічно і послідовно викладати свої думки, працювати творчо, об’єктивно оцінювати свою роботу і роботу товаришів, визначити місце конкретної науки в колі власних уподобань і виборі майбутньої професії.

Розвязування розрахункових задач

Розв’язування задач є обов’язковою складовою частиною курсу хімії для учнів, що в подальшому процесі навчання в школі ІІІ ступеню оберуть для себе економіко-математичний профіль. Тому гімназисти, у яких переважає логічне мислення, в ході вивчення будь-якої розв’язують розрахункові задачі, передбачені програмою. Для того, щоб зробити цей процес максимально індивідуалізованим в кабінеті хімії гімназії складено збірки задач за темами, кількість варіантів за кожною темою коливається в межах 32-56, збірки видаються на учнівські столи і використовуються учителем для опрацювання навичок, попереднього та поточного контролю і оцінювання. Крім того учні, за бажанням, отримують для домашнього розв’язання задачі підвищеної складності. При добиранні задач ми використовували завдання, що потребують не тільки знань фактичного матеріалу, а також вміння працювати з додатковою науковою літературою і застосування прийомів нетрадиційного мислення (олімпіадні завдання, посібники для вступників у вищі навчальні заклади України і Росії), наприклад:

^ Натрій при спалюванні в кисні утворює пероксид Nа2О2, а калій – надпероксид КО2. Сплав натрію з калієм масою 10,0 г спалили в кисні, отримавши при цьому 17,83 г