Реферат: Сумський державний університет організаційно-економічний механізм формування та використання природно-рекреаційного потенціалу території

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ


Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища


Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук


Суми – 2008

ЗМІСТ



ВСТУП..................................................................................................................4

^ РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ………..…11


1.1. Економічна сутність системи “природно-рекреаційний потенціал території”………………………………………………….……………..11

1.2. Аналіз ринкового механізму формування та використання природно-рекреаційного потенціалу території………………………………….….34

1.3. Принципи побудови організаційно-економічного механізму формування та використання природно-рекреаційного потенціалу території……………………………………………………………….…..52


Висновки до першого розділу………………………...………………………65




^ РОЗДІЛ ІІ НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ …...………………..………………………………...68


2.1. Комплексна економічна оцінка природно-рекреаційного потенціалу території …..………………...……………………………….……..…...68

2.2. Рентний підхід до оцінки природно-рекреаційного потенціалу території……….....…………………...……………………………….....89

2.3. Методичні засади проведення та застосування комплексної економічної оцінки при використанні та розвитку природно-рекреаційного потенціалу території ….......……………………….....111


Висновки до другого розділу……………………………………..…………128

^ РОЗДІЛ ІІІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ

(НА ПРИКЛАДІ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ)…...........................131


3.1. Загальна характеристика рекреаційної галузі та її місце в

економіці області...………………………………..…………………..131

3.2. Комплексна економічна оцінка природно-рекреаційного

потенціалу області………………………………………….....…….144

3.3. Механізм формування, використання та розвитку природно-рекреаційного потенціалу області…...…….….……………………...165


Висновки до третього розділу……………………………...…………..……184


ВИСНОВКИ…………………………………………………...….………….187

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….....…………..….....190

ДОДАТКИ………………………………………………………...………….209

Додаток А Розрахунок природно-рекреаційних потенціалів по районах Сумської області за допомогою програми “Matlab Linprog”……….209
















^ ВСТУП


Актуальність теми. Завершення переходу України до ринкових умов господарювання вимагає формування організаційно-економічних механізмів, що діалектично поєднують в собі сукупність методів, форм, інструментів і важелів державного регулювання та ринкової саморегуляції, які ґрунтуються на принципах сталості та збалансованості й спрямовані на забезпечення життєдіяльності людини. У сфері рекреаційного природокористування організаційно-економічні механізми мають особливу специфіку, яка полягає в необхідності врахування об’єктивно існуючих синергетичних зв’язків між економічними, соціальними та екологічними складовими. При цьому рекреаційне природокористування базується на використанні природно-рекреаційного потенціалу окремих територій, що передбачає необхідність державного регулювання рекреаційної діяльності в регіонах на основі дії ринкових законів і законів збереження та відтворення соціальних і природних ресурсів.

Питанням розроблення та практики реалізації регіональної політики розвитку рекреації, проблемам територіальної організації рекреаційної діяльності, особливостям розвитку територіально-рекреаційних систем, оцінці рекреаційної ємності та природно-рекреаційного потенціалу територій присвячені праці В.І. Азара, О.Ф. Балацького, Т.П. Галушкіної, Л.С. Гринів, М.І. Долішнього, О.В. Живицького, П.В. Жука, Я.В. Коваля, В.С. Кравціва, Н.С. Мироненко, Є.В. Мішеніна, М.С. Нудельмана, В.С. Преображенського, М.Ф. Реймерса, О.І. Тарасова, І.Т. Твердохлєбова, С.К. Харічкова, М.А. Хвесика та багатьох інших.

Незважаючи на значущість і цінність проведених вітчизняних і зарубіжних досліджень у сфері економіки рекреаційного природокористування, все ще не вирішеними є питання комплексного підходу до врахування взаємозв’язаних різнорідних чинників рекреаційної діяльності на територіальному рівні як у теоретико-методологічному, так і в практичному плані. Необхідне подальше осмислення економічної сутності природно-рекреаційного потенціалу території як визначеної системи елементів, взаємозв’язків і взаємовідносин у процесі задоволення рекреаційних потреб шляхом оптимального використання рекреаційних ресурсів.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження полягає в об’єктивній необхідності подальшого наукового обґрунтування та вдосконалення організаційно-економічного механізму формування та використання природно-рекреаційного потенціалу території на основі оцінки комплексу чинників, які впливають на процеси функціонування, оптимізації та розвитку рекреації на територіальному рівні. Недостатня розробленість і практичне значення виділених проблем обумовили основну мету і завдання дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Основних напрямків державної політики України в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (Постанова Верховної Ради України №188/98-вр від 05.03.1998 р.), Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. №880-р, та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р. (Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2006 р. №1001).

Тематика дисертаційного дослідження відповідає державним, галузевим та регіональним науковим програмам і темам. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до тематики пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки (Закон України “Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності”, Постанова Верховної Ради України №284-ХІV від 01.12.1998 р.), зокрема, відповідно до концепції пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки: пункт 1 – охорона навколишнього природного середовища; тематики наукових досліджень Сумського державного університету. Наукові результати, висновки та рекомендації дисертації були використані при виконанні фундаментальної теми: “Теоретичні та методичні основи управління соціально-економічним потенціалом регіону” (№ держ. реєстр. Ф25.8/024), де автором сформовано систему показників для управління природним потенціалом регіону, запропоновано методичні рекомендації для оцінки та прогнозування природно-рекреаційного потенціалу території.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення теоретико-методичних положень щодо розроблення організаційно-економічного механізму формування та використання природно-рекреаційного потенціалу території.

Відповідно до поставленої мети були визначені такі основні завдання:

визначити економічну сутність і чинники формування природно-рекреаційного потенціалу території в умовах транзитивної економіки;

дослідити зовнішні та внутрішні умови збалансування попиту та пропозиції на рекреаційний продукт на всіх етапах його створення на основі аналізу тенденцій розвитку ринку рекреаційних послуг в Україні;

вдосконалити науково-методичні підходи до комплексної економічної оцінки природно-рекреаційного потенціалу території;

провести аналіз взаємозв’язків між складовими організаційно-економічного механізму використання та розвитку природно-рекреаційного потенціалу території;

обґрунтувати та розвинути можливості виникнення рентних ефектів внаслідок оптимізації комплексу взаємозв’язків між рекреаційними факторами на окремих територіях;

вдосконалити принципи і методи оптимізації рекреаційної діяльності, формування, використання та розвитку природно-рекреаційного потенціалу конкретної адміністративно-територіальної одиниці.

^ Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є еколого-економічні відносини, що виникають у процесі рекреаційного природокористування.

Об’єкт дослідження – організаційно-економічний механізм формування та використання природно-рекреаційного потенціалу, що забезпечує оптимальність взаємозв’язків між суб’єктами рекреаційної діяльності на рівні території.

^ Методи дослідження. Теоретико-методичну основу дисертаційного дослідження склали фундаментальні наукові положення загальної економічної теорії та економіки природокористування і охорони навколишнього середовища, праці вітчизняних і закордонних вчених в галузі економіки рекреаційного природокористування.

Для вирішення поставлених завдань у дисертації використовувалися такі спеціальні методи наукових досліджень: абстрактно-логічний і системно-структурний – під час розроблення структурних схем організаційно-економічних механізмів формування та використання природно-рекреаційного потенціалу та відтворення природно-рекреаційних ресурсів території; порівняльний і угруповання – при дослідженні умов збалансування попиту та пропозиції на рекреаційний продукт; факторний аналіз – при визначенні чинників, що впливають на оцінку регіональної рекреаційної ренти; економіко-математичного програмування, розрахунково-аналітичний – при визначенні та розрахунку величин частки земельного фактору ціни рекреаційної послуги, величин локальних і сумарного природно-рекреаційних потенціалів території.

Інформаційну базу дисертаційної роботи склали: зібрані, опрацьовані й узагальнені особисто автором первинні матеріали економічних досліджень і внутрішньої документації рекреаційних підприємств Сумської області; офіційні матеріали Державного комітету статистики України і Сумського обласного та міських управлінь статистики; законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

розроблено методичний підхід до економічної оцінки природно-рекреаційного потенціалу території, що базується на комплексному врахуванні екологічних обмежень при формуванні та розвитку напрямів рекреаційної діяльності, а також взаємозв’язків і динамічної рівноваги між природними, соціальними та економічними чинниками формування даного потенціалу;

удосконалено:

основні принципи побудови організаційно-економічного механізму формування та раціонального використання природно-рекреаційного потенціалу території, які на відміну від існуючих, враховують сукупність економічних, фінансових, нормативно-правових та інформаційних чинників, а також оптимізаційну та відтворювальну функції даного механізму;

організаційно-економічний механізм використання та розвитку природно-рекреаційного потенціалу території, який на відміну від існуючих, вміщує такі складові: визначення величини та структури природно-рекреаційного потенціалу території; формування механізмів відтворення рекреаційних ресурсів і підтримки розвитку ринку рекреаційних послуг; аналіз рекреаційної поведінки, структури і кількості рекреантів; оцінка рівня використання та прийняття управлінських рішень щодо подальшого розвитку природно-рекреаційного потенціалу території;

теоретико-методичні підходи до визначення регіональної рекреаційної ренти, які на відміну від існуючих, визначають її як інструмент обґрунтування інвестиційної привабливості рекреаційних районів, що виникає внаслідок застосування більш ефективних механізмів формування, використання та розвитку природно-рекреаційних потенціалів цих районів;

дістали подальшого розвитку:

теоретико-методичні підходи до побудови ринкового механізму формування природно-рекреаційного потенціалу території, що на відміну від існуючих, виконують функцію балансування інтересів рекреаційної галузі та ринку покупців-рекреантів на всіх етапах створення рекреаційного продукту;

сутнісна складова поняття “природно-рекреаційний потенціал території”, яку на відміну від існуючих, визначено як систему соціальних, економічних і екологічних елементів, взаємозв’язків і взаємовідносин, а також організаційно-економічних механізмів, що їх опосередковують, яка синтезує динамічно змінювану здатність певної території максимально формувати і задовольняти рекреаційні потреби населення шляхом оптимального використовування природних, трудових, матеріальних і фінансових рекреаційних ресурсів в умовах конкретних соціо-еколого-економічних відносин.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і рекомендації, викладені в роботі, спрямовані на забезпечення ефективного функціонування організаційно-економічного механізму формування, використання та розвитку природно-рекреаційного потенціалу території та можуть бути практично застосовані регіональними органами управління та суб’єктами рекреаційного бізнесу.

Запропоновані методичні підходи дають змогу більш обґрунтовано та комплексно підходити до прийняття управлінських рішень у галузі рекреаційного природокористування. Зокрема, застосування на практиці комплексного підходу до економічної оцінки природно-рекреаційного потенціалу території дозволить: визначити у вартісному вираженні сумарну величину даного потенціалу, встановити питому вагу кожного елемента в структурі потенціалу, знайти ступінь його використання. На основі визначення цих величин можуть бути створені ефективні механізми управління та розвитку природно-рекреаційної діяльності в межах конкретного регіону.

Науково-методичні та практичні результати дисертаційного дослідження були використані в організаційній та еколого-економічній діяльності ККО “Київзеленбуд” (довідка про впровадження № 148-2133 від 11.06.2008 р.), а також ТОВ “ЕКОС” при виконанні науково-технічної роботи за темою “Розробка проектів з розвитку та оптимізації мережі природно-заповідних об’єктів та екологічної мережі Сумської області” (довідка про впровадження № 08/5 від 07.08.2008 р.).

Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Сумського державного університету при викладанні дисциплін: “Основи екології”, “Екологічний менеджмент” (акт від 30.06.2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розроблення теоретичних і методичних засад щодо обґрунтування та вдосконалення організаційно-економічного механізму формування та використання природно-рекреаційного потенціалу території. Сформульовані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки та рекомендації належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які запропоновані автором особисто.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались, обговорювались і отримали позитивну оцінку на таких наукових та науково-практичних конференціях: П’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів “Оптимум – 2006” (Харків, 2006 р.); Четвертій науково-практичній конференції “Соціально-економічний розвиток України в умовах глобалізації світової економіки” (Луцьк, 2007 р.); Дев’ятій всеукраїнській науковій конференції “Екологічні проблеми регіонів України” (Одеса, 2007 р.); 13-й Міжнародній науковій конференції “Економіка для екології” (Суми, 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Господарський механізм екологічно збалансованого розвитку” (Суми, 2007 р.); Першій всеукраїнській науково-практичній конференції “Екологічні проблеми сучасності” (Кіровоград, 2007 р.); Сьомій і Восьмій щорічних всеукраїнських наукових конференціях “Екологічний менеджмент у загальній системі управління” (Суми, 2007-2008 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 16 наукових працях загальним обсягом 4,3 друк. арк. (з них особисто автору належить 3,27 друк. арк.), у тому числі в 7 статтях у наукових фахових виданнях (із них 3 – у співавторстві), 9 публікаціях у матеріалах конференцій.

^ Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 216 сторінок, у тому числі на 45 сторінках розміщені 31 таблиця, 17 рисунків, 1 додаток і список використаних джерел із 191 найменування.


РОЗДІЛ І

^ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ

^ Економічна сутність системи “природно-рекреаційний потенціал території”

В умовах переходу до ринкової економіки значних трансформацій зазнає рекреаційний сектор національної економіки. При цьому забезпечується не тільки раціоналізація господарської структури окремих регіонів країни (що мають реальні передумови для масштабного й інтенсивного розвитку рекреації та туризму), а що більш принципово і значимо – за своєю прибутковістю цей сектор економіки стає повністю конкурентоздатною галуззю, свого роду каталізатором економічного розвитку [171, с. 17-24].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Аналіз чинників, що формують попит населення на рекреаційні послуги, дозволяє класифікувати їх на специфічні, універсальні та внутрішні [127].

До специфічних відносяться чинники, які здатні сформувати якісно новий характер попиту, змінити, щонайменше, його структуру. Як правило, специфічні чинники даються взнаки, коли відбуваються істотні зміни в життєдіяльності людей. На сучасному етапі розвитку суспільства праця, як і відпочинок все більш інтенсифікується та індивідуалізується. Це не може не позначитися на характері рекреаційного попиту, який виявляється в прагненні окремої людини чи сім’ї задовольнити свої специфічні запити відносно термінів відпочинку, його виду, вартості та іншого, пов’язаного з рекреацією.

Інша група чинників, універсальна, формує рекреаційний попит населення незалежно від того, яка економіка розглядається і на якому рівні розвитку вона знаходиться. Їх можна підрозділити на економічні, соціально-політичні, психологічні, природно-кліматичні, національні та професійні чинники.

Слід зазначити, що впровадження ринкових відносин порушило традиційну модель (схему) дії універсальних чинників на обсяг і структуру попиту. На перший план висуваються чинники регіонального значення, характеристика яких диференціюється по адміністративних територіях, виробничих комплексах і підприємствах, сферах і галузях діяльності, по прибуткових групах населення. Наприклад, істотне розшарування по доходах зробило значний вплив на формування рекреаційного попиту, в якому переважають потреби працівників найбільш платоспроможних секторів і галузей економіки, підприємств і регіонів (територій).

Третю групу утворюють чинники, породжені внутрішнім середовищем підприємств. Вони, як і універсальні чинники, досить різноманітні та численні. У зв’язку з тим, що ці чинники іманентні по відношенню до внутрішнього середовища підприємств (рекреаційних технологій), сила їх дії на попит може регулюватися самими підприємствами. Наприклад, сукупність чинників, властивих внутрішньому середовищу конкретного санаторію, формує попит на його послуги, а загальна дія чинників усіх підприємств – попит на регіональний рекреаційний продукт в цілому.

До чинників внутрішнього середовища підприємств можна віднести наступні: профіль установи: кардіологічний, неврологічний, змішаний та ін.; кількість ліжок у здравницях: середньорічна, в період максимального розгортання; оснащеність лікувально-профілактичними підрозділами; терміни лікування, вартість путівки; кількість лікарів та інших категорій працівників, організацію харчування (кратність, змінність, добова вартість раціону, наявність дієтичних блюд); санітарно-технічну характеристику підприємств (кількість будівель, наявність каналізації, водопроводу, гарячої води, вентиляція); характеристику території (загальна площа, зокрема, під зеленими насадженнями), перспективи розвитку установи тощо.

Перераховані чинники характеризуються відповідними кількісними та якісними параметрами. Число чинників, які реально впливають на формування рекреаційного попиту, збільшується, що спричиняє його різку диференціацію, високу вибірковість і підвищення вимогливості до якості послуг з боку нових високодоходних груп і верств населення. Новий якісний стан попиту почав позначатися на рекреаційних технологіях, а отже, й на обсязі та структурі товарної пропозиції послуг на ринку.

Наявність рекреаційних ресурсів стимулює рекреаційну діяльність, вона ж, у свою чергу, сприяє господарському освоєнню територій та їх охороні. З другого боку, зростання рекреаційної діяльності населення обмежується екологічними можливостями певних територій у зв’язку з об’єктивно існуючою межею рекреаційного навантаження. Перевищення рівня оптимального рекреаційного навантаження на окремі території може привести до порушення екологічної рівноваги і непоправних втрат рекреаційних ресурсів. Виникає задача виявлення оптимальних співвідношень (балансу) рекреаційного попиту і можливої пропозиції рекреаційних послуг і регулювання рекреаційних потоків (перерозподіл їх в масштабі країни) [24, с. 20].

Концептуальні визначення змісту рекреаційного продукту, з погляду їх ретроспективного аналізу, характеризуються трьома основними загальними рисами: по-перше, в них виявляється увага до природи продукту і особливо послуг, що його створюють; по-друге, наголошується на складній, багаторівневій структурі послуг; по-третє, визнається, що споживач пов’язаний з процесом створення послуги.

Згідно з результатами досліджень Балабанова І.Т. [5], Герасименка В.Г. [23], Коссака В.М. [67], Лихоманової О.В. [75], Нориганової О.А. [96], Папиряна Г.А. [104], Серебреннікова І.В. [127] та ін., у концептуальній моделі рекреаційного продукту можна виділити наступні елементи і процеси їх взаємодії:

матеріальну основу, яка включає природні ресурси та умови, основні фонди;

рекреаційні та інші послуги;

гостинність (якщо послуги – це технічна форма виконання замовлення (в рекреаційній діяльності), то гостинність – це ступінь його виконання);

свободу вибору рекреантом послуг;

залучення споживача до процесу створення рекреаційного продукту;

врахування екологічного фактору.

Рекреаційний продукт – результат складного процесу виробництва, що містить чотири стадії:

стадія первинних витрат: освоєння природних ресурсів із залученням капіталу, праці, матеріальних та інформаційних ресурсів;

стадія проміжних витрат: надання рекреаційних послуг курортами, парками, готелями, ресторанами та ін. рекреаційними підприємствами;

стадія проміжних результатів: отримання доходів рекреаційними підприємствами;

стадія кінцевих результатів: зростання ВВП за рахунок збільшення продуктивності праці рекреантів.

Отже, на перших двох стадіях у виробництві приймає участь матеріальна основа і, відповідно, рекреаційні послуги мають матеріальний характер. Етап проміжних витрат і результатів починається з прибуття споживача до місця виробництва рекреаційних послуг і відбувається за участю рекреанта на основі свободи вибору. Кінцевий результат відображає головну економічну мету рекреаційної діяльності та передбачає збільшення продуктивності праці споживачів послуг сфери відпочинку і як наслідок – зростання ВВП території.

Згідно роботи [127], можна виділити наступні основні рівні рекреаційного продукту в економіці країни:

1) елементарний рекреаційний продукт спеціалізованого підприємства рекреаційної сфери; включає послуги з розміщення рекреантів; а також спеціалізовані послуги (санаторно-курортне лікування, екскурсії, профілактичне оздоровлення тощо) у різних співвідношеннях. Елементарний продукт є оригінальним, спеціалізованим і створюється одним підприємством (організацією);

2) регіональний рекреаційний продукт включає всю сукупність послуг, що надаються за плату рекреантам в курортній (рекреаційній) місцевості;

3) національний рекреаційний продукт включає всю сукупність рекреаційних послуг і видів діяльності з їх організації в межах національної території, а також за кордоном, якщо виручка від їх реалізації надходить у розпорядження національних підприємств (установ).

Отже, процес функціонування рекреаційної сфери, виробництва рекреаційного продукту в економіці країни розглядається на трьох рівнях: елементарному (рівні підприємства), територіальному (регіональному) і національному. При такому підході виникає можливість аналізу процесів виробництва, обігу і споживання рекреаційного продукту, оскільки саме між цими трьома рівнями існують якісні відмінності, а саме – у протіканні відтворювального процесу. Якщо на елементарному рівні відтворення рекреаційного продукту може розглядатися без урахування його матеріально-речовинної структури, то на регіональному рівні такий підхід неможливий, оскільки відшкодування всіх витрат у натуральному виразі в даному випадку можливе тільки за наявності певної натуральної структури регіональних ресурсів. Об’єктом нашого дослідження є регіональний рівень виробництва рекреаційного продукту.

При цьому вибір рекреантом способу задоволення своїх потреб, на наш погляд, пов’язаний, насамперед, із відповідними витратами, що поряд із власне задоволенням, що отримується ним в процесі відтворення його фізичних і духовних сил, і цінністю рекреаційних послуг (оцінкою відпочиваючим здатності послуг загалом задовольнити його рекреаційні потреби) є третьою важливою складовою рекреаційного продукту (рис. 1.4). Взаємозв’язок елементів “цінність”, “задоволення”, “витрати” можна пояснити наступним чином: цінність рекреаційного продукту проявляється в ступені задоволення потреб відпочиваючого, що досягається при мінімальних витратах на отримання рекреаційних послуг.

Цінність у рекреаційній сфері, як правило, асоціюється з поняттям комфорту. У роботі [96] розглядаються різні аспекти рекреаційного комфорту: інформаційний, економічний, естетичний, побутовий, психологічний. Під економічним комфортом розуміють зручність розрахунку для гостя, систему дисконту, бонусів, клубних карт та інші заходи, покликані мотивувати гостя в повторному виборі місця та способу відпочинку.

Необхідно відзначити, що в даний час в Україні все більше уваги надається питанням забезпечення якості рекреаційного продукту, що розглядається як найважливіший чинник у конкурентній боротьбі на ринку рекреаційних послуг, яка виражається не стільки в конкуренції між підприємствами, що беруть участь в створенні рекреаційного продукту як такого, скільки конкуренція їх професіоналізму. Відбувається жорстка сегментація ринку, конкуренція розгортується всередині кожного сегменту.

Отже, враховуючи аналіз результатів, наведених вище, передумовами створення якісного рекреаційного продукту є наступні:

1) дотримання основних і найбільш важливих для рекреаційної діяльності принципів сучасного сервісу: максимальна відповідність послуг вимогам споживачів і характеру споживання; нерозривний зв’язок рекреаційного сервісу з маркетингом, його основними принципами і задачами; гнучкість рекреаційного сервісу, його спрямованість на комплексне врахування змінних вимог ринку;

2) робота персоналу, задіяного в рекреаційному бізнесі: ергономічність робочих місць; чітке формулювання правил, обов’язкових для виконання кожним співробітником; чітка система оцінки якості роботи кожного співробітника, що дозволяє об’єктивно вимірювати кількісно та якісно ефективність рекреаційного сервісу, особливо таких його елементів, що важко піддаються обліку, як доброзичливість і ввічливість; мотивація персоналу, його зацікавленість у досягненні загальноорганізаційних цілей, бажання й уміння робити всю роботу максимально ефективно; готовність до самовдосконалення; система підвищення кваліфікації персоналу;

3) оптимізація організаційної структури управління рекреаційних підприємств. Чим довший ланцюжок проходження замовлення, тим більша вірогідність здійснення помилки: оптимальною є така організаційна структура управління, де число елементів гранично мале (але без збитку для якості обслуговування). Необхідною умовою забезпечення безперервності технологічного процесу з однаковим рівнем якості обслуговування є також ефективність взаємодії всіх елементів структури, що дозволяє негайно виправляти помилки і виключати можливість їх повторення;

4) всесторонній, повний, об’єктивний і безперервний контроль за якістю рекреаційного сервісу, що припускає: участь рекреантів в оцінці якості і контролю за нею; створення методик і критеріїв, що дозволяють співвіднести вимоги стандартів з фактичним положенням справ; створення систем самоконтролю персоналу; постійна робота з групами якості; застосування чітко сформульованих кількісних критеріїв оцінки якості послуг, що надаються; участь персоналу в створенні систем і критеріїв якості; застосування технічних засобів контролю за якістю; створення служб контролю, куди б входили представники різних служб;

5) екологізація процесу рекреаційної діяльності на всіх його етапах: від розробки програми із започаткування рекреаційного бізнесу на певній території – до реалізації на ринку рекреаційного продукту. При цьому екологізація в широкому розумінні означає врахування екологічних аспектів (охорона, підтримання та покаращення якості навколишнього середовища) у вивченні або управлінні певним об’єктом, явищем або процесом відповідно до прийнятих чи встановлених у супільстві норм і стандартів.

Перейдемо до розгляду завершальних етапів формування ринку рекреаційних послуг в Україні: процес обміну і трансакцій; налагодження відносин між партнерами та система взаємодії в рекреаційній сфері господарювання.

Відомо, що людина може відпочивати або самостійно (так званий “дикий відпочинок”), або організовано в обмін на гроші. Для того, щоб відбувся ринковий рекреаційний обмін, необхідне дотримання наступних умов: по-перше, кожна з щонайменше двох сторін повинна мати щось цінне для іншої сторони; по-друге, кожна сторона вважає пропозицію про співробітництво можливою або вигідною. На жаль, для значної кількості населення нашої країни одночасне виконання цих умов стосовно відпочинку часто є практично недосяжним.

Коли обмін починає розглядатись як процес, а не одноразові акти, можна говорити про здійснення так званих трансакцій, що передбачають у сфері відпочинку, зокрема, такі виміри рекреаційних послуг як умови, час і місце угоди. За умови існування ринку юридична система наполягає на укладанні сторонами угоди про обмін, в якій для підвищення ефективності обміну суб’єкти ринку повинні проаналізувати: що конкретно кожна із сторін пропонує віддати і що отримати натомість в результаті трансакції. У вітчизнаних умовах укладання подібних угод часто відбувається з юридичними порушеннями, що мають негативні наслідки, як правило, для людей, що бажають гарантовано отримувати якісний рекреаційний продукт.

Більш розвиненими, порівняно з трансакційними, на ринку рекреаційних послуг є довгострокові взаємовигідні відносини з ключовими партнерами, що взаємодіють на ринку: рекреантами, рекреаційними підприємствами та організаціями, дистриб’юторами з метою встановлення тривалих привілейованих відносин. Дана тенденція пояснюється, насамперед, тим, що на світовому ринку рекреаційних послуг відбувається жорстка конкуренція. Попит явно нижчий за пропозицію, і за клієнтів йде запекла боротьба.

Рекреаційні компанії, що вміють ефективно, швидко працювати, намагаються сформувати довгострокові довірчі відносини з найбільш цінними споживачами, постачальниками та посередниками. Конкурентні переваги здобуваються, насамперед, високим рівнем обслуговування та розумними цінами на рекреаційні послуги. Організація таких відносин спрямована на встановлення тісних економічних, технічних і соціальних зв’язків з партнерами, які дозволяють знизити трансакційні витрати та зекономити час. Кінцевий результат – формування унікального активу рекреаційного підприємства – його системи взаємодії.

Територіальна система взаємодії у сфері рекреації включає в себе рекреаційні підприємства і всі зацікавлені в їх роботі групи: відпочиваючих, найманих працівників, постачальників, дистриб’юторів, рекламні агентства, університетських вчених, представників регіональної влади і всіх, з ким ці підприємства встановили взаємовигідні ділові відносини. Отже, конкурують уже не стільки рекреаційні території, а скільки відповідні системи взаємодії в цілому: виграє той регіон, якому вдалося побудувати найбільш ефективну систему взаємовідносин між суб’єктами ринкових рекреаційних відносин.

Отже, аналіз передумов формування ринку рекреаційних послуг в Україні дозволяє зробити наступний узагальнюючий висновок. На основі формування та необхідної реалізації рекреаційних потреб утворюється попит на рекреаційний продукт, який виникає внаслідок пропозиції рекреаційних послуг спеціалізованими підприємствами та організаціями певної території. Фактором, що підтримує та максимізує взаємозв’язок між попитом і пропозицією на рекреаційний продукт, є ринковий природно-рекреаційний потенціал. Створення ефективної системи взаємодії та партнерських відносин між суб’єктами рекреаційної діяльності, що наразі є питанням формування та розвитку, дозволить говорити про ринок рекреаційних послуг в Україні.


^ 1.3. Принципи побудови організаційно-економічного механізму формування та використання природно-рекреаційного потенціалу територі
^ 2.2. Рентний підхід до оцінки природно-рекреаційного потенціалу території


Специфіка рекреаційної діяльності полягає у відновленні сил людини в процесі її відпочинку в якісних умовах природного навколишнього середовища. Це обумовлює пріоритетне значення ресурсної складової в комплексній оцінці природно-рекреаційного потенціалу визначеної території. При цьому під природними рекреаційними ресурсами розуміються територіальні поєднання природних чинників, що мають сприятливі властивості для проведення конкретних видів або циклів рекреаційних занять, які при відповідному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення суспільних рекреаційних потреб [175, с. 416].

Перш ніж перейти до детального розгляду економічної оцінки природних рекреаційних ресурсів і власне оцінки природно-рекреаційного потенціалу території проаналізуємо трактування понять “рекреаційні ресурси”, “природні рекреаційні ресурси” та розглянемо особливості їх класифікації та оцінки.

Так, автори роботи [4, с. 8] визначають рекреаційні ресурси як природні, природно-технічні та соціально-економічні геосистеми та їх елементи, які можуть бути використані при існуючих технічних