Реферат: Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса Миколаївської міської ради Миколаївської області Матеріали перспективного педагогічного досвіду

Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради

Науково-методичний центр

Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса Миколаївської міської ради Миколаївської області


Матеріали перспективного педагогічного досвіду


Компетентнісний підхід у навчанні української мови й літератури в умовах допрофільної та профільної освіти








Яценко Наталі Анатоліївни,

учителя української мови

та літератури Першої української

гімназії імені Миколи Аркаса

спеціаліста вищої категорії


2010




Укладач: Н.А.Яценко , учитель української мови та літератури

Першої української гімназії імені Миколи Аркаса


Рецензенти: Чернявська О.В., заступник директора з навчально-

виховної роботи Першої української гімназії

імені Миколи Аркаса

Цуркан Л.В., методист НМЦ


Відповідальний за випуск: Бережний С.В., директор

Першої української гімназії

імені Миколи Аркаса


Збірка містить опис власного педагогічного досвіду Яценко Н.А., учителя Першої української гімназії імені Миколи Аркаса з теми : «Компетентнісний підхід у навчанні української мови і літератури в умовах допрофільної та профільної освіти».

Призначена для вчителів української мови та літератури.


Н.А.Яценко.

Компетентнісний підхід у навчанні української мови і літератури в умовах допрофільної та профільної освіти. – Миколаїв, 2010. – 51 с.


Зміст


І. Вступ ……………………………………………………………с.3-5

ІІ. Основна частина ………………………………………………с.6- 82

2.1. Система роботи із здібними та обдарованими учнями та метод проектів як її складова …………………………………………..с.10-17

2.2. Технологія сучасного уроку з використанням інформаційних технологій …………………………………………………………с.18-40

2.3. Засоби навчання в системі літературного краєзнавства………………………………………………………с.41-48

2.4. Модульний варіант вивчення літератури в старших класах профільної школи …………………………………………………с.49-82

ІІІ. Висновки ……………………………………………………..с.83-84

І V. Додатки ………………………………………………………с.85-91

V. Список використаної літератури ……………………………..с.92-94

VІ. Перелік публікацій учителя ………………………………….с.95


ВСТУП Інтеграційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, вимагають нової школи, метою якої є створення "умов для розвитку і самореалізації кожної особистості", формування покоління, "здатного навчатися упродовж життя" ("Національна доктрина розвитку освіти"). Такий підхід є вимогою часу. Головними проблемами, на які сьогодні орієнтує дидактика, мають бути не просто питання "що вчити?", а "для чого вчити?" і "як учити?" Тому пріоритетами державної політики розвитку освіти є особистісна орієнтація, формування національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей школярів. Сьогодні особлива увага повинна приділятися практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів актуалізується роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності. Зрозуміло, що процес отримання інформації не є проблемою, для учня складнішим є оперування нею. Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми “Компетентнісний підхід у навчанні української мови і літератури в умовах допрофільної та профільної освіти”.
Мета. Забезпечення компетентнісного підходу у навчанні української мови і літератури в умовах профілізації освіти, формування в учнів здатності знаходити правильне рішення в різних життєвих ситуаціях.


^ НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНА БАЗА
Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти компетентність визначається як "загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню", поділяється на такі основні групи: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності.

Питання формування компетентностей висвітлено в Концепції загальної середньої освіти – 12-річна школа, концепціях мовної та літературної освіти, Державних стандартах базової та повної загальної середньої освіти, нових програмах. Так, у програмі з української мови зазначається, що одним із головних завдань є "вироблення у школярів компетенцій комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях". Програмою з літератури визначено такі ключові компетентності: соціальні, мотиваційні, функціональні.

Орієнтація на компетентнісний підхід у визначенні цілей освіти є головною у роботах вітчизняних дослідників Л.І.Ломако, В.Раєвського, Г.Токмань, російських - І.Дахіна, М.Скаткіна, А.Хуторського. Питання підготовки вчителя до роботи в умовах компетентнісного підходу вивчає кандидат педагогічних наук, доцент Чорноморського державного університету імені Петра Могили В.Шуляр.

^ ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ

Для формування життєвих компетентностей учнів практикуємо традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності.

Перевагу надаємо особистісно зорієнтованому навчанню, основи якого висвітлені у дидактичних працях І.С.Якиманської, методичних посібниках Г.П.Гузика, А.Фасолі. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу, самовираженню, самореалізації особистості допомагає проблемне навчання. Серед інноваційних застосовуємо інтерактивні технології, які пропагуються О.М.Пєхотою, Л.В.Пироженко, О.І.Пометун. Керуючись методичними порадами Л.Скуратівського, Г.Шелехової, використовуємо інформаційно-комунікаційні технології. Розпочато роботу над втіленням у життя елементів проектного навчання. Застосовуємо складові технології креативного розвитку, основи якої обґрунтовані А.І.Сологубом.


ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Під час реалізації ідеї особлива увага як на уроках літератури, так і на уроках мови приділяється розвитку ключових компетентностей: соціальної, мотиваційної, функціональної (Додаток №1). Основні елементи педагогічної діяльності, як правило, реалізуємо на таких етапах: етапі прогнозування, змістовно-пошуковому, етапі моніторингу (Додаток №2).

Застосовувані технології допомагають створити “суб'єкт - суб'єктні” стосунки, коли учень є суб'єктом пізнання. Для цього необхідно, щоб кожен усвідомив місце і значимість основних етапів навчальної діяльності, як-от: мотивація – цілеутворення – планування – організація навчальної діяльності – реалізація завдань – рефлексія – контроль і оцінювання.

Важливою умовою навчання і першим кроком до формування компетентності учня є внутрішня мотивація (самомотивація). Для цього слід дотримуватися таких вимог:

менше використовувати ситуацію змагання;

намагатися не нав'язувати навчальну мету "зверху";

намагатися уникати встановлення часових обмежень;

стежити, щоб завдання відповідали віковим особливостям дитини;

надавати дитині право вибору навчального завдання.

Для успішного осмислення художнього твору традиційної мотивації недостатньо. Слід прагнути, щоб у школярів спрацювала віра у власні можливості. На допомогу приходять елементи суґестивної технології: застосування нетрадиційного дидактичного принципу – читання власних поезій. Такий прийом було, наприклад, використано під час вивчення теми "Інтимна лірика І.Франка" (10 клас), "Лірична героїня Ліни Костенко – яка вона?" (11 клас).

Під час наступного етапу – етапу цілеутворення вважаємо за необхідне, щоб учні брали у ньому участь. Намагаємося, щоб, крім переліку знань, які учні повинні засвоїти, вони бачили і перелік умінь, якими зможуть оперувати. Ефективним є спільне з учнями планування роботи на уроці.

У процесі організації навчальної діяльності прагнемо гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які "оживлюють" уроки. Ефективним на цьому етапі є проблемне навчання. Для полеміки вибираємо те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції, схвилювати. Ось низка проблемних питань, над якими була організована робота: "Григорій Многогрішний – український супермен чи приклад для наслідування?", “Палагна – кат чи жертва?”, “Чи зуміли вирватися брати Половці із “подвійного кола”?”, “Любов Пузиря до землі – це благо чи зло?” Сприяють формуванню у школярів соціальних компетентностей такі питання: "Чи живуть Пузирі у наш час?”, “Як би ви доповнили сьогодні статтю У.Самчука “Нарід чи чернь?”, “Тарас Бульба, Іван Гонта, Корній Перепутько – дітовбивці. Кого з них ми абсолютно схвалюємо?” Створюємо проблемні ситуації і на уроках мови: видозмінюємо мовний матеріал, аналізуємо, конструюємо тощо.

Не втрачає актуальності проблема грамотності учнів. Під час роботи з орфографічним матеріалом, зокрема у профільних класах, крім звичайних уроків, практикуємо проведення уроків-практикумів, семінарів, консультацій, заліків.

Ефективною є робота пошукового характеру із спостереження за мовою ЗМІ. Відібравши помилки зі сторінок газет, екранів телевізорів, юні філологи доходять висновку: щоб повідомити про щось, спонукати до дії (комунікативна компетентність), потрібно власні думки виражати чітко. Неграмотне мовлення, письмо не сприяє спілкуванню, а навпаки – викликає антипатію до співрозмовника. Накопичений досвід висвітлено членом Миколаївського територіального відділення наукового товариства МАН України Фісіною Іриною, яка на ІІ етапі посіла ІІ місце в 2008-2009 н.р. Зібрані матеріали використовуються під час вивчення лексикології, синтаксису, сприяють постановці проблемних питань.

Ефективним для виявлення та розвитку творчих здібностей учнів середнього шкільного віку є проведення уроків-подорожей, рольових ігор, уроків-фестивалів, уроків-вистав, уроків-вікторин. Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності: інтегрований (“Пісенна творчість українських поетів”), урок-пошук (“Пошуки сенсу життя героями драматичної поеми Лесі Українки “Бояриня”, “Пошуки щастя героями повісті М.Коцюбинського “Тіні забутих предків”, урок-відкриття, урок-дослідження (“Що є добром для героїв роману “Марія” У.Самчука?”). Логічним продовженням цієї роботи є організація позакласної діяльності учнів (проведення літературних вечорів, фестивалів тощо), залучення дітей до участі у конкурсах творчих робіт.

У процесі навчально-виховної діяльності використовуємо інтерактивні методи та прийоми. Вони є універсальними для розвитку життєвих компетентностей, формують уміння колегіально вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра. Перевагу надаємо роботі у групах, парах, яка реалізується через прийоми рольової гри , "Вільного мікрофона", “Сенкану”, уявної прогулянки тощо.

Ефективним для формування життєвої компетентності є метод проектів, який передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову. Практикуємо підготовку міні-проектів, зокрема на уроках, де вивчаються значні за обсягом оглядові теми: "Становлення давньої української літератури", "Література 40-60-х років ХІХ ст." Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично-організаційні тощо. Обов'язковою умовою завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп'ютерної (у програмі Power Point); ефективним є складання опорних схем, таблиць. Тому можна говорити про систему роботу із здібними та обдарованими учнями.


^ 2.1.СИСТЕМА РОБОТИ ІЗ ЗДІБНИМИ ТА ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ ТА МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ЇЇ СКЛАДОВА

Спостереження за обдарованими дітьми нашого закладу дали можливість поділити їх за типом мислення на групи:

прагнуть знати про все, але небагато – індуктивне (аналітичне) мислення;

прагнуть знати багато, але про одне – дедуктивне (глобальне) мислення;

прагнуть знати багато, про все – індуктивно-дедуктивне мислення

( змішаний тип).

Одним із складних і важливих моментів у навчанні і вихованні обдарованих дітей у гімназії залишається створення навчальних програм, які повинні якісно відрізнятися від звичайних програм, але ці відмінності не повинні позначатися на збільшенні обсягу матеріалу чи підвищенні темпу навчання. Слід зазначити, що обдаровані діти потребують індивідуального навчання, що дозволить звернути увагу на найбільш загальні можливості, які необхідно розвивати.

Універсальної моделі плану роботи з обдарованими дітьми не існує. Але можна запропонувати певні етапи реалізації і загальні підходи до програм, які можуть бути накладені на будь-який навчальний предмет чи виховний захід (Додаток № 3).

І етап – розширюючий, який спрямований на забезпечення максимальних можливостей обдарованої дитини, широку реалізацію орієнтовно-пізнавальної діяльності, ознайомлення дитини з різноманітними галузями та об’єктами її потенційного інтересу.

На цьому етапі можна запропонувати авторський «Збірник вправ і завдань для роботи із здібними та обдарованими дітьми з української мови» , який опрацьовується разом із учителем або окремі завдання виконуються учнем самостійно.

Збірник побудований по 4 розділах мовознавчої науки , включає необхідний розділ «Редагування» та «Розвиток зв’язного мовлення. Риторика». Включає такі завдання:

1. Завдання конструктивного, творчого рівня.

2. Завдання на розвиток логічного мислення.

3. Завдання на розвиток спостережливості, як на важливий метод навчання і пізнання, розвиток фантазії і уяви.

Звичайно, наш збірник не можна вважати ідеальним. Але на сьогоднішній день школа немає жодного такого посібника.

На другому етапі необхідно застосувати роботу з інформаційними носіями : електронними підручниками та вже існуючими автоматизованими системами навчання та контролю як самостійно на уроці , так і вдома. Для таких учнів корисні будуть пакети пізнавальної діяльності , які складені у нашій гімназії за темами , включають теорію, практичні завдання та контроль знань.

ІІІ етап – творчий. Обдарована дитина уже готова до творчості , тому можна залучати її до створення власних електронних Пакетів пізнавальної діяльності, друку літературних та мовних газет за допомогою комп’ютерної програми Publisher ( учнівська газета “12+” тощо).

Між структурними елементами моделі роботи з обдарованими дітьми та методу проектів є логічний, умотивований зв’язок.

Метод проектів безпосередньо пов'язаний з реаліями життя. Аналізуючи літературний твір, учні відкривають для себе те, що зачіпає інтереси кожного. Особлива увага приділяється визначенню конфліктного підґрунтя розгортання основних сюжетних ліній, проблематики, життєвих прагнень і духовного світу головних героїв, ідейно-емоційних оцінок твору.

^ Літературна компетенція ( інтегрований результат навчальної діяльності учнів, отриманих у процесі літературної освіти, і виявляється в уміннях, необхідних для сучасного життя) стає основою формування життєвої компетентності особистості дитини.

Проект – ефективний спосіб співпраці у рамках узгодженої теми чи обраної проблеми. Він учить окреслювати цілі, планувати роботу, оцінювати результати. Передбачає високу активність і незалежність виконавців проекту, які змушені пам’ятати про власну відповідальність за результати свого навчання.

Методика виконання проектів передбачає:

Вибір теми або проблеми – тему може запропонувати вчитель або ж її вибирає клас із тих варіантів, що були сформульовані під час «мозкового штурму».

Планування проекту – учитель і учні узгоджують усі складові процесу виконання проекту ( час виконання, склад учасників тощо).

Процес дослідження.

Формування результатів ( висновків).

Представлення результату роботи.

Оцінка результатів і процесу.

Потрібно пам’ятати, що, формуючи творчу особистість, передусім необхідно:

закласти міцний фундамент – збагатити знанням великої кількості фактів;

дати значний словниковий запас, навчити вільно висловлювати думки;

виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події, привчити мати про них власну думку;

навчити дитину орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне.

Учнівський пошук, орієнтований на розроблення та захист колективного проекту, традиційно починається з вибору теми, яка має бути:

одночасно і конкретною , і достатньо широкою ;

якомога тісніше пов’язана з реаліями сучасного життя, процесами, що відбуваються в найближчому соціальному оточенні учня й суспільства в цілому;

достатньо актуальною та дискусійною , щоб викликати інтерес в учнів.

Важливим технологічним аспектом розробки колективного проекту є функціонування тимчасових проблемних мікрогруп. Виконання покладених на мікрогрупи завдань створює передумови для успіху інших груп та формування нових мікроколективів відповідно до структури й логіки колективного пошуку.

Від початку дослідження проблеми конструювання оптимальну модель функціонування тимчасових груп. Є кілька видів таких моделей:

стабільна – мікрогрупи зберігаються в незмінному вигляді протягом усього технологічного циклу;

змінна – склад мікрогруп та їхні функції повністю оновлюються відповідно до логіки пошуку;

комбінована – містить елементи як першого, так і другого видів моделей.

Алгоритм виконання групового проекту

Мета: практичне засвоєння матеріалу, досягнення поставлених завдань.

1. Інструктаж.

Учитель повідомляє учням мету, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань

2. Розподіл на групи.

3. Виконання завдань.

Учитель забезпечує учасникам проекту максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці.

4. Представлення групами, окремими учнями результатів виконання завдання.

5. Загальне обговорення результатів.

Основа методу проектів – самостійність учнів у пізнавальній діяльності як запорука творчого підходу до вивчення української літератури. Синтез, узагальнення, систематизація, абстрагування (індуктивні розумові операції) можна здійснювати лише після здійснення детального літературного аналізу. Тому шлях від дедукції до індукції – запорука успішного застосування методу проектів. Створюючи проекти, учні усвідомлюють особистісну значимість поставлених проблем, узятих із реального життя.

Пропонуємо проекти інтерпретацій літературних творів на уроках української літератури , які також можна проводити індивідуально під час роботи з обдарованими дітьми.


Проект № 1 інтерпретації літературного твору (за Ф.Шлейєрмахером)


ЧИТАЧ

А

ЖИТТЯ
в


АВТОР

1. Зроби загальний огляд єдності форми та змісту:

сюжет, позасюжетні елементи ;

співвідношення сюжету і фабули;

образна форма ( образи персонажів і обставин);

викладова форма ;

родово-жанрова форма;

власне словесна форма.




2. Врахуй взаємозалежність цілого та часткового.




3. Зрозумій мовний стиль твору:

художня лексика ( тропи);

синтаксичні фігури;

евфонія ( особливості звучання).





4. Усвідомте тлумачення твору ( змісту) :

тема ;

проблематика;

художня ідея;

пафос художнього твору.






Авторське сприймання твору




6. Читацьке сприймання твору




7. За інтуїтивним методом За пояснювальними методами




8. Зміст твору Адресат твору




Мета твору


Проект № 2 інтерпретації літературного твору (за Роланом Бартом)

















Фраза або частина фрази або група з кількох фраз




Лексії


Виявляємо

додаткове значення, викликане асоціаціями


Повільне читання,

щоб простежити його структурування




Вихідні точки значення




Проект № 3 інтерпретації літературного твору (за В. Ізером)






















Відбір Відбір




Речення речення речення речення …




Виникнення образів, смислів





Досвід «читацькі «співучасть


читача сподівання» у тексті»




життєва текст

подібність = (ситуації тексту)


2.2. Технологія сучасного уроку з використанням інформаційних технологій

Тенденція активного впровадження ІКТ у навчальний процес загальноосвітньої школи підтверджується експериментальною роботою з впровадження електронних навчальних посібників у процес викладання різних предметів для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, яку було розпочато у 2002 році (авторський Електронний підручник з української мови. 8-9 клас).

В основі проблематики застосування ІКТ при вивченні української мови є декілька питань, що окреслюють проблемну ситуацію, а саме: 1) чи можуть взагалі використовуватися ІКТ при навчанні мови; 2) як найкращим чином організувати взаємодію з ІКТ при вивченні мови; 3) які потрібні зміни змісту предметної області при навчанні із застосуванням ІКТ.

Питання використання ІКТ для навчання мови вже певним чином розглядалося в літературі. Так, Алборовою С.З., при обґрунтуванні необхідності використання ІКТ в освітньому процесі, зазначається, що наявні дидактичні можливості відповідних технічних засобів співвідносяться з наступними, бажаними характеристиками засобів:

забезпеченням індивідуалізації та диференціації навчання з урахуванням задатків та здібностей учнів, що розвиваються;

наданням можливості самостійної, творчої, у тому числі, справжньої дослідницької діяльності вчителя й учнів;

наявністю надійного зворотного зв'язку та можливості управління пізнавальною діяльністю;

забезпеченням стійкої мотивації пізнавальної діяльності;

сприянням вільному доступу будь-якого учня або вчителя до інформації, що складає предмет вивчення в навчальних закладах всіх типів;

забезпеченням надійного збереження та необхідної обробки інформації;

наданням можливості широкої комунікації між учнями та вчителями регіону, країни, представниками різних культур.

У випадку із вивченням мов найчастіше наголошується на практичному оволодінні мовою, залученні комунікативного потенціалу ІКТ для вивчення мови.

Ті можливості ІКТ, які вони можуть надати для підвищення мовної, мовленнєвої та комунікативної компетентності учнів ЗНЗ, активізували наш пошук у напрямку розробки та проектування представлення змістового предметного матеріалу. Загальновідомими є дані про те, що традиційне навчання мов має певні вади, які полягають у низькому рівні можливостей учнів у використанні мови в повсякденній комунікації як в усній, так і письмовій її формах. Нами була сформульована гіпотеза, що, якщо навички роботи з ІКТ висувають до діяльності учня вимоги алгоритмічності, покроковості, логічності та послідовності, то, таким чином, завдяки вищеназваним технологіям можна підвищити якість знань та вмінь учнів через модель помилок, або імітаційну модель як предметну модель того, хто навчається. Ми вважаємо, що особливого аналізу потребує помилкова відповідь для підбору як теоретичного, так і контролюючого (тести, практичні вправи) матеріалу. Необхідно з'ясувати, яка саме і з якої причини припущена помилка. Наслідки всіх можливих помилок як у писемному, так і в усному мовленні, повинні бути передбачені. У такий спосіб досягається проблемний і профілактичний характер навчання.

Використання комп'ютера спрямовуємо і на вирішення таких проблем:

1) візуалізація навчальної інформації за допомогою наочного представлення;

2) індивідуалізація і диференціація процесу навчання;

3) комп'ютер виконує роль тренажера, контролера тощо.

Можливості комп'ютера на різних етапах уроку різноманітні:

сприяє виявленню прогалин у знаннях, допомагає пригадати вивчене за незначний проміжок часу (на етапі актуалізації опорних знань);

сприяє унаочненню лекції вчителя, опрацюванню матеріалу підручника тощо (етап формування, засвоєння нових знань);

створюються можливості для організації самостійної роботи учнів, забезпечення диференційованого підходу (етап застосування знань);

сприяє організації тестування, створюються можливості для динамічної самоперевірки, взаємоперевірки тощо (контроль рівня навчальних досягнень).

Завдяки використанню інформаційно-комунікаційних технологій відбуваються зміни у навчальному процесі, в центрі якого перебуває особистість учня, головною метою стає розвиток інтелекту і творчих здібностей, пізнавальної активності школярів, що дасть змогу сформувати здатність до самореалізації, самостійності мислення, уміння працювати над розв'язанням важливих життєвих проблем. Змінюється в цьому процесі і роль вчителя: він виконує фасилітативні функції (за В.І.Шуляром): стає координатором, партнером, співавтором, консультантом.

За результатами проведеної роботи можна зробити наступні висновки:

Інформаційно-комунікаційні технології необхідно залучати до вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах із врахуванням їх дидактичних можливостей, переваг та недоліків. Використання ІКТ передбачає проектування, організацію, підтримку та спрямування навчальної діяльності. Необхідним є створення систем комп'ютерних вмінь із стратегіями використання технологій у залежності від навчальної мети.

Адекватне впровадження ІКТ у процес вивчення мови вимагає перегляду організаційних, змістових та функціональних компонентів навчально-виховного процесу.

Змістовий компонент передбачає побудову моделей мовленнєвих помилок та створення спеціальних дворівневих завдань із підвищенням їх складності, а також підбір як традиційних матеріалів, так і інформації нового типу, відповідно до змісту та мети уроку.

Контролюючий етап із визначення обсягу та особливостей знань, що їх засвоїли учні, може бути представлений як тестовими процедурами, так і виконанням завдань значного рівня складності.

Необхідно враховувати вікові особливості використання ІКТ в основній школі: “сайтові” технології із постійною присутністю та допомогою вчителя (5-6 класи) та телекомунікаційні проекти (7-9 класи).

За умов використання ІКТ у навчальному процесі необхідним є визначення методів та прийомів забезпечення активної пізнавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і навичок.

^ Цикл комп’ютерно орієнтованих уроків з теми

«Другорядні члени речення»

8 клас

на основі літератури рідного краю ( творчість М.Вінграновського)

Навчальний блок «Другорядні члени речення» ( 8 клас) розроблений за Програмою для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням української мови , ліцеїв та гімназій гуманітарного профілю «Рідна мова» 8-11 класи. Автор Валентина Тихоша.

Основний підручник – В.І.Тихоша, С.О.Караман. Рідна мова. Підручник для 8 класу гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням української мови. – К.: Освіта, 2000/ 2003.

Додатковий підручник - І.П.Ющук. Рідна мова. Підручник для 8 класу. – К.: Арт-Освіта, 2004.

Термін проведення : 1 семестр , грудень.

^ Учні повинні знати: види другорядних членів речення та способи їх вираження, правила вживання дефіса про прикладці, коми - при порівняльному звороті.

Учні повинні вміти: знаходити й характеризувати другорядні члени речення; використовувати в мовленні речення з різними видами другорядних членів речення ( прямий і непрямий додаток, узгоджені і неузгоджені означення, різні типи обставин); знаходити й пояснювати за допомогою пунктуаційних правил вивчені пунктограми; правильно ставити розділові знаки при непоширеній прикладці, порівняльному звороті; знаходити й виправляти в чужому і своєму тексті помилки на вивчені правила.

Навчальні теми уроків блоку «Другорядні члени речення».

Другорядні члени речення. Додаток, означення, обставина.

Додаток. Придієслівні та приіменні додатки. Прямі й непрямі додатки. Способи їх вираження.

Означення узгоджені і неузгоджені. Способи їх вираження.

Прикладка як різновид означення. Розділові знаки при прикладці.

Обставини. Типи обставин за значенням. Способи їх вираження.

Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комою.

Тематична контрольна робота . Другорядні члени речення.



Урок № 1 .

Другорядні члени речення.

Додаток, означення, обставина

Мета: - розширити знання учнів про другорядні члени речення;

з’ясувати їх ознаки;

закріпити набуті знання, формувати відповідні уміння;

удосконалювати вміння знаходити та правильно використовувати другорядні члени речення в усному й писемному мовленні;

збагачувати лексичний запас учнів, підвищувати мовленнєву культуру;

розвивати логічне мислення;

виховувати любов і пошану до літератури рідного краю, зокрема цінувати творчість Миколи Вінграновського.

Обладнання : таблиця «Другорядні члени речення», підручник В.Тихоші «Рідна мова» 8 клас, автоматична система навчання і контролю «Рідна мова – 2», система орієнтирів «Я вже знаю», мультимедійна система.

Тип уроку: систематизація й узагальнення ( урок – пошук).

Хід уроку

Організаційний момент. Мотивація учнів щодо вивчення теми.

Актуалізація опорних знань та умінь.

Учням пропонується пригадати все, що їм відомо з даної теми ( робота із системою орієнтирів). Або випереджальне завдання отримала група учнів.




^ Усвідомлення опорних знань.

Група ділиться на 4 мікрогрупи : 1 група учнів з високим рівнем досягнень працює на комп’ютерах з автоматичною системою навчання і контролю «Рідна мова – 2» : тема 25. Останні 3 групи працюють над створенням опорних схем «Додаток», «Означення», «Обставина», кожна мікрогрупа заповнює лише якусь частину схеми і передає для опрацювання в іншу мікро- групу.

Групи захищають свої міні-проекти, наводять приклади.


Зразки опорних схем:

Додаток



Другорядний член речення




Означає предмет, на який спрямована

дія




питання непрямих відмінків




іменник, числівник, інфінітив,


Означення

( різновид - прикладка)



Другорядний член речення


Вказує на ознаку предмета




Який? Чий? Котрий?


Прикметник, дієприкметник,

займенник, порядковий числівник


Обставина





Другорядний член речення




Вказує на місце, час, причину,

мету, умову, спосіб дії.


Як? Де? Коли? Чому?




Прислівник, дієприслівник,

іменник з прийменником

*** ^ Проблемне питання. Чи можуть другорядні члени речення бути поширеними?

Обговорення. Результат обговорення заноситься до опорних схем:

Означення дієприкметниковий зворот.

Обставина дієприслівниковий зворот, порівняльний зворот.

На екран проектуються речення, портрет М.Вінграновського. Визначити у виділених словах другорядні члени та способи вираження.

Отож - земля Миколаївщина, південь ^ України. Степова річка Кодима, маленька посестра Бугу і Дніпра. Народився Микола Вінграновський у місті Первомайську в сім’ї селянина. Він ознаменував нову хвилю в українській літературі, визначив обличчя молодого тоді літературного покоління.

^ Сприймання і засвоєння нового матеріалу.

Робота з підручником – сторінки 80-81. У цей час сильний учень працює на дошці – складає опорний конспект.

Взаємоопитування « Що нового я дізнався?»

^ Дослідження – пошук.

Знайдіть речення , в яких синтаксичні питання не збігаються з морфологічними ( речення проектуються на екран).

Після закінчення середньої школи М.Вінграновський навчався у Всесоюзному інституті кінематографії. Після закінчення інституту він працює на Київській кіностудії імені О.Довженка. У 1986 році у складі делегації України брав участь у роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН. Вагомим актом поетичного самоствердження стала його перша збірка, яка розійшлася вмить, а в пресі викликала схвальні відгуки.[1]

Учні роблять висновок: як визначати другорядні члени речення, якщо синтаксичні питання не завжди збігаються з морфологічними, спираючись на опорний конспект учня, який працював біля дошки.

IV. ^ Осмислення та усвідомлення взаємозв’язків у вивченому матеріалі.

Клас поділений на 3 міні-групи, сильні учні входять до їх складу як консультанти. Завдання кожній групі: визначити другорядні члени речення та способи їх вираження по черзі – 1 група – додатки, 2 група – означення, 3 група – обставина. Таким чином кожна група опрацьовує три типи карток.

^ 1 міні – картка

Своїми творчими пошуками у змісті й формах поетичної творчості М.Вінграновський вписується в поезію «шістдесятників», хоч виявляє індивідуальний стиль, властиве тільки йому бачення світу. Вінграновський тяжіє до фольклорної образності, він ніби повертає читача до природи, до першооснов людського існування.[2]

^ 2 міні – картка

Збірка , яка в пресі викликала схвальні, а нерідко й захоплені відгуки, вразила і скорила багатьох своєю незвичайністю – масштабністю поетичної думки й бентежною силою уяви, діапазоном голосу, що вміщав у собі й громадянську патетику, і благородний сарказм, і щемливу ніжність. Космос, людство, земля, народ, проблеми доби, суперечності історії, України – ось який масштаб узяла поетична мова М.Вінграновського.[3]

^ 3 міні - картка

Писати прозу М.Вінграновський почав майже одночасно з поезією. Прочитаймо оповідання «Гусенятко» - які по – людськи багаті вдачею його «персонажі». У поезії М.Вінграновський розмовляє з вічністю, світом, долею – віч-на-віч – наш із вами сучасник. Сформувавшись як письменник в умовах «потепління» 60-х рр., з великим ентузіазмом зустрів відродження української культури. Його неологізми творяться за законами краси з розмовної стихії.[4]


V. Узагальнення та систематизація вивченого.

Група слабких учнів працюють з автоматизованою системою «Рідна мова – 2» - тема 25, користуючись опорними схемами, які складалися протягом уроку.

Останнім пропонується заповнити діаграму .



У фіолетовому секторі визначити відмінні риси другорядних членів речення, у зеленому – за певними ознаками, функціями можуть мати спільні риси, у місці перетину – зазначити спільні риси.(Кольори підібрані згідно з порадами психологів).

У кінці учні роблять висновки щодо диференційних ознак синтаксичних одиниць, добираючи приклади на підтвердження.

VI. ^ Підсумки уроку проводяться у 2 етапи.

1 етап – до дошки викликаються по 3 учні відразу. На питання відповідає перший із них, другий – доповнює або виправляє відповідь, потім їх відповіді коментує третій.

Питання : - За якими ознаками можна визначити другорядні члени речення?

- Чи можна сплутати синтаксичну роль другорядних членів

речення?

- Як треба визначати у реченні другорядні члени?

- Роль другорядних членів у реченні?

2 етап. Сильніші учні будують 12 тверджень, 6 з яких є помилковими. Потрібно їх знайти. Озвучення речень і пояснення помилкових тверджень

( За браком часу можна використати одну із методик).

VII. Домашнє завдання. Для всіх: ст.80-81, вправа 161.

На вибір: - підгот