Реферат: Програма круглого столу

Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України

Німецьке товариство технічного співробітництва




Програма круглого столу

“Малий інноваційний бізнес: стан, проблеми та перспективи розвитку ”


9 вересня 2011 року м. Київ,

проспект Перемоги 37


09:30

Реєстрація учасників

10:00

^ Привітальне слово




Віктор Івченко, заступник Голови Держінформнауки

^ Михайло Ільчеко, проректор з наукової роботи Національного технічного університету „Київський політехнічний інститут”

Антон Вірт, керівник GTZ-бюро Німеччини у м. Києві.

10:15

Розвиток та державна підтримка малого інноваційного бізнесу в Україні.

^ Шовкалюк Віктор Степанович, директор

Департаменту інноваційної діяльності та трансферу технологій, Держінформнауки

10:30

Місце і роль малого бізнесу в інноваційній моделі економічного розвитку.

^ Бажал Юрій Миколайович

доктор економічних наук, завідувач кафедри економічної теорії, Національний університет "Києво-Могилянська академія"

10:40

Роль малого інноваційного бізнесу в зеленій економіці – перспективи для України.

^ Мусіна Людмила Абдрахманівна, керівник групи радників Мінекономрозвитку

10:55

Стан, критерії, етапи та складові розвитку малого інноваційного бізнесу.

^ Войтко Сергій Васильович, доцент, Національний технічний університет „Київський політехнічний інститут”

11:05

Розвиток малого інноваційного бізнесу через механізм державно-приватного партнерства.

^ Лисиця Тетяна Миколаївна, заступник директора департаменту інвестиційної та інноваційної діяльності Мінекономрозвитку

11:25

Роль малого та середнього підприємництва у впровадженні інновацій.

^ Соловйов В’ячеслав Павлович, заступник директора, д.е.н., ЦДНТП ІН ім. Г.М.Доброва НАН України

11:35

Інноваційний імператив у перспективі розвитку економіки України.

^ Дрига Сергій Георгійович, д.е.н., вчений секретар НДЕІ Мінекономрозвитку

11:45

Проблеми малого бізнесу академічної науки.

Мазур Олександр Анатолійович, виконавчий директор,

ТП «Інститут електрозварювання ім. Патона»

11:55

Кава брейк

12:15

Недержавні наукові установи та мале інноваційне підприємництво.

^ Оніпко Олексій Федорович, д.т.н., Президент Української Академії Наук

12:25

Інтеграція інноваційної політики та політики МСП.

Ісакова Ніна Борисівна

к.е.н., с.н.с., ЦДНТП ІН ім. Г.М.Доброва НАН України

12:35

Бізнес-інкубатори та розвиток малого інноваційного бізнесу.

^ Кожевіна Наталія Дмитрівна , Президент Асоціації бізнес-інкубаторів України

12:45

Мале підприємництво та прискорення процесів інноваційного розвитку в Україні.

^ Попело Ольга Володимирівна

Аспірант, Чернігівський державний технологічний університет

12:55

Підтримка малого інноваційного підприємництва через систему центрів науки, інновацій та інформатизації.

^ Легенько Юрій Вікторович, директор КиївЦНТЕІ

13:05

Малий інноваційний бізнес як елемент розвитку регіональних інноваційних систем.

^ Божидарнік Тарас Вікторович

Декан факультету бізнесу, Луцький національний технічний університет

13:15

Методи підтримки інноваційної діяльності МСП (закордонний досвід).

^ Зубарєв Олександр Миколайович , заступник начальника управління-начальник відділу ДБУ «Міжрегіональний центр інвестицій та розвитку» Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України


13:25

Механізм підтримки наукової діяльності в Україні.


^ Макогон Валентина Дмитрівна, к.е.н., старший науковий співробітник відділу бюджетної системи Науково-дослідного

фінансового інституту Київського національного торговельно-економічного університету.

13:35

Венчурне інвестування в національній інноваційній системі: аналіз механізмів розвитку, основи концепції для України.

^ Денисюк Володимир Антонович, к. т.н,Центр дослідження науково-технічного потенціалу і історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України

13:45

Проблеми розвитку інформаційно-технологічної галузі в Україні

Макогон Іван Іванович, головний спеціаліст відділу аналізу впливу непрямих та місцевих податків на економічний розвиток департаменту фінансової політики Міністерства економіки України

13:55

Підведення підсумків

Круглого столу




14:10

Фуршет



The program of the round table

“Small innovative business: condition, problems and prospects of development”


^ September 9, 2011 Kiev,

prosp.Pobedy 37


09:30

Registration of participants

10:00

Salutatory word




^ Victor Ivchenko, deputy head of the State agency of science, innovation and informatization




Michael Ilchenko, the pro-rector from scientific work of National technical university „Kiev polytechnical institute”




^ Anton Virt, the head of a GTZ-bureau of Germany in Kiev.

10:15

Development and the state support of small innovative business in Ukraine.

Shovkalyuk Victor Stepanovich, director of Department of innovative activity and transfer of technologies, Derzhiformnauky

10:30

Place and role of small business in innovative model of economic development.

^ Bazhal Jury Nikolaevich, the Doctor of Economics managing faculty of the economic theory, National university, " Кyiv-Mogylyansky academy "

10:40

Small business in innovative development.

Musina Lyudmila Abdrahmanivna, the head of group of advisers, Mineconomy

10:55

Condition, criteria, stages and to components of development of small innovative business.

^ Vojtko Sergey Vasiljevich, the senior lecturer, National technical university „Kiev polytechnical institute”

11:05

Development of small innovative business through the mechanism of state-private partnership.

^ Lisitsa Tatyana Nikolaevna, the deputy director of department of investment and innovative activity, Mineconomy

11:25

Role of small and medium business in implement of innovations.

^ Solovyov Vyacheslav Pavlovich, the deputy director, d.e.s., CRSТP HS of name G.M.Dobrova, NАS of of Ukraine

11:35

Innovative imperative in the long term developments of economy of Ukraine.

^ Dryga Sergey Georgievich, d.e.s., scientific secretary SRЕI, Mineconomy

11:45

Problems of small business of the academic science

Masur Alexander Anatolievich, executive director, TP „Institute of electric welding of name E.B.Patona”

11:55

Break on coffee

12:15

Not state scientific institutes and small innovative business.

^ Onipko Alexey Fedorovich, d.т.s., the President of the Ukrainian academy of sciences

12:25

Integration of an innovative policy and policy SME.

Isakova Nina Borisovna с.е.s., CRSТP HS of name G.M.Dobrova, NАS of Ukraine

12:35

Business -incubators and development of small innovative business.

^ Kozhevina Natalia Dmytrivna, the President of Association of business -incubators of Ukraine

12:45

Small business and acceleration of processes of innovative development in Ukraine.

^ Popelo Olga Volaodymirivna, aspirant, the Chernigov state technological university

12:55

Support of small innovative business through system of the centers of a science, innovations and informations.

^ Legenko Jury Viktorovich, director of KyivCSTEI

13:05

Innovative activity, as necessity for agrarian Ukraine.

Bozhydarnyk Taras Victorovich, deccan of faculty of business, Lutsky national technical university

13:15

Methods of support of innovative activity SME (foreign experience).

^ Zubarev Alexander Nikolaevich, the deputy chief the management - chief of department SBI "The Inter-regional center of investments and developments" the State agency of investments and management of national projects of Ukraine

13:25

The mechanism of support of scientific activity in Ukraine.

^ Makogon Valentine Dmitrievna, c.e. s., the senior scientific employee of a department of budgetary system of Research financial institute of the Kiev national trade and economic university.

13:35

Венчурное investment in national innovative system: the analysis of mechanisms of development, a basis of the concept for Ukraine.

^ Denisjuk Vladimir Antonovich, c.т. s, CRSТP HS of name G.M.Dobrova, NАS of Ukraine

13:45

Problems of development of information - technological branch in Ukraine.

^ Makogon Ivan Ivanovich, the main expert of a department of the analysis of influence of indirect and local taxes to economic development of department of a financial policy of the Mineconomy.

13:55

Summarizing of the Round table




14:10

Buffet table



Шовкалюк Віктор Степанович,

Заступник директора Департаменту інноваційної діяльності

та трансферу технологій, Держінформнауки


^ Розвиток та державна підтримка малого інноваційного бізнесу в Україні.


Забезпечення сталого економічного розвитку завжди було , є і буде основою стратегії будь-якої країни. Так як це забезпечує гідне місце країни в світовому економічному співтоваристві та високі життєві стандарти для її власних громадян.

Структурна перебудова української економіки, орієнтована на використання інтелектуальних ресурсів і розвиток високотехнологічних виробництв потребує створення умов для безперервного оновлення технологій і продукції, росту освітнього рівня населення та удосконалення управління шляхом нововведень (інновацій) основаних на новітніх наукових знаннях.

Суть всієї економічної реформи полягає у створенні умов для підвищення сприйнятливості економіки до інновацій, розвитку інноваційного підприємництва і забезпечення економічного зростання за рахунок використання досягнень науки і техніки. Це зумовлює необхідність активізації інноваційної діяльності.

В умовах глобалізації процесів економічного розвитку країн підвищення конкурентоспроможності економіки через інноваційність має стратегічне значення.
Україна стала на шлях інноваційного розвитку економіки і іншого вибору у нашої країни не має. Ми не маємо значних природних ресурсів, використання яких давало б можливість на цій основі будувати її розвиток. Необхідно реалізувати свій інтелектуальний потенціал, який складає базис інноваційності економіки та підвищення її конкурентоздатності.
Становлення ринкової системи господарювання в Україні пов’язане з активізацією підприємницької діяльності в усіх сферах економіки. Одним з перспективних напрямів створення нового конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого бізнесу. Як свідчить набутий досвід іноземних держав, саме малий бізнес сприяє активізації інноваційних процесів, мобілізації науково-технічних ресурсів, розвитку наукомістких галузей, скороченню безробіття тощо. Тому сьогодні надалі є актуальним питання розвитку інноваційної діяльності суб'єктів господарювання, зокрема малих підприємств. Адже саме малий та середній бізнес, оперативно реагуючи на зміну ринкової кон’юнктури, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Крім того, він мобілізує значні фінансові та виробничі ресурси населення. В економіці розвинених країн на малий та середній бізнес приходиться 90% всіх підприємств і 20-60% ВВП.

Істотний внесок робить мале підприємництво і в формування конкурентного середовища, так як малий бізнес антимонопольний за своєю природою. Ця ознака відіграла велику роль в послабленні, а інколи і знищенні в країнах з великим капіталом тенденції до монополізації. За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів для суб’єктів малого та середнього бізнесу характерне швидке обертання ресурсів, так як вони не потребують великих стартових інвестицій. Вони спроможні за певної підтримки найбільш швидко й економічно доцільно розв’язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції. Істотний внесок робить мале підприємництво і в формування конкурентного середовища, так як малий бізнес антимонопольний за своєю природою. Ця ознака відіграла велику роль в послабленні, а інколи і знищенні в країнах з великим капіталом тенденції до монополізації. За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів для суб’єктів малого та середнього бізнесу характерне швидке обертання ресурсів, так як вони не потребують великих стартових інвестицій. Вони спроможні за певної підтримки найбільш швидко й економічно доцільно розв’язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

Саме малий бізнес відіграє важливу роль в найважливіших науково-технічних, фундаментальних і дослідно-конструкторських роботах, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво тим самим виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що виникли наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. А в США на сектор малого підприємництва припадає близько 50% науково-технічних розробок. За даними аналізу Національного наукового фонду США, починаючи з 1952 року невеликі компанії зробили великий внесок в створення найбільш важливих винаходів. Так, у США малими фірмами було створено 35%, а у Великобританії і Німеччині – відповідно 23% і 26% нововведень. Малі науково-технічні компанії розвиваються й у нашій країні. Багато з них займаються наукомісткими виробництвами, зайняті розробкою нових продуктів і технологій. Слід зазначити, що роль малих фірм у процесі нововведень не є універсальною. Вони займають особливе, своє місце в інноваційній сфері. Характерною рисою інноваційної діяльності малих фірм є їхня переважна орієнтація на створення продуктів – інновацій, а не нових технологій.

Підвищення інноваційного потенціалу малого підприємництва є одним із головних напрямків політики державного регулювання малого і середнього бізнесу в Європейському Союзі. Поширеною є пряма підтримка розроблення інноваційних продуктів та процесів через надання підприємствам грантів та пільгових кредитів, а також консультативної та інформаційної підтримки через мережу інкубаторних технологій. Були створені та функціонують різноманітні центри технологічної інформації (Данія), центри бізнес-зв’язків (Великобританія), фонди сприяння трансферту технологій (Швеція), програми підвищення інноваційного потенціалу малих і середніх підприємств (Німеччина) тощо. Малий бізнес у Сполучених Штатах та країнах Євросоюзу створює до 50 % інноваційної продукції, при цьому зазначені підприємства забирають не більше 5-10 % коштів, що витрачаються на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Щодо України, то аналіз інноваційної діяльності підприємств свідчить про те, що на відміну від іноземних компаній, які надають великого значення вкладанню коштів у інноваційну діяльність, інноваційна активність вітчизняних підприємств залишається вкрай незадовільною. У 2010 році інноваційною діяльністю у промисловості займалося 13,8 % загальної кількості підприємств (у США, Німеччині й Франції цей показник у середньому дорівнює 70-80 %, а у Японії – 95 %), обсяг реалізованої інноваційної продукції - становив 3,8 % загального обсягу реалізованої промислової продукції (у 2009 році – 4,8 %); кількість втілених у життя технологічних нововведень зменшилась за роки незалежності приблизно вдвічі, причому лише біля 2 % з них відповідало світовому рівню. Ця ситуація пов’язана, насамперед, із тим, що фінансування науки останнім часом не перевищувало 0,9% ВВП, тоді як критерій ЄС щодо фінансування науки – близько 3 % ВВП, що свідчить про невисоку ефективність інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.

На сьогодні в Україні стан розвитку малого підприємництва можна вважати незадовільним. Хоча, починаючи з 2002 р., спостерігається тенденція до збільшення кількості малих підприємств (у 2002 р. – 253 791, у 2007 р. – 304 354) на 50 563 одиниць, що на 19,9% більше порівняно з 2002 р., але з огляду на те, що кількість малих підприємств на душу населення утричі відстає від показників країн Центральної і Східної Європи і вдесятеро – від розвинутих країн світу, таке уповільнення не можна розглядати як насичення відповідних ринкових ніш, навпаки, це є тривожною ознакою негараздів в економіці країни.

Серед країн Європи наша держава має найменшу кількість малих підприємств у розрахунку на 1 тис. населення. З року в рік частка малих підприємств у обсягу реалізованої продукції зростає, але на сьогодні вона становить всього 14,2%, тоді як у країнах ЄС – близько 60%. Аналогічні співвідношення у забезпеченні малими підприємствами частки загальної зайнятості (табл. 1).

У середньому на початок 2008 р. інтенсивність малого бізнесу – кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб населення – становила 51 одиницю. Порівняння цього показника з аналогічними у деяких країнах ринкової економіки (Великобританія – 460, Німеччина – 370, Франція –350) свідчить про те, що українські малі підприємства досі не набули “критичної маси”, потрібної для ефективного функціонування економіки.

Таблиця 1

Показники розвитку МП в окремих країнах світу в 2008 р.


Країни

Кількість МП,

тис. од.

Кількість МП на 1000 осіб

населення, од.

Зайнято в МП,

Млн. осіб

Частка МП

у загальній кількості

зайнятих, %

Частка МП

у ВВП, %

Великобританія

2630

46,0

13,6

49

53

Німеччина

2290

37,0

18,5

46

52

Італія

3920

68,0

16,8

73

60

Франція

1980

35,0

15,2

54

62

США

19 300

74,2

70,2

54

52

Японія

6450

49,6

39,5

78

55

Росія

955

6,8

8,5

14

14,1

Україна

307

4,8

3,2

13

12


Основні показники розвитку малих підприємств

Таблиця 2



 

Кількість підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць

Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники), тис. осіб

Кількість найманих працівників (штатні та позаштатні працівники), тис. осіб

Частка найманих працівників на малих підприємствах до їх загальної кількості, %

 Частка обсягу реалізованої продукції малих підприємств до загального обсягу реалізації, %

Частка прибутку від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу прибутку, %

Частка збитків від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу збитків,%

Частка підприємств, що одержали збитки, до загальної кількості малих підприємств, %

2000

44

1730,4

1709,8

15,1

8,1

12,9

16,3

36,6

2001

48

1818,7

1807,6

17,1

7,1

9,1

17,6

38,1

2002

53

1932,1

1918,5

18,9

6,7

9,3

18,8

38,2

2003

57

2052,2

2034,2

20,9

6,6

9,1

20,6

37,1

2004

60

1978,8

1928,0

20,2

5,3

8,2

25,4

35,5

2005

63

1890,4

1834,2

19,6

5,5

7,9

30,6

35,2

2006

72

2232,3

2158,5

23,5

18,8

17,2

40,2

33,7

2007

76

2231,5

2154,3

23,7

18,1

14,0

42,2

32,8

2008

72

2237,4

2156,8

24,3

16,3

16,5

37,6

37,3

2009

75

2152,0

2067,8

25,3

16,7

22,9

29,0

39,9

2010

63

2073,6

1992,5

25,4

14,2

23,4

30,8

41,4
Так, за світовими даними, кількість населення, здатного займатися підприємництвом, сягає 7–10%, тобто максимально досяжна кількість бізнесів (як великих, так і малих) в Україні має становити 4,8 млн. Слід зазначити, що мікро- та малі підприємства становлять основну частину діючих підприємств в Україні (мікропідприємства –71%, малі – 23%, середні – 5%, великі – 1%). Розподіл питомої ваги малих підприємств за основними видами економічної діяльності у 2007 р. має такий вигляд: 32% малих підприємств від їхньої загальної кількості працювали у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів. Операціями з нерухомим майном, інжинірингом та наданням послуг підприємцям займалися 23,3% малих підприємств; 5,1% підприємств функціонували у сфері транспорту і зв’язку; 3,2% займались готельним та ресторанним бізнесом. У сфері послуг зосереджено більшість підприємств малого бізнесу. У табл. 2 наведено основні показники розвитку малих підприємств в Україні протягом 2010р. 

Рушійною силою економічного зростання у глобальній конкуренції є використання та вдосконалення передових технологій – інновацій. Світова економічна теорія та досвід державного менеджменту постулюють, що процеси створення преференційних умов для інноваційного розвитку є базою для накопичення нових, принципово якісних характеристик у формуванні нових технологічних устроїв. Успіх такої політики полягає в її незворотному, перманентному характері.

Пріоритети виявляються в державній бюджетно-фінансовій дистрибуції щодо конкретних технологічних проривів, які забезпечують становлення та подальше домінування нового технологічного укладу. Проте сьогодні в Україні майже 70% витрат на науково-технічні розробки припадає на IV і лише 23% – на V технологічний уклад, 60% інноваційних витрат – на IV технологічний уклад, 30% – на III, а на V – лише 8,6%. Крім того, 75% інвестицій спрямовується в III уклад і лише 20% і 4,5% – в IV і V технологічні уклади відповідно. У технологічній частці капітальних вкладень (технічне переозброєння і модернізація) домінує III технологічний уклад – 83%, і лише 1% припадає на IV уклад.

Досвід країн Південно-східної Азії, які продемонстрували колосальний стрибок у суспільство V технологічного укладу, визначив необхідні макроекономічні пропорції між накопиченням і споживанням, які мають утримуватися державним менеджментом для забезпечення динамічного зростання економіки. Валові накопичення основного капіталу повинні становити не менше ніж 35% до ВВП. В Україні цей показник зменшився з 19,7% у 2001 р. до 14,5% у 2009 р.

Сьогодні лише незначна кількість українських підприємств упроваджують новітні технології та розробляють власні. Світовий досвід і практика господарювання свідчать, що розвиток малого підприємництва на всіх рівнях вимагає потужного забезпечення. Однією із важливих проблем, що потребують нагального вирішення, є вдосконалення джерел фінансового забезпечення процесів розвитку малих підприємств.

Недосконалість фінансово-кредитного забезпечення сповільнює обґрунтування та вибір конкретних напрямів господарського розвитку, збільшуючи можливість хибного шляху. Основою залучення банківської сфери до участі в інноваційному процесі підприємництва є створення стимулюючої податково-бюджетної і грошово-кредитної політики. У Законі України “Про інноваційну діяльність” саме статті зі стимулювання фінансово-кредитного механізму підтримки інновацій у 2005 р. були скасовані та внесені зміни до відповідних законів на підставі Закону № 2505.

Роль державного регулювання у сфері підтримки інновацій можна звести до таких моментів: сприяння розвитку науки, у тому числі прикладної, і підготовка науково-технічних кадрів; реалізація різноманітних програм, спрямованих на підвищення інноваційної активності підприємств; надання державних замовлень на проведення НДДКР; надання податкових пільг, що сприяє прийняттю окремими підприємствами інноваційних рішень; посередництво у справі організації ефективної взаємодії академічної та прикладної науки, стимулювання кооперації в галузі НДДКР підприємств та університетів.

Відтак, основними напрямами розробки державної стратегії сприяння розвитку інноваційної діяльності малих і середніх підприємств є такі: створення механізмів фінансового забезпечення інноваційної діяльності; стимулювання масового створення об’єктів інфраструктури інноваційної діяльності. Для цього необхідно забезпечити упродовж найближчих років у малому і середньому підприємництві зайнятість на рівні 25–30% працездатного населення, підвищити рівень оплати праці найманих працівників і виробництво до 25–35% ВВП.

При виборі джерел фінансування враховується багато факторів: вартість залученого капіталу, ефективність його віддачі, співвідношення власного і позикового капіталів, що визначає рівень незалежності підприємства, ризику, який виникає при використанні того чи іншого джерела, економічних інтересів інвесторів тощо.

Джерелами фінансування інноваційної діяльності є:

- бюджетне фінансування, що акумулюється за рахунок державного, обласного і місцевого бюджетів;

- кошти спеціальних позабюджетних фондів фінансування НДДКР;

- кредитні ресурси банків;

- іноземні інвестиції;

- кошти національних і зарубіжних наукових фондів;

- приватні накопичення фізичних осіб тощо.

Структура джерел і організаційні форми фінансування інноваційних проектів, програм, інноваційної діяльності мають свою специфіку і безпосередньо пов’язані з етапами інноваційного процесу та характером впроваджуваних нововведень. У цілому інноваційної діяльність українських підприємств за останні роки свідчить про подальше поглиблення негативних тенденцій в інноваційній сфері, нехтування в державній політиці потребами формування технологічних основ нової економіки.

Для створення сприятливих умов розвитку системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності необхідно поліпшити існуюче нормативно-правове середовищу, в тому числі бюджетні механізми, зокрема:

1. Визначити граничний обсяг коштів для фінансування державної підтримки інноваційної діяльності та пріоритетних напрямів розвитку економіки.

2. Зосередити бюджетні кошти на реалізації інноваційних і науково-технічних програм з високою науково-технічною значущістю.

3. Створити в системі видатків державного бюджету України спеціальні фонди фінансування інноваційних програм малого і середнього бізнесу з метою покриття інноваційних ризиків.

Також необхідно розробити систему стимулювання залучення до інноваційної діяльності коштів населення; розробити механізм довгострокового кредитування підприємств, що займаються інвестиційно-інноваційною діяльністю; розширити масштаби державного фінансування пріоритетних напрямів інвестиційно-інноваційної діяльності; посилити державну підтримку інфраструктурних інноваційних утворень.

Отже, головною метою підтримки підприємництва має стати створення сприятливих умов для підвищення ефективної діяльності суб’єктів малого підприємництва як невід’ємної складової структури економіки та участі суб’єктів малого підприємництва у вирішенні завдань соціально-економічного розвитку.

Стан розвитку малого і середнього бізнесу в Україні в цілому є недостатнім у зв’язку з фінансово-економічною ситуацією і політичною нестабільністю, тому питання малого підприємництва потребує розробки і відповідного державного регулювання. Вивчення стану малого підприємництва свідчить, що сприяти його розвитку можна лише шляхом поєднання, комбінування різних форм методів, засобів регулювання та підтримки, головними серед яких є:

- фінансово-кредитна підтримка (що передбачає прямі гарантовані позики, цільове субсидіювання, цільове бюджетне фінансування);

- сприятлива податкова політика (що передбачає пільгове оподаткування, надання права прискореної амортизації);

- посилення державного впливу на розвиток інноваційної діяльності за рахунок збільшення фінансування та сприяння розвитку малих і середніх інноваційних підприємств;

створення політики структурних перетворень, при якій основні зусилля держави будуть спрямовані на зміну економічної структури всього господарського механізму з метою гармонізації вітчизняної економічної практики зі стандартами, поширеними у країнах – членах ЄС;

- оптимізація та прискорення процесів формування зовнішньоекономічного механізму інтеграції України у світові структури, як логічне завершення реформування соціально-економічного розвитку суспільства.

Таким чином, для нормального здійснення інноваційної діяльності необхідна відповідно розвинена інфраструктура; ініціювати інноваційну діяльність повинні самі розробники, інакше попит на інновації завжди випереджатиме їхню пропозицію; рівень інноваційних розробок має відповідати світовому рівню або перевищувати його. Принципове поєднання названих чинників дає можливість визначити, наскільки достатньою є активність інноваційної діяльності в країні для забезпечення її перманентного й ефективного розвитку.

Активізація інноваційної діяльності в малому підприємництві є важливою складовою економічного розвитку суспільства. Подолання наявних проблем вимагає розробки та реалізації низки ефективних заходів.

Внесок малих підприємств в оздоровлення економіки нині явно недостатній. Це пояснюється як загальним спадом виробництва і розривом господарських зв'язків, так і тим, що не одержала розвитку державна підтримка цих підприємств. Тим часом малі підприємства, як нестійка підприємницька структура та найбільше залежать від коливань ринку, потребують державної підтримки.

У багатьох країнах ринкової економіки існують особливі фонди державної підтримки малого бізнесу. У Японії, наприклад, на ці цілі у видатковій частині бюджету виділяється 2—3 млрд. дол. У нашій країні державна підтримка малих форм виробництва з перших кроків малого бізнесу зводилася в основному до системи податкових пільг на прибуток.

Однією з важливих проблем малого бізнесу в Україні є кредитування. Кредити даються тільки під заставу або поручництво, на що не завжди мають можливість малі підприємства. Спілки малих підприємств, як і спеціальні фонди, не виступають поручителями по кредитах, які одержують ці підприємства. Немає спеціальних банків, які обслуговували б малий бізнес. Особливо в скрутному стані знаходяться приватні малі підприємства. Неможливість одержати кредит виключає спроможність конкурувати з іншими підприємствами.

У багатьох закордонних країнах малому бізнесу надає серйозну фінансово-кредитну підтримку держава через спеціальні структури і фонди, наприклад, через Адміністрацію в справах дрібного бізнесу (США), Корпорацію страхового кредитування дрібного бізнесу (Японія), Кредит для середніх і дрібних фірм (Франція).

В Україні також існують різні організаційні форми підтримки і захисту інтересів малих підприємств. Для цього створено асоціації малих підприємств, Всесвітня асамблея дрібних і середніх підприємств, різні фонди розвитку і підтримки малого бізнесу. Однак, як правило, численні фонди підтримки малого підприємництва стурбовані своїми власними проблемами і реальної допомоги малим підприємствам не надають.

Малі підприємства мають потребу також в інформаційному обслуговуванні, підготовці кадрів, у пільговому банківському кредиті й іншій допомозі.

Заслуговує на серйозну увагу досвід фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу з боку держави через прямі і гарантовані позики. Прямі позики видаються невеликим фірмам на певний строк під більш низькі ставки, ніж кредит на приватному ринку позичкового капіталу.

Гарантовані позики дають кредиторам державні гарантії до 90 % позикового капіталу. У такий спосіб держава намагається зацікавити приватні банки, торгові і промислові корпорації, страхові компанії, пенсійні фонди в наданні капіталу дрібним фірмам.

Є інші форми державної підтримки: забезпечення малих підприємств держзамовленням, застосування фіскальних стимулів підприємствам, які утворюються в регіонах із слабко розвинутою промисловістю, та ін.

В Україні розвиток малих підприємств відбувається в основному в посередницькій сфері і галузях, що не потребують значних капітальних вкладень — торгівлі, громадському харчуванні, будівництві цивільних об'єктів, дрібному ремонті техніки і машин, сільському господарстві. Тим часом такий потужний ринок, як сфера науково-технічних нововведень та інформації, не освоюється. Це зумовлено, з одного боку, недостатньою увагою до таких проблем державних структур управління, відсутністю правових актів, що забезпечують розвиток малого науково-технічного бізнесу, а з іншого — монополією державних науково-дослідних інститутів, що зосередили в себе весь обсяг фінансування наукової сфери. У результаті це привело до монополізму держсектора в науці і відсутності впроваджувальних малих структур у матеріальній сфері.

Малий бізнес має ефективну підтримку за кордоном. З цих позицій цікавий досвід розвитку інноваційного бізнесу в США. Численні дрібні інноваційні підприємства в США стали своєрідним доповненням до традиційних науково-дослідних і конструкторських комплексів промислових корпорацій, університетів, безприбуткових дослідницьких організацій, державних лабораторій, різних цільових структур. Істотно програючи подібним організаціям по ресурсному забезпеченню, дрібні фірми в сфері НТП виграють у можливості максимального розкріпачення творчого потенціалу й ініціативи науково-технічних працівників.

Досвід США показує, що в умовах ресурсної незабезпеченості малого інноваційного бізнесу найважливішим чинником його існування є організація своєрідної мережі його підтримки. Основні напрями її такі:

— фінансова підтримка (наявність численних доступних джерел ризикового капіталу);

— матеріально-технічна (здавання в оренду і можливість купівлі, в тому числі і на пільгових умовах, засобів виробництва — будинків і споруд, техніки, наукового устаткування, транспортних засобів, копіювальної техніки т. д.);

— інформаційна (забезпечення можливостей користування інформаційними мережами і технічними бібліотеками, доступу до баз даних і т. д.);

- консультативна (розвиток спеціалізованих послуг консультування, орієнтованих на організаторів дрібних інноваційних підприємств, із питань оподатковування, планування, маркетингу, ведення звітності, оформлення патентів).

На створення цієї мережі спрямовані зусилля федерального уряду, штатів, місцевих органів влади громадськості, університетів, приватного бізнесу. Політика стимулювання інноваційної активності малого бізнесу — від федерального уряду до муніципалітету. Головним у державній політиці в цій сфері є створення сприятливого "інноваційного клімату", тобто забезпечення сприятливих економічних, правових, організаційних, психологічних та інших умов для виникнення і розвитку нових фірм, насамперед тих, що зайняті генеруванням, освоєнням і комерціалізацією науково-технічних нововведень. Держава, на відміну від регулювання діяльності економічно й організаційно сформованого великого бізнесу, основні зусилля спрямовує на початкові і "передпочаткові" періоди становлення малих інноваційних підприємств.

Головним змістом державної інноваційної політики у відношенні малого бізнесу є регулювання фінансових потоків, спрямоване на полегшення доступу дрібних фірм до джерел фінансових засобів. Тут виділяють такі напрями: цілеспрямоване субсидування з бюджету (через федеральні агентства і відомства) і притягнення приватного капіталу до фінансування інноваційної діяльності дрібних фірм.

Цілеспрямоване бюджетне фінансування здійснюється у формі безповоротного субсидування, через надання пільгових позик і заключения контрактів на розробку нової продукції і технології.

У цілому малий бізнес США одержує 3,5—4 % від загальних федеральних витрат на НДДКР. До третини витрат дрібних фірм на дослідження і розробки в тій або іншій формі фінансує держава. Програми безповоротного субсидування здійснюють в основному двоє основних відомств — Адміністрація в справах малого бізнесу (АМБ) і Національний науковий фонд (ННФ).

Програми надання пільгових позик здійснюють АМБ у вигляді прямих позик, пайової участі в позиках комерційних банків і гарантування позик комерційних банків. Прямі позики робить АМБ із власних кредитних джерел. Розмір позики не перевищує 150 тис. дол., максимальна ставка становить до 7 %. Позики даються на терміни: до 6 років — на поточні потреби; до 20 років — на придбання устаткування, земельної власності і будівництво; до 30 років — на відновлення підприємств, що постраждали від стихійного лиха.

Однак, як показує американська практика, форми прямого субсидування через державні відомства не мають достатньої гнучкості і оперативності. Другим найважливішим напрямом державної інноваційної компанії дрібного бізнесу, що діють під егідою АМБ. Венчурний капітал розміщається у формі акціонерного капіталу. Це значить, що інвестори стають акціонерами дрібних інноваційних фірм і, залежно від частки своєї участі, мають право на одержання прибутків. Частка участі окремих компаній венчурного капіталу в дрібних фірмах рідко перевищує