Реферат: Вырезано зміст
вырезано
ЗМІСТ
ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1
МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
17
1.1.
Генезис поглядів на економічну суть фінансових ресурсів
17
1.2.
Цільова функція та якісні характеристики фінансових ресурсів
40
1.3.
Теоретичні аспекти класифікації джерел фінансових ресурсів
66
^ Висновки до розділу 1
92
РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА МЕТОДОЛОГІЧНИЙ БАЗИС УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ І ВИКОРИСТАННЯМ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
94
2.1.
Сучасна парадигма управління фінансовими ресурсами підприємств
94
2.2.
Теорія та методологія планування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
122
2.3.
Методологічні основи визначення ціни джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
147
2.4.
Теоретико-методологічні засади аналізу ефективності використання фінансових ресурсів
172
^ Висновки до розділу 2
197
РОЗДІЛ 3
ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
199
3.1.
Оцінка впливу макроекономічного середовища на формування та використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
199
3.2.
Формування фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств
218
3.3.
Особливості руху та оцінки грошових потоків сільськогосподарських підприємств
244
3.4.
Державна підтримка в системі формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
260
^ Висновки до розділу 3
288
РОЗДІЛ 4
ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ТА ВИКОРИСТАННЯМ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
291
4.1.
Розвиток методології управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
291
4.2.
Удосконалення методологічних підходів до аналізу використання фінансових ресурсів у інвестиційному процесі сільськогосподарських підприємств
317
4.3.
Удосконалення методів оцінки активів підприємства в контексті управління фінансовими ресурсами
341
4.4.
Бюджетування як інструмент управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
360
^ Висновки до розділу 4
378
ВИСНОВКИ
380
ДОДАТКИ
390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
435
ВСТУП
^ Актуальність теми. Управління процесами формування та використання фінансових ресурсів у ході ринкових перетворень виступає домінантою ефективного виробництва, виявляючись у всіх сферах економічного життя підприємства і форми його прояву багаті та різношарові. Ускладнення процесів економічних трансформацій, посилення їх динамізму, зміна орієнтирів, перехід до нових форм господарювання вказують на наявність спонукально-діяльних установок щодо активного розв’язання низки завдань, покликаних забезпечити широкоспекторний діапазон запитів сьогодення стосовно вибору форм і методів фінансування, пошуку та оцінки його джерел тощо. Особливо це важливо для сільськогосподарських підприємств, де істотний вплив мають специфічні чинники, зокрема, стан та особливості матеріально-технічної бази, значне сезонне варіювання потреби в коштах, невисокий рівень обороту активів, малопотужність зародкової фінансової інфраструктури тощо. Крім того, в результаті ринкових перетворень значна частина підприємств галузі втратила власні фінансові ресурси, а умови доступу до зовнішніх їх джерел суттєво погіршилися. Саме тому ці питання постійно становили науковий інтерес і були предметом інтелектуального пошуку визначних вчених.
Найвагоміші досягнення у розробці теоретичних, методологічних і прикладних аспектів проблеми формування та використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і управління цими складними різноаспектними процесами належать плеяді яскравих світил української аграрної економічної науки, серед яких В. Андрійчук, В. Борисова, В. Грушко, М. Гладій, О. Гудзь, М. Дем’яненко, П. Канінський, І. Кириленко, Ю. Коваленко, М. Коденська, М. Кропивко, П. Лайко, І. Лукінов, Ю. Лупенко, М. Малік, В. Месель-Веселяк, О. Могильний, Б. Пасхавер, Г. Підлісецький, В. Савчук, П. Саблук, В. Ситник, О. Ульянченко, А. Чупіс та ін. Завдяки їх титанічним зусиллям створено фундаментальний науковий базис розв'язання актуальних проблем фінансування розширеного відтворення сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах і, зокрема, в таких сегментах фінансової теорії як забезпечення фінансовими ресурсами, інноваційно-інвестиційний розвиток, кредитне забезпечення, управління ризиками, ціноутворення, страхування, оподаткування, державна фінансова підтримка сільськогосподарського виробництва .
Проте варто констатувати, що формування сучасної парадигми управління фінансовими ресурсами, адекватної викликам сьогодення та віддзеркаленням їх специфічних проявив у діяльності сільськогосподарських підприємств, тільки вибруньковується. Більшість її теоретико-методологічних і практичних площин потребують поліфонії новітніх ідей, наукової переорієнтації, творчого підходу й теоретичного обґрунтування альтернативних шляхів їх вирішення. Вітчизняна фінансова думка поки що не запропонувала цілісного бачення напрямів їх розв’язання, що обумовило вибір, наукову значимість і прикладну актуальність теми наукових розвідок у дисертаційному дослідженні.
^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в контексті вирішення теоретичних і прикладних завдань проблематики наукових досліджень ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН. Дисертант брав особисту участь у розробці окремих етапів плану науково-дослідних робіт за такими темами: “Формування системи та механізмів фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0102U000266), у складі якої сформульовано та обґрунтовано теоретико-методологічні засади управління формуванням і використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств в умовах ринку; “Розробити теоретичні та методологічні засади управління фінансовокредитними і податковими відносинами в АПК” (номер державної реєстрації 0106U006639), у межах теми визначено вплив зовнішнього середовища на формування й використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств та обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення управління цими процесами, розроблено основні аспекти державної фінансової підтримки сільського господарства в умовах членства у СОТ.
^ Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – обґрунтування системних теоретико-методологічних підвалин і практичних рекомендацій щодо управління формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, адекватного новим ринковим умовам, яке забезпечує їх стабільне функціонування й економічний поступ.
Науковий пошук і його логіка ґрунтувались на концептуальному баченні проблеми та робочій гіпотезі про те, що специфіка діяльності та відсутність відповідного їй наукового базису визначають необхідність розробки і практичної реалізації нової методології управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, що є органічною й невід'ємною складовою системи заходів з подолання негативних наслідків трансформаційних процесів і підвищення ефективності їх діяльності.
Реалізація визначеної мети зумовила необхідність і хронологію розв'язання сукупності таких теоретичних й прикладних завдань:
– здійснити аналіз генезису наукових уявлень, теоретичних аспектів і категоріальних характеристик фінансових ресурсів у контексті економічних викликів та сучасних проблем діяльності сільськогосподарських підприємств;
– ідентифікувати цільову функцію фінансових ресурсів підприємств, виявити і розкрити базисні якісні характеристики і у відміченому зрізі, конкретизувати й поглибити наукове розуміння їх економічної сутності;
– розкрити економічний зміст і визначити склад джерел формування фінансових ресурсів, уточнити й розвинути наукові площини їх класифікації для конкретизації сфери застосування з позиції теоретичних обґрунтувань та практичних запитів сільськогосподарських підприємств;
– визначити теоретико-методологічні та методичні підвалини управління формуванням і використанням фінансових ресурсів та виявити сукупність обставин, можливостей і проблем побудови його парадигми в сучасних умовах;
– обґрунтувати наукові передумови, вимоги, принципи, завдання системи фінансового планування, розробити методичні рекомендації з планування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і визначити заходи щодо їх реалізації;
– виявити агенти впливу на формування ціни джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і сконструювати методичні підходи щодо її розрахунку з врахуванням специфічності їх структури;
– обґрунтувати методичні основи оцінки доцільності й ефективності використання фінансових ресурсів та виявити і запропонувати найбільш придатні й адаптовані її критерії означені ієрархічною системою цілей сільськогосподарських підприємств;
– здійснити діагностику економічних умов та узагальнити сучасну практику сільськогосподарських підприємств через призму виявлених тенденцій і закономірностей формування й використання ними фінансових ресурсів;
– з'ясувати економічний зміст поняття „фінансовий потенціал“, виявити чинники, які істотно впливають на його формування, розвиток та якісно нові горизонти перспектив сільськогосподарських підприємствах і на цій основі розробити методику оцінки його рівня та відповідну систему вимірників;
– розкрити сутність дефініції „грошові потоки“, визначити їх роль та особливості застосування в сільськогосподарських підприємствах у процесі управління їх фінансовими ресурсами;
– виявити тенденції і з’ясувати проблеми державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств та окреслити орієнтири їх вирішення;
– обґрунтувати тематично конкретизовані пріоритетні напрями удосконалення управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств на основі запропонованих якісно нових універсально-досконалих методологічних підходів.
^ Об’єктом дослідження виступають характерні процеси та об’єктивні закономірності формування й використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств у період ринкової трансформації економіки.
^ Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних проблем управління формуванням і використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств в якісно нових умовах діяльності.
^ Методами дослідження є конкретне застосування теорії та методології пізнання до предмету наукової розвідки дисертації. Теоретико-методологічний фундамент дослідження проблеми становлять загальнонауковий діалектичний метод пізнання; системний підхід до аналізу чинників впливу і складових елементів управління фінансовими ресурсами; результати творчого пошуку вітчизняних науковців; фундаментальні положення неокласичної фінансової теорії, сучасні концепції управління фінансами суб’єктів господарювання.
Конкретизація методологічного інструментарію здійснювалась на основі якісного аналізу проблем, які потребували вирішення. Так, основою постановки центральної проблеми дослідження та виявлення причинно-наслідкової обумовленості й детермінованості її до якості, сили, вектору дії системи специфічних агентів є функціонально-структурний аналіз. Дослідження умов і чинників впливу, вибору методів та інструментів обґрунтування, прийняття й реалізації управлінських рішень спиралися на елементи системного аналізу. Монографічний метод застосовано при вивченні фахової літератури та нормативно-правових актів, а порівняльний – для ідентифікації й оцінки системи факторів і умов, що впливають на прийняття та реалізацію управлінських рішень. За допомогою емпіричного методу в поєднанні з елементами якісного аналізу з’ясовувалися практичні аспекти управління фінансами підприємств галузі та проблеми адаптування для цих цілей окремих теоретичних концепцій і моделей. Статистичний метод слугував інструментом накопичення, обробки та кількісного аналізу інформаційного масиву про динамічні процеси формування й використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств. За допомогою графічного методу встановлено та проілюстровано основні закономірності та структурні зміни у складі фінансових ресурсів, державної підтримки сільського господарства, дохідності виробництва тощо. Прийоми економіко-математичного аналізу застосовувалися для виявлення тенденції зміни фінансових явищ і процесів та формалізованої інтерпретації їх тренду, а кореляційно-регресійного – для оцінки тісноти й достовірності парного і багатофакторного взаємозв’язку. Обґрунтування науково-практичних рекомендацій щодо окремих складових системи управління фінансовими ресурсами проводилося із застосуванням програмно-цільового методу.
Інформаційно-фактологічною базою дисертації є такі джерела: Закони України; Укази Президента України; нормативні акти Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств; публічна звітність Державного комітету статистики; інформаційні та статистичні дані Міністерства аграрної політики України; дані обліку, фінансової та статистичної звітності сільськогосподарських підприємств; результати наукових досліджень, опубліковані в спеціальній літературі; особисті дослідження, спостереження та аналітичні розрахунки автора. Хронологія фактологічних даних охоплює часовий період з 1990 по 2007 рік.
^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному узагальненні й науковому обґрунтуванні тематично конкретизованих напрямів вирішення проблеми управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств. Елементи наукової новизни та характеристику особистого внеску здобувача містять такі положення і результати дисертаційної роботи:
вперше:
– ідентифіковано та обґрунтовано цільову функцію фінансових ресурсів підприємства – „забезпечення безперервності руху його грошових потоків“ і визначено їх якісні ознаки: накопичена (акумульована) вартість; об'єкт права власності; об'єкт впливу фактору часу; фактор економічного та соціального розвитку; об'єкт фінансового управління; джерело доходу; джерело ризику; джерело погашення фінансових зобов'язань; активи з високою трансформаційною здатністю та основний компонент фінансового потенціалу;
– на основі нових сутнісних підходів розроблено адаптовані до особливостей виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств концептуально-методологічні підвалини управління формуванням і використанням фінансових ресурсів, у лоні яких обґрунтування їх наукових передумов і теоретико-методологічного базису; використання локальних економічних механізмів; модель процесу управління; відбір і класифікація чинників, які впливають на прийняття управлінських рішень; методичні підходи до оцінки ефективності використання фінансових ресурсів, оптимізації структури їх джерел, оцінки активів; модель розподілу фінансових ресурсів за окремими напрямами щодо їх використання;
– обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, розроблено універсальний методичний інструментарій їх аналізу, оцінки і планування та запропоновано тематично конкретизовані дієві заходи їх реалізації;
удосконалено:
– теоретичну площину побудови класифікацій за якісними ознаками обґрунтуванням необхідності врахування таких вимог: а) забезпечення відповідності критерію систематизації науковій гіпотезі дослідження або цільовим вимогам (меті) суб'єкта впливу на об'єкти класифікації; б) дотримання пріоритетності стохастичних зв'язків між елементами класифікації над детермінованими; в) врахування динамічності системи та уникнення статичної детермінованості елементів класифікації, застосування якої до класифікації джерел формування фінансових ресурсів дозволило встановити сферу вжитку поділу за різними узагальнюючими ознаками в контексті завдань їх наукового дослідження та практики управління;
– методику рейтингової оцінки сільськогосподарських підприємств за рівнем їх фінансового потенціалу, складовими якої є логічна послідовність її опрацьовування, методичний інструментарій необхідних аналітичних розрахунків, математична перевірка істотності впливу різних чинників з метою їх відбору для включення в авторську модель, критерії та їх межові значення;
– модель процесу обґрунтування й ухвалення управлінських рішень у царині формування та використання фінансових ресурсів, яка включає такі блоки: встановлення пріоритетів та альтернативних напрямів їх використання; прогнозування грошових потоків; визначення можливих і доступних джерел формування фінансових ресурсів, оцінка їх ціни та рівнів ризиків; оптимізація структури джерел; розрахунок теперішньої вартості прирістних чистих грошових потоків для альтернативних напрямів використання фінансових ресурсів; вибір кращої з можливих альтернатив при певних, встановлених підприємством, ресурсних та часових обмеженнях і нормативах;
– концептуальні підходи до організації планування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, що включають в себе встановлення наукових передумов та обґрунтовані заходи щодо реалізації планування як функції управління, найбільш суттєвими серед них є: розробка фінансової стратегії, здійснення контролю виконання планових завдань, оперативного реагування на відхилення від планових завдань, визначення норм та обмежень, своєчасного коригування планів, виходячи з динаміки зовнішнього економічного середовища.
– методичні засади розрахунку ціни джерел формування фінансових ресурсів для сільськогосподарських підприємств, що враховують специфічність структури та її складових елементів і включають: визначення складових внутрішніх та зовнішніх джерел; розрахунок ціни елементів власних джерел; встановлення ціни елементів залучених джерел; визначення ціни елементів позикових джерел; розрахунок середньозваженої ціни всіх джерел, виходячи з обраного методу фінансування;
дістали подальший розвиток:
– визначення складу та критеріїв поділу й розмежування щодо систематизації джерел формування фінансових ресурсів з врахуванням специфіки функціонування та запитів сільськогосподарських підприємств;
– уявлення про економічну суть фінансових ресурсів у зрізі їх цільової функції та здатності виконувати роль платіжного засобу;
– методологічні підходи до аналізу використання фінансових ресурсів на інвестиційні цілі, в їх складі характеристика особливостей фінансового забезпечення інвестиційного процесу сільськогосподарських підприємств, що впливають на вибір методів аналізу; порівняльні якісні характеристики окремих показників; наукові передумови та принципи аналізу; особливості застосування та методи обчислення окремих вимірників; формула розрахунку мінімального розміру чистих грошових потоків для забезпечення ліквідності обраної схеми фінансування з погляду вимог кредиторів;
– обґрунтування висхідних напрямів подальшого удосконалення системи державної фінансової підтримки вітчизняних сільськогосподарських підприємств, зокрема, встановлення пріоритетів державної фінансової підтримки та концентрація бюджетних коштів на їх реалізації; удосконалення бюджетної класифікації та розширення горизонту планування; законодавче встановлення критеріїв (нормативів) розподілу бюджетних коштів і процедур їх виділення й розподілу; запровадження обов'язкового оприлюднення та широкого інформування щодо напрямів використання, суб'єктів отримання, результатів моніторингу та оцінки ефективності використання бюджетних коштів; децентралізація бюджетних надходжень і програм підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва та соціальної сфери села;
– концептуальний підхід до впровадження технології бюджетування в управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, що включає авторське трактування процесу бюджетування та його інструменту – бюджету; систематизацію та селекцію основних принципів в контексті об'єкта управління; уточнення та доповнення функцій; особливості та чинники вибору моделі бюджетування; послідовність, завдання та результати етапів формування системи бюджетування; алгоритм управління фінансовими ресурсами за допомогою бюджетів.
^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні наукові положення дисертації трансформовані в прикладну площину шляхом розробки методичного інструментарію, методичних підходів і рекомендацій, які апробовані у процесі вирішення конкретних практичних завдань. Окремі з них стали основою для розробки нормативно-правових актів. Зокрема, Міністерством аграрної політики України – при підготовці проектів законодавчих актів щодо фінансового забезпечення агропромислового виробництва через механізм державної підтримки, а також щодо фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств (довідка № 21/244 від 23.04.2007 р.); ФДМ України затверджені підготовлені дисертантом ряд нормативних документів з питань приватизації міжгосподарської власності сільськогосподарських підприємств (довідка № 10-30-2039 від 26.02.1997 р.).
Запропоновані здобувачем рекомендації запроваджені в практику управління фінансовими ресурсами підприємств аграрного сектору економіки України. Головне управлінням агропромислового розвитку Кіровоградської ОДА підтвердило їх практичну значимість для реалізації комплексу заходів щодо удосконалення фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств на перспективу (довідка № 7–20–535 від 16.04.2002 р.); Всеукраїнський Союз сільськогосподарських підприємств схвалив і рекомендував до впровадження у сільськогосподарських підприємствах України результати дослідження з проблем управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств (довідка № 49 від 27.03.2007 р.). Рекомендації щодо здійснення економічної реформи, вдосконалення системи управління та фінансового забезпечення перспективного розвитку структурних підрозділів знайшли практичне застосування у підприємствах Дніпропетровського обласного виробничого об'єднання сільського комунального господарства (довідка № 232 від 16.07.1997 р.), Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву „Украгропромбуд” (довідка № АМ-3/07-597 від 14.0.1997 р.), Української республіканської господарчої асоціації по будівництву, ремонту та утриманню внутрішньогосподарських сільських шляхів „Украгрошляхбуд” (довідка № ГД-1/111 від 18.07.1997 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом індивідуального творчого пошуку. Основні її теоретичні положення, актуальні висновки та практичні пропозиції є одноосібним здобутком дисертанта. З наукових розвідок, виконаних спільно з іншими авторами, у дисертації використано лише ті міркування та тези, які належать здобувачу.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки і пропозиції дисертації доповідалися і обговорювалися на науково-теоретичних і науково-практичних міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях і семінарах, зокрема: „Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту” (м. Київ, 2001 р.), „Кредитування сільськогосподарського виробництва” (м. Нова Каховка Херсонської області, 2001 р.), „Кредитне забезпечення та розвиток підприємництва у сільській місцевості” (м. Умань Черкаської області, 2003 р.), „Надання підтримки малим та середнім підприємствам на селі: механізми фінансування” (м. Київ, 2004 р.), „Стратегія інноваційного оновлення і підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу Росії. Наукова спадщина М. Д. Кондратьєва та О. В. Чаянова і перспективи розвитку російського сільського господарства” (м. Москва, 2005 р.), “Вдосконалення управління аграрними ризиками, агрострахування та перестрахування в Україні” (м. Київ, 2006 р.), „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2007 р.), „Проблеми інвестиційної діяльності та шляхи їх подолання” (м. Кіровоград, 2007 р.), „Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2007 р.), „Проблеми прогнозування і державного регулювання соціально-економічного розвитку” (м. Мінськ, 2007 р.), „Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи” (м. Київ, 2007 р.), „Економічний ріст Республіки Білорусь: глобалізація, інноваційність, стійкість” (м. Мінськ, 2008 р.), „Науково-інноваційна діяльність в агропромисловому комплексі” (м. Мінськ, 2008 р.).
Публікації. Суттєві результати дисертаційного дослідження опубліковано у 43 науковій працях, у тому числі в одноосібній та колективній монографіях, 41 статті (21 – у фахових виданнях), матеріалах науково-практичних конференцій та навчальному посібнику. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 60,6 ум. друк. арк.
^ Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основної частини дисертації становить 389 сторінок комп’ютерного тексту, містить 25 таблиць, 40 рисунків, 45 формул. Повний обсяг дисертації – 470 сторінки, до нього входить 15 додатків на 46 сторінках. Список використаних джерел налічує 358 найменувань на 35 сторінках друкованого тексту.
^ Розділ 1
МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
1.1. Генезис поглядів на економічну суть фінансових ресурсів
Кожне сільськогосподарське підприємство являє собою економічну систему, елементи якої знаходяться у взаємозалежності та взаємодії, утворюючи певну єдність, цілісність. У даному контексті елементами виступають економічні ресурси, об’єднання яких створює нову якість і синергічний ефект, що дозволяє реалізувати статутні та інші завдання підприємства і чого неспроможний забезпечити жоден елемент поодинці.
вырезано
Грошові кошти – це специфічний вид активів підприємства, за допомогою якого воно здійснює залучення всіх інших видів ресурсів. Ця здатність реалізується через функцію грошей як універсального платіжного засобу. Вони являють собою суму, що залишилася на банківських рахунках в національній та іноземній валюті, а також певну, дозволену нормативними документами, сума готівки, яка зберігається в касі підприємства.
В умовах ринкової економіки роль та значення грошей для суб’єктів господарювання постійно зростає. Це зумовлене трьома причинами. Перша – звичайна рутинна, що постійно вимагає грошового забезпечення поточних операцій. Друга – обережність, зумовлена необхідністю погашення непередбачених платежів. Третя – спекулятивність, яка дає можливість участі в наперед непередбаченому вигідному проекті [127, с.135]. Саме на цій основі ґрунтується фінансовий прагматизм суб’єктів господарювання у збільшенні обсягів ліквідних активів. Однак такий підхід має свої межі, які в фінансовій теорії визначаються величиною упущеної вигоди.
Р. Брейлі та С. Маєрс трактують проблему наступним чином: на відміну від казначейських векселів грошові кошти не приносять відсотків, але забезпечують велику ліквідність порівняно з векселями. Люди, які зберігають гроші, мабуть, вірять, що додатковий запас ліквідності компенсує втрату відсотків. В стані рівноваги гранична вартість додаткової ліквідності рівна відсотковій ставці по векселях. ... Ми знаємо, що гранична вартість грошових коштів для утримувача скорочується в міру збільшення її суми, але ми насправді не уявляємо, як оцінити переваги ліквідності при зберіганні грошових коштів…Тому перед кожним підприємством завжди стоїть дилема розподілу своїх вкладень між більш ліквідними та менш ліквідними активами. Кожна фірма повинна бути в змозі швидко роздобути гроші, але немає хорошої теорії, що пояснює, який достатній рівень грошових коштів та як швидко фірма повинна їх одержати [41, с. 1019 - 1020].
Слід звернути увагу на те, що проблема трансформації активів у грошові кошти на думку цих авторів значною мірою пов’язана з доступом до джерел фінансових ресурсів, тобто з можливістю „швидко роздобути гроші”. На нашу думку, це ключова проблема в управлінні ліквідністю активів підприємства, а от же і в політиці формування його фінансових ресурсів.
Науково обґрунтовано декілька моделей оптимізації залишку грошових коштів підприємства. Зокрема, добре відомі моделі Баумоля, Міллера-Орра, Стоуна. Справедливим видається твердження про те, що вони занадто теоретизовані, тому на практиці керуються здоровим глуздом, вибираючи, яку частину мобільних активів тримати на розрахунковому рахунку, а яку тимчасово розмістити в цінних паперах. В результаті такої політики у підприємства на балансі формуються еквіваленти грошових коштів [127, с.137]. До них відносять короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості [204].
Зміст визначення „еквіваленти грошових коштів”, наведеного в національних стандартах бухгалтерського обліку, однозначно відносить їх до високоліквідних активів підприємства, тобто до фінансових ресурсів. Однак при здійсненні такої оцінки необхідно врахувати наступне.
По-перше, не всі фінансові інвестиції, які відносять до високоліквідних, можуть бути конвертовані у грошові кошти негайно, а потребують певного, хоч і короткого часу. По-друге, відсутність розвиненого фондового ринку та відповідних фінансових інституцій збільшує трансакційні витрати, пов’язані з обігом цих цінних паперів, та час їх трансформації у грошові кошти. По-третє, нині окремі види фінансових інструментів мають обмежену сферу застосування.
Усі ці застереження відносяться до практичного аспекту оцінки ліквідності еквівалентів грошових коштів, яка стосується і всіх інших активів підприємства. На нашу думку, їх слід включати до складу фінансових ресурсів підприємства. Однак при обґрунтуванні фінансових рішень необхідно враховувати реальну ліквідність цих активів на момент оцінки.
У балансі українських підприємств окремо виділяють статтю „поточні фінансові інвестиції” де відображаються фінансові інвестиції на строк до одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів)” [204].
Із нормативного визначення еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій видно, що різниця між цими фінансовими інструментами полягає у притаманній першим незначній величині ризику зміни вартості, тоді як для других вона відсутня. Значна частина поточних фінансових інвестицій представлена короткостроковими цінними паперами, емітованими державою. Дохідність останніх у фінансовій теорії виступає еталоном величини безризикової відсоткової ставки. Однак практика пострадянських країн, у тому числі й України, свідчить, що в умовах трансформаційної економіки державні цінні папери мають певний потенціал ризику зміни вартості, в окремих випадках досить значний. Тому державні цінні папери не завжди можуть виступати в якості подібного еталона. Враховуючи вищезазначене, з погляду управління фінансовими ресурсами підприємства між еквівалентами грошових коштів, представлених короткостроковими високоліквідними фінансовими інвестиціями, та поточними фінансовими інвестиціями не існує принципової різниці.
Як правило, еквіваленти грошових коштів та поточні фінансові інвестиції приносять підприємству фіксований дохід. Ці фінансові інструменти застосовують з метою раціонального використання тимчасово вільних грошових коштів. При цьому виходять з того, що величина відсоткових виплат по таких цінних паперах вища, ніж розмір відсотків, які нараховують банки на залишок грошових коштів на поточних, розрахункових, валютних та інших банківських рахунках.
Найбільш поширеними у практиці діяльності підприємств видами короткострокових фінансових інвестицій є державні та місцеві (регіональні) боргові зобов'язання, що емітуються на період до одного року. До цього типу цінних паперів слід віднести й векселі, що акцептуються банком, тобто векселі, виплату по яких гарантує банк та депозитні сертифікати – свідоцтва про тимчасовий банківський внесок, на які нараховуються відсотки. Високоліквідними можна вважати похідні фінансові інструменти, такі як ф'ючерсні, форвардні та опційні контракти на обов'язкову або можливу купівлю чи продаж первинних цінних паперів, якщо останні самі є високоліквідними.
У контексті аналізу грошових коштів та їх еквівалентів як складових фінансових ресурсів, слід звернути увагу на наступне. По-перше, до цього виду активів включають такі грошові документи як поштові марки, марки гербового збору, сплачені проїзні документи та путівки до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо. Для них притаманний певний часовий лаг та обмеження щодо використання. Тому вони не виконують функцію платіжного засобу повною мірою. По-друге, специфічний характер мають кошти в дорозі, тобто грошові суми, внесені в каси банків, ощадні каси або поштові відділення для подальшого їх зарахування на розрахункові або інші рахунки підприємства. Тому при визначенні загального обсягу наявних фінансових ресурсів ці види активів потребують врахування конкретного часового періоду, коли вони можуть бути використані підприємством.
Таким чином, виходячи із критерію ліквідності та спроможності виконувати функцію платіжного засобу всі, із розглянутих вище активів відносяться до фінансових ресурсів підприємства.
Наступна за рівнем ліквідності група швидкореалізовуваних активів представлена поточною дебіторською заборгованістю, векселями одержаними, товарами та готовою продукцією. У складі дебіторської виділяють заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); за товари, роботи, послуги та іншу поточну дебіторську заборгованість.
Сума боргу інших юридичних та фізичних осіб підприємству формують суму, яка відображається в його балансі як дебіторська заборгованість. Її виникнення пов’язане з наявністю часового лагу між закінченням операційного та фінансового циклу.
Відшкодування вартості реалізованої продукції може здійснюватись за однією із трьох схем: а) на умовах попередньої оплати, коли розрахунки за товари (продукцію, послуги) повністю або частково проводяться до моменту їх передачі споживачам; 6) за готівку, коли розрахунки виконуються у момент передачі товару; в) оплата в кредит, що передбачає проведення розрахунків через певний час після передачі товарів покупцеві. Остання схема, як вказують окремі дослідники [127, с.133–134], найбільш поширена в ринковій економіці. Наявність оплати з відстроченням платежу й зумовлює виникнення дебіторської заборгованості по товарних операціях.
вырезано
З теоретичної точки зору необхідність планування зумовлена тим, що майбутня діяльність підприємства в у
еще рефераты
Еще работы по разное