Реферат: Внутрішні війська мвс україни

ВНУТРІШНІ ВІЙСЬКА МВС УКРАЇНИ






Щоквартальний

науково-практичний

журнал


Видання засновано у 2001 р.

Журнал зареєстровано Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України

(Свідоцтво КВ № 5164 від 29.05.2001 р.)


Засновник – Головне управління внутрішніх військ МВС України

м. Київ, вул. Народного ополчення, 9а


Тел.: (044) 271-59-71,

тел./факс: (044) 277-30-21


Журнал “Честь і закон” включено до переліку № 13 наукових фахових видань ВАК України, галузь “Військові науки” (постанова президії ВАК України від 10 грудня 2003 р. № 1-05/10, Бюлетень ВАК України, 2004, № 1).


^ Рекомендовано до друку Вченою радою

Академії внутрішніх військ МВС України

(протокол № 19 від 30.05.2008 р.)


Редколегія не завжди поділяє думки і позиції авторів публікацій.

За достовірність викладених фактів, цитат та інших відомостей відповідає автор.

Редколегія залишає за собою право на власне рецензування поданих статей.

Листування з читачами – тільки на сторінках журналу.


^ Голова координаційної ради

Станіслав Олександрович Левченко


Члени координаційної ради:

Богдан Іванович Пилипів;

Василь Степанович Молдавчук;

Степан Тимофійович Полторак, кандидат педагогічних наук, доцент;

Володимир Вікторович Довбня


^ Відповідальний редактор

Сергій Анатолійович Бабак, кандидат військових наук, старший науковий співробітник;


Редакційна колегія:

Василь Максимович Телелим, доктор військових наук, професор;

Володимир Іванович Шарий, доктор військових наук, професор;

Іван Онопрійович Кириченко, доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України;

Олександр Миколайович Шмаков, доктор військових наук, професор;

В’ячеслав Петрович Городнов, доктор військових наук, професор;

Володимир Ігорович Пелепейченко, доктор технічних наук, професор;

Олександр Павлович Кондратенко, доктор технічних наук, професор;

Іван Григорович Радванський, кандидат педагогічних наук, доцент;

Юрій Павлович Бабков, кандидат технічних наук, доцент;

Микола Олексійович Ніколаєв, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник;

Володимир Вікторович Сисоєв, кандидат технічних наук, доцент;

Валерій Павлович Якубчик


Відповідальний секретар

Володимир Мусійович Захаров






ЗМІСТ


^ Воєнне мистецтво


О. М. Шмаков


Призначення і статус новостворюваної структури на базі внутрішніх військ МВС України……………………...


В. В. Довбня


Методи інформаційно-аналітичної роботи штабів при аналізі оперативної обстановки під час виконання завдань службово-бойової діяльності внутрішніх військ………………………………………………………....


О. В. Лавніченко


Основні напрямки обґрунтування ролі та місця військових частин оперативного призначення у структурі внутрішніх військ……………………………………………


Т. А. Сутюшев, О. Л. Тис


Тактичний прийом протидії пошуковим групам – “перепуск через себе”…………………….……….…………


Д. В. Павлов


Спосіб визначення необхідної відстані випередження для секторів охорони важливих об’єктів………………......


К. О. Протасенко


Інформаційне забезпечення діяльності внутрішніх військ та аналіз його основних проблем…………………...


О. В. Кривенко, П. А. Фанагей


Перспективи та можливість підготовки військового резерву людських ресурсів у внутрішніх військах МВС України……………………………………………………….


^ Військова кібернетика, системи управління та зв’язок


В. П. Городнов, О. А. Біньковський, І. В. Кукін


Таксономічна процедура формування системи ознак для виявлення правопорушень при перетинанні громадянами державного кордону поза пунктами пропуску...


В.  П. Городнов, О.  І. Фик, О.  І. Цис


Моделювання та прогнозування вектора правопорушень у мегаполісі при вирішенні задач щодо охорони громадського порядку військовими частинами і підрозділами внутрішніх військ……………………………


Анотації..................................................................................

Наші автори...........................................................................

Короткі повідомлення..........................................................





3


12


18


23


27


32


36


40


45


50

51

52







CONTENTS


^ Military Sciences


O. М. Shmakov


Setting and status of the re-created structure on the base of internal troops of MIA of Ukraine……………..…………..


V. V. Dovbnya


Methods information-analytical works of staffs for the analysis of operative on conditions during performance of problems of service and combat missions of Interior Forces, Ministry of Internal Affairs, Ukraine…………………………..


О. V. Lavnichenko


Basic directions of ground of role and place of military parts of the operative setting in the structure of internal troops …….…………………………………………...………


T. A. Sutushev, O. L. Tis


Tactical reception of counteraction to search groups – “the passing through itself”……………...…………….……...


D. V. Pavlov


The Way of Necessary Forestalling Distance Determination for the Important Object Guarding Sector…….


K. O. Protasenko


The Information Support to Activity of the Interior Forces and it Main Problems’ Analysis………………………….…...


О. V. Kryvenko, P. А. Fanagey


Prospects and possibility of preparation of military reserve of human capitals in the internal troops of MIA of Ukraine…..………………………..…………………………..


^ Military Cybernetics, Control and Communication System


V. P. Gorodnov, О. A. Benkovsky, I. V. Kukin


Taxonomic procedure of showings set formation for revealing offences by the citizens at crossing of state border outside of admission items…………………………………….


V. P. Gorodnov, О. І. Fyuk, O. I. Тsis


Modeling and forecast of the right of infringements vector in a megalopolis in time of public order guarding tasks decision by internal troops units and subunits…………………………………………..……………


Summary.............................................................................

Our authors..........................................................................

Short Reports…...................................................................





3


12


18


23


27


32


36


40


45


50

51

52











П
УДК 35.071.1


О. М. Шмаков


^ ПРИЗНАЧЕННЯ І СТАТУС НОВОСТВОРЮВАНОЇ СТРУКТУРИ

НА БАЗІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ


Обґрунтовано призначення і статус новостворюваної структури. Наведено пропозиції щодо корегування її завдань відповідно до проекту Закону України “Про національну гвардію України”, а також першочергові проблеми стосовно побудови зазначеної структури.
остановка проблеми. У січні 2008 р. Президент України подав до Верховної Ради проект Закону України “Про Національну гвардію України”. Це пожвавило обговорення фахівцями пропозиції Президента, тому що розподіл повноважень силових структур залишається актуальним завданням дотепер.

У процесі обговорення проектів законів у Верховній Раді України стикаються різні погляди. Фахівці правоохоронних і військових формувань відстоюють змістовну сторону проектів, і під час розгляду питань щодо реформування внутрішніх військ (ВВ) МВС України вони намагаються визначитися, насамперед, з призначенням новостворюваної структури, уточнити її місце у сфері безпеки і оборони держави. Для юристів становить інтерес форма (статус), назви силових структур, щоб мати можливість розрізняти структури при уточненні їх повноважень.

Призначення і статус взаємозалежні. З призначення випливає статус; може бути зворотній вплив – статусу на призначення аж до істотного його корегування (статус впливає на підпорядкованість структури). Зрозуміло, що керівництво силовою структурою, яке відповідає за виконання нею завдань, зацікавлене, щоб його думка враховувалася й при визначенні статусу.

З
Т а б л и ц я 1


^ Органи державної влади та управління, за замовленням яких залучаються внутрішні війська


Завдання, що покладені на внутрішні війська

Органи державної влади та управління

1. Охорона та оборона важливих промислових об’єктів

Мінпромполітики

2. Охорона та оборона ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання; супроводження спеціальних державних вантажів під час транспортування

Міністерство палива та ядерної енергетики










З а к і н ч е н н я т а б л. 1

Завдання, що покладені на внутрішні війська

Органи державної влади та управління

Конвоювання заарештованих

Мінюст, прокуратура

Конвоювання підсудних, засуджених до позбавлення волі.

Екстрадиція

Мінюст

Надання допомоги адміністрації установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у ліквідації проявів масової злісної непокори засуджених

Мінюст

Переслідування тих, що втекли з-під варти

ГУ МВС (УМВС) в області

Припинення групового порушення громадського порядку

ГУ МВС (УМВС) в області

Припинення безладь

МВС (з доповіддю Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Генеральному прокурору)

Участь у заходах з припинення дій диверсійно-терористичних груп

СБ

Участь у підтриманні режиму надзвичайного стану

За указом Президента України (визначає повноваження військового командування)

Участь у підтриманні режиму воєнного стану

За указом Президента України (визначає повноваження військового командування)

Участь у припиненні дій не передбачених законом збройних формувань

За указом Президента України (визначає повноваження військового командування)

Участь у заходах з охорони громадського порядку

У заходах:

національного рівня – МВС

регіонального рівня – ГУ МВС (УМВС)

в області

Участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного (природного) характеру

У надзвичайній ситуації:

національного рівня – за указом Президента України

регіонального рівня – за розпорядженням

ГУ МВС (МВС) в області

місцевого рівня – за розпорядженням

ГУ МВС (МВС) в області

об’єктового рівня – за рішенням командира військової частини ВВ




© О.М. Шмаков

прийняттям рішення щодо реформування сфери безпеки і оборони в Україні відбулися зміни у багатьох силових структурах: перетворена структура Збройних Сил України та органи військового управління; створена Військова служба правопорядку у Збройних Силах України; Прикордонні війська України перетворені у Державну прикордонну службу України; на базі військ Цивільної оборони України створена Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; створена Служба зовнішньої розвідки України та ін. Це поліпшило розмежування їх повноважень.

Стосовно внутрішніх військ МВС України процес реформування затягнувся внаслідок труднощів з вирішенням питань щодо їх призначення і статусу.

Мета статті полягає в аналізі підстав професійного спрямування для визначення призначення і статусу новостворюваної структури на базі ВВ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Щоб визначитися з цих питань, необхідно з’ясувати місце внутрішніх військ у сфері безпеки і оборони України з урахуванням завдань, що склалися стосовно до існуючого законодавства, врахувати погляди щодо призначення правоохоронних структур з військовим статусом, які функціонують у деяких іноземних державах, та думки вітчизняних фахівців, котрі висловлені у процесі розроблення проектів законів України щодо реформування ВВ.

Звісно, що внутрішні війська виконують завдання в інтересах багатьох органів державної влади та управління (табл. 1).

В
Закінчення табл. 1


Завдання, що покладені на внутрішні війська

Органи державної влади та управління

3. Охорона дипломатичних представництв (консульських установ) іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні

МЗС

4. Участь в охороні органів державної влади під час масових державних заходів, державних посадових осіб на маршрутах їх руху та в місцях проведення переговорів.

УДО

5. Конвоювання заарештованих

Мінюст, прокуратура

6. Конвоювання підсудних, засуджених до позбавлення волі.

Екстрадиція

Мінюст

7. Надання допомоги адміністрації установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у ліквідації проявів масової злісної непокори засуджених

Мінюст

8. Переслідування тих, що втекли з-під варти

ГУ МВС (УМВС) в області

9. Припинення групового порушення громадського порядку

ГУ МВС (УМВС) в області

10. Припинення безладь

МВС (з доповіддю Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Генеральному прокурору)

11. Участь у заходах з припинення дій диверсійно-терористичних груп

СБ

12. Участь у підтриманні режиму надзвичайного стану

За указом Президента України (визначає повноваження військового командування)

13. Участь у підтриманні режиму воєнного стану

За указом Президента України (визначає повноваження військового командування)

14. Участь у припиненні дій не передбачених законом збройних формувань

За указом Президента України (визначає повноваження військового командування)

15. Участь у заходах з охорони громадського порядку

У заходах:

національного рівня – МВС

регіонального рівня – ГУ МВС (УМВС) в області

16. Участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного (природного) характеру

У надзвичайній ситуації:

національного рівня – за указом Президента України

регіонального рівня – за розпорядженням

ГУ МВС (МВС) в області

місцевого рівня – за розпорядженням

ГУ МВС (МВС) в області

об’єктового рівня – за рішенням командира військової частини ВВ



нутрішні війська входять до складу Міністерства внутрішніх справ України. Однак, як свідчить аналіз розподілу загального навантаження ВВ за їх завданнями, в умовах мирного часу лише близько 30 % загального навантаження внутрішніх військ пов’язано із завданнями МВС, а близько 70 % їх загального навантаження визначають: Мінпромполітики, Міністерство палива та ядерної енергетики, МЗС, УДО, Мінюст, прокуратура, МНС та ін.

Місце ВВ серед органів державної влади та управління з приводу виконання завдань за їх замовленням наведено на рисунку.

Як видно, територіальний компонент внутрішніх військ функціонує на постійній основі (щодо охорони об’єктів), а мобільний – використовується епізодично, за вимогою кількох структур.

Щоб з’ясувати роль ВВ за умов воєнного часу, можна звернутися до світового досвіду застосування військових і поліцейських формувань у миротворчих операціях за межами своїх країн (табл. 2).

Аналіз даних табл. 2 дозволяє дійти висновку, що: воєнізовані поліцейські формування (жандармерія, війська карабінерів, гвардія)

з
^ Органи, які беруть участь у визначенні завдань ВВ

Мін-

пром-політики

Міністерство палива

та ядерної енергетики



МЗС



МВС



Мінюст


Проку-ратура



УДО



МНС



ЗС



СБ

Органи держав-ної влади

на постійній основі

за вимогою


алишаються переважно силами забезпечення внутрішньої безпеки; їх потенціал явно не достатній для широкомасштабних воєнних дій; суміщення в одній особі їх особового складу якостей військовослужбовця і правоохоронця; використання одних і тих же самих сил для виконання завдань військової операції та операції невійськового типу є заходом вимушеним, який диктується економічними міркуваннями (навіть у розвинених країнах світу).

В
Т а б л и ц я 2


^ Роль військових і поліцейських формувань в операціях невоєнного типу (миротворчих операціях)


Рід військ (сил)

Характер підготовки

Недоліки в операціях невоєнного типу

1. Військові формування загального призначення (мотопіхотні, механізовані, стрілецькі)

Підготовлені для великомасштабних воєнних дій

Слабкі у виконанні воєнно-поліцейських завдань унаслідок відсутності базових поліцейських навиків

2. Мобільні компоненти збройних сил (морська піхота, повітряно-десантні війська, сили спеціальних операцій)

Підготовлені для кризового реагування

Не володіють цивільними навиками, не здатні виконувати цивільні завдання на постійній основі

3. Резервні компоненти збройних сил (інженерно-будівельні, РХБз, медичні та ін.)

Володіють спеціальними навиками

Розгортання вкрай повільне, силові навики недостатні

4. Цивільні поліцейські формування (підрозділи патрульні, охорони дорожнього руху)

Володіють навиками щодо стосунків з цивільним населенням

Слабкі у виконанні воєнно-поліцейських завдань унаслідок недостатньо воєнізованого характеру

5. Воєнізовані поліцейські формування (жандармерія, війська карабінерів, гвардія)

Суміщають у собі навики солдата і миротворця

Обмежені у здатності вести дії у військових операціях за межами своїх країн



нутрішні війська МВС України за своїми завданнями схожі на жандармерію Франції, війська карабінерів Італії та ін. Тому висновки стосовно воєнізованих поліцейських формувань деякою мірою можна використати стосовно до внутрішніх військ МВС України і враховувати цей факт при визначенні завдань ВВ у територіальній обороні України (наприклад, про недоцільність застосування ВВ у широкомасштабних воєнних діях).

Уточненню статусу і призначення внутрішніх військ сприяє й аналіз подібних характеристик інших силових структур сфери безпеки і оборони України (табл. 3).

У табл. 3 часто нагадується слово “спеціальний”. У статусі силових структур слово “спеціальний” відображає їх особливість у цілях, складі сил і засобів, формах і способах дій, характері взаємодії з органами влади, громадськими організаціями, населенням на відміну від загальноприйнятих державних і військових структур, що склалися історично.

Наприклад, спеціальні дії − це дії спеціальних служб, правоохоронних органів, правоохоронних і військових формувань в інтересах забезпечення національної безпеки країни: охорона правопорядку, захист прав, свобод і законних інтересів особи, матеріальних і духовних цінностей суспільства; захист конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності держави, державної влади. Спеціальні дії спрямовані на попередження, виявлення, припинення правопорушень і посягань з боку окремих організацій, груп і осіб, відновлення порушених законних прав, свобод і полягають у проведенні оперативних, слідчих, оперативно-розшукових, оперативно-службових, службово-бойових заходів із застосуванням оперативних, оперативно-технічних засобів, зброї, спеціальної техніки та засобів, військової техніки відповідно до чинного законодавства.

Н
Т а б л и ц я 3


^ Статус і призначення структур сфери безпеки і оборони відповідно до чинного законодавства


Силова структура

Статус

Призначення

Вид діяльності

1. Служба безпеки України

Державний правоохоронний орган спеціального призначення

Забезпечення державної безпеки України

Оперативно-службова

2. Державна прикордонна служба України

Правоохоронний орган спеціального призначення

Забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні

Оперативно-службова

3. Збройні Сили України

Військове формування держави

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності

Військова (бойова)

4. Військова служба правопорядку у Збройних Силах України

Спеціальне правоохоронне формування у складі ЗСУ

Забезпечення правопорядку, військової дисципліни та виконання інших завдань на об’єктах Збройних Сил

Оперативно-службова, службово-бойова

5. Державна спеціальна служба транспорту

Спеціалізований державний орган транспорту у складі Мінтранспорту і зв’язку

Забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час, в умовах надзвичайного і воєнного стану, участь у заходах територіальної оборони

Виробнича

6. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту 

Спеціальне воєнізоване формування

у державній системі цивільного захисту населення і територій

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони

Виробнича

7. Міліція

Державний озброєний орган виконавчої влади

Захист життя, здоров’я, прав і свободи громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань

Оперативно-службова



авіть перелік спеціальних дій свідчить про правоохоронний характер функцій тих структур, на які покладено їх здійснення. Правоохоронні функції – це функції, здійснення яких спрямоване на виконання завдань з охорони правопорядку (закріпленого в нормах суспільних відносин) шляхом застосування примусових заходів. Складниками правопорядку є: порядок забезпечення суверенітету, територіальної недоторканності і цілісності України, народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування, правосуддя; порядок управління; порядок виконання посадовими особами своїх повноважень, а громадянами – реалізації своїх прав і свобод; громадський порядок; порядок здійснення права власності; порядок користування об’єктами права власності Українського народу; порядок ведення господарської діяльності; міжнародний правопорядок; порядок несення військової служби; порядок, який забезпечує екологічну безпеку, безпеку виробництва, руху та експлуатації транспорту, безпеку людини від насильницьких посягань тощо.

Усі функції правоохоронної діяльності можна поділити на головні, другорядні та допоміжні.

До головних правоохоронних функцій належать ті, що безпосередньо пов’язані з боротьбою зі злочинністю та правопорушеннями, які породжують юридичну відповідальність у сфері публічного права. До головних правоохоронних функцій треба віднести: профілактичну (профілактика правопорушень, які породжують юридичну відповідальність у сфері публічного права); захисну (захист життя, здоров’я, прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб); охоронну (охорона громадського порядку, власності); ресоціалізаційну; оперативно-розшукову; розслідування злочинів; судового розгляду справ; розгляду справ про адміністративні правопорушення; розгляду справ про фінансові та адміністративно-господарські правопорушення; виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства та прокурорів.

До другорядних та допоміжних функцій слід віднести такі: контрольну (наглядову); дозвільну; правороз’яснювальну; аналітичну та (або) методичну; інформаційну; нормотворчу; координаційну.

С
Т а б л и ц я 4


^ Пропозиції щодо статусу структури із завданнями, близькими до завдань внутрішніх військ


Вид документа

Статус структури

Рік видання

1. Закон про Національну гвардію України

Державний озброєний орган

1991

2. Закон про внутрішні війська

Не визначений

1992, 2000

3. Закон про Республіканську гвардію України (проект) Л. Лук’яненко





2005

4. Закон про Національну гвардію МВСУ (проект)

М. Кульчинський





2005

5. Закон про Національну гвардію МВСУ (проект)

Є. Гірник

Самостійний державний озброєний орган


2006

6. Закон про Національну гвардію МВСУ (проект)

П. Качур

Правоохоронний орган у статусі військової установи


2006

7. Закон про Національну гвардію України (проект)

Президент України

Військове формування

2008



труктури, які виконують деякі правоохоронні функції, мають підстави належати до правоохоронних органів. Правоохоронними органами вважають державні органи, діяльність яких призначена забезпечити гарантії загального додержання законів, юридичні гарантії прав, свобод та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, а також виконання покладених на них обов’язків. Основні ознаки правоохоронного органу:

– визначальним у його діяльності є виконання ним, поряд з профілактичною, ще принаймні однієї, а, як правило, кількох інших головних правоохоронних функцій;

– виконання ним указаних функцій потребує специфічного організаційного, правового, кадрового, військового, технічного, тилового, фінансового, інформаційного, наукового та іншого забезпечення;

– пред’явлення до працівників цього органу згідно із законом спеціальних вимог щодо їхніх ділових і моральних якостей, стану здоров’я, рівня освіти, відсутності судимості тощо;

– надання працівникам цього органу згідно із законом різноманітних специфічних прав, пільг і підвищеного правового захисту.

Історично внутрішні війська МВС склалися як одне з військових формувань держави. З іншого боку, їх можна розглядати і як правоохоронний орган держави, тому що вони крім профілактичної функції виконують ще й захисну і охоронну функції, залучаються до виконання завдань з адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, до виконання рішень і постанов судів. У зв’язку з цим є різні тлумачення статусу внутрішніх військ вітчизняними фахівцями (табл. 4).

Скоріш за все остаточне визначення статусу, призначення і підпорядкування внутрішніх військ є справою не фахівців сфери безпеки і оборони України, а вищих посадових осіб держави, на яких покладається відповідальність за забезпечення національної безпеки і які дають дозвіл на застосування ВВ у кризових ситуаціях суспільного життя. З професійної точки зору словосполучення “спеціальне військове формування держави”, “військове формування держави з правоохоронними функціями”, “правоохоронне формування держави з військовим статусом”, “правоохоронне формування держави у статусі військової установи” як статус внутрішніх військ можна вважати рівнозначними стосовно сутності їх призначення і завдань.

З
Т а б л и ц я 5


^ Призначення і статус гвардії Міністерства внутрішніх справ МВС України


Силова структура держави

Призначення

Статус

Вид діяльності

Гвардія Міністерства внутрішніх справ України

Охорона важливих державних об’єктів та виконання спеціальних завдань у сфері національної безпеки під час масових заходів і заворушень

Спеціальне військове формування держави

з правоохоронними

функціями

Службово-бойова



вернемо увагу на окремі дефініції: “формування” означає, що силова структура є силами, а не органом; “спеціальне” − що вона виконує завдання через здійснення переважно спеціальних дій; “військове” − що вона виконує завдання, в основному, військовими методами, і тому має військову організацію; “держави” − що вона виконує завдання загальнодержавного, а не відомчого характеру; “з правоохоронними функціями” − що їй притаманні завдання, в основному, у сфері безпеки, а не оборони країни, і тому вона повинна володіти методами правоохоронної діяльності.

Щодо назви новостворюваної структури. У складі Міністерства внутрішніх справ України на сьогодні три силових блоки: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки і внутрішні війська.

Якщо назва “внутрішні війська” не задовольняє, можна дати назву “гвардія”. На заперечення, що гвардія за радянських часів означала елітні військові частини Збройних Сил, які відзначилися у боях за Вітчизну, і тому є не прийнятним використовувати цю назву для внутрішніх військ, слід нагадати, що первісно “гвардія” означала підрозділи для охорони монарха, а не для воєнних дій проти ворога. Крім того, згідно з Воєнною доктриною України у найближчій перспективі воєнні дії із застосуванням Збройних Сил України не очікуються, тому й не виникає потреби зберігати (резервувати) назву “гвардія” для військових частин Збройних Сил України, які, можливо, відзначаться у майбутньому.

Зважаючи на те, що охоронна функція внутрішніх військ є однією з основних її правоохоронних функцій, можна прийняти за базову назву новостворюваної структури – “гвардія”.

Для визначеності під новостворюваною структурою будемо розуміти гвардію Міністерства внутрішніх справ України (відповідно до Маастрихтських угод 1992 р. стосовно перспектив створення єдиної Європи, які вимагають питання забезпечення громадської безпеки вирішувати поліцейськими методами і всім країнам Євросоюзу перевести свої воєнізовані поліцейські формування у міністерства внутрішніх справ).

Підсумовуючи викладене вище, можна погодитися з пропозиціями щодо призначення і статусу новостворюваної структури на базі внутрішніх військ МВС України, які подано у табл. 5.

Наведемо окремі пропозиції щодо змін, доповнень або уточнень змісту деяких статей проекту Закону України стосовно новостворюваної структури, які визначають призначення, завдання, склад, повноваження центрального органу управління нею, якщо за основу взяти [6].

Д о с т а т т і 1. ^ Призначення гвардії Міністерства внутрішніх справ України

Гвардія Міністерства внутрішніх справ України є спеціальним військовим формуванням держави з правоохоронними функціями, яке призначене для охорони важливих державних об’єктів та виконання спеціальних завдань у сфері національної безпеки під час масових заходів і заворушень, а саме:

забезпечення захисту конституційного ладу, органів державної влади від спроби захоплення шляхом насильства під час кризових ситуацій соціально-політичного характеру;

локалізації і припинення дій незаконних збройних формувань;

охорони важливих державних об’єктів, ядерних установок, спеціальних вантажів, дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав;

екстрадиції, конвоювання осіб, узятих під варту;

підтримання режиму надзвичайного стану;

участі в охороні громадського порядку, припиненні диверсійно-терористичної діяльності, територіальній обороні, підтриманні режиму воєнного стану.

Д о с т а т т і 2. ^ Основні завдання гвардії Міністерства внутрішніх справ України

1. На гвардію Міністерства внутрішніх справ України покладаються такі основні завдання:

1) участь в охороні органів державної влади під час державних заходів;

2) участь в охороні громадського порядку під час проведення масових державних і громадських заходів, у надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру;

3) припинення масових безладь;

4) локалізація і нейтралізація не передбачених законом збройних формувань на території країни;

5) участь у заходах з припинення дій організованих злочинних, диверсійних і терористичних груп;

6) охорона та оборона важливих державних об’єктів, ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання; супроводження спеціальних державних вантажів під час транспортування; охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні;

7) конвоювання осіб, узятих під варту, підсудних; осіб, засуджених до позбавлення волі, до судів та охорона їх під час судового засідання; переслідування і затримання таких осіб, якщо вони втекли з-під варти, екстрадиція;

8) надання допомоги адміністрації установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у ліквідації проявів масової злісної непокори засуджених; органам внутрішніх справ в охороні громадського порядку, у розшуку осіб, які втекли з-під варти; адміністрації об’єктів, що охороняються, у ліквідації наслідків аварій чи стихійного лиха;

9) забезпечення режиму надзвичайного стану, координація дій представників військового командування у здійсненні заходів у районі надзвичайного стану;

10) участь у виконанні завдань з територіальної оборони країни;

11) участь у забезпеченні режиму воєнного стану та інші завдання.

2. Виконання зазначених у частині першій цієї статті завдань є службово-бойовою діяльністю гвардії Міністерства внутрішніх справ України, що спрямована на забезпечення національної безпеки країни у мирний і воєнний час.

Д о с т а т т і 5. ^ Загальна структура та чисельність гвардії Міністерства внутрішніх справ України

1. До складу гвардії Міністерства внутрішніх справ України належать:

спеціально уповноважений державний орган військового управління гвардії Міністерства внутрішніх справ України − Головне управління гвардії Міністерства внутрішніх справ України;

територіальні командування гвардії Міністерства внутрішніх справ України;

з’єднання, військові частини (підрозділи), військові навчальні заклади, навчальні військові частини, установи та організації, що не належать до територіальних командувань гвардії Міністерства внутрішніх справ України.

2. У функціональному відношенні гвардія Міністерства внутрішніх справ України складається із з’єднань, військових частин, підрозділів, зокрема:

оперативного призначення;

спеціальні моторизовані;

спеціального призначення;

з охорони та оборони важливих державних об’єктів;

з екстрадиції та конвоювання;

з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і міжнародних організацій в Україні;

авіаційні військові частини;

військові навчальні заклади, навчальні військові частини, установи та організації (зв’язку, медичні, матеріально-технічного забезпечення тощо).

3. Загальна чисельність гвардії Міністерства внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

Д о с т а т т і 6. ^ Завдання Головного управління гвардії Міністерства внутрішніх справ України

Головне управління гвардії Міністерства внутрішніх справ України:

1) реалізує державну політику з питань діяльності гвардії Міністерства внутрішніх справ України;

2) здійснює адміністративне управління гвардією Міністерства внутрішніх справ України з питань: комплектування, підбору і розстановки кадрів; регулювання відносин між військовослужбовцями, їх фінансового і матеріального забезпечення; розв’язання повсякденних поточних справ (управління повсякденною діяльністю); розквартирування; підготовки кадрів, оперативної і бойової підготовки; підготовки резервів і мобілізаційних запасів; бойової і мобілізаційної готовності; інформаційного забезпечення, а також з миротворчої діяльності і співробітництва з іноземними правоохоронними структурами військового спрямування;

3) здійснює поточне та перспективне планування діяльності гвардії Міністерства внутрішніх справ України: розроблення завдань територіальних командувань гвардії Міністерства внутрішніх справ України, військових частин, закладів, установ та керівних документів з організації їх діяльності; узагальнення і поширення передового досвіду з питань несення бойової служби та їх повсякденної діяльності;

4) розробляє пропозиції щодо дислокації територіальних командувань гвардії Міністерства внутрішніх справ України, військових частин, закладів, установ та організацій;

5) вживає заходів щодо створення у разі необхідності тимчасових угруповань, їх технічного оснащення, всебічного забезпечення, організації управління ними;

6) підтримує взаємодію з центральними органами державного управління, правоохоронними