Реферат: Програми "Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року"

Міністерство аграрної

політики України


Українська академія

аграрних наук
Н А К А З


від “23 ” жовтня 2007 р. м. Київ № 757/101


Про затвердження комплексної галузевої

програми "Розвиток зерновиробництва

в Україні до 2015 року"


На виконання положень Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 року № 1158, та пункту 3 витягу з протоколу № 35 виїзного засідання Кабінету Міністрів України від 22 серпня “Про заходи щодо забезпечення організованого проведення комплексу осінньо-польових робіт” з метою розвитку виробництва, формування ринку зерна на період до 2015 року, стабілізації продовольчого ринку, впровадження ефективних механізмів державного регулювання ринку зерна


НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити комплексну галузеву програму "Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року", якою передбачено поступове збільшення виробництва зерна з 41 млн. тонн у 2008 році до 50 млн. тонн у 2015 році, що додається.

2. Департаменту ринків рослинництва (Демидов О.А.), відділенню землеробства і рослинництва УААН (Гаврилюк М.М.), Міністерству аграрної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій, регіональним центрам наукового забезпечення агропромислового виробництва Української академії аграрних наук забезпечити розроблення відповідних регіональних програм та встановити контроль за їх виконанням.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики України Мельника С.І. і першого віце-президента УААН Ситника В.П.


^ Міністр аграрної політики України В.о. Президента УААН

___________________Ю.Ф. Мельник ____________В.П. Ситник


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом Міністерства аграрної політики України

та Української академії аграрних наук

від “23” жовтня 2007 р. № 757/101


^ КОМПЛЕКСНА ГАЛУЗЕВА ПРОГРАМА

“Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року”


Комплексна галузева програма “Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року” розроблена на основі вимог Законів України “Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року”, “Про державну підтримку сільського господарства України”, “Про зерно та ринок зерна в Україні”, Указів Президента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна”, “Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року “Про стан агропромислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України” та з метою забезпечення виконання “Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року”.

Зерновий сектор України є стратегічною галуззю економіки держави, що визначає обсяги, пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту. Зернова галузь є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу та основою аграрного експорту.

Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно, в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

Разом з тим, подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу.

Матеріально-технічне забезпечення зерновиробництва та ефективність праці не відповідають світовим стандартам і потребам галузі. Відсутність достатніх фінансових ресурсів стримує впровадження новітніх технологій, використання високоякісного насіння, обмежує застосування інших матеріально-технічних ресурсів. Виробництво зерна стає все більш залежним від впливів погодних факторів.

Нераціональне використання земельних ресурсів і низька культура землеробства призводить до виснаження і деградації ґрунтів, зменшення вмісту в них гумусу та поживних речовин. Недостатніми є якість трудових ресурсів та стан науково-дорадчого супроводження зерновиробництва.

Мета програми:

збільшення валового виробництва зерна та покращення його якості;

підтримка розвитку інших галузей аграрного сектору економіки;

сприяння подальшому підвищенню культури землеробства.



^ Головні цілі програми:

- досягти валового виробництва зерна у 2015 році до 50 млн. тонн (додаток 1);

- гарантувати забезпечення зростаючих потреб населення і переробних галузей України (борошномельної, круп’яної, комбікормової, спиртової, біопаливної тощо) у зерні належної якості;

- наростити експорт українського зерна з метою підвищення доходів його виробників, забезпечення ефективної роботи інфраструктури ринку та збільшення валютних находжень в економіку країни;

- здійснити державну науково-технічну політику в розвитку селекції і насінництва зернових культур, удосконалити наукове, інформаційне та кадрове забезпечення;

- створити додаткові робочі місця в агропромисловому комплексі;

- використовувати продукцію зернової галузі за цінами, що забезпечують розширене її виробництво;

- забезпечити раціональне використання землі, оптимізувати структуру посівних площ, підвищити екологічну чистоту довкілля;

- удосконалювати ринкові механізми цінового регулювання, кредитно-фінансової системи;

- сформувати ринкову інфраструктуру;

- спрямовувати інвестиційну політику на відновлення та розвиток вітчизняного ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва, переробної і харчової промисловості, широко залучувати як вітчизняні так і зарубіжні інвестиції.

Програмою передбачається розробка і впровадження низки підзаконних актів:

- про державну і регіональну програми цільового розвитку зернового господарства;

- про встановлення паритетності цін на зерно та матеріально-технічні ресурси для зернового господарства;

- про стимулювання якості зерна та впровадження нових прогресивних технологічних процесів у вирощуванні, зберіганні, переробці і використанні зерна;

- про вдосконалення системи насінництва та прийняття Селекційного кодексу України.

Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) вимагає вдосконалення законодавчої і нормативно-правової бази.


^ ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗЕРНОВОГО
ГОСПОДАРСТВА
Збільшення обсягів виробництва зерна буде здійснено шляхом:

- інтенсивного ведення галузі зерновиробництва;

- підвищення урожайності зернових культур;

- удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку ґрунту;

- впровадження сучасних сортів і гібридів, покращення насінництва,

- внесення мінеральних добрив;

- проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин;

- підвищення якості зерна;

- науково-методичного забезпечення, розвитку ринку зерна;

- оснащення господарств технікою;

- освоєння ресурсозаощадних технологій;

- більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов нарощування виробництва зерна на зрошуваних землях.

На розвиток зерновиробництва в Україні будуть впливати слідуючі фактори:

глобальне потепління на планеті;

стрімкий розвиток альтернативних видів палива;

- зростаюче населення планети.

Землекористування

В сучасному землеробстві країни нараховується 32,4 млн. га ріллі, яка займає 78 відс. всіх сільськогосподарських угідь (41,7 млн. га). Серед земель, що використовуються в активному обробітку, майже 10 млн. га низькопродуктивні, кислі, засолені, піщані, які не дають належної віддачі на вкладені в них матеріальні та енергетичні ресурси. Щорічно на них розміщується більше 1,0 млн. га зернових культур, за рахунок низької родючості втрачається 1-1,2 млн. тонн зерна.

За таких умов назріла необхідність проведення оптимізації агроландшафтів, зменшення розораності ґрунтів з тим, щоб вилучені землі використати більш раціонально, створивши на них луки та пасовища, а найбідніші – заліснити.

Виходячи з науковообгрунтованих розрахунків, економічної, господарської та екологічної доцільності, необхідно зменшити обсяги ріллі на 8,0-8,5 млн. га, а виробництво зерна зосередити на більш продуктивних землях.

Структура посівів

Посівні площі зернових культур в 2008-2015 рр. визначено в межах 14,5 -15,0 млн. га, у тому числі озимої пшениці - 5,5-6,0 млн. га, озимого жита – 0,6-0,7 млн. га, кукурудзи – 2,0-2,2 млн. га, ярого ячменю – 3,2-3,5 млн. гектарів. Площі посіву проса і гречки близько - 0,6- 0,7 млн. га, а гороху, як основної зернобобової культури, до 0,6-0,7 млн. гектарів.

Разом з тим, в процесі виконання програми та підвищення урожайності зерна на основі інтенсифікації його виробництва посівні площі зернових культур в 2015 році становитимуть 13,5-14,0 млн. гектарів.

В польових сівозмінах зернові культури повинні займати в господарствах: степової зони 55-60 відс. ріллі, лісостепової – 50-55 і поліської зони – 40-45 відсотків.

В степовій зоні надаватиметься пріоритет озимій пшениці і кукурудзі, в лісостеповій, крім того, ярому ячменю і зернобобовим культурам, а в зоні Полісся - озимому житу, ярим зерновим колосовим і круп’яним культурам. В усіх зонах доцільно розширити такі високопродуктивні зернові культури, як озиме та яре тритикале.

Виробництво зерна за таких умов та при середній урожайності 36-37 ц/га становитиме у 2015 році 50 млн. тонн.


^ Технологічне забезпечення

Основний приріст виробництва зерна буде досягнуто за рахунок освоєння інтенсивних технологій вирощування зернових культур та їх ресурсного забезпечення.

Раціональне розміщення зернових культур по кращих попередниках (бобові, соя) забезпечує збільшення виробництва зерна до 10 відсотків.

Традиційними попередниками, особливо для озимих зернових, залишаються чисті, зайняті пари, багаторічні та однорічні трави, зернобобові культури, соя.

Оптимізація посівів соняшнику, ріпаку, сої, гороху, багаторічних трав покращить склад попередників зернових культур.

В технології вирощування зернових культур важливе значення має застосування диференційованого вологозберігаючого обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культур, попередників, їх забур`яненості, розповсюдженні хвороб і шкідників тощо.

Під озимі зернові культури після більшості непарових попередників буде запроваджуватись поверхневий обробіток грунту, а також пряма сівба шляхом застосування комбінованих агрегатів. На не засмічених багаторічними бур`янами площах неглибокий обробіток доцільно застосовувати і під ярі колосові культури.

Одержання запланованого урожаю зернових культур буде досягнуто за умови запровадження чіткої системи удобрення. При вирощуванні зернових потрібно дотримуватись таких вимог та правил:

- вносити мінеральні добрива на 1 гектар посівної площі з урахуванням результатів агрохімічного обстеження ґрунтів та рослинної діагностики, забезпечувати позитивний баланс їх внесення та використання рослинами;

- здійснювати дробне внесення азотних добрив для забезпечення рівномірного живлення рослин протягом усього вегетаційного періоду;

- вносити 10-15 кг фосфору в рядки під час сівби;

- забезпечити сучасною спеціалізованою технікою для внесення добрив, перш за все, комбінованих сівалок для рядкового внесення добрив при сівбі, підживлювачів для прикореневого та позакореневого підживлення, в кількості необхідної для своєчасного проведення робіт;

- вносити мінеральні добрива в ґрунт найбільш ефективними способами (у рядки, локально та в підживлення), що забезпечує їх окупність та найвищий приріст урожаю зернових культур;

- вносити добрива на меліорованих землях (зрошуваних, осушуваних, провапнованих та прогіпсованих), для забезпечення найвищої окупності ресурсів;

- більш широко використовувати на добриво побічну продукцію рослинництва (солому, стебла кукурудзи, соняшнику, гичку буряків), що забезпечують ґрунт органічною речовиною, макро- та мікроелементами;

- збільшити посіви сидеральних культур;

- широко впроваджувати мікробіологічні препарати та регулятори росту рослин;

Протягом 2008-2010 рр. внесення мінеральних добрив під зернові культури передбачається збільшити до 80 кг/га д. р., а до 2015 року - 140 кг д. р. на гектар (додаток 2).

Важливим заходом, який покращує фізико-хімічні властивості грунтів та підвищує ефективність використання добрив, є хімічна меліорація грунтів.

Як показують результати агрохімобстежень, площі кислих та солонцюватих грунтів продовжують збільшуватися. Тому хімічну меліорацію необхідно щорічно проводити на площах не менше 1,1 млн. га, в тому числі вапнування кислих грунтів – 0,85 млн. га, гіпсування засолених грунтів - 0,25 млн. гектарів.

Втрати врожаю зерна від хвороб, шкідників і бур’янів можуть досягати більше 30 відсотків.

Впровадження інтегрованої системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів дасть змогу попередити масове розмноження шкідливих організмів, зменшити використання хімічних засобів та забезпечити більш ефективне їх використання.

Щорічна потреба у засобах захисту рослин становитиме 10,8 тис. тонн, або 130-150 гривень на кожний гектар посіву зернових культур (додаток 3).


Виробництво зерна на зрошуваних землях

Зрошувані землі є гарантом продовольчої безпеки держави, особливо в роки з несприятливими погодними умовами, а тому їх ефективне використання для виробництва зерна є одним із пріоритетних напрямків цієї Програми.

Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року передбачена поетапна реконструкція зрошуваних систем і відновлення зрошення на площі не менше 2 млн. гектарів.

Враховуючи, що науково-обгрунтована структура посівних площ на зрошуваних землях повинна передбачати вирощування 35 – 40 відс. зернових культур, гарантовано, незалежно від погодних умов, на зрошуваних землях буде вирощуватись 4,5 – 5,0 млн. тонн зерна, що забезпечить формування страхового насіннєвого та продовольчого фонду.

Раціональне співвідношення зернових і кормових культур визначається рівнем концентрації поливних земель у господарствах та потребою у виробництві кормів.

^ Сортові ресурси, селекція та насінництво

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва тісно пов'язаний із використанням у землеробстві новітніх досягнень у галузі селекції і насінництва.

Впровадження нових високопродуктивніших, стійкіших до несприятливих погодно-кліматичних умов і хвороб сортів, оновлення елітного та репродукційного насіння дає змогу збільшити врожайність та виробництво зерна на 20-25 відсотків.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні занесено понад 800 адаптованих до зональних умов сортів і гібридів зернових культур, що достатньо для забезпечення ними господарств всіх регіонів України.

Рекомендується для виробників всіх форм власності високоінтенсивні, інтенсивні та пластичні сорти озимої пшениці, які мають високий потенціал врожайності та адаптовані до грунтово-кліматичних умов.

Будуть розширені площі сортів сильної і цінної пшениці, а також під новими короткостебловими сортами озимого жита, ячменю та тритикале.

В зоні Лісостепу і Полісся перевага буде надаватись найбільш стабільним за пивоварними властивостями сортам ярого ячменю. Оптимальне співвідношення цих груп сортів в структурі посівних площ ярого ячменю забезпечить оптимальний вихід продукції при мінімальних затратах.

З метою вирішення проблеми рослинного білку та підвищення родючості грунту будуть розширені посіви різних за групами стиглості сортів гороху неосипаючого типу, придатних до прямого комбайнування з рівнем врожайності 4-6 тонн з гектара.

Значна увага буде приділена вирощуванню нових сортів гречки, проса та рису з високими технологічними якостями, а також сортам вівса, придатних для дитячого харчування.

Однією з важливих зернових культур залишається кукурудза. Нове покоління її гібридів буде відрізнятись підвищеною холодостійкістю у весняний період, швидким стартовим ростом і потребою більш ранніх строків сівби, що забезпечить оптимізацію вегетаційного періоду та гарантованого дозрівання зерна у всіх природно-кліматичних зонах.

Для вибору конкретних сортів, гібридів певної культури необхідно максимально використати рекомендації регіональних науково-дослідних установ, обласних державних центрів експертизи сортів рослин та сортодослідних станцій.

Для забезпечення посіву прогнозованих площ необхідно мати щорічно до 3 млн. тонн високоякісного насіння зернових культур, в тому числі озимих- 1,8 млн. тонн та 1,2 млн. тонн ярих зернових (додаток 4, 5).

Українська академія аграрних наук, Національна академія наук України та їх науково-дослідні установи, учбові господарства вищих сільськогосподарських навчальних закладів Міністерства аграрної політики України, відповідно до прийнятої схеми насінництва, для своєчасного проведення сортозміни та сортооновлення щорічно вироблятись 11 тис. тонн оригінального, 120 тис. тонн елітного насіння зернових та зернобобових культур та в межах 7 тис. тонн насіння батьківських форм гібридів кукурудзи. Насінницькими господарствами буде щорічно вироблятись 140-160 тис. тонн насіння гібридів першого покоління кукурудзи.

Для забезпечення сортовідновлення і сортозаміни в регіонах, які не забезпечують себе власним насінням або мають обмежені можливості його виробництва, а також у випадках знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, в державному бюджеті будуть передбачені кошти для закупівлі насіння до державного резервного насіннєвого фонду України.

Передбачається провести реформування галузі насінництва та ринку насіння, а саме по:

- забезпеченню товаровиробників рослинницької продукції високоякісним насінням зареєстрованих та перспективних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, в обсягах достатніх для проведення сортооновлення та сортозміни, формування Державного резервного насіннєвого фонду та створення виробниками насіння власних насіннєвих страхових та перехідних фондів;

- прискоренню впровадження у виробництво сортів і гібридів нового покоління, адаптованих щодо агроекологічних умов вирощування з цінними господарськими властивостями;

- використанню на посів насіння, що відповідає вимогам державного стандарту за сортовими та посівними показниками;

- реформування та впровадження нових схем та методів насіннєвого контролю на рівні господарства, району, області;

- прискоренню виходу України з насінницькою продукцією на європейський та світовий ринок, неухильному виконанню прийнятих зобов'язань щодо міждержавних поставок насіння зернових культур;

- переходу на контрактну основу виробництва та реалізації елітного насіння за ліцензійними угодами між власниками сорту та сільськогосподарськими товаровиробниками;

- проведенню обов'язкової сертифікації насіння зернових культур;

- нарощуванню обсягів фінансування програми державної підтримки селекції та насінництва, кошти яких спрямовуються на виробництво та закупівлю оригінального та елітного насіння сільськогосподарських рослин та фінансування цільових селекційно-генетичних програм.


^ Якість зерна та розвиток системи контролю

Одним із основних напрямків, завдяки якому реально підвищується ефективність діяльності сільськогосподарських господарств, є впровадження заходів, що сприяють підвищенню якості зерна, а це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур та запровадження загального державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки, встановлення системного моніторингу його ринку. Нарощування обсягів виробництва зерна та підвищення його якості нерозривно пов’язано з впровадженням організаційних заходів, спрямованих на підвищення технічного, технологічного рівня зерновиробництва, використання якісного насіння, поряд з цим ще й забезпечення сучасними методиками та приладами визначення якісних показників зерна, підвищення вимог до збереження зерна та продуктів його переробки, посилення відповідальності на хлібоприймальних, заготівельних та зернопереробних підприємствах, а також вдосконалення діючої нормативно-технічної документації.

Передбачається розширення державного контролю, а саме:

– вдосконалення та збільшення структури Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку;

– запровадження ліцензування:

а) діяльності по прийманню та зберіганню зерна;

б) діяльності по переробці зерна та продуктів його переробки;

– вдосконалення та адаптація державних стандартів України на основні сільськогосподарські культури до світових стандартів, внесення змін та доповнення до діючих, розробка необхідних, поліпшення якості та технічного нагляду за підприємствами системи хлібопродуктів під контролем Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку (Держконтрольсільгосппроду).

- під управлінням Держконтрольсільгосппроду провести акредитацію лабораторій ОДХІ згідно з стандартними вимогами ISO 17025 як міжрегіональних, арбітражних лабораторій з визначення якості зерна до 2009 року, акредитувати Державний центр сертифікації та експертизи як орган сертифікації, згідно з міжнародними вимогами у сфері контролю якості зерна та продуктів його переробки.

Планується проведення невідкладних заходів:

– розробка та внесення змін до Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” у сфері контролю за якістю зерна та продуктів його переробки;

– внесення змін до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” з ціллю посилення державного контролю у сфері безпеки сільськогосподарської продукції (зерна та продуктів його переробки), покладеного на Держконтрольсільгосппрод;

– розробка методик стандартів та вимог у сфері безпеки сільсько-господарської продукції в (частині зерна та продуктів його переробки) до рівня міжнародних вимог, в тому числі Євросоюзу;

– збільшення фінансування з ціллю зміцнення матеріально-технічної бази Держконтрольсільгосппроду, підвідомчих йому установ та лабораторій у сфері контролю якості зерна та продуктів його переробки до загальносвітових вимог;

- посилення державного контролю за станом матеріально-технічної бази на підприємствах системи хлібопродуктів (заготівельних, зберігаючих, переробних), згідно з технічними вимогами та регламентами, створення загальногалузевої комп’ютерної мережі щодо якості зерна та продуктів його переробки в державі у сфері контролю згідно з чинним законодавством;

- проведення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Технічний регламент є одним з основних документів для організації державного регулювання ринку зерна в Україні, який поширюється на юридичні особи, що мають на правах власності зерносховища;

- розробка Технічного регламенту переробного підприємства з метою більш ефективного державного контролю нагляду за організацією роботи підприємств системи хлібопродуктів (переробних підприємств).

- створенню єдиного державного реєстру в комп’ютерній мережі щодо обліку та обігу первинних складських документів.


^ Технічне забезпечення

Валове виробництво, урожайність зернових культур та якість зерна в значній мірі залежать від техніко-технологічного рівня його виробництва. Лише через розтягування тривалості збирання урожаю втрати зерна становлять щорічно 3,5-4,0 млн. тонн, а зібране із запізненням зерно втрачає свою якість і з категорії продовольчого переходить в фуражне.

У процесі виконання Програми буде здійснено техніко-технологічне переоснащення галузі на основі наукоємних технологій та техніки нового покоління, розроблення яких передбачено законом “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” та “Державною цільовою програмою реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2011 року”.

На першому етапі реалізації Програми виробництво зерна здійснюватиметься з використанням як техніки нового покоління, так і вітчизняної та зарубіжної техніки, випуску попередніх років та наявної в господарствах усіх форм власності.

Технічне переоснащення здійснюватиметься з урахуванням технологій вирощування зернових культур, основними з яких будуть традиційна, з мінімальним та нульовим обробітком ґрунту. Для реалізації цих технологій в Україні освоєно виробництво основних технічних засобів, за винятком тракторів потужністю 250-450 кінських сил.

Крім того, буде здійснено техніко-технологічне переоснащення галузі щодо післязбиральної обробки врожаю і його зберігання.

Технічна база галузі буде формуватися переважно безпосередніми виробниками зерна. Разом з тим пошириться міжгосподарське використання техніки та створення кооперативних, комерційних, приватних та інших структур, які надаватимуть техніко-технологічні послуги у вирощуванні зернових культур, особливо у збиранні урожаю.

Високий рівень технічної готовності сільськогосподарської техніки забезпечуватимуть сервісні служби її виробників та відповідні підрозділи господарств – власників техніки.

Держава сприятиме виробникам зерна у формуванні їх технічної бази шляхом:

часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки;

часткової компенсації відсотків за кредити комерційних банків;

розширення обсягів державного лізингу за рахунок збільшення лізингового фонду.

За допомогою вказаних програм державної підтримки придбання техніки для вирощування та збирання зернових буде щорічно виділятися покупцям техніки понад 4 млрд. гривень.

Також одним із основних джерел інвестицій у формування машинно-тракторного парку будуть власні кошти сільгосптоваровиробників і загальна сума на оновлення технічних засобів для зернової галузі буде складати не менше 7,5 млрд.грн. щороку.

Забезпечення оптимальних агротехнічних строків виконання механізованих польових робіт буде здійснюватись за рахунок якісного та кількісного оновлення техніки з наростаючим розширенням парку машин, що відповідають вимогам енерго- та ресурсозберігаючих технологій, а також за рахунок розвитку прогресивних форм організації ефективного використання техніки, зокрема, збирально-транспортних загонів, оснащених засобами для технічного обслуговування.

Ефективному використанню техніки та її підтриманню в роботоздатному стані сприятиме розвиток регіональної мережі фірмового сервісу та відповідних технічних центрів з обслуговування машинно-тракторного парку.

Розширення обсягів грунтозахисних технологій мінімального та нульового обробітку грунту і сівби зернових культур з використанням широкозахватних та комбінованих агрегатів, на відміну від традиційних технологій, забезпечить виконання цих робіт в оптимальні строки, зменшить витрати праці в 3 - 5 разів та витрати пального – в 2,3 - 3,2 рази, довівши їх від 40 - 60 л/га до 15 - 25 літрів на гектар.


^ Науково-методичне забезпечення
Виконання завдань програми буде здійснюватись за рахунок використання досягнень науково-технічного прогресу, серед яких провідна роль належить освоєнню господарствами інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Особлива увага буде приділена створенню та прискореному запровадженню у виробництво нових сортів та гібридів зернових культур, що може забезпечити 30-35 відс. приросту валового збору зерна. Щорічно виробництву буде рекомендуватись понад 50 нових сортів і гібридів зернових культур української та зарубіжної селекції. Нові сорти добре адаптовані до різних грунтово-кліматичних зон, мають високий потенціал урожайності, стійкі до стресових умов, ураження хворобами, з високою якістю продукції, придатні до вирощування за інтенсивними технологіями, різних напрямків використання. В селекції озимих культур буде посилено дослідження щодо підвищення рівня посухо- та зимостійкості, стійкості до ураження борошнистою росою, кореневими гнилями, бурою іржею, сажковими та іншими хворобами. Нові сорти озимої пшениці будуть реєструватись лише за умови високої якості їх зерна. Сорти ярого ячменю будуть більш посухостійкі, а пивовареного напрямку будуть здатні формувати крупне і вирівняне зерно. В дослідженнях з кукурудзою селекційні роботи будуть зосереджені на створенні і впровадження у виробництво більш скоростиглих високопродуктивних гібридів з низькою збиральною вологістю зерна, а також створення гібридів харчового напрямку (цукрова, розлусна, кремениста кукурудза) з високими смаковими якостями. Будуть створені гібриди з високим вмістом крохмалю придатні для виробництва біоетанолу. У створенні сортів гороху, сої, квасолі, та інших зернобобових культур, поряд з високою продуктивністю, основна увага буде приділена підвищеній азотфіксації, придатності до однофазового збирання, стійкості до вилягання та грибкових хвороб. Нові вітчизняні сорти і гібриди зернових культур, які будуть вирощуватись в 2008-2015 роках є цілком конкурентоздатними з зарубіжними, а по багатьох ознаках перевищують їх.

Програма передбачає істотно підвищити науково-методичний рівень насінництва зернових культур та прискорити впровадження нових сортів у виробництво, з тим, щоб повніше реалізувати генетичний потенціал їх продуктивності. Науковими установами та насінницькими господарствами здійснюватимуться заходи щодо скорочення терміну розмноження нових сортів і гібридів з 6-7 років до 3-4 років. За рахунок освоєння сучасних методів насінництва будуть істотно підвищені генетичні та посівні якості оригінального та елітного насіння, а також насіння батьківських форм гібридів. Одержить подальший розвиток створення корпоративних структур на базі наукових установ та комерційних насінницьких формувань по виробництву високоякісного насіння на взаємовигідній основі. Будуть розроблені та запроваджені в насінницький процес нові біотехнологічні та молекулярно-генетичні методи насіннєвого контролю, зокрема з визначення сортової чистоти, ідентифікації сорту, ступеня гібридності, рівня стерильності та інші. Значно буде зміцнена матеріально-технічна база селекції і насінництва.

Науковими установами будуть розроблені і запроваджені у виробництво сучасні зональні конкурентоспроможні інтенсивні технології вирощування зернових культур з урожайністю зерна озимої пшениці 50-60 ц/га, ярого ячменю – 40-45 ц/га, гороху – 35-40 ц/га, кукурудзи – 70-100 центнерів з гектара. В цих технологіях поряд із застосуванням традиційних добрив будуть застосовані технологічні процеси використання побічної продукції попередників в якості органічних добрив, а також широкого використання сидеральних добрив. При обробітку грунту будуть використовуватись наукові розробки з мінімалізації, вологозбереження, суміщення операцій шляхом застосування комбінованих агрегатів, а також технології прямої сівби. Виробництву будуть запропоновані удосконалені системи удобрень і захисту рослин з оптимальним використанням нових видів добрив, пестицидів, регуляторів росту, а також сільськогосподарської техніки нового покоління. Водночас для забезпечення оптимального фітосанітарного стану посівів будуть запропоновані інтегровані системи захисту посівів зернових культур від хвороб, шкідників та бур'янів, які поєднують агротехнічні, біологічні та хімічні методи боротьби з шкідливими організмами. Освоєння наукових розробок в господарствах буде здійснюватись під науково-методичним керівництвом провідних наукових установ галузевих інститутів, а також регіональних центрів наукового забезпечення. В рамках виконання програми науковими установами буде здійснюватись комплексне науково-інформаційне її супроводження. Будуть проводитись науково-практичні семінари, конференції, організовані навчання спеціалістів і керівників господарств, в регіонах функціонуватимуть постійно-діючі тренінги, щодо оволодівання фахівцями новітніх технологій, науково-технологічні демонстраційні полігони з розкриттям сучасних інновацій в зерновому господарстві. Наукові досягнення в зерновому господарстві будуть широко висвітлюватись у засобах масової інформації, поширюватись шляхом видання буклетів, листівок, брошур, рекомендацій та іншої друкованої продукції.


^ Розвиток ринку зерна

Основою ринку зерна є його виробництво в обсягах, що забезпечують продовольчу безпеку держави. Стабільно виробляючи 40–45, а в міру широкого запровадження інтенсивних технологій – не менше 50 млн. тонн зерна, Україна цілком реально може відновити використання зерна тваринництвом в межах 20–25 млн. тонн. Відповідно з даними балансу попиту та пропозиції зерна в перспективі зерно в Україні буде використовуватися наступним чином: на харчування 14–16 відс., насіння – 6–7 відс., фуражні цілі – 45–50 та експорт – 30 відсотків. Запаси цієї стратегічно важливої продукції становитимуть на кінець прогнозованого періоду 4 млн. тонн (додаток 6).

Суттєве підвищення ефективності функціонування виробничого сектора ринку зерна, в результаті чого до 2015 року буде вироблено близько 1100 кг зерна на душу населення при зниженні витрат антропогенних ресурсів на одиницю продукції, хоч і являється дуже важливим, але вирішує тільки проблему пропозиції. Не менш важливим завданням державної аграрної політики є організація функціонування сектора зернового ринку, що забезпечує ефективний обіг виробленого зерна і формування відповідного попиту, за рахунок чого створюються передумови збалансованого подальшого розвитку галузі. Тому аграрна політика буде сконцентрована на організації сучасної ринкової інфраструктури, що забезпечить ефективне просування продукції до кінцевого споживача.

Підвищення ефективності функціонування інфраструктури зернового ринку передбачається за рахунок:

- створення і поліпшення діяльності роботи інформаційно-консультативних структур. Цей сегмент інфраструктури забезпечить високоякісний моніторинг ринку зерна в Україні і світі, розробку об’єктивних прогнозів його розвитку і на цій основі буде надавати достовірну інформацію державним органам та учасникам ринку. Таким чином забезпечаться умови для вільного доступу до інформації, аналізів та прогнозів для всіх учасників ринку.

Забезпечення учасників ринку зерна об’єктивною інформацією про стан, тенденції і перспективи його розвитку, новітні технології виробництва і маркетингу, нові методи організації господарської діяльності здійснюється консультативно-рекламними структурами. Держава і в подальшому буде протекціонувати заходи з організації навчання та перепідготовки кадрів, виставок, семінарів, днів поля, рекламно-видавничу діяльність. Особливе значення буде приділятись розвитку дорадництва, як основної ринкової структури по впровадженню новітніх технологій та інновацій;

- організації ефективної системи сервісних структур. Важливу роль в цьому сегменті