Реферат: Програма "Зерно України 2015". К.: Діа, 2011. 48 с

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ та ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

П Р О Г Р А М А

“Зерно України – 2015”

Київ • 2011

Програма “Зерно України – 2015”. — К.: ДІА, 2011. — 48 с.

Сприятливі грунтово-кліматичні умови України, вагомі інноваційні розробки в галузях селекції, насінництва та новітні технології вирощування зернових культур, високий попит на зернову продукцію на внутрішньому та світовому ринках дають підстави збільшити виробництво зерна в державі у 2015–2017 роках до 71–80 млн. т. Наукові установи Національної академії аграрних наук України разом із структурними підрозділами Міністерства аграрної політики та продовольства України розробили Програму «Зерно України–2015», в якій визначено шляхи нарощування виробництва зерна, розкрито технологічні, економічні та нормативно-правові засади вирішення зернової проблеми. Вирішення завдань, визначених програмою, стане важливим етапом реалізації державної політики в реформуванні аграрного сектора економіки України та підвищення ролі нашої держави в забезпеченні світової продовольчої безпеки.

© Міністерство аграрної політики та продовольства України, 2011

© Національна академія аграрних наук України, 2011

ВСТУП

Зернове господарство України є стратегічною і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно і вироблені з нього про­дукти завжди були ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави.

Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дають змогу отримувати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Разом із тим, подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-еконо­мічних та ринкових умов функціонування всього комплексу.

На зниження обсягів та виробництва зерна в останні роки суттєво вплинули складні погодно-кліматичні умови та недостатнє матеріально-технічне забезпечення, тому виникла необхідність у прий­нятті ряду нормативно-правових актів, якими визначені напрямки розвитку сільського господарства та державного контролю за наповнен­ням і функціонуванням вітчизняного ринку зерна, а саме:

^ Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, який визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектору економіки агропромислового комплексу України, спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експертного потенціалу.

^ Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” гарантує цивілізований рух зерна, прозору ринкову інфраструктуру, зниження негативних наслідків сезонних і кон’юнктурних коливань цін на зерно, підвищення рівня рентабельності та стимулювання його виробництва. Прийнято інші нормативно-правові акти з метою стимулювання розвитку та ефективності аграрного ринку.

З боку Уряду надається підтримка сільськогосподарським товаровиробникам на виплату часткової компенсації витрат із посіву озимих культур, ярої пшениці, закупівлі мінеральних добрив вітчизняного виробництва. Виконання Програми “Зерно України — 2005–2010”, схваленої наказом Міністерством аграрної політики і продовольства України від 28 липня 2004 р. № 271, дало змогу удосконалити структуру площ вирощування зернових культур та стимулювати збільшення виробництва зерна.

Мета і завдання Програми “Зерно України — 2015” (далі — Програма) полягає у тому, щоб у наступні роки збільшити валове виробництво зерна та покращити його якість, підтримати розвиток інших галузей аграрного сектору економіки, сприяти подальшому підвищенню культури землеробства.

Прогнозовані показники виробництва зерна в 2015 та в 2017 роках за всіма категоріями господарств наведені у додатках 1–6.

З прийняттям Програми передбачається розробка і впровадження низки підзаконних актів:

• про державну і регіональну програми цільового розвитку зернового господарства;

• про встановлення паритетності цін на зерно та матеріально-технічні ресурси для зернового господарства;

• про стимулювання якості зерна та впровадження нових прог­ресивних технологічних процесів у вирощуванні, зберіганні, переробці і використанні зерна.

^ ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ
ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Інтенсифікація розвитку зернового господарства та збільшення обсягів виробництва зерна досягається завдяки таким основним чинникам, як підвищення урожайності шляхом удосконалення землекористування, дотримання сівозмін, обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив і проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин, розвитку селекції і насінництва, підвищення якості зерна, науково-методичне забезпечення, розвиток ринку зерна.

Україна має повернути втрачені позиції обсягів виробництва зерна шляхом інтенсивного ведення галузі зерновиробництва, оснащення господарств технікою, впровадження сучасних сортів і гібридів, поліпшення насінницької справи, освоєння ресурсоощадних технологій, більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних при­родно-кліматичних умов, стосовно вирощування окремих зернових культур.

Удосконалення землекористування

В сучасному землеробстві країни налічується 32,4 млн. га ріллі, яка займає: 78 відсотків всіх сільськогосподарських угідь (41,7 млн. га). Серед земель, які використовуються в активному обробітку, майже 10 млн. га низькопродуктивні, кислі, засолені, піщані, які не дають належної віддачі на вкладені в них матеріальні та енергетичні ресурси. Щороку на них розміщується більше 1,0 млн. га зернових культур, за рахунок низької родючості втрачається 1–1,2 млн. тонн зерна.

За таких умов необхідне проведення оптимізації агроландшафтів, зниження недопустимої розораності ґрунтів з тим, щоб вилучені землі використати більш раціонально, створити на них луки та пасовища, а найбідніші — заліснити.

Виходячи з науково обґрунтованих розрахунків, економічної, господарської та екологічної доцільності, необхідно зменшити обсяги ріллі на 8,0–8,5 млн. га, що дасть можливість інтенсивніше використовувати продуктивніші землі.

Структура посівів

Посівні площі зернових культур мають становити близько 16 млн. га, у тому числі озимої пшениці — не менше 6,0 млн. га, озимого ячменю — 1,2 млн. га, озимого жита — 0,3 млн. га, кукурудзи — 4,0 млн. га, ярого ячменю –2,2 млн. га. Площі посіву проса і сорго — 0,5 млн. га, гречки — 0,3 млн. га.

В польових сівозмінах зернові культури повинні займати в господарствах: степової зони 55–60% ріллі, лісостепової — 50–55 і поліської зони — 40–45 відсотків. В степовій зоні буде надаватись пріоритет озимим пшениці і ячменю, сорго, в лісостеповій, крім того, ярому ячменю і зернобобовим культурам, а на Поліссі — озимому житу, тритикале, ярим зерновим колосовим і круп’яним культурам. В усіх зонах доцільно розширити такі високопродуктивні зернові культури, як озиме та яре тритикале.

Виробництво зерна на цих площах за середньої урожайності 43–45 ц/га становитиме у 2015 році близько 71 млн. тонн.

Попередники

Важливим заходом отримання достатніх валових зборів зерна є розміщення зернових культур. Набутий багаторічний досвід свідчить, що за рахунок покращання попередників розміщення зернових культур можливе збільшення виробництва зерна до 9 відсотків.

Традиційними попередниками, особливо для озимих зернових, залишаються:

• чисті, зайняті пари;

• багаторічні та однорічні трави;

• зернобобові культури.

Виходячи з того, що насиченість зерновими культурами становить 55–60% усіх посівів, необхідно більш ретельно виконувати весь комп­лекс агротехнічних заходів з обробітку ґрунту, удобрення, сівби та їх захисту, що потребує додаткових матеріальних і фінансових витрат.

Обробіток ґрунту

В технології вирощування зернових культур важливе значення має застосування диференційованого обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культур, попередників, їхньої забур’яненості, розповсюдження хвороб і шкідників тощо.

В сучасних умовах під озимі зернові культури після більшості непарових попередників слід надавати перевагу поверхневому обробітку на глибину 6–8 см або так званій прямій сівбі шляхом застосування комбінованих агрегатів. На незасмічених багаторічними бур’янами площах неглибокий (12–14 см) обробіток доцільно застосовувати і під ярі колосові культури, а в окремих випадках — і під просапні культури.

На забур’янених, особливо багаторічними бур’янами, площах, при значному розповсюдженні хвороб і шкідників під ярі зернові культури доцільно проводити переважно полицеву оранку — під колосові на глибину 15–16 см, під просапні (кукурудзу, соняшник) і чистий пар — на 20–27 см.

Обов’язковим елементом технології обробітку ґрунту, особливо під ярі культури, є система різноглибинних лущень восени, а під озимі — негайне розроблення ґрунту до стану, придатного до сівби. Догляд за паровими площами необхідно здійснювати шляхом різноглибинних культивацій від 10–12 см навесні до 5–6 см перед сівбою. Після літніх опадів проводиться боронування парів зубовими боронами.

Мінеральні добрива

Одержання запланованого урожаю зернових культур можна досягти за умов запровадження чіткої системи удобрення. Успіх інтенсивних технологій вирощування зернових культур базується на максимальній концентрації і високоефективному використанні наявних матеріально-технічних ресурсів. Інтенсивні технології передбачають швидке впровадження досягнень вітчизняного та зарубіжного науково-технічного потенціалу, чіткого дотримання технологічної дисципліни і програмованого вирощування врожаю. При дотриманні цих вимог забезпечується значне збільшення зернового виробництва. Прогнозована потреба в мінеральних добривах під зернові культури показана в додатку 7.

Захист рослин

Фітосанітарний стан посівів зернових культур, і особливо озимої пшениці, залишається складним. В останні роки значно поширився септоріоз листя і колосу, сажкові захворювання, кореневі гнилі, іржасті плямистості та спалахи розмноження шкідників і особливо клопа шкідливої черепашки, злакових мух, підгризаючих совок, хлібного туруна, мишоподібних гризунів.

Практичним досвідом і даними наукових установ встановлено, що втрати врожаю від них можуть досягати понад 30 відсотків.

Для забезпечення одержання сталих урожаїв високої якості передбачається впровадження системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів.

Особливу увагу слід приділяти агротехнічним і організаційно-господарським прийомам, що дасть змогу попередити масове розмноження шкідливих організмів, зменшити використання хімічних засобів та забезпечити більш ефективне їх використання.

Для проведення хімічних заходів потрібно щороку близько 10,8 тис. тонн засобів захисту. Інтегровані технології захисту зернових культур дадуть можливість сільгоспвиробникам зберегти від шкідників, хвороб і бур’янів зерна на суму понад 2,5 млрд. грн.

Як свідчать багаторічні дані Інституту захисту рослин НААН, особ­ливе гостро стоятиме проблема захисту озимини в осінній період на тих посівах, де не повною мірою витримується технологія вирощування. Це перш за все поля з ранніми і надранніми строками сівби та стерньовими попередниками, а також там, де спрощені системи обробітку ґрунту і внесення добрив.

Прогнозована потреба в засобах захисту рослин під зернові культури на 2015 р. наведена в додатку 7.

Насінництво

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва тісно пов’язаний із використанням у землеробстві новітніх досягнень у галузі селекції і насінництва.

Впровадження нових продуктивніших, стійкіших до несприятливих погодно-кліматичних умов і хвороб сортів, оновлення асортименту насіння високих репродукцій дає змогу збільшити врожайність та виробництво зерна на 20–25 відсотків.

Для забезпечення посіву прогнозованих площ, виконання Пpoг­paми “Зерно України — 2015” необхідно мати щороку до 4,0 млн. тонн високоякісного насіння зернових культур, у тому числі озимих 1,8–1,9 млн. тонн та 1,2 млн. тонн ярих зернових. Середньорічна потреба в насінні ярих озимих зернових культур під урожай 2015 р. наведена додатках 9,10.

Національна академія аграрних наук України, Національна академія наук України та їхні науково-дослідні установи, навчальні господарства вищих сільськогосподарських навчальних закладів Міністерства аграрної політики і продовольства України, які виробляють насіння еліти, повністю забезпечують потребу товаровиробників у такому насінні відповідно до прийнятої схеми насінництва.

Згідно із Законом України “Про насіння і садивний матеріал” в Україні організовується поновлення насіння еліти та її репродукування за схемою.

Первинне насінництво за всіма правилами ведеться безпосередньо оригінатором сорту, установою або власником сорту. В окремих випадках цим можуть займатись й інші науково-дослідні установи, але обов’язково тільки за згодою й методикою автора-оригінатора сорту та під його контролем, що відображається у відповідному договорі. Реалізація насіння вищих категорій (розсадники, розмноження, супереліта) неоригінаторами сортів забороняється. Первинне насінництво складається з добору вихідного матеріалу кращих типових рослин, їхньої оцінки за потомством та попереднього розмноження.

Елітне насінництво, як правило, ведеться науково-дослідними установами та їх дослідними господарствами, окремими навчальними господарствами закладів аграрної освіти та деякими іншими суб’єктами господарювання, яким за результатами атестації надано право на виробництво й реалізацію такого насіння.

Репродукційне насінництво ведеться у спеціалізованих та товарних господарствах, які пройшли відповідну атестацію й отримали паспорт на виробництво та реалізацію насіння репродукцій для забезпечення товарних посівів.

Виробники насіння зазначених категорій обов’язково повинні бути занесені до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу.

У даний час у науково-дослідних установах виробляється близько 140 тис. тонн елітного насіння, в тому числі 100 тис. тонн озимих культур.

Поряд із використанням власного насіння на посів прогнозованих площ зернових культур у 2015 р. в регіонах, які не забезпечують себе власним насінням або мають обмежені можливості його виробництва, а також у разі знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, забезпечення сортовідновлення і сортозаміни слід передбачити в державному бюджеті кошти для закупівлі насіння до державного резервного насіннєвого фонду країни.

Забезпечення сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності високоякісним насінням зернових буде проводитись згідно з Умовами відпуску насіння озимих, ярих зернових, зернобобових, олійних культур та кукурудзи, затвердженими Міністерством аграрної політики і продовольства України, зберігання якого забезпечать підприєм­ства та організації за дорученням Міністерством аграрної політики і продовольства України за рахунок Державного бюджету України.

З метою прискореного впровадження у виробництво завершених наукових розробок у різних ґрунтово-кліматичних і виробничих умовах господарювання та подальшого впровадження високоврожайних сортів і гібридів державному підприємству «Державний резервний насіннєвий фонд України» при формуванні резервного насіннєвого фонду доцільно використовувати мережу базових господарств, занесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу.

Заготівлю насіння до державного резервного насіннєвого фонду буде проводитись за цінами, що складаються на біржовому ринку України за спотовими та форвардними контрактами на момент його придбання з урахуванням сортових надбавок та податку на додану вартість згідно з Порядком використання бюджетних коштів для формування державного резервного насіннєвого фонду.

Державним резервним насіннєвим фондом — державним підприємством Міністерства аграрної політики та продовольства України створена мережа базових господарств зонального спрямування, діяльність яких спрямована на вирощування, зберігання та реалізацію насіння.

У межах щороку виділених коштів державного бюджетного фінансування державним підприємством «Державний резервний насіннєвий фонд України» забезпечуватиметься виконання постанови Кабінету Міністрів України про обсяги формування державного резервного насіннєвого фонду. Передбачається створення у державному насіннєвому фонді перехідних і страхових запасів насіння озимих та ярих культур для проведення сівби.

З метою ефективного використання бюджетних коштів та координації дій з Міністерством аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, Головними управліннями агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій передбачається створення в регіонах представництва державного підприємства “Державний резервний насіннєвий фонд України”.

Продовжуватиметься робота з реформування та становлення галузі насінництва і розвитку ринку насіння, а саме по:

• забезпечення товаровиробників рослинницької продукції високоякісним насінням перспективних сортів та гібридів, занесених до Реєстру сортів рослин на 2011 р. та наступні роки всіх родів і видів сільськогосподарських рослин для сортооновлення і сортозаміни, формування Державного резервного насіннєвого фонду та створення виробниками насіння власних насіннєвих страхових та перехідних фондів;

• прискорення впровадження у виробництво сортів і гібридів зернових культур нового покоління, адаптованих до агроекологічних умов вирощування з цінними господарськими властивостями;

• використання для сівби насіння, що відповідає вимогам державного стандарту за сортовими та посівними показниками;

• прискорення виходу України з насінницькою продукцією на європейський та світовий ринок, неухильного виконання прийнятих зобов’язань щодо міждержавних поставок насіння зернових культур;

• переходу на контрактну систему виробництва і реалізації елітного насіння за ліцензійними угодами;

• проведення обов’язкової сертифікації насіння зернових культур;

• нарощування фінансування програми підтримки селекції та насін­ництва, кошти яких спрямовуються на закупівлю оригінального та елітного насіння зернових культур та фінансування цільових селекційно-генетичних програм.

Сортові рослинні ресурси зернових культур

Вирішальне значення у збільшенні виробництва зерна в Програмі будуть і надалі мати такі зернові культури як пшениця, жито, ячмінь, овес, горох, гречка, просо, кукурудза.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 20011 рік внесено 828 сортів, які належать до 17 видів. Серед них 134 сорти озимої м’якої і 12 твердої пшениці, 39 ярої пшениці, 35 три­тикале, 104 ячменю, 15 вівса, 46 гороху, 320 кукурудзи, 19 гречки, 18 проса, 17 сорго, 10 рису.

Частка сортів національної селекції становить 72 відсотки, зокрема озимої пшениці — 84, жита — 96, тритикале — 88, пшениці ярої — 87, гороху — 65, кукурудзи — 52, гречки, проса — 100 відсотків.

Залежно від ресурсного забезпечення і рівня агротехніки вирощування рекомендуються для виробників всіх форм власності сорти озимої пшениці за рівнем інтенсивності:

а) високоінтенсивні: Смуглянка, Колумбія, Кірія, Леся, Лада одеська, Ремеслівна, Василина, Скарбниця, Золотоколоса

б) інтенсивні: Київська 8, Харус, Ніконія, Селянка, Куяльник, Повага, Переяславка, Пошана.

в) пластичні: Перлина Лісостепу, Подолянка, Вікторія одеська, Богдана, Добірна, Либідь, Білосніжка, Харківська 105, Сніжана.

Важливе значення при виборі сортів озимої пшениці і визначенні для них оптимальної зони вирощування відіграють генетично обумовлені високі хлібопекарські характеристики.

^ Передусім, це сорти, віднесені до категорії сильних (Дріада 1, Кірія, Одеська 162, Повага, Київська 8, Знахідка одеська, Леля, Ніконія, Панна, Селянка, Коломак З, Ятрань 60, Українка полтавська, Одеська 267, Лада одеська, Пошана, Переяславка, Ремеслівна, Смуглянка, Подолянка) та цінних (Білоцерківська напівкарликова, Олеся, Українка одеська, Перлина Лісостепу, Веста, Елегія, Миронівська 66, Херсонська безоста, Циганка, Харус) пшениць, які за умови повного ресурсного забезпечення гарантують отримання зерна з високими якісними показниками.

Мають високий потенціал щодо урожайності нові сорти озимого жита — Ірина, Інтенсивне 99, Клич, Матадор, Хасто, Юр’ївець та сорти озимого ячменю — Дністер, Метелиця, Абориген, Достойний, Трудівник, Ковчег, Михайло.

Доцільно розширити площі під новими сортами озимого тритикале — Амфідиплоїд 256, Гарне, Ратне, та ярого тритикале — Жайворонок харківський, Хлібодар харківський, Соловей харківський.

В зоні Степу стабілізуючим фактором зростання урожайності зерна ярого ячменю є сорти з підвищеною стійкістю до посухи (Донецький 14, Донецький 15, Адапт, Південний, Сталкер, Еней) та сорти інтенсивного типу (Аскольд, Вакула, Геліос, Командор, Водограй).

Найбільш стабільні щодо пивоварних властивостей зерна є сорти Оболонь, Гетьман, Корона, Княжий, Носівський 21, Пасадена, Скарлєт, Чарівний, Бадьорий, Командор, Геліос, Казковий.

Оптимальне співвідношення цих груп сортів у структурі посівів ярого ячменю забезпечує оптимальний вихід продукції при міні­мальних затратах.

Вирощування гороху не тільки вирішує проблему рослинницького білка, а й сприяє підвищенню родючості ґрунту. При цьому основна увага повинна приділятись використанню сучасних інтентисних, різних за групами стиглості 3–4 сортів неосипаючого типу, придатних до механізованого збирання, з рівнем урожайності 4–6 т/га. За рахунок їх використання можна отримати понад 40% приросту врожаю. Це сорти Комбайновий 1, Луганський, Мадонна, Харді, Ефектний, Камертон, Модус.

Із круп’яних зернових культур заслуговують на увагу нові сорти гречки Антарія, Роксолана, Степова, Українка; проса — Веселоподолянське 16, Золотисте, Київське 96, Слобожанське, Омріяне, які поряд з високою врожайністю мають добрі технологічні та кулінарні якості.

В останні роки до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення, включені сорти вівса, призначені для дитячого харчування — Ранньостиглий, Абель, Славутич, Райдужний, Деснянський.

Значно покращені сортові ресурси ярої пшениці. Нові сорти із врожайністю 4–5 т/га можуть значно наростити виробництво зерна цієї надзвичайно цінної культури. За своїми характеристиками круп та макаронів (сорти твердої пшениці — Букурія, Дарина, Ізольда, Чадо, Харківська 27) до сортів з високими якісними показниками, здатних забезпечувати виробництво борошна найвищих ґатунків — сорти Вітка, Колективна 3, Печерянка, Скороспілка 99, Трізо, Харківська 28, Елегія миронівська, Краса Полісся.

Кукурудза і надалі лишатиметься однією з найважливіших зернових культур. У підвищенні врожайності зерна цієї культури велике значення має впровадження у виробництво нових високоврожайних гібридів різних груп стиглості.

Сучасне покоління гібридів кукурудзи відрізняється підвищеною холодостійкістю у весняний період, швидким стартовим ростом і потребує більш ранніх строків сівби, що в свою чергу забезпечує оптимізацію вегетаційного періоду та гарантоване дозрівання зерна в рекомендованих ґрунтово-кліматичних зонах.

^ Ранньостиглі гібриди — Дніпровський 181 СВ, Діана 180 СВ, Гардемарин 185 СВ, Сурський 197 МВ.

Середньоранні гібриди — Кадр 267 МВ, Оржиця 237 МВ, Яровець 243 МВ, Любава 279 МВ, Білозірський 295 МВ.

^ Середньостиглі гібриди — Дар 345 МВ, Моніка 350 МВ, Солонянський 298 МВ, Збруч, Запорізький 33 МВ.

Середньопізні гібриди — Кадр 443 СВ, Дніпровський 453 СВ, Бист­риця 400 МВ, Кодацький 443 МВ.

У кожній області, районі слід посилити роботу із своєчасного проведення сортозаміни та сортопоновлення.

Для вибору конкретних сортів, гібридів певної культури необхідно максимально використати досягнення територіально розміщених науково-дослідних установ, обласних державних центрів експертизи сортів рослин та сортодослідних станцій.

Своєчасна заміна старих сортів зернових, зернобобових, круп’яних та кукурудзи на нові додатково дасть можливість виробникам України отримувати щороку 2,5–3,0 млн. т зерна.

Підвищення якості зерна

Одним з основних напрямів, завдяки якому реально підвищиться стан господарської діяльності зернозаготівельних господарств, є впровадження заходів, що сприяють підвищенню якості зерна. Це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур. Нарощування обсягів виробництва зерна та підвищення його якості нерозривно пов’язане з впровадженням організаційних заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня зерновиробництва та забезпечення сучасними приладами і методами визначення якісних показників зерна, підвищення вимог до збереження хлібопродуктів на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, а також на вдосконалення чинної нормативно-технічної документації.

У зв’язку з цим будуть проведені такі заходи:

• запровадження ліцензування діяльності щодо приймання, зберігання, переробки та реалізації зерна та продуктів його переробки;

• внесення змін і доповненень до чинних стандартів з метою їх удос­коналення та адаптації державних стандартів України на ос­новні сільськогосподарські культури до стандартів Європейського Союзу.

Найближчим часом будуть визначені кілька межрегіональних лабораторій з арбітражного визначення якості зерна.

Вже підготовлено до затвердження проект Положення про апеляційну комісію з розгляду спірних питань щодо оцінки кількісно-якісних показників зерна та продуктів його переробки, посилено державний контроль за використанням матеріально-технічної бази приватних хлі­боприймальних підприємств.

Планується створення загальногалузевої інформаційно-комуні­каційної мережі для регулювання заготівель і закупівлі зерна, виробництва борошна, круп, хліба.

Продовжуватиметься технічне переоснащення кукурудзо-калібру­вальних заводів з упровадженням досконалішої технології обробки насіння кукурудзи і з використанням для калібрування зерна вітчизняних вібросепараторів та інших досягнень.

У процесі обробки і зберігання насіння застосовуватимуться енергозберігальні маловитратні технології на основі наукових розробок.

Буде посилено інтеграцію хлібоприймальних і зернозбиральних підприємств з приватними сільськогосподарськими підприємствами, птахофабриками, тваринницькими комплексами, рибними та іншими господарствами.

Для заготівлі високоякісного насіння кукурудзи та сертифікації насіннєвого матеріалу зернових культур залучатимуться провідні науково-дослідні установи НААН.

Сертифікація складів

Актуальним напрямом роботи є забезпечення проведення сер­тифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна. Уряд поставив завдання провести сертифікацію в максимально короткі терміни, по можливості, до початку масового збирання врожаю.

Розроблено і затверджено Технічний регламент зернового складу, яким встановлено вимоги до зернового складу, регламентовано послуги, які можуть надаватися, перелік складських документів та порядок їхнього обігу, вимоги до проведення зачистки зерносховищ та порядок проведення сертифікації зернових складів.

Організація та проведення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки покладені на Державну інспекцію з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, яка створена за рішенням Уряду як урядовий орган державного управління, що діє у складі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Матеріально-технічне забезпечення

Для виробництва запланованого валового збору зерна в сільськогосподарських підприємствах налічується 182,6 тис. тракторів, при технологічній потребі більш як 400,0 тис., 44,3 тис. зернозбиральних комбайнів при технологічній потребі 75,0–80,0 тис. од., 90,0 тис. плугів при технологічній потребі 151,0 тис. од., 124,0 тис. культиваторів при технологічній потребі 210,0 тис. од., 68,5 тис. зернових сівалок при технологічній потребі 102,5 тис. од., 25 тис. зерноочисних машин при технологічній потребі 50,8 тис. од. та інші технічні засоби, що становить менше половини технологічної потреби. До того ж із зазначеної техніки понад 80% відпрацювала амортизаційні строки, через що значно зростають обсяги ремонтних робіт та потреба в новій техніці.

Виконання механізованих польових робіт в агротехнічні строки буде забезпечуватись за рахунок відновлення наявної техніки, закупівлі нової та ефективного її використання.

Наявними ремонтними потужностями господарств, майстерень ремонтно-транспортних підприємств буде ремонтуватись кожен рік понад 200 тис. тракторів, відновлюватись вузловим методом до 20 тис. повнокомплектних зношених зернозбиральних комбайнів «Дон-1500», «Нива», «Єнісей», 16 тис. зерноочисних машин, 10 тис. протруювачів насіння, 72,5 тис. зернових сівалок та інша техніка.

Відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового розвитку» придбання сільськогосподарської техніки в наступних роках передбачається за рахунок:

• часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва;

• державного лізингового фонду;

• довгострокових кредитів,

• кредитів комерційних банків;

• власні кошти.

На село надійдуть нові енергонасичені трактори виробництва ВАТ «Харківський тракторний завод», ВО «Південний машинобудівний завод», трактори МТЗ, виготовлені на ТОВ «Укравтозапчастина», вітчизняні зернозбиральні комбайни «Херсонського комбайнового заводу», заводу ім. Малишева, комбайни «Дон-1500», плуги, ґрунтообробні агрегати, сівалки та інші машини виробництва вітчизняних сільськогосподарських машинобудівників.

Значна частина ґрунтообробної техніки різних модифікацій і типів для виконання всього спектру польових робіт буде виготовлена і поставлена сільгоспвиробникам спеціалізованими ремонтними підприємствами і РТП системи Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Основною організаційною формою використання техніки на збиранні зернових культур будуть збирально-транспортні загони, оснащені засобами для технічного обслуговування.

Ефективному використанню тракторів, зернозбиральної техніки, підтриманню їх у робочому стані сприятимуть створені в регіонах фірмові технічні центри з їх технічного обслуговування.

Для забезпечення вирощування та збирання урожаю зернових культур в обсягах, передбачених програмою, необхідно не менше 1400 тис. т дизпалива та 450 тис. т автобензину на рік.

Науково-методичне забезпечення

Виконання завдань Програми буде здійс­нюватись за рахунок використання досягнень науково-технічного прогресу, серед яких провідна роль належить освоєнню господарствами високоефективних розробок вітчизняних наукових установ. Особлива увага буде приділена створенню та прискореному запровадженню у виробництво нових сортів та гібридів зернових культур, що може забезпечити 30–35% приросту валового збору зерна. Щороку виробництву буде рекомендуватись понад 50 нових сортів і гібридів зернових культур української та зарубіжної селекції. Нові сорти добре адаптовані до різних ґрунтово-кліматичних умов, мають високий потенціал урожайності, стійкі до стресових умов, ураження хворобами, з високою якістю продукції, придатні до вирощування за інтенсивними технологіями, різних напрямків використання. В селекції озимих культур буде посилено дос­лідження щодо підвищення рівня зимостійкості, стійкості до ураження борошнистою росою, кореневими гнилями, бурою іржею, сажковими та іншими хворобами. Нові сорти озимої пшениці будуть реєструватись лише за умови високої якості їх зерна. Сорти ярого ячменю будуть більш посухостійкі, а пивоварного напряму будуть здатні формувати крупне і вирівняне зерно. В дослідженнях з кукурудзою селекційні роботи будуть зосереджені на створенні і впровадженні у виробництво більш скоростиглих високопродуктивних гібридів з низькою збиральною вологістю зерна, а також створення гібридів харчового напрямку (цукрова, розлусна, кремениста кукурудза) з високими смаковими якостями. Будуть створені гібриди з високим вмістом крохмалю, придатні для виробництва біоетанолу. У створенні сортів гороху, сої, квасолі та інших зернобобових культур поряд із високою продуктивністю основна увага буде приділена підвищеній азотфіксації, придатності до однофазового збирання, стійкості до вилягання та грибкових хвороб. Нові вітчизняні сорти і гібриди зернових культур, які будуть вирощуватись, є цілком конкурентоспроможними з зарубіжними, а за багатьма ознаками перевищують їх.

Програма передбачає істотно підвищити науково-методичний рівень насінництва зернових культур та прискорити впровадження нових сортів у виробництво з тим, щоб повніше реалізувати потенціал їх продуктивності. Науковими установами та насінницькими господарствами здійснюватимуться заходи щодо скорочення терміну широкого розмноження нових сортів і гібридів із 6–7 років до 3–4 років. За рахунок освоєння сучасних методів насінництва будуть істотно підвищені генетичні та посівні якості оригінального та елітного насіння, а також насіння батьківських форм гібридів. Одержить подальший розвиток створення корпоративних структур на базі наукових установ та комерційних насінницьких формувань з виробництва високоякісного насіння на взає­мовигідній основі. Будуть розроблені та запроваджені в насінницький процес нові біотехнологічні та молекулярно-генетичні методи насіннєвого контролю, зокрема з визначення сортової чистоти, ідентифікації сорту, ступеня гібридності, рівня стерильності та інші. Знач­но буде зміцнена матеріально-технічна база селекції і насін­ництва.

Науковими установами розроблено і запроваджено у виробництво сучасні конкурентоспроможні інтенсивні технології вирощування зернових культур з урожайністю зерна озимої пшениці 80–100 ц/га, ярого ячменю — 60–70 ц/га, гороху — 45–50 ц/га, кукурудзи — 100–140 ц/га. У цих технологіях поряд із застосуванням традиційних добрив буде використовуватись побічна продукція попередників як органічних добрив, а також сидеральні добрива. При обробітку ґрунту будуть використовуватись наукові розробки з мінімалізації, вологозбереження, суміщення операцій шляхом застосування комбінованих агрегатів, а також технології прямої сівби. Виробництву будуть запропоновані удосконалені системи удобрення і захисту рослин з оп

^ ПРІОРИТЕТНА СИСТЕМА КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬГОСПТОВАРОВИРОБНИКІВ


• Створення спеціалізованого земельного банку:




• ^ Запровадження нової системи кредитування за ставкою 10%:




• Поєднання мікрокредитування дрібних сільськогосподарських виробників із державною системою кредитування через забезпечення розвитку кредитної кооперації




Для забезпечення належного доступу сільськогосподарських то­варовиробників до ринку фінансових ресурсів передбачається створення Державного земельного фонду, функціонування якого забезпечить