Реферат: Програма вступного іспиту

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Ніжинський державний університет імені Миколи гоголя


ЗАТВЕРДЖУЮ

ректор Ніжинського державного

університету імені Миколи Гоголя

проф.Бойко О.Д. ___________

«___ »____________ 2012 року


ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ІСПИТУ

з теорії та методики дошкільного виховання

для вступників на навчання за освітньо-кваліфікаційною програмою підготовки спеціаліста зі спеціальності 7.01010101, 7.03010301 Дошкільна освіта. Практична психологія

напряму підготовки 0101. Педагогічна освіта

на базі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра

денної та заочної форм навчання


Рекомендовано

кафедрою дошкільної освіти,

протокол № 6 від 02.02. 2012 р.

Укладачі:

доц.Пихтіна Н.П.

доц.Аніщук А.М.

доц.Матвієнко С.І.

асист.Клюшнікова Т.А.

асист.Пісоцька Л.М.

асист.Тукач І.І.


Схвалено

Вченою радою факультету

психології та соціальної роботи,

протокол № 6 від 23.02.2012 р.


Ніжин – 2012

^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма вступного екзамену з теорії та методики дошкільного виховання складається з теоретичної та практичної частини.

Включений в програму зміст навчального матеріалу дає можливість виявити:

рівень теоретичної підготовки студентів з дошкільної педагогіки і методик раннього і дошкільного дитинства;

якість засвоєння основних психолого-педагогічних, методичних понять та термінів;

знання змісту, принципів, методів, форм і закономірностей організації сучасного навчально-виховного процесу в ДНЗ;

вміння керуватись в роботі нормативно-правовими, інструктивними, програмно-методичними документами з дошкільної освіти, робити аналіз педагогічної спадщини класиків та новаторів педагогіки, обгрунтовувати науково-теоретичні положення щодо особливостей організації навчально-виховного процесу з дітьми ранього та дошкільного віку згідно державних стандартів освіти, розуміти проблеми сучасного дошкільного виховання, необхідність і значення використання інноваційних технологій, нетрадиційних методів та форм роботи з дітьми.

Матеріал програми дає можливість перевірити та оцінити компетентність кожного студента щодо створення педагогом сприятливих умов для повноцінного життя дошкільника (фізичного, психологічного, соціального), для прояву його індивідуальності.


Показники і критерії оцінювання знань та вмінь вступників.

Показники:

Характер засвоєння знань (рівень усвідомлення, міцність запамятання, обсяг, повнота, точність);

Якість знань (логіка мислення, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура мовлення);

Ступінь оволодіння вміннями і навичками;

Творча діяльність і загальна якість виконаної роботи.

Критерії:

Оцінкою «відмінно» оцінюється відповідь, у якій студент виявляє всебічні, систематичні і глибокі знання з дошкільної педагогіки та основних методик дошкільного виховання. Обізнаний з сучасними науковими школами, теоретичними концепціями та підходами. Демонструє стійкий професійний інтерес до теорії та методик дошкільної педагогіки. Виявляє знання та розуміння суті і спрямованості основних державних нормативних документів про дошкільну освіту і дошкільний навчальний заклад.

Уміє:

працювати з навчальним матеріалом (аналізувати, порівнювати, узагальнювати, робити власні висновки), творчо застосовуючи сучасні методи дослідження;

визначати мету і завдання, добирати відповідні зміст, форми, методи роботи в межах різних напрямків організації навчально-виховного процесу в ДНЗ відповідно до діючих програм виховання та навчання;

аналізувати й оцінювати наукові дослідження та практичні розробки вітчизняних і зарубіжних науковців, методистів;

створювати необхідні умови для повноцінного розвитку особистості дошкільника вцілому та в межах окремих напрямків (розумового, морального, естетичного, фізичного, трудового виховання);

аналізувати педагогічні ситуації з практики виховання і навчання дошкільників, окреслювати та пояснювати чинники таких ситуацій; прогнозувати їх розвиток за несприятливих умов та рекомендувати науково обгрунтований психолого-педагогічний та методичний інструментарій розв’язання.

Оцінка «добре» виставляється студенту, який володіє навчальним матеріалом, передбаченим навчальною програмою до державної атестації з дошкільної педагогіки і методик дошкільного виховання. В основному обізнаний з сучасними науковими школами, теоретичними концепціями та підходами. Ознайомлений з основними державними нормативними документами про дошкільну освіту. Має навички роботи з навчальним матеріалом (аналізувати, зіставляти, робити висновки). Виявляє частковий інтерес до теорії дошкільної педагогіки та соновних її методик. Частково знайомий з науковими дослідженнями та практичними розробками вітчизняний і зарубіжних науковців, методистів. Розуміє необхідність створення сприятливих умов для здійснення особистісно зорієнтованого навчання і виховання дошкільників.

Уміє:

визначати мету, завдання, зміст, форми та методи роботи в ДНЗ, частково спираючись на діючі програми виховання і навчання дошкільників;

аналізувати педагогічні ситуації з практики виховання і навчання дошкільників, частково окреслюючи чинники та прогнозуючи педагогічно доцільний розвиток.

Оцінка «задовільно» виставляється студенту, який ознайомлений з навчальним матеріалом, окресленим навчальною програмою до державної атестації з дошкільної педагогіки і методик дошкільного виховання та відтворює його на репродуктивному рівні. Ознайомлений з окремими теоретичними концепціями та підходами. Називає основні нормативні документи про дошкільну освіту, але фрагментарно демонструє знання їх суті. Має початкові уміння роботи з навчальним матеріалом (зіставлення та узагальнення), не виявляючи навичок самостійного творчого мислення. Частково ознайомлений з науковими дослідженнями та практичними розробками науковців і практиків.

Уміння визначати мету, завдання, зміст і форми роботи з дошкільної педагогіки не є системними і цілісними. Розуміє необхідність створення сприятливих умов для повноцінного всебічного розвитку особистості дошкільника, але недостатньо володіє психолого-педагогічним і методичним інструментарієм. Аналізуючи педагогічну ситуацію з практики виховання і навчання дошкільників, називає окремі чинники таких ситуацій та здійснює часткове та поверхневе прогнозування її розвитку.

Оцінка «незадовільно» виставляється студенту, який ознайомлений з навчальним матеріалом на рівні розпізнавання і відтворення окремих фактів і фрагментів, що становить певну частину змісту навчальної програми до державної атестації з дошкільної педагогіки і методик дошкільного виховання.

Знає про існування нормативних документів в галузі дошкільної освіти, окремі називає, але не знає їх суті і націленості. Знання теоретичних концепцій і підходів дуже фрагментарні і поверхневі.

Практичні уміння і навички навчання і виховання дошкільників частково сформовані на елементарному рівні.


Таким чином, запропонована програма дає можливість комплексно оцінити рівень знань студентів з теорії та методики дошкільного виховання.


Зміст програми

^ ДОШКІЛЬНА ПЕДАГОГІКА

Загальні основи дошкільної педагогіки.

Дошкільна педагогіка – наука про виховання, навчання і розвиток дітей від народження до шкільного віку. Основні поняття (категорії) дошкільної педагогіки: виховання, навчання, розвиток особистості, освіта, педагогічна діяльність, навчально-виховний процес. Виховання у соціальному та педагогічному значенні. Специфіка виховання, як соціального явища. Історичний характер виховання.

Джерела педагогіки, як науки: народна педагогіка, релігія, педагогічна спадщина минулого, педагогічна практика, інноваційний творчий педагогічний досвід, спеціальні теоретичні та експериментальні дослідження.

Зв’язок педагогіки з іншими науками.

Становлення і розвиток теорії і практики дошкільного виховання. Розбудова вітчизняної системи сімейного і суспільного виховання і навчання дітей дошкільного віку. Державна національна програма «Освіта»/Україна ХХІ століття/, Концепція дошкільного виховання в Україні, Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти про мету, завдання, зміст і засоби національного виховання. Типи закладів дошкільної освіти (класичні та інноваційні), їх характеристика.

Актуальні проблеми сучасної дошкільної педагогіки. Методологія і методи педагогічного дослідження. Значення, види та принципи педагогічного дослідження.

Виховання і розвиток.

Значення дошкільного дитинства у розвитку особистості. Взаємодія соціальних і біологічних чинників у її формуванні. Провідна роль виховання та активності особистості у розвитку дитини. Роль діяльності у формуванні особистості.

Теорії «штучної акселерації» (Мак-Гроу, Моор, Суппіс) та ампліфікації (максимального збагачення) дитячого розвитку на основі знань про його особливості на кожному етапі дошкільного дитинства (Л.Виготський, О.Запорожець, Г.Костюк, Л.Венгер).

Особливості організації та проведення виховної роботи з обдарованими дітьми.

Мета і завдання виховання.

Поняття про ідеал, мету та цілі виховання. Ідеальна і реальна мета виховання. Об’єктивний і суб’єктивний характер мети виховання. Підкріплення та аргументація мети концепцією (ями). Відображення мети і концепцій виховання та розвитку у завданнях виховання дітей раннього та дошкільного віку.

Закономірності, як відображення сутнісної характеристики процесу розвитку. Конкретизація закономірностей у принципах виховання. Основні закономірності та принципи виховання дітей раннього і дошкільного віку.

Зміст навчання і виховання дітей дошкільного віку.

Основні підходи до визначення змісту освіти дітей дошкільного віку. Ян Амос Коменський про зміст навчання і виховання дітей. Перші нормативні документи та програми для дошкільних закладів: історія питання.

Характеристика сучасних програм навчання і виховання дітей в дошкільних закладах освіти – «Малятко», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Українське дошкілля», «Перші кроки», «Ладки» тощо.


Фізичне виховання.

Фізичне виховання і фізичний розвиток. Основні поняття теорії фізичного виховання, наукові основи, методи науково-педагогічних досліджень.

Завдання фізичного виховання: оздоровчі, виховні та навчальні. Комплексний підхід до їх реалізації. Засоби фізичного виховання: оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори, фізичні вправи.

Вітчизняна система фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку. Система тіло виховання у Запорізькій Січі. Народна педагогіка про фізичне виховання.

Організація рухового режиму в дитячому садку. Значення режиму, його наукові основи. Формування культурно-гігієнічних навичок у дітей. Загартування організму дитини. Рухливі ігри та вправи спортивного характеру.

Методи фізичного виховання. Форми організації фізичного виховання у дошкільних навчальних закладах. Наукові дослідження в галузі фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Розумове виховання.

Розумове виховання та розумовий розвиток. Теоретичні основи розумового виховання. Народна педагогіка про розумове виховання. Сенсорне виховання, як передумова успішного розумового розвитку.

Завдання розумового виховання:

1-ша група завдань: набуття елементарних знань про навколишнє середовище – природу, життя і працю людей, суспільні явища тощо.Оформлення знань в певну систему, у якій відображено істотні зв’язки у тій чи іншій галузі дійсності.

2-га група – формування навичок і умінь розумової діяльності (вміння спостерігати, уважно розглядати і обстежувати предмети тощо);

- розвиток і вдосконалення головних розумових дій: аналізу, порівняння, узагальнення, класифікації тощо;

- розвиток психічних процесів: пам’яті, уваги, уяви тощо;

- розвиток мови.

3-я група завдань – розвиток розумових здібностей, формування пізнавальних інтересів і допитливості.

Зміст розумового виховання дітей дошкільного віку. Розвиток теорії розумового виховання дітей.

Засоби розумового виховання, роль різних видів діяльності у розумовому вихованні. Методи розумового виховання дітей дошкільного віку. Наукові дослідження в галузі розумового виховання дітей.

Форми організації навчання дітей раннього і дошкільного віку в умовах ДНЗ та сім’ї.

Моральне виховання.

Моральне виховання і моральний розвиток. Теоретичні основи морального виховання. Народна педагогіка про моральне виховання.

Завдання морального виховання. Характеристика двох груп завдань морального виховання – постійної та рухливої. Постійна (перша група завдань) – формування механізму морального виховання: уявлень, моральних почуттів, моральних звичок та норм, практики поведінки.

Рухлива (друга група завдань) – формування конкретних моральних рис особистості: основ патріотизму, гуманних почуттів, дружби, працелюбності тощо.

Засоби морального виховання: художні засоби, природа, власна діяльність дітей, спілкування з оточуючими тощо.

Методи морального виховання. Класифікація методів та їх характеристика. Дослідження з проблеми (Б.Т.Ліхачов, В.Г.Нечаєва, В.І.Логінова та інші).

Методи формування моральної поведінки – привчання, вправляння, керівництво діяльністю. Методи формування моральної свідомості – переконання у формі роз’яснення, навіювання, бесіда. Методи стимулювання почуттів та відношень – приклад, заохочення, покарання.

Зміст і методика морального виховання дітей раннього і дошкільного віку. Виховання гуманності, колективізму, розвиток етичних уявлень. Своєрідність проявів колективних взаємин дітей дошкільного віку. Педагогічне керівництво взаєминами дітей.

Зміст культури поведінки дітей різних вікових груп. Методика виховання культури поведінки.

Виховання вольових рис особистості дитини. Попередження і перевиховання негативізмів поведінки. Виховання дисциплінованості у дітей.

Виховання любові до батьків, поваги до людей. Виховання любові до Батьківщини. Народні та родинні свята в дошкільному навчальному закладі.

Трудове виховання.

Роль праці у формуванні особистості. Українська народна педагогіка про трудове виховання. Своєрідність праці дітей. Виховне значення праці. Види і зміст трудової діяльності дітей в різних вікових групах.

Методи трудового виховання.

Форми організації праці дітей та методика їх проведення у різних вікових групах.

Сучасні дослідження з питань трудового виховання дошкільників.

Естетичне виховання.

Естетичне виховання і естетичний розвиток. Мета естетичного виховання дітей дошкільного віку. Завдання естетичного виховання. Умови і засоби естетичного виховання дітей в дошкільному навчальному закладі та сім’ї.

Теоретичні основи естетичного і художнього виховання. Наукові дослідження з проблеми. Використання елементів народної педагогіки у естетичному вихованні дітей.

Принципи і методи естетичного виховання дітей дошкільного віку. Художня творчість дітей і педагогічне керівництво різними видами художньої діяльності дошкільників з боку педагога.

Гра.

Гра, як провідний вид діяльності дошкільника. Теорії гри, їх розвиток. Сучасні наукові дослідження проблеми гри.

Виховне і розвиваюче значення гри дошкільника. Класифікація ігор.

Характеристика творчої гри, її виникнення та розвитку. Педагогічне керівництво розвитком творчих ігор і взаєминами дітей в них.

Особливості дидактичних ігор. Їх види, класифікація, можливості використання в різних вікових групах дошкільного навчального закладу та в умовах сім’ї.

Рухливі ігри. Види і методика використання. Народні рухливі ігри. Специфіка використання в умовах сучасного суспільного та сімейного виховання.

Виховне, освітнє, розвивальне значення іграшки. Історія іграшки. Види народних іграшок. Вимоги до іграшок дітей раннього та дошкільного віку. Класифікація іграшок та методика використання різних видів іграшки у навчально-виховній роботі.

Родинна педагогіка.

Українська родинна педагогіка. Виховання у сім’ї як першооснова розвитку особистості. Народні традиції виховання.

Проблеми сучасного сімейного виховання дітей. Робота педагогів з батьками з питань виховання та розвитку дітей. Зміст та форми організації роботи з батьками. Педагогічна освіта батьків.

Наступність та перспективність в роботі ДНЗ та школи.

Поняття наступності та перспективності в роботі закладів освіти.

Значення наступності та її основні завдання. Поняття про готовність дитини до шкільного навчання. Загальна та спеціальна підготовленість до школи.

Умови підготовки дітей до навчання в школі, в сім’ї та в дошкільному навчальному закладі. Методика діагностування готовності дитини до школи.

Форми зв’язку ДНЗ та школи.


^ ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА РОЗВИТКУ РІДНОЇ МОВИ ДІТЕЙ

Тема 1. Теоретичні засади навчання дітей рідної мови.

Закономірності розвитку мовлення дітей (Л.П.Федоренко): управління мускулами мовного апарату, засвоєння лексичних і граматичних знань, виразності мовлення, чуття мови, координація в розвитку усного і писемного мовлення.

Принципи засвоєння і навчання дітей рідної мови: загальнодидактичні принципи; методичні принципи (загальні, часткові, спеціальні).

Завдання дошкільних закладів у розвитку мовлення: розвиток загальної мовної культури й культури спілкування, розвиток зв’язного мовлення, збагачення, уточнення й закріплення словника, виховання звукової культури мови, формування граматичної правильності мови.

Форми роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі: навчання на заняттях, навчання і розвиток мовлення дітей у повсякденному житті.

Заняття як основна форма навчання дітей рідної мови. Види занять. Особливості занять з розвитку мовлення. Специфіка проведення занять у різновікових групах дошкільного закладу.

^ Тема 2. Методика виховання звукової культури мови.

Поняття звукової культури мови: фонетична й орфоепічна правильність мови, дикція, мовне дихання, фонематичний і мовний слух, темп мови, сила голосу, інтонаційна виразність мови. Характеристика компонентів звукової культури мови. Передумови виховання звукової культури мови в дитячому садку: розвитку слухового і мовно-рухового аналізаторів, фонематичного слуху, гігієни нервової системи, охорона органів слуху, мови, носоглотки; правильна мова оточуючих, активна мовна практика, наявність дидактичного матеріалу, спільна робота дитячого садка і сім’ї.

Особливості звуковимови дітей різних вікових груп.

Завдання і зміст виховання звукової культури мови. Прийоми індивідуальної перевірки звуковимови дітей.

Система роботи щодо виховання звукової культури мови через використання провідних методів та прийомів: дидактичні ігри, дидактичні вправи, розповіді із звуконаслідуванням, хороводні рухливі ігри, читання оповідань, віршів, промовляння чистомовок, скоромовок, лічилок, розглядання картин, настільно-друковані ігри.

Види занять, їх структура, обладнання наочним і дидактичним матеріалом. Методика їх проведення в різних вікових групах. Виховання звукової культури мови у процесі режимних моментів та інших занять.

^ Тема 3. Методика формування граматичної правильності мови.

Загальне поняття про граматичну будову мови. Значення засвоєння граматичної будови мови для мовного розвитку дітей та підготовки їх до школи.

Становлення граматичної будови мови у дітей. Пасивне та активне засвоєння (Д.Ф.Ніколенко). О.М.Гвоздєв про періоди становлення граматичної будови мови. Особливості засвоєння дітьми речень, оволодіння флексіями, узгодженням і керуванням. Типові помилки у мовленні дітей та їх причини. Дитяче словотворення та його характеристика. Дослідження проблеми дитячого словотворення. Завдання й зміст формування граматичної правильності мови в дитячому садку. Шляхи формування граматичної правильності мови: перевірка дитячого мовлення та попередження помилок, наявність правильного зразка для наслідування, виправлення допущених помилок, розвиток слухової уваги, спільна робота дитячого садка і сім’ї.

Методи формування граматичної правильності мови: дидактичні ігри та вправи, розповіді складені вихователькою з використанням слова, в якому діти допускають помилки; розповідь за предметними і сюжетними картинками; переказування оповідань; читання віршів; складання дітьми розповідей на групу слів, на тему запропоновану вихователем.

Спеціальні заняття на формування граматичної правильності мови, методика їх проведення. Формування граматичної правильності мови в повсякденному житті та на заняттях з інших розділів програми.

^ Тема 4. Методика розвитку зв’язного мовлення.

Поняття зв’язного мовлення. Типи (види) зв’язного мовлення (діалогічне, монологічне). Ситуативне й контекстне мовлення. Функції (комунікативна, гносеологічна, естетична, волюнтативна) та форми мовлення (гукання, гулення, трелі, белькотання, перші слова, слова-речення; діалог, монолог, повідомлення, розповідь, опис, міркування, пояснення, інструкція; внутрішнє мовлення; ситуативне і контекстне мовлення).

Становлення мовленнєвих функцій і мовленнєвих форм у процесі розвитку мовлення дитини (А.К.Маркова, Л.С.Виготський).

Методика розвитку діалогічного мовлення.

Завдання й зміст розвитку діалогічного мовлення в дошкільному закладі. Розмова вихователя з дітьми – метод розвитку діалогічного мовлення. Вимоги до організації розмов, їх тематика й зміст у кожній віковій групі. Бесіда – основний метод розвитку діалогічного мовлення. Методика проведення бесіди: підготовка вихователя й дітей до бесіди, добір наочного, дидактичного, ілюстративного матеріалу та ТЗН до бесіди. Структура бесіди.

Методика навчання дітей монологічного мовлення (розповідання).

Зміст і завдання навчання дітей монологічного мовлення.

Види розповідей, їх класифікація, послідовність введення різних видів розповідей, їх місце на заняттях з розвитку мовлення.

Види розповідей за основою (наочна, словесна), за змістом (фактичні, творчі), за формою (описові, сюжетні). Описові розповіді (фактичні, вигадані). Різновиди описових розповідей (порівняльні, пояснювальні: розповідь-повідомлення, розповідь-міркування, розповідь-доведення).

Навчання творчого розповідання. Роль чуттєвого досвіду, розвиток самостійності й творчої уяви в ході розповідей. Навчання дітей розповідання за дидактичними картинами. Методика навчання описових розповідей за картиною.

Навчання дітей розповідання за іграшками. Види розповідей. Описові розповіді, їх структура й прийоми навчання. Сюжетні розповіді за однією іграшкою та набором іграшок (за ігровою сюжетною обстановкою). Добір іграшок, вимоги до них.

Види й тематика розповідей: складання розповіді за опорними словами, продовження початку розповіді чи казки вихователя, складання початку до кінцівки розповіді чи казки вихователя, складання творчої розповіді на тему, розповіді про смішний епізод, про одного героя, розповіді-мініатюри, самостійне складання казок, небувальщин, складання розповідей, аналогічних прочитаним.

Характеристика методичних прийомів навчання дітей творчого розповідання. Методика розвитку креативного мовлення у дітей.

Тема 5. Методика художнього читання й розповідання дітям.

Значення художньої літератури для виховання дітей. Особливості сприймання дітьми художніх творів. Слухання – складний процес перцептивної діяльності дитини. Активний характер сприймання. Дослідження О.В.Запорожця, Н.С.Карпінської про особливості сприймання дітьми художніх творів.

Завдання і зміст роботи дитячого садка по ознайомленню дітей з художньою літературою Джерела і жанри художнього читання. Принципи добору літературних творів для читання й розповідання дітям. Методика читання художніх творів на занятті. Види бесід після художнього читання.

Методика ознайомлення з поетичним твором. Значення поезії у виховання дітей. Особливості сприймання й запам’ятовування дітьми віршів. Добір віршів, вимоги до них. Методика проведення занять ознайомлення з поетичним твором у різних вікових групах, їх структура. Специфіка використання педагогом поетичних творів в повсякденній роботі з дітьми різного віку.


^ ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ МАТЕМАТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ

Тема 1. Розвиток математичних знань в ІІ молодшій групі.

Формування елементарних математичних уявлень у дітей 4-го року життя (ІІ молодша група).

Аналіз програмних завдань. Особливості сприймання дітьми ІІ молодшої групи кількості предметів, формування розуміння кількісних відношень: один і багато, рівності і нерівності. Методичні прийоми роботи.

Формування уявлень про величину предметів.

Особливості сприймання величини предметів дітьми 4-го року життя. Аналіз програмних завдань. Розрізнення, порівняння, оцінка величини предметів дітьми ІІ молодшої групи. Методичні прийоми навчання дітей способам обстеження предметів: виділення довжини, ширини, висоти, товщини та порівняння предметів за величиною способами накладання, прикладання, приставлення, словесне позначення.

Дидактичні ігри і вправи формівання уявлень про геометричні фігури.

Особливості сприймання форми предметів дітьми ІІ молодшої групи. Аналіз програмних завдань, методичні прийоми ознайомлення дітей з геометричними фігурами. Дидактичні ігри і вправи.

Розвиток просторових орієнтувань.

Генезис просторових орієнтувань у дітей. Засвоєння парних напрямків. Програмні завдання. Прийоми закріплення орієнтування на собі, розрізнення правої і лівої частини тіла. Засвоєння дитиною основних просторових напрямків.

Розвиток орієнтування в часі.

Особливості розрізнення дітьми молодшого дошкільного віку частин доби, необхідність точного словесного їх позначення. Програмні завдання. Методичні прийоми навчання дітей розрізненню частин доби: бесіда, робота з картинками, словесні дидактичні ігри.

Особливості організації роботи з формування елементарних математичних уявлень у дітей ІІ молодшої групи, використання різних форм в роботі з ними: колективні заняття, індивідуальні, парні по підгрупках, повсякденні навчальні ситуації, дидактичні ігри, народні ігри.


^ Тема 2. Особливості формування елементарних математичних уявлень у дітей в середній групі.

Формування уявлень про число та навчання лічби.

Етапи розвитку діяльності лічби. Аналіз програмних завдань. Методика ознайомлення з утворенням числа та навчання кількісної і порядкової лічби. Навчання лічби за участю різних аналізаторів. Формування розуміння незалежності результату лічби від якісних ознак, форми, величини предметів, їх розміщення у просторі. Методика ознайомлення з цифрами.

Формування уявлень про величину.

Обгрунтування програмних завдань з подальшого розвитку уявлень про величину предметів. Навчання прийомів упорядкування предметів за величиною. Методичні прийоми роботи, які використовуються з метою поглиблення і розширення знань про різні параметри величини предметів (довжину, ширину, висоту, товщину). Дидактичні ігри та вправи.

Формування уявлень про геометричні фігури.

Використання геометричних фігур як еталонів в пізнанні форми предметів. Аналіз програмних завдань. Методичні прийоми, які використовуються з метою ознайомлення дітей з геометричними фігурами та геометричними тілами. Вправи та визначення форми предметів на заняттях з математики і в різних видах діяльності. Дидактичні ігри.

Розвиток орієнтування в просторі.

Особливості засвоєння дітьми основних просторових напрямків в процесі пересування. Програмові завдання. Ускладнення прийомів орієнтування дітей «від себе». Ігри і вправи, які сприяють збагаченню досвіду орієнтування в просторі при пересуванні.

Розвиток орієнтування в часі.

Особливості знань дітей про час і часові відношення. Обгрунтування програмових завдань з розвитку часових орієнтувань у дітей. Прийоми роботи з подальшого розширення уявлень про частини доби і закріплення навичок правильного вживання їх назв, встановлення їх послідовності. Ознайомлення з поняттями «доба», «сьогодні», «вчора», «завтра». Дидактичні ігри, які використовуються з метою закріплення знань про час. Специфіка організації роботи з математики: колективні заняття, моделювання навчальних ситуацій в різних видах діяльності, робота з підгрупою дітей. Використання методичних прийомів навчання в роботі з дітьми середньої групи. Комплексне вирішення основних програмових завдань. Планування роботи з дітьми. Діагностика математичного розвитку. Основні показники.


^ Тема 3. Розвиток математичних знань в старшій групі.

Формування уявлень про числа натурального ряду та навчання лічбі.

Обгрунтування програмових завдань. Прийоми утворення чисел. Засвоєння дітьми лічби і відлічування в межах 10. Розкриття зв’язків і відношень між числами натурального ряду, порядкове і кількісне значення числа. Ознайомлення зі складом числа з одиниць в межах 5. Позначення чисел цифрами.

Формування уявлень про величину.

Обгрунтування програмних завдань про величину предметів та навчання їх вимірюванню. Особливості діяльності дітей. Методика формування уявлень про величину предметів (упорядкування предметів за величиною, визначення величини предмета способом вимірювання умовною міркою, порівняння предметів за 2-ма, 3-ма параметрами величини, розвиток окоміру). Використання умовної мірки в народній педагогіці.

Формування уявлень про геометричні фігури.

Можливості дітей старшого дошкільного віку узагальнювати знання про геометричні фігури, визначати форму окремих частин. Аналіз програмових завдань. Методичні прийоми закріплення знань дітей про геометричні фігури: знаходити за описом, за зразком, групування за ознакою форми незалежно від інших ознак, виділення основних елементів фігур і виділення відмінних ознак. Ігри і вправи на визначення форми предметів. Самостійне викладання контурів геометричних фігур із паличок і смужок паперу.

Розвиток орієнтування в просторі.

Особливості орієнтування в просторі в старших дошкільників. Встановлення просторових відношень у розташуванні предметів. Аналіз програмових завдань з орієнтування в просторі в старшій групі. Навчання орієнтуванню в просторі в процесі активного пересування. Прийоми формування у дітей вміння розрізняти просторові відношення між предметами і правильно їх називати. Прийоми розвитку орієнтування на площині. Ігри і вправи.

Розвиток орієнтування в часі.

Особливості засвоєння дітьми основних часових мір. Обгрунтування програмових завдань із ознайомлення з календарним часом. Методичні прийоми роботи, які використовуються з метою закріплення знань про послідовність частин доби. Формування поняття про добу як вихідну одиницю часу. Ознайомлення з календарем як взаємозв’язаною системою мір часу. Методика організації роботи із ознайомлення дітей з календарем та формування вміння користуватися ним. Використання моделі календарного часу. Дидактичні ігри. Використання художньої літератури, творів народної творчості для закріплення знань про час.

Форми організації роботи з навчання елементарної математики в старшій групі дитячого садка: заняття, дидактичні ігри, сюжетно-дидактична гра, заняття з використанням життєвих ситуацій, заняття за сюжетом літературних творів.

Діагностика математичного розвитку. Основні показники.


^ Тема 4. Математичний розвиток дитини в сім’ї.

Особливості математичного розвитку дитини в сім’ї. Створення умов для батьків з дітьми з метою формування математичних знань та використання їх в практичній діяльності.

Форми спільної роботи дитячого садка і сім’ї з питань математичного розвитку дошкільників.


^ ОСНОВИ ПРИРОДОЗНАВСТВА З МЕТОДИКОЮ

Методи ознайомлення дітей з природою.

Необхідність використання різноманітних методів і прийомів ознайомлення дошкільників з природою. Залежність методів і прийомів від змісту знань, конкретних завдань виховання й особливостей пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку, конкретних умов роботи дитячих дошкільних закладів. Взаємозв’язок методів. Пріоритет методів (наочних і практичних), що забезпечують безпосереднє і дійове ознайомлення дошкільників з природою.

^ Наочні методи. Спостереження – основний метод ознайомлення дітей з природою, його навчально-виховне значення. Особливості спостережень природи як складної пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку. Зв’язок спостережень з різними видами діяльності дітей. Взаємозв’язок безпосереднього сприймання, слова та дії у ході спостережень. Необхідність навчання спостереженню як пізнавальної діяльності.

Види спостережень за характером пізнавальних завдань (первинні, повторні, порівняльні та заключні); за тривалістю (короткотривалі і довготривалі, систематичні спостереження за змінами і розвитком природи); за способом організації (планові, за ініціативою дітей, колективні, індивідуальні). Зміст, місце і значення різного виду спостережень у кожній віковій групі.

Особливості організації і методики керівництва спостереженнями різного виду. Відбір матеріалу. Створення умов для проведення спостережень. Прийоми керівництва спостереженнями в різних вікових групах.

^ Нескладні досліди як метод ознайомлення дітей з природою. Дослід як вид спостереження , що організовується у спеціально створених умовах і передбачає пошукові дії дітей. Значення дослідів для засвоєння дітьми нескладних причинно-наслідкових зв’язків і залежностей у природі, формування пізнавальної активності дітей. Методика організації та проведення дослідів. Зміст дослідів, що проводяться з об’єктами неживої природи, рослинами, тваринами. Виховання бережного ставлення дітей до природи при проведенні дослідів.


Форми організації роботи щодо ознайомлення дітей з природою.

Основні форми ознайомлення дітей з природою. Необхідність використання різноманітних форм.

Екскурсії як вид занять при ознайомленні дошкільників з природою. Місце екскурсій в системі роботи щодо ознайомлення з природою в дитячому садку. Зміст екскурсій, їх тематика. Структура екскурсій. Методика проведення екскурсій. Підготовка вихователя до екскурсії. Розробка програмних завдань виходячи з системи роботи, визначення місця та маршруту. Підготовка дітей, підбір обладнання для збору й розміщення матеріалу. Використання методів і прийомів на екскурсії, організація діяльності дітей.

Закріплення знань, отриманих під час екскурсії. Система і послідовність екскурсій у різні сезони в різних вікових групах.

^ Цільова прогулянка як форма роботи. Відмінність цільової прогулянки від екскурсії. Методика проведення цільової прогулянки. Зміст спостережень на цільових прогулянках. Залучення дітей до збору природного матеріалу (збір ягід, грибів, лікарських рослин, насіння дикорослих трав для підгодовування пташок тощо). Інтегрування цільових прогулянок з пішохідними переходами. Формування екологічного мислення дошкільників.

Завдання ознайомлення дітей з природою.

Екологічне виховання дошкільників – важливе завдання сьогодення. Передумови екологічного виховання: забезпечення комплексного підходу у формуванні знань про природу і природокористування; врахування вікових, пізнавальних