Реферат: Програма «село черкащини 2020» черкаси 2011 рік

ОБЛАСНА ЦІЛЬОВА

ПРОГРАМА


«СЕЛО ЧЕРКАЩИНИ – 2020»


ЧЕРКАСИ 2011 рік


Зміст

Обласної цільової програми «Село Черкащини – 2020»


Назва розділу

Стор.

Вступ

Цілі та завдання Програми…………………………….

3

Аналіз та проблеми соціально-економічного розвитку села…………………………………………….

4

^ Розвиток економічної бази

Розвиток сільськогосподарського виробництва………..

5

Консультаційно-інформаційне забезпечення

агропромислового виробництва та розвитку села

10

Раціональне використання та охорона земель Черкаської області

12

Розвиток підприємств промисловості…………………..

19

Розвиток підприємництва……………………………….

19

Впорядкування земельних відносин…………………….

20

Підвищення якості життя населення

Рівень зайнятості населення та створення нових робочих місць…………………………………………….

22

Підвищення рівня заробітної плати працюючого населення………………………………………………….

25

Забезпечення якісної медичної допомоги……………….

26

Сприяння індивідуальному житловому будівництву та забезпеченість житлом працівників соціально-культурної сфери……………………………..

28

Розвиток соціальної інфраструктури

Розвиток закладів охорони здоров’я…………………….

30

Розвиток закладів освіти………………………………….

31

Розвиток закладів культури………………………………

35

Розвиток фізичної культури і спорту

36

Розвиток торговельно-побутового обслуговування……

37

Розвиток транспортної інфраструктури та зв’язку……..

39

Розвиток закладів кіномережі ……………………………

41

Розвиток комунального господарства

Розвиток вулично-дорожньої мережі……………………

43

Газифікація та водопостачання………………………….

44

Реконструкція та розвиток електромереж………………

47

Формування бюджету та фінансове забезпечення виконання Програми……………………………………

48

^ Механізм реалізації Програми та контроль за її виконанням

49



Вступ

Цілі та завдання Програми

Обласна цільова програма «Село Черкащини – 2020» ( далі – Програма) розроблена з метою підвищення ролі і відповідальності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та територіальних громад за реалізацію завдань соціально-економічного розвитку сільських територій.

Реалізація Програми дозволить:

створити відповідну базу для запровадження механізму надання цілеспрямованої державної підтримки соціально-економічному розвитку сільських територій з метою досягнення найефективнішого використання наявних фінансових, матеріальних, людських та інших ресурсів, підвищення життєвого рівня населення у сільських населених пунктів області;

спрямувати зусилля органів місцевого самоврядування на розширення можливостей використання земель, як впливового економічного ресурсу територіальної громади, який може бути включений до ринкового обороту і виступати надійним джерелом надходження коштів до місцевого бюджету, що відкриває перед громадами принципові можливості суттєвого покращання економічної ситуації.

Вирішення комплексу заходів Програми дозволить:

розширити можливості продуктивної трудової діяльності сільсь­ких жителів на основі ефективного використання природно-ресурсного потенціалу села;

стимулювати розвиток підприємництва в агропромисловому ви­робництві та інших сферах економіки сільських територій;

збільшити доходи усіх верств і соціальних груп сільського населення;

зацікавити молодь до роботи в різних сферах сільської економіки, передусім у сільському господарстві, та до проживання у селі;

сформувати соціальну інфраструктуру села, як систему підпри­ємств, організацій, установ і об'єктів, що задовольняють різнома­нітні потреби усіх верств сільського населення;

забезпечити запобігання подальшій деградації сільських територій, їх природного середовища;

розширити можливості сільських громад у вирішенні існуючих проблем їх життєдіяльності.

Враховуючи загальнодержавні та регіональні пріоритети, оцінки конкурентних переваг, проблеми розвитку територіальної громади, Програма зорієнтована на цілі і завдання середньострокового періоду соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів та їх громад і допомагає в плануванні розвитку населених пунктів та узгодженню співпраці територіальної громади, органів місцевої влади, підприємницьких структур та громадських організацій, оптимально використати наявні територіальні ресурси.


Основними завданнями Програми є:

формування сприятливого економічного середовища на селі, що включає розширення сфери зайнятості працездатного населення в сільськогосподарському виробництві, сфері послуг, інших видах несільськогосподарської діяльності та суттєве зниження безробіття в сільській місцевості; підвищення заробітної сільського населення; розвиток особистого селянського господарства; стимулювання подальшого розвитку малого та середнього підприємництва на селі;

удосконалення інфраструктури та поліпшення оснащеності об’єктів соціальної сфери, в тому числі охорони здоров’я, освіти, культури, поліпшення інженерного облаштування (реконструкція та будівництво доріг, газифікація та водопостачання, розвиток електромереж, телефонного зв’язку, упорядкування дорожно-вуличної мережі тощо) сільських населених пунктів, вирішення питань житлового будівництва, розширення сфери торговельних, побутових та комунальних послуг;

створення умов для розвитку сільських територій за рахунок власних фінансових, матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів;

формування фінансової самодостатності сільських територій шляхом зміцнення їх матеріальної та фінансової бази;

збільшення видів господарської діяльності, що забезпечують зайнятість сільського населення та значною мірою впливають на дохідну частину місцевих бюджетів;

зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування.

Мета Програми полягає в формуванні основних засад розвитку сіл області, вдосконаленні управління їх соціально-економічним розвитком, забезпеченні на умовах самодостатності бюджету позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку, життєвого рівня населення та поліпшення якості громадських послуг.


^ Аналіз та проблеми соціально-економічного розвитку села


Аналіз соціально-економічного розвитку сільських територій свідчить, що реформування аграрного сектору економіки області, розпочате у 2000 році, в повній мірі не забезпечує належного поліпшення умов життєдіяльності сільського населення.

Повільно зростають доходи селян, головним джерелом сукупного доходу яких залишається надходження від низькопродуктивної праці в особистих підсобних господарствах.

Недостатньо відновлюється діяльність підприємств і закладів сфери обслуговування.

Однією з причин цього стала економічна криза 90-х років XX століття, зокрема, спад обсягів виробництва і зниження доходів суб’єктів господарювання в сільському господарстві.

Порівняно з 1990 роком у галузі рослинництва вагомих змін не відбулося, виробництво цукрових буряків скоротилося у 4,2 рази.

Зростають негативні тенденції в тваринництві. Проти 1990 року поголів’я великої рогатої худоби скоротилося у 4,7 рази, у тому числі корів - у 3,3 рази, свиней – у 2,4 рази, внаслідок чого виробництво м’яса яловичини, свинини та молока зменшилося в 2 рази.

Залишається гострою проблема фінансового оздоровлення сільгосппідприємств, покращення їх платоспроможності.

Повільно скорочується заборгованість із виплати заробітної плати на підприємствах-банкрутах. Низьким залишається рівень середньомісячної заробітної плати в порівнянні до середнього рівня у виробничих галузях.

У зв’язку з реформуванням колишніх господарств у нові організаційні структури, засновані на приватній власності, гостро постало питання зайнятості сільського населення. На 1 квітня 2011 року чисельність безробітних становила майже 14,1 тис. осіб, або 43 відсотка від загальної чисельності штатних працівників.

Передача в комунальну власність закладів соціальної інфраструктури, що належали реформованим сільськогосподарським підприємствам, не супроводжується відповідним наповненням місцевих бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для утримання цих закладів.

Практично припинилося фінансування за рахунок бюджетних коштів капіталовкладень у соціальну інфраструктуру села і відшкодування суб'єктам господарювання витрат на їх розвиток. Потребує поліпшення мережа побутового обслуговування населення. Через недостатній рівень фінансування значна частина закладів культури, охорони здоров’я, освіти потребує капітального ремонту або реконструкції, покращення матеріальної бази.

Вирішення зазначених проблем вимагає нових підходів до використання економічного, людського та природно-ресурсного потенціалу сільської території. Питанням формування сприятливого економічного середовища відтворення людського потенціалу присвячені розділи Програми.


^ Розвиток економічної бази

Розвиток сільськогосподарського виробництва


Земельний фонд Черкащини за своїм родючим потенціалом є одним з найвищих в державі і характеризується високою розораністю – 87,6%. Площа сільськогосподарських угідь – 1451,1 тис.га, або 3,5% угідь України.

За обсягами валової продукції сільського господарства Черкащина займає провідні місця серед регіонів України і виробляє близько 7% загальнодержавного обсягу.

У 2010 році обсяг виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях склав 7 млрд.грн і в порівнянні з 2009 роком збільшився на 4,3 відсотка.



Черкащина займає перше місце в Україні по виробництву валової сільськогосподарської продукції на душу населення - 5460 гривень, що в 2,5 разів більше, ніж по Україні (2192 грн.).

В області з розрахунку на одного жителя виробляється – більше 2 тонн зерна (по Україні – в межах 1 тонни), м’яса худоби та птиці в забійній вазі – 240 кг. (по Україні – 41,6), молока – 370 кг. (по Україні – 255), яєць – 570 шт.(по Україні – 335).




Питома вага області у загальному виробництві України ( 2010 р.):

зернові культури – 6,4 %,

цукрові буряки – 7,1 %,

овочі – 3,2 %,

картопля – 4,3 %,

реалізація на забій худоби і птиці в живій вазі – 15,2 %,

виробництво яєць – 4,4 %

молоко – 4,3 %

Посівна площа в області становить 1205,3 тис.га (1197,5 тис.га у 2010 році), з них озимі на зернові культури займають 272,5 тис.га ( 285 тис.га у 2010), озимий ріпак 31,7 (38,5 тис.га у 2010), ярі всього 783,4 тис.га (678,1 тис.га у 2010), багаторічні трави 41,6 тис.га ( 46,3 тис.га у 2010).

В 2011 році зібрано ранні зернові культури в обсязі 1,4 млн. тонн, урожайність яких склала 37,3 цнт з гектара. Очікується отримати всього зернових та зернобобових культур в обсязі більше 3 млн. тонн.

Для забезпечення продовольчої програми області були збільшені площі посіву гречки до 12,5 тис. га.

З’явилися позитивні тенденції щодо відродження буряковоцукрового комплексу. В 2011 році посіяно 43,8 тис.га цукрового буряка , що на 8 тис. га більше минулорічного показника. Очікувані об’єми цукрової сировини достатні для виробництва 150 тис.тонн цукру, що забезпечить потребу споживчого ринку області переробної та харчової промисловості.



В 2011 році зберігається тенденція до нарощування основних видів продукції тваринництва.

Реалізація худоби і птиці на забій в живій вазі всіма категоріями господарств збільшилася на 2,4 відсотків, яєць - на 16,3 відсотків у порівнянні з відповідним періодом минулого року.

У сільгосппідприємствах спостерігається приріст виробництва всіх видів продукції тваринництва. Приріст виробництва молока складає 0,6 відсотка, яєць – 27,4 відсотка.

З метою подальшого стабільного розвитку галузі тваринництва в області діють програми розвитку галузі молочного скотарства та свинарства до 2020 року.

Означеними програмами передбачено до 2020 року наростити виробництво молока до 900 тис. тонн, а виробництво свинини до 86,0 тис. тонн. Для досягнення поставленої мети в області буде введено в дію 3 сучасних молочних комплекси загальною потужністю 2500 корів, проводяться роботи щодо будівництва свинокомплексу на 600 тис. голів.

Разом з тим, в сільгосппідприємствах області проводиться реконструкція виробничих приміщень із запровадженням сучасних технологій, що дає змогу наростити виробничі потужності та досягати підвищення якості виробленої продукції.

Рівень середньомісячної заробітної плати працівників сільського господарства за 2010 рік зріс у порівнянні до відповідного періоду минулого року на 20,4 відсотки і становить 1608 гривень.

Середньомісячна заробітна плата працівників сільського господарства за січень-липень 2011 року становить 1904,00 грн., що на 26,4 % більше відповідного періоду минулого року. До середнього рівня по всіх сферах економіки оплата праці у сільському господарстві складає 92,2 відсотків.

У 2010 році нараховано орендної плати за земельні частки (паї) 369,3 млн. гривень, що становить 3,05 відсотка від вартості орендованих земель. Фактично сільгосппідприємствами області виплачено 368,1 млн. грн. орендної плати, або 99,7 відсотка нарахованої суми.

У минулому році сільгосппідприємства орендували основні засоби майна пайових фондів на суму 286,2 млн. гривень. Орендна плата становить 3539,1 тис. гривень, або 1,24 % від вартості орендованого майна. Фактично орендарями області виплачено 3537,1 тис. грн. орендної плати, або 99,9 відсотка.

На сьогоднішній день розпочато виплату орендної плати за земельні та майнові паї за 2011 рік. Так, станом на 03.06.2011 виплачено 10,7 млн. грн. орендної плати за земельні частки (2,0 відсотки до нарахованого), та 80,7 тис. грн. (2,7 відсотка) відповідно за майнові.

За оперативними даними підприємств агропромислового комплексу області установами банків, які функціонують в регіоні, станом на 01.05.2011 було видано 640,4 млн. грн. кредитних ресурсів, середньозважена відсоткова ставка за виданими кредитами склала 14,5 відсотків.


Згідно з оперативними даними управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій станом на 08.06.2011 в області створені та зареєстровані 44 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. За видами діяльності: 9 багатофункціональних; 22 молочарських; 6 з обробітку землі та збирання врожаю; 2 переробних та 5 заготівельно-збутових.

З метою недопущення росту цін на продовольчі товари, підтримки сільгосптоваровиробників, стабілізації ситуації і насичення споживчого ринку сільгосппродукцією та продуктами її переробки, Головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації проводиться робота щодо організації та проведення щосуботи ярмаркових заходів на площі 700-річчя у м.Черкаси з безоплатними місцями для торгівлі.


^ Заходи щодо збільшення виробництва продукції

сільського господарства у 2011-2020 роках.

Досягти рівень росту сільськогосподарського виробництва у всіх категоріях господарств області (у цінах 2005 року) 22,8 відсотка проти рівня у 2010 році, валове виробництво складе 8 млрд. 706 млн.гривень. В тому числі у галузі рослинництва – 35,8 відсотків, валове виробництво - 3 млрд. 812 млн.грн.

Наростити валовий збір зернових культур на 20,3 відсотки або майже на 514 тис.тонн проти досягнутого рівня 2010 року (загальний обсяг – 3045 тис.тонн). В 2020 році виробництво цукрових буряків довести до 1957 тис.тонн (у 2 рази до 2010 року), картоплі – 1120,4 тис.тонн (139,3%), овочів – 356 (137,5%), плодоягідних культур до 65,9 тис.тонн (235%).

Довести обсяги валового виробництва в тваринництві в цілому на кінець 2020 року до 4 млрд 894 млн.грн., або їх приріст у цінах 2005 року наростити до 14 відсотків. Реалізацію худоби і птиці в живій вазі збільшити до 502,2 тис.тонн (темп росту – 113%), виробництво молока - 900 тис. тонн (темп росту – 188%), яєць на 20,6 відсотків, що складе відповідно 900,1 млн. штук.

Збільшити поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств області до 260 тис. голів в т.ч. корів – 122 тис. голів, свиней – 559 (темп росту складе відповідно 124%, 128%, 116,3% до 2010 року).

Основним із напрямів підвищення стандартів життя населення області є забезпечення продовольчої безпеки, основними цілями якої є збільшення виробництва фруктово-ягідної продукції шляхом:

розширення площі під молодими перспективними садами до 1150 га;

створення мережі заготівельних пунктів з метою закупівлі фруктів від населення з подальшою реалізацією на ринках області;

сприяння будівництву фруктосховищ та холодильників з регульованим газовим середовищем для довгострокового зберігання фруктів та ягід.



Консультаційно-інформаційне забезпечення

агропромислового виробництва та розвитку села


Сільськогосподарські дорадчі служби є одним із найефективніших інструментів впровадження державної аграрної політики. Основна мета їх діяльності полягає у наданні товаровиробникам і населенню якісних освітніх, консультаційних та інформаційних послуг, що сприяли б ефективному розвитку власного господарства та підвищення його прибутковості.

У Черкаській області сформована система інформаційно-консультаційного забезпечення, до якої входять дорадники й експерти Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, Уманського національного університету садівництва, Інституту агропромислового виробництва і Інституту коренеплідних культур НААН України, суб’єктів господарської діяльності і громадської організації «Черкаська обласна сільськогосподарська дорадча служба», інших провідних сільськогосподарських підприємств області. Сільськогосподарські дорадчі служби області внесені до єдиного реєстру сільськогосподарських дорадчих служб у Міністерстві аграрної політики та продовольства України. До їх складу входять висококваліфіковані дорадники та експерти-дорадники, підготовлені в Уманському національному університеті садівництва протягом 2004-2011 рр. Згідно з отриманими кваліфікаційними свідоцтвами вони мають право надавати сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню дорадчі послуги з питань агрономії, захисту рослин, плодівництва, виноградарства, механізації, зооінженерії, ветеринарії, переробки продукції, економіки, права, менеджменту, бухгалтерського обліку і аудиту та інших питань. У своїй роботі дорадники використовують такі методи навчання як семінари, демонстраційні покази, індивідуальні дорадчі послуги, видають інформаційні листки, буклети, брошури.

Основними завданнями дорадчих служб у Черкаській області є:

– підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб’єктами господарювання шляхом активного навчання, проведення семінарів, нарад, конференцій, «круглих столів», «днів поля», демонстраційних показів;

– надання інформаційно-консультаційних послуг конкретним сільськогосподарським товаровиробникам, особистим селянським господарствам, головам сільських і селищних рад, сільському населенню з питань розвитку аграрного ринку, маркетингу, менеджменту, застосування сучасних інноваційних технологій, оподаткування, бухгалтерського обліку, роз’яснення щодо проведення земельної реформи та функціонування ринку землі, створення й дорадчого супроводу діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, оптових ринків сільськогосподарської продукції, тощо;

– участь у проведенні курсів підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів агропромислового комплексу Черкаської області на базі Уманського національного університету садівництва спільно з представниками Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації;

­– співпраця з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, аграрними навчальними й науково-дослідними закладами, обласною та районними державними адміністраціями, Міністерством аграрної політики та продовольства України з метою спільного вирішення невідкладних проблем розвитку аграрного сектору економіки та сільських населених пунктів області;

– участь у розробці програм соціально-економічного розвитку сільських територій та сприяння їх реалізації;

– профорієнтаційна робота з сільською молоддю, сприяння працевлаштуванню випускників аграрних навчальних закладів у сільськогосподарські підприємства та організація їх стажування за кордоном;

– допомога у реалізації міжнародним проектів і програм.

Сільськогосподарські дорадчі служби й надалі повинні брати активну участь у спільних обласних та районних нарадах і семінарах з актуальних питань розвитку агропромислового виробництва, а саме:

енергозберігаючих технологій обробітку ґрунту й вирощування сільськогосподарських культур;

сортових ресурсів сільськогосподарських культур в системі ведення насінництва;

особливостей застосування добрив;

агрохімічного стану ґрунтів, шляхів їх збереження та відновлення;

інтегрованих систем захисту рослин від шкідників, хвороб та бур’янів;

агротехнічного забезпечення, експлуатації тракторів та комбайнів вітчизняного і зарубіжного виробництва;

сучасних технологій утримання худоби й виробництва продукції тваринництва;

менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку, оподаткування і кредитування;

економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в умовах світової організації торгівлі;

правового регулювання земельних і майнових відносин;

створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та дорадчий супровід ведення їх господарської діяльності.

Для забезпечення сільськогосподарських товаровиробників і населення області інформацією постає необхідність у заснуванні й виданні дорадчими службами обласного рекламно-інформаційного щотижневика «Аграрний вісник Черкащини» при підтримці обласної і районних державних адміністрацій, обласної і районних рад, сільськогосподарських підприємств, фермерів, представників наукових і навчальних аграрних закладів.

Важливим етапом забезпеченням усіх без виключення суб’єктів господарювання якісними інформаційно-консультаційними послугами має стати формування районних мереж сільськогосподарських дорадчих служб на базі управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій з метою надання постійної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та населенню. Для цього потрібно підготувати в Уманському національному університеті садівництва додаткову кількість кваліфікованих консультантів – дорадників та експертів-дорадників.

Раціональне використання

та охорона земель Черкаської області


Ґрунтовий покрив є одним з основних компонентів довкілля, що виконує життєво важливі біосферні функції. Ґрунти регулюють якість поверхневих і підземних вод, склад атмосферного повітря, є середовищем перебування більшості живих організмів на поверхні суходолу, забезпечують сприятливе середовище для людини, є основним джерелом виробництва сільськогосподарської продукції. Тому найважливішою умовою збереження біосфери, нормального рослинного покриву і продуктивності сільського господарства є постійна турбота про охорону ґрунту, його структуру і властивості, здійснення системи заходів з підвищення родючості.

Зниження родючості ґрунтів Черкаської області, як і України в цілому, пов’язане з високим ступенем розораності земель і посиленням ерозійних процесів; порушенням структури сівозмін; зростанням дефіциту балансу елементів живлення і органічної речовини, а отже збідненням ґрунту, послабленням мікробіологічної активності ґрунту, наявністю значних площ кислих ґрунтів, зростанням щільності та падінням водоутримуючої здатності ґрунтів; повільним впровадженням сучасних ґрунтозахисних технологій обробітку.


1. Коротка характеристика ґрунтового покриву Черкаської області


Ґрунти Черкаської області сформувалися в результаті трьох типів грунтотворення: дернового, підзолистого та болотного. Під впливом дернового процесу в області утворилися чорноземи, лучні і чорноземно-лучні ґрунти. Під покровом лісової рослинності проходить підзолистий процес ґрунтоутворення. На безкарбонатних материнських породах (пісках) під хвойним (сосновим) лісом утворюються дерново-підзолисті супіщані ґрунти. Під листяним лісом на карбонатних материнських породах утворюються сірі та світло-сірі опідзолені ґрунти. Зміна лісової рослинності на трав’янисту стала причиною формування темно-сірих та реградованих ґрунтів. В умовах знижених елементів рельєфу, на терасах річок при надмірній зволоженості виникли болотні, лучно-болотні та торфово-болотні ґрунти й торфовища. Окремо, при наявності солей в материнській породі або при близькому заляганні сильно мінералізованих підгрунтових вод, проходить процес засолення і солонцюватості ґрунтів. Часто грунтотворчі процеси змінювали один одного, що накладало відбиток на генетичні ознаки та фізико-хімічні властивості ґрунтів.

2. Агрохімічна характеристика ґрунтів


Дев’ять турів еколого-агрохімічного дослідження ґрунтів виявляють характер антропогенного впливу на ґрунтотворний процес та визначають засоби, якими можна направляти цей процес в потрібному напрямку. За роки інтенсивної хімізації ґрунти Черкащини стали багатші на фосфор, калій та ряд мікроелементів, що не могло не вплинути на їх врожайний потенціал. Більше того, вперше в історії області у 1980-1990 роках було досягнуто додатнього балансу гумусу та азоту в землеробстві, що дало можливість отримувати пристойні врожаї в послідуючі роки, коли добрив стали вносити на порядок менше. За таких умов врожаї почали формувались в основному за рахунок ґрунтових запасів родючості, що зумовило зменшення в ґрунтах області азоту, фосфору, калію, кальцію та мікроелементів. Застосування менше одної тонни органічних добрив (гною) на гектар ріллі, спалювання великої кількості нетоварної продукції привело до стійкого від’ємного балансу органічної речовини в землеробстві області. Адже щорічна втрата близько 0,5 тонн гумусу з гектара веде не тільки до втрати азоту з ґрунту, а й до погіршення фізичних властивостей грунтів, що обумовлюють їх родючість. З 2007 року намітилась тенденція зростання кількості застосованих добрив. Але винос елементів живлення врожаєм випереджує це зростання, тому від’ємний баланс елементів живлення в землеробстві області продовжується.


2.1. Динаміка вмісту рухомого фосфору та калію в ґрунтах області


Поряд з гумусом та азотом, фосфор і калій є найголовнішими елементами, що характеризують рівень родючості ґрунту та її зміни. Агрохімічними аналізами ґрунтів встановлено зменшення вмісту рухомого фосфору після 1990, а вмісту рухомого калію з 1995 року. Дані агрохімічних аналізів підтверджуються підрахунками балансу мінерального живлення в землеробстві області. Наприклад, в 2010 році з врожаєм всіх вирощуваних культур з одного гектара ріллі винесено на 33 кг фосфору більше ніж внесено з добривами, ще більше винесено калію – 100 кг. Ця кількість еквівалентна 1,6 ц суперфосфату та 3,3 ц калімагнезії. В структурі посівних площ області значна кількість культур високого виносу фосфору та особливо калію, чим і пояснюється істотний від’ємний баланс їх в землеробстві області.


2.2. Динаміка кислотності ґрунтів області


Вище наголошувалось, що в період інтенсивної хімізації землеробства застосування мінеральних добрив зумовило зростання кислотності ґрунтів. На противагу цьому щорічно вапнувалось 100-120 тис. га ґрунтів, що забезпечувало відносну стабілізацію кислотності. Після 1990 року вапнування припинилось і тепер вапнується біля двох тисяч гектарів у рік. Винос кальцію врожаями сільськогосподарських культур, вилуговування кальцію за межі орного й підорних шарів ґрунту (без застосування гною) зумовили повсемісне підвищення кислотності ґрунтів. В умовах дефіциту фосфорно-калійного живлення рослина в зоні поширення кореневої системи сама мусить збільшувати кислотність ґрунту для зростання рухомості елементів живлення шляхом інтенсивного виділення вуглекислоти та деяких органічних кислот.

За матеріалами багаторічних досліджень Черкаського центру «Облдержродючість» площі кислих ґрунтів зросли від 87,7 тис. га в 1970 р. до нинішніх 208,4 тис. га або у 2,4 рази. За 20-річний останній період у деяких районах області площі ґрунтів з кислою реакцією ґрунтового розчину ( рН 5,5 і нижче) збільшилась на 35-40%, що призвело до зменшення вмісту обмінного кальцію в орному шарі ґрунту, погіршення водно-фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунтів області. Переважно кислу реакцію ґрунтового розчину мають чорноземи вилугувані, чорноземи опідзолені та сірі лісові ґрунти, кислу та сильнокислу – дерново - підзолисті.


3. Баланс органічної речовини та елементів живлення в землеробстві області


Аналіз балансу гумусу в землеробстві Черкаської області проведений Черкаським центром «Облдержродючість» за останні 50 років свідчить, що його позитивний баланс було досягнуто лише впродовж 1975-1990 років завдяки внесенню органічних добрив (8-10 т/га), наявності в структурі посівів багаторічних бобових трав (більше10%), оптимальної структури сівозміни, внесенню мінеральних добрив (175-190 кг/га) та загальної культури землеробства. Проте, аналізуючи винос елементів живлення на формування врожаю 2010 року приходимо до висновку, що в своїй масі він отриманий за рахунок використання природної і ефективної родючості ґрунтів, а не за рахунок високої культури землеробства, яка передбачає внесення достатньої кількості поживних речовин. Знову, як і в попередні роки проігноровано найважливіший землеробський принцип – щоб запобігти виснаженню ґрунту, потрібно повернути в грунт всі поживні речовини, винесені з ґрунту врожаєм, за рахунок внесення органічних та мінеральних добрив.

Розрахунки інтенсивності балансу відображають, на скільки відсотків винос елементів живлення врожаєм забезпечується за рахунок його надходження з добривами. Аналіз інтенсивності балансу елементів живлення в розрізі районів засвідчує, що за рахунок внесення добрив їх було повернуто в грунт в середньому по області лише на 48 %.

Якщо прирівняти вартість винесених елементів живлення урожаєм по Черкаській області до цін мінеральних добрив на кінець 2010 року, то загальний «кредит» неповернутих ґрунту елементів живлення і гумусу становив 1656 грн./га

Вартість втрати 1 т гумусу з гектара становить 820 грн. (ННЦ «Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім.. О.Н. Соколовського м. Харків») Вартість втрати ґрунтом 1 кг азоту становить – 8,6 грн. при ціні 1 кг аміачної селітри (34,5 % азоту) – 2,96 грн. Вартість втрати ґрунтом 1 кг фосфору становить – 12,5 грн. при ціні 1 кг суперфосфату (20 % фосфору) –2,50 грн. Вартість втрати ґрунтом 1 кг калію становить – 6,7 грн. при ціні 1 кг калі маг-30 (30 % калію)– 2,0 грн.

Земельний фонд Черкаської області складає 2091670 га. земель, з них 1451203 га займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про відсутність екологічно доцільного співвідношення між природними стабілізуючими угіддями (ліси, луки, пасовища) і ріллею. В структурі сільськогосподарських угідь рілля складає 87,62 %, перелоги – 0,61%, багаторічні насадження – 1,86 %, сіножаті – 4,4 9% пасовища - 5,42 %.

У ґрунтовому покриві області переважають чорноземи. У землях ріллі чорноземи займають 841,7 тис. гектарів, що складає – 70,6 відсотків. Найбільше типових чорноземів – 531,1 тис. га, реградованих чорноземів – 195,6 тис.га, опідзолених – 115 тис. га.

Характерною особливістю ґрунтового покриву області є наявність в орних землях більше 300 тисяч гектарів (25,7%) еродованих ґрунтів.

Площі кислих грунтів по області становлять близько 225 тис.га. У порівнянні з 2009 роком зниження площ кислих грунтів склало близько 20 %.


Цілі та основні завдання охорони земель

Стратегічними цілями в реалізації заходів з охорони земель земель в області мають бути:

забезпечення раціонального, невиснажливого, грунтозахисного та екологобезпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного розвитку області, насамперед її агропромислового комплексу;

комплексний науково обгрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських угідь, здійснення збалансованих землемеліоративних і землеохоронних заходів з урахуванням особливостей природно-кліматичних зон.

формування в усіх землеробських районах високопродуктивних, ерозійностійких та екологобезпечних агроландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища та його основними екосистемами (лісовими, водними тощо);

удосконалення структури сільськогосподарських угідь і посівів вирощуваних культур у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище та підвищення його відновлювального й асиміляційного потенціалів, а також з метою економії всіх виробничих ресурсів.

Основними напрямками у реалізації намічених цілей у 2011-2020 роках мають бути заходи щодо:

відновлення стану та функцій еродованих і порушених земель, запобігання заростанню забур'яненості, чагарниками і дрібноліссям сільськогосподарських угідь;

підвищення родючості ґрунтів (внесення добрив, регулювання водного режиму, удосконалення технологій обробітку ґрунту, запровадження екологобезпечних систем землеробства);

розкорчування полезахисних і багаторічних насаджень, які втратили свої функціональні властивості або використовуються з низькою ефективністю;

проведення моніторингу земель за агрохімічними показниками, забрудненню пестицидами, важкими металами, радіонуклідами;

усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (ґрунти), заходи щодо попередження безповоротної втрати ґрунтового покриву та ліквідації негативних процесів;

будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних споруд, систем і мереж для зрошення та осушення земель, створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень.

З метою підвищення захисту сільськогосподарських угідь від водної ерозії в місцях її стрімкого розвитку та для покращання агроекологічного стану Програмою до 2020 року передбачено провести будівництво та реконструкцію 22 протиерозійних гідротехнічних споруд, створити на орні вали різних систем протягом 376 км., здійснити будівництво та реконструкцію протиерозійних ставків на площі 45 га., рекультивувати порушені землі на площі 3,5 тис. га., здійснити консервацію деградованих та малопродуктивних земель на площі 82,2 тис. га.

Оптимізація структури земельних угідь

1. Обсяги переведення ріллі у природні кормові угіддя та залісення в Черкаській області до 2020 року, тис.га.


Еродовані

схили 30 і

більше

Мало продук-тивні землі

Водо-охоронна зона

Засолені


Інші

Всього

До землі в обробітку, %

178.6

40.1

52.0

3.1

40.9

314.7

24.5



Після такої трансформації сільськогосподарських угідь в АПК області повинно залишитися 957.2 тис.га найпродуктивніших земель (з обробітку буде виведено 314.7 тис.га, а розораність ріллі повинна складати 65.0 %.

Впровадження системи сівозмін

Найтиповіший напрям спеціалізації більшості господарств області на близьку та віддалену перспективу – зерно-буряківничо-тваринницький. Для цього напрямку рекомендуються сівозміни,