Реферат: Ця публікація була видана завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (usaid) в рамках Контракту No. 121-c-00-00-00831-00

ПОДЯКИ


Ця публікація була видана завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Контракту No. 121-C-00-00-00831-00.

Діагностика сектору текстильних виробів України виконана ВГО «Українська асоціація маркетингу» на замовлення проекту БІЗПРО.


ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Інформацію про стан малих та середніх підприємств (МСП) в Україні можна знайти у звіті «Малі та середні підприємства України: показники діяльності та стратегії розвитку» (2005р.), виданому БІЗПРО по результатах загальноукраїнського дослідження малих та середніх підприємств.

Всі звіти та публікації БІЗПРО можна знайти у форматі PDF в розділі «Електронна бібліотека» на веб-сайті БІЗПРО (www.bizpro.org.ua).







БІЗПРО

вул. Польова, 24, 1-й поверх

м. Київ 03056 Україна

Тел: (+38 044) 490-3350

Тел: (+38 -044) 496-7727

Факс: (+38-044) 496-7728

www.bizpro.org.ua


ВГО «Українська асоціація маркетингу»

пр-т Перемоги, 54/1

м. Київ, Україна

Тел./факс: (+38 044) 4560894, 4596209

http://uam.iatp.org.ua



^ ДІАГНОСТИКА СЕКТОРУ

ТЕКСТИЛЬНИХ ВИРОБІВ УКРАЇНИ


Жовтень 2006 р.


Звіт складено на основі дослідження, висновки щодо якого можуть відрізнятись від точки зору БІЗПРО чи точки зору Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

^ Київ 2006 р.


ЗМІСТ
МЕТОДОЛОГІЯ ………………………………………………………. 1

Терміни та визначення ………………………………………. 1

Збір даних та методологія…………………………………… 1

БАЗОВІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ …………………….. 2

1. СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РИНКУ СЕКТОРА………………………. 3

Сегментація ринку сектора за товарними групами ………. 8

Обсяг виробництва за сегментами за 2000-2004 рр. …… 15

Обсяг реалізації за сегментами за 2000-2005 р. …………. 27

Обсяг і структура експорту сектора за 2000-2005 р. …….. 36

Обсяг і структура імпорту сектора за 2000-2005 р. ………. 45

Обсяг прямих іноземних інвестицій за 2000-2004 р. ……… 54

2. ВИРОБНИЦТВО ………………………………………………………. 58

Організація та структура виробництва ……………………... 58

Рівень технічного оснащення і переоснащення підприємств сектора 65

Дослідницько-конструкторська діяльність та питання авторського права 69

Проблеми сертифікації та стандартизації продукції …….. 73

3. СИРОВИНА ТА РЕСУРСИ ………………………………………….. 81

Опис ситуації на ринку сировини та основних виробників сировини …………………. 81

Моделі постачання сировини, що використовуються підприємствами сектора 92

Структура та ефективність використання енергоресурсів 95

4. ПРОДАЖ ………………………………………………………………. 98

Аналіз каналів збуту продукції сектора …………………… 103

5. КОНКУРЕНЦІЯ ………………………………………………………… 109

Ринкові частки основних учасників ринку ………………….. 109

Аналіз діяльності основних гравців ринку …………………. 110

Рівень конкуренції та конкурентні переваги різних підприємств сектора……………... 131

Роль тіньового сектора ……………………………………….. 133

6. ФІНАНСИ ………………………………………………………………. 138

Структура витрат та основні фактори, що її визначають у виробництві різних сегментів сектора 138

Середня прибутковість виробництва за сегментами …….. 145

7. ЕКСПОРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ …………………………………………… 152

Аналіз експортної діяльності підприємств сектора ………. 152

Аналіз рівня підтримки та наслідків від можливого вступу України до СОТ, ЄС та ЄЕП 158

8. РОЗВИТОК ……………………………………………………………. 164

Основні напрями розвитку виробництва сектора ………… 164

Опис стандартів якості, рівень запровадження сертифікації 166

Аналіз рівня, структури та походження інвестицій у розвиток підприємств сектора….. 168

9. РЕГУЛЯТОРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДІЯЛЬНОСТІ ………………….. 173

Адміністративні бар’єри для ведення господарської у секторі 173

Вплив суб’єктів господарювання на регуляторне середовище діяльності …………….. 180

10. БІЗНЕС-ОБ’ЄДНАННЯ ………………………………………………. 184

Участь підприємств сектора у діяльності бізнес-об’єднань 184

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ………………………. 191


МЕТОДОЛОГІЯ

^ ТЕРМІНИ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

ВАТ – відкрите акціонерне товариство;

ВІСД – вертикально інтегрована система дистрибуції – система дистрибуції, у який ланки системи різних рівнів – виробники, гуртовики, роздрібні торговці – реалізують товари спільно. ВІСД координується одною організацією – лідером каналу;

ДКПП – Державний класифікатор продукції та послуг, ДК 016-97; затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 р. № 822;

^ ЄЕП – Єдиний економічний простір;

ЄС – Європейський Союз;

ЗАТ - закрите акціонерне товариство;

ІП – іноземне підприємство;

Індикатори ризику – мінімально припустимі рівні митної вартості за одиницю товару по тарифних позиціях; Перелік товарів, на які встановлено індикатори ризику, визначено Наказом Державної митної служби України від 31.05.2005 № 452 «Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 19.04.2005 №308»;

КВЕД – Класифікатор видів економічної діяльності, ДК 009:2005; прийнятий Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375;

НБУ – Національний банк України:

НПП – Номенклатура продукції промисловості; затверджена наказом Державного комітету статистики України від 30.08.2002 № 320;

^ ПП – приватне підприємство;

СОТ – Світова Організація торгівлі;

ТЕМ – Торговельно-економічні місії при Посольствах України;

Тінізація – відмова підприємств або приватних підприємців від реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності, або від звітування за формами державної статистичної звітності;

^ Тіньовий імпорт – імпорт товарів: а) нелегально експортованих з країни походження та нелегально ввезених в Україну; б) легально експортованих з країни походження, але нелегально ввезених в Україну; в) «човниковий» імпорт;

^ Тіньове внутрішнє виробництво – виробництво, здійснюване підприємствами або приватними підприємцями, не зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності, або тими, що не звітують за формами державної статистичної звітності;

^ Товари невідомого походження – товари, які потрапляють у роздрібну торгівлю ( у магазини, на лотки та речові ринки тощо) внаслідок тіньового імпорту або тіньового внутрішнього виробництва та не мають сертифікатів походження.

^ ЗБІР ДАНИХ ТА МЕТОДОЛОГІЯ

Проведене дослідження ґрунтується на обробці та аналізі інформації, отриманої з різних джерел з використанням статистичних та аналітичних методів.

Як первинні джерела інформації використовувались інтерв’ю з експертами галузі, які представляли різних учасників ринку:

місцевих виробників текстильних виробів (пряжі, тканин, виробів з текстилю, інших текстильних матеріалів, трикотажних полотен та виробів);

оптових посередників на ринках текстильної сировини та готової продукції;

підприємства роздрібної торгівлі;

державних службовців;

а також результати особистого структурованого інтерв’ю з керівниками та менеджерами підприємств сектору текстильних виробів, проведеного на замовлення Проекту БІЗПРО. Основні відомості про інтерв’ю:

опитування проводилося серед керівників підприємств-юридичних осіб, що належать до вибраного сектору за основним видом діяльності;

метод опитування – особисте структуроване інтерв’ю;

обсяг вибіркової сукупності – 100 підприємств сектора текстильних виробів; структура вибіркової сукупності за розміром підприємств: великі – 22,4%, середні – 30,6%, малі – 46,9%;

опитування проводилося тільки серед виробничих підприємств і не включало опитування підприємств торгівлі і споживачів.

При проведенні опитування забезпечене репрезентативне представництво всіх регіонів України.

Як вторинні джерела інформації використані дані:

Державного комітету статистики України;

бухгалтерської звітності підприємств текстильного сектору, розміщеної на Інтернет-сайті www.istock.com.ua (оприлюднення звітності відкритих та закритих акціонерних товариств),

а також

публікації у друкованих засобах масової інформації;

публікації в Інтернет.

При розрахунку середньорічного зростання/спаду показника використовувалася така формула:

,

де:

- середньорічний рівень приросту показника (у відсотках);

- показник базового періоду;

- показник -го періоду;

- номер періоду, для якого визначається рівень приросту.
^ БАЗОВІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
Показники

Од. виміру

2000

2001

2002

2003

2004

2005*

ВВП (у фактичних цінах)

млрд. грн.

170,1

204,2

225,8

267,3

345,1

418,5

у розрахунку на одну особу

грн.

3436

4195

4685

5591

7273

8885

Темпи зростання реального ВВП

%

105,9

109,2

105,2

109,6

112,1

102,6

Індекс споживчих цін

%

125,8

106,1

99,4

108,2

112,3

110,3

Середньорічна кількість населення

млн.

48,9

48,5

48,0

47,6

47,3

46,9

Середньомісячна заробітна плата, номінальна

грн.

230

311

376

462

590

806

Приріст реальної заробітної плати до попереднього року

%

-0,9

19,3

18,2

15,2

23,8

20,3

Обмінний курс гривні до долара США

 

5,44

5,37

5,33

5,33

5,32

5,05

Експорт товарів і послуг

млрд. дол. США

18,1

19,8

22,0

27,3

38,0

40,4

*/ - попередні дані Державного комітету статистики України.



^ 1. СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РИНКУ СЕКТОРА


Текстильне виробництво, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, належить до підсекції DB «Текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра». Ця підсекція є складовою секції D «Переробна промисловість», і, у свою чергу, поділяється на три розділи:

17 – Текстильне виробництво;

18 – Виробництво одягу; виробництво хутра та виробів з хутра;

19 – Виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів.

Розділ «Текстильне виробництво» має вкрай складну та неоднорідну внутрішню структуру, що включає: підготовку та прядіння текстильних волокон, ткацьке виробництво, виробництво нетканих матеріалів, кінцеве оздоблення текстильних виробів, включаючи одяг, виготовлений третіми особами, виготовлення готових виробів з текстилю (наприклад, постільної, столової білизни, ковдр, килимів, мотузок тощо), за винятком готового одягу. До цього ж розділу віднесені також виробництво трикотажного полотна, панчішно-шкарпеткових виробів та виробів з трикотажу типу светрів, джемперів, пуловерів, жилетів.

Індекси фізичних обсягів продукції текстильної галузі протягом 1991-2005 років (1990 = 100%) подані на рис. 1.1, динаміка обсягів виробництва провідних товарних груп сектора протягом 1991-2005 років – на рис. 1.2-1.4.

^ РИСУНОК 1.1: ІНДЕКСИ ФІЗИЧНИХ ОБСЯГІВ ПРОДУКЦІЇ ТЕКСТИЛЬНОЇ ГАЛУЗІ ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ (1990 = 100%)




^ РИСУНОК 1.2: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТКАНИН ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ, МЛН. КВ. М



РИСУНОК 1.3: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ, МЛН. ПАР




^ РИСУНОК 1.4: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ, МЛН. ШТ.




Пік падіння виробництва припадає на 1998-1999 роки; за період 1991-1999 рр. середньорічний рівень приросту галузі в цілому становив -26,3%. Для провідних товарних груп значення показника становлять: тканини -31,5%, панчішно-шкарпеткові вироби -25,7%, трикотажні вироби (разом верхній та білизняний трикотаж) -34,7%. Найбільші темпи падіння виробництва в галузі зареєстровані у 1993-1994 роках: у 1993 році виробництво скоротилося порівняно з попереднім роком на 21,7%, у 1994 – на 50%.

Драматичний колапс текстильної галузі протягом останніх 10 років ХХ століття зумовлений системною кризою національної економіки України в процесі та після розпаду Радянського Союзу. Найбільш суттєвими чинниками кризи у текстильному секторі виявилися:

^ Стрімке зниження купівельної спроможності переважної частини населення. Цей процес розпочався в останні роки існування СРСР, коли тотальний дефіцит призвів до невідповідності товарної та грошової маси. Катастрофічне знецінення грошей відбулося відразу після розпаду Союзу, в період гіперінфляції 1992-1994 рр. Так, у 1992 р. середня заробітна плата робітника промисловості становила близько 40 дол. США на місяць (в перерахунку за офіційним курсом НБУ). Це спричинило скорочення попиту як безпосередньо на текстильну продукцію, так і на готовий одяг, а отже, зменшилися й замовлення промисловців на тканини, трикотажні полотна, пряжу тощо.

^ Втрата ринків сировини і збуту в межах колишнього СРСР. Цей чинник виявився особливо критичним для великих текстильних комбінатів, виробничі потужності яких створювалися для переробки сировини з інших союзних республік з метою задоволення потреб економіки СРСР. Після розриву міжреспубліканських господарських зв’язків, комбінати, насамперед бавовняні та шовкові, опинилися перед фактом майже повної відсутності як сировини, так і попиту. В умовах незавантаженості потужностей та зростання умовно-постійних витрат виробництво перестало бути економічно ефективним. Руйнування оптової ланки збутового ланцюжка суттєво ускладнило реалізацію текстильних виробів споживчого призначення всередині країни.

^ Кризовий стан агропромислового комплексу – провідного постачальника сировини для текстильного сектора. Сільське господарство в ході кризи виявилося одним з найбільш ризикових та незахищених секторів економіки. Зокрема, щодо вітчизняної текстильної сировини зафіксовані такі показники: виробництво вовни протягом 1990-2000 років скоротилося у 8,8 разів (з 29,8 до 3,4 тис. т), а валовий збір волокна льону-довгунця – у 13,5 разів (зі 108 до 8 тис. т).

^ Безконтрольне вивезення сировини. Низька платоспроможність вітчизняних переробників текстильної сировини (вовни, льону), призупинення деякими з них господарських операцій зумовили зниження закупівельних цін на продукцію сільського господарства. За таких умов аграрникам виявилося значно вигідніше реалізувати сировину через напівлегальних посередників для вивезення за кордон.

^ Нерозвиненість і недосконалість законодавчої бази, а також відсутність ефективного контролю за дотриманням законності, насамперед у сфері податкової та митної політики. Перехід до ринкових відносин у національній економіці відбувався за умов практичної відсутності відповідної законодавчої бази. Намагання держави якнайшвидше продемонструвати світу рівень своєї демократичності призвело до формування надто ліберального митного законодавства, що зумовило фактичну окупацію внутрішнього ринку товарами низької якості з інших країн, що розвиваються.

В умовах низької купівельної спроможності населення ці товари, а також контрабанда та місцеве незареєстроване виробництво, отримали безперечні конкурентні переваги над законослухняним бізнесом. Проте ліберальне ставлення до «човникового» бізнесу певною мірою пояснюється тим, що це був (і залишається!) чи не єдиний спосіб забезпечити виживання значної частини населення, для якої немає реальної альтернативи зайнятості.

^ Низький технічний рівень основних фондів, невідповідність наявних технологій вимогам конкурентного середовища. При фактичній втраті вітчизняними виробниками ринкового сегменту низьких цін, конкуренція на середньому сегменті ускладнювалася недосяжністю необхідних сучасних технологій: наявні основні фонди фізично та морально застаріли, а інвестиційна привабливість підприємств в умовах кризи попиту була вкрай низькою. Проте керівники підприємств неодноразово зазначали, що технологічна ситуація в легкій промисловості на той час була не найгіршою порівняно з іншими галузями: у 70-80 роки проводилося масштабне технічне переозброєння, і знос фондів був меншим. Отже, першорядне значення мала проблема відсутності попиту.

^ Зростання собівартості продукції. Чинниками цього процесу, поряд із зростанням умовно-постійних витрат при зниженні завантаження потужностей, стали також панування застарілих ресурсномістких технологій, формування державою завищених цін на енергоносії та послуги транспорту, дорожнеча банківських кредитів. Неабияку негативну роль відігравала нераціональна структура основних фондів, зокрема утримання на балансах виробників об’єктів соціальної сфери.

^ Брак ефективного власника. Суттєві зміни у макро- та мікросередовищі діяльності підприємств текстильного сектору вимагали проведення радикальної реструктуризації та пристосування виробництва до нових обсягів та структури попиту. Проте ініціювати процеси перебудови виявилося нікому. На початку 90-х років власниками більшості текстильних підприємств (через викуп або оренду з викупом) стали трудові колективи, які, за великим рахунком, намагалися «зберегти все, як було раніше». Пізніше продаж здійснювався переважно за приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, причому метою міні-інвесторів був не стільки вплив на діяльність об’єкту приватизації, скільки отримання прав власності на частку майна. Це призвело до розпорошення власності та фактичної некерованості підприємств. Лише після 2000 р., через процедури банкрутства та конкурсного продажу контрольних та блокувальних пакетів акцій, інвестори отримали можливість реально управляти підприємствами й налагоджувати їх роботу. Проте процес зміни власників і досі відбувається вкрай повільно.

^ Низький рівень виробничого менеджменту і маркетингу, відсутність досвіду роботи в умовах ринку. Успішне пристосування до нових умов діяльності передбачало необхідність ретельного вивчення ринку, внесення змін до товарного асортименту, проведення гнучкої цінової політики, реорганізації закупівельної та збутової діяльності, перебудови організаційних структур управління. Потрібно було створити з нуля систему рекламної інформації про підприємства та їх продукцію як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У той же час, система освіти ще не готувала відповідних фахівців, і практичного досвіду здійснення таких видів діяльності теж не було. Вкрай низьким був і залишається рівень впровадження комп’ютеризації та сучасних інформаційних технологій. Отже, імпортери мали на українському ринку суттєві конкурентні переваги за управлінськими та маркетинговими чинниками.

^ Втрата керованості. Суттєвим фактором загострення кризових явищ у галузі стала фактична втрата керованості процесами, що відбувалися, з боку державних органів. Зокрема, було скасоване галузеве Міністерство легкої промисловості, і відповідні керівні функції перекладено на Управління легкої промисловості у складі Міністерства промислової політики України, тобто рівень галузі в управлінській ієрархії став нижчим. Державні органи повністю відмовилися від планування діяльності підприємств, навіть в найбільш м’якій індикативній формі; разом з недоступністю інформації про стан ринку це призвело до надмірної конкуренції щодо одних товарних груп та незадоволеного попиту щодо інших. Зрештою, на відміну від розвинених країн Європи і світу, в галузі практично не було недержавних інститутів самоврядування – професійних асоціацій, гільдій, ліг або інших бізнес-об’єднань – які координували б дії окремих виробників, представляли їх інтереси у органах державної влади тощо.

Негативний вплив зазначених чинників вдалося частково подолати лише наприкінці 90-х рр. Починаючи з 2000 р., деякі українські підприємства почали знаходити свої ніші і поступово нарощувати обсяги виробництва (рис. 1.5-1.8). Середньорічний темп приросту галузі у 2000-2005 роках становив 12,2%. Для провідних товарних груп значення показника відповідно становлять: тканини 14,2%, панчішно-шкарпеткові вироби 5,6%, трикотажні вироби (разом верхній та білизняний трикотаж) 20,4%.

Пожвавлення ділової активності зумовили такі чинники:

зростання купівельної спроможності населення внаслідок поступового виходу економіки України з системної кризи;

фінансове оздоровлення (зниження кредитних ставок, зменшення частки бартерних операцій, виплата заборгованості за заробітною платою, погашення боргів за виконання державних замовлень);

поява ефективних власників на кількох провідних підприємствах сектору внаслідок продажу контрольного пакету акцій, що

уможливило реструктуризацію підприємств й технологічне оновлення виробництва;

запровадження поряд із стандартною спрощеної системи оподаткування (єдиний та фіксований податки), що сприяло активному розвитку малого підприємництва;

утворення нових господарських зв’язків, як щодо постачання сировини, так і щодо збуту готової продукції (зокрема, налагодження контактів з іноземними партнерами щодо виконання замовлень з давальницької сировини, утворення потужних торгово-посередницьких структур, що здійснюють внутрішні та експортно-імпортні операції);

набуття досвіду управлінської та маркетингової діяльності.

^ РИСУНОК 1.5: ІНДЕКСИ ФІЗИЧНИХ ОБСЯГІВ ПРОДУКЦІЇ ТЕКСТИЛЬНОЇ ГАЛУЗІ ПРОТЯГОМ 2000-2005 РОКІВ (1990 = 100%)



^ РИСУНОК 1.6: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТКАНИН ПРОТЯГОМ 2000-2005 РОКІВ, МЛН. КВ. М




РИСУНОК 1.7: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ ПРОТЯГОМ 2000-2005 РОКІВ, МЛН. ПАР



^ РИСУНОК 1.8: ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТРИКОТАЖНИХ ВИРОБІВ ПРОТЯГОМ 1991-2005 РОКІВ, МЛН. ШТ.




Однак, у 2005 році позитивні тенденції розвитку текстильного сектору знову загальмувалися. Темп приросту текстильного сектора, згідно з даними офіційної статистики, становив лише 0,3%. Приріст виробництва тканин порівняно з 2004 р. склав лише 3,8%, причому виробництво лляних тканин скоротилося на 79,2%. Трикотажних виробів випущено на 16,6% менше, панчішно-шкарпеткових виробів – на 1,2% менше, ніж у 2004 р. Серед основних причин погіршення ситуації експерти галузі, зокрема, заступник директора департаменту регуляторної політики при Міністерстві економіки України Олександр Бородиня, називають загострення конкурентної ситуації на внутрішньому ринку, насамперед внаслідок послаблення контролю за нелегальним ввезенням текстильних виробів та незабезпечення державою рівних умов конкуренції з імпортерами у сфері оподаткування.

^ СЕГМЕНТАЦІЯ РИНКУ СЕКТОРА ЗА ТОВАРНИМИ ГРУПАМИ

Виділення товарних груп – сегментів ринку текстильного сектора має здійснюватися відповідно до діючих в Україні офіційних класифікаторів. За Номенклатурою продукції промисловості (НПП), яка розроблена на базі ДКПП й гармонізована з КВЕД та міжнародними класифікаціями продукції, розділ 17 «Вироби текстильної промисловості» належить до підсекції DB «Вироби текстильної та швейної промисловості» і має внутрішню структуру, яка подається в табл. 1.1.

Структура виробництва текстильного сектору у 2004 році за сегментами, що відповідають групам номенклатури промислової продукції за НПП, подана на рис. 1.9. Послуги з кінцевого оброблення текстилю на сторону (група 17.3) не надавалися.

^ ТАБЛИЦЯ 1.1. НОМЕНКЛАТУРА ВИРОБІВ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ (УКРУПНЕНА)

Група, клас, категорія, підкатегорія

Назва

^ 17. ВИРОБИ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

17.1

Пряжа та нитки текстильні

17.10.1

Жиропіт

17.10.2

Волокна текстильні натуральні, готові для прядіння

17.10.3

Волокна текстильні хімічні штапельні, готові для прядіння

17.10.4

Пряжа та нитки текстильні з натуральних волокон

17.10.5

Пряжа текстильна зі штучних чи синтетичних волокон

17.10.6

Відходи виробництва пряжі з натуральних волокон

17.2

Тканини текстильні

17.20.1

Тканини з натур. волокна (крім бавовняних та спеціальних)

17.20.2

Тканини бавовняні (крім спеціальних)

17.20.3

Тканини зі штучних чи синтетичних ниток

17.20.4

Тканини спеціальні (махрові, ворсові, маркізет тощо)

17.3

Послуги з кінцевого оброблення текстилю

17.30.1

Послуги з фарбування волокон та пряжі

17.30.2

Послуги з вибілювання та фарбування тканин

17.30.3

Послуги з набивання на тканинах

17.30.4

Послуги з інших видів кінцевого оздоблення (апретування, сушіння, декатування, відпарювання та ін.)

17.4

Вироби з текстилю

17.40.1

Вироби з текстилю для домашнього господарства (ковдри та пледи; білизна постільна, столова, туалетна, кухонна; занавіски та штори; тканини та вироби меблево-декоративні)

17.40.2

постільні; вироби текстильні різні – серветки для прибирання, пояси та жилети рятувальні, чохли для автомобілів та спортінвентарю тощо)

17.5

Матеріали текстильні інші

17.51

Килими та килимові покриття

17.52

Мотузки, канати шпагат та сіткове полотно

17.53

Матеріали неткані текстильні

17.54

Вироби текстильні, що не увійшли до інших угрупувань:

17.54.1

Тканини вузькі (стрічки, тасьма), тюль та мереживо, вишивка

17.54.2

Повсть та фетр

17.54.3

Вироби текстильні інші (вата та вироби з неї; нитки та корд гумові; нитки та пряжа металізовані; тканини з ниток та пряжі металізованої; нитки позументні, стрічка декорована, нитки синельні, пряжа фасонна петляста; тканина кордна для шин; тканини просочені чи покриті; матеріали та вироби текстильні для технічних цілей (шланги, гноти, стрічки конвеєрні тощо); вироби текстильні стьобані)

17.6

Полотна трикотажні машинного чи ручного в’язання

17.60.11

Полотна ворсові, махрові машинного чи ручного в’язання

17.60.12

Полотна трикотажні машинного чи ручного в’язання інші

17.7

Вироби трикотажні машинного чи ручного в’язання

17.71

Вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в’язання

17.72

Пуловери та аналогічні вироби

^ РИСУНОК 1.9: ВИРОБНИЦТВО ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ ЗА СЕГМЕНТАМИ У 2004 Р.




Розглянемо внутрішню структуру окремих сегментів.

На рис. 1.10 подається структура сегменту «Пряжа та нитки текстильні» за категоріями товарів; не зазначені категорії не вироблялися.

Структура сегменту «Пряжа та нитки текстильні» за видами сировини, що використовується, подана на рис. 1.11.

На рис 1.12 подана структура сегменту «Тканини текстильні» за категоріями та видами сировини.

^ РИСУНОК 1.10: ВИРОБНИЦТВО ПРЯЖІ ТА НИТОК ТЕКСТИЛЬНИХ ЗА КАТЕГОРІЯМИ У 2004 Р.




РИСУНОК 1.11: ВИРОБНИЦТВО ПРЯЖІ І НИТОК ЗА ВИДАМИ СИРОВИНИ У 2004 Р.



^ РИСУНОК 1.12: ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН ТЕКСТИЛЬНИХ ЗА ВИДАМИ СИРОВИНИ У 2004 Р.




Внутрішній склад сегменту «Вироби з текстилю» є дуже неоднорідним. До сегменту віднесені дві категорії виробів:

«Вироби з текстилю для домашнього господарства» (ковдри та пледи, білизна постільна, столова, туалетна, кухонна, покривала для ліжок легкі); виробництво у 2004 р. 111,3 млн. грн., або 40,5% у сегменті;

«Вироби з текстилю інші» (мішки, брезент, намети, матраці надувні, мішки спальні, речі постільні стьобані), виробництво у 2004 р. 163,7 млн. грн., або 59,5% у сегменті.

Структура категорії «Вироби з текстилю для домашнього господарства» подана на рис. 1.13.


^ РИСУНОК 1.13: ВИРОБНИЦТВО ВИРОБІВ З ТЕКСТИЛЮ У 2004 Р.




Структура категорії «Вироби з текстилю інші» подана на рис. 1.14. Оскільки для різних позицій встановлені різні натуральні облікові одиниці, структура розглядається лише у вартісному вимірі.

^ РИСУНОК 1.14: ВИРОБНИЦТВО ВИРОБІВ З ТЕКСТИЛЮ ІНШИХ У 2004 Р.




Структура сегменту «Матеріали текстильні інші» також є складною. До сегменту входять:

«Килими та килимові покриття»;

«Мотузки, канати, шпагат та сіткове полотно»;

«Матеріали неткані текстильні»

«Вироби текстильні, що не увійшли до інших угрупувань».

Розглянемо структуру сегменту в цілому (рис. 1.15) та структуру класу «Вироби текстильні, що не увійшли до інших угрупувань» (рис. 1.16).

Всі структури подаються у вартісному вимірі, оскільки натуральні облікові одиниці окремих позицій не співпадають.

^ РИСУНОК 1.15: ВИРОБНИЦТВО МАТЕРІАЛІВ ТЕКСТИЛЬНИХ ІНШИХ У 2004 Р.



РИСУНОК 1.16: ВИРОБНИЦТВО ВИРОБІВ ТЕКСТИЛЬНИХ, ЩО НЕ УВІЙШЛИ ДО ІНШИХ УГРУПУВАНЬ, ЗА КАТЕГОРІЯМИ ТА ПІД КАТЕГОРІЯМИ У 2004 Р.




По товарному сегменту «Полотна трикотажні машинного чи ручного в’язання» за 2004 р. виготовлено 6,3 тис. тонн трикотажних полотен на суму 59,0 млн. грн. Товарний сегмент «Вироби трикотажні» поділяється на два класи:

«Вироби панчішно-шкарпеткові машинного чи ручного в’язання»; виробництво у 2004 р. 86,7 млн. грн., або 83,0% у сегменті;

«Пуловери та аналогічні вироби»; виробництво у 2004 р. 17,7 млн. грн., або 17,0% у сегменті.

Внутрішня структура класів подана на рис. 1.17-1.18 (у натуральному та у вартісному вимірі).

В табл. 1.2. подані перші 15 позицій рейтингу товарних груп текстильного сектору в порядку зменшення частки сектора у вартісному вимірі.

Решта позицій забезпечують 2% та менше кожна. За даними табл. 1.2 можна зробити висновок, що текстильний сектор промисловості України орієнтований переважно не на споживчий, а на діловий (промисловий) сегмент ринку.

^ РИСУНОК 1.17: ВИРОБНИЦТВО ПАНЧІШНО-ШКАРПЕТКОВИХ ВИРОБІВ ЗА ТИПАМИ У 2004 Р.



РИСУНОК 1.18: ВИПУСК СВЕТРІВ, ДЖЕМПЕРІВ, ПУЛОВЕРІВ ЗА ТИПАМИ У 2004 Р.




^ ТАБЛИЦЯ 1.2: РЕЙТИНГ НОМЕНКЛАТУРНИХ ПОЗИЦІЙ ТЕКСТИЛЬНОГО СЕКТОРУ ЗА ВНЕСКОМ У ЗАГАЛЬНИЙ ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

№

^ Номенклатурна позиція

Частка випуску у вартісному вимірі, %

Кумулятивна частка, %

1

Тканини вовняні

11,4

11,4

2

Брезент

7,8

19,2

3

Килими та килимові покриття

7,7

26,9

4

Тканина кордна для шин

7,6

34,5

5

Білизна постільна

7,0

41,5

6

Тканини бавовняні

5,9

47,4

7

Мішки та пакети поліетиленові ткані

5,8

53,2

8

Пряжа бавовняна

5,5

58,7

9

Полотна трикотажні

5,2

63,9

10

Тканини з волокон хімічних

4,8

68,7

11

Шкарпетки

4,5

73,2

12

Матеріали неткані

4,4

77,6

13

Колготки

2,8

80,4

14

Вата та вироби з неї

2,5

82,9

15

Тканини спеціальні

2,2

85,1


^ ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА ЗА СЕГМЕНТАМИ ЗА 2000-2004 РОКИ

Аналіз динаміки обсягів виробництва текстильного сектору являє собою досить складне завдання у зв’язку з тим, що у 2004 р. Державним комітетом статистики України було змінено методичний підхід до статистичного обліку обсягів виробництва. Інформація щодо виробництва продукції до 2003 р. надана за Номенклатурою згідно із Загальнодержавним класифікатором продукції (ЗКП), у 2004 р. – за новою

Номенклатурою продукції промисловості (НПП), розробленою на базі Державного класифікатора продукції та послуг (ДКПП), яка гармонізована з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) та міжнародними класифікаціями продукції. У зв’язку з принциповою відмінністю між НПП та Номенклатурою, яка діяла до 2004 р. (відповідно до ЗКП), позиції номенклатури розрізняються за наповненням.

Держаним комітетом статистики України надана довідкова інформація про обсяги виробництва товарів у 2003 році за Номенклатурою 2004 р. (НПП), проте лише у натуральному вимірі. Отже, визначити порівняні обсяги виробництва за товарними сегментами текстильного сектору не є можливим. Тому аналіз динаміки виробництва здійснено по окремих номенклатурних позиціях за період 2000-2003 рр. та окремо – за 2003-2004 рр.

Показники приросту обсягів виробництва (у відсотках) розраховані на підставі неокруглених даних Держкомстату (тонн, тис. кв. м тощо). Показники обсягів виробництва на більшості діаграм округлені з метою полегшення їх сприйняття (тис. тонн, млн. кв. м тощо). Тому в деяких випадках можливі незначні розбіжності при порівнянні даних.

^ Пряжа та нитки текстильні. До 2004 року волокна текстильні не були віднесені до виробів текстильної промисловості. Порівняння обсягів випуску волокон за видами у 2003-2004 рр. подане на рис. 1.19.

Випуск волокон вовняних зріс на 5,7%, волокон лляних – на 71,7%, волокон рослинних інших – зменшився на 4,7%. В цілому випуск всіх видів волокон зріс на 50,0%.


^ РИСУНОК 1.19: ВИРОБНИЦТВО ВОЛОКОН ТЕКСТИЛЬНИХ У 2003-2004 РР., ТОНН




Динаміка випуску вовняної пряжі у 2000-2003 рр. представлена на рис. 1.20. В цілому, за цей період виробництво у натуральному вимірі скорочувалося; зростання виробництва у вартісному вимірі пояснюється зростанням цін.

На рис. 1.21 поданий випуск лляної пряжі у 2000-2003 рр., на рис. 1.22 – випуск бавовняної пряжі; тенденції ті ж, що й для вовняної.

^ РИСУНОК 1.20: ВИРОБНИЦТВО ВОВНЯНОЇ ПРЯЖІ У 2000-2003 РР.




РИСУНОК 1.21: ВИРОБНИЦТВО БАВОВНЯНОЇ ПРЯЖІ У 2000-2003 РР.




Протягом всього досліджуваного періоду бавовняна пряжа займала провідні позиції в структурі випуску; на другому місці – пряжа вовняна й на третьому – лляна. Шовкова пряжа не вироблялася.

У 2004 році обсяги виробництва всіх видів пряжі в натуральному вимірянні суттєво збільшилися. Так, приріст виробництва вовняної пряжі склав 13,9%, виробництво лляної збільшилося у 11,07 разів, бавовняної – на 29,8%. Порівняння обсягів виробництва пряжі різних видів у 2003 та 2004 рр. подане на рис. 1.22.

На рис. 1.23 представлена динаміка виробництва пряжі текстильної з хімічних волокон у 2000-2003 рр.

У 2004 році загальний обсяг виробництва пряжі та ниток зі штучних та синтетичних волокон порівняно з 2003 р. зріс від 1,196 тис. тонн до 2,173 тис. тонн, тобто на 81,7%.

Структура асортименту пряжі у 2000-2004 рр. поступово змінювалася: скорочувалася частка вовняної пряжі і зростала – лляної та з хімічних волокон. Провідною асортиментною позицією протягом всього періоду залишалася бавовняна пряжа.

^ РИСУНОК 1.22: ВИРОБНИЦТВО ПРЯЖІ ТЕКСТИЛЬНОЇ У 2003-2004 РР., ТОНН




РИСУНОК 1.23: ВИРОБНИЦТВО ШТАПЕЛЬНОЇ ПРЯЖІ З ХІМІЧНИХ ВОЛОКОН У 2000-2003 РР.




Тканини текстильні. Динаміка виробництва чотирьох провідних видів тканин – шовкових, вовняних, лляних та бавовняних – у 2000-2003 рр. подається на рис. 1.24-1.27.

Протягом цього періоду шовкові тканини не диференціювалися на натуральні та з волокон хімічних. За діючою на цей період номенклатурою, не виділялися також тканини з джуту, інших рослинних волокон та спеціальні тканини (ворсові, махрові, маркізет).

Протягом 2000-2003 років, виробництво шовкових тканин зростало як в натуральному (крім 2002 р.), так і у вартісному вимірянні, насамперед завдяки тканинам з штучних та синтетичних волокон. Виробництво вовняних тканин зменшувалося у натуральному вимірянні, але зростало (крім 2003 р.) у вартісному.

Щодо лляних тканин, то у 2001 р. їх було виготовлено на 65,5% більше, ніж у 2000 р., проте далі обсяги виробництва почали скорочуватися, причому як у натуральному, так і у вартісному вимірі. Випуск бавовняних тканин зростав у 2000-2002 роках і дещо скоротився у 2003.

Щодо структури асортименту тканин, то протягом всього періоду найбільше вироблялося бавовняних тканин у натуральному та вовняних – у вартісному вимірі.

^ РИСУНОК 1.24: ВИРОБНИЦТВО ШОВКОВИХ ТКАНИН У 2000-2003 РР.



РИСУНОК 1.25: ВИРОБНИЦТВО ВОВНЯНИХ ТКАНИН У 2000-2003 РР.



^ РИСУНОК 1.26: ВИРОБНИЦТВО ЛЛЯНИХ ТКАНИН У 2000-2003 РР.



РИСУНОК 1.27: ВИРОБНИЦТВО БАВОВНЯНИХ ТКАНИН У 2000-2003 РР.




На рис. 1.28 подані зміни обсягів виробництва основних видів тканин у 2004 р. порівняно з 2003 р. Замість шовкових тканин розглядаються тканини з волокон хімічних; таким чином забезпечується