Реферат: Конкурентные преимущества экономических моделей новых индустриальных стран азии в начале ХХІ ст

Трофимова Виктория Валериевна

к.е.н.,

Киевский национальный экономический университет им. В. Гетьмана, г. Киев


Тел.8050-496-3353

victorine@mail.ru


Трофимова В.В. КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ЕКОНОМІЧНИХ МОДЕЛЕЙ НОВИХ ІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇН АЗІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Обґрунтовані конкурентні переваги моделей економічного розвитку нових індустріальних країн Азії. Розкрито сутність їх ключових компонент на основі аналізу реалізовуваних стратегій розвитку ряду країн регіону. Визначенні основні напрямки сучасних трансформацій економік країн Південно-Східної Азії в умовах посилення глобалізації та регіоналізації.


Трофимова В.В.^ КОНКУРЕНТНЫЕ ПРЕИМУЩЕСТВА ЭКОНОМИЧЕСКИХ МОДЕЛЕЙ НОВЫХ ИНДУСТРИАЛЬНЫХ СТРАН АЗИИ В НАЧАЛЕ ХХІ СТ.

Обоснованы конкурентные преимущества моделей экономического развития новіх индустриальніх стран. Раскрыта сущность их ключевых компонент на основе анализа реализуемых рядом стран региона стратегий развития. Определены основные направления современных трансформаций экономик Юго-Восточной Азии в условиях усиления глобализации и регионализации.


Trofymova V.V.^ COMPETITIVE ADVANTAGES OF ECONOMIC MODELS OF NEW ASIAN INDUSTRIAL STATES IN THE BEGINNING OF XXI CENTURY

Competitive advantages of economic development modelS of new asian industrial states are substantiated. Essence of key components discovered on the basis of analysis strategies that are implemented by certain countries of the region. In terms of globalization and regionalization strengthening major ways of transformation of South-East Asia countries are identified.


УДК: 339.923


^ КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ЕКОНОМІЧНИХ МОДЕЛЕЙ НОВИХ ІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇН АЗІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ ст.


Трофимова В.В.

Обґрунтовані конкурентні переваги моделей економічного розвитку нових індустріальних країн Азії. Розкрито сутність їх ключових компонент на основі аналізу реалізовуваних стратегій розвитку ряду країн регіону. Визначенні основні напрямки сучасних трансформацій економік країн Південно-Східної Азії в умовах посилення глобалізації та регіоналізації.

^ Ключові слова: національна економічна модель, регіональна економічна модель, конкурентні переваги, індустріалізація, глобальна інтеграція, регіональна інтеграція, нові індустріальні країни, модель «перелітних птахів», інноваційний розвиток, економіка знань, орієнталізм.


Вступ. Розвиток нових індустріальних країн Азії у другій половині ХХ ст. був викликаний посиленням глобалізаційного поступу капіталістичного способу виробництва. Використання моделей експортоорієнтованої індустріалізації дозволило цим країнам підвищити рівень національного добробуту, досягти значної інтелектуалізації націй, зайняти чільне місце у глобальних виробничих мережах. На початку ХХІ ст. ці країни прагнуть забезпечити рівень розвитку, що відповідає рівню провідних країн світу. Разом з тим, глобальна економічна криза 2008-2009 рр. випробовує міцність усіх національних економічних моделей. Які конкурентні переваги дозволять країнам південно-східної Азії рухатись далі на шляху реалізації тих амбітних цілей, які вони поставили. Аналіз заходів, які вживають уряди цих країн в умовах кризи, свідчить про формування потужного східного центру постіндустріального розвитку, що й зумовлює актуальність дослідження результативності національних економічних моделей азійських країн та напрями трансформації їх конкурентних переваг у ХХІ ст.

^ Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості розвитку національних економічних моделей Південно-Східної Азії та формування моделі «перелітних птахів» на шляху індустріалізації країн досліджуються у наукових працях Л. Лоу [1], Т. Озави [2;3;4], М. Ван [5], Д. Констадакопулос [6], А. Гінзбург та А. Сімоназі [7], К. Козіма [8], М. Дойлінга та Ч. Тен [9], Ф. Монета та Р. Рюфер [10], А. Мейсон та Т. Кінугаза [11], Т.-Ш. Ю [12], П. Петрі [13], Д. Селовер [14], Ф. Хсяо [15]. Проблеми та перспективи розвитку процесів економічної регіоналізації в Південно-Східній Азії досліджують такі автори, як К. Дент [16], М. Келі та Н. Томас [17], Ч. Ан та Р. Болдвін [18], М. Кавай [19], Р. Кларете та К. Едмондс [20], Дж. Лі [21] тощо. Вітчизняні науковці не приділяють достатньої уваги дослідженню економічних моделей розвитку азійських країн, хоча вітчизняна економічна політика могла б значно покращитись за рахунок запозичення певних успішних практик. Подальший розвиток нових індустріальних країн Азії потребує аналізу сучасних трансформацій національних економічних систем, що відбуваються під впливом регіоналізаційних та глобалізаційних процесів. В умовах глобальної економічної кризи випробовується міцність національних економічних моделей та визначаються ті компоненти, які зможуть забезпечити економічне зростання в епоху становлення постіндустріального суспільства. Наукового аналізу потребує проблема утвердження Китаю як світового економічного лідера, Японії –як науково-технологічного, та нової ролі НІК в процесі трансформації регіональних лідерів. Зміцнення азійських гігантів та посилення замкненості східного світу провокує розгортання наукової дискусії щодо уповільнення процесів вестернізації та початку ери орієнталізму. Відповіді потребує питання, чи ймовірне й подальше підключення менш розвинених країн Азії до зграї «перелітних птахів» та наскільки швидко ці країни опановуватимуть принципи індустріалізаційного розвитку. Адже із утвердженням Китаю як світового лідера за рівнем економічної ефективності виробництва бар’єри входу в усі галузі промислового виробництва значно зросли. Чи зможе держава відігравати в умовах формування постіндустріальних моделей, зокрема економіки знань, таку саму провідну роль, як і за часів індустріалізаційної моделі. Як вплинуть зусилля цих країн увійти до глобальної мережи створення знань на процеси посилення орієнталізації світового економічного розвитку. Саме ці актуальні наукові та практичні проблеми зумовили необхідність дослідження азійських моделей розвитку, вивчення стану їх національних економік на початку ХХІ ст., їх реацію на глобальну економічну кризу та шляхи виходу з неї. Ключовими компонентами національних економічних моделей, покладені в основу цього дослідження, є державне регулювання, соціалізація, суспільна відповідальність, ринкове саморегулювання, власність, корпоративна система, інтелектуалізація, транснаціоналізація, алокація ресурсів, міжнародна конкурентоспроможність, безпека та екологічність розвитку [22].

^ Метою даної статті є визначення чинників, які дозволили забезпечити високу результативність реалізації індустріалізаційних моделей низкою азійських країн, та розкриття особливостей трансформації їх ключових компонентів в умовах сучасного етапу глобалізації.

^ Виклад основного матеріалу. Виникнення моделі «летючих гусей» в країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону зумовлено насамперед взаємодією національних інтересів США та Японії. У повоєнні роки розвиток нових індустріальних країн мав забезпечувати постачання сировинної продукції. У подальшому ці країни стали місцями зосередження промислових потужностей, які переміщались з Японії в міру опанування нею виробництв вищих технологічних укладів. США, в свою чергу, були зацікавлені в розвитку країн регіону як з геоекономічних, так і геополітичних мотивів. Розвиток азійських тигрів, з одного боку, стимулював поглиблення регіонального поділу праці, сприяв посиленню кооперації та укріпленню регіональної інтеграції, а з іншого боку, призводив до ослаблення Японії внаслідок посилення конкурентної боротьби між японськими та компаніями інших азійських країн на ринках США та ЄС. Перший етап розвитку країн південно-східної Азії називають економічним дивом, коли реалізація експортоорієнтованої моделі дозволила забезпечити безпрецедентно високі для країн регіону темпи економічного зростання у 80-90-хх роках ХХ ст. Фінансова криза 1997-1998 рр. призвела до значного спаду економічної діяльності в країнах регіону, продемонструвавши високий рівень взаємозалежності країн та схожість ключових компонентів моделей їх розвитку. Країни Південного Сходу Азії володіють значним сукупним потенціалом, адже ВВП цих країн сягає 2 трлн. дол. США, сумарна кількість населення перевищує 411, 54 млн. осіб, яке до 2012 р. може збільшитися на 15 млн. осіб (див. табл.1).

^ Таблиця 1.

Основні показники розвитку нових індустріальних країн Азії у 2008 р. та

прогноз щодо їх розвитку до 2012р.

Показники

Південна Корея

Сінгапур

Малайзія

Індонезія

Таїланд

Тайвань

Гонг Конг

2008 р.

2012 р. (прогноз)

2008 р.

2012 р. (прогноз)

2008 р.

2012 р. (прогноз)

2008 р.

2012 р. (прогноз)

2008 р.

2012 р. (прогноз)

2008 р.

2012 р. (прогноз)

2008 р.

2012 р. (прогноз)

ВВП у цінах 2000 р., млрд. дол. США

719,33

841,31

138,99

170,42

134,16

160,55

245,91

306,16

181,2

216,2

426,73

497,37

246,36

292,66

Зростання ВВП, %

4,4

3,65

5,52

5,01

5,57

4,21

6,01

5,57

4,9

4,3

4,21

3,84

4,64

4,56

ВВП на душу населення у цінах 2000 р., дол. США

14611

16880

30162

35665

5311

5937

1035

1233

2767

3224

18618

21518

35101

40912

Чисельність населення, млн. осіб

49,23

49,84

4,61

4,78

25,26

27,04

237

248

65,5

67,1

22,92

23,11

7,02

7,15

Інфляція

3,4

2,67

4,05

1,41

2,77

2,43

6,99

5,78

3,5

2,8

1,9

1,43

2

1,43

Частка експорту у ВВП, %

43,8

46,03

263,03

284,37

116,77

113,85

28,38

26,96

71,51

66,16

73,88

79,81

221,07

246,31

Частка імпорту у ВВП, %

44,45

46,67

238,81

257,55

98,8

95,68

24,92

23,99

73,85

68

68,7

73,87

208,45

232,06

Рівень безробіття,%

3,32

3,14

2,57

2,42

2,77

2,43

10,87

11,86

1,7

1,9

3,83

3,83

4,34


4,31

Кількість абонентів мобільного зв’язку на 100 осіб населення

88

95

117

141

81

84

40

60

75

78

108

112

148

160

Кількість осіб із науковим ступенем на 1000 осіб населення

2,49

-

1,48

-

1

-

0,14

-

0,54

-

1,09

-

-

-

^ Складено автором за даними Marketline (www.marketline.com)


Проаналізуємо особливості сучасних національних економічних моделей ряду азійських країн, що дозволить виявити спільні та особливі характеристики їх розвитку. Південна Корея є країною із найбільшим значенням показника абсолютного обсягу ВВП серед нових індустріальних країн. Структура ВВП країни у ХХІ ст. зазнає значних зрушень, що характерні для індустріалізаційного етапу розвитку країни, а саме зменшення частки сільського господарства у ВВП, збільшення частки сфери послуг. За темпами розвитку економіки Південна Корея знаходиться на 12 місці у світі за даними 2007 р. зі значенням показника 5,4% [23]. Більш ніж 97% працюючих в Південній Кореї є випускниками коледжів або професійних навчальних закладів. Країна займає п’яте місце за рівнем освіченості робочих, до того ж в Південній Кореї дуже високий рівень грамотності населення, який складає 97.9%, а також найвищий серед всіх націй рівень математичної та наукової грамотності населення. Південна Корея відома інноваціями у сфері високих технологій та великою швидкістю у втіленні ідей в життя, завдяки чому в країні відносно малий розрив у часі між інноваціями та комерціалізацією. Експорт високих технологій щорічно досягає 9% ВВП [23]. У 2007 р. виробник чипів – корпорація Intel оголосила про закриття своїх науково-дослідницьких центрів в Південній Кореї. І хоча, представники компанії назвали таку подію стратегічним ходом, спрямованим на розвиток своїх центрів по всьому світу, для уряду Південної Кореї ця подія має стати сигналом того, що країна втрачає привабливість для великих науково-дослідних компаній. Однією з причин зменшення інтересу транснаціональних компаній до Південної Кореї є недостатньо прозора та надмірна складна порівняно з сусідніми країнами політика залучення іноземних інвестицій. В умовах появи таких конкурентів як Китай та Індія, Південна Корея буде змушена траснформувати підходи до іноземних інвесторів. У 2008 році обсяг прямих іноземних інвестицй в Південну Корею становив близько 118 млрд. дол. США, порівняно з 699 млрд. дол. США інвестицій до Китаю. Висока інноваційна адаптивність в комплексі з високоосвіченою робочою силою, наділеною потрібними технічними навичками, формують переваги Кореї у розвитку сфери послуг та дозволяють конкурувати з такими азійськими гігантами, як Індія та Китай.

У 1999 р. було запроваджено Довгострокову місію розвитку науки та техніки до 2025 р. (Місія 2025), яка включала 40 завдань та 20 рекомендацій, реалізація яких дозволила б країні вийти на передові позиції у світі. Реалізація цієї місії відбувається послідовно по трьох етапах. На першому етапі (до 2005 р.) корейська влада ставила за мету мобілізацію ресурсів для розвитку промислової інфраструктури та прийняття сприятливих законів. На другому етапі (до 2015 р.) уряд планує вжити заходів щодо досягнення країною найвищого серед країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону рівня інноваційної спроможності. До 2025 р. рівень інноваційної конкурентоспроможності Кореї має досягти рівня країн Великої сімки [24].

Протягом періоду 2008-2013 рр. виходу з кризи прагматизм, взаємодія та нова дипломатія стали ключовими принципами реалізації державної економічної політики. Результатом реалізації урядової програми «Корея 747» має стати досягнення темпів економічного зростання в 7% на рік та збільшення показника ВВП на душу населення до 40 тис. дол. (сьоме місце у світовому рейтингу). Для досягнення цієї мети планується реформувати сферу освіти, реструктуризувати публічний сектор та урядові інститути, посилити боротьбу з корупцією, стабілізувати ціни на нерухомість, збільшити зайнятість молоді, підвищити привабливість для іноземних та внутрішніх інвестицій, а також вирішити проблему бідності та підвищення добробуту для пристарілих громадян [25]. Прагнучи досягти вищого рівня розвитку на основі реалізації моделі економіки знань, в країні у 2008 р. було створено Міністерство з економіки знань (рис. 1).


Рис. 1. Функції Міністерства з економіки знань Південної Кореї [26].


До його функцій входить реалізація промислової, торговельної та енергетичної політик з метою розвитку ключових для національної економіки компонент.

Також уряд визначив шість нових джерел економічного зростання:

Нові інформаційно-комунікаційні технології (полупровідники, дисплей-панелі, безпровідні комунікації, LEDs, RFID/USN).

Послуги в сфері знань (програмне забезпечення, дизайн, охорона здоров’я, послуги в сфері культури).

Біотехнологія (фармацевтика та біомедичне обладнання).

Реалізація програми «BioVision 2016» дозволить до 2015 р. досягти 7 місця в світі за рівнем розвитку біотехнологій (нині Південна Корея посідає 14 місце). Держава планує витрати 14,3 млрд. вон та залучити 29,8 млрд. вон приватних інвестицій. Нині в цій сфері працюють 700 компаній, річний товарооборот яких у 2005 р. становив 2,77 млрд. вон.

Конвергенція галузей (робототехніка, наноматеріали та конвергенція наносистем, конвергенція ІКТ).

Енергія та довкілля (чисте вугілля, морське біопаливо, сонячна енергія, використання викидів вуглеводів на хімічних виробництвах, атомні станції, клітинні енергетичні установки).

Транспортні системи («зелені двигуни», морські перевезення та суднобудування).

Визнаючи посилення конкуренції з боку промислових підприємств Китаю, Корея обрала стратегію розвитку лідерства у міжнародному логістичному бізнесі Азійсько-Тихоокеанського регіону. Для цього в країні створено 6 комплексних вільних економічних зон Incheon Busan-Jinhae, Gwangyang, Bay Area, Yellow Sea, Saemangeum-Gunsan, Daegu-Gyeongbuk загальною площею 565 кв. км. з періодом розвитку до 2020-030 рр. Також в країні функціонує 8 промислових вільних торговельних зон та 5 вільних торговельних зон, спрямованих виключно на логістику (де відсутнє промислове виробництво) [27].

В країні функціонує 28 морських торгових портів та 7 міжнародних аеропортів. Конкурентоспроможність Південної Кореї як логістичного центру зумовлена насамперед ціновими характеристиками, адже вартість логістичних послуг у порту Шанхаю вища на 6%, у Сінгапурі – на 86%, у Кобе- на 177%, Гонг Конзі – на 222%. [27]. Торгівельний порт Бусан є п’ятим в світі за обсягом вантажоперевезень (рис .2).



Рис. 2. Обсяги контейнерних перевезень найбільшими торговельними портами світу (у тисячах торговельних одиниць) [27].


Корейський уряд проводить активну політику із укладання договорів про створення вільних економічних зон. Так, укладена угода з Японією дозволяє корейській стороні розвивати логістичні послуги із постачання іноземних товарів до Японії, адже в такому випадку витрати іноземних постачальників зменшуються на 2-10%. Південна Корея та США уклали договір про вільну торгівлю у 2006 році та нині країна намагається укласти договір про вільну торгівлю з Євросоюзом, що зміцнить конкурентоспроможність Південної Кореї як міжнародного логістичного центру.

Південна Корея, зазнаючи значних глобалізаційних та регіоналізаційних викликів, уряд розробляє активні стратегії. Індустріалізаційний етап розвитку передбачав визначення пріоритетом розвитку досягнення високого рівня інтелектуалізації нації. Разом з тим, уряд не приділяв достатньої уваги соціалізації суспільного розвитку, підвищення рівня якої є обов’язковою передумовою формування економіки знань. Значні технологічні досягнення вважаються основою розвитку корейських ТНК. Проте успіх країни у біотехнологічній галузі є досить сумнівним через недостатність біологічного розмаїття та бази для випробувань продуктів біотехнології у порівнянні з іншими азійськими країнами. Розвиток співробітництва із Північною Кореєю може в значній мірі стимулювати економічну активність на півострові. Посиленню міжнародної конкурентоспроможності значно сприятиме розвиток логістичної галузі та укладання дво- та багатосторонніх договорів про вільну торгівлю, адже потенціал лібералізації торгівлі в межах СОТ на сьогодні є досить обмеженим. Слабкою стороною усіх країн Східної Азії виступає втручання уряду в економіку в гіпертрофованій формі, і Південна Корея не є виключенням (мова йде, насамперед, про корупцію, кровний зв’язок родин членів уряду та провідних бізнес родин тощо), а тому підвищенню суспільної відповідальності як компоненти економіки знань має приділятись більша увага.

Важливі результати для розуміння закономірностей подальшого розвитку азійських національних економічних моделей може надати аналіз ключових компонент розвитку Сингапуру, який займає одне з лідируючих місць по темпах розвитку економіки серед країн Азії завдяки реалізації розважливої макроекономічної політики, розвиненій фінансовій системі та значному обсягу зовнішньоторгівельних операцій, які забезпечили активне сальдо поточного платіжного балансу протягом тривалого періоду часу. 19,4% доданої вартості в економіці створюється у сфері промислового виробництва, 5,1% у сфері будівництва, 68,8% у сфері послуг, яка включає оптову та роздрібну торгівлю (17,1%), бізнес послуги (14%), фінансові послуги (13,1%), транспорт та логістика (9%), інформаційно-комунікаційні послуги (3,7%) тощо. Швидкому розвитку економіки сприяють великі обсяги експорту, який перевищував 200% ВВП у 2004-2007 рр. [28]. Протягом 2000-07 років в економіці країни підтримувалося на значному рівні активне сальдо поточного платіжного балансу, яке у 2007 році досягло 27.5% ВВП, у 2008 р. дорівнювало 11% ВВП. Активне сальдо поточного платіжного балансу збільшилося з 10.72 млрд. дол. у 2000 р. до більш ніж 39.16 мільярдів доларів у 2007 р., зокрема й через зміцнення валюти. Основними торгівельними партнерами Сінгапуру стають інші азійські країни. Лідируюче місце посідає Малайзія, значну частину в імпорті якої складають нафтопродукти. Частка нових індустріальних країн Азії, що представлені у табл. 2., становить 38,2%, а разом з Китаєм та Японією цей показник сягає 54,6%.

^ Таблиця 2.

Провідні торгівельні партнери Сінгапуру у 2008 р.

^ Екпорт з Сінгапуру до


Імпорт до Сінгупуру з


Провідні торгівельні партнери

Назва країни

Частка

у 2008 р.

Зростання у 2008 р. до 2007 р.

Назва країни

Частка

у 2008 р.

Зростання у 2008 р. до 2007 р.

Назва країни

Частка

у 2008 р.

Зростання у 2008 р. до 2007 р.

Малайзія

12,1

-0,8

ЄС

12,4

13,2

Малайзія

12

1,4

Індонезія

10,6

13,5

Малайзія

11,9

3,9

ЄС

11,2

7,1

Гонг Конг

10,4

5

США

11,7

8,6

Китай

9,9

-0,2

ЄС

10,2

0,9

Китай

10,6

-0,9

США

9,3

-2,1

Китай

9,2

0,6

Японія

8,1

12,8

Індонезія

8,1

13,2

США

7

-15,3

П.Корея

5,6

31,6

Японія

6,5

11,1

Японія

4,9

8,4

Індонезія

5,5

12,5

Г. Конг

5,9

2,8

Австралія

4,1

16,1

Тайань

5,1

-0,5

П.Корея

4,6

21,1

Таіланд

3,9

-0,2

С.Аравія

4,6

56,3

Тайань

3,9

-1,3

П.Корея

3,6

8,5

Таіланд

3,5

24,4

Таіланд

3,7

9,8

Усього

100

5,8

Усього

100

13,9

Усього

100

9,6

^ Адаптовано за даними Міністерства торгівлі та промисловості Сінгапуру [29].


Імпорт з країн ЄС, переважно високотехнологічної продукції, відіграє провідну роль у розвитку економіки. Нові індустріальні країни в обсязі імпорту до Сінгапуру нараховують 31,6%, а в обсязі експорту з Сінгапуру займають 40,6%. Збільшується роль азійських країн в розвиткові туристичного бізнесу Сінгапуру. Так, 55,5% туристів, що прибули до країни у 2008 р. мають походженням країни Азії, а разом з Австралією цей показник сягає 63,7% [28].

Зростання продуктивності є дуже важливим для підтримки нормального економічного росту та забезпечення кращих стандартів життя, Сінгапур є єдиною країною серед НІК, де протягом 1980-85 років продуктивність праці зменшилася з 4.4% до близько 2.5% протягом 1995-2000 рр. У 2007 р. спостерігався спад продуктивності до рівня -0,8%, а у 2008 р. -7,8% [28].

Протягом десятиріч впевнене економічне зростання та низький рівень безробіття виступали основоположними факторами економічного розвитку країни, наряду з високим рівнем доходів громадян. Проте з кінця 90-х рр. ХХ ст. реальна середня заробітна плата більше не зростає у нормальному темпі. Для 60% робочих індивідуальна заробітна плата зменшилася на 7-15% протягом 2002-07 років, незважаючи на зростання ВВП на 5-7% та той факт, що рівень безробіття складає менше ніж 3%.

У 2008 р. уповільнилося економічне зростання Сінгапуру внаслідок розгортання світової економічної кризи. Згідно з даними центрального банку, спад в економіці почався у третьому кварталі 2008 р. Поглиблення світової економічної кризи змусило країну вжити ряд заходів для підтримання національного платоспроможного попиту та збереження конкурентоспроможності бізнесу за рахунок накопичених внутрішніх резервів. У бюджеті на 2009 р. передбачено надання значних обсягів фінансової допомоги бізнесу та домогосподарствам. (табл. 3.).

Таблиця 3.

Ключові ініціативи уряду Сінгапуру, передбачені у бюджеті на 2009 р. та спрямовані на подолання економічної кризи

^ Назва заходу

Передбачена у бюджеті 2009 р. допомога

Робочі місця для сінгапурців

Кредит на збереження робочих місць

Надання 12% гранту на перші 2500 дол. США щомісячної заробітної плати працівникам строком на один рік

Стимулювання перепідготовки

Збільшення обсягів допомоги на перепідготовку з 80% до 90% витрат на таку перепідготовку.

Надбавки для тимчасових працівників

50% доплата робітникам з низьким рівнем доходу.

Створення додаткових робочих місцьу підлічному секторі

Створення 18 тис. додаткових робочих місць, що фінансуються за рахунок державного бюджету, у т.ч. 7, 5 тис робочих місць для сфери освіти, 4,5 тис. – для охорони здоров’я.

^ Стимулювання банківського кредитування

Спеціальна ініціатива розподілу ризиків

Уряд бере на себе 75-80% ризиків за кредитами.

Розширення існуючих кредитних можливостей

Уряд бере на себе ризик по кредитах великим підприємствам з 50 до 80%, за програмами мікрокредитування з 80 до 90%, збільшення коштів для кредитування з 15 до 50 млн. дол. США.

Сприяння конкурентоспроможності

Зменшення на 15% податку на некомерційну нерухомість;

Зменшення на 40% податку на комерційну нерухомість;

Збільшення з 100 тис. до 200 тис. обсягу збитків минулих періодів (збільшено з 1 до 3 років), які можна покривати за рахунок коштів поточного періоду.

Зменшення на 30% податку з комерційних транспортних засобів, включаючи таксі

Зменшення на 20% портових зборів для комерційного транспорту.

Усунення плати за державні послуги (у т.ч. за видачу ліцензій)

Зменшення податків та сприяння інвестиціям

Зменшення прибуткового податку з підприємств з 18% до 17% з 2010 р.

Норма прискореної амортизації зменшується до 2 років, при чому у першому році можна списати 75% вартості.

На реконструкцію та оснащення офісу можна списати 150.000 дол. США за один рік (раніше за три роки).

Податкі за галузями та мито

Зменшення податків в галузях: аерокосмонавтика, морські перевезення, торгівля вином, фінансовий сектор, зокрема торвгіля диревативами.

Сприяння інноваціям

Зменшення строків амортизації вартості інтелектуальної власності в галузі медіа та цифрових розваг з 5 років до 2-х.

Спрямування 200 млн. дол. США у Фонд випробувань нової продукції

Спрямування 180 млн. дол.. США на розвиток співробітництва державних установ та приватних компаній.

^ Підтримка родин

Пряма допомога

Податкова знижка на 100 дол. США для осіб із щорічним доходом понад 100.000 дол. США, з меншим доходом – від 100 до 500 дол. США на дорослого віком старше 55 років.

Зменшення прибуткового податку для громадян на 20%

Зменшенення податку на нерухомість на 40%

Зменшення оподатковуваної чистої вартості нерухомості на 150.000 дол. США

Урядовий грант на першу купівлю житла буде збільшено з 30 до 40 тис. дол. США

Підтримка найбільш уразливих верств населення

Спрямування 10 млн. дол.США на ваучери на транспорт особам з низьким доходом.

Щомісячна доплата домогосподарствам, які включають одну особу в обсязі 30 дол. США на місяць (збільшення до 360 дол. США), пенсіонерам-держслужбовцям – на 20 дол. (до 240 дол. США).

Допомога студентам з бідних родин.

Розвиток благодійництва

Спрямування додаткових 15 млн. дол. США громадським організаціям, які фінансуються за рахунок держбюджету та збільшення з 200 до 250% податкової знижки для добровільних пожертвувань компаніями.

^ Створення дома майбутнього

Збільшення витрат на громадську інфраструктуру

Збільшити витрати на будівництво інфраструктури до 18-20 млрд. дол. США (у 2007 р. вони дорівнювали 6, у 2008 -15 млрд. дол. США)

Сприяння сталому розвитку

Спрямування 1 млрд. дол. США на проекти сталого розвитку

Збільшення витрат на освіту та охорону здоров’я

Спрямування 4 млрд. дол. США на розвиток медицини

Покращення якості освіти

Адаптовано автором за [30].

Таким чином, Сінгапур цілком вірно використовує податкові важелі для залучення іноземних інвесторів та при цьому спрямовує значні кошти у зміцнення матеріально-технічної бази країни.

Після досягнення значного показника економічного зростання у 7,6% та 6,9% у 2005-2006 рр., розвиток економіки Гонг Конгу дещо уповільнився в 2007 р. та дорівнював 5,7%. Очікується, що зростання ВВП зменшиться до 4,2% у 2009 р. [31]. Вплив глобальної економічної кризи значною мірою компенсується через тісну інтеграцію з материком. Проте, беручи до уваги відкритість економіки Гонг Конгу, світова фінансова нестабільність може становити значний ризик, зокрема через посилення інфляції. Гонг Конг – одна з провідних країн світу за рівнем концентрації банківських закладів (у 2007 р. в країні було 142 ліцензованих банка, при чому присутні філії 68 з 100 провідних банків світу), виступає найбільшим міжнародним центром з залучення капіталу для підприємств США (у 2007 р. на фондовій біржі Гонг Конгу 439 підприємствами США залучено інвестиційних фондів на близько 46 млрд. дол. США). Підприємства Китаю також внесли значний вклад до фондової біржі Гонг Конгу (58% загальної капіталізації біржі). У 2007 р. інвестиційні фонди, залучені підприємствами Китаю, налічували близько 46 млрд. дол., що складає 65% усіх інвестиційних фондів, залучених через фондову біржу Гонг Конгу за рік [31]. Таким чином, триває процес інтеграції економік Гонг Конгу та Китаю, переважно в інвестиційній та торговельній сферах, що надає обом країнам нові можливості. Збільшення купівельної спроможності жителів Китаю та бізнесу позитивно впливає на економіку Гонг Конгу. Для розвитку тіснішої інтеграції з Китаєм у 2007 р. було підписано додаток до Договору про тісне економічне співробітництво, який включав 40 нових заходів по лібералізації у 38 сферах послуг. До того ж, це буде перша економічна система за межами Китаю, якій дозволено керувати банківськими послугами у юані. Очевидно, що подальша інтеграція цих систем сприятиме розвитку обох національних економік. З 1984 р. гонконгівський долар був прив’язаний до долара США, торгівля була дозволена у межах 7.75 – 7.85 гонконгівських доларів до долару США [31], в результаті чого гонконгівський долар почав падати разом з падінням долару США. Нині влада Гонг Конгу вирішує питання щодо усунення прив’язки валюти до долара США, а замість цього прив’язати її до китайського юаня.

Малайзія, яка зберігала традиційну економічну систему у 70-х роках ХХ ст. перетворилася на одну з лідируючи Low L. Political Economy Of East Asia: A Business Model. [Текст] - Nova Science Publishers, 2004. - 363 p. - ISBN 978-1594540684 Ozawa T. The Rise of Asia: The "Flying-Geese" Theory of Tandem Growth and Regional Agglomeration [Текст] - Edward Elgar Publishing, 2009.- 228 pages - ISBN 978-1847208156
Ozawa T. Pax Americana-led macro-clustering and flying-geese-style catch-up in East Asia: mechanisms of regionalized endogenous growth //Journal of Asian Economics, Volume 13, Issue 6, January 2003, Pages 699-713

Ozawa T. The “hidden” side of the “flying-geese” catch-up model: Japan’s dirigiste institutional setup and a deepening financial morass // Journal of Asian Economics, Volume 12, Issue 4, Winter 2001, Pages 471-491

Wan Ming. The Political Economy of East Asia: Striving for Wealth and Power. [Текст] - Washington: CQ Press, 2007.- 380 pages ISBN 978-1933116914

Konstadakopulos D. Learning for Innovation in the Global Knowledge Economy: A European and Southeast Asian Perspective: [Текст] - Intellect Ltd; 6 edition, 2004. - 160 pages - ISBN 978-1876935674

Ginzburg Andrea, Simonazzi Annamaria. Patterns of industrialization and the flying geese model: the case of electronics in East Asia // Journal of Asian Economics, Volume 15, Issue 6, January 2005, Pages 1051-1078

Kojima Kiyoshi. The “flying geese” model of Asian economic development: origin, theoretical extensions, and regional policy implications // Journal of Asian Economics, Volume 11, Issue 4, Autumn 2000, Pages 375-401

Malcolm Dowlinga, Chia Tien Cheang Shifting comparative advantage in Asia: new tests of the “flying geese” model // Journal of Asian Economics, Volume 11, Issue 4, 2000, Pages 443-463

Fabio Moneta, Rasmus Rüffer Business cycle synchronisation in East Asia // Journal of Asian Economics Volume 20, Issue 1, 2009.- Pages 1-12

Andrew Mason, Tomoko Kinugasa. East Asian economic development: Two demographic dividends // Journal of Asian Economics Volume 19, Issues 5-6.- 2008. Pages 373-486

Tzong-Shian Yu. Can East Asia rise again? // Journal of Asian Economics, Volume 13, Issue 6, January 2003, Pages 715-729

Peter A. Petri Is East Asia becoming more interdependent? // Journal of Аsian Economics, Volume 17, Issue 3, June 2006, Pages 381-394

David D. Selover International co-movements and business cycle transmission between Korea and Japan // Journal of the Japanese and International Economies, Volume 18, Issue 1, March 2004, Pages 57-83

Frank S. T. Hsiao, Mei-chu W. Hsiao “Miracle Growth” in the Twentieth Century––International Comparisons of East Asian Development // World Development, Volume 31, Issue 2, February 2003, Pages 227-257

Christophe Dent. East Asian Regionalism [Текст] - Abingdon: Routledge, 2008. - 324 pages ISBN 978-0415434843
^ Melissa Curley, Nicholas Thomas Advancing East Asian Regionalism [Текст] - Routledge, 2009/. -304 p. - ISBN-13: 978-0415546874
Choong Yong Ahn, Richard E. Baldwin, Inkyo Cheong East Asian Economic Regionalism: Feasibilities and Challenges. [Текст] - Dordrecht: Springer, 2005. - 194 p. - ISBN-13: 978-0387243306

Masahiro Kawai. East Asian economic regionalism: progress and challenges // Journal of Asian Economics, Volume 16, Issue 1, February 2005, Pages 29-55

Ramon Clarete, Christopher Edmonds, Jessica Seddon Wallack. Asian regionalism and its effects on trade in the 1980s and 1990s // Journal of Asian Economics, Volume 14, Issue 1, February 2003, Pages 91-129

Jong-Wha Lee, Kwanho Shin Does regionalism lead to more global trade integration in East Asia? // The North American Journal of Economics and Finance, Volume 17, Issue 3, December 2006, Pages 283-301

Трофимова В.В. Ключові компоненти національних моделей економічного розвитку в епоху глобалізації// Економіка і підприємництво. – №21. - 2008. – С. 118-128.

South Korea. Country analisys report. [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: .

Bartzokas A. Country Review Korea . [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані (6 Мбайт). – Режим доступу: «ec/europa.eu/invest-in-research/pdf/download_en/korea/pdf».

Korea`s new president facing new challenges: “Korea 747”, “pragmatism”, “reciprocity”, and “New diplomacy” [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані (2,5 Мбайт). – Режим доступу: «www.mke.go.kr»

Policy priority [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.mke.go.kr/language/eng/policy

Logitics in Korea. Emerging investment opportunities. [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані (4 Мбайт). – Режим доступу: «www.mke.go.kr»

Singapore. Country analisys report. [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: www.marketlineinfo.com/library.

Budget key initiatives [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.singaporebudget.gov.sg

Economic Survey of Singapore 2008. [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: app.mti.gov.sg

Hong Kong. Country analisys report. [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: .

Malaysia. Country analisys report. [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: www.marketlineinfo.com/library.

The national mission, 2006-2020. [Електронний ресурс] – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: www.malaysia.gov.my.