Реферат: Місце та роль української греко-католицької церкви в процесі національно-духовного відродження України

Національнийуніверситет

“Львівськаполітехніка”


На правах рукопису


ВОЛИНЕЦЬ ОКСАНАОЛЕКСІЇВНА


МІСЦЕ ТА РОЛЬУКРАЇНСЬКОЇГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇЦЕРКВИ В ПРОЦЕСІНАЦІОНАЛЬНО-ДУХОВНОГОВІДРОДЖЕННЯУКРАЇНИ


Дисертаціяна здобуття

науковогоступеня

кандидатафілософськихнаук


Науковийкерівник –

к. і. н., доц.ГетьманчукМ. П.


Львів – 2000


ЗМІСТ


Вступ ……………………………………..………………………………… 3

Розділ1. Феномен Берестейськоїунії 1596 р. та їїмісце у

національно-культурнійта релігійнійісторії українського

народу…………………………………………………………… 16

Розділ2. Проблемастосунків міжцерквою тадержавою вУкраїні :

теоретичнийметедологічнийаналіз …………………………… 47

2.1. Теорії“симфоніївлади” та “двохмечів” як філософське

підгрунтядержавно-церковнихстосунків.……………………. 47

2.2. Розподілсфер комретерціїсвітської тадуховної владив

контекстірозвиткудержавно-церковнихвзаємин в Україні… 56

2.3. Конституційно-правовізасади діяльностіУГКЦ як

інституціїгромадянськогосуспільствав умовах становлення

незалежноїукраїнськоїдержави. ……………………………… 86

Розділ 3. УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква в процесіформування

системиморально-етичнихвартостейукраїнського

суспільства. ……………………………………………………… 95

3.1. Християнськадуховністьв контекстітрансформації

світогляднихпріорітетівукраїнськоїнації в умовахрозбудови

громадянськогосуспільства. …………………………………… 95

3.2. Соціальнадоктрина КатолицькоїЦеркви та їїреалізація

УГКЦна сучасномуетапі ………………………………………. 117

3.3. Екуменічнімоделі та проблемареалізаціїідеї Помісної

Церквив Україні ………………………………………………… 134

Висновки ………………………………………………………………...…… 148

Списоквикористанихджерел і літератури …………………….....…………155

ВСТУП


Тисячолітняісторія Українськоїдержави таУкраїнськоїЦеркви преконливосвідчать, щохристиянствоперетворилосьу структурнийелемент світобаченнята світосприйняттяукраїнськогонароду, у йоговнутрішнюдиспозицію, яка є однієюз найістотнішихрис українськогосвітогляду.Релігійність, як домінантнариса національногохарактеру, якособливийвнутрішнійдуховний стан, як спосіб самооцінкиі самодостатнясистема критеріївдля сприйняттяусіх проявівзовнішньогосвіту – сталанаслідком, своєріднимвінцем і, водночас, заслугоюдесятивіковоїдіяльностіУкраїнськоїЦеркви, її здатностістати всеосяжнимі неформальнимдуховним регуляторомжиття українськогосуспільства, уміння генетичнопоєднати ізробити загальнимнадбаннямвнутрішні тазовнішні сторонирелігійно-церковноїідеології тапрактики. ПрийняттяхристиянстваВолодимиромВеликим у 988 р., без жоднихсумнівів, можемопотрактувати, як початоквідліку тієїдуховної традиції, яка сформувалаісторичнийобраз та сучаснеобличчя Українине лише у релігійномуаспекті, але, практично, йусіх іншихзагальносуспільнихділянках.

Сучасна якістьі характернаціональногобуття та світогляду, принципи влаштуваннясуспільнихта політичнихсправ, сумапевних рис, яківизначаютьукраїнськунаціонально-культурнусвоєрідність, беруть свійпочаток тачерпають свійрозвиток вукраїнськомухристиянстві.Воно вдихнулоновий змісті окреслилонове призначеннядля тих суспільно-політичнихінституцій, які існувалив Україні учасі прийняттяхристиянства, та дало безпосереднійпоштовх і ідеологічнообгрунтувалонеобхідністьстворення новихформ суспільно-політичноїорганізаціїта громадянськоїсамоорганізаціїсучасногодержавногосуспільства.

УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква, що черпаласвоє духовно-релігійненатхненя зджерел КиївськогоХристиянства, організаційнооформившисьв результатіпідписанняБерестейськоїунії 1596 р. набуваєхарактерусутнісногонаціональногозавдання, сповненняякого тотожнесамому збереженюукраїнців якнації і потенціальносамодостатньоїу політичномуаспектікультурно-етнічно-релігійноїспільноти. Уцьому контекстіможемо твердитипро виробленнясистеми морально-етнічнихта культурнихпріоритетів, які були запропонованіУкраїнськоюГреко-КатолицькоюЦерквою наоснові християнськоїтрадиції тапереросли устійку системуцінностей, щостала домінуючоюу світобаченніукраїнськоїнації.

Християнськарелігійнаідеологія сталамогутнім факторомформуванняідеї громадянськогосуспільствавже в першідесятиліттясвого утвердженняі залишаєтьсяним і сьогодні– на етапіутвердженнясуверенноїправової українськоїдержави. Вагомістьцього факторавипливає зхристиянськоговчення, важливимчинником сутіякого є моральнадоктрина.Християнськамораль, виходячиз постулатівзагальноїрівності людейперед Богом, милосердя, терпимості, взаємодопомогоитаким чиномтрансформуєтьсяу принципигромадянськогосуспільства.Однак, кожнадиференціація, класифікаціяі категоризація, або творенняспільноти закритеріями, які виключаютьінакомислячих,– у своїй сутінедемократичніта нелюдські.Саме тому, УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква у різніперіоди, і нерідкоу насильнийспосіб з бокуполітичногосуспільноголаду, зазнавалажорсткихпереслідувань, останнім зяких, особливодраматичним, було переслідуванняз боку атеїстичногототалітарногорежиму СРСР.

На сьогодішнійдень комунізм, ще не повністюзник з лицяземлі, олнак, він вже не євсесвітньоюзагрозою. Цяагресивно-антитеїстичнаідеологія ужепозбавленане тільки військовоїмогутності, а й моральноїенергії. З падіннямкомуністичноїідеологіїголовна альтернативавільному суспільствубула повністюдискредитована.У всій Європіі, зокрема, вУкраїні народипробуджуютьсявід жахливихреалій соціалізмуі повертаютьсядо демократичнихмоделей свободи, в тому числі– свободи релігійної.

Українськийнарод зроставу річищі християнськоїкультури, навітьтоді, коли цьогоне усвідомлювавабо й рішучезаперечував.Саме тому, такнеобхідноукраїнцямдослідити своєхристиянськекоріння, історіюУкраїнськоїЦеркви, щобзупинити згубнінігілістичнітенденції всуспільстві, руйнуваннянаціональноїсвідомості, крах як усоціально-політичній, так і в індивідуально-психологічнійсфері.

Колишнємосковськетоталітарно-комуністичнекерівництвотонко використовувалощодо Українинадійну тактикудавньовізантійськоїдипломатії: усіляко сприятипоглибленнютруднощів усередені ворожготабору, зокремай шляхом підтримкив ньому процесівсаморуйнування, спровокованихатеїстичноюпропагандою.

У сучаснупору, коли Україназ різного родутруднощамибудує своюдержавність, дуже важливопригадати тіжиттєві принципи, які протягомвіків сповідувавукраїнськийнарод і якідали йому можливістьутриматисяміж живими нанашій планеті.

Досліджуючинаціонльно-духовнута релігійнуісторію українськогонароду, особливоїї сучаснийетап, неможливовідкинути вічноживий і повчальнийвзірець біблійноїісторії БожогоЛюду. Непорушноюпарадигмоюдля нас є драмастарозавітньогоІзраїлю, якаполягає в тому, щоб народ, якийотримав політичнусвободу як дарвід Бога, живяк народ, гіднийсвого Творця, вільний відідолопоклонства– відвертогочи прихованого.

Виходячиз теми дисертаційногодослідження, зауважимо, щоосновна увагау роботі приділяєтьсяУкраїнськійГреко-КатолицькійЦеркві, як обўєктовінауковогоопрацювання.Ми свідомоуникатимемопроблеми православнихцерков в Україніта розглядатимемоїх лише у звўязкуз діяльністюУГКЦ у тих ділянкахсуспільногожиття, котріпередбачаютьконструктивнуспівпрацю всіхукраїнськихцерков. Маємона увазі проблемиміжконфесійнихстосунків, екуменічногоруху та творенняєдиної ПомісноїУкраїнськоїЦеркви. ВважаючиУкраїнськуПравославнуЦеркву, порядз УГКЦ, історичнотрадиційноюдля україни, переконані, що проблемарозвитку українськогопровослявўяможе виступититемою окремогодисертаційногодослідження.Власне, акцентна ролі УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви у подоланніпосткомуністичноїсоціальноїта духовноїкризи, пошукмісця УГКЦ уструктурігромадянськогосуспільстваУкраїни будедомінуючиму запропонованійроботі.

Актуальністьдисертаційногодослідження.

Національно-духовневідродженняУкраїнськоїдержави можливелише за умовиконсолідаціїнації навколодержавотворчоїідеї. Одним зчинників такогообўєднанняукраїнськогонароду можевиступититеогуманістичнаідея, основанана принципаххристиянствата репрезентованаЦерквою. СамеЦерква як інституціядуховна та, водночас, суспільнамає особливізасоби впливуна особистістьв напрямкувиховання новоїсистеми морально-етнічнихцінностей тапереконань, які небхіднозасвоїти "новому громадянину" молодої держави.З точки зорупереосмисленнямісця та роліЦеркви, зокремаУкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви в суспільстві, обўєктивногоаналізу їївпливу надержавотворчіпроцеси таформуваннянаціональноїсвідомостіу дисертаційномудослідженнідається обўєктикнаоцінка значенняУГКЦ у церковно-релігійній, культурнійтанаціональнійісторії України, пропонуютьсяподальші шляхирозвитку УГКЦу період становленнянезалежноїукраїнськоїдержави. Розмежуваннясфер впливудержави і Церкви, здійсненихна правовихзасадах тагарантованихКонституцієюі законодавчимиактами, маєстати основоюнормалізаціїрелігійногота суспільно-політичногожиття на сучасномуетапі, засадоюподальшогорозвитку українськоїдемократії.Особливо важливимзавданнямсьогоденняє пошук шляхівдля утвердженнямісця УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви у невідворотньомута історичнообўєктивномурусі до обўєднанняукраїнськиххристиян у лонієдиної ПомісноїУкраїнськоїЦеркви, що сприялоб не тількиподоланнюміжконфесійноїнапруги, а йвиступило бмогутнім чинникому прцесі національноїсомоіндетифікації.

Актуальністьтеми посилюєтьсятим фактом, щонаукові розробкиу галузі історіїЦеркви та релігіїв УкраїнівизначаютьсявсеукраїнськоюАтестаційноюКомісією якодин з пріоритетнихнапрямківдосліджень.


Звўязокроботи з планаминаукових досліджень.

Робота виконанав рамках проблематикинаукових пошуківкафедри політологіїта соціологіїНаціональногоУніверситету«ЛьвівськаПолітехніка».Особливо чіткоцей звўязокпростежуєтьсяпри розгляді: державно-церковнихстосунків вУкраїні, конституційно-правовихгарантій діяльностіУГКЦ в умовахнезалежноїукраїнськоїдержави ( розділII ); кризи духовності, як складовоїсуспільно-політичноїкризи, соціальноїдіяльностіУГКЦ, проблемміжконфесійнихсуперечностейта екуменічногоруху ( розділIII ).


Обўєктомдисертаційногодослідженнявиступає УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква, її місцета роль унаціонально-духовномувідродженніУкраїни; впливУГКЦ, як інституціїгромадянськогосупільствана змінудуховно-психологічногоклімату українськогогромадянства.


Предметомдисертаційногодослідженняє релігійно-духовнаділянка життяукраїнськогосуспільства, як в умовахпоневоленнята відсутностінаціональноїдержави, такі в період розбудовидемократіїв Україні.


Мета роботи.

Реалізаціяпоставленоїмети логічновитікає зактуальностітеми дослідженнята передбачаєрозвўязаннянаступнихзавдань :

а) розкритисуть феноменуБерестейськоїУнії 1596 р. В результатіякої утвориласьУкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква ;

б) довести, що поряд зполітичнимиаспектамипроцесу державотворенняв Україні, значнийвплив на становленнянезалежноїдемократичноїукраїнськоїдержави маєУкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква ;

в) розкритироль духівничоїеліти УГКЦ упроцесі вирішеннясоціальнихпроблем таподоланніміжцерковногопротистояння;

г) довести, що лише за умовирозмежуваннясфер впливусвітської тадуховної владна основіконституційно-правовоговрегулюванняможливий подальшийпоступ Українидо демократії, що приведе достворенняправової держави;

д) проаналізуватироль УГКЦ упроцесі становленнянової, теогуманіс-тичноїза змістом, системи морально-етнічнихцінностейукраїнськогонароду на основіякої якіснотрансформуютьсясвітоглядніпріорітетигромадянстваУкраїни.


Науковановизна дисертаційногодослідженняполягає в тому, що :

робота являє собою першу в Україні спробу комплексного аналізу місця та ролі Української Греко-Католицької Церкви в процесі сучасного національно-духовного відродження України ;

автор пропонує можливі для України моделі державно-церковних стосунків, які водночас враховують кращі традиції сучасних демократій та реалій сьогодення українського поступу і забезпечують оптимальний варіант взаємовідносин держави та церкви як інституції громадянського суспільства ;

акцентується увага на харизматично-місійній ролі Української Греко-Католицької Церкви у процесі подолання суспільнополітичної та духовної кризи, спричиненої пануванням тоталітарної, антитеїстичної радянської держави ;

у дисертації наголошується на ролі християнської релігії, як морального імперативу суспільства та визначальної засади системи вартостей «нового громадянина» України ;

пропонується авторське бачення моделей екуменічного руху, застосування яких забезпечить мету екуменісної співпраці, що передбачає утворення єдиної Помісної Української Церкви, яка однозначно виступить у ролі регулюючо-стабілізуючого та консолідуючого чинника в українському суспільстві ;

розкривається вплив духівничої еліти УГКЦ на моральне самопочуття особистості, начіональне самоусвідомлення та релігійно-духовну індетифікацію українців як в умовах відсутності державності, переслідування Церкви, періоду нелегальної діяльності УГКЦ, так і на сучасному етапі будівництва незалежної держави в Україні ;

у дисертації здійснено комплексний аналіз сучасних нормативних актів УГКЦ (Декрети та документи Соборів УГКЦ, Синодів Єпскопів УГКЦ та Послань Єрархів УГКЦ), що відображають позицію Української Греко-Католицької Церкви щодо суспільно-політичних та релігійно-культурних процесів, які мають місце у період розбудови незалежної демократичної правової держави в Україні.


Практичнезначення дослідження.

Представленіу дисертаційномудослідженніматеріалиможуть бутипрактичновикористанніу викладанніряду гуманітарнихдисциплін, зокрема: історіїУкраїни, політології, соціології, релігіознавстві, теорії та історіїкультури. Певніположенняроботи можутьмати практичнезастосуванняу діяльностіреспубліканських, обласних тамісцевих органіввлади при розробцізаконодавчихактів у сферідержавно-церковнихвідносин танормативномурегулюванніу ділянці релігії.Окремі положеннядисертаціїможуть бутивикористаніЄрархами УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви, УкраїнськоїПравославноїЦеркви КиївськогоПатріархату, УкраїнськоїАвтокефальноїПравославноїЦеркви та УкраїнськоїПравославноїЦеркви МосковськогоПатріархатуз метою подоланняміжцерковногопротистояннята пошуку шляхівконструктивноїекуменічноїспівпраці.


Методологічноюпідставоюдисертаційногодослідженнястали принципинауковостіта обўєктивності.У роботівикористанізагальнонауковіта спеціальнонауковіметоди, зокрема: аналіз, синтез, порівняня,історичний, системний, структурно-функціональний, моделювання.З метою уникненняупередженнихоцінок та висновків, дослідженняздійснювалосьна засадахполітичногота ідеологічногоплюралізмута конфесійноїтолерантності.


В основуструктуридисертаціїпокладенопроблемнийпринцип. Роботаскладаєтьсязі вступу, трьохрозділів, висновків, списку використанихджерел та літератури.


Основніположеннядисертаціїапробованіна засіданяхкафедри політологіїта соціологіїНаціональногоУніверситету«ЛьвівськаПолітехніка»та науковихконференціяхрізного рівня, зокрема:

Обўєднання Церкви й ідея Патріархату в Україні як запорука єдності нації / Міжнародна наукова конференція «Національна еліта та інтелектуальниц потенціял України». – Львів, 1996.

Обўєднання Церкви в Україні і проблема національного виховання / Матеріали всеукраїнської наукової конференції "Іван Огієнко (Митрополит Ілларіон) і виховання національної свідомості осбистості". – Київ, 1997.

Проблема взаємовідносин держави і Церкви в сучасному світі / Науково-практична конференція «Національна ідея як фундаментальна засада ідеології державного будівництва в Україні». – Львів, 1997.

Щодо питання і вивчення спецсемінару «Політика ірелігія в сучасному світі» у курсі політології / Науково-методична конференція «Нові вимоги викладання курсу „Політологія“. – Львів, 1997.

Релігія і Церква – основні чинники формування національної свідомості / Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції „Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні – Київ, 1998.

Соціальна доктрина Католицької Церкви та її відображення в діяльності УГКЦ на суччасному етапі / III всеукраїнська наукокво-методична конференція “Проблеми та перспективи викладання політології і соціології у вищій школі». – Львів, 1999.

Тралиції Київського християнства та чучасні екуменічні моделі / Науково-практична конференція «Проблема єдності православўя в Україні». – Львів, 2000.

Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце в національно-культурній та релігійній історії українського народу / Науково-практична конференція «Теорія і практика державотворення в Україні: історія та сутність». – Львів, 2000.

Християнська духовність в контексті трансформації світоглядних пріорітетів української нації / Всеукаїнська наукова конференція «Християнство і культура». – Полтава, 2000.


--PAGE_BREAK--

ВИСНОВКИ


Проведенийаналіз засвідчує, що як національно-духовне, так і релігійневідродженнятісно повўязанізі здобуттямукраїнськимнародом політичноїнезалежності.Процес розбудовидемократичноїправової державив Україні передбачаєконституційнузаборону конфесійноїдискрімінації, яка неодміннопроявляєтьсяв умовах політичногодомінуванняоднієї націїнад іншою, уперіоди пануваннятоталітарного, антитеїстичногорежиму і якоїнеодноразовозазнавалаУкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква протягомбільш ніж 400-літньоїісторії свогоіснування.ПроголошеннянезалежностіУкраїни тадемократичнийкурс сучасноїдержавноїполітики створилиреальні умовидля УГКЦ активновключитисьу процес національного, культурногота духовноговідродження.УГКЦ стала напозицію українськоїдержавностіта всіма засобамипослідовновтілює її усвоїй діяльностіна теренахУкраїнни. Залишаючисьдомінуючоюу ЗахіднійУкраїні, УГКЦпоширює свійвплив на східнірегіони, прагнучизупинити процесруйнуваннянаціональноїта духовноїєдності українськогонароду, стимулюючивідродженнянаціонально-культурноїсамоідентифікаціїукраїнців. Саметут зустрічаєтьсясутність релігіїта дія Церквиз сутністюукраїнськогоісторичногопроцесу, зливаючисьв одну цілість: релігія трактуєпоняття добра, а церква дбаєпро його повнуреалізаціюв житті одиницьі всієї українськоїспільноти.

Проаналізувавшироль релігіїта УраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви в етнополітичномурозвитку, національно-культурнихпроцесах, щовідбувалисяв умовах політичноїсамостійностічи залежностіта в періодсучасногонаціонально-духовноговідродженняУкраїни, доходимодонаступнихзагальнихвисновків :

1. З часу прийняттяхристиянстваВолодимиромВеликим ( 988 р. )УкраїнськаЦерква стаєобўєднуючим, громадотворчимфактором соціальноїспівдії. Церковнаорганізаціязближує суспільніверстви, встановлбєгуманне, товаристськеспіввідношення, засноване нахристиянськійморалі, виступаєосновним чинникомстабілізаціїгромадськогоі суспільногожиття. Одністьрелігійногосвітобаченнята культу,єдністьморальних засадта вартостейвитворюютьсвідомістьспільнотиетнічної, політичної, економічної.Тотожністьзобовўязаньі прав, завдань, прямувань іцілей переростаютьу першоряднідержавотворчіелементи. Державнавлада отримуєсвою вищу, привнішусанкцію тарелігійнеобгрунтування.

Християнствозавдало рішучогоудару всякійдискримінації, натомість, внесло в українськесуспільствоідею християнськогогуманізму; сприяло започаткуваннюта розвитковікультурногопроцесу, виконавцемта тисячолітнімносієм якогостала УкраїнськаЦерква. З часомхристиянствоперетворюєтьсяу рушійну силупевних соціально-політичнихпроцесів ужитті українськогонароду. Християнство, оформленеспочатку врамках однієїЦеркви, а від1596р. після Берестейськоїунії з РимомрепрезентованеУкраїнськоюПравославноюта УкраїнськоюГреко-Католицькоюцерквами булоі залишаєтьсясьогодні джереломдуховностіз якого черпаєсвою силу інаснагу українськийнарод.

2. Берестейськеміжцерковнепорозуміння1596 р. стало довершенямсправи попередніхпоколінь, органічнимпродуктом тазакономірнимнасліком усьогопопередньогорозвитку українськогохристиянства, сутніснимвиявом на всіхетапах йогоісторичногорозвитку буласинтеза східнихі західнихцерковнихтрадицій.

Оцінки уніїїї прихильникамита опонентамизавжди булидіаметральновідмінними, такими вонизалмшаютьсяі сьогодні. Нанашу думку, науковий підхіддо оцінки уніїповинен враховуватияк певні негативні, так і позитивніїї наслідкита опиратисяна реальніфакти історичногорозвитку УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви.

Акт проголошенняунії на Берестейськомусоборі 1596 р. ставпочатком церковногорозколу середукраїнців, відкрив сторінкуінтенсивноївнутрішньоїрелігійноївійни, спричинивдо розламуукраїнськоїнації та тривалоговорогуванняїї частин(православнихта греко-католиків)між собою. Однак, стан релігійнихміжусобицьмістив у собіпевні позитивнімоментиефектяких полягаву неможливостіповного злиттяз римокатолицизмом, а, вівдтак, збереженніта плеканнітрадицій Київськогохристиянства.Унійний акт1596 р. виводивсяз джерел українськогохристиянстваі найбільшадекватновідповідавйого внутрішньомузмістові. ФеноменБерестя, поєднавшиу собі дві гілкиєвропейськоїцивілізації– східну — Візантійськута західну — Римську, поклавпочаток твореннюнового типуукраїнськоїкультури, щорозвиваласьв руслі унійноїкультурно-історичноїлогіки. Такимчином, ми можемопотрактуватиБерестейськуунію 1596 р. якобўєктивно-історичнурозвўязку, продиктованулокальнимипотребами таобставинами, яку варто розуміти, як певний видприйняттяглобальногорозвўязанняочікуваногопоєднання.

УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква, що утвориласьвнаслідокБерестейськогопоєднання, стала рушійноюсилою в процесіоборони етнічноїсубстанціїта визвольнихзмагань політичногоі соціальногохарактеру вумовах відсутностівласної держави, національногота ідеологічногопоневоленняукраїнськогонароду. І сьогодні, незважаючина труднощівнутрішньогохарактеру тазовнішні перешкодиУГКЦ використовуєвсі наявні вїї арсеналізасоби з метоюпіднесеннянаціональноїгідності українців, вихованняпатріотизму, утвердженняукраїнськоїполітичноїнації та державності.

3. Будуючидемократичнесуспільство, українськадержава сталаперед кардинальноюпроблемоюналагіджнняадекватнихстосунків зЦерквою якетнотворчимчинником. Прицьому Україназаконодавчоініціює прворітетнудля Заходуліберальнумодель державно-церковнихвідносин, якане черпає зукраїнськихетносоціальнихджерел, а, швидше, породженапротестанськоюментальністю.Запровадженняцієї моделіпередбачаєможливістьтрансплантаціїдо українськогонаціонально-духовногоорганізму чужихйому космополітичнихідей, носіємяких виступаютьнеорелігійнірухи та нетрадиційнірелігії. Окрімцього, в українськомузаконодавствіу сфері державно-церковнихвзаємин чіткопростежуєтьсясубўєкт-обўєктнийхарактер їхвзаємодії, щовкрай звужуєможливістьпартнертстваміж цими інституціямизадля виконанняними суспільнотворчихфункцій. Власне, зміна характерувзаємодії міждержавою таЦерквою в площинусубўєкт(держава) – субўєкт(церква) виступитьгарантом встановленнядемократичноїмоделі державно-церковнихвзаємовідносин,їх гармонійноїспівпраці.Адекватнідержавно-церковнівідносиниможуть утворитисялише за умовиврахуваннядержавою роліпевної конфесіїчи церкви увиконаннісуспільно-творчоїролі. У цьомусенсі пріоритетністьв Україні належитьтрадиційномухристиянству.

4. На жаль, традиційнехристиянствов Україні, критеріємякого вартовважати Київське, святоволодимирівськехристиянство, на сьогодніне досяглоповноти своговираження вєдиній ПоміснійУкраїнськійЦеркві. Вонопредставленечотирма конфесіями: УкраїнськоюГреко-КатолицькоюЦерквою, УкраїнськоюАвтокифальноюПравосланоюЦерквою, УкраїнськоюПравосланоюЦерквою КиївськогоПатріархатута УкраїнськоюПравосланоюЦерквою МосковськогоПатріархату.

Наявністьчотирьох церковсхідного обряду, кожна з якихвважає себеєдиною традиційноюдля України, призводитьдо міжцерковногопротистояння, яке відіграєдестабілізуючуроль у суспільстві, гальмує процесутвердженнядержавності, суперечитьнаціональнимінтересамУкраїни. Такимчином, напрошуєтьсяпросте рішення: оскількиконфронтаціяповўязанапередовсімїз розділеннямтрадиційнихцерков, то їхподоланнявимагає обўєднанняусіх українськихцерковв єдинуПомісну Церкву, яка виступитьмогутнім чинникомсоціальноїінтеграціїта національноїконсолідації.

Логікакатолицько-православногодіалогу вказуєна мету, якоює відновленняповної єдностіобох Церков-сестерчерез усуненнясерйознихдоктринальнихрозходжень.В офіційномуекуменічномудіалозі вирішеннячекає передусімнадзвичайноважка проблемапримату. Саметільки апелюваннядо асиметричноїеклезіологіїне розвўяжеекуменічнупроблему.Необхідністьофіційногодіалогу незаперечуєдоцільності, висунутихерархією УГКЦекуменічнихініціатив. Вониє стимулом іпідтримкоюцього діалогу, можливим шляхомдля досягненнявзаєморозуміння.Екуменізмуне потрібнані конкуренція, ні реваншизм, а співпрацята взаємодопомога.Усі ситуаціїкриз і напруженьна релігійномуабо національно-релігійномутлі не лишерогзхитуютьгідність самогофеноменухристиянства, а й негативновпмивають наморально-психологічнийклімат українськогосуспільства.

5. Роль центру, формуючогообличчя українськоїнації, її світогляду, моралі, духовності, культури, характерута ідей відіграла, протягомтисячолітньоїісторії свогоіснування вУкраїні-церква.Вонаформуваласуспільну етикуна засадаххристиянствата пропонувалаідеальні моделіміжособовихта суспільнихвзаємин; творила, зберігала тапроповідувалауніверсальніхристиянськівартості, яківизначалинаціонально-культурне, суспільно-політичнета релігійно-духовнежиття українців.УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква, якспадкоємицяКиївськогохристиянства,і сьогодніпокликана нелише сприятивідродженнювже створенихнею, однак, нажаль, відкинутихтоталітарнимсуспільствомвартостей, ай прагнутипереконатисуспільствопокласти християнськіцінності воснову йогожиттєдіяльності.Після тривалоїпропагандиатеїзму тапроцесівсекуляризаціїУГКЦ зновупрагне зайнятиналежне місцеу структурігромадськогосуспільстваУкраїни, щобпослідовноздійснюватипокладену нанеї місію. Основнимзавданням УГКЦу посткомуністичномусуспільствіє відновлення, знівечинихатеїстичноюідеологію тапропагандою, духовних таморальнихцінностей.

Духовнаєдність народузумовлюєтьсяне лише ментальністю, традицією тасимволами, ай аксіологічнимиорієнтирами, які за своїмзмістом в Україніє християнськими.Людина відчуваєсебе спроможноюмати позитивнупозицію стосовножиттєвих труднощіві напруженьлише за умовиіснуванняпевної опори.Такою опороює християнськавіра, оскількивона спроможнадати людиніорієнтаціюв житті, невиключаючипри цьому (якщовіра є автентичною)жодних відчужувальнихвиливів. Етичнапозиція набираєхарактеру майжевідчутної надотик моделіу земному життіта слові Бого-Чоловіка.Добровольназустріч з позицієюта вченняхХриста дозволяєлюдині поступовопобороти в собіпевні протилежностіта осягнутивнутрішнюєдність, відректисясамого себеі звернутиувагу на спільноту.Вкрай актуальнимпостає завданняпереосмисленнясвоєї життєвоїпозиції, викристалізуваннясистеми морально-етичнихта світоглядно-ідеілогічнихнорм, свогоставлення додержави в ціломута до процесів, повўязанихз трансформацієюсуспільно-політичногожиття відтоталітаризмудо демократії.

Ідентифікуючисьзпевною нацією, людина приймаєморальні цінності, що превалюютьу даному суспільстві.Визначаючицінності, створеніу минулому, людина працюєу руслі примноженнята переданняїх наступнимпоколінням.Держава стаєцінністю лишетоді, коли створюєі гарантуєумови для реалізаціївсіх компонентів, які творятьсистему вартостейнароду та даєшанси для розвиткукожної окремоїособистості.Піднімаючидух народу, усвідомлюємо, що політичнасвобода нерозривноповўязаназ дієздатнимгромадянськимсуспільством, плюралістичноюдемократієюта гуманноюправовою державою.

Церкву, якінстанцію, щопроголошуєяке буття таморальні цінності, не може замінитижодна державнаінстанція. Самецерква вирішальноюмірою визначаєнормативнівартості тамотиваційніімпульси, щозмушують людинувідчувативідповідальністьза себе, засуспільствоі державу.Включаючисьу процес розбудовиукраїнськоїдержави, УГКЦв вищій мірізацікавленау плеканні тихзасад, які ляглив основу нашоїдержавностіі які тісноповўязаніз суто філософськоюпроблемою –співвідношенняміндивіда тасуспільства, рівним свободиособистості.Шлях до утвердженнячітких соціально-психологічнихустановок, щовизначатимутьвнутрішнійзміст та зовнішнюформу українськоїдержави, мивбачаємо усинтезі християнськоїморалі, національногосамоусвідомленнята активноїгромадянськоїпозиції – триєдиногоідеалу, що надаютьсутнісноговиміру новійсистемі морально-етичнихцінностейукраїнськогонароду.

6. КатолицькаЦерква, в юрисдикціїякої перебуваєУГКЦ, в кінціXIX ст. протиставиланавальномунаступу секуляризмусвою соціальнудоктрину у якійміститься, основане нахристиянськійморалі баченнятодішньоїсуспільноїситуації таосмислюваласьроль Церквив соціальномусередовищіЕнцикліка папиЛева XIII ,,Rerum Novarum" (1891 р.)являла собоюмінімальнупрограмувимог католиківвсього світу; сприяла формуваннюгромадськоїдумки стосовноосновних політичнихі соціальнихпроблем таспонукалацеркву до активноїсоціальноїдіяльності.В рамках соціальноїдоктрини ВселенськоїЦеркви здійснюєсвоє суспільнемісійне покликанняУГКЦ. Особливогозначення соціальнароль церквинабуває у ХХст. в періодпануваннясуспільноголаду, якийгрунтувавсяна офіційнійдоктрині атеїзмута граничнообмежувавсоціальну рольУГКЦ. Останняопинилася передзагрозою самогосвого існуванняі як інституціягромадянськогосуспільства,і як релігійнагромада. Визначальнийвплив на збереженняхристиянськоївіри і моральнихцінностейсуспільствав умовах пануваннярадянськоївлади малаієрархія УГКЦ, зокрема митрополитАндрей Шептицькийта патріархЙосиф Сліпий.Акт ліквідаціїУГКЦ (1946 р.) унеможлививактивну соціальнуроботу церкви, що змушена буладіяти на нелегальномустановищі.

ПроголошеннянезалежноїУкраїнськоїдержави талегалізаціяУГКЦ поставилиперед останньоюзавданняпереосмисленнясвоєї ролі усуспільстві.Соціальнапроблематикапосіла чільнемісце у документахПатріаршогоСобору УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви (розпочавсвою роботув 1996 р.). Сьогодні, соціальневчення УГКЦпрагне охопитисвоєю увагоювсі явищагромадськогожиття, сформулюватифундаментальнісоціальніпринципи, щомають виступитияк певні структури, здатні упорядкуватиіснуваннялюдської спільноти.Такими принципамиє: принципособистостіта принципсолідарності.Соціальневчення УГКЦпрагне здійснитианаліз суспільствав теологічніцперспективі, передусімявляючи собоюне програмусуспільногорозвитку, асоціальнутеорію. Будучисвоєрідноюсоціальноюфілософієюбогословсько-есхатологічногохарактеру, соціальневчення УГКЦє теологієюсуспільства.

Списоквикористанихджерел і літератури


Документита матеріали

Библия. Книги Священного Писання Ветхого і Нового Завета. – Брюссель: Издательство “Жизнь с Богом”, 1973. – 2357 С.

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996р – К.: видавництво “Право” Українська Правнича Фундація, 1996. – 63 С.

Апостольська конституція папи Климента VIII “Magnus Dominus et laudabilis nimis” про з’єднання Київської митрополії з Римською Церквою /Основні документи Берестейської унії. – Львів: “Свічадо”, 1996. – С. 65 – 76.

Апостольський лист Римського Архиєрея Івана Павла II “З нагоди 400 – річчя Берестейської унії.” – Ватикан: Libreria editrice vaticana, 1995. – 12 листопада. – 23с.

Апостольський лист папи Климента VIII “Decet Romanum Pontificem” / Основні документи Берестейської унії. – Львів: “Свічадо”, 1996. – С. 77 – 80.

Апостольський лист Tertio Millennio adveniente Наближення третього тисячоліття Вселенського Архиєрея Івана Павла II. – Львів: “Свічадо”, 1997. – 61 С.

Булла Флорентійського Собору /Основні документи Берестейської унії. – Львів: “Свічадо”, 1996. – С. 85 – 88.

Відозва митр. Андрея Шептицького до народу з приводу вбивства дир. гімназії І. Бабія /митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – С. 480 – 481.

Головні аргументи Берестейської унії,   до Папи і до короля, що їх підготувала єрархія Київської Митрополії /Основні документи Берестейської унії. – Львів: “Свічадо”, 1996. – С. 54 – 61.

Декрет про Східні Католицькі Церкви /Документи Другого Ватиканського Собору. – Львів: “Свічадо”, 1996. – С. 171 – 186.

Документи до історії Української Греко-Католицької Церкви у Польщі у 1947 – 1960-х роках. – Львів: “Каменяр”, 1996. – 312 С.

Доповідь єп. Йосипа Сліпого на Архієп. Соборі. Стан нез’єдиненої Церкви в Союзі Радянських Республік перед війною 1941 р. /Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. – Т. 1. Церква і церковна діяльність. – Львів; “Свічадо”, 1995. – С. 347 – 357.

Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі /Документи Другого Ватиканського Собору. – Львів,   “Свічадо”, 1996. – С. 449 – 619.

Жалованая грамота Сигизмунда III униатскому митрополиту Рогозе и всему духовенству Вел. кн. ЛиТ. о правах и преимуществах за принятие унии /Уния в документах. Док. №18. – Минск: Лучи Софии, 1997. – С. 108 – 111.

Закон Української РСР “Про свободу совісті та релігійні організації” /Відомості Верховної Ради України.   №25. – сТ. 283. – к.: Видання Верховної Ради УРСР, 1991.  С.656 – 666.

Закон України “Про внесення доповнень і змін до Закону УРСР “Про свободу совісті та релігійні організації” /Голос України. – 1994. – 12 січня.

Звернення Єпископів Української Греко — Католицької Церкви до вірних та всіх людей доброї волі про завдання християнина в сучасному суспільстві. – Дано у Львові, дня 12 березня 1999 р.Б. при архикатедральному Соборі св. Юра. – 15 С.

Звернення митр. Андрея Шептицького та ін Єпископів до духовенства й вірних про вибори до громадських рад /Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – C. 465 – 468.

Звернення українських учасників III Европейського конгресу “Любов, життя і родина”, що відбувся у Києві 1 — 3 червня 1995 року під гаслом “Родина й — майбутнє України”, до президента України, Верховної Ради України, керівників засобів масової інформації // Колегія. – 1995.   № 6. – С. 111 – 113.

З постанови Львівського церковного собору про ліквідацію Брестської церковної унії / Національні відносини в Україні у XX сТ. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1994. – С. 286 – 287.

Із зверненням ініціативної групи греко-католицького духовенства до Ради Народних Комісарів Української РСР з проханням затвердити ініціативну групу та дозволити скликати церковний собор від 28 травня 1945 р. / Правда про унію. Документи і матеріали. – Львів: Видавництво “Каменяр”, 1981. – Док. № 246. – С. 358 – 362.

Із споминів Логина Цегельського про розмову з Головою Директорії Володимиром Винниченком про Київський Патріархат та можливості очолення його митр. Шептицьким / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. 1. Церква і церковна єдність. – Львів: “Свічадо”, 1995. – С. 138 – 140.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини, Рим, 4 листопада 1950 року // Віче. – 1998.   № 10. – С. 9.

Парламентська асамблея Ради Європи. Сорок четверта чергова сесія. Рекомендація 1202 (1993) щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві / Права людини в Україні. Вип. 15. – Київ – Харків, 1996. – С. 68 – 70.

Пастирське звернення Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського Про єдність Святих Церков. – Дано у Львові при Архикатедральному храмі св. Юрія в Празник Благовіщення Пресвятої Діви Марії 25 березня / 7 квітня 1994 р. Б. – 36 С.

Пастирський лист єп. Андрея Шептицького до духовенства і вірних Станіславської Єпархії Християнська Родина (1900 р.) / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. II. Церква і суспільне питання кн. 1 Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – С. 17 – 36.

Пастирське послання митр. Андрея Шептицького до духовенства О Квестії Соціальній / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 –1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – C. 137 –176.

Пастирське послання. Зближаються часи про працю для з’єдинення Східних Церков / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. I. Церква і Церковна єдність. – Львів: “Свічадо”, 1995. – C. 29 – 36.

Пастирське послання митр. Андрея Шептицького Осторога перед загрозою комунізму / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – C. 486 – 501.

Пастирське послання митр. Андрея Шептицького: Життя і діяльність. Документи і матеріали. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – С. 259 – 268.

Повідомлення прокурора УРСР про притягання до судової відповідальності керівних діячів греко-католицької церкви за антирадянську діяльність на користь німецько-фашистських окупантів у роки Великої Вітчизняної війни / Правда про унію. Документи і матеріали. ­ Львів: Видавництво “Каменяр”, 1981. – Док. № 249. – С. 365 – 367.

Попередня чернетка до звернення митр. Андрея Шептицького з приводу вбивства дир. гімназії Івана Бабія / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – С. 479 – 480.

Послання митр. Андрея Шептицького до народу Про безбожництво / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: Видавництво Отців Василіян “Місіонер”, 1998. – С. 514 – 516.

Постанови собору про ліквідацію Берестейської унії з 1596., про розрив з ватиканом та про возз’єднання з Руською Православною церквою / Діяння Собору греко-католицької церкви 8-10 березня 1946 р. у Львові. – Львів: Видання Президії Собору, 1846. – С. 127 – 128.

Привітання Соборові Української Греко – Католицької Церкви / Документи Патріаршого Собору Української Греко – Католицької Церкви. перша сесія. жовтень 1996 рік. – Львів: “Свічадо”, 1998. – 325 С.

Сеник С. передумови Берестейської унії / Основні документи Берестейської унії.   Львів: “Свічадо”, 1996. – С. 5 – 47.

Спільне Пастирське послання митр. Андрея Шептицького та ін. єпископів з приводу т. зв. “пацифікації” українського народу польськими цивільними властями / Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – С. 465 – 468.

Спільне Пастирське послання митр. Андрея Шептицького та ін. єпископів На поміч безробітним і вбогим / Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 – 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. – Львів: “Місіонер”, 1998. – С. 469 – 474.

Энциклика его Святейшества папы Иоанна Павла II “Centesimus annus” (“Сотой годовщине”) / Энциклика его святейшества Папы Римского 1891, 1981, 1991 гг. о труде, человеческой жизнедеятельности., нравственности и морали. – К: Институт праксеологии, 1993. – С. 187 – 278.

Decree on Ecumenism / The documents of Vatican II. – New-York: Guild divss. America divss. Association divss, 1966. – P. 341 – 370.

Dogmatic Constitution on the Church / The documents of Vatican II. – New-York: Guild divss. America divss. Association divss, 1966. – P. 14 – 106.


    продолжение
--PAGE_BREAK--

Преса:

Агументы и факты. – 1989. – № 40. – 7-14 октября

За вільну Україну. – 1990. – 28 липня.

Урядовий кур’єр. – 1997. – 3 липня

Монографіїі статті

Аверінцев С., Рупнік. І. – М. – Адам та його ребро. Духовність подружньої любові. – Львів: “Свічадо”. – 75 с.

Алексеев В. Была ли в СССР “безбожная пятилетка”? // Поступ. – 1999. — № 164.  27 листопада

Алєксєєнко І. Амбівалентність особистості і політичної системи в умовах кризового соціуму // Нова політика. – 1999.   №. 3. – С. 30 – 32.

Антоновський Т. Собори українських Церков / Католицький щорічник 1996. – К.: Видавничий дім університету “Києво – Могилянська академія”, 1996. – С. 45 – 48.

Антонюк З. Побудова громадянського суспільства в Україні та християнське соціальне вчення / Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. Матеріали міжнародної конференції 15 – 16 травня 1998 р. м. Київ. – К., 1998. –С. 68 – 75.

Антонюк З. Релігія в суспільстві: можливості взаємного реформування через право відрізнятися, тобто зберігати індивідуальність? / Права людини в Україні: Вип. 13. Київ – Харків, 1995. – С. 15 – 30.

Антошевський Т. Християни знову не мали вибору // Поступ. – 1999. № 164. – 27 листопада

Аркас М. Історія України – Русі. – К.: Вища школа, 1991. – 456 с.: іл.

Арсеньев Н. Единый поток жизни. – Брюссель, 1993. – 308 с.

Байєр – Катте В. Чи деструктивні культи можуть поширювати релігійність? // Сопричастя. – 1999. — № 2. – 16 – 35.

Баркер А. Новые религиозные движения. – Санкт – Петербург: Издательство Русского Христианского гуманитарного института, 1997. – 281 с.

Баришевський М. До питання про моральну діяльність у контексті особистого становлення / Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань 25 вересня 1996 року. Т. 1. – К., 1996. – С. 96 –103.

Бендик М. – П. Помісність Української Греко – Католицької Церкви та її бачення Патріархом Йосифом Сліпим. – Львів: “Свічадо”, 1996. – 52 с.

Бех І. Проблема особистісних цінностей: стан і орієнтири дослідження / Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань 25 вересня 1996 року. Т. 1. – К., 1996. – С. 57 – 67.

Бланюк П. Божа істина, краса і любов. – Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1995. – 378 с.

Білецький М. Подолання міжцерковного протистояння і роль у ньому суспільства // Колегія. – 1995. — № 5. – С. 117 – 124.

Блажейовський Д. Українські Церковні унії Константинопольська, Римська і Московська. Відбитка із: Записки Наукового Товариства ім Шевченка. Т. 205. У пошуках істиної правди. – Нью–Йорк – Париж – Сидней – Торонто: Репринтне перевидання “Бескид”, 1987. – 57 с.

Боднар В., Яеніщак В., Юхновський А., Кантраль Н. Релігійний чинник на президентських виборах 99 // Українські варіанти. – 1998. – № 3 – 4 (5 – 6). – С. – 20 – 25.

Боцюрків Б. Теоретико-методологічні аспекти компаративного аналізу стосунків між церквою та державою в Україні // Колегія. – 1994. — № 3 – 4. – С. 126 – 147.

Боцюрків Б. Українська Греко – Католицька Церква в катакомбах (1946 — 1989) / Ковчег. Збірник статей з церковної історії. Число I. – Львів, 1993. – С. 113 – 152.

Великий А. Замітки на маргінесі “діяній” т. зв. Львівського Собору 1946 року. – Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1969. – нумерація починається з 95 с. – 133 с.

Великий А. З літопису християнської України. Книга II: IX – X – XI ст. – Рим – Львів: Видавництво Отців Василіян “Місіонер”, 1998. – 277 с.

Великий А. З літопису християнської України. Книга II: XII – XIII – XIV ст. – Рим – Львів: Видавництво Отців Василіян “Місіонер”, 1998. – 277 с.

Великий А. Релігія й церква – основні релігї української історії / Релігія в житті українського народу. – Мюнхен – Рим – Париж: Спільне видання НТШ, УБНТ, УВАН, УВУ, 1966. – С. 3 – 38.

Великий А. Світла і тіні української історії – Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1969. – 93 с.

Вишневський О. Ідеологія як компонент системи цінностей сучасного виховання в Україні / Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26 – 27 лютого 1998 року м. Київ. – К., 1998. – С. 134 – 136.

Всемирная история. – М.: Государственное издание политической литературы, 1957. – Т. 3. – 895 с.

Всемирная история. – М.: Издательство социально — экономической литературы, 1958. – Т. 4. – 882 с.

Гаваньо І. Симфонія Церкви і держави // Богословія. Т. 61 – 62. – Львів: Видає Українське Богословське Наукове Товариство, 1997 – 1998. – С. 229 – 240.

Гайковський М. Атеїзм – підвалина класової доктрини марксизму і більшовицького тоталітаризму / церква і соціальні проблеми. енцикліка “Сотий рік”. Львів, 1993. – С. 166 – 177.

Гайковський М. Велике протистояння: опір Греко-Католицької Церкви більшовицькому окупаційному режимові (вересень 1939 – червень 1941) // Київська Церква.   1999. – № 5. – С. 25 – 30.

Гайковський М. Греко-Католицька Церква і вибори // Київська Церква.   1999. – № 5. – С. 58 – 59.

Гайковський М. Московська Патріархія – спільниця і знаряддя більшовицького режиму в ліквідації греко-католицької Церкви // Київська Церква.   2000. – № 2. – С. 14 – 20.

Гайковський М. “Соборно-більшовицький” прозелітизм Московської Патріархії і ліквідація Греко-Католицької Церкви в Україні // Київська Церква.   2000. – № 3. – С. 11 – 18.

Гайковський М. Релігійна ситуація і перспективи християнського порозуміння в українській державі // Київська Церква.   1999. – № 4. – С. 8 – 12.

Гайова О. Соціальна роль Церкви в умовах окупаційних режимів / Церква і соціальні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. – Львів, 1993. – С. 331 – 323.

Гайова О. Християнські засади суспільної діяльності Митрополита Андрея Шептицького // Київська Церква. 1999. – № 4. – С. 47 – 52.

Гарасим І. Чи людині у XV ст. потрібна Церква? / Календар “Благовіста” на 1995 р. – Гурово-Ілавецьке: – Видавництво “Благовіст”, 1995. – С. 40 – 50.

Гарасим І. Берестейське церковне поєднання. – Київ: “Свічадо”, 1994. – 31 с.

Гірконтас Р. Причини і наслідки Берестейської унії // Пам’ятки України. – 1992. – №2 – 3. – С. 7 – 12.

Гладка Г. Державотворча концепція митрополита Андрея Шептицького в період Першої світової війни // Нова політика. – 1999. – № 2. – С. 56 – 59.

Голубко І. Греко-Католицька Церква і національно-визвольний рух в західноукраїнських землях ( 30-ті – 40-ві роки XX ст.) / Церква і соціальні проблеми. енцикліка “Сотий рік”. – Львів, 1993. – С. 288 – 297.

Горинь В., Купчинський О., Стеблій Ф. та ін. “Руська трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України. – К.: Наукова думка, 1987. – 337 с.

Гречко І. Морально-релгійна ситуація в сучасній УГКЦ і проблема її покращення // Патріархат. – 1995. – ч. 5 (293). – с. 13 – 16.

Грешков’як А. Сім’я в Хартії Прав Родини // Колегія. – 1994. — № 2. – С. 35 – 47

Гринєвич В. Минуле залишити Богові. Унія та уніатизм в екуменічній перспективі. – Львів: “Свічадо”, 1998. – 165 с.

Гріньович В. Між ортодоксією і доксіологією / Богослов’я. Т. 61 – 62. – Львів: Видає Українське Богословське Наукове Товариство, 1997 – 1998. – С. 219 – 228.

Гринів О. Національно-духовне відродження: історія і сучасні проблеми. – Львів: Видавництво отців Василіян “Місіонер”, 1995. – 222 с.

Гринів О. Йосиф Сліпий як історик, філософ, педагог. – Львів: 1994. – 158 с.

Грицан Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX – XX ст. – К.: Генеза, 1996 – 360 с.

Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 5. Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV – XVII віків. – К.: Наукова думка, 1994. – 687 с.

Грушевський М. Нарис історії Киівської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. – К.: Наукова думка, 1991. – 541 с.

Гудзяк Б. Грецький схід, Київська митрополія і Флорентійська Унія // Записки НТШ. Т. ССXXVIII. Праці історично-філософської секції. – Львів, 1994. – С. 48 – 64.

Гудзяк Б. Західна історіографія і Берестейська унія // Богословія. – Рим: видає Українське Богословське Наукове Товариство, 1990. – Т. 54. – С. 125 – 136.

Гудзяк Б. Історія відокремлення. Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії / Ковчег. Збірник статей з церковної історії. Число 1. – Львів, 1993. – С. 1 – 22.

Гудзяк Б. Київська ієрархія Берестейські синоди і укладення унії / Історичний контекст укладення Берестейської унії і перше поунійне покоління. – Львів, 1995. – С. 101 – 136.

Гудзяк Б. Криза і реформа. Киїівська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії… – Львів, 2000. – 426 с.

Гудзяк Б. “Політика” церкви виховувати громадян справжніми християнами // День. – 1999. – № 230. – С.5.

Гузар Л. Екуменізм як епредумова відкриття своєї ідентичності / В пошуках ідентичності. Студійні дні в Ніредьгазі. – Львів: “Свічадо”, 1998. – С. 126 – 130.

Деструктивные секты восточной ориентации. – Львів: Видавництво Львівської єпархії Укарїнської Православної Церкви, 1997. – 137 с.

Дмитрієв М. Концепція унії в церковних і державних колах Речі Посполитої кінця XVI ст. / Історичний контекст укладення Берест. унії і перше поунійне покоління. – Львів, 1995. – С. 39 – 100.

Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів: “Світ”, 1991. – 572 с.

Доусон К. Процесс и религия. – Брюссель, 1991. – 226 с.

Європейська конвенція з прав і основних свобод людини в українському законодавстві // Віче. – 1998. – № 10. – С. 43 – 47.

Єленський В. Релігія, демократизація та суспільний розвиток у посткомуністичному світі: Україна / Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. Матеріали міжнародної конференції 15-16 травня 1998 р. м. Київ. – К., 1998. – С. 31 – 46.

Єленський В. Церква і політика у посттоталітарному соціумі: Україна / Права людини в Україні. Вип. 13. – Київ — Харків, 1995. – С. 31 – 50.

Журавський В. Бог і країна – К.: “Лотос”, 1997. – 85 с.

Заброварний С. Св’ященники – перші просвітителі українського народу в Галичині на зламі XVIII – XIX століть / Варшавські українознавчі записки, — Варшава: Видають ОО. Василіяни, 1989. – С. 134 – 147.

Завадка Б. Переслідування Української Грекокатолицької Церкви в Галтчині у 1938-1939 роках за участь у процесі націовставання / Церква і соціальні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. – Львів, 1993. – С. 270 – 276.

Задворный. История римских пап Т. I от св.: Петра до св. Симплиция, — М., 1995. – 343 с.

Записка. Релігійне питання в Україні. Принципи взаємовідносин між державою та Церквою / Права людини в Україні. Вип. 15. – Київ – Харків, 1996. – С. 52 – 58.

Заповіт Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого. – Філядельфія, ПА: “Свята Софія” Релігійне Товариство Українців Католиків ЗСА, 1992. – 40 с.

Злупко С. Берестейська унія і національно економіка // Мета. – 1997. – 25 лютого.

Іванишин В. Українська Церква і процес національного відродження. – Дрогобич, 1990. – 42 с.

Іванків Є. Український християнський Схід. – Чікаго, 1992. – 245 с.

Іванусів 0. В. Церква в руїні. – Видавництво св. Софії Релігійного Товариства. Українців Католиків Канади st. Cotharines, 1987. – 351 с.

Кагуй П. Діяльність УГКЦ на теренах України в період 1946 – 1990 років / Релігія в Україні. Дослідження Матеріали. II. Львів: “Логос”, 1994. – С. 53 – 61.

Кальнищ Ю. Політична культура і нова філософія державно-церковних зваємовідносин в країні / політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26 – 27 лютого 1998 року м. Київ. – К., 1998. – С. 182 – 185.

Кардаш М. Берестейська унія 1596 року / Католицький щорічник 1996. – К: Видавничий дім університету “Києво-Могилянська Академія”, 1996. – С. 32 – 97.

Клес Н. Міжконференційний та міжетнічний діалог: запобігання конфліктам замість розпалювання ворожнечі / Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. матеріали міжнародної конференції 15-16 травня 1998 р. м. Київ. – К., 1998. – С. 79 – 90.

Клочковський С. Київська Русь X – XII століть // Варшавські українознавчі записки. Зошит 1. – Варшава: Видають ОО. Василіяни, 1989. – С. 40 – 47.

Кирчів Р. Проблеми національної духовності і енцикліка “Сотий рік”. – Львів, 1993. – С. 99 – 108.

Коваленко С. Право людини на свободу віровизнання і деякі питання юридичного врегулювання прав релігійних організацій в Україні / Права людини в Україні. Вип. 13. – Київ – Харків, 1995. – С. 51 – 55.

Колодний А. Релігія і церква в контексті історії України / Історія релігії в Україні: У 10 Т. – Т. 1: Дохристиянські вірування. Прийняття християнства. – К.: Український Центр духовної культури, 1996. – 384 с.

Колодний А. Релігійні вияви національного буття українців / Церква і соціальні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. – Львів, 1993. – С. 390 – 398.

Косів М. На потребу дня. – Львів: Товариство української мови імені Тараса Шеченка, 1990. – 105 с.

Коул Г. Д. Принцип відокремлення церкви від держави – умова розвитку демократичного суспільства // Колегія. – 1994. — № 3 — 4. – С. 148 – 161.

Кочан Н. Релігія як ідеологія в сучасному українському суспільстві / Релігія і суспільство в Україні і фактори змін. Матеріали міжнародної конференції 15-16 травня 1998 р. м… Київ. – К., 1998. – С. 112 – 125.

Кочан Н. До питання про соціальні функції зарубіжного українського греко-католицизму / Церква і соціальні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. – Львів, 1993. – С. 196 – 204.

Кочан Н. український католицизм в екуменічній перспективі / Права людини в Україні. Вип. 15. – Київ – Харків, 1996. – С. 3 – 21.

Кочан Н. Проти надії вірую в надії // Людина і світ. – 1996. — № 3. – С. 20 – 21.

Кравчук А. Митрополит Андрей Шептицький та Іван Франко про християнську соціальну акцію / соціальна доктрина Церкви. Збірник статей. – Львів: “Свічадо”, 1998. – С. 248 – 274.

Кравчук А. Соціальне вчення і діяльність митрополита Андрея Шептицького (вересень 1939 – червень 1941 років) / Записки наукового Товариства ім. Шевченка. Т. ССXXVIII. Праці історично-філософської секції. – Львів, 1994. – С. 309 – 342.

Краус В. Нігілізм сьогодні, або терплячість світової історії. – К.: Основи, 1994. – 124 с.

Крвавич Д. Блаженніший Йосиф Сліпий і проблематика сакрального мистецтва України XX століття / Пам’яті Патріарха. Матеріали наукової конференції. – Львів: “Свічадо”, 1994 – С. 34 – 42.

Крип’якевич З. Історія України. – Львів: “Світ”, 1990. – 519 с.

Кумор Б. Питання єдності церкви в Київській Русі з Католицькою церквою до кінця XII століття // Варшавські українознавчі записки. Зошит 1. – Варшава: Видають ОО. Висиліяни, 1989. – С. 32 – 37.

Курран Ч. Е. Релігійна свобода і права людини у світі та церкві: християнська перспектива / Релігійна свобода і права людини. Богословські аспекти. Т. 1. – Львів: “Свічадо”, 2000. – С. 342 – 369.

Кушнір Б. Як нам бути з Росією? – Львів: “За вільну україну”, 1996. – 188 с.

Ладивірова С. Проблеми та тенденції розвитку соціальної доктрини Католицької Церкви / Права людини в Україні. Вип. 15. – Київ-Харків, 1996. – С. 22 – 28.

Ленцин В. патріарх Йосиф Сліпий як Ректор Духовної Семінарії і Богословської Академії у Львові / Пам‘яті Патріарха. Матеріали наукової конференції. – Львів: “Свічадо”, 1994. – С. 51 – 67.

Літопис голготи України. – Т. 2. Репресована Церква. – Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1994. – 526 с.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

Липинський В. Релігія в історії України. – К.: ПБП “Фотовідеосервіс”, 1993. – 128 с.

Липський Б. Духовність нашого обряду. – Нью-Йорк – Торонто, 1974. – 271 с.

Лобовик. Б. Ладивірова С. Проблема особистості суспільства і держави з точки зору основних принципів католицького соціального вчення / Церква і соціальні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. – Львів, 1993. – С. 145 – 152.

Лукашевич. М. Соціологія релігії. – Львів: Українська Академія Друкарства, 1999. – 31 с.

Любак А. де.Мысян о Церкви. – Милан – Москва: “Христианская Росия”, 1994. – 302 с.

Льюис К. – С. Просто христианство. Бог под судом. – М.: “Гендальф”, 1994. – 272 с.

Мадей Й. Права Української Церкви підчас Берестейської унії і її сучасне положення // За патріархат. – 1973. – грудень. – число 8 (31). – С. 13 – 15.

Майка Ю. Социальное учение Католической Церкви. – Рим – Люблин: Изд-во Святого креста, 1994. – 479 с.

Максимович Б. Державотворча ідея як шлях до фізичного і духовного добробуту // Київська церква. – 1999. – № 4. – С. 41 – 42.

Максимович Б. Соціальна доктрина церкви // Київська Церква. – 1999. — № 5. – С. 60 – 61.

Мардер О. Воля й успіх. – Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1998. – 103 с.

Маринович М. До проблеми сприйняття релігійної свободи і прав людини сучасною українською думкою / Релігійна свобода і права людини. Богословські аспекти. Т. I. – Львів: “Свічадо”, 2000. – С. 7 – 16.

Маркусь В. Берестейська унія у сучасної перспективи. – К.: Видавництво “Бібліотека Українця”, 1995. – 31 с.

Мартіні Н. де Зрілість – найважливіша проблема. – Рим – Львів: Вид-во ОО. Селезіян, 1992. – 107 с.

Марусин М. Станіславська та Перемишльська Єпархії в кайданах за Христа / Тисячоріччя українського християнства. Радіопроповіді з Ватикану. – Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1990. – С. 313 – 316.

Марусин М. Українська Церква на дорозі до катокомб / Тисячоріччя українського християнства. Радіопропоівді з Ватикану. – Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1990. – С. 308 – 312.

Мельниченко А. Роль української національної ідеї у формуванні політичної культури молоді / Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26-27 лютого 1998 року. м. Київ. – К., 1998. – С. 104 – 106.

Мень А. Трудний путь к диалогу. – М.: “Радуга”, 1992. – 462 с.

Месіан А. Екуменізм як передумова ідентичності / В пошуках ідентичності. Студійні дні в Ніредьгазі. – Львів: “Свічадо”, 1998. – С. 131 – 144.

Мизь Р. Християнство – що це, властиво? – Львів: “Свічадо”, 1994. – 231 с.

Місило Є. Греко-католицька Церква в Польщі (1944 – 1947) / Варшавські українознавчі записки. – Варшава: Видавництво ОО. Василіяни, 1989. – С. 207 – 220.

Мокрий В. Церква в житті українців. – Львів – Краків – Париж: Просвіта, 1993. – 106 с.

Мончак І. Самоуправна Київська Церква. – Львів: “Свічадо”, 1994. – 172 с.

Мудрий С. Нарис історії Церкви в Україні. – Рим, 1990. – 296 с.

Мудрий С. Феномен Берестя: причини та наслідки / Католицький щорічник. 1996. – К.: Видавничий дім університету “Києво-Могилянська Академія”, 1996. – С. 38 – 44.

Мудрий С. Відродження Української Католицької Церкви у вільному світі – ієрархія – семінарії – клир / тисячоліття українського християнства. радіопроповіді з Ватикану. – Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1990. – С. 342 – 348.

Музика І. Блаженніший Йосиф – оборонець Церкви і народу / Пам’яті Патріарха. Матеріали наукової конференції. – Львів: “Свічадо”, 1994. – С. 18 – 24.

Нагаєвський І. Історія римських Вселенських Архиєреїв. – ч. II. – Рим, 1967. – 599 с.

Нагаєвський І. Історія Української Держави, двадцятого століття. – Рим, 1989. – 486 с.

Нагаєвський І. Об’єднання Церкви й ідея Патріархату в Києві. – Торонто: Українське видавництво “Добра книжка”, 1961. – 93 с.

Нагородна Л. Архетип експериментальності як відображення кризи ціннісних орієнтацій / Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26-27 лютого 1998 року. – К., 1998. – С. 106 – 108.

Надзвичайний Синод Єпископів. Бути свідками Христа, який визволив нас // Колегія. – 1994. — № 2. – С. 48 – 75.

Нейхауз Р. – Дж. Бизнес и Евангелие. – М., 1994. – 329 с.

Овсянкіна Л. Проблеми моральності в умовах становлення ринкової економіки // Нова політика. – 1999. — № 3. – С. 33 – 36.

Одинцов М. И. Сталин: “Церковь может рассчитывать на всестороннюю поддержку правительства” // Диепут. – 1992. — № 3. – С. 142 – 158.

Оккенфельс В. Суспільне завдання церков у житті держави / Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. матеріали міжнародної конференції 15-16 травня 1998 р. м. Київ. – К., 1998. – С. 47 – 59.

Омельчук М. Греко-Католицька Церква в політичному контексті Польщі і СРСР / Релігія в Україні. Дослідження матеріали III. – Львів: “Логос”, 1994. – С. 58 – 61.

Опаріна Т. Сприйняття унії в Росії / Держава, суспільство і Церква в Україні у XVII столітті. – Львів, 1996. – С. 131 – 185.

Ортинський І. Хрищення, хрест та харизма України. – Рим – Мюнхен – Фрайбург: Видавництво ОО. Салезіян, 1988. – 195 с.

Основи політології. Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей ч. II Гнип'юк В. Ю., Задорецький В. М., Климанська Л. Д., Колодій А. Ф. та інші /. – Львів: Львівська політехніка, 1994. – 157 с.

Панас К. Історія Української Церкви. – Львів, 1992. – 158 с.

Паславський І. Між Сходом і Заходом. Нариси з культурно-політичної історії української церкви. – Львів: видавниче підприємство “СТРІМ”, 1994. – 142 с.

Паславський І. Петро Могила і українське християнство // За вільну Україну. – 1996. – 21 грудня.

Паславський І. Богословія знову у Львові. // Київська церква. – 1999. – № 6. – С. 134 – 136.

Пелікан Я. Ісповідник віри між Сходом і Заходом. портрет українського кардинала Йосифа Сліпого. – К.: “Варта”, 1994. – 302 с.

Перевезій В. Українська Греко-Католицька Церква у східногалицькому суспільстві (20-30-ті роки XX століття) // Розбудова держави. – 1998. — № 11 – 12. – С. 120 – 125.

Пекар А. Берестейське церковне поєднання // Світло. The Light. – 1993. – ч. 1. – С. 11.

Пері В. Берестейська унія у римському баченні / Історичний контекст укладення Берестейської унії і перше поунійне поколінн. – Львів, 1995. – С. 7 – 38.

Періес Ж. – К. Екуменізм як умова ідентичності / В пошуках ідентичності. Студійні дні в Ніредьгазі. – Львів: “Свічадо”, 1998. – С. 109 – 125.

Петрів О. Перспективи екуменізму з точки зору Української Греко-Католицької Церкви / Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. Матеріали міжнародної конференції 15-16 травня 1998 р. м. Київ. – К., 1998. – С. 130 – 135.

Плохій С. Причини і наслідки Берестейської унії // Пам’ятки України. – 1992. – № 2 – 3. – С. 7 – 12.

Плохій С. Долаючи минуле: перспективи відокремлення Церкви від держави в Україні // Колегія. – 1994. — № 3-4. – С. 162 – 183.

Повість врем’яних літ. літопис (за Іпатським списком). – К.: “Радянський письменник”, 1990. – 558 с.

Подскальський Г. Берестейська унія з перспективи Вселенського (Царгородського) Патріархату в XVII ст. / Держава, суспільство і церква в Україні у XVII столітті. – Львів, 1996. – С. 51 – 85.

Полонська – Василенко Н. Історія України. Т. I (до половини XVII ст.). — Мюнхен: Українське видавництво, 1972. – 591 с.

Поппе А. Перші сто років християнства на Русі // Варшавські українознавчі записки. Зошит 1. – Варшава: Видавництво ОО. Василіян, 1989. – С. 25 – 39.

Потапчук В. Соціальні та ідеологічні аспекти тоталітаризму і енцикліка / Церква і соціальні проблеми. Енцикліка “Сотий рік”. – Львів, 1993. – С. 178 – 187.

Потульницький В. Теорія української політології. – К.: “Либідь”, 1993. – 189 с.

Потульницький В. Історія української політології. – К.: “Либідь”, 1992. – 230 с.

Православная духовность. Очерк православной аскетической и мистической традиции. – Кайрос, 1998. – 106 с.

Привіт Блаженнішого Мирослава – Івана Кардинала Любачівського з нагоди наукової конференції в пам’ять Патріарха Йосифа Кардинала Сліпого / Пам’яті Патріарха. Матеріали наукової конференції. – Львів: Видавничий відділ “Свічадо”, 1994. – С. 6 – 8.

Примирення. Україна в Граці. – Львів: “Свічадо”, 1999. – 256 с.

Принципи морального життя. – Львів: “Свічадо”, 1996. – 133 с.

Психологія масової політичної свідомості та поведінки / Відп. ред. В. О. Васютинський. – К.: Вид-во “ДОК – К”, 1997. – 164 с.

Пупар П. Церковь и культура. – Милан – Москва. Видавництво та рік не вказані. – 254 с.

Рабінович П. Свобода віровизнання та проблеми її державного збереження в Україні / Права людини в Укараїні. Вип. 15. – Київ – Харків, 1996. – С. 43 – 48.

Ратцінгер Й. Осягнення екуменізму // Сопричастя. – 1996. № 3 – 4. – С. 169 – 175.

Речинський С. “Біле братство”: друге пришестя / Бюллетень релігійної інформації. – 1998. — № 9. – С. 40 – 43.

Речицький В. Свобода,.віра та держава / Права людини в Україні. Вип. 15. – Київ – Харків, 1996. – С. 48 – 51.

Роде Ф. Церковь и государство в первые столетия существования христианства // Диспут. – 1992. – № 1. – С.112 – 118.

Рождественский Ю. Христианская и психологическая антропология: от конфронтации к сотрудничеству / Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих костюківських читань. Т. 3. – К., 1996. – С. 25 – 31.

Романов В. Місце держави та її інститутів у системі ціннісних орієнтацій молоді / Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26 – 27 лютого 1998 року м. Київ. – К., 1998. – С. 162 – 166.

Роод В. Рим и Москва. – Львів: “Свічадо”, 1995. – 279 с.

Рудавський Ю. Духовний провідник народу / Пам’яті Патріарха. Матеріали наукової конференції. – Львів: “Свічадо”, 1994. – С. 9 – 10.

Рульо Ф. Двоголовий орел і два мечі // Сопричастя. – 1996. — № 3 – 4. – С. 176 – 189.

Рупнік М. – І. Духовне життя. – Рим, 1995. – 118 с.

Салій Я. декалог. – К.: “Кайрос”, рік не вказано. – 98 с.

Сапеляк А. Укарїнська Церква на II Ватиканському Соборі – Рим – Буенос-Айрес: Селезіянське видавництво, 1967. – 314 с.

Сапеляк А. Київська Церква на Слов’янському Сході. – Буенос-Айрес – Львів, 1999. – 231 с.

Сверетюк Є. Блудні сини України. – К., 1993. – 256 с.

Семененко М. Гуманізація політичної діяльності в призмі концепції ненасильства // Нова політика. – 1999. — № 4. – С. 40 – 45.

Семененко М. На часі політика моральності // Віче. – 1999. — №. – С. 95 – 103.

Семчишин М. Тисяча років української культури. – К.: А. Т “Друга рука” МП “Фенікс”, 1993. – 550 с.

Сеник С. Берестейська унія і світське духовенство: наслідки унії у перших десятиліттях / Берестейська унія та внутрішнє життя церкви в XVII столітті. – Львів, 1997. – С. 55 – 77.

Сергієнко П. Соборність України: поняття, ідея і реальність. – К., 1993. – 77 с.

Сліпий Й. Погляд на основи Греко-Кат. – Церкви в Україні // Колегія. – 1995. – № 5. – С. 70 – 97.

Собор Української Греко-Католицької Церкви “Нова євангелізація”. – Львів: Видання Секратеріату Собору Української Греко-Католицької Церкви, рік не вказано. – 60 с.

Сопеляк А. Українська Церква на II Ватиканському Соборі. – Рим – Буенос Айрес: Селезіанське видавництво, 1967. – 314 с.

Стахів М. Христова Церква в Україні 988 – 1596. – Львівська Духовна семінарія Св’ятого Духа УГКЦ: Видавниче підприємство “СТРІМ”, 1993. – 584 с.

Степовик Д. Воля Божа і свобода людини: гармонія і суперечність // Колегія. – 1994. — № 3-4. – С. 184 – 191.

Стецюк В. На шляху до національної ідеї // Київська Церква. – 1999. — № 4. – С. 43 – 46.

Стоцький Я. Історичні аспекти відновлення, реорганізації та структурування православних і католицьких церков в Україні, у 1988 – 1999 роках // Київська Церква. – 1999. — № 2-3. – С. 44 – 57.

Стоцький Я. Релігійна ситуація в Україні: проблеми і тенденції розвитку. – Тернопіль, 1999. – 120 с.

Субтельний О. Україна історія. – К.: “Либідь”, 1991. – 509 с.

Суспільство повинно діяти відважно (Розмова з Богданом Цивінським) // Колегія. – 1994. — № 2. – С. 105 – 113.

Сучасні секти. Тоталітарні культи. Деструктивні релігійні організації. – Львів: Вид-во Львівської єпархії Укр. Правосл. Церкви, 1997. – 20 с.

Суяк Е. Життя – дорога і шанс розвитку // Колегія. – 1995. — № 6. – С. 114 – 130.

Терещенко Ю. Християнство як підвалина європейської цивілізації // Віче. – 1999. — № 1. – С. 123 – 140.

Тотецький Р. Митрополит Андрей Шептицький і національні проблеми // Варшавські українознавчі записки. Зошит 1. – Варшава: Видають ОО. Василіяни, 1989. – С. 194 – 206.

Трояновський Б. Суспільно-психологічні маніпуляції сектантів // Київська Церква. – 1999. – № 2-3. – С. 58 – 59.

Трухан М. Українці в Польщі після другої світової війни 1944 – 1984 /. – Нью Йорк – Париж – Сидней – Торонто: Видано у співпраці з Фундацією Дослідження Лемківщини, 1990. – 403 с.

Турій О. Національне і політичне полонофільство серед греко-католицького духовенства Галичини під час революції 1848 – 1849 років / Записки НТШ. Т. ССXXVIII. Праці історично-філософської секції. – Львів, 1994. – С. 183 – 206.

Улько Н. Зв’язки князя Володимира з християнським заходом // Католицький щорічник. – К.: Видавничий дім університету Києво-Могил. Академія “КМ Academia”, 1996. – С. 52 – 53.

Ульяновський В. Причини і наслідки Берестейської унії // Пам’ятки України. – 1992. — № 2-3. – С. 7 – 12.

Уткін О. Міжконфесійні конфлікти в регіоні. Чому? // Віче. – 1999. — № 6. – С. 13 – 27.

Федик О. Україна як християнський простір і антихристиянські мутації в Україні / Католицький щорічник. – К.: Видавничий дім університету “Києво-Могилянська Академія”, 1996. – С. 214 – 217.

Федоренко Р. Особливості формування ціннісних орієнтацій на шлюб та сім’ю у студентської молоді / Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських Читань 25 вересня 1996 року. Т. 3. – К., 1996. – С. 268 – 275.

Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. – Люблін, 1991. – 186 с.

Федорів Ю. Замойський Синод 1720 р. – Рим, 1972. – 69 с.

Федорів Ю. Організаційна структура Української Церкви. – Торонто, 1990. –210 с.

Франк С. Смысл жизни. – Брюссель: Издательство “Жизнь с Богом”, 1992. – 132 с.

Франко І. Духовна і церковна поезія на Сході і на Заході. Повне зібрання творів у 50 томах. Т. 39. – К.: “Наукова думка”, 1983. – С. 126 – 143.

Химка І. – П. Греко-Католицька Церква і національне відродження у Галичині 1772 – 1918 / Ковчег. Збірник статей з церковної історії. Число I. – Львів, 1993. – С. 67 – 99.

Хинчевська – Геннель Т. Берестейська унія в XVII столітті з польської точки зору (Держава, суспільство і Церква в Україні у XVII столітті. – Львів, 1996. – 87 – 130.

Хинчевська – Геннель Т. Причини і наслідки Берестейської унії // Пам’ятки України. – 1992. — № 2-3. – С. 7 – 12.

Хома І. Київська Митрополія в Берестейськім періоді. – Рим, 1979. – 262 с.

Хома І. Йосиф Сліпий Отець та ісповідник Української мученицької Церкви. – Рим, 1992. – 183 с.

Хома І. Ще про унійно-екуменічну діяльність митр. Андрея на початку XX-го століття // Богословія. L ///. – Рим: Видає Українське Богословське Наукове Товариство, 1989. – С. 71 – 98.

Християнська етика. – Львів, 1997. – 159 с.

Хоннекер М. Чи може соціальне вчення Церкви стати суспільним фундаментом для держав Східної Європи / Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. Матеріали міжнародної клнференції 15 – 1 6 травня 1998 р. м. Київ. – К., 1998. – С. 141 – 151.

Церковь в западных областях Украины // Антирелигиозник. – 1940. — № 2. – С. 16 – 17.

Цюрупа М. Сучасна релігійна ситуація в Україні та деякі аспекти її еволюції // Народна армія. – 1999. — № 240. – 24 грудня.

Чировський М. Введення до суспільно-господарської науки Церкви. – Львів: “Свічадо”, 1994. – 119 с.

Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. Т. 1 (до 1353). – Рим – Ню Йорк, 1965. – 816 с.

Чумаченко Т. Прагматика й ідеологія: один епізод радянської церковної політики // Людина і світ. – 1997. — № 9. – С. 13 – 19.

Шевців І. За єдність Церкви і народу. – Мельборн, 1973. – 117 с.

Шевців І. Українська Католицька чи “Греко-Католицька” Церква? / Збірник. Статті, доповіді, промови. – Сідней, 1996. Львів: “Свічадо”, 1996. – С. 50 – 63.

Шептицький А. Поможім безробітним // Київська Церква. – 1999. — № 4. – С. 53 – 54.

Шептицький А. Як будувати рідну хату? – Львів: “Свічадо”, 1999. – 46 с.

Шостек А. Бесіди з етики. – Львів: “Свічадо”, 1999. – 115 с.

Шпідлік Т. Духовність християнського сходу. – Львів: Видавництво. ЛБА, 1999. – 495 с.

Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України. – К.: Видавництво “Криниця”, 1999. – 323 с.

Эве Ф. Экуменика. – М., 1995. – 43 с.

Янів В. Релігійність українця з етнопсихологічного погляду / Релігія в житті українського народу. Збірник матеріалів Наукової Конференції у Ракка ді Папа (18 – 20. X. 1963). – Мюнхен – Рим – Париж: Спільне видання НТШ, УБНТ, УВАН, УВУ, 1996. – С. 179 – 203.

Янів В. Психологічні основи окциденталізму. – Мюнхен, 1996. – 205 с.

Янків Т. Двері відкриті у вічність. – Львів: “Місіонер”, 1994. – 262 с.

Яремчук В. До проблеми формування духовності шкільництва через вивчення історії релігії / Релігія в Україні. Дослідження. Матеріали. III. – Львів: “Логос”, 1994. – С. 77 – 83.

Bartnik Cz. Unia Brzeska w oczach eklezjoeogуw eacinskich / Unia w Brześciu 1596. Materialy z sesji naukowej w Olztynie, poświęconej Unii Brzeskiej. 1995 rok. Tom I. – Gуrowo Jlaweckie, 1997. – S. 23 – 29.

Gajek J. S., Moskalyk J. Kosćiolz greckokatolickie w świecie / Unia Brzeska z perspektywy czterech stuleci. – Lublin: Redakcia Wzdawnictw KUL, 1998. – S. 237 – 254.

Harasym I. Religijno-historyczne następstwa yawarcia Unii Brzeskiej / Unia w Bryećciu 1596. Materialy z sesji naukowej w Olsztynie, poświęconej Unii Brzeskiej. 1995 rok. Tom I. – Gуvowo ilaweehie, 1997. – S. 42 – 50.

Krawchuk A. Sheptytskyi and the Ethics of Chzistian Social Action / Paul Robert Mogocsi. Morality and Reality. The life and Times of Andrei Sheptyts’kyi. – Edmonton, 1989. – P. 250 – 268.

Martyniak J. Koścуl greckokatolicki w Polsce w pićdziesięcioleciu powojennym (1945 — 1995) / Unia Bzeska z perspectywy czterech stuleci. – Lublin: Redakcia Wydawnictw KUL, 1998. – S. 225 – 235.

Prus E. Wlodyka Swętourski. Rzecz oarcyliskupie Andreju Szeptyckim (1865 — 1944). – Warsyawa: Jnstztut Wzdawniczy Związkow Zawodowych, 1985. – 328 s.

Stusarczuk Sirka A. Sheptyts’kyiin Education and Philanthropy / Paul Robert Magocsi. Morality Sheptyts’kyi. the life and Times of Andrei Sheptyts’kyi. — Edmonton, 1989. – P. 269 – 281.

Toryecki R. Metropolita Andrzej Szeptycki // Znak. Miesięcznik. Krakow. – 1988. – wryesień (9). – S. 55 – 63.

Toryecki R. Postawa Metropolity Andrzeja Szeptyckiego wobec zagadnień wspoczesności (tezy referatu) // Collogvium Narodуw. Materialy z Sympozjum “Litwini, Bialorusini, Ukraińcy, Polacy – przeslanki pojednania”. – Lodz, październik, 1987. – S. 103 – 104.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

Джерельнабаза дисертації.

Комплекснийхарактер дослідженнязапропонованоїтеми вимагавзалучення доаналізу значногомасиву світськихта релігійнихджерел, науковихдоробів вітчизнянихта зарубіжнихдослідників, науковцівдіаспори. Однакджерельна база, що залишиласяьу спадок з часівпануваннятоталітарногополітичногорежиму, наскрізьпронизанапсевдонауковимита упередженимиматодологічнимипідходами, що, по-суті, відображалиполітику радянськоїдержавистосовноне тільки УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви, а й релігійв цілому. Процесувердження«науково-матеріалістичногосвітогляду»передбачавгостру критикурелігії таЦеркви, дискредитаціюостанньої вочах українськоготнароду. Перехіддо демократіїістотно змінивсуть співвідношенянації та релігії.Долаючи ідеологічнібарўєриі стереотипи, та отримавшиширокий доступдо забороненихраніше джерел, дослідникисьогодні маютьреальну можливістьдавати обўєктивнуоцінку діяльностіУГКЦ та робитисправді науковівисновки. Саметому, у дослідженніз критичноїточки зорувикористовуютьсяджерела радянськогоперіоду, якіносять вкрайтенденційнийхарактер, зоремазбірник документіві матеріалів«Правда проунію», що вийшову видавництві«Каменяр» 1981року. Однак, попри політичнузаангажованістьта агітаційно-пропагандистськийхарактер, зазначенідокументипредставляютьпевну цінністьдля дослідника, оскільки допомагаютьісторичновідтворитипроцес переслідуваннята ліквідаціїінституціїУГКЦ комуністичнимполітичнимрежимом. Псляпсевдособору1946р., що проголосивліквідаціюУГКЦ, в Україністали неможливиминаукові дослідженняз проблем розвитку, впливу, а, навіть,історії УГКЦ.Однак, і післядесятиріччярозвитку демократіїв українськійдержаві насьогоднішнійдень не написаножодної монографії, присвўяченоїУГКЦ. Саме тому, складністьроботи полягалав пошуку тасинтезі наявнихматеріалівщодо УГКЦ, якіносять фрагметарнийхарактер і, восноаномустосуютьсялише одногоз аспектівширокого спектрупроблем, повўязанихз УкраїнськоюГреко-КатолицькоюЦерквою. Такимчином, джерельнубазу дисертаційногодослідженняможнаумовно поділитина декількаблоків.

I. Важливезначення дляроботи малидокументиМагістеріумуЦеркви, зокрема: Декрети таКонституціїДругого ВатиканськогоСобору, БуллиФлорентійськогоСобору, Апостольсякілисти РимськихАрхиєреїв, документи зісторії БерестейськоїУнії 1596 р., ДекретиСоборів ЄпископівУГКЦ, Пастирськілисти та ЗверненнямитрополитаАндрея Шептицькогота патріархаЙосифа Сліпого, сучасні Деклараціїта Постановиєрархії УГКЦу яких чіткопростежуєтьсяставленняцеркви до політичних, соціальних, культурнихта духовнихзапитів суспільстваі акцентуєтьсяна ролі церквиу вирішенніглобальнихпроблем сьогодення.Не менш важливимиу процесі дослідженнявиступилисучасні законодавчіакти українськоїдержави прийнятів останнєдесятиріччя.

II. Осмисленнясучасногонаціонально-духовноговідродженняі релігійногорозвитку, яківідбуваютьсяна фоні державотворчихта суспільнополітичнихпроцесів вУкраїні, неможливебез опрацюваннясоціально-філософських, соціологічнихта політологічнихджерел, якімістять теоретичнірозробки проблеметнонацінальногорозвитку, культурно-релігійноїсамоіндетифікаціїукраїнців, трансформаціїсвідомості, консолідаціїукраїнськогосуспільства.Неабиякеметодологічнезначення уцьому котекстімали дослідженнявітчизнянихнауковців О.Бабкіної, О.Гриніва, В.Журавського, А. Пойченка, С.Рябова, О. Шуби.

Окреме місцеу цьому блокускладають працізарубіжнихавторів А. деЛюбака, Р.-Д.Нейхауза, Т.Шпідліка, П.Пуппара, М.-І.Рупніка таукраїнцівдіаспори, зокрема, В. Яніва.

III. Наступнийблок складаютьрелігійно-історичніта історичніджерела. У цюгрупу входятьпраці як вітчизнянихтак і зарубіжнихавторів, присвяченіісторії Українита іторії релігіїта церкви. Прирозгляді питанняролі релігіїта церкви в суспільно-політичній історії України вагоме значеннямали роботиМ. Грушевського, Д. Дорошенка,І. Крепўякевича, В. Липинського, та сучаснихвітчизнянихісториків В.Сергійчука, А. Слюсаренка, В. Смолія. Непересічнезначення малироботи зісторіїрелігії тацеркви в Україні, які вийшлиз-під перапредставниківукраїнськоїдіаспори: Б.Боцюрківа, А.Великого, Я.Грицака, Б. Гудзяка,І. Нагаєвського, Н. Полонської-Василенко, М. Стахіва, Ю.Федоріва, І.Химки, М. Чубатого.

Протягомостанньогодесятиріччяу процес науковогоопрацюваннярелігійно-церковнихпроблем в їхісторичнійретроспективіактивно включилисятакі українськідослідники, як С. Плохій, Д. Степовик, В.Ульяновський.Роль УГКЦ угалицькомусуспільствів період пануваннятоталітарногорежиму досліджується у працях М.Гайковського, О Гриніва, ОГайової, Б. Завадки, А Кравчука.

IV. Окремийблок творятьпраці релігієзнавчогота етнографічногохарактеру, вяких успішноопрацьовуютьсятеоретичніпроблеми сучасногорелігієзнавства.Якісно новіпідходи на чутьфеномену релігії,її ролі у процесідержавотворення, впливу надуховно-культурнийаспект відродженняукраїнськоїнації у процесіпереходу суспільствавід атеїзмудо визнаннярелігіїі Церкви, що репрезентуєостанню, якконструктивних,інтегруючихчинників демонструютьВ. Бондаренко, В. Єленський, А. колодний, Н.Кочан, І. Паславський, М. Рибачук, О.Уткін.

V. Останнійблок становлятьджерела у якихміститьсяматеріал стосовноодного з аспектівдосліджуваноїпроблеми. Так, питання державно-церковнихстосунків, моделей татеорій розподілусвітської тадуховної влади(що є умовоюрозвиткудемократії)розглядаютьсяу роботах Б.Боцюрківа, М.Гаваня, Т. Шпідліка.Проблеми екуменічногоруху та роліУГКЦ у цьомупроцесі піднімаютьсяу кращих такихдослідників, як: З. Антоняк, М. Білецький, В. Гриневич, Н.Коган, Ж.-К. Перріе, О. Петрів, Й.Ратцінгер, Ф.Еве. Надзвичайноважлива проблематрансформаціїсвітогляднихпраоратетавукраїнськоїнації у періодрозбудовидемократичноїдержави, щопередбачаєзміну системиморально-етнічнихвартостейнароду розглядаєтьсяу роботахВ.Васютинського, В. Мокрого, Р.Кирчіва, В.Соловйова, Р.Мизя, В. Романова.ВідродженняУкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви, її місцев структурігромадянськогосуспільстваукраїни викликализначний інтересдослідниківдо єрархівУГКЦ, зокремамитрополитаАндрея Шептицькогота патріархаЙосифа Сліпого.Плідна працяО. Гриніва, Я.Пелікана, А.Сапеляка, І.Коми, Р. Тотецького, принесла надзвичайнокорисні результати.У їх творахдано обўєктивнуоцінку двомнайвичнішимпостатям вісторії нетільки Греко-КатолицькоїЦеркви, а й вісторії України– Андрею Шептицькомута Йосифу Сліпому.


У процесіопрацюванняобраної темишироко використовувалисьматеріалиміжнароднихта всеукраїнськихнаукових конференцій, семінарів, симпозіумів,«круглих столів»на яких піднімалисьпитанняукраїнськогодержавотворення, релігійно-церковногожиття, трансформаціїсуспільно-політичнихта культурно-релігійнихпроцесів. Значнучастку досліджуванихматеріалівстановлятьпублікаціїперіодичнихвидань та преси.

Однак, незважаючина значнийтеоретичнийдоробок яквітчизняних, так і зарубіжнихавторів в дослідженнімісця і роліУкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви в процесінаціонально-духовноговідродженняУкраїни, впливуУГКЦ на етнонаціональнийрозвиток українціві досі бракуєкомплекснихфундаментальнихнаукових працьз даної проблематики.Проте, відсутністьтаких розробокне знижує інтересудо історіїУГКЦ, а спонукаєдо адекватноговисвітленнята науковогообгрунтуваннясуті УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви, її місцяі ролі, як інституціїгромадянськогосуспільства, у етнонаціональномута релігійномубутті України.


Розділ 1


ФЕНОМЕНБЕРЕСТЕЙСЬКОЇУНІЇ 1596 Р. ТА ЇЇМІСЦЕ У НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІЙТА РЕЛІГІЙНІЙІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГОНАРОДУ.


Українськенаціональнокультурневідродженняє немислемебез глибокогодуховногоосмисленнянації, неможливебез опертя натисячолітнюхристиянськутрадицію. Протягомбагатовіковоїісторії українськоїдержави чітковиділяєтьсяструктура, якавиступала вролі каталізаторакультурно-творчихпроцесів, розвиткусуспільстваі його побуту.Ця структуразалишалась“організаційнимпідметом українськогосуспільства”[98, C.123] у періодибездержавностіУкраїни, відсутностісталих державнихі суспільнихінституцій.Сьогодні, вперіодинаціонально-духовноговідродженнявона знову стаєв авангардісил, що творятьцей процес. Вукраїнськомусуспільствівказаною структуроювиступає ХристоваЦерква, яка:“стала рушійноюсилою в процесіоборони етнічноїсубстанції”.[68, C.31]

ІсторіяУкраїни, значноюмірою, є історієюїї Церкви, містичноїоснови українськогонаціональногобуття. Саметому, висвітленняфеноменуБерестейськоїЦерковної Уніїта її дітища– Греко-КатолицькоїЦеркви, у часетнічногоренесансувиступає наперший план.УГКЦ потребуєне лише юридично-правовоговиправдання, але й моральноїі науковоїреабілітації.

Одним ізосновних питаньісторії духовноїкультури КиївськоїРусі залишатьсяпитання прийняттяхристиянствадержавою ісуспільством.988 рік – як найвагомішийі переломниймомент, започаткувавепоху християнствадля всієї Русі.Творці староруськоїдержави відчувалигостру потребузапровадженнясуцільноїсистеми віруваньі поглядів, якамогла б статиосновою дляконсолідаціїзнаті і одночасновпливала б насуспільствоу напрямкупоглибленнята зміцненняйого зв’язківіз політичноюорганізацієюмолодої Київськоїдержави.

КиївськаРусь, як і іншієвропейськікраїни, що прийнялихристиянствоу Х ст., сталана порозі побудовиранньофеодальноїмонархії. Данаобставинапризвела донагромадженняяк зовнішніхтак і внутрішніхполітичнихпроблем у державі, зокрема і укультовійсфері. Томупанівний класстароруськогосуспільствавизнав фактприйняттяхристиянства, як найпристойніший, найефективнішийзасіб розв’язаннянаболілихпроблем. [202, C.26-27]

Проте найважливішим, незаперечно,є те, що близько1000го року накарті Європипоявилась новахристиянськадержава – КиївськаРусь. Необхіднозауважити, щохристиянстводовго залишалосяявищем у першучергу державнимі міським. Відсередини XI ст.у містах Києвіта Новгородізасновуютьсямонастирі, якістають центрамизгуртуванняполітичноїі релігійноїеліт. Визначнимосередком середних виступаєПечерськалавра, з якоїпротягом XI-XII ст.вийшло близько50 руських єпископів.[125, C.43] Вона сталатим чинникомякий використовуваві поширювавідею зв’язківхристиянстваі руської держави.Тісне співробітництвоцерковної тадержавної елітилягло в основномуформуваннянової християнськоїкультури уКиївській Русі.

Історичнанаука, на сьогоднішнійдень, знає чотиритеорії походженняукраїнськогохристиянства.Перша з них –римська теорія, яку обстоюютьН. Баумгартен, М. Жюжї та інші.Вона твердить, що за порадоюсвого скандінавськогоприятеля, князяОлафа, який підчас хрещенняперебував уКиєві, Володимирохристивсяу латинськомуобряді і мавзапровадитив Україні ієрархіюз Риму. [170, C.24]

Друга – Візантійськатеорія, вказує, що ВолодимирВеликий хочі охристивсяв Корсуні, протеприйняв єпископіві духовенствоіз Візантії.Цю теорію обстоювалиМ. Грушевський, митрополитМакарій, М.Карамазін, Е.Голубінськийта інші. Необхіднозауважити, щоу світлі новихдосягненьісторичноїнауки, розширенняджерельноїбази Візантійськатеорія сьогоднівтрачає своїхприхильниківі не витримуєісторичноїкритики. “Корсунськалегенда”, якастала фундаментомданої теоріївиявилась лише“тинденційноюфіловізантійськоювставкою”.[170, C.25]

Третя існуючатеорія – такзвана “болгарська”, яка твердитьпро походженняхристиянстваієрархії духовенствав Україні зБолгарії. Цятеорія грунтуєтьсяна позитивномутвердженніпро існуванняокрім двохвеликих світовихцерков – Римськоїі Візантійської, ще й окремоїсамостійноїслов’янськоїБолгарсько-МакедонськоїЦеркви з центромв Охриді. Таківчені як Т. Коструба, М. Чубатий таінші вважаютьїї єдиною вірною.Широке опрацюванняболгарськоїтеорії пропоходженняхристиянствата духівничоїієрархії вУкраїні знайшловідображенняу працях С.Томашівського, А. Холмськогота інших. [125, C.25] Вонивказують, щозверненняВолодимираВеликого доБолгарії моглобути продиктованеяк міжнародноюситуацією(Болгарія нестановила дляКиєва жодноїнебезпеки; уній Київськийкнязь вбачавмайбутньогосоюзника протипеченігів зісходу, Візантіїз повітря іПольщі з заходу), так і особистимимотивами. Окрімцього, ВолодимирВеликий прагнувбачити УкраїнськуЦеркву такоюж незалежноюяк і Болгарська.На користь цієїтеорії свідчатьфакти спорідженостімови, опозиціїдо Візантіїі можливостівикористатикультурно-релігійніздобутки Римськоїта ВізантійськоїЦерков.

Четверта– тьмутараканськатеорія, обгрунтованаМ. Чубатим. Вихіднимїї пунктом єісторіософічніміркуванняще про правлінняВолодимирацерковноїієрархії натериторіїКубані у містіТьмутаракані.[269, C.223]

Аналізуючипоходженняхристиянстваі Церковноїієрархії вУкраїні мидійшли висновку, що, незважаючина прийняттяВолодимиромсхідноговізантійськогообряду, українськецерковне життя, від самих початків, було синтезомсхідного ізахідногохристиянства, а хрещенняукаїнськогонароду тахристинізаціяУкраїни відбувалисьчерез посередництвоБолгарії.

Про безпосереднізв’язки Володимираз Заходом іРимом маємоцілий ряд свідчень.На постійністьвзаємин зАпостольськоюСтолицею вказуєросійськийісторик Татіщев.Свої твердженнявін підкріплюєданими такзваного “Ніконівськогоабо Патріаршоголітопису”, вякому збереглисязгадки про трипосольствавід тодішніхпап (Івана XV таСильвестраII) до ВолодимираВеликого. [249, C.52]У 992 році, відповідаючина відвідинипапських легатів, Володимирпосилає своїхпослів до Римуіз проханнямдо папи СильвестраII надіслатиримських св’ященниківдля христистиянізаціїУкраїни. [185, C.55-56]

Контактиз латинськимРимом посилюютьсяі в часи правлінняЯрослава Мудрого, коли українськехристиянствовиходить навищий щабельсвого внутрішньогоі організаційногорозвитку. ЯрославМудрий прагнувпоглибитизв’язки українськоїЦеркви із ЗахідноюЦерквою нагрунті безпосередніхцерковно-політичнихконтактів Києваз Римом. Вонипроявлялисяу літургічно-релігійнійплощині, встановленнідинастичнихшлюбів, прагненніунезалежнитиЦеркву КиївськоїРусі від Візантійськоїімперії іКонстантинопольськогопатріархату.Вже у 1039 році Київбув піднесенийдо гідності(рівня) митрополіїв рамках Візантійськогопатріархату.Зібрані у 1051 роців Києві єпископивперше обралимитрополитомрусина Іларіона.[141, C.49-50]

Зв’язки Русіі Риму ще більшепосилюютьсяв період понтифікатупапи УрбанаII. Свідченнямцього є перебуванняу 1091 році в РимікиївськогомитрополитаТеодора, введеннядо літургічногокалендаря, запровадженогопапою УрбаномII, і відкинутогоВізантією, свята перенесеннямощів св.Миколая, листуванняі обмін посольствамиміж антипапоюКлиментіємIII та митрополитомКиївським.[141, C.51]

Візантія, незважаючина контактиКиївської Русіз АпостольськоюСтолицею прагнепосилити свійвплив на християнськуРусь. До Києвау 1037 р. прибув ізцаргородувисв’яченийПатріархомМитрополитКиївський грекТеопемт.Християнстводіяло в Русівже близькодвох поколінь, що сприяловихованнюмісцевих духівників, які могли бочолити Церкву.Проте, ЯрославМудрий в угодіне залишив засвоєю церквоюнавіть праваобирати кандидатівна Митрополичийпрестіл, якихби можна буловисвячуватив Україні-Русііз дозволуКонстантинопольськогоПатріарха.Більше того, Митрополит-грек, що в першу чергупідлягавЦаргородськомуімператорові, а в другу –Патріархові, вважав себефактичноцаргородськимпосланням.

Згідно угодиЯрослав Мудрийзмушений буввизнати якоб’єктивнувищість Царгородськогоімператоранад собою, прощо свідчивпорядок поминанняв Святій Літургіїна першомумісці імператораЦаргороду.[235, C.100-101] Однак спробипоширити позичитиполітичні іцерковні візантійськівпливи на Русьзустрічалиопір київськихкнязів таукраїнськогопатріотичногодуховенства.Ці суперечностіпочались щев часи князюванняВолодимираВеликого. У1034 р. наступаєрозрив усіхзв’язків міжКиєвом і Константинополем, що призводитьі до військовоїконфронтації.[187, C.21] Духовнимпровідникомкультурноїі політичноїопозиції доВізантії стаєдвірськийдухівник Іларіон, автор твору“Слово о Законіі Благодати– Похвала КогануНашему Володимиру”.Не дивно, щовласне ІларіонаЯрослав Мудрийвважав за найбільшвідповідногокандидата накиївськиїмитрополичийпрестол. ЗадорученнямЯрослава українськієпископи у 1051р. вибираютьІларіона митрополитомКиївським івсієї Русі. Цяподія знайшласвій відгоміну “Повістіврем’яних літ”:“В літо 1051 ЯрославнастановивІларіона митрополитомРусі, зібравшиЄпископів усв’ятій Софії”.[199,C.246-247] На думку М.Чубатого цяподія сталареволюційнимкроком українськоїцеркви, оскількифакт обраннякиївськогомитрополитабез згоди наце Константинопольськогопатріарха бувне властивийтогочаснійпрактицівізантійськоїЦеркви. [269, C.361] АктЯрослава Мудрогозапровадиввиразне обмежуванняміж християнськоювірою і церковнимправосуддямта візантійськоюдержавною іцерковноюполітикою.Таким чином, за три роки дорозколу ВселенськоїЦеркви на західну– Римську ісідну Константинопольську, УкраїнськаЦерква опиняєтьсяу складнійситуаціїнепорозумінняз Візантією.

Церковнийрозкол 1054р., щоотримав в літературіназву “схизмаКерулярія”, підготувавсяпротягом столітьі щоразу більшеокреслювавтенденціюізоляціонізмугреків відРиму, посилюючиїхні переконанняу необхідностівласного релігійногоцентру у Константинополі.Почуття єдностіСоборної Церквипослаблювалосьпід тискомпевних чинниківоб’єктивногохарактеру:

V століття наступає мовне відчуження;

поділ колись єдиної Римської імперії на Східну і Західну і як наслідок унезалежнення Римського Престолу від влади імператора, що перебував у Константинополі;

реольна постановка Римом питання про незалежність Церкви від держави, і в той же час, завершення формування доктрини про єдність Церкви і імперії на Сході;

постійні вимоги Царського Патріархата про підвищення у почестях і юрисдикції, аргументованих тим, що Константенополь став столицею Імперії. З часом ці претензії зростали. Патріарх вимагав рівності з Римським Престолом і титулу екуменічного, тобто вселенського Патріарха;

зміна складу грецького етнічного елементу у Східній імперії. Провідна верства грецького суспільства була фактично азіатською, а це до деякої міри впливало на культуру і духовність, на ідеал християнського життя, яке на сході ототожнювалось із аскетичним чернецтвом та містицизмом, а на заході з практчним християнським життям;

відсутність постійного і тісного контакту у практиці між Сходом і Заходом, обмеження взаємин лише до участі західних прелатів і папських делегатів у Вселенських Соборах. [235, C.113-116]

Взаємніамбіції досліджуванняпривели дорозколу колисьєдиної ВселенськоїЦеркви. Жодназ Церков – ніКонстантинопольська, ні Римська невбачали однав одній тієїсуверенностій суб’єктивностіщо є основоюпомісності, відчували однаодну як конкурента, якого слідпідкорити.Такий станречей призвівдо взаємнихзвинуваченьу помилках ієресях. Післярозколу поверненнядо єдностізаполітизованим, нееклезіальниммисленнямбачилось лишев юридичномупідпорядкуванніконкурентата акціяхпрозелітизму.[57, C.5]

Внаслідокрозколу 1054 р.українськаЦерква потрапилау досить делікатнуситуацію, прагнучипідтримуватидружні партнерськівідносиниодночасно зКонстантинополемі Римом. Якоюж була позиціяукраїнськоїЦеркви що доподій, які малимісце у 1054 р.? Необхіднозауважити, щоу ВізантійськомуСиноді, якийосудив польськихлегатів, бралиучасть всімитрополитивізантійськоїПатріархіїокрім митрополитаКиївськогоІларіона, доречі, не визнаногопатріархомКонстантинопольським.Прийнятийсобором документне мав підписуКиївськогомитрополита.Тому логічнонапрошуєтьсявисновок проте, що КиївськаЦерква не маланічого спільногоз акцією візантійськогоПатріархаМихайла Керулярія.Ні фактично, ні формальноУкраїнськаЦерква у 1054 р. нестала на шляхрозколу ХристовоїЦеркви, продовжуючипідтримуватистосунки ізЗаходом. Надумку М. Чубатого:“… церковнийрозкол з1054 р. …ця подія залишаласязовсім чужоюдля РуськоїЦеркви піддуховним проводоммитрополитаІларіона”.[269, C.353]

Внаслідокрозколу 1054 р. закожною із двохЦерков закріпиласьокрема назва: Православнаабо Церква наСході, і Католицькаабо Римськана Заході. Потрібнозауважити, щоу первісномузначенні слів“православ’я”і “католицтво”Христова Церква, Західна таСхідна до 1054р.була одночаснояк католицькою, так і православною, вона визнавалапершість іпровід у цілійЦеркві Римськогоархиєрея таодну правдивухристиянськувіру.

На думку Б.Кумора, тількиу XII століттівізантійськімонахи і митрополитипринесли наРусь антилатинськупропоганду.[141, C.53] Цю думкуповністю підтримуєо. Іван Шевців(Австралія), який пише:“НовоохрещенаУкраїна довгийчас стояла нароздоріжжівибору міжРимом і Візантією, поки врешті, під впливомспритних іхитрих греківта з політичнихміркувань, непідчиниласьВізантії”.[272, C.54]

Розкол ХристовоїЦеркви у 1054р.позначивсяна свідомостіта існуваннінашої Церкви, яка залишиласьу канонічнихта літургійно-духовнихзв’язках зКонстантинопольськимпрестолом, відчуваючина собі трагічнийтягар цьогоподілу. ПредставникиукраїнськоїЦеркви бралиактивну участьу спробах відновитиєдність міжСходом і Заходом.Цілий перелікфактів і подійвказують напрагненняУкраїни зробитисвій внесоку вирішенняпроблеми церковноїєдності і проводу.Сюди необхідновіднести: ЛіонськийСобор 1274 р., участьу ньому первоїєрархаПетра з послідовнимкоронуваннямДанила РомановичаГалицького;[170, C.34] участь митрополитаІсидора уФлорентійськомуСоборі 1439 р. [101, C.59]; БерестейськеЦерковне порозумінняу 1596 р.

Церковнийрозкол 1054 р. ставсяз вини керівництвавізантійськоїЦеркви. Кількаспроб повногопоєднаннясхідної і західноїЦерков, тобтоцерковних уній, сталися тежз ініціативикерівництватієї ж візантійськоїЦеркви. Першатака спробабула здійсненау 1274 р. на ЛіонськомуСоборі, колитодішнійКонстантинопольськийімператорМихайло VIII Палеологта його синАндронік усвоєму листідо Собору іменемгрецькогодуховенствавизнали зверхністьримського Папита прийняливсі запропонованіїм умови з’єдинення, за вийняткомлише “філіокве”.[254, C.117]

Ідея церковноїунії знайшлалогічне продовження,і активнообговорюваласьна КонстанцькомуСоборі 1414 – 1418 рр.У роботі цьогособору бравучасть МитрополитКиївськийГригорій Цамблак, який у своїйпромові підтримавідею унії. Однак, через загостренняуваги західногодуховенстващодо вирішеннясвоїх внутрішніхсправ, уніяпідписана небула. [188, C.46]

Наступнаспроба поєднатисхідну і західнухристиянськіЦеркви маламісце у 1439 р. наФлорентійськомуСоборі. Головнимитемами дискусійбули богословськірозбіжностіЗахідної іСхідної Церков.Однак, у ходідискусій двавчені грекигуманістиІсидор і Виссаріонпрагнулигрецько-патріотичнимита богословськимиаргументамипереконатисвоїх земляківна користьсправи поєднанняЦерков. Першимречником уніїна ФлоринтійськомуСоборї виступивКиївськиймитрополитІсидор, якийпроголосивп’ять промов.Четверта з нихбула присв’яченаідеї єдності, а головнийаргуметн впитанні проз’єдиненняЦерков, на думкуІсидора, цеугода, яка пануваламіж грецькимиі латинськимисв’ятими. [269,C.170-171] Митрополитзакликав соборовихотців до взаємноїспівпраці, щоб“вложений трудне пішов надаремно і нестав посміхомдля нащадківта ворогів”.[269, C.171]

5 липня 1439 рокубуло підписанобуллу про об’єднання“Laktentur coeli et exultet terra” (Хайтішаться небесаі радіє земля).“Веселітсянебеса і радуйсяземле, бо знятосередню стінуяка віддалялаЗахідну Церквувід Східної,і прийшов мирі злагода; асталося цезавдяки томунаріжномукаменю – Христові, який кріпкозв’язавши обоєлюбовним миром, з двох зробиводне та утвердиві злучив вічнимсоюзом. Післядовгої темрявисмутку й довголітньоїмряки та пригноблюючоїімли роз’єднання, нині засяявтихий і світлийпромінь бажаноїєдності”. [7, C.85]

Цікавим, нанашу думку, єфакт, що відрізняєцю буллу відінших, а саме, видана вонабула не лишеодним Папою, а за згодою таучастю візантійськогоімператората східнихпатріархів.Необхіднозазначити, щоІсидор підписавдокумент і якмитрополитКиївський івсієї Русі, іяк прокураторпатріархаАнтіохії. [97, C.48]Акт з’єдиненняпідписали, окрім папиЄвгенія IV і всіхОтців Соборувід латинськоїЦеркви, імператорІван VIII Палеологі 32 Отці СоборуСходу. ПідписІсидора стоявтретім післяпідпису імператора,[224, C.30-31] що свідчитьпро авторитетта впливовістьКиївськогомитрополита.Лише двоє учасниківСобору грецькіпрелати МаркоЄвгенік, ефеськиймитрополитта Ісайя, ставропільськиймитрополитне підписалибуллу про об’єднання.

Здавалось, що на короткийчас унія розв’язалаосновні догматичніта обрядовівідмінностіміж Заходомі Сходом. Проте, вже найближчідні показали, що осягнутиправдивогозамикання нетак вже і легко, оскільки упрактичномужитті не помічалосьжодних змін.Аналізуючиситуацію щосклалася післяпідписанняФлорентійськоїунії, М. Чубатийписав: “ Глибокогорову, ритогостоліттями, та упередження, створеноговпродовж столітьне доводилосятак легко засипатиодним актомна папері. Наце треба булобільше часута доказівдовір’я однихдо одних”. [269,C.176] На думку Б.Гудзяка, Флорентійськаунія 1439 р. ніколине була популярноюсеред православногозагалу і у грецькихчернечих колах, а після падінняЦаргороду (1453р.) стала неактуальною.[99, C.4] Однак, не можнане зауважити, що унію підтримувалипровідні колагрецькогодуховенства, чого не можнасказати промосковськудержаву і церковнувладу. У відповідьна постановиФлорентійськоїунії Москваобрала, беззгоди на теЦаргородськогопатріарха, нового митрополитаЙону, порушившитаким чиноміснуючу субординацію.Хіротонія Йонифактично означалаперехід МосковькоїЦеркви до автокефалії(1448 р.). [101, C.62] Єдинаколись Руськамитрополіяподілиласьна окремі Київську, що включалашість єпархійу ВеликомуКнязівстві(Чернігівську, Смоленську, Полоцьку, урівську, Луцьку, Володимирську)та три єпархіїу ПольськомуКоролівстві(Премиську, Холмську, Галицьку)та Московськуюрисдикції.[99, C.4-5]

ВорожістьМоскви до єдностіу СоборнійЦеркві пояснюєтьсянизкою причин.Акція неприйняттяреунії булана руку московськомукнязеві, оскількидух унії вимагавмирних взаєминміж усімахристиянськимиволодарями, загальногохристиянськогомиру. Цей постулатунії не збігавсяз інтересамимосковськогокнязя, що прагнув“збиранняримських земель”під своєюавтократичноювладою. Християнськиймир означавдля свого правителявідмову відплану поширитисвою владу наукраїнськіі білоруськіземлі, що входилидо складу ВеликогоЛитовськогоКнязівства, включно з Києвом, Львовом таГаличем. У такійвійні для Москвибули вигіднимиі зручнимивласне релігійнімотиви, а саме, роль оборонця“чистого православія”прти “єретичних”латинниківі унійної “єресі”.

Латинськедуховенство, урядові чинникиу Польщі таЛитві формальноне могли відкритовороже поставитисьдо ухваленоїФлорентійськимВселенськимСобором уніївсіх християнськихЦерков. Постанова, прийнята Собором, надавала рівніправа усімЦерквам, гарантуючиїм дотриманняна даний часуставів їхньогоустрою і обрядів.Однак, необхіднозазначити, щоперебуваючина територіїсвоєї Митрополії, що знаходиласьв межах кордонівпольськоїдержави таВеликого КнязівстваЛитовського, МитрополитКиївськийІсидор не доклавжодних зусильу справі забезпеченняфактичноїрівності українськоїЦеркви з латинською.Свідченнямцього є відсутністьбудь-якогодокументу, щовідбивав бипрагненняІсидора добитисяпевних правдля своєї Церкви.Лише у 1443 р. королемВолодиславомIII було виданоуніверсал проважливістьухваленої уФлоренціїунійної єдності.[235, C.241] Важно вказати, що документнеконкретнийі становитьлише загальнийпринцип рівності, вказуючи нанеобхідністьусунути нерівністьта утиски, якітерпіла до цьгочасу Церквагрецькогообряду, а такождозволяє Владикамта духовенствуСхідної церквипосідати тіж управні посадищо й духовенствоі єрархія латинськогообряду.

П’ятнадцятирічнеурядуваннянаступникаІсидора Києво-ГалицькогомитрополитаГригорія, бояриназа походженням, теж не далообгрунтуванняорганізаційномута духовно-виховномуросту Церкви.Не відчуваючисебе українцемта, очевидно, побоюючисьнаразитисьна прихильнеставленняпольсько-литовськоговолодаря, Григорійфактично зайнявпасивну позицію, виконуючи лишевластивіМитрополитовіобов’язки. Нанашу думку, рекомендуючина МитрополитаболгаринаГригорія, якийне знав місцевихзвичаїв і неборовся заправо своєїЦеркви, що булирівнозначнінаціональнимправам йоговірних, МитрополитІсидор допустивсяважної помилкипроти ХристовоїЦеркви в Україні.

Таким чиномбуло підірванооснову унійногоєднання, якеможна буловикористатиу повній мірідля забезпеченнянаціональнихправ вірнихта й українськоїцеркви в цілому.

Необхіднозазначити, щоще близько 8десятилітьпісля ФлорентійськогоСобору українськаЦерква все жздійснювалавселенськуідею щодо єдностівіри, збереженняобряду, звичаїв, традицій, моральності.Від другоїполовини XV ст.з’являютьсяоб’єктивніобставини, щоспричиняютьдо різкогопогіршеннястановищаукраїнськоїЦеркви, та змінинапряму взаємовідносинКиєва та Царгородупротягом XVIстоліття.

Після завоюванняКонстантинополятурками у 1453 р.Царгородськийпатріархатвтрачає статусзахисникаправославнихправителів, нездійсненноюстає і надіяна духовневоз’єднаннядвох головниххристиянськихцентрів єдиноїколись Римськоїімперії.

Усвідомлюючизначенняхристиянськоївіри для грецькихпідданих, якібули найчисельнішоюнаціональноюгрупою Турецькоїімперії тапрагнули використатигрецьке суспільствояк факторстабільностіта безпекиімперії, султанМагомет II встановивпевні основитолерантностіщодо грецькоївіри:

Суворо заборонялося застосовувати будь-які насильні методи з метою прозелітизму;

Вірним Царгородського та інших східних патріархатів дозволялось прилюдно практикувати свою релігію у різних формах (урочисті богослуження, публічні процесії і ін.). [235, C. 267-268] За ці привілеї християни, на відміну від мусульман, виконували певні обов’язки:

Сплачували у султанову казну подушний податок (гарач) від якого звільнялось лише духовенство.

Визнавали ієрархами священними лише тих патріотів, єпископів, ігеменів і духівників, яких номінував султан. [235, C.268]

Щоб полегшитиперехід ГрецькоїЦеркви у залежністьвід турецькогосултана, МагометII запросив доЦаргороду наПатріаршийПрестіл противникаунії з СоборноюЦерквою, головногопровідникафотіанцівГеннадія Схолярія, який активнопідтримувавтурнофілів.Султан іменувавйого Патріархом, а слухнянийсинод підтвердивцю номінацію.

ІнвеститураПатріархаГеннадіямагометанськимсултаном означалафактичну залежністьЦеркви ЦаргородськоїПатріархіївід турецькогонехристиянськогоавтократичноговолодаря. Цяпереломнаподія, що сталась6 січня 1454 р. сталависловом публічноговизнання новимПатріархомнового статусусвоєї Церкви, який від іменівсіх вірнихцієї Церквивиявив бажаннядо постійноїколабораціїз нехристиянськимиволодарями.Оскільки, вочах вірнихПатріарх бувпредставникомнаціональноїеліти, то цефактично означалощо греки відмовляютьсявід боротьбиза національно-державнунезалежністьі приймаютьзапропонованутурецькоювладою концепціюгрецької культурноїавтономії умежах магометанськогосвіту.

В українськихта білоруськихземлях, як і угрецькомусуспільстві, політична владаперебувалав руках неправославнихправителів.ЦаргородськийПатріархатне мав змогиналежно виконуватисвої обов’язкищодо Києво-ГалицькоїМитрополії, яка все щезнаходиласьпід юрисдикцієюЦаргороду.Подібний станречей шкідливопозначивсяна організаційномужитті та ієрархічнійструктуріСхідної Церкви.Протягом всьогоXVI ст. КиївськуМитрополіюочолювалиставленикипольсько-литовськихкоролів, що немогло не вплинутинегативно насклад вищогодуховенствав українськійЦеркві. Правонадавання“духовниххлібів” (державнийзакон “Патронату”), яким користувалисякороль та шляхтазводилось допризначенняна церковніпосади людей, які не малижодних заслугперед Церквою.Іноді до цієїнайвищої гідностізараховувалиі чисто військовіздобутки. [170, C.85]Оскільки єпископськіпосади надавалисьнайчастішевпливовимпретиндентам, переважносвітськимособам, то невипадковоруським митрополитомі єпископамчасто бракувалоне тількиінтелектуальнихданих, а першза все моральнихчеснот, такнеобхіднихдля виконаннярелігйнихобов’язків.На одну посадуінколи призначаликількох кандидатів, навіть збройноїборотьби володітиза право єпархіямиі відповідноїхніми земельнимимаєтками.

КиївськаМитрополіяу результатіослаблюваласьчерез небажанняєпископівспівпрацюватиміж собою. Деякийчас залишаласьбездільноюцентральна, згідно зі східноюсклезіологією, церковна інституція– ЄпископськийСинод. [99, C.8-9] Порушенняцерковнихканонів підриваломоральнийавторитетЦеркви в очахнароду. Вказанийстан речей бувнаслідкомпевних суспільнихявищ, зумовленихполітичними, церковнимита релігійнимичинниками.

Аналізполітично-релігійноїситуації другоїполовини XVI ст.дає нам змогузрозумітиподальший хідподій, логічнимзавершеннямякого став актпідписанняБерестейськоїунії.

Політичнаситуація усхідній тапівденно-східнійЄвропі у XVI ст.мала низку рис, притаманнимвсім державамцього регіону:

по-перше, вМосковщині, Польщі-Литві, Туреччині привладі перебувалиспадкові династії, що давало змогутворити далекосяжніполітичні планита схеми суспільногорозвитку;

по-друге, у цей періодвідбуваєтьсядва ВселенськіСобори – VЛетеранський(1512-17) та Тридентський(1545-63), які розглядалинадзвичайноважливі наданий моментпитання, а саме– турецькузагрозу тапротестанськуреформу. Всяувага папствабула прикутадо вирішенняполітичнихнаслідків, народженихпротестантськими, лютиранськимита англіканськимирухами;

по-третє, українськіта білоруськіземлі стаютьтереном гостроїборотьби міжПольщею-Литвоюз одного бокута Московщиноюз другого, щопризвело допольсько-московськихвоєн. КоронаціяІвана IV Грозного(1547) та розробкамесіанськоїідеї “Москва– третій Рим”негативновпливають накультурнийі духовнийрозвиток українськихта білоруськихземель.

Політичнесередовищесправляє певнийвплив на розвитокцерковноїситуації, якахарактеризуєтьсянаступнимиознаками:

по-перше, зосередженістюЗаходу напротестантсько-англіканськійреформі, щопризводитьдо того, що питанняцерковноїєдності втрачаєактуальність, особливо післязавоюванняКонстантинополятурками;

по-друге, відмежуванняСхідної Європивід рештихристиянськогосвіту, розробкаМосквою концепції“Москва – третійРим” стає основоюпоширеннямесіанськихідей, метоюяких булиуніфікацйні, централізаційнїта нівеляційнінаміри.

Політичніта церковніпроцеси детермінуютьрозвиток релігійнихвідносин вУкраїні у XVI ст., що характеризуютьсянаявністю двохявищ:

по-перше, впливомлатинсько-польськогосуспільства;

по-друге, втручанняму політичнийпростір Україниідей протестантизму.[170, C.89-91]

Вплив латинськогопанівногосередовищавідчувся яку сфері державного, так і суспільногожиття. Він буввиразно денаціоналізуючийщодо українськогосуспільства.Великодержавніамбіції, властивіяк польськійшляхті, так іцерковнимдостойникам, всупереч папськимбуллам, якізрівнювализахідний ісхідний обряд, не вважалиостанній переважнокатолицьким.Необхідновказати, щосаме східнийобряд становивзначну перешкодудо асиміляціїта денаціоналізаціїукраїнськогосуспільстваПольщею, щопрагнула доуніформаціївізантійськогообряду.

Становищенашої церквизначно погіршилосьпісля підписанняЛюблінськоїунії 1569 р. в результатіякої утвореноодну державу– Річ Посполиту, де очевиднуперевагу отрималиполяки. Українськіземлі післяунії перейшлиу нову залежністьвід Польщі.[254, C.152]

Певна другорядністьукраїнсько-білоруськоїієрархії всуспільно-політичному, загальнодержавномумаштабі РечіПосполитоїбула очевидною.Руські владики, на відміну відримо-католиків, не мали змогиотримати місцев сенаті. Томулише світськімагнати моглипредставлятиінтереси СхідноїЦеркви на державномурівні. Владикирідко порушувалицерковні питання, які не булипов’язані змаєтками. Малоуваги приділялосьдуховним справам; питання пастирськоїмісії, морально-етичні, а тим більшебогословськіта еклезіологічнізалишалисьпоза увагоюнавіть у часпостійно прогресуючоїкризи. “Хочасеред українсько-білоруськихєпископів1580-х рр. Не знаходимотих драматичнихпороків, якітраплялися, наприклад, серед ренесанснихпап,   вражаємонументальнапасивністьруської пастви, яка стала передповажною внутрішньоюі зовнішньоюзагрозою”.[100, C.104] Об’єктивнийаналіз ситуаціїне дає нам праваоднобоко оцінюватистан руськогоцерковногожиття як лишенегативний.Незважаючина глибокукризу, Київськамитрополіявсе ж розвиваласьу певних етапах, про що свідчить, наприклад, рістцерковноїінфраструктури, розвитокзахідно-українськогоіконопису.Проте в інших, досить важливихділянках Київськамитрополіястояла передсмертельноюнебезпекоюзнищення “грецькогозакону”. Передруською Церквоюпоставили новівимоги і завдання, вирішення якихне мало аналогув християнськійпрактиці. Б.Гудзяк порівнюєситуацію, щосклалась напрактиці XVI ст.у Руській Церквііз ситуацієюу якій перебувавзахідний католицизмпершої половиниXVI ст.: “Без сумніву, деякий розвитокбув, помимоглибокої кризи, наявність якоїпідкрелювалаемоційно бурхлива,інтелектуальноі духовно творча,і, з точки зорутрадиційнихважностей, неопановано-деструктивнасила протестантизму”.[100, C.106]

Протестантськівпливи в українськихта білоруськихземлях досяглиапогею у періодправліннякороля ЖигмонтаII Августа (1548-1572), який дав повнусвободу протестантськійпропоганді.Він навітьпрагнув проголоситисебе лютиранином, однак, боячисьвтратити королівськийтрон традиційнокатолицькоїдержави цьогоне зробив. Вукраїнськихземлях протестантськийбув значнослабшим ніжу Білорусії.Проте, вартовказати, щодеякі визначніроди українськоїзнаті: Вишневецькі, Ходневичі, Воловичі, Горські, Саніги та інші, покидаючиправославнуЦеркву, приймалинову протестантськувіру. [235, C.298-299]

І-з приходомна королівськийтрон у 1573 р. ГенріхаВалуа, а згодомСтефана Баторія, які активнопідтримувалиКатолицькуЦеркву, кардинальнозмінюєтьсяурядова політикащодо протестантів.Активну допомогуі підтримкуЗахідній ЦерквіРечі Посполитої, у її боротьбіпроти протестантів, надав орденЄзуїтів. Вінзорганізувавцілу низку шкілі колегій, якінадавали вищурелігійнуосвіту з точкизору католицькоїеклезіології.Великий українськийправославниймагнат КостянтинОстрозький, зацікавленийрозвиткомшкільництваєзуїтів, власнимкоштом організуваву своїй столиціОстрозі вищушколу з академічноюпрограмоюнавчання. Пришколі буластворена друкарняз якої виходилитвори церковноїі світськоїлітератури.[235, C.315] Князь Острозькийі засновананим колегіязгодом відіграливажливу рольу піднесеннітеологічноїі світськоїосвіти, взялиу часть у гострійдискусії щодопроблеми уніїукраїнськоїЦеркви з РимськимПристолом.

НаприкінціXVI ст. в українськихземлях появляєтьсянова історичнасила, що берев свої рукикермо громадськогоі церковногожиття. Колиукраїнськебоярство переходитьу табори протестантів, а церковнийпровід занепадаєпід впливомпольсько-литовськогодержавногопатронату наарену виходятьцерковні братства.Основним середовищемїх формуваннявиступаютьміста. Очевидно, що братствау відповідностіз духом часузасвоювалиі деякі ідеїантиклерикальноїпротестантськоїпропоганди, що вони включалидо свого православ’я.Братчини вважали, що світськагромада маєпріоритет уцерковнихорганізаціях, а єпископи тасвященники– це лише слугигромади, якаможе надатипевну посаду, або звільнитивід неї. Прицьому, здійснюючинагляд за кліром, вони залишализа собою вирішальнеслово. Братствавідстоювалиправо адміністративногоконтролю івлади над єпископамиі священниками.Без сумніву, вказані претензіїбратчиків частоне узгоджувалисьіз самими основамиправослав’я.Однак не знаючиканонів СхідноїЦеркви, братствазвертаютьсядо східнихПатріархівз проханнямпідтвердитиїх статут узміненій формі.Грецький патріархЙоаким Олександрійськийпід час свогоперебуванняу Львові у 1586 р.затвердивстатут місцевогобратства, якийнадав останньомуширокі повноваженнящодо вивільненнядуховної владиз-під поглядуєпископа. [36, C.5]Тогочаснийєпископ ЛьвівськийГедеон Балабанбув позбавленийвлади навітьу питанняхлітургічнихта віровчення.

Зневагаєпископськоїгідності буладля Балабананестерпною, що спонукаєєпископа шукатизасобів приборканнябратчиків.Вирішенняпитання бачилосьдуже радикальноі було пов’язанез досить щенечіткимиідеями єдностіхристиянськогосвіту. Ставропігіїта надто великевтручанняКонстантинополяу внутрішнісправи КиївськоїЦеркви до певноїміри спричинили, а, навіть, іприскорилизміну орієнтаціївід Константинополядо Риму. [188, C.30]

Наприкінці1580х рр.Українськаієрархія відсонної пасивностіперходить доактивної діяльності, спонукою доякої виступаютьтри основнічинники: по-перше, усвідомленнякрайньої внутрішньоїбогословської, культурно-ідеологічної,інтелектуальноїі, великою мірою, політичноїта адміністративноїнемочі КиївськоїЦеркви. По-друге, неадекватністьконкретнихзаходів і загальноїспроможностіЦаргородськогоПатріархатуіти назустрічнагальнимпотребам руськоїправославноїспільноти. Інарешті, динамічната агресивназагроза церковної, богословськоїта інституційноїтотожностіта етносу Київськогохристиянстваперед протистантськоюРеформацією, контрреформацієюта КатолицькоюРеформою. [100,C.108]

Необхіднозазначити, щореформаціямала неоднозначнийвплив на розвитокукраїнськогосуспільства.З точки зоруконфесійності, що проявляласьу формі протестантизму, вона відіграваланаціональнонівелюючу рольу розвиткунаціональноїсвідомостіукраїнців, реформаціясправила певнийвплив на розвитокпершого українськогодуховного танаціонально-культурноговідродження.[188, C.31]

Саме церковнаієрархія, приактивній співпрацідержавногочинника, прагнездійснитиреформу Церквив Русі-Україні.Згідно з дорученнямпатріархаЄремії II пронеобхідністьшорічногопроведеннясоборів, у червні1590 р. відбувсяСобор у Бересті.20 червня Соборухвалив рішення, задекларованіу двох документах(послання донароду). У першомуз яких ієрархизвертають увагувірних своєїпастви на занепаду релігійнійсфері, бракдисципліниу духовенстваі прихожан, нагніт якогозазнає РуськаЦерква. У другомупосланні чітковисловлюєтьсяідея Церковногопоєднання: “Ми,єпископи, нижчепідписаніособи, заявляємо, що наш обов’язокнам наказуєдбати як проспасення наше, так про стадохристиянськоголюду і про Христовіовечки, довіренінам Богом, щобми провадилиїх до згоди ієдности. Длятого хочемонашим пастиремодного старшогопастиря і правдивогонамісника св.Петра, що є наРимськім престолінайсв. Папавизнавати йогоза нашого пастиряі мати його занашого голову, йому підлягатиі завжди слухати; з того збільшитьсяслава Божа вйого святійЦеркві… Застерігаємособі тільките, щоб нам найсв.Папа римськийлишив незміннимиобряди і всісправи, себтослужбу і ввесьцерковнийпорядок, якогодержиться здавна наша св.Східна Церкваі щоб у тім порядкуостались ненарушнимиЇх КоролівськеВеличествозволить нашісвободи зберегтиі утвердитипривілеямиі артикулами…А ми за такезапевненняі потвердженняпривілеїв віднайсв. Папи іЇх КоролівськогоВеличестваі цим нашимлистом зобов’язуємосяй обіцяємопідлягативерховнійвласті і благословеннюнайсв. ОтцяПапи римськогопрестолу”.[261, C.68-69] Підписалидокумент єпископЛуцький і ОстрозькийКирило Терлецький,єпископ Пинськийі ТурівськийЛеонтій Пелчицький,єпископ Львівський, Галицький іКам’янець-ПодільськийГедеон Балабанта єпископХолмський іБелзький ДіонісійЗбіруйський.

Ідея Церковноїєдності розробляласьі в державнихта церковнихколах РечіПосполитої.Значну увагуприділяла цьомупитанню і папськадипломатія.Як ідеальнаприлюдія майбутньоїБерестейськоїунії, задумпоєднанняЦерков черезчастковий іпоступовийвідрив СхідноїЦеркви на теренахкраїн з християнськимправліннямз-під канонічноїта юрисдикційноїзалежностівід патріаршогопрестолу вмежах Турецькоїімперії виникаєу папи ГригоріяXIII, який дотримувавсятрадиційноїсхеми канонічноїєдності. [194, C.12]

В серединіXVI ст. зі зміноюконфесійнихі релігійно-культурнихумов в РечіПосполитій, державна політикаякої створилагарантії конфесійномуплюралізмові, виникають новіконцепції унії.Одна з нихгрунтуєтьсяна романтичних, утопічнихекуменічнихпроектах заякими унія малапримирити двітрадиції в лонієдиної в принциповихпитаннях догматикиі терпимої доплюралізмув інших питанняхВселенськоїЦеркви. Виразникамитаких сподіваньстали з католицькоїсторони СтаніславОріховськийі Андрей ФричМоджевський, а з православноїкнязь КостянтинОстрозький.

Не менш вагомезначення дляісторії Берестейськоїунії мала власневнутрішнятрансформаціякатолицизмута наявністьпевних традиційу ставленнідо ідеї уніїу польськихта римськихколах. ПідхідкатолицькоїЦеркви до уніїбув детермінованийособливостямиконтреформаційногокатолицизму, який відрізнявсядисципліною, уніфікацією, прозелітизмом, нетерпіннямдо інакомислення, консерватизмому питанняхвіровчення.З другого боку, посттридентськамодель католицизму, яка власнеперебувалау часі розвиткута становлення, не могла несправити позитивноговраження, авідтак, і прагненняправославнихзаручитисяпідтримкоюта основноюдопомогоюкатолицькоїЦеркви. [105, C.44] Реформованаримська Церквадомогласяоздоровленняцерковногоапарату у всіхйого ланках, що проявлялосьу зміцненнівнутрішньоїдисципліни, централізаціїуправління, створеннінадзвичайнодієздатнихчернечих орденів, насампередєзуїтів, формуванніплеяди високоосвіченихсвященниківта єпископів, відданих справіЦеркви. Державата її локальніструктури сталиактивно підтримуватиЦеркву і співпрацюватиз останньоюу більшостікатолицькихрегіонів.

Значногооновленнязазнала і релігійнакультура. Повсюдностворювалиськолегії, парафіяльнішколи, оновлювалисьуніверситетськіпрограми. Величезноїролі у боротьбіз протестантаминабули уснаі друкованапропогандаі полеміка.Значний впливна відновленнястатусу католицизмумали мистецтво, літератураі театр. Проте, слід зазначити, що всі нововведенняопиралися наспадщинусередньовіччя, не руйнуючистарих формрелігійноїкультури.

Польськийкатолицизм, у рамкахзахідно-європейського, теж почав набиратинової сили, характернимирисами якоїстали внутрішнядисциплінованістьі релігійнапереконливість, оновлений культікон та реліквій, паломництвоі релігійніпроцесії, поширенняколегій, покращеннятрадиційноїосвіти та пастирськоїроботи. [105, C.44-47] Усіці позитивніявища та процеси, які спостерігалисьу лоні католицькоїЦеркви у другійполовині XVI ст., безперечно, не могли пройтиповз увагуправославноїієрархії і, зокрема, ІпатіяПотія, якогобез сумнівівможна вважатиголовним творцемБерестейськоїунії.

Найбільшоюмірою кореляціяміж “духом”католицькоїреставраціїта уявленнямипро унію зправославнимивиступає вунійній програміпольськогоєзуїта ПетраСкарги, викладенійу творі “Проєдність БожоїЦеркви підодним Пастиремі про відступленнягреків від тієїєдности зпересторогоюі напімленнямдля руськихнародів, щодержать з греками”.Лейтмотивомтвору П. Скаргиє заклик доєдності християн, поверненняправославнихпід главенствопапи. На думкуП. Скарги, уніяможлива лишеза умови виконаннятрьох вимог, а саме:

1 – руськиймитрополитмає підкоритисяпапі римськомуі від від нього

одержуватихіротонію(свячення);

2 – русиниповинні у всіхпитаннях вірипогоджуватисьз Римом;

3 – духовенствомає цілковитоприйняти верховнувладу Апостольськоїстолиці. [105, C.47-58]

Варто зазначити, що перший накладтвору Скаргипобачив світу 1577 році і бувприсвяченийукраїнськомумагнатові князюОстрозькому, який під впливомреформаційнихпроцесів укатолицькійЦеркві, перейнявсяідеєю унії іу листі до папиписав: “… щоніщо інше неє йому так дороге, як злука всіххристиян підодним пастиремі він готовийвіддати за неїсвоє життя”.[174, C.279]

На нашудумку, аналізтвору П. Скаргине дає нам змогиохарактеризуватийого уявленняпро унію якконцепцію чипрограму дій.Скоріше йшлосяпро інкорпораціюПравославноїЦеркви в системуримо-католицькихцерковнихінституційз єдиною поступкоюправославним– права дотриманнясхідного обряду.Реальну оцінкудотриманняідей П. Скаргив історіїБерестейськоїунії можназробити лишев ході критичногоспівставленняйого програмиз програмоюправославноїієрархії, якабула націленана глибокі ймасштабніперетвореннявнутрішньогожиття руськоїЦеркви. Ця концепціябула розробленаїєрархієюправославноїЦеркви ще уході БерестейськихСоборів 1590хрр. і сталапередісторієюБерестейськоїунії.

Що до такзваної “польськоїінтриги”, тобтоприписуванняордену єзуїтівідеї воз’єднаннядвох християнськихЦерков, то надумку І. Паславськоговона не витримуєжодної науковоїкритики. “Це, очевидно,   пишеІ. Паславський,  вже така історичнадоля українськогонароду, що йогонаціональнебуття у великодержавницькихісторіографіяхсусідів майжезавжди трактувалосьяк чиясь ворожаінтрига”. [188, C.47]Такої ж думкидотримувавсяПатріарх УГКЦЙосип Сліпийвказуючи, що:“Принижувативиключно підступамі хитрим плянамєзуїтів здійсненнятакого великогоцерковно-громадськогоперевороту, якою була посуті Унія, булоби дуже дрібничково, а посилатисьна систиматичнепереслідуванняпольськимурядом представниківтодішньоїправославноїієрархії єнепереконливим… Справжніхже причин цьгосумного явищатреба шукатине в зовнішніхумавах тодішньогоположеннязахідно-руськоїЦеркви, не впідступахєзуїтів і нев задумах уряду, а в ній самій: в зіпсуттікорінних основїї організації, в тих страшнихвнутрішніхязвах, які роз’їдалиїї організмі робили їїлегкою здобиччюдля кожногоз її ворогів.Головне джерелоі корінь цьогозла лежав вбезпорядкахтідішньоїцерковноїієрархії вкрайній деморалізаціїбільшості їїпредставників.”[239, C.92-93]

Нам імпонуєточка зору о.Івана Шевціва(Австралія), який вказує7 причин, що зумовилиУнію УкраїнськоїПравославноїЦеркви з РимськимАпостольськимПрестолом, асаме:

1 – бажанняукраїнськихвладик – творцівУнії здійснитиволю Христа-Спасителя“щоб всі булиодно”;


    продолжение
--PAGE_BREAK--

2 – Флорентійськаунія та її 70-літнятрадиція вУкраїні. Сприйняттяунії українцями, при ворожомуставленніполяків і осудіМоскви. Розумінняпровідноюверствою україницерковної уніїяк позитивноїі корисної длядуховного інаціональногорозвитку;


3 – ставленнядо УкраїнськоїЦеркви грецькихпатріархів, занедбанняїї в періодполітичноготиску з бокуМоскви та релігійногозі сторониПольщі;


4 – втручаннямирян і, зокрема, церковнихбратств у справиЦеркви привелодо пошуку шляхівпозбавленнябратської“опіки”;


5 – пануванняв українськихземлях світськогопатронату –надаваннякоролями т. зв.“духовниххлібів” світськимособам, що малипевні заслугиперед королемта державою, але не передЦерквою;


6 – впливипротестантизмута посттридентійськаантиреформав КатолицькійЦеркві;

7 – поділ Київськоїмитрополіїта усамостійненняМосковськоїцеркви; створенняу 1589 р. Московськогопатріархатута його зазіханняна українськіземлі і Церквув межах Польсько-Литовськоїдержави. [271, C.15-23]

Ухваленіруськими єпископамина соборі 1595 р.в Бересті передумовиунії засвідчилипрагненнявладик дозабезпеченняукраїнськійЦеркві автономногостатусу в структуріЗахідної Церкви.Попри надзвичайносильний унійнийрух напередодніі після підписанняунії, умови їїне містиликонфронтаційногозапалу. У питанняхдогматикируська сторонапогоджуваласьлише на ті поступки, які було узгодженона ФлорентійськомуСоборі, [135, C.20-21] одночаснозастерігаючивід порушенняобрядово-культовоїсфери.

Уточненнямунійних умов, що мали бутипідтвердженніна вічні часикоролівськимпривілеєм тапапською буллою, зайнявся єпископТерлецький.Вони були зібраніу 33 артикули 1червня 1595 р., а вжеу жовтні-груднізапропонованідвома руськимивладиками –Іпатієм Потіємта КириломТерлецькимна розглядАпостольськомуПрестолові.[171, C.42] Умови уніїбезкомпроміснозастерігаливід порушенняобрядово-культовоїсфери (ст. 2, 3, 4), заборонялинав’язуванняРуській Церквілатинськихпрактик і захищалимісцеву традицію(ст. 7, 8, 23, 24), категоричноне допускаласязміна обряду(ст. 15). Збереженняправа на шлюбсвященниківрегламентуваласт. 9. В поунійськийперіод в земляхКиївськоїмитрополіїмало зберегтисяі чинне до цьогочасу церковнеправо (ст. 10, 11, 19).Кілька статейстосувалосявпорядкуваннявнутрішньгопитання Церкви(ст. 26, 28), захиствід втручанняу церковнісправи світськихосіб (ст. 26) талатинськогокліру (ст. 22, 25, 30).Особлива увагазверталасьна піднесеннярівня освіти, обумовлювалосьправо засновуватисемінарії ташколи, навчанняяких проводилосьби слов’янськоюта грецькоюмовами (ст. 27). [9,C.54-61]

2 серпня1595 р. король РечіПосполитоїЖигмонт III підтвердивусі домагання, які були вкладенів артикулахза вийняткомодного, що неналежало допрерогативикоролівськоївлади, а саме– права митрополитата єпископівпосідати місцеу польськомусенаті нарівніз латинськимиєпископами.[14, C.108-111]

23 грудня1595 р. після офіційногоскладанняруськими єпископамисповіді віриПапа КлиментVIII видав програму“Magnum Dominus et laudabilis nimis”, якапроголосилаз’єднанняКиївської іГалицькоїмитрополіїз ВселенськоюЦерквою: “… навсі часи даноюнашою Конституцією, приймаємо, об’єднуємо, приєднуємо, з’єднуємо івтілюємо якнаших членіву Христі преподобнихбратів… руськихєпископів…як тут присутніх, так і відсутніх, разом з їхнімдуховенствомі народом руським…для зростанняі піднесенняхристиянськоївіри в лоніКатолицькоїЦеркви й одностисвятої римськоїЦеркви”. [3, C.74-75] Окрімцього, Апостольськимлистом “Decet RomanumPontificem” від 23 лютого1596 р. українсько-білоруськійЦеркві булонадано привілейз якого користаютьлише східніпатріархи, асаме: правоіменувати, висв’ячуватита інтронізуватиєпископів тамитрополитівпри наступномупідтвердженніцих номінаційРимським Архиєреєм.[153, C.13] Папськийлист проголошував:“… щоб ще кращепоказати нашулюбов до них, Ми з апостольськоюдоброзичливістюдозволили, одобрили йпогодилисяна всі обрядий церемонії, які вживає…Архиєпископчи Митрополит…, встановленніна зразок святихгрецьких отціву богослужіннях…оскільки вонине противлятьсякатолицькійправді й віріта не виключаютьєдности з РимськоюЦерквою… Той, хто,… буде обранийабо призначений…може і повиненбути затверджений…Архиєпископом– МитрополитомКиївським іГалицьким…з уповноваженнямі в імені АпостольськоїСтолиці, і донього належитьобов’язокхівотонії”.[5, C.78-79] Цей документо. АтанасійПекар (ЧСВВ)назвав “КонституцієюУкраїнськоїКатолицькоїЦеркви”. [193, C.11]

У жовтні1596 р., після поверненняєпископівделегатівІпатія Потіята Кирила Терлецькогоз Риму, у Берестівідбулося двавеликих Собори, один з якихвизнав канонічнуєдність УкраїнськоїЦеркви з РимськимПрестолом, адругий – різкозасудив актзлуки та владик, які пішли напоєднання.Таким чином, Берестейськаунія, котрамислилась якінтигруюченачало дляконсолідаційправославногоукраїнствау його боротьбіпроти окатоличеннята омосковщення, стала причиноюрозколу в досієдиній українськійЦеркві.

ТогочаснийМитрополитКиєво-ГалицькийМихаїл і вищедуховенствоприйняли уніюі надалі очолюватиЦеркву, котра, на жаль, залишаласьмайже без підтримки.[48, C.47] Опозиціюдо з’єднанняочолив князьКостянтинОстрозький, до якого якогоприєдналисяПеремишльськийєпископ ЗахарійКопистенськийта ЛьвівськийГедеон Балабанзі значноючастиною духовенстваі вірних. “Церковні“революціонери”бачили в данихісторичнихобставинахможливостікращого розвиткуукраїнськогонароду і йогоЦеркви в єдностіз АпостольскоюСтолицею вРимі, а “консерватори”боронили “статускво” й традиційнихзв’язків ізпатріархамив Константинополі”.[176, C.6] Лише з послабленнямПольськоїдержави у кінці17гостоліттяПеремишльськийі Львівськийвладики прийнялиБерестейськірішення і “дефакто” прийнялиїх у своїх єпархіях.Необхіднозауважити, що“де юре” цієпархії, якскладові Київськогоархиєпископства, від самогопочатку буливключені вБерестейськийдоговір і фігурувалив його документах.[169, C.21-22]

Берестейськаунія сталавзірцем гордостіу ВселенськійЦеркві і дляправославниххристиян сусідніхдержав. Так, у17 столітті булопроголошеноУнію в Югославії(1611 р.), в Ужгороді(1646 р.) та в АльбаЮлії (Румунія.1698 р.). [123, C.37]

На жаль, мусимоконстантувати, що початок уніїознаменувавсявзаємнимианатемами, щоє найважчоюцерковною карою– відлученнявід містичноготіла Христового.Однак живийорганізм, українськийнарод поділивсяна двоє безрізниці у станах, соціальномустатусі, а, навітьі в політичнійорієнтації.На думку о. ЮріяФедорова: “…наша злука зРимом, з західнимкатолицтвомбула б прийшлаяк логічнапотреба, безжалюгіднихпобічних ефектів…Вона булабприйшла безанатем в Бересті, без запеклоїборотьби післянього”, [225, C.7] якщоб Польща керуваласьу ставленнідо православнихукраїнцівмотивамихристиянськогопорядку, а неполітично-шовіністичними.

Стосовнопроблеми ставленняпольської елітидо уніатівважливо, нанашу думку, зазначити, щоУніатськаЦерква в шляхетнійдумці не булавизнана рівноцінноюЛатинській.Західна культураі КатолицькаЦерква залишалисьдомінуючимистосовно руськоїкультури іЦеркви, якузневажливоназвали “хлопською”.Річ Посполитапогоджуваласьна певні поступкилише у випадкубезпосередньоїзагрози політичнихреалій. УкаїнськаЦерква (з’єдинена)сприймаласьяк проміжнасходинка міжправослав’ямта ЛатинськоюЦерквою. Уніатськієпископи, незважаючина обіцянкикороля тарекомендаціїпапи КлиментаVIII, не отрималижодного місцяу сенаті РечіПосполитої.[259, C.87-102]

Відмінноює точка зоруМ. Грушевськогоякий вважав, що: “завдякипідпорі правительства, унія, середзагальноїопозиціїправославних, не тільки держаласвою позицію, але мали всякунадію дальшогорозширення”.[95, C.617] Король ПосполитоїЖигмонт III, ігноруючирозподіл, щостався в руськійЦеркві наказавдуховенствуй братствамвиявляти послухуніатськимвладикам. Апогеємтакої політики, на думку М.Грушевського, стала грамотакороля, виданазаради митрополитаІпатія Потіяу 1605 році в якій, опираючисьна грамоту 1511року, булопідтвердженозверхністьі юрисдикціюуніатськогомитрополитанад всім духовенством“закону грецького”і над всімаЦерквами натериторії РечіПосполитої.[95, C.617]

На нашу думку, така оцінкаМ. Грушевськимунії випливаєшвидше з їїнегативнихнаслідків, тобто братовбивчоїрелігійноїборотьби 17 ст., а ніж подальшоїісторичноїперспективищодо впливуУГКЦ на цілісністьісторичногопроцесу.

Ставленнядо унії Царгородськогопатріархатустає зрозумілимв процесі аналізуповедінкипатріаршихекзархів Никифората Кирила Лукаріса, які очолилироботу антисинодуна якому піддалианафемі “відступників”уніатськихєпископів.[200, C.53] Щодо ставленняРосійськоїдержави, необхіднозауважити, щоспершу Берестейськаунія не отрималаофіційноїоцінки і лишезгодом сталапов’язуватисьз проблемоювходження Росіїдо антитурецькоїкоаліції. ПапаКлимент VIII запропонувавцареві ФедоруІвановичуприєнатисядо Берестейськоїугоди та виступитипроти Туреччини.У 1600 році канцлерРечі ПосполитоїЛев Сапєгависунув ідеюскасуваннякордонів міжРіччю Посполитоюта МосковськимЦарством таукладеннядержавної унії.Однак, боярськадума відхилилаобидві пропозиції.[184, C.131] Важливонаголосити, що у XVII ст. всіросійськідуховні пастирі(за вийняткомлише патріархаІгнатія) безапеляційновиступали зосудом будь-якихконтактів ізЗаходом. Власне, у цей періодформуєтьсяпогляд на католицтво(термін “унія”трактуєтьсяяк синонімпоняття “католицтво”)як втіленнявсіх ранньохристиянськихєресей. На нашудумку, необхіднозазначити, щопротягом XVII ст.російськівладики створилидекілька версійунії, кожна зяких була відвертоуніатською.Однак, аналізусіх версійдає змогу чіткопростежитипевну трансформаціюідеї: від підвищеногозацікавленняунією яке можнатрактуватияк осмисленняперіоду смутиза часів правлінняпатріархаФіларета, черезосуд унії зметою створенняправославноїімперії в періодпідготовкивійни з РіччюПосполитоюдо анафем тапроклять наадресу ідеологічнихопонентів. “…частина українськогоідейного йсвідомогогромадянстване зрозумілавибраногоукраїнськимєпископатомшляху до відродженняй подвигненняз руїни УкраїнськоїЦеркви й піднялавнутрішнюборотьбу…Московщинавміщуваласьу цю чисто внутрішнюукраїнськусправу, вказуючидля пробудженихстихій українськийкатолицизмяк предметзавзятогопоборювання”.[69, C.17] Цю думкупродовжує о.д-р. ДмитроБлажейовський:“Що греки, полякиі росіяни билиі б’ють римськуунію, то б’ютьїї в їх релігійному, національномуі державномуінтересі. Питанняє, в чиїм інтересіїї били і б’ютьукраїнці, абили її українцівід самогоБерестя посьогоднішнійдень”. [61, C.52] Вартонаголосити, що стан релігійнихміжусобицьта зовнішньоготиску, які запанувалипісля підписанняунії, не слідоцінювати лишенегативно.Інколи боротьбавиконує оздоровлюючіта зміцнюючіфункції всуспільстві.Саме такийефект малаунія. Нам імпонуєдумка В. Маркуся, що: “при відсутностівнутрішньогоопору Уніямогла довестидо повногозлиття з римо-католицизмом, чого й бажализовнішні промотори(єзуїти, польськийуряд)”. [159, C.14]

Науковийаналіз Берестейськогоцерковногопоєднаннявимагає розглядуцього феноменуу різних аспектах, а саме: богословському, юридичному, екуменічномута суспільно-політичному.[285, C.42-50] З теологічноїточки зоруЦерква – цедуховна інституція, містичне тілохриста, живийХристовийорганізм невидимимголовою якогоє сам Ісус Христос.Водночас, Церква– це інституціясуспільна, щокеруєтьсяцерковнимправопорядком, реалізує своювладу, має своюструктуру, щоє видимим знакомЦеркви. Саметому, розробкаі збереженнявнутрішньоїцерковноїтотожностіі церковної-еклезіальноїсвідомостістало основнимзавданнямновоутвореної, в результатіБерестейськогопоєднання, Церкви. [83, C.14]

Стосовноюридичногоаспекту проблемиунії, вартозазначити, щоу IX ст. КиївськаЦерква перейнялавізантійськезаконодавство, яке віддзеркалювалополітичнуситуацію цьгоперіоду у Візантії, яка була на тойчас класичноюцезаро-папістськоюдержавою. Запозичившипишноту обрядувізантійськоїЦеркви, ми, нажаль, не успадкувалинеобхідноїдисципліни, організованості, які панувалиу римськійЦеркві. “З’єдиненаЦерква”, ієрархічнопідпорядкувавшисьВселенськомуАрхиєреєві, потрапила упрямий юридичнийзв’язок з Римом, а відтак, перейшладіюче у католицькійЦеркві канонічнеправо, [83, C.18] з якогокористає ісьогодні. Такимчином, ми можемотрактуватиБерестя не лишеяк злуку двохЦерков, а й якзасіб до впровадженняреформ до відновленнявнутрішньогожиття Церкви.

На порозіIII тисячоліттявсе актуальнішимстає питанняпро конечністьстворення усвіті і в Україні, зокрема, новоїспільнотихристиянськихцерков і злиттяїх воєдино. Зпозиції досягненьекуменічногоруху на сьогоднішнійдень, Берестейськаунія бачитьсянам як своєріднамодель такогопоєнання приврахуванніяк негативу– недосконалостіюридичноїформи, і як позитиву– більш якчотирьохсотлітнє існуванняУкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви.

АналізуючиБерестейськуунію у суспільно-політичномуаспекті необхідно, на нашу думку, зазначити, щовона спричинилапроцес національно-релігійногосамоусвідомленняукраїнців натериторії РечіПосполитої.Українськийнарод, що буву XVII ст. бездержавним, виявляв себечерез Церкву, через її східнийобряд з йогокультурно-релігійною, обрядово-традиційною, мовною спадщиною.Саме в Галичиніі, в першу чергуу Львівськійта Перемиськійєпархіях, щоприєдналисядо ВселенськоїЦеркви лишенаприкінціXVII ст., якнайповнішезберігсявізантійськийобряд, якийстав джерелометнокультурноговідродженняукраїнськоїнації на всіхйого етапах.

Через збереженняобрядовоїсамобутностіУГКЦ спромогласязберегти і своюеклезіастичнутотожність, а відтак, вистоялаперед загрозоюобрядовоїасиміляціїта денаціоналізації.На нашу думку, феномен Берестейськоїунії полягаєу спроможностіУГКЦ синтезуватиукраїнськийнаціональнийдух з католицькоюдогматикоюта східноюобрядовістю.Власне, синтезакультур Сходуі Заходу, якодин з аспектівБерестейськоїунії, отрималаоцінку ІванаФранка, якийписав: “В ній, уже по самомуїї становищу, посередньомуміж Сходом іЗаходом, лежализагадки розвоюі поступу. Нецураючисьтрадиційгреко-руських, унія відчиниланапростіж дверідля впливівзахідних ібагатших ніжсе досі буломожливе”. [257,C.143]

Берестейськаунія у другійполовині XX ст., в період входженняУкраїни доскладу СРСР, залишаласьчи не єдинимчинником, щозасвідчувавєвропейськістьукраїнськоїнації. Безперечнийє факт, що впроблематиці“Україна іЗахід” особливемісце належитьУГКЦ, яка “булай греблею, ймостом одночасно: зупинившиорганізаційнийпоступ католицизму, сприяла поширеннюйого інтелектуальногота загально-культурногодобробуту”.[197, C.12]

ОцінкаБерестейськогопоєнання таУГКЦ, яка виниклав результатіунії, може іповинна даватисьлише крізьпризму історії, синтези таглибокого, всебічногоаналізу історичногодосвіду релігійногожиття в Україні, відкинувшитенденційність, суб’єктивністьта упередженість.В радянськійісторіографіїБерестя трактувалосьяк “бар’єр”між братнімисхіднослов’янськиминародами. Проте, події у Галичиніостанньогодесятиліттяпоказали, що:“цей бар’єрстав одним ізосновних чинниківсамосвідомостітамтешніхукраїнців”.[84, C.7] На думкупольськоїдослідниціТ. Хинчевської-Геннель, парадоксальнимв історії уніїстало те, щороздвоєнняукраїнськогонароду на грунтівіроісповіданнястало джереломбурхливогозростаннянаціональноїсамосвідомості.[260, C.10]

Цікавийпогляд висвітлюєВ. Ульяновський, який вважаєосновним критеріємоцінки Берестяунійну ідею, яка в останніроки набралаформи всесвітнього екуменічногоруху. [250, C.12] З цієїточки зоруБерестейськаунія можерозглядатисяяк складовав процесі розвиткухристиянськоїунійної ідеї.Власне такийпогляд на унію, на нашу думку, мав би статипріоритетним, окільки відповідаєточці зоруВселенськогоАрхиєрея Івана-ПавлаII, який усвоємуапостольськомулисті “З нагоди400-ліччя Берестейськоїунії” писав:“Передумуючиподії Берестейськоїунії, запитаємосебе: яке значеннямає сьогодніця подія. Тодійшлося проєдність, щостосуваласятільки обмеженоїгеографічноїтериторії, однак вонастала важливоюдля цілого ходуекуменізму.Східні католицькіЦеркви можутьдати свій важливийвклад в екуменічнийрух”. [4, C.18] ПринципидіяльностіУГКЦ в екуменічномуруслі окресливII ВатиканськийСобор у декреті“Про Східніцеркви”: “СхідніЦеркви, що вєдності з РимськимАпостольськимПрестолом, мають особливийобов’язокстаратися проєдність всіххристиян … іто передовсіммолитвами, прикладамижиття, шанобливоювірністю супротистариннихсхідних традицій, взаємним, такращим знаннямсебе, співпрацеюта братнімцінуваннямсправ і поглядів”.[10, C.183]

Варто наголоситина ще одномуаспекті Берестейськоїунії припалона період глибокихтрансформаційне тільки уполітичнійсфері, але і векономічній.Ці трансформаціївідбувалисьу всій Європі, частиною якоїбула Україна,і спрямованібули на формуваннянаціональнихдержав і національнихекономік. Україна, незважаючина своє підневільнестановище уРечі Посполитій, все ж була включенав орбіту європейськогожиття, підтримуючиторгівельно-економічніконтакти зкраїнами Центральноїі ЗахідноїЄвропи, що маловелике загальнонаціональнезначення, оскількиформувало певніпогляди і пріоритети.[117, 25 лютого]

Історичнуі національнузначимістьБерестейськоїунії можназбагнути лишеврахувавшитогочаснісуспільно-економічніпроцеси в якихунія відігралароль інтегративногофактора нетільки у церковнихсправах, а й урозвитку українськогосуспільствана базі формуваннянаціональноїекономіки.

Процес становленняукраїнськоїнації вимагавзабезпеченнянеобхіднихдля успішногоздійсненнямети цьогопроцесу чинників,і, саме, уніятворила умовидля формуванняукраїнськоїспільноти, пробудившинаціональнусвідомістьрусинів. Уніястала в обороніукраїнськоїмови як найважливішоїнаціональноїознаки, сприяларозвитку тапоширеннюосвіти. Відкривалисяшколи з українськоюмовою навчання, які протягомвсієї подальшоїісторії Українизалишалисяосередкомукраїнськоїдуховності.В цих “уніатськихшколах” формуваласянаціональнаінтелігенція, духівнича ісвітська, яказгодом започаткувалай успішно здійснювалаукраїнськенаціональневідродженняі державотворення.[118, C.16-17] Берестейськаунія, що виниклаяк засіб порятункунації, створилакраїнську(національну)Церкву і повелаїї по шляхусамостійногорозвитку зусіма атрибутаминаціональноїпомісної Церкви,[189, 21 грудня] яканіколи не булазнаряддям вруках владиі держави, залишаючисьв умовах окупаційнихрежимів виразникомопозиційнихнастроїв танаціональнихпрагнень народу.Берестейськаунія 1596 рокусправила визначнийвплив на формуванняукраїнськоїдуховності, оскільки булаактом не тількирелігійного, але й культурно-національногосамовизначення.

В умовахетнічногоренесансуважливогозначення набуваєпроблема роліУГКЦ у становленнінаціональноїсвідомостіукраїнськогонароду в процесієвропеїзаціїукраїнськоїдуховності.Ми не можемоне погодитисьзі словамимитрополитаУГКЦ АндреяШептицького, який оцінюючиБерестейськуунію, писав:“Через злукуз ВселенськоюЦерквою і західноюкультурою мизискали силузберегти нашнарід і нашітрадиції відпротивників…Історія нашоїЦеркви відкінця XVI ст. єдоказом цього,є нашим оправданнямперед усімазакидами, якінам роблять”.[274, C.36] УГКЦ, виникненняякої було явищемне тільки об’єктивнозумовленим, але й історичнонеобхідним, стала однієюз рушійних силпершої хвилінаціонально-культурноговідродженняУкраїни кінцяXVI – початку XVIIст. І сьогодні, УГКЦ, яка синтезувалав собі ідеюгреко-католицизмуз національноюідеєю, створюєоснови дляформуваннязагальноукраїнськоїхристиянськоїкультури, своєрідноїукраїнськоїмініцивілізаціїу складі європейськогодуховногопростору. Цяідея отрималареальний шансна втіленняв умовах незалежноїукраїнськоїдемократичноїдержави.


    продолжение
--PAGE_BREAK--

Розділ 2


Проблемастосунків міжЦерквою тадержавою вУкраїні: теоретичнийметодологічнийаналіз.


2.1. Теорії“симфоніївлади” та “двохмечів” як філософськепідгрунтядержавно-церковнихстосунків.


Однієюз основнихзаслуг християнстваперед світовоюцивілізацієює, без сумніву, розподіл владина світськута духовну, авідтак існуванняв світі двохавторитетів– політичногоі релігійного.Розмежуваннясфер влади надержавну ідуховну є тимєдиним чинником, що гарантуєсвободу особистості.Воно забезпечуєлюдині правовільного вибору, оскільки духовнавлада захищаєїї від засобівпсихічноговпливу і звертаютьсялише до розумуі незалежноїволі людини.[216, С. 112].

Принципвідносин міждержавою тацерквою задекларованийсамим ІсусомХристом: “Віддайтекесареве кесарю, а Боже Богові”(Мт.22.21). Однак, спосібзастосуванняцієї євангельськоїдогми, її тлумаченняє відмінниму візантійськійта римськійтрадиціях.

Візантійськадоктрина, щовідома як “теоріясимфонії влади”отримала своєформулюванняще в часи правлінняЮстиніана:“Церква і державає двома священнимидарами, данимилюдству, тобтодвома порядкамиречей, які витікаютьз одного джерела: волі Божої, ітому вони повиннібути між собоюу досконалійгармонії (symphonia), допомагаючиодна одній, алене знищуючисвободи і автономіїкожної у їївласній сфері”.Згідно з такимпідходом, автономністьцеркви і державине означає їхізольованості.Для державицерква є частиноюїї життя, їїморальнимімперативом, а для церквидержава є зовнішнімісторичнимоформленнямжиття народу.Двоголовийвізантійськийорел символізуєцю двоїстуєдність владисвітської ідуховної.

Єдинавлада, хоч іподілена міждвома “головними”,є не лише теоретичнимпринципомвиконавчоївлади, а й законодавчої, що знаходитьпрактичневідображенняу чинномузаконодавстві, де закони церкви(canons) світські(nomoi) врахованірівним чином.[221,C.179] Саме ця риса– єдність кодексу-відрізняєвізантійськийсвіт від римського.

Єдністьтеоретичнихі практичнихприписів гарантуютьрівновагувізантійськоїполітико-релігійноїсистеми, яказадовольняєобидві сторони.

Принципантиномічноїнезлитостіі нероздільностіне може бутипорушений вжодному напрямку.Оскільки щебільша незлитістьпризводитьдо монофізитськогоспіритуалізмуз подальшимприниженнямсвітського, а спроба відхиленняв бік нероздільностіведе до політичногомонофізицтва, тобто надтотісного союзуцеркви і державиз обов’язковимприматом останньої.[73,C. 232]

Сконцентрованимвиразом політичногомонофізицтвастала системацезаропапізмупри якій владацеркви /auctoritas/, щовизнаєтьсяза патріархомвтрачає своїпозиції та стаєзалежною відвлади держави/potestas/, яку уособлюєімператор.Таким чином;’’симфонія в юридичномуаспекті якреляція владицерковної івлади державної–це завжди станапофатичноїнестабільноїрівноваги,-зазначає І.Гаваньйо, -будь-якаспроба ”катафатизації”цієї реляції…веде до втратинестабільноїрівноваги накористь конкретноїpotestas.” [73, C. 234-235] Як реакціяна такий станречей в церковнійсвідомостівиникає постава, яку можна визначитияк ”соціальненесторіанство.”[73,C. 235]

Вираховуючиправовий аспект, можна піддатисумніву легітимністьвізантійськоїсистеми. Політико-релігійнадоктрина, щозадекларуваласебе як християнську, була розробленана основі еллінськоїпоганськоїконцепції, згідно якоїімператорськаверховна владає прообразомнебесної монархії.Внаслідокцього, візантійська культура є нетільки злиттямгреко-римськоїтрадиції зхристиянством, а включає ітретій елементсхідного походження, який домінуєв соціальнійі політичнійорганізаціїта визначаєчітку ієрархічнуструктурудержави навершині якоїзнаходитьсяособа імператорасхідного/деспотичного/, а нехристиянськогопоходження.[107, C. 130] Подібнівпливи політичніі у візантійськійрелігії.Вонипроявляютьсяу тенденціяхнехтуванняісторичнихі динамічнихелементівхристиянськоїтрадиції іцілковитомузануренні убогословськіспекуляціїпро природуБога. Моральнийідеал Сходу, таким чином, являє собоюкрайністьрозвитку духусхідного аскетизмув рамках ортодоксальності.Він знайшовсвоє відображенняу радикальномусхідному варіантіхристиянстващо втіливсяу безкомпромісномувідреченнівід світськихпроблем, запереченніролі державита невизнаннібудь-яких суспільнихзобов’язань.[107, C. 130-131]

Відносиниміж владоюдуховною ісвітською уВізантії тав Римі формувалисьрізними шляхами.Умови РимськогоЗаходу в більшіймірі сприялитворенню самобутньоїтворчої християнськоїкультури. В той час, коли Візантіяорганізувалахристиянськуімперію назасадах симфоніївлад, на заходів світі хаосуі розрухи РимськаЦерква опиниласяв стані ізоляціївід світу. Їйдоводилосьборотися зсилами варварстваі соціальногобезпорядку.Проте, переміщенняцентру імперіїз Риму до Візантіїдає можливістьпонтифікамзастосовуватиїх авторитетнезалежно відсвітськоївлади, що посилюєтьсяфактом віддаленостіостанньої.

Необхідновказати, щотрадиції римськогоправа базуютьсяна автономностіособистості, яка розумієтьсяяк предметправа. Уже впершому посланіпапи Климента( 88-97рр.) проявляєтьсялатинськевідчуття порядкуі його практичнийідеал суспільногообов’язку:”Якщо хто твердийу вірі, чи здатнийвисловити своєзнання, чи чистийу своїх справах, тим більше вінповинен … шукатиспільної користі, а не своєї. ”[114, C. 63 ]

Наголосна соціальномуаспекті християнськоїтрадиції спонукавЗахідну Церквузайняти незалежнупозицію повідношеннюдо держави, засудити втручанняостанньої усправи релігійні.Зазначенапозиція отрималаглибоку філософськуі теологічнуконцептуальнуаргументаціюу працях св.Августина, якийутвердив авторитетдуховної влади:” Імператорзнаходитьсяу Церкві, а ненад нею: з цьоговипливає, щообов’язокхристиянськогоправителя –у своїх діяхпідкорятисяпостановамЦеркви у всіхпитаннях, щостосуютьсявіри.” [ 107, C .132 ]

Латинськийсвіт виразивсвою концепціювідносин міждуховною тасвітськоювладами у теорії” двох мечів.” Для цієї системихарактернанаявність двох, незалежниходин від одного, кодексів. Там, де візантійськийсвіт легітимновіддав перевагусоюзу, римськийсвіт узаконивроз’єднаннясвітської ідуховної влади.Таким чином, якщо вирішенняпроблеми наСході ризикувалопризвести допоклоніннядержаві, тозахідний варіантзагрожувавсекуляризаціюсуспільстваі самої церкви, яка утверджуєсебе в соціальнійі моральнійролі, втрачаючипри цьому відчуттятрансцендентностісвоєї місії.[221, C. 180-182 ]

Цезаризм, незалежно відтого чи вінпредставленийособою, Сенатом, масою, чи політичноюпартією, напрактиці обертаєтьсятиранією вполітичномуплані і переслідуваннямв плані духовному.А, власне обмеженнясвітської владивиступає умовоюсвободи особистостів суспільствіі державі. [ 151, C.136 ] Проте, жодназ форм розподілусфер влади міжЦерквою тадержавою, які їх злиття невирішуютьпроблеми вцілому. Адже, навіть випадкисамого досконалогосимбіозу маливажкі наслідкияк для церкви, так і для суспільства.

Мине можемостверджувати, що християнськийзахід не переністиску світськоївлади на церкву.Однак, вартозауважити, щоцей тиск можечинитися якцілеспрямовано, так і спонтанно, соціально безусвідомленнянегативнихнаслідків.Свідченнямнамаганнядержави підпорядкуватицеркву можебути т. зв. ”Авінйонськийполон пап”(1309-1377рр.) [ 71, C. 638 ] чиБолонськийконкордат 1516р. [ 72, C. 219 ] У рамкахцього процесувідбуваєтьсяпорушеннярелігійногота політичногопорядку. Церкващо поступаєтьсясвоєю роллюдержаві самастає сикулярною, держава, щопереймає насебе функціїцеркви обов’язковостає тоталітарною.Під твердженнямданої тези єзапропонованаамериканськимвченим Д. Смітомтеорія взаєминміж політичноюта релігійноюсистемами, щознайшла своєпрактичневтілення урелігійнійполітиці колишньогоСРСР та УРСРяк його складової, а саме: модельдомінуванняантитеїстичної/антирелігійної/держави надцерквою. [ 63, C. 135 ]

Теоріявзаємовідносинміж державоюта церквою Д.Сміта базуєтьсяна концепціїавтоматизаціїта постійної, хоч і небезповоротної, секуляризаціїполітики, щовключає відокремленняполітичноїсистеми відрелігії. Такевідмежуваннявпираєтьсяна той факт, щополітична владане черпає своєїлегітимностівід релігіїі скасовує всіструктури ісимволи, щопоєднувалиїх. Секуляризаціявключає трансформаціюполітичноїкультури, позначаєтьсяекспансіюполітичноїсистеми, зарахунок релігійної, у найважливішісфери суспільногожиття. Націоналізмі національністьвитісняютьрелігійнудефініціюполітичноїспільноти і, перетворившисьу секулярніідеології, легітимізуютьдержаву і політичнувладу. Апогеємсекуляризаційногопроцесу євстановленнядержавногоконтролю надрелігією ізапровадженнянизки заходівдо її елімінації.[ 63, C. 132 ]

ТеоріяД. Сміта знайшласвоє відображенняу наступнійсистемі: I.Традиційнарелігійно-політичнасистемна. Донеї відноситься: теократія, цезаро-папизмта конфесійнадержава.

ІІ. Мішана, а моралістичнамодель.

Вона включаєнаполовинуконфесійнудержаву табагатоконфесійнудержаву.

ІІІ. МодельнеантагоністичноговідокремленняЦеркви віддержави приконституційнійзабороні державноїЦеркви.

ІV. Експансіяполітичноїсистеми: секуляризація.

Цямодель передбачаєдеполітизаціюЦеркви й преоналізаціюрелігії.

V. Домінуванняантитеїстичної/ антирелігійної/ держави надЦерквою.

VI. Секулярнамонополія. [63, C. 133-136 ]

Намімпонує наведенавище схема, оскільки вонавраховує всіможливі варіантистосунків міждержавою тацерквою і розподілусфер компетенціїдуховної тасвітської влад.Однак, найбільшийінтерес длянас саме тімоделі, якібули характернимидля державно-церковнихвзаємин в Україні.Зауважимо, щопереліченімоделі не обов’язковоповинні чергуватисьу зазначеномупорядку. Вонине можуть бутиі об’єктивнимимірками прогресучи регресуданої політичноїсистеми.

Яквідомо, дляукраїнськоїдержави не булихарактернимитеократія чисекулярнамонополія. Всіінші варіантидержавно-церковнихстосунків вбільшій чименшій мірімали місце вісторії України.Нам видається, що найбільшоптимальнимваріантомрозподілу сфервпливу міждержавою таЦерквою в сучаснійУкраїні моглоб стати впровадженнямоделі багатоконфесійноїдержави чимоделі неантагоністичноговідокремленняЦеркви віддержави. Обидвігарантуютьрівні праваусім визначенимконфесіям ( тутми не маємо наувазі новітнідеструктивнісекти ) та надаютьпевні субсидіїрелігійниморганізаціяму випадку виконанняними харитативнихчи освітніхфункцій (багатоконфесійнадержава), чиутримуютьвійськовихкапеланів(неантагоністичневідокремлення).[63, C. 134] Як бачимо, дані моделі, за умови існуваннястабільноїдемократичної, правової державивиступаютьгарантом максимальноїсвободи совістіта релігії, атому є прийнятимдля України.

Якми зазначилиу першому розділінашого дослідження, в сьогоднішнійісторичнійнауці існуєчотири теоріїпро походженнядуховенствата ієрархіїв Україні, тобтопро походженняукраїнськогохристиянствавзагалі: римська, візантійська, болгарська.Нагадаємо, щонайбільш ймовірноюта переконливоюнам видаєтьсяболгарськатеорія. Свідченнямпріоритетностіїї щодо іншихє факт організаціїдержано-церковнихстосунків уКиївській Русі.Зауважимо, щояк Візантійська, так і Болгарсько-Македонськацеркви базувалисвої відносиниз державою наоснові теорії”.Проте, позиціяБолгарськоїЦеркви булабільш примирливоюта водночасбільш незалежноювід державноївлади. [ 66, C. 136 ] Саметому, вонавідповідала, в значній мірі, потребам князяВолодимира, що прагнув матинезалежну відвпливів ВізантіїУкраїнськуЦеркву. [ 140, C. 52 ] Зрозуміло, щоВолодимирВеликий бувознайомленийз практикоюдержавно-церковнихстосунків яку Візантії, такі в Болгарії.Без сумніву, він знав якпрактичнохристиянськісуспільстване лише Сходу, а й Заходу. Ісаме це, як зазначає М. Чубатий: ”далоВолодимировізмогу закластивідношенняЦеркви до державиу себе самостійно, не приймаючисліпо ні одногопогляду. ЗакладенеВолодимиромвідношенняРуської Церквидо Руськоїдержави і дальшерозбудованейого наслідникамибуло вповнісамостійнимукраїнськимтвором, отжеані візантійським, ані західним, ані іншим, алетвором, опертимна науці Євангеліїі старих звичаяхта на духовностіантично-русько-українськогонароду.” [269, C. 269] Таку ж точкузору відстоювавобстоював іД. Дорошенко, який наголошувавна тому, що Київ, стоячи на перехрестікультурнихвпливів міжСходом і Заходомзумів модифікуватиїх на українськомугрунті, позбувшисьпри цому наслідуваннявізантійськихчи будь-якихінших зразків.[ 106, C. 81 ]

Вартозауважити, щопроблемавізантійськихвпливів нарозвиток українськогосуспільствата Церкви, зокрема, політичнакардинальновідміннимипідходамивчених щодоїї значення.Скажімо, М.Грушевськийстверджує, щоруська церкваніколи не буласамостійноюі завжди знаходиласьпід владоюконстантинополькогопатріарха, щопроявлялосьу призначенімитрополитівбез попередньогоузгодженняз київськимикнязями. [ 96, C.358-359 ] Однак, М. Грушевськийне заперечуєпри цьомузагальновідоміфакти обраннясобором руськихєпископівмитрополитаІларіона ( періодправлінняЯрослава Мудрого) та митрополитаКлиментія (вчаси правлінняІзяслава Мстиславича). [ 96, C. 359 ] Зауважимо, що обидва митрополитибули обранібез згоди нате ПатріархаКонстантинопольського.Таким чином, наведені фактиставлять підсумнів визначальний, а тим більше, абсолютнийвплив Візантіїна УкраїнськуЦеркву. Намбільше імпонуєточка зору М.Чубатого, що“церковнийвізантизм, яквиразна опозиціядо русько-українськогоКиєва” виникаєдещо пізніше, а саме, у другійполовині XII ст.з початкомзміцненняпівнічнихкнязівств [269, C. 269 ] та набираєконцептуальноговиразу у тезі“Москва –третій Рим. Подібнудумку висловлюєі А.Великий, який, говорячипро церковнийрозкол 1054 р. зазначає, що він не мавжодного значеннядля УкраїнськоїЦеркви та ніякимчином не порушивїї церковногонейтралітету.І лише в другійполовині XII ст.Візантії вдалосярозповсюдитисвій вплив наУкраїнськуЦеркву і дещопохитнути їїнейтральнупозицію, однак, при цьому неспровокувавшиЦеркву на антиримськупропагандуі полеміку. [66, C. 198 ]

Вартозауважити, щов період середньовіччярелігія буласправою серйозною, оскільки, невідчуваючина собі впливулібералізмучи сучасногоіндиферентизму, виступала вролі основногочинника, щохарактеризувавступінь цивілізованостідержави. Саметому юридично-правовіоснови державно-церковнихстосунків уКиївській Русіформуванняна засадахрозподілу владта знайшливираження утезі “СвобіднаЦерква в свобіднійдержаві ,” [269, C.270] що, на нашудумку, свідчитьне на користьВізантійськоїтеорії “симфоніївлад.” Підтвердженнямсказаногослужить організаціяполітично-релігійноїсистеми, щовідображалатогочаснусередньовічнуструктурудержави західноговінця з притаманноюдля неї автономієюобох сфер влади.Київська церквакористуваласьповною самоуправно, власним судомта власниммайновимзабезпеченням, основою якогостала десятина[256, C. 9]. До речі, останнябула запозиченаВолодимиромВеликим зцерковно-правовоїпрактики Заходуі не була характерноюдля Візантії.[66, C. 152] Стосовнодержавногоутриманнядуховенстват. зв. “уроків,”можемо твердити, що така практикаіснувала лишев період впровадженняхристиянства.Тут ми погоджуємосяз думкою М.Грушевського, що це було необхіднодо того часуукоріненнянової релігіїу свідомостінароду [96, C. 370] тавичерпало себевже в XI століттіз утвердженнямхристиянствав КиївськійРусі. Такимчином, викладенийвище матеріалдає нам змогузробити певнийвисновок, асаме – вже в ХІстолітті вКиївській Русібуло звершенопроцес твореннята організаціїУкраїнськоїЦеркви, якаповністю відповідалаполітичнимта релігійнимпотребам українськоїдержави.

Зізміною політичноїситуації уЄвропі, результатомякої став занепадта розпад великихполітичнихконгломератівсеред яких булаі КиївськаРусь, традиціяукраїнськоїдержавностіта київськогохристиянствапродовжиласьу державно-релігійнійполітиціГалицько-ВолинськогоКоролівства.Власне політичнічинники, а саме– загрозамонголо-татарськоїнавали, зумовилизахідну орієнтаціюгалицькихкнязів. І це невипадково, аджеу тодішнійполітичнійструктурієвропейськихдержав правовизначатилегітимністьполітичноївлади прерогативоюВатикану. Останнійвизнав ДанилаГалицькогота його державурівноціннимцерковним таполітичнимпартнером вжеу 1246 р. [ 67, C. 158 ] а логічнимзавершеннямцього процесустала коронаціяДанила у 1253 р.[201, C. 200] Таким чином, вперше посталопитання, якезгодом сталоважливою йпостійною темоюгалицькоїісторії, питаннявзаємовідносинзахідних українцівз римськоюцерквою, а уніяДанила Романовичаз Римом 1247 р. сталапрообразомБерестейськоїунії 1596 р. Зауважимо, що в основіобох поєднаньстояло питаннязбереженнягреко-слов’янськогообряду, якийвиступав в роліпріоритетногочинника самоідентифікаціїукраїнськогонароду. Не зайвимбуде нагадати, що визнанняза УкраїнськоюЦерквою цілісностісхідного обрядубуло гарантованеВатиканом вобох випадках.

2.2. Розподіл сферкомпетенціїсвітської тадуховної владив контекстірозвиткудержавно-церковних взаємин в Україні.


    продолжение
--PAGE_BREAK--

Післясмерті Галицько-Волинськогокнязя Юрія IIпочався періодліквідаціїостанньогозаборола княжоїукраїнськоїдержавності.У цей процесактивно включилисячотири потугисвітовогомасштабу: Польща, Литва, Московщината Візантія.Українськасторона, представленаГалицько-Волинськимбоярством, немаючи ні моральногоавторитету, ні мілітарноїсили, обмежиласвої претензіїлише прагненнямдосягнути якнайбільшихпривілеїв таповністювідмежуватисьвід оборониукраїнськоїдержавноїсамобутності.За таких умовдоля УкраїнськоїЦеркви, що доцього часувиступалаоб’єднуючимдуховним чинникомукраїнськоїдержавності, була приреченана самоплив.Її подальшийрозвиток визначавсяокупантамита візантійськоюцерковноюімперіалістичноюполітикою.Практичновсередині XIVст. долю УкраїнськоїЦеркви вирішувалидві сили: Литваі Московщиназ дипломатичнимарбітражемВізантії, якавсе частішесхилялася набік Московщини, що була більшсильнішимполітичнимпретендентом.Результатомполітичногоманіпулюваннястав розподілколись єдиноїКиївськоїмитрополіїна дві “литовську”та “київську”відповіднодо політичнихкордонів міжМосковщиноюта Литвою. [67, С.241] Цей факт ставпочатком новогокурсу візантійськоїцерковноїполітики стосовноукраїнськихземель та Київськоїмитрополії.

Напочатку XVI ст.очевидним стаєфакт занепадуВеликого князівстваЛитовськогодо складу якоговходили українськіземлі. Кризасягнула апогеюу 1562-1570 рр., коли Литвазмушена булавести тривалувійну з Московськимцарством. [240, С.77] Перед загрозоюмосковськоговторгненнялитовці змушенібули звернутисяза допомогоюдо Польщі. Підтиском дрібноїшляхти, якапрагнула здобутисобі широкіпривілеї, та, незважаючина опір українськихта литовськихмагнатів, 1 липня1569 р. була укладенаЛюблінськаунія [240, С. 77] в результатіякої утвориласянова державаРіч Посполита, до складу якої увійшла більшачастина українськихземель. Нагадаємо, що Холмщина, Галичина таПідляшшя, щеу XIV ст. були прилученідо Польщі. Післяутворення РечіПосполитоїдо неї увійшлиПоділля, Волинь, Київщина, південнаЧернігівщината сучаснаПолтавщина.Таким чином, українськіземлі на початкуXVII ст. були об’єднаніприналежністюдо однієї держави, під “однимспільним правомі режимом”.[106, С. 142]

Нанепольськіпровінціїкоролівстваз усією силоюспрямувалисьпольська колонізація, політичні танаціонально-релігійнівпливи. Українськашляхта, злитаз масою польськогошляхетства, та живучи підпольськимправом доситьлегко піддавалиськолонізації.Особливо швидкимитемпами цейпроцес ширивсяна Холмщиніта Підляшші.Великий впливна нього справиладрібна польськашляхта з Мазовіїта Малої Польщі, що оселиласьв українськихземлях до підписанняЛюблінськоїунії.[ 106, C. 138 ] Україна, об’єднана зПольщею таЛитвою поступововтрачає своїстародавнізвичаї та права.Унія знищиларештки українськихдержавнихтрадицій, щомали формуавтономії уВеликому князівствіЛитовському.Українці змушенібули адаптуватисьдо новихсуспільно-політичнихумов в якихвони опинилися.На думку М. Аркаса, після Люблінськоїунії: “Українавід своїх спільниківне бачила… задля себе не толюбові, а хочаб крихти правди.”[ 52, C. 163 ] Національно-політичнежиття більшне пов’язуєтьсяз державою, апочинає творитинові організаційніформи. Національнаорганізація, в момент загрозиповного національногознищення, взначній мірінабирає оборонногохарактеру, щоне могло непозначитисьна практицідержавно-церковнихстосунків.

Особливо, відчутним бувнаступ латинськогодуховенства, яке розпочалоекспансію насхід. Заснованімонаші згромадженняфранцисканців, домініканцівта єзуїтівведуть активнупропагандусеред українськогонароду. Метоюдіяльностіє залученняукраїнців долатинськоїцеркви (як засібвикористовуєтьсяпрозелітизм), до польськогонаціонального,і, таким чином, повна денаціоналізаціяукраїнськогосуспільства.Така шляхетсько-католицькаполітика повністюпідтримуваласьі активнопротектуваласьдержавою [140, С.131], а будь якийопір повиненбув знищуватисьі пригнічуватись.

Найбільшактивно польськимвпливам опираласянезалежнашляхта Галичини, Полісся таКиївщини, деще залишилисьтрадиції власногодержавно-політичногожиття. Українськашляхта стаєв опозиції доПольськоїдержави, висуваєнизку вимогперед королемта сеймом,інстинктивношукаючи захистутрадицій давньоїдержави. Однак, незважаючина певні, протенечисленніуспіхи, досягнутілегально-парламентарнимшляхом, ні українськааристократіяні шляхта незмогли отриматиреальногопроводу таініціативив національномужитті. “Українськепанство, – зазначаєІ. Крип’якевич,– занадто булозалежне відпольськоїекономічно-соціальноїсистеми, якавтягла йогов себе, деморалізувала, примушуваладо компромісіві поступок,–так що вононе могло цілковитоангажуватисьу національнихсправах.” [140, С.133]

Самев таких умовахзначно зростаєвплив та значенняукраїнськоїЦеркви, яка відмоменту прийняттяхристиянства(988 р.) мала широкуорганізаційнумережу, що обіймалавсю країну.Перед загрозоюповного знищенняукраїнців якнації зростаєроль церквияк національноїорганізації.Вища церковнаієрархія начолі з Митрополитомвважаєтьсяпредставникамивсього народу, позбавленогоіншої політичноїрепрезентації.Церковні собориперетворюютьсяна всенародніз’їзди. Церква, шукаючи допомогита захисту відпольськоїекспансії всамому громадянстві, одночаснонаближаєтьсядо народу, займаючисьне тільки йогодуховним життям, а й світськимипотребами.

Докторісторії церквиБ. Гудзяк виділяєнаступні тричинники, щосприяли активізаціїукраїнськогодуховенстванаприкінці80-х рр. XVI ст.:

1 –усвідомленняяк богословського, культурно-ідеологічного,інтелектуального, так і політичногота адміністративногозанепаду КиївськоїЦеркви;

2 –неможливістьЦаргородськогопатріархатуадекватнореагувати напотреби руськоїправославноїспільноти;

3 –протестантськаРеформація, Контрреформаціята КатолицькаРеформа, щостановилизагрозу церковній, богословськійта інституційнійтотожностіКиївськогохристиянства.[100, С. 108]

Такимчином, ієрархіяукраїнськоїЦеркви опиняєтьсяперед дилемою: або повністюпідпорядкуватисьполітиці Польщіу релігійнійділянці і втратитисвою самобутністьта авторитет, або шукатишляхи виходуз кризи. Середпредставниківдуховної тасвітської елітивизріває ідеянеобхідностіпорятункуукраїнськоїЦеркви шляхомпоєднання їїз римськимПрестолом призбереженнідавніх традиційвізантійськогообряду – ідеяунії. Зауважимо, що як це не дивно, спроба православнихналагодитибільш тісніконтакти зРимом викликаласпротив польськоїієрархії, якаєдиним шляхомдо об’єднаннявважала пряменаверненняправославниху католицизм, що виявлялосьв абсурднійвимозі перехрещуватиправославнихукраїнців тапротиставленіостанніх християнам, якими розумілисялише римо католики.[105, С. 41] На нашу думку, така позиціяПольщі щодоправославнихукраїнців буланаслідком нетільки польськогошовінізму, ай недосконалостітодішньоїеклезологіїз її непоміркованимиексклюзивістськимитенденціями.З об’єктивногопроцесу об’єднанняцерков Польщапрагнула отриматисуб’єктивнукористь, розглядаючиунію лише якперший крокна шляху доповної латинізаціїта ополяченняукраїнців. Саметому заходищодо уніїукраїнськогодуховенствана початкуотримали певнупідтримку збоку Польщі.Однак, зауважимо, що надії польськоїсторони невиправдались.В лиці УГКЦпольська державата церква знайшлите, що намагалисязнищити, а саме: духовну опорудержавництвай оплот йогонаціональноїсамобутності.

Доконанимконкретно-історичнимрезультатомЦерковної унії1596 р. була появав Європі церквинового типу– візантійськоїза формою таримської засуттю. УГКЦстала якісноновим, вищимщаблем у розвиткуукраїнськоїЦеркви. Такимчином, у польськійдержаві кінцяXVI ст. появляєтьсянова структураяка ставитьперед собоюзавдання нелише духовногоспрямування, а й національно-патріотичногохарактеру, творячи унікальнудуховну інфраструктуручерез яку залучаєширокі масиукраїнськогонаселення донаціонально-культурногожиття, до процесуформуванняукраїнськоїнації, та, зрештою, до усвідомленнянеобхідностіборотьби заукраїнськудержаву.

НаступПольщі наГреко-католицизм почався практичновже у XVII ст. Прихильникиунії, що сподівалисяна допомогуі співпрацюлатинськогодуховенствавідчули глибокерозчарування.Єпископи УГКЦне отрималиправа засідатив Сенаті, незважаючина те, що Папаособисто звертавсядо короля зпроханнямнадати їм такеправо. Не дивлячисьна правовийстатус УкраїнськоїКатолицькоїЦеркви в Польськійдержаві по сутівона, за впливомН.Полонської-Василенко, залишаласятільки “терпимою.” [201, С. 392, 394] Польськавлада намагаласязнищити УГКЦз серединишляхом дискредитаціїта дискримінаціїдуховенства,“проштовхування”у вищі ієрархічніструктури“своїх людей,”а навіть доходилодо того, що польськімагнати заставлялиукраїнськихсвящениківвідроблятипанщину. [188, С. 14]

Єдиноюінституцією, що стала наперешкодіорганізаційномузнищенню УГКЦв Польщі булаАпостольськаСтолиця, у сферідуховної юрисдикціїякої перебувалапольська держава.[188, С. 14] Однак, їїоборона УГКЦбула малоефективною.Навіть на незначніпоступки РічПосполитапогоджуваласьлише під тискомполітичнихреалій. Так, перед загрозоюсоюзу православнихз протестантами, у 1607 р. сейм змушенийбув визнатиіснування“грецькоїрелігії” таправо посідатицерковні маєткидля тих, хто їїсповідував.На цьому ж сеймібуло підтвердженоправа братств.[259, С. 93]

Особливоїгостроти набулопитання зрівнянняукраїнськогодуховенстваз латинськимплюром. Нагадаємо, що ще до підписанняБерестейськоїунії єпископатКиївськоїмитрополіїу своїх “Артикулах”домагався, щобРуська церквамала у Польськійдержаві такіж права, що йЛатинська.Ієрархія вимагалазвільнитидуховенствота церкву відусяких податківта поборів(привілей, якимикористуваласьКатолицькаЦерква), а такожнадати можливістьруському духовенствупідлягати лишецерковномусудові. Однак, навіть післявтручанняКонгрегаціїпропагандивіри яка доручиланунцієві оборонятиімунітет Церкви, та, незважаючина неодноразовізверненнямитрополитаРуського доРиму, політичнихзмін не сталося.Причиною цьогобув суспільно-політичнийустрій РечіПосполитої.[230, С. 62-63]

ДомаганняГреко-католицькоїЦеркви створитидля неї становищерівноправнез ЛатинськоюЦерквою стикалосьз ворожим ізневажливимставленнямдо цієї вимогиз боку римо-католицькогодуховенства.Протягом 1643-1644рр. синоди латинськоїієрархії прийнялинизку ухвалу яких, по сутізакріпилистатус меншовартостіУГКЦ. Так, у 1643 р.українськедуховенствобуло позбавленеправ та прерогатив, якими користувалисьсвященикилатинськогообряду, а у 1644 р.католицькіймолоді булозабороненоздобуватиосвіту в уніатськихшколах; латинськомудуховенству– служити СвятуЛітургію вукраїнськихЦерквах і, навпаки, священикамгреко-католикаму костелах.[201, С. 493]

НаступПольщі на українськуцеркву продовжувавсяі досягнувапогею на початкуXVIII ст. ЗамостськийСинод 1820 рокуузаконив деякілатинськіпрактики убогослужіннях, а навіть булознехтувалоартикуламиБерестейськоїугоди, зокрема, про вживання“Філіокве”та інші. Це, нанашу думку булоне лише поступкоюперед тискомпольськоївлади, а й допевної міридегенерацієюобряду СхідноїЦеркви, щобзробити еклектичнумішанину відякої перехіддо латинстване становитиметруднощів. Мипогоджуємосяз думкою Ю. Федоровапро те, що: “Колиб отці ЗамостськогоСиноду булипоставилисправу обрядовоїнепорушності, невтручанняв обрядовісправи латинниківз правом наступностіправ нашоїЦеркви, яківона завждимала, то навіть, коли б їхнівимоги не булиперейшли черезлатинськіфільтри, бувби лишивсябодай важливийісторичнийдокумент, наякий ми нинімогли б покликуватися.”[255, С. 64] Здавалось, що негативнітенденції якізнайшли відображенняв ухвалахЗамостськогоСиноду ставлятьпід сумнів йогозначення вісторії церкви.Однак, ми мусимоконстатувати, що певні позитивнімоменти маливирішальнийвплив на подальшийрозвиток церкви.Власне, у післясоборний періодУГКЦ остаточнооформиласяяк заміснацерква українськогонароду. [188, С. 14]Особливо кориснимибули постановиСиноду, в якихмова йшла процерковну дисциплінуй освіту духовенства.Опіку надшкільництвомта просвітоювзяв у своїруки Василіанськийчин. Його виданняписалися народною(українською)мовою.

Більшніж сторічнеіснування УГКЦ зміцнило населенняу думці, що вонає їх єдиноюнаціональноюцерквою, забороломїх національноїідентичності.Духовенствоплекало східнийобряд як свогороду національнусвятиню. І справді, це була єдинаспадщина, котрувдалось зберегтиколишньогобагатого спектрасамостійногокультурно-національногожиття українськогонароду. Ця спадщинапослужилавихідною точкоюдля його подальшогорозвитку і дляйого відродженняу пізніші часи, зокрема в Галичині.Як зазначаєД.Дорошенко:“… коли щосьзберегло українськународністьу Галичині відповної асиміляціїз елементомпольським, тоце його Греко-католицькаЦерква з їїсхідним обрядом.Цей обряд служивдля неї і мостом, що злучавгаличан-уніатівіз їх східнимибратами, якізалишилисяпри своємустарому православ’ю.В той час як наукраїнськихземлях, які порозділах Польщівідійшли доРосії, негайнож із стихійноюсилою почавсярух на поверненнядо православ’я, в Галичині ідуховенствоі народ залишилисьвірні унії, вважаючи їїза свою національнуцеркву. Цезабезпечилоуніатськомудухівництвув Галичині надовший часстановищепровідноїверстви, якавідігралаособливо значнуроль в національномувідродженіXIX ст.” [106, С. 492]

Всередині XVIII ст.особливо відчутнимстає занепадРечі Посполитої.На українськихземлях, яківходили доскладу Польщіпричини політичного, соціально-економічногота релігійногохарактерупривели довибуху народногопротесту. Проте, ні гайдамаччина, ні рух опришківне мали впливуна зміну доліукраїнськогонароду. [106, С. 490]Складна внутрішняситуація змусиланайдосвідченішіта найбільшпатріотичніелементи польськогосуспільствасхилитися дорозуміннянеобхідностіреформи в цариніполітичного, суспільногота релігійно-національногожиття. Однак, всі їх зусиллязалишилисямарними. Вжеу 1772 р. Росія, Прусіята Австріяпровели першийподіл РечіПосполитої, за яким Галичина, частина Волиніта Поділлявідійшли доскладу Австрійськоїімперії. Українськієпархії: Львівська, Перемишлянська, частина холмської(без Холма) тачастина Луцькоїопинилися всфері юрисдикціїАвстрії. [187, С.117]

Полоцька, Луцька таБерестейськаєпархії увійшлидо складу Російськоїімперії, політикаякої була спрямованана знищеннясхідного католицизму, зокрема в Україні.Процес ліквідаціїУГКЦ носивпоетапнийхарактер ізавершивсят. зв. “Синодальнимактом 1839-го року” [ 187, С. 117 ].

Такимчином з 1840 р. практичнозалишилисякатолицькимиукраїнськіземлі Холмщиниі Підляшшя, Галичини, Закарпаттяі Буковини, якіпопали підавстрійськеволодіння.[170, C. 203-206]

Наданому історичномуетапі УГКЦ, після тривалихвідвертих таприхованихутисків з бокупольської владита латинськоїцеркви, перебувалау стані занепаду.Статус меншовартостіукраїнськоїцеркви у порівняніз римо-католицькою(закріплений, до речі, латинськоюцерквою ) проявлявсянавіть у самійназві “уніатської,”що нагадувалопро її тривалийвідрив відВселенськоїЦеркви. УГКЦзаймала значнонижчий рівеньі в плані соціальному(майже всі уніатиналежали дофеодальнихпідданих). Незважаючина те, що юридичногреко-католицькісвященикизакріпаченимине були, їхніхдітей це положенняне стосувалось.[258, С. 68] надзвичайнонизьким залишавсяі освітнійрівень українськогодуховенства, за виняткомневеликогопрошарку монахіввасиліан, привілеємяких були багатствота освіта. Вонимонопольнозаймали вищіцерковні посадиі до деякоїміри відмежовувалисьвід решти духовенствата віруючих.[258, С. 68]

Зподілом Польщівнутрішняслабкістьцеркви посилилась.Цьому сприяві той факт, щомитрополичийпрестол УГКЦзалишився “підворожо настроєноювладою царизму”.[258, С. 69]

Радикальнопокращилистановище УГКЦ габзбузрзькіімператори, зокрема Марія-Терезата Йосиф ІІ. Усвоїй діяльностівони керувалисяяк просвітительськимимотивами, такі бажаннямвідновитипорядок натериторіїзагарбаноїПольщі, а такожприборкатипольську шляхту.Декрети 1774-1776 рр.заборонилиримо-католицькійцеркві займатисяпрозелітизмом, вживати термін“уніат” як уприватних такі в офіційнихсправах, натомість, замінивши йоготерміном“греко-католик”.У 1781 р. Йосиф ІІу своєму Толерантномупатенті зрівняву правах католицьку, протестантськута греко-католицькуцеркви. Всім, хто належавдо цих віросповіданьоднаковою міроювідкривавсяшлях до освіти(у тому числій університетської)та державноїслужби. Церквабула підпорядкованадержаві, а священикиотримали статусдержавнихслужбовців.[94, С. 42]

Узв’язку з тимщо тодішнюсистему освітиконтролюваларимо-католицькацерква, релігійніоснови булитісно пов’язаніз освітніми.Перш за все у1773 р. було ліквідованоорден єзуїтів, що поклало крайдомінуваннюостанньогов освітніхзакладах. Тогож року булозакрито єзуїтськуакадемію уЛьвові, а черезкілька роківна її основібуло заснованоЛьвівськийуніверситет(1784 р.). [94, С. 42] з метоюпідвищитирівень освітигреко-католицькогодуховенстваГабзбургивідкрилигреко-католицькусемінарію (т.зв. Барбареум)при церкві св.Варвари у Відні(1774 р.). згодом вінбув розпущенийта заміненийгенеральноюсемінарієюу Львові (1783 р.) таконвектум, себто державноюсемінарськоюбурсою зі школоюдля греко-католиківу Відні (1803 р.). [94, С.42]

Йосифінськіреформи допевної мірибули політикоюмодернізаціїі мали на метізрівняти управах різнінаціональності, соціальні тарелігійнігрупи, не порушуючипри цьому становогоустрою суспільства.Українськенаселенняякнайбільшескористалоз нововведень.Безпосередньореформи зачепилидва класиукраїнськогосуспільства: селянство тадуховенство.Зрозуміло, щореформи Австріївикликали нелише схваленнята підтримкуукраїнськогодуховенства, а й забезпечилойого лояльність, що переходиламежі формальності, до правлінняГабзбургів.Таке ставленнянабуло стійкогопозитивногохарактеру, щовиявлявся увідданостіавстрійськійвладі. Воно щебільше зміцнілопісля відновленняГалицькоїмитрополіїу 1808 р. [258, С. 69-70]

Загаломреформи Габзбургіввідкривалиможливостідля культурногота релігійноговідродженняукраїнців.Поодинокоюустановою, якамогла здійснюватифункцію духовногопіднесеннянароду в зазначенийперіод виступалаУГКЦ. першіпросвітителіукраїнськогонароду вийшлиз середовищагреко-католицькихсвящеників, що отрималиосвіту у ВіденськомуВарвареумі.Їх заслугою, передовсім, стало піднесенняна вищий організаційнийрівень самоїустанови УГКЦ, внаслідок чоговона моглаефективноздійснювативиховну функцію.

Центромпершої хвилінаціональноговідродженняв Галичині ставПеремишль. Підпатронатомперемиськогоєпископа МихайлаЛевицькогота при активнійпідтримцічленів перемиськоїконсисторії, яку очолювавФедір Фединкевич, саме тут булоорганізованогурток патріотичнонастроєнихгреко-католицькихсвящеників.Їх зусиллямиу Перемишлібуло створеноосвітнє Товариствосвящеників(1816 р.) та вчительсько-дяківськушколу (1818 р.), [112, С.143-144] які сталипершими культурноосвітнімиустановамигалицькихукраїнців.

Найбільшогорозмаху діяльністьТовариствасвящениківдо якого увійшли:Іван Могильницький, Йосиф Левицький, Йосиф Лозинський,Іван Лаврівський,Іван Снігурськийта ін. Набралау період єпископатуІвана Снігурського.Під його покровительствому період з 1818 до1832 рр. було відкритоблизько 400 шкіл, випущено у світдекілька підручників, складенихІваном Могильницьким, перші граматикируської мовиІвана Могильницького(1822), Йосифа Лозинського(1833) та ЙосифаЛевицького(1834). [94, С. 49] Однак, мусимозауважити, щочлени товаристварозрізнялинародну і літературнумови, що, зрозуміло, можна трактуватияк певний недолік.Літературнамова вбачаласьними як сумішмісцевих говіркиз церковнослов’янськоюмовою. [94, С. 49] Зауважимо, що питаннякультурно-мовногохарактеру наданому історичномупроміжку булидосить гостримита актуальними.Саме, розвитокі утвердженнянаціональноїмови у всіхсферах громадськогожиття малиоб’єктивносуспільно-політичнезначення, оскількимова, поряд зіншими національновизначнимичинниками, підриваламонополіюінонаціональнихпанівних групу царині освіти, культури, політики.[87, С. 14]

Поява“Руської трійці”, до складу якоїувійшли питомціЛьвівськоїдуховної семінаріїМ. Шашкевич, Я.Головацькийта І. Вагилевич, спричинилапочаток власнеукраїнськоїорієнтаціїта стала переломниммоментом вісторії національноговідродження.Виданий Я.Головацькимальманах “Русалкадністрова”здійснив революційнийрозрив з традицієюлітературицерковнослов’янськоюмовою та поклавпочаток запровадженнюнародної мовиу літературу.Аналіз мовигаличан танаддніпрянцівдозволив членам“Руської трійці”дійти висновку: оскільки міжмовами немаєсуттєвихвідмінностей, то українці, що проживаютьна територіїАвстрійськоїта Російськоїімперій становлятьєдину українськунацію. [94, С. 50]

Якне дивно, сміливі, неординарніідеї та діяльність“Руської трійці”були засудженіне лише адміністрацією Габзбургів, а й ієрархієюУГКЦ, які спільнимизусиллямизаборонилидіяльністьгуртка.

Антийосифінськареакція, якаохопила всюімперію вжена початку XIXстоліття позначиласьтим, що у Галичинішляхта поступовоповертала собіпанівні позиції.ВіддаленістьГаличини відВідня, кількістьпроблем, якіпотребувалинегайноговирішенняробили практичнонеможливимефективнеуправліннякраєм. Єдинимвиходом з проблемноїситуації булорішення австрійськогодвору передатиуправлінняукраїнськимиземлями місцевійеліті обмінна її лояльністьдо трону. Оскількиукраїнськаеліта обмежуваласьлише духовенством, політична владапереходитьдо рук поляків, які уособлювалиполітичнуеліту. [175, С. 393] Такимчином, де-юреперебуваючиу складі Австрійськоїімперії, де-фактоГаличина зновуопинилася підвладою польськоїшляхти. Екстремінаційнаполітика поляківщодо українцівпродовжуєтьсяу територіальнихрамках Австрії.

Ніщоінше, як релігія, а швидше обряд, була одним ізнайусталенішихчинників, якийвідрізнявукраїнців відполяків. Нагадаємо, що народнізвичаї обохнародів майжене різнилисьміж собою ібули помітнілише для окафахового етнографа.Не значнимибули й мовнівідмінності, запозичилиодна від одноїтак багато, щостали взаємозрозумілими.На початку XIXстоліття українськамова взагалітрактуваласьяк діалектпольської.Щоправда, великавідмінністьполягала утому, що українцікористувалисякирилицею. Втаких умовахсаме обрядзалишався постійною інедвозначноюприкметоюнаціональноїсамостійностіукраїнців.Однак, значначастина греко-католицькогодуховенства, яка б мала берегтита плекати свійобряд, натомістьстирала національнівідмінностіміж українцямиі поляками, приймаючипольські політичніідеали та польськукультуру. Якщопереїзд особиз села до містаозначав прийняттяпанівної польськоїкультури, топросуванняпо соціальнійдрабині викликалополонізаціюцілого прошаркуукраїнськогодуховенства.[258, С. 75-76] Найбільшполонізованимивиявилисьсемінаристи.І це не є дивно, оскільки до1848 р. мовою щоденноговжитку длявихованцівгреко-католицькоїсемінарії уЛьвові булапольська. Прикладомможе служититой факт, щосин українськогосвященика, патріот і історикГалицької РусіАнтін Петрушевичу 1840 р. не склавіспиту з руської(української)мови, оскількине володівкирилицею.[258, С. 76]

У30–40 –х рр. ХІХст. греко-католицькасемінарія уЛьвові перетвориласьна вогнищепольськогореволюційногоруху. В такихумовах ректорсемінаріїВенедикт Левицькийвсіма засобамисприяв вивченнюсемінаристамиукраїнськоїмови, розглядаючицю акцію якпротидію польськійреволюційності.[258, С. 76] Симпатіїсемінаристівзайшли такдалеко що дехтоз них приєднавсяу 1848 р. до польськихповстанцівна барикадах.Частина українськогодуховенстваналежала доПольської РадиНародової, ане до ГоловноїРуської Ради.Указом від 12травня 1848 р. єпископГригорій Яхимовичзмушений бувзаборонитиїм брати участьу діяльностіРади Народової.[258, С. 76]

Чине найвагомішоюпричиноювідступництваукраїнськогодуховенствавід свого народупід час революції1848-1849 рр. було значнеополяченнякліру в попереднідесятиліття, яке особливодалося взнакив середовищіукраїнськоїмолоді, дляякої польськийрух був привабливийсвоїми революційно-демократичнимилозунгами, ореолом героїзмуі романтики.(однак, відраднимє факт, що групаполонофілівсеред греко-католицькогодуховенствабула доситьмалочисельною).[248, С. 191] Зрештою, негація українцівяк нації польськимилідерами призвеладо консолідаціїпереважноїчастини українськогодуховенствана платформіРуських Рад.До формування своїх національно-патріотичнихорганізаційзаохочувалоі керівництвоУГКЦ. Більшістьмісцевих РуськихРад виниклиу відповідьна курендуМитрополичоїконсисторіївід 12 травня1848 р. [248, С. 197] Однак, надавши могутньогопоштовху доорганізаційногооформленняструктуриукраїнськогонаціонально-визвольногоруху в Галичині,ієрархія УГКЦі надалі відмежуваласьвід політичноїборотьби тапідкреслюваласвою незаангажованістьу політиці.

Фактором, який спричинивпоступовувтрату пропольськихсимпатій середгреко-католицькогодуховенства, стало розчаруванняв ідеологіїта практиціпольськогонаціональногоруху, що вартотрактуватияк: “невід’ємнуі органічнускладову частинупроцесу формуванняукраїнськоїнаціональноїсвідомості”.[248, С. 196] Саме 1848 р. ставповоротнимпунктом вукраїнсько-польськихстосунках.Українськедуховенствопочинає непросто прохолодно, а навіть ворожеставитись допольськогонаціональногоруху. Революційнаборотьба 1848 р.сформуваланове українськесуспільство, вільне відпанщини, більшсоціальноурізноманітненота політичнодосвідчене.Однак, фіналцієї боротьбибув невтішнимдля українців, оскільки, у60-х роках приреорганізаціїімперії польськашляхта вибраласобі правополітичногоконтролю надавтономноюГаличиною.Віддавши реальнувладу польськійшляхті, австрійськийуряд звів нанівецьусі здобуткипершої хвиліукраїнськогонаціональноговідродження.Як результат, при підтримціновосформованоїінтелігенції:“греко-католицькедуховенствораз і назавждивідмежувалосявід польськогонаціональногоруху”. [258, С. 77] Особливогостро протистоянняміж українськоюі польськоюспільнотамистало відчутниму ХХ ст., колиукраїнськіземлі зновуопинились ускладі новоутвореноїпольськоїдержави.

ПісляІ світовоївійни територіяЗахідної Українистала дещобільшою, ніжвона була зачасів правлінняГабзбургів.У результатіповного врегулюваннякордонів донеї ввійшлачастина земельколишньоїРосійськоїімперії. Волинь, Полісся і Холмщинаувійшли доскладу відновленоїпольськоїдержави. На цихтериторіяхпроживалоблизько 2 млн.українців,[240, С. 371] які в основномуналежали доПравославноїЦеркви і, в наслідоктривалогоперебуванняу складі Російськоїімперії, булислабо розвиненіполітично, соціально-економічнота культурно.Саме тому, вонине викликалиособливогозанепокоєнняпольськоївлади. Зовсімінша справабула з Галичиною, населення якоїв основномубуло католикамисхідного обряду.Крім того, крімтого перебуванняу складі Австрійськоїімперії залишилов пам’яті галичанвзірці демократичнихтрадиційАвстро-Угорщини, які дали змогуГаличині піднестинаціональнусвідомістьна такий високийрівень, що крайстав центромзагальноукраїнськоїсуспільно-політичноїдіяльностіі перетворивсяна П’ємонтУкраїни.

Зауважимо, що Версальськасистема, однимз основоположнихпринципів якоїстало правонацій на самовизначення, дещо пом’якшилагостротунаціональногопитання у Центральнійта СхіднійЄвропі. Однак, незважаючина те, що принципсамовизначеннянацій отримавзагальне схвалення, він застосовувавсяу практиці незавжди, внаслідокчого не всінації здобулидержавнунезалежність.Як зазначаєО. Субтельний:“Близько 7 млн.українців, восновномуколишніх підданихгабзбурськоїмонархії, виявилисьєдиною великоюнацією, що тодіне завоюваланезалежності”. [240, С. 369] Західніукраїнці ставшиоб’єктомдискримінаційноїполітики Польщібули прийнятіпрагненнямдо самоврядування, що мало б вирішитипроблеми політичного, соціально-економічного, та культурногохарактеру.Взаємне невизнанняспонукалонапруженістосунки міжукраїнськоюбільшістю тановою польськоюадміністрацієюу Східній Галичині.Нагадаємо, щовлада Польщі, навіть не зважаючина її перемогув українсько-польськійвійні, з точкизору міжнародногоправа залишаласьспірною. Українцівідмовлялисявизнаватипольську державусвоїм легітимнимурядом. Вонибойкотувалиперепис 1921 р. тавибори до сеймуу 1922 р. [240, С. 369] Проте, незважаючина опір українськогонаселення, тапісля запевненняпольськогоуряду щодонадання Галичиніавтономії, у1923 р. було визнаносуверенітетПольщі надСхідною Галичиною.[240, С. 371]

Вартозауважити, що, передбачаючихід історії, польський урядвже з 1919 р. діяву Галичинітаким чином, ніби це буласпоконвічнапольська територія.Саме історичніаргументивиступалиосновою претензійполяків на їхпанування уГаличині, оскількиостання входиладо складу РечіПосполитоїще у ХVІІ ст. Нанашу думку, такі претензіїє вкрай абсурднимиі штучно вирванимиз історичногоконтексту. Фактіснуванняпершої Українськоїдержави –Київської Русі та їїнаступника–Галицько-ВолинськогоКоролівстває свідченнямтого, що українцінеодноразовомали свою державуі входили доскладу іншихлише під тискомполітичнихобставин.

Змоменту утворенняІІ Речі Посполитої, як польськіполітики, такі церковнієпархи ставлятьперед собоючіткі планиперед новоїПольщі. В основіїх лежить асиміляціята полонізаціяне польськогонаселення.Зауважимо, щопопри своюдискримінаційнуполітику Польщабула заснованана конституційно-правовихзасадах. Навітьпісля переворотуЮзефа Пілсудськозаконодавствозберігало своюсилу. Такимчином, у законодавчомупорядку українці, незважаючина статус“другосортних”громадян, малиможливістьчинити протест, хоч і дуже обмежений, політиці Польщі.Оскільки природуукраїнсько-польськихстосунків уміжвоєннедвадцятиріччяздебільшогоформував польськийуряд, то діяльністьукраїнцівфактично являласобою відповідьна польськіініціативи.Українці восновномузалишалисяв опозиції допануючогорежиму, виражаючице або насильницькимиреволюційнимиметодами, безогляду на наслідки, або ж легальнимизасобами, щоне містили всобі реальноїзагрози.

Задавалось, що мета спланованоїпольськимурядом полонізаціїукраїнськогонароду, якаопиралась надва чинники, а саме: привабливістьпольськоїкультури таслабкістьнаціонально-визвольногоруху українців, могла б бутидосягнутою.Однак, виявилося, що тогочаснапольська владапомиляласяу своїх розрахунках.На шляху реалізаціїцього планузнову ж такистановив східнийобряд, якийплекала УГКЦ–найбільшата найвпливовішаорганізаціязахідних українців.Без сумнів вонамала вплив іна Волині тав Холмщині, щостворювалоумови для поширенняна цих територіяхкатолицькихвпливів у східномуобряді. Такимчином, Польщаопиняєтьсяперед проблемоюунеможливлення, або принаймнізменшеннявпливу УГКЦна православненаселення.Насампередпольська владапрагне заборонитиправославнимВолині та Холмщинипереходитиу католицизмсхідного обряду.Натомістьзапропонувавшитак званий“новий обжондик”,[187, С. 135] що по сутістановив сумішукраїнськогоі польськогообрядів. Наступнимкроком поляківбула заборонагреко-католицькимсвященикамякі підлягалиюрисдикціїмитрополитаАндрея Шептицького, здійснюватидушепастерствопоза межамиГаличини. Такимчином релігійно-церковнаполітика Польщібула спрямованана підтримкуправослав’яв Україні таРосії, а кінцевоюметою її вбачалосьвідмежуваннянаселенняГаличини відукраїнськогонаселенняСхідної України.Найкращимзасобом длядосягненняцієї мети ставакцент на “різницювіри”. [225, С. 154-155]

Основоюпершого обрядовогоінциденту сталиЄпископськісвячення о.Йосифа Боцяна, який ще у вересні1914 р. здійснивмитрополитАндрей Шептицький.[225, С. 133] офіційнийтитул новогоархієрея був“єпископ Луцький”.Папа ВенедиктXV у 1921 р. офіційновизнав йогоканонічність.[225, С. 134] Однак, польськийуряд, вважаючитериторіюВолині польською, заперечивпапське визнанняукраїнськогоєпископа наВолинь. Основнимаргументомвисувалосьтвердженняпро відсутністьузгодженняданого питанняз польськимурядом. Справанабрала щирогорозголосу.Питання піднімалосьв італійській, французькійпресі. Секретарукраїнськоїделегації уВатикані Бандінськийпросив поясненняу секретаріатуСхідної Конгрегації з приводувідсутностіімені Боцянау ПапськомуЩорічнику“Aunario Pontificio” 1922 р. [225, С. 134]Зрештою, підтиском пресипольськийєпископатвизнав єпископськийстан ЙосифаБоцяна, однак, заборонив йомупідписуватись“Луцький єпископ”.[225, С. 134] Зауважимо, що ще до підписанняБерестейскоїУнії однієюз єпархій Київськоїмитрополіїбула Луцька,єпископ якоїКерило Терлецькийпідписав у Риміакт злуки КиївськоїЦеркви з Римською.Проте як недивно, до сьогоднішньогодня у Папськихщорічних нефігурує Луцькаєпархія візантійськогообряду не дивлячисьна відсутністьдекрету проїї скасування.[225, C. 135]

Неменш цікавідані стосуютьсяі Перемиськоїєпархії. Надумку Я.Москаликата С.Чайка (Польща)це єпископствовиникло ще нарубежі ІХ-Хстоліть, задовгодо утворенняКиївськоїмитрополії(1037 р.) в часи правлінняЯрослава Мудрого.[284, C. 240] В історіїєпископстваможна виділитинаступні п’ятьперіодів:

–від часу заснування до 1596 р. –період тільки православного єпископства Східної Церкви;

–1596-1691 рр. –рівночасна діяльність двох (греко-католицького та православного) єпископів;

–1691-1946 рр. –період цілеспрямованого нищення Української Церкви та території Польської держави, що призвело до практичної ліквідації Перемиського єпископства після акції “Вісла”;

–1946-1991 рр. –період де легалізації УГКЦ в Народній Республіці Польща;

–від 1991 р. –відновлення Перемиського єпископства, піднесення його у 1996 р. до рівня митрополії. [284, С. 240]

Варто зауважити, що офіційнопольська владане ліквідовувалаПеремиськоїєпархії. Польськавлада не скликаласоборів, якіб ставили наметі ліквідаціюУГКЦ як це сталосяв УРСР, Угорщині, Румунії таЧехо-Словаччині.Взагалі до 1946р. польськадержава визнавалафакт існуванняу Польщі греко-католицькоїієрархії тацерковноїадміністрації.На думку представниківпольської владисамоліквідаціюУГКЦ мало бспричинитипереселенняукраїнців доУРСР, яке розпочалосяу жовтні 1944 р.[183, С. 60-61] Проте, післяарешту вищоїцерковноїієрархії УГКЦюридичнийстатус українськоїцеркви у Польщізмінився.Римо-католицькедуховенствозахопилогреко-католицькийсобор у Перемишлі.Влада конфіскувалаєпископськурезиденціюта іншу церковнувласність, включаючиархіви, бібліотекита історичніцінності. Критичноюточкою ставчервень 1946 р. Зцого моментуПольща пересталавизнаватисхідний обрядяк офіційнийта легітимноіснуючий. Середвосьми неузаконенихвіросповіданьу Польщі на1956 р. було зафіксованоі греко-католицтво.[183, С. 61]

Якзгадувалосьвище, у 1946 р. польськавлада де легалізувалагреко-католицькуЦеркву, що натериторії цієїєпархії проживало540 тис. українців греко-католицькоговіросповідання.З 689 церков, якііснували у 1939р. в Польщі насередину 80-хроків 346 (50,2%) булизруйновані,245 церков (35,6%) перейшлив розпорядженняримо католиківі функціонувалияк костели, 61церква (8,9%) хочі збереглися, однак уживалисяв несакральнихцілях, 9 церков(1,3%) зберігалисяяк прикладиукраїнськоїсакральноїархітектури.[120, С. 23] Утому ж таки1946 р. польськіурядові чинникипочали активнуроботу в русліприєднанняУГКЦ до УкраїнськоїПравославноїЦеркви МосковськогоПатріархату, яка була фаворизованаПольськоюНародною Республікоюі користуваласьїї офіційноюпідтримкою.

Внаслідок встановленнянового польсько-радянськогокордону тадвосторонньоїрепатріаціїз 6-ти мільйонногоукраїнськогонаселення натериторіїПольщі залишилоськількасот тисячукраїнців. “Цягорстка, -якзазначає М.Трухан, -ніколине становиладля польськоїдержави серйозноїпроблеми”.[247, С. 1]Зауважимо, що з 744 греко-католицькихсвящеників, які служилиу Польщі в 1938 р.[167, С. 208] на початокакції “Вісла”їх залишилосьлише 114. [167, С. 214] Такезначне скороченнясвященнослужителівне дає нам правапогодитисьз думкою Е.Прусапроте, що цебув “…чималийзагін уніацькихсвящеників”.[288, С. 294] Швидше, цесвідчення втратгреко-католицькогодуховенства, які були наслідкомпереселеньукраїнців доУРСР у 1945-1946рр. Нестановлячирадикальноїзагрози режиму, українці укомуністичнійПольщі продовжуваливідчуватидискримінаціюз боку органіввлади та польськогооточення. Справжнякатастрофадля українціврозпочаласьвлітку 1947 р., колинасильно булоусунуто зєпископськоїпалати в ПеремишлієпископаКоциловського.[247, С. 164] Запротореннядо концтаборівсвящениківУГКЦ, розпорошенняукраїнціввнаслідокоперації “Вісла”, відсутністьвласних храмівта націоналізаціявладою власностіцеркви на певнийперіод дещопаралізувалирелігійне життяукраїнців уПольщі. Від1947 р. на територіїперемиськоїєпархії неіснувало жодноїгреко-католицькоїорганізації.Однак, попривсі репресіїз боку влади, українці всеж домоглисядозволу відПапи Пія ХІІна біритуалізм[287, С. 229] (права дляукраїнськихсвящениківвідправлятиСвяту Літургіюу латинськомуобряді). Нажаль, мусимо констатувати, що цей біритуалізмнабрав у даномуперіоді однобокоїтенденційнакористь лишелатинськогообряду.

Боротьбаза права УкраїнськоїЦеркви у Польщіможемо простежитина прикладідіяльностіукраїнськогосвященикаМирославаРіпницького.Саме він звернувсядо ПримасаПольщі у ВаршавіКардиналаГльонда з проханняму східномуобряді. Однак, у відповідьотримав індультна відправуу латинськомуобряді. Одночасноо. Ріпецькогобуло повідомлено, що справа дообрядовостібуде переданана розгляд доАпостольськоїСтолиці. Заверненядо папськогоВізитаторадля українців-католиківзакінчилосьтим, що прохачівбуло відісланодо ПримасаПольщі, оскількисаме він вирішувавсправи українськогогреко-католицькогообряду. М. Ріпетський, посилаючисьна право свободисовісті івіросповідання, що гарантуютьпольською“Малою Конституцією”1946 р., залишивсянепохитниму своїх вимогах.[11, С. 265] Духовнавлада польськоїдержави тежзайняла твердупозицію. Цепротистоянняпризвело дотого, що більшістьколег о. Ріпетськогоскорились, вважаючи закраще статина бік влади, ніж чинити їйопір. Крім того, Римо-КатолицькаЦерква надавалапевний, хочаі дуже обмеженийзахист українськомудуховенству.[11, С. 265]

МирославРіпетськийнеодноразовозвертався доцивільної владиз листами, уяких аргументованодоводив правоукраїнців матисвою Церкву.В одному ізсвоїх листівдо Голови РадиМіністрівЕдуарда Охабао. Ріпетськийписав: “Ми, нижчепідписаніукраїнці гр.-кат.обряду, громадяниНародної Польщі, просимо всюРаду Міністрівпро признаннянам гр.-кат. церкви.Як громадяниНародної Польщіми вчасно ісолідарновиконуємо всіобов’язки переддержавою. Врелігійнихта обрядовихсправах наспринижуютьу НароднійПольщі, хочнаші брати, батьки і сини…а бідні людиневинно терплять, позбавленісвого обряду, який і колись,і нині нікомуне шкодить”.[11, С. 127]

Післячисленнихпрохань, зверненьдо польськоївлади ці змаганнязавершилисьдовгоочікуваноюлегалізацієюУГКЦ у Польщі.Уряд у постановівід 14 березня1957 р. дав дозвілна відновленнягреко-католицькихпарафій у Польщі, окрім південно-західнихтериторій.[287, С. 231] від цогомоменту почалосьвідродженнягреко-католицькоїцеркви в Польщі.Цей про це бувповільним, проте –невідворотним.Його кульмінацієюстали хіротоніяІвана Мартинякау 1989 р., наданняйому титулуординарія у1991 р. [287, С. 233] та піднесенняПеремиськоїєпархії дорівня митрополіїу 1996 р. [284, С. 240] Не меншважливим крокому розвиткугреко-католицькоїцеркви у Польщібуло відокремленняПеремиськоїєпархії відлатинськоїмитрополіїу Варшаві іпідпорядкуванняїї безпосередньоАпостольськійСтолиці ( 19 червня1993 р.). [287, С. 234]

Назагал сучасніукраїнсько-польськістосунки вПольщі можнабуло б назватибратніми, якбине ряд прикрихексцесів, щомали місце востаннє десятиліття.Так скажімо, на зустрічіз Папою РимськимІваном-ПавломІІ у Перемишлі( 1991 р.) поляки неприслухалисядо голосунайавторитетнішогоспіввітчизника, коли посталопитання пропередачу колишньогогреко-католицькогособору українськійгромаді. Іван-ПавлоІІ змушенийбув відступитиперед стіноюшовінізму інадав українцямхрам СерцяІсусового. Надумку Б.Кушніра, перешкодоюнормалізаціїукраїнсько-польськихвзаємин є активнаробота російськихспецслужб, якіпровокуютьантиукраїнськінастрої у польськомусуспільстві.[143, С. 26-27] Однак, попривсі непорозуміння, втішним є те, що багато польськихвчених з повагоювисловлюютьсвоє ставленнядо українцівта їх Церкви.Серед них хочемовиділити видатногопольськоготеолога сучасностіГеслав Бартніка, який називаєУнію “Беристейськимзакликом”, якийтриває до сьогодні, а уніатів –“вибранимисвідками зхристиянськоїеклезіогенези”.[283, С. 28]

Вартозауважити, щонаступ на УГКЦвідбувавсяне лише у Польщі, а й у тих каїнах, які після ІІсвітової війнипід протекторатомСРСР утворилитак званий“соціалістичнийтабір”. Зокрема, акція ліквідаціїУГКЦ не обминулаПереяславщину.У Словаччиніукраїнськацерква булапредставлена2 єпископами,310 священикамита 320 тисячамивірних, якімали свої духовніі церковніінституції, школи, пресу.У 1946 після створенняантикатолицькогофронту, почавсянаступ на УГКЦ, зокрема, наєпископа ПавлаГойдича, якогозвинуватилиу злочинахпроти Чехословаччини.28 квітня 1950 р. булоофіційно скасованоУГКЦ на Переяславщині.[146, C.133] Проте, вартосказати, що щевлітку 1948 р. нанараді представниківурядів СРСРта Чехословаччиниу КарловихВарах булоприйняте рішенняпро ліквідаціюУГКЦ на територіїЧехословаччини.[146, C. 133]

28 червня1949 р. було проголошенозневажанняУжгородськоїунії 1646 р. та воз’єднаннягреко-католицькоїЦеркви на Закарпаттіз РПУ. Усі церквиі 283 парафії булипередані РПУ, а УГКЦ на територіїЗакарпаттяпроголошуваласяпоза законом.[146,C. 133]

1 жовтня1948 р. на вимогурумунськогоуряду булоскликано з’їздгреко-католицькихсвящеників.В умовах репресійта під тискомпогроз учасникиз’їзду ухвалилирішення прозневаженняакту унії зРимом 1700 р. тапідтвердилисвоє приєднаннядо ПравославноїЦеркви, [146, C. 134] внаслідокчого українськігреко-католикиопинилися усфері юрисдикціїРумунськоїПравославноїЦеркви.

Зприкрістюмусимо констатувати, що істотним, а навіть, вирішальнимчинником уборотьбі зукраїнськоюцерквою натериторіяхусіх соціалістичнихкраїн де проживалиукраїнці булаРосійськаПравославнаЦерква, що сталазнаряддям вруках режиму.Це засвідчуєтой факт, щовлада в СРСРу своїй боротьбіпроти українськихцерков керуваласяросійськимивеликодержавнимиінтересами.Держава, якатеоретичнопроголосилаконституційнийпринцип відокремленняЦеркви віддержави, практичновтручаласяу справи Церкви, перевіряла, регламентувалата контролювалаїї діяльність.

Відчасу встановленнядиктатуриРКП(б) та утворенняСРСР церковно-релігійнаполітика вУкраїні булаздебільшогокалькою політикиРосії. [63, C. 132] Вартозауважити, щобільшовицькавлада задекларувалапринцип відокремленняЦеркви віддержави, щозумовило орієнтаціюуряду на секулярнумодель, котратеоретичновиключалаконфронтаціюміж державоюта церквою.[164, C. 167] Проте, практикарадянськоїдержави кардинальновідрізняласьвід “демократичноїтеорії”, зокрема,і в питанніставлення дорелігійнихпроблем.

Яквідомо, до 1938 р.здійсненняцерковноїполітики покладалосьна Комісію зкультовихпитань приПрезидії ЦВКСРСР. З моментуутворенняВерховної РадиСРСР комісіябула ліквідованаєдиною організаційноюструктурою, що займаласявирішеннямцерковно-релігійнихпитань залишивсяспеціальнийЦерковнийвідділ в системіорганів безпеки.Відношеннявладних структуряк державних, так і партійнихдо проблемрелігії визначалосьтвердженням, що “не має і неможе бути хорошихрадянськихпопів”. [181, С. 142] Вседуховенствоі, в першу чергу,ієрархія розглядалисьяк явна чи прихованаконтрреволюційнасила. Будівництвобезрелігійногосуспільствастало основнимгаслом атеїстичноїпропаганди.До 1940 р. щорічнопублікувалосьблизько 2 тисячназв антирелігійноїлітературизагальнимнакладом понад2,5 млн. примірників.[270, С. 13]

Ескалаціянаступу атеїзмубула тіснопов’язана зрепресивнимбільшовицькимтоталітаризмом, який розв’язавсправжній“хрестовийпохід атеїзму”.Усі без виняткурелігії зазналирепресій. Закривалисьхрами, монастирі, недільні школи, забороняласьрелігійнапреса, знищувалисьікони, церковнілітописи. Уборотьбі “всіхпроти всіх”більшовизмне зв’язувавсебе жоднимиморальнимипринципами, які, як відомо, сконцентрованів релігії. Нетільки любовдо Бога, а й любовдо ближньогопроголошувалисьнайнебезпечнішимиворогами комунізму.[74, С. 168] Державнавлада, опираючисьна силові структури, у тому числірепресії татерор, прагнулаздійснитипоставленуперед собоюмету –трансформуватиприроду людини, створивши новийтип – homo totalitarus. Відправниммоментом концепціїнової людинибула анігіляціятрадицій, щозавжди виступалисвоєрідниммеханізмомфункціонуваннясуспільстваі забезпечувалийого прогрес.Одним з проявіванігіляціїтрадицій булометодологічнеруйнуванняідеологамибільшовизмуісторичноїпам’яті цілихнародів і, впершу чергу, українського, з метою викорінятилюдини з етнонаціональної, культурноїта релігійноїприналежностіі спільнотита залишитиїї віч на вічз всемогутньоюдержавою. [203, С.181]

Апогеємборотьби радянськоїдержави протицеркви сталопроведеннятак званих“безбожнихп’ятирічок”.Ідея їх проведеннявиникла у 1929 р.і знайшла своєконструктивневтілення упідготованомуЦК партії тапідписаномуЛ. Кагановичемлисті “Прозаходи пропосиленняантирелігійноїроботи ”. [46, C. 12]Лозунг “Боротьбапроти релігії– боротьба засоціалізм ”став девізомСоюзом войовничихбезбожників(СВБ), який бувне простопропагандисткоюорганізацією, а передовимзагоном нафронті будівництвасоціалізму.СВБ ставивперед собоюнаступні завдання: повністю очиститипобут від залишківрелігійнихпрактик; організацієюзмагань накількістьпроведенихантирелігійнихвечорів, лекцій, бесід; конкурсина краще проведенняантирелігійнихкампаній; залученнядо них якомогабільшої частининаселення; проведеннябезрелігійнихвесіль, хрестин, похоронів іт. д. [46, C. 15]

Зрозуміло, що утопічнезавдання “безбожнихп’ятирічок”, яке полягалоу повному іостаточномузнищенні релігійнихвірувань тапережитків, виконане небуло. КерівництвоСоюзу войовничихбезбожниківзмушене буловизнати, що вкраїні продовжуютьіснувати десяткитисяч релігійнихорганізацій, а мільйонилюдей не втратиливіру в Бога.Однак, провалсвоїх планівСВБ пояснюваввиключно діяльністювнутрішніхі зовнішніхворогів, а такожпідривною ташкідливоюроботою всякогороду релігійнихорганізацій.[46, C. 22]

Зрозуміло, що всі антирелігійнізаходи, щопроводилисьрадянськимурядом, знаходилисьрадянськимурядом, знаходиливідображенняу церковно-релігійнійполітиці УРСР, яка була складовоюСРСР. Загалом, аналіз подій, що відбувалисьв Україні від1917 р. до 1939 р. у сферідержавно-церковнихстосунків даєправо стверджувати, що в зазначенийперіод в Українізнайшла своєпрактичневтілення модельдомінуванняантитеїстичної, антирелігійноїдержави надЦерквою.

Безперечнимє факт можливостііснуваннявказаної моделілише у тоталітарнихсистемахкомуністичноготипу, де забезпеченняправ людинистає неможливимчерез самуприроду політичноїсистеми. Владау такій державі, порушуючидекларативневідокремленняцеркви віддержави, активновтручаєтьсяу внутрішнісправи релігійнихорганізацій; у політичнихцілях, як засібконтролю надвіруючимивикористовуєлояльністьпредставниківдуховенства.“Неблагонадійні”священики таієрархи усуваються, а лояльніспівпрацюютьз атеїстичноювладою у русліобмеженнярелігійнихобрядів тазменшення рівнянародноїрелігійності.Колаборантська,ідейно чи політичнонаближена дорежиму церкванагороджується, всупереч конституціїта офіційномузаконодавству.Влада використовуєїї у процесіпоглинання“непокірнихЦерков ”. [63, C. 135-136]

Будівництвоатеїстичногосуспільствапередбачалоперехід досекулярноїмоделі, основоюякої є конституційназаборона будьякої релігії.НапередодніІІ світовоївійни більшовицькаполітика Москвинаблизиласьдо можливостіутворити системусекулярноїмонополії.Однак, ці планине були реалізовані, на нашу думку, саме тому, щорадянська владау даний періодрозглядалацеркву, як одинз засобів“патріотичного”вихованнянароду, що малонеабияке значенняу ході веденнявійни. Проте, неможливістьзаборонитирелігію конституційно, не застрахувалаУРСР від майжеповного знищенняорганізованої(інституціоналізованої)релігії.

У1939 р. відбуваєтьсязміна курсуцерковноїполітики сталінськогорежиму пов’язаназ окупацієюзахідних областейУкраїни і Білорусії.РосійськаПравославнаЦерква МосковськогоПатріархатупочинає використовуватисьдержавою длярадянізаціїта інтеграціїцерков на окупованійтериторії тареалізаціїпланів “возз’єднання”УГКЦ з РПЦ МП.[63, C. 140] У доповідіна АрхіпархіарномуСоборі 1941 р. єпископЙосиф Сліпийвказував: «Цілаакція, розвиненанезўєдиненоюєрархією наЗахідній Україніі Білорусісвідчить, щовона має тихийдозвіл і помічвід НКВД...Їїуживає влададля розбиттянашої католицькоїцеркви». [12, C. 355] Наприєднанихзахідноукраїнськихземлях радянськавлада повелапланову антирелігійнуроботу протиУГКЦ. До безбожницькоїкампанії активнопідключилиськомуністичнапартія, комсомол, преса. Сутьцієї акції буловисловленоу статті “Церковьв Заданих областяхУкраїни”, опублікованоїв органі войовничихбезбожниківжурналі “Антирелигиозник”.У статті гнівнотаврувалисяЦерква і духовенство, які оголошувалисьворогом народута отрималиофіційну оцінкувлади як “багаточисельнезбіговище”.[266, C. 16-17]

Зрозуміло, що УГКЦ не моглане відреагуватина антирелігійну, антицерковнуполітику радянськоївлади. Вже увересні 1939 р. главаУГКЦ митрополитАндрей Шептицькийутворив МитрополичуРаду, яка сталацентром координаціїдій церкви внових суспільно-політичнихреаліях. У травні1940 р. Раду булореорганізованоу АрхиєпархіальнийСобор. Соборомбуло прийнято56 Постанов, щоторкались усіхсфер суспільногота церковно-релігійногожиття, включаючилише політичніпитання. [75, С. 29]Окрім того, митрополитШептицькийнеодноразововиступав згнівним засудженняматеїзму яксвітоглядно-ідеологічноїпідвалинибільшовизму.У своєму посланнідо народу “Пробезбожництво”(квітень 1940 р.)Андрей Шептицькийписав: “Як чогонема, то як жепро це можнай говорити? Аякщо бог є тількивидумкою, прояку в казкахоповідають, то хто ж розумнийбуде боротисяз казками, чивидумками?! Може нема яснішогоі повнішогодоказу на існуванняБога, як самета ненавистьдиявола та злихлюдей супротиНього. Вони єтакож свогороду свідкамина те, що Богє…” [33, С. 515]

Діяльністьта виступиМитрополита, його логічнеобгрунтуванняобмеженостіта неспроможностіконституційнихгарантій свободисовісті “ОсновнимЗаконом СРСР”до певної міри, та до певногочасу зробилинеможливиммасове розгортанняантирелігійноїкампанії тана теренахЗахідної України.Хоча, з жалеммусимо визнатифакт, що певніплоди вонамала. Так, зістраху передбільшовицькимипереслідуваннямита репресіями, певна частинадуховенства, відрадно, щодуже незначна(близько 100 священиків),[75, С. 29] зрекласясану.

Концептуальногодля Українивиразу новацерковна політикаКремля набуваєу вересні 1943 р.У центрі такоїполітики постаєцілком підкоренаорганам держбезпекиРПЦ МП, якарепрезентуєнову модельпатріотичноїдержавноїцеркви в атеїстичнійдержаві. Метанової політики–глобальнаатака на католицизмі, в першу чергу, на УГКЦ, булачітко вираженау інструкціїкерівникарелігійноговідомствадержбезпекиР.Карпова підкодовою назвою№ 58. [77, С. 18] 15 березня1945 р. план ліквідаціїУГКЦ був поданийСталіну, Молотовута Берії наапробацію.Й.Сталін особистосанкціонуваввійну протиУГКЦ, спрямовануна повне їїзнищення. [42, С.7-14] Восени 1945 р., відповіднодо інструкції№ 58 державнірадянські тацерковні патріаршіустанови розпочалиоперацію “Собор”.[78, С. 12] Свідченнямтого, що операція“Собор” відповідалавимогам секретноїінструкціїНКВД та проходилапід патронатомРПЦ МП, є факт, викладенийу зверненіініціативноїгрупи греко-католицькогодуховенствадо Ради НароднихКомісарів УРСР, а саме: “Акція,–вказано вдокументі,-повинна розвиватисяв порозумінніміж державнимурядом, ініціативноюгрупою і зверхництвомВсеруськоїправославноїцеркви, бо тількицим способомнакресленалінія можевийти найдоцільніша, неламана”. [21, С. 361]

Необхіднозазначити, щодо відкриттясобору, у лютому1946 р., члени ініціативноїгрупи Г.Костельник, М.Мельник таА.Пельвецькийз невеликоюгрупою прихильниківприбули доКиєва де формальнобули прийнятідо РПЦ МП. Двоєз них М.Мельникта А.Пельвецькийбули таємнорукоположенів сан єпископів.[78, С. 13-14] Після поверненнядо Львова булоскликано з’їздхристиян-уніатів, який відбувавсяв 8-10 березня 1946р. у Соборі св.Юра у Львові.В ньому бралиучасть 216 священиківі 19 мирян. [121, С. 53]Декілька делегатіввід РПЦ МП булиприсутні вякості спостерігачів.Роботою псевдособорукерувала ініціативнагрупа, яку очоливГ.Костельник.комітет державноїбезпеки здійснювавконтроль зароботою з’їздуз готелю “Жорж”.[219, С. 232-233]

АкціяліквідаціїУГКЦ супроводжуваласьарештами церковноїєпархії, що, нанашу думку, було викликанодекількомапричинами, зокрема поперше: керівництворадянськоїдержави таєпархія РПЦМП розуміли, що єпископатУГКЦ ніколине погодитьсяна так зване“возз’єднання”з РПЦ МП; по друге: влада прагнуладискредитуватиєпархію УГКЦв очах народу, звинувачуючиїх в антирадянськійдіяльностіта співробітництвіз фашистами; по третє: ліквідаціяУГКЦ та духовноїеліти мала наметі знищеннянайбільш впливовоїта авторитетнішоїінституціїгромадянськогосуспільстваГаличини. Оскільки, як відомо, самеУГКЦ була тієюінституцією, яка формуваланаціональні, релігійні, культурні, а, навіть, світоглядніорієнтиригалицькихукраїнців, водночас, виконуючинадзвичайноважливісоціально-інтегруючута виховнуфункції.

Українськакатолицькаєпархія в Галичинібула заарештованау ніч з 10 на 11 квітня1945 р. У Львові буловзято під арештмитрополитаЙосифа Сліпого, який післясмерті АндреяШептицькогоочолив церкву, та єпископівМиколу Чернецькогота Микиту Будку, у Станіславі–єпископівГригорія Хомишината Івана Лятошевського.[162, С. 309] Дещо пізніше, у 1946 р. в рамкахоперації “Вісла”був вивезенийна територіюУРСР та переданийрадянськійвладі перемиськийєпископ ЙосифатКоциловський.Після тривалихдопитів вінпомер у Київськійв’язниці 17 листопада1947 р. [161, С. 315]

Назахист УГКЦ,її єпархії тапроти переслідуваньїх радянськоювладою виступивпапа Пій ХІІ, написавши у1945 р. енцикліку“До всіх східнихцерков”. У цьомудокументі папависловив своєзанепокоєнняз приводу репресійУГКЦ, які виправдовувалисьвладою уявнимиполітичнимипричинами.Водночас, папависловив надіюна те, що жодніпереслідуванняне зможутьвідвернутиукраїнськихкатоликів відвіри та Церкви.[172, С. 346-347]

Однак, ніщо не моглозупинити натискутоталітарноїрепресивноїсистеми наУкраїнськуГреко-католицькуЦеркву. Майжеодинадцятьмісяців продовжувавсясудовий процеснад єпархієюУГКЦ, що проходивза закритимидверима. Всьогоза кілька днівдо початкуроботи псевдособору, а саме, 1 березня1946 р. було опрелюдненоакт обвинуваченняв яком у єпархіїУГКЦ –єпископамЙ.Сліпому, М.Чернецькому, М.Будці, М.Хомишинута І. Лятишевськомуінкримінувалисьзрада державита підсобницькадіяльністьна користьнімецькихокупантів. [32, С. 365-367] У повідомленіпрокурора УРСР, що основувалосьна сфабрикованихдокументах, вказувалось, що у названихосіб знайденідокументи, яківикриваютьїх злочиннеспів діянняз карними іслідчими німецькимиорганами, азаарештованівпродовж слідствавизнали себевинними в тому, що розгорнуливорожу діяльністьпроти СРСР.[31, С. 365-367]

Самев таких умовахрозпочаласьробота псевдособору1946 р., який не можнарозглядатияк Собор УГКЦ, оскільки, яквідомо, на ньомуне було присутнімжодного єпископаУГКЦ, а М. Мельниката А. Пельвецькогошвидше можнатрактуватияк єпископівРПЦ МП (нагадаємо, що вони отрималиєпископськийсан власне уРосійськійПравославнійЦеркві МосковськогоПатріархату).Документи, прийнятіпсевдособором, на нашу думку, носили не лишепсевдонауковий, а й антиісторичнийхарактер ішвидше скидалисьна хвалебнуоду радянськійвладі та комуністичнійпартії. Так, упостанові проліквідаціюБрестськоїцерковної уніїговорилось:“…що в теперішнійнашій ситуації, коли завдякигероїчнимподвигам іславній перемозіРадянськогоСоюзу всі українськіземлі найшлисяразом і українськийнарод ставхазяїном навсіх своїхземлях, булоб нерозумнимпіддержуватидалі уніатськітенденції ібуло б непрощенимгріхом продовжуватив нашому народібратовбивчубойню, причиноюякої була вісторії уніята й завждимусить бути”. [34, C. 127-128] Післякоротких дебатівпсевдособорухвалив: “відкинутипостановиБерестейськогоСобору з 1596 року, зліквідуватиунію, відриватисьвід Ватикануі повернутисьдо нашої батьківськоїсвятої православноївіри і РуськоїПравославноїЦеркви ”. [20, C. 286-287]Як зазначавдоктор історіїцеркви А. Великий:“Це той документганьби, якогоще довго стидатимутьсянаші нащадки.Це документповної і безумовноїкапітуляціїз останніхзаборон передМосквою; капітуляціяз історії, звіри, з мови, анавіть з душі”. [65, C. 128] Недвозначнуоцінку псевдособорудав архієпископУГКЦ ВолодимирСтернюк, якийписав: “То булозбіговисько– собор є недійснимз церковногопогляду, а йпід поглядомдержавним цебуло нечинним, оскільки Сталінпідписав наказ, щоб священиківпід тискомзігнали на той“собор” і вонипід штикамиголосували.Такий соборне може менені до чогозобов’язувати”.[146, С. 127]

ПісляЛьвівськогопсевдособорузначно посиливсякурс органіврадянськоїкарально-репресивноїсистеми скерованийна знищенняУГКЦ. Булозаарештованоі відправленодо тюрем таконцтаборів11 єпископів,50 митрофорнихпротоієреїв, всіх настоятелівчоловічих тажіночих монастирів, близько 1600 священиків, багато ченців, черниць і простовіруючих парафіян.[146, С. 128-130] Всі вонизазнали гоніньза свої релігійніпереконання.Відмова переходитив РосійськуПравославнуЦеркву вважалисьзлочином протидержави. УГКЦбула проголошенапоза законом, однак, не моглабути знищенаповністю, алише змушенабула перейтина нелегальнестановище, продовжуючивиконуватисвої функціїяк катакомбна, підпільна.

Аналізуючидержавно-церковністосунки радянськогоперіоду, мидійшли висновку, що у 1918-1991 рокахдержавна владазасновує традиціюлегальногонагляду надрелігійнимжиттям та активного, часто неприхованоговтручаннядержавнихчиновниківу церковно-реелігійнісправи, всуперечофіційномузаконодавству, яке теоретичнозакріплювалоконституційнийпринцип відокремленняцеркви віддержави. Процесперетворенняцеркви в СРСРна знаряддяатеїстичноївлади сприявутвореннюміцних союзівдержавно-владноїта церковноїеліт. В Українітаким союзомстав тандемкерівництваУкраїнськогоекзархату РПЦз компартійноювладою, спрямованийна недопущеннявідродженняяк УкраїнськоїГреко-католицької, тек і УкраїнськоїАвтокефальноїПравославноїцерков, щорозпочалосьу 1989-1990 р.

Традиціярелігійноїполітики СРСРбула продовженау практицідержавно-церковнихвідносин в рокипрезидентстваЛ. Кравчука.Закон про релігійніоб’єднання, прийнятийВерховною РадоюУкраїни у 1990 р.проголосивповне відокремленняЦеркви віддержави і бувзначно демократичнішийніж попереднізаконодавчіакти у сферірелігії. “Цейзакон, -за висловомпрофесораІнститутуукраїнськихстудій ЕдмонтонаС. Плохія, -убагатьох відношенняхможна було бназвати декларацієюінтенцій (намірів)з боку держави, в той час, якуспадкованасуспільствомісторичнатрадиція таобставиниреальної політикиштовхали державнічинники у бікактивноговтручання всправи церкви.На серпень 1991р., коли булапроголошенадеклараціяпро незалежністьУкраїни, українськіцеркви буливже глибоковтягнуті уполітичнуборотьбу. Кожназ церков маласвоїх політичнихпротекторів, а ці протекторив свою чергукористали зпідтримкицерков”. [198, С.168-169]

Принаймніпри церковніорганізації–УкраїнськаПравославнаЦерква МосковськогоПатріархату, УкраїнськаАвтокефальнаПравославнаЦерква та УкраїнськаГреко-католицькаЦерква утворилисьна початку 1990р. на місціколишньогоУкраїнськогоекзархатуРосійськоїЦеркви. Рішенняпро легалізаціюУГКЦ було останнімвтручаннямМоскви у справидержавно-церковнихвідносин вУкраїні. З цьогомоменту налагодженнядержавно-церковнихстосунківпереходитьдо компетенціїКиєва.

2.3. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІУГКЦ ЯК ІНСТИТУЦІЇГРОМАДЯНСЬКОГОСУСПІЛЬСТВАВ УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯНЕЗАЛЕЖНОЇУКРАЇНСЬКОЇДЕРЖАВИ.


    продолжение
--PAGE_BREAK--

З ПроголошеннямнезалежностіУкраїни, переднею цілкомзакономірнопостало питанняпро формування, переосмисленнята реалізаціюдержавноїцерковно-релігійноїполітики. Зрозуміло, що здійснитисвою специфічнуроль церкваможе лише заумови створеннясприятливихумов для їїдіяльностіз боку державиі громадськості.Як відомо, державнавлада за походженнямі по суті своєїкомпетенціїє абсолютнонезалежноювід влади духовної.Саме тому, їхвзаємини повиннібазуватисьна моральномузаконі, якийпроповідуєцерква. Як вказувавВ. Соловйов:“Уряд християнськоїдержави повиненвірити в Церкву.В силу цьогочисто морального, а не юридичногообов­’язкувін повинендобровільнопідкорити своюдіяльністьвищому авторитетуЦеркву не втому значенні, щоб сама державапідпорядковуваласвою діяльністьвищим інтересом…” [234, С. 128].

Варто зауважити, що європейськасистема державно-церковнихстосунківопираєтьсяна філософію, що визнає приматособистостінад державою.Остання тимсильніша тадемократичніша, чим вищий добробутгромадян тачим послідовнішезабезпечуютьсягромадянськіправа і свободи.Однак втіленняцих принципіву практикудоволі частодемонструєнаскількивідміннимиє їх усвідомленняв різних суспільствахі наскількималоефективнимможуть виявлятисязаконодавствапосткомуністичнихкраїн у вирішенніцерковно-релігійнихпитань. Зрозуміло, що законодавствоу галузі державно-церковнихстосунків вУкраїні потребуєзначногодоопрацювання.На сьогоднішнійдень, державніакти щодо церквине віддзеркалюютьосновних принципівдержавно-церковнихвідносин, якіпритаманнірозвиненимдемократіямЗаходу, а подекудиі кардинальновідмінні відних. На Заходімова йде пророзмежуваннясфер компетенціїдержави і церкви, підкреслюючитаким чином, рівноправністьобох партнерів.В Україні принципвідокремленняцеркви віддержави вказуєна суб’єкт-об’єктнийхарактер їхвзаємодії.

Очевидно, завданням іметою демократичноїдержави є загальнедобро, поступ, забезпеченняцілісностісуспільстваі всіх йогоскладових.Першочерговимзавданням усправі забезпеченнязагальногодобра є турботапро суспільниймир і забезпеченняпорядку; гарантіястабільностіта розвитку.Саме тому, державаповинна надатигромадянам, громадськиморганізаціямта інституціямповну свободудій, і втручатисьлише у випадкузагрози суспільномумиру. [268, С.21-22]

Варто зауважити, що модерністськаконцепціядержави з точкизору КатолицькоїЦеркви, якувисловив сучаснийпонтифік нерозглядаєдержаву, якодну з встановленихєпархій порядку.Концепція папиІвана ПавлаII зосередженана активнійособистості, на суб’єктивностісуспільства, а держава трактуєтьсяяк інструмент, що забезпечуєі гарантуєособистіснийта суспільнийпошук добра.[179, С. 279] Необхіднозазначити, щотаке розуміннядержави тасуспільстване зовсімузгоджуєтьсяз політологічнимиконцепціямидержави. Недивлячись нате, що енциклікаІвана ПавлаII “Redemptor hominis” (1979) в основномуприсвяченапитанням теологічногохарактеру, вонанаскрізь пронизанаувагою до реальної, конкретної,історичноїособистості, благо якої маєбути основоюдля суспільнихпрограм, соціальнихсистем і політичнихрежимів. А завданняцеркви полягаєв універсальномупіклуванніпро особу, щопроявляєтьсяу сприяннідуховномурозвитку кожноїособистості,її індивідуальномута суспільномубуттю. [144, С. 27] Нагадаємо, що така концепціярелігійноїсвободи особистостібула прийнятаРимо-КатолицькоюЦерквою лишеу 60-х роках ХХст. До того часуідеальнимваріантомвважалосьзапереченнярелігійноїсвободи таєдність всіху “Єдиній правдивійкатолицькійвірі”. [142, С. 346]

Турбота прогідність людинита її розвитокзнаходить свійвираз у боротьбіза права людськоїособи, реалізаціяє умовою свободи, яку розуміютьяк свідоме івільне прагненнядо добра. Однимз фундаментальнихприродніх правє право на свободудумки, совістіта релігії.

У статті 9“Конвенціяпро захист правта основнихсвобод людини”записано:

1. Кожна людинамає право насвободу думки, совісті і релігії; це право включаєсвободу змінюватисвою релігіюабо свої переконання, як одноособово, так і разом зіншими, прилюдночи приватно, в богослужінні, ученні, виконаннірелігійнихі ритуальнихобрядів.

2. Свободасповідуватирелігію абопереконанняпідлягає лишетаким обмеженням, які встановленізаконом і єнеобхіднимив демократичномусуспільствів інтересахгромадськоїбезпеки, дляохорони громадськогопорядку, здоров’яі моралі абодля захиступрав і свободінших людей.,[23,C. 9]

Європейськаконвенція зправ людинистала першимміжнародно-правовимдокументомв галузі правлюдини. Нагадаємо, що її ратифікаціяУкраїною булаоднією з умовчленства Українив Раді Європи.17 липня 1979 р. ВерховнаРада Україниухвалила законпро ратифікаціюКонвенції прозахист праві основних.[108, С. 43-45]

Демократична, цивілізована, правова державапокликанаплекати правосвободи особистості, забезпечуватиумови для йогореалізації.З цією метоюсорок четвертачергова сесіяпарламентськоїасамблеї РадиЄвропи прийняларекомендації“Щодо релігійноїтерпимостів демократичномусуспільстві”.Поряд з низкоюпобажань усфері релігійноїтерпимостіАсамблея закликалауряди всіхдержав-учасниць,Європейськуспільноту тавідповідніоргани владиі організаціїдо здійсненнянаступнихзаходів:

– гарантуватирелігійнусвободу, свободусумління ісвободу культу;

– бути гнучкимищодо узгодженьрізноманітноїрелігійноїпрактики. [24, C.68-70]

На думкуП.Рябіновича“Реалізаціясаме такоїдержавноїполітики щодоправа людинина свободувіровизнанняі щодо різноманітнихорганізацій:“Реалізаціясаме такоїдержавноїполітики щодоправа людинина свободувіровизнанняі щодо різноманітнихорганізацій, які “інституціоналізують”і опосереднюютьздійсненняцього права, має, як видається, ще одне достоїнство: зникає проблемапереоцінкиофіційногодержавногоставлення дотієї чи іншоїрелігії внаслідоксоціальноїсутності держави(зокрема, зміникерівної удержаві політичноїпартії чи групи, спілки такихпартій). Повнанейтральністьдержави, її“віротерпимість”і фактичневизнання будь-якихрелігій усуваєнеобхідністьвидання неюспеціальнихактів про“реабілітацію”тих окремихцерков, якіраніше, за умовпопередньоїдержави (а точніше, держави іншоїсоціальноїсутності) юридичночи навіть тількифактичнозаборонялись, утискались, дискримінувались”.[212, С. 47]

Дозволимособі не погодитисьз цією думкою.Нам видається, що абсолютнавідмова відідеологіїмарксизму-ленінізму, що практичнореалізуваласьу тоталітарномурежимові колишньогоСРСР, передбачаєреабілітаціюне лише передзабороненоюдержавою УТКЦ, а перед суспільствомв цілому, передкожним громадяниномУкраїни, зокрема.Саме політикарадянськоїдержави спричинилабезпрецедентнудуховну кризу, яка охопилаукраїнськесуспільствосьогодні. “Цещось більше, ніж посттоталітарнадепресія”, бопригнічуєсуспільнийзагал аж добезупинниххвиль еміграціїнайздібніших,- зазначає В.Речицький, — арешту – фрустраціїна рівні масовоїпсихічноїперверзії”.[215, С.50] Нам імпонуєдумка В. Речинського, що “держава, як це довіввесь політичнийдосвід двадцятогостоліття єнекомпетентноюза означенняхв питанняхвіри… її здібностіжалюгідні.

А звідсивипливає йнеможливістьдля неї бутиарбітром впитаннях, якіперевищуютьїї (держави)аналітичнуздатність. Саметому вона немає правареабілітуватиконфесії, ботой, хто реабілітує, завжди стоїтьв позиції зверхності.Наша ж державащойно має усвідомитисвоє духовно-інтелектуальнебанкрутство.Отже, їй до грисьогодні значнобільше пасуєроль покаяння, сповідуваннясуспільномузагалові своїхгріхів. Принаймніусвідомленняїх”. [215, С.50]

Як відомо, УГКЦ перебуває у сфері юрисдикціїРиму, що в своючергу вимагаєсуттєвогорозширеннята зміцненняз католицькимсвітовим центром– Ватиканом.Нагадаємо, щопротистоянняміж колишнімСРСР та Ватиканомособливо загострилосьу 1980 р. Причиноюконфронтаціїстав Синодукраїнськихєпископів уРимі, який прийняврезолюцію, щопроголошуваланеканонічнимЛьвівськийсобор 1946 р. Оскількиухвала булаприйнята вприсутностіпапськоголегата, то цефактично означалосхвалення самимпапою. До речі, делегованийМосковськоюпатріархієюдо Риму митрополитЮвеналій незміг переконатипапу відмовитисьвід схваленоїрезолюції. [64, С. 142] яким чином, після десятилітьпротистоянняособливоїактуальностінабуває проблемаУкраїно-Ватиканськихстосунків.Налагодженняцивілізованихконтактіввикликанекількома причинами: по-перше, активнимвходженнямУкраїни в Європу, що в основісвоїй є католицькою; по-друге: Україназацікавленау більш тіснійспівпраці зекономічновисокорозвиненимикраїнами Європи, що традиційновважаютьсякатолицькими(Італія, Франція, Австрія, Іспанія, Німеччина таін.). [277, С. 265-267]

Необхіднозазначити, щопопри певнірозбіжностіміж Україноюта Ватиканому деяких питаннях, скажімо щодонезалежногостатусу УГКЦ, Ватикан виявляєдо Українизначний інтерес.Про це свідчатьзустрічі главиКатолицькоїЦеркви ІванаПавла II з ПрезидентомУкраїни Л.Кучмою, відкриття вУкраїні посольстваВатикану. [277, С.266]

Безумовноналагодженнятісних контактівз Ватиканомта країнамирозвиненої, перейманняз них досвідуу ділянці державно-духовнихвідносин вУкраїні. Зрозуміло, тут ми погоджуємосяз думкою Ю. Кальниша, що пошук новихмоделей взаєминповинен опиратисяне лише на світовийдосвід і принципидемократії, а й узгоджуватисяз власнимитрадиціямита інтересамигромадян України.[122, С.185]

Сучаснаукраїнськадержава знаходитьсяна стадії побудови, громадянськогосуспільства.Саме тому законпро розмежуваннясфер компетенціїдуховної тасвітської влад– відокремленняцеркви віддержави – єдоконче потрібним.Цей закон єздоровою реакцієюсуспільствана теократичнута цезаропаністськудержаву, дезлиття духовноїта світськоївлади зашкодилояк одній, такі іншій. Однак, цей закон повиненнаповнюватиськонкретнимзмістом. Нажаль, місцевіоргани управлінняв Україні ізолюютьсуспільствовід впливуцеркви у ділянціосвіти та виховання.[236, С. 188-189] Нам видається, що власне цісфери можутьстати, і є об’єктомспільної співпрацідержави і церкви, оскільки, якосвіта, так івихованнявиступаютьв ролі соціалізуючихфакторів іставлять собіза мету – формуваннянового типугромадянина.Таким чином, конструктивнаспівдільністьцеркви і держави може практичнореалізуватипроблемутрансформаціїсвідомостіукраїнськогогромадянина, пріоритетнимирисами якого, на нашу думкумали б статихристиянськамораль національнесамоусвідомленнята активнагромадянська.Тільки релігійна, християнськамораль можеочистити, переродитиокрему людинуі все суспільствозагалом і, такимчином, сприятирозвитку українськоїдержави, оновленнюта оздоровленнюнації.

Демократичнесуспільствомає рішучепротидіятиспробам одержавленнябудь-якої релігії, хай і релігіїбільшості. Надумку американськогодослідникаЧ.Д. Коула: “…відокремленняЦеркви віддержави найбільшможливе у такомусуспільстві, якому притаманнірелігійніцінності, тає найкращим як для церкви, так і для держави, з метою захиститиїх одне відодногоІ.[131, С. 150]Зауважимо, що відокремленняЦеркви віддержави неозначає ізоляціїЦеркви відвпливу на суспільствоу тих ділянках, які є в сферіїї компетенції– соціальній, виховній, освітній, культурній, духовній таін. Перш за всетаке розмежуванняпередбачаєневтручанняЦеркви у політичнудіяльність.Варто вказати, що УГКЦ відмежовуєсебе від прямоїучасті у політиці, залишаючи засобою праводавати моральнуоцінку певнимполітичнимявищам чи процесам. Напередоднівиборів ПрезидентаУкраїни 1999 рокуМ. Чайковськийвисловив думкупро те, що керівництвоУГКЦ займестриману позиціющодо претендентівта задекларуєзагальний осудтоталітаризмута комунізму, таким чиномпідкреслившисвою державницькупозицію. [76, С. 58]Однак, необхіднозазначити, щополітичніпартії в абревіатуріяких є термін“християнська”– ХДПУ, ВОХ, РХПта ін. Прагнутьусіма засобамизаручитисьпідтримкоюцеркви в ходівиборчих компаній.[51, 27 листопада]Адже, зарезультатамисоціологічнихопитувань, Церква є інституцією,“якій українцідовіряютьнайбільше”.[62, С. 21]

Як відомо, в конституціяхусіх демократичнихдержав проголошуютьсянаступні принципи: право людинина свободуслова, переконань, сповідуваннярелігійногочи атеїстичногосвітогляду; рівноправністьусіх громадяннезалежно відїх релігійноїприналежності; рівноправністьусіх релігійнихорганізацій; відокремленняЦеркви віддержави; світськийхарактер останньої.КонституціяУкраїнськоїдержави розмежовуєцерковні тадержавніповноваження, забезпечуючигромадянамповну свободувибору, що, безсумніву, є конкретнимвиразом демократичностісуспільства.[2, С. 35]Таким чином, законодавствоу релігійнійсфері повинноопиратися напринципи, проголошеніКонституцієюУкраїни іякнайповнішевідображатиїх. Варто зауважити, що стосовнорелігійноїсвободи необхідновиділити двіпроблеми: По– перше, в сучаснихумовах найголовнішимгарантом релігійноїсвободи в Україніє конфесійнийплюралізм.Отож, майбутнєцеркви в Українізначною міроюзалежить відпошуку толерантноїплюралістичноїмоделі релігійноїідентичності.По – друге, значноїуваги потребуєпитання співвідношеннярелігійноїсвободи особистостізахищене міжнароднимистандартамита правовимидокументами, то право спільнотзахистити своюрелігійнутрадицію єпомітно слабшим.[158, С. 14-15]Зрозуміло, що надійнезабезпеченняправа на релігійнусвободу можливелише за умовиврахуваннята збалансуваннязгаданих інтересів.

З метоювдосконаленняпринципівстосунків міждержавою таЦерквою в УкраїніГромадськаРада Українсько– АмериканськогоБюро Прав Людинирозробила певнірекомендації, що включаютьнаступні положення:


І. Загальніміркування

Держава і Церква є автономними одна щодо іншої, що передбачає у стосунках між ними співпрацю у суспільній сфері.

Взаємовідносини між Церквою і державою повинні регламентуватись лише чинним законодавством.

3. Співпраця держави і церквиу вирішенніспільних інтересіву культурнійта соціальнійсферах.


ІІ. Політикадержави щодоЦеркви

1. Політикадержави стосовноЦеркви основуєтьсялише на засадах, визначенихчинним законодавством.

2. Принципрівноправностівсіх релігійнихконфесій передЗаконом є головноюзасадою політикидержави щодоЦеркви.

3. Державазобов’язанакомпенсуватинегативнінаслідки своговтручання врелігійну сферута справи Церквив минулому.

4. Державнапрограма, щостосуєтьсяматеріальноїкомпенсаціїповинна враховуватисучасний економічнийстан країни.При неспроможностідержави провестиадекватнікомпенсаційнівиплати, вониможуть бутизамінені податковимипільгами.

5. Політикадержави маєбути переорієнтованона створенняумов для реалізаціїЦерквою їїспецифічноїмісії. Державамусить відмовитисявід використанняЦеркви та релігійнихорганізаційу напрямкуздійсненнявнутрішньота зовнішньополітичнихцілей.

6. Державаповинна підтримуватиі сприяти розвитковікультури, щосформувалатрадиції українськоїнації, водночасне надаючипереваги жоднійрелігійнійорганізаціїта не втручаючисьу богословськіта внутрішньоцерковні проблеми.У відповідностідо Закону “Пронаціональніменшості”держава дбаєпро розвитокетноконфесійноїкультури національнихменшин.

7. Політикадержави щодоЦеркви повиннагарантуватигромадянамправо на вільнийвибір у сферірелігійнихпереконань, на підтриманняі збереженнясвоєї історичноїрелігійноїтрадиції.

8. ОскількиЦерква, як інституціядуховна, навідміну віддержави, не маєполітичнихі географічнихкордонів, державамає забезпечитивіруючим Україниправо спілкуванняз центрамидуховної влади, які знаходятьсяпоза межамиукраїнськоїдержави. [115, C. 52 — 54]


СьогоднішняУкраїнськадержава – країнаполі конфесійна.Кожна з існуючихЦерков, незаперечуючипринцип відокремленнявід держави, шукає свогомісця в державі, прагне визначитисебе у правовійта законодавчійсистемі, активновходячи в царинунаціонально– духовноговідродженняУкраїни. Проте, громадські, адміністративніта державніінституціїпоступоводемократизуються, то суспільнасвідомість, за висловомІ. Гречка, “інадалі маєтоталітарнийхарактер”, [88с. 13] що спричиняєможливістьвикористовуватирелігію таЦеркву у політичнихманіпуляціях, перетворюючиїх на складовузагальноїполітичноїситуації.

Церква, якінституціядуховна покликанатворити в суспільствісвою специфічнумісію, яка полягаєу спасінніцілого всесвіту, поширеннінадприродногоЦарства Божого.УкраїнськаГреко – КатолицькаЦерква, користаючиз досвіду ікультурнихнадбань різнихнародів, одночасновикористовуючиі свою багатуспадщину татрадицію, можезробити вагомийвнесок у загальнускарбницюХристовоїЦеркви і людськогоспівтовариствав цілому. УГКЦпрагне єдностіз усіма українськимидержавами, боронить інтереси українськоїнації, плекаєдуховністьукраїнськогонароду, збагачуєвсіх християнсвоїм досвідомі християнськимнадбанням, голосячи ЄвангелієПравди. Своєпокликанняу світі УкраїнськаГреко – КатолицькаЦерква можездійснити лишеза умови створенняїй необхідногожиттєвогопростору унезалежнійдемократичнійправовій Україні.


    продолжение
--PAGE_BREAK--

Розділ 3

УКРАЇНСЬКАГРЕКО-КАТОЛИЦЬКАЦЕРКВА В ПРОЦЕСІФОРМУВАННЯСИСТЕМИ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХВАРТОСТЕЙУКРАЇНСЬКОГОСУСПІЛЬСТВА.


3.1. ХРИСТИЯНСЬКАДУХОВНІСЬ ВКОНТЕКСТІТРАНСФОРМАЦІЇСВІТОГЛЯДНИХПРІОРІТЕТІВУКРАЇНСЬКОЇНАЦІЇ В УМОВАХРОЗБУДОВИГРОМАДЯНСЬКОГОСУСПІЛЬСТВА


Сучасненаціонально-духовневідродженяУкраїни, щорозпочалосьодночасно зпроголошеням М.Горбачовадемократизацієюта “перебудовою”, передбачаєпередусімкардинальнеоновленнянаціонально-культурногота релігійно-церковногожиття, політику, мовно-культурнута релігійнудеструктуризацію.Національневідродження, опираючисьна вивіренічасом позитивніцінності українськогонароду, передбачаєповерненнякращих взірцівдуховностіі моральності, прогресивнихнародних звичаїв, традицій, обрядів, в основі якихлежить християнськарелігія. Демократичніпроцеси, якірозгорталисьв умовах створенняукраїнськоїдержавності, коли значноприскориласьінтенсивністьінтернаціональнихі релігійнихрухів, посилиливзаємозв’язокетносу і релігії.Ідеологічнийплюралізмзапочаткуваву свідомостінароду принциповонове ставленнядо релігії, якапоступовонаповнюваласьнаціональнимзмістом. Яквказує О.Шуба:“… в процесінабуття релігієюнового суспільногостатусу почалосьдокоріннепереосмисленняїї ролі і місцяв історіїукраїнськогонароду, поверненнядо релігійнихвитоків національноїдуховності, моральностіі культури ...”[277, C. 162].

На фонінаціональногооновлення, релігійневідродженняспричинилодо значногозростаннявизнання суспільствомцеркви, її престижута впливу. Свідченнямцього є тойфакт, що від 40до 60 відсотківнаселенняУкраїни найвищийвияв довіривисловлюють, власне, на адресуцеркви, що значноперевищуєрівень довіридо інших суспільнихта політичнихінституцій, серед якихтакі, як: ВерховнаРада, Президент, політичніпартії, громадськіорганіхації.[277, C.177; 218, C.164].

Сучасніетнонаціональніпроцеси суттєвовпливають навідродженнярелігії, якеможна розглядатиу двох аспектах, а саме — внутрішньому, який характеризуєтьсяпоглибленнямрелігійностінаселення, омолодженнямконтингентувіруючих, збільшеннямпитомої вагиостанніх узагальномучислі населенняУкраїни, тазовнішньому, для нього характернезростанняцерковноїмережі; розбудоварелігійнихструктур, збільшеннякількостідуховних навчальнихзакладів, монастирівта ін. Зважаючина зовнішніта внутрішнівпливи відродженнярелігійноїсфери, О.Шубавиділяє порядз поняттям“релігійневідродження”, яке охоплюєвнутрішнійаспект і поняття“церковногоренесансу”, яке фіксуєзовнішні проявипроцесу. [277, C.159]

Зауважимо, що як національне, так і релігійневідродженняв Україні натрапилона чимало перешкод, серед яких булинебажаннявладних структурпроводитидемократичнереформуваннясуспільствата неготовністьчастини населеннясприяти тапідтриматикардинальнісуспільно-політичнізміни. За такихумов національно-духовневідродженняможе супроводжуватисьпоряд з позитивнимиі негативниминаслідками.У політичнійсфері вонивиступаютьу проявахекстремізму, націоналізму, сепаратизму, конфліктності; у релігійнійділянці негативипроявляютьсяу проповідіконфесійноївинятковості, міжконфесійнихконфліктах, поширені новоутвореньдеструктивногохарактеру. Якодні, так і іншіруйнують суспільнумораль, загрожуютьстабільностіта безпецідержави.

Як вказувавВ.Липинський:”… упадок релігіїі упадок державноїорганізації, яка авторитетрелігії бережета репрезентує, йде завжди впарі з розкладомдержавного, національногота товариськогожиття, з руйницькоюгризнею розбещенихв своїм необмеженіміндивідуалізміодиниць — не треба, нажаль, далекошукати”.[147,C.119]

Виходячиз певних негативнихпроявів у релігійнійсфері, що проявилисьв умовах перехідного, а відтак, нестабільногоукраїнськогосуспільства, деякі вченіхарактеризуютьрелігійно-церковнежиття в Україніяк таке, що перебуваєу стані глибокоїкризи. Так, А.Колоднийвиділяє наступнічинники, якіна його думкухарактеризуютьцю кризу. Середних: загостренняміжконфесійнихта внутріконфесійнихколізій; занепадвпливу традиційнихдля Україницерков; проникненняу релігійнеполе Укаїнизарубіжнихмісій; зростаннязовнішніхвиявів релігійностіпри відсутностіглибокої віри; виключеннярелігії знаціональноговідродження, а то й перетворенняїї в дезінтегруючийфактор; відсутністьрелігії в роліморальногоімперативуу суспільномужитті.[128, С.31]

На нашудумку, кризовіявища та внутрішнісуперечностіприсутні усучасномурелігійномурозвитку України, однак, ми невбачаємо необхідностіу надмірнійїх абсолютизації.Швидше, ми можемопогодитисяз думкою Н.Кочанпро наявністькризи не у релігії, як суспільномуфеномені, алише у православ’ї[132, С.118] найпоширенішійрелігії в Україні, що після розколуна три конфесії-УПЦ КП, УАПЦ таУПЦ МП — перебуває узатяжномуконфлікті. Мигадаємо, щопопри всі труднощіу релігійно-церковномупоступі тасуперечномухарактерінаціональногота духовноговідродженняоновлювальніпроцеси значнопереважуютькризові, а зчасом і зовсімвитісняютьелементи кризине тільки зрелігійноїсфери, а й зсуспільноїта політичної.

Релігійнеоновленнявідбуваєтьсяу тісній близкостіз національнимпробудженямукаїнськогонароду. У ньомузацікавленіне тільки церквата віруючірізних конфесій, а й держава.Незважаючина свідськийхарактер укаїнськоїдержави, вонапокладає певнінадії на церквута релігійніорганізаціїяк на один знайважливішихзасобів формуванняі зміцненнядуховних таморальних основсуспільства, адже світовапрактика свідчить, що саме релігіяспроможнапідтримуватиналежний рівеньморальностісуспільства.Вихід із кризовоїситуації, вякії перебуваєсьогоднішняУкраїна, потребуєформуваннянової системиморально-етичнихвартостей, зміни особистісноїналаштованості, поведінки тасуспільнихструктур. Яквказує З.Антонюк: “Церква непропонує жодноїмоделі економічногой суспільногожиття, як і незахищає жодноїполітичноїсистеми,… лишенамагаєтьсявказувати тапідримуватистворення умов, які сприялиб реалізаціїдуховних завдань…пропонує такийгуманізм, який, зміцнюючиморально людськіособистості, має позитивновпливати нажиття суспільства, сприяючи гуманниммоделям вирішеннясуспільнихпроблем”. [49, С.73]Саме такоюбачить суспільнуфункцію церквигромадянствоУкраїни, якене покладаєна неї відповідальностіза діяльністькомуністичногорежиму [109, С.32], арозцінює церкву, як соціальнуінституцію, здатну розвўязатичисленні проблемидуховного, релігійногота морально-етичногопорядку.[82, С.40-50]

Церквапокликана діятив сучасномусвіті, згідноз динамікоюі життям суспільства.Саме тому, вонапристосовуєтьсядо сучасногосвіту, одночасноні не ототожнюючи.Ні не протиставляючисебе жоднійлюдині, соціальномупрошарку, суспільно-політичномуустрою чи культурі.Для успішноговиконання своєїмісії в суспільстві, церква муситьтримати в полізору сучаснулюдину зі всімажиттєвимиситуаціями, які її визначають.Суспільнітрансформаціїв сучаснійУкраїні частовикликаютьпевну неврівноваженістьта негармонійність, висуваючи такимчином низкугостро оформленихвимог. Отже, церква, щобпромовлятидо людини пронеї саму, проїї завданняі мету, самамусить знатипотреби людини, обставини, яківизначаютьїї ментальністьі джерело кризиособистості.Причиною тієїкризи є негармонійністьсучасногосвіту, яку зауважуємона трьох рівнях: негармонійністьу окремій особі, у сім’ї, і, нарешті, у суспільстві.[166,C.183]

Зупинимосьбільш конкретнона характеристицікожного рівня.По-перше, джерелокризи окремоїособистостіполягає уневідповідностіпогодженнятеорії з практикою.Це виначаєтьсятим, що рівеньзнань і пізнаннязростає швидкимитемпами, а практикатрансформуєтьсядосить поволі.Часто людинане взмозі повяўзативсі елементисуспільногожиття в однуцілісністьі тому стаєжертвою політизації, комерціалізації,ідеологізації, перетворюючисьна предметсуспільнихта політичнихманіпуляцій.Значні проблемивиникаютьвнаслідокнегармонійності(дизгармонії)між прагненнямдо успіху тавизнання іморальністю, а також міжколективнимпрагненнямта особистим.По-друге, кризасім’ї, що особливостала відчутноюостанні десятиліття, теж випливаєз неврівноваженостісучасногосвіту, якийставить підсумнів не лишетрадиційнувартість шлюбу, а й саму інституціюсім’ї. І, нарешті, дисгармоніяв суспільстві, що проявляєтьсяна економічному, політичному, расовому, міжнароднихрівнях. Тут ісуперництвоідеології, колективнийегоїзм групчи націй, негармонійністьв соціальнійсфері, амбіційніпрагненняокремих держав.Все це породжуєворожнечу іконфлікти вяких людина, одночасно, іпричина, і жертва.

Джереломвище згаданихпротиріч тасуспільноїдисгармоніїє відчуженнялюдини. На думкудіячів церкви:“Чоловік відчуживсятому, що відвернувсявід Бога”.[166, С.186]

Своєрідназагальмованість, глибокий внутрішнійдискомфортіндивіда, розкладсистеми морально-етичнихвартостейналежать дочисла моральнихпатологій івикликаютьзагальну аноміюсуспільства.[210,C.164]. Зауважимо, що такий станречей властивийусім перехіднимсоціальнимсистемам. Л.Нагорнавизначає основнийтип соціальноїорганізаціїв сучаснійУкраїні, якамбівалентний, а маргенальнийі навіть девіантнийтип поведінки.[177,C.108] “Аполітизм”, зневага досуспільногожиття, небажанняучасті в ньомує, звичайно,індиферентизм, а релігійний“аполітизм”є лицемірством.Політичнийже фанатизмі породженийним культ насилляі ненавистіє спільнимідолопоклонством, зрадою Богаі поклоніннямКесарю. [256,C.128]

Безумовно, демократизаціясуспільногожиття передбачаєформуваннятворчої, вільної, активної особистостіздатної самостійномислити і діяти, мобілізуватинеобхіднівнутрішніресурси длядосягненнямети, готовийпокласти насебе відповідальністьза результатсвоєї діяльності.Ми погоджуємосьз думкою І.Алексієнко, що така трансформаціяособистостіможлива заумови “переосмисленнясистеми цінностей, переорієнтаціїпріорітетів, пов’язанихзі зміною менталітетуі важливихпсихологічниххарактеристик”.[47,C.31]

Рольцентру, формуючогообличчя українськогонароду, йогосвітогляду, мораль, духовність, характер таідеї відігравалапротягомтисячолітньоїісторії свогоіснування вУкраїні, церква, яка формуваласуспільну етикуна засадаххристиянствата пропонувалаідеальні моделіміжособовихта суспільнихстосунків. Ухвилини загрозивипликанимцерквою надбаннямз особливоюсилою усвідомлювалосьбагатограннезначення церквита її внесоку творення, зберіганнята проповідуванняу народі християнськихуніверсальнихвартостей, якіставали основоюрелігійного, культурногоі національногожиття українців.І сьогодні, церква покликанане лише сприятивідродженнювже створенихнею, однак, нажаль відкинутихсуспільством, вартостей, ай прагнутизаохочуватисуспільствопокласти християнськіцінності основоюйого життєдіяльності.Як вказує В.Мокрий:“Руйнованінаціональніі загальнолюдськівартості ранішечи пізнішетреба відбудовувати, хіба що їх загибельє ознакою інерціїпослідовногомиршавіннязнікчемнілихдуш та завмиранняу народі енергіїдуху, що стримитьдо волі, правдиі справедливості, або є свідоцтвомпостійноговідходженнянароду у добузанепаду Духу, через неперервністьдуху в якихосьпоколінняхна якісь ланці, що опустиласьнище історичногопокликання, а народ втративінституції, які зміцнюютьетику і добруволю людини”.[168, С.83]

Безперечно, загибельтоталітарногорежиму булавикликанапричинамиполітичного, економічногота соціальногопорядку. Алена те була іглибша причинаетнічної, антропологічноїта духовноїприроди. Мигадаємо, щопринциповапомилка марксизму-ленінізмумає антропологічнийхарактер іполягає у зведенілюдини до чогосьвиключноматеріального.Ця неадикватнаантропологіяпоклала початокполітичнійта економічнійдійсності, несправедливістьта нелюдяністьякої неминучеприрекли їїна загибель.Як вказує Т.Шпідлік:“антропологіяносить повнісюдуховний характер”[276, С.274], а вихіднимїї пунктом є“образ Божий”, відповіднодо якого буластворена людина.Антропологіяохоплює людинуу всій її цілісності, враховуючивластивостідуші і тілавідповіднодо їх “можливостіодухотворюватися”.[276, С.274]Таким чином, якщо ідеаломкомунізму єсуспільналюдина, то ідеаломхристиянськоїантропологіїє Бого-Чоловік.

Комунізмвичерпав себеяк система, однак, залишивпо собі особливуспадщину — бездуховнісьта практичнийматеріалізм, що без сумнівунегативновпливає накризу духовності, яка охопилаукраїнськесуспільство“школа компартійно-тоталітарногорежиму” [92, С.173], який в основісвоєї політикипоклав матеріалізм.

Післятривалої пропагандиатеїзму тапроцесівсекуляризації, Церква в Українізнову прагнезнайти своємісце у громадянськомусуспільстві, щоб здійснюватипокладену нанеї місію-проголошенняЄвангіліє.[178, С.53]Завдання Церквиу пост комуністичномусуспільствіполягає у відновленнізнівечинихдуховних таморальнихцінностей. Намімпонує думкаВ.Стецюка, що“саме теократичнавлада… своїмморальнимавторитетомможе позбавитинаш народ недоліків, які ми набулиза довгі рокиіснування ваморальномусуспільстві”.[237, С.45] Церква нетільки прагнезмінити, а швидшестворити якісноінший видсуспільства.Власне, Церкватворить собоюособливу, відміннувід інших, вищуформу суспільсва.Говорячи проЦеркву, у даномувипадку маємона увазі неконфесійно-інституційнийїї вимір, а, радше, релігійно-духовнийїї феномен.Оскільки лишевона здатнаоб’єднатилюдство, якдітей Божих, що не може зробитибудь-яке іншесуспільство, яке розділенеза етнічноюприналежністю, соціальнимстаном. Церкване просто здатнагармонізуватижиття суспільства, а й усуває небезпекумімезису, взірцемдля наслідуванняє тільки Бог, як джерелотворчої потугисуспільства.[150, С.13] Ще на прикінціXIX ст. Подібнудумку висловлювавВ.Соловйов, який писав:”Церква повиннаосвячуватиі через посередництвохристянськоїдержави перетворювати…природне, земнежиття народуі суспільства”.[234, С.17] В сьогоднішнійкризовій ситуаціїнайбільшийвнесок Церквиполягає не втому, щоб даватипевні рішенняу сфері політики, суспільноїетики чи литастратегії, а в допомозінародові досягнутиповного розквіту.Саме тому вонапропонує самете, чим повністюволодіє — загальнимбаченням людиниі людства.[211, С.179-180]

Самимфактом свогоіснування увигляді тілаодночасномістичногоі видимогоЦерква знищуєілюзії одноособовогодуховногожиття. Завданняцеркви не тількизабеспечуватисвободу особистості, воно більшпозитивне ісприятливена проповідуванняі твореннясуспільноїєдності. [151, С.138]Духовна відкритістьнароду зумовлюєтьсяне лише ментальністю, традицією чисимволами, ай аксіологічнимиорієнтирами, які за своїмзмістом єхристиянськимиі в Україні, ів Європі.Ціннісно-світогляднийфеномен людськоїінтеграціїкультурноїтотожностіформуєтьсяпід впливомісторичних, соціально-політичних, економічнихта інших чинників, властивихкожному етносу, державі чирегіону. [244, С.131]Власне, соціокулькурніособливостінашого суспільстваактуалізуютьдослідженняпроблеми духовності.На наш погляд,інтерес дослідникамає бути орієнтованийна переосмисленнясамоцінностіособистості,її сутніснихздатностей, одією з якихнам уявляєтьсядуховність, носієм якоїє Церква. Остання, від часу свогозаснуванняінтегрує в собідві теологіїі дві системисвітобачення, Східну і Західну, які часто буваютьконтрастуючими, однак, творятьодну взаємодоповнюючуцілісність.

УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква за своєюприродою єсхідною не лишеза обрядом, ай за духовністю, саме тому, вонапокладає насебе завданнявідродити, втрачену протягомстоліть, східнохристиянськудуховність, яка октологічнопритаманнаукаїнськомународові. Саме, онтологічна, а не психологічнаоснова духовностівизначає їїне як стан душі, як реальнезастосуваннябогословськихчи християнськихпринципів дожиття кожноїособистості.[206, С.29] На думкуІ.М.Рупкіна, духовне життяне є дисципліноючи аскезою, це”мистецтвосинергії зіСвятим Духом, мистецтводозволяти Йогоприсутностіплодоноситив нашому житті”.[222, С.38]

Сьогоднішнійстан східноїдуховностіє її двадцятистолітньоїеволюції, наяку значнийвплив справлялирізноманітніетнічні такультурніфактори і чиюоднорідністьзабеспечиласпільністьхристиянськоївіри. Однак, їїелементом, асаме: Писання, ранньохристиянський,інтелектуальний, елемент ранньогочернецтва, літургічнийта формально-споглядальний[206, С.9], не вартовважати пластами, що послідовнорозкриваютьсяв ході цієїеволюції. Це, швидше, динамічніпотоки, що виникаютьодин за однимі зливаютьсяв одне русло.

Найбільшмаркантнимпроявом східнохристиянськоїдуховностіє її суцільністьі згармонізованаєдність. НаСході не маєрозходженняміж моральним, душпастирським, аскетичнимі містичнимбогослов’ям, не притаманнероз’єднанняміж християнськимобов’язкомта порадамиЄвангелія щодовбогості, чистоти, послуху таінших чесноті практик. Томуна Сході спостерігаємодо моральногомаксималізму, до наслідуванняонтологічноїдосконалостіБога, що є мірникомдосконалостівсіх людей.[59, С.64] Таким чиномморальна діяльністьвипливає зоктології, зєства чи істотності.Звідси, нормативнийхарактер длянашої діяльностімають моральнебогослов’яі духовністьяк безпосереднівисліди догматичноїдоктрини Церкви.

Східнохристиянськадуховністьє явищем одночасносуспільнимі містичним,і тим самимвстановлюєособливий“православнийетнос”, тобтоспільнотнумораль, відчуття,і відповідь.[59, C.67] На думкуД.Оменна, самеоб’єднаннямирян у виглядітовариств чиасоціацій, власним прикладомзасвідчуючисвоє апостольствоі контактуючипри цьому зсуспільством, чинять на ньогонеабиякийпозитивнийвплив. [148,C.65]

Виділенняфеноменусхіднохристиянськоїдуховностіне означаєдуховностіЗаходу, оскількиобидві маютьту ж саму духовнуспадщину, тіж джерела і невідрізняютьсяміж собою стосовновіри, мораліта ієрархічногоустрою. Проте, як Східна, такі західна церкви, відповіднодо ментальності, роблять сильнішуемфезу на певнуформу чи догму.На думку Б.Липинськогоперевага СхідноїЦеркви полягаєу її безпосередньомузв’язку з Апостолами, що визначаєїї безперервнутрадицію. [148, С.65]Саме останнявиділяєтьсяБ.Липинським, як один з елементівсхіднохристиянськоїдуховності.Наступнимиелементамиє синтез найдавнішихі найбільшихкультур тафілософсько-інтилектуальнийелемент грецькогогенія з джерелякого користалохристиянствобезпосередньо.[148, С.65] Притаманнийдля Сходуінтровертизмз його зацікавленнямвнутрішнімсвітом людини,єдиною і домінуючоювартістю проголошуєдушу. Такимчином, характернідля укаїнськогонароду риси, такі як: поетичність, чуттєвість, сентименталізм, сприяли сприйнятюукраїнцямилірики, містикита символізмуСходу, що апелювалидо почуттів, а не раціоналізмуЗаходу, що взивавдо розуму.[129,C.106]

Древньоруськебогослов’ярішуче пішлопо містичнійлінії, літургійно-сакраментальнійінтерпретаціїправд християнства, відмежувавшисьпри цьому відінтелектуальнихспекуляцій.Слов’янськатрадиція нерозривнопов’язана здоксологієюрозуму і серця, що знайшловідображенняу самій назві“православ’я”.[91,C.79] Однак, мусимозауважити, щоаналіз робітдеяких сучаснихавторів щодопроблеми духовностівідображає, швидше, розуміннявізантійсько-слов’янськоїдуховної спадщинияк візантійсько-московськоїбогословськоїмоделі мислення.Нагадаємо, щоу XVII ст. у Києвісформуваласьпотужна богословськашкола, яка опрацювалавласну модельбогословськогомислення — могилянськебогослов’я.[190, С.135]Саме воно органічнопоєднало в собіінтуїтизм сходуіз раціонолізмомзоходу. Про те, що це був немеханічнийнабір елементівобох традицій, а їх органічнийсинтез свідчитьпоява в духовнійкультурі СідноїЄвропи XVII ст.феномену укаїнськогобароко. [190, С.135] Такимчином, нам видаєтьсянедоцільнимцілковитенехтуваннязахідних впливівна українськудуховність, що є природнимпроцесом розвиткуостанньої.Адже, як зазначаєІ.Паславський, перманентнаінфільтраціяокциденту єнатуральнимметодом екзизтенціїукраїнськоїкультури. [190, С.136]

Проблемадуховностіє надзвичайноскладною ібагатогранною, адже стосуєтьсясамої сутілюдськогофеномену. Однак, вся складністьпроблеми стаєзрозумілою, коли ми говоримопро українськийнарод, якийзазнав нищівногонаступу державно-політичноїсистеми на йогодуховність.Ми погоджуємосяз думкою Р.Кирчівапро те, що “духовна”деформаціячи хиби, це-порушенняфундаментальнихтрадицій іцінніснихорієнтаційдуховногорозвиткународу.[126, С.392] Втратадуховної самобутностіукраїнцівутруднює відродженняхристиянськоїУкраїни, [279, С.202]водночас, позначаючисьхарактернимидля того стануречей негативами, одним з якихє загрозливе, для традиційнохристиянськоїдержави, розповсюдженнянеорелігійнихутворень.

Христянствоі українськакультура, психологія, етика, естетикавнутрішньосинкретизовані.Вони творятьнашу духовнуструктуру, гармонійнуі самодостатню, яку ми формуємоось уже більшетисячоліття, тому, мізерними, на нашу думку,є спроби нав’язатиукраїнськійнації чужі їїдуховні псевдорелігійнітеорії. Неорелігіїне є механічнимперенесеннямтрадиційнихдля інших країнрелігійнихформ на грунтУкраїни, а радше, впливом складноїантропологічноїреволюції, щопов’язана зпрагненнямособистостівіднайти себе, осягнути реальнудійсність, поєднатисяз Богом. Однак, аналіз діяльностісект демонструєкардинальновідміннийрезультат.Секта, як неоконструктивнаструктура, нищить особистість, вносить дисгармоніюу її розвиток.Деструктивніорганізаціїрелігійногоспрямуваннядосягаютьвласної вузькоегоїстичноїмети за допомогоюпевного наборуметодів і засобів, так званих,“суспільно-психологічнихманіпуляцій”.[246,C.58] Загальновідомими єнаступніманіпуляційнітехніки: “бомбардування”любов’ю, промиваннямізків, збільшенняпсихологічноготиску, виділенняролі лідера, утриманнячленів сектив стані постійноїактивності, нагадуванняі залякування, блокуваннядоступу зовнішньоїінформації, езотеричність,ідеологізаціятекстів, дуалізму сприйняттісвіту і життя, новомова, системадоносів, ізоляція.[246,C.58-59] Необхідновказати, щонові релігійнірухи активновикористовуютьу своїй практиціі тактику обіцянокпевних благ.Зокрема, новимадептам гарантуєтьсяуспіх у кар’єрі, покращеннястану здоров’ята довголіття, спілкування, рай на землі, саморозвиток, релігійнийдосвід.[55, С.22-27]

Зауважимо, що “деструктивнісекти побутуютьу сфері повної акогнітивності- зазначаєВ. Фон Байєр-Катте.-Індоктринаційнітехніки випадаютьз контекстузвичних формраціональноїорієнтації, пробуджуютьцікавість безжодного страхущодо того, щовони можутьбути небезпечними”.[54, С.34]

Деякісекти ставлятьперед собоюзавдання завоюваннявлади не лишенад свідомістюлюдини, а йполітичної.Зокрема у “маніфестіВарнашрами”, найбільш складнійкнизі “міжнародноготовариствасвідомостіКрішни”, авторомякої є ХарікешиСвамі, червоноюниткою проходитьідея необхідностізахопленнякришнаїтамивлади у всьомусвіті та встановленнятоталітарногорежиму правліннябрахманів.[104, С.73]

Згіднонинішньогоукаїнськогозаконодавствадержава не можевідмовити уреєстраціїбудь-якійтоталітарнійсекті, якщовона у своємустатуті відкритоне заявляє проантигромадськіцілі чи методисвоєї діяльності.Однак, суспільствоповинно матипевні важеліта можливостізахищати своїхгромадян відорганізацій, в тому числіі релігійних, метою діяльностіяких є насильницькевторгненняв підсвідомістьлюдини, в менталітетсуспільства.Ми повністюпогоджуємосьз пропозицієюС.Речинськогопро необхідністьзмінити законодавствоу сфері релігії, нову редакціюЗакону просвободу совісті.Варто виділитив ньому окремугрупу традиційнихдля Укаїнирелігій таконфесій, встановитипевний випробувальнийтермін длянових релігійнихрухів, скластисписок забороненихрухів та сект[214, С.41] (звісно, керуючись прицьому конституційниминормами). Незайвим, на нашудумку, звернутисьу цьому питаннідо світовоїпрактики. Скажімо, президентЛатвії ГунтісУлманіс внісзаконодавчуініціативу, суть якої — визначитивідповідальністьнезареєстрованихрелігійнихорганізаційза нанесенняпевної фізичноїі психологічноїшкоди. У 1996 р.Міністерствоюстиції Латвіївідмовило уреєстраціїдеструктивнійрелігійнійорганізації“Свідки Єгови”.[242, С.2] Нагадаймо, що ще у 1984 р. Європейськийпарламентприйняв документ- попередженняперед небезпекою, яку несуть всобі тоталітарнісекти, що маютькримінальнийхарактер. Скажімо, діяння “ЦерквиСаєнтолосії” засудженіу США, Канаді,Італії та Данії, а ВерховнийСуд у Лондоніназвав саєнтологію“аморальноюі соціально-розтліваючою”системою. [242, С.2]Переконані, що таке відношенняпроблеми несуперечитьпринципамдемократії, оскільки останняпередбачаєзахист громадиі від насильноїпсевдорелігійноїпрактики, щоспичиняє допроблем з фізичнимі психічнимздоров’ямнації, соціальноїпасивностіі дизорієнтованості.Додаймо доцього й чималийперелік різноманітнихпсевдофілософськихтеорій на теренінауки. Маємона увазі модифікаціїнапівмарксиськогогатунку, якіпропагують“космічний”напрямок усвітогляді, де Бог замінюєтьсяпоняттям “космос”, а “космічнаенергія” стаєадекватноюДуху. “Модернамутація, — за визначеннямО.Федик, — не більше”.[252, С.215]

На нашудумку, поки щоконтакти теологівта науковцівє недостатніми.Ми переконані, що власнеінтелектуальната духовнаеліта маютьв свому розпорядженіметоди впливуна особистістьв плані її духовноговиховання.Гадаємо, щонастав час, навіть більшетого — це гостра суспільнапотреба, спільноїпраці, виробленняконцепції щодоелітарноївисокодуховноїосвіти, пошукуформ та методіввиховання. Аджеце може переростиу потужнийдержавотворчийчинник.

На сьогоднішнійдень в Україніутворивсясвітоглядний, а до певноїміри й ідеологічнийвакуум. Досіне має певноїсвітоглядноїконцепції, якаб стала методологічноюбазою державотворчогопроцесу. Навпаки, зустічаємодіаметральнопротилежніпогляди намораль, реформи, ринок. Різноманітнийспектр думок, характернийдля демократичногосуспільсва, неможе, однак, в умовах відсутностізагальнонародноїдержавотворчоїі світоглядноїконцепціїзабеспечитиєдність народубез якої неможливазагальнонаціональна, політика ідержавна єдність.

Негативнийдосвід політичноїдіяльностіу колишньомуСРСР, складовоючастиною якогобула УРСР, зумовлюєнеобхіднісьпереглядудуховно-світогляднихпідходів досфери політики.Ведеться пошукстратагічногонапряму розвитку, альтернативнихцінностей, якіб відігралиінтегративнуроль в українськомусуспільстві.[227, С.40-41] На думкуМ.Семенюка, саме світоглятяк пріоритетнаякісь суспільствамає передуватиу державотворчихта законодавчихпроцесах, босаме він закладаєморально-етичніпідвалинимайбутньогосуспільства.[228, С.95] Відтак, замінаатеїстичногосвітоглядутеогуманістичним[227, С.43] може покластикрай застосуваннюсили у політиціі початок здійсненнюїї на принципахдемократизмута ненасильства.Впровадженяпринципутеогуманізму, як світоглядноїдомінантисуспільсва, можливе лишеза умови оптимальноїспівпрацідержави, суспільствата церкви, оскількині держава, ніцерква самостійноне в змозі успішновиконуватифункцію морально-духовноговиховання своїхгромадян. Самемораль у найширшомусвоєму розумінніта вимірі єуніверсальноювластивістюлюдської діяльності, вираженнямзначущостіусіх видівлюдських зусиль; це, за висловомЮ.Терещенка:”ідеальнеобличчя суб’єктівсоціуму”.[244, С.130]Життя кожноїсуспільноїістоти вирішальноюмірою залежитьвід надійнихморальнихзасад, а надійністьморалі визначаєтьсяпередусім їїукоріненням у певнійрелігії.[182, С.58]

Церкву, як інстанцію, що проголошуєсенс буття таморальні цінності, не може замінитибудь-яка іншадержавна інституція.Саме Церквазначною міроювизначає нормативнівартості тамотиваційніімпульси, що змушують людинувідчувативідповідальністьза суспільствоі державу. Побудованана засадахсвободи, правовадержава живитьсяморальними, культурнимита духовнимивартостями, які традиційноі систематичнокультивуютьсяЦерквою. Недостатьняоцінка вартостейсуспільствомможе чималоюмірою призвестидо того, що масовеусвідомленняцінностейвідбуваєтьсяважко й неповно, а подекуди воной зовсімвідсутнє.[138, С.95]Запровадженідержавою регулятори(приклад — кримінальнеправо), не можутькомпенсуватибрак цінностей.Як зазначаєН. де Мартініполітики “говорятьпро державу, про інституції, а не бачать, щодержава — це не щосьабстрактне, а той народ, щоживе тут повсякчас, який або вихованийна справжніхлюдських вартостях, або не вихованийтаким способом”.[160, С.10]Власне, радянськадержава, керуючисьідеологієюкомунізму, прагнула створитиновий світ іновий тип людини- ідейної, національнобайдужої, відданоївождям і готовоїдля них на все.Борячись з“пережитками”минулого всвідомості, з індивідуалізмом, з релігією, переслідуючидуховністьу всіх її проявах, культивуючилюдину черствуі байдужу, держававідкинуламоральнийбар’єр. На думкуЄ.Сверестюка:“Ніхто мораліне руйнував- зруйновануоснову, на якійтримаєтьсяспоруда моралі.Ця основа — Абсолют”.[226, С.47]

Відомо, що в комуністичнійУРСР ідеологіязаймала найвищемісце у пірамідіцінностей, підпорядковуючисобі всі іншікомпоненти, зокрема, мораль.За допомогоютотальноїіндоктринізаціїздійснюваласьглибиннаідеологізаціявсього суспільства.Зауважимо, щокомуністичнаідеологія засвоїм змістомне була універсальною.Вона сприймаласьлише певноючастиною суспільстваі викликалапротистоянняїй у іншій частинісоціуму. Мипогоджуємосьз тезою О.Вишневського, про те, що антихристиянськідоктрини, якінехтують ідеаламидобра, правди, справедливості, а також ідеологіїантидержавні, деструктивногохарактеру, якізазіхають націлісністьта незалежністьУкраїнськоїдержави немають правана виправленняплюралізмомі повинні бутизасуджені зпозиції християнськогогуманізму тагромадянськогопатріотизму.[70, С.136]Щодо вузькогруповихдоктрин ідеологічного, політичногочи релігійногохарактеру, допускаючиплюралізм якполітико-ідеологічного, так і релігійноконфесійногохарактеру, всеж, на нашу думку, оцінювати їхнеобхідно зточки зорутого, наскількивони відповідають, по-перше, абсолютнимхристиянськимесхатологічнимцінностям, по-друге, ідеологіїдержавотворення(ідеалу служінняУкраїні). Власне, здоровий патріотизмдає здоровенаціональнежиття і творитьздорові державніоргани. Статибез застереженьв обороні Батьківщиниі її прав — це здорове іприродне явищеу житті кожногодобропорядногогромадянина.Байдужістьдо справ свогонароду, Батьківщини- це“брак шляхетнихнаціональнихпочуттів, цебрак християнськоїлюбові”.[246, С.114]

Патріотизм- цехристиянськаі загальнолюдськачеснота, важливийщабель у шкалідуховних вартостей,і коли цьогощабля немає, тоді людиначасто неможеподолати прірви, щоб осягнутинайвищий ідеал, яким є Бог. Утакому випадкулюдина губиться, попадає у порожнечуі стає далекимвід життяутопістом.[119, С.215]Як зазначаєВ.Краус, колив суспільствіпанують міцнідержавні структури, проявів нігілізмумайже не спостерігається.Нігілізм уполітичнійсфері проявляєтьсялише тоді, колисуспільніінституціївтрачаютьсилу.[138, С.93] Такимчином, щоб позбутисьнегативнихнаслідківкомуністичноїсистеми, якаспустошиланас внутрішньо, атакуваларелігію і усякувільну, творчудумку, проголосилатріумф матеріалізмуі знищила духовніпідвалиникультури, необхіднимє відродженнялюдини, як ядраскладного ібалістичногопроцесу економічних, суспільнихі політичнихперетворень.[275, С.5]Варто зауважити, що покращенняекономічного, соціальногоі духовногостану суспільствавимагає постійногоморальногосамовдосконалення, яке є не лишевнутрішньоюпотребою людини.Йому можутьсприяти і політичнірішення таправові норми, звичайно заумови, що вониприйняті наоснові морально-етичнихцінностей, носіями якихє Церква. Мипогоджуємосьз думкою Б.Максимовича, що саме Церкване тільки може, а й повиннастати справжнімдуховним провідникомнашого суспільства,[155, С.42] активновключаючисьу боротьбу зусіма проявамидеморалізаціїсуспільногожиття. Неможливонедооцінюватиучасть Церквиу розбудовігромадянськогосуспільства, яка полягаєу “покращеніморалі владнихструктур тау вирішеннічисельнихсоціальнихпроблем”.[102, С.5]УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква, якінституційованийвияв християнськоїрелігії, формуєсистему ідейі цінностей, які можуть бутиприйняті суспільствому сенсі засадничихумов йоговідродження.Ця системапередбачаєкардинальнузміну моральнихаспектівжиттєдіяльностікожної особистості, та суспільствавцілому.

Більшчи менш чіткіестетичніуявлення, щовиражаютьсяу формі норм(заповідей)присутні укожній релігії.Людина, котрадотримуєтьсяморально-етичнихнорм, самавиявляєтьсянормою.[58, С.58] Ухристиянствіакцент зміщуєтьсяз окремих нормна ідеальнийобраз людини.Граничне вираженняця логіка досягаєв ідеї Боговтілення, а образ Боголюдинистає ідеаломдосконалості.На думку К.І.Люіса:”вартістьлюдини не в нійсамій. Воналише здатнавмістити, отриматицінність, іотримує її відХриста ”.[152, С.231]Отже, підходячидо людини зєвангілізаційноюмісією, Церкваставиться докожної особистостіяк до символу, в якому схованийглибокийбогословський, божественнийзміст. А символ- цета дійсність, правдиве, вічнезначення якоїпередаєтьсячерез дочасний, конкретнийвимір, котрийє невід’ємноючастиною їїсамої.[45, С.8] Такимчином, основоюхристиянськоїморалі є богословськаантропологія.Тут варто зазначити, що “Біблія — це опис конкретнихдій Бога тарізного характеруповедінкилюдини”.[209, С.13]Під неперервнимвпливом Божоїволі людинашукає конкретнихформ активності, підпорядковуючисвою діяльністьморалі. Д.Степовиквиділяє тричинники, які, на його думку, уневажнюютьпримат Божоїволі в сучаснійУкраїні, середяких: прихованийатеїзм, релігійнийфанатизм ізумовлена нимконфесійнанетолерантністьта християнськийлібералізм.[236, С.186-187]

Згіднозі світськимпідходом довихованняособистостімірилом унормованостіповедінкислужить їївідповідністьсоціальнимнормам, тобтовимогам суспільсва, до якого належитьіндивід. Цивілізованесуспільствогармонійнопоєднує загальнолюдські, національніта моральнінорми — вартості, котрізмушена свідомопривласнитикожна особистість.Виховна тактикащодо рівнярозвитку особистіснихцінностей маєполягати узабеспеченніїх проявутрансциндентноговідношення.При цьому шляхформуванняособистоснихцінностей, котрий успішноможе бутиінструментованийнауково обгрунтованоютехнологією, має полягатиу сходженнівід конкретногодо загального.[158, С.62-63]

Спектрціннісногопростору надзвичайноширокий і включаєв себе такіфундаментальнівартості як: сім’я, безпека, матеріальнийстан, освіта, престиж, духовність[163, С.105] і, додаморелігія. Самеостання визначаєтьсяЮ.Рождественським, як “особливаціннісніснасфера людини”[217, С.30], а В.Яківхарактеризуєрелігійністьукраїнськогонароду як домінантуйого світогляду.[279, С.181]Отже, релігіязаймає найвищемісце в ієрархіїцінностей, якуумовно можнаподілити надві взаємодоповнюючісистеми. Першаз них — поступововироблена протягом життя, свідомо створенай обумовлена.У первинномувигляді цяієрархія формуєтьсяпід впливомвиховання.Друга система- цеієрархія емоційна, яка утворюєтьсяемоційно ізавдячує своїміснуваннямдомінуючійпотребі. [243, С.129]Доволі частообидві ієрархіїстають джереломвнутрішніхконфліктівособистості, які характернілюдськійдизінтеграції.Гармонійнийрозвиток особистостізабеспечуєтьсяпоєднаннямобох шкал вартостейчерез перенесенняемоційноговантажу заієрархію цінностей, прийняту інтелектом, звичайно, приумові їх внутрішньогоузгодження.Таким чином, повна сукупністьціностей танорм людинивизначаютьїї моральність.А, власне остання, як вказуєЛ.Овсянкіна, орієнтує тарегулює поведінкудії людини всуспільстві.[180, С.33]Вдосконаленняособистості,її моральнийрозвиток допевної мірирезультат їївласних зусиль, наслідкомтворчої праціпо оволодіннюморально-етичнимивартостями, наслідкомсамовиховання.[56, С.103]Зауважимо, щолюдина живеу колі оточуючогосоціокультурногосередовища, яке справляєзначний впливна багатограннийі всеохоплюючийпроцес її духовногота моральногорозвитку. ВласнеЦерква виступаєносієм суспільноїморалі. “Саметут,-на думку А.Вашкого,-християнствота церква провелидокоріннуревізію добраі зла за вченнямЄвангіліє тавитримали цюрозрізненістьвпродовжстоліть”.[68, С.16]Особливийакцент на виховнійфункції Церквипоставив митрополитУГКЦ А.Шептицький, який у своємупастирськомупосланні додуховенства“Як будуватирідну хату”писав: “Що Церквачи церквивідіграватимутьважну ролю вбудівництвіБатьківщини, про це не можнасподіватися.В народах немаєбільше виховноїсили, ніж силаЦеркви. То вонавиховує народи, вона вщіплюєвже в душу дитиниті християнськічесноти, якізроблять ізнеї доброгопатріота імудрогогромадянина”.[247, С.26]

Феноменцінніснихорієнтаційяк предматсоціально-політичногоаналізу дослідженийпоки що недостатньо.Найбільш значимфактороммікросередовищаособистості, який чинитьвплив на їїдуховне формування,є рівеньморально-психологічнихвідносин усім’ї. Самевін, як зазначаєР.Федоренко,є інтегральноюхарактеристикою[253, С.270], яка відображаєцінності сімейногожиття. Безумовно, культурне ідуховне життяяк народу, такі окремої особистостіповинне розглядатисьяк динамічнатрадиція, тобто, як духовневідродженняпопередніхта твореннянових вартостей.Визначальнимпроявом цієїдинамічноїтрадиції єжиття сім’ї, культурне ідуховне, щопередаєтьсяз поколінняв покоління.Саме в сім’ївідбуваєтьсяне тільки передача культурнихі моральнихцінностей, ай “творча взаємодіяодного поколінняз іншим, впливособистостіна особистість”.[53, С.157]

Сім’яє основоюсуспільства.Адже в нійнароджуютьсягромадяни, ів ній формуютьті суспільнічесноти, якіє вирішальнимидля життя ірозвитку цілого сіспільства.Досвід сімейноїспільноти єпершим і фундаментальнимвнеском наблаго суспільства.У сім’ї, стверджуєII ВатиканськийСобор, зустрічаютьсяі допомагаютьодне одномурізні покоління“в набуванніповнішої життєвоїмудрості і вузгодженніправ одиницьз вимогамигромадськогожиття”. [13, С.564]

Ще у 1900році митополитАндрей Шептицькийу своєму пастирськомулисті “Родинаяк основа всякоголаду” писав:”… слаба та нещаснатака суспільність, що складаєтьсяз нещаснихродин! Томударемним булоб зусилля забеспечитинародові добробут, силу й щастя, а не подбатинасампередпро те, що є першоюумовою щастяй сили кожногозокрема. А тієюосновою людськогожиття є самеродина”.[25, С.19]

Можемостверджувати, що суттю сучасноїкризи сім’їє втрата душевноїрівноваги, перевагаматеріальногонад духовним.Старша генераціявідчуває, як“захищеннявсіх абсолютнихвартостей”[280, С.37] спричинилодо того, що молодепоколінняувійшло у життя, яке позначененегативізмом.Таким чином, молодь опиниласьу стані відкритоїсуперечностіз собою, без“керми традиційнихвартостей”.[280, С.37] Глибокерозчаруванняв ефективностічесної громадянськоїпозиції, удоцільностібородьби засправедливістьвикликаютьу молоді байдужістьдо соціальнихпроблем, щовиявляютьсяу доволі розповсюдженійтенденціїсховатися вних. [164, С.57] Зауважимо, що такий станречей є логічнимнаслідкомполітикитоталітарногорежиму, який, як відомо, проникаєу всі сферижиттєдіяльностісуспільства, а, отже, і в сім’ю, руйнуючи прицьому її духовніта морально-релігійнізасади. Мипогоджуємосьз думкою Т.Янківа, що родина, якане має мораліне може зберегтитрадиції народу, його культуруне виховаєпатріотизмуі не дастьсуспільствусвідомого, активногогромадянина.[281, С.155]

Перехідукраїнськогосуспільсвавід антихристиянськоїазіатсько-диспотичноїсистеми цінностей, до вартостейтрадиційно-християнськихзумовлює необхідністьперегляду ролі, функції тазасад сучасноговиховання.Необхідновказати, щотурбота провідродженнярелігійнихвартостей тазнань прослідковуєтьсяу діяльностібагатьох політичнихпартій право-ценриськогота правовогоспрямування, рухів, громадськихоб’єднань, програмахдержавнихструктур направленихна реформуванняукраїнськогосуспільства.Прикладом можеслужити комплекснапрограма міністерстваосвіти “УкраїнаХХІ століття: стратегіяосвіти” [282, С.79] уякій ставитьсяакцент на питанняформуваннядуховностіпідростаючогопокоління наоснові загальнолюдськихцінностей, однією з якихнам уявляєтьсярелігія. Однак, всі суб’єктивиховання, втому числі, держава чишкола, відіграютьлише допоміжнуроль, а пріорітетнимзалишаєтьсяу ділянці вихованняправа сім’ї.

Виховнафункція сім’їмає своє джерелоу природномозв’язку батьківі дітей. Біблійнаідея послухубатькам булачимось більшим, ніж віддзеркаленняпатріархальнихсуспільнихстосунків. “Цяідея — на думку Я.Салія,-була радшерелігійна таметафізична, а не конкретнаетично-соціальна.В ній містилосяпереконання, що світ є Божим,і тому добров ньому сильнішевід зла”. Коженнарод витворюєсвою виховнусистему, а разомз нею і віднаціонально-християнськийвиховний ідеал, який окрімосновних принципів, закладениху книгах СвятогоПисьма, ПисанняхАпостолів, включає в себекращі зразкисвоєї історії, традицій, культури.Свій традиційнийвиховний ідеалмає й українськийнарод. Цей ідеалносить триєдинийхарактер івключає в себе: християнськийсвітогляд, національнусамосвідомістьта активнугромадянськупозицію, тобто, патріотизм.Міцна, суцільнаособистістьможе зформуватисьлише на основівисоких ідеалів.Отже, коли мипрагнемо виховатив українськіймолоді міцнуволю та суцільністьхарактеру, тонеобхідноприщепити їйпрагнення довисокої мети, що об’єдналаб весь українськийнарод. Такоюметою, на думкуІ.Шевціва, єблаго і щастяБатьківщини.[157, С.102]

До суспільнихзавдань сім’ї, окрім народженнята виховання, належить такожі формуванняполітичноїдумки. Зауважимо, що політитичніпереконанняформуютьсясаме в сім’їопосередковано, в процесі засвоєнняінших вартостей, однак, це абсолютноне зменшуєвартості сім’ї, як соціальноїінституціїу якій закладаєтьсяоснови політичноїсоціалізаціїособистості.[186, С.88-89] Надзвичайноважливим завданнямсім’ї, на нашудумку, є ознайомленнямолоді з місієюЦеркви, з роллюКиївськогохристиянствав минулому тамайбутньомуУкраїни тацілого європейськогосходу.

Ми гадаємо, що творча суспільнароль сім’їполягає у формуванні“сімейноїполітики”держави. Держава, будучи політичноюспільнотоюгромадян, повиннабазувати своїструктури народині як первиннійлюдській спільності.Саме тому, вонаповинна бутизацікавлена, не менш ніжЦерква, у існуванні, розвитку тафункціонуваннісім’ї такимчином, щоб останнямогла без перешкодздійснюватисвої обов’язки.Нам імпонуєдумка А.Грешков’як, що державаповинна шануватисім’ю, поважатиїї права тазважати на потреби, видаючидля цього відповіднізакони та орієнтуючина сім’ю своюсоціальну, економічно-фінансову, господарськута культурнуполітику.[89,C.45]Вимоги на захистродини прозвучалиу Зверненіукраїнськихучасників ІІІЄвропейськогоконгресу “любов, життя і родина”до ПрезидентаУкраїни, доВерховної РадиУкраїни, керівниківзасобів масовоїінформації, у якому, з метоюохорони тазахисту родинита суспільства, учасники конгресувисловилипрохання допредставниківдержавної владисприянню державноїродинної політикина формуванняв українськомусуспільствіцінностейродинногожиття, що грунтуєтьсяна пошані кожноїособистості,[19, С.113] та знаходятьсвоє відображенняу християнстві.Чи не найголовнішимсвідченнямвартості сім'їє факт, що, власне, на весіллі уКані ГалилейськійІсус здійснивсвоє першечудо, перетворившиводу на вино“і велич тимсвою об’явив,- тожі учні йогоувірували вНього”[Ів.2,1-12].

Значнуувагу сім’ї, як суспільнійінституціїприділяє УГКЦ.У “зверненнієпископів УГКЦдо вірних тавсіх людейдоброї воліпро завданняхристиянствау сучасномусуспільстві”особливийакцент ставитьсяна необхідностівідродженнятрадиційнихвартостейукраїнськїродини, яка насьогодні перебуваєу небезпеці, а тому потребуєособливої увагиЦеркви тадержави.[17, С.10]

3.2. СОЦІАЛЬНАДОКТРИНА КАТОЛИЦЬКОЇЦЕРКВИ ТА ЇЇРЕАЛІЗАЦІЯУГКЦ НА СУЧАСНОМУЕТАПІ


    продолжение
--PAGE_BREAK--

Не меншважливим ніжзавдання формуватисистему морально-етичнихзасад українськогосуспільства, відроджуватидуховність, традиції тарелігійність,є соціальнийаспект діяльностіУГКЦ. Соціальневчення церквине є універсальноюдоктриною, чиконкретноюсоціально-політичноючи економічноюпрограмою, акомплексомположень іпринципів, усвітлі якихнеобхідношукати шляхивирішенняпроблем, яківідносятьсядо сфери суспільногожиття, політичноїчи економічноїдіяльності.Зауважимо, щопогляди, що їхпропонує Церква, завжди носилиокказіональнийхарактер, аякщо вони ізводились упевну систему, то така систематизаціяносила історичнообумовленийхарактер.[154, С.11]

Церквапроповідуєнепроминаючі, позачасовіцілі, які реалізуєв житті конкретногосуспільстваі часу, в тихчи інших умовахсоціально-культурногожиття. Реальнадійсність можеяк сприяти, такі утруднюватиздійсненняЦерквою їївисокого покликання.Але Церквапроявляє себев цій дійсності, здійснюючивплив на їїрозвиток, вбачаючисвою місію втому, щоб змінюватисвіт, робитийого більшгуманним, більшхристиянським.Варто вказати, що в компетенціїЦеркви як суб’єктасоціальноговчення безпосередньознаходитьсялише релігійнийі моральнийаспект суспільноїпроблематики, а її поліпшений, економічнийта соціальнийаспекти розглядаютьсялише опосередковано, з точки зоруїх відповідностіхристиянськійморалі.

Соціальнадоктрина КатолицькоїЦеркви, зокремаУГКЦ, висуваєпотрійний рядположень, щоскладаютьзагальну систему:

1 — положення, стосуютьсясуті зв’язків, що виникаютьміж прагненням людини доБога та її світською(політичною, економічноюта суспільною)діяльністю;

2 — положення, змістом якихє критичнийаналіз існуючоїсоціальноїдіяльності;

3 — рекомендаціїЦеркви, щодоузгодженнясоціально-економічноїта політичноїкритики з нормамирелігійноїморалі.[154, С.22-23]

ПершимдокументомЦеркви, що бувприсвяченийсоціальнимпроблемам, стала енциклікапапи Лева ХІІІ“Rerum povarum” (1891). [39, С.59-106]

Ціліснийглобальнийперехід довсього комплексусоціальнихпроблем сучасногосвіту особливохарактернийдля енциклікиІвана-ПавлаІІ “Centerius annus” (“Сотийрік”, 1991). В нійзроблені загальніпідсумки соціальноговчення церкви, розробкою якихвона займаласьпротягом століття, розглянутоїх в контекстінауково технічногопрогресу, занепадуфілософії, зародженнята краху ідеологій.[39,C.185-278] Соціальневчення КатолицькоїЦеркви у своїхетично-нормативнихнастановахопераєтьсяна християнсько-особистіснийобраз людини, до якого додаюьтсяправа людинита її обовязки, визначальнісуспільнівартості тасоціальнівартості тасоціальніпринципи. Соціальнадоктрина вцентрі увагиставить “аргументиприродногоправа” [182, С.47], якийзнаходить своєобгрунтуванняз точки зорураціоналізму.

Церкварозробилазасади вченняпро державу, суспільствота господарськийрозвиток.Розмежуваннязавдань державиі призначенняЦеркви у сферісоціальноїдіяльностібуло окреслиноу тезах Бармськоїтеологічноїзаяви (1934 р.). [265, С.146]Однак, такерозмежуванняне відкидаєможливостіЦеркви даватиоцінку конкретнимсуспільнимінституціямта структурам, піддаватикритиці їїдіяльність, в одночас, невідмовляючисьпри цьому відконструктивноїспівпраці зними, участіу їх подальшомурозвитку. Проте, це не означає, що Церква ставитьперед собоюзавдання внормативномуплані зобов’язатидо створенняпевних політичнихсистем чи економічнихмоделей, залишаючиза собою правобрати участьу їх концептуальномурозвитку черезучасть мирянта діяльністьвідповіднихспілок, товариствчи об’єднань.Розподіл повноваженьміж церкрвною,ієрархією тарізноманітнимидержавнимита суспільнимиінституціями, на нашу думку, забезпечуєвнутріцерковнийплюралізм, ненобхіднийпри розглядіполітичнихпитань та даєшанс уникнутисакрамізаціїполітики.

Лейтмотивомсоціальноговчення Церквиє ідея правлюдини. Бажаннялюдини як особистостіпередбачаєвизнання гідностікожної особи.Таким чином, в основу папськихенциклік, яквказують Б.Лобовикта С.Ладивірова, покладено“концептуальнийперехід допроблеми особистості, суспільствата держави”,[149, С.145] аналіз якоїздійснювавсяна принципахперсоналізму, солідарності, субсидіарностіта суспільногоблага.[265, С.143] Такимчином, з фундаментальногопринципу непорушностігідності людськоїособи та їїунікальноївартості, [156, С.60]соціальневчення Церквирозглядаєлюдину, водночас, як суб’єкт імету суспільства.

Церквівідома принизливазалежністьлюдини відсуспільнихобставин, яківпливають наїї моральнуповедінку, позбавляютьгідності, перешкоджаютьздійснити своєвисоке покликання.Зауважимо, щоза нормальнихобставин самобутностіі самостійностінації, забезпеченнясоціальногорозвитку держави-це загальнодержавногоі народногоправопорядку, а не окремезавдання церкви.Таким вонопостає в умовахокупаціїнихрежимів, коливластиві суспільніоборонці суспільнихправ народу, через упривілеюванняз боку влади, віддаляютьсявід народу,єдиним поборникомсоціальноїсправедливостізалишаєтьсяЦерква. У періоди, коли суспільнукризу переживалитакі показникинаціональноїсамобутності, як політичнаокремішність, соціальназлагода, культура, коли українськанація втрачаласвою державність, саме тоді, визначальнимив етнорозвиткуі етноінтеграціїставали такічинники етноутворення, як мова і релігія,[128, С.8] а основнимивиразникамиінтересів націїі виступалиінтелігенціяі духовенство.

Ми гадаємо, що найяскравішимпідтвердженнямданої тези єдіяльністьодного з найвизначнішихавторитетівХХ століття- митрополитаАндрея Шептицького.Сила волі, широтапоглядів, гуманізмзробили митрополитовізагальне визнанняі повагу тазробили йогонайвпливовішоюпостаттю взахідноукраїнськомусуспільствіі не тільки.ДіяльністьА.Шептицькогота його однодумцівбула спрямованана зміцненняавторитетуУГКЦ середвласного народу.Ця мета досягаласьчерез активнуучасть духовенствав українськомугромадськомужитті, наданняморальної тапосильноїматеріальноїдопомогизагальнонаціональнимустановам, якуздійснювалипросвітницькуроботу на католицькихзасадах.[192, С.123]

МетоюдіяльностіА.Шептицькогобуло відродженнягреко-католицькоїЦеркви, її зміцненннята піднесення.Від початкуХХ ст. митрополитнаписав іпроголошувавдушпастерськілисти, в якійакцентувавне лише на роліБерестейськоїУнії чи Церквив житті суспільстваі власногонароду, але йособливийнаголос ставивна етичнихпідставаххристиянськогожиття, на справахкультурних, освітянських, соціальних.[290, С.61-62]ПастирськіпосланняА.Шептицькогона соціальнутематику можназгрупуватина три групи, перша з нихвключає 16 документівпрограмногохарактеру, яківідображаютьоснови християнськогосуспільногожиття. Друга- це14 послань-зверненьдо окремих групі спільнот. І, нарешті, останнявключає 34 послання, в яких даютьсяпрактичнірекомендаціїщодо застосуванняхриститянськоїетики досуспільно-політичноїдіяльності.[81, С.52]

Ще напочатку ХХстоліттяу всвоєму Пастирськомупосланні ”Оквестії соціальній”(1904 р.) А.Шептицькийзапропонувавзасоби протистояннязанепадовіекономіки, які, водночас, малиб задовільнитиі релігійніпотреби вірних.Опираючисьна доктринуцеркви, сформульованупапою ЛевомХІІІ у енциклії“Rerum povarum”, Шептицькийписав: “Розв’язанєсоціальноїквестії в тім, щоби цілийустрій суспільнийстав християнським, був опертимна справедливостиі на Христовімзаконі”.[27, С.140] Цядумка знаходитьлогічне продовженняу Зверненнідо священників“Поможімбезробітним”, у якому Митрополитнаголошує, щодопомога безробітниммала б бути нелише матеріальною, ай духовною. “Боякщо йде пробезробітних,- вказуєА.Шептицький,- тонема страшнішогобезробіття, як коли душа, чи з браку віри, чи з браку чеснот, чи з браку доброїволі, не можепрацювати надвласним спасінням.А якщо йде провбогих, то немарівного убожествай рівної біди, як убожествоі біда чоловіка, що позбавленийБожої благодатіта живе в тяжкімгрісі”.[273, С.53]

ТурботаА.Шептицькогопро добробутукраїнськогонароду ставалаособливо відчутноюв екстремальнихумовах. Так, у1914 р. з початкомІ світовоївійни, Митрополитнадіслав довіденськогодвору текстмеморандумув якому запропонувавпроект основдержавногоустрою Укаїничерез розв’язаннятриєдиногозавдання, якевключало військовий, правовий тацерковнийаспекти.[225, С.124]Основна частина“меморандуму”торкаласьпроблеми організаціїцеркви в умовахнових політичнихреалій в Україні.Нагадаємо, щомитрополиторієнтувавсяна центральнідержави і вважавза можливе, приумові поразкицарської Росії, об’єднаннявсіх українськихземель в межахАвстро-Угорщини, а відтак іпроголошенняПатріархатуУкраїнськоїЦеркви черезоб’єднанняукраїнськоїгреко-католицькоїта православноїцерков. Єдністьукраїнськоїцеркви моглабути збереженалише за умовизвільненнякліру від примусовогообов’язкуполітично-поліційноїдіяльності, піднесеннярівня клірута збереженнісхідного обрядута народнихзвичаїв татрадицій.[225, С.125]

МеморандумА.Шептицькоговідробразивосновні тенденціїукраїнськоїсуспільноїта політичноїдумки кінцяХІХ — початкуХХ ст., а саме,її консервативногонапрямку, представникамиякого булиС.Томашівський, В.Липинський, В.Кучабський.[204, С.15,76] Представниківконсерватизмув політичнійдумці Україниєднало усвідомленнянеобхідностіпобудови українськоїдержави наоснові монархічногоустрою.[205, С.109] Прицьому значнемісце в структурідержави відводилосьцеркві. Зокрема, В.Липинськийписав: “Тількирелігія і церквав стані своєювладою духовною,…примуситисильніших таздатнішихвживати своюбільшу силута здатністьнетільки насебе а й длядобра слабких.І тільки вона, обмеживши владусильнішихобов’язуючимивсіх законамигромадськоїморалі, в станіпривчити слабшихавторитет владивизнавати”.[147, С.19-20]На відміну відВ.Липиинського, А.Шептицькийне тільки констатувавроль церквив період державотворення, а й пропонувавконкретні крокина шляху реорганізаціїїї в Україні.Саме, проголошенняПатріархатумогло б стативизначальнимчинникомнаціонально-політичноїконсолідаціїукраїнськоїнації. На думкуГ.Гладкої: ”зазначенаособливістьдає підставивизначитидержавотворчуконцепціюМитрополита…як клерикально-консервативну”.[85, С.59]

Зміст“меморіалу”А.Шептицькогодо Австрійськогоуряду щодопроблем реорганізаціїУкаїни відкриваєнам реалізмі прозорістьмитрополитау підході розв’язаннядержавно-правовогота церковно-канонічногостатусу українськоїдержави таЦеркви.

ПіслязакінченняІ світовоївійни, найвпливовішоюорганізацієюзахідних українців, без сумніву, була греко-католицькацерква, яканалічувала4 млн. віруючих, об’єднаниху 3 тис. парафій.[240, С.380] Вона заснуваланизку жіночихтовариств, молодіжнихорганізацій, власну політичнупартію — Українськукатолицькуполітичнупартію.[240, С.380] УГКЦв період 20х-30хроків справляланеабиякий впливна суспільно-політичнежиття західнихукраїнців, якіпсля оформленняВерсальськоїсистеми опинилисьпід владоюПольщі. За такихумов митрополитА.Шептицькийзвертаєтьсядо українськогодуховенства, пропонуючийому програмупраці, метоюякої було піднесеннята розвитокгалицькихукраїнців упольськійдержаві. Митрополитнеодноразововказував нанеобхідністьгармонійноїі тісної співпраціміж церквоюі народом. Такаспівпраця булане лише особливокорисною, а йконче потрібною.Саме вона даваламеханізм опорупольськійвладі. Такимчином, греко-католицькацерква поставилаперед собоюзавдання надзвичайноїваги — виховати справжніхідеалістів-поборників, які благо спільнотиі цілого народуставили б вищевід своїх особистихамбіцій чигрупових інтересів.

УГКЦне тільки живоцікавиласьвсіма прояваминаціонально-громадськогожиття, а й заохочувалавіруючих доактивної участіу вирішеннісуспільнихзавдань. Самена передоднівиборів догромадськихрад 1927 р., Митрополитвже вкотрезвернувся досвого народу, розуміючи, щодля католицькогоукраїнськогонаселенняГаличини оцінкацерквою кандидатівна виборніпосади є важливимсуспільнимфактром.[76, С.58]Особливимспособом відчуватисвою профетичнухаризму, А.Шептицькийакцентує напріорітетіморальногокритерію уставленнівиборців дополітичнихпроцесів. Відрезультатіввиборів, надумку Митрополита:“залежить вкожній громадіправильнийрозвій життянашого народу, відносинигромади доЦеркви і народу”.[18, С.460]Митрополиту своєму зверненні, що виконаннягромадськогоправа є одночасноі християнськимобов’язком.“Тому пригадаємоВам передовсім,- пишеА.Шептицький,- щокожний християнинє зобов’язанийуживати горожанськихправ, які даютьйому закони.Є зобов’язанийтому, бо привиборах ідео важну річ длявіри і о важнуріч для народу.Гріхом є бутиобоятним напотреби віриі народнедобро”.[18, С.460]закликаючивірних зробитивибір згіднозасад християнськоїморалі та сумлінняМтрополитвказує на те, що: “обов’язкомкожного християнинасвого виборчогоправа так ужити, щоб вийшло надобро цілоїгромади. В совісти віддаючи накогось голос, виборець відповідаєза ціле поступаннятого, коговибирає”.[18, С.460]

Необхідновказати, щотаке розуміннядемократичноїпроцедуривиборів чітковідображаєпозицію А.Шептицькогоу ставленніпроблеми насильствау політиці. У30-х роках віненергійнопротестувавпроти компаніїпацифікації, яку проводивпольський уряд.В умовах жорстокихрепресій протиукраїнців, Митрополитзвертався доукраїнськогонароду з пастирськимлистом, у якомузасуджує діїпольської владита висуваєнадію на можливістьнормалізаціївідносин міжукраїнцямита полякамив Галичині. Уцьому листіз приводу пацифікаціїА.Шептицькийписав: “З глибокимодначе жалемі болем переживаємоподії, з якимиз точки справедливостініяк не можемопогодитись; за винних, щене висліджених, розтягаєтьсявину на весьнарод, на клир, на інтелігенцію, на селянство…безправноуживаєтьсяфізичної сили на нищеннякультурногой господарськогодорібку людей…навіть священниківнемилосерднов деяких випадкахбито, не вагаючисяперед народомтак до краюпонижати йтоптати їхдуховне достоїнствой авторитет”.[37, С.466-467]

Вартовказати, щовласне у 30х рокахХХ ст., в умовахпосилення гнітупольськогосанаційногорежиму, значнозросла рольОрганізаціїУкраїнськихНаціоналістів(ОУН). Українськийінтегральнийнаціоналізм, головним ідеологомякого виступавД.Донцов, неопирався наретельну обгрунтованусистему ідей, а, швидше, грунтувавсяна низці ключовихпонять, основнамета яких полягалау спонуканнілюдини до дії.На противагудо легальнихпартій — УНДО та УкраїнськоїРадикально-Соціалістичноїпартії — які, фактичнобули найвпливовішимив Галичині, із якими МитрополитА.Шептицькийузгоджувавсвої плани, спрямованіна оборонународу, ОУНпрактикуваланезалежнуконспіративнуроботу, спрямовануна повну легаціюпольськоїокупаційноївлади.[220, С.484] Прицьому націоналісти, маючи значнийвплив на молодепокоління, прагнули відірватийого від реальноїпарламентарноїполітики іспрямуватина нелегальніметоди боротьби.Провідникиі ідеологинаціонально-визвольногоруху розраховувалина підтримкута допомогуУГКЦ у справіконсолідаціїнаселенняГаличини, формуванняу ньому християнськогонаціоналістичногосвітогляду.І це не випадково, адже, як відомо, більшістькерівниківпроводу ОУНв ЗахіднійУкаїні, середяких: С.Бандера, Я.Барановський, В.Охримович,І.Гриньох, З.Лещинськийта ін., буливихідцями згреко-католицькогодуховенства.[86, С.291]Зрозуміло, вонидивились нацеркву як надуховний центрнаціональногоопору, джерелойого християнськоїморальності.Адже, діяльністьУГКЦ, як зазначаєБ.Завадка: “булаводночас іпідйомною упроцесі націовставанняі забороломперед політикоюспольщення, яку проводивокупаційнийрежим”.[113, С.270] Однак, можемо констатувати, що підтримуючиідею національно-визвольногоруху, УГКЦ немогла мовчатина предметзасобів боротьби, що зводились, в основному, до терору, якийбув спрямованийне лише протизовнішньоговорога, а й протиукраїнців, яківизнавалинеобхідністьнормалізаціїукаїнсько-польськихвзаємин. Так,25 липня 1934 р. у Львовібуло вбитодиректораукраїнськоїакадемічноїгімназії ІванаБабія.[94, С.199] Врезультатіцього злочинногоакту націоналістивтратили, допевної міри, популярністьсеред українськогонаселення.Легальні організації, серед яких: УкаїнськаХристиянськаорганізація, УкраїнськаКатолицькаНанродна партія, УкраїнськийКатолицькийсоюз, Українськенаціонально-державнеоб’єднанняодностайнозасудили діяльністьнаціоналістів.Оцінку злочиннихдії, що ніяк неузгоджуваласьз приципамихристиянстваі попирала 5-тузаповідь “Неубий!” недвозначновисловивА.Шептицький.“Та подія тимсумніша, — писав Митрополит,- щотого страшногозлочину супротиодного заслуженогопатріота йчерез те протинароду допустивсяукраїнець”.[32, С.479]У своїй відозвідо народу зприводу вбивстваІ.Бабія, Митрополитзасудив деструктивнихнаціоналістіві наголосивна тому, щонасильницькідії не узгоджуютьсяз християнськоюмораллю, а відтак, не можуть бути виправданіцерквою. “Якщохочете зрадливовбивати тих, що протиставляться,- писавА.Шептицький,- прийдетьсявам убиватиусіх вчителіві професорів, що працюютьдля українськоїмолоді, всіхбатьків і матерівукаїнськихдітей, всіхнастоятеліві провідниківвиховних українськихінституцій, усіх політиківі громадськихдіячів. А передовсімприйдетьсявам скритовбивствамиусунути перешкоди, які у вашійзлочинній іглупій роботіставляє Духовенстворазом з Єпископами”.[8,480-481]Однак, діяльністьекстримальнихнаціоналістівне припинялась, в супереч побажаньта настановМитрополитащодо її припинення.[291, С.103]

Двадцятестоліття увійшлов історію людстваяк таке, що народилоряд антихристиянських, антигуманнихідеологій, серед яких: фашизм та комунізм.Обидві, у своїхформах, сталисерйозноюзагрозою дляЦервкви тасвободи особистості, як найвищоїцінностіхристиянства.Політичнаситуація 30хроків змусилаВатикан донеобхідностівиступити назахист правлюдини. Тогочаснийпапа Пій ХІ вособливійенцикліці “Nonabbiamo bisogno” (1931 р.) засудив принциповіположенняіталійськогофошизму. Черезшість роківв енциклії “Міtbrenneder Sorqe” від 14 березня1937 р. папа виступивз осудом другоговаріантуфашизму-націонал-соціалізму;[154, С.338] відкидаєвсі доктрини, які оголошуютьрасу, націю чиправлячу елітунайважливішимилюдськимивартостями.19 березня 1937 р.Пій ХІ видаєнову енциклію“Divini Redemptoris”, [154, С.339] у якійвиступає іззапереченнямкомуністичноїідеології, якавідкидає вищедуховне покликаннялюдини, щопояснюєтьсятоталітарнимі принциповимматеріалізмоммарксистсько-ленінськоїдоктрини, якарізко суперечитьхристиянськомувченню.

Передфактом радикальноїзміни відносинз цивільноювладою напередодніІІ світовоївійни опиняєтьсяі УкраїнськаГреко-КатолицькаЦерква. З початкомвторгненнярадянськихвійськ у Галичину, окупаційнісили принеслиз собою суспільнийлад, який базувавсяна офіційнійдоктрині атеїзмута суворо обмежувавсоціальну рольЦеркви. Останняопинилась передзагрозою самогосвого існуванняі як інституціягромадянськогосуспільства,і як релігійнагромада. Всіці факториспонукалиМитрополитаА.Шептицького, у новомусоціально-поліптичномукліматі, звернутисядо невідкладнихсоціальнихпроблем і шукатиоптимальнихшляхів їх вирішення. У формулюванніШептицького, суспільнепитання трактуєтьсяяк заклик доособистогосумління. Мотивацієютакого закликує християнськерозуміннялюбові з оглядусуспільства.[286, С.250]З метою впровадженняцього християнськогопринципу всуспільну акціюЦеркви, Митрополит наголосив нанеобхідностіправильноїповедінкидуховенствата вірних, щомала базуватисьна солідарності, рівності, знанніта розважливості.[136, С.254]Ще 13 грудня 1939 р.у СпільномуПасторськомуПосланні Митрополитата єпископівУГКЦ звучитьпопередженняперед наступомбільшовизму:“Появляютьсяфальшиві пророки, які нужду ітерпіння міліонів, брак праці, хотять використатидля своїх цілей.Вони ширятьсеред робітництва полум’я ненавистіі бунту та зміряютьдо суспільногоперевороту.Нам загрожуєбільшовизмі всі нещастяі терпіння, якіпотягає засобою”. [38, С.470] Логічнепродовженняця теза знаходитьу ПастирськомупосланніА.Шептицького“Осторога передзагрозою комунізму”, датованою “2серпня 1936 року.Митрополит, звертаючисьдо українськогонароду, пише:“Хто допомагаєкомуністаму їх роботі, навіть чистополітичнійзраджує Церкву…Хто допомагаєкомуністаму приведенніїх планів спільногот.зв. народногочи людовогофронту зісоціалістамичи радикалами,- загрожуєсвій народ…Хто допомагаєкомуністаму якій-небутьїх акції, таосбливим способому зоргнізованніт.зв. народногочи людовогофронту, тойзраджує справувбогих, терплячихі кривджениху ціломусвіті”.[29, С.486-487] Такимчином, у підкореннірежимові абопримиренніз комунізмомМитрополитвбачав розкладсуспільстваі соціальнихвартостей.

Як духовнийпровідник, митрополитА.Шептицькийвважав своїмобов’язкомвказати вірнимна справжнюнебезпеку дляхристиянськоївіри та моральнихцінностейсуспільства.Саме тому, основноюсоціальноютурботоюА.Шептицькогоу цей періодстав захистрелігійноїсвободи. Митрополитзосередив своюсоціально-етичнудіяльністьна двох проблемах, які безпосередньовиникали ізполітичноїситуації, асаме: визначитиставленняЦеркви до владидержави окупанта, та яких заходівможе вживатиЦерква у відповідьна соціальнівимоги, що ставлятьсяперед нею.А.Шептицькийзапропонувавпозицію, якаполягала урівновазіполітичноїдіяльностій соціальноїспрямованості.[137, С.321]

Загрозадля Церкви збоку радянськоїдержави носиластруктурнийхарактер: внаслідоксистематичноговпровадженняв життя суспільстваатеїзму, існувалаконкретнаможливістьзнищити Церкву(До деякої міритак і сталосяу 1946 р., коли радянськадержава змусилаперейти УГКЦна нелегальнестановище, прощо ми більшшироко говорилив ІІ розділінашого дослідження).Водночас, черезвідступництвочастини духовенства, громада УГКЦзіткнуласьз небезпекоювнутрішньойерозії. Однак, засоби захистурелігійноїсвободи передатеїстичноюта антицерковноюполітикоюдержави буливкрай обмеженнеми.Вони включалияк легітимні, так і незаконні, з точки зорурадянськоївлади, засобипротистоянняостанній. Такийперехід відображавпоєднання двохполюсів — пристосуванняі опору, яківідбувалисьу двох аспектах, а саме: у зовнішніхстосунках УГКЦз державою тана рівнівнутрішньоцерковногожиття. [137, С.324-325] Процеспристосуванняпроявлявсяу публічнихвиступахА.Шептицькогона захист релігійнихсвобод, [80, С.311-312]гарантованих, зрештою, радянськоюконституцією1936 р. Опір А.Шептицькогорадянськійдержаві характерирезувавсявисоким ступенемдоцільностій розважливостідо можливихнаслідків ігрунтувавсяна принципіполітичноївіддаленості.

Неоднозначнуоцінку в історіографіїотримало ставленняМитрополитадо фашизму.Однак, критичнийаналіз позиціїА.Шептицькогодає змогустверджувати, що від покладаннянадії на Німеччинуу справі визволеннявід більшовицькоготерору Митрополит, під впливомполітичнихреалій, приходитьдо абсолютнонегативногосталення дофашизму, якевисловив улисті до СвятішогоОтця Пія ХІІвід 29-31 серпня1942 р.: “… Нині увеськрай є переконаний, що німецькийрежим є на рівні, а може й вищий, як режим більшовицький, лихий, майжедиявольський”.[43, 28 липня] Засуджуватисистему влади, неузгоджуваласьз християнськимизасадами, висловилипобоюванняперед деструктивнимвпливом гітлерівцівна українців, митрополит, водночас, виявивхибність своєїпопередньоїоцінки німецькоївлади та власнихнамірів. [254, С.199]Митрополитнеодноразовозастерігавукраїнськийнарод від співпраціз окупантами, відкривав усюгаму негуманноїполітики ворога.Першим проявомспротивугітлерівськійвладі булоПастирськепослання “Додохувенства”(більш відомеяк праця “Якбудувати ріднухату?”) [277,46с] у якомувисловивсяза перевагудемократичноготипу правління.Наступнимкроком у засудженнігітлерівськоїполітики сталоПастирськепослання “Неубий”.[30, С.259-268]

У світлізвернень Митрополитадо вірних листівдо папи, мусимоствердити, щомало правдоподібнимє те, що Митрополитсвідомо давзгоду на утвореннядивізії “ССГаличина”.Швидше, як зазначаєР.Тожецький, він був поставленийперед доконанимфактом і змушенийбув погодитисьлише на військовихпосланців.[245, С.200]

Гуманізмпозиції Шептицькогопроявлявсяі у його ставленнідо єврейськогонароду. Не поділяючиставлення доєвреїв націоналістів, так і фашистів, Митрополитнеодноразововиступав назахист єврейськогонаселення.По-суті, більшістьвиступівА.Шептицькогона захист життялюдини у 1942 р.головним чиномстосувалисяєвреїв. Врешті, після зіткненняз гітлерівскимизлочинами, уяких активновикористовувалисьукраїнськіантисиміти, та після рішучихвиступів Митрополитавдалося викорінитиофіційніантиєврейськігасла, однак, це не означало, на жаль, щоантисимізмзник з суспільногожиття українців.[291, С.104]А.Шептицькийстав одним ізперших, хтовисловив сучаснудумку Церквищодо іудаїзму, яка торуваласобі дорогуперед ІІ ВатиканськимСобором та булаостаточносформульованау період понтифікатуІвана-ПавлаІІ.[291, С.104]

Хочемозауважити, щопроаналізовонінами праціМитрополита А.Шептицькогодають нам змогузробити певнівисновки, асаме, А.Шептицькийрозробив концепціюненасильствау політиці, воснові якоїбуло покладенопримат християнськихвартостей надвузько національнимиінтересамичи будь-якоюідеологією.Таким чином, ми можемо твердити, що позиціяМитрополитасправлялазначний впливна розвитоксуспільно-політичнихреалій в Україніу першій половиніХХ ст. На нашудумку, концепціяА.Шептицькогомгла б бутиприйнятою ісучасною політичноювладою українськоїдержави, оскількивона дає певніконцептуальніпринципи, які мали б бутивизначальнимиу подальшомудержавотворчомупроцесі.

Саметому, псевдонауковимивидаються намнаміри певнихавторів дискредитуватипостать А.Шептицького, яка викликалау цих авторів, м’яко кажучи, нетирпимістьі несприйняття, а радше гнівта обурення.Свою зневагувони проявлялиу пасківлях.Скажімо, Е.Прусписав: ”Втікаючивід окупаційноїдійсності, митрополитзайшов у світмістики. Замкненийу бібліотеці,“накреслювавдля нащадків”нереальні планина грані фантастики.Це вже не бувреалізм, алезвичайна втечазмученої життямлюдини, у казковийсвіт дитинства.Вмер, не дочекавшисьнайбільшоїпоразки — ліквідаціїгалицькогогреко-католизму”.[288, С.328]Нам видається, що така думкане тільки невтримує ніякоїкритики, а й євкрай абсурдною.

22 грудня1939 р. МитрополитА.Шептицькийтаємно висвятивсам в єпископаЙосифа Сліпого,[191, С.176; 262, С.22] який ставйого наступником, очоливши УГКЦу найважчийперіод її історії.Як було зазначеновище, післяпсевдособору1946 р. УГКЦ змушенабула перейтина нелегальнестановище, щоунеможливиловиконанняЦерквою суспільнихфункцій. В радянськийперіод діяльністьУГКЦ була зведеналише до задоволеннярелігійнихпотреб вірних.УГКЦ, вигнананасильницькимшляхом у катакомби, не згинула лишетому, що малавідданогопастиря в особіПатріархаЙосифа Сліпого.Навіть тривалезаслання неізолювало йоговпливу на духовнежиття України.Його благороднінаміри та вчинкина церковно-релігійномупоприщі, щотісно перепліталисьзі свіцькимисправами, сталипевним внескому розвал тоталітарноїсистеми, водночас, справляючинеабиякийпозитивнийвплив на розвитокУкраїнськоїцеркви.

ЙосифСліпий, отримавшивисоку освітув Інебруці таРимі мріяв бутине лише священником, а й науковцем.У 1922 р. він ставпрофесоромбогословіїу ЛьвівськіїДуховній Семінарії, а згодом ректоромцієї Семінаріїта БогословськоїАкадемії. Й.Сліпийбув головоюБогословськогонауковоготовариства, членом НауковогоТоваристваім. Шевченката інших академічнихоб’єднань.[207, С.6-7] Під редакцієюЙ.Сліпого виходивнауковий тримісячник“Богословія”.[93, С.8]

Нагадаємо, що значнийвплив на переконанняЙ.Сліпого мавМитрополитА.Шептицький, який вважавнайпотужнішимзасобом, якийможе використатиЦерква у досягненнісвоєї кінцевоїмети — освіту. [289, С.269] Саметому, прагненняперетворитиБогословськуАкадемію уКатолицькийУніверситетстало турботоюЙ.Сліпого. Усвоєму “заповіті”він писав:“Рефлектуючи… над значеннямі цінністюнауки, в обличчівічності, якесвідомо зближуєтьсядо мене, заповідаювам:

Полюбітьнауку, плекайтеі збагачуйтеїї своєю працеюі своїм знанням, будьте їїслужителями! Здвигайте храминауки, вогнищедуховної силиЦеркви і Народу, пам’ятайте, що немислименове життяЦеркви і Народубез рідноїнауки. Наука– це їхнє диханняжизні!” [116, С.5]

Однак, в умовах радянськоїдійсностіпрагненняЙ.Сліпого немогло бутизреалізоване.Лише післявідбуття 17-річногопокаранняздійснилисяплани Й.Сліпого, проте, позамежами України, у Римі. Саметут, Патріархзапочаткуваврелігійні ікультурнісправи, достойнітрадицій України, до яких він самспричинивсяу великій мірів міжвоєннийперіод. Невтомнийдинамізм Й.Сліпогодозволив 8 грудня1963 р. проголоситиУкраїнськийКатолицькийуніверситетформальнозаснованим.[262, С.148]

Цікавимє факт наявностівже в першомуофіційномурішенні прозаснуванняУГКЦ пунктупро намірорганізуватипри УніверситетіМузей церковногомистецтва, оскільки навчаннясемінаристівнемислиме безвикладачівмистецькоїкультури. Нагадаємо, що у Львові приБогословськійАкадемії існувавНаціональнийМузей, директоромякого був д-рМихайло Драган.[145, С.62] Однак, відчутнимпри формуванніпедагогічнихкадрів, виявивсядефіцит мистецтвознавціввідповідногорівня. Єдиним“культурознавчим інтелектуалом”[139, С.40] був сам ЙосифСліпий.

У Риміздійсниласьмрія ЙосифаСліпого, якане могла бутизреалізованау 30-х роках уЛьвові, а саме, створеннясинтетичногохудожньо-архітектурногокомплексуукраїнськогогреко-католицькогохраму, що включавУкраїнськийКатолицькийУніверситетта собор св.Софії.[139, С.40] Для задоволеннярелігійнихта культурнихпотреб українцівв еміграціїбули відкритіфілії УКЦ вЛондоні, Льєжі, Вашингтоні, Філадельфіїта Чікаго. [207, С.8]У важких умовахрозпорошенняукраїнськоїдіаспори зпідпера Й.Сліпоговийшло понад200 томів науковихпраць. Зауважимо, що автор застерігза собою правозалишити кількапримірниківдля майбутніхпотреб України.[207, С.7]

Не маючизмоги жити іпрацювати вУкраїні, ЙосифСліпий вибираєокрему формуоборони Церкви, яка зазнаваларуйнівнихвпливів у двохаспектах: по-перше, заборона в УРСРта, по-друге, загроза асиміляціїв еміграції.Таким чином, головним завданнямстає необхідністьзасвідчитиіснування УГКЦперед світовимспівтовариством, щоб появитисьна світовійарені, збудитиВатикан злетаргічногосну передсоборовоготрадиціоналізмучи консерватизмучи, навіть, пасивізму.[173, С.22]Переконливимсвідченнямтакої оборониЦеркви і народубули виступиЙ.Сліпого наІІ ВатиканськомуСоборі на захистправ УкраїнськоїГреко-КатолицькоїЦеркви. ДіяльністьЙ.Сліпого уцьому руслі, як зазначаєІ.Музика: “принеслаболючі длядекого операції, викликала гіркіреакції своїмиі чужими, вонапотрясла впершу чергунами самимина чужині середсолодкого снусамовдоволенняі себелюбства,…вона потряслаі тих, що буливідповідальніза діло нашоїЦеркви, вонавдарила і попротивниках, які теж у великомузадоволенніі певностівважали нашуЦеркву мертвоюв Україні іготовою досмерті вдіаспорі”.[173, С.22]Ми погоджуємосьз думкою Ю.Рудавського, що Йосиф Сліпий, як і його попередникАндрей Шептицькийє взірцем духовнихпровідниківнароду, яківміли поєднуваьтивеличезнуорганізаційнуроботу длявідродженняі розбудовиЦеркви із плідноюнауковою такультурноюдіяльністюдля добраукраїнськогонароду.[220, С.9] Значенняпостатей МитрополитаА.Шептицькогота ПатріархаЙ.Сліпого важкопереоцінити.Яскравим свідченнямцього є розпочатийУкраїнськоюГреко-КатолицькоюЦерквою процесбеатифікаціїМитрополитаАндрея Шептицького.

Післярозвалутоталітарно-імперськогоСРСР Українастала незалежною, самостійноюдержавою, натериторії якоїпроживаютьгромадянирізних національностей.Переважнубільшість їхоб’єдналонавколо себехристиянство, яке завжди усвоїй історіїзакликало доєдності, милосердя, вселяло в серцявірних мир іспокій. У нинішнійперіод глибокоїекономічноїкризи, матеріальнихнестатків, росту злочинностіхристиянськарелігія вустамисвоїх достойнихслужителівзакликала всінації і народностіУкраїни дотерпіння, толерантності, доброзичливості, утверджуваланорми християнськоїповедінки. Такапозиція Церквив суспільствіє відображеннямїї суспільногопокликання, яке вона здійснюєвідповіднодо притаманнихїх функцій, серед яких: соціально-стабілізуюча,інтеграційна, консолідуюча, соціополітична, просвітницька, соціокультурна.[133, С.197-199]

Той факт, що місія Церквиє духовною засвєю природою, насправді непротиставляєЦеркву світові.Більше того, УГКЦ вбачаєпідстави своєїсуспільноїучасті у соціальномусприянні людині.Людський тасоціальнийаспекти діяльностіЦеркви є прямимнаслідком їїсуто релігійноїмісії.

Як відомо, суспільнийустрій є результатомвзаємодії двохсил — влади і суспільства.Безсумнівно, що суспільнаактивністьє пріорітетноющодо дій влади, не залежнодемократичнавона, чиантидемократична.[241, С.106]Таким чином, суспільствоповинно діятивпевнено івідважно, звертаючисьдо Церкви щодорекомендаційсуспільногохарактеру. Водночас, УКГЦвважає, що сьогодніхристияни якніколи повиннізаангажуватисяу творенняактивної таглибоко пережитоїсолідарності переважно вплюралістичномусвіті. Бо, яквідомо, післяII ВатиканськогоСобору, співіснуваннярізних думок, навіть всерединісамої Церкви, визначаєтьсянормою (1). Однак, ми переконані, що вся палітраточок зору намайбутнє Україниповинна бутипронизанахристиянськимгуманізмом, моральністюта реальним,інтегральнимсприйняттямсвіту. На нашудумку, пошукшляхів виходуУкраїни з кризимає бути продовженийі церковноюієрархією УКГЦвід якої мичекаємо більшактивної духовноїі соціальноїдіяльності, енергійногозаклику додуховного ісоціальногопоступу України, дієвої програмиміжконфесійноїі душпастирськоїмирянськоїсоціальноїспівпраці.

3.3. ЕКУМЕНІЧНІМОДЕЛІ ТА ПРОБЛЕМАРЕАЛІЗАЦІЇІДЕЇ ЄДИНОЇПОМІСНОЇ ЦЕРКВИВ УКРАЇНІ .


    продолжение
--PAGE_BREAK--

Від моментулегалізаціїУГКЦ продемонструваларекордні темписвого відродженняв умовах незалежностіУкраїни. Церквавийшла з підпілляструктурнодостатньозбереженою, відчуваючипотужну підтримкумирян. У травні1992 р. Синодомєпископів УГКЦбуло прийнятерішення, затвердженеАпостольськоюСтолицею улипні 1993 р., проствореннячотирьох новихєпархій.[239, С.37-38]Таким чином, на 1999 р. в структуріУГКЦ в Україніє наступнієпархії: Львівськаархиєпархія,Івано-Франківська, Самбірсько-Дрогобицька, Зборівська, Коломийсько-Чернівецька, Тернопільська, Мукачівськаєпархії таКиєво-Вишгородськийекзархат. Насьогоднішнійдень УГКЦ має3243 громади (щоперевищуєдовоєннийрівень, якийстановив 3237громад), 85 монастирів,[238, С.54] 10 навчальнихзакладів, 2160священників,[79, С.10], 625 недільнихшкіл, 23 періодичнихвидань.[111, С.20] Востенні рокипомітне поширенняУГКЦ на теренисхідної України.Станом на 1 січня1997 р. лише в Полтавській, Запорізькійта Кіровоградськійобластях небуло зареєстрованожодної греко-католицькоїгромади. Однак, зауважимо, що98% від загальногочисла громадУГКЦ зосередженів західномурегіоні. [111, С.20]

Проте, у Галичині, поряд з традиційноюдля західноукраїнськихземель УГКЦ,існує доситьзначна кількістьгромад, щозараховуютьсебе до вірнихправославноїцеркви, поділеноїміж трьомапатріархатами.Так, станом на1.07.94 р. на теренахзахідної Україниналічувалось558 громад УкраїнськоїАвтокефальноїПравославноїЦеркви, 113 громадУкраїнськоїПравославноїЦеркви КиївськогоПатріархатута 83 громадиУкраїнськоїПравославноїЦеркви МосковськогоПатріархату.[127, С.53]

Існуванняна теренахУкраїни, і, зокрема, в Галичині, чотирьох церковсхідного обрядупризвело, порядз проблемоюподоланнянеактивноїтоталітарноїспадщини, і дозагостренняміжконфесійнихсуперечок, якііноді набиралиознак гострогоконфлікту.Оскільки східнийобряд є традиційнимдля українськогонароду, то, такимчином, кожназ чотирьохцерков вважаєсебе історичнотрадиційноюдля України, вбачаючи вінших церквахсвого конкурента.

Абстрактносерцевиноюконфліктувиступалимайнові суперечності.Закон Українипро “Про свободусовісті тарелігійніорганізації”, прийнятий вквітні 1991 р. гарантувавсудовий захистмайнових праврелігійнихгромад, визнавшиїх суб’єктамиправа. [15, С.656-666]

23.12.1993 р. булоприйнято ЗаконВерховної РадиУкраїни “Провнесення доповненьі змін до ЗаконуУРСР, про свободусовісті тарелігійніорганізації”.[16,12січня] Переліченізаконодавчіакти регламентувалипорядок поверненняу власністьчи передачіу безоплатнекористуваннякультовихбудівель імайна. При цьому, обласна держадміністраціяповинна враховуватиправа релігійнихгромад, якимналежали цібудівлі і майнодо часу їх переходуу державнувласність, одночасно, визнаючи праварелігійнихгромад, якіпротягом тривалогочасу користувалисьцим майном, вкладали коштиу переобладнаннята ремонт культовихспоруд.

Таким чином, отримують начинне законодавство, міжконфесійніконфлікти можнабуло б врегулювативстановившипринцип почерговогокористуваннягромади різнихконфесій церковнимиспорудами умежах одногонаселенногопункту. Власнетакий шляхвирішенняпроблеми обралиоргани державноївлади і управлінняЛьвівщини. Завзаємною згодоюміж громадимигреко-католиківі православнихстаном на 1 липня1994 р. в областібуло укладеноблизько 100 договорівпро почерговістьБогослужіньв одному храмі.[127, С.54]

Здавалось, що з завершеннямпроцесу перерозподілуцерковнихспоруд та майнамав би вичерпатисебе міжконфесійнийконфлікт. Однак, його причиниварто шукатина більш глибокихрівнях, а саме:ідейно-теоретичному, морально-правовомута ідеологічному, оскільки самевони є визначальнимив даному конфлікті.Ці причининосять богословсько-канонічний,історичний, культурно-духовний, політичний, соціальнийта правовийхарактер. [251, С.13]

На ідейно-теоретичномурівні, в першучергу, вартовиділити проблемуканонічностіцерков: визнанісвітовимирелігійнимицентрами УГКЦта УПЦ МП протистоятьнеканонічнимУАПЦ та УПЦ КП.Щодо морально-правовогоаспекту, тоУкраїнськійПравославнійЦеркві КиївськогоПатріархату, яка в 1992-1994 рокахкористувалисьпідтримкоювлади та притендувалана роль “державноїцеркви” – протистоятьтри інші церкви, висуваючизвинуваченняу порушеннінорм церковно-державнихстосунків. Інарешті, ідеологічніпротиріччя, які виникаютьміж трьомацерквами, щопроповідуютьнаціональніцінності –УГКЦ, УАПЦ таУПЦ КП, з одногобоку, та байдужою, а іноді й ворожоюдо національноїідеології УПЦМП. [60, C.118-119] Усі ціпротиріччявиступаютьне лише предметомполеміки міжцерквами, а йпереносятьсяу суспільство.Як зазначаєВ.Єленський:“швидко з’ясувалося, що конфліктнабуває власноїінерції і ставконстантоюрелігійногожиття України.Він забарвлюєтьсятонами конфесійногоі навіть політичногореваншу, інтегруєтьсяв процес політичноїборотьби”.[110, C. 37]

Будучи деструктивнимсоціальнимявищем, конфліктине лише ігноруютьправові норми, законністьі правопорядок, а й віддаляютьконституційнумету – побудовудемократичноїправової держави, провокуютьсвідомі чинеусвідомленніпротидії створеннюгромадянськогосуспільства; гальмуютьдосягненнянаціональноїзлагоди і миру; поширюютьзагрозу порушеннябалансу інтересівособи, суспільствата держави.Таким чином, особливо актуальнимпостає питанняліквідаціїдестабілізуючихвпливів міжцерковнихконфліктівна суспільство, усунення порушеньпринципувідокремленняЦеркви віддержави, пов’язанихз втягуваннямрелігійнихструктур уполітичнуборотьбу.

Припиненняміжцерковнихконфліктівє першочерговимзавданнямдержавно-церковноїполітики. Якзазначав усвоїй доповідіз нагоди 1-ї річниціприйняттяКонституціїУкраїни Л. Кучма:“… міжконфесійнісутички часомнебезпечніполітичнихта соціальнихконфліктів, разом узятих.Як першу спробуїх подоланняможна розглядатиініціативуРади національноїбезпеки і оборонита найвпливовішиххристиянськихцерков – підписатимеморандум

про незастосуваннясили у вирішенніміжконфесійнихконфліктів”.[44, 3 липня]

Варто зазначити, що з метою подоланняокремих деструктивнихтенденцій таусунення напружностіцерковно-релігійноїситуації вУкраїні органамивиконавчоївлади проведенонизку заходів, серед яких:

1) – ініційованопідписаннямеморандумупро несприйняттясилових методіву розв’язанніміжконфесійнихсуперечностей(липень 1997);

2) – створенокомісію РадиНаціональноїбезпеки таоборони з питаньврегулюванняспірних міжконфесійнихпитань;

3) – підготовленізасідання Радирегіонів припрезидентовіУкраїни щододотриманнямісцевимиорганами владичинного законодовствау сфері релігії;

4) – за дорученнямПрезидентапідготованозаконопроектпро внесеннязмін і доповненьдо Закону України“Про свободусовісті і релігійніорганізації”, а також проектКонституціїдержавноїполітики щодоцеркви та релігійнихорганізацій;

5) – проведенонизку науково-практичнихконференційза участюпредставниківвсіх впливовихконфесій. [267, 24грудня]

Безумовно, заходи владнихструктур щодоврегулюваннянапруженостіу міжцерковнихстосунках маютьнеабияке значення, однак, на нашудумку, тут вартоврахуватикілька моментів, а саме: по-перше, принцип відокремленняцеркви віддержави передбачаєневтручанняостанньої увнутрішнісправи церкви, а, відтак, державаможе лише сприятипокращеннюрелігійноїситуації, а невступати в ролі“останньоїінстанції”у процесіміжцерковногопорозуміння.По-друге, безучасті всіхчотирьох церков, що існують натеренах України, спроба налагодитиміжцерковнівзаємини ємарною. Саметому, питанняміжцерковногодіалогу, спрямованона пошук шляхіввиходу з церковноїкризи в сучаснихумовах постаєдосить принципово.

Професоркафедри загальноїісторії релігіїта релігієзнавстваВюрцбурськогоуніверситетуН. Клес виділяєнаступні чотиривиди такогодіалогу: міжрелігійнийдіалог прожиття; діалогтеологічногообміну; діалогрелігійногодосвіду тадіалог суспільноїдії. [124, С. 83] Необхідновказати, щоєрархія УГКЦнеодноразовозаявляла просвою готовністьвести конструктивнийдіалог з усімаправославнимицерквами, проте, власне міжправославнісуперечностідеактуалізуютьцю готовність.

Релігійнаситуація вУкраїні, яка, зауважимо, протягом кількохостанніх роківдещо стабілізувалася, вся не потребуєпевних коректив, які можуть бутиприйняті лишеза умови екуменічноїспівпраці усіхукраїнськихцерков. Лишеекуменічнийдіалог здатнийзабезпечитиреалізаціюідеї утворенняПомісної УкраїнськоїЦеркви, яка бстала однимз впливовихчинників вихованнянаціональноїсвідомостіукраїнців, що, в свою чергу, забезпечитьподальшийрозвиток демократіїта державотворчогопроцесу в Україні.

Працю надхристиянськоюєдністю вважалиметою і найважливішимзавданням свогожиття митрополитУГКЦ АндрейШептицькийта патріархЙосиф Сліпий.Вони усвідомлювали, що “прагненнядо єдності всіххристиянськихцерков підодним пастирем– це євангельськавимога, це основнийпостулатхристиянськоївіри”. [130, С. 80] Упершій половиніХХ ст. провіднимучасникомекуменічногоруху був МитрополитАндрей Шептицький.За його підтримкою, а інколи й особистоюучастю, відбувалисяне лише неформальнізустрічі, а йчисленні конгреси, на яких піднімалосьпитання християнськоїєдності. У лютому1907 р. Андрей Шептицькийпредставивпапі Пієві Хсвій уніцйно-екуменічнийплан, що мавохопити Україну, Білорусію таРосію. Розширеннядіапазонуунійної працівимагало особливихповноважень, які були наданімитрополитуА. ШептицькомуПапою Пієм Хта знайшливтілення условах Папи“uture jure tuo” (“Користайсясвоїми правами”).[263, С.76] Правовестановище іповновладдямитрополитав Росії визначенів 13 документах, апробованихпапою Пієм Х.Однак, всі вонибули таємними, а на одному зних стоялапомітка, зробленавласноручноПієм Х: “Призбереженнітайни, під кароювиключення-екскомуніки, зарезервованоюПапі”. [263, С. 84] Такатаємничістьбула викликанаоб’єктивнимичинниками, асаме – погіршеннямвідносин міжВатиканом тацарським урядом, внаслідокреакційноїполітики Сталіна.Таким чином, МитрополитА. Шептицькийстав таємнимординаріємвсіх українськихєпархій натериторіїРосійськоїімперії з правомнадзвичайнихповноважень, якими користувалисяпанські нунції.Зауважимо, що24 лютого 1921 р. всіакти, що стосувалисяповноваженьмитрополитабули офіційносанкціонованіта підтвердженіпапою БенедиктомXV.[263, С. 96]

У 1907 р. митрополитШептицькийтаємно виїхавдо Російськоїімперії з метоювстановитиконтакти зЄрархами ПравославноїЦеркви. Митрополитзустрівся зєпископомЦеркви СтаровіруючихІнокентіємУсовим, якийвідверто виявивсвою прихильністьдо унії. Однак, Шептицькомуне вдалосязустрітисяз архиєпископомСмоленськимПетром. Обидваєрархи зустрілисячерез десятьроків, та, незважаючина те, що архиєпископПетро був переконанимкатоликом, однак, побоявсявизнати цевідкрито. [225, С.128] Варто зауважити, що у своїйунійно-екуменічнійдіяльностіна теренахРосії великунадію митрополитШептицькийпокладав нацарський указпро свободувіросповідання1905 року. [225, С. 129]

Проблемахристиянськоїєдності знайшлавідображенняу низці творівА.Шептицького.Так, у пастирськомупосланні “Зближаютьсячаси” (26 листопада1907 р.) митрополитписав: “Зближаютьсячаси, в котрихбез сумнівубудемо покликанідо тривожної, але і трудноїпраці над соєдиненіємвосточнихцерквей. Працята є для насправдивимідеалом, онавідповідаєнайгорячішимнашим бажанням… Злучені з западомвірою, а обрядомз востоком, більше чимхто-небудьінший – можемоколись працюватинад великимділом возстановленняцерковноїєдности”. [28, С.29]

Проблемаєдності ХристовоїЦеркви в Українізнайшла своєлогічне завершенняв ідеї створенняПатріархатув Києві. ПитанняПатріархатупіднімалосьпротягом всієїхристиянськоїісторії нашогонароду. Вонознайшло своєвідображенняу діяльностіЯрослава Мудрого, Йосифа ВсеяминаРутського, Петра могили, які в періодицерковногозанепаду іроз’єднанняздійснюваливсі можливізаходи, спрямованіна досягненняєдності церкви.[176, С.1-88] Важливістьпроголошенняпатріархатурозуміли ікерівникивідродженоїв 1917- 1920 роках українськоїдержави. ПершогопатріархаКиєво-Галицькогота всієї Русівони вбачалив особі митрополитаАндрея Шептицького.Про ці планидізнаємосязі споминівЛогина Цегельськогопро розмовуз Головою ДиректоріїВолодимиромВинниченком:“А що Ви сказалиби на те, якбими Вам забралиШептицькогодо Києва наМитрополитавсієї України?.. Очевидно, щона уніятського.Православ’яскасуємо. Цевоно нас завелопід царя восточного, православного, то воно проводилообмосковленняУкраїни. Православ’язавжди будегравітуватидо Москви. Вашаунія добра длявідрізненняі від Польщіі від Москви.Уніят із природистає українцем.Скличемо Синодєпископів, архимандритівта представниківмирян з Україниі порадимо їмприйняти унію, а Шептицькогопоставимо начоло. Ще й порозуміємосьз Римом, щобйого зробивпатріархомУкраїни… Миговорили проце поміж собою.Це серйознийплан”. [22, С. 139] Намвидається, щодумка В.Винниченкащодо необхідностіпатріархатута, особливо, щодо ролі УПЦМП в Україніне втратиласвоєї актуальностіі сьогодні.Саме тому, незовсім коректнамвважаємо вислівЗ.Антонюка, що:“конфесійнаєдність зовсімне гарантуєні національної, ні державноїєдності. Томутак і дивуютьнамагання…злити всі струмкив єдиному морі, нехай і українськомуморі”. [50, С. 26] Однак, нам імпонуєнаступна тезадослідникапро можливістьреалізаціїідеї українськогопатріархатулише у зв’язкуз Римом. [50, С. 25-26]

Чималу увагуекуменічномупокликаннюУГКЦ приділявпатріарх ЙосифСліпий. “Київськіметрополити,– писав Й.Сліпий,– хоч не носилипатріаршоготитулу, управлялицерквою начепатріархи, користуючисьпатріаршимиправами повзору іншихСхідних Церков.Вони були свідомі, що ПатріархатЦеркви – цевидимий знакзрілости ісамобутностипомісної Церквита могутнійчинник в церковномуі народномужитті. [116, С. 11]

Ідея ПатріархатуУкраїнськоїЦеркви впершепрозвучалапублічно наII ВатиканськомуСоборі. 11 жовтня1963 р. патріархЙосиф у своємуСлові до ОтцівСобору висловивпрохання-пропозицію– піднестиКиєво-ГалицькуМитрополіюі всієї Русідо гідностіПатріархату.“Доводив я бл.п. Папі ПавловіVI, – писав ЙосифСліпий, – завершеннятих Церковпатріаршимвінцем булозавжди овочемдозрілоїхристиянськоїсвідомостиу Божому люді…в свідомостидухівництваі пастирів, присвідомістьмирян… зіграваланеабияку ролю.Бо тільки дозріласвідомістьсвоїх власнихцерковних інаціональнихскарбів, своїхкультурнихі історичнихнадбань і цінностей, своїх трудіві жертв, що входилив скарбницюцілої ВселенськоїХристовоїЦеркви, створюватитверду основудля патріархату! Церква Києво-ГалицькоїМитрополії…дала подостатьозаконів цієїсвідомостивпродовж цілоїсвоєї історії.Чому ж не признатипатріаршоїгідности Києву, Колисці Християнствана ціломуЄвропейськомуСході?” [116, С. 12-13]

На жаль, задекларованапатріархомЙосифом Сліпимідея проголошенняПатріархатуУкраїнськоїЦеркви до сьогодніне знайшлапрактичноговтілення. Їїне поділяє УПЦМП – одна знайпоширенішихв Україні церков.Скептичнеставленняпроблеми висловлюютьі вірні усіхконфесій. Засоціологічнимиданими лише25,5 % опитуванихпідтримуюютьідею створенняєдиної національноїцеркви, а 41,1 %респондентіввисловлюютьсяпроти такогооб’єднання.[60, С. 122]

Зрозуміло, що позитивнийрезультат неможе бути досягнутийштучним підштовхуваннямдо об’єднанняз боку державнихструктур чигромадськостіпри відсутностіпрагнення донього всіхзацікавленихцерков. На нашудумку, ідеяПатріархатуможе бути практичнореалізованалише за певнихумов, а саме:

1 –усвідомленняукраїнськоюнацією необхідностіконсолідуватисьнавколо державотворчоїідеї, основаноїна засадаххристиянськоїморалі, проповідникомякої станенаціональнаЦерква;

2 – відмовивід ідеологізаціїцерковно-релігійнихпроблем;

3 –тісної співпраців екуменічномуруслі не тількиєрархії і духовенствавсіх українськихцерков, а й залученнядо цього процесуширокого коланауковців тавірних усіхконфесій.

Документом, який обгрунтовуєпринципи порузумінняміж Католицькою та Православноюцерквами вумовах сучаснихсуспільно-політичнихреалій в Україністав пасторальнийлист Глави УГКЦкардиналаМирослава ІванаЛюбачівського“Про єдністьСвятих Церков”у якому акцептуєтьсяготовністьдо екуменічногодіалогу. “Відновленнярелігійноїсвободи, – вказуєтьсяв посланні, –вихід нашоїцеркви з катакомбу Східній Європі, й поворот їїПервоієрархана рідну землю, відкриваютьнові перспективидля праці надхристиянськимз’єднанням…осягнення нашихдовгожданнихнаціональнихпрагнень –вільна, незалежнай демократичнаУкраїнськаДержава, підсилилиочікуванняукраїнськогонароду до своїхЦерков, щоб івони, перемігширелігійніроздори, сталиосередкомєдности. Цегаряче бажанняі очікуваннявіруючогоБожого Людує певно “знакомчасу” і вказуєнам до чого самГосподь наскличе. [25, С. 3] КардиналЛюбачівськийпропонує реальнізаходи, що можутьпозитивновплинути наміжконфесійнівзаємини, середяких: молитваі спільна працянад подоланнямморальних ісоціальнихпроблем посткомуністичноїдоби; екуменічнийдіалог та участьу ньому єрархів, духовенства, черниць тавірних усіхцерков; використаннякращих надбаньсвітовогоекуменічногоруху. [25, С. 3-5]

Під впливомреалій зовнішньогосвіту радикальнозмінилосяставленняКатолицькоїЦеркви доекуменічногоруху. УхвалиII ВатиканськогоСобору (962-1965 р. р.)внесли кардинальнізміни в католицькерозумінняекуменізму, зруйнувавшистереотипи, що до цьогочасу визначалихарактер стосунківАпостольськоїСтолиці зхристиянськоюкуменою тазалучивши їїдо загальнохристиянськогорічища богословськогодіяння. Духоднозначноприсутній ужеу вступі дособорськогодекрету “Проекуменізм”.В документізазначається, що: “Старанняпро відновленняєдності міжусіма християнамиє одним з найважливішихнамірів ДругогоСвященногоСобору у Ватикані”.[40, С. 341] Однак, тутми погоджуємосяз думкою Н.Коган,і після II ВатиканськогоСобору негативниму розвиткуКатолицькоїЦеркви залишавсяфакт ігноруваннявласного духовногонабутку в ділянціекуменізму, а саме – підхідСхідних КатолицькихЦерков, зокремаУГКЦ, який багатов чому випереджавпроблематикута головнінапрямки розпочатогозгодом діалогуміж КатолицькоюЦерквою таПравослав’ямСходу. [134, С. 8] Цюточку зорупідтримуєФ.Еве, який усвоїй праці“Экуменика”пише: “Не можназабувати, щоЗахідна Церквабагато отрималазі Сходу в сферібогослужіння, духовногопередання… іканонічногоправа. ВселенськіСобори, яківизначилиосновні догмати, відбувалисьна Сході, іекуменічнапраця, звичайно, повинна взятидо уваги специфікуСхідної традиції…дуже важливознати, шанувати, зберігати ірозвиватибагатющу літургічнуі духовну спадщинуСходу для вірногозбереженняповноти християнськогопередання ідля здійсненняпримиреннясхідних і західниххристиян”.[278, С. 20]

Зауважимо, що стосовнопроблеми екуменічногоруху, його метита засобівдосягненняіснують різнідумки, підходита трактування.Однак, на нашудумку, деякіз них заслуговуютьособливу увагу.Серед них концепціяКардиналаЙ.Ратцінгера, яка виражаєтьсяформулою “єдністьчерез багатоманітність”.[213, С. 172] З цієї формуливипливає дванапрямки діяльностіна ниві екуменізму.Перша течіяполягає у пошукумоделі повноїєдності черезрозв’язанняпротиріч підкутом єдності.Інша ділянкадіянь пов’язаназі зміною своговідношеннядо “інших”, сприйняттівідмінностіз пошаною, усвідомленніправа кожногозберігати своюіндивідуальність.Ця теза знаходитьлогічне продовженняв працях українськихавторів. Скажімо, З.Антонюк зазначає, що: “як протистанти, так і греко-католикизробили тудивагомішийвнесок, ніжїхня чисельність, у розвитокєдиної українськоїкультури, соціальногота духовногопоступу українства, чудово вжереалізувавшинаціональнуєдність уконфесійномуплюралізмові”.[50, С. 26]

Варто вказати, що модель “єдностічерез багатоманітність”, як одного зпідходів дорозумінняєдності християн, як мети екуменічногоруху, поділяєі АпостольськаСтолиця. У своємуАпостольськомулисті “З нагоди400-річчя БерестейськоїУнії” папа ІванII наголосив:“У різних документахзусилля дотого, щоб поглибитивзаєморозумінняміж православнимита католицькимисхідними Церквами, що дало вжесвої позитивнірезультати…Сьогодні мирозуміємо, щоєдність можнаосягнути задопомогою Божоїлюбові тількив тому випадку, коли Церквиспільно будутьцього бажати, в повній пошаніокремішніхтрадицій танеобхідноїавтономії”.[4, С. 13]

Ідея “єдиногочерез багатоманітність”сьогодні переживаєсвій ренесанс.Особливо значеннянабувають їїрелігійніаспекти, оскількиакцентуютьувагу на пріорітетізагальнолюдськихта національнихцінностей, пошані гідностіособи та кожногонароду. На думкуП.Сергієнка, певні ідеїсоборностіпотребуютьподальшогоосмисленнягромадянствомУкраїни, середних: ідеї гармоніїіндивідуальнихі загальнолюдськихвартостей; проголошенняпріорітетудуховного надматеріальним, вихованняпатріотизму, засудженнярелігійноїворожнечі, міжцерковноїборотьби; боротьбиза моральнучистоту душілюдини і народу.[231, С. 77]

Відновленнябратерськихстосунків міжгреко-католикамита православнимиє необхіднимв історичномупроцесі примиренняцерков в Україні.Беручи за основубогословськумодель “Церков-сестер”єпископ УГКЦВасиль Лостен, ординарійСтендфорськоїєпархії у США, висунув сміливуі неординарнупропозицію– обміркуватиспроби сопричастяодночасно зіСтарим і НовимРимом. Такимчином, В.Лостензапропонувавмодель “подвійногосопричастя”.[90, С.153] Варто зауважити, що подібну ідеюпопуляризуваві православнийєпископ Всеволод(Майданський), який очолюєУкраїнськуПравославнуЦеркву США.[90, С.153] Таким чином, американськийгрунт дає сьогодніпаростки сміливихекуменічнихініціатив ізадумів, спільноюрисою є те, щовони походятьз традиціїКиївськогохристиянства.

На нашу думку, обидві запропонованімоделі, чи принаймніодна з них, можутьбути прийнятіукраїнськимицерквами всенсі засадничих.Зрозуміло, щоПравославніЦеркви та СхідніКатолицькіЦеркви маютьту ж саму історіюта культуру, одну спільнубогословську, літургійну, духовну такононічнуспадщину, яканалежитьуніверсальнійцеркві, характеризуєїх спільнуідентичність.Таким чином, щоб виконатиекуменічнумісію УГКЦповинна зберігатице “спільненасліддя шанованоїстаровини”.[195, С.113] Маємо наувазі відновлення, після періодулатинізації, древніх літургійних, богословських, духовних таканонічнихтрадицій, дійсниху часи ЄдностіЗаходу та Сходу, при умові їхвідповідностідо сучаснихумов та виключенніможливостіпоглинаннячи злиття.

В умовахінтенсивноїекуменічноїдіяльностісьогоденняунія, в такійформі як вонабула прийнятау 1596 р. в Бресті, вважаєтьсяанахронізмом.Однак, зважаючина всі “за” і“проти”, беззаперечнимє факт утворенняв результатіунії феноменуУГКЦ, що сталапрецендентомцерковногооб’єднання.Вірні греко-католицькоїцеркви – це“живе заперечення, що східниймусить бутиправославним”.[103, С.129] УГКЦ поєдналау своєму обрядідуховністьта культуруЗаходу і Сходу.Ця синтезавизначає вірнихУГКЦ як католиківсхідноївізантійсько-слов’янськоїтрадиції. Яквказує Єпископ-ПомічникГлави УГКЦЛюбомир Гузар:“Культура, якапевна себе, яказнає на чомустоїть, якасвідома своєїідентичності, може спокійнозапозичитивід інших культур, не боячись засвою власнусубстанцію”.[103, С.130]

Зрозуміло, що сучаснийекуменізмповинен сприйматисяяк такий, щовзаємно збагачуєі як нагода, іяк форма виявупошани та любові.Однак, пошаначи любов доз’єднанихЦерков не вимагаєобов’язковогоповтореннятієї ж самоїформи зв’язку.[165, С.133] Останняможе і повиннабути більшеластичною, притягаючоюта відкритою.

СвященникУГКЦ О.Петрівзапропонувавплан подальшогорозвитку подій, що мали б завершитисяостаточнимоб’єднаннямцерков, якепанувало вісторії церквидо сумнозвісногорозвитку 1054 року.Запропонованийваріант включає 3 етапи:

І– метою якогоє єдність семиВселенськихсоборів передбачає:

поєднання УПЦ КП та УАПЦ з подальшим визнанням цієї Церкви Вселенським Патріархом Варфоломеєм;

надання Патріархом Московським автокефалії УПЦ;

визнання Патріархату УГКЦ Апостольською Столицею;

об’єднання УПЦ, УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ в єдиній Помісній Церкві.

ІІ – метоюякого є єдністьчасів Апостольських.

Вінпередбачаєдіалог та досягненняєдності з церквами, які досі вважалися

єретичними.

ІІІ – черезєдність у Слові(Логосі) до єдностіу Творцеві(Отці). [196, С.134]

Зрозуміло, що окрім теоритичнихвикладів суспільствочекає від церкви і певних практичнихкроків. Саметому, УГКЦ активновключаєтьсяв екуменічнийдіалог. На ДругійЄвропейськійЕкуменічнійАсамблеї, щовідбулась уГраці в червні1997 року серед700 із країн тацерков Європибула і делегаціяУГКЦ, яку очолювавЄпископ-ПомічникГлави УГКЦЛюбомир Гузар.Звичайно, доскладу українськоїделегаціївходили іпредставникиправославнихцерков України, зокрема УПЦКП. Асамблеяухвалила низкудокументів, основною ідеєюяких сталопримиреннявсіх християн.[208, С.12-122] Таким чином, по при всі труднощі, що виникаютьна шляху примирення, все ж долаютьсяперешкоди іналагоджуєтьсяспівпраця, якаприведе дооб’єднаннявсіх українськихцерков в єдинійПомісній Церкві.Циклічністьрозвитку передбачає, після тисячоліття роз’єднаннята взаємниханатем, новийякісний етап, основноюхарактеристикоюякогомає стати єдністьХристовоїЦеркви.

З початкомтретього тисячоліттяКатолицькаЦерква свідомобере на себевідповідальністьза допущеніпомилки, щоспричинилирозкол. У “ДогматичнійКонституціїпро Церкву”сказано: “Церква…є рівночасноі свята, і потребуючаочищення, ітому постійнотворить покаянняі обновлення”.[41, С.24] А серед “гріхівЦеркви”, яківимагаютьособливогопокаяння, надумку папиІвана ПавлаІІ, є ті: “якістали на перешкодідо єдності, щоїї Бог прагнувдля свого народу…На схилі цьоготисячоріччяЦерква повинназвернутисяз ще ревнішоюмолитвою доСвятого Духа, благаючи йогопро благодатьоб’єднанняхристиян, щостановитьосновне питанняєвангельськогосвідченняусвіті”. [6, С.37] “Бобез єдности, – зазначаєД.Степовик, –справа євангелізаціїне може увінчатисяповним успіхом...”.[35, С.ХХІІІ]

На нашудумку, об’єднанняЦерков в Україні, чи хоча б їхнєгармонійнеспівжиття маютьорганічновизріти вукраїнськомугрунті. На жаль, мусимо зауважити, що домінуванняполітичнихчинників всучасномуекуменічномурусі ставивпід сумнів самепоняття екуменізму.В найближчийчас екуменізммає якіснотрансформуватисяі позбутисяпри цьому рисрелігійноїрозрядки. Дляукраїнськихцерков недопустимоює позиція очікування, пасивності, яка перетворюєїх в об’єктнесприйнятнихдля нас екуменічнихмоделей. Тількивласні екуменічніініціативи(нагадуємо, щотакі розробкимають місцеу практиціУГКЦ) можутьподолати несприятливідля українськогохристиянстватенденції.Екуменізмповинен статидля нас не модноюєвропейською“забавою”, асправою нашогонаціональноговиживання. Безпорузумінняміж українськимицерквами неможливопобудуватицивілізовану, а значить інезалежну, демократичну, правову Україну.Отже, нам потрібенекуменізм незадля того, щоб“сподобатися”світові, а задлявирішення нашихвласних проблем, які, до речі, сприятимутьі світовомуекуменічномурухові.



еще рефераты
Еще работы по религии