Реферат: Контрольная по уголовному праву
Варіант №2.
Задача 1.
На мою думку рішенням суду буде застосована стаття 101, частина 3КК України.
Частина першастатті 101 КК визначає як умисне тяжке тілесне ушкодження таке, яке єнебезпечним для життя людини на момент заподіяння, або таке, що спричиниловтрату будь якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або іншийрозлад здоров’я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менш ніж на однутретину, або переривання вагітності чи незгладиме знівечення обличчя.
Небезпечними дляжиття згідно з Правилами вважаються такі тілесні ушкодження, яки самізагрожують життю потерпілого в момент їх завдання або при звичайному перебігузакінчується смертю. Своєчасна медична допомога, яка привела до швидкогоодужання потерпілого, не виключає відповідальності винного за ч.1 ст. 101 КК,якщо ушкодження в час заподіяння було небезпечним для життя.
Правила донебезпечних для життя тілесних ушкоджень відносять проникаючі поранення черепу,хребта, глотки, гортані, трахеї, поранення грудної клітки, проникаючі доплевральної порожнини, поранення живота, проникаючі в порожнину брюшини,пошкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної, підключичної, стегновоїартерії, тяжкі опалення, здавлення органів шиї та інші види механічної асфіксії,які супроводжуються розладом мозкового кровообігу, втратою свідомості.
Частина 3 ст.101 КК встановлює відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження,внаслідок якого сталася смерть потерпілого, а так само вчинене особливонебезпечним рецидивістом. Для застосування ч.3 ст.101 КК необхідно обов’язкововстановити наявність умислу на завдання тяжкого тілесного ушкодження інеобережної вини щодо смерті потерпілого. Зрозуміло, що якщо смерть потерпілогоє результат тяжкого тілесного ушкодження, завданого з необережності, то провідповідальність за ч.3 ст.101 КК не може бути мови.
Тілеснеушкодження – це противоправне, винне (навмисне чи необережне) посягання наздоров’я іншої особи, тобто об’єктом тілесного ушкодження є здорові людини.
Об’єкт цьогозлочину є здоров’я будь-якої людини, незалежно від її фізичного та психічногостану. Об’єктивна сторона тілесного ушкодження – це дія або бездія винного. Діяможе бути як фізичною, так і психічною (загроза, переляк, яки викликалипсихічне захворювання). Якщо йдеться про завдання тілесного ушкодження шляхомбездії, то мається на увазі, що винна особа не виконала дії, яки б попередилизавдання шкоди чужому здоров’ю за умови, що вона повинна була виконати ці дії імала можливість їх здійснити.
Склад тілесногоушкодження матеріальний. Злочин буде закінченим з моменту настання злочинногонаслідку – завдання шкоди здоров’ю людини. При цьому необхідно встановитипричинний зв’язок між діяннями винного і наслідками, які настали – заподіянняшкоди здоров’ю потерпілого.
Для настаннявідповідальності за тілесне ушкодження необхідне, щоб завдання шкоди здоров’юбуло протиправним. Тобто коли йдеться про заподіяння шкоди здоров’ю заобставин, які виключають протиправність діяння, то відповідальність за це ненастає. Згода потерпілого на заподіяння йому тілесних ушкоджень не звільняєособу, яка їх завдала, від відповідальності.
Суб’єктивнасторона тілесних ушкоджень полягає у вині, навмисній чи необережній.
У тих випадках,коли намір винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю,відповідальність настає за фактичне заподіяння тілесного ушкодження. Якщо жзавдано більш легке тілесне ушкодження, ніж те, на яке спрямований намір, товідповідальність настає за замах на заподіяння тілесного ушкодження, яке хотіввинний завдати.
Суб’єктомтілесних ушкоджень може бути особа, яка досягла 14 років. За ступенем тяжкостітілесні ушкодження поділяються на: тяжкі, середньої тяжкості і легкі. Длявстановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень постановою слідчого,прокурора, дізнавача, суду призначається судово-медична експертиза.
Також вартозастосувати статтю 183-3 УК України.
Зліснанепокора законним вимогам адміністрації виправно-трудової установи або інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання піддавалася протягом рокустягненню у вигляді переведення в приміщення камерного типу (одиночну камеру) або переводилася в тюрму.
Об’єкт –нормальна, яка грунтується на законі діяльність органів дізнання, попередньогослідства, прокуратури, суду, а також органів, які виконують покарання, в деякихвипадках – інтереси окремих громадян.
З об’єктивноїсторони злочини проти правосуддя скоюються в основному шляхом дії, можливобездії.
Більшістьзлочинів проти правосуддя, – злочини з формальним складом злочину, але єзлочини, які належать до матеріальних складів злочину. З суб’єктивної сторонивсі злочини проти правосуддя скоюються з прямим умислом.
Суб’єктомзлочинів проти правосуддя можуть бути службові особи, працюючі в сферіправосуддя, засудженні особи, втягнуті до цієї сфери.
Задача №2.
На мою думку рішенням суду буде застосована стаття 117, частина 1КК України.
Безпосереднімоб’єктом згвалтування є статева свобода жінки, а якщо остання не досягластатевої зрілості, то її статева недоторканість. Потерпілою під часзгвалтування може бути лише жінки. При цьому ні її моральний склад (порочнийспосіб життя, аморальна поведінка) ні характер відносин з винуватим (сімейнівідносини, наявність передуючого згвалтуванню, добровільного статевого зв’язкутощо) не виключають відповідальності за згвалтування.
З об’єктивноїсторони згвалтування полягає у статевих зносинах з жінкою з застосуваннямфізичного насильства, погрози або з використанням її безпорадного стану. Такимчином, такі статеві зносини скоюються проти волі потерпілої. Фізичне насильствоабо погроза пригнічують волю потерпілої, а використання безпорадного станупередбачає ігнорування її волі.
Длявідповідальності за ст. 117 достатньо, щоб статеві зносини з жінкоюсупроводжувались хоча б однією з цих ознак.
Злочин вважаєтьсязакінченим з моменту початку статевих зносин. Дії ж, що безпосередньо булиспрямовані на вчинення статевого акту, але не доведені до його початку зпричин, що не залежали від волі винуватого, становлять замах на згвалтування(спроба подолати опір потерпілої шляхом застосування фізичного насильства,погроза невідкладної фізичної розправи, зривання одягу і інші дії). Придбання,наприклад, наркотиків для приведення жінки до безпорадного стану, заманюванняїї в певне місце, створення групи для вчинення згвалтування тощо становлятьготування до даного злочину.
Добровільнавідмова від згвалтування відповідно зі ст. 18 КК виключає кримінальнувідповідальність за готування або замах на цей злочин.
Фізичненасильство – це фізичне переборювання опору, що чинить потерпіла, якийзумовлений небажанням жінки вступити з винуватим в статевий зв’язок. Фізичненасильство повинне бути таким, щоб перебороти дійсний, а не удаваний опіржінки.
Застосуванняпогрози являє собою різного роду психічне насильство, що застосовується допотерпілої з тим, щоб подолати її опір. Тим самим така погроза немовбиприрівнюється до фізичного насильства, тобто вона є безпосередньою і може бутиневідкладно здійснена суб’єктом злочину. Характер погрози і можливість їїздійснення в той же момент ставлять жінку в безвихідний стан, примушуютьпоступитися вимогам гвалтівника.
Погроза можебути виражена словами (“вб’ю”, “заріжу” тощо), у демонструванні зброї або іншихпредметів, якими можливо завдати жінці тілесні ушкодження.
З суб’єктивноїсторони згвалтування скоюється з прямим умислом, при якому винна особаусвідомлює, що застосовує насильство, погрозу або використовує безпорадний станпотерпілої для вступу з нею у статевий зносини і бажає цього.
Мотивзгвалтування складається з бажання задовольнити статеве почуття, тобто це мотивсексуальний. Він може поєднуватись з іншими побічними мотивами – хуліганськимимотивами, бажанням осоромити, принизити жінку, помститись їй. Але домінуючими уцьому злочині залишається сексуальні спонукання.
Суб’єктомзгвалтування (безпосереднім виконавцем злочину) може бути особа чоловічоїстаті, що досягла 14-річного віку. В якості співучасника може виступати і жінка(наприклад, жінка, що заманила потерпіла в глибину парку з тим, щоб скориставшисьвідсутністю людей, винуватий вчинив згвалтування, є посібником у скоєнізлочину).
Задача №3.
На мою думку рішенням суду буде застосована стаття 166, частина 3КК України.
Перевищеннявлади або посадових повноважень.
Перевищеннявлади або посадових повноважень, тобто умисне вчинення посадовою особоюдій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень, якщовоно завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам абоохоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб,– карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років абовиправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права займатипевні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Перевищення влади або посадових повноважень, якщо воно супроводжувалось насильством,застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідністьпотерпілого, діями, –карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права займати певні посади чи займатисяпевною діяльністю на строк до п'яти років.
Дії, передбаченічастинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років зпозбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю настрок до п'яти років.
З об’єктивноїсторони перевищення влади або службових повноважень характеризується сукупністюнаступних ознак:
а) скоєння дій,які явно виходять за межі наданих службовій особі прав і повноважень;
б) настаннянаслідків у вигляді істотної шкоди державним чи громадським інтересам абоохоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.
Злочин, передбаченийст. 166 КК скоюється тільки шляхом активних дій. Вихід за межі прав іповноважень шляхом бездій неможливий.
При перевищенніповноважень службова особа явно виходить за межі наданих їй прав і повноважень.
Злочин,передбачений ст. 166 КК – матеріальний.
Суб’єктивнасторона характеризується тільки прямим умислом.
Мотиви злочинуможуть бути різними.
Література:
1. Кримінальне право України. Тези лекцій і практичнізавдання для курсантів Київського училища міліції МВС України./ Київ, Науковадумка, – 1995 р.
2. Уголовный кодекс Украины./ Одесса, изд. «Черноморье», – 1995г.
3. Сборник задач по советскому уголовному праву:особенная часть. – К., 1981 г.