Реферат: Конституционно-правовая ответственность
Сдавалосьв Киевском Университете им. Т.Г. Шевченко на кафедре Констит. Права
Cистемнакриза в усіх сферах суспільного життя України не могла не обминути іконституційну сферу. При цьомуособливо небезпечною є безвідповідальність вищих органів державної влади, їхпосадових осіб за порушення норм Конституції України від 28.06.1996 р. Актуальність [КПВ] темипосилюється виключною важливістю виконання завдання по створенню ефективногоправового механізму захисту Конституції, особливе місце в якому займає конституційнавідповідальність.
Конституційно-правовавідповідальність – це особливий вид юридичної відповідальності, зміст іособливості якої зумовлені першочерговою роллю конституційного права в системінаціонального права України.
Дамо визначення:
Конституційно-правовавідповідальність – передбачений нормами конституційного права специфічнийобов’язок суб’єктів конституційного правапереносити особисті чи матеріальні незгоди за скоєне правопорушення, якийвиступає як засіб забезпечення норм конституційного права, часто має чітко виражений політичний характер, реалізує інтереси особливого кола суб’єктівчерез спеціальний механізм реалізації та втілення в життя; має цілу низкусанкцій.
Існують різні критерії класифікації конституційно-правової відповідальності. Я наведу найбільш поширені:
Заформою реалізації конституційно-правова відповідальність поділяється на: пряму(безпосередню) – передбачену безпосередньо нормами конституційного права,та непряму (опосередковану) – передбачену нормами інших галузей права.
Конституційно-правовувідповідальність можна такожкласифікувати за суб’єктами.
[[У радянському державному праві недостатньо увагиприділяли проблемам конституційно-правової відповідальності. Це, звичайно, булозумовлено тим, що характер цього виду юридичної відповідальностіполітико-правовий (хоча це і не єдина точка зору: детальніше про це – нижче) — політичний режим радянської держави не передбачав de factoвідповідальності вищих органів влади, що в свою чергу не могло не відобразитисяна конституціоналістичних настроях, поглядах і, звичайно, працях дослідників.]][1]
У правовій державі в основу побудови системи державних органів покладаєтьсяпринцип розподілу влади. Даний принцип, закріплений і у Конституції, зокрема (ст. 6), визначає,що “Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу назаконодавчу, виконавчу та судову”. Основою даного принципу є механізм стримань та противаг, який фактичнозакріплюється в санкціях норм Конституції – норм прямої дії, які всвою чергу визначають певні види конституційно-правової відповідальності.
Як зазначалося вище, реальна необхідність розвитку конституційно-правовоївідповідальності набула особливого значення в останні роки у зв’язку, перш завсе, з недосконалістю функціонування вищих державних органів, які керуютьполітикою держави (саме для ліквідації цього негативного фактору необхідновстановити потужну систему конституційної відповідальності). По-друге цепитання має й чисто теоретичний аспект, який зумовлює і вимагає поглибленоговивчення самого питання конституційно-правової відповідальності, оскільки до сих пірдеякі її положення залишаютьсядискусійними і вимагають негайного вирішення. Конституційно-правовій відповідальності притаманніособливості (особливі ознаки), які відрізняють її від інших видів юридичноївідповідальності:
1) Основне призначення КПВ –захист Конституції, в той час, коли інші види юридичної відповідальностіпокликані виконувати більш широкі функції.
2) Підставою настання КПВ є порушення нормКонституції, які відповідно конкретизуються в конституційному законодавстві.
3)Конституційно-правова відповідальність має складну структуру. Воназакріплює: по-перше, соціальну відповідальність, що вимагає відповідної,високосвідомої та ініціативної поведінки всіх суб’єктів конституційногоправа; по-друге, загальні начала відповідальності за правопорушення, щослужать “орієнтиром” для формування відповідальності в інших галузях права; по-третє, — конкретні види конституційно-правової відповідальності, що застосовується запорушення окремих конституційно-правових норм та інститутів.
4)Високий авторитет конституційно-правових норм, їх неухильне виконання всіма суб’єктамиконституційного права забезпечується виключністю застосування заходівконституційно-правової відповідальності за правопорушення. На перше місце тутвиступає превентивно-попереджувальна дія даного виду відповідальності.
5)Конституційно-правова відповідальність визначає не тільки міру впливу у випадкуправопорушення, але й передусім відповідальну поведінку суб’єктівконституційного права щодо виконання свого обов’язку,реалізації політико-юридичної компетентності. Тому даний вид відповідальності формуєтьсяне тільки в охоронних, але, більшою мірою, у регулятивних приписах нормконституційного права.
6) КПВ часто ность яскравий політико-правовий характер, обумовлений реалізацією даного виду відповідальностіу сфері здійснення народовладдя,й іноді перетинається з політичною відповідальністю. Зприводу цього питання між вченими-конституціоналістами ведеться дискусія: чи єконституційна відповідальність різновидом політичної відповідальності, чинавпаки, конституційна відповідальність поєднує в собі політичну і моральнувідповідальність. Моя точка зору така: політична відповідальність не має рисюридичної відповідальності, оскільки тут ми взагалі не маємо на увазі порушенняюридичної норми. Тому КПВ є самостійним видом юридичної відповідальності.
Ще однією особливістю конституційної відповідальності єте, що вона буває двох видів:
- ретроспективна, що передбачає відповідальність за минуле. Вона настає лише тоді, коли для цього є нормативна підстава– пряма вказівка в законі; фактичною підставою ретроспективної відповідальностіє вчинення правопорушення. Наданий момент застосування заходівретроспективної відповідальності в галузі конституційного права – не звичайний,а скоріше надзвичайний вид діяльності.
- активна або позитивна, тобто відповідальна поведінка, підзвітність,юридична компетентність, усвідомлення свого обов’язку, його неухильневиконання, тобто відповідальністьяк обов’язок здійснити дії, встановлені у законі. Підставою активної (позитивної)відповідальності є покладення на суб’єкта конституційно-правовихвідносин і невиконання абоне належне виконання суб’єктомконституційних відносин певних функцій (бездіяльність посадової особи,недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органівтощо).
Дуже важливою особливістю конституційно-правовоївідповідальності є перенесення “центру тяжіння” з ретроспективного аспекта напозитивний. Ретроспективна відповідальність настає лише в тому випадку, коли“не спрацював” механізм активної відповідальності.
Як бачимо, деякі з наведенах ознак КП відповідальності єзастарілими і не відповідають рівню нових відносин, які складаються насучасному етапі розвитку в галузі конституційного права, і невиправданоускладнюють їх. Зрозуміло також, що Конституція та конст. закони не можуть бутиєдиним джерелом КПВ, оскільки більшою мірою вони покликані регламентувати лишеоснови всіх видів юридичної відповідальності, які підлягають подальшійконкретизації в галузевому законодавстві. Однак в системі КП України недостаєінтеграційної ланки, яка б впорядкувала всі складові КПВ. Я вважаю, що дляцього необхідно розробити та прийняти закон України “Про конституційнувідповідальність”, в якому були б чітко визначені юрдичні підстави длянастання несприятливих наслідків конституційної відповідальності, а так само іпорцедурні питання відставки вищих посадових осіб. Відсутність конкретнихпідстав притягнення до констит. відповідальності – одна з найважливіших проблемконституційного права. Загальний характер конституційних норм є додатковимаргументом на користь прийняття такого закону, який системно конкретизував бинорми Конституції, тому цей закон повинен повністю грунтуватися на положенняхКонституції, деякі з яких можна навіть безпосередньо використати в його тексті.
На мій погляд, у даному законі повинно даватися поняття КПВ, підставинастання КПВ, повинні бути перераховані суб’єктиКПВ і процедура притягнення до відповідальності кожного з них.
Суб’єктамиконституційно-правова відповідальності можутьбути:
- держава. Такий висновоквипливає із аналізу ч.2 ст. 3. Конституції, в якій сказано, що “держававідповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав ісвобод людини є головним обов’язком держави”, тому невиконання взятих насебе державою зобов’язань повинно тягти за собоюконституційно-правову відповідальність.
- органи державної влади
- органи місцевогосамоврядування
- громадські об’єднання: політичні партії і громадські організації
- посадові особи – депутати
- фізичні особи: громаданиУкраїни, іноземні громадяни та особи без громадянства
Згідно з таким поділомсуб’єктів можна розробитиструктуру законопроекту за принципом: кожному суб’єктувідповідає розділ з такою ж назвою. (напр. “ВідповідальністьДержави”, “Відповідальність вищих органів державної влади”, “Відповідальність посадових осіб” тощо.)
Згадавши суб’єкт КПВ, логічно було б згадати об’єкт і об’єктивну сторону КПВ.
Об'єктомконституційно-правової відповідальності є відносини,що регламентуються нормами даної галузі права, сутність яких полягає в тому, щоце фундаментальні відносини, в основі яких лежить практика народовладдя.Об’єктом равопорушення можуть бути, наприклад, владовідносини у сферіреалізації прав і свобод громадян, видання актів державних органів, виборчихправ громадян тощо.
Об’єктивна сторона порушення за конституційним правом є протиправноюповедінкою суб’єкта, яка не відповідає вимогам норм конституційного праваУкраїни. Особливістю цього елемента складу правопорушення є те, що законодавецьлише в найбільш узагальненому вигляді, вказуючи лише на родові ознаки, визначаєоб’єктивні підстави відповідальності. Другою особливістюоб’єктивної сторони даного виду правопорушення є те, що,оскільки в конституційному праві відсутні чітко виражені формалізовані критеріїскладу правопорушення (як, напр. у кримінальному праві), його об’єктивнасторона закріплюється найчастіше в конкретній регулятивній нормі, яка визначає правовеположення винного суб’єкта.Цей факт ще раз підтверджує необхідність створення закону “Про конституційнувідповідальність”.
Санкціїза конституційним правом України.
Санкціяє обов’язковим атрибутом ретроспективної юридичноївідповідальності; в даному відношенні конституційно-правова відповідальність неє виключенням. Тут взагалі необхідно вказати на те, що відповідальністьвиступає в якості форми реалізації деяких санкцій
Перед тим, як безпосередньо звернутися до санкцій, якіпередбачають відповідальність окремих суб’єктівконституційного права, необхідно назвати їх загальну типологію, оскільки докожного окремого суб’єкта можна застосувати й декілька з нижченазванихзагальних видів санкцій.
1) скасування незаконних актів(примусова ліквідація правовідносин, що незаконно виникли, відновленняпорушеного правопорядку та ліквідації спричиненої шкоди); (ст. 118.ч.8) Рішення голів місцевих державнихадміністрацій, що суперечать Конституції та законам України… можуть бутивідповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевоїдеравної адміністрації вищого рівня.
2) призупинення дії актів державнихорганів; (нижче)
3) визнання результатів виборів,референдумів, інших голосувань недійсними;
4) дострокове припинення повноваженьорганів державної влади; (нижче)
5) дострокове переформування органів,звільнення з посади; (ст.122 ч.1) ВР України може висловити недовіру Ген.Прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
6) позбавлення юридичної сили дій,які не відповідають вимогам конституційно-правових норм;
7) процесуальні санкції, передбаченірегламентами;
Тутслід відмітити надзвичайно важливий в сучасних умовах такий факт: Конституціяпроголошує (ст. 8, чч. 2,3): Норми Конституції є нормами прямої дії. Зверненнядо суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянинабезпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Цетакож означає, що відповідальність за санкціями Конституції та (на другомумісці) за конституційними законами безпосередня; такий принципзакріплюється вперше в історії українського конституціоналізму. В радянськийперіод акти і розпорядженння владних органів часто не тільки не відповідалиКонституції, а й часто протирічили їй; застосовуючи деякі види юр.відповідальності, іноді не зважали на першочергову роль відповідальності заКонституцією, просто замінюючи її (наприклад Кодекс законів про працю).
Відповідальність за Конституцією України (санкції):
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, щовизнані неконституційними [Конституційним Судом України]втрачаютьчинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішенняпро їх некоституційність. (ст. 152 ч.2)
Відповідальність Верховної Ради України: (ст. 106ч.8) [ПрезидентУкраїни] припиняє повноваження Верховної Ради України, якщопротягом тридцяти днів днієї чергової сесії пленарні засідання не можутьрозпочатися;
Відповідальністьнародного депутата: (ст. 81 чч. 3,4) достроковеприпинення повноважень народного депутата у зв’язку знабранням законної сили обвинувального вироку.
(ст.79п. 5) Відмова скласти присягу маєнаслідком втрату депутатського иандату.
ВідповідальністьПрезидента України: (ст. 111) Президент України може бути усунений з поста ВерховноюРадою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншогозлочину. [вся процедура імпічменту викладена у статті].
Відповідальність Кабінету Міністрів України: (ст. 115ч.4) Прийняття ВР України резолюції недовіри КМУ має наслідком відставкуКМУ.
Відповідальність суддів: (ст. 126 ч. 5. пп. 4,5,6)суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: порушеннясуддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законноїсили обвинувальним вироком щодо нього;
Значенняконституційно-правової відповідальності. У сучасній Україні проблемаконституційно-правової відповідальності набуває надзвичайної ваги і значення.Це зумовлено передусім характером політичних, економічних, соціальних та цілимрядом інших процесів у нашій країні. Політизація мас, відмова від тоталітарноїсистеми та поворот до прогресивних, демократичних відносин, перебудова системиорганів державної влади, розбудова незалежності України — все це зумовлюєреальну необхідність створення нових механізмів забезпечення реалізаціїповновладдя українського народу. Одним із таких механізмів є і конституційна(державно-правова) відповідальність, яка, будучи кваліфікаційною ознакоюконституційного права, проникає в усі сфери суспільного житття, охороняючинайважливіші суспільні відносини.
Сдавалось в Киевском Университете им. Т.Г. Шевченко накафедре Констит. Права.