Реферат: Пенсии в Украине

ЗМІСТ

 

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1.                     Правова природа пенсій

2.                     Види пенсій

3.                     Призначення, нарахування і    виплата пенсій

ІІІ. Висновок

Список використаних першоджерел та літератури  

3

4-9

10-40

41-50

51-56

57-65

 

Нинідіє єдина державна система пенсійного забезпечення, що залишилася нам успадшину від колишнього Союзу РСР. Вона сформована на принципах староїбюджетно-розпорядчої моделі соціальної політики і не орієнтована на труднощіперехідного періоду до ринкової економіки, складну демографічну ситуацію в Україні.

Перехід до новоїекономічної моделі – ринкової економіки, розвантаження Державного бюджету, зарахунок якого раніше виплачувалися пенсії й допомоги, передбачає формуваннянової системи пенсійного забезпечення.

Найважливішимичинниками розвитку пенсійного забезпечення є рівень розвитку економіки,демографічні та інші соціальні проблеми. Всі ці фактори діють у взаємнійобумовленості, і розгляд їх дозволить визначити тенденції розвитку пенсійногозабезпечення і передумови формування нової системи, яка відповідає цьомуетапові розвитку нашої країни.

У юридичнійлітературі досить докладно розглянуто питання пенсійного забезпечення, азокрема поняття “пенсія” та її суттєві ознаки. Отже пенсія це:

–               періодичнівиплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метоюматеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім’ї у зв’язку ззавершенням повного великого циклу його трудової діяльності або у зв’язку зостаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників[1];

–               матеріальнезабезпечення громадян у старості, по інвалідності та в разі втратигодувальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних грошових виплат[2];

–               регулярна(періодична) грошова виплата соціально-аліментарного призначення, щопровадиться особам похилого віку, інвалідам та іншим категоріям громадян та їхсім’ям у випадках, передбачених законом із суспільних фондів споживання узв’язку з їх (або особи, на утриманні якої вони знаходяться) минулою трудовоюабо іншою суспільно корисною діяльністю, яка припинена або замінена більшлегкою діяльністю з передбаченої законом поважної причини; виплата, розміркотрої співвідноситься, як правило, з минулим заробітком. Ця виплата є длянепрацюючих пенсіонерів основним джерелом засобів до існування[3];

–               щомісячнігрошові виплати громадянам за рахунок держави для їхнього матеріальногозабезпечення в старості, в разі інвалідності, втрати годувальника, а також завислугу років[4];

–               щомісячнівиплати з фондів для непрацездатних, що призначаються в розмірах,співвіднесених з минулим заробітком, особам, які впродовж установленого строкузаймалися суспільно корисною діяльністю й досягли певного віку[5];

–               виплата,що провадиться державою у зв’язку з настанням певної обставини у житті людини,– досягнення певного віку, інвалідності, смерті годувальника[6];

–               державнавиплата, яка провадиться з Пенсійного фонду з метою матеріального забезпеченнянепрацездатних громадян у зв’язку з їх минулою трудовою чи іншою суспільнокорисною діяльністю у розмірах, як правило, співвіднесених з минулим заробіткомпенсіонера[7];

–               щомісячнігрошові виплати, що надаються громадянам при досягненні певного віку, настанніінвалідності, в разі втрати годувальника, а також у зв’язку з тривалоюпрофесійною діяльністю[8].

В.А. Ачарканвизначає пенсію як “грошове забезпечення отримуване з суспільних фондівспоживання громадянами за наявності в них постійної чи стійкоїнепрацездатності, або за віковою ознакою, у зв’язку з вислугою років, абовстановлюване через медичне обстеження (для визначення інвалідності), пенсіяпризначається громадянам за їхню працю в минулому чи іншу суспільно кориснудіяльність і покликана служити для них постійним і основним джерелом засобів доіснування”[9].

Думку В.А.Ачаркана про те, що пенсійне забезпечення основане на втраті громадяниномпрацездатності, поділяє Я.М. Фогель, який стверджує, що загальною передумовоювиникнення пенсійних правовідносин є постійна чи тривала непрацездатність,тобто певний побутовий стан організму людини[10].

Щодо такогорозмаїття визначень вченими висловлені думки. Так, Р.Іванова вважає, щовідмінності з окремих ознак пенсії мають суто термінологічний характер і томуна них зупинятися не слід[11].І. Сирота, навпаки, не даючи власного визначення, детально зупиняється наознаках, які пропонувались до включення у дефініцію пенсії, його міркуваннящодо недоречності введення окремих з них до визначення поняття “пенсія” інеобхідності уточнити інші заслуговують на увагу[12].

Наведені вищепоняття належали до трудових пенсій або до одного з її видів – пенсії за віком,тобто по старості. Спочатку той чи інший дослідник давав перелік характерних,на його думку, ознак і за допомогою їх модулював саме визначення. Такий підхід,на мій погляд, є вірним.

Як відомо, чиннезаконодавство до трудових пенсій відносить наступні:

1.              за віком;

2.              поінвалідності;

3.              в разівтрати годувальника;

4.              завислугу років.

Для ниххарактерні такі риси:

–               пенсія—цеплатіж, що провадиться державою у грошовому вираженні. Існуюча сьогодніпрактика видачі пенсії товарами чи послугами є вимушеною тимчасовою акцієюдержави у перехідний період;

–               вказаніплатежі здійснюються регулярно, тобто періодично у встановлені законом строки.Чинне законодавство передбачає щомісячну виплату пенсій;

–               кошти навиплату пенсій виділяються із спеціально створених для цього джерел (страховихфондів, державного бюджету);

–               розмірщомісячної пенсії залежить від трудового стажу, заробітку, умов праці. Припроведенні пенсійної реформи розмір пенсії залежатиме від тривалості страховогостажу і величини заробітку, з якого сплачуються внески;

–               пенсіяпризначається лише тоді, коли настає передбачений законом страховий випадок(досягнення певного віку, інвалідність, смерть годувальника);

–               участьгромадян у створенні страхових фондів, з яких виплачується пенсія;

–               колоосіб, які мають право на пенсію, точно окреслене в законі і розширеномутлумаченню не підлягає. До нього належать непрацездатні громадяни, а такожіноземці та особи без громадянства, котрі на законних підставах проживають нетериторії України. Умови, за яких виникає суб’єктивне право на відповідний відобов’язкової суспільно корисної діяльності шляхом надання матеріальногозабезпечення, яке може замінити основні джерела засобів до існування;

–               порядокпризначення та виплати пенсій регламентується нормативними актами найвищоїюридичної сили – законом. Відповідно до ст.92 Конституції України виключнозаконами визначається основи соціального захисту, форми і види пенсійногозабезпечення.

Визначення поняття“трудова пенсія” повинно врахувати й ті зміни, що відбуваються сьогодні упенсійному законодавстві. Таким чином, трудова пенсія – це залежно відтривалості трудового (страхового) стажу роботи і величини заробітку, з якогосплачуються страхові внески, щомісячна грошова виплата особі із спеціальностворених для цього державою фондів за умов і в порядку, передбачених законодавством.

У зв’язку знеобхідністю розмежування джерел фінансування виплати різних видів соціальногозабезпечення планується пенсії за вислугу років трансформувати у достроковіпенсії, але за своєю суттю вони належатимуть до трудових.

Найважливішою організаційноюформою системи соціального захисту населення є державне пенсійне страхування.Для цієї системи характерні:

1.               “страховий” метод утвореннякоштів – нарахування на всіх суб’єктів підприємницької діяльності та громадян,які працюють на умовах трудового договору або контракту, страхових внесків івнесення їх до Пенсійного фонду;

2.               визначенийконтингент забезпечуваних працівників, деяких інших громадян і членів їхніхсімей;

3.               специфічнівиди матеріального забезпечення (пенсії, допомоги, компенсації та іншісоціальні послуги);

4.               керуваннядержавними органами.

В Україні створенуєдину систему пенсійного забезпечення. Вона виявляється насамперед у тому, щовиплата пенсій практично всім категоріям пенсіонерів здійснюється за рахуноккоштів Пенсійного фонду Україні і, частково, дотацій з Державного бюджету, яківиділяються на пенсійне забезпечення. Єдина система передбачає централізованеправове регулювання, що гарантує повсюдне на всій території країни рівні умовита норми, однакові можливості здійснення громадянами України одного знайважливіших соціальних прав.

Бюджет Пенсійногофонду України – основне джерело фінансування пенсійного забезпечення громадянУкраїни, передбачений Законом України “ Про пенсійне забезпечення” від 5листопада 1991 року і Законом України “Про збір на обов’язкове державнепенсійне страхування” від 26 червня 1997 року. Цей бюджет складається зістрахових внесків суб’єктів підприємницької діяльності і фізичних осіб. Розмірстрахових внесків для платників установлено окремо для підприємців, яківикористовують працю найманих робітників, – 32% від об’єкта оподаткування, адля платників, що працюють на умовах трудового договору (контракту) – 1% відоб’єкта оподаткування. Пенсійний фонд України не включається до Державногобюджету України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду не зацільовим призначенням. Під опікою Пенсійного фонду нині знаходиться біля 14,5млн. пенсіонерів[13].Наприклад, в Дніпропетровській області 1 млн. 58 тис. пенсіонерів. З них 831300получають трудову пенсію, максимальний розмір якої 59 гривень[14].

Громадяни Українимають право на державне пенсійне забезпечення за віком, з інвалідності, навипадок втрати годувальника та в інших випадках передбачених Законом України“Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року.

Іноземнігромадяни та особи без громадянства,  що проживають на Україні, мають право напенсію врівні з громадянами України на умовах передбачених законодавством абоміждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, які проживаютьза її межами учиняється за угодами з іншими державами.

В випадках, колиугодами між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, якімістяться в Законі “Про пенсійне забезпечення”, то застосовується  правилавстановлені цією угодою.

Пенсії буваютьтрудові і соціальні.

До трудовихпенсій належать пенсії за віком, з інвалідності, у разі втрати годувальника таза вислугу років.

Пенсією за вікомприйнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку таодночасною наявністю необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію завіком зазвичай зветься пенсійним. Термін “пенсійний вік” у законодавстві невживається. Натомість у кожному випадку називається вік, із досягненням якогопризначається пенсія за віком. Введення цього терміна охоплює декілька віків.Пенсійний вік, як і тривалість стажу, встановлюється законом. Право на пенсіюза віком нерозривно пов’язане з трудовою діяльністю людини. Досягненняпенсійного віку служить підставою для припинення трудових відносин працівниківіз роботодавцями, через що у держави виникає необхідність пенсійного забезпеченнягромадян. Право на пенсію за віком мають: чоловіки – при досягненні 60-тироків, які мають стаж роботи не менш 25 років та жінки – при досягненні 55-тироків і наявності стажу роботи не менш 20 років.

Пенсія за вікомвідрізняється від інших видів пенсійного забезпечення, приміром, від пенсії зінвалідності та за вислугу років. Вона відрізняється від пенсії з інвалідностітим, що її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини.Пенсію за віком не важко відрізнити і від пенсії за вислугу років, хоч обидвіці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану працездатності. Різницяполягає в тому, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, аправо на пенсію за вислугу років зазвичай не передбачає досягнення будь-якоговіку.

Пенсії за віком –головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосуєтьсяжиттєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів. У загальнійчисельності пенсіонерів (близько 14 млн. осіб) 10 млн. пенсіонери за віком[15].

Пенсія за віком диференціюються заокремими підвидами залежно від умов праці, тривалості трудового стажу,спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій. Всі ціобставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян ішламова. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на тривиди: на загальних підставах, пільгових і спеціальних юридичних умовах.Загальними правовими підставами пенсійного забезпечення за віком є пенсійнийвік і трудовий стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовамипередбачено право на забезпечення пенсією за віком.

Що ж доспеціальних юридичних підстав, то вони мають значення для окремих категорійгромадян: потерпілих від Чорнобильської катастрофи; інвалідів, учасників війниі сімей загиблих воїнів; багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства;жінок, які працювали в текстильному виробництві, механізаторами, а також надеяких видах робіт у сільському господарстві; сліпих і хворих гіпофізарнимнанізмом (ліліпутів); за певного стажу роботи.

За загальним правилом, право на пенсію за віком чоловіки набувають здосягненням 60-ти, а жінки – 50-ти років. Такі вікові межі встановлено дляотримання пенсії тим, хто мав звичайні умови праці. Слід визначити, що в разівтрати годувальника жінка має рівні права з чоловіком стосовно видів і рівнясоціального забезпечення. Для жінок у нашій країні передбачені певні переваги.Це знаходить конкретне вираження у встановленні для них нижчого пенсійного вікуі зниження стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком і зінвалідності внаслідок загального захворювання. Пенсійне право передбачаєрізницю в пенсійному віці для чоловіків і жінок здебільшого у 5 років. Такарізниця характерна для всіх випадків диференціації віку за ознакою статі, втому числі і для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Друга загальна умова призначення пенсії за віком – це стаж роботи. Дляпризначення повної трудової пенсії за віком є необхідним стаж роботи 20-25років, відповідно для жінок і чоловіків. Чимало категорій працівників маютьправо на пенсію на пільгових умовах. Під пільговим пенсіонуванням слід розумітиможливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінноїтривалості трудового стажу. Пільгове пенсіонування в окремих випадках означаєможливість отримувати пенсію в більшому розмірі.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно  відмісця останньої роботи.:

1.        Працівники зайняті повний робочий день напідземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо тяжкими умовамипраці, – за списком №1 виробництва, робіт, професій, посад та показників,затвердженому Кабінетом Міністрів України від 11 березня 1994 року, та результатаматестації робочих місць:

–               чоловіки – по досягненні 50 років при наявностістажу роботи не менш 20 років, з них не менш 10 років на зазначених роботах;

–               жінки – по досягненні 45 років при наявності стажуроботи не менш 15 років, з них не менш 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Робітникам, які мають не менш половини стажу роботи з особливо тяжкимиумовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку (60та 55 років) на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і 1 рік 4місяці – жінкам.

1.        Працівникам, зайнятим повний робочий день наінших роботах із шкідливими та тяжкими умовами праці – за списком №2:

–               чоловіки – по досягненні 55 років з наявністю стажуроботи не менш 25 років, з них не менш 12 років 6 місяців на зазначенихроботах;

–               жінки – при досягненні 50 років з наявністю стажуроботи не менш 20 років з них не менш 10 років на зазначених роботах.

2.        Працівникам, які мають не менш половини стажуроботи з шкідливими та тяжкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаютьсяіз зменшенням віку (60 та 55 років) на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такоїроботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

3.        Трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті увиробництв сільськогосподарської продукції в колгоспах та інших підприємствахсільського господарства – чоловіки при досягненні 55-ти років і при загальномустажі роботи не менш 25-ти років, з них не менш 20-ти років на зазначених роботах.

4.        Жінки, працюючі трактористами-машиністами,машиністами будівельних, та вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих набазі тракторів та ескалаторів, – при досягненні 50-ти років і при загальномустажі роботи не менш 20-ти років, з них не менш 15-ти років на зазначених роботах.

5.        Жінки, які працюють доярками (операторамимашинного доїння), свинарками в колгоспах та інших підприємствах сільськогогосподарства, – при досягненні 50-ти років і зі стажем зазначених робіт не менш20-ти років при умовах виповнення норм обслуговування.

6.        Жінки, зайняті в продовж повного сезону навирощуванні, збору та обробці тютюну,– при досягненні 50-ти років і зі стажемзазначеної роботи не менш 20-ти років.

7.        Робітниці  текстильного виробництва, зайняті настанках і машинах, – за списком виробництв і професій, затвердженому в порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України від 12 жовтня 1992 року, при досягненні50-ти років і при стажі зазначеної роботи не менш 20-ти років.

8.        Жінки, працюючі в сільськогосподарськомувиробництві, та які виховали п’ять чи більше дітей, незалежно від віку ітрудового стажу, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

9.        Водії міського пасажирського транспорту тавантажних машин, зайнятих в технічному процесі важких та технічних виробництв:

–               чоловіки – при досягненні 55-ти років і при стажіроботи 25 років, також на зазначених роботах не менш 12 років 6 місяців;

–               жінки – при досягненні 50-ти років і при стажіроботи 20 років, також на зазначених роботах не менш 10 років.

В Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждаливід Чорнобильської катастрофи” від 19 грудня 1991 року, з значними змінамипостановою Верховної Ради України від 6 червня 1996 року, установлено кологромадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначено їхнійстатус, категорії потерпілих і заходи соціального захисту. Згідно з цим Закономпенсії за віком працюючим або тим хто проживає на території радіоактивногозабруднення, призначаються зі зменшенням загальновстановленого пенсійного віку.При цьому величина знижки пенсійного віку залежить від статусу й категоріїгромадян, які зазнали впливу радіації, часу роботи чи проживання потерпілих натериторії радіоактивного забруднення.

Право на пільгове пенсійне забезпечення за віком мають учасники таінваліди війни, а також сім’ї загиблих воїнів. Воно виникає з настанням такихумов:

–               досягнення віку (чоловіками – 55, жінками – 50років);

–               стажу роботи (у чоловіків – 25, у жінок – 20 років)і наявності спеціальної юридичної підстави – участі у бойових діях, а даліінвалідів війни – поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захистуБатьківщини чи виконання інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання,пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням іншого військовогообов’язку.

Право на пенсію на пенсію на пільгових умовах мають також батьки тадружини військовослужбовців, які не взяли повторного шлюбу, загиблих на фронтічи під час виконання іншого військового обов’язку, або померлих у періодвійськової служби: чоловіки з досягненням 55-річного віку і стажем роботи неменш 25 років; жінки – з досягненням 50-річного віку і стажем роботи не менш 20років.

За особливими показниками, які характеризують стан здоров’я, пенсія завіком на пільгових умовах призначається громадянам – хворим гіпофізарнимнанізмом (ліліпути) і диспропорційним карликам: чоловікам – із досягненням 45-річноговіку і стажем роботи не менш 20 років, жінкам – із досягненням 40-річного вікуі стажем роботи не менш 15 років.

За станом здоров’я на пільгових умовах призначається пенсія інвалідамзору 1 групи – сліпим. Ці особи мають право на пенсію за віком: чоловіки – здосягненням 50-річного віку і стажем роботи не менш 10 років.

Ще одним видом трудової пенсії є пенсія за вислугу років. Вона являєсобою щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, щопризначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком, особам,які мають установлений законом спеціальний стаж.

Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стажроботи за спеціальністю. Однак умови призначення пенсії за вислугу роківнеоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших –установлюється вік і стаж.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначено законодавством.Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в статтях 54 і 55Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а також в інших спеціальнихнормативних актах. Законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

–               військовослужбовці, службовці та працівники органіввнутрішніх справ;

–               працівники цивільної авіації тальотно-випробувального складу;

–               державні службовці, судді, працівники прокуратури імитних органів;

–               окремі категорії працівників та спеціалістів іншихгалузей народного господарства.

Першій із зазначених категорій пенсії призначаються за наявності певноївислуги років служби, зазвичай незалежно від віку, інколи – в сукупності звіком та іншими обставинами; наприклад: хворобою, скороченням штатів військовихформувань.

Мінімальний розмір пенсії за вислугу років не визначено, але вони неможуть бути нижче загальновстановленого мінімального розміру пенсії за віком.

Порядок оформлення пенсії за вислугу років регламентується відомчиминаказами Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ.

Заявки про призначення пенсій подаються військовослужбовцями у районнийвійськовий комісаріат за вибраним після звільнення з військової служби місцемпроживання. Пенсії працівникам органів внутрішніх справ оформлюють кадровіслужби обласних управлінь внутрішніх справ. Призначають і нараховують пенсіївідділи пенсійного забезпечення фінансово-економічних управлінь Міністерствавнутрішніх справ України.

У другій групі умовами призначення пенсії за вислугу років є наявністьпевного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часузвернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Перелік посад льотного складу та інших працівників цивільної авіації,порядок нарахування строків вислуги років для призначення ним пенсій затвердженопостановою Кабінетом Міністрів України від 21 липня 1992 року[16].

Характерною особливістю даної пенсії є диференціація вислуги роківзалежно від статі того, хто звернувся за пенсією. Вона складає для чоловіків25, для жінок – 20 років. У строк вислуги зараховується робота на посадах, якідають право на пенсію за вислугу років.

Ще одна категорія працівників, які мають право на пенсію за вислугуроків належать посадові особи та інші працівники державного апарату. Коло цихосіб визначено спеціальними законодавчими актами.

Пенсія державним службовцям призначається з досягненням загальноготрудового стажу для чоловіків – не менш 25, для жінок – не менш 20 років, втому числі стажу державної служби не менш 10 років.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв’язку з засудженнямза умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, чивчиненням корупційного діяння, позбавляється права на отримання пенсії,передбаченої Законом України “Про державну службу”[17].

Умови для надання пенсії суддям тільки одна стаж роботи на посаді суддіне менше 20 років і вихід у відставку. Судді у відставці, які мають стаж роботина посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія чищомісячне довічне утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого навідповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи після 20 років на посадісудді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2%заробітку, але не більше 90% заробітку судді.

Судді, звільненому з посади через засудження за умисний злочин,вчинений з використанням свого посадового становища, чи корупційне діяння,пенсія призначається на загальних підставах[18].

Пенсія працівникам прокуратури призначаються диференційовано залежновід займаної посади.

Працівникам, які обіймають прокурорські посади, пенсії призначаються здосягненням 55-річного віку чоловіками і 50-річного – жінками, з вислугою нацих посадах не менше 20-ти років, у розмірі 50% місячного заробітку. За кожнийрік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на 2% цього заробітку.

Слідчим працівникам і працівникам, які обіймають прокурорські посади,не маючи вислуги 20 років, якщо їхній стаж служби в органах прокуратури складаєне менше 12 років, з досягненням чоловіками 60-річного віку із загальним стажемроботи 25 років та більше, а жінкам – 55-річного віку із загальним стажемроботи 20 років та більше, пенсії призначаються в розмірі, пропорційномукількості повних років роботи на прокурорсько-слідчих посадах із розрахунку:50% місячного заробітку за 20 років вислуги. Загальний розмір пенсії за вислугуроків, нарахований за зазначеними правилами, не може перевищувати 25%відповідного заробітку, а особам, які брали участь у ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи і віднесені до 1-ї категорії – 85%, до 2-ї категорії– 80%[19].

Що ж до працівників митних органів, то вони також мають право напенсійне забезпечення за вислугу років за Законом України “про державну службу”з досягненням певного віку і наявності вислуги: жінки — 50-річного віку і 20років вислуги; чоловіки — 55-річного віку і 25 років вислуги.

Найчисельніша група працівників, які користуються правом на пенсію завислуги років — це працівники, зайняті в різних галузях народного господарства.Визначальними умовами пенсійного забезпечення кожної категорії працівників, єпрофесія, посада, тривалість трудового стажу, галузь народного господарства таінші показники: список виробництв, професій і посад працівників.

Існують такі списки професій і посад, робота в яких дає право на пенсіюза вислугу років:

–               окремих категорій працівників залізничноготранспорту;

–               працівників плавскладів окремих видів суден морського,річкового флоту і флоту рибної промисловості;

–               працівників підприємств лісної промисловості талісового господарства;

–               працівників освіти, охорони здоров’я і соціальногозахисту;

–               заслужених майстрів спорту і майстрів спортуміжнародного класу;

–               артистів театрів та інших театрально-видовищнихпідприємств і колективів.

Кожний із цих списків містить конкретний і вичерпний перелік найменуваньпрофесій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.

Пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров’я та соціальногозахисту призначається в розмірах, установлених для загального стажу роботи (25років у чоловіків і 20 у жінок). Пенсія нараховується з заробітку, отриманогоперед припиненням роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Длянарахування пенсії береться до уваги ставка чи оклад, передбачений щодостажевої групи, який передує вищій ставці заробітної плати. Враховуються такожрізноманітні доплати й надбавки до заробітної плати.

Правом на пенсію за вислугу років заслуженим майстрам спорту і майстрамспорту міжнародного класу користуються спортсмени, які мають особливі заслугиперед фізкультурним рухом, за наявності загального стажу роботи для чоловіків іжінок не менше 20 років і перебування у складі збірних команд України не менше6 років незалежно від віку[20].

До загального трудового стажу зараховується перебування зазначенихспортсменів у складі збірних команд України та інші види трудової діяльностіпередбачені ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Категорії артистів театрів, які мають право на пенсію за вислугу років,передбачено в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від12 жовтня 1992 року[21].Пенсії за вислугу років призначаються:

–               артистам балету, артистам – виконавцям танцювальнихномерів, артистам цирків за наявності стажу творчої роботи на сцені не менше 20років;

–               артистам-вокалістам, артистам, які грають надухових інструментах, жонглерам та артистам оригінального жанру в цирках іконкретних організаціях зі стажем творчої роботи на сцені не менше 25 років;

–               артистам хору театрів опери та балету,концертмейстерам вокально-драматичної частини зі стажем творчої роботи на сценіне менше 30 років.

Рівночасно слід урахувати, що пенсія за вислугу років призначається заумови полишення роботи, яка дає право на даний вид пенсії.

Інший вид трудової пенсії – це пенсія з інвалідності. Вона є одним ізвидів соціального захисту непрацездатних. Її можна визначити як щомісячнігрошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичниморганом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втратупрацездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загальногозахворювання, з інших причин.

Слово “інвалідність” (від лат. іnvalidus – безсилий, слабкий) означаєнездатність людини працювати за своєю професією чи взагалі внаслідок захворюванняабо вродженого дефекту розвитку[22].

Інвалідність у юридичній літературі визначається як посвідчення медичниморганом стану здоров’я, за якого громадянин унаслідок хронічного захворюваннячи анатомічних дефектів, котрі спричиняють стійке, попри лікування, порушенняфункцій організму, змушений припинити професійну працю чи, може працювати вразі значних змін звичайних умов праці[23].

Згідно з Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”від 21.03.91, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму,обумовленим захворюванням, наслідків травм чи уроджених дефектів, що приводятьдо обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги й захисту.

Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуютьсяспеціальною інструкцією “Про встановлення груп інвалідності”, затвердженоюМіністерством охорони здоров’я України та узгодженою з Федерацією профспілокУкраїни 28 грудня 1991 року.

Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюєтьсяна три групи: I, ІІ та ІІІ.

Підставою для встановлення І-ї групи інвалідності є різко вираженеобмеження життєдіяльності, обумовлене захворюванням, наслідком травм,уродженими дефектами, що призвело до різко вираженої соціальної дезадаптації,неможливості навчатися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, рухатися,самостійно себе обслуговувати, брати участь у трудовій діяльності, якщозазначене порушення викликає необхідність постійної сторонньої допомоги.

ІІ група інвалідності встановлюється особам, які не потребуютьпостійної сторонньої допомоги, але мають надто виражені порушення функційорганізму, що утруднюють можливість навчатися, рухатися, брати участь утрудовій діяльності, або коли окремі види праці можуть бути доступними тільки успеціально створених умовах.

Особам з обмеженням життєдіяльності внаслідок порушення функційорганізму, обумовлених хронічними захворюваннями, наслідком травм, уродженимидефектами, що призводять до значного зниження працездатності, встановлюєтьсяІІІ група інвалідності. Вона дає підставу для переведення працівника за станомздоров’я на легшу чи меншу за обсягом роботу, на роботу, яка потребує нижчоїкваліфікації.

Пенсія з інвалідності військовослужбовцям та працівникам міліціїпризначається за весь час інвалідності, встановлений МСЕК, а інвалідам –чоловікам, яким більше 60 років, і жінкам, яким більше 55 років, – довічно.Повторний огляд цих інвалідів проводиться лише за їхньою заявою.

У деяких випадках для призначення пенсії з інвалідності юридичнезначення має час настання інвалідності, визначуваний у рішенні МСЕК провстановлення інвалідності.

Законодавством передбачено також строки встановлення групи інвалідності.Вони встановлюється залежно від стану здоров’я, віку інвалідів. Оскількиінвалідність настає внаслідок будь-якого захворювання, то може настати йодужання. Тому залежно від порушень функцій організму з метою нагляду заефективністю лікування проводиться періодичний огляд інвалідності через 1-3роки.

Жінкам і чоловікам, які досягли відповідно 55- і 60-річного віку, громадянам,які страждають на певні захворювання чи мають анатомічні дефекти й деформації,а також деяким категоріям інвалідів на випадок стійких, необоротнихморфологічних змін і порушень функцій організму інвалідність установлюєтьсябезстроково.

Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії зінвалідності залежно від причин інвалідності:

–               пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтвачи професійного захворювання;

–               пенсії з інвалідності внаслідок загальногозахворювання (у тому числі не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсія з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійногозахворювання призначаються незалежно від стажу роботи. Правом на таку пенсіюкористуються особи, що підлягають обов’язковому державному соціальномустрахуванню, тобто які працюють у порядку трудових відносин на всіхвиробництвах незалежно від виду власності та організаційно-правових формпідприємств і організацій. При цьому не має значення, на постійній, сезонній читимчасовій роботі отримано трудове каліцтво чи професійне захворювання, наосновній роботі чи на роботі за сумісництвом.

Особи, які стали інвалідами через каліцтвом чи захворювання, отримане вперіод роботи не за трудовим, а за цивільно-правовим договором (підряду,доручення, комісії), пенсіями за нормами трудового каліцтва не забезпечуються.Їм може бути призначена пенсія з інвалідності внаслідок загального захворюванняза наявності необхідного стажу роботи.

У разі ушкодження здоров’я громадянина, який не підлягає державномусоціальному страхуванню, організація чи громадянин, відповідальні за заподіянушкоду, зобов’язані компенсувати потерпілому витрати, пов’язані з відновленнямйого здоров’я, а також шкоду, викликану втратою чи зменшенням йогопрацездатності, у розмірі, нарахованому стосовно до заробітної плативідповідної категорії працівників, якщо інше не передбачено законом[24].

Законодавство широко тлумачить поняття “трудове каліцтво”, відносячисюди не лише каліцтво, отримане під час виконання трудових функцій, а й іншівипадки.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва визначається тоді, коли нещаснийвипадок стався за обставин і умов, перелічених у ст.26 Закону України “Пропенсійне забезпечення”:

–               під час виконання трудових обов’язків (у тому числіу відрядженні), а також вчинення будь-яких дій в інтересах підприємства чи організації,хоч би й без спеціального доручення;

–               дорогою на роботу чи з роботи;

–               на території підприємства, організації чи в іншомумісці роботи впродовж робочого часу (включно з установленими перервами),протягом часу, необхідного для впорядкування знаряддя виробництва, одягу тощоперед початком чи по закінченні роботи;

–               поблизу підприємства, організації чи іншого місцяроботи впродовж робочого часу (включно з установленими перервами), якщо перебуваннятам не суперечило Правилам внутрішнього трудового розпорядку;

–               під час виконання державних чи громадськихобов’язків;

–               під час виконання дій з урятування людського життя,з охорони державної, колективної та індивідуальної власності, а також з охорониправопорядку.

Окрім перелічених нещасних випадків, що їх відносять до трудовогокаліцтва, Закон України “Про пенсійне забезпечення” охоплює нещасні випадки підчас проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять, –незалежно від тривалості перебування в навчальному закладі, на курсах, васпірантурі чи клінічній ординатурі.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставіакта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, або рішення суду профакт травмування на виробництві.

Під професійним захворюванням розуміється таке захворювання працівника,причиною якого є шкідливий вплив умов праці, притаманних даній професії.

Професійне захворювання як причина інвалідності встановлюється МСЕК напідставі Списку професійних захворювань і відповідно до висновкуспеціалізованої медичної установи про наявність професійного захворювання.Список професійних захворювань та інструкцію з його застосування затвердженоМіністерством охорони здоров’я, Міністерством соціального захисту населення іМіністерством праці України 2 лютого 1995 року.

Визначення захворювання професійним не завжди означає, що вонопов’язане з порушенням працездатності. Поняття про працездатність вирішується вкожному окремому випадку залежно від ступеня вираженості, характеру й перебігупатологічного процесу, а також противопоказань до продовження роботи упопередній професії. У списку немає жодних вимог щодо стажу роботи в умовахвпливу шкідливості виробництва. У кожному окремому випадку медична експертизаповинна вирішувати питання про те, чи достатній стаж роботи для того, щобивикликати розвиток даного захворювання, тобто обгрунтовувати зв’язокзахворювання з професією.

За правовим значенням для пенсійного забезпечення професійне захворюванняне відрізняється від трудового каліцтва.

Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіхвипадках, коли настання інвалідності не обумовлене іншими причинами. Дляпризначення пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання необхіднийстаж. Він невеликий, оскільки використовується для пенсії з інвалідності, а недля пенсії за віком. Тут основна умова призначення пенсії – інвалідність. Стажзалежить від віку інваліда.

Можуть бути випадки, коли громадянин отримує пенсію з інвалідностівнаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а потім йогопереводять на пенсію з інвалідності внаслідок загального захворювання. Длятакої пенсії вимагається стаж роботи. Цей стаж визначається за віком до часу початковоговстановлення інвалідності.

Пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання, трудовогокаліцтва чи професійного захворювання призначається незалежно від того, колинастала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припиненняроботи. Інвалідам – чоловікам і жінкам, яким відповідно 60 і 55 років, пенсія зінвалідності призначається довічно.

Законодавством установлено особливі умови відновлення виплати пенсії уперервах інвалідності. Так, якщо інвалід не з’явився до МСЕК на переогляд упризначений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняється, а в разівизнання його знову інвалідом відновлюється від дня припинення, але не більшеніж на один місяць. Якщо строк перегляду пропущено з поважної причини, виплатапенсії проводиться від дня припинення виплати до дня переогляду, але не більшеніж за 3 роки, якщо МСЕК визнає його за цей період інвалідом.

Розміри пенсії з інвалідності встановлюється в однаковому процентномувідношенні до заробітку і залежить від ступеня втрати працездатності йзаробітку. Крім того, на розмір пенсії впливають і деякі інші обставини – умовипраці, сімейний стан, потреба в постійному сторонньому нагляді. Так, пенсіїінвалідам I групи призначаються в розмірі 70% заробітку; II – 60% і III – 40%.Заробіток нараховується за правилами, встановленими для пенсії за віком.

Якщо інваліди мають трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії завіком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія з інвалідності призначаєтьсяв розмірі пенсії за віком.

Чинним законодавством установлено мінімальні й максимальні розмірипенсій з інвалідності та умови праці. Так мінімальний розмір пенсії встановлюєтьсяна рівні соціальної пенсії за відповідною групою інвалідності. Цей розмірпенсії періодично підвищується. Максимальна пенсія не може перевищувати трьох,а для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовамипраці (за списком №1), а також на підземних і відкритих гірничих роботах, –чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Умови, норми й порядок виплати пенсії з інвалідності військовослужбовцямі працівникам органів внутрішніх справ регулюються Законом України “Пропенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядовогоскладу органів внутрішніх справ”. Цей Закон поширюється і навійськовослужбовців строкової служби, а також на працівників органів внутрішніхсправ і членів їхніх сімей.

Пенсії з інвалідності призначаються військовослужбовцям, особам начальницькогоі рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщоінвалідність настала в період проходження ними служби, або не пізніше 3 місяцівпісля звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку,але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманого вперіод проходження служби.

Залежно від причин інвалідності інваліди поділяються на дві категорії:інвалідів війни та решти інвалідів із загалу військовослужбовців, осіб начальницькогоі рядового складу органів внутрішніх справ.

До першої категорії належать особи, які стали інвалідами внаслідокпоранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, ліквідаціїнаслідків Чорнобильської катастрофи чи виконання інших обов’язків військовоїслужби.

До другої категорії належать інваліди через каліцтво, отримане внаслідокнещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чивнаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби.

Пенсія з інвалідності не залежить від тривалості військової служби числужби в органах внутрішніх справ, одначе призначається і виплачується післязвільнення зі служби.

Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи”, пенсії з інвалідностіпризначаються громадянам, інвалідність яких настала через каліцтво чи хворобу,отримані внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії призначаються в підвищенихрозмірах. У всіх випадках розмір державної пенсії особам, віднесеним до 1-їкатегорії, не може бути нижчим за: для I групи інвалідності – 10 мінімальнихпенсій за віком, для II – 8, для III – 6. Дітям-інвалідам сплачується 3мінімальні пенсії за віком.

Пенсії з інвалідності громадянам, які стали інвалідами у зв’язку з виконаннямгромадського обов’язку призначаються особам, які стали інвалідами у випадках:рятування людського життя, охорони державної, колективної, індивідуальноївласності й правопорядку. Розмір пенсії з інвалідності визначається зазагальними правилами залежно від групи інвалідності: інвалідам I групи – 70%,II – 60%, III – 40% заробітку. Мінімальний і максимальний розміри пенсіївстановлюються на однаковому рівні з іншими пенсіями з інвалідності.

Пенсія з інвалідності учням, студентам, аспірантам, ординаторам призначаютьсяучням, студентам вищих навчальних закладів, слухачам факультетів і курсівпідвищення кваліфікації, аспірантам, докторантам і клінічним ординаторамнезалежно від того, працювали вони чи ні до вступу на навчання як у разінастання інвалідності від загального захворювання, так і в разі трудовогокаліцтва чи професійного захворювання. Пенсії з інвалідності призначаються йтоді, коли інвалідність настала через трудове каліцтво, професійне захворюванняабо під час проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять.Дане правило стосується також учнів середніх загальноосвітніх шкіл іпрофесійних училищ.

Розміри пенсії з інвалідності призначаються учням за загальними правиламий нормами.

Пенсії з інвалідності за неповного стажу роботи призначаються тимпрацівникам, у яких відсутній необхідний для призначення пенсії з інвалідностістаж роботи. В цьому разі розмір пенсії визначається пропорційно стажевіроботи, але не менше від соціальної пенсії, встановленої за відповідною групоюінвалідності. Якщо інвалід, якому призначено пенсію з інвалідності за неповногостажу роботи, продовжує працювати, то після двох років роботи він може вимагатиперерахування пенсії на підставі трудового стажу, який є на моментперерахування. Із призначенням пенсій за неповного стажу роботи незастосовується пільгові умови віку і стажу.

Наступний вид трудової пенсії – це пенсія на випадок втрати годувальника.

Поняття “пенсія на випадок утрати годувальника” пов’язується з необхідністюзабезпечення непрацездатних членів сім’ї, які знаходяться на утриманніпомерлого.

Під пенсією на випадок утрати годувальника розуміється щомісячнівиплати з Пенсійного фонду, призначені у зв’язку з утратою годувальниканепрацездатним членам його сім’ї, які знаходяться на його утриманні, урозмірах, співвіднесених із заробітком годувальника.

Головна особливість пенсії на випадок утрати годувальника полягає втому, що пенсійне забезпечення членів сім’ї у багатьох має довільний характервід права на пенсію іншої особи, яка є годувальником. Смерть позбавляє сім’юпомерлого доходів від його професійної діяльності. У цьому разі держава,виявляючи гуманність, надає допомогу сім’ї, яка через смерть годувальникавтратила кошти для існування. Право на пенсію на випадок утрати годувальникамають усі сім’ї, чиї годувальники належали до категорії осіб, які підлягаютьдержавному соціальному страхуванню. У разі випадків закон пред’являє певнівимоги до тривалості трудової діяльності, навчання, служби в армії чи в органахвнутрішніх справ годувальника. На пенсійне забезпечення членів сім’ї впливаєпричина смерті годувальника, а іноді і час її. До членів сім’ї, які звертаютьсяза пенсією, закон також пред’являє певні умови, характерні для даного видупенсії. Наприклад, особа, яка звернулася за пенсією, повинна входити до складусім’ї годувальника, бути непрацездатною та на утриманні.

Пенсії призначаються за втрати годувальника. Під терміном “утратагодувальника” розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянинабезвісти, посвідчені в установленому порядку загсом, судом чи іншими органами.

Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена протягом 3 діб, алене пізніше 5 діб від дня настання смерті чи знайдення трупа, або отриманнявисновку судово-медичної експертизи чи прокурора. Місцем реєстрації смерті єостаннє місце проживання померлого, а в разі оголошення судом померлим – місцепроживання заявника[25].

Безвісна відсутність—це посвідчений відповідно до закону факт тривалоївідсутності громадянина в місці його проживання. Громадянин може бути визнанийбезвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживаннянемає свідчень про те, де він перебуває. Визнання громадянина безвіснавідсутнім проводиться в судовому порядку і регулюється нормамиЦивільно-процесуального кодексу України. Не можуть бути визнані безвіснавідсутніми громадяни, які переховуються від суду чи слідства, якщо пошук їхтриває.

Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо вмісці його постійного проживання немає свідчень про місце його перебуванняпротягом 3-х років, а якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожуютьсмертю чи дають підставу передбачити його загибель від певного нещасноговипадку, – протягом 6 місяців. Військовослужбовець чи інший громадянин, якийпропав безвісті у зв’язку з воєнними діями, може бути в судовому порядкуоголошений померлим не раніше ніж через два роки від дня закінчення воєннихдій.

Виплата пенсії сім’ї припиняється, якщо громадянин, який вважавсябезвісно відсутнім чи оголошений померлим, з’явився чи виявлено його місцеперебування.

Для призначення пенсії на випадок утрати годувальника важливе значеннямає склад членів сім’ї. До членів сім’ї, яким може бути призначена пенсія,належать діти, в тому числі всиновлені, пасинки й падчерки, брати, сестри,онуки, подружжя, батьки, усиновлювачі, вітчим, мачуха, дід, баба померлого. Всіці члени сім’ї згадуються в Законі України “Про пенсійне забезпечення” і внормативних актах, які регулюють пенсійне забезпечення сімейвійськовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ.

Частіше суб’єктом правовідносин визначається сім’я в цілому, а неокремі її члени, оскільки розмір пенсії встановлюються з розрахунку на всюсім’ю, хоча до цього право на пенсію визначається щодо кожного її члена. Цевипливає з положень Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у ст.48 якогозазначено: “На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію, призначається одназагальна пенсія”.

Право на пенсію в дітей виникає у зв’язку зі смертю кожного з батьків.Якщо дитина народилася після смерті чоловіка, одруженого з матерюновонародженого, померлий може бути записаний його батьком за умови, що від днясмерті до дня народження проминуло не більше 10 місяців.

З позбавленням батька чи матері або їх обох батьківських прав діти невтрачають право на пенсію в разі їхньої смерті. Усиновленим пенсія призначаєтьсяна рівні з рідними дітьми, але слід мати на увазі, що вони не набувають правана отримання пенсії у зв’язку зі смертю своїх батьків. Однак якщо вони такеправо мали до усиновлення, воно зберігається за ними і після нього.Усиновлений, який отримав пенсію у зв’язку зі смертю батька чи матері чи якиймає право на неї, в разі смерті усиновлювача має право вибрати пенсію навипадок смерті одного з батьків чи усиновлювача.

Пасинок і падчерка, якщо вони не отримували аліментів від батьків,користуються правом на пенсію в разі смерті вітчима чи мачухи на рівні зрідними дітьми.

Дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони наутриманні померлого. Правовий зміст поняття “непрацездатність” є специфічнимдля даного виду пенсії. Він ширший ніж для пенсії з інвалідності, і водночас незавжди однаковий для різних категорій громадян, які мають право на пенсію вразі втрати годувальника. Коло непрацездатних членів сім’ї визначенезаконодавством. Непрацездатними визначаються члени сім’ї:

–               діти, брати, сестри та онуки, які не досягли18-річного віку і старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до виповненняїм 18 років. Діти користуються правом на пенсію в разі втрати годувальника додосягнення 18-річного віку, в разі навчання в навчальних закладах – до їх закінчення,але не більше, ніж до досягнення 23-річного віку;

–               батько, мати, дружина чи чоловік, якщо вони єінвалідами чи досягли пенсійного віку, група інвалідності до уваги не береться;

–               до непрацездатних членів сім’ї належить один ізбатьків чи один із подружжя, якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами,сестрами та онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і непрацюють;

–               дід і баба – за відсутності осіб, які за закономзобов’язані їх утримувати.

Братам, сестрам і онукам пенсія в разі втрати годувальника призначаєтьсялише тоді, коли в них немає працездатних батьків. Пенсія призначається якрідним братам і сестрам померлого, так і неповнорідним братам і сестрам.Звідним братам і сестрам, навіть якщо вони були на утриманні померлого брата чисестри, пенсія не призначається.

Батьки мають право на пенсію, якщо вони досягли пенсійного віку або єінвалідами. Непрацездатні батьки, які перебували на утриманні померлогогодувальника, мають право на пенсію незалежно від наявності в них іншихнеповнолітніх працездатних дітей чи можливості отримання від них засобів доіснування. Причому батьки мають право на пенсію незалежно від того, коли вонистали непрацездатними: до чи після смерті годувальника. Батькам, які неперебували на утриманні померлого, пенсія встановлюється за умови втрати нимиджерел засобів до існування.

Вітчиму й мачусі може бути призначена пенсія, якщо вони перебували наутриманні померлого пасинка чи падчерки не менше 5 років.

Право на пенсію має один із подружжя. Воно зберігається й після взяттяпенсіонером нового шлюбу.

Член сім’ї може бути визнаний утриманцем у двох випадках: якщо вінперебуває на повному утриманні годувальника чи якщо він не перебував на повномуутриманні годувальника, але отримував від нього допомогу, яка була постійним іосновним джерелом засобів до існування.

Залежно від конкретних обставин утриманцем може бути визнано особа, якаперебуває на утриманні нетривалий час чи перестає отримувати допомогу незадовгодо смерті годувальника.

Пенсія членам сім’ї померлого годувальника внаслідок загального захворюванняпризначається якщо годувальник до дня смерті мав стаж, який був би необхіднимйому для встановлення пенсії з інвалідності.

Особливі правила для призначення пенсії встановлено для сімей громадянУкраїни – переселенців з інших держав, які не працюють в Україні. Якщо сім’ятакого громадянина отримувала в іншій державі пенсію в разі втратигодувальника, пенсія призначається за умови, що годувальник за віком до дняприпинення роботи мав відповідний стаж роботи, необхідний для призначенняпенсії з інвалідності.

Сім’я, яка має право на пенсію може, звернутися за призначенням їїбудь-коли після смерті чи встановлення безвісно відсутнього годувальника безобмеження будь-яким строком. Розміри пенсій сімей залежать від низки обставин:середньомісячного заробітку, кількості непрацездатних членів сім’ї, які маютьправо на пенсію. В окремих випадках на розмір пенсії впливає і тривалістьзагального стажу праці.

Пенсія призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі30% заробітку померлого годувальника.

Якщо заробіток померлого був незначним, то законодавець гарантує пенсіюв разі втрати годувальника в розмірі не менше соціальної пенсії, встановленоїдля відповідної категорії непрацездатних.

Круглим сиротам, а також дітям померлої одинокої матері пенсія на кожнудитину встановлюється в розмірі не менше подвійної соціальної пенсії.

Умови призначення пенсії в разі втрати годувальника залежать від того,за яким нормативним актом встановлюється пенсія, до якої категорії сімей належавпомерлий годувальник. Так, правове регулювання пенсійного забезпечення сімейвійськовослужбовців здійснюється Законом України “Про пенсійне забезпеченнявійськовослужбовців і осіб начальницького складу органів внутрішніх справ” від9 квітня 1992 року.

Сім’ям військовослужбовців строкової служби пенсії призначаються зазагальними правилами і нормами, передбаченими Законом України “Про пенсійнезабезпечення” від 5 листопада 1991 року.

Умови призначення пенсії сім’ям за Законом України “Про статус і соціальнийзахист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи” від 28лютого 1991 року безпосередньо залежать від аварії на Чорнобильської АЕС.

До кола сімей, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника зазаконодавством про вислугу років, належать сім’ї, які забезпечуються пенсіямиза окремими нормативними актами, а саме: члени сімей суддів,прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців, посадових осіб митнихорганів і народних депутатів України.

Відповідно до Закону “Про статус суддів” у разі загибелі судді, у томучислі у відставці, внаслідок службових обов’язків, непрацездатним членам сім’ї,які перебувають на його утриманні, щомісячно виплачується компенсація в розмірірізниці між частиною заробітку загиблого, яка була його частиною, і призначеноїпенсії в разі втрати годувальника без урахування одночасної допомоги.

У Законі “Про прокуратуру” дещо інший порядок пенсійного забезпеченнясімей, які втратили годувальника: в разі загибелі прокурорсько-слідчогопрацівника під час виконання службових обов’язків сім’ї чи утриманцям загиблогопризначається пенсія у зв’язку з утратою годувальника в розмірі місячногопосадового окладу.

Решті членів сім’ї, в тому числі сім’ям державних службовців, посадовихосіб митних органів, народних депутатів України, пенсії в разі втратигодувальника призначаються в порядку, встановленим загальним пенсійнимзаконодавством України. Пенсії нараховуються за єдиними нормами у процентномувідношенні до заробітку годувальника. Право в сімей на дану пенсію виникаєтакож, якщо померлий годувальник сам отримував пенсію за вислугу років чи зінвалідності. Пенсія зазвичай виплачується повністю незалежно від наявностіінших джерел засобів до існування, у тому числі заробітку чи інших доходів.

Другий вид державної пенсії – це соціальна пенсія. Інститут соціальнихпенсій вперше введено в законодавство про соціальне забезпечення з 1 січня 1991року Законом Союзу РСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”. ЗаконУкраїни “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року також застосовуєцей інститут, удосконаливши його і зменшивши вік, із досягненням якогопризначаються соціальні пенсії, до загального пенсійного віку.

Соціальними пенсіями користується незначна кількість осіб. Так, наприкладтрудові пенсії одержує більше 95% пенсіонерів, соціальні – менше 5%.

Соціальну пенсію можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійногофонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права натрудову пенсію.

Правовий режим надання соціальної пенсії вирізняється за суб’єктивноюознакою залежно від категорії одержувачів пенсії, а також за причиноювідсутності права на трудову пенсію. До осіб, які мають право на соціальнупенсію, належать інваліди I та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а такожінваліди III групи; особи, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік,якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втратигодувальника, діти – інваліди у віці до 16 років.

На відміну від трудових пенсій, розмір яких визначається стажем, заробітком,умовами праці, соціальні пенсії враховують лише соціальну незахищеністьгромадян. Розмір цих пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсіїза віком. Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за вікомпризначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60- і 55-річного віку,але не мають права на трудову пенсію без поважних причин. Особи, які досяглипенсійного віку, а також інваліди III групи, які не мають права на трудовупенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50%мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаютьсяінвалідам II групи, дітям-інвалідам у віці до 16 років і дітям, які не досягли18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповненняїм 18 років, у разі втрати годувальника. В такому ж розмірі призначаєтьсясоціальна пенсія одному з батьків, незалежно від віку, якщо він чи вона зайнятідоглядом за дітьми, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання“Мати-героїня”, соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальноїпенсії за віком. Якщо в матері-героїні, зайнятої доглядом за дітьми,недостатньо стажу роботи для призначення пенсії за віком у повному розмірі, топризначається пенсія за неповного стажу роботи. У тих випадках, колимати-героїня взагалі не працювала чи не має пенсійного віку, встановленого длябагатодітних матерів (50 років), вона може отримувати соціальну пенсію.

За своєю природою соціальні пенсії займають проміжне місце міжтрудовими пенсіями та допомогами. Враховуючи це, вчених та практичнихпрацівників можна поділити на: прихильників соціальних пенсій та їх противників.Сьогодні в окремих законопроектах пропонується перевести соціальні пенсії всистему соціальної допомоги і регулювати в рамках законодавства про соціальнудопомогу.

Крім трудових і соціальних пенсій, чинне законодавство встановлює ідодаткові пенсії (ст.9 Закону “Про пенсійне забезпечення”). В даний час у межахреформування пенсійного забезпечення передбачається паралельно з трудовимипенсіями в рамках загальнообов’язкового державного пенсійного страхування ідержавного пенсійного забезпечення запровадити на новій підставі додатковіпенсії в системі недержавного пенсійного страхування через інститут недержавнихпенсійних фондів.

З урахуванням цього додаткова пенсія – це форма соціального захистугромадян, яка полягає у добровільному чи обов’язковому перерахуванніобумовлених договором внесків до недержавних пенсійних фондів з наступноющомісячною виплатою особі поряд з основною окремої пенсії при досягненні неювідповідного віку.

Основними ознаками таких пенсій є:

–               виплачуються з недержавних фондів, що формуються восновному самими фізичними особами за місцем їх роботи чи підприємствами, наяких вони працюють;

–               є цивілізованим засобом підтримування звичногорівня життя після залишення роботи;

–               порядок збирання коштів, призначення та виплатипенсій регламентується не тільки законом, а й нормативними актами недержавнихфондів та договорами.

Після виникнення права на пенсію особа може-будь коли звернутися за їїпризначенням. Пенсія за віком і з інвалідності призначається незалежно відтого, припинено роботу до часу звернення за пенсією чи вона триває. Пенсія завислугу років призначається із залишенням роботи, яка дає право на таку пенсію.Звернення за пенсією, за загальним правилом, викликає обов’язковістьвідповідного власника чи уповноваженого ним органу підготувати необхідні дляпенсії документи, розглянути їх і подати для призначення пенсії чи відмовити вцьому. Звернення знаходить конкретне вираження в подачі відповідної письмовоїзаяви, де зазначається прізвище, ім’я, по батькові заявника, його адреса та видпенсії, яку він просить призначити. Заява подається працівником або членомсім’ї (в разі втрати годувальника) власникові підприємства чи уповноваженомуним органу за місцем останньої роботи. Непрацюючі особи подають заяву пропризначення пенсії безпосередньо в районне або міське управління соціальноїдопомоги населення за місцем проживання.

Порядок підготовлення та оформлення документів для призначення пенсіївизначено наказом міністра соціального захисту населення України від 4 березня1992 року. Він передбачає перелік документів, необхідних для призначенняпенсії. До таких документів належать:

–               заява про призначення пенсії;

–               документ, який засвідчує тривалість трудовогостажу. Це трудова книжка або довідка з місця роботи;

–               довідка про заробіток за період трудовоїдіяльності, з якого нараховується розмір пенсії;

–               копії свідоцтв про народження дітей;

–               свідоцтво органу загсу про смерть годувальника таінші необхідні документи.

Основним документом, який підтверджує наявність трудового стажу і йоготривалість, є трудова книжка. В необхідних випадках стаж роботи може бутипідтверджений іншими документами. Оформлення документів для призначення пенсіїпрацівникам підприємства, здійснюване власником чи уповноваженим ним органом,звичайно завершується наданням пенсії чи мотивованим відмовленням. Районне абоміське управління соціального захисту населення, яке прийняло подання або заявута документи, складає у двох примірниках розписку. В ній перелічуються прийнятідокументи і зазначається дата прийняття подання чи заяви. Перший примірникрозписки видається представникові власника чи уповноваженому ним органу, а другийзберігається в управлінні соціального захисту населення разом із поданимидокументами. Днем звернення за пенсією вважається день прийняття подання чизаяви з усіма необхідними документами. Причому день звернення за пенсієювизначається не день подачі заяви за місцем роботи, а день прийняття документіврайонним або міським управлінням соціального захисту населення. Точне,встановлення дня звернення за пенсією важливе, оскільки з цього дняпризначається пенсія, якщо особа не має права на отримання пенсії з більшраннього строку відповідно до ст.83 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.Всі пенсії, передбачені цим Законом, а також пенсії військовослужбовцямстрокової служби, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,пенсії за вислугу років призначається районними або міськими управліннямисоціального захисту населення. Документи про призначення пенсій маютьрозглядати цими органами не пізніше 10 років від дня їх надходження.Повідомлення про відмову в призначенні пенсії з поясненням причин відмови іпорядку оскарження рішень надсилається власникові підприємства чи заявникові непізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Нормативними актами вінтересах громадян передбачено можливість перерахування призначення пенсії,переведення з одного виду на інший. Перерахування проводиться від дня подачі пенсіонеромвідповідної заяви з усіма необхідними документами. Переведення з однієї пенсіїна іншу розглядається як призначення пенсії за новою підставою і проводиться зарішенням органу соціального захисту населення. Рішення цього органу з пенсійнихпитань можуть бути оскаржені в адміністративному порядку. Скарга може бутиподана до районної або міської ради, райдержадміністрації чи районного або міськогосуду. Скарги з пенсійних питань мають розглядатися в порядку і в строки,встановлені Законом[26],тобто в місячний термін. Є й скорочені соціальні строки розгляду заяв громадян,передбачені нормами пенсійного законодавства.

Трудові пенсії нараховуються з середньомісячного заробітку. Якщо зякихось причин пенсія не може бути нарахована з заробітку, вона встановлюєтьсяв мінімальному розмірі. Під середньомісячним заробітком прийнято розумітисередній розмір заробітної плати працівників, який відображає регулярні,систематичні виплати і є типовим, нормальним, характерним для даногопрацівника. Пенсійне законодавство встановлює два основні способи нарахуваннясереднього заробітку для визначення розміру пенсії: за 24 останні календарнімісяці роботи поспіль перед звернення за пенсією чи за будь-які 60 календарнихмісяців роботи поспіль упродовж усієї трудової діяльності перед зверненням запенсією незалежно від перерв на роботі. Середньомісячний заробіток за названіперіоди визначається діленням загальної суми заробітку за 24 чи 60 місяцівроботи відповідно на 24 і 60. Якщо заявник пропрацював менше 24 місяців,середньомісячний заробіток визначається діленням загальної суми заробітку замісяць на кількість цих місяців. Для призначення пенсії працівникам, зайнятимна сезонних роботах, середньомісячний заробіток визначається діленням за 2 чи 5повних сезонів на 24 і 60. У склад заробітку, з якого нараховується пенсія,вносяться всі види винагород, що на них нараховуються страхові внески, крімвиплат одночасного характеру[27].

Для нарахування трудових пенсій приймається заробіток, який не перевищує10-кратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, яка неперевищує 4-кратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується дляпризначення пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується дляпризначення в такому розмірі: в межах 5-го мінімуму заробітної плати – 85%,6-го – 70%, 7-го – 55%, 8-го – 40%, 9-го – 25% і 10-го мінімуму заробітку –15%. Пенсії за віком нараховуються за нормою 55% заробітку за стажу роботи вчоловіків 25 років і жінок – 20; з інвалідності І групи – 70%; ІІ – 60% і ІІІ –40% заробітку, а в разі втрати годувальника – 30% заробітку померлогогодувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї. Через 2 роки пенсію можнаперерахувати за умови, що за ці 2 роки середній заробіток вищий, ніж той, зякого раніше було нарахована пенсія. Якщо пенсіонер бажає повернутися на ранішеотримувану пенсію, проводиться не переведення з однієї пенсії на іншу, авідновлення раніше призначеної пенсії. Нарахування пенсії працівникам деякихкатегорій і професій має свої особливості. Ця особливість полягає у правилахвизначення заробітку для нарахування пенсій. Чинне пенсійне законодавство на цюособливість зважає, і на них поширюється загальний порядок нарахування пенсій.Під час нарахування пенсій громадянам України, які працюють в установах закордоном чи в міжнародних організаціях, за основу береться заробітна плата, якувони отримували перед від’їздом, або за їхнім вибором заробіток, визначений длягромадян України – переселенців із інших держав. Порядок виплати пенсійвикладено в статтях 84, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення” івідомчих нормативних актах. Після призначення пенсії всі документи надходятьспеціалістові з виплати, який на їх підставі відкриває особливі рахункипенсіонерів. Є два способи виплати пенсій за місцем проживання пенсіонерів:через відділення зв’язку та ощадні банки. Пенсії належить виплачувати щомісяцянаперед[28].

Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії непризначаються. Пенсії призначені в Україні до виїзду на постійне проживання закордон, виплачуються за 6 місяців перед виїздом за кордон. суми пенсій тим, хтовиїхав до інших країн, переводяться щоквартально. Пенсійним фондом Українипочинаючи з дати припинення їх виплати в Україні. суми пенсій, що належатьпенсіонерові та неодержані через його смерть, не включаються до спадщини івиплачуються тільки непрацездатним членам сім’ї, які перебували на йогоутриманні та належать до загалу забезпечуваних пенсією в разі втратигодувальника. Виплачується, якщо за нею звернулися не пізніше 6 місяців післясмерті пенсіонера.

З пенсії може бути утримано не більше 50% її розміру: на утриманнячленів сім’ї, на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств іорганізацій, на компенсацію збитків, завданих каліцтвом чи іншим ушкодженнямздоров’я, а також у зв’язку зі смертю годувальника, на повернення завищених сумзаробітної плати у передбачених законодавством випадках. За всіма іншими випадкамистягнень може бути утримано не більше 20% пенсій. Не можна утримувати з пенсіїнедоїмки за податками, зборами та іншими видами заборгованості.

Перехід до ринкових відносин, висока ступінь диференціації доходівгромадян потребують докорінної перебудови системи пенсійного забезпеченняшляхом впровадження, поряд із системою загальнообов’язкового державногопенсійного страхування, інституту додаткового пенсійного страхування якперспективної форми соціального самозахисту громадян похилого віку. Цей інститутпередбачається в Указі Президента України від 18 жовтня 1997 року “Про основнінапрями соціальної політики на 1997-2000 роки”[29]як один із видів майбутньої трирівневої системи пенсій: трудова, соціальна тадодаткова, яка забезпечуватиметься за допомогою недержавного пенсійногострахування. В світовій практиці його здійснюють недержавні пенсійні фонди тастрахові організації.

У новій структурі відносин між державою, роботодавцем та працівникомсистема недержавного пенсійного забезпечення буде вирішувати наступні завдання:підвищення соціальної захищеності громадян шляхом створення і функціонуванняефективних соціально-фінансових інститутів, які дозволять акумулювати коштигромадян, підприємств, нарощувати їх шляхом інвестування і спрямовувати навиплату додаткових до державних пенсій; цільове використання коштів в інтересахгромадян, включаючи право на успадкування; вирішення проблеми пільгових пенсійпрацівникам певних професійних категорій шляхом їх переведення у сферунедержавного пенсійного забезпечення і створення професійних пенсійних системяк важливої ланки соціального та економічного партнерства держави, роботодавцяпрацівника; акумуляція в інститутах недержавного пенсійного забезпеченнязначних фінансових ресурсів, створення ефективних організаційно-правових формвзаємодії різних державних і недержавних інститутів з метою максимальноговикористання інвестиційних ресурсів недержавного пенсійного забезпечення, щосприятиме покращанню інвестиційного клімату в Україні.

В країнах Південної Європи (Італія, Іспанія, Греція, Португалія) історичнорівень державного пенсійного забезпечення був досить високим, тому стимулів длярозвитку індивідуального або фінансового роботодавцем пенсійного забезпеченнятам мало. А в Нідерландах та Великобританії, де з державним пенсійнимзабезпеченням склалась протилежна ситуація, недержавне пенсійне страхування тапідприємницькі спонсорські пенсійні програми, які підтримуються державою шляхомадміністративних і податкових пільг, набули широкого використання[30].

Впровадження недержавного пенсійного страхування в Україні пов’язане зпевними труднощами. У нас відсутні історичні корені застосування цьогоінституту, нестабільність економічних відносин, недовірливе ставлення населеннядо реформ в державі. Тому, на шляху до недержавного соціального страхуваннянеобхідне буде подолати значний психологічний бар’єр громадян. Також інедостатнє і наукове вивчення даного інституту, відсутня правова база.

Проект Закону “Про недержавні пенсійні фонди” визначає недержавнийпенсійний фонд як юридичну особу, створену роботодавцем, яка має правопровадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавні пенсійні фонди можуть бути відкриті (доступні для усіхсуб’єктів) або закриті (корпоративні), при чому, останні – як добровільні, такі обов’язкові. Професійні пенсійні системи (пенсійні системи, які формуються заознакою належності їх суб’єктів до певної професійної групи) можутьреалізовуватись лише через корпоративні пенсійні фонди, які створюватимутьсяроботодавцем або групою роботодавців з метою додаткового пенсійногозабезпечення громадян, які перебували у трудових відносинах з цим роботодавцемза певною професійною ознакою[31].

С.Сивак вважає, що кардинальним вирішенням проблеми пільгових пенсій єїх переведення в систему недержавних пенсійних фондів, які утворюватимуться запрофесійною ознакою. Це, по-перше, посилить відповідальність роботодавця застворення безпечних умов праці, які б запобігали передчасній професійнійнепрацездатності працівників і, відповідно, виникненню у них права на пільговепенсійне забезпечення за його рахунок, і по-друге, звільнить державнийПенсійний фонд від виплат за пільговим пенсійним забезпеченням, що позитивновплине на рівень забезпечення всіх пенсіонерів, а також дозволить економічнообгрунтувати тарифи страхових внесків окремо для кожної професійної пенсійноїсистеми. Правовою підставою проведення такої реформи є закріплений законодавцемпринцип повної відповідальності власника за створення безпечних та нешкідливихумов праці[32].

Найбільш проблемним, мабуть, буде пільгове пенсійне забезпечення в тихсферах, де шкідливі та небезпечні рівні професійних ризиків залежать відмайбутнього технічного удосконалення і роботодавець об’єктивно не може повністюїх усунути. Можливо відповідальність за пільгове пенсійне забезпечення такихпрофесійних категорій слід передбачити в межах державної пенсійної системи.

Відносини в системі недержавного пенсійного забезпечення мають бутидоговірними, що передбачає добровільну участь і рівність прав суб’єктів цихвідносин. Водночас на корпоративні пенсійні фонди покладатиметься обов’язоквиплачувати пільгові пенсії у зв’язку з особливими умовами праці, що передбачаєпоєднання як добровільної, так і обов’язкової участі роботодавця. Всуперечцьому проект Закону “Про недержавні пенсійні фонди” не встановлює чіткихкритеріїв розмежування названих двох форм. Обов’язковість професійногопенсійного страхування повинна передбачатися не в рамках цілої економіки, алише в певних галузях для працівників окремих професій.

Створення недержавних пенсійних фондів потребуватиме певних правовихгарантій їх надійності, тобто спроможності відповідати за своїми зобов’язаннямиперед учасниками та забезпечувати повну реалізацію пенсійних прав громадян.Першою такою гарантією має стати закріплення на законодавчому рівні правовоїприроди фонду як некомерційної організації. Метою його інвестиційної діяльностімає бути не збагачення засновників, а реалізація статутних цілей фонду, тобтофінансування пенсійного забезпечення громадян.

Певною гарантією стало б і нормативно-правове регулювання умов тапорядку створення недержавних пенсійних фондів: державна реєстрація як самихфондів, так і пенсійних схем, які ними використовуватимуться, а такожліцензування цього виду діяльності. Процедура реєстрації та ліцензуваннязабезпечить реалізацію функцій державного контролю за створенням та діяльністюфондів, що зменшить можливість правопорушень в системі. Слушні й пропозиціїекономістів щодо необхідності законодавчого закріплення системи економічнихнормативів: розміру статутного фонду, норми страхового резервування коштів,мінімального відсотка вкладення активів у державні цінні папери[33].

Однією з гарантій є законодавче закріплення відповідальності засновниківнедержавних пенсійних фондів перед його учасниками у випадку банкрутства чиліквідації фонду. На думку С.Сиваша найбільш прийнятою формою б повна солідарнавідповідальність засновників.  При чому ліквідація недержавних пенсійних фондівможлива лише за умови повного розрахунку з учасниками або при наявності правонаступниказа зобов’язаннями фонду перед майбутніми пенсіонерами. Звичайно, що рольдержави в системі недержавного пенсійного забезпечення має полягати лише узаконодавчому врегулюванні умов та порядку створення цих фондів та контролі заїх діяльністю. Фінансових зобов’язань в сфері недержавного пенсійного забезпеченнядержава покладати на себе не зобов’язана.

У зв’язку з тим, що основним видом трудових пенсій є пенсія за віком,пропоную розглянути наступні проблемні питання стасовно них.

Доцільно на законодавчому рівні закріпити вартісну величину прожитковогомінімуму і керуватись саме цим одним нормативом як при виплаті соціальнихдопомог, пенсій, так і при встановлені мінімальної заробітної плати. В усякомуразі це внесе ясність як у соціальне законодавство, так і у практику йогозастосування.

Закріпити це можна, наприклад в Законі “Про пенсійне забезпечення” від5 листопада 1991 року.

У частині 3 приамбулі цього Закону написано, що закон гарантує соціальнузахищєность пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтированому напрожитковий мінімум. Закон гарантує, але ж на практиці мінімальна пенсія значнонижче ніж прожитковий мінімум. І, що означає “орієнтированому”, треба чітковказати: “не менш ніж прожитковий мінімум”. Далі ідеться, що пенсії підлягаютьрегулярному переогляду, але не вказано в який строк. Наприклад, цей строк можескладати один рік. Тоді це буде звучати так:

“Закон гарантує соціальну захищеность пенсіонерів шляхом встановленняпенсій на рівні, не менш ніж прожитковий мінімум, а також регулярногопереогляду їх розмірів раз на один рік узв’язку з підвищенням розмірамінімального прожиткового мінімуму”.

В процесі реформування пенсійної системи дискусійним виявилось питанняпро можливість підвищення пенсійного віку громадян.

Так, наприклад, С.Сивак вважає, що пенсійний вік повинен враховуватисяз настанням старості людини, яка за медичними показниками настає у 65-річномувіці, тоді як загальний пенсійний вік в Україні становить 60 років длячоловіків і 55 років для жінок[34].

А втім, середня тривалість життя в Україні скорочується. За данимистатистики, вона складає 62 роки для чоловіків і 73 роки для жінок, а частиназовсім не доживає до 60 і 55 років відповідно. Отже зростання кількостіпенсіонерів за віком не відбудеться, навпаки, кількість їх зменшується. Людипенсійного віку складають приблизно 1/5 від загальної чисельності населенняУкраїни. Той факт, що населення помітно старішає є характерним для всіхрозвинених держав. Це свідчить про зниження народжуваності у країні.

Тому з погляду на це, я пропоную зовсім відмінити такий юридичний факт,як настання пенсійного віку. При визначенні права особи на трудову пенсію івикористовувати його як підставу, що дає право на соціальну пенсію. А якосновний юридичний факт, що обумовлюватиме право особи на трудову пенсію,використовувати лише страховий стаж. Це період, протягом якого громадянинпідлягає обов’язковому пенсійному страхуванню за рахунок сплати страховихвнесків самих громадян, їх роботодавців або бюджету.

Держава встановлює мінімально необхідний страховий стаж для призначеннятрудової пенсії, наприклад він може становити 35 років, як що людина всередньому починає працювати з 18 років, то на пенсію вона може вийти в 53роки. А набувши законодавчо встановлений та мінімально необхідний страховийстаж, громадянин самостійно вирішуватиме питання: продовжувати йому працювати,чи звертатись за пенсією. Адже вік припинення трудової діяльності єіндивідуальним і не завжди пов’язаний із законодавчо встановленим пенсійнимвіком, як підставою виникнення права на пенсію.

Як що людина звертається за пенсією, то вона втрачає право на працю, аякщо продовжує працювати, то не має права звернутися за пенсією.

Але страховий стаж не єдиний юридичний факт, який є підставою дляотримання пенсії за віком. Таким юридичним фактом може бути, наприклад, грошовасума на спеціальному рахунку працівника. Вона може бути вказана в Законі “Пропенсійне забезпечення” і складати, наприклад, не менше 15100 гривень. Пояснючому: якщо в середньому людина буде виходити на пенсію десь біля 53 років, асередня тривалість життя складає 70 років, тоді в середньому людина післявиходу на пенсію живе 17 років. Якщо мінімальна пенсія складатиме наприклад 74гривні, то їй потрібно буде 15096 гривень на сплату пенсії. Тоді кожного місяцяпрацівник повинен класти на свій пенсійний рахунок біля 36 гривень. Ця сумаможе бути переглядена узв’язку з підвищенням мінімальної пенсії. Якщо пенсіонерпроживе більше ніж 70 років, тоді пенсію йому буде сплачуватися за рахуноккоштів бюджету.

Ще одне зауваження: платежі в Фонд соціального страхування повиннівноситися до соціального рахунку працівника, і якщо кошти на цьому рахунку невикористані людиною, вони можуть бути зараховані, за заявою працівника, на йогопенсійний рахунок та, навпаки, якщо працівник витрачає усі кошти з свогосоціального рахунку, то на цей рахунок може бути переведена частина коштів зпенсійного рахунку.

Вся ця система повинна бути комп’ютирізирувана і складати єдинусистему. Цьому покладено початок: вже зараз більшість людей отрималаідентифікаційний номер.

Персоніфікований облік – це збирання і зберігання встановлених законодавствомданих про фізичних осіб, що необхідні для визначення права на виплати зПенсійного фонду, також їх розмірів за обов’язковим державним пенсійнимстрахуванням.

Що до правового регулювання страхового стажу, то весь страховий періодможна поділити на внесковий та невнесковий. Внесковий період – це період, підчас якого стягуються страхові внески з працівників і роботодавців. За окремукатегорію працівників внески сплачуватимуться з державного бюджету.

Невнесковийперіод буде складатися з таких періодів, коли особа не працювала з поважнихпричин. Тобто кошти на рахунок не відраховуються, але до страхового стажу цейперіод зараховується. Це час перебування жінки у відпусці по догляду за дитиноюдо трьох років, а при наявності медичного висновку – до шести років; часнавчання у професійних вищих навчальних закладах з денною формою навчання.

Вимагає вирішенняі проблема фінансової бази пенсійного забезпечення. Вона особлива гостра всучасних перехідних умовах. Бо вже зараз на 1000 чоловік працездатного віку 409осіб пенсійного віку і 378 дітей, тобто 787 утриманців[35].

Внаслідок важногоекономічного становища в державі, дефіциту бюджету в цілому і порушення балансуПенсійного фонду невчасно провадиться виплата пенсій непрацездатним.

З метоюпокращення цієї ситуації та стабілізації фінансової дисципліни платниківвнесків уряд здійснив ряд заходів. Так, Інструкція про порядок обчислиння ісплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страховихвнесків до Пенсійного фонду Украіни, а також обліку надходження і витраченняйого коштів[36]передбачає фінансову санкцію-пеню в розмірі співідношеному до річній ставціНаціонального банку України.

Якщо ставкаНаціонального банку України складає 70 відсотків річних, тоді ставка дляопреділиння розміру пенсії складатиме (70*120)/100 = 84%. Пеня за один деньскладатиме – 84% / 360 = 0,233 = 0,23% суми заборгованності за кожний деньпрострочення сплати страхових внесків, враховуючи день сплати платниками цихвнесків.

Сьогодні назрілопитання проти лежного характеру: про відповідальність Пенсійного фонду зарозрахунки з пенсіонерами.

Виходячи зізмісту ст.151 Цивільного кодексу України, обов’язок Пенсійного фондувиплачувати пенсію непрацездатним громадянам у разі настання соціальних ризиківє грошовим зобов’язанням. Одним із засобів забезпечення належного виконаннягрошових зобов’язань є неустойка або пеня. А тому, у випадку несвоєчасноївиплати пенсії, тобто неналежного виконання зобов’язання, слід застосовуватинеустойку. Це означає, що при проведенні розрахунку з пенсіонерами (кредиторамиу даному випадку) відділення Пенсійного фонду повинна виплатити всі належні дооплати грошові суми та за кожний день прострочки виконання зобов’язаннядодатково оплатити фіксований процент від суми невиплаченого грошового зобов’язання,тобто в данному пенсії. За основу вартісної величини межи можна використати тойже відсоток, встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплатипідприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків доПенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів.Впровадження такого розрахунку встановить взаємовідповідальність особи тадержави у сфері пенсійного забезпечення, як це і повинно бути у правовійдержаві.

В цій системіпенсійного забезпечення відпадає необхідність такого поняття як максимальнапенсія, тобто: яку пенсію працівник заробив, таку і отримуватиме.

СПИСОК

використанихпершоджерел та літератури

1.        КонституціяУкраїни – Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР). – 1996. — №30. – С.141.

2.        Міжнароднийпакт про економічні, соціальні та культурні права / Прийнятий ГенеральноюАсамблеєю ООН 19 грудня 1996 р. // Права людини, міжнародні договори України,декларації, документи. – К.,1992. – С.25-31.

3.        Цивільнийкодекс України / Затв. Законом Української РСР від 18 июля 1963 року //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – №30. – С.493.

4.        Кодекспро шлюб та сім’ю України / Затв. Законом Української РСР від 20 липня 1996 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1996. – №26. – С.204 (зі змінами тадоповненнями) // ВВР. – 1992. – №36. – С.528 і Законом України від 30.01.96№11/96-ВР // Урядовий кур’єр. – 1996. – 22 лютого.

5.        Кодексзаконів про працю України / Затв. Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – №50. – С.375 (зі змінами тадоповненнями на 15.02.97).

6.        Продержавні пенсії – Закон СРСР від 15 липня 1956 р. (в редакції 1975 р.) //Відомості ВР СРСР. – 1975. – №1. – С.8.

7.        Пропенсійне забезпечення громадян в СРСР – Закон СРСР від 15 травня 1990 р. //Відомості з’їзду народних депутатів СРСР і ВР СРСР. – 1990. – №45. – С.416.

8.        Пропріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу внародному господарстві – Закон України від 17 жовтня 1990 р. // ВВР. – 1990. –№45. – С.602 (зі змінами та доповненнями на 30.04.93) // ВВР. – 1993. – №26. –С.281.

9.        Простатус і соціальний захист громадян, які постраждали в результатіЧорнобильської катастрофи – Закон України від 28 лютого 1991 р. // ВВР. – 1991.– №16. – С.200 (в редакції Закону №2001-ХІІ від 19.12.91) // ВВР. – 1992. –№13. – С.178 (зі змінами та доповненнями на 06.06.96) // Урядовий кур’єр. –1996. – 20 червня.

10.      Прооснови соціальної захищеності інвалідів України – Закон України від 21 березня1991 р. // ВВР. – 1991. –№21. – С.252 (зі змінами, внесеними Законами України№200/94-ВР від 13.10.94 // ВВР. – 1994. – №45. – С.404; №204/93-ВР від 14.10.94// ВВР. – 1994. – №45. – С.406).

11.      Проправонаступництво України – Закон України від 12 вересня 1991 р. // ВВР. –1991. – №46. – С.617.

12.      Пропенсійне забезпечення – Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР. – 1992. –№3. – С.10 (зі змінами, внесеними Законами України №2356-ХІІ від 15.05.92 //ВВР. – 1992. – №32. – С.459; №2128-ХІІ від 22.04.93 // ВВР. – 1993. – №22. –С.227; №3284-ХІІ від 17.06.93 // ВВР. – 1993. – №29. – С.303; №3948-ХІІ від04.02.94 //ВВР. – 1994. – №24. – С.179 та Декретами КМ №7-92 від 09.12.92 //ВВР. – 1993. – №5. – С.34). Постанова ВР від 06.12.91 // ВВР. – 1992. – №3. –С.11.

13.      Пропрокуратуру – Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР. – 1991. – №53. –С.793 (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України №3130-ХІІ від22.04.93 // ВВР. – 1993. – №22. – С.229; №3662-ХІІ від 26.11.93 // ВВР. – 1993.– №50. – С.474; №103/95-ВР від 21.03.95; №358/95-ВР від 05.10.95).

14.      Просоціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей – ЗаконУкраїни від 20 грудня 1991 р. // ВВР. – 1992. – №15. – С.190 (зі змінами,внесеними Законом України №64/97 від 12.02.97) // Урядовий кур’єр. – 1997. 27лютого.

15.      Проміліцію – Закон України від 20 грудня 1991 р. (зі змінами та доповненнями на22.04.93) // ВВР УРСР. – 1991. – №4. – С.20; 1992. – №36. – С.526; 1993. – №11.– С.83; 1993. – №22. – С.234.

16.      Пропенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядовогоскладу органів внутрішніх справ – Закон України від 9 квітня 1992 р. // ВВР. –1992. – №29. – С.399 (зі змінами та доповненнями) // ВВР. – 1994. – №24. –С.178; 1995. – №16. – С.111; 1996. – №12. – С.17; №17. – С.73.

17.      Простатус народного депутата України – Закон України від 17 листопада 1992 р. //ВВР. – 1992. – №3. – С.17 (зі змінами, внесеними Законами України №123/94-ВРвід 26.07.94 // ВВР. – 1994. – №3. – С.315; №181/94-ВР від 23.09.94 // ВВР. –1994. – №40. – С.363; №276/95-ВР від 07.07.95; №358/95-ВР від 05.10.95).

18.      Протимчасове припинення індексації грошових доходів населення – Декрет КМ Українивід 9 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. – №1. – С.7.

19.      Простатус суддів – Закон України №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. –№8. – С.56 (зі змінами, внесеними Законами України №3913 від 02.02.94 // ВВР. –1994. – №22. – С.142; №4015-ХІІ від 24.02.94 // ВВР. – №26. – С.203;№3558/95-ВР від 05.10.95). Постанова ВР №4016-ХІІ від 24.02.94 // ВВР. – 1994.– №26. – С.214.

20.      Пропорядок введення в дію Закону України “Про внесення змін та доповнень в ЗаконУкраїни “Про пенсійне забезпечення” – постанова Верховної Ради України від 17 червня1993 р. // ВВР. – 1993. – №29. – С.304; №44. – С.243.

21.      Продержавну службу – Закон України №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 р. // ВВР. – 1993.– №52. – С.490; 1995. – №34. – С.268.

22.      Провнесення змін та доповнень у деякі законодавчі акти України – Закон України від13 липня 1995 р. // ВВР. – 1995. – №36. – С.233.

23.      Провнесення змін та доповнень у постанову Верховної Ради України від 17 червня1993 р. – постанова Верховної Ради України від 7 лютого 1996 р. // ВВР. – 1996.– №8. – С.37.

24.      Продержавний бюджет України на 1999 рік – Закон України від 31 грудня 1998 р. //Орієнтир. – 1999. – №4. – С.1-8.

25.      Провеличину вартості межі малозабезпеченності – постанова Верховної Ради Українивід 25 березня 1996 р. // ВВР. – 1996. – №14. – С.67.

26.      Пробюджет Пенсійного фонду на 1999 рік / Постанова Кабінету Міністрів України від28 жовтня 1998 р. // Орієнтир. – 1998. – №45. – С.3-4.

27.      Положенняпро Фонд соціального страхування України / Затв. Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 31 серпня 1998 р. // Офіційний Вісник України. – 1998. – №35. –С.13-17.

28.      Прозаходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованогоперсоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового страхування/ Постанова Кабінету України // Социальний захист. – 1998. – №5. – С.20-21.

29.      Проратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про трудовудіяльність і соціальний захист громадян України та Республіки Біларусь, якіпрацюють за межами своїх держав – Закон України від 26 квітня 1996 р. // ВВР. –1996. – №26. – С.112; Про ратифікацію Угоди між Урядом України та УрядомРеспубліки Вірменія про трудову діяльність і соціальний захист громадян Українита Республіки вірменія, які працюють за межами своїх держав від 26 квітня 1996р. // ВВР. – 1996. – №26. – С.113.

30.      Провнесення змін у Закон України “Про пенсійне забезпечення” – постанова ВерховноїРади України від 4 червня 1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – 1997. – 25жовтня.

31.      Правилаисчисления непрерывного трудового стажа рабочих и служащих при назначении погосударственному социальному  страхованию / Утв. постановлением СМ СССР от 13.04.73 // СП СССР. – 1973. – №10. – С.51.

32.      Просоціальний захист населення в умовах лібералізації цін – Указ ПрезидентаУкраїни від 27 грудня 1991 р. // Урядовий кур’єр. – 1992. – 1 січня.

33.      ІнструкціяМіністерства охорони здоров’я України від 28.12.91 “Про встановлення групінвалідності” // Соціальне забезпечення в Україні: Зб. законодавчих актів таофіційних документів. – Вип.2. – К., 1992. – С.60-64.

34.      Простворення Пенсійного фонду України – постанова КМ України №39 від 28 січня 1992р. // ЗП України. – 1992. – №2. – С.47.

35.      Положенняпро медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програмуреабілітації та адаптації інвалідів – постанова КМ України №83 від 23 лютого1992 р. // ЗП України. – 1992. – №3. – С.68.

36.      Прозатвердження нормативних актів з питань призначення пенсій працівникам авіаціїта льотно-випробувального складу – постанова КМ України №418 від 21 липня 1992р. // ЗП України. – 1992. – №9. – С.209.

37.      Пропорядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошовоїдопомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцямнадстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складуорганів внутрішніх справ та членам їх сімей – постанова КМ України №393 від 17липня 1992 р. // ЗП Украіни. – 1992. – №7. – С.182.

38.      Прозатвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення – постанова КМУкраїни №583 від 12 жовтня 1992 р. // ЗП України. – 1992. – №11. – С.271.

39.      Перелікпосад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємстві колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку /Затв. постановою КМ України №583 від 12.10.92 // ЗП України. – 1992. – №11. –С.271.

40.      Переліквидів оплати праці та інших виплат, на які не нараховуються страхові внески іякі не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчисленняпенсій / Затв. постановою КМ України №583 від 12.10.92 // ЗП України. – 1992. –№11. – С.271.

41.      Списоксезоних робіт, зайнятість протягом повного сезону зараховується до стажу дляпризначення пенсій за рік роботи / Затв. постановою КМ України №583 від12.10.92 // ЗП України. – 1992. – С.271.

42.      Списоктекстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право напенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи неменше 20 років / Затв. постановою КМ України №583 від 12.10.92 // ЗП України. –№11. – С.271.

43.      Порядокпризначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту,майстрам спорту міжнародного класу – членам збірних команд України / Затв.постановою КМ України №583 від 12.10.92 // ЗП України. – №11. – С.271.

44.      Проперелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту іпосад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років / Затв. постановоюКМ України №909 від 4.11.93 // ЗП України. – 1994. – №4. – С.70.

45.      Прозатвердження списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників,що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах – постанова КМ України№162 від 11 березня 1994 р. // Інформ. бюл. М-ва праці України “Людина і праця”– 1994 – №6.

46.      Порядокорганізації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності /Затв. постановою КМ України №202 від 4.04.94 // ЗП України. – 1994. – №8. –С.190.

47.      ПитанняПенсійного фонду України – постанова КМ України від 4 липня 1994 р. // ЗПУкраїни. – 1994. – №9. – С.229.

48.      Прозатвердження Списку професійних захворювань та Інструкції щодо йогозастосування – наказ М-ва охорони здоров’я України, М-ва праці України №23/26/9від 2 лютого 1995 р. // Бюл. Законодавства і юрид. Практики України. – 1996. –№4. – С.281.

49.      Проневідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій / УказПрезидента України від 31 серпня 1998 р. // Офіційний Вісник України. – 1998. –№35. – С.1.

50.      Провнесення змін до порядку сплати платниками заборгованості за внесками доПенсійного фонду України – постанова Верховної Ради України від 14 травня 1998р. // Закон і бізнес. – 1998. – №24. – С.15.

51.      Проінформацію Кабінету Міністрів України про погашення заборгованності позаробітній платі, пенсіях, стипендіях на підприємствах в установах таорганізаціях усіх форм власності – постанова Верховної Ради України від20.05.98 // ВВР України. – 1998. – №27-28. – С.187.

52.      Проінформацію Кабінету Міністрів України про погашення заборгованості позаробітній платі, пенсіях, стипендіях та відновлення і повернення заощадженьгромадян – постанова Верховної Ради України від 11 лютого 1998 р. – ВВРУкраїни. – 1998. – №26. – С.170.

53.      АчарканВ.А. Государственные пенсии. – М.: Юрид. лит., 1967.

54.      АндреевВ.С. Право социального обеспечения в СССР: Учеб. пособие. – М.: Юрид. лит.,1987.

55.      ГущинИ.В. Право членов колхоза на пенсию. – М.: Юрид. лит., 1972.

56.      ЗайкинА.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. – М.: Изд-во МГУ, 1974.

57.      КотлярА.И., Боченков С.Г. Справочник по пенсиям военнослужащих. 2-е изд., перераб. идоп. – М.: Воениздат, 1998.

58.      Советскоетрудовое право / Под ред. Н.Г. Александрова и Д.М. Генкина. – М., 1946.

59.      Советскоетрудовое право / Под ред. Н.Г. Александрова. – М.: Юриздат, 1949.

60.      СиротаІ.М. Право пенсійного забезпечення в Україні: Курс лекцій. – К., 1998.

61.      Советскоеправо социального обеспечения / Доброхотова Е.Н., Филипова М.В., Янтураева М.А.– СПб, 1992.

62.      БуяноваМ.О., Кондратьева З.Л., Кобзева С.И. Право социального обеспечения: Учеб.пособие. – М., 1997.

63.      ФогельЯ.М. Право на пенсии и его гарантии. – М.: Юрид. лит., 1982.

64.      ИвановаР.И. правоотношения по социальному обеспечению в СССР. – М., 1986.

65.      МіщенкоВ.І., Гордієнко В.В. Недержавні пенсійні фонди в системі реформування пенсійноїсистеми України // Фінанси України. – 1997. – №12. – С.32.

66.      СивакС. Організаційно правові основи недержавного пенсійного забезпечення // ПравоУкраїни. – 1999. – №1. – С.119-121.

67.      Опытреализации пенсионной программы предприятия // Пенсия. – 1997. – №9. – С.51-53.

68.      МайданикР. Правовые аспекты создания и деятельности негосударственных пенсионных фондовв Украине // Бизнес. – 1998. – №43. – С.18-26.

69.      СташківБ. Пенсія як об’єкт правовідносин в соціальному забезпеченні // Право України.– 1998. – №11. – С.89-93.

70.      СташківБ. Загальна характеристика юридичних фактів у пенсійному забезпеченні // ПравоУкраїни. – 1998. – №1. – С.115-119.

71.      Сивак С. Конституційні гарантії права напенсійне забезпечення і пенсійна реформа // Право України. – 1997. – №12. –С.70-74.

72.      Юридичний словник – К., 1974. – 671.