Реферат: Способы обеспечения исполнения обязательств
Способи забезпечення виконаннязобов'язань
1. Поняття і видизабезпечення виконання зобов'язань.
2. Неустойка, її значення івиди.
3. Застава. Предмет і видизастави.
4. Зміст і форма договорузастави.
5. Права і обов’язки заставодавця і заставодержателя.
6. Порука. Гарантія.
7. Завдаток.
1. Поняття і види способівзабезпечення виконання зобов'язань.
Під способами забезпечення виконаннязобов'язань розуміють додаткові забезпечувальні заходи, які маютьспеціальний (додатковий) характер і дають можливість досягнути виконаннянезалежно від того, чи заподіяні кредиторові збитки і чи є у боржника майно, наяке можна звернути стягнення за виконавчими документами.
Відповідно до ст. 178 ЦК до способів забезпеченняналежать:
· неустойка;
· застава;
· порука;
· гарантія;
· завдаток.
Такий перелік є вичерпним, іншімеханізми, формально до способів забезпечення не належать.
Однак меті забезпечення виконаннязобов'язаньможе слугувати застосування а й будь-яких інших, передбачених законом абодоговором правових заходів (механізмів), які сприяють виконанню обов'язківборжника за договором або обов'язків, що випливають з інших підстав виникненнязобов'язань. В такому розумінні коло цих способів забезпечення виконаннязобов'язань можна тлумачити значно ширше.
Саме виходячи з цього, в ст. 570 проекту ЦК Українипередбачається, що виконання зобов'язання може забезпечуватися не тільки тимиспособами, які прямо передбачені ЦК, іншими правовими актами, а й тими, яківстановили сторони в самому договорі.
В сучасній юридичній літературідотаких додаткових способів забезпечення виконання зобов'язання відносять способи,передбачені законом, але не названі у відповідній главі ЦК України. Дотаких способів, зокрема, належать:
§ правила про зустрічне виконаннязобов'язань,
§ положення про субсидіарнувідповідальність учасників повного товариства, а також повних товаришівукомандитному товаристві за зобов'язаннями товариства при недостатностійого майна;
§ власниказазобов'язаннями належного йому підприємства або установи;
§ права кредитора, який виконавугоду, у разі ухилення іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимагатипо суду визнання її дійсною;
§ право кредитора вимагатиреєстрації угоди у разі ухилення іншої сторони від її реєстрації;
§ про відповідальність, що їїпоряд з боржником несуть треті особи, на яких покладено виконання зобов'язання,та деякі інші1.
Що стосується додаткових способівзабезпечення, які сторони можуть передбачати в самому договорі, то до нихналежать і випадки виконання боржником зобов'язання, пов'язаногоізвнесенням певної грошової суми на депозит третьої особи, а такожвикористання в договорі можливостей, що закладені диспозитивними нормами ЦКУкраїни.
Так, нормою передбачено, що ризиквипадкової загибелі речі або випадкового пошкодження майна несе його власник,якщо інше не передбачено законом або договором. У зв'язку з цим власникмаєправо передбачити в договорі покладення ризику випадкової загибелі абовипадкового пошкодження майна на контрагента.
Аналогічно може бути розв'язанопитання щодо витрат, які пов'язані з утриманням майна.
У проекті ЦК України розширено перелікпрямо передбачених у кодексі способів забезпечення виконання зобов'язання, дояких, крім зазначених у чинному ЦК України, належать утримання майна боржникакредитором та нове за змістом і функціями поняття гарантії як способузабезпечення виконання.
Класифікація способів забезпеченнявиконання зобов'язання проводиться за різними ознаками2.
Враховуючи юридичну конструкціюспособів забезпечення виконання зобов'язання, їх поділяють на:
а) такі, що пов'язані з попереднімвиділенням майна для можливої примусової реалізації обов'язку порушника(застава та завдаток);
б) такі, що не пов'язані з попереднімвиділенням майна для можливої примусової реалізації обов'язку порушника.
За правовою природою способиподіляються на:
а) такі, що є засобами юридичноївідповідальності (неустойка та завдаток);
б) такі, які не є засобами юридичноївідповідальності (застава та порука).
За сферою дії розрізняють способизабезпечення, що можуть застосовуватися:
1) у відносинах міжбудь-якими суб'єктами (неустойка, застава, порука),
2) у зобов'язаннях тількиза участю фізичних осіб (завдаток)
3) у відносинах виключноміж юридичними особами (гарантія).
2. Неустойка, її значення івиди.
Відповідно до ст. 179 ЦК неустойкоювизнається певна грошова сума, визначена законом або договором, яку боржникзобов'язаний сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконаннязобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання зобов'язання.
Переваги (значення) неустойки:
· сума, на яку можепретендувати кредитор, у разі невиконання зобов'язання боржником, визначеназаздалегідь;
· стягнення неустойки непов'язується з необхідністю доводити розмір заподіяних збитків, а також причиннийзв'язок між збитками, які можуть виникнути у кредитора, і порушеннямзобов'язання з боку боржника;
· стягнення неустойки неперешкоджає можливому відшкодуванню збитків, якщо кредитор доводив наявністьцих збитків, їх розмір і причинний зв'язок з правопорушенням;
· неустойка є засобомоперативного впливу на недбайливого боржника, оскільки дає можливість відразупісля порушення зобов'язання швидко стягнути передбачену законом або договоромгрошову суму, яку боржник мав би сплатити незалежно від того, були якісь іншінегативні наслідки в майновій сфері кредитора, чи ні.
Різновид неустойки виступають штрафи та пеня.
Штрафом називається визначена договором грошова сума, яку боржник зобов'язується сплатити кредитору у наперед визначеномурозмірі або в процентному відношенні до суми боргу або всього предмету виконання(суми договору).
Пенею називається визначена договором грошова сума, яку боржник зобов'язується сплатити кредитору у процентному відношенні до сумипростроченого платежу за кожний день або інший період прострочення.
Види неустойки.
Залежно від джерела встановленнянеустойка поділяється на:
§ законну, тобто встановлену внормативному порядку— в законіабо іншому правовому акті;
§ договірну, яка встановлюєтьсябезпосередньо в нормах договору (угоди), укладеного між сторонами.
Залежно від можливого стягненнязбитків неустойка згідно із ст.204 ЦК поділяється на чотири види;
1) залікова;
2) штрафна;
3) виключна;
4) альтернативна.
Заліковою називається неустойка,що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тійчастині, яка не покрита сумою неустойки.
Штрафною, або кумулятивною,визнається неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяніневиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Виключна неустойка обмежуєвідповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань тількисплатою неустойки і взагалі виключає можливість стягнення збитків.
Альтернативна неустойка передбачаєможливість стягнення або неустойки, або збитків; але в цьому випадку кредиторповинен зробити вибір ще до того, як буде допущено порушення зобов'язання івстановлено розмір збитків.
Що стосується розміру неустойки,то відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасневиконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року він обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуєтьсяпеня.
Для стягнення неустойки ст.72 ЦКвстановлено скорочений строк – 6 місяців.
3. Застава. Предмет і видизастави.
В силу застави кредитор(заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Предметом застави може бути майно,яке відповідно до українського законодавства заставодавець може відчужувати тана яке може бути звернуто стягнення.
У випадках передбачених договоромпредметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо).
Предметом застави може бути і майно, якеперебуває на праві спільної власності. Майно, яке перебуває у спільнійвласності, може бути предметом застави лише за згодою всіх співвласників. Заст. 6 Закону України«Про заставу», майно, яке перебуває у спільній частковій власності (частки,паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі.
Щодо застави вимог, то предметом заставиможе бути лише відчужувана вимога. До невідчужуваних, невіддільних від особи вимог, які зцих причин не можуть бути предметом застави, належать, наприклад, вимогипотерпілого від каліцтва до особи, яка спричинила каліцтво, про відшкодуванняшкоди; вимоги, що виникають із спадкових прав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Прозаставу» предметом застави можуть бути майнові права.
Заміна предмета застави можездійснюватися тільки за згодою заставодержателя.
Не можуть бути предметом застави:
· національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національногокультурного надбання.
· вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.
· об'єкти державноївласності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, щознаходяться у процесі корпоратизації;
· за чиннимзаконодавством, предметом застави не може бути майно громадян, на яке не можназвернути стягнення за виконавчими документами. Перелік його поданий у додатку № 1 до ст. 379 Цивільно-процесуального кодексуУкраїни;
· згідно із ст.5 ЗУ «Про приватизаційніпапери»<sup/>заборонено використовувати приватизаційні папери якзаставу для забезпечення платежів або кредитів.
Види застави:
1) іпотеку застава землі, нерухомогомайна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави,залишається у заставодавця або третьої особи;
2) заставу товарів вобороті або у переробці (предметомзастави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо);
3) заклад — застава рухомого майна, приякій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя;
4) заставу майнових прав;
5) заставу цінних паперів.
4. Зміст і форма договорузастави.
Зміст договору застави становлятьумови на яких укладено цю угоду.
Відповідно до ст.12 ЗУ «Про заставу» удоговорі застави має бути вказано найменування (прізвище, ім'я та побатькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченоїзаставою вимоги, її розмір та строк виконання забезпеченого зобов'язання, описпредмета застави.
Також у договорі застави можутьміститися й інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнутозгоди.
Договір про заставу може бутисамостійним, тобто відокремленим від договору, за яким виникає забезпеченезаставою зобов'язання. Однак умову про заставу може бути включено і доосновного договору.
Договір застави вимагає письмової форми,яка може бути простою і нотаріальною.
Коли предметом застави є нерухомемайно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір має бути нотаріальнопосвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів.
Посвідчення застави нерухомого майнавідбувається у нотаріальних органах за місцезнаходженням цього майна, договірзастави транспортних засобів та космічних об'єктів — за місцем реєстрації їх.
Законодавством України можуть бутипередбачені й інші випадки нотаріального посвідчення застави.
Сторони здійснюють нотаріальнепосвідчення застави і тоді, коли це не є обов'язковим, але на цьому наполягаєодин із контрагентів.
Недодержання нотаріального оформленнятягне за собою недійсність угоди з наслідками, які передбачені ст. 48 ЦК України.
Тобто встановлено, що при недійсності угоди кожнаіз сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою, а колинеможливо повернути отримане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідкинедійсності угоди не передбачені Законом.
Проте згідно із ст.47 ЦК, якщо одна із сторін повністю або частково виконалаугоду, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд маєправо на вимогу сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. Наступненотаріальне оформлення не вимагається. Таким чином, заставодавець має правозвернутися до суду про визнання угоди дійсною, якщо заставодержатель ухиляєтьсявід нотаріального оформлення застави.
5. Права і обов’язки заставодавця і заставодержателя.
Припинення застави.
Сторонами договору застави єзаставодавець і заставодержатель. Відповідно до ст. 11 Закону України «Прозаставу» сторонами договору застави можуть бути фізичні, юридичні особи тадержава.
З моменту укладення договору між йогосторонами виникає ряд взаємних прав та обов'язків, які можна поділити надві групи:
1) права та обов'язки, що єзагальними для всіх видів застави;
2) права та обов'язки, щозалежать від виду застави.
Щодо прав та обов'язків, які загальні для всіхвидів застави, детальніше слід зупинитися на можливості розпоряджатисяпредметом застави та наступної застави (перезастави) предмета застави,
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу»
Права заставодавця:
· розпорядженнязаставленим майном, якщо інше не встановлено законом чи договором
· відчужуватизаставлене майно тільки за згодою заставодержателя за умови переходу до новогозаставодавця основного боргу, який забезпечений заставою. Однак заставодавець втрачає право розпорядження предметомзастави в момент виникнення у заставодержателя права звернути стягнення назаставлене майно
· при іпотеці заставодавець має право:володіти і користуватися предметом застави відповідно до його призначення;достроково виконати основне зобов'язання, якщо це не суперечить змістузобов'язання; передати предмет застави в оренду або реалізувати його зпереведенням на набувача основного боргу, забезпеченого заставою. Однак останні два повноваженнязаставодавець може здійснити лише на підставі письмової згоди заставодержателя
Обов’язки заставодавця§ заставодавець зобов'язанийповідомити кожного із заставодержателів про всі попередні застави та прохарактер і розмір забезпечених цими заставами вимог. Якщо заставодавець не зробивцього, то на нього покладається зобов'язання відшкодувати всі збитки, яківиникли внаслідок цього у кого-небудь із заставодержателів;
§ заставодавець при продажузаставленого майна повинен попередити покупця про те, що майно заставлене,оскільки за правом слідування застава слідує за річчю. Цей обов'язок продавця базуєтьсяне лише на вищезгаданому законі, а й на ст. 229 ЦК України, відповідно до якої при укладенні договорукупівлі-продажу продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіхосіб на річ, що продається (у тому числі право застави). Невиконання цьогоправила надає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору івідшкодування збитків
§ при іпотеці заставодавець, якщоінше не встановлено законом або договором, зобов’язаний:
1) по-перше, вживатизаходів, необхідних для збереження предмета застави, включаючи проведенняпоточного та капітального ремонту.
2) по-друге, на період діїдоговору застрахувати заставлене майно за свій рахунок у повному обсязі і накористь заставодержателя.
3) по-третє, у разізагибелі предмета застави надати аналогічне за вартістю нерухоме майно чинезалежно від настання терміну виконання виконати зобов'язання в повномуобсязі.
4) по-четверте, одержуватизгоду заставодержателя на вчинення дій, що пов'язані зі зміною права власностіна предмет застави
5) заставодавець майновогокомплексу підприємства зобов'язаний на вимогу заставодержателя надати йомурічний баланс
§ при заставі прав, якщо інше непередбачено договором, заставодавець зобов'язаний: виконати дії, необхідні длязабезпечення дійсності заставленого права; не поступатися заставленим правом;не виконувати дій, що можуть призвести до припинення заставленого права абозменшення його вартості; захищати заставлене право від третіх осіб; надаватизаставодержателеві відомості про зміни в заставленому праві, про його порушеннятретіми особами та про домагання третіх оси на це право
Правазаставодержателя· звернути стягнення напредмет застави, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, що забезпеченезаставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором
· при іпотеці вимагати достроковоговиконання забезпеченого іпотекою зобов'язання у разі порушення заставодавцемузятих на себе зобов'язань по зберіганню предмета застави (йдеться про порушення,що пов'язані з невжиттям заходів по збереженню предмета іпотеки та з відмовоюйого застрахувати)
· при невиконаннізобов'язання, забезпеченого іпотекою майнового комплексу підприємства,застоводержатель має право вжити передбачених договором іпотеки заходів щодооздоровлення фінансового становища підприємства, включаючи призначення своїхпредставників до керівних органів підприємства, обмеження в праві розпоряджатисявиробленою продукцією та іншим майном підприємства. Якщо вказані заходи недали бажаних результатів, заставодержатепь має право звернути стягнення намайно підприємства, яке перебуває в іпотеці
· заставодержатель можевступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позовпро заставлене право, а також самостійно вживати всіх заходів, необхідних длязахисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб
· якщо предметом заставиє рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право назадоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателя ми незареєстрованих застав і заставодержателя ми застав, які зареєстровані пізніше.
Обов’язки заставодержателя— у разі переходу предметазастави у володіння заставодержателя наприклад при закладі на ньогопокладаються такі обов’язки, як належне збереження і вжиття необхідних заходів для збереження заставленого майна;
— заставодержательповинен негайно повідомити заставодавця про виникнення загрози загибелі, зменшеннявартості чи пошкодження майна;
— призакладі зобов'язаний страхувати предмет закладу в обсязі його вартості зарахунок та в інтересах заставодавця, сплачувати податки та збори, пов'язані зволодінням заставленою річчю
Припинення застави відбувається у таких випадках:¨ з припиненням забезпеченогозаставою зобов'язання;
¨ в разі загибелі заставленогомайна;
¨ в разі придбання заставодержателем права власності на
¨ заставлене майно;
¨ в разі примусового продажузаставленого майна;
¨ при закінченні терміну діїправа, що складає предмет застави;
¨ У разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченою заставою грошової вимоги відповідна сумавноситься заставодавцем у депозит державної нотаріальної контори, приватногонотаріуса. Якщо внесена в депозит сума повністю покриває борг, застава припиняється.
6. Порука. Гарантія.
Відповідно до ст. 191 ЦК України за договоромпоруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідатиза виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в певній частині.
Порукою може бути забезпечена лише дійснавимога.
Порука має акцесорний (додатковий)характер: визнання недійсним основного зобов'язання, тягне за собою недійсністьі поруки.
Порука завжди вимагає простоїписьмової форми.
У разі невиконання зобов'язання боржник іпоручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщоінше не передбачено договором поруки (ст.192 ЦК). Таким чином, при укладеннідоговору поруки виникає множинність осіб на боці боржника.
Поручитель відповідає в тому самомуобсязі, як і боржник. Тобто він відповідає за основний борг, сплату відсотків,а також за заподіяні збитки та неустойку, якщо інші умови не передбаченідоговором поруки.
За боржника можуть одночасно поручитисякілька осіб — поручителів. У цьомуразі відповідно до ч.3 ст.192ЦК такі поручителі між собою є солідарними боржниками перед кредитором.
Якщо у зв'язку з невиконанням основногозобов'язання боржником кредитор звертається до поручителя, який виконаєзобов'язання, поручитель за таких умов набуває всіх прав кредитора по цьомузобов'язанню.
Якщо кілька поручителів виконализобов'язання перед кредитором, то кожен з них має право зворотної вимоги доборжника в розмірі виплаченої цим поручителем суми (ч. 2 ст. 193ЦК).
Підстави припинення поруки:
1) припиненнязабезпеченого порукою зобов'язання;
2) якщо кредитор протягом трьохмісяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позов до поручителя;
3) у випадках, коли строк виконання зобов'язання незазначений або визначений моментом вимоги, то за відсутності іншої угодивідповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дняукладення договору поруки,
4) переведення боргу,припиняє поруку, якщо поручитель не виявив згоди відповідати за нового боржника(ст. 201 ЦК).
Гарантія. За договором гарантії гарант зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.
Гарантія може забезпечувати лишедійсну вимогу.
Договір гарантії повинен бути укладений у письмовій формі.
Недодержання письмової форми тягненедійсність договору поруки.
На відміну від поруки, гарантія встановлюваласялише у відносинах між соціалістичними організаціями.
На відміну від поручителя, гарант виступаєне солідарним, а субсидіарним боржником. Тобто гарант несе відповідальністьлише за умови, коли основний боржник не може відповідати за невиконаннязобов'язання у зв'язку з відсутністю у нього майна.
Підстави припинення гарантії ті ж самі щой при поруці (ст.194).
У проекті ЦК України, як і в іншихсучасних цивільних кодифікаціях країн СНД, гарантії як способу забезпеченнявиконання зобов'язання надано новий зміст.
Гарантією визнається письмовезобов'язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації тощо(гаранта), яке видається на прохання Іншої особи (принципала), за яким гарантзобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно доумов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаромписьмової вимоги про її сплату.
7. Завдаток.
Завдатком визнається грошова сума,що її видає одна з договірних сторін у рахунок належних з неї за договоромплатежів другій стороні на підтвердження укладення договору і на забезпеченняйого виконання (ст.195)
Завдаток виконує кілька функцій:
— платіжна функція — оскільки завдатоквидається в рахунок належних платежів, він виступає передусім засобом платежу.
— факт передачі завдатка від однієї доіншої договірної сторони підтверджує, що між сторонами укладено угоду, що йзакріплюється передачею завдатку;
— по-третє, завдаток виступає як спосібзабезпечення виконання зобов'язання.
Якщо за невиконання договорувідповідальною є сторона, яка передала завдаток, він залишається у другої сторони.
Якщо за невиконання договорувідповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити іншійстороні подвійну суму завдатку.
Відмінність завдатку від авансу. Тобто,якщо сторона, що одержала аванс не виконала своїх зобов'язань за договором,інша сторона має право вимагати лише повернення авансу, а не сплати йогоподвійної суми. Аналогічно, якщо у разі невиконання зобов'язання відповідальноюбуде сторона, яка передала аванс, вона незалежно від невиконання цьогозобов'язання має право вимагати повернення авансу.
Таким чином, можемо зробити висновок, щоаванс не виконує забезпечувальну функцію і тому не є способом забезпеченнявиконання зобов'язання, він обмежується виключно платіжною і засвідчувальноюфункціями. При цьому, практика виходить з того, що передана в рахунок майбутніхплатежів грошова сума презюмується як аванс, поки не буде доведено, що ця сумапередавалася з метою забезпечити в майбутньому виконання зобов'язання.
У разі невиконання договору,забезпеченого завдатком, сторона, відповідальна за невиконання договору,зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, але з зарахуванням сумизавдатку, якщо в договорі не передбачено інше (ч.3 ст.195ЦК).
У проекті ЦК України відповідно до ст. 571 угода щодо встановлення способузабезпечення виконання зобов'язання має бути укладена в письмовій формінезалежно від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової формиспричинює недійсність угоди щодо встановлення способів забезпечення виконання.