Шпаргалка: Корпорація як форма організації сучасної фірми
Міністерствоосвіти і науки України
Харківськийдержавний університет харчування та торгівлі
Кафедраекономічної теорії
КУРСОВАРОБОТА
здисципліни: Макроі мікроекономіка
натему: Корпорація як форма організації сучасної фірми
Виконав: студенІІ курсу
обліково-фінансовогофакультету
групиБ-32
денноїформи навчання
зфаху облік і аудит
АрсюковаВ.В.
Перевірила:Сокол Н. А.
Харків2003
ПЛАН
Вступ
1.Корпорації насучасному етапі:
1.1.Трактуваннякорпорацій в економічній науці
1.2.Переваги,недоліки, види корпорацій та рухи фондів
1.3.Корпорації такорпоративне управління на порозі ХХІ століття
2.Американськітранснаціональні корпорації в світовій економіці:
2.1.Новіорганізаційні форми діяльності американських ТНК
2.2.ТНК сьогодні
2.3.Місцеамериканських ТНК в світовій економіці і в „світі ТНК”
3.Корпорації вУкраїні та їх розвиток:
3.1.Сучаснакорпоратизація в Україні
3.2.Особливостіформування корпоративних відносин в Україні
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Останнім часомзначно посилився інтерес як науковців, так громадськості до проблем пов’язанихз корпоративним управлінням. Але для вирішення цих проблем необхідно насамперед чітко визначити змістсамих понять „корпоративне управління” та „корпорація” та ідентифікувати тічинники, під впливом яких формуєтьсямодель корпоративної поведінки підприємства.Проте ці поняття дуже ємнісні засвоїм змістом і вони вживаються в різних аспектах.
Термін„корпорація” походить від латинського слова corporation, що буквально означає-об єднання,союз, суспільство. В юриспруденції, корпорація – це спільнота людей, яка обєдналася для досягнення певної мети і є юридичною особою. В економіці жтрактувань цього поняття значно більше, що вимагає їх глибокого критичного аналізу.
І хоча юридичнийстатус присутній в усіх визначеннях корпорації, але деякі з економістівобмежуються визначеннями, які відображають тільки юридичний аспект категорії.Так, наприклад, автори „Короткої економічної енциклопедії” стверджують, що„… корпорація – юридична особа… яка відокремлена від індивідів, чиєювласністю являється”. Американські економісти З.Боді та К.Мертон вважають щокорпорація лише „… фірма, котра є самостійною юридичною особою і діє окремовід своїх власників”. На нашу думку, ці визначення є однобічними, так як відображають лише риси, характерні для юридичного статусу корпорації. Крім цього, визначеннятакого типу можуть характеризувати і інші підприємницькі утворення, наприклад,товариство з обмеженою відповідальністю.
На нашудумку, корпорацію слід розглядатинасамперед як економічну категорію, а отже, визначення повинновідображати її економічну сутність, а юридичний аспект може доповнити останню.
Згідно вимогпринципу суперечності, визначення сутності будь-якої економічної категорії сліддавати з погляду матеріально-речового змісту та суспільної форми.
З’ясування сутіекономічної категорії з боку матеріально-речового змісту означає розкриттярізних сторін: самого процесу праці, техніко-економічних відносин між людьми,різноманітних об’єктів власності. В залежності від того, матеріально-речовий зміст якоїкатегорії досліджується, на перший план висуваютьсяті чи інші сторони такого змісту.
Визначення сутітієї чи іншої економічної категорії з боку суспільної форми передбачаєз’ясування економічних відносин власності з приводу привласнення різноманітнихоб’єктів власності. Економічна власність є сукупністю виробничих відносин, а їїтеоретичним виразом є система економічних законів і категорій.
В історичномурозрізі, який є також одним зелементів діалектики, поява перших корпорацій булапов’язана з потребамиудосконалення продуктивних сил і економічної власності. Концентрація іспеціалізація виробництва поступово розширили масштаби економічних зв’язків міжпідприємствами. Збільшення обсягів випуску продукції привело до пошуків новихспособів збуту продукції, вимагало додатковихкапіталів. Зростаюча конкуренція також ставила підприємства перед проблемоюшвидкого і дешевого залучення капіталу. Тому об єднання коштів оформлялося увигляді корпорації з правом отримання частини прибутку залежно від вкладеноїсуми грошей.
Нагромадженнякоштів сприяло реконструкції виробництва, так як у підприємців посилювалосябажання отримувати щоразу більший прибуток і виникала об активна необхідністьподальшого вдосконалення техніки і технології. Розповсюдження і продаж акцій надеякий момент часу давали подвійну вигод: з одного боку, в оборот залучались тимчасово вільнікошти населення, а з другого-збільшувалисядоходи, що давало змогу підвищуватипопит і зменшувати падіння виробництва.
Поглибленнясуспільного поділу праці, зростання масштабів підприємств, ускладнення процесувиробництва й управління зумовили виникнення окремого специфічного прошаркусуспільства-менеджерів (професійних управляючих). Але найважливіші рішення укорпорації приймають власники, а самі менеджери розв’язують усі інші важливідля корпорації проблеми.
Отже, якщо дотримуватисьвимог принципу суперечності, системно-структурного підходу та інших методівдослідження економічних категорій, то слід було б, на нашу думку, дати такевизначення корпорації, як економічної категорії: корпорація-це вища формаконцентрації виробництва, яка досягається через об єднання багатьохіндивідуальних капіталів в один асоційований капітал, який поділено на акції тавідособлено від його власників-акціонерів, а для управлінням ним акціонерамипризначаються професійні управляючі-менеджери, які здебільшого працюють понайму. Корпорація забезпечує ефективне зростання рівня продуктивних сил, та сприяє швидкій адаптації доструктурних змін в економіці.
А тепер мидетальніше розберемо поняття „корпорація”.
Розділl
Корпораціїна сучасному етапі
1.1.Трактуваннякорпорацій в економічній науці
Світовий досвідсвідчить, що в економічно розвинутих країнах основою національних економік єкорпорації. Вони сприяють реалізації багатьох напрямків діяльності: концентраціїкапіталу і інвестуванню його в напрямках, котрі забезпечуютьконкурентоздатність на світових і національних ринках; пом’якшеннюсуперечностей між трудом і капіталом; подолання внутрішнього протиріччялюдини-власника і людини-працівника; формуванню корпоративної культури.
В економічнійнауці існує велика кількість визначень корпорацій. Наприклад: на думкуамериканських економістів Джеймса А.Ф.Стонера та Едвіна Г.Долана „… корпорація–це фірма, що існує як незалежна юридична одиниця, власність якої поділено наакції (паї). Власників такої фірми називають акціонерами або паєвласниками.Головною ознакою корпорації є те, що відповідальність за борги, судові позовипроти фірми, обмежуються сумою коштів сплачених за придбання акцій (пайовихвнесків)”. Інші американські економісти Ейсан Нікхбахт і Анжеліко Гропеллівважають лише, що „… корпорація – це форма організації бізнесу, за якоютовариство є юридичною особою, а його власники мають обмеженувідповідальність”.
Авториекономічного словника Енциклопедії Кирила і Мефодія стверджують, що„кор.-порація — це широко розповсюджена в розвинутих країнах форма організаціїпідприємни-цької діяльності, яка передбачає дольову участь у власності,юридичний статус та зосеред-ження функцій управління в руках професійнихуправляючих (менеджерів), що працюють за наймом”. Інша група вчених в основудефініції корпорації бере об’єднання фізичних чи юридичних осіб. Колективавторів „Довідника економіста-міжнародника” стверджує, що „корпорація – цедобровільна організація осіб, як фізичних, так і юридичних, зв’язаних законнимизабов’язаннями з метою створення господарського підприємства”. Автори„Енциклопедії бізнесмена, економіста, менеджера” розглядають корпорацію, як„… об’єд-нання юридичних та фізичних осіб навколо спільних професійних абоекономічних інтере-сів, як правило, на акційних засадах зі спільнимкерівництвом”.
Хоча наведенівизначення виражають більш юридичну сторону категорії „корпорація”, але у нихуже з’явилися окремі ознаки, що мають відношення до економічної сутностікорпорації: це характеристика власності корпорації. Що стосуєтьсявідповідальності за її забов’язаннями,то обмежена відповідальність характерна не лише для корпорацій, а тому вона неє основою і визначальною для категорії „корпорація”. До того ж, це такожздебільшого юридичний аспект проблеми. А ось характеристики власностікорпорації, „… власність, яку поділено на акції (паї)”, чи те, що вонастворюється, „… як правило, на акційних засадах” є початковим етапом пізнанняекономічної сутності корпорації. Це зумовлено тим, що у власності такожвиділяються економічний та юридичний аспекти. Характеристики корпорації, яківказують на „… дольову участь у власності ”, чи „… вла-сність розподілена начастини...”, також не є визначальними тільки для корпорації. До-льова участьхарактерна, для прикладу, і для товариств з обмеженою відповідальністю.
Дуже чітковиділяє характерні риси корпорацій И.Ансофф: „Корпорація-це широкорозповсюджена в країнах з ринковою економікою форма організації підприємницькоїдіяльності, передбачаюча дольову власність, юридичний статус і зосередженняфункцій управління в руках верхнього ешалону професійних управляючих, працюючихпо найму ”.
1.2.Переваги,недоліки, види корпорацій та рухи фондів
Як свідчитьБританська енциклопедія, термін „корпорація” може бути застосований і до іншихюридичних осіб, зокрема урядових установ у Великобританії, навчальних закладів,трудових союзів та благодійних установ.
До перевагкорпорацій зарубіжні економісти відносять наступні:
1.Власникикапіталу, інвестуючи свої гроші у справу підприємства, безпосередньо не берутьучасті в його діяльності. Вони несуть обмежену відповідальність за борги фірми,що само по собі є стимулом до інвестування коштів у ризиковану, але потенційноприбуткову або необхідну для суспільства справу.
2. Власникикорпорацій при бажанні можуть легко позбутися своєї частки капіталу шляхомпродажу відповідних цінних паперів. У вітчизняній економічній літературі такіцінні папери прийнято називати акціями. Звідси походить і назва цього типупідприємств-акціонерні товариства. Перепродаж часток капіталу (цінних паперів)не впливає на факт існування фірми.
3. Можливостірозширення капіталу корпорації практично необмежені. Її фінансуван-
ня значнопростіше й дешевше порівняно з одноосібними володіннями та партнерствами,оскільки власники капіталу наділені обмеженою відповідальністю, а кредиторамзакон гарантує повернення боргів компанії.
Недолікамикорпорації вважають:
1.Складний ідовгий порядок створення, хоча на практиці це не стає серйозною перешкодою.
2. На думкубагатьох зарубіжних економістів, негативно впливає на діяльність корпораційподвійний характер оподаткування. По-перше, прибуток фірми як юридичної особиобкладається податком на прибуток корпорацій; а, по-друге, з доходів власниківкапіталу – дивідендів, котрі сплачуються з прибутку, стягується податок надоходи фізичних осіб. У зв’язку зцим податкова політика багатьох країн спрямована на пом’як-шення оподаткування прибуткукорпорацій та дивідендів.
Хотілося б кількаслів сказати про заснування корпорацій. Заснування корпорацій починається зтого, що група осіб-засновники, або фундатори вирішує організувати підприємствоз обмеженою відповідальністю. Фундатори, як правило, купують певну частину йогокапіталу.
Корпораціястворюється відповідно до законів тієї держави або місцевої влади, депередбачається її реєстрація. Наприклад, у США діють закони штатів, кожний зяких має свої особливості, але спільними для них є дві умови: по-перше,адміністрація одержує комісійні за послуги, пов’язані з реєстрацією; по-друге,корпорації забов’язані регулярно (один раз на рік) подавати звіт про своюдіяльність. У 1948 р. Держава забов’язала кожну корпорацію вести книги обліку, котрі необхідні для одержанняправдивої інформації про стан справ на підприємстві, а також для здійсненняможливого контролю. Існує ще дуже багато формальностей щодо створеннякорпорацій.
Існує два видикорпорацій: відкриті та закриті.
До відкритихналежать ті корпорації, цінні папери яких купуються та продаються безпопередньої згоди з боку керівництва фірми. Кількість власників такихпідприємств практично не обмежена, але їх має бути мінімум 7. У закритихкорпораціях всі або більша частина цінних паперів належать декільком особам, ілише незначний їх відсоток може бути проданий за згодою з керівництвомкомпанії.
Типовим прикладомзакритих корпорацій є невеликі підприємства, що належать одній родині. Існуютьі великі фірми цього типу. Наприклад, автомобільна компанія Форда, котразареєстрована як закрита корпорація, належала Генрі Форду та його родині йуправлялася ними.
У Великобританіїв назві фірми, котра зареєстрована як відкрите акціонерне товариство, маютьбути присутніми слова „Публік Лімітед Компані” або абреві-
атура „PLC”. У назві закритих компаній зобмеженою відповідальністю останнім словом завжди має бути „Лімітед”.
Будь-якеакціонерне товариство формує свої грошові фонди за рахунок внутрішніх ізовнішніх джерел. Проте співвідношення між ними визначається економічними іфінанси-вими завданнями кожної конкретної корпорації в кожний конкретниймомент.
Внутрішніфонди формуютьсяза рахунок грошових потоків від поточної під-приємницької діяльності, а такожпродажу частини активів. Грошові кошти, які одержує корпорація в результатіпідприємницької діяльності, називаються грошовими потоками. Цей термінрозкриває динамізм підприємницької діяльності. Грошові надходження йдутьбезперервним потоком, тобто мають постійний характер.
Грошовий потікобчислюється як різниця між усіма надходженнями та видатками компанії, тобтоваловий прибуток плюс амортизаційні відрахування. Внутрішні фонди можутьпоповнюватися за рахунок продажу активів. У цьому випадку надходження маютьвипадковий характер.
Зовнішні фондикорпораціязалучає шляхом: 1)боргу (випуску облігацій, одержання позичок у кредитнихустановах); 2)збільшення оплаченого капіталу, тобто капіталу власників. Фонди,що знаходяться в розпорядженні корпорації, витрачаються на:
1) виплатудивідендів по акціях;
2) інвестиції в основнийкапітал;
3) інвестиціїв оборотний капітал;
4) погашенняборгів або викуп акцій.
Слідусвідомлювати, що здатність компанії формувати фонди за поточними операціями вчасі відділена від інвестування фондів. Тому інвесторам необхідна інформаціяне тіль-ки про рух прибутку, а й про всі фонди всередині фірми. Ці потокифондів дають важливу інформацію про фінансовий стан корпорації.
1.3.Корпорації на порозі ХХIстоліття
Перші зразкиакціонерних компаній (вони називались корпораціями) з’явилися ще за часів середньовіччя.Ними були міста, наділені правами самоврядування, університети й монашеськіордени, їх особливістю було те, що маючи активи, вони існували незалежно відсвоїх членів. У ХV століттіу Великій Британії, яка відома існуванням системи преце-дентного права,англійський суд сформулював унікальну рису цієї організаційної форми: законнимстав принцип обмеженої відповідальності, а в 1886 році ця норма юридично булазакріплена у США.
Корпораціїсучасного типу з’явилися у 1850 році взалізничній індустрії, а в 1880 році – у галузях, що виробляють споживчітовари. На сьогодні вони представлені не лише комерційними підприємствами, а йосвітянськими, науковими, рекреаційними, благодій-ними і навіть релігійнимиорганізаціями. Великі й малі міста створюють подібні структу-ри. У країнах ізрозвинутою ринковою економікою деякі види діяльності центральних уря-дів такожреалізуються через цю організаційно-правову форму, яскравим прикладом чого єФедеральна корпорація страхування депозитів у США.
Дослідженняспеціалістів показують, що оберт великих підприємств зростає, росте їхкількість. Однак за рахунок випереджаючого зросту підприємств малого бізнесу їхпитома вага в кількості підприємств не збільшується. В загальноприйнятомусприйнятті, коли мова про корпорації, під останнім маються на увазі самевеликі підприємства, національ-ні та транснаціональні корпорації (ТНК), рольяких зростає в світовому господарстві. За останні 10 років часткавнутрикорпораційних доставок в об’ємі експорту в закордонних філіях ТНК США зросла майже в два рази ісклала 60%. Транснаціональним компаніям на-лежать 80% інтелектуальногокапіталу, близько 50% об’ємів виробництва і світовоїторгівлі.
Згідно зофіційними даними, на частку 100 крупніших корпорацій США припадає до 60% ВНПкраїни, 45% зайнятих, 60% інвестицій. Кожна з корпорацій включає в свій складпідприємства 25 галузей, 35 корпорацій роблять в 32 галузях, 10-в 50.
В складіекономічно розвинених країн мається, як правило, кілька сот великих корпораційі кілька тисяч малих і середніх за розміром оберту фірм, також збудованих за корпоративною ознакою. Саме господарство можливо уявити як каркас, складений із100-200 крупних корпорацій з вертикально інтегрованими за кінцевою продукцієювідділами або дивізіями. Ніші, вільні від інтересів крупних корпорацій, займаютьсередні і малі підприємства (корпорації) або як формально самостійніорганізації. Вони співпрацюють з крупним бізнесом і одночасно конкурують з йогопідрозділами. Але головна сфера конку-ренції крупних корпорацій – світовийринок і, перш за все, сектори нових технологічних принципів і нових технологій,в яких існує не тільки конкуренція, але й контроль за обме-женнямрозповсюдження нових технологічних принципів і технологій.
Сучасним крупнимкорпораціям характерні:
-диверсифікація. Об’єм власних робіт по функціональномукомплексу досягає 80-90%. Широкий асортимент повно функціональної кінцевоїпродукції;
v -наявність п’яти або більше високих технологій;
v -малий об’єм міжкорпоративних зв’язків, складаючий 10-15% виробленогопродукту в натуральному виразі.
Дивлячись на всете, що ми розглянули в цьому розділі, можна сказати, що корпорація забезпечуєефективне зростання рівня продуктивних сил, та сприяє швидкій адаптації до змінв економіці.
Розділ ll
2.1.Американськітранснаціональні корпорації
в світовійекономіці
Своєрідністьтеперішнього моменту розвитку світової економіки полягає в тому, що вонапоступово знаходить властивості глобальної, хоча поки що і обмеженої замасшта-бами, саморегуляції. Найважливішим компонентом і водночас основнимекономічним ме-ханізмом загальних процесів глобалізації є транс націоналізація,зображуючи собою один з основних регулюючих контурів, забезпечуючих узгодженефункціонування світової еко-номіки у глобальному масштабі. Саме черезтранснаціональні корпорації (ТНК) і пов’яза-ні з ними транснаціональні банки(ТНБ) сьогодні протікають головні фінансові і товарні потоки. Про це йпоговоримо далі.
2.2.Новіорганізаційні форми діяльності американських ТНК
Арсенал форм іметодів, вживаних корпораціями США за кордоном, досить різноманіт-ний.Традиційною формою є створення закордонних філій. За останні 20 років їхкількість збільшилась у 2,3 рази і у 1997 році перевищило 22 тисячі.
В 70 рокиамериканські корпорації почали засновувати за кордоном, головним чином врозвинутих країнах, спільні підприємства з участю місцевого капіталу.
В останні роки узв’язку із розширенням сфери поширення „Інтернету” виникають нові формиміжнародного співробітництва ТНК, такі наприклад, як базуючись на використанніглобальної комп’ютерної мережі система закупок товарів і послуг в режимі „on-line”. Їх за-стосовують багато ТНК, втому числі і конкуруючі — „Дженерал моторз”, „Форд”, „Даймлер-Крайслер”.Оскільки американські ТНК можуть здійснювати контроль і управляти місцеви-мифірмами за кордоном за допомогою подібного роду неакціонерних форм організаціїкапіталу(міжнародна субконтрактація, коли ТНК заключають субконтракти зіноземними ко-мпаніями на виконання особливих робот і на поставку окремих товарів),виникає тісне пере-плетення діяльності всіх учасників економічних процесів, щоще більш розширює масштаби закордонного виробництва США.
Належитьвідмітити, що розвиток зусиллями американських ТНК глобального виробни-цтвасупроводжується доволі помітними змінами в методах створення закордоннихкорпора-тивних філій. Якщо в 80-і роки явна перевага віддавалась утвореннюнових філій, то у другій половині 90-х років позначалась тенденція підвищенняролі міжнародних злиттів і поглинань іноземних компаній. Іншими словами,активізувався процес зверхконцентрації і так дуже міцних корпорацій. В 1996році із заново створених 406 закордонних філій корпо-рацій США 191 виник задопомогою злиття і поглинання компаній, головним чином західно-європейських.
Справжній бумтрансграничних злиттів і поглинань спостерігався в 1998 році: варті-сний об’ємтаких операцій, здійснених американськими ТНК склав 137,4 млрд.дол. В 1999 роціця цифра зменшилась – до 112,4 млрд. дол., а число трансграничних придбаньамери-канських ТНК склало 1808. На протязі останніх трьох років міжнароднізлиття і поглинання були основним фактором росту об’ємів прямих іноземних інвестицій США[1] .
Незважаючи на те,що в лідери цього розгорнувшегося у кінці 90-х років процесу вир-вавсяЄвросоюз, США залишаються крупнішим учасником подібних операцій, особливомегаугод (об’ємом понад 1 млрд.дол.). Зарозрахунками ЮНКТАД, в 1999 році більша кіль-кість трансграничних угод булаздійснена іноземними компаніями, які входять в список 100 крупніших ТНК, а впершій десятці знаходились п’ять американських–„Дженерал електрик”, „Дженералмоторз”, „Форд”, „Екссон” та „Ай-Бі-Ем”[2].
У 1999-2000 рокахкрупнішими виявилися наступні угоди по придбанню американськи-ми компаніямиєвропейських фірм: компанія „НТЛ” придбала англійську фірму „Кейбл та Вайрескомьюнікейшн” за 11 млрд.дол.; „Форд”–англійську фірму „Ленд Ровер” за 2,7млрд. дол.; компанія „Сірко сістемс” – італійську фірму „Піреллі фібероптикоперейшн” за 2,15 млрд.дол.; та інші.
До числа головнихпричин трансграничних злиттів і поглинань відносяться глобаліза –ція світовихринків, перегулювання і зростання міжнародної конкуренції, а також необхідністьзбільшення прибутку в інтересах акціонерів.
2.3. ТНКсьогодні
ТНК сьогодні – цеприблизно 60 тис. Основних (материнських) компаній та більш 500 тисяч їхзакордонних філій та афільованих (залежних) компаній по всьому світу[3]. ТНК мають все більшийвплив на систему міжнародних економічних відносин і світову еконо-міку вцілому. Саме на ці компанії приходиться до половини світового промисловоговиробництва, понад 60% зовнішньої торгівлі, а також приблизно 4/5 патентів іліцензій на нову техніку, передові технології та ноу-хау.
Під контролемтранснаціональних корпорацій знаходиться 90% світового ринку пшени-ці, кави,кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту та залізної руди, 85% ринку міді табок-ситів, 80%-чаю та олова, 75%-бананів, натурального каучуку та сирої нафти.
Безумовно, ведучуроль в сучасному економічному світі, вже багато у чому ставшим „світом ТНК”,грають транснаціональні корпорації США. Половина американського експор-туздійснюється американськими та іноземними ТНК. Більша частина платежів, пов’язаних з трансфертом новихтехнологій, здійснюється всередині транснаціональних корпорацій. У США їхчастка в трансфертах технологій складає 80%.
Перефразувавшивідомий вислів Бісмарка, можна сказати, що зараз ТНК стоять на чолі світовоїекономіки, а американські панують в світі транснаціональних корпорацій. Самево-ни визначають сьогодні хід та основні тенденції світових процесів транснаціоналізації.
2.4. Місцеамериканських ТНК в світовій економіці
та в „світі ТНК”
Як відомо,основною критеріальною властивістю ТНК є наявність прямих інвестицій. Загальнийоб’єм нагромаджених американськими ТНК прямих іноземних інвестицій пере-вищує 4трлн.дол., а об’єм їх продаж складає 25% світових, причому 1/3 продукції ТНКСША випускається аффілійованими закордонними структурами. Об’єм продаж закордон-них структур ТНКвже перевищує увесь світовий експорт. Причому продажі закордонних структурзростають на 20-30% швидше, ніж прямий експорт ТНК.
Приблизнополовина усіх прямих закордонних інвестицій здійснюється за допомогою злиттіві поглинань, переважно серед фірм в розвинутих країнах. Цікаво, що США всіос-танні роки виявляються на першому місці за розмірами прихилених прямихіноземних ін-вестицій (ПІІ). В американських ТНК з кожних п’яти доларів, отриманих ними відпрода-жу товарів і послуг закордоном, чотири долара-це або продажі їхзакордонних філій, або експорт, направлений в ці філії.
Узагалі, існуєчітка визначена тенденція – чим більш розвинута країна, тим більш вона нетільки вкладає ПІІ, але й залучає їх. Ця тенденція безпосередньо виявляється втакому показнику, як співвідношення всього об’єму експортованих даною країноюпрямих інозем-них інвестицій –з одного боку, та імпортованими даною країною, зіншого. В США, Вели-кобританії, Італії, Данії цей коефіцієнт близький доодиниці, в ФРГ, Франції – приблизно на рівні 1,5, в Іспанії – лише 0,36. Назагальному фоні виділяється рекордсмен за вивозом капіталу – Японія, в якої співвідношеннядорівнює 16!
Для того, щобоцінити роль американських транснаціональних корпорацій і порівняти їх зкорпораціями інших країн можна звернутися до списку 100 найкрупніших ТНК,приве-деному в Уорлд інвестмент репорт (World Investment Report) 1999, ЮНКТАД.
Аналіз данихЮНКТАД дозволяє констатувати, що американські корпорації грають ве-дучу роль всвіті. Так, на першому місці по об’єму закордонних активів іде американська корпорація „Дженерал електрик”,закордонні активи якої склали 97,4 млрд.дол. В першій десятці розглядає могосписку ТНК подані п’ять американських, тобтополовина з десяти найкрупніших ТНК світу мають свої штаб-квартири в СполученихШтатах. Це такі фірми, як вже згадувана „Дженерал електрик”, а також „Фордмотор компані”, „Дженерал мото-рз”, „Ексон корпорейшн” та Ай-БИ-Ем. Сукупнізакордонні активи цих п’яти корпорацій складають 264,4 млрд.дол., об’єм їхзакордонних продаж – 277,2 млрд.дол., а закордонні філії п’яти ведучихамериканських ТНК забезпечують роботою більш ніж 400 тис.чоловік.
В цілому зі станайкрупніших ТНК усього світу 27 базуються в США. На долю цих 27 компанійприпадає 32,4% сукупних закордонних активів, 26% закордонних продаж та 25,6%зайнятих ста найкрупніших ТНК.
США є світовимлідером як за числом ТНК у списку 100 найкрупніших, так і за основ-нимипоказниками їх діяльності. Для порівняння можна відмітити, що на часткунайближ-чого конкурента американських ТНК — японських компаній – у спискуприпадає лише 17 місць, при цьому сукупні закордонні активи найкрупнішихяпонських ТНК складають 15,7%, об’єм закордонних продаж – 22,8%, а числозайнятих в закордонних філіях – 10,7% відповідних показників ста найкрупнішихтранснаціональних корпорацій.
Конкурентами ТНКіз США також являються ТНК країн Європейського Союзу. Загальна їх кількість зсеми країн ЄС, приведених у списку, склало 45. За останні два роки числокорпорацій з країн ЄС у списку ста крупніших ТНК збільшилось на чотири, в тойчас як кількість американських та японських транснаціональних корпораційзменшилось на одну кожне. Однак, вважати дані факти тенденцією збільшення роліта посилення впливу євро-пейських ТНК поки що рано. Річ у тім, що, не дивлячисьна зріст числа європейських ТНК у списку, їх сукупні активи відносно сукупнихактивів ста крупніших ТНК трохи зменши-лись – з 41 до 40,9%, а сукупні продажіта число зайнятих зросли незначно – з 40,1 до 41,8% та з 51,2 до 51,4%відповідно. Агреговані показники для ТНК з ЄС перевищують відповідні показникидля американських ТНК, однак жодна окремо взята країна ЄС навіть ненаближається до США за розглянутими показниками. Так, найбільша кількістьєвропей-ських ТНК базується у Франції, причому їх число дорівнює 13, їхзакордонні активи скла-дають 9,8%, об’єм закордонних продаж – 8,3%, а числозайнятих в їх закордонних філіях – 10,1% від показників ста ведучих ТНК.Великобританія, яка розділяє з Німеччиною друге місце у Європі за числом ТНК,поданих у списку ста ведучих, перевищують Францію по розглянутим показникам. На11 англійських компаній припадає 11,2% закордонних активів ста найкрупнішихТНК, 12,1% закордонних продаж та 13,8% зайнятих в закордонних філі-ях. Для 11німецьких ТНК відповідні показники складають 12,7, 13,8 та 15% відповідно.
Американськікорпорації безумовно домінують на рейтингу ста ведучих ТНК. Об’єм їх сукупних закордонних активівбільш ніж у два рази перевищує аналогійний показник най-ближчих конкурентів –японських ТНК, та більш ніж у 2,5 рази – показник німецьких ком-паній.
Сукупний об’єм продаж 27 (сума закордонних тавнутрішніх продаж) американських ТНК склав 1257,6 млрд.дол., в той час як об’єм сукупних продаж усіх ста крупнішихТНК склав 3983,9 млрд.дол. Таким чином, на долю 27 крупніших американських ТНКприпадає 31,6% сукупних продаж ста ТНК, а їх доля в світовому валовому продуктіскладає близько 3,5%. Для п’ятикрупніших американських ТНК аналогійний показник складає приблизно1,1%.
Розділ ІІІ
Корпорації в Україні та їх розвиток
В цьому розділірозглядається розвиток українських корпорацій на сучасному етапі, аналізуєтьсядинаміка кількості корпорацій, розглядаються проблеми формування корпо-ративнихвідносин в умовах України та багато чого іншого.
3.1.Сучасна корпоратизація в Україні
Перш за всенаведемо таблицю, яка показує динаміку кількості корпорацій та їхвидів Україні[4]
Показники 1998 1999 2000 2001 2002 Загальна кількість корпорацій 34038 34601 34273 34189 34426 загальний темп їх змін, % 100,0 101,6 100,7 100,4 101,1 ланцюговий темп їх змін, % 100,0 101,6 0,99 0,99 100,7 Відкриті корпорації: 10879 11812 12045 12089 12171 загальний темп їх змін, % 100,0 108,6 110,7 111,1 111,8 ланцюговий темп їх змін, % 100,0 108,6 101,9 100,4 100,7 Закриті корпорації: 23159 22789 22228 22100 22255 загальний темп їх змін, % 100,0 0,98 0,96 0,95 0,96 ланцюговий темп їх змін, % 100,0 0,98 0,97 0,99 100,7Ця таблицянаведена за даними Фонду державного майна України, які характеризують тітовариства, що були створені в процесі приватизації державних підприємств (у1992 році був прийнятий Закон України „Про приватизацію державного майна”).
Аналізуючи цютаблицю, можна визначити, що загальна кількість корпорацій на початок 2002 рокустановила 34426, з них корпорацій відкритого типу – 35,4%, закритого типу –64,6%. Згаданий процес відбувався протягом кількох етапів: 1992-1993 роки –початок процесу приватизації, виникнення та початкове становлення корпорацій насучасному етапі; 1994-1999 роки максимальне зростання кількості корпорацій;2000-2002 роки – реорганізація збанкрутілих підприємств, економічний розвитоктих, що залишилися.
Сучаснакорпоратизація в Україні передбачає формування та функціонування „комерційних”корпорацій відкритого та закритого типів; корпорацій відкритого типу в процесіакціонування державних підприємств і товариств з обмеженою відповідальністю.
Загальнакількість простих корпорацій за 1998-2001 роки в середньому зменшувалася на 16%за рік. Станом на 1 січня 2002 року корпорацій відкритого типу налічувалося12171, що на 1292, або 12%, більше, ніж у 1998 році, та на 82 більше, ніж на 1січня 2001-го.
Дані ДержкомстатуУкраїни, наведені у таблиці 2, свідчать, що нині відбувається процес не тількистворення корпорацій, а й ліквідації. Так, за 2002 рік було створено 7,4% всіхоб’єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ),а ліквідовано 1,6%.
2. Кількістьстворених та ліквідованих об’єктів ЄДРПОУ
заорганізаційно-правовими формами господарювання, 2001 рік[5]
Найменування
організаційно-правової
форми господарювання
Всього об’єктів
ЄДРПОУ (на
1 січня 2002 року)
У тому числі створено ліквідовано об’єктів% до загальної
кількості
об’єктів% до
загальної
кількості
Всього 889330 65413 7,4 13890 1,6 Корпорації 708 7 1,0 Відкриті корпорації 12171 65 0,5 80 0,7 Закриті корпорації 22255 702 3,2 408 1,8
Аналізуючидинаміку розміру державної частки майна (акцій) корпорацій України за 1998-2001роки (таблиця 3), можна зробити наступний висновок. На 1 січня 2002 рокувартість частки майна, що належить державі, становила
10746,9 млн.грн., що в 3,4 рази більше рівня 1998 року, в 1,9 – 1999 року та в 1,8 разивище рівня 2000-го. Значні її обсяги були в корпораціях Дніпропетровської,Донецької, Івано-Франківської, Київської областей (відповідно 1389,7 млн.,906,4 млн., 837 млн. та 4803,3 млн. грн.).
Аналіз динамікикорпорацій за відсотком приватизованого майна по Україні (таблиця 4) свідчить,що в 2001 році більше половини корпорацій (54,7) мали значну часткуприватизованого майна (від 70 до 99,9%), а 309 корпорацій вже закінчилирозміщення державної частки майна. На той же період найбільше корпорацій, вяких майно повністю приватизовано, діяло у Вінницькій (88), Черкаській (18) таЗакарпатській (17) областях
РокиКількість
об’єктів
Статутний
фонд,
млн… грн..
Частка майна, що закріплена
за державою
Вартість частки
майна, що нале-
жить державі,
млн. грн.
млн. грн. % до статутного фонду 1998 3704 6454,498 1374,135 21,3 3148,862 1999 3471 10915,937 2168,627 19,87 5717,838 2000 2681 13361,2 1845,0 13,81 5910,1 2001 2045 16406,0 4011,6 24,45 10746,94. Динамікакорпорацій за відсотком приватизованого
Роки Всього У тому числі за відсотком приватизованого майна До 49,9% включно Від 50 до 69,9% включно Від 70 до 99,9% включно 100% 1998 3704 717 420 1934 6331999
До рівня 1998, %
3471
93,7
520
72,5
334
79,5
1951
100,9
666
105,2
2000
До рівня 1998,%
Ланцюговий темп змін ,%
2681
72,4
77,2
437
60,9
84,0
288
68,6
86,2
1524
78,8
78,1
432
68,2
64,9
2001
до рівня 1998, %
ланцюговий темп змін, %
2045
55,2
76,3
384
53,6
87,9
234
55,7
81,3
1118
57,8
73,4
309
48,8
71,5
майна поУкраїні, одиниць[6]
Таким чином, дослідженнясучасних тенденцій розвитку корпорацій в Україні дозволяє зробити наступнівисновки:
1992-1993 рокихарактеризуються як початок процесу приватизації та акціонування підприємствУкраїни, закладання правових основ їх діяльності;
У 1994-1999 рокахспостерігається максимальне зростання корпорацій в цілому по Україні. Вже напочатку 1996 року практично був закінчений процес приватизації в переробнійсфері АПК, внаслідок чого найбільша кількість корпорацій зареєстрована у 1999році. В останні роки цей показник мав невизначену тенденцію. На мою думку,нечітка тенденція кількості корпорацій взагалі та по їх видах пов’язана знедостатньо розвинутими ринковими відносинами та непропорційним переливомкапіталу між галузями економіки, що в свою чергу зумовлено відсутністю системи підлагодженогомеханізму кругообігу в економіці;
2000-2002 рокихарактеризуються тим, що корпорації мають тенденцію до удосконалення існуючоїорганізації системи управління виробництвом, персоналом, маркетингом,дивідендною політикою та іншими сферами.