Сочинение: Приватне життя і життя компанії з етичних поглядів
Приватнежиття і життя компанії з етичних поглядів
План:
1. Цінністьприватності.
2. Сферизаконного зацікавлення.
3. Засобидослідження.
1.Цінність приватності.
Приватність єважливою цінністю, яка може виявитися у трьох вимірах:
- психічному;
- фізичному;
- соціальному.
Найголовніша –психічна приватність –– це приватність внутрішнього світу, думок людини, їїідеалів, прагнень, почуттів. Вона виявляється в людей особливим способом івимагає особливої поваги. Більшості люди можуть бажати відкрити свої внутрішніпочуття тим людям, які можуть допомогти і що їм можна допомогти.
Проте, більшістьіз нас приховує значну частину свого внутрішнього світу і навіть від близькихлюдей оскільки:
- такасекретність захищає від експлуатації тих хто хотів би використати людей увласних цілях;
- розкриттясекретності може зашкодити і самій особі.
Людина може бутизобов’язана розкрити своє внутрішнє життя психологу, якщо це необхідно для їїдушевного здоров’я. Бувають випадки, що роботодавець має право вимагатирозкриття внутрішнього світу претендента на роботу. Проте, потреба в цьому маєбути чітко встановлена.
Фізичнаприватність є необхідним засобом для засобу психічної приватності. Всіпрацівники будь-яких професій потребують захисту фізичної приватності длявиконання своєї роботи. Деякі суди вирішили, що фізична приватність порушуєтьсялише у випадку прямого фізичного посягання. Згідно з таким поглядом, шпигуванняза допомогою бінокля або мікрофона з поза меж чиїхось володінь не є порушеннямприватності. Таке судження є неправильним і неетичним, оскільки сучасна технікаможе спричинити шкоду і без прямого фізичного посягання. Право особи наприватність не обмежується лише предметами її власності. Фізична приватність посуті може означати оберігання почуттів та особистих стосунків. Тому порушенняфізичної приватності можливе навіть за відсутності правопорушення чи посяганняна власність.
З поглядубізнесу, не є благом для старшого за посадою знати, що його підлеглі думаютьпро свого керівника. Отже, фізична приватність –– це необхідний засіб, щодозволяє бути самим собою і підтримувати соціальні та ділові стосунки з іншими.
Соціальна приватність.Для ефективного функціонування суспільства, кожна людина грає декілька ролей:батько, мати, чоловік, адміністратор, громадянин. Часто це неможливо, якщо роліне є подільними і не ізольовані одна від одної. Секретність і приватність усоціальному аспекті потрібна як підтримка різниці ролей. Фірма проявляє законнузацікавленість стосовно всього, що істотно впливає на виконання роботи. Пияцтвота азартні ігри осіб на посаді контролерів, невміння тримати язик за зубамипровідних спеціалістів мають стосунок до роботи, а подружня вірність цих осібчи участь у зустрічах нудистів –– ні.
Стосовнозаконного зацікавлення виникають серйозні проблеми тоді, коли справа стосуєтьсядій приватних осіб, які впливають на імідж компанії. З просуванням людей покар’єрі, вплив їхньої діяльності на імідж компанії є часто визначальним.
Якщо робітникдеякої фірми належить до комуністичної партії, то очевидно, суттєвого впливуцей факт не справляє на імідж компанії, а якщо віце-президент якоїсь компаніїналежить до нацистської партії, то ситуація є іншою, оскільки люди не захочутьмати справу ні з цією особою, ні з фірмою, де він працює.
Слід пам’ятати,що право особи є первинним і воно не може бути порушене кимось чи чимось шляхомшляхом необґрунтованого втручання. Проте така обґрунтованість не може бутивстановлена в односторонньому порядку, а лише шляхом вироблення колективногодоговору. Сучасний бізнес передбачає тривалі відрядження і працівникисприймають це як частину умов праці, але потреба таких відряджень виправдовуєтьсялише тоді, якщо відрядження справді необхідне для компанії.
Якщо ж наслідкицього для дружини та дітей не беруться до уваги, то компанія діятиме так, нібивона привласнила не лише працівника, а його сім’ю.
3.Засоби дослідження.
Не всі засобидослідження, які використовує компанія до своїх працівників, є етичними.Приватність має свої вимоги і працівник, наймаючись на роботу, добровільновідмовляється від частини своєї приватності. Люди погоджуються на звичайнийнагляд за своєю працею. Проблема виникає в тому, де межа між обґрунтованим інеобґрунтованим втручанням в приватність. Мова іде про засоби, які використовуєкомпанія: телеграфні повідомлення, приховані телекамери, тестування.
Якщо застосуванняспеціального устаткування для контролю працівників у виробничій зоні необхіднедля запобігання крадіжкам, яких не можна контролювати за допомогою звичайнихзаходів, то можна вважати, що компанія мала для цього достатні підстави.Наприклад: робітники мають справу з невеликими за розмірами цінними речами.
Навіть у цихвипадках, про існування спеціального контролю повинно бути відомо працівникам,щоб вони захистили свої законні секрети. Використання спеціального контролю навиробничій території та у невиробничій (кімнати відпочинку) вимагатиме значносерйозніших підстав. Зокрема потрібні санкції на обшук, повинна бутиобґрунтована підозра того, що ця процедура дозволить отримати докази серйозногозлочину скоєного раніше.
Підприємство,навіть коли використовує спец контроль, повинно захистити працівників від шкідливихпобічних наслідків. Тому інформація про приватне життя і зібрані дані повиннібути знищені, забуті, чи проігноровані, оскільки компанія не має права збиратита використовувати таку інформацію.
Не етичним єтакож використання перевірки на детекторі брехні для випробовуванняпретендентів, яким доведеться мати справу з великими сумами готівки, але існуєобов’язок керівника компанії запрошувати висококваліфікованого працівника, якийзможе розшифрувати результати співбесіди.