Сочинение: Українські національні моральні цінності та їх місце у діловому спілкуванні

Реферат

«Українськінаціональні моральні цінності та їх місце у діловому спілкування»

/>/>/>/>/>/>/>Вступ

У цейчас у країні як і раніше не наведено належного порядку й залишається низькимвідсоток приросту економіки. Рівень життя більшості населення – наднизький.Чому? Адже вже близько 20 років країна незалежна. Можливо тому, що єнаціональні (внутрішні) гальма, які істотно перешкоджають розвитку економіки йкультури.

Давньогрецькийфілософ Піфагор, видатний мислитель та математик стародавності, у своїй праці «Продержаву» писав так: «Народи! Прагніть передусім мати добрі звичаї, ніж закони:звичаї є найпершими законами». Фома Аквінський у свій час проголосив про те, що«Бог вклав у руки правителів владу для того, щоб вони захищали благо всіх».

Якщорозглядати тріаду: економіка, політика, етика, – то в ідеальному випадкуосновою гармонійного розвитку суспільства повинна бути етика.

Приорганізації будь-якого суспільства доречно говорити про національнийменталітет. Частиною менталітету є національний характер. Зокрема, українськийнаціональний характер припускає наявність деяких рис, які можуть робити істотнезначення на всі сфери життя.

Прирозв'язанні складної проблеми оновлення національного буття є неприйнятним «механічне»копіювання зарубіжного досвіду через суттєві відмінності у свідомості,ціннісних орієнтаціях, соціально-економічній поведінці народу України. Привабливісвітові моделі економічного розвитку принесуть бажаний ефект Україні, якщоавтори реформ будуть враховувати особливості української ментальності, критичноосмислювати власний й зарубіжний досвід. При цьому важливо зберегти національнусамобутність.

Визначенняперспектив подальшого розвитку ринкової економіки в Україні ставить насущнезавдання вивчення взаємини цінностей бізнесу й моральності. Цьому завдаю йприсвячена ця робота.

1. Українськінаціональні моральні цінності

Національніморальні цінності – це історично зумовлені, створені конкретним народомпогляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди практичні дії, якіґрунтуються на загальнолюдських цінностях. Але вирізняють певні національніпрояви, своєрідності в поведінці, які є основою соціальної діяльності людейконкретної етнічної групи[1].

Ціннісніорієнтації людини, суспільства, нації складаються історично, успадковуютьсяпоколіннями, збагачуються, вдосконалюються чи здрібнюються, розпорошуютьсяними. Це цілком стосується й моральних цінностей, які уособлюють культурнеобличчя XXI століття. Мораль – вагома складова частина духовної культуриетносу, нації; даний аспект її існування потребує ґрунтовного науковогорозкриття. У плані дослідження та осмислення моральних цінностей українськогонароду особливо значущим і перспективним завданням видається аналіз відповіднихпоглядів селянства, адже історія для українців значною мірою виявилася «замкненою»на постаті хлібороба-трударя, представника сільської «мовчазної більшості». Невипадково вітчизняні історики, які досліджували селянську проблематику, здавнавдавалися в цьому зв’язку до термінів «народ», «українці». Додамо, що селянствопринаймні до середини ХХ ст. становило більшість української нації, а це даєпідстави говорити про українців як про націю переважно хліборобську не лише в історичному,а й в соціально-культурному, цивілізаційному аспекті[2].

Вукраїнському національному характері дослідники знаходять соціальнийегалітаризм (прагнення до соціальної рівності), громадоцентризм, провінційність,загальну аполітичність, впертість, анархічність, здатність до мімікрії тапристосування («аби не гірше…»)[3].

Увідомих історичних умовах було в Україні пригоже поле до постання комплексуменшвартості (політичне поневолення із заперечуванням донедавна права на мовнуокремішність, з накиненою назвою малоросів). Комплекс меншовартості збуджуєтенденцію до надолуження – компенсації чи надкомпенсацїї, яка може йти в різнихнапрямах: або знецінювання об’єктивної дійсності й утечі в етично-ідилічнемрійництво з вірою в утопію, або насолоди в мазохістичному бажанні ореолустраждання, або агресивності з бажанням помсти, жорстокості, кривавої відплати[4].

Додамо,що в Україні яскраво спостерігаються відчутні регіональні відмінностіментальності та національного характеру. Тому про цілісність/тотальністьнаціональних моральних цінностей української нації в цілому можна говорити лишез певними застереженнями.

Розглянемотаку важливу рису національного характеру, як індивідуалізм, який особливоважливий в діловому контексті. В історії України не було общини як явищанародного життя, притаманного іншим країнам. Політична національна історіяУкраїни (народне віче Київської Русі, громадсько-політична і військоваорганізація українського козацтва Запорізька Січ, демократичні процедуримісцевого самоврядування та церковного життя. Конституція Пилипа Орлика тощо)свідчить про переважання принципу індивідуалізму як механізму відтвореннясуспільної реальності в Україні та як суттєвої особливості українськоїментальності. Українському народу є характерним нахил до індивідуальноїсвободи; українська ментальність, з давніх часів існування української нації, єсприятливим фоном для розвитку індивідуалістичного особистісного ядра окремоїлюдини. Сільська (хуторянська) структура українського національного характеру,схильність до малих співтовариств, також зберігає принцип індивідуалізму,автономії окремої людини.

Щодопитання особливості християнської релігійної свідомості в історії України тавплив її на національну мораль, то християнські засади ментальності західноїлюдини та становлення класичної західної економічної ментальності характерні йдля історії України. Особливості православної етики праці, власності табагатства, що формували вітчизняну економічну культуру й економічнументальність, надають змогу зрозуміти вітчизняну своєрідність, виробляти своїформи ринкової поведінки та ринкової культури, які є адекватними українськимтрадиціям.

Щеодне цікаве питання ― суб'єктивно-моральне розуміння неправди,справедливості й прав особистості, відношення до законів, яке представляє вцілому етичну систему народу. На думку Лефевра[5],існує дві етичних системи, що характеризують подання про справедливість. Ціподання «про перспективність неправди» для простоти виражаються у вигляді 2-хумовиводів:

а)зло + добро = Добро.

б)зло + добро = Зло.

Українцівважають що «Добро» завжди перемагає «Зло», і тому припустимі невеликі (засуб'єктивними оцінками) і «Зло» й «Неправда в порятунок». Навіть національнийфольклор орієнтований на легковажне відношення до неправди. Згадаємо веселуукраїнську пісню «Ти ж міні підманула, ти ж міні підвела». Прихильники другоїетичної системи, наприклад, американці, не змішують поняття «Добро» й «Зло», івважають, що неправда не може бути засобом досягнення гуманної мети[6].

Морально-правовісудження. У свідомості українців поняття «закон» й «мораль» споконвічнорозділені. Змішання у українців понять про справедливість і моральністьприводить до заперечення законів як раціональних і справедливих. Орієнтація наморальні норми розглядається як компенсаторний механізм «законослухняності» принедостатньо ефективній роботі правового апарата.

Соціологивиділяють три найбільш узагальнені моделі основних типів реакції громадянУкраїни на пострадянську ситуацію: пасивність і аттантізм (тобто інерція «колективістських»цінностей, установка на терпіння й неясну надію на «об'єктивні» позитивні змінив майбутньому, ностальгія за минулим,), активна адаптація (тобто енергійнийпошук можливостей виживання, відкритих новими соціально-економічними умовами)та орієнтація людини на максимальний індивідуальний економічний і соціальнийуспіх[7]. Тому є реальніпідстави стверджувати, що в сучасній Україні існує тип людини, для якоїпритаманний високий рівень автономії у відношенні до соціуму й соціальнихінститутів. У новій суспільній реальності зароджуються нові норми і правила,необхідні для життєдіяльності, й індивідуалізм стає однією з таких норм.

Цедуже скорочене дослідженні національних моральних цінностей сучасногоукраїнського народу в економічному та діловому контексті. Розглянемо заразбільш детально взаємозв’язок притаманних українцям моральних цінностей та рисїхнього ділового спілкування. Останнє можна розглядати в широкому контекстіпідприємництва як способу загального економічного спілкування, а також ввузькому, яке відображає саме діловий етикет.

2. Особливості національного підприємництва та діловогоспілкування

Розглянемозазначене в роботі питанні у узькому розумінні. Знання з етики діловогоспілкування є важливою складовою професійних умінь та ділових здібностейпідприємців. У сучасному професійному житті дотримання норм і правилспілкування безпосередньо впливає на результати професійної діяльності.Будь-які види взаємостосунків з потенційними споживачами, партнерами,організаціями та установами є діловим спілкуванням. Метою ділового спілкуванняє досягнення результату у спільній діяльності.

Діловийетикет посідає особливе місце в мистецтві поведінки. Його правила засновані натаких моральних категоріях, як ввічливість, тактовність, коректність,порядність. Володіння правилами етикету усуває скутість, дає змогу не скривдитиділового партнера незграбним словом або дією, і водночас – не втратити власнедостоїнство й престиж фірми[8]. Засвоєннястереотипів поведінки, запропонованих етикетом, дає можливість установитисприятливий психо­логічний клімат ділового спілкування, що робить бізнес успішнимі приємним.

Загальнийморальний принцип людського спілкування викладено в категоричному імперативі І.Канта: «Поводься так, щоб максима твоєї волі завжди могла мати також силупринципу загального законодавства». У діловому спілкуванні основний етичнийпринцип можна сформулювати так: під час ухвалення рішення про те, якимцінностям варто надати перевагу в певній ситуації, поводься так, щоб максиматвоєї волі була сумісна з моральними цінностями інших сторін, які беруть участьу спілкуванні, і допускала координацію інтересів усіх сторін[9].

Убагатьох вітчизняних бізнесменів-початківців зривається безліч вигідних угод,особливо з інофірмами, через те, що вони не знають правил ділового етикету.

Якпереконує досвід налагодження підприємцями зовнішньоекономічних зв'язків, нашібізнесмени також досить своєрідно розуміють цінності цивілізованого ринку, щоґрунтуються на таких моральних категоріях, як шляхетність, надійність,порядність, солідарність[10].

Численніфірми мають у багатьох країнах такий принцип: «Прибуток – вище за все, алечесть вища від прибутку». А в багатьох нових українських бізнесменів іншіпринципи: «Прибуток будь-якою ціною», «У комерції все дозволено», «Гроші непахнуть».

Відповідномораль нового класу бізнесменів в Україні – явище складне й суперечливе. Нанього впливають різні сили, різні моральні традиції й системи цінностей, бо вукраїнському бізнесі зайнята велика кількість людей різних національностей,різного віросповідання й різних моральних поглядів, із різним економічнимбазисом. Крім того, в український бізнес наприкінці 90-х років ХХ ст. прийшлигромадяни закордонних держав, діяльність яких заснована на канонах західноїетики. Контакти з ними формують досить своєрідне переплетення національнихукраїнських рис із загальносвітовими, що почасти все-таки полегшує включенняукраїнського бізнесу в систему світових моральних норм ділової поведінки.

О. Бродськавиділяє таки риси вітчизняного бізнесу[11]:

1. Комплекс«неповноцінності», покірність, острах ризикувати по-великому. Психологія непереможця, а того, хто завжди зазнає по­разки до початку гри.

2.Рабська агресивність, нездорове бажання «розтоптати», принизити, невмінняшукати компроміси.

3.Відсутність іміджу ділової людини, під­приємця, що виражається в стилімислення, манері одягатися, поводитися.

3.Прагнення до обмеження конкуренції, монополізму, опорі на «блат».

Особливозгубно впливає на розвиток вітчизняного бізнесу його «нечесне» ведення.

Перейдемок більш широкому розумінню ділового спілкування, яке можна розуміти як ділове спілкуванняз економічною метою, як форму взаємодій між підприємцями, державою танаселенням щодо досягнення ними особистих та суспільних економічних цілей.

Оскількив цей час на підприємництво покладають надії як на силу, здатну піднятивітчизняну економіку, то для успішної діяльності підприємцеві дуже важливодотримувати моральних норм як у відносинах з державою, партнерами по бізнесі,так й у відносинах з найманими робітниками.

Моральнаповедінка у довгострокової перспективі завжди сприяє збільшенню доходів, томущо підтримка високих етичних стандартів підвищує конкурентноздатністьпідприємства. Неморальний шлях поведінки лише збільшує ризик підприємства,оскільки результат виявляється непередбаченим. У той же час якщо взяти якісьокремі випадки, то неетична поведінка може принести більший доход, чимповедінка етична. Передумовою моральної поведінки в бізнесі служить наявністьконкуренції, що покликана забезпечити для всіх суб'єктів економічної діяльностірівні можливості. Успіх у діловому світі можливий лише тоді, коли коженпідприємець очікує від своїх конкурентів дотримання етичних та моральних норм.У противному випадку система вільного ринку не може нормально функціонувати.

У цейчас не тільки сфера бізнесу, але й українське суспільство в цілому виявилосяохопленим етикою релятивізму, де виключається абсолютність таких понять, якгарне й погане, щире й помилкове. У рамках цієї етики моральні ідеї попадають узалежність від випадкових факторів і цілком визначаються конкретною ситуацією.

Етикапідприємництва в Україні складалася в ході подолання пережитків кріпосництва йв умовах державного патерналізму. Незважаючи на очевидні успіхи у своємустановленні, клас підприємців так і не оформився в серйозну соціальну силу.Складності формування морального кодексу підприємництва існують й у цей час ізв'язані з неприйняттям підприємництва й індивідуальної ініціативи в періодсоціалізму. Конкретний аналіз показує розходження моральної позиції підприємцяй моральної оцінки суспільством феномена підприємництва. Культурна легітимаціяпідприємництва вимагає взаємодії етичних підстав підприємництва, психологіїособистості підприємця й економічних цілей, що коштують перед ним. У данійструктурі особливого значення набуває моральна легітимація діяльностіпідприємця, спрямована на систематичне одержання прибутку в ході максимальноїекономічної ефективності поведінки. Легітимація повинна враховувати як нормиетики успіху (здоров'я, комфорт, багатство, соціальний престиж), так ісоціальної етики (родина, колективізм, патріотизм).

Зв'язокміж психологічними якостями підприємця й етичних підстав його діяльностінеоднозначна. Загальні психологічні риси, характерні для підприємців – прагненнядо самостійності, цілеспрямованість, пошук новизни, готовність іти на ризик, – можутьодержати моральне виправдання. Однак ці риси можуть здобувати йіндивідуалістичний (внеморальный) зміст. Комплекс автономності в українськихпідприємців виражений сильніше через їхню більшу відчуженість від суспільства йвідсутності послідовної підтримки з боку держави.

Етикавітчизняного бізнесу нерідко ставила в тупик багатьох іноземних партнерів йінвесторів. Українські ділові люди явно процвітали в торгівлі, але уступали впромислових починаннях. Великі капітали вкладалися в основному в «вірні» промисли:винокуріння, солеваріння тощо. Іноземні інвестори при відкритті своїхпідприємств зобов'язувалися навчати заморським секретам українських людей,нічого не приховуючи. При цьому на всіх етапах розвитку української економікичітко простежується зв'язок підприємництва з діяльністю й заступництвомдержави.

Такеположення породило одну зі специфічних особливостей українського бізнесу – прагненнядосягати успіху не стільки зусиллями до ефективного розвитку виробництва,скільки одержанням вигідних урядових замовлень і пільг, а виходить, підкупомчиновників.

Вітчизнянепромислове підприємництво оформилося пізніше західноєвропейського й тому високоцінувало технічні досягнення Заходу, їхню організацію й культуру виробництва.Однак зштовхнувшись із сильною конкуренцією іноземного капіталу й сподіваючисьна протекцію своєї влади, вітчизняні ділові люди здавна шукали підтримку вобґрунтуванні унікальності й неповторності національного розвитку. Важкозаперечувати своєрідність національних традицій і звичаїв, але шукати в нихглибоке протиріччя між істинно українською цивілізацією й фатальним впливомзахідних та східних ідей за всіх часів було порочною тенденцією. Саменаціональним менталітетом, непопулярністю в Україні ділової ощадливостіпорозумівалося показне марнотратство, схильність до спекуляції й обдурю,необов'язковість й обмеженість кругозору.

В цейчас у нашій країні не всім підприємцям вистачає істинно української сумлінностій порядності «людей слова», хазяйської ощадливості й бажання допомогти талантамі людям, що потрапили в лихо. Турботи про етичність поводження вітчизнянихбізнесменів часто закінчуються забезпеченням гідного особистого іміджу йсучасного інтер'єра фірми.

Незважаючина порушення моральних норм, багато бізнесменів все-таки вважають, що зміцненняетики сприяє їхнім інтересам. Команда, що складається з людей, що володіютьвисокою культурою й професіоналізмом, здатна домогтися успіху. Ефективнекерівництво, що базується на етиці, є кращим засобом для досягнення цілей.Етичний підхід до бізнесу вимагає прийняття в увагу позицій всіх зацікавленихсторін. Це сприяє виробленню компромісів, а значить ефективній спільній роботій довгостроковому співробітництву, що несе із собою додатковий прибуток.

Такимчином, етика є засобом, що позитивно впливає на бізнес, підтримує йогоприбутковість, конкурентноздатність і подальший розвиток. Тому долясоціально-економічних реформ в Україні багато в чому пов'язана зі зміною моральноїповедінки вітчизняного підприємця.

Процессуспільних трансформацій в новітній Україні породжує становлення новогосоціального суб'єкта, принципово нових особливостей соціально-економічнихвідносин, сприяє змінам соціально-економічної поведінки людей, які позначаютьсяна їх економічній свідомості та поведінці. Суспільна свідомість маєадаптуватися до радикальні змін соціально-економічної поведінки; має відбутисяпроцес цивілізованого «оброблення» цієї ситуації ментальністю.

Нажаль, вітчизняні соціологічні дослідження поки не фіксують масового поширенняякостей, властивих сучасній європейській економічній ментальності, посереднаселення України. Психологічними перешкодами для набуття таких ментальних рису сучасній Україні є[12]: соціальнаінертність; викривлене розуміння соціальної справедливості; деформованістьуявлень про захист від економічних труднощів як про обов'язок держави, а некожного особисто; сприйняття як цілком нормального явища авторитарних методівправління; соціальна заздрість як наслідок тривалої зрівнялівки в оплаті праці;звичка безвідповідальності. Звичайно, неприємно і нелегко погоджуватися зтакими реаліями.

Процессоціально-психологічної адаптації населення до ринкової суспільні атмосфери віддзеркалюєзміну парадигм економічної свідомості, соціальної економічної психології,економічної ментальності; відбувається зміна старої схем економічного мисленняновою. Важливого значення тут набуває посилення впливу цінностей національноїкультури та моралі. Розвитку України сприятимуть ті риси національноїментальності, яки природно притаманні українцям. Це якості «хліборобського» типу― м'якість, поблажливість, толерантність, чутливість, душевна теплота,мрійливість, милосердя; по-друге, якості «козацького» типу – діловитість,рішучість, настирливість, здоровий авантюризм, практичність, індивідуалізм.

Загальні висновки

Системаморальних цінностей в українців сформувалася здавна. Вона вибудувалась зурахуванням таких рис національної ментальності як індивидуалізм, природнийдемократизм, схильність до інтроверсії, а також комплексу меншвартості, щодістає свого продовження в знецінювання об’єктивної дійсності й утечі в етично-ідилічнемрійництво з вірою в утопію. В українському національному характері дослідникизнаходять соціальний егалітаризм (прагнення до соціальної рівності),громадоцентризм, провінційність, загальну аполітичність, впертість,анархічність, здатність до мімікрії та пристосування. Є реальні підставистверджувати, що в сучасній Україні існує тип людини, для якої притаманнийвисокий рівень автономії у відношенні до соціуму й соціальних інститутів.

Засобом,який позитивно впливає на бізнес, підтримує його прибутковість,конкурентноздатність і подальший розвиток, здавна визнається етика та мораль.Тому доля соціально-економічних реформ в Україні багато в чому пов'язана зізміною моральної поведінки вітчизняного підприємця.

В цейчас у нашій країні не всім підприємцям вистачає істинно української сумлінностій порядності «людей слова», хазяйської ощадливості й бажання допомогти талантамі людям, що потрапили в лихо. Турботи про етичність поводження вітчизнянихбізнесменів часто закінчуються забезпеченням гідного особистого іміджу йсучасного інтер'єра фірми.

Напідставі викладених в цій роботі причин можна лише розраховувати (сподіватися)на тривалий процес соціального «дозрівання» українців і поступової адаптаціїїхнього менталітету до сучасних вимог життя. У противному випадку вони невитримають конкуренції, що збільшується (науково-технічної, економічної,духовно-релігійної, психологічної тощо) з іншими країнами, і просто перестанутьіснувати (більшість населення фізично вимруть або держава втратить усякунезалежність і розчиніться в інших країнах, більше «розумних» й організованих).

Використана література

1.  Белобров В.Н., Гаврилин В.А., Павлов А.С. Национальныеоковы нравственности и славянского права // Педагогика, психология имедико-биологические проблемы физического воспитания и спорта. 2007. № 11. С.103–106.

2.  Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції ісучасність. – К.: Рідна мова, 1998.

3.  Бондаренко О.В. Українська економічна ментальність:соціально-філософський аналіз. Автореф… докт. філософ. наук. ― К.: 2008. ―24 с.

4.  Бродська О. Ділова етика в українському бізнес-суспільстві //Персонал, № 5, 2006. С. 34―36.

5.  Землюк В. Етнопсихологічні й етнополітичні особливостіідентичності українців / Наукові записки Інституту політичних іетнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України: Збірник науковихпраць. – К., 2007. Вип. 34. С. 93―110.

6.  Касянова С.П. Методичні рекомендації щодо забезпеченнясамостійної роботи студентів з дисципліни «Етика ділового спілкування» (длябакалаврів, сипеціалістів). – К.: МАУП, 2008. – 30 с.

7.  Кузьмінський А.І., Омелянко В.Л. Педагогіка родинноговиховання. – К.: «Знання», 2006.

8.  Лефевр В.А. Алгебра совести. – М., Когито-Центр, 2003.

9.  План розвитку країни / За ред. І. Богословської, І. Дідковського, О. Чалого// www.viche.org.ua/planrus

10.      Разумцева Г. І. Морально-етичні погляди українського народуза фольклорними джерелами: аксіологічний аспект. Автореф. дис… канд. філософ.Наук. ― К.: 2004.

11.      Харрисон Дж. и др. Биология человека. – М.: Мир, 1979. – 240с.

12.      Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. – К.,2006.