Реферат: Роздержавлення та приватизація
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ВІННИЦЬКИЙТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Реферат
З державногорегулювання економіки
на тему:
“ Макроекономічні факторизабезпечення ефективних процесів роздержавлення та приватизації ”ЧугуМихайла
ЕП-21
ВТЕІ КНТЕУ
Вінниця 2001
ЗМІСТ
1.Державнеуправління процесами приватизації… 3
2.Порівняльнахарактеристика механізмів приватизації інших країн… 3
3.Управлінняпроцесами приватизації в Україні. Способи приватизації… 5
4.Державнапідтримка малого підприємництва… 7
5.Використаналітература… 10
Державне управління процесами приватизації
Одним з елементів економічної політики і однією з найважливішихфункцій держави у період переходу до ринку є зміна економічної структури — створення структури змішаної економіки.
Структура змішаної економіки формується через роздержавленняі приватизацію. Поняття роздержавлення і приватизація не ідентичні.Роздержавлення — глибший процес, його метою є прискорене створення потрібнихдля повноцінної ринкової економіки різноманітних суб'єктів підприємницькоїдіяльності, ліквідація майнової монополії держави у підприємницькихвідносинах. Воно передбачає роздержавлення економіки (ліквідацію диктату плану,централізованого розподілу ресурсів тощо), комерціалізацію діяльностідержавних підприємств (запровадження принципу самостійного господарювання);демонополізацію виробництва і розвиток конкуренції; приватизацію державноївласності, тобто її перехід у приватні форми (власне приватна, індивідуальна,кооперативна, колективна, акціонерна, змішана та ін.).
Зміну форми державної власності провадять через комерціалізацію,корпоратизацію (акціонування) тощо. Це супроводжується зняттям підприємств здержавного фінансування і переведенням на приватне кредитування, щорозвантажить бюджет.
Порівняльна характеристика механізмів приватизації іншихкраїнПриватизацію у країнах з ринковою економікою вели з метоюрозвитку підприємництва. Вона відбувалася за умов сталих ринкових відносин,була орієнтована на вільні грошові кошти громадян, мала локальний характер;відмінними були лише форми, способи і темпи приватизації.
Найповільнішою приватизація була у Великобританії. Головноюїї формою тут став продаж державних підприємств, який вели переважно двомаметодами: публічним (відкритим) з обов'язковим перетворенням підприємств увідкриті акціонерні товариства і приватним (закритим) без зміни його юридичноїформи. У випадку публічного продажу для працівників приватизованогопідприємства були передбачені деякі пільги. Продаж підприємств супроводжувавсязбереженням або створенням нових механізмів регулювання. Уряд резервував такзвану золоту акцію, що давала змогу контролювати нові компанії. Процесприватизації у Великобританії відбувався не лише на національному, а й нарегіональному рівнях, тому важливими об'єктами приватизації були житло тамуніципальні підприємства.
У Японії приватизацію, розпочату 1985 р., провадили шляхомперетворення: державних корпорацій у санкціоновані юридичні особи з приватнимволодінням (санкціоновані компанії); державних компаній в акціонерні знаступним продажем частини акцій приватним власникам (спеціальні компанії);державних або державно-приватних корпорацій у приватні (повна приватизація).
Процес приватизації в США відбувався у вигляді передачіприватної власності (повністю або частково) трудовим колективам.
Програма з формування власності працівників ESOP, прийнята конгресом США 1974 р., довеласвою високу ефективність. Керівники компаній, які мали працівників-власників,що брали участь в управлінні компанії, домоглися високих результатіввиробництва, високої якості продукції та оцінок споживачів. Закладену упрограмах ESOP концепціюзастосовують нині більше, ніж у 50 країнах світу. У багатьох випадках вонастала складовим елементом денаціоналізації.
У Франції розпочату у 80-х роках приватизацію розгорнули,як пріоритетний напрям економічної політики держави. У її процесі головну рольвідводили не приватним, а юридичним особам, що дало змогу організувати шляхомпереговорів групу стабільних акціонерів — «тверде ядро». Акціонери«твердого ядра», які володіють 15-30% капіталу, забезпечуютьстабільність управління, тобто реальний контроль над діяльністю підприємства.Інша частина капіталу розділена між індивідуальними акціонерами. Тому основою економічної структури приватизації уФранції є самоконтроль, перехресна участь і розподіл капіталу.
Отже, приватизація у країнах з ринковою економікою набулатаких форм: продаж державних підприємств приватним юридичним і фізичнимособам, рекапіталізація державних підприємств за участю приватних інвесторів,продаж частини акцій підприємств, які є власністю держави або вона їхконтролює; продаж акцій приватних компаній їхнім працівникам.
У нових індустріальних країнах, наприклад, у Південній Кореї,можна визначити п'ять головних напрямів приватизації:
1) уряд, створивши підприємство, надає змогу приватномусектору керувати ним; 2) підприємство або його частину продають одній абокільком юридичним особам (наприклад, через аукціон); 3) акції державногопідприємства частково продають приватним особам; 4) державне підприємство ліквідують, у результаті чого є доступ у галузьприватним фірмам; 5) проводять опосередковану приватизацію через пільги укредитуванні й оподаткуванні приватним особам.
Приватизація у країнах Східної Європи, досвід якої має дляУкраїни найвагоміше значення, відбувалася у двох напрямах: по-перше, черезпередачу державної власності у приватні руки і, по-друге, через розвиток івиникнення приватного сектора на власній базі. Особливість такої приватизаціїполягає в тому, що вона відбувається не у ринковому середовищі, а за умовдержавного монополізму, який поступово демонтують. Характерним для країн СхідноїЄвропи є те, що для приватизації у них були створені спеціальні органи впливуна цей процес: у Польщі — Міністерство з перетворення форм власності, у Румунії — Національне агентство з приватизації, уЧехо-Словаччині (нині Чехії і Словаччині) — Федеральне міністерство у справахнаціонального майна і приватизації, в Угорщині — Державне майнове агентство, вБолгарії — Агентство з приватизації, у східних землях ФРН — Опікунське управліннядержавною власністю.
Незважаючи на такі спільні проблеми, як потреба робити великікапітальні вкладення у трансформовані підприємства, недостатність доходівнаселення, спричинена низьким рівнем життя, приватизацію у країнах СхідноїЄвропи також розрізняють за темпами, формами і способами.
В Угорщині приватизація відбувалася за трьома напрямами: зініціативи Агентства державного майна («згори»); з ініціативи самихдержавних підприємств; з ініціативи потенціальних інвесторів та власників. Хідприватизації «згори» підприємств сфери обслуговування і внутрішньоїторгівлі («мала» приватизація) регулює закон, згідно з якимпередбачено обов'язкове переведення протягом двох років у приватну власністьусіх орендних і договірних підприємств. Механізми приватизації різні — цевідкритий конкурс або реалізація акцій через фондову біржу, збільшення основногокапіталу.
Процес приватизації за ініціативою підприємств контролюєАгентство державного майна, яке затверджує або відхиляє пропонованийпідприємством приватизаційний проект. Найпоширеніше роздержавлення за«зовнішньою» ініціативою, коли вітчизняні та іноземні підприємцізвертаються з пропозиціями щодо придбання державних підприємств у повну абочасткову власність.
Програму приватизації у Польщі планували на п'ять років.Підприємства, які підлягали приватизації, були розділені на дві категорії:перша — великі, друга — малі і середні (у сфері послуг, торгівлі іпромисловості). Підприємства першої групи спочатку комерціалізували, але їхнімвласником — як єдиним акціонером — залишається скарбниця. У ході приватизації60% акцій державної власності переходить до інвестиційних компаній, 10%безоплатно отримують працівники приватизованих підприємств, 30% залишається удержавній скарбниці для реформи соціального страхування. Дорослі громадяниотримали право на частку державного майна у вигляді бон.
Приватизацію малих і середніх підприємств ведуть: шляхомперетворення їх на громадські підприємства, власниками акцій яких стаютьфізичні особи і приватні польські або іноземні компанії; шляхом ліквідаціїпідприємств, які мають незадовільні економічні результати діяльності (повногопродажу або продажу деякої частки майна).
У Чехо-Словаччині приватизація відбувалася також у двохформах — «малій» та «великій». Об'єктом «малої»приватизації стала сфера обслуговування. У цьому випадку основні та обіговіфонди продавали колективам через аукціони. «Велику» приватизаціюпроводили на засадах використання купонів.
Приватизація у колишній НДР — завдяки злиттю з економікоюФРН — відбувалася досить інтенсивно, що дало змогу ліквідувати низку підприємств-банкрутів,зберегти кілька сот тисяч робочих місць, а також створити нові наприватизованих підприємствах. Досвід цієї країни свідчить: гарантом успішногоходу приватизації є формування правової бази і державних структур, потрібнихдля її проведення.
Управління процесами приватизації в Україні. СпособиприватизаціїПроцеси приватизації в Україні контролює держава. Головнимвиконавчим органом, під керівництвом якого розробляють і виконують програмиприватизації, є Фонд державного майна (ФДМ) України.
У 1994 р. було прийнято рішення про створення єдиної системиорганів приватизації. Зокрема, регіональні відділення Фонду в областях іоргани приватизації областей були об'єднані й перетворені у регіональнівідділення Фонду. На рівні районів і міських підрозділів органів приватизаціїбули створені представництва Фонду в районах і містах. Це дало змогу вестиєдину державну політику приватизації на всій території України. Одночасно зформуванням структури ФДМ України, його регіональних відділень та представництвз'ясовували функції і завдання органів державного управління процесамиприватизації.
У сучасних умовах ФДМ України е головним органом, якийформує і провадить політику держави у сфері приватизації, є орендодавцем іпродавцем державного майна. ФДМ України підпорядкований Кабінету МіністрівУкраїни і підзвітний Верховній Раді України.
Відповідно до головних завдань сформована структура ФДМУкраїни і система управління процесами приватизації в цілому.
Загальна структурна схема організації ФДМ показана нарис.1. Така громіздка структура центрального апарату зумовлена, по-перше,великою кількістю функцій і завдань, які покладені урядом на цей орган,по-друге, неузгодженістю з іншими урядовими структурами, по-третє, швидкимитемпами реорганізації економіки України тощо.
У процесі приватизації застосовують такі способи:
ü викупоб'єктів малої приватизації товариствами покупців, що ЇХ створили працівникицих об'єктів;
ü викупдержавного майна підприємства за альтернативним планом приватизації;
ü викупдержавного майна, зданого в оренду;
ü викупдержавного майна, зданого в оренду з викупом;
ü продажна аукціоні; продаж за некомерційним конкурсом;
ü продажакцій відкритих акціонерних товариств;
ü продажз відтермінуванням платежу.
Викуп об'єктів малої приватизації — спосіб приватизації, заяким власником об'єкта стає товариство покупців, створене його працівниками.Приватизація об'єктів малої приватизації, до яких належать невеликіпідприємства переробної і місцевої промисловості, легкої і харчової, промисловостібудівельних матеріалів, будівництва, торгівлі і громадського харчування,побутового обслуговування населення, окремих видів транспорту, можевідбуватися також шляхом продажу на аукціоні і за конкурсом.
Продаж на аукціоні — спосіб приватизації, коли власникомоб'єкта стає покупець, який запропонував найвищу ціну.